Фізична реабілітація при радикуліті

Процедура лікувального масажу не повинна викликати у пацієнта сильних больових відчуттів, в іншому випадку від її використання слід відмовитися [17].

3.4 Фізіотерапія при радикуліті

Фізіотерапевтичне лікування при радикуліті використовується вже давно і повністю довело свою ефективність. В основі будь-якого фізіотерапевтичного методу лежить вплив на організм будь-якого фізичного фактора, дія якого спрямована на нормалізацію діяльності пошкоджених анатомічних структур. Фізіотерапія надає стимулюючу дію на захисні реакції організму, завдяки чому призводить до нормалізації гомеостазу (сталості внутрішнього середовища). У результаті відбувається посилення репаративних процесів у пошкоджених тканинах. Стимуляція даних неспецифічних реакцій при фізіотерапевтичному впливі здійснюється за рахунок рефлекторного подразнення шкірних покривів і лежачих під нею тканин.

Велике значення у здійсненні рефлекторних реакцій належить нервово-ендокринної системі. У гострому періоді радикуліту необхідно використовувати засоби, які могли б зменшити інтенсивність нервових імпульсів, що йдуть з осередку ураження до гіпофізу. А будь-яке фізіотерапевтичне вплив навпаки викликає гіперемію (почервоніння) уражених тканин і підсилює ці імпульси. Тому фізіотерапевтичне лікування при радикуліті має призначатися тільки після стихання ознак загострення захворювання. Найбільш ефективно при радикуліті застосування УВЧ-терапії, магнітотерапії та електрофорезу різних лікарських речовин [19].

УВЧ-терапія - є одним з методів електролікування, при якому на організм пацієнта впливає ультрависокочастотного магнітне поле. Біологічні тканини добре поглинають цей вид випромінювання і перетворюють його в теплову енергію. УВЧ-терапія має виражену протизапальну дію, покращує функцію сполучної тканини, стимулює процеси відновлення клітин.

Електрофорезом називається введення лікарських засобів в організм пацієнта за допомогою постійного електричного струму. При радикуліті електрофорез проводиться з використанням знеболюючих, протизапальних і розсмоктуючих лікарських препаратів. Дуже ефективний у лікуванні радикуліту електрофорез з Карипазиму (протеолітичний фермент, що має рослинне походження). Карипазим впливає на міжхребцевий диск, роблячи його більш еластичним і м'яким. У результаті цього відбувається збільшення диска у висоту і ущемлені нервові закінчення вивільняються. Крім цього Карипазим сприяє регенерації уражених дисків, відновлює їх структуру.

Вплив на організм людини змінним або постійним магнітним полем називається магнитотерапией. Магнітне поле діє на наявні в нашому тілі диполі води, в результаті чого відбувається зміна протікають в уражених тканинах біохімічних і фізико-хімічних реакцій. Магнітотерапія покращує процеси мікроциркуляції, посилює регенеративні процеси. Магнітотерапія надає болезаспокійливо, протизапальну, седативну та протинабрякову дію.

Як і будь-який інший метод лікування, фізіотерапія повинна проводитися тільки за призначенням лікаря і під суворим медичним контролем [36].

3.5 Нетрадиційні засоби і методи фізичної реабілітації при радикуліті

Радикуліт - запалення корінців спинного мозку. Він, переважно, спостерігається у попереково-крижовому відділі хребта. Радикуліт може виникати самостійно або бути наслідком остеохондрозу хребта та інших захворювань. У спортсменів радикуліт виникає внаслідок забою поперекового відділу хребта при падінні, невдалих зіскоках, перерозгинання тулуба, хронічних перевантаженнях по вертикальній осі хребта. Основним проявом цього захворювання є різкий біль у поперековому відділі, що віддає в ногу. Рухи тулуба суттєво обмежуються, особливо нахили вперед, повороти у здоровий бік. Набоці радикуліту утруднене випрямлення ноги, спостерігається зниження м'язового тонусу і атрофія м'язів сідниці, стегна і гомілки. Рефлекторно­больове щадіння викликає порушення постави і розвиток сколіозу. Захворювання перебігає хронічно, постійно загострюється у разі переохолодження, фізичного напруження, травми. У гострий період хворих госпіталізують і в комплексі лікування їм призначаються засоби фізичної реабілітації [7].

