Главная База знаний "Allbest" Медицина Застосування рухливих і спортивних ігор у процесі відновлення координаційних здібностей дітей з діагнозом церебральний параліч

Застосування рухливих і спортивних ігор у процесі відновлення координаційних здібностей дітей з діагнозом церебральний параліч

Вікові особливості дітей у віці другого дитинства. Патогенез, структура рухового дефекту, при атонічно-астатичної форми ДЦП. Лікувальна дія фізичної культури при реабілітації дітей. Методи досліджень, та методика ЛФК застосована для реабілітації.

Рубрика Медицина
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.11.2008
Размер файла 127,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

2

МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ ПО СПРАВАХ сім'ї, МОЛОДІ І СПОРТУ

Донецький державній інститут здоров'я, фізичного виховання та спорту

Факультет фізичної реабілітації

Кафедра фізіології, фізичної та психологічної реабілітації

ЗАСТОСУВАННЯ РУХЛИВИХ І СПОРТИВНИХ ІГОР У ПРОЦЕСІ ВІДНОВЛЕННЯ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ З ДІАГНОЗОМ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ

Курсова робота

Виповнив:

Студентка 46 групи

Корольова Є.О.

Провірив:

к. пед. н. Деминська Л.О

Донецьк 2006

Зміст

Вступ ……………………………………………………………….…….…… 3

Розділ 1. Аналіз літератури …………………………………………….…… 6

1.1. Вікові особливості дітей у віці другого дитинства…………………... 6

1.2. Патогенез, структура рухового дефекту, при атонічно-астатичної форми ДЦП ……………………………………………………………………………. 8

1.3. Лікувальна дія фізичної культури при реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП. ………………………………………............... 16

Розділ 2. Методи досліджень, та методика ЛФК застосована реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП………………………………... 23

2.1. Методи досліджень, застосовувані при складанні комплексів реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП…………………… 23

2.2. Спеціальна методика ЛФК із використанням елементів спортивних ігор і рухливих ігор……………………………………………. 25

Умовивід ……………………………………………………………………... 45

Висновки………………………………………………………………….……47

список літератури………………………………………………………………48

Додаток…………………………………………………………………….…...52

Вступ

Актуальність проблеми.

Питання реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч в останні роки стає усе більш актуальним у зв'язку з високим медичним і соціальним значенням. Традиційні методи обновленого лікування, що несуть у собі загальноприйняті засоби лікувальної фізкультури, не можуть повною мірою задовольнити зростаючі вимоги до ефективності реабілітації. При єдності комплексів лікувальної фізкультури для хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП) необхідно розробити для кожної дитини індивідуальний комплекс з урахуванням особливостей його вегетативних можливостей, моторики й інтелекту.

За останні роки дитячий церебральний параліч став одним з найбільш розповсюджених захворювань нервової системи у дітей. У Донецьку ДЦП хворіють 2017 дитини (дані за 2005 г), поширеність ЦП на 10000 дитячого населення - 27,0. Захворюваність ЦП на 10000 дитячого населення - 1,4. Ця недуга входить у розряд невиліковних хвороб, але проведення своєчасної і правильної корекції ушкоджених систем організму дітей, за допомогою коррекційних фізичних вправ, застосування елементів спортивних ігор і спеціальних рухових режимів, є передумовою для успішної побутової, навчальної, трудової і соціальної адаптації до реальних умов життя, їхньої інтеграції в суспільстві [3,11,29].

Актуальність пошуку й обґрунтованого застосування нетрадиційних методів профілактики, лікування і реабілітації ДЦП зв'язано з низькою ефективністю загальноприйнятих медикаментозних, мануальних, фізіотерапевтичних, хірургічних та ін. методів лікування цієї патології.

Дитячий церебральний параліч є захворюванням головного мозку, що виникає під впливом різних патологічних явищ внутріутробно, при пологах і в період новорожденності. У центрі клінічної картини знаходяться рухові розлади, що супроводжуються порушеннями функцій інших аналізаторних систем (зору, вестибулярного апарата, глибокої чутливості й ін.), а також мови і психіки. В даний час проблема профілактики, лікування і соціальної допомоги цим хворим є однієї з ведучих у невропатології дитячого віку. У комплексне лікування дитячого церебрального паралічу включаються: медикаментозні засоби, лікувальна фізкультура, ортопедична допомога, різні види масажу, рефлексотерапія, фізіотерапевтичні процедури, заняття з логопедом і психологом, навчання навичкам самообслуговування і праці. Різні прийоми масажу загальне і східного, прогрівання по крапках, корекція рухів, заняття фізичними вправами й ортопедичний режим у переважній більшості здійснюються масажистами й інструкторами лікувальної фізкультури, від рівня підготовленості яких багато в чому залежить успіх лікування [1,2,9].

Об'єкт дослідження - процес розвитку і корекції координаційних здібностей дітей з діагнозом атонічно-астатичної форми ДЦП

Предмет досліджень - методика фізичних вправ у сполученні з елементами спортивних ігор при реабілітації атонічно-астатичної форми ДЦП, (3-й ступеня ваготи (легка)) для дітей, у віці «другого дитинства», що знаходяться на стаціонарі.

Ціль роботи - розробка і впровадження в лікувальний процес, спеціалізованого інтернату №5 для дітей хворих на ДЦП, програми розвитку і корекції координаційних здібностей.

У процесі вивчення і реалізації даної методики вирішувалися наступні задачі:

1. Вивчити літературні джерела, присвячені методиці ЛФК у сполученні елементів спортивних ігор при реабілітації атонічно-астатичної форми ДЦП у дітей з 3 ступенем ваготи.

2. Здійснити підбір засобів і методів фізичних вправ для складання комплексу ЛФК з елементами проведення методики спортивних ігор при атонічно-астатичної формі ДЦП з 3 ступенем ваготи.

3. Визначити вплив фізичних вправ на активізацію репаративних процесів, поліпшенні координації рухів, зниження тремору рук і голови, підвищення тонусу м'язів, розширення рухової навички, розвиток просторового почуття.

Теоретичне і практичне значення. У зв'язку зі збільшення кількості дітей миючих синдром ДЦП, методика ЛФК і елементи спортивних ігор необхідні, для поліпшення адаптації дітей у суспільстві здорових людей. Так само при рішенні реабілітаційних задач, розширюються рухові можливості дітей, поліпшується координація рухів, тренується вестибулярний апарат. Фізичні вправи роблять не тільки регулюючий вплив на м'язовий апарат, але і на стан і функції внутрішніх органів, тобто змушуючи працювати м'яза, ми змушуємо внутрішні органи працювати більш інтенсивно, збільшуємо резерви організму. Раціонально використовуючи різноманітні засоби і методи фізичного виховання, ЛФК, можна ліквідувати недоліки фізичного розвитку і рухової сфери дітей із ДЦП.

