Фізична реабілітація при переломах хребта

Кожен масажний прийом повторюється 3-5 разів. Тривалість процедури масажу рівна 7-15 хвилинам. Курс масажу складає 7-10 процедур. Після закінчення курсу рекомендується зробити перерву в декілька днів.

2.4.3. Фізіотерапія

Фізіотерапію на санаторно-курортному етапі реабілітації застосовують з метою:

· зміцнення м'язів спини;

· завершення формування кістково-м'язового корсета;

· відновлення працездатності;

· завершення формування повноцінної структури хребців;

· гартування організму;

· зменшення контрактури.

При переломах хребта застосовують такі види фізіотерапії як:

· електростимуляція ослаблених м'язів

· використання вкрай високої частоти

· обливання

· обтирання

· електросон

· родонові і сірководневі ванни, ClNa ванни

· кліматолікування:

· аеротерапію, геліотерапію;

Електростимуляція, або рухова функціональна терапія, є методом застосування імпульсного струму в цілях зміцнення і розвитку скоротливої здатності уражених м'язів, а також для профілактики м'язової атрофії, поліпшення периферичного кровообігу.

Для електростимуляції м'язів спини застосовуються електродні прокладки 1 5 на 20см, які розташовуються: один - на животі, інший - з прокладкою 12 на 17см - у області уражених м'язів спини.

Положення хворого - на животі. Струм - тетанізуючий або синусоїдальний - модульований (ПП до 4с, модуляцій 100Гц), - це при легкій поразці нерва. При вираженій поразці нерва застосовується електропотенційний струм. Тривалість імпульсів до 60 мс або випрямлений синусоїдальний струм (ПП, 20 - 10 Гц). Сила струму 15-20 мА, частота модуляцій - 24-36 в 1 хвилину з перервою на 2 хвилини через кожні 3 хвилини. Тривалість процедури 15-20 хвилин щоденно.

Функція м'язів - це розслаблення тулуба і шиї, згинання убік обертання тулуба.

Електростимуляцію м'язів проводять апаратами: «УЗІ - 1», «Стимул - I» «Нейроімпульс», «Нейрон - 7».

Електросон - стан сонного гальмування, що викликається дією не головний мозок імпульсного струму низької частоти і малої сили. Електросон при переломах хребта застосовується з метою заспокоєння нервової системи - з профілактичною метою.

Процедуру проводять в затемненому приміщенні, застосовується гумова манжета з роздвоєними електродами, в кубла яких вставляються змочені водою прокладки, завтовшки 1см. Очні електроди розміщують на закритих оках, потиличний електрод розміщують на сосцевідних відростках скроневої кістки.

Гранично допустима сила струму до 8 мА. Тривалість процедури - 20- 40 хвилин. Курс - 15-20 процедур.

В період санаторно-курортного лікування, із засобів фізіотерапії при переломах хребта, широко застосовуються бальнеологічні процедури - родонові ванни, хлоридно-натрієві і сірководневі ванни, а також обливання і обтирання. Під впливом бальнеопроцедур у хворих з наслідками перелому хребта поліпшується нейрогормональна регуляція, обмін речовин, периферичний кровообіг і лімфодренаж, мікроциркуляторні процеси, функції нервово-м'язового апарату, підвищуються адаптаційні можливості організму хворого, що сприяє прискоренню сповільненої консолідації кісткових відламків, зникненню м'язових спазмів і трофічних розладів. Бальнеотерапія полегшує проведення різних видів фізичної реабілітації (ЛФК, масаж і т.д.), що прискорює повернення хворого до активного способу життя.

Хлоридно-натрієві ванни застосовуються при температурі води 35-37^оС, тривалість процедури 10-15 хвилин, через день. На курс лікування 12-15 ванн. Разом з хлоридно-натрієвими і морськими ваннами з успіхом застосовуються і різні ванни лиманів типу розсолу з домішкою біологічно активних речовин. Головна складова частина цих вод - хлористий натрій. Після прийому хлоридно-натрієвої ванни на шкірі залишається якнайтонша оболонка - «сольовий плащ», який продовжує діяти в перебігу декількох годин.

Сірководневі ванни застосовуються при температурі води 35-37 ^оС. При зануренні тіла в сульфідну воду на шкірі через декілька хвилин з'являється реакція почервоніння з чіткою межею на рівні занурення, що складається з 3 фаз:

· активної гіперемії;

· ішемії;

· фази відновлення початкового стану з подальшою гіперемією.

Реакція почервоніння звичайно з'являється при концентрації сірководня 40-60-70 мг/л і посилюється у міру збільшення змісту сульфідів у воді.

Перша фаза виявляється через 1-2 хвилини після занурення у воду і досягає максимального розвитку через 7-10 хвилин. Хворий відчуває тепло, шкірна температура збільшується на 1-2,5^о. Друга фаза розвивається після виходу з води. У перебігу декількох хвилин шкіра блідне, з'являється відчуття легкого ознобу. Температура шкіри знижується до початкової. Тривалість ішемії до 5-10 хвилин. У третій фазі кровотік в шкірі знову поліпшується, вона рожевіє, підвищується її температура. Вторинна гіперемія триває до 1-2 годин.

Сульфідні ванни призначаються як загальні по стаціонарній або ступінчастій методиці. Тривалість процедури 5-15 хвилин. Процедури призначать з інтервалом 1-2 дні, на третій день - перерву. Курс лікування 10-12 процедур.

Радонові ванни - це радіоактивно інертний газ і з'єднання, обумовлені іонним і атомним зв'язком. Ці ванни застосовуються через 6-8 місяців після закінчення гострого процесу, при концентрації радону 1500-3000 Бк/л (40-80 нКи/л). Температура води 35-37^о, тривалість процедури - 15 хвилин. На курс доводиться 12-15 процедур.

Обливання - загальні і місцеві застосовуються як самостійні процедури, що надають збудливу і тонізуючу дію, а також в цілях гартування як завершальна процедура після грязьових або сонячних ванн або в цілях охолоджування після теплових процедур

Методика. Голий хворий стає в таз з теплою водою або сідає на табурет у ванні. Обливання виробляють з відер водою температури 32-30 ^о, з кожним сеансом зменшуючи її на 1-2 ^о і доводячи до 20 ^о.

Тривалість обливання до 1 хвилини щоденно. Після обливання хворого досуха витирається і відпочиває протягом 15-20 хвилин.

Обтирання. Рушником, рукавичкою або губкою, змоченою у воді 30,5-20-15 градусів хворого розтирає тіло з силою спереду і ззаду, зверху вниз. Потім витирає все тіло досуха і одягається. Часткові обтирання призначають ослабленим, зябнущим і людям з підвищеною збудливістю. Якнайкращий час для обтирань - ранок. Тривалість обтирання - 3-5 хвилин, щодня, на курс 20 процедур.

