Методи фізичної реабілітації в амбулаторній хірургії

9. Пальці розведені нарізно. Починаючи з мізинця, послідовно зігнути всі пальці в куркуля Так само послідовно розігнути пальці, починаючи з великого. Потім зігнути, починаючи з великого, а розігнути, починаючи з мізинця (10-12 рухів).

10. Пальці стиснуті в куркуля. Розігнути і знову зігнути кожен палець окремо (10-12 рухів).

11. Великий палець приведений до долоні. Одночасно зігнути 4 пальці і відвести великий (14-18 разів).

12. Пальці розведені і спираються об стіл. Статичні напруги м'язів кисті (5-7 разів).

13. Великий і вказівний пальці спираються об стіл. Вправа "шпагат" (по 3 рази кожним пальцем).

14. Кисть долонею нагору. Захоплення великим пальцем по черзі кожного пальця при одночасному розведенні інших.

Руки спираються на лікті, кисті з'єднані:

1. Пальці правої руки відхиляють назад пальці лівої і навпаки (5-7 разів).

2. Переплести пальці, пригорнути друг до друга. Роз'єднуючи їх, чинити опір (5-7 разів).

3. Пальці розведені і зіставлені один з одним. Статична напруга м'язів (4-6 разів).

4. Вправа "щиглики" (по 3 рази кожним пальцем).

5. Пальці переплетені. Повороти кистями долонь від себе і до себе (6-8 разів).

6. Злегка розлучити зігнуті пальці правої кисті. Кінці пальців лівої кисті покласти на нігтьові фаланги пальців правої кисті. Розгинати пальці правої, енергійно пручаючись лівої (4-6 разів).

7. Великий палець лівої кисті тримати вертикально нагору. Зачепитися за нього вказівним пальцем правої кисті й енергійно згинати його, переборюючи опір великого (4-6 разів).

Вправи з короткими паличками:

1. Катання палички в піднятій кисті при опорі на лікоть: а) між двома пальцями (один - неодмінно великий); б) між великим і чотирма іншими; в) між долонями обох кистей (2-3 хв.).

2. Захоплення максимального числа паличок однією кистю і викладання їх по однієї на стіл (1,5-2 хв.).

Вправи в захопленні різних предметів: кубиків різної величини, мозаїки, піраміди, кульок (3-5 хв.).

Вправи з малим м'ячем:

1. Стискання м'яча кистю (10-22 разів).

2. Підкинути м'яч і піймати його (8-10 разів).

3. Стискання м'яча двома пальцями (один з них завжди хворий). По 3 рухи кожним пальцем.

4. Випустити м'яч з рук і піймати його хватом зверху (8-10 разів).

5. Кинути м'яч однією рукою через спину і піймати іншої (10-12 рухів кожною рукою).

6. Удари м'яча в підлогу долонною і тильною поверхнею кисті (по 20-30 ударів).

Заключний розділ (в. п. - кисть на столі вниз)

1. Відведення великого і п'ятого пальців і приведення їх (5-8 разів).

2. Розведення 4-го, 5-го, 3-го і 2-го пальців (6-8 разів).

3. Зігнути середні фаланги, великий палець відвести, розігнути фаланги, великий палець привести (6-8 разів).

Вправи ЛФК у гімнастичної стінки

1. В.п. - стоячи обличчям до стінки на відстані довжини витягнутих рук, тримаючи за рейку на рівні пліч. Зігнувши руки, торкнутися грудьми рейки - вдих, в.п. - видихнув, спину тримати прямо, згинаючи руки, повернути обличчя убік. Повторити 5-6 разів.

2. В. п. - те ж, тримаючи за рейку на рівні грудей, і присідаючи на іншій з опорою на всю стопу. Повторити 5-6 разів кожною ногою.

3. В. п. - стоячи на першій рейці, ноги чи разом на ширину прольоту, тримаючи руками за рейку на рівні грудей, згинаючи руки, відвести таз назад, ноги прямі. Повторити 5-7 разів.

