Фізична реабілітація при сколіозі І-ІІ ступеня

Для масажу задньої поверхні тулуба, масажованого укладають на живіт у звичне для цього вихідне положення. Масажують дальній бік спини від крижа та гребенів клубових кісток до плечових суглобів з подальшим переходом до іншого боку. Проте при певному практичному досвіді масажуючого, це виконують одночасно з обох боків. Починають з погладжування. Після цього вижиманням ребром або основою долоні прогрівають масажовані тканини. Потім проводять поверхневе розтирання «пилкою» долонями, приділяючи особливої уваги ділянкам з обмеженою рухомістю шкіри. Повторивши погладжування, поступово проникають углиб і розминають м'язи спини в послідовності: спочатку основою долоні, а потім подушечками 2-5 пальців. При цьому особливої уваги надають обробці локальних м'язових ущільнень у зоні опуклості викривлення хребта. Після цього, кінчиками 2-5 пальців гвинтоподібними рухами розтирають зони міжхребцевих та реберно-поперечних суглобів; основою долоні або гребенем кулака - криженя; подушечками пальців - гребенів клубових кісток, ребер і міжреберних проміжків[26].

Спеціальна частина процедури виконується диференційовано відносно форми скривлення. При грудному С-подібному сколіозі спочатку розтягують м'язи в зоні максимальної увігнутості дуги викривлення. Першим проводять відведення паравертебральних м'язів. Для чого подушечки 2-3 пальців обох рук проникають між остистими відростками і довгими м'язами спини та плавним рухом відводять останні убік. При цьому не слід допускати прослизання м'язів під пальцями. Утримавши їх в такому положенні 3-4 секунди, також плавно відпускають назад. Потім ці розтягування доповнюють давлючим розтягуванням. Для цього в зоні максимального м'язового напруження між 2-4 пальцями обох рук, легким натиском створюють шкірну складку і притиснувши м'язи до кісткової основи, руки розводять в протилежних напрямах. Далі розтягують нижній край трапецієподібного м'яза. Для цього подушечками пальців проникають під його зовнішній край, і плавним рухом підводять цю частину м'яза у бік хребта. Витримавши паузу відпускають м'яз назад. Найширший м'яз з цього боку розтягують поперечним розминанням. Для цього м'яз захоплюють обома руками як при подвійному кільцевому розминанні і далі одну з них приводять до себе, а іншу відводять від себе і утримують їх у такому положенні 3-4 секунди. Потім плавно відпускають.

Після цього на вершині опуклості виконують давлючу стимуляцію паравертебральних м'язів. З цією метою основою обох долонь на відстані 5-6 см одна від одної, притискують ці м'язи до кісткової основи і виконують декілька пружних різких зустрічних рухів. Таке ж саме виконують уздовж нижнього краю трапецієподібного м'яза. Далі, захопивши найширший м'яз обома руками, пружними зустрічними рухами імітують локальні скорочення найширшого м'яза. Потім долоні обох рук накладають на вершину викривлення і роблять плавні натискання з силою до 5-6 кілограмів. На завершення у зоні опуклості виконують стьобання або рубання і погладжують усю масажовану ділянку.

При поперековому С-подібному сколіозі спочатку за допомогою відведення та давлючого розтягання знижують локальний гипертонус паравертебральих м'язів у зоні максимальної увігнутості дуги викривлення, аналогічно описаному при патології в грудному відділі. Далі з цього ж боку обома руками захоплюють зовнішній косий м'яз живота і розтягують його поперечним прийомом.

З боку опуклості спочатку виконують давлючу стимуляцію паравертебральних м'язів, а потім захопивши зовнішній косий м'яз живота обома руками пружними скороченнями стимулюють його. Після чого основою обох долонь виконують плавні натискування на вершину опуклості і проводять стьобання або рубання. Завершують погладжуванням усієї ділянки.

Погладжування в основній частині проводять після кожного прийому, а в спеціальній тільки наприкінці