До кліматотерапії відносяться: аеротерапія, геліотерапія і морські купання. Ці всі методи застосовуються для відновлення загального тонусу організму, нормалізації збудливо-гальмівних процесів в корі великих півкуль головного мозку, для гартування організму.

Аеротерапія - лікувальне застосування свіжого повітря на відкритій місцевості. Воно укладає в себе цілодобову аеротерапію - тривале перебування в спеціальних кліматопавільонах і повітряні ванни.

Методика. Аеротерапію проводять при різних значеннях температури і вогкості повітря. Швидкості вітру, визначаючих охолоджуючу здатність повітря. Для комплексної оцінки цих параметрів прийняте поняття «еквівалентно-ефективної температури» (ЕЕТ). Залежно від величини ЕЕТ виділяють:

· зони охолоджування - 1-17 ^оС;

· комфорту - 17-21 ^оС;

· нагрівання - вище за 21 ^оС.

У лікувальній практиці використовують перебування хворих на свіжому повітрі в парках на кушетках, шезлонгах і гамаках, а також сон денний і нічний на свіжому повітрі в кліматопавільйонах. Ослабленим хворим аеротерапію проводять в палатах при відкритих вікнах, формугах або дверях. Під час сну і відпочинку на балконах, верандах - кліматопавільйонах хворих вкривають і одягають залежно від індивідуальної чутливості до холоду. Процедури сну на свіжому повітрі проводять після періоду адаптації, 3-5 днів.

Цілодобову аеротерапію поєднують з електросном, сонцелікуванням, лікувальною гімнастикою. Дозують аеротерапію за тривалістю дії з урахуванням ЕЕТ і режиму. Тривалість процедури - від 1години до 8-10годин, щоденно. Курс лікування 10-20 процедур. Повторний курс цілодобової аеротерапії проводять через 5-6 місяців.

Режими цілодобової аеротерапії:

№1 - слабкий - при температурі нижчі 10 ^оС, тривалість процедури - до 1-2 годин, при температурі вищі 10 ^оС - 2-3 години.

№2 - помірний - при температурі нижчі 10 ^оС, тривалість процедури до 3- 6 годин, при температурі вищі 10 ^оС - до 6-9 годин.

№3 - інтенсивний - при температурі нижчі 10 ^оС, тривалість - 9-10 годин, при температурі вищі 10 ^оС - цілодобово.

До методів аеротерапії відноситься перебування і сон на березі моря. Для нічного сну біля моря є спеціальні кліматичні павільйони. Показами для сну біля моря в основному аналогічні показам на цілодобовій аеротерапії: вони розширяються в теплу пору року і звужуються - в холодне.

Геліотерапія - лікувальне опромінювання сонячним промінням всього голого тіл людини.

Методика сонячних ванн. Застосовувати їх рекомендується вранці, від 8 до 11 годин через півгодини, година після сніданку при температурі повітря не нижче 20 ^оС. Голий хворий лягає на лежак ногами до сонця, голова знаходиться в тіні, на очах - сонцезахисні окуляри. Половину часу опромінювання проводять в положенні на спині, половину - на животі. Після сонячної ванни необхідний відпочинок в тіні протягом 10-15 хвилин, потім хворий приймає душ, робить обливання 32-22 ^оС, обтирання або купається. Курс лікування починають з 1-3 повітряних ванн по 10-15 хвилин, приймають щодня з перервами на 1-2 дена через кожні 5-6 процедур. Дозування сонячних ванн проводиться в біодозах або калоріях-джоулях. Напруга сонячної радіації визначається за допомогою піранометра Янішевського і виражається в калоріях на 1 см поверхні тіла в хвилину. Для складання дозувань в калоріях з біодозами прийняте співвідношення, в якому 1 біодоза дорівнює 20 кал/см² (840 кДж/ см²). Початкова доза, яку умовно називають також лікувальною, складає 5 кал/ см² - біодози або 210 кДж/м. Відповідно до санаторно-кліматичних режимів розрізняють три основні режими сонячних опромінювань.

Встановлено, що влітку (у червні, липні, серпні) в ясний день з 8до 11 годинника на півдні і з 10 до 13 годин в середніх широтах за час п'ятихвилинного опромінювання людина одержує 5 малих калорій на 1 см поверхні тіла. Ця величина відповідає біологічної дози, розрахованої по сонячній еритемі.

Режим № 1 щадного навантаження. Опромінювання починають з 5 кал/ см² (1/4 біодози, 210 кДж/м²) і через кожні 2 дні додають по 5 кал/ см² або 210 кДж/м², доводячи максимальну дозу до 20 кал/см² - 1 біодоза або 840 кДж/м². Кожні 5 днів роблять перерву. На курс лікування 16-18 сонячних ванн.

Режим № 2 помірного навантаження. Опромінювання починають з 5 кал/см² (1/4 біодози, 210 кДж/м²) і щодня додають по 5 кал/см² або 210 кДж/м², доводячи максимальну дозу до 40 кал/см² - 2 біодоза або 1680 кДж/м². Кожні 7 днів роблять перерву. На курс лікування 18-20 сонячних ванн.

Режим № 3 посиленого навантаження. Опромінювання починають з 5-10 кал/см² (1/4-1/2 біодози, 210 - 420 кДж/м²) і щодня додають по 5-10 кал/см² або 210 кДж/м², доводячи максимальну дозу до 60-80 кал/см² - 3-4 біодози або 2500-3000 кДж/м². Кожні 7 днів роблять перерву. На курс лікування 18-20 сонячних ванн.

2.4.4 Гідрокінезотерапія

Після періоду повного розвантаження хребта шляхом організації спеціального режиму (положення хворого лежачи на ліжку з щитом або на реклінаційному ліжечку) виникає необхідність мобілізації хребта, відновлення його силових якостей, витривалості до статичного і динамічного навантаження, загальної працездатності організму хворого.

У загальному комплексі засобів, вживаних для вирішення цих

задач, одним з ведучих є гідрокінезотерапія (фізичні вправи у воді, підводний масаж, тренування входьбі у воді, плавання). Показами до застосування функціональної гідротерапії і терміни її початку визначаються поряд умові: 1) віком хворого, 2) локалізацією і характером

перелому; 3) зацікавленістю нервової системи; 4) способом травматологічного лікування.