Наукова новизна. Дослідження останнього років поповнили і поглибили уявлення про механізм походження ДЦП. Це дозволяє по-новому оцінити і значення фізичної культури в комплексі заходів для відбудовного лікування і профілактики порочних установок при ДЦП. Порушення координації в спокої, є основною патологією атонічно-астатичної форми. Порушення статики виникають при парезі задніх канатиків, спинного мозку й інших відділів, де проходять шляхи глибокої чутливості, а також при парезі вестибулярного апарата, хробака мозочка, кори великих півкуль головного мозку.

У даній роботі, нами запропоновані, комплекси реабілітації атонічно-астатичної форми ДЦП, дітей у віці «другого дитинства», у яких використовується методика проведення елементів спортивних ігор, що благотворно позначається на стані координації рухів, м'язового почуття, вестибулярного апарата.

Робоча гіпотеза: раціональний підбір засобів і методів припускає удосконалювання методики фізичних вправ у дітей страждаючих на атонічно-астатичну форму ДЦП із 3 рівнем ваготи.

Розділ 1. Аналіз літератури

1.1. Вікові особливості дітей у віці другого дитинства

Кожному віковому періодові характерні яскраво виражені, специфічні особливості. Знання особливостей вікової періодизації необхідно для правильної побудови індивідуальної програми фізичної реабілітації дитини.

1. період новонародженності з народження до 10 днів.

2. грудний вік 10 днів - 1 рік.

3. раннє дитинство 1 - 3 років.

4. перше дитинство 4 - 7 років.

5. друге дитинство: хлопчики від 8 до 12 років, дівчинки від 8 до 11 років.

6. підлітковий вік: хлопчики 13 - 16 років, дівчинки 12 - 15 років.

7. юнацький вік: юнака 17 - 21 рік, дівчини 16 - 20 років.

У даній роботі розглядається вік відповідний «другому дитинству» або молодший шкільний вік [23,25].

Молодший шкільний вік охоплює період від 8 до 11 - 12 років. Звичайно цей період у порівнянні з дошкільним і підлітковим періодами прийнято вважати відносно «спокійним» у житті дитини.

Центральна нервова система є одним з основних регуляторних механізмів усіх життєвих процесів в організмі дитини, у тому числі його поводження і рухів. До семирічного віку завершується в основному диференціювання нервової тканини кори великих півкуль головного мозку. Нервові клітки у всіх шарах кори здобувають характерну розвиту форму і стають схожими на клітки кори дорослої людини. Продовжується мієлінізація нервових волокон.

Посилено розвиваються асоціативні волокна, що зв'язують різні нервові центри і відділи кори великих півкуль мозку один з одним.

Удосконалювання центральної нервової системи у школярів молодших класів виражається насамперед у розвитку і посиленні процесів гальмування в корі головного мозку. Кора великих півкуль здобуває більш виражене регулююче і затримуюче значення в поводженні дитини, у нерозривному зв'язку з розвитком гальмових явищ у корі великих півкуль у школярів молодших класів інтенсивно наростають і стають більш стійкими процеси концентрації порушення. Звідси випливає можливість прояву активної уваги і свідомої зосередженості [35, 36].

Розвиток процесів гальмування, концентрації і стійкості нервових процесів у центральній нервовій системі дитини 8 - 12 років створює в цьому віці гарну базу для навчання і виховання.

Ступінь розвитку рухової активності дитини є показником розвитку всього рухового аналізатора, тобто нервового і кістково-м'язового апарата.

М'язова система школяра, у порівнянні з дошкільним віком продовжує зміцнюватися й удосконалюватися за рахунок розвитку переважно довгих м'язів, що обумовлюють швидкість і гнучкість рухів, і в меншому ступені за рахунок розвитку силових м'язів.

Вік дитини 8 - 12 років характеризується більш гармонічним розвитком рухів. Основною рисою цього періоду є перехід від вільних рухів до організованих виучених рухів, зв'язаним з наростанням контролю кори великих півкуль головного мозку.

У зв'язку з великою руховою активністю в школяра швидко розвиваються сила і координація великих м'язів верхніх і нижніх кінцівок. Але в силу наявної патології, руху дітей трохи нескоординовані, маються зайві супутні рухи.

К 10 - 11 рокам розвиток рухового апарата дитини продовжується в основному по лінії удосконалення дрібних трудових рухів, що знаходиться в прямого зв'язку з інтенсивним розвитком рухових центрів кори головного мозку[5, 23, 30].

М'яз як орган почуттів, дозріває до 7 - 8 років, її діяльність у зв'язку з безперервної імпульсацієй у центральну нервову систему є важливим чинником розвитку й удосконалювання основних нервових процесів у корі головного мозку. Наприклад: навчання дітей мови, з рухами кисті і пальців різко прискорює розвиток мови, що є одним зі способів усунення супутньою патологією при атонічно-астатичної формі ДЦП.

В аналізі абсолютних величин річного приросту тотальних розмірів тіла школярів (ріст, маса, окружність грудної клітки) показує, що у віці від 8 до 11 - 12 років немає значного розходження в ході фізичного розвитку хлопчиків і дівчинок.

Процеси окостеніння, тобто заміни хрящової тканини на кісткову, продовжуються протягом усього шкільного віку. У молодших школярів відбувається остаточне формування нормальної кривизни хребта, характерної для дорослої людини. Загальна стійкість хребетного стовпа значно збільшується, але його зв'язковий апарат ще слабкий.

У віці 8 - 9 років спостерігається інтенсивне зростання кісток стопи і кистей рук із триваючими в них процесами окостеніння. У 10 - 12 років значно підвищується стійкість кисті за рахунок росту кісток передпліччя (променевої і ліктьової) і дрібної кісток зап'ястя [25, 36].

Віковий період від 8 до 11 - 12 років, можна вважати відносно «спокійним». Основні процеси, що відбуваються в центральній нервовій системі, створюють гарні передумови для успішної навчально-виховної роботи, а розвиток моторики обумовлює приступність багатьох трудових рухів. А при використанні методики ЛФК у цьому віці, можна практично цілком виправити порушену координацію рухів, підвищити точність виконуваних рухів, позбутися від патологічних рухів, підвищити тонус м'язів, відновлюючи їхню силу і працездатність, обсяг рухів у суглобах.

