Фізична реабілітація дітей молодшого шкільного віку з дитячим церебральним паралічем

Положення сидячи: ноги напівзігнуті, приведені і ротовані всередину. Стопи і пальці знаходяться в положенні підошовного згинання. При сидінні спина має круглу форму. Голова нахилена вперед, підборіддя висунуте. При раптовому піднятті голови, стегна розгинаються, дитина лягає назад. При опорі руками вперед і в сторони можливо самостійне сидіння. Якщо вільна рука тягнеться вгору за іграшкою, голова і хребетний стовп розгинаються, також виникає падіння назад.

Маніпулятивна функція рук розвивається із затримкою, дитина використовує форму захоплення з пронацією передпліччя і кисті. Досить добре розвинено розгинання правої кисті, її супінація, зіставлення великого пальця.

Положення на колінах: дитина встає на коліна з положення на животі. За наявності опори на розігнуті руки, дитина встає на коліна, розгинаючи тулуб і переносячи його назад. Ноги пасивні і приведені в стегнах. Положення стоп асиметрично: одна - в тильному згинанні і повернена дозовні, інша - в підошовному згинанні і повернена всередину.

Нервова система. Східний страбізм обох очей, асиметрія ніжньоочних складок. Затримка в психомоннму розвиткові, мову звертань розуміє добре, вимовляє до 100 слів, намагається формулювати прості фрази.

В процесі лікування рекомендується: постійне виконання ЛФК, стретч-гімнастики, курси загального і сегментарного масажу по 10 разів через кожні 2 місяці, постійне ношення туторів, ортопедичного взуття.

Розділ 2. Методи проведення дослідження

Під час проведення дослідження на предмет ефективності занять з ЛФК, сеансів з масажу, фізіотерапії за методиками та програмами фізичної реабілітації дітей, хворих на ДЦП, використовувались такі засоби збору даних:

підрахунок тривалості часу сидіння дитини на сідницях без опору та допомоги сторонніх людей;

підрахунок тривалості часу самостійного стояння дитини на одному місці, використовуючи опору;

підрахунок тривалості часу самостійної ходи, використовуючи опору;

підрахунок швидкості пересування по рівній поверхні, використовуючи опору;

вимір висоти відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору.

Підрахування тривалості часу сидіння на сідницях без опору та допомоги сторонніх. Дитині пропонувалося сісти сідницями на підлогу або на інший жорсткий плоский предмет (табурет, масажний, пеленальний або журнальний стіл). При цьому ноги повинні були знаходитися у витягнутому вперед положенні. Методист фіксував час початку сидіння на сідницях та час, коли дитина починала скаржитися на втому, підраховував кількість хвилин (секунд), отримані результати заносив до розробленої таблиці (табл. 1 та 6, далі по тексту).

Підрахунок тривалості часу самостійного стояння на одному місці, використовуючи опору. Дитині пропонувалося стати біля стіни або іншого великого нерухомого (важкорухомого) предмету (шафа, ліжко зі спинкою, гімнастична драбина тощо) та триматися за цей предмет.

Методист фіксував час початку стояння та час, коли дитина починала скаржитися на втому, підраховував кількість хвилин (секунд), отримані результати заносив до розробленої таблиці (табл. 2 та 7, далі по тексту).

Підрахунок тривалості часу самостійної ходи, використовуючи опору. Дитині пропонувалося стати біля стіни або іншого великого нерухомого (важкорухомого) предмету (шафа, ліжко зі спинкою, гімнастична драбина тощо) та, триматючись за цей предмет, намагатися пересувати ноги - виконувати акт ходіння.

Методист фіксував час початку стояння та час, коли дитина починала скаржитися на втому, підраховував кількість хвилин (секунд), отримані результати заносилися до розробленої таблиці (табл. 3 та 8, далі по тексту).

Підрахунок швидкості пересування по рівній поверхні, використовуючи опору. Методист пропонував дитині походити вздовж довгої рівної стіни. Фіксував час початку ходи, потім слідкував, щоб дитина пересувалась вздовж стіни протягом 1 хвилини. По проходжені хвилини, методист пропонував дитині перепочити. А сам, тим часом, виміряв відстань від місця початку шляху до місця його закінчення.

Отримані результати заносилися до розробленої таблиці (табл. 4 та 9, далі по тексту).

Вимір висоти відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору. Коли дитина самостійно проходила вздовж опори, вона відривала п'ятку від підлоги на деяку відстань, тобто пересувалась практично на пальчиках. При виконані чергового шагу, методист пропонував дитині зупинитись, під час зупинки виміряв цю відстань. Далі дитина продовжувала свій шлях. Висота відриву п'ятки під час одного шляху, що виконувала дитина, була однаковою, бо ступінь підвищення тонусу м'язів не змінювався.

Отримані результати заносилися до розробленої таблиці (табл. 5 та 10, далі по тексту).

Всі числові відомості розраховувались за методом статистичної обробки t-критерію Ст'юдента

Формула 1.

_ _ _

x = У x : n, дех - середнє арифметичне знаення величини показника,

У x - сума значень показника у групі,

n - кількість людей у групі.

Формула 2.

р = R (max - min): А,де р - середнє квадратичне відхилення значень показників,

R - різниця між максимальним і мінімальним значенням показника,

А - табличе значення із значень n (додаток 1).

Формула 3.

m = р : \/ N - 1,де m - помилка середньої арифметичної,

р - середнє квадратичне відхилення,

n - кількість людей у групі.

Формула 4.

t = x1 - x2 : \/ m21 + m22 ,де x1 та x2 - середні арифметичні значення,

т1 та т2 - помилка середньої арифметичної,

Формула 5.

f = (nконт + nэксп) - 2,де f - ступінь волі (додаток 2),

n - кількість людей у кожній групі.

Розділ 3. Хід проведення дослідження

Дослідження за обраною темою проводилося на базі Дружківського будинку інвалідів. Дослідження проводилось: з 10 листопада 2009 року по 6 березня 2010 року.

В дослідженні приймали участь 20 дітей віком від 6 до 10 років, що складали дослідну групу. З десятьма з них проводилася фізична реабілітація за вище вказаними програмами (експериментальна група дослідних). Інші 10 дітей отримували звичайне лікування, яке надавалось в цьому закладі (контрольна група). Експериментальна й контрольна групи склали генеральну групу досліджуваних.

До генеральної групи дослідних увійшли діти, які мали діагноз «дитячий церебральний параліч, атонічно-астатична форма». Деяким дітям цієї групи колись вже проводилося відновлювальне лікування, деяким - ще ніколи не проводилося.

В роботі з досліджуваними було застосовано індивідуальні й групові заняття з лікувальної фізичної культури, фізичного розвитку; індивідуальні сеанси лікувальної гімнастики та масажу, фізіотерапевтичні процедури із застосуванням електрофорезу, ультрафіолетового опромінення, міостимуляції, термічних ванн.

Під час роботи з кожною дитиною збирались скарги хворих дітей (та їх батьків), анамнестичні дані, відомості про об'єктивний стан дитини (фізичні можливості - перегортання у ліжку, сидіння, стояння; згинання та розгинання, відведення та приведення ніг у суглобах, опір ногами зовнішнім факторам, хода; згинання та розгинання, відведення та приведення рук, опір та протидія зовнішнім опорам, виконання дрібних рухів). Звідси формувалися потреби і дій, спрямовані на їх задоволення. Потім впроваджувалися саме реабілітаційні заходи; на початку їх впровадження й наприкінці проводилися функціональні проби (оцінка виконання простіших рухових дій - тривалість сидіння на сідницях без застосування підручних побутових засобів та без підтримки з боку сторонніх, тривалість стояння на обох ногах з випрямленою спиною без опору та без підтримки з боку сторонніх, тривалість ходіння по рівній поверхні без сторонньої допомоги, швидкість пересування по рівній поверхні із опором на великі предмети, висота відриву п'ятки від поверхні підлоги.

Отримані дані синтезувались та обчислювались за t-крітерієм Ст'юдента, відбувались порівняння та на основі їх робились висновки якості дослідження, надавалися рекомендації, що призначаються дітям, батькам хворих дітей та дослідникові.

Отже, при складанні експериментальної групи виявилися наступні показники: тривалості сидіння на сідницях без опору та допомоги сторонніх:

Таблиця 1. Тривалість сидіння на сідницях без опору та без допомоги сторонніх (на початку дослідження)

№ з/п	Вік	Тривалість, с	№ з/п	Вік	Тривалість, с
1	6 р	53	8	8 р	471
2	6 р	109	9	8 р	422
3	7 р	128	10	9 р	614
4	7 р	306	11	10 р	602
5	7 р	27	12	10 р	721

** тривалості часу самостійного стояння на одному місці, використовуючи опору:

Таблиця 2. Тривалість часу самостійного стояння на одному місці, використовуючи опору (на початку дослідження)

№ з/п	Вік	Тривалість, с	№ з/п	Вік	Тривалість, с
1	6 р	19	8	8 р	218
2	6 р	37	9	8 р	154
3	7 р	32	10	9 р	209
4	7 р	111	11	10 р	184
5	7 р	12	12	10 р	232

*** тривалості часу самостійної ходи, використовуючи опору:

Таблиця 3. Тривалість часу самостійної ходи, використовуючи опору (на початку дослідження)

№ з/п	Вік	Тривалість, с	№ з/п	Вік	Тривалість, с
1	6 р	0	8	8 р	107
2	6 р	0	9	8 р	89
3	7 р	0	10	9 р	94
4	7 р	41	11	10 р	69
5	7 р	0	12	10 р	127

**** швидкості пересування по рівній поверхні, використовуючи опору

Таблиця 4. Швидкість пересування по рівній поверхні, використовуючи опору (на початку дослідження)

№ з/п	Вік	Шв-ть, м/хв	№ з/п	Вік	Шв-ть, м/хв
1	6 р	0,00	8	8 р	2,04
2	6 р	0,00	9	8 р	1,04
3	7 р	0,00	10	9 р	1,09
4	7 р	0,48	11	10 р	0,81
5	7 р	0,00	12	10 р	1,53

***** висоти відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору

Таблиця 5. Висота відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору (на початку дослідження)

№ з/п	Вік	Відстань, м	№ з/п	Вік	Відстань, м
1	6 р	0,000	8	8 р	0,036
2	6 р	0,000	9	8 р	0,019
3	7 р	0,000	10	9 р	0,022
4	7 р	0,011	11	10 р	0,017
5	7 р	0,000	12	10 р	0,028

Після отримання вище зазначених показників було розпочато фізичну реабілітацію, яка, за матеріальними можливостями лікувально-профілактичного закладу, складалась із:

лікувальної гімнастики;

масажу загального;

фізіотерапевтичних процедур (електростимуляція за допомогою приладу Shuboshi);

бальнеологічних процедур (хлоридно-натрієві та хвойно-рапні вани);

акватерапії у басейні.

Лікувальна гімнастика містила спеціально розроблені комплекси вправ, які використовувалися у кожному конкретному випадку із сугубо індивідуальним підходом та при наявності показань та протипоказань.

При використанні ЛГ необхідно було пам'ятати, що формування рухів повинно проводитись у суворо відповідній послідовності, а саме: починаючи з голови, потім включати руки, руки -- тулуб, руки -- тулуб - ноги, ноги і сумісні рухові дії.

Також необхідно було слідкувати, щоб рухи руками і ногами виконувались спочатку у великих суглобах, розміщених ближче до тулуба (плечовому і тазостегновому), потім поступово охоплювати середні за розмірами суглоби (ліктьові та колінні) і далі просуватися до променево-зап'ясткового і гомілково-стопного. Головне правило тут -- формувати рухи дитини з верхніх відділів до нижніх у напрямку від тулуба до кінцівок. На основі цього складався план-програма роботи методиста з лікувальної гімнастики:

1. Головні задачі корекції рухів: формування умінь і навичок повзання на животі, самостійно приймати положення на 4-х кінцівках; створити умови, відповідні більш високому рівню рухової діяльності дитини, а саме: елементи стояння на колінах, вставання за підтримкою з поступовою постановою і випрямленням ніг, стояння біля опори з підтримкою, без підтримки та ін.

2. Допоміжні задачі корекції рухів: корекція вад згинально-привідної установки кисті; покращення рухливості суглобів рук і ніг; переборювання патологічних тонічних рефлексів; формування опірної здібності рук і плечового поясу, а також стоп і нижніх кінцівок в цілому; розвиток статичної і динамічної стійкості (рівноваги); формування предметної маніпуляції рухами; розвиток орієнтації у власній схемі тіла і у навколишньому середовищі та ін.

3. Спеціальні корекційні задачі: розвиток мови через рухи; формування просторового уявлення; знайомство з головними властивостями матеріалів тощо.

Для того, щоб досягти хороших результатів, заняття фізичними вправами у дітей з ДЦП повинні проводитись кожного дня.

Методичне забезпечення лікувально-корекційного процесу розвитку діяльності у дітей, хворих на ДЦП, ґрунтувалося на положеннях:

на початкових етапах корекційної роботи з малими дітьми, або у випадках тяжкого ступеню захворювання упроваджується індивідуальний метод взаємодії з дитиною;

в подальшій роботі велике значення займає індивідуально-груповий метод занять. Групи повинні складаютися від 3 до 6 дітей;

подальша соціалізація дитини викликає необхідність в посиленні групового методу, при організації корекційно-відновлювального процесу, не виключаючи при цьому індивідуальний метод. Тому розумно запроваджувати колективно-індивідуальний метод з дітьми в кількості 7-10 чоловік. Позитивним моментом тут є груповий вплив (копіювання, змагання) на формування рухової активності дитини;

головним у заняттях з дітьми раннього і дошкільного віку повинен стати ігровий метод (корекція через гру);

важливе значення, особливо для дітей раннього і дошкільного віку, має метод повторно-кільцевої побудови занять, суть якого полягає в тому, що вправи, запропоновані на кожному занятті, повинні поступово, по частинах відтворювати послідовність розвитку здорової дитини;

метод предметно-практичної взаємодії в процесі занять фізичним вихованням (конкретність в пізнаванні форм і властивостей предметів, їх призначенням, способом дії) [8, 9].

На заняттях з лікувальної гімнастики постійно треба було стежити, щоб рухи виконувалися точно й правильно. Особлива увага приділялась розвитку побутових навичок, елементів самообслуговування, опорної функції й ходи (рис. 5, 6).

Правильність виконання рухів повинна фіксуватися спеціальними пристосуваннями або руками методиста. Розвиток функцій у дітей із ДЦП залежитиме від формування просторових орієнтирів, які пов'язані з м'язово-суглобним відчуттям (виникає при скороченні скелетних м'язів). Розвитку просторових відчуттів сприяють вправи на розвиток координації рухів, рівноваги, ігри.

Рис. 5. Використання спеціальних пристосувань для розвитку в дитини навичок охайності

Рис. 6. Використання спеціальних пристосувань для розвитку прямостояння й ходьби

У заняття ЛГ включалися вправи для формування навички правильної ходи й правильної постави. Всі прийоми масажу й вправи спрямовувалися на розслаблення спазмованих м'язів, правильне утримання голови, розвиток рівноваги.

Для правильності виконання рухів, за можливістю, необхідне фіксування спеціальними пристроями (валиками, поручнями тощо) або руками методиста. Скорочення скелетних м'язів сприяє розвиткові м'язового відчуття, що формує орієнтири в просторі (рис. 7).

1. Вправи для формування вертикального положення голови

Із початкового положення лежачи на спині

За допомогою іграшки стимулювати повороти очима і головою вправо - вліво, вгору -- вниз, кругові повороти.

Те ж саме, тільки з підкладеним під плечовий пояс валиком.

Рис. 7. Використання спеціальних пристроїв для розвитку ланцюгового випрямного рефлексу й реакції рівноваги

В.п. те ж саме, ноги зігнуті до живота, руки схрещені на грудях, або навколо колін. Методист кладе руки під плечовий пояс і трохи піднімає дитину, виносячи вперед, стимулюючи цим самим піднімання голови.

В.п. на спині: дитину злегка піднімають за плечі, що стимулює піднімання голови.

Те ж саме, але дитину підтягують за передпліччя або кисть, що сприяє підніманню голови, а потім і тулуба.

В.п. на спині, ноги зігнуті і розведені, кисті дитини приведені до однойменної щиколотки -- приводить до піднімання голови.

Те ж саме, але з покачуванням дитини в цьому положенні вперед - назад.

В.п. те саме, ноги дитини прижаті долонею методиста в області колін, другою рукою захвачується кисть дитини і виконується тяга вперед-вгору -- стимулюється піднімання і поворот голови.

В.п. на спині, ноги дитини прижаті передпліччям методиста, а долоні розміщені з обох сторін під головою дитини -- викликається піднімання голови.

В.п. на спині, дитині протягується іграшка для захоплення пальцями рук, після чого виконується легенька тяга за утримуваний предмет до положення випрямлених і трішки натягнутих рук -- стимулюється піднімання голови.

В.п. те саме, тримають дитину за кисті випрямлених і піднятих вперед рук: почергово піднімають дитину за кожну руку з виконанням повороту на бік. -- стимулюється повертання голови.

В.п. те ж саме, руки методиста обхвачують голову дитини з обох сторін і виконують пасивні рухи нею вправо і вліво, вперед-назад.

В.п. на спині: самостійні повороти голови направо і наліво на звук.

Теж саме, але голова дитини повинна трішечки виступати за край матраца чи тапчана.

В.п. те ж саме, голова наполовину виступає за край матраца чи тапчана. Від живота дитячу увагу привертають іграшкою -- це спричиняє до самостійного піднімання голови.

В.п те саме, але на поверхні з уклоном (10-30) головою вниз, руки в ліктях прижаті методистом. Асистент, маніпулюючи іграшкою, стимулює самостійне піднімання голови до вертикального положення.

Те ж саме, але з покачуванням напів вертикальної дошки доверху -- вниз під час виконання вправи.

В.п. лежачи на боці: стимулюються повороти голови за іграшкою.

В.п. лежачи на боці: потягнути дитину за руку, легенько підтягнути вгору для формування стійкого вертикального положення голови.
Із початкового положення лежачи на животі.

В.п. на животі: плавні повороти голови дитини в обидві сторони.

В.п. на животі, голова повернута в одну із сторін, погримушкою змусити повернути голову в сторону звукового подразника.

В.п. на животі, голова трішки виступає за край тапчана - це положення сприяє підніманню і стабілізації голови.

Те саме, але піднімання і повороти голови досягаються звуковим впливом, або яскравою іграшкою.

В.п. те саме, підкладання рук методиста під груди дитини визивають реакцію випрямлення голови.

В.п. на животі, під який підкладаються руки методиста, дитина при піднята в повітрі, це впливає на піднімання і випрямлення голови.

Те ж саме, але проводимо покачування дитини з почерговим рухом вверх -- вниз.

В.п. на животі, руки витягнути вперед: однією рукою методист притискає таз дитини, іншою піднімає плечі, голова залишається висіти.

В.п. те саме, руки зігнути в ліктях, плечі розведені: пропонуючи іграшку для захвату обома руками, стимулюється виведення прямих рук вперед з одночасним підніманням голови.

В.п. на животі, руки вздовж тіла долонями вниз: однією рукою прижимається таз дитини, другою піднімається вверх -- назад почергово ліве і праве плече з невеликим поворотом у відповідну сторону -- стимулює піднімання голови і розгинання хребта.

В.п. на животі, руки відведені в сторони -- назад, долоні відкриті: потягнули дитину за руки назад -- вверх з розкачуванням і поворотами -- дитина піднімає голову і верхню частину тулуба.

2. Вправи для формування контролю за положенням голови і розвитком реакції опори і рівноваги руху

В.п. лежачи на животі: пасивно підкладаємо під груди зігнуті в ліктях руки дитини -- формується відчуття опори.

Те саме, але протягнутою дитині іграшкою стимулюємо простягання вперед лівої та правої руки, спираючись при цьому на протилежну руку.

Те саме, але опір виконується на більш вражену руку, котра виводиться трохи в сторону -- вперед: протилежна рука маніпулює з іграшкою.

В.п. на животі, руки паралельно тулубу, напівзігнуті і долонями на опорі: надавлюємо на плечовий пояс у напрямку вісі плечей.

В.п. на животі: пасивно виставляємо опору на плечі, передпліччя паралельні, долоні до верху повернуті.

В.п. те саме, руки долонями на опорі: піднімаємо дитину під груди і щиколотки і потім знову опускаємо на опору -- в м'язах під час розгинання виникає напруга.

Те саме, але покачувати дитину в цьому положенні вперед -- назад, вліво- вправо, по колу -- сприяє формуванню диференційного відчуття опори.

В.п. на животі з опором на передпліччя: поштовхами зліва і справа виводимо дитину з рівноваги.

В.п. на животі на руках методиста: переступання руками в перед з опорою на долоні.

Те саме, але переступання відбувається в різних напрямках.

В.п. на животі опором на зігнуті передпліччя: піднімаємо дитину за плечі і «кидаємо», викликаючи опірний рефлекс.

В.п. груди і ноги на руках методиста руки -- на надувному м'ячі: робимо гойдально -- амортизаційні рухи вверх-вниз. Це формує опорно-зорову реакцію.

В.п. тримаючи на руках під груди і ноги, дитину швидко підносять до надувного м'яча, викликаючи заміну реакцію рух.

3. Вправи з використанням різних предметів

В.п. лежачи на спині: методист котить, або кидає на груди дитин великий надувний м'яч, або «надувну колоду», викликаючи цим відштовхувальне -- випрямляючі рухи руками.

В.п. те саме: в руки дитині кладуть гімнастичну палицю і, виконуючи ритмічні надавлювання на передпліччя, викликають опір, який спонукає до розгинання рук.

В.п. те саме: методист вкладає гімнастичну палицю в одну із рук і виконує плавне надавлювання зверху вниз з розкачуванням в різні сторони.

В.п. лежачи грудиною на «надувній колоді» в положенні на 4-х кінцівках з опором на гомілки і долоні: злегка розкачуємо дитину у цьому положенні.

В.п. лежачи на рухливому щиті животом, опір на передпліччя, змінюючи нахил щита вправо -- вліво, вперед-назад, викликаючи вибіркове напруження певних груп м'язів рук і плечового поясу.

В.п. лежачи животом на валику, барабані тощо, з опорою на кисть і гомілки, почерговим підніманням одного з країв валика формуються відповідні опірні реакції на протилежну руку.

В.п. лежачи животом на валику, опір на долоні; методист тримає дитину за гомілки біля щиколоток і покачує його вперед-назад, стимулюючи переступання руками.

В.п. лежачи на грудях і зігнутих плечах: тримаючи дитину за гомілки, виконуємо м'які, пластичні покачування вверх-вниз з поступовим збільшенням амплітуди.

В.п. лежачи на животі: відштовхування легенького надувного м'яча випрямляючими рухами обох рук, або кожною окремо.

З того ж положення дитина прагне дістати іграшку, підвішену перед нею на певній висоті, однією чи обома руками.

В.п. лежачи животом на носилках з тканини, які тримають методисти: багаторазово розкачуючи дитину вверх-вниз, зі сторони в сторону, викликаючи відповідні опірні реакції рук.

В.п. лежачи животом на візку з опором долонями об підлогу: катання візка прямо, а потім і в інших напрямках викликає відповідні балансуючі кроки на руках.

4. Вправи для переборювання згинально-привідних установок

верхніх кінцівок

В.п. лежачи на спині: тримаємо руки дитини за зап'ястя, трохи піднімаємо і виконуємо коливальні рухи у всіх напрямках, поступово збільшуємо амплітуду,

Методист тримає дитину за однойменні руку і ногу (за зап'ястя і щиколотку) і, піднімаючи над опорою, виконує потрясіння, коливання, а пізніше і кругові рухи за годинниковою і проти такої стрілками.

Методист тримає дитину за зап'ясток і обертає ії по типу каруселі в один, а потім і в інший бік.

Методист утримує дитину за зап'ястя обох рук і виконує кругові рухи дитиною навколо точки захвату.

В.п. стоячи на колінах, методист захвачує дитину позаду за зап'ястя обох рук, ступні дитини з боків прижимаються ступнями методиста: проводиться розведення рук в сторони -- вверх з подальшим нахилом дитини вперед-вниз.

В.п. лежачи на спині, руки напівзігнути: методист почергово бере дитину за зап'ясток кожної руки, піднімаючи вверх, відриваючи верхню частину тулуба від опори і розвертаючи тим самим дитину в сторону.

В.п. лежачи спиною на великому надувному м'ячі, руки розкинути вверх в сторони: утримуючи дитину за щиколотки, методист виконує качання і потрясіння.

В.п. лежачи спиною на валику руки випрямлені вверх-назад: методист обхвачує дитину за обидва зап'ястя і виконує «скручування», з можливим подальшим переворотом зі спини на живіт і навпаки.

В.п. сидячи на стегнах, ноги розведені (спиною до методиста) -- комплекс пасивних і пасивно-активних вправ:

відведення прямих рук назад із положення «спереду»;

піднімання прямих рук через сторони вверх з поверненням в вихідне положення «вниз»;

теж саме, але руки фіксуються в найвищому положенні виводяться вверх за голову;

почергово піднімати ліву і праву руку і фіксуємо у найвищому положенні;

піднімати прямі руки вверх через положення «вперед»;

одночасні кругові рухи рук вперед -- назад;

почергові рухи прямими руками вперед («гребок»);

теж саме виконується назад;

однією рукою виконуються рухи вперед, одночасно другою рукою -- назад;

теж саме зі зміщенням положення рук;

підтягування рук дитини вверх з їх послідуючим розслабленням в положенні вниз;

теж саме, але почергово лівою і правою рукою;

теж, але одна рука при цьому фіксується в вертикально натягнутому положенні, а друга -- виконує падаючі розслаблені рухи вниз;

теж. але почергово правою і лівою рукою дитина захвачує високо підняту руку методиста і утримується в такому положенні 1-3 с.

В.п. лежачи на спині: методист вкладає в кисті дитини гімнастичну палицю і виконує відведення прямих рук назад-вверх, торкаючись опори.

5. Вправи для формування поворотів тулуба в лежачому положенні

В.п. лежачи на спині: методист обхвачує обома руками голову дитини, плавно повертає ії навколо продольної вісі тулуба в сторона передбаченого повороту.

В.п. теж саме, але методист допомагає дитині виконати поворот за рахунок тяги протилежної до повороту руки.

В.п. теж саме, але методист допомагає виконати поворот, захопивши дитину за зігнуті в колінах суглоби ніг.

В.п. теж, методист випрямляє одну ногу дитини, а другу згинає в коліні і повертає в сторону повороту.

В.п. те саме: виконується тяга дитини за руку в сторону повороту, другою рукою підтримується таз з наступним його відпусканням.

В.п. на спині, лежачи на пелюшці: методист піднімає Ії за один край, створюючи додатковий поворотний момент.

В.п. на спині поперек надувного стовбуру в районі кряжів або лопаток: зосередити увагу на границі, розташованій на одному з країв стовбура, стимулюються самостійні повороти в відповідну сторону.

В.п. лежачи на спині на килимку: методист виводить прямі руки і зближує їх над головою, щоб полегшити виконання повороту дітям.

6. Вправи для переборювання сгинально-привідних установок

нижніх кінцівок

Із початкового положення лежачи на спині.

Утримуючи ноги за гомілково-ступеневі суглоби, трусити ними у напрямку вверх-вниз.

Однією рукою випрямлена нога прижимається методистом до підлоги -- друга нога відводиться в сторону.

Одночасне розведення в сторони зігнутих в колінах ніг, починаючи з малої амплітуди з подальшим Ії збільшенням.

Одночасне згинання ніг до живота з подальшим їх розведенням.

Те саме, але згинання-розгинання виконуються однією ногою, друга при цьому випрямлена і притиснута до підлоги.

Одночасне протилежне згинання-розгинання ніг (велосипед).

Згинання ноги з подальшим відведенням Ії в сторону до опори, інша нога випрямлена і притиснута до підлоги.

Кругові рухи прямою або напівзігнутою ногою в тазостегновому суглобі, інша нога фіксується методистом в районі стегна.

Кругові рухи обома зігнутими в колінах ногами, таз дитини при цьому фіксується методистом.

7. Вправи для формування положення на чотирьох кінцівках

В.п. лежачи животом на валику: методист пасивно розгинає голову дитини, згинає та розводить ноги -- вага тіла переноситься на тазовий пояс, руки при цьому виконують функцію підтримки.

В.п. лежачи на животі, опір на витягнуті руки: методист згинає одну ногу в коліні і фіксує Ії в цьому положенні, потім підтягує таз дитини в сторону опірної ноги -- передбачається згинання і винесення вперед протилежної ноги.

В.п. на 4-х кінцівках: повороти головою в різні сторони.

В.п. на 4-х кінцівках: маніпуляції однієї руки з предметами формують стійке положення тіла на 3-х опорах.

В.п. на 4-х кінцівках на рухомій дошці: зміною кута нахилу дошки (10-45) досягають переміщення ваги тіла почергово на плечовий і пояс нижніх кінцівок.

В.п. на 4-х кінцівках: дитина самостійно або з допомогою методиста відриває опори одночасно різнойменні руку і ногу; методист допомагає дитині прийняти стійке положення і далі перенести положення опори на протилежні кінцівки.

8. Вправи для формування уміння повзати на чотирьох кінцівках

В.п. лежачи на животі: методист піднімає трохи вгору таз дитини, чим викликає «реакцію жаби» зі згинанням і виносом вперед однієї із ніг.

В.п. лежачи животом на валику: методист утримує дитину за ноги і підштовхує вперед, викликаючи у нього крокові рухи руками; теж виконується у зворотному напрямку.

В.п. лежачи грудьми на візку з опором на зігнуті руки: методист підштовхує дитину за сідниці або рухає візок вперед, стимулюючи прояв крокових рухів ногами.

В.п. лежачи животом на короткому візку, руки (долонями) і ноги (гомілками) знаходяться на опорі: методист тягне візок за шнурок вперед, викликаючи рефлекторне пересування дитини на руках і ногах.

В.п сидячи зверху на валику, ноги в сторони, опір долонями об валик зверху -- збоку: качаючи валик зліва на право викликаючи відповідний перенос ваги тіла, а також формується стійке положення в даній позі.

9. Вправи для формування функції сидіння

Пасивно дитина сідає в ліжку, положення фіксується за допомогою подушок.

П.п дитина сидить з розведеними стегнами на ногах методиста, обличчям до нього: методист утримує дитину під лікті за випрямлені і розвернуті зовні руки, виконується покачування в різні сторони.

В.п. дитина сидить на колінах методиста спиною до нього: методист захвачує руки дитини, відводить їх назад і розвертає назовні, покачує в такому положенні.

В.п. сидячи на спеціальному стільці з опором передпліччям об стіл.

В.п. сидячи на килимку, підтримуючись двома руками за поручень, трубку, натягнуту мотузку або пальці методиста -- зберігається стійке положення тіла.

Те саме, але кистями дитина береться за натягнутий канат, або мотузку, розміщену: а) перед дитиною; б) збоку.

В.п. сидячи на килимку, обома руками зверху обхвачує гімнастичну палицю: методист палицю вправо-вліво, викликаючи відповідні повороти тулуба у дитини.

В.п. сидячи на килимку: методист захвачує дитину за голені випрямлених ніг і поступово піднімає їх -- дитина намагається зберегти початкове вертикальне положення.

В.п. сидячи на гойдалці, ноги звисають вниз: методист виконує маятникоподібні розкачування вперед-назад, в сторони, а також кругові повороти дитини.

В.п. сидячи по турецькі на обертаючомуся диску «Здоров'я»: методист змінює кути нахилу диска в різних напрямках, спочатку у постійному режимі, а потім в різних варіантах, викликаючи у дитини відповідні страхуючи реакції.

В.п. сидячи на качалці, держачись за неї збоку руками (спочатку дитина сидить за напрямком руху, а потім -- поперек): методист розкачує качалку, починаючи з невеликої амплітуди, поступово збільшуючи Ії.

В.п. сидячи на пружинястому стільчику, ноги підошвами на опорі: методист спочатку сам покачує стільчик з дитиною вверх-вниз, стимулюючи в неї самостійне бажання виконувати ці рухи.

В.п. сидячи на обертаючомуся стільці, руки на поручнях, методист обертає стілець то в одну, то в другу сторону з різною послідовністю і частотою -- дитина намагається зберегти стійке положення.

Збереження стійкого положення по турецькі на батуті, який розгойдують в різних напрямках.

10. Вправи для формування вміння самостійно сидіти

В.п. лежачи на спині, на великому м'ячі: методист фіксує стегна дитини, стимулюючи тим самим поворот тулуба і опір на передпліччя.

В.п. лежачи на спині: методист через предмет у руці дитини створює тягу по діагоналі, викликаючи цим самим поворот тулуба, опору на протилежну руку з подальшим переходом в положення сидячи.

В.п. лежачи на спині: методист тягне дитину вперед вверх за обидві руки, фіксуючи при цьому ноги -- спонукаючи до сидіння.

В.п. лежачи на спині поперек валика в районі крижів: методист прижимає стегна дитини сідницями до підлоги, стимулюючи до сидіння, (може робити тягу за руки).

В.п. сидячи верхи на валику (як на коняці): дитина дістає іграшки, розкидані по обидві сторони валика і перекладає їх з однієї сторони на іншу.

В.п. лежачи животом на великому надувному м'ячі, методист фіксує ноги і тулуб в районі крижів: дитина збирає розкидані перед нею на підлозі іграшки в мішечок, що тримає методист на певній висоті.

В.п. сидячи на лаві: підняти спочатку одну, а потім і обидві руки вверх, зберігаючи при цьому стійке положення.

В.п. сидячи на стільці (спина прижата до спинки стільця); жбурління м'яча із-за голови двома руками.

Збереження стійкого положення сидячи на обертаючомуся стільці, закріпленному на диску „Здоров'я”.

11. Вправи для формування вміння вставати на коліна

В.п. стоячи на колінах, пасивно створене методистом за допомогою відведення прямих рук назад-вгору.

В.п. сидячи з розведеними зігнутими ногами: руки спираються на валик, м'яч чи поручень.

Сидячи на колінах, хват руками за перекладину.

В.п. сидячи на колінах: обпертися руками об предмет.

В.п. стоячи (сидячи) на колінах на батуті: тримаючи дитину за руки, коливаємо дитину у напрямі зверху вниз, зліва направо, та в ін. напрямах.

В.п. сидячи на п'ятах, руки в опорі: іграшкою стимулюється поворот тулуба в відповідну сторону із звільненням опорної руки для маніпуляцій предметом.

В.п. стоячи на колінах, кистями руки тримається за гімнастичну палицю, утримуючу методистом: відведення палиці вліво-вправо призводить до повороту тулубом і виносом руки в відповідну сторону.

В.п. стоячи на колінах на розкочувальній вперед-назад підвішеній дошці: дитина тримається руками за підошви і намагається зберегти стійке положення

В.п. стоячи на одному коліні, друга нога винесена вперед стопою на опорі: методист, підтримуючи дитину, робить легенькі коливальні рухи в різні сторони.

12. Вправи для формування кроків

В.п. стоячи на колінах на гладенькій опорі, дитина тримається обома руками за гімнастичну палицю, що є перед нею: методист робить легеньку тягу дитини за палицю, стимулюючи формування кроків на колінах.

В.п. стоячи на колінах, тримаючись руками за горизонтальний шуст, розміщений між ногами на висоті 4-7 см: методист повертає голову по часовій (або проти часової) стрілці, викликаючи компенсаторні кроки ногами.

В.п. стоячи на колінах, упор руками на камеру (круг), розміщену перед дитиною: методист відтягуючи камеру вперед, або штовхаючи назад дитину викликає формування кроків у відповідному напрямі (можливі розвороти камери по часовій і проти часової стрілки).

В.п. стоячи на колінах, опір руками на валик: зберігаючи опору руками і перекочуючи долонями валик, дитина крокує слідом за ним.

13. Вправи для формування умінь самостійно стояти

В.п. стоячи: руки обхвачують рейку гімнастичної дробини на рівні грудей.

В.п. стоячи біля опори і спираючись на неї животом, дитина руками проводить різкі маніпуляції з іграшками, що лежать на опорі.

В.п. стоячи в манежі, руки захвачують поручень: розкачування в сторони, з переносом ваги спочатку на одну, потім на другу ногу.

В.п. стоячи біля низенького столика, руки на опорі; дитина піднімає і складає на стіл іграшки, розкидані навколо нього на килимі.

В.п. стоячи у поручня, схвативши його обома руками, до поручня на рівні колін підвішений м'яч: дитина робить спробу «футбольнути» однією ногою.

В.п. стоячи на рухомій дошці, руки на поручні: методист змінює уклін дошки, розкачує дитину, яка прагне зберегти стійке положення тіла.

В.п. стоячи ногами на продовгуватій качалці, руки тримаються за поручень на рівні грудей: перенесення ваги тіла з п'яти на носок і виконування перекату на качалці.

В.п. стоячи ногами на сферичній гойдалці, руки на поручні: перенесення ваги тіла вперед-назад, з ноги на ногу, виконуючи розкочувальні рухи.

14. Вправи для формування вміння вставати на ноги

В.п. сидячи навприсядки: методист, підтримуючи дитину під посохи, пасивно випрямляє його до положення навстоячки з підтримкою.

В.п. сидячи на дошці з нахилом біля гімнастичної драбини: методист поступово збільшує кут нахилу, стимулюючи перенесення ваги тіла на стопи для подальшого самостійного вставання, тримаючись за драбину.

Сидячи на стільці, руками триматися за гімнастичну палицю: методист тягне палицю вперед-вверх, стимулюючи дитину до переходу в вертикальне положення стоячи на ногах.

В.п. стоячи на опорі: методист підтримує дитину за тулуб, злегка піднімаючи і опускаючи його (пружиня ногами).

В.п. стоячи на батуті, руки на поручні: виконуються стрибки вгору на двох ногах.

В.п. стоячи на колінах, руки тримаються за рійку драбини на рівні грудей: перехватом рук більш високі рейки з подальшим підтягуванням досягається положення стоячи.

В.п. сидячи на човниковій гойдалці, ноги на сходинці -- опорі, руки захвачують поручень: рівномірним розкачуванням гойдалки методист сприяє бажанню дитини вставати.

В.п. сидячи на сходинці, методист дає дитині в руки 2 дерев'яні палички: виконуючи тягу за палички, досягається вставання дитини на ноги.

В.п. сидячи навприсядки, руки обхвачують натягнутий поперек зали еластичний жгут: приймати положення навстоячки з наступним присіданням.

15. Вправи для формування самостійної ходи

В.п. стоячи, методист утримує дитину попереду за руки, на підлозі лежить дробина з горизонтальними поперечними рейками: методист тягне дитину вперед вдовж драбини стимулюючи ходу і переступання через рейки.

В.п. сидячи на велоергометрі, стопи фіксовані на педалях ременями: дитина крутить педалі спочатку за допомогою методиста, потім самостійно.

В.п. стоячи, методист позаду підтримує дитину руками під посохи, поряд -- великий надувний м'яч: методист направляє дитину на м'яч, формуючи ударно-крокові рухи.

Хода за допомогою опори на поручні або канатів на рівні поясу.

Хода приставними кроками вправо-вліво, тримаючи за горизонтальні рейки драбини, чи канат.

Хода з підтримкою методиста по наклонюй площині вверх-вниз.

Хода з підтримкою методиста за одну руку по міткам, лініям. через предмети і т. ін.

Хода перекатуючи перед собою двома руками валик, м'яч.

Хода з опорою на шести, палиці.

Хода з підтримкою, а потім самостійна по сходах вверх -- вниз [8, 9].

Окрім зазначених фізичних вправ та їх комплексів, до реабілітації дітей із церебральним паралічем додавалося позиційну гімнастику за методикою А.Смолянинова, про яку було дізнано від батьків однієї дитини, котра увійшла до експериментальної групи.

Ця гімнастика містить лежання на животі, одночасне заведення рук назад, охоплення їми ніг, які підняті догори, та зворочування кільцем. В цьому положенні у м'язах раціонально розповсюджується напруженність, упорядковуються рухи тілом.

Інакше ця вправа називається «корзинкою». Після 5-10 днів занять цією гімнастикою, можна вчитися сідати, ходити тощо [25].

Лікувальний масаж проводився за умови здатності дитини самостійно максимально розслабляти м'язів, що частіше досягалося при виконанні аналітичних вправ. При цьому діти знаходилися в положенні лежачи на спині або животі із розташуванням впродовж тулубу дещо зігнутих у ліктьових суглобах верхніх кінцівок. Нижні кінцівки розводилися, як можна ширше, у тазово-стегнових суглобах. Під ліктьові, колінні й гомілково-стпні суглоби підкладалися невеличкі мішечкі з піском або бобами.

На кінцівках масаж застосовувався диференційовано, з урахуванням того, що одні прийоми діють заспокійливо на нервову систему, рефлекторно розслаблюючи м'язи (погладжування, розтирання, розминки, що виконуються ніжно, в повільному темпі, в непереривистому режимі), інші - навпаки (прийоми стьобання, рубліния, поколочування і деякі інші дії).

При спастичних контрактурах, деформаціях кісток і стоп застосовувався крапковий рефлекторний масаж, який закінчувався пасивними рухами і лікуванням положенням із застосуванням укладань [11, 14].

За допомогою мікрокомп'ютерного приладу «Shuboshi» було можливо впливати на деякі крапки, які контролюють хід енергії по каналам до центральних та периферійних нервових стовбурів. При цьому спостерігалися такі ефекти:

розслаблення гладенької та скелетної мускулатури;

аналгетичний;

судинний, за рахунок відновлення регуляторної здатності вегетативної нервової системи;

протинабряковий;

протизапальний [23].

Для досягнення цих ефектів використовувалися крапки:

загальної дії:

TR 14, розташовується на задній поверхні плеча, в заглибленні, біля плечового суглобу (рис. 10),

GI 11, розпізнається на вершині ліктьової складки при зігнутій руці (рис. 11),

GI 4, розташовується у заглиблені між кістьми великого та вказівного пальців (рис. 11),

Е 36, розташовується на три поперекових пальця нижче від рівня нижнього краю колінної чашечки (рис. 12);

крапки, що потрібно використовувати при ураженні нижніх кінцівок:

VB 30, розташована посередині ягодиці (рис. 13),

VB 39, розташована на 3 поперечних пальця вище за центр зовнішньої лодижки (рис. 14),

VB 43, розташована у міжпальцевій складці між 4 і 5 пальцями стопи (рис. 14),

V 36, розташова у центрі ягодичної складки ( рис. 15),

V 60, розташована на 2 поперечних пальця дозовні від зовнішньої лодижкі (рис. 16),

RP 4, розташована на середині внутрішньої поверхні стопи (рис. 17),

Е 41, розташована на згині тильної поверхні стопи, де пальпується виїмка (рис. 12);

Рис. 10. Мерідіан трьох обігрівачів	Рис. 11. Мерідіан товстого кішківника	Рис. 12. Мерідіан шлунка

Рис. 13. Мерідіан жовчного міхура	Рис. 14. Мерідіан жовчного міхура	Рис. 15. Мерідіан сечового міхура
Рис. 16. Мерідіан сечового міхура	Рис. 17. Мерідіан селезінки- підшлункової залози	Рис. 18. Мерідіан жовчного міхура

крапки, що потрібно використовувати при порушенні рухливості у суглобах:

VB 21, розташована середині відстані між шиєю та плечем на задній поверхні тулуба (рис. 18),

TR 10, розташована у виямці над ліктьовим суглобом ( рис. 10),

Рис. 19. Мерідіан трьох обігрівачів	Рис. 20. Мерідіан сечового міхура

TR 20, розташована біля основи верхнього краю вушної раковини (рис. 19),

V 43, розташована на 2 хребця нижче від сьомого шийного хребця (рис. 20) [24].

При хореацетозах і атаксіях було застосовано сегментарно-рефлекторний масаж по «комірній» методиці Г.Ф.Щербака з дією на рефлексогенні зони D2-C4. такий масаж проводився через прийому ванн через 30 хвилин. На курс зазвичай приходилось по 20 процедур.

В деяких дітей, що мали атонічно-астатичну форму ДЦП, застосовувався підводний масаж (в домашніх умовах) за допомогою змінення тиску води з використанням наконечників, що одягалися на кінець шлангу.

Бальнеологічні процедури. В умовах лікувально-профілактичного заходу, в якості бальнеологічних процедур, застосовувалися хлорідно-натрієві, хвойно-рапні ванни.

Хлорідно-натрієві ванни готувалися додаванням до води температурою 36-37 0С кухонної солі у концентрації 10-12 г/л. Тривалість однієї процедури становила 10 хвилин, на курс зазвичай було 10 процедур. Під їх впливом покращувався загальний стан дитини, трофічні процеси у вражених кінцівках.

Для приготування хвойно-рапних ванн застосовувалась морська вода та рідкий хвойний екстракт: до 10 л води додавалося 100 г екстракту. Температура складала 36-37 0С, перші три процедури тривали 5 хвилин, наступні - по 10 хвилин.

Акватерапія. З дітьми, батьки яких мали змогу діставатися до плавального басейну, проводилися групові заняття з акватерапії. З ціми дітьми, у воді, виконувалися комплекси ЛГ, що складалися із загальних вправ, та вивчення плавальних вправ та ігр, спрямованих на засвоєння дитиною відчуття знаходження у водному середовищі, на лежання на воді та вспливання, на протидію водному середовищу. Всі вправи та ігри проводилися, коли на дітях було одягнено надувний круг для плавання або надувні нарукавники.

Примірні вправи та ігри, спрямовані на засвоєння відчуття знаходження у водному середовищі

Знаходження у вертикальному положенні, одягнувши надувний плавальний круг.

барахтання руками та ногами, знаходячись у вертикальному положенні.

Лежання на животі, руки витягнуті вперед, ноги знахоходяться у максимально можливому випрямленному стані (дорослий підтримує дитину, підклавши кисть своєї руки під живіт дитини). Повільне дихання. Затримка дихання після вдоху великої кількості повітря. Повільне розведення дитиною рук та ніг в сторони.

Лежання на спині, руки витягнуті за головою (дорослий підтримує дитину, підклавши кисть своєї руки під спину дитини). Затримка дихання на вдосі та на видисі. Повільне розведення рук та ніг в сторони.

Примірні вправи та ігри, спрямовані на протидію опору води

«Нєвод»: переміщення по воді, взявшись за руки.

«Лодочка»: виконання грєбовидних рухів руками.

«Льодокол»: переміщення по воді з заведеними назад руками.

«Параплавчик»: переміщення по воді, витягнув руки та з'єднавши кисті. Видихаючи повітря, дути на воду.

«Хто швидше»: швидке переміщення по воді, імітуючи біг.

«Виполоскування білизни»: ноги порізнь, підборіддям нахилятися до води, хаотичні рухи під водою.

«Футбол»: почергові рухи однією ногою вперед і назад, імітуючи вдари по м'ячу. Зміна робочої ноги.

«Вовчик»: багаточисленні повороти у воді в ліву та в праву сторони [21].

При зйомі показників фізичного розвитку в учасників експериментальної групи на прикінці дослідження виявилося наступне: тривалості сидіння на сідницях без опору та допомоги сторонніх:

Таблиця 6. Тривалість сидіння на сідницях без опору та допомоги сторонніх (наприкінці дослідження)

№ з/п	Вік	Тривалість, с	№ з/п	Вік	Тривалість, с
1	6 р	93	8	8 р	827
2	6 р	196	9	8 р	749
3	7 р	237	10	9 р	1072
4	7 р	542	11	10 р	1031
5	7 р	84	12	10 р	1216

** тривалості часу самостійного стояння на одному місці, використовуючи опору:

Таблиця 7. Тривалість часу самостійного стояння на одному місці, використовуючи опору (наприкінці дослідження)

№ з/п	Вік	Тривалість, с	№ з/п	Вік	Тривалість, с
1	6 р	32	8	8 р	342
2	6 р	61	9	8 р	241
3	7 р	52	10	9 р	337
4	7 р	172	11	10 р	294
5	7 р	23	12	10 р	369

*** тривалості часу самостійної ходи, використовуючи опору:

Таблиця 8. Тривалість часу самостійної ходи, використовуючи опору (наприкінці дослідження)

№ з/п	Вік	Тривалість, с	№ з/п	Вік	Тривалість, с
1	6 р	54	8	8 р	166
2	6 р	66	9	8 р	141
3	7 р	59	10	9 р	147
4	7 р	71	11	10 р	104
5	7 р	59	12	10 р	192

**** швидкості пересування по рівній поверхні, використовуючи опору

Таблиця 9. Швидкість пересування по рівній поверхні, використовуючи опору (наприкінці дослідження)

№ з/п	Вік	Шв-ть, м/хв	№ з/п	Вік	Шв-ть, м/хв
1	6 р	0,15	8	8 р	3,17
2	6 р	0,18	9	8 р	1,67
3	7 р	0,23	10	9 р	1,72
4	7 р	0,74	11	10 р	1,26
5	7 р	0,27	12	10 р	2,41

***** висоти відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору

Таблиця 10. Висота відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору (наприкінці дослідження)

№ з/п	Вік	Відстань, м	№ з/п	Вік	Відстань, м
1	6 р	0,012	8	8 р	0,054
2	6 р	0,017	9	8 р	0,028
3	7 р	0,020	10	9 р	0,031
4	7 р	0,016	11	10 р	0,026
5	7 р	0,018	12	10 р	0,043

З метою обґрунтування гіпотези щодо ефективності фізичної реабілітації виконувалося порівняння отриманих даних з такими ж показниками, які визначилися в дітей та молоді із схожими клінічними формами ДЦП, з якими фізична реабілітація проводилася за звичайною схемою, що існувала в лікувально-профілактичному закладі (табл. 11, 12, 13, 14 та 15). Цим дітям призначалось виконувати ті ж комплекси лікувальної фізичної культури, проходити курси відновного масажу, фізіотерапевтичних процедур ті ін., що й дітям експериментальної групи.

Таблиця 11. Тривалість сидіння на сідницях без опору та допомоги сторонніх

№ з/п	Вік	Тривалість, с	№ з/п	Вік	Тривалість, с
1	6 р	74	8	7 р	179
2	7 р	106	9	8 р	558
3	7 р	118	10	9 р	516
4	7 р	196	11	9 р	788
5	7 р	214	12	10 р	691

** тривалості часу самостійного стояння на одному місці, використовуючи опору:

Таблиця 12. Тривалість часу самостійного стояння на одному місці, використовуючи опору

№ з/п	Вік	Тривалість, с	№ з/п	Вік	Тривалість, с
1	6 р	39	8	7 р	150
2	7 р	60	9	8 р	221
3	7 р	78	10	9 р	194
4	7 р	104	11	9 р	276
5	7 р	138	12	10 р	266

*** тривалості часу самостійної ходи, використовуючи опору:

Таблиця 13. Тривалість часу самостійної ходи, використовуючи опору

№ з/п	Вік	Тривалість, с	№ з/п	Вік	Тривалість, с
1	6 р	47	8	7 р	150
2	7 р	81	9	8 р	182
3	7 р	93	10	9 р	164
4	7 р	111	11	9 р	219
5	7 р	152	12	10 р	224

**** швидкості пересування по рівній поверхні, використовуючи опору

Таблиця 14. Швидкість пересування по рівній поверхні, використовуючи опору

№ з/п	Вік	Шв-ть, м/хв	№ з/п	Вік	Шв-ть, м/хв
1	6 р	0,16	8	7 р	1,19
2	7 р	0,16	9	8 р	1,47
3	7 р	0,19	10	9 р	1,29
4	7 р	0,24	11	9 р	1,30
5	7 р	0,76	12	10 р	1,51

***** висоти відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору

Таблиця 15. Висота відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору

№ з/п	Вік	Відстань, м	№ з/п	Вік	Відстань, м
1	6 р	0,011	8	7 р	0,047
2	7 р	0,013	9	8 р	0,055
3	7 р	0,018	10	9 р	0,043
4	7 р	0,019	11	9 р	0,051
5	7 р	0,043	12	10 р	0,062

Розділ 4. Обговорення результатів, отриманих під час власного дослідження

Для статистичної оцінки достовірності використовувалось п'ять об'єктивних показників (тривалість сидіння на сідницях, тривалість часу самостійного стояння, тривалість часу самостійної ходи, швидкість самостійного пересування по рівній поверхні, висота відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи) на початку дослідження та на його кінці в експериментальній групі та у будь-який час у контрольній групі. При розрахунках використовувався математичний метод Ст'юдента (додаток 3).

Отже, після обчислення показників, які збиралися до та після проведення реабілітаційних заходів в експериментальній групі, отримали:

тривалість сидіння на сідницях без опору та допомоги сторонніх: значення t дорівнює -1,22, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 1, показники 1 та 2);

тривалість часу самостійного стояння, використовуючи опору: значення t дорівнює -1,09, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 2, показники 1 та 2);

тривалість часу самостійної ходи, використовуючи опору: значення t дорівнює -1,77, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 3, показники 1 та 2);

швидкість пересування по рівній поверхні, використовуючи опору: значення t дорівнює -0,82, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 4, показники 1 та 2);

висота відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору: значення t дорівнює -1,49, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 5, показники 1 та 2).

Та при обчисленні показників, які зібралися в експериментальній групі після проведення фізичної реабілітації та в контрольній групі, отримали:

тривалість сидіння на сідницях без опору та допомоги сторонніх: значення t дорівнює 1,22, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 1, показники 2 та 3);

тривалість часу самостійного стояння, використовуючи опору: значення t дорівнює 0,60, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 2, показники 2 та 3);