Лікувальну фізичну культуру призначають у ліжковому режимі після затихання гострих проявів захворювання. Заняття проводять на фоні індивідуального укладання хворого, витягання з елементами фіксації, використання масажу, фізіотерапії. Для зменшення болючості хворому в положенні лежачи на спині в підколінну ділянку кладуть високий валик, ноги відводять та розвертають назовні і з'єднують п'ятки; в положенні лежачи на животі під нижню його ділянку і таз кладуть подушку. Застосовують витягання в положенні лежачи на спині або животі на похилій площині чи ліжку з піднятим узголів'ям з фіксацією тулуба за лямки, що проведені під пахвами як при компресійних переломах хребта у поперековому відділі. В заняття включають загальнорозвиваючі, дихальні та ідеомоторні вправи, пасивні рухи, що виконуються у повільному темпі, з невеликою амплітудою, обмеженою кількістю повторень. Поступово застосовують активно-пасивні і активні рухи кінцівкою на ураженому боці.

У напівпліжковому режимі більшість вправ лікувальної гімнастики і самостійних занять виконують з положень, що розвантажують хребет: лежачи на спині, животі, в упорі стоячи на колінах. Застосовують вправи, що кіфозують хребет і зменшують тиск на спинномозкові корінці і нерви. Використовують змішані виси, вправи і витягання у воді. У положенні стоячи виконуються нахили, повороти і колові рухи тулуба з невеликою амплітудою у повільному темпі [23].

У вільному режимі фізичні вправи виконують у різних вихідних положеннях, але уникають таких, що підвищують навантаження на хребет, створюють умови для його скручування. Вправи кінцівками виконують з максимально можливою амплітудою, плавно, з повним виключенням ривкових рухів. Продовжують витягання на похилій площині, виси на гімнастичній стінці, корекцію постави симетричними і асиметричними вправами, заняття у воді.

Лікувальний масаж застосовують при зменшенні гострих проявів радикуліту для поліпшення крово- і лімфообігу, трофічних процесів, зменшення запальних явищ і болю в ураженій ділянці; зниження спастичності і розслаблення паравертебральних м'язів; попередження порушень постави і атрофії м'язів нижніх кінцівок; поліпшення загальноготонусу організму.

Перші процедури масажу короткочасні і щадні. Спочатку застосовують легкі погладжування, потім ніжні розтирання і вібрації. Масаж комбінують з активними і пасивними рухами, тепловими процедурами.

Упіслялікарняний період реабілітації лікувальну фізичну культуру застосовують постійно для подальшого зміцнення м'язів тулуба, збереження рухливості хребта і нормальної постави; загартування і тренування організму до фізичних навантажень побутового і виробничого характеру, подовження ремісії захворювання. Реалізація цих завдань здійснюється за допомогою ранкової гігієнічної і лікувальної гімнастики, ходьби, плавання, рухливих ігор, теренкуру, ходьби на лижах, Їзди на велосипеді. При виконанні всіх фізичних вправ дотримуються уникнення осьового перевантаження хребта, надмірної амплітуди рухів кінцівками, різких і ривкових рухів, піднімання ваги в положенні «підйомного крану».

Лікувальний масаж використовують періодично для покращання крово- і лімфообігу, трофічних процесів у зоні ураження, скорочувальної здатності м'язів спини і кінцівок; підтримання функцій хребта і нормальної постави [1,33].

Систематичне застосування фізичних вправ, що викликають періодичне підвищення і зниження внутрічеревного тиску, здійснює «масаж» всіх органів черевної порожнини, прискорює виділення жовчі. Тому регулярне використання спеціальних фізичних вправ має не тільки лікувальне, але і важливе профілактичне значення.

Програма фізичної реабілітації повинна складатися і підбиратися для кожного хворого окремо з індивідуальним підходом. Потрібно враховувати вік, стать, ступінь і стадію захворювання, характер і протікання хвороби, при цьому дотримувалися усіх принципів реабілітації. Фізичні вправи повинні проводитись з урахуванням фізичного розвитку, фізичної підготовленості, ступеня тренованості, загального стану, самопочуття й наявності клінічних проявів хвороби. Також велику роль відіграє психоемоційний фактор.

Після аналізу науково-методичної літератури ми виявили, що реабілітаційні заходи слід спрямувати на покращення емоційного та фізичного стану, профілактику ускладнень. Для людей хворих на радикуліт велике значення має створення режиму психічного і фізичного спокою.

ВИСНОВКИ

Радикуліт вражає кожну восьму людину у віці старше 40 років. Але хвороба молодшає і захворювання все частіше зустрічається у молодих людей, особливо професійних спортсменів і людей, які ведуть малорухомий спосіб життя.

Приблизно 95% випадків захворювань радикулітом є проявом остеохондрозу, при якому відбувається руйнування тканин міжхребцевих дисків, що може призвести до ущемлення пучків нервових волокон, які відгалужуються від спинного мозку. Інші 5% випадків пов'язані з травмами хребта, порушенням обміну речовин, підняттям тягарів, стресами, переохолодженнями або інфекціями.

Найбільший ефект при лікуванні радикуліту досягається шляхом застосування комплексного лікування, яке включає фізіотерапевтичні процедури, масажі, мануальну терапію та лікувальну фізкультуру.У випадках, коли радикуліт розвинувся внаслідок випадіння міжхребцевого диску, вам може знадобитися допомога хірурга [12].

Аналіз і узагальнення сучасних літературних джерел показали, що фізичній реабілітації відводиться певна роль у відновному лікуванні хворих на радикуліт, проте сучасних теоретичних і практичних розробок у цьому напрямку ще недостатньо. А розробки зарубіжних вчених не можна повною мірою застосувати у вітчизняних умовах через відмінності у схемах і методиках лікування. Загалом вплив засобів фізичної реабілітації на функціональний стан систем організму, на рівень якості життя пацієнтів з радикуліт висвітлено недостатньо. Після аналізу науково-методичної літератури ми виявили, що лікувальні заходи слід спрямувати на покращення емоційного та фізичного стану, профілактику ускладнень. Для хворих на радикулітвелике значення має створення режиму психічного і фізичного спокою [4].

Ранній початок проведення реабілітаційних заходів важливий з погляду профілактики можливості дегенеративних змін та побічних ефектів хвороби. Раннє включення в лікувальний процес реабілітаційних заходів, адекватних стану хворого, багато в чому забезпечує більш сприятливу течію і результат захворювання, служить одним з моментів профілактики інвалідності.

Фізична реабілітація хворих на радикулітє не лише засобом фізичного розвитку, фізичної підготовленості, виховання, але й фактором відновлення здоров'я.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Фахівцю з фізичної реабілітації, що працює з пацієнтами які хворіють на радикулітнеобхідно:

1. Поглиблювати та удосконалювати свої знання в галузі фізичної реабілітації при радикуліті, використовувати традиційні та новітні методи і засоби фізичної реабілітації.

2. Постійно формувати у пацієнтів, які займаються, мотивацію до занять не тільки на базі оздоровчо-лікувального закладу, а й в домашніх умовах.

3. Пам'ятати, що успіх компенсаторного впливу оздоровчих фізичних навантажень залежить від спільної роботи фахівців різного профілю: неврологів, кардіологів, психологів, фізичних реабілітологів.

4. Дотримуватись циклічності при виконанні вправ: чергування навантаження та відпочинку.

5. Перш ніж приступити до програми фізичної реабілітації потрібно проконсультуватися з лікарем і отримати його дозвіл.

6. Будь-які види оздоровчих фізичних навантажень необхідно застосовувати тільки після повного медичного обстеження та відсутності протипоказань.

7. Дотримуватись основних принципів фізичної реабілітації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Апанасенко Г. Л. Избранные статьи о здоровье / Г. Л. Апанасенко - К., 2005. - 100 с.

2. Бальсевич В. К. Онтокинезиология человека. М.: Теория и практика физической культуры. 2000. - 333 с.

3. Баранов В. М. В свете оздоровительной физкультуры: учеб. - метод. пособ. / В. М. Баранов. - К.: Здоровье, 1991. - 130 с.

4. Бахрах І. І., Грец Г. Н. Організаційні, методичні і правові основи фізичної реабілітації: Навчальній посібник. - Смоленськ: СГИФК, 2003. -27 с.

5. Бісмак О. В. Основи фізичної реабілітації : навч. посіб. / Бісмак О. В., Мельнік Н. Г. - Х.: [Бровін О. В.], 2010. - 15 с.

6. Бирюков А. А. Лечебный массаж : [учеб. пособ.]. - К. : Олимпийская литература, 2000. - 156 с.

7. Біла Н. А. Лікувальна фізкультура та масаж / Н. А. Біла. - М. : Советский Спорт, 2001. - 198 с.

8. Боголюбов В. М., Медицинская реабилитация, М.: Медицина России, 2006. - 10 с.

9. Боголюбова В. М. Физиотерапия и курортология / В. М. Боголюбова. - М. : Издательство БИНОМ, 2008 - 179 с.

10. Вайнер Э. Н. Лечебная физическая культура : учебник / Э. Н. Вайнер. - М.: Флинт, 2011. - 184 с.

11. Гери Окамото. Основы физической реабилитации // Пер. с англ. - Львов: Галицкое издательское общество, 2000. - 286 с.

12. Готовцев П. І. Лікувальна фізична культура і массаж / І. П. Готовцев. - М. : Медицина, 2000. - 32 с.

13. Гордон О.Л. Радикулит / Гордон О.Л. - М., Медгиз, 1959. - 28 с.

14. Гріцак Е. Енциклоепдія від А до Я / Е. Гріцак. - К. : - 2003. -
500 с.

15. Дубровский В. И. Лечебный массаж / В. И. Дубровский, А. В. Дубровская. - М. : Гэотар-медиа, 2004. - 78 с.

16. Дубровский В. И. Лікувальна фізична культура. - М.: Фізкультура і спорт, 1998. - 110 с.

17. Златкина А.Р. Лечение радикулита / А.Р. Златкина. - М.: Медицина, 1994. - 100 с.

18. Евсеев С. П. Адаптивная физическая культура / С. П. Евсеев, Л. В. Шапкова. - Советский спорт, 2000. - 154 с.

19. Епифанов В. А. Лечебная физическая культура и спортивная медицина / В. А. Епифанов. - М. : Медицина, 2000. - 97 с.

20. Епифанов В. А. Лечебная физическая культура: учебное пособие/ В. А. Епифанов. - М. : Гэотар-медиа, 2006. - 18 с.

21. Епіфанов В. А. ЛФК и масаж: [підручник] / В. А. Епіфанов. - М. : Геотар-мед, 2002. - 111 с.

22. Каптелин А. Ф. Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации: Руководство для врачей / А. Ф. Каптелин, И. П. Лебедевой. - М. : Медицина, 2000 - 331 с.

23. Карпюк І. Ю. Дихання в оздоровчій фізичній культурі : Навч. посібник. - К.: Знання України, 2004. - 106 с.

24. Корж Ю.М. Основи лікувальної фізичної культури : Метод. рек. для студ. спец. «Фізична реабілітація» / Ю.М. Корж, О.М. Звіряка; Сумський держ. педагогічний ун-т ім. А.С. Макаренка. - Суми: СумДПУ, 2005. - 93 с.

25. Лікувальна фізична культура. Довідник / за ред. проф. Єпіфанова В. А. М.: Медицина, 2001. - 32 с.

26. ЛФК в системі медичної реабілітації / Під ред. Проф. Каптеліна А. Ф. і Лебедєвої І. П. М.: Медицина, 1995. - 108 с.

27. Лещинский А. Ф. Комплексное использование лекарственных средств и физических факторов при различной патологии / А. Ф. Лещинский, С. С. Улащиков. - К. : Здоровья, 2000. - 70 с.

28. Маколкин В.И. Внутренние болезни: учебник / В.И. Маколкин, С.И. Овчаренко. - М.: Медицина, 1999. - 53 с.

29. Милюкова И. В. Лечебная физкультура: Новейший справочник /И. В. Милюкова, Т. А. Евдокимовой. - М. : Изд-во «Эксмо», 2005 - 765 с.

30. Мильнер Е. Г. Пути повышения эффективности оздоровительной тренировки // теория и практика физической культуры. - 2000. - №9. - с. 90

31. Мосійчук Л. Н. Радикулит: современный взгляд на проблему / Л. Н. Мосійчук, М. Ю. Зак // Новости медицины и фармации. -- 2010. 12 с.

32. Мошков В. Н. Основы лечебной физической культуры / В. Н. Мошков. - М.: Медицина, 2003 . - 400 с.

33. Мурза В. П. Фізична реабілітація навч. [посібник] / В. П. Мурза.

К. : Орлан, 2004 - 300 с.

34. Мурза В. П. Фізичні вправи і здоров'я / В.П. Мурза. - К.: Здоров'я, 1991. - 84 с.

35. Мухін В. М. Фізична реабілітація : [підручник] / В. М. Мухін. - К. : Олімп. л-ра, 2009. - 421 с.

36. Нейко Є.М. Радикуліт / Є.М. Нейко, Н.В. Скробач // Архів клініч. медицини. - 2004. - № 2. - С. 43.

37. Комплексное использование лекарственных средств и физических факторов при различной патологии. - К. : Здоров'я, 199. - 130 с.

38. Окороков А. Н. Диагностика радикулита, современний взгляд на проблему. - М.: Медиц. лит-ра, 2002. - 221 с.

39. Пархотик И. И. Лечебная физическая культура / И. И. Пархотик. - К. : Олимпийская лите ратура, 2005. - 100 с.

40. Попов С. Н. Лечебная физическая культура: [учебник] / С. Н. Попов - М. : Академия, 2008. - C. 21

41. Правосудов В. П. Підручник інструктора по лікувальній фізичній культурі / В. П. Правосудов - М. : Фізкультура і спорт, 2001. - 400 с.

42. Пєшкова О.В. Фізична реабілітація при радикуліті (Частина 1) / Матеріали для читання лекцій / О.В. Пєшкова. - Харків: ХаДІФК, 2000. - 28 с.

43. Серебрина Л.А. Реабилитация больных радикулитом/ Л.А. Серебрина. - К.: Здоровья, 1989. - 123 с.

44. Фізична реабілітація: Навч. -метод. посібник / П.І. Євстратов та ін. - Чернівці : Рута, 2003. - 36с.

45. Физическая реабилитация. Учебник для студентов академии и ин-тов физ. культ. / Под ред. проф. Попова С. Н. Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 87 с.

46. Циммерман Я.С. Проблема радикулита / Я. С. Циммерман // Клиническая медицина. -- 2008. -- № 5. -- С. 90.

47. Штеренгерц А. Е. Техника массажа и самомассажа / А. Е. Штеренгерц. - К. : Здоровья, 2001. - 50 с.

48. Шидловская В.М. Методика лечебной физкультуры при радикулите [Електронный ресурс] / В.М. Шидловская // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2005. - № 10. - С. 32.

49. Яковлева Л.А. Лечебная физкультура при радикулите / Яковлева Л.А. - К.: Здоровье, 1975. - 88 с.

Размещено на Allbest.ru