Фізична реабілітація дітей молодшого шкільного віку з дитячим церебральним паралічем

тривалість часу самостійної ходи, використовуючи опору: значення t дорівнює -1,01, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 3, показники 2 та 3);

швидкість пересування по рівній поверхні, використовуючи опору: значення t дорівнює 0,67, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 4, показники 2 та 3);

висота відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору: значення t дорівнює -0,92, при ступені вільності f = 18, що відповідає межам значення від 2,10 до 2,88; дослідження можна вважати достовірним, бо заключні дані відрізняються від вихідних більш, ніж на 5% (діаграма 5, показники 2 та 3).

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Діаграма 1. Порівняльні показники тривалості сидіння на сідницях без опору та допомоги сторонніх

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Діаграма 2. Порівняльні показники тривалості стояння, використовуючи опору

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Діаграма 3. Порівняльні показники тривалості самостійної ходи, використовуючи опору

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Діаграма 4. Порівняльні показники швидкості пересування по рівній поверхні, використовуючи опору

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Діаграма 5. Порівняльні показники висоти відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору

Висновок

Дослідження тривало протягом п'яти місяців. В ньому приймали участь 20 дітей віком від 5 до 10 років, яких було розділено на дві групи - експериментальну та контрольну - по 10 осіб в кожній. Протягом цього часу з дітьми дослідної групи проводилась робота, яка включала заняття з лікувальної фізичної культури, сеанси масажу і фізіотерапії.

Наведені числові дані та ілюстраційні матеріали цього дослідження довели, що засоби фізичної реабілітації, які використовувалися під час наявного дослідження, позитивно вплинули на стан здоров'я дітей, хворих різними формами ДЦП.

Так, в дітей, які увійшли до експериментальної групи, середньо арифметичний показник сидіння на сідницях покращився з 345,30 секунд до 604,70 секунд, в той час, коли цей показник в контрольній групі складав 344,00 секунди;

показник часу самостійного стояння у дітей експериментальної групи змінився з 120,80 до 192,30 секунд, в контрольній групі він дорівнював 152,60;

показники часу самостійної ходи, використовуючи опору, становили від 52,70 до 105,9 секунд та 142,30 секунди відповідно. Вважаю, що ця різниця, яка має місце у контрольній групі, наявна тому, що медичний персонал лікувального закладу, де проводилося дослідження, багато уваги приділяє навику самостійної ходи в дітей, не фіксуючи увагу на останніх, не менш важливих показниках фізичного розвитку;

показник швидкості пересування по рівній поверхні, використовуючи опору в експериментальній групі дорівнював 0,70 метрів на хвилину на початку дослідження та 1,18 метрів на хвилину по закінченню дослідження, а в контрольній групі цей показник становив 0,83 м/хв.;

показник висоти відриву п'ятки від поверхні підлоги під час ходи, використовуючи опору, складав 0,01 м на початку та покращився до 0,03 м. В контрольній групі він дорівнював 0,04 м. Це обумовлено тим, що середній вік дітей, що складали експериментальну групу, був дещо меншим за вік дітей з контрольною групи. До того ж, під час роботи над покращенням цього показника використовувались методики, що не містили оперативного втручання. А воно, у даному випадку, є більш ефективним для лікування цієї вади.

Як бачимо, більша частина показників у дослідних дітей змінилася за рахунок комплексних заходів з фізичної реабілітації; до того ж, на момент закінчення дослідження, в експериментальній групі ці показники мали кращий результат. Отже:

методи фізичної реабілітації, подані в даній роботі, можна використовувати при реабілітації дітей з ДЦП. Наведені методики можна використовувати як самостійно, так і в комплексі з іншими;

результати роботи будуть набагато кращі, якщо дітям з ДЦП приділятимуть увагу протягом доби. Та, як фахівців з фізичної реабілітації ще замало, а дітей з ДЦП достатньо багато, то активну участь в їх реабілітації повинні приймати батьки;

гіпотеза, що була висунута на початку роботи, підтвердилася, а це означає, що надалі необхідно вивчати та використовувати в комплексному лікуванні альтернативні методи фізичної реабілітації для відновлення здоров`я та працездатності дітей з ДЦП.

Рекомендації

Для того, щоб ефективність фізичної реабілітації дітей з ДЦП підвищувалася, необхідно:

збільшувати кількість фахівців з фізичної реабілітації;

активувати бажання одужувати у дітей за допомогою психолого-педагогічних прийомів;

розпочинати фізичну реабілітацію якомога раніше, проводити роботу постійно, послідовно та обмірковано;

винаходжувати нові підходи до цієї проблеми, розвивати питання реабілітації церебрального паралічу.

Висновки

Дитячий церебральний параліч - захворювання центральної нервової системи, що приводить до порушень рухової активності та, досить часто, патології розумового розвитку, недостатності мовлення, порушень функцій сенсорних систем.

Причинами появи цього захворювання можуть бути порушення внутрішньоутробного розвитку, імунологічні несумісності крові матері й майбутньої дитини, затяжні пологи, соматичні захворювання матері, різноманітні інфекції, професійні шкідливості, алкоголізм, наркоманія.

За класифікацією К.А.Семенової, виділяють форми ДЦП: спастична диплегія (тетрапарез з більш вираженим ураженням нижніх кінцівок), подвійна геміплегія (тетрапарез із переважною локалізацією в руках і нерівномірним ураженням обох боків), гіперкінетична форма (гіперкінези з атетоїдними рухами, які локалізуються в дистальних відділах кінцівок, мімічній мускулатурі обличчя, м'язах тулубу, шиї), атонічно-астатична форма (сполучення патологічних тонічних рефлексів з парезами й низьким тонусом м'язів) та геміплегічна форма (однобічний парез руки й ноги з переважним ураженням руки).

Рання діагностика та розпочате етапне лікування у поєднанні з вихованням та навчанням приводять до високої ефективності лікування, залучення хворих до суспільно корисної роботи.

Комплексне лікування включає лікування положенням, ортопедичні заходи, лікувальну гімнастику (належить провідна роль), масаж, фізіотерапію, медикаментозне лікування.

Метою лікувальної гімнастики є створення спеціальних рухових режимів, передумов всебічної адаптації за допомогою комплексів фізичних вправ. У процесі занять нормалізуються пози й положення кінцівок, знижується м'язовий тонус, зменшуються або переборюються насильницькі рухи; дитина починає правильно відчувати пози й рухи. Тому лікувальну гімнастику призначають з перших місяців життя й здійснюють протягом всього періоду росту і розвитку дитини. При цьому треба враховувати клінічну картину хвороби, вік дитини, рівень інтелектуального розвитку, інтереси, особливості поведінки.

Метою масажу є зниження рефлекторної збудливості м'язів з підвищеним тонусом. На даний час застосовують різновиди лікувального масажу: класичний, крапковий, сегментарний, лінійний тощо. При цьому в першу чергу проводиться масаж паравертебральних спиномозкових сегментів. Ефективність масажу підвищується при поєднанні з фізіотерапевтичними процедурами (лікарський електрофорез, діадинамічна терапія, індуктотермія, бальнеолікування, теплолікування, кліматичні фактори).

Додатково необхідно проводити заняття з фізичного розвитку із застосуванням рухливих ігор, переважно із застосуванням м'яча. На спастичні м'язи хорошо діють заняття у воді, де можна використовувати фізичні вправи та рухливі ігри. Окрема роль належить кліматичному лікуванню - прийом повітряних, сонячних ванн, плавання у відкритих водоймищах тощо.

Наведене в роботі дослідження показало, що застосування вище перелічених засобів фізичної реабілітації позитивно впливає на перебіг захворювання. Тому рекомендується застосовувати ці засоби протягом всього періоду відновного лікування.

Список використаної літератури

Радість дитинства - вільні рухи: Журнал для сімей з проблемою ДЦП, №1. - К.: Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», 2007.

Бадалян Л.О., Журба Л.Г., Тимошина О.В. Детские церебральные параличи. - К.: Здоровье, 1988.

Большая медицинская энциклопедия. - М.: Просвещение, 1982.

Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. Электронная версия. - С.-Петербург, 2004.

Семенова К.А. Восстановительное лечение детей с церебральными параличами. - Л.: Медгиз, 1987.

Мухін В.М. Фізична реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2000.

Антипкин Ю.Г. Массаж и физкультура для детей. - К.: Здоров'я, 1993.

Мурза В.П. Фізична реабілітація. - К.: Олан, 2004.

Ефименко Н.Н., Сермеев Б.В. Содержание и методика занятий физкультурой с детьми, страдающими церебральнім параличом. - М.: Советский спорт, 1991.

Джегер ЛяВонн. Корекція хибних рухових установ в дітей та підлітків. Листки домашніх інструкцій (переклад з англійської). - Львів: Видавничий дім «Наутілус», 2000.

Латогуз С.И. Руководство по технике массажа и мануальной терапии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2002.

Поддер Танушри. Массаж. - Х.: Книжный клуб семейного досуга, 2007.

Белая Н.А. Руководство по лечебному массажу. - М.: Медицина, 1983.

Степанко М.В., Сухостат Л.В. Массаж і лікувальна фізкультура в медицині. - К.: Медицина, 2006.

Порада А.М., Прокопчук Н.Є., Солодовник О.В. Основи фізичної реабілітації. - К.: Медицина, 2006.

Справочник по альтернативной медицине. - Х.: Книжный клуб семейного досуга, 2005.

Олиференко В.Т. Водотеплолечение. - М.: Медицина, 1986. - 288 с.

Мастюкова Е.М. Физическое воспитание детей с церебральным параличем. - М.: Просвещение, 1991.

Shuboshi - удобный доктор. Руководство для пользователей прибором.

Язловецкий В.С. Физическое воспитание детей и подростков с ослабленным здоровьем. - К.: Здоровье, 1991.

Полеся Г.В., Петренко Г.Г. Лечебное плавание при нарушении осанки и сколиозе у детей. - К.: Здоровье, 1980.

Методические рекомендации для проведения статистических методов исследования. - Донецк, 2001.

Международный холдинг JJQ. Материалы второй конференции JJQ. Запорожье, 2006.

Беренфус В.Я., Беренфус К.С., Гмыря Т.П. Атлас акупунктурных точек. - Донецк, 2006.

Додаток А

Табличні значення А для прискореного визначення стандартного відхилення

Додаток Б

Межі значення t-крітерію Ст'юдента для 5% та 1%-ного рівня значимості в залежності від числа ступенів вільності

Размещено на Allbest.ru