4. В.п. - стоячи на відстані витягнутих рук, тримаючи за рейку на рівні пояса, прогинати корпус з максимальним відведенням таза. Пружинисті рухи на витягнутих руках. Повторити 5-6 разів (при опіку в області стегон і таза).

5. В. п. - стоячи впритул обличчям до стінки, захопити рейку над головою. Маятникоподібні руху тазом. Повторити 5-6 разів вправо і вліво.

6. И. п. - стати на нижню рейку обличчям до стінки. Узятися за рейку над головою, вис. прогнувши, тримати 2-3 з, потім три-п'ять і. п. Повторити 4-6 разів. Після виконання зіскок назад (при опіку плеча і ліктя).

7. В. п. - стоячи правим боком до стінки; ноги нарізно, руки на пояс. Нахиляючи вправо, лівою рукою взятися за рейку над головою - видихнув, і. п. - вдих. Та ж вправа, стати до стінки лівим боком, повторити в кожну сторону 4-5 разів.

8. В.п. - стоячи спиною до стінки, тримаючи за рейку на рівні попереку, ноги разом. Подаючи корпус уперед, прогнутися - вдих, і.п. - видихнув. Повторити 5-6 разів, темп повільний.

9. В.п. - стоячи на першій рейці обличчям до стінки, тримаючи за рейку на рівні підборіддя. З поворотом праворуч випрямити ліву руку, відводячи праву руку і ногу убік - вдих, в.п. - видихнув. Повторити в обидва боки 4-5 разів.

10. В. п. - стоячи спиною до гімнастичної стінки, тримаючи за рейку над головою. Прогинання в грудній частині хребта - вдих, і. п.- видихнув. Повторити 5-7 разів.

11. І. п. - стоячи правим боком до стінки, тримаючи правою рукою за рейку на рівні плеча; відведення лівої ноги убік з одночасним підніманням лівої руки убік - нагору - вдих, в.п. - видихнув. Та ж вправа, коштуючи лівим боком до стінки (якщо в хворого зроблена ампутація лівої чи правої кінцівки, то в цьому положенні проводити відведення кукси убік, притиснення, відведення вперед, назад, згинання і розгинання в тазостегновому суглобі, кругові рухи кукс по великій амплітуді і т.п.).

12. В. п. - стоячи спиною до стоїку, стосуючись тазом, ноги па ширині пліч, триматися за рейку на рівні попереку. Нахил корпуса вперед, прогнутися в грудній і поперековій області - видихнув, випрямитися - вдих. Повторити 6-8 разів.

13. В. п. - стоячи обличчям до стінки на першій рейці, тримаючи за рейку над головою, опускаючи ноги, поза на руках 3-5 с. Повторити 4-5 разів.

14. В. п. - стоячи обличчям до стінки, тримаючи за рейку на рівні грудей. Повільно присісти - видих. Повернутися в і. п. - вдих.

15. В. п. - о. с. стоячи спиною до стінки. Руки через сторони підняти нагору, глибокий вдих, опустити, нахиляючи корпус уперед, руки перед собою, глибокий тривалий видих.

Методичні вказівки: що тренує чи вільний режим руху відрізняється від попередніх значним фізичним навантаженням. З огляду на клінічний стан хворого, локалізацію травми і рівень функціональних можливостей, ми призначали різні вправи в гімнастичної стінки, поступово ускладнюючи їхній шляхом збільшення кількості повторенні і включенням додаткових вправ.

3.2 Фізіотерапевтичні процедури

Діадинамофорез і ампліпульсфорез місцевих анальгетиків.