Гідрокінезотерапія широко використовується при пошкодженнях хребта у дітей в ранні терміни (1-1,5 місяці після травми), у хворих молодого віку і, вкрай обмежено, у хворих старшого віку в пізніші терміни (не раніше 2 місяці після травми) відповідно до строгого індивідуально встановленого для хворого температурного режиму води.

Хворим не протипоказане плавання в басейні в раніші терміни після компресійного перелому за умови їх правильного транспортування з палати в басейн і доставки назад на каталці в положенні лежачи, без згинання хребта, і умінні хворого плавати. Фізичні вправи у воді особливо показані при більш виражених морфологічних змінах - значній компресії хребця або пошкодженні декількох хребців і локалізації перелому в поперековому і грудному відділах хребта. Ми маємо позитивний досвід застосування фізичних вправ у воді і плавання з хорошим загальнозміцнюючим ефектом при множинних і недостатньо стабільних компресійних переломах хребта з використанням спеціального поліетиленового корсета, що фіксує хребет. Завдяки наявності корсета хворі можуть плавати в басейні без боязні погіршити анатомічні взаємостосунки в зоні перелому.

Особливо показані фізичні вправи і воді при травмах хребта, що супроводжуються пошкодженням спинного мозку.

Задачі гідрокінезотерапії визначаються характером функціональних розладів, що спостерігалися у хворих після компресійних переломів. Методика застосування гідрокінезотерапії диференціюється залежно від наявності плі відсутності об'єктивних неврологічних симптомів, вказуючих на пошкодження спинного мозку.

Хворі в умовах лікувального басейну (у травматологічній клініці, лікарні відновного профілю, санаторії) виконують групу фізичних вправ стоячи, плавальні рухи коло бортіку басейну, дотримуючись руками за поручень, і займаються плаванням.

Стоячи по груди у воді у вихідному положенні - руки на пояс (а пізніше на потилицю), розставивши ноги нарізно, хворі виробляють наступні активні рухи: бічні нахили, повороти тулуба, розгинання тулуба. У ранні терміни обмежують нахил тулуба вперед, а кругові рухи тулуба виробляють з акцентом па розгинання в поперековому відділі. Ця група вправ у воді призначена в основному для збільшення розмаху рухів тулубом.

Біля бортіку басейну, узявшися руками за поручень, в положенні на спині, хворі виконують різні плавальні рухи ногами (робота ніг стилем «кроль», «брас»), а також схрещування ніг і руху ними, імітуючі їзду на велосипеді. Необхідно стежити за правильним (прогнутим) положенням тулуба без згинання вперед, чому може допомогти надувний круг, що фіксується в надтазової області. Ці вправи використовуються з метою зміцнення м'язів спини і живота. З тією ж метою можуть бути застосовані вправи у вихідному положенні стоячи з гантелями з пінопласту в руках або ручними ластами, що створюють вихрові потоки води, а саме повороти тулуба, поперемінне винесення рук вперед і назад, приведення рук до тулуба.

Плавання на грудях для попередження згинання тулуба краще проводити, узявшися руками за край плоту. Необхідний ступінь екстензії хребта досягається при плаванні на спині вільним стилем або стилем «брас». Заняття плаванням, початі в лікувальному басейні, корисні хворим впродовж тривалого терміну і можуть бути продовжені в спортивному басейні або відкритому водоймищі.

При компресійних переломах окремих хребців, страждає до певної міри функція диска (що може виявитися больовим синдромом або протікати без болю). У зв'язку з цим, хворим після компресійного перелому, для попередження розвитку і прогресувати патологічних змін в міжхребетному хрящі. показані витягаючі вправи у воді (хворий виконує полувіс, узявшися руками за борт або поручень, або віс на трапеції). Перебування в теплій воді в поєднанні з вправами лікувальної гімнастики у воді веде до усунення больових відчуттів в хребті.

У осіб середнього віку при компресійних переломах хребта, нерідко виникаючих на фоні остеохондрозу, больові відчуття можуть бути стійкішими. Це служить показанням до застосування підводного масажу м'язів спини з невеликою величиною тиску води (1-1,5 ат), тривалістю до 10 мін, через день або щодня, з використанням плоского наконечника або наконечника великого діаметру (0,8 см) при температурі води 36-37°.

Комплекс спеціальних фізичних вправ у воді для хворих після компресійних переломів поперекового відділу хребта:

1-а вправа. Вихідне положення (В.П.) -стоячи у воді, ноги нарізно, руки на пояс; поперемінні нахили тулуба вправо і вліво (3-4 рази в кожну сторону в повільному темпі);

2-а вправа. В.П. - стоячи у воді, руки на потилицю; поперемінні повороти тулуба вправо і вліво (3-4 рази в кожну сторону);

3-а вправа. В.П. - стоячи у воді, руки уздовж тіла, розгинання тулуба назад з одночасним відведенням рук назад (4-5 разів);

4-а вправа. В.П. - стоячи у воді, взявшись руками за борт басейну; напівприсідання, прагнучи розтягнути хребет (3-4 рази);

5-а вправа. В.П. - стоячи у воді з гантелями пінопластів (водними) в руках; поперемінне підняття правої і лівої руки з воді, зведення і розведення рук (6-8 разів);

6-а вправа. В.П. - на спині, взявшись руками за поручень; робота ногами вільним стилем (8-10 рухів);

7-а вправа. В.П. - на грудях, взявшись руками за поручень; робота ніг стилем «брас» (8-10 рухів);

8-а вправа. Плавання з роботою ніг стилем «брас», взявшись руками за край плоту (25-50 м);

9-а вправа. Плавання на спині вільним стилем (25-50 м).

При порушенні функції спинного мозку у хворих після компресійних переломів хребців, залежно від ступеня його здавлення, спостерігаються локалізовані порушення рухової функції (наприклад, парез м'язів, периферичних відділів нижніх кінцівок) або глибокі поширені паралічі (гемі-, пара- і тетрапарези і паралічі), що нерідко супроводжуються порушенням тазових функцій (сечовипускання, дефекація).

Загальні задачі відновного лікування (а отже, задачі гідрокінезотерапії) у групи «спінальних» хворих наступні: 1) поліпшення умов кровообігу і трофіки тканин; 2) попередження розвитку вторинних змін в суглобах, що призводять до їх тугоподвіжності; 3) поліпшення функції паретічних м'язів і розслаблення спастічних напружених м'язів; 4) поліпшення статичних і локомоторних функцій; 5) надання позитивного впливу на психіку хворих.

З урахуванням перерахованих задач бажане використовування двох груп фізичних вправ в гідрокінезотерапевтичній ванні і басейні.

