Асортиментна політика на роздрібному торговельному підприємстві "Епіцентр"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1.Суть і зміст асортиментної політики в торгівлі на сучасному етапі

Поняття асортиментної політики

Асортиментна політика в торгівлі і виробничій сфері

Основні напрями асортиментної політики споживчої кооперації

2.Аналіз процесу регулювання і контролю асортименту товарів на торговельному підприємстві «Епіцетр»

Організаційна структура управління роздрібного торговельного підприємства, форма власності

Роль комерційного апарату торговельного підприємства з регулювання асортименту товарів

Аналіз показників щодо формування асортиментної політики підприємства

Комерційні рішення щодо асортиментної політики роздрібного торговельного підприємства

3.Шляхи удосконалення процесу регулювання і контролю асортименту товарів в магазині

Висновок та пропозиції

Додатки

Література

Вступ

Актуальність теми роботи. Управління підприємством складний безперервний процес, який вимагає щоденного пошуку компромісів і прийняття рішень, від якості яких залежить майбутнє підприємства, його ділова репутація, лояльність його споживачів. Ринкова орієнтація підприємств роздрібної торгівлі, залежність їх майбутнього від можливостей задоволення споживчого попиту зумовлюють необхідність ретельного вивчення чинників, які сприяють формуванню широкого спектра таких можливостей. Серед таких чинників важливе місце посідає асортиментна політика, яка поряд з місцем розташування і ціновою політикою дозволяє сформувати у споживача певний рівень сприйняття підприємства роздрібної торгівлі.

Вивченню питань формування асортиментної політики, їхнього впливу на майбутній розвиток та конкурентні позиції підприємства роздрібної торгівлі присвячені праці багатьох зарубіжних вчених-економістів, зокрема Н. Каллена, Б. Бермана, Дж. Еванса, М. Саллівана, Д. Едкока, Л. Вейтца, В. Снегірьової, Ф.Панкратова, Г. Серьогіної, О. Бузукової та ін. Проте, існуючі розробки здебільшого носять описовий характер або стосуються організаційно-технічних заходів з формування асортименту. Теоретичні аспекти та методичний інструментарій формування асортиментної політики підприємств роздрібної торгівлі фрагментарно розглядалися вітчизняними вченими А.А. Мазаракі, Н.М. Ушаковою, Л.О. Лігоненко, Л.В. Балабановою А.М. Германчук та ін.

Водночас не дістали належного висвітлення питання системного формування асортиментної політики з урахуванням вимог її ефективності за цільовими критеріями. Важливість і необхідність удосконалення прикладних аспектів формування асортиментної політики підприємств роздрібної торгівлі зумовлюють актуальність теми роботи, цільову спрямованість, завдання та напрямки дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад і аналіз асортиментної політики підприємства роздрібної торгівлі.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- розкрити суть і зміст асортиментної політики в торгівлі на сучасному етапі;

- відобразити організаційну структуру управління роздрібного торговельного підприємства та її форму власності;

- охарактеризувати роль комерційного апарату торговельного підприємства з регулювання асортименту товарів;

- проаналізувати показники щодо формування асортиментної політики підприємства;

- запропонувати шляхи удосконалення процесу регулювання і контролю асортименту товарів в магазині.

Об'єктом дослідження є асортиментна політика підприємства «Епіцентр».

Предметом дослідження є засади формування асортиментної політики підприємства роздрібної торгівлі.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями, які розв'язуються в процесі дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, літератури.

Розділ1.Суть і зміст асортімертної політики в торговлі на сучасному етапі

1.1 Поняття асортиментної політики

Асортиментна політика підприємства - система заходів стратегічного характеру, спрямована на формування конкурентоспроможної моделі, що забезпечує стійкі позиції підприємства на ринку і отримання необхідного прибутку[8, с. 623].

Ця політика є центральним елементом комерційної стратегії підприємства на ринку. Головною її метою в сучасних умовах господарювання є визначення набору товарів, найкращих для обслуговується сегмента ринку.

Сучасна асортиментна політика підприємств вимагає включення в асортиментну модель товарів, що перебувають на різних стадіях життєвого циклу в певному співвідношенні. Такий підхід дозволяє знизити комерційний ризик, пов'язаний з неотриманням або недоотриманням прибутку від реалізації товарів, що знаходяться на початкових стадіях життєвого циклу, а також наявністю в асортименті зрілих і старіючих товарів в довгостроковому періоді часу і таким чином гарантувати підприємству відносно стійкі обсяги продажів і стабільне положення на ринку.

Для визначення такого оптимального набору відсутні єдині рекомендації, але відомо, що при цьому важливо співвідношення даних груп і їхньої частки на ринку. Перша група, група А, займає найбільшу питому вагу в загальному обсязі і забезпечує найбільшу частку обороту. Друга група В, включає товари, стабілізуючі виручку від продажів. Третя група С включає види продукції, що опинилися в стадії спаду. Продукти, що потрапили в групу С, можуть бути виключені з номенклатури, якщо це не вплине на інші інтереси підприємства (асортимент, клієнти, зв'язки між продуктами).

Відсутність асортиментної політики веде до нестійкості структури асортименту через вплив випадкових чи перехідних поточних факторів, втрати контролю над конкурентоспроможністю і комерційною ефективністю товарів.

Добре продумана асортиментна політика підприємства є свого роду гарантом не тільки побудови оптимальної асортиментної моделі, а й збереження позицій на ринку, впливає на формування іміджу підприємства.