Застосовувався в постімобілізаційний періоді при болях, зв'язаних з набряками і контрактурами різного походження. При більш інтенсивних болях (особливо в ранній термін травми) переважніше методи СМТ-терапії і інтерференцтерапії, процедури яких легше переносяться хворими. У таких випадках установлюють велику частоту і глибину модуляції, перемінний режим струму. Для знеболювання при проведенні ДДТ чаші використовують струми ДН, КП і ДП, при СМТ-терапії - І, ІІІ й ІV РР. Знеболювання за допомогою струмів низької частоти досягається при спільному впливі з анальгетиками, що підсилюють їх аналгетичні ефекти і викликають гіпалгезію. Застосовують 2,5% розчин анальгіну (катод) чи 0,25-0,5% розчин новокаїну, лідокаіну, дікаіну, реопіріну (анод) - по поперечній чи подовжній методиці. Наявність заглибних металевих конструкцій не перешкоджає накладенню електродів, що повинні бути розміщені в проекції болючого вогнища. При проведенні однієї процедури використовують 2-3 форми струму, без зміни полярності. Тривалість подачі кожного струму при діадинамотерапії до 3 хв., при амплипульстерапії по 4-5 хв. Частота і глибина модуляції при амплипульстерапії 50-100 Гц і 100 і 50% відповідно. Призначають щодня; курс 12-14 процедур.

Улътрафонофорез анальгезуючих препаратів (5% бутадіонова мазь, 10% індометацинова мазь). Механізм знеболюючих препаратів обумовлений інгібірованієм біосинтезу простагландінов з наступним ослабленням алгогеного впливу кининів, а також із протизапальною дією медикаментів (нормалізація підвищеної проникності судин, антигіалуронідазна активність). Аналгетичний ефект препаратів доповнюється дією ультразвуку, що також володіє антікининовим і антигістамінним ефектом за рахунок впливу на активність ферментів і зменшуючого компресію нервових провідників за рахунок зняття набряку (підсилюються гемо- і лімфоперфузія, венозний відтік), купируючим м'язовий спазм. Інтенсивність впливу 0,4-0,6 Вт/см2, режим безупинний, методика лабільна, щодня; курс 10-12 процедур.

Спазмолітичні.

Хлоридно-натрієві ванни. Виражене збільшення кровотоку зв'язане з могутнім тепловим потоком у тканині із сольової ванни. Натрію хлорид викликає виділення вазоактивних компонентів (кінінов, гістаміна). Крім судинорозширювальної дії, ванни знижують болючу чутливість, тому що підвищене осмотичний тиск зменшує збудливість і провідність нервових провідників. Відзначається зменшення набряків: дегідратація тканин у результаті дії солі сприяє виходу рідини з інтерстиція в капілярне русло. Проводять загальні чи місцеві ванни з концентрацією натрію хлориду 20-40 г/л, при індиферентній температурі, по 12-15 хв., через день; курс 12-15 процедур.

Парафіно- і озокеритотерапія.

Підвищення температури підлягаючих тканин під дією термічного, а також хімічного (при озокеритотерапії) факторів приводить до посилення локального кровотоку, прискоренню венулярного і лимфооттоку, стимулює процеси репаративної регенерації. Зменшення спазму кістякових м'язів і компресії провідників болючої чутливості приводить до зменшення хворій. Порушення механорецепторів шкіри при застиганні термоносіїв формує нейрорефлекторні реакції з посиленням трофіки тканин. Під впливом хімічних речовин, що містяться в озокериті, стимулюється дифференцировка і проліферація фібробластів, що дозволяє формувати кісткову мозоль. При щільних, стійких набряках при травмі нервів і артерій. У виді аплікацій по 30-60 хв., щодня; курс 10-12 процедур.

Питне лікування мінеральними водами.

Іони кальцію, що містяться в питній мінеральній воді, всмоктуються в кишечнику і беруть участь у процесі кістоутворення. Крім того, вони є месенджерами регуляції метаболізму кліток. Прийом таких вод у період утворення первинної й особливо вторинної кісткової мозолі. Прийом питних мінеральних вод, що містять достатню кількість іонів кальцію, може бути призначений при тенденції до розвитку чи при наявності остеопорозу, підвищеному рівні екскреції кальцію. Для кращого засвоєння кальцію прийом мінеральної води сполучать із суберитемними ультрафіолетовими опроміненнями. Мінеральну воду (нарзан, новотерская) п'ють до їжі (час прийому залежить від кислотності шлункового соку пацієнта, якщо вона відома) 3 рази в день, з розрахунку 3 мол на 1 кг маси тіла; курс 3-4 тижні.