При визначенні методики проведення гідрокінезотерапії, слід враховувати оборотність змін в спинному мозку, в одних хворих, після усунення сдавлення спинного мозку оперативним шляхом спостерігається відновлення його функцій, у інших хворих відновлюється лише частина порушених функцій. При анатомічній перерві спинного мозку розладу його функції носять необоротний характер.

Гідрокінезотерапія доцільна у хворих з оборотними змінами функцій спинного мозку. У хворих з необоротними змінами поліпшення опорнорухової функції нижніх кінцівок може бути досягнуте шляхом розвитку компенсаторних пристосувань (наприклад, відновлення винесення ноги вперед при ходьбі в ортопедичному апараті за рахунок повороту тазу).

Враховуючи різноманіття клінічної картини, що спостерігається у хворих з травмою спинного мозку, залежної від рівня поразки, перебігу відновних і компенсаторних процесів, терміну з моменту пошкодження, приводимо лише загальний план проведення гідрокінезотерапії.

За наявності спастичного паралічу нижніх кінцівок: рухи виробляють в повільному темпі з поступовим наростанням зусилля, по можливості повної амплітуди (при температурі води не нижче 36-37 °С). Спастична напруга м'язів знижує попередній нетривалий (5- 10 хвилин) ручний і апаратний підводний масаж нижніх кінцівок (прийоми легкого погладжування і вібрації).

При збереженні активних рухів в суглобах нижніх кінцівок (наявність оборотних змін), для виявлення і розвитку функції м'язів, використовуються активні рухи у воді полегшеного характеру. Виконанню хворим рухів сприяє підтримка кінцівки інструктором, а також використовування відповідних вихідних положень. Зокрема, активне розгинання в колінному суглобі полегшується в положенні хворого на боку із злегка зігнутим тазостегновим суглобом, розгинання в гомілковостопному суглобі і відведення стегна вдається краще при зігнутому колінному суглобі і ін.

Басейн створює гарні умови для тренування хворих, з порушенням стабільності хребта і суглобів статичних функцій нижніх кінцівок і хребта (у зв'язку із зниженням впливу сил гравітації у водному середовищі), а також здатності переносити масу тіла з однієї ноги на іншу, пасивно замикати суглоби і переміщати тіло. Вертикальне положення тіла сприяє розвитку компенсаторних механізмів, необхідних для здійснення локомоторних функцій. У водному середовищі легше відновлюється циклічний, автоматизований стереотип ходьби. При паралічах нижніх кінцівок виховання перерахованих функціональних якостей у хворого служить хорошою підготовкою до користування ортопедичними апаратами або до ходьби без зовнішньої підтримки суглобів.

У хворого, що спирається на поручні або плоти пінопластів, спочатку виробляється здатність «переминатися», поперемінно переносячи масу тіла то на праву, то на ліву ногу. Для пасивного замикання суглобів нижніх кінцівок хворий повинен, підігнути ноги в колінних суглобах, відхилювати тулуб назад. Надалі прагнуть виробивши вміння у хворого зберігати рівновагу тіла у воді і виносити нору вперед за рахунок компенсаторного повороту тулуба і тазу.

В процесі виховання навику ходьби у воді спочатку можуть бути використані допоміжні засоби для фіксації суглобів (тутор з поліетилену, гумовий наколінник) і пристосування для зовнішньої опори (поручні, милиці, тростина, поплавці пінопластів). Для компенсаторного зміцнення м'язів верхніх кінцівок, необхідного для ходьби з додатковою опорою, використовуються вправи з водними гантелями з пінопласту.

При певному ступені відновлення рухової функції нижніх кінцівок проводиться тренування в ходьбі у воді (бажано в спеціально призначеному для цієї мети вузькому довгому басейні).

Зміцнення м'язів нижніх, верхніх кінцівок, тулуба досягається за наявності у хворих відповідних функціональних можливостей також в процесі плавання (температура води в плавальному басейні при спастичних явищах в м'язах повинна бути не нижчою 32-30 °С). При парапарезах нижніх кінцівок краще проводити навчання плаванню в положенні па спині, що дає можливість зберегти більш випрямлене положення ніг.

Не можна забувати про позитивний вплив на психіку тяжкохворих перебування у воді з можливістю (без сторонньої підтримки!) плавання. Це вселяє в хворого надію на одужання, сприяє активнішій участі його в процесі лікування

При набряках ніг, що тривало зберігаються, артропатії, контрактурах, а також позитивній динаміці перебігу відновних процесів, показаний підводний струменевий виборчий масаж суглобів і м'язів (частіше за нижні кінцівки) при тиску 0,5-1 ат, насиченні струменя води повітрям при набряках, тривалості 10-12 хвилин. Застосовують прийоми «погладжування», «розминання».

За наявності у хворого обмеження рухів в суглобах і контрактурах доцільно закінчити процедуру підводного масажу у ванні корекцією положенням у воді, використовуючи описану вище методику.

Струменевий підводний масаж. Провідним, найчастіше вживаним видом апаратного підводного масажу, є підводний масаж струпа, що проводиться за допомогою струменя води, що подається під тиском.

Підводний струменевий масаж проводиться за допомогою спеціального апарату, всмоктуючого воду з ванни і нагнітаючого її під тиском.

Величину тиску води регулюють від 0,5 до 7 ат. Інтенсивність дії підводного масажу залежить від поставлених задач і визначається, крім величини тиску, формою і розмірами використовуваного наконечника. Плоскої форми наконечник створює плоский струмінь, круглий - дощову, а наконечник циліндрової форми (без включення проміжної частини) -сплошную струмінь і порожнисту (при включенні проміжної частини). Чим менше діаметр наконечника, тим «жорсткіше» струмінь води; при великому діаметрі наконечника (10-12 мм) струмінь води «м'якший». Інтенсивність дії на тканині можна зменшити також при додаванні повітря, що розпушує струмінь води.

Розроблена спеціальна приставка до апарату для підводного масажу у вигляді легкої металевої штанги завдовжки 1200 мм, забезпеченою рукояткою, па кінці якої є утримувач для фіксації наконечника шланга апарату з отвором в бічній його частині. Це додаткове пристосування призначене для масажу м'язів спини, розташованих паравертебральний, хребта, що проводиться одночасно з вертикальною витяжкою, у воді і направленого на розслаблення цих м'язів.

Методика проведення процедури підводного масажу визначається метою його застосування (зміцнення ослаблених м'язів, поліпшення периферичного кровообігу, розтягання рубців і ін.).