1.2. Патогенез, структура рухового дефекту, при атонічно-астатичної форми ДЦП

Під терміном «дитячі церебральні паралічі» (ДЦП) розуміють групу захворювань, що виникають внаслідок ушкоджень головного (рідше спинного) мозку, під час внутрішньоутробного розвитку плоду, у момент пологів або в ранньому післяпологовому періоді. При цьому найбільше важко страждають “молоді” відділи мозку - великі півкулі, що регулюють довільні рухи, мову й ін., коркові функції. Приблизно в 57 % випадків захворювання є уродженим, у 40% - обумовлене патологічними родами і тільки у 3 % дітей зв'язано з інфекційними захворюваннями, черепно-мозковою травмою або іншими патологіями, що розвилися вже після народження. Дитячі церебральні паралічі - відносно часте захворювання, що зустрічається в середньому в двох з 1000 дітей. Його основна характерна риса - порушення розвитку психомоторних функцій. У хворих з різними формами ДЦП порушена просторова організація пози і рухів унаслідок змінених у порівнянні зі здоровими особами позного і рухового стереотипів. Рухові розлади виявляються у виді паралічів, парезів, насильницьких рухів, порушень координації рухів. Ці симптоми нерідко супроводжуються затримкою психо-речового розвитку аж до глибокої дебільності і повної відсутності мови, судорожними припадками, порушеннями зору, слуху, чутливості й іншими патологиями [1, 2, 24].

Ступінь ваги рухових порушень варіює у великому діапазоні, де на одному полюсі знаходяться грубіші рухові порушення, на іншому - мінімальні. Психічні і мовні розлади, так само як і рухові, варіюють у широких межах, і може спостерігатися ціла гама різних сполучень. Наприклад, при глибоких рухових порушеннях психічні порушення можуть бути відсутні або бути мінімальними, і, навпаки, при легких рухових порушеннях можуть спостерігатися грубі психічні і мовні розлади.

Основоположником вивчення ДЦП вважають англійського хірурга - ортопеда Літтла. На його думку, причиною уроджених паралічів є аномально протікаючи або передчасні пологи й асфіксія плоду. Літтл докладно описав одну з форм ДЦП, при якій руки уражаються менш, ніж ноги. Пізніше ця форма одержала назву хвороба Літтла. Англійський хірург описав і деякі інші форми уроджених паралічів, наприклад гіперкінетичну, розробив і широко застосував деякі види хірургічного лікування при ДЦП [4, 13, 10].

Відомий австрійський лікар 3. Фрейд у середині XIX в. проаналізував форми захворювання, описані Літтлом, з позиції невропатолога і запропонував назви для деяких з них - діплегія, двостороння геміплегія.

На підставі особливостей рухових порушень A. Ford (1945) виділив п'ять форм дитячого церебрального паралічу: подвійну геміплегію, спастичну діплегію, гиперкінетичну, мозжечкову і геміпаретичну. К. А. Семенова і Б. В. Голант (1972) узяли за основу цю класифікацію і включили в неї особливості психічного і мовного розвитку при кожній формі дитячого церебрального паралічу. В основу класифікації ДЦП, прийнятої в нашій країні, покладена основна особливість цього захворювання, а саме - характер і виразність порушення рухових функцій, обумовлені аномальним станом м'язового тонусу і розладом координації рухів. У зв'язку з тим, що виділені форми захворювання дають найбільше повне представлення про ступінь рухових, психічних і мовних порушень, ця класифікація в даний час і використовується.

Виділяються наступні форми ДЦП:

спастична геміплегія,

спастична діплегія (синдром Літтла),

двостороння (подвійна) геміплегія,

атактична (мозжечкова) форма,

атонічно-астатична форма,

гіперкінетична форма,

змішані форми.

Терміном «дитячий церебральний параліч (ДЦП)» поєднуються з синдромами, що виникли в результаті ушкодження мозку на ранніх етапах онтогенезу у прояві нездатністю зберігати нормальну позу і виконувати довільні рухи. ДЦП - це збірний термін, що поєднує групу не прогресуючих станів - розладів рухів (паралічі, гіперкінези, атаксія), що можуть сполучатися з порушеннями психіки, мови, чуттєвих систем, епілептичними припадками (Семенова К. А., Махмудова Н. М., 1980, Вах М., 1964, Nelson К. В., Ellenberg J. Н., 1984, Paneth N., 1984, Бадалян Л. О. і ін., 1988, Bobat К., 1980, Aicardi J, Вах М., 1992, Huges I., Newton R., 1992). Наявність розладів, руху і пози тіла при ряді неврологічних хвороб у дітей спонукало ряд авторів виділити ДЦП, як хворобу і ДЦП, як синдром[6, 1, 29, 38].

Наукова група ВОЗ (1980) дала таке визначення хвороби: дитячі церебральні паралічі -- це група психоречевих і моторних не прогресуючих синдромів, що є наслідком ушкодження мозку у внутрішньоутробному, інтранатальному і ранньому постнатальному періодах.

Початкові клінічні прояви церебральних паралічів формуються на першому році життя. Їхня своєчасна діагностика і рання адекватна корекція мають вирішальне значення для попередження важких розладів рухів, мови і психіки на наступних етапах розвитку. Тільки при важких формах патології можна поставити діагноз незабаром після народження. В інших випадках необхідно динамічне спостереження за розвитком дитини. Особливо важливе, значення мають «фактори ризику» у виді різних неврологічних симптомів і синдромів, виявлені в період новонародженності.

ДЦП виявляється у виді різних рухових, психічних, мовних порушень, а також порушень функцій аналізаторних систем (зору, слуху). У дітей із ЦП затримане і порушене формування всіх рухових функцій: із працею і запізненням формується функція утримання голови, навички сидіння, стояння і ходьби. У силу специфіки рухових порушень у дітей із ЦП статичні і локомоторні функції не можуть розвиватися правильно[10, 33].

У літературі останнього років з'явилися роботи, засновані на дослідженнях дітей страждаючих ДЦП. Але ця проблема вивчена в недостатньому ступені, а методика ЛФК при даному захворюванні, запропонована сучасними фахівцями істотно нічим не відрізняється від методики застосовуваної при тій же патології, але в іншій віковій категорії. Так само дуже мало літератури в якій би приділялося досить уваги реабілітації атонічно-астатичної формі ДЦП. Але завдяки новим досягненням науки в області фізіології, біомеханіки, неврології, і інших фундаментальних науках, а так само методів дослідження і спостереження патологічних процесів в організмі хворого, наші знання розширилися в області лікування і реабілітації багатьох форм ДЦП.