СУФ-опромінення в еритемних дозах. Опромінення ранової поверхні в першій фазі ранового процесу як протизапальну терапію сприяє очищенню рані від некротичних мас і кров'яних згустків, підсилює ексудацію за рахунок збільшення проникності стінки судин унаслідок вазоактивної дії численних біологічно активних речовин, медіаторів, що утворяться внаслідок процесу фотолізу в тканинах. Очищенню рані сприяє також і індицирування фагоцитарної активності макрофагів і лейкоцитів при СІФ-опромінення (некролітична дія). Ближче до закінчення першої фази і в другій фазі даний метод фізіотерапії, підсилюючи мікроциркуляцію, лімфодренаж в області рані, сприяє купированню застійних набряків з дегідратацією тканин. Великі дозування СУФ-опромінення в другій фазі гальмують надлишковий ріст грануляційної тканини. У процесі курсу опромінення у відповідь на появу продуктів фотолізу білка, біологічно активних речовин відбувається наростання синтезу таких ферментів, як гистаминаза, антихолинестераза, що пояснює десенсибілізуючу дію методу з результатом у зменшення набряку. І нарешті, фотоліз білків є тригером ланцюга автоімунних процесів, що підсилюють місцевий імунітет. Опромінюють ранову поверхню з захопленням 3-4 див неушкодженої шкіри по периметрі, симетричні ділянки тіла і паравертебральні на відповідних сегментах спинного мозку. Початкові дозування на рань у першій фазі складають 3-5 біодоз на тулуб і кінцівці, 1-2 біодози - на обличчя. Можливе збільшення вихідного дозування на тулуб і кінцівці до 8-10 біодоз (при цьому спочатку опромінюють тільки рань у дозі 3-5 біодоз через віконце-локалізатор, а потім відразу 3-5 біодоз на рань, але вже з захопленням 3-4 див неушкодженої шкіри по периметрі). Процедури проводять через день; курс 4-5 процедур.

Трофостимулючі методи

Місцева дарсонвалізація. Тихий розряд обумовлює «стікання» зі скляного електрода на шкіру струмів провідності істотно неоднорідної щільності. У проекції мікролокусів шкіри з високою щільністю струму відбувається дегрануляція лаброцитів, макрофагів, ендотеліоцитів капілярів, викид у позаклітинне середовище медіаторів запалення і локальне розширення судин шкіри і гіподерми, що забезпечують посилення трофіки тканин в області впливу. Методика дарсонвалізації лабільна, сила струму в розряді менш 10 мкА, тривалість процедури 10 хв.; курс 10 процедур.

Для запобігання та лікування рубових змін використовувались: ванна загальна прісна, йодобромная, скипидарна чи нафталанова (температура 36-37 °С, тривалість процедури 15 хв.) з одночасними підвідними активними рухами в хворому суглобі, збільшуючи амплітуду і кількість рухів. Щодня. На курс лікування 12-16 ванн;

Підводний душ-масаж області ураженого чи суглоба рубця, тривалість процедури 5-10 хв. щодня чи через день; мікрохвильова терапія області ураженого суглоба, доза теплова, тривалість процедури 15 хв. Чи щодня через день. На курс лікування 15-20 процедур.

По закінченню експерименту, проводимо вимір показників в обох групах. Дані показників заносимо до таблиць експериментальна група таблиця 3.3, контрольна таблиця 3.4:

Таблиця 3.3 - Показники експериментальної групи по закінченню

експерименту

№ з/п	П.І.Б. стать	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (градуси)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
1	Н. ч	41,1	20,4	85	68
2	В. ж	27,9	19,3	87	78
3	Ф. ч	39,8	32,2	90	70
4	Р. ж	27,8	25,2	89	72
5	П. ч	38,4	22,4	82	76
6	О. ч	38,9	38,8	84	78
7	К. ж	28,9	24,8	78	84
8	Р. ч	40,8	26,6	79	78
9	Т. ч	39,7	32,2	90	82
10	Ш. ч	39,9	31,7	88	84

Таблиця 3.4 - Показники контрольної групи по закінченню

експерименту

№ з/п	П.І.Б. стать	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (градуси)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
1	В. ч	40,2	22,4	87	70
2	М. ж	28,6	21,5	87	72
3	Б. ч	39,9	24,4	89	68
4	В. ж	26,8	17,5	89	74
5	С. ч	39,3	19,8	84	79
6	Г. ж	28,8	22,5	82	76
7	Р. ж	30,2	21,3	81	70
8	Л. ч	39,8	26,4	90	82
9	К. ч	40,7	22,4	80	74
10	Ш. ч	39,2	27,4	89	76

Після отримання даних у кінці дослідження ми проводимо статистичний розрахунок за Ст'юдентом.