Основними завданнями асортиментної політики є[9, с. 450]:

1) задоволення запитів споживачів,

2) завоювання нових покупців,

3) оптимізація фінансових результатів підприємства.

Асортиментна політика будь-якого виду спрямована, перш за все, на формування конкурентоспроможного асортименту.

Формування асортименту підприємств роздрібної торгівлі вимагає спеціальних знань в області комерції, економіки, маркетингу.

Це обумовлено засадами цієї роботи, серед яких орієнтація на запити конкретних груп споживачів і забезпечення рентабельної роботи підприємства. Якщо комерсант сподівається добитися успіхів на роздрібному ринку, то він зобов'язаний відслідковувати всі зміни, що відбуваються на ньому, і своєчасно на них реагувати.

При формуванні асортименту це означає, що одного разу сформована модель асортименту не дає гарантій рентабельної роботи, так як ситуація на ринку дуже динамічна і вимагає відповідної адекватної реакції.

Змінюються економічна ситуація, соціальна та демографічна обстановка, грошові доходи споживачів.

Відповідно змінюються споживчі запити. Ці зміни і повинні стати перш за все об'єктом уваги комерсанта.

Формуючи конкурентоспроможну асортиментну модель, комерційна служба враховує потенційні можливості свого підприємства, можливості постачальників, стратегії конкурентів і інші важливі фактори.

1.2 Асортиментна політика в торгівлі і виробничій сфері

Асортиментна політика у виробничій сфері спрямована на постійне розширення і оновлення асортименту товарів, які виробляються на вітчизняних промислових підприємствах. Основним завданням її є більш повне задоволення потреб населення, поліпшення структури споживання, що у підсумку зводиться до розробки і випуску оптимального асортименту товарів за високого рівня ефективності виробництва та мінімальних витрат.

У масштабах країни стратегія асортиментної політики передбачає розширення асортименту товарів вітчизняного виробництва, орієнтацію на власні можливості товаровиробників, оптимізацію асортименту з кожної товарної групи і підгрупи за рахунок зняття з виробництва застарілих моделей і фасонів, оновлення асортименту на якісно новій основі.

Стратегія формування асортименту товарів різними торговельними системами має свої особливості. Комерційні структури та приватні підприємці в основу своєї асортиментної політики кладуть отримання максимального прибутку та посилення своїх позицій в конкурентній боротьбі.

Удосконалення організації торговельного обслуговування населення і підвищення економічної ефективності підприємств багато в чому залежать від правильного формування асортименту товарів.

Формування асортименту товарів являє собою процес підбору для реалізації різних груп товарів, їх видів, та різновидів за всіма ознаками, що їх відрізняють.

У процесі підбору асортименту товарів керуються деякими загальними принципами[10, с. 579].

Найважливішим принципом формування асортименту товарів є його відповідність характеру попиту населення. Це дозволяє максимально задовольняти попит населення на товари народного споживання.

Раціональна побудова асортименту товарів передбачає комплексне задоволення попиту населення, яке передбачає групування асортименту товарів за відповідними споживчими комплексами.

Важливим принципом формування асортименту є забезпечення достатньої ширини і глибини товарного асортименту. Це сприяє більш повному задоволенню попиту населення і зростанню товарообігу.

Принцип забезпечення умов рентабельної діяльності підприємства. Рентабельна діяльність є необхідною умовою роботи всіх підприємств. У зв'язку з цим при побудові асортименту необхідно враховувати витратність виробництва окремих товарів, швидкість реалізації товарів.

Нині є загальновизнаним те, що планування та управління асортиментом - це важлива й невід'ємна частина маркетингу. Крім збуту цей процес безпосередньо зачіпає сфери виробництва, фінансування, матеріально-технічного забезпечення, а також взаємовідносини з технологічними та конструкторськими підрозділами. Тому наслідки помилок, допущених у плануванні асортименту, не можуть бути в майбутньому нейтралізовані лише політикою збуту та зусиллями реклами. Сутність управління асортиментом полягає у створенні продуктів, які споживач бажає придбати, з метою пропонування цих товарів у необхідних обсягах і своєчасно.

Принциповими рішеннями в процесі управління асортиментом в торгівлі і виробничій сфері вважаються[10, с. 579]:

- зняття з виробництва нерентабельних видів продукції, її окремих моделей, типорозмірів;

- визначення необхідності досліджень і розроблень для створення нової продукції та модифікування тієї, що вже виготовляється;

- затвердження планів і програм розроблення нових або поліпшення наявних продуктів;

- надання фінансових ресурсів для втілення затверджених програм і планів.

1.3 Основні напрями асортиментної політики споживчої кооперації

Споживча кооперація функціонує як соціально-економічна система. З усіх складових кооперативного сектору економіки вона є найбільш структурно-ризикованою та організаційно оформленою.

Кооперативна діяльність спрямована не лише на задоволення матеріальних потреб населення, а й на соціальну перебудову села, економічну стабілізацію, відродження демократії, міжнародне співробітництво[6, с. 483].

Виходячи з характеру стратегічних завдань розвитку споживчої кооперації і враховуючи загальнонаціональні пріоритети соціально-економічного розвитку України можна стверджувати, що основні напрями і пріоритети розвитку споживчої кооперації зумовлені перспективною моделлю системи асортиментної політики.

Споживча кооперація, яка історично свою діяльність здійснює переважно на селі, повинна і надалі закріпитися на сільському ринку і забезпечити його функціонування в нових умовах.