Відомі п'ять основних груп причин усіх хвороб: біологічні, фізичні, хімічні, механічні, соціально-психологічні. Перші чотири з них можуть приводити до виникнення ДЦП. Це захворювання виникає у відповідь на різноманітні впливи, що ушкоджують, на нервову систему (НС) у пре- і перінатальном періодах. Поріз НС на ранніх етапах онтогенезу в наступному виявляється хронічною інвалідізацієй дитини, унаслідок порушення здатності виконувати активні довільні рухи і зберігати вертикальну позу тіла.

Порушення формування мозку на ранніх етапах онтогенезу, що лежить в основі ДЦП, може бути результатом цілого ряду несприятливих впливів. Так, з кожних 100 випадків ЦП - 30 виникають внутріутробно, 60 - у момент пологів, 10 - після народження [1,2,13].

Найбільше значення надається впливові шкідливих факторів у період вагітності і пологів. З пренатальних факторів ризику порізу нервової системи слід зазначити відхилення в стані здоров'я матері й акушерському анамнезі. До них відносяться конституціональні порушення, соматичні, ендокринні, інфекційні захворювання, шкідливі звички, повторні викидні, мертвородження, тривалий період безплідності ускладнення попередніх вагітностей і пологів, наявність у родині дітей з патологією нервової системи. До факторів ризику також відносяться: вік матері менш 18 і старше 30 років, хитливий соціально-економічний і родинний стан жінок, імунологічна несумісність матері і плоду, переношена вагітність, багатоплідна вагітність, низька маса тіла дитини при народженні. Шкідливий вплив на плід може робити прийом вагітними лікарських препаратів, стресові стани матері, пізні токсикози, погроза викидня, маткові кровотечі[6, 24, 29].

До шкідливих факторів, що несприятливо діють на плід внутріутробно, відносяться:

Ш Інфекційні захворювання, перенесені майбутньою матір'ю під час вагітності (вірусні інфекції, краснуха, токсикоз);

Ш Серцево-судинні і ендокринні порушення в матері;

Ш Токсикози вагітності;

Ш Несумісність крові матері і плоду по резус-факторі;

Ш Гемолітична хвороба (хвороба крові) немовлят, може виникнути в тих випадках, коли в матері кров резус-негативна, а в батька - резус-позитивний і плід успадкував приналежність батька. В основі гемолітичної хвороби лежить руйнування (гемоліз) еритроцитів плоду під впливом резус-антитіл матері. Захворювання плоду виникає в середньому в однієї з 25-30 резус-негативних жінок. З кожної наступної вагітністю імовірність резус-конфлікту підвищується;

Ш Психічні травми, у тому числі і негативні емоції;

Ш Фізіологічні фактори (перегрівання або переохолодження, дія вібрації, опромінення, у тому числі й ультрафіолетове у великих дозах);

Ш Деякі лікарські препарати;

Ш Екологічне неблагополуччя (забруднені відходами виробництва вода і повітря; зміст у продуктах харчування великої кількості нітратів, ядохімікатів, радіонуклідів, різних синтетичних добавок).

До інтранатальним факторам ризику відносяться асфіксія в родах і внутрічерепній родовій травмі[10, 13, 38].

В даний час, численними дослідженнями доведено, що більш 400 факторів можуть зробити вплив, що ушкоджує, на ЦНС плоду, що розвивається. Сполучення внутрішньоутробної патології з родовою травмою, вважається в даний час однієї з найбільш частих причин виникнення ДЦП.

Дія родової травми звичайно сполучиться з асфіксією (патологічним станом організму, що характеризується недоліком кисню в крові і надлишковому нагромадженні вуглекислоти, порушенням подиху, серцевої діяльності). Діти, що перенесли стан асфіксії й особливо клінічну смерть (відсутність подиху і серцевої діяльності), мається високий ступінь ризику виникнення ДЦП.

ДЦП може виникнути, і після народження в результаті перенесених нейроінфекції (менінгіту, енцефаліту), важких забитих місць голови [4, 33, 38].

У даній роботі розглядається атонічно-астатична (гіпотонічна, мозжечкова, атаксія) форма ДЦП. Від інших форм ДЦП відрізняється тим, що на перше місце виходить атаксія, під якою розуміють порушення координації рухів і рівноваги. Цей розлад виникає не відразу після народження дитини. На першому році життя звичайно відзначається лише загальна гіпотонія м'язів і відставання у фізичному розвитку (гіпотонічна форма ДЦП), і зовні діти схожі на хворих синдромом «млявої дитини» рисунок 1.1.

Маються також порушення координації рухів і рівноваги, але ці симптоми не є домінуючими. Інша особливість цієї форми полягає в тім, що рухові порушення неодмінно сполучаться з різкою затримкою розвитку мови і психіки.

У положенні на спині дитина млява, малорухома. Тонус м'язів знижений, причому в руках менше, ніж у ногах. Рух рук більш активні.

Голову дитина починає тримати тільки після 6 місяців. Якщо його взяти під мишки, він не може удержати вертикальну позу, голова і тулуб нахилені вперед. У положенні на животі - не в змозі тримати голову протягом тривалого часу і спиратися на руки.

Один з частих, симптомів, що спостерігаються при даній формі ДЦП, - тремор рук і голови. Якщо з положення лежачи на животі дитина піднімається і спирається на руки, то з'являються качальні рухи тулуба і тремор голови. Останній нерідко спостерігається при ходьбі.

Тремор руки виникає, коли дитина намагається взяти в руку предмет. Сидіти тривалий час діти можуть тільки з підтримкою. Ходити такі хворі починають у 2-3 року. При цьому їхні рухи нескоординовані, хода хитлива. Дитина ходить і ходить на широко розставлених ногах, відводячи руки в сторони, робить багато додаткових рухів, щоб зберегти рівновагу.

Порушення координації рухів і рівноваги, ці симптоми не є домінуючими. Інша особливість цієї форми полягає в тім, що рухові порушення неодмінно сполучаться з різкою затримкою розвитку мови і психіки.

У положенні на спині дитина млявий, малорухомий. Тонус м'язів знижений, причому в руках менше, ніж у ногах. Руху рук більш активні.