Дозування дії підводного масажу визначається величиною вживаного тиску, відстанню струп від масажованої поверхні тіла, тривалістю процедури, а також формою і діаметром струменя води. При величині тиску від 0,5 ат, плоскій або дощовій формі струменя і діаметрі наконечника 10-12 мм досягається релаксуюча дія на тканині, яке може бути посилене при збільшенні відстані наконечника від масажованої поверхні тіла і додаванні повітря. Наконечник у вигляді дощового душу використовується також при необхідності надати ніжне, заспокійливе біль, поширена дія па велику поверхню тіла (наприклад, спину).

Інтенсивність дії водяного струменя збільшується при збільшенні тиску (2 ат і більш), зменшенні діаметру струменя, використовуванні наконечника без проміжної частини (компактнішого суцільного струменя води твірної), а також зменшенні відстані між наконечників і поверхнею тіла (до 10 мм).

Характер дії на тканині залежить також від техніки виконання підводного масажу. Техніка виконання прийомів підводного масажу аналогічна техніці звичного ручного масажу: «погладжування» (рух струменя води уздовж масажованої кінцівки в доцентровому напрямі), «розминка» (спіралеобразні рухи наконечником), «вібрація» (рух наконечником вібраційного характеру) і «биття» (швидке наближення і віддалення наконечника від масажованої поверхні).

Залежно від підбору прийомів підводного масажу і послідовності їх використання, змінюється вплив масажу на тканині. Певну роль виконує температура води: релаксуюча дія на м'язи посилюється при її підвищенні (36,5-37,5 °С), а пониження (до 26-29 °С) разом із збільшенням тиску сприяє підвищенню тонусу м'язів. Середня тривалість процедури підводного масажу 10- 15 хвилин.

Підводний масаж можна проводити в спеціальній гідрокінезотерапевтичній або звичній ванні, а також в басейні.

В останньому випадку масажист здійснює масаж, знаходячись в басейні, користуючись спеціальним, описаним вище пристосуванням, проводити підводний масаж, знаходячись поза басейном, поряд з бортом (наприклад, масаж спини при остеохондрозі у момент проведення підводного вертикального витяжіння хребта).

Підводний струменевий масаж м'язів спини, особливо розташованих паравертебрально, показаний при дискогенному больовому синдромі, як самостійна болезаспокійлива процедура (на початку лікування за наявності болів тиск 0,3-0,5 ат, тривалість 7-10 хвилин, щодня, з використанням прийому погладжування, вібрації з додаванням повітря, а після ліквідації больових відчуттів тиск 2-4 ат, прийоми розминки і покалачування, по 10-15 хвилин, через день) і для підготовки витяжіння хребта, а також в поєднанні з ним.

Підводний струменевий масаж добре поєднується з фізичними вправами у воді (він використовується з метою підготовки до них), витяжінням хребта у воді і на тракційних столах, ручним масажем (у чергуванні з ним), корекцією положенням, а також лікарською терапією, направленою на релаксацію м'язів, розм'якшення спайок і рубців (ін'єкції склоподібного тіла), поліпшення перебігу обмінних процесів в м'язах і ін.

2.5 Методика електромагнітного поля низької частоти

Для лікувального впливу використовують різні види низькочастотних магнітних полів: змінне (ЗмМП), що пульсує (ПуМП), що біжить (БіМП), що обертається (ОбМП). Магнітна індукція цих полів не перевищує 50 мТл.

ПуМП змінюється в часі по величині, але не по напрямку. ЗмМП, БіМП і ОбМП змінюються в часі та по величині, та по напрямку.

Головним діючим фактором є формування в біотканині індукованих електричних струмів, щільність яких визначається швидкістю зміни магнітної індукції, тобто частотою й амплітудою магнітного поля. Ці струми можуть впливати на клітинному рівні.

Мінімальні біологічні ефекти спостерігаються при щільності індукованого струму 1 - 10 мА/м2 . Ці струми перебувають у тканинах організму при впливі на нього змінним полем з магнітною індукцією 0,5 - 5 мТл при частоті 50 Гц або 10 - 100 мТл при частоті 2,5 Гц.

Існує ймовірність небезпеки для здоров'я людини при щільності індукованого струму 100 - 1000 мА/м2 (магнітна індукція 50 - 500 мТл при частоті 50 Гц або 1 - 10 Тл при частоті 2,5 Гц), тому що ця щільність перевищує різні пороги стимуляції.

Нервова, серцево-судинна й ендокринна системи організму найбільш чутливі до низькочастотних магнітних полів. Під їхнім впливом збільшується швидкість проведення імпульсів по нервових волокнах, підвищується їхня збудливість, зменшується периневральний набряк, підвищується збудливість центральної нервової системи, нормалізується функція вегетативної нервової системи, зменшується підвищений тонус посудин, активується локальний кровоток, підсилюється кровопостачання різних органів і тканин і їхня трофіка, спостерігається слабка гіпотензивна дія, нормалізується система, що згортає кров, стимулюються обмін речовин, регенераційні процеси та функція ендокринних залоз.

Лікувальні ефекти низькочастотної магнітотерапії: протизапальний, протинабряковий, трофічний, вазоактивний, що знеболює, стимулюючий репаративні процеси, імуномодулюючий.

Показання для призначення ЗмМП і ПуМП: млявозагоювальні гнійні рани, опіки, трофічні виразки, флебіт, тромбофлебіт, наслідки закритих травм головного мозку, ішемічний інсульт, ушкодження периферичних нервів, діабетичний поліневрит, вазопатії, переломи кісток.

Показання для призначення БіМП: за загальною методикою впливу: злоякісні новотвори в період передопераційного та післяопераційного ведення хворого: у комплексі із променевою, гормональною та хіміотерапією при лікуванні віддалених метастазів; променева хвороба; імунодефіцитні стани організму; астеноневротичні стани; захворювання вегетативної нервової системи; дегенеративно-дистрофічні захворювання опорно-рухової системи; захворювання серцево-судинної системи; за місцевою методикою впливу: при захворюваннях ока, вуха, горла та носу.

Протипоказання: гострий період інфаркту міокарда, гострий період порушення мозкового кровообігу, ішемічна хвороба з порушеннями серцевого ритму, кровотечі, вагітність.

Апаратура, загальні вказівки по виконанню процедур

Апаратура для низькочастотної терапії ПуМП: апарати «Полюс-1» у режимі генерування ПуМП із частотою 50 Гц і магнітною індукцією до 35 мТл, «Полюс-2» (частоти 10 - 20 - 30 - 50 Гц, магнітна індукція до 50 мТл).

Апаратура для низькочастотної терапії ЗмПМ: апарати «Полюс-1», «Полюс-2» у режимі генерування ЗмПМ (частота 50 Гц, магнітна індукція до 50 мТл); «Мавр-2» (50 Гц, 30 мТл).