Вираховуємо середнє арифметичне значення показників, по формулі 2.1 для контрольної та експериментальної груп на початку експерименту, результати заносимо до таблиці 3.5, та наприкінці експерименту, таблиця 3.6

Таблиця 3.5 - Середнє арифметичне значення показників на початку

експерименту

Група	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (град.)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна	39,2	29,4	84	62
контрольна	39,4	28,9	86	67

Таблиця 3.6 - Середнє арифметичне значення показників в кінці

експерименту

Група	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (град.)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна	39,8	44,8	87	84
контрольна	40,1	42,3	88	74

Далі, використовуючи метод математичної статистики, для визначення середнє квадратичного відхилення , нам потрібно визначити різницю між максимальним і мінімальним значенням показників - R: дані заносимо до таблиці 3.7 та 3.8.

Таблиця 3.7 - Різниця між максимальним і мінімальним значеннями

показників на початку експерименту

Група	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (град.)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна	15,2	16,5	12	23
контрольна	14	16,5	8	26

Таблиця 3.8 - Різниця між максимальним і мінімальним значеннями

показників в кінці експерименту

Група	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (град.)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна	13,3	14,1	8	9
контрольна	13,6	14,3	8	16

Знаючи значення різниці R та А з додатку А, вираховуємо середнє квадратичне відхилення за формулою (2.2), результати вносимо до таблиць 3.9 та 3.10.

Таблиця 3.9 - Середнє квадратичного відхилення на початку

експерименту

Група	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (град.)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна	9,1	14,2	8,4	16,8
контрольна	11,8	15,1	8,6	15,9

Таблиця 3.10 - Середнє квадратичного відхилення в кінці

експерименту

Група	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (град.)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна	8,1	10,1	8,1	9,8
контрольна	10,3	13,1	8,2	10,9

Для визначення t - критерію Ст'юдента, ще треба знати помилку середньої - m, її вираховуємо згідно формули (2.3), отримані дані заносимо до таблиць 3.11 та 3.12 - на початку та у кінці експерименту відповідно.

Далі визначаємо помилку середньої - m, її вираховуємо згідно формули (2.3), отримані дані заносимо до таблиць 3.15 та 3.16 - на початку та у кінці експерименту відповідно.

Таблиця 3.11 - Значення помилки середньої m на початку

експерименту

Група	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (град.)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна	4,3	8,3	7,9	8,8
контрольна	6,3	10,2	8,1	9,7

Таблиця 3.12 - Значення помилки середньої m у кінці експерименту

Група	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (град.)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна	3,2	8,4	7,8	8,6
контрольна	6,2	9,2	8,0	9,4

Вираховуємо t-критерій Ст'юдента по формулі (2.4) та результати розрахунку вносимо до таблиці 3.13.

Таблиця 3.13 - Результати розрахунку t - критерію Ст'юдента

	Динамометрія здорової кисті (кг)	Динамометрія хворої кисті (кг)	Амплітуда рухів здорової кисті (град.)	Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
На початку експерименту	0,4	1,2	1,4	1,2
В кінці експерименту	0,6	1,4	1,8	2,6

На основі отриманих даних значень t встановлюємо достовірність або недостовірність різниці у показників динамометрії кисті та амплітуди рухів у п'ясно-фалангових суглобах кисті, між контрольною та експериментальною групами. Для цього визначаємо ступінь свободи за формулою (2.5), та маємо:

ступінь свободи f дорівнює 18.

Згідно додатка Б, знаючи ступень свободи, визначаємо граничні значення t - критерію Ст'юдента:

при f = 14, t табл = 2,10 - 2,88.