Голову дитина починає тримати тільки після 6 місяців. Якщо його взяти під мишки, він не може удержати вертикальну позу, голова і тулуб нахилені вперед. У положенні на животі - не в змозі тримати голову протягом тривалого часу і спиратися на руки.

Сидіти дитина починає в півтора - два роки. У цьому положенні ноги широко розведені, повернені (роторовани) назовні. Виражені кіфоз грудного відділу хребта. Поза хитлива, тулуб розгойдується зі сторони убік. Стійкість з'являється у 4 - 6 років[4, 38].

Розладу координації рухів завжди супроводжуються чітко вираженим зниженням тонусу м'язів. Нерідко спостерігається не різко виражена затримка психічного розвитку.

Для оцінки ваги рухових проявів, були запропоновані наступні рівні патології рухового розвитку, по тім же принципам виділяють особливості мовних порушень, поєднуючи них у комплексі з руховими.

Виділяються:

Ш 0-й рівень. Хворий не формує позу сидячи, коштуючи, не повертається в положенні лежачи, не пересувається. Рухів у руках ні, або вони мінімальні. Важка дизартрія або анартрія. Збережені всі або більшість тонічних рефлексів. Олігофренія. Цей рівень типовий для хворих ДЦП у формі подвійній геміплегії.

Ш I рівень. Хворий пересувається зі сторонньою допомогою (підрівень «а») або з опорою на ходуни (подуровень «б»), самообслуговування відсутнє або часткове, у невеликому обсязі. Сидить у дефектній позі, з опорою, позу коштуючи не утримує. Збережені всі або частина тонічних рефлексів. Дизартрія, різна по вазі. Інтелект може бути знижений, можлива олігофренія, але може бути і нормальним, і ці діти можуть учитися по програмі масової школи.

Ш II рівень. Хворий пересувається з опорою на милиці або тростини («а»), самообслуговування незначне обмежено через патологічні установки в суглобах рук або гіперкінезів, атаксії. Сідає і сидить сам у дефектній позі, позу стоячи може створити з працею, але неї без підтримки не утримує. Мова може бути дизартрична у 60 - 70% хворих. Інтелект може бути нормальним, у 20 - 30% випадків - олігофренія в ступені дебільності. Тонічні рефлекси частково збережені.

Ш III рівень. Ходьба дефектною ходою, але самостійна на короткі відстані без додаткової опори («а»), або на значні відстані («б»). Функція рук порушена незначно, самообслуговування повне, утруднена тільки дрібна моторика. Інтелект нормальний, трохи знижений, або ж олігофренія в ступені дебільності в 15 - 20% випадків. Дизартрія в 45 - 50% випадків. Тонічні патологічні рефлекси можуть відсутні, але їхнього наслідку у формі патологічних сінергій збережені[4, 13,24].

1.3. Лікувальна дія фізичної культури при реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП.

Лікувальна фізична культура - ЛФК (кінезотерапія, фізична реабілітація) являє собою вид діяльності, заснованої на природно-біологічній потребі організму - русі. Інформація про рух від пропріоцептивного нервового апарата сухожиль, м'язів і суглобних сумок (почуття кінестезії) у ЦНС постійно зіставляється і коректується з одночасно надходить інформацією від органів почуттів - зорового, слухового, вестибулярного й іншого аналізаторів, тобто під час будь-якого руху постійно здійснюється зворотний зв'язок або сенсорна корекція. У здійсненні виправлень до руху за допомогою органів почуттів у різних випадках у різному ступені беруть участь усі види чутливості, тому дефект найбільш необхідних для руху видів чутливості і забезпечуваних ними сенсорних корекцій веде до важких порушень рухової координації [3,5,11,34].

При дитячому церебральному паралічі (ДЦП) порушення рухової сфери виявляються у виді розладів регуляції м'язового тонусу, впливу патологічних тонічних рефлексів або наслідків їхнього впливу. Вони сумістяться з недорозвиненням або патологією системи пропріорецепції м'язів, суглобів, зв'язувань, що забезпечують потік аферентних імпульсів у мозок, тобто з патологією кінестезії - здатністю відчувати розташування частин тіла у просторі, на основі якої будується сприйняття схеми тіла, схеми поз і рухів. У зв'язку з цим процес перебудови патологічних поз і рухів у дітей із ДЦП, як правило, відбувається довгостроково і важко, оскільки стара, закріплена патологічна схема тіла для їхнього сприйняття є зручна і звичної, а всяка спроба нормалізувати порочне положення викликає відчуття дискомфорту і нової, незвичної дії.

Розладу кінестезії впливають і на процес освоєння маніпуляцій із предметами, що стає причиною недостатності активного дотику, негативно позначається на розвитку пізнавальної діяльності і рівні психічного розвитку хворої дитини [6, 15, 17, 30]. Рухові розлади і патологія кінестезії часто збільшуються патологією органів зорами слуху, що є причиною неправильного формування просторових представлень. Порушення погодженості дій руки й око або координації очей - рука відбивають на розвитку навичок самообслуговування і навчальних навичок. Виникає залежність дитини від навколишніх дорослих, пасивність, порушуються процеси становлення мотивації. Розладу загальної моторики, як і подиху, часто тісно зв'язані з мовними розладами. Порушеннями функції вестибулярного апарата багато в чому визначається патологія анти гравітаційного тонусу, що виявляється у хворого ДЦП у вертикальному положенні (сидячи, стоячи, у ходьбі) - страждає рефлекторний механізм, що забезпечує збереження рівноваги. У такий спосіб діти з церебральним паралічем - це діти з множинними порушеннями, що ведучими серед яких є рухові і чуттєві (сенсорні) розлади.

ЛФК відіграє ведучу роль у комплексній реабілітації дітей із ДЦП. Індивідуальний комплекс вправ складають з урахуванням клінічної форми поразки, його ваги, віку пацієнта, характеру фізичного розвитку і загального стану організму [20, 26, 37].