Апаратура для низькочастотної терапії БіМП: апарат «Алімп-1» (частота 10 і 100 Гц, магнітна індукція в центрі соленоїда до 5 мТл).

Апаратура для низькочастотної терапії ОбМП: «Полюс-3» для місцевого впливу на око, Лор-органи, лицьовий нерв, дрібні суглоби кисті та стоп (частота обертового магнітного поля 12 - 25 Гц, магнітна індукція до 30 мТл).

До апаратів «Полюс-1», «Полюс-2» надаються індуктори: два прямокутних, два циліндричних з П-образними сердечниками, вагінальний і ректальний.

Прямокутні, циліндричні та плоскі індуктори розташовують на шкірні покриви через натільну білизну або серветку, тому що магнітне поле швидко слабшає в міру видалення від робочої поверхні індуктора. При використанні двох індукторів дотримання їхньої полярності має значення, якщо відстань між двома індукторами не перевищує 10 див. Для посилення впливу на паралельному розташуванні індукторів (на паравертебральні зони, кінцівки) однойменні полюси розташовують поруч. При впливі, наприклад, на суглоб індуктори розташовують із протилежних сторін різнойменними полюсами друг до друга.

У прямокутному індукторі магнітна індукція досягає максимального значення на торцях, а в середині індуктора близька до нуля, тому їх розташовують на зону впливу торцями. Соленоїди розташовують на будь-яку частину тіла бічними поверхнями. При закріпленні соленоїдів у вертикальному положенні в них поміщають усього хворого або уражену кінцівку. В апарата «Алімп» є можливість установити за допомогою перемикача два значення магнітної індукції, в інших апаратів магнітотерапії - три - чотири значення. Як правило, перші процедури виконують при мінімальному значенні магнітної індукції, протягом 3 - 5 процедур магнітну індукцію збільшують до максимального значення.

Тривалість процедур магнітотерапії становить звичайно 20 - 60 хвилин щодня, на курс лікування призначають від 10 до 20 процедур.

Попередження: призначення низькочастотної магнітотерапії неприпустимо при наявності імплантованого кардіостимулятора, недавніх кровотечах, вираженій гіпотонії, злоякісних новотворах, гарячкові стани.

Деякі методики проведення процедур

Впливу на суглоби, кінцівки

При використанні апарата «Полюс-1» застосовують циліндричні індуктори з П-образним сердечником. Два індуктори розташовують контактно із протилежних сторін суглоба. Магнітну індукцію через кожні три процедури збільшують із I до IV розподілу перемикача інтенсивності. Поле пульсуюче, частота 10 - 50 Гц, тривалість процедури 20 - 30 хвилин щодня. Курс лікування 10 - 15 процедур.

Вплив на хребет

При використанні апарата «Полюс-1» прямокутні індуктори розташовують паравертебрально на відповідний відділ хребта контактним способом. Першу половину курсу лікування виконують при індукторах, розташованих різнойменними полюсами. Поле пульсуюче, положення перемикача інтенсивності III - IV, частота 10 - 50 Гц, тривалість процедури 20 - 30 хвилин щодня. Курс лікування 10 - 15 процедур.

РОЗДІЛ III

Практична робота

Використання електромагнітного поля низької частоти у відновному лікуванні

3.1 Актуальність теми

Серед пошкоджень хребта найчастіше спостерігаються неускладнені компресійні переломи тіл хребців. За відсутності значного зсуву, різко вираженого ступеня компресії і неврологічних явищ, ці хворі в травматологічних відділеннях практичної мережі охорони здоров'я, звичайно лікуються консервативними методами: витяжінням на похилій площині і ранньою фізіофункціональною терапією. Методи фізіофункціонального лікування направлені на створення природного м'язового корсета і дають сприятливі результати.

При переломах хребта потрібна одночасна терапевтична дія, як на дистрофічно змінені тканини хребта і суглобів, так і на патологічно змінені нервові елементи (спинномозкові корінці і ганглії, периферичні нерви, вегетативно- судинні утворення), в цілях профілактики м'язової атрофії, набряку м'яких тканин хребта, поліпшення периферійного кровообігу. Тому логічним є застосування у даної категорії хворих електромагнітних полів, здатних зменшити біль (або зовсів її усунути), набряки, запалення та сприяє зростанню переломів.

Метод електромагнітного поля низької частоти заснований на властивості викликати електричний ток в тканинах людини, а також змінювати фізико-хімічні властивості систем організму. Лікування електромагнітним полем - дуже поширений та ефективний засіб для рішення проблем зі здоров`ям.

Широкий спектр клінічного використання електромагнітного поля низької частоти дозволяє говорити про можливість її застосування практично у всіх випадках, що вимагають використання терапевтичних медикаментозних методів лікування.

Ефективністю метода електромагнітного поля є безпечність, гідний замінник прийому медикаментів та не викликає побічних дій; також слід підкреслити великий перелік показів до застосування та малим списком протипоказань.

Доведено, що під дією електромагнітного поля низької частоти збільшується швидкість проведення імпульсів по нервовим волокнам, збільшується їх збудливість, зменшується збільшений тонус судин, посилюється кровопостачання органів і тканин та їх трофіка.

Використання електромагнітного поля низької частоти показано всім хворим з неускладненими компресійними переломами хребта 1 та 2 ступеня.

3.2 Мета дослідження

Метою дослідження було визначення ефективності використання електромагнітного поля низької частоти, зокрема в комплексі з методами фізичної реабілітації у хворих з неускладненими компресійними переломами хребта з локалізацією в шийному, грудному та поперековому відділі.

3.3 Завдання дослідження

1. Дати детальну характеристику фізіологічного впливу електромагнітного поля низької частоти;

2. Дослідити ефективність використання електромагнітного поля низької частоти;

3. Запропонувати курс лікування на основі електромагнітного поля низької частоти в лікарняних умовах;

4. Визначити та зафіксувати основні симптоми даної хвороби за допомогою різних методів обстеження та реєстрації рівнів;

5. Порівняти результати використання електромагнітного поля низької частоти з методами фізичної реабілітації. Зробити висновок про ефективність та результативність досліджуваної методики.

3.4 Методи дослідження

Дослідження проводилося на базі Областної лікарні відновного лікування за період 2008-2009 року. Під спостереженням знаходилося 28 пацієнт з неускладненими компресійними переломами хребта. В цілях дослідження вони були поділені на три групи:

1-а група - 14 хворих, яким проводилось методика електромагнітного поля низької частоти в комплексі з методами фізичної реабілітації: ручний класичний масаж спини і кінцівок і підводний масаж, лікувальна фізична культура, як індивідуальна, так і групова;

2-а група - 14 хворих, яким проводилась тільки фізична реабілітація, ручний класичний масаж спини і кінцівок і підводний масаж, лікувальна фізична культура, як індивідуальна, так і групова, без використання методики електромагнітного поля низької частоти.

