Кінезотерапія хворих із захворюванням нирок

Кінезотерапія як метод лікування й профілактики захворювань нирок. Клініко-фізіологічне обґрунтування механізму лікувальної дії засобів кінезотерапії. Періодизація занять лікувальною фізичною культурою. Методи фізичної реабілітації, масаж, фізіотерапія.

Рубрика Медицина
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 24.09.2014
Размер файла 154,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

При хворобах нирок лікувальну фізкультуру активно можна застосовувати у фазі загасаючого загострення цих захворювань і у фазі ремісії - для профілактики загостренні.

У цей період загостренні часта зміна ритму, швидкий темп виконання навіть простих вправ, м'язову напругу можуть викликати або збільшувати болючі відчуття й погіршувати загальний стан. У цей період використаються монотонні вправи, виконувані в повільному темпі, переважно у вихідному положенні лежачи.

У фазі ремісії вправи виконуються у вихідних положеннях стоячи, сидячи й лежачи; збільшується амплітуда рухів, можна використати вправи зі снарядами (вагою до 1,5 кг).

Гарний лікувальний ефект дають заняття в басейні (вільне плавання з використанням плавальної дошки), ходьба в спокійному темпі, ходьба на лижах, велосипедні прогулянки [12].

2.5 Методи реабілітації, які використовують наряду з кінезотерапією

Лікувальна фізкультура являє собою комплекс методів, що забезпечують не тільки місцевий вплив на захворілий (або ушкоджений) орган, а на весь організм у цілому, - за допомогою впливу на весь організм прискорити ліквідацію місцевих патологічних процесів, що розвиваються на ґрунті захворювання. Такий метод лікування прискорює клінічне видужання терапевтичних хворих, сприяє найшвидшому відновленню працездатності хірургічних хворих.

Лікувальна фізкультура з її численними засобами й методами впливу на хвору людину здатна змінювати реакцію організму, сприяти переходу його з одного реактивного стану в інший.

Однак лікувальна фізкультура дуже часто не в змозі встановити порушене хворобливим процесом або травмою взаємодія між органами й системами, самостійно ліквідувати патологічні процеси, установити нормальну реактивність організму, особливо при довгостроково існуючих хворобливих процесах. Досвід довів, що дія засобів лікувальної фізкультури буває найбільш повним тільки під впливом раціонального й спільного використання й інших методів лікування в певній черговості в комплексному лікуванні.

Успіх комплексного лікування залежить від умілого й своєчасного призначення обраних засобів і методів. Особливо велике значення в щасливому кінці лікування здобуває своєчасне призначення лікувальної фізкультури, що застосовується, за рідкісним винятком, майже у всіх хворих.

2.5.1 Масаж

Масаж у процесі комплексної реабілітації хворих з хворобами нирок, грає дуже важливу роль.

Проводять масаж спини, живота, ребер. Рублення та поколачування виключають, або мінімізують.

Завдання масажу: поліпшення крово-, лімфообігу, обмінних процесів, метаболізму тканин і ін.

Методика масажу.

Проводять загальний масаж; при масажі в сауні (лазні) показане рясне питво (чай, лужні води, квас і ін.).

При масажі впливають на паравертебральні області, розтирають реберно-хребетний кут, а також масажують живіт, стегна. Масаж проводять із мазями, що викликають гіперемію (або підігрітими маслами).

Тривалість масажу 10-15 хв. Курс 20-25 процедур. У рік 3-4 курсу. [3]

2.5.2 Фізіотерапія

Фізіотерапія проводиться поряд з кінезіотерапією масажем й дієтотерапією.

У наших стаціонарах нерідко це основний метод фізичної реабілітації, що застосовується з лікувальною метою.

Завданням фізіотерапії є спазмолітична, анальгізуюча, протизапальна дія; підвищення діурезу. Також перед нею стоїть завдання промити сечові шляхи, сприяти просуванню або виведенню конкрементів там, де отримане рентгенологічне підтвердження можливості цього. У період приступів ниркової кольки можуть застосовуватися теплові процедури - гарячі прісні ванни (температури 38-40°С), напівванни, сидячі ванни, грілки, опромінення лампою солюкс або інфраруж. Процедури індуктотермії, УВЧ і мікрохвильової терапії, діадинамічні й інтерференцтоки, парафінові аплікації можна проводити тільки при незначно виражених, але тривалих приступах або у внеприступний період, оскільки при сильному болючому приступі їх технічно важко виконати.

Індуктотермія, роблячи спазмолітичну, болезаспокійливу дія, зменшуючи запальний процес у сечоводах і навколишніх їхніх тканинах, поліпшує їхнє кровопостачання, відновлює пасаж сили й сприяє просуванню рухливих конкрементів при сечокам'яній хворобі у нижній і середній третині сечоводу. Такий же ефект робить і Увч-терапия, причому загострення супутнього пієлонефриту при відсутності блокади нирок не є протипоказанням до застосування її в комплексі з антибактеріальною терапією. Самостійне отхождення конкрементів спостерігалося в 45,6% хворих, як при порушенні функції нирок і розширенні верхніх відділів сечових шляхів, так і при нормальній їхній функції під впливом індуктотермії й Увч-терапії. При цьому помірна піурія й температурні реакції не є протипоказаннями до їхнього застосування (Н. И. Биркган-Калачева). Для зменшення запального процесу в нижній третині сечоводу, В.В. Брюшков застосовував діадинамичні струми, спостерігаючи при цьому поліпшення в 49 % хворих.

Синусоідальні модульовані токи (СМТ) збільшують амплітуду й частоту скорочень балії й сечоводу, викликаючи більше виражену дію при нормальному тонусі верхніх сечових шляхів і менше при їхньому розширенні. Ці й інші дослідження з'явилися обґрунтуванням для запропонованої В. Г. Ясногородським і П. Н. Певзнером наступної методики лікування за допомогою індуктотермії й ампліпульстерапії. Індуктор-диск або індуктор-кабель, що має вигляд плоскої спіралі, накладають на область сечоводу (тривалість - 15 хв., сила анодного струму-180-200 мА, апарат «ДКВ-2»; ІІ - ІІІ щабель потужності, апарат «ИКВ-4»). Потім хворий повинен випити 300-400 мол води (бажано Трускавецької) і протягом 20 хв. відпочивати. Після чого проводять ампліпульстерапію. Електрод площею 16 см2 накладають на область попереку (проекція балії), другий (площею 60 см2) фіксують над лонним зчленуванням відповідної сторони. Впливають при 100 % глибині модуляцій ІІ родом роботи (тривалість посилки й пауза - по 5с) або І (включаючи на 5-6 з і виключаючи на 10-12 зі струм ручкою потенціометра). Сила струму - до появи тягнучого, що давить відчуття, що нагадує позив до сечовипускання (спочатку-12-15 мА, після звикання - близько 35-45 мА, експозиція - 6-8 хв.), після чого електроди міняють місцями - малий установлюють над лоним зчленуванням, великий - на попереку й знову впливають протягом 6-8 хв. Лікування проводиться щодня, на курс-15 процедур. Після 10-денної перерви лікування можна повторити до 3 разів. Метод досить ефективний. Протипоказаннями до його призначення є наявність гострого пієлонефриту, зниження функції нирок, гідронефроз, хронічна коронарна недостатність із частими приступами стенокардії.

Останнім часом для лікування хвороб нирок застосовують ультразвукову терапію. В.Т. Карпухін та А.А. Чи розробили наступну методику комплексної терапії таких хворих.

На область сечоводу впливають ультразвуком в імпульсному режимі (інтенсивність - 0,8-1 Вт/см2, при калькулезном пієлонефриті - 0,4 Вт/см2, площа випромінювача-1 см2, експозиція - 5 хв., на курс-10-12 процедур). Крім цього, хворим призначають хлорі дно-натрієві ванни (концентрація - 20-30 г/л, температура 36-37 С, тривалість-10-15 хв., на курс-10 ванн), усередину Московську мінеральну воду (по 250 мол, 3 рази в день, за 40 хв. до їжі). Ультразвукові процедури чергуються по днях із хлорі дно-натрієвими ваннами.

Проведене комплексне лікування, за даними авторів, має протизапальну і спазмолітичну дією, підсилює систолу й діастолу сечоводу, поліпшує його кровообіг, збільшує діурез, нормалізує ритм сечовиділення й сприяє вигнанню каменів (в 49 % хворих).

Позитивні результати відзначені при комплексному застосуванні усередину Московської мінеральної воли й магнітотерапії.

Воду призначають по 200 мол, 3 рази в день, за 40 хв. до їжі, додатково 2 рази в тиждень - 600-800 мол за 20-30 хв. до процедури, магнітотерапії. Для магнітотерапії застосовують апарат "Полюс-1". Один індуктор з П - подібним сердечником установлюють контактно на спині в області проекції відповідної нирки, іншої - із прямим сердечником розташовують також контактно на черевній стінці в області конкременту в сечоводі. Індуктори повернені друг до друга різнойменними полюсами, режим роботи переривчастий (посилка - 2 с., пауза - 2 с.), форма струму пульсуюча, однополуперіодна, інтенсивність - 4-я щабель, експозиція - 20 хв., впливи проводяться щодня, на курс - 20-25 процедур (В.Т. Карпухін, А. А. Чи).

За даними авторів, хворі з хронічними запальними процесами відмічали покращення самопочуття, з 40 хворих в 23 конкременти відійшли, в 8 хворих спостерігалася міграція їх у нижні відділи сечоводу.

Також рекомендується лікування субаквальними ваннами: температура води у ванні 36-37 °С, температура промивних вод 38-39 °С, на курс - 4- 8 ванн (по 1-2 рази в тиждень). Дія їх полягає в антиспастичному ефекті й підвищенні діурезу (О. Л. Тиктинський, М. Н. Смирнова).

При захворюваннях нирок показане лікування на курортах: Трускавець, Желєзноводськ, Єсентуки, Боржомі, Березовські Мінеральні води, Миргород, Істи-Су, Саірме, Джермук і ін. [22]

ГЛАВА ІІ. ВЛАСНА ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

Розділ 1. Загальна клінічна характеристика спостережуваних хворих

Дослідження проводилося на базі нефрологічного відділення міської лікарні №2 м. Горлівка.

Для достовірності експерименту нами було сформовано дві групи хворих: контрольну і експериментальну. Всі пацієнти були відібрані випадковим методом, без якого-небудь спеціального відбору, тому на початку дослідження знаходились у рівних умовах.

Діагноз хворих з контрольної та експериментальної групи був однорідним - сечокам'яна хвороба нирок різної етіології.

Контрольна група формувалась на підставі даних, які ми отримали у нефрологічному відділенні, для цих хворих застосовувались стандартні консервативні методи лікування по відділенню. Експериментальна група була сформована з числа хворих, які на той момент перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні і які отримали реабілітаційне лікування. З метою адекватного підбору навантажень експериментальна група формувалась з приблизно однорідних за клініко-фізіологічними показниками пацієнтів. Вони були зараховані до спеціальної групи, яка характеризується тим, що до неї включаються особи з відхиленнями в стані здоров'я постійного або тимчасового характеру, з функціональними розладами, без достатньої фізичної підготовленості. Заняття лікувальною фізкультурою проводились за методиками, розробленими для хворих яким був показаний палатний, та вільний режими. Призначалися вправі із різних вихідних положень, достатньо тривалої інтенсивності, на різні мішечні групи. Діапазон застосування навантажень, по мірі засвоєння програми, розширювався.

Стан хворих експериментальної групи, перебіг хвороби, а тому руховий режим та допустимі фізичні навантаження були приблизно однакові.

В групі налічувалось 10 пацієнтів. Вік від 35 до 50 років, жінок 7 (70%) чоловіків 3 (30%).Середній вік 42 роки. При дослідженні хворих ми виявили, що пацієнти контрольної та дослідницької групи мали схожі показники, у них відмічався: тупий біль у поперековій області, гематурія, ускладнене або проблемне сечовиведення, у більшості випадків підвищений артеріальний тиск.

Коротка клінічна характеристика хворих, експериментальної групи для якої був проведений курс фізичної реабілітації описана в додатку Б.

Підсумувавши всі дані, отримані при обстеженні хворих експериментальної й контрольної груп, для більше чіткого відображення клінічної картини нами була складена таблиця 2.1, табл. 2.2;

Таблиця 2.1 Експериментальна група. Анамнестичні дані, отримані при надходженні хворих

Хворий

№ з/п

ЧСС, (уд./хв.)

Артеріальний тиск, мм рт. ст.

Ортостатична проба (%)

Проба Штанге

Лабораторні дослідження

САТ

ДАТ

Білок (г/л)

Гематурія (+так, - ні)

1

83

130

90

65

21

0,034

+

2

82

120

90

66

29

0,040

-

3

85

100

90

55

25

0,052

+

4

72

135

95

57

27

0,02

-

5

94

150

100

73

15

0,015

-

6

87

130

80

58

11

0,009

+

7

100

130

90

63

21

0,051

-

8

92

130

90

55

26

0,039

+

9

112

150

90

75

17

0,061

+

10

94

130

90

65

22

0,043

-

Таблиця 2.2 Контрольна група. Анамнестичні дані, отримані при надходженні хворих

Хворий

№ з/п

ЧСС, (уд./хв.)

Артеріальний тиск, мм рт. ст.

Ортостатична проба (%)

Проба Штанге

Лабораторні дослідження

САТ

ДАТ

Білок (г/л)

Гематурія (+так, - ні)

1

93

125

95

67

18

0,034

+

2

92

120

85

68

13

0,040

-

3

75

110

85

60

25

0,052

+

4

76

125

90

45

21

0,02

+

5

84

130

100

58

31

0,015

-

6

86

120

80

55

14

0,009

+

7

90

130

90

60

14

0,051

+

8

100

125

85

55

18

0,039

-

9

98

140

90

70

24

0,061

+

10

93

135

95

65

23

0,043

-

Таблиця 2.3 Ускладнення перебігу хвороби

№ з/ч

показник

дослідницька група (кількість хворих)

%

контрольна група (кількість хворих)

%

1.

Тупий біль у поперековій області

8

80

8

80

2

Підвищений тиск

7

70

8

80

3

Гематурія

5

50

6

60

4

Ускладнене (проблемне) сечовиведення

6

60

7

70

Розділ 2. Методи дослідження спостережуваних хворих

При госпіталізації в лікувальний заклад хворої перебуває під постійним спостереженням мед. персоналу. Лікар - реабілітолог поряд з лікарем, повинен постійно стежити за динамікою плину захворювання зокрема за основними життєвими показниками, такими як, температура тіла, артеріальний тиск, пульс, частотою подиху й залежно від цих показників вирішувати питання доцільності застосування тих або інших методів фіз. реабілітації. Також дуже важливим є використання проб, які мають інформувати про функціональний стан основних життєво важливих систем пацієнта.

Крім того немаловажне значення при побудові програми фіз. реабілітації повинне приділятися суб'єктивним методам обстеженням хворого. При цьому враховуються скарги хворого, які підрозділяються на основні й супутні. Те як хворий оцінює своє самопочуття, сон, апетит, працездатність, наявність і локалізацію хворій. При підборі фіз. навантажень в увагу береться вік, стать, фіз. підготовленість, клінічні дані хворого. З'ясувати характер захворювання можна лише в тому випадку, якщо вивчення хворого буде проводитися по заздалегідь виробленому плану, а не уривчасто, хаотично. Дослідження, що спрямоване на розпізнавання хвороби, повинно переслідувати три мети:

1) з'ясувати, який орган уражений і в залежності від цього який характер матимуть навантаження;

2) виявити причину й патогенез захворювання, максимально можливими засобами ліквідувати їх;

3) визначити, як захворювання впливає на організм хворого.

Важливими моментами обстеження нефрологічного хворого є виявлення скарг, анамнезу захворювання, а також ретельне й докладне дослідження місцевого статусу.

2.1 Суб'єктивні та об'єктивні методи дослідження хворих

Опитування

Лікар, або реабілітолог у певній послідовності веде опитування, прагнучи з'ясувати ту або іншу сторону захворювання. Велике значення має правильне формулювання питань. З отриманих при опитуванні відомостей повинні враховувати тільки ті, які можуть допомогти з'ясувати причини й сутність захворювання і як це може бути сполучено при застосуванні методів реабілітації.

При з'ясуванні історії розвитку захворювання (anamnesis morbi) потрібно з'ясувати час появи перших ознак хвороби й розвиток його дотепер, яке лікування (хірургічне, санаторне, амбулаторне) проводилися раніше і які його результати.

Історія життя хворого (anamnesis vitae) включає короткі біографічні дані про хворого із вказівкою характеру росту й розвитку. Умов побуту й праці, рухової активності, харчування. З'ясовують перенесені захворювання, дані про спадковість, у жінок збирають гінекологічний анамнез.

Далі переходять до об'єктивного обстеження з використанням загальних клінічних методів: огляду, термометрії, пальпації, перкусії, аускультації.

Огляд

Для реабілітолога це один з найважливіших методів обстеження, що дає іноді відразу подання про захворювання або ж цінні дані для постановки діагнозу і подальшої реабілітації. Хворому надають таке положення, щоб досліджувана область була добре освітлена. При огляді непорушним є правило порівнювати будову й форму симетричних частин тіла - хворе місце з відповідно здоровим.

По положенню частини тіла або органа можна не тільки визначити рід захворювання, але й судити про його давнину й ступінь важкості.

На підставі змін у фарбуванні шкіри можна одержати цінні відомості для діагнозу. Фарбування дає подання як про загальний стан хворого, так і про місцевий процес.

Перкусія

Це метод дослідження здобуває велике значення при багатьох захворюваннях внутрішніх органів. При перкусії визначають границі серця, легенів, нирок а також наявність рідини в плевральній порожнині або порожнині перикарда [28].

Вимір температури тіла

Підвищення температури тіла найбільш характерний симптом для хворих із запальними захворюваннями нирок, при гнійних захворюваннях відзначається перемежована температура тіла.

Місцева температура шкіри визначається прикладанням кисті тильною стороною - місцеве підвищення її при порівнянні із симетричною ділянкою тіла свідчить про запальний процес у шкірі або нижчележачих тканинах або злоякісному новотворі. Зниження місцевої температури спостерігається при гангрені, закупорці артеріальних стовбурів і спазмі дрібних артерій.

Вимірюють температуру тіла медичним термометром. Ртутний стовп, що піднявся при вимірі температури, не спадає навіть при його охолодженні. Перед виміром температури термометр потрібно ретельно витерти й, струснувши ртуть до оцінки нижче 35о, подати хворому. Пахвову западину попередньо варто обтерти сухим рушником, тому що волога прохолоджує ртуть і термометр покаже більше низьку температуру. Термометр у пахвовій западині треба помістити так, щоб ртутний резервуар з усіх боків стикався з тілом, не зміщаючись протягом усього часу виміру. Між термометром і тілом не повинне попадати білизна. Слабким хворим необхідно притримувати руку. Тривалість виміру не менш 10 хвилин [28].

Дослідження частоти серцевих скорочень у спокої

Пульсом називаються поштовхоподібні коливання стінок судин, викликані рухом крові, що викидає серце лівим шлуночком. Кров створює коливання усередині артеріального русла й призводить до еластичного розтягання й спадінню стінок артерії. Властивості пульсу визначаються його частотою, ритмом, напругою й наповненням. Частота пульсу в нормі коливається від 60 до 80 ударів у хвилину, але може варіювати в широких межах залежно від віку, статі, температури тіла й навколишнього середовища, а також від фізичної напруги. У жінок пульс частіше чим у чоловіків. Ніж інтенсивніше м'язова робота, тим частіше пульс.

Досліджують пульс у місцях, де артерії розташовані поверхово й доступні безпосередньої пальпації. Загальноприйняте місце промацування пульсу - променева артерія. Можна прощупати пульс на скроневих, а також на сонній і стегновій артеріях. Основним способом визначення пульсу є пальпація, що проводиться звичайно на долонній поверхні передпліччя в підстави I пальця (на променевій артерії). Рука хворого повинна лежати вільно, щоб напруга м'язів і сухожиль не заважало пальпації. Визначати пульс на променевій артерії треба обов'язково на обох руках і тільки при відсутності різниці можна обмежитися надалі визначенням його на одній руці. Кисть хворого вільно захоплюють правою рукою в області променевозап'ястного суглоба. При цьому I палець розташовують із ліктьової сторони, а II, III і IV - із променевий, безпосередньо на променевій артерії. У нормі виходить відчуття м'якої й пружної пульсації під пальцем. IV палець повинен перебуває проти V пальця хворого. Намацавши пульсуючу артерію трьома пальцями, з помірною силою притискають її до внутрішньої сторони променевої кістки. Не слід сильно притискати артерію, тому що під тиском пульсова хвиля може зникнути. Якщо пульс на променевій артерії або не прощупується, визначають пульс на скроневій або сонній артерії. Підрахунок пульсових ударів повинен вироблятися не менш чим 30 секунд; при цьому отриману цифру множать на 2. При аритмії підрахунок пульсових ударів повинен виробляється не менш 1 хвилини [28].

Вимір артеріального тиску у спокої

Під час виміру хворий повинен сидіти або лежати спокійно, не розмовляти й не стежити за ходом виміру. На оголене плече руки хворого на 2-3 см. вище ліктьового згину накладають манжети. Знайти місце пульсації на ліктьовому згині й накласти мембрану фонендоскопа. Поступово накачуючи повітря в манжету, фіксують момент, коли зникне звук. Потім починають поступово знижувати тиск у манжеті, відкривши вентиль у балона. У той момент, коли протитиск у манжеті досягає величини систолічного тиску, вислуховується короткий досить голосний звук - тон. Цифри на рівні стовпчика ртуті в цей момент показують систоличний тиск. При подальшому зниженні тиску в манжеті тони при вислуховуванні поступово слабшають і зникають. Тиск у манжеті в момент зникнення тонів відповідає диастолічному тиску. Цифри на манометрі вказують мінімальний тиск [28].

2.2 Функціональні проби

У ході практичної роботи з пацієнтами з метою визначення реакції на фізичне навантаження, ефективності реабілітаційних заходів і рівня функціонального стану організму, використалися функціональні проби й тести. При доборі в групи тестування дозволяє дати найбільш об'єктивну й обґрунтовану оцінку стану здоров'я. Зазвичай оцінку результатів проб з фізичними навантаженнями проводять, реєструючи частоту пульсу (цей показник добре відображає зміни функціонального стану організму), рідше -- артеріальний тиск. Для більш повного уявлення про функціональний стан організму, при наявності певних умов, ці показники доповнюють реєстрацією електрокардіограми, фонокардіограми, вимірами легеневої вентиляції та газообміну тощо [23].

Ортостатична проба

Методика проведення проби наступна. У пацієнта підраховується пульс у положенні лежачи після 5-10 хвилин відпочинку, далі треба встати й виміряти пульс у положенні стоячи. По різниці пульсу лежачи й стоячи судять про функціональний стан серцево-судинної й нервової систем. Якщо різниця пульсу у вертикальному й горизонтальному положенні не перевищує 10-12 уд./хв., виходить, навантаження цілком адекватне й організм відмінно відновлюється після тренування. Якщо приріст пульсу становить 18-22 уд/хв, виходить, стан задовільний. Якщо ж ця цифра більше зазначених величин, це явна ознака перевтоми, що крім надмірного обсягу тренування може бути викликана іншими причинами (великі навантаження, постійне недосипання, перенесене захворювання й т.п.). З ростом тренованості поступово знижується реакція серцево-судинної системи на цей тест [23].

Проби із затримкою дихання

Зробивши вдих, досліджуваний затримує дихання якомога довше (стискуючи ніс пальцями). З моменту затримки дихання секундоміром відлічують час перерви у диханні. У момент видиху секундомір зупиняють (проба Штанге). У здорових, але потренованих осіб час затримки дихання коливається у межах 40-60 с у чоловіків і 30-40 с у жінок. У спортсменів цей час збільшується до 60-120 с у чоловіків і 40-95 с у жінок. З наростанням тренованості час затримки подиху зростає, при захворюванні або перевтомі цей час знижується до 30-35 секунд. Ця проба характеризує стійкість організму до недоліку кисню.

Зробивши видих, досліджуваний затримує дихання, а лікар починає! відлічувати час перерви у диханні. З початком вдиху секундомір зупиняють (проба Генчі) [23].

Одномоментна проба

Перед виконанням одномоментної проби відпочивають стоячи, без рухів протягом 3 хвилин. Потім заміряють ЧСС за одну хвилину. Далі виконують 20 глибоких присідань за 30 секунд із вихідного положення ноги на ширині плечей, руки уздовж тулуба. При присіданні руки виносять уперед, а при випрямленні вертають у вихідне положення. Після виконання присідань підраховують ЧСС у плині однієї хвилини.

При оцінці визначається величина частішання ЧСС після навантаження у відсотках. Величина по 20% означає відмінну реакцію серцево-судинної системи на навантаження, від 21 до 40 % - гарну, від 41 до 65% - задовільну, від 66 до 75% - погану, від 76 і більше - дуже погану [23].

2.3 Лабораторні методи дослідження

Аналіз сечі

Аналіз сечі - це дуже важливий етап обстеження нефрологічного хворого. Виконується у звичайних поліклінічних умовах і в стаціонарах.

Основні відомості про аналіз сечі можна дізнатися з даних які може надати лабораторія, зі слів хворого або зібравши ці дані самостійно.

При дослідженні бажано збирати ранкову сечу, тому що вона більше концентрована. Перед збором сечі проводиться ретельний туалет. Для дослідження використається середня порція сечі.

Загальні властивості сечі: сеча звичайно прозора, солом'яно-жовтого кольору, має кислу реакцію. Колір сечі визначається наявністю в ній пігментів, головним чином цитохромів. Колір сечі стає ясно-жовтим при нирковій недостатності, прийомі сечогінних. Сеча темніє при станах які супроводжуються розпадом білків, лихоманкою, пухлиною або токсикозом, при вагітності. Фарбування сечі може мінятися при зміні кількості еритроцитів, вільного гемоглобіну, міоглобіну, уробіліну. Колір сечі може мінятися залежно від прийому харчових продуктів.

Також важлива кількість та частота виділення сечі, відхилення від норми свідчить про наявність хвороби.

Білок. Виділення білка із сечею є найбільш важливою ознакою поразки нирок. У нормі виділення білка із сечею не перевищує 50-200 мг/доб. Якісні реакції на білок стають позитивними при концентрації білка 0,033 г/л. Виділення білка із сечею в плині доби відбувається нерівномірно. Більше виділяється білка у хворих, коли вони перебувають у горизонтальному положенні, удень. Тому важливо досліджувати добову протеинурию.

Цукор у сечі здорової людини відсутній, за винятком випадків, пов'язаних з надлишковим уживанням вуглеводом або в тому випадку, якщо береться не ранкова порція сечі.

У сечі здорової людини не повинне бути більше 3-4 лейкоцитів у чоловіків і 4-6 у жінок. Еритроцити в загальному аналізі сечі або відсутні, або одиничні й зустрічаються мінливо. Гематурія може свідчити про наявність конкрементів та сечокам'яну хворобу [28].

2.4 Математико-статистичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту,за Ст'юдентом

На всіх етапах реабілітації хворих повинен бути контрольований облік динаміки тих або інших змін стану хворих. Із цією метою можна використати статистичну обробку даних згідно t-критерію Стьюдента

Для визначення кінцевого результату використають ряд формул:

Формула 1

x = У x : n.

де х - середнє арифметичне значення величини показника,

У x - сума значень показника в групі,

n - кількість людей у групі.

Формула 2.

р = R (max - min): А,

де р - середнє квадратичне відхилення значення показника,

R - різниця між максимальним і мінімальним значенням показника,

А - табличне значення зі значень n (таблиця 2.4, додаток Б).

Формула 3.

m = р : \/ N - 1

де m - помилка середньої арифметичної,

р - середнє квадратичне відхилення,

n - кількість людей у групі.

Формула 4.

t = x1 - x2 : \/ m21 + m22 ,

де x1 і x2 - середні арифметичні,

т1 і т2 - помилка середньої арифметичної.

Формула 5.

f = (nконт + nэксп) - 2, де f - ступінь свободи,

n - кількість людин у контрольній і експериментальній групі.

Якщо значення t буде менше значенім (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р>0,05.

Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитись між значенням (Р - 0,05) та (Р - 0,01), або буде більше значення (Р --0,01) - то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами показників контрольної та експериментальної груп.

Розділ 3. Хід проведення дослідження

графічне відображення результатів зазначене у додатку В, гістограми з 2.1-2.5

Наше дослідження проводилось в чотири етапи:

1. Обрання теми, визначення основних цілей і завдань щодо напрямку роботи. Обробка літературних джерел даних (травень-серпень);

2. Формування груп хворих. Розробка та втілення програм реабілітації (вересень - лютий)

3. Проведення збору даних пацієнтів, підведення підсумків роботи дослідження, (лютий-березень)

4. Проведення заключного етапу оцінювання (березень)

Заняття ЛФК проводились через день, ранкову гігієнічну гімнастику хворі виконували щоденн. Часовий період виконання занять із 8:00 - 9:00 або 16:00 - 17:00.

Заняття ЛФК проводилися з урахуванням прийому їжі, ліків й тих, процедур, які хворий приймає в цей день. Враховувались індивідуальні особливості плину хвороби, загострення хвороби, реакції на фіз. загрузки.

Хворі не виконували ЛФК, лише у випадку наявності протипоказань.

Протипоказання, до занять ЛФК є: приступи стенокардії, високий артеріальний тиск, гіпертонічна хвороба. Серцева, легенева, ниркова недостатність. Загострення хвороби, лихоманка, болі в області нирок, сечового міхура. Відкрита форма туберкульозу, наявність онкології.

Також враховувались стани що вимагають додаткових досліджень, перш ніж можна буде призначити той або інший комплекс лікувальної фізкультури:

1)застосування лікарських препаратів (від підвищеного артеріального тиску, хвороб серця, від діабету, головного болю ін.);

2)перенесені операції, у тому числі на серце, захворювання серця;

3)перенесені інсульт, травми голови (струс головного мозку);

4)поява крові при кашлі;

5)біль у нижній частині живота, нижньої частини спини, руці, нозі, плечі або грудях;

6)набряклість суглобів, стіп, гомілок, кистей;

7)задишка при підйомі на другий поверх або після ходьби по рівній місцевості;

8)у стані спокою артеріальний тиск менш 90/50 мм рт. ст. або більше 160/100 мм рт. ст., а частота серцевих скорочень менш 50 або більше 100 у хвилину.

На початку дослідження всі розроблені комплекси кінезотерапії з хворими проводили ми, згодом, поступово по мірі освоєння та вивчення програм ЛФК хворі виконували їх вже самостійно.

На початку і наприкінці проведення дослідження, були зняті основні показники, за якими проводились розрахунки. З метою вивчення впливу кінезіотерапії на плин хвороби, виміри проводились також і під час занять лікувальною фізкультурою.

Після того як всі підрахунки були зафіксовані, нами проводилась статистична обробка даних відповідно методики Стьюдента. [Розділ 2 підрозділ 2.2.9]

Успіх у реабілітації нефрологічного хворого багато в чому залежить від того, наскільки правильно реабілітолог і хворій використають можливості боротьби із хворобою. Великі компенсаторні здатності організму, які зберігають, часто досить довгостроково, стабільний рівень його життєдіяльності, можуть бути легко порушені, і в цьому, крім хворого, нерідко певну роль грають недостатньо продумані дії реабілітолога.

Особливості проведення ЛФК експериментальної підгрупи полягає в тому, що організм цих пацієнтів був ослаблений внаслідок хвороби. Тому нами застосовувався делікатний і обережний підхід, постійний контроль за проведенням реабілітаційних заходів. Особливо ретельно враховувались індивідуальні особливості хворих: вік, стать, динаміка основних життєвих показників (ЧСС, АТ, ЧД, температура тіла), загальна тривалість хвороби, супутні захворювання.

Основні завдання кінезотерапії пацієнтів з сечокам'яною хворобою зводяться до наступного:

§ мобілізація резервів організму;

§ підвищення загального тонусу організму;

§ поліпшення психоемоційного стану хворого;

§ попередження розвитку ускладнень;

§ стабілізація обмінних процесів;

§ профілактика застійних явищ;

§ виведення конкрементів;

§ поліпшення кровообігу в нирках;

Запропоновані комплекси ЛФК були розроблені і впроваджені за допомогою літературних джерел [2, 4, 8, 11, 13, 19, 21, 24] і власного досвіду.

Проведення цих комплексів ЛФК сполучається із введенням лікарських препаратів, що знижують спазм стінок сечоводу, сечогінних засобів і прийомом великої кількості рідини.

Крім ЛФК, залежно від клінічної картини захворювання, призначається сегментарний масаж паравертебральних зон спинно-мозкових сегментів. При масажі особлива увага приділяється впливу на спину й таз.

З фізіотерапевтичних методів застосовувались УВЧ, індуктотермія на область нирок (протипоказана при гематуричному синдромі), озокерит і парафінові аплікації на область нирок, СМТ.

3.1 Комплекси кінезотерапії, які виконуються з вихідного положення лежачи та сидячи (руховий режим вільний)

Комплекс вправ для хворих з сечокам'яною хворобою №1

1. ВП: лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, стопи на підлозі; руки витягнуті уздовж тулуби. Діафрагмальний подих, 10 вдихів і видихів: на рахунок 1-2 - вдих (черевна стінка піднімається), на рахунок 3-4 - видих (черевна стінка злегка втягується).

ВП: те ж. Повільно 10 разів звести й розвести коліна.

ВП: лежачи на спині, ноги схрещені в щиколотках, руки небагато розведені в сторони. Повільно повертати таз і ноги вправо, потім уліво. Плечі від підлоги не відривати. Повторити 10 разів.

ВП: лежачи на правому боці, права рука під головою, ліва в упорі попереду. Повільно відвести убік ліву ногу. Повернутися в ВП. Повторити 10 разів. Виконати те ж на лівому боці.

5. ВП: те ж. Ліву ногу витягнути вперед, повернутися в ВП; потім відвести ногу назад. Повторити 10 разів. Виконати те ж на лівому боці.

6. ВП: лежачи на правому боці. Ритмічно 10 разів зігнути й розігнути ліву ногу, притискаючи коліно до грудей. Повторити те ж на лівому боці.

При поліпшенні стану хворих і переході у палатний або вільний рухові режими крім лікувальної гімнастики призначають ранкову гігієнічну гімнастику, помірну ходьбу в палаті, відділенні.

Виконують різні загальрозвиваючи вправи, включають спеціальні вправи для м'язів черевного преса, але з деяким щадженням органів черевної порожнини. Вправи для верхніх кінцівок виконують із повною амплітудою руху й з м'язовою напругою, вправи з охопленням великих м'язових груп тулуба й нижніх кінцівок - з обмеженою амплітудою й малим числом повторень. Темп повільний, перехідний у середній. Тривалість занять - 18-20 хв.

Комплекс вправ для хворих з сечокам'яною хворобою №2

Вступний розділ

1. В. п.- лежачи на спині, руки уздовж тулуба. Поглиблений повний подих. 3-4 рази. Темп повільний.

2. В. п. - лежачи на спині, руки до плечей. Відвести лікті в сторони - вдих, пригорнути лікті до грудної клітки з нахилом голови вперед - видих. 4-5 разів. Темп середній.

3. В. п.- лежачи на спині, руки на поясі. Почергове відведення прямих ніг у сторони. 2 рази кожною ногою. Руху ніг, що сковзають, подих довільне.

Основний розділ

4. В. п.- лежачи на спині, ноги зігнуті в колінних суглобах. Імітація ходьби. 5-7 разів кожною ногою. Руху ніг ковзні, темп середній.

5. В. п.- лежачи на спині, руки, уздовж тулуба. Підняти прямі руки нагору - вдих, опустити - видих. 3-4 рази. Темп повільний.

6. В. п.- лежачи на лівому боці. Зігнути праву ногу й підтягти її до живота - видих. 3-4 рази. Темп повільний.

7. В. п.- лежачи на спині, ноги зігнуті. Попеременние нахили зігнутих ніг у сторони. 3-4 рази в кожну сторону. Темп середній, подих довільне.

8. В. п.- лежачи на животі, ноги прямі, руки витягнуті вперед. Підняти пряму руку й різнойменну ногу нагору - вдих, повернутися в і. п.- видих. 3-4 рази кожною ногою. Подих вільне.

Заключний розділ

9. В. п.- сидячи на стільці, руки на колінах. Підняти руки нагору - вдих, розслабивши м'яза, "упустити" руки між колін - видих. 3-4 рази. Темп середній.

10. В. п.- сидячи на стільці. Глибокий повний подих. 3-4 рази. Темп повільний.

11. В. п.- лежачи на спині, руки уздовж тулуба. Розслабити м'яза рук, ніг, тулуба. 0,5-1 хв. Подих спокійне.

Комплекс вправ для хворих з сечокам'яною хворобою №3

1. В. п.- сидячи на стільці, ноги прямі, долоні на колінах. Розвести ноги (сковзаючи ступнями) і руки в сторони - вдих, вернутися в і. п.- видих. 4-5 разів. Темп середній.

2. В. п.- сидячи на стільці, ноги прямі, руки зігнуті до плечей. Підняти зігнуті в ліктях руки нагору - вдих, вертаючись в і. п., ліктями пригорнути грудну клітку, голову нахилити - видих. 4-8 разів. Темп середній.

3. В. п.- сидячи на краю стільця, ноги прямі ширше плечей. Розвести руки в сторони - вдих, зробити 2 пружинистих нахили впе: ред, долонями дістати стопи - видих. 4-5 разів. Темп повільний.

4. В. п.- сидячи на стільці, ноги зігнуті в колінах, руки уздовж тулуба. Підняти -руки через сторони нагору, прогнутися - вдих, опустити руки, обхопити грудну клітку, нахилити голову - тривалий видих. 4-5 разів. Темп середній.

Пауза для видиху - 30 с.

Основний розділ

5. В. п.- лежачи на спині, руки уздовж тулуба. Одночасне згинання ніг, сковзаючи ступнями по коврику. 4-5 разів. Подих вільне, темп повільний.

6. В. п.- лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах з опорою на ступні. Нахилити - обоє коліна вліво - видих, вернутися в і. п.- вдих. 5-6 разів у кожну сторону. Темп повільний.

7. В. п.- те ж. Підняти руки нагору - вдих, підняти плечі й голову, намагаючись долонями дістати коліна - видих. 4-6 разів. Темп середній.

8. В. п.- лежачи на спині, ноги прямі, руки уздовж тулуба. Підняти руки нагору - вдих, згинаючи в колінах і піднімаючи ноги, дістати руками п'яти, притягти їх до себе - видих. 4-15 разів. Темп повільний.

9. В. п.- те ж. Розвести руки в сторони - глибокий вдих, вернутися в і. п.- тривалий видих. 3-5 разів. Темп повільний.

10. В. п.- те ж. Підняти різнойменні пряму руку й ногу нагору - видих, повернутися в і. п.- вдих. 3-5 разів по черзі.

11. В. п.- лежачи на спині, ноги прямі, руки за головою. Сковзати ступень однієї ноги по внутрішній поверхні іншої (як можна внше) - видих, повернутися в і. п.- вдих. 3-5 разів по черзі кожною ногою. Темп повільний.

12. В. .п.- лежачи на лівому боці, ноги прямі, ліва рука під головою. Відвести праву ногу назад, прогинаючись у поперековій області - вдих, зігнути праве коліно, підтягти ближче до грудей і нахилити голову - видих. 4-5 разів. Темп середній.

13. В. п.- те ж. Підняти праву руку й ногу нагору - вдих, вернутися в і. п.- видих. 4-5 разів. Темп середній.

14. В. п.- те ж. Відвести обидві випрямленні ноги назад, прогинаючись у поперековій області - вдих, зігнути ноги, підтягти до живота - видих. 4-5 разів. Темп повільний.

15. В. п.- те ж. Диафрагмальний подих. 3-4 рази.

16. В. п.- стоячи рачки . Зігнути руки в ліктях, наблизити груди до підлоги, підняти пряму ногу назад - нагору - вдих, повернутися в і. п.- видих. 4-6 разів кожною ногою. Темп середній.

17. В. п.- те ж. Вигнути спину, зробивши її круглої - вдох. сісти на п'яти - видих. 5-6 разів. Темп повільний.

18. В. п.- те ж. Глибоке Диафрагмальний подих (при видиху втягувати живіт). 3-5 разів. Темп повільний.

Заключний розділ

19. В. п.- стоячи. Ходьба зі змінним темпом і виконанням

елементарних гімнастичних і дихальних вправ. 2-3 хв.

20. В. п.- стоячи, ноги ширше плечей, руки уздовж тулуба. Підняти руки нагору - вдих, опустити розслаблені руки перед собою - видих.. 3-4 рази. Темп повільний.

Комплекс вправ для хворих з сечокам'яною хворобою №4

Вступний розділ

1.В. п.- сидячи на стільці, руки на поясі. Підняти прямі руки в сторони -нагору - вдих, вернутися в і. п.- видих. Повторити 5- 6 разів. Темп середній.

2. В. п. - сидячи на стільці, руки зігнуті перед грудьми. Поворот тулуба убік з розведенням рук -- вдих, вернутися в і. п.-- видих.

5-6 разів у кожну сторону. Темп медленний.

3. В. п.-- сидячи, тримаючись руками за спинку стільця. Одночасне розведення прямих ніг у сторони -- вдих, вернутися в і. п.-- видих.

4-6 разів. Темп середній.

5. В. п.-- сидячи, одна рука на груди, інша -- на животі. Спокійне диафрагмальное подих. 3-4 рази.

Основний розділ

6. В. п.-- лежачи на спині, ноги разом, руки уздовж тулуба. Попеременное відведення убік однойменної руки й ноги. Повторити 5 - 6 разів у кожну сторону. Темп середній, подих вільне.

7. В. п. - лежачи на спині, ноги разом, кисті рук під головою. Зігнути ноги в колінних суглобах, повернути їх убік - видих, повернутися в і. п.- вдих. 3-4 рази в кожну сторону. Темп повільний.

8.В. п.- лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, руки уздовж тулуба. Підняти руку нагору - вдих, опускаючи, торкнутися ліктем різнойменного коліна - видих. 4-6 разів кожною рукою. Темп середній.

9. В. п.-- лежачи на спині, ноги прямі, руки уздовж тулуба. Развести руки в сторони -- вдих, піднімаючи зігнуте коліно, обхопити його руками й підтягти до грудей - видих. 3--4 рази кожною ногою. Темп повільний.

10. В. п.- те ж. Одночасно розвести руки й ноги в сторони (сковзаючи ступнями) - вдих, вернутися в і. п.- видих. 5-6 разів. Темп середній.

11.В. п.- те ж. Спокійне диафрагмальное подих. 4-5 разів. Темп середній.

12. В. п. - лежачи на левом бекові, права рука на поясі. Відвести пряму ногу назад - вдих, змахом перевести її вперед -- видих. 6--8 разів.Темп середній.

13. В. п. - те ж. Відвести обидві ноги назад - вдих, зігнути ноги, підтягуючи коліна ближче до грудей - видих. 5-6 разів. Темп повільний,

14. В. п.- стоячи рачки. Підняти голову нагору - вдих, зігнути праве коліно, підтягти до лівої кисті - видих. 4-6 разів кожною ногою. Темп повільний.

15. В. п.- те ж. Відвести пряму руку убік нагору - вдих, вернутися в і. п. - видих. 4-6 разів у кожну сторону. Темп середній.

16. В. п. - те ж. Спокійне глибоке диафрагмальное подих.4-5 разів.

17. В. п. - сидячи на стільці, ноги прямі ширше плечей, руки на поясі. Розвести руки в сторони -- вдих, нахилитися вперед, руки на пояс -- видих. 5-6 разів. Темп середній.

18. В. п. - сидячи на стільці, руки опущені. Підняти руки нагору -- вдих, підняти пряму ногу нагору, торкнутися кистями стопи -- видих. 4-6 разів кожною ногою. Темп середній.

Заключний розділ

19. В. п. - те ж. Підняти руки нагору - вдих, опустити розслаблені руки - видих. 4-5 разів. Темп середній.

20. В. п. - стоячи. Повільна ходьба, на 2 кроки підняти руки нагору -- вдих, на 4-повільно опустити вниз - видих; спокійна ходьба. Виконувати 2-3 хв.

кінезотерапія фізіологічний лікування реабілітація

3.2 Комплекси кінезотерапії, які виконуються з вихідного положення лежачи, сидячи, стоячи (щадно-тренуючий режим)

Після стабілізації стану життєво важливих показників організму пацієнтів, руховий режим був розширений, це обумовило підвищення функціональних навантажень при проведенні кінезотерапії.

Комплекс ЛФК №1. Руховий режим щадно-тренуючий

Вступний розділ

1. В. п. - стоячи. Ходьба із прискоренням і вповільненням темпу з високим підніманням стегна. 1--2 хв. Подих довільне.

2.В.п. - стоячи, ноги разом, руки зігнути в ліктях. Підняти руки нагору, відставляючи ногу назад на носок, підняти голову, прогнутися - вдих, згинаючи руки, повернутися в і. п. - видих. 4-6 разів. Темп середній.

3. В. п.-- стоячи, ноги на ширині плечей, руки в сторони. Кругові рухи прямими руками спочатку вперед, потім назад. 5-6 разів у різних напрямках. Темп середній.

Основний розділ

4. В. п.-- стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущені, у руках гімнастичний ціпок. Ціпок підняти нагору, опустити на лопатки, підняти нагору, вернутися в і. п. 4--5 разів. Подих довільне, темп повільний.

5.В. п.- стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущені, у руках гімнастичний ціпок. Руки нагору, піднятися на носки - вдих, повільно нахилитися вперед, ціпком дістати підлога - видих. 3-4 рази. Темп повільний.

6. В. п.-- стоячи, ноги ширше плечей, ціпок на лопатках. Нахилитися убік -- видих, вернутися в і. п.- вдих. 6-8 разів у кожну сторону. Темп середній,

7. В. п. - лежачи на спині, одна рука на груди, інша - на животі.

Глибоке грудне й діафрагмальний подих. 3-4 рази. Темп повільний.

8. В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба. Підняти пряму ногу нагору, підняти другу ногу нагору, опустити першу ногу, потім другу ногу. 3-4 рази. Подих довільне, темп повільний.

9. В. п.- лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах, руки уздовж тулуба. Підняти руки нагору, розігнути ноги - вдих, вернутися. В і. п.- видих. 4-6 разів. Темп середній.

10. В. п.- лежачи на спині. Діафрагмальний подих. 3-4 рази. Темп повільний.

11. В. п.-- лежачи на спині, руки на поясі. Зігнути обидві ноги в колінах, обхопивши їхніми руками, пригорнути до живота -- видих, вернутися в і. п.- вдих. 3-5 разів. Темп повільний.

12. В. п. - те ж. Поперемінне піднімання ніг нагору (вертикальні «ножиці»). 3-5 разів кожною ногою. Темп середній.

13. В. п. - лежачи на животі, руки уздовж тулуба. Розвести руки й ноги в сторони, прогнутися - вдих, вернутися в і. п.- видих. 4-6 разів. Темп середній.

14. В. п. - лежачи на животі, руки під підборіддя. Почергове піднімання прямих ніг назад - нагору. 4-5 разів кожною ногою. Темп середній.

15. В. п. - лежачи на спині. Грудне й діафрагмальний подих. 3-4 рази. Темп повільний.

16. В. п. - лежачи на лівому боці, ліва рука під головою. Відвести праву ногу назад -- вдих, зігнути, обхопити коліно рукою, пригорнути до живота -- видих. Повторити 5-6 разів. Темп середній.

17. В. п. - те ж. Підняти пряму праву ногу нагору -- видих, вернутися в і. п.- вдих. 4-6 разів. Темп середній.

18. В. п. - стоячи, руки в упорі на сидінні стільця. Підтягти пряму (ліву) ногу до грудей -- видих вернутися в і. п.-- вдих. 4--6 разів кожною ногою. Темп середній.

19. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, фуки уздовж тулуба. Присісти, руки витягнути вперед - видих, вернутися в і. п. - вдих. 4- 5 разів. Темп середній.

20. В. п.-- те ж. Розвести руки в сторони -- вдих, нахилитися вперед, руками торкнутися підлоги -- видих. 5-6 разів. Темп середній.

21. В. п. - стоячи. Естафета з передачею м'яча над головою, передача м'яча ліворуч, передача м'яча праворуч, передача м'яча між ніг. 2-3 хв. Після кожної естафети пауза для відпочинку.

Заключний розділ

22. В. п.- стоячи. Ходьба на місці, повільна ходьба по залі зі зміною напряму руху. 1-1,5 хв.

23. В. п. - стоячи. Руки на пояс, до плечей, за голову, униз. (вправа на увагу). 4-5 разів. Темп середній.

24. В. п. - стоячи. Руки нагору - вдих, м'яко опустити вниз - видих (вправа на розслаблення). 3-4 рази. Темп середній.

Комплекс ЛФК №2 (зразковий комплекс вправ для хворих сечокам'яною хворобою поза стадією загострення)

Вступний розділ

1. В. п.- стоячи. Ходьба по колу із прискоренням, зі зміною напрямку, ходьба з рухами рук. 3 хв.

2. В. п.-- стоячи, руки опущені вниз, тримають за кінці гімнастичний ціпок. Підняти руки нагору, прогнутися, подивитися нагору на ціпок - вдих, вернутися в і. п.- видих. 8-10 разів. Темп середній.

3. В. п.-- стоячи, ноги на ширині плечей, руки зігнуті, ціпок на груди.

Поворот тулуба, вправо з одночасним витягуванням рук уперед, вернутися в і. п., те ж з поворотом уліво. 4-6 разів у кожну сторону. Подих вільне.

4. В. п.-- стоячи, ноги на ширині плечей, ціпок унизу. Підняти руки нагору, нахилити тулуб уперед, не згинаючи колін -- видих, вернутися в і. п.- вдих. 6-8 разів. Темп середній.

5. В. п. - стоячи, руки на поясі. Глибоке грудне й диафрагмальное подих. 4-5 разів.

Основний розділ

6. В. п.-стоячи, ноги на ширині плечей, у руках гантелі. Присідання з підніманням прямих рук уперед - видих, вернутися в і. п.- вдих. 6-7 разів. Темп середній.

7. В. п.- стоячи, ноги разом, у руках гантелі. Випад ногою вперед з одночасним розведенням рук у сторони - вдих, вернутися в і, п.- видих. 4-5 разів кожною ногою. Темп середній.

8. В. п.- стоячи, ноги ширше плечей, руки зігнуті перед грудьми. Розвести руки в сторони - вдих, вернутися в і. п.-видих. 6-8 разів. Темп середній.

9. В. п.- лежачи на спині, ноги прямі, руки на поясі. Зігнути ноги в колінних і тазостегнових суглобах, випрямити їх нагору, зігнути ноги в колінах, випрямити ноги, сковзаючи ступнями по підлозі. 6-8 разів. Подих вільне, темп повільний.

10. В. п.- те ж. Попеременное піднімання й опускання прямої ноги. 7-8 разів кожною ногою. Подих вільне, темп середній.

11. В. п. - то ж. Спокійний глибокий подих грудного, диафрагмального й змішаного типу. 5-6 разів.

12. В. п. - те ж. Почергові кругові рухи прямими ногами. 6--8 кіл кожною ногою. Можливо більша амплітуда, подих вільнийе.

13. В. п.-- те ж. Імітація їзди на велосипеді. 10--15 разів. Подих вільное.

14. В. п.- лежачи на спині, ноги прямі, руки уздовж тулуба. Руки в сторони - вдих, зігнути обидві ноги в колінах, обхопивши їхніми руками, пригорнути до грудей - видих. 5-6 разів. Тими середній.

15. В. п. - лежачи на спині, ноги широко розведені, руки уздовж тулуба. Перехід у положення сидячи з діставанням обома руками по черзі правого й лівого носка. 5-6 разів. Темп середній.

16. В. п.-- лежачи на лівому боці, ліва рука під головою, права -- уздовж тулуба. Підняти праву руку й ногу нагору -- вдих, згинаючи праве коліно, обхопити його рукою й підтягти до грудей -- видих. 6--8 разів. Темп середній.

17. В. п.- те ж. Відвести обидві прямі ноги назад, прогинаючись у поперековій області - вдих, зігнути ноги в колінах, підтягти їх до живота - видих. 5-7 разів. Темп середній.

18. В. п.- те ж. Діафрагмальний подих. 4-6 разів. Темп повільний.

19. В. п. -стоячи рачки. Висунути коліно вперед до різнойменної кисті -видих, вернутися в і. п.-вдих. 4-6 разів кожною ногою. Темп середній.

20. В. п.-- те ж. Відвести назад ногу, руки зігнути в ліктях, наблизити груди до підлоги -видих, вернутися в і. п.-вдих. 6--8 разів. Темп середній.

21. В. п.- стоячи, руки в сторони долонями вниз. Махом правої ноги, дістати носком ліву кисть. Те ж в іншу сторону. 4-6 разів у кожну сторону. Темп середній.

22. В. п. стоячи, ноги на ширині плечей, руки на поясі. Відвести плечі й лікті назад -вдих, вернутися в і. п.трохи--небагато нахилити тулуб уперед- видих. 5-6 разів. Темп повільний.

23. В. п. стоячи, ноги разом, руки вниз. Глибокий спокійний змішаний подих. 4-5 разів.

Заключний розділ

24. В. п. стоячи в колоні по одному, ноги на ширині плечей, у руках медицинбол. Передача м'яча праворуч, ліворуч, через голову й під ноги. 6- 8 разів. Темп середній.

25. В. п.-- стоячи. Ходьба по колу з дихальними вправами й вправами на увагу з уповільненням темпу, 2--3 хв. Темп повільний.

26. В. п.- стоячи, ноги на ширині плечей, руки уздовж тулуба. Підняти руки вперед нагору - вдих, нахилити тулуб уперед з розслабленням м'язів шиї, рук, тулуба - видих. 5-6 разів.

Комплекс ЛФК №3. (виконуються у стадії ремісії, вправи виконують із гімнастичним ціпком)

Вступний розділ

1. В. п.-- основна стійка, ходьба на місці з високим підніманням стегна. 40--60 с. .

2. В. п.-- стоячи, ноги нарізно, руки внизу, пальці зчеплені в «замок». Підняти руки нагору, потягнутися, піднятися на носки - вдих, вернутися в і. п.- видих. Темп повільний.

3. В. п.-- основна стійка, розвести руки в сторони, прогнутися назад-вдих, вернутися в і. п.-видих. 6-8 разів. Темп середній.

Основний розділ

4. В. п.- ноги нарізно, гімнастичний ціпок горизонтально підлоги внизу, хват руками зверху ширше плечей. Підняти ціпок, піднімаючись на носки - вдих, вернутися в і. п.- видих. 6-8 разів. Темп середній.

5. В. п.-- ноги разом, руки внизу із ціпком горизонтально підлоги, хват руками ширше плечей. Зігнути лікті, ціпок на груди, одночасно відвести праву ногу назад, прогнутися -- вдих, вернутися в і. п.-- видих. 3-4 рази кожною ногою. Темп середній.

6. В. п.- стоячи, ноги на ширині плечей, гімнастичний ціпок на лопатках. Повороти корпуса вправо й уліво. 3-4 рази в кожну сторону. Подих не затримувати.

7. В. п.- ціпок на лопатках, ноги нарізно. Відвести ліву ногу убік на носок з одночасним нахилом тулуба вліво - видих, вернутися в і. п.- вдих. 3-4 рази в кожну сторону. Темп середній.

8. В. п.-- те ж. И. п.-- вдих, нахилитися вперед, мах руками назад, спину прогнути, дивитися прямо перед собою -- видих. 4--5 разів. Темп повільний.


Подобные документы

  • Механізми лікувальної дії засобів кінезіотерапії та її клініко-фізіологічне обґрунтування. Періодизація занять лікувальною фізичною культурою. Методика кінезіотерапії, реабілітація нефрологічних хворих. Пасивні, активно-пасивні та активні вільні вправи.

    реферат [29,3 K], добавлен 10.11.2009

  • Клініко-фізіологічне обґрунтування та механізми лікувальної дії кінезотерапії. Її застосування в комплексі з фізіотерапією та масажем до хворих в експериментальній групі, вивчення ефективності. Оцінювання якісного та функціонального стану пацієнтів.

    курсовая работа [153,4 K], добавлен 26.07.2011

  • Етіологія, клініка, патогенез пошкоджень суглобів. Лікування переломів кісток плечового суглоба, травм та ушкоджень колінного та гомілковостопного суглобів. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування кінезотерапії як методу фізичної реабілітації.

    дипломная работа [688,2 K], добавлен 24.09.2014

  • Етіологія і патогенез сколіотичної хвороби. Клініко-фізіологічне обґрунтування кінезотерапії для дітей зі сколіотичною хворобою. Стимулююча та трофічна дія спеціальних фізичних вправ. Компенсаторна дія засобів кінезотерапії. Механізм нормалізації функції.

    реферат [37,5 K], добавлен 21.06.2010

  • Клініко-фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм дітей-підлітків при порушеннях постави. Характеристика нормальної постави, формування та причини порушень. Профілактика, фізіотерапія та лікувальний масаж.

    курсовая работа [72,8 K], добавлен 13.11.2014

  • Клініко-фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм після компресійного перелому хребетного стовпа. Програма фізичної реабілітації хворих. Врахування ефективності застосування засобів фізичної реабілітації.

    дипломная работа [156,3 K], добавлен 25.05.2012

  • Анатомічний склад кістково-м’язової системи плечового поясу, види переломів плечової кістки. Призначення кінезотерапії при різних захворюваннях, вправи для фізичної реабілітації пацієнта. Фізіотерапевтичні методи лікування, проведення масажу при переломі.

    дипломная работа [877,3 K], добавлен 06.07.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.