Усі засоби ЛФК при лікуванні хворих ДЦП мають на меті сенсорні корекції. Особлива роль надається рухові як лікувальному факторові, що використовується в організованій формі - у виді фізичних вправ, що відповідають станові хворого, особливостям поразки його нервової системи і розладам функції. Фізичні вправи є тим неспецифічним подразником, що впливає на фізіологічні механізми, що брали участь у розвитку і прояві захворювання. Так, спеціальні прийоми лікувальної гімнастики по Мішелю ля Матье дозволяють досягти посилення афферентного потоку від пере розтягнутих м'язів- розгиначив і супінаторів плеча і наступного збільшення обсягу різгибательних і супінаціоних рухів верхньої кінцівки. За допомогою методу динамічної проприоцептивної корекції імітується посилення гравітації, при цьому посилений потік, що надходить, нормалізованої сенсорної (переважно проприоцептивної) імпульсації в координаційні структури мозку сприяє більш інтенсивному формуванню пам'яті нормалізованих рухів. Має на меті вплинути на характер сенсорних корекцій і застосування різних адаптованих для лікування ДЦП видів масажу, лікування положенням, локальною гіпотермією й іншими засобами ЛФК. Окремі прийоми класичного, рефлекторно-сегментарного масажу й інших його видів, як і лікування положенням, деякою мірою використовуються з метою нормалізації тонусу м'язів перед виконанням спеціальних прийомів гімнастики або чергуються з ними, сприяючи підвищенню ефективності процедури без значного наростання м'язового стомлення. З метою корекції сенсорних розладів під час процедури використовуються дзеркала, вправи супроводжуються поясненням порядку їхнього виконання, застосовують також інші джерела сенсорних стимулів - спеціальні килимки, щіточки і т.д., дана методика застосовується для поліпшення просторового сприйняття положення тіла і корекції координації рухів[3, 31, 37, 40].

Разом з методикою ЛФК застосовують лікувальний масаж, його призначають переважно дітям, що можуть самі розслабити м'яза, в інших випадках масаж може приводити до збільшення тонусу не тільки ослаблених, але і спазмованих м'язів. Раціональне застосування масажу сприяє зниженню рефлекторної збудливості м'язів, поліпшує кровопостачання, зміцнює ослаблені м'язи. Масаж необхідно призначати вибірково для окремих груп м'язів; для спазмованих м'язів використовують переважно прийоми поглажування, розтирання, у той же час протипоказані прийоми поплескування, рублення, розмінання, вібрації. При середній вазі атонічно-астатичної формі хвороби в періоді активних лікувальних заходів можливе застосування прийому щіціобразного размінання.

Поряд з масажем уражених кінцівок застосовують масаж коміркової зони по Г. Ф. Щербаку, а також крапковий масаж за допомогою пальцевого роздратування основних рухових крапок. Масаж рухових крапок впливає на функціональний стан центральної нервової системи, стимулює трофіку і тонус ослаблених м'язів (переважно м'язів що відводять і розгибателей), сприяє зниженню тонусу спазмованих м'язів. Курс лікування складається з 30 - 40 процедур. Масаж, звичайно застосовують не раніше чим через 30 - 40 хв., після бальнеотерапії і через 1 г., послу грязелікування.

У пацієнтів з атонічно-астатичною формою дитячого церебрального паралічу доцільне застосування підвідного масажу, що здійснюють у ванні або басейні, за допомогою стиснутого повітря, що надходить по шлангу, або води під тиском 1,5 - 2 атмосфери. Можливе індивідуальне дозування процедури підвідного масажу за допомогою зміни розмірів наконечника, надягнутого на край шланга [11,30, 34, 39].

Хворим з атонічно-астатичною формою дитячого церебрального паралічу при слабості м'язів спини, живота і сідничних м'язів показане призначення душів - циркулярного, висхідного, дрібно- і крупноігольчатого. Усі бальнеотерапевтичні процедури повинні завершуватися відпочинком дитини не менш 30 хв.

Так само застосовується грязелікування хворих дитячим церебральним паралічем з аплікаціями на коміркову зону. Грязьовий корж товщиною 2 - 3 см накладається на область шиї, плечовий пояс, верхню частину грудей і спини, поверх коржа дитини вкутують у простирадло і байкову ковдру. Температура бруду складає 38 - 42 °С в залежності від віку і загального стану пацієнта.

Для впливу на центральну нервову систему призначають гальванізацію по лобово-потиличній і глазнічно-потиличній методиці. Процедури в кількості 20 - 25 проводять через день при експозиції 20 - 30 хв. По такій же методиці здійснюють електрофорез кальцію або йоду. Доцільне застосування гальванічних комірів з різними лікарськими речовинами (бром, кальцій). Число процедур складає 8 - 12 у залежності від віку пацієнтів [6, 15, 34, 39, 40].

З метою зниження спастичності м'язів нижніх кінцівок, підвищення їхніх функціональних можливостей застосовують електрофорез 2 - 3% розчину бромистого натрію, 3 - 5% розчину новокаїну, 2 - 3% розчину йодистого калію за загальною методикою Вермеля. Техніка методу складається в приміщенні електрода площею 300 см2 у міжлопаточній області і з'єднанні його з одним полюсом, два електроди по 130 см - кожний поміщають на область ікроножних м'язів ніг і з'єднують з іншим полюсом апарата для гальванізації. Щільність струму складає до 0,08 мА/см2, тривалість процедури 15 - 20 хв. На курс лікування призначають 15 - 20 процедур. Для кращої переносимости процедур курс лікування може бути підрозділений на цикли, що складаються з 3 - 4 процедур з перервами між ними в 2 - 3 дні.

Індуктотермію призначають на область грудних хребців. Використовують електрод - диск або електрод - кабель у виді петлі з одного або півтора витків. Сила анодного струму на апараті ДКВ-1 складає 180 - 200 мА. тривалість процедури 10 - 20 хв. На курс лікування призначають 10 - 12 процедур через день [11,30, 34, 39].

Електростимуляція є методом, що сприяє зміцненню ослаблених м'язів, підвищенню їхньої скорочувальної активності, трофіки. Процедура полегшує роботу методиста по ЛФК, допомагає в навчанні дитини виборчому скороченню м'язів. Для електростимуляції застосовують синусоїдальні модульовані струми від апаратів «Амплі-пульс», а також імпульсні струми низької частоти від апаратів АСМ - 2 або АСМ - 3. Силу струму варто підбирати індивідуально, уникаючи неприємних хворобливих відчуттів. Тривалість вправ складає 10 - 20 хв. причому після 1 - 2 вправ па відпочинок відводять 2 - 3 хв. На курс лікування 20 - 30 сеансів щодня.

Під час електростимуляції м'язи-антагоністи не повинні скорочуватися, у випадках скорочень необхідно перемістити електрод, зменшити силу струму, а іноді і площу електрода.

У системі комплексного лікування атонічно-астатичної форми ДЦП застосовують і медикаментозне лікування.

Призначення медикаментозних засобів пацієнтам із ДЦП здійснюється індивідуально з урахуванням клінічної картини захворювання. Застосовуються препарати, що знижують м'язовий тонус, що активують обмінні процеси, антихолінестеразні препарати і седативні засоби.