Для цього потрібно визначити такі напрями[14, с. 325]:

- зберегти і розширити в рамках генеральних схем відродження сільських поселень торговельну мережу на селі і створювати на її базі нові види торговельних і побутових підприємств;

- активізувати діяльність споживчої кооперації з товарного і матеріального забезпечення об'єктів соціально-культурного призначення на селі, а також у колективних і фермерських господарствах, приватних структурах. Розширити сферу товарних послуг;

- підвищити значення споживчої кооперації у соціально-культурному розвитку села шляхом створення якісно нової системи торговельного обслуговування; сприяти реалізації доходів сільського населення, їх денатуралізації через заготівельну мережу; сприяти розвитку об'єктів соціально-культурного обслуговування, кооперативних навчальних закладів, лікувальних установ, аптек, рекреаційних закладів, страхових, пенсійних фондів; сприяти трудовій зайнятості сільського населення на об'єктах споживчої кооперації.

Реформування організаційно-господарської, структурної та територіальної організації роздрібної торгівлі споживчої кооперації України забезпечуватиметься вдосконаленням роздрібної мережі, розширенням функцій магазинів, що передбачає[14, с. 325]:

- стабілізацію кількісного та якісного розвитку роздрібної торговельної мережі, формування ефективних, конкурентоспроможних суб'єктів господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі;

- підвищення ролі магазину, зміцнення його статусу як центру по роботі з членами споживчих товариств і спілок;

- асортиментну політику споживчої кооперації, яку буде спрямовано на торгівлю екологічно чистими продуктами;

- залучення на ринок товарів продукції місцевого виробництва тощо;

- переважання в структурі видів і типів роздрібних торговельних підприємств сільської місцевості магазинів зі змішаним асортиментом продовольчих і непродовольчих товарів, в районних центрах і містах - універсальних та спеціалізованих магазинів, зокрема з торгівлі господарськими та будівельними матеріалами, продтоварами;

- зміну асортиментної політики підприємств з орієнтацією на потреби споживачів, підвищення якості і збільшення видів послу що ними надаються;

- участь у виробництві продовольчої продукції та напівфабрикатів через розвиток кулінарних і кондитерських цехів.

Отже, стабільність торгівлі визначається раціональністю, повнотою і стійкістю асортименту товарів. Від складу і оновлення асортименту безпосередньо залежать зростання товарообігу і швидкість реалізації товарів, що є основним завданням асортиментної політики торговельного підприємства.

Розділ2.Аналіз процесу регулювання і контролю асортименту товарів на торговельному підприємстві «Епіцентр»

2.1 Організаційна структура управління роздрібного торговельного підприємства, форма власності

Компанія «Епіцентр» - потужна національна мережа будівельно-господарських гіпермаркетів, яка стабільно розвивається.

Перший гіпермаркет національної мережі «Епіцентр» був відкритий у 2003 році в Києві. За 8 років розвитку по всій Україні відкрито 28 гіпермаркетів, 22 в регіонах та 6 у столиці, де працюють майже 15 тисяч осіб.

Компанія постійно вдосконалюється, покращує сервіс, розширює асортимент товарів та спектр послуг щоб максимально задовольнити потреби споживачів.

Кожен мешканець України має можливість знайти все необхідне для будівництва, ремонту та облаштування оселі в одному місці, під одним дахом, та за доступними цінами.

З кожним днем все більше мешканців України обирають Епіцентр. На сьогодні національна мережа будівельно-господарських гіпермаркетів «Епіцентр» є переможцем Міжнародного фестивалю «Вибір року» в Україні - 2006, 2007, 2008, 2009 в номінації «Мережа року гіпермаркетів будівельних матеріалів», лауреатом щорічної Національної премії «Український Торговельний Олімп» 2007 року в номінації «Національна мережа гіпермаркетів будівельних матеріалів», а також переможцем Всенародного конкурсу-рейтингу «Бренд року 2008».

Компанія «Епіцентр» за характером своєї діяльності є торгівельним підприємством, при цьому середовище його діяльності - ринок товарів будівельного призначення. Працює на ринку України в якості оптового торгового посередника.

За юридичною формою та правовим статусом аналізоване підприємство є приватним підприємством - юридичною особою, сплачує податок на прибуток підприємств і є платником ПДВ.

У м. Хмельницькому магазин знаходиться за адресою вул. Зарічанська 11/4.

Розглянемо організаційну структуру магазину «Епіцентр» в м. Хмельницькому.

Загалом підприємство підконтрольне генеральному директору. Також до його безпосередніх повноважень належить:

представляти інтереси підприємства;

нести юридичну відповідальність за діяльність підприємства.

Безпосередньо господарською діяльністю управляє директор, в функції якого входить:

укладання договорів;

відкриття рахунків в банках.

Відповідно, директору підпорядковуються всі відділи та ланки аналізованого підприємства.

Безпосередньо організаційна структура магазину «Епіцентр» в м. Хмельницькому наведена на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 Організаційна структура магазину «Епіцентр» в м. Хм.

2.2 Роль комерційного апарату торговельного підприємства з регулювання асортименту товарів

У широкому значенні комерційна робота магазину «Епіцентр» являє собою велику сферу оперативно-організаційної діяльності торговельних організацій і підприємств, спрямована на здійснення процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту населення й одержання прибутку.

Ефективність комерційної діяльності визначається як співвідношення результатів комерційної діяльності з використаними для цього засобами виробництва і робочої сили протягом визначеного проміжку часу. До основних показників, що відображають економічний ефект від комерційної діяльності, відносять: обсяг реалізованої продукції, величину отриманого прибутку, економію ресурсів, витрат, різницю між продажем та купівельною ціною.