Після, робимо аналіз результатів дослідження за допомогою метода математичної статистики.

Розділ 4. Обговорення отриманих даних

Після отримання конкретних даних приступаємо до їх обговорення.

Порівнюю показники динамометрії кисті та амплітуди рухів у п'ясно-фалангових суглобах травмованої кисті за t-критерієм Ст'юдента.

Аналізуючи дані динамометрії на початку експерименту маємо t розрах. = 1,2, t табл. = 2,10 - 2,88, тобто t табл. = 2,10 - 2,88 > t розрах. = 1,2 це говорить, що показники по експериментальній групі не відрізняються від контрольної, вони не суттєві, були узяті приблизно однакові дані.

На кінці експерименту маємо t розрах. = 1,4, t табл. = 2,10 - 2,88, тобто t табл. = 2,15 - 2,98 > t розрах. = 1,4, це говорить, що показники не змінилися, достовірної відмінності немає, показники не мають сенсу.

Аналізуючи дані вимірювання амплітуди рухів у п'ясно-фалангових суглобах на початку експерименту маємо t розрах. = 1,2, t табл. = 2,10 - 2,88, тобто t табл. = 2,10 - 2,88 > t розрах. = 1,2 це говорить, що показники по експериментальній групі не відрізняються від контрольної, вони не суттєві, були узяті приблизно однакові дані.

На кінці експерименту маємо t розрах. = 2,6, t табл. = 2,10 - 2,88, тобто, 2,10 ‹ 2,6 › 2.88 це говорить, це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної груп.

Ми отримали позитивний результат - гарантовано, що підтвердили результати розрахунків математично - статистичним методом по t - критерію Ст'юдента. Це говорить про значимість методики.

По закінченню експерименту показники мали збільшитися - це теоретично. Практично - по методу математичної статистики - спираючись на цифри бачимо, що показники результат теоретичного методу дослідження підтвердився частково, а саме по показникам вимірювання амплітуди рухів у п'ясно-фалангових суглобах. Гіпотеза частково підтверджена.

Висновок

В курсовій роботі були розглянуті захворювання з якими приходиться найчастіше мати справу хірургу у амбулаторії (поліклініці), описані методи та засоби фізичної реабілітації які можуть використовуватися у амбулаторній хірургії.

У ході роботи нами спостерігались хворі з різною патологією кистей, які лікувались амбулаторно або знаходились на поліклінічному етапі реабілітації. Для дослідження нами було узято такі показники: динамометрія кисті та амплітуди рухів у п'ясно-фалангових суглобах кисті.

Для аналізу даних використані два методи дослідження теоретичний та метод математичної статистики по Ст'юденту, аналіз показників проводили двічі: на початку та у кінці експерименту.

Таким чином проведені дослідження дають підставу стверджувати, що функціональний стан кисті достовірно покращився у кінці експерименту, за рахунок збільшення амплітуди рухів у п'ясно-фалангових суглобах. Однак, що стосується показників динамометрії кисті - гіпотеза та результат дослідження не співпадають.

Гіпотеза частково доказана та підтверджена.

Робота написана на у відповідності з методичними рекомендаціями «Наскрізна програма та методичні рекомендації для виконання навчальної науково-дослідної роботи студентами з першого по п'ятий курсів» - Горлівка 2007 рік.

Рекомендації

На основі отриманих нами результатів у ході дослідження ми можемо зробити наступні рекомендації, що до використовування засобів та методів фізичної реабілітації в амбулаторній хірургії:

1. Раннє використання фізіотерапевтичних методів фізичної реабілітації при ранах та пораненнях для запобігти виникнення ускладнень при загоєнні та уникнення утворення рубців, скорішого загоєння ран.

2. Застосовування комплексів ЛФК при травмах кисті для більш швидкого відновлення втрачених функцій суглобів кисті та повернення хворому навиків для подальшої роботи.

3. Застосування методів та засобів фізичної реабілітації при опіках для запобігання ускладнень опікової хвороби.

4. Використання методів та засобів фізичної реабілітації в амбулаторній хірургії для запобігання інвалідності хворих

5. Проводити роботу по подальшому удосконалення та упровадженню засобів та методів фізичної реабілітації в амбулаторну хірургію.

Список використаної літератури

1. Хромов Б.Г. Хірургічна допомога у поліклініках та амбулаторіях. - Л.-М., 1980. - с. 130-144.

2. Готовцев П.І., Суботін А.Д., Селиванов В.П. Лікувальна фізична культура і масаж. - М.: Медицина, 1987. - с. 98-104.

3. Добровольский В.К. Лікувальна фізична культура в хірургії. - М, 1976. - с. 132.

4. Добровольский В.К. Лікувальна фізична культура в хірургії. - М, 1976. - с. 120-140.

5. Єпіфанов В.А. Лікувальна фізкультура. - М.: Геотар-медіа, 2006. - с. 20-74.

6. Дубровський В.І. Лікувальний масаж. - М.: Владос, 2005. - с. 140-145.

7. Улащик В.С., Лукомський І.В. Загальна фізіотерапія. - Мінськ: Книжковий будинок, 2003. - с. 54-60.

8. Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н.. Загальна фізіотерапія: - М., 1999. - с. 72-76.

9. Попов С.Н. Фізична реабілітація. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2008. - с. 88-92.

10. Пархотік І.І. Фізична реабілітація при захворюваннях органов черевної порожнини. - Київ: Олімпійська література, 2003. - с. 136-169.

11. Дубровський В.І. Спортивна Медицина. - М.: Владос, 2005. - с. 46-66.

12. Томашевський М.І. Наскрізна програма та методичні рекомендації для виконання навчальної науково-дослідної роботи студентами з першого по п'ятий курсів. - Горлівка, 2007. - с. 7-18.

Додаток А

Табличні показники А для визначення стандартного відхилення

n	А	n	А
1	-	120	5,15
2	1,13	140	5,26
3	1,69	150	5,35
4	2,06	180	5,43
5	2,33	200	5,50
6	2,53	220	5,57
7	2,70	240	5,61
8	2,85	260	5,68
9	2,97	280	5,72
10	3,08	300	5,77
11	3,17	320	5,80
12	3,26	340	5,84
13	3,34	360	5,88
14	3,41	380	5,92
15	3,47	400	5,94
16	3,53	420	5,98
17	3,59	440	6,00
18	3,64	460	6,02
19	3,69	480	6,06
20	3,74	500	6,09
22	3,82	520	6,12
24	3,90	540	6,13
26	3,96	560	6,14
28	4,03	580	6,17
30	4,09	600	6,18
32	4,14	620	6,21
34	4,19	640	6,23
36	4,24	660	6,26
38	4,28	680	6,27
40	4,32	700	6,28
45	4,41	750	6,33
50	4,50	800	6,34
60	4,64	850	6,37
70	4,76	900	6,43
80	4,85	950	6,47
90	4,94	1000	6,48
100	5,01

Додаток Б

Граничні значення t - критерію Ст'юдента для 5% та 1%-ного рівня значимості від числа ступенів свободи

Ступінь свободи (f)	Граничні значення	Ступінь свободи (f)	Граничні значення
	Р - 0,05	Р - 0,01		Р - 0,05	Р - 0,01
1	12,71	63,60	21	2,08	2,82
2	4,30	9,93	22	2,07	2,82
3	3,18	5,84	23	2,07	2,81
4	2,78	4,60	24	2,06	2,80
5	2,57	4,03	25	2,06	2,79
6	2,45	3,71	26	2,06	2,78
7	2,37	3,50	27	2,05	2,77
8	2,31	3,36	28	2,05	2,76
9	2,26	3,25	29	2,04	2,76
10	2,23	3,17	30	2,04	2,75
11	2,20	3,11	40	2,02	2,70
12	2,18	3,06	50	2,01	2,68
13	2,16	3,01	60	2,00	2,66
14	2,15	2,98	80	1,99	2,64
15	2,13	2,95	100	1,98	2,63
16	2,12	2,92	120	1,98	2,62
17	2,11	2,90	200	1,97	2,60
18	2,10	2,88	500	1,96	2,59

Размещено на Allbest.ru