У числі антихолінестеразних препаратів застосовують галантамін, прозерін і дібазол. Галантамін (нівалін) являє собою інгібітор холінестерази, препарат сприяє проведенню рухових імпульсів у сінапсах центральної нервової системи й у нервово-м'язових сінапсах, чим досягається підвищення рухової активності ослаблених миші. Ін'єкції галантаміна призначають за 20 - 30 хв до початку лікувальної гімнастики, дозування залежить від віку дітей. Разова доза препарату у віці 12 років складає 0,1 - 0,2 мл 0,25% розчину, у віці 3 - 5 років - 0,2 - 0,4 мл, 6 - 8 років - 0,3 - 0,4 мл, 9 - 14 років - 0,5 - 0,7 мл, 15 - 16 років - 0,2 - 0,7 мл 0,5 - 1 % розчину[11,15,17].

Препарати - антидепресанти (іпразид, нуредал) призначають пацієнтам із синдромом адінамії, астенічними проявами з метою стимулюючого й антидепресивного впливу на центральну нервову систему. Ці препарати полегшують проведення відбудовних заходів, лікувальної гімнастики, логопедичних і педагогічних занять, підвищують контактність і активність хворих. Препарати протипоказані при порушеннях функції печінки, нирок, мозкового кровообігу, декомпенсації серцевої діяльності.

Розділ 2. Методи досліджень, та методика ЛФК застосована реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП.

2.1. Методи досліджень застосовані при складанні комплексів реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП.

У даній курсовій роботі для рішення поставлених задач нами були використані наступні методи:

I. Аналіз медичної і педагогічної літератури.

Аналіз літератури проводився нами з метою вивчення особливостей виникнення і протікання захворювання атонічно-астатична форма ДЦП, а також методів відновлення координаційних здібностей при даному захворюванні.

Метод аналізу літератури дозволив нам побачити всю масштабність і значимість даної проблеми. Було встановлено значимість ЛФК, що є невід'ємною і навіть у деяких випадках однієї з головних засобів лікування, відновлення. Це підкреслюють більшість авторів, що присвячують свої праці проблемі ДЦП. Завдяки правильному підборові вправ спостерігалися поліпшення рухової активності дітей за всіма показниками.

Аналізуючи програмні документи, ми установили, що використання фізкультурно-спортивної корекції, сприяє компенсації вегетативного забезпечення діяльності, поліпшенню рухових умінь, насамперед статичної функції. Спеціальні фізичні вправи підвищують фізичні можливості хворих і служать гарною підготовкою для наступної більш активної їхньої участі в іграх, більш успішного виконання дітьми складно - координованих і рухових елементів, особливо в іграх-естафетах.

II. Бесіда з лікарями, методистами і психологом школи інтернату.

III. Аналіз медичних карт хворих дітей.

Вивчення медичних карт дозволив нам вивчити особливості протікання захворювання атонічно-астатична форма ДЦП і методи реабілітації, що рекомендуються, відновлення й адаптації.

IV. Аналіз традиційних методів реабілітації.

Зміст основних розділів традиційної методики реабілітації рухових функцій представлені в таблиці 2.1. За даною методикою проводилася реабілітація контрольної групи фахівцями, спеціалізованого інтернату №5.

Таблиця 2.1

Зміст основних розділів традиційної методики реабілітації рухових функцій у дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП

Роздягнув

Зміст роздягнув

Дозування

ОМОВІ

1

2

3

4

Підготовча частина

1

Ш ходьба на місці;

1-1,5?

Руки на пояс,

Ш ходьба по залі з різним вихідним положенням рук;

2?

подих глибоке спокійне.

Ш нахили вперед, з торканням статі;

1?

Ш ходьба випадами;

1?

Основна частина

2

Ш Прийняти правильну поставу, відійти від стінки

3-4 рази

Темп повільний.

Ш И.п. те ж. Крок уперед, нахил, розслабити м'яза. И.п.

3-4 рази

Стежити за правильністю виконання

Ш И.п. лежачи. Підйом голови і пліч.

4-5 разів

Ш И.п. лежачи на животі, підборіддя на тильній поверхні кисті.

4-5 разів

Стежити за правильністю виконання.

Ш Руки на пояс, підйом голови пліч, лопатки з'єднати.

4-5 разів

Ш И.п. теж. Руки за голову, підйом голови і пліч.

4-5 разів

Стежити за подихом

Ш И.п. сидячи. Перекидання м'яча, голова і груди підняті.

5-6 разів

Стежити за подихом.

Ш Перекат м'яча партнерові.

2?

Темп повільний

Ш И.п. лежачи на спині. Почергове згинання і розгинання в колінному і тазостегновому суглобі.

4-6 разів

Стежити за правильністю виконання

Ш Руки нагору, повільне піднімання ноги до кута 900. По черзі повільно опустити. И.п. теж.

4-6 разів.

У повільному темпі

Ш «Схрещування» - прямих ніг.

4-8 разів

Ш Лежачи на правому боці, рука нагору, ліва уздовж тулуба. Піднімання й опускання лівої ноги.

4-8 разів

Ш Лежачи на лівому боці, те ж правої.

4-8 разів

Заключна частина

3

Ш Ходьба по залі.

2?

Стежити за поставою

Ш Дихальні вправи.

2?

Темп повільний

2.2. Спеціальна методика ЛФК із використанням елементів спортивних ігор і рухливих ігор

Використання активного рухового режиму у виді ігрових змагань і спортивних тренувань є великим стимулом розвитку мотивації і допомагає формуванню нового стереотипу руху. Режим тренувального процесу створює умови для формування негативних тимчасових кортико-мускулярних зв'язків і зниження тонічної імпульсаціі інтерорецепторів.

Вплив додаткових фізичних факторів, на периферичний відрізок рефлекторної дуги, забезпечує адекватне адаптаційно-трофічне постачання руху і регулюючий вплив центральних структур на загальну і тонку моторику.

Запропонована нами методика в комплексі з іншими засобами реабілітації позитивно впливає на стан вестибулярного апарата, розвиток координаційних здібностей, стані опорно-рухового апарата.

Прийоми й основні положення проведення ЛФК у дітей із ДЦП:

Попередньо перед початком лікувальної фізкультури необхідно максимальне розслаблення усіх або більшості спазмованих м'язів тіла і кінцівок за допомогою масажу.

Придушення залишкових проявів тонічних рефлексів.