Першу групу склали 14 хворих (8 чоловіків, 6 жінок) у возрасті 39-45 років. Другу - 14 хворих (7 чоловіків, 7 жінок). В обох групах були неускладнені компресійні переломи хребта першого та другого ступеня, тобто переломи зі зміщенням по висоті на 1/3 ,1/2 (табл.3.1.)

Таблиця 3.1. Комплектація груп хворих різних клінічних діагнозів
Критерій поділу Номер групи	чоловіки	жінки	вік	Локалізація пошкодження
				Шийний відділ хребта	Грудний відділ хребта	Попере- ковий відділ хребта
Група 1	8	6	29-45	5	7	2
Група 2	7	7	25-50	4	4	6
Всього	15	13	27-47	9	11	8

У всіх хворих були виявлені однакові симптоми: біль, контрактури і порушення кровообігу, за допомогою різних методів обстеження:

1. Больовий синдром виявляли за допомогою шкали ВАШ. Візуально - аналогова шкала (ВАШ) представляє собою пряму лінію длиной 10 см з сантиметровими відмітками. Начальна точка «0» означає, що біль відсутня, 2 см - слабка біль, 4 см -помірна, 6 см - сильну, 8 см - дуже сильну, 10 см - нестерпну біль.

2. Больову чутливість в альгогенних місцевих зонах виявляли за допомогою естезіометра - предмет, один кінець якого оснащений щіточкою, а з другий - загострений. Загостреною стороною робили симетричні проколи від шиї до п'ят.

3. Порушення геодинаміки визначали за допомогою реовазографії.

Реовазографія заснована на реєстрації коливань електричного опору тканин, змінного залежно від кровонаповнення кінцівки. Вона дозволяє судити про стан кровотоку і кровообігу. Запис виробляється за допомогою реографічної приставки до електрокардіографа з декількох симетричних сегментів ураженої частини. Реографічна крива в нормі характеризується крутим і швидким підвищенням пульсових хвиль, чіткою вершиною, наявністю двох додаткових зубців в низхідній частині (катакроті). Найбільш інформативний показник реограми - величина реографічного індексу, що є похідним від відношення амплітуди основної хвилі реографічної кривої до висоти калібрувального сигналу.

4. Контрактуру визначали за допомогою кутоміра. Рухливість починають досліджувати з визначення об'єму активних рухів в напрямі, що допускається формою досліджуваного суглоба. Тільки після того, як одержані чіткі дані про характер цих рухів, слід встановити межі пасивної рухливості і визначити характер перешкоди, гальмуючої подальший рух в суглобі. Якщо у хворого виникає больове відчуття, то одержаний об'єм пасивного руху повинен вважатися межею можливого пасивного руху. Результати дослідження активних і пасивних рухів в суглобах фіксуються вимірюванням амплітуди рухів за допомогою кутоміра.

Досліджуючи рівень контрактури у трьох вищезазначених групах хворих, бранши кутоміра встановлювалися на осі пошкодженого хребця. Одне плече кутоміра залишалося нерухомим у початковому стані. Друге плече кутоміра фіксувало рух та кут нахилу тіла у двох взаємно перпендикулярних площинах. За результатами записів, що робилися кожного дня у процесі курсу лікування, робився висновок щодо поліпшення чи погіршення стану хворого.

Методи фізичної реабілітації і методика електромагнітного поля низької частоти проводяться в будь-якій послідовності з перервою 20 - 30 хвилин, завершальною процедурою є лікувальна фізична культура ( ЛФК ), що включає вправи на розслаблення паравертебральних м'язів і припускає підбір вправ з урахуванням активності процесу, наявності контрактур.

Для впливу електромагнітного поля низької частоти застосовували апарат «Полюс-1». Дію здійснювали на область пошкодження хребта.

Прямокутні індуктори розташовують паравертебрально на відповідний відділ хребта контактним способом. Першу половину курсу лікування виконували при індукторах, розташованих різнойменними полюсами. Поле пульсуюче, положення перемикача інтенсивності III - IV, частота 10 - 50 Гц, тривалість процедури 20 - 30 хвилин щодня.

3.5 Результати дослідження

Загальна динаміка відновного процесу підтвердила очікування відносно методики електромагнітного поля низької частоти. До відновного лікування, клінічні прояви переломів хребта у всіх трьох групах були однаковими

Під впливом електромагнітного поля низької частоти у всіх хворих відмічено зниження больової чутливості ,покращення гемодинаміки, підвищилась рухливість хребта.

Таблиця 3.2. Загальна зміна больових відчуттів в групах в курсі відновного лікування
Групи	Стан хворих
	До лікування	Після лікування
	Кіль-кість чол.	Ознаки	Кіль-кість чол.	Ознаки
1група	10	Підвищена больова чутливість в місці пошкодження. При рухах склала 7-10 см.	5	Підвищена та залишкова больова чутливість в місці пошкодження. При рухах складає 5-7 см.
	4	Слабо виражене відчуття болю. При довільних рухах складає 1-3 см.	9	Слабо виражене та відсутнє відчуття болю 0-3 см.
2 група	11	Підвищена больова чутливість в місці пошкодження. При рухах склала 6-10 см	8	Підвищена та залишкова больова чутливість в місці пошкодження. При рухах складає 3-5 см.
	3	Слабо виражене відчуття болю. При довільних рухах складає 2-4 см.	6	Слабо виражене та відсутнє відчуття болю 2-3 см.

Табл. 3.3. Загальна зміна величини кута рухів - контрактури у трьох групах в курсі відновного лікування.
Групи	Стан хворих
	До лікування	Після лікування
	Кіль-кість чол.	Ознаки	Кіль-кість чол.	Ознаки
1 група	13	Сильно обмежена рухливість 10-300	3	Сильно обмежена рухливість. Зміни не значні. Рухи в діапазоні 10-450
	1	Слабо обмежена рухливість 45-900	11	Полегшення рухливості 70-900
2 група	9	Сильно обмежена рухливість, 5-250	7	Сильно обмежена рухливість. Зміни незначні. Рухи в діапазоні 5-300.
	5	Слабо обмежена рухливість, 50-800	7	Полегшення рухливості, 60-900.

Під впливом лікування виявлений також регрес м'язово - тонічних порушень. Коефіцієнт відхилення від контрольних значень до лікування склав 42- 46%, після лікування - при використанні методики електромагнітного поля низької частоти - 28%.

Для підтвердження результатів електромагнітного поля низької частоти, здійснено нагляд над другою, контрольною, групою хворих з аналогічним діагнозом, в якій використовувалися тільки методи фізичної реабілітації, без електромагнітного поля низької частоти (Табл.3.4.). За результатами дослідження доведено, що використання тільки методів фізичної реабілітації в відновному лікуванні, не дають кращих результатів, як при застосуванні методики електромагнітного поля низької частоти.

Табл. 3.4. Загальна зміна гемодінаміки в групах в курсі відновного лікування.
Група	Стан хворого
	До лікування	Після лікування
	Кіль-кість чол.	Ознаки	Кіль-кість чол.	Ознаки
1 група	6	Порушення з ускладненнями	2	Порушення без явних ускладнень
	8	Порушення відсутні	12	Порушення відсутні та значне покращення стану
2 група	5	Порушення з ускладненнями	4	Порушення без явних ускладнень.
	9	Порушення відсутні	10	Порушення відсутні та значне покращення стану.

Дослідження результатів впровадження методики електромагнітного поля низької частоти може бути зображене у процентному співвідношенні основних симптомів до курсу лікування та після нього. Зокрема, в обох групах було виявлено подібна кількість скарг до курсу лікування. Але найбільш прогресивні зміни у відновному процесі після курсу відновного лікування характерні в першій групі. В ній вдало були поєднані фізичні характеристики методики електромагнітного поля низької частоти та методи фізичної реабілітації (Мал.3.1., 3.2., 3.3.)

А Б А Б Група 1 Група 2 Діаграма даних згідно таблиці 3.2 А- кількість скарг до лікування. Б- кількість скарг після лікування. Мал.3.1.. Відсоткове відношення больового синдрому в кожній групі

А Б А Б Група 1 Група 3 Діаграма даних згідно таблиці 3.3 А- кількість скарг до лікування. Б- кількість скарг після лікування Мал.3.2.. Відсоткове відношення контрактури в кожній групі

А Б А Б Група 1 Група 3 Діаграма даних згідно таблиці 3.4 А- кількість скарг до лікування. Б- кількість скарг після лікування Мал. 3.3. Відсоткове відношення порушення кровообігу в кожній групі

3.6 Висновки

- До відновного лікування в обох групах було однаковий вміст хворих з ідентичними скаргами (біль, зниження об'єму рухливості в хребті, порушення кровообігу)

- до кінця реабілітації у хворих першої групи було значне покращення ніж у другій

- на підставі одержаних результатів можна судити про високу ефективність використання методики електромагнытного поля низької частоти в комплексі з методами фізичної реабілітації

- при обстеженні через визначений проміжок часу, відмінні і добрі результати виявлені у 86,4% хворих, задовільні - у 13,6%. Поганих результатів не було. Інвалідність, з урахуванням професії постраждалих, була встановлена у 4,6%.

ВИСНОВКИ

1. У даній роботі я освітила проблему переломів хребта в наші дні, оскільки вони відносяться до найтяжчих пошкоджень опорно-рухового апарату.

2. Визначила основні види і клініку переломів хребта в місцевому, грудному і поперековому відділах. Дійшла висновку, що до переломів шийного відділу хребта, що найчастіше зустрічаються, відносяться: переломи верхніх шийних хребців, розгинальні переломи та компресійні переломи. Симптоматика яких виявляється болями, нестійкістю голови, напругою шийних м'язів, появою перешкод при русі голови. Необхідно враховувати, що нестабільність, що є при пошкодженні шийного відділу хребта, може виявлятися періодичною травматизацією спинного мозку.

До основних видів переломів грудного та поперекового відділів хребта відносяться: переломи відростків і дужок, компресійні клиновидні оскольчасті переломи. Іноді хворі при таких переломах відрізняють болі, що пов'язані з тиском нервових корінців, спостерігаються локальні болі в місці перелому при згинанні та повороті хребта, м'язи спини напружені. Кіфоз свідчить про значну компресію або пошкодження декількох хребців.

3. Обгрунтувала аспекти загальноприйнятої схеми лікування і індивідуальний підхід до хворих з переломами хребта, з теоретичної точки зору. Зробила висновок, що лікувальні заходи хворим з переломами хребта потрібно проводити своєчасно, оскільки вони можуть привести до різних ускладнень, таким як парези, паралічі, неврологічні розлади, які надалі можуть привести до інвалідності. Невчасне консервативне лікування або хірургічне втручання приводить до розвитку незворотніх змін в спинному мозку. Тому операції при переломах хребта повинні проводитися в перебігу 72 годин після травми. І лікування повинне підбиратися індивідуально кожному виду перелому хребта.

4. Показала теоретично застосування реабілітаційних заходів в клініці переломів хребта на стаціонарному і санаторно-курортному етапі реабілітації. З'ясувала, що основними засобами реабілітації при переломах хребта є: лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапія на всіх етапах реабілітації.

5. На стаціонарному етапі реабілітації, лікувальна фізкультура ділиться на чотири періоди і починається на 2 - 5 день після травми, тривати до 2 - 2,5 місяців.

Лікувальна фізкультура на стаціонарному етапі реабілітації направлена на попередження пневмоній, атонії кишечника, зміцнення м'язового корсета, поліпшення мобільності хребта і координації руху.

Процедура масажу направлена на попередження пролежнів, тромбоемболій, активізації крово- і лімфообігу, для підвищення тонусу м'язів, і починають масаж приблизно в ті ж терміни, що і лікувальну фізкультуру.

Фізіотерапію призначають на 2-й день після травми для зменшення болю, стимуляції трофічних і регенеративних процесів.

6. Дала детальну характеристику фізіологічного впливу електромагнітного поля низької частоти.

8. Дослідила ефективність використання методики електромагнітного поля низької частоти.

9. Впровадила курс лікування на основі методики електромагнітного поля низької частоти в клінічних умовах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арбашев И. П. // Ортопед, травматол. - 1968. - № 9. - С. 17-20.

2. Балакина В. С. Восстановительное лечение больных с неосложненными переломами позвоночника - М.: Медицина, 1984

3. Богданов Ф. Р. и др. Физические методы лечения в травмотологии. «Здоровье». Киев - 1970 - 196 с.

4. Большая медицинская энциклопедия: Гл. ред. Б. В. Петровский. - 3 - е изд. - М.: Советская энциклопедия. - Т. 20. Пневмопексия - Преднизолон. 1983, 560 с.

5. Васичкин В. И. Все о массаже. - М.: АСТ - ПРЕСС КНИГА, 2006. - 368 с. Воронов И. Р. и др. Диагностика и лечение повреждений шейного отдела позвоночника. - Минск, 1989