Важливими завданнями комерційного апарату з регулювання асортименту політики в торгівлі являється вивчення і прогнозування об'єму регіональних товарних ринків, розвиток і вдосконалення рекламно - інформаційної діяльності, координація постачальницької роботи серед постачальників та покупців. Для цього потрібно широко використовувати досвід закордонного маркетингу, який дозволяє успішно організовувати комерційну діяльність підприємств в умовах ринку.

На сучасному етапі комерційна робота магазину «Епіцентр» повинна сприяти розширенню сфери зовнішньо-економічної діяльності з використанням різних форм економіко-фінансових зв'язків (бартер, кліринг, розрахунки у ВКВ). Для виконання цих задач комерційним працівникам необхідно добре знати свій економічний район і його природні багатства, реально оцінювати стан промисловості, сільського господарства, виробничі можливості і асортимент виробів, які виробляють на промислових підприємствах. Для вивчення постачальників і їх можливостей працівники комерційних служб повинні приймати участь в роботі товарних бірж, гуртових ярмарок, виставок-продаж, виставок-переглядів взірців кращих та нових виробів, стежити за рекламними оголошеннями по радіо і телебаченню, в газетах і журналах, б'юлетнях попиту і пропозицій, біржевими оголошеннями, за проспектами і каталогами. Бажано при цьому відвідувати виробничі підприємства-постачальники для ознайомлення з виробничими можливостями, об'ємом та якістю продукції, яка випускається, приймати участь в нарадах з працівниками промисловості. Успішно здійснювати комерційну діяльність у важких і багатосторонніх умовах ринкових відносин зможуть тільки добре підготовлені висококваліфіковані кадри працівників торгівлі, які пройшли глибоку підготовку або підвищення кваліфікації в області сучасного маркетингу, менеджменту, організації і технології комерційної роботи[19, с. 286].

Очолювати магазин «Епіцентр» повинні кваліфіковані спеціалісти: товарознавці-комерсанти, економісти-менеджери, фінансисти, які добре знають комерційну роботу. На магазині «Епіцентр» слід створювати комерційні служби, які б очолювали перші заступники, або як їх називають - комерційні директори.

Специфіка комерційної діяльності при маркетинговому підході полягає в її цільовій орієнтації на найбільш повне задоволення споживаючого попиту, оскільки за допомогою маркетингу комерційні працівники отримують необхідну інформацію про те, які товари і чому хочуть купувати споживачі, про ціну, яку вони готові заплатити, і про те, в яких регіонах попит на дані товари найвищий, де збут товарів підприємства може принести найбільший прибуток.

У даний час комерційна діяльність магазину «Епіцентр» охоплює питання вивчення споживчого попиту, джерел закупівлі товарів, організації господарських зв'язків з постачальниками і споживачами тощо. Окрім цього, комерційна робота включає формування оптимального асортименту, організацію оптової та роздрібної реалізації товарів, управління товарними запасами, рекламну діяльність, організацію обслуговування та інші операції.

Важливим елементом комерційної діяльності виступає товарна політика, яка повинна бути спрямована на залучення нових споживачів, зростання популярності підприємств на ринку, покращення їх репутації і, як наслідок, збільшення обсягів збуту і ступеню використання потенціалу свого ринку. Основним напрямком формування товарної політики є: інновації, забезпечення якості і конкурентоспроможності товарів, оптимізація асортименту, торгова марка, упаковка, управління життєвим циклом, позиціонування товарів на ринку.

Отже, роль комерційного апарату не може бути удосконалена шляхом зміни окремих елементів, а потребує кардинальних перетворень всіх її складових. При цьому необхідно враховувати, що всі елементи потрібно розглядати не окремо, а у їх взаємозв'язку і взаємообумовленості. А це можливо лише за допомогою створення комплексної системи управління комерційною діяльністю на основі маркетингу, яка буде здатна швидко реагувати на зміни у внутрішньому середовищі, в повній мірі адаптована до теперішніх умов функціонування і спрямована на досягнення цілей підприємства найбільш ефективним шляхом.

2.3 Аналіз показників щодо формування асортиментної політики підприємства

Найбільш детальну характеристику фінансових показників діяльності магазину «Епіцентр» можна отримати, проаналізувавши основні техніко-економічні показники за 2008 - 2010 рр. за даними наведеними в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні техніко-економічні показники підприємства за 2008-2010 рр.

Показники	Одиниця виміру	2008 р.	2009 р.	2010 р.
			абсол. значення	у % до попереднього року	абсол. значення	у % до попереднього року
1. Обсяг товарної продукції, робіт, послуг	тис. грн.	108470,4	110862,2	102,21	217120,9	195,85
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг	тис. грн.	90629,3	92623,5	102,2	179549,5	193,84
3. Середньоспискова чисельність працюючих, у т.ч.: - робітників	осіб	457	540	118,16	627	116,11
		416	448	107,69	574	128,13
4. Середньорічний виробіток одного працівника, у т.ч.:	тис. грн.	237,35	205,30	86,50	346,29	168,68
		260,75	247,46	94,90	378,56	152,98
5. Фонд оплати праці	Тис грн.	3532,1	4912,4	139,07	7170,3	145,96
6. Середньомісячна зарплата одного працівника	грн.	644,07	758,09	117,70	952,99	125,71
7. Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	84795,7	81438,1	96,04	162065,8	199,00
8. Валовий прибуток	тис. грн.	5833,4	11185,4	191,75	17483,7	156,31
9. Чистий прибуток (збиток) всього	тис. грн.	1543,0	3993,1	258,79	6025,9	150,91
10. Рентабельність реалізованої продукції, робіт, послуг	%	1,82	4,90	269,23	3,70	75,51
1.Середньорічна вартість основних фондів	тис. грн.	5057,05	11268,75	222,83	18357	162,90
12. Фондовіддача	грн.	21,45	9,84	45,87	11,83	120,22

З даної таблиці видно, що дохід від реалізації найбільшим був у 2010 році (179549,5 тис. грн.).

Також можна сказати, що його величина зросла на 93,84 %, у порівнянні з попереднім роком.

На збільшення доходу від реалізації вплинуло зростання рівня фондовіддачі.

Так у 2010 році цей показник збільшився на 20,22 %, порівняно з 2009 р., тобто у 2010 році на 1 одиницю наявних у підприємства основних фондів, середньорічна вартість яких збільшилась на 62,90 %, припадало більше товарної продукції, ніж у попередніх роках, що є позитивним явищем.

Оскільки означає, що підприємство використовує фонди більш інтенсивно.

Щодо чисельності, працючих то в порівнянні з 2008 роком, у 2010 р. вона збільшилась на 170 осіб.

Збільшення чисельності працівників у 2010 році порівняно із 2008 призвело до зростання середнього виробітку як працівників так і робітників.

Таблиця 2.2.Динаміка обсягу та структури основних видів продукції на підприємстві за 2008-2010рр.

Назва продукції	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2008р. від 2010р.(+, -), тис. грн	Відхилення 2008 р до 2010 р., %
	обсяг продукції, тис. грн.	питома вага, %	обсяг продукції, тис. грн.	питома вага, %	обсяг продукції, тис. грн	питома вага, %
1.Вироби з металу	335,99	0,45	33564	41,87	58929,1	32,88	58593,11	175,39
2.Будівельні матеріали	8942	11,87	15587	19,44	19684	10,98	10742	220,13
3.Електротехніка	2217,1	2,94	836	1,04	5930,5	3,31	3713,4	267,49
4.Інші види продукції	63852,81	84,74	30173,9	37,65	94701,7	52,83	30848,89	148,31
Всього товарна продукція	75347,9	100	80160,9	100	179245,3	100	103897,4	237,89

У 2009 році середній виробіток працівника становив 205,30 тис. грн., а 2010 р. цей показник збільшився на 68,68 %, відповідно робітника на - 52,98%. Зважаючи на збільшення середньоспискової чисельності, фонд оплати праці в 2008 р., у порівнянні з 2009 роком, зріс на 39,08 %, а у 2010 році даний показник становив 7170,3 тис. грн., що перевищило рівень 2009 року на 45,96%.

Проаналізувавши техніко-економічні показники зробимо аналіз структури основних видів продукції з даних наведених в таблиці 2.2

З даної таблиці ми бачимо найбільший обсяг продукції у 2010 році займає реалізація виробів з металу (58929,1 тис. грн.), хоча у 2008 році його реалізація була найменшими порівняно з іншими видами продукції і займало лише 0,45% від усього обсягу товарної продукції. Таку ж картину ми спостерігаємо і по реалізації будівельних матеріалів, а щодо електротехніки, то обсяг реалізації різко збільшився порівняно із 2009 роком на 5094,5 тис. грн. Загалом ми бачимо, що обсяги продукції постійно зростають, що дає змогу постійному зростанню прибутку підприємства.

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

Рф = (Пз/Фк)*100%, (1.1)

де Рф - рентабельність основних засобів;

Пз - загальний прибуток за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі.

Отже, проаналізуємо показники використання основних фондів на основі даних, наведених в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3Динаміка показників ефективності використання основних фондів за 2009-2010 рр.

Показники	2009 р.	2010 р.	Відхилення, грн.	Темпи росту, %
1.Обсяг товарної продукції, тис грн.	110862,2	217120,9	+106258,7	195,85
2.Середньорічна вартість ОФ, тис. грн.	11268,75	18357	+7088,25	162,90
– у т.ч. машин та обладнання	5610,9	16265,75	+10654,85	289,90
3.Питома вага активної частини у вартості основних фондів, %	49,79	62,48	+12,69	125,
4.Середньооблікова чисельність ПВП, осіб.	540	627	+87	116,11
5.Чистий прибуток, тис. грн.	3993,1	6025,9	+2032,8	150,91
6.Фондовіддача, грн.	9,84	11,83	+1,99	120,22
7.Фондомісткість, грн.	0,10	0,08	-0,02	80,00
8.Фондоозброєність, грн.	20,86	29,28	+8,42	140,36
9.Машиновіддача, грн.	19,76	13,35	-6,41	67,56
10.Рентабельність ОФ, %	35,44	32,83	-2,61	92,64
11.Сума виведених основних фондів протягом року, тис. грн.	13350,3	808,9	-12541,4	6,06
12.Сума введених основних фондів протягом року, тис. грн.	8164,1	18515,7	+10351,6	226,79
13.Сума зносу основних фондів, тис. грн.	2890,4	5737,5	+2847,1	198,51
14.Коефіцієнт зносу основних засобів	0,26	0,31	+0,05	119,23
15.Коефіцієнт придатності основних засобів	0,74	0,69	-0,05	93,24
16.Коефіцієнт оновлення основних засобів	0,72	1,01	+0,29	140,28
17.Коефіцієнт вибуття основних засобів	1,18	0,04	-1,14	3,40

З даних таблиці видно, що рівень фондовіддачі має тенденцію до збільшення, а фондомісткості - до зменшення, що є позитивним фактором, тобто у 2010 році рівень фондовіддачі зріс на - 20,22%, а фондомісткість зменшилась на - 0,02 грн. Також позитивним фактором є і збільшення фондоозброєності, яка у 2010 році становить 29,28, що на 40,36% більше, ніж у попередньому році.

Прослідковується збільшення питомої ваги активної частини у вартості основних фондів, яка становить 62,48%. Та незадовільними є результати, отримані внаслідок розрахунків коефіцієнтів зносу основних засобів, який у 2010 році становить 0,31, що на 0,05 більше ніж у попередньому році. Таку ж ситуацію ми спостерігаємо і щодо коефіцієнтів придатності основних засобів, оновлення основних засобів, але коефіцієнт вибуття основних засобів зростає, що свідчить про те, що на підприємстві існує тенденція зношення та зменшення придатності до роботи фондів, що в майбутньому може призвести до фатальних наслідків. Отже, керівництву варто виділити більше коштів на оновлення основних фондів.

Оскільки використання оборотних фондів не менше важливе в діяльності підприємства, прослідкуємо динаміку показників їх використання, опираючись на дані, наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка показників ефективності використання оборотних фондів за 2008 -2010 рр.

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.
1. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг, тис. грн.	90629,3	92623,5	179549,5
2. Обсяг товарної продукції, тис. грн.	108470,4	110862,2	217120,9
3. Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	6459,75	15010,4	23574,2
4. Прибуток від реалізації, тис. грн.	5833,4	11185,4	17483,7
5. Матеріальні витрати, тис. грн.	62594,6	61726,2	142477,3
6. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	16,79	7,39	9,21
7. Рентабельність оборотних засобів, %	90,30	74,52	74,16
8. Період обороту оборотних засобів, днів	4,92	4,83	5,16
9. Матеріаловіддача, грн.	1,45	1,50	1,26
10. Матеріаломісткість, грн.	0,69	0,67	0,79

З даної таблиці видно, що незважаючи на збільшення матеріальних витрат, які зросли в порівнянні з 2009 роком майже на 131%, спостерігається ріст прибутку майже на 56,31%, що у грошовому виразі становить 6298,3 тис. грн. також ми бачимо, що збільшується середньорічна вартість оборотних засобів у 2009 році на 8550,65 тис. грн., а у 2010 році - на 8563,8 тис. грн., що на 57,05% менше, ніж у 2009 році. Відповідно і збільшуватися коефіцієнт оборотності оборотних засобів за досліджуваний період. Прослідковується коливання матеріаловіддачі, яка найбільшою була у 2009 році (1,50 грн.), на що вплинуло чимале збільшення обсягу товарної продукції.

Отже, ми можемо сказати, що підприємство використовує оборотні фонди не повною мірою, хоча й показує прибуткову діяльність.

2.4 Комерційні рішення щодо асортиментної політики роздрібного торговельного підприємства

Особливо складними є завдання самостійного планування і збуту певної номенклатури виробів, тобто завдання, які вирішуються до недавнього часу на рівні керівника підприємства через нестачу економічних, комерційних знань і практичного досвіду роботи в умовах ринку. У результаті чого багато видів продукції, що випускається за своїми споживчими властивостями не задовольняють вимогам покупців, не користуються попитом. Споживачів не влаштовує ціна, низька якість, відсутність доповнюють пристроїв і пристосувань і ряд інших параметрів створюваного товару.

У той же час успіх підприємства визначається його здатністю працювати в умовах ринкових відносин:

- вмінням адаптуватися до змін ринкової ситуації, споживчих переваг, ефективно використовуючи ресурсний потенціал;

- умінням використовувати потенційні можливості традиційних технологій, що виражається у створенні оптимального товарного асортименту, здатного з одного боку, задовольнити вимоги ринку, з іншого боку, забезпечити стабільний розвиток підприємства.

Для вирішення подібних завдань необхідно мати гнучку систему управління, яка дозволяє швидко приймати рішення щодо відбору та виведення на ринок нових товарів, модифікації наявних видів, а також форм і способів роботи з споживачами.

До теперішнього часу рішення цих питань здійснювалося в самих різних структурних підрозділах підприємства без достатньою мірою взаємозв'язку і ретельного опрацювання наслідків від прийнятого рішення, що призводило до не стабільного досягнення прибутковості.

Дослідження даного кола питань частіше за все також проводиться не в комплексі, а по окремих етапах чи сферам діяльності: ринкові дослідження, визначення попиту, ціноутворення, конкурентоспроможність продукції, оптимізації обсягів випуску. Проведені серйозні дослідження комерційного апарату у застосуванні на різних етапах формування товарно - асортиментної номенклатури і дослідження ринку.

Проте, з особистої точки зору, велика кількість різноманітних методів і моделей, що застосовуються на різних етапах формування товарного асортименту в зарубіжній практиці, неможливо використовувати в специфічних умовах українського ринку без відповідної адаптації. Найменш розробленими залишилися питання, пов'язані з формуванням механізму прийняття управлінських рішень від етапу комплексного дослідження вимог ринку до етапу оптимізації товарного асортименту з урахуванням ресурсних можливостей підприємства.

Розділ3.Шляхи удосконалення процесу регулювання і контролю асортименту товару в магазині

Діяльність магазину «Епіцентр» в м. Хмельницькому в умовах ринку пов'язана в основному, з трьома групами ризику: забезпеченням пропорції рівня попиту, тобто необхідністю закупки тільки тих товарів, на які буде попит і які будуть продані; оптимізацією товарних запасів (забезпеченням задоволення попиту через мінімальні товарні запаси); діяльністю конкурентів (досягнення переваг, які дозволяють підтримувати і розширювати частку ринку, завоювати нові сегменти ринку).

Впровадження маркетингових досліджень в діяльність магазину «Епіцентр» в м. Хмельницькому пов'язано насамперед з використанням маркетингової інформації, що є основою для ефективного управління формуванням асортименту товарів. Успішно реалізувати цю проблему дозволяє створення товарних систем на основі автоматизації операцій торгово-технологічного процесу.

Автоматизована товарна система охоплює розрахунки з покупцями: аналіз руху товарів (включаючи закупку і реалізацію); ринкові дослідження кон'юктури ринку, товарів та покупців; оцінку роботи персоналу та їх продуктивності.

Велике значення для підвищення ефективності управління асортименту товарів магазину «Епіцентр» в м. Хмельницькому має об'єктивна оцінка ринкової ситуації, старанне вивчення нового товару, реакції на нього потенційних покупців. Цього підвищення ефективності можна досягти за рахунок визначення оптимального ринкового сегмента, розробки ефективного комплексу маркетинга. Комерційний успіх підприємства буде залежати від того, яку частину асортименту будуть складати товари, що користуються постійним високим попитом. Для збільшення долі цих товарів необхідно: проведення рекламних кампаній, вивчення попиту покупців, узагальнення досвіду тих продавців, які безпосередньо займаються реалізацією певних товарів.

Істотними резервами росту ефективності управління формуванням асортименту товарів досліджуваного підприємства є також застосування нових організаційних форм господарювання, що дають змогу самостійно визначати працівниками напрямки використання прибутку, вільно маневрувати товарними запасами, вибирати шляхи комерційної діяльності, встановлювати фонд заробітної плати та матеріального заохочення.

Одним з напрямків підвищення ефективності управління є раціональне використання торгових площ, по пов'язано з впровадженням сучасних схем торгово-технологічних процесів, використанням найновішого торгового обладнання і устаткування, оформленням інтер'єру згідно вимог часу.

Основним критерієм комерційного успіху магазину «Епіцентр» в м. Хмельницькому є те, що товари, які вона пропонує, задовільняють різноманітні потреби споживачів. Комерційна угода є доцільною, якщо вона забезпечує чистий прибуток не менше 25-30% від витрат (грошової виручки). Така жорстка вимога зумовлена високим рівнем ризику, характерною для торговельного підприємства. Успішна реалізація передбачає гнучкий розвиток асортименту товарів, які відповідають товарному ринку на якому працює підприємство.

Підприємство зможе забезпечити собі оптимальний рівень доходу, якщо асортиментні лінії реалізуються у визначеному поєднанні, яке сприяє одержанню максимального прибутку. Це завдання повинно стати фундаментом товарної стратегії магазину «Епіцентр» в м. Хмельницькому.

Підвищення ефективності формуванням асортименту товарів підприємства і заохочення її колективу у вищих кінцевих результатах може бути вирішене також через надання повної комерційної свободи, права вільної закупівлі необхідних їй товарів на ринку, що підвищить вплив на постачальників товарів з метою розширення товарного асортименту і покращення якості товарів. Поряд з цим слід надати більше свободи у здійсненні своєї господарської діяльності, надати їй право встановлювати собі бажаний рівень самостійності.

Тому пошук шляхів підвищення ефективності політики асортименту товарів у магазині «Епіцентр» в м. Хмельницькому повинен проводитися по всіх її елементах. Насамперед:

вивчення ринку, торговельної кон'юнктури, прогнозування попиту на товари;

вивчення і пошук можливих джерел закупки товарів;

використання власних можливостей або створення додаткових джерел для поновлення товарних ресурсів;

здійснення товарообмінних операцій;

закупка товарів на біржах;

організація закупівельної роботи з підприємствами малого бізнесу та індивідуальними;

проведення політики тактичного ціноутворення, яке залежить від попиту та пропозиції товарів;

проведення рекламних заходів;

застосування прогресивних форм продажу товарів;

сервісне обслуговування покупців;

використання кредитних ресурсів для розширення комерційної діяльності тощо.

Отже, у міру переходу до вільного ринку, орієнтації на споживача, людські інтереси, різноманітні форми виробництва товарів і торгівлі будуть ускладнюватися, поповнюватися новим змістом і в цьому закономірна діалектика розвитку політики асортименту компанії «Епіцентр» в умовах становлення ринкових відносин.

Висновок та пропозиції

Отже, асортиментна політика підприємства - система заходів стратегічного характеру, спрямована на формування конкурентоспроможної моделі, що забезпечує стійкі позиції підприємства на ринку і отримання необхідного прибутку.

Ця політика є центральним елементом комерційної стратегії підприємства на ринку. Головною її метою в сучасних умовах господарювання є визначення набору товарів, найкращих для обслуговується сегмента ринку.

Компанія «Епіцентр» - потужна національна мережа будівельно-господарських гіпермаркетів, яка стабільно розвивається, постійно вдосконалюється, покращує сервіс, розширює асортимент товарів та спектр послуг щоб максимально задовольнити потреби споживачів.

У 2009 році обсяг реалізації в натуральних одиницях збільшився на 10 533 шт. (15 %), у 2010 році зріс на 6 033 (8 %).

Необоротні активи займають найбільшу питому вагу у загальній сумі активів (69,1 %, 58%, 55,9% у 2008, 2009 та 2010 році відповідно).

У структурі доходів також присутні інші фінансові доходи (відсотки за депозитом), але їх питома вага дуже не значна. Чистий підприємства прибуток збільшився на 5,6 тис.грн (44%) у 2009 році, та на 3,1 тис. грн (17%) у 2010 році. Адміністративні витрати збільшились на 19 тис. у 2009 році (на 29%), та на 41 тис. грн. у 2010 році (на 49%). Витрати на збут збільшилися на 5 тис. грн.

Зважаючи на такий динамічний розвиток фінансових досягнень в аспекті асортиментної політики пошук шляхів підвищення ефективності політики асортименту товарів у магазині «Епіцентр» в м. Хмельницькому повинен проводитися по всіх її елементах. Насамперед:

вивчення ринку, торговельної кон'юнктури, прогнозування попиту на товари;

вивчення і пошук можливих джерел закупки товарів;

використання власних можливостей або створення додаткових джерел для поновлення товарних ресурсів;

здійснення товарообмінних операцій;

закупка товарів на біржах;

організація закупівельної роботи з підприємствами малого бізнесу та індивідуальними;

проведення політики тактичного ціноутворення, яке залежить від попиту та пропозиції товарів;

проведення рекламних заходів;

застосування прогресивних форм продажу товарів;

сервісне обслуговування покупців;

використання кредитних ресурсів для розширення комерційної діяльності тощо.

Додатки

торгівля політика споживча кооперація

Литература

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»;

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

3. Закон України «Про підприємництво»;

4. Бухгалтерська звітність ЗАТ «Епіцентр К» за 2008 - 2010 рр.

5. Виноградова, С.Н. Коммерческая деятельность / С.Н. Виноградова, О.В. Пигунова. - Мн.: Высшая школа, 2005. - 352c.

6. Гаджинский, А.М. Логистика / А.М. Гаджинский. - М.: ИТК «Дашков и К», 2006. - 483с.

7. Николаева, Т.И. Системная оценка эффективности коммерческой деятельности торговых организаций // Маркетинг в России и за рубежом. - 2000. - № 4.

8. Осипова, Л.В. Основы коммерческой деятельности / Л.В. Осипова, И.М. Синяева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 623с.

9. Памбухчиянц, О.В. Организация и технология коммерческой деятельности / О.В. Памбухчиянц. - М.: Маркетинг, 2001. - 450с.

10. Панкратов, Ф.Г. Коммерческая деятельность: учебное пособие / Ф.Г. Панкратов, Р.К. Серегина. - М.: Маркетинг, 2006. - 579с.

11. Половцева, Ф.П. Коммерческая деятельность: Учебник / Ф.П. Половцева. - М.: ИНФРА-И, 2001. - 248 с.

12. Савицкая, Г.В. Экономический анализ / Г.В. Савицкая. 12-е изд. испр. и доп. - М.: ООО Новое знание, 2006. - 678с.

13. Семич, В.П. Охрана труда при работе на персональных электронно-вычислительных машинах и другой офисной технике: Практическое пособие / Сост.: Семич В.П., Семич А.В. - Мн.: ЦОТЖ, 2005. - 56с.

14. Соловьев, Б.А. Экономика торговли / Б.А. Соловьев. - М.: Экономика, 2000. - 325с.

15. Кігель В.Р. Математичні методи ринкової економіки: навч. посіб. / В.Р. Кігель. - К.: Кондор, 2008. - 158 с.

16. Козловський В.О. Організація виробництва. Ч. 2 -- Вінниця: ВНТУ, 2009. -- 168 с.

17. Костюк В.К., Воінова Н. В., Цимбалюк Л.Г., Цишевський В.Г., Пішеніна Т.І. Організація і планування виробництва. -- К.: Університет "Україна", 2009. -- 330 с.

18. Лебедева С.Н. Экономика торгового предприятия: учеб. пособие / С.Н. Лебедева, Н.А. Казиначникова. - Минск: Высшая школа, 2007. - 240 с.

19. Ліпич Л.Г., Кощій О.В. Комерційна діяльність. -- Луцьк: Редакційно-видавничий відділ Луцького держ. техн. ун-ту, 2008. -- 286 с.

20. Ліпич Л.Г., Морохова В.О., Московчук А.Т. Організація виробництва. -- Луцьк: РВВ Луцького держ. технічного ун-ту, 2008. -- 256 с.

21. Матвєєва В. Види процедур закупівель // Податки та бухгалтерський облік.- 2009.- № 32.- C.20-25.

22. Онищенко В.О., Редкін О.В., Старовірець А.С., Чевганова В.Я. Організація виробництва. -- К.: Лібра, 2008. -- 336 с.

23. Петров В.М. Основи комерційної діяльності. -- Х., 2007. -- 200 с.

24. Саати Т. Принятие решение. Метод анализа иерархий / Т. Саати; перевод с англ. Р.Г. Вачнадзе. - М.: Радио и связь, 1993. - 278 с.

25. Тарасюк Г.М. Планування комерційної діяльності. -- К.: Каравела, 2009. -- 400 с.

26. Размещено на Allbest.ru