Розслаблення функціональних контрактур у суглобах кінцівок.

Робота з послідовного становлення вертикальної установки голови і тіла, статики і локомації.

Корекція структури кроку, установки стіп.

Виховання рухів у проксимальних і дистальних відділах верхніх кінцівках.

Корекція порочних установок опорно-рухового апарата, подолання слабості окремих м'язових груп.

Робота з нормалізації тонусу м'язів.

Робота з поліпшення м'язово-суглобного почуття і тактильних відчуттів.

Робота з посилення розвитку тієї групи м'язів, що змушена взяти на себе функції ослабленої.

Корекція діяльності серцево-судинної, дихальної, і інших систем.

Коррекційнна програма повинна як би «заглядати» набагато в перед і передбачати так само застосування таких комплексів вправ, що коригують, які б відповідали більш високому (і в даний момент неможливому) рівневі рухового розвитку. Структура уроку і складання комплексу зазначені у таблицях 2.2., 2.3.

Таблиця 2.2.

Структура уроку лікувальної гімнастики.

Роздягнув

Вихідне положення

Зміст заняття

Дозування

Методичні вказівки

Вступний

Стоячи

Ходьба зі зміною темпу опори (на носках, п'ятах, зовнішньому і внутрішньому зводах стіп), з рухами рук. Дихальні вправи.

3 - 4 хв

Амплітуда повна темп середній.

Основний

Стоячи або сидячи (можна використовувати кожне В.п.)

Вправи для м'язів тулуба.

6 - 8 разів

То же

Дихальні вправи

30 - 60 с.

- //- //-

Біг.

- //- //-

- //- //-

Вправи для верхніх кінцівок, на розслаблення

- //- //-

- //- //-

Повороти тулуба.

- //- //-

- //- //-

Вправи для всіх груп м'язів нижніх кінцівок.

- //- //-

- //- //-

Вправи в рівновазі і на координацію рухів

- //- //-

- //- //-

Вправи зі снарядами

- //- //-

- //- //-

Дихальні вправи

4 - 8 раз

- //- //-

Присідання

- //- //-

- //- //-

Вправи на розслаблення.

- //- //-

- //- //-

Вправи з елементами спортивних ігор.

4 - 8 разів

Заключний

Стоячи (можна використовувати кожне В.п.)

Проведення ігор з елементами спортивних ігор

10 хв

Ходьба в темпі 80 кроків у хвилину в сполученні з рухами рук і дихальних вправ.

1 хв

Амплітуда і темп середній.

Вправи виконуються по можливості з предметами. Дозування вправ може мінятися в залежності від загального стану хворого, складності вправи і реабілітаційного періоду.

Таблиця 2.3.

Зразковий комплекс вправ для дітей у віці другого дитинства, з атонічно-астатичної формою ДЦП

№

Зміст заняття

Дозування

Методичні вказівки

І

Підготовча частина.

1. В. п. стоячи. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба звичайна.

1 мин

Стежити за поставою.

2. В. п. те ж. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з круговими рухами рук.

1 мин

Намагатися дихати в одному ритмі.

3. В. п. те ж. Руки уздовж тулуба. Ноги разом. Ходьба з підніманням рук нагору на 1 - 2 кроки - вдих, на 3 - 4 - 5 кроків - видих, руки в сторони, униз.

1 хв

Темп середній.

ІІ

Основна частина.

1. В. п. те ж. Руки зігнути в ліктьових суглобах, кисті до пліч, лікті пригорнути до тулуба. Ноги разом, носки нарізно. Підняти лікті вперед - вдих. Повернуться в в. п. - видих.

4 - 6 разів

*****

2. В. п. те ж. Руки уздовж тулуба. Ноги разом, носки разом. Підняти праву ногу вперед, кругові рухи стопою усередину і назовні з одночасним круговим рухом лівою кистю усередину і назовні. Теж, але з лівої ноги.

8 - 10 разів

Темп середній.

3. В. п. стоячи. Руки в замок на груди. Ноги на ширині пліч. Підняти руки нагору, відставити праву ногу назад, прогнуться - вдих. Повернуться в В. п. - видих. Теж але з лівої ноги.

6 - 8 разів

4. В. п. сидячи на стільці. Руки покласти на коліна, у руках м'яч. Ноги витягнути, п'ятами спиратися об стать. Підняти кисті рук з м'ячем і носки ніг нагору, голову праворуч. Те ж уліво.

6 - 8 разів

Подих довільний. Темп середній. Використовувати баскетбольний м'яч.

5. В. п. те ж. Руки уздовж тулуба. Ноги на ширині пліч, стопами утримувати м'яч. Під В. п. стоячи. Підняти руки в сторони - вдих, злегка нахилити тулуб уперед, опустити руки вниз, доторкнуться до м'яча, розслабити - видих.

4 - 6 разів

Темп середній.

6. В. п. те ж. Ноги витягнути вперед стопами, утримувати м'яч. Руки уздовж тулуба. Підняти руки нагору - вдих. Нахилити злегка тулуб уперед, привести ноги з м'ячем до стільця, руки опустити вниз - видих.

4 - 6 разів

*****

7. В. п. лежачи на спині. Руки за головою. Ноги прямі, стопами утримувати м'яч. Піднімання ніг з м'ячем до кута 45° - вдих. Опустити ноги - видих. Виконати теж з лівої ноги.

6 - 8 разів

Темп середній. Подих не затримувати.

8. В. п. стоячи на четвереньках. Поперемінно підняти ліву руку і праву ногу (до горизонтального рівня), повернутися у в.п., підняти праву руку, і ліву ногу, повернутися у в.п.

3 - 4 рази

Голову не піднімати

9. В. п. стоячи. Ноги на ширині пліч. Руки на поясі присідання.

10. В. п. стоячи. Баскетбольний м'яч у руках. Передача м'яча партнерові двома руками від грудей.

10 раз

Темп середній.

11. В. п. стоячи. Баскетбольний м'яч у руках. Виконання ведення м'яча в ходьбі. Змінювати ведучу руку кожні 30 сек.

2 хв

Темп повільний.

ІІІ

Заключна частина.

1. Гра «Попади в м'яч»

5 хв

2. Гра «Рухлива мета»

5 хв

3. Ходьба з підніманням рук нагору, на 1 - 2 - 3 кроки - вдих, на 4 - 5 - 6 - 7 кроків руки вниз - видих.

1 хв

4. Ходьба з поворотом на 180° з відкритими і закритими очима через 4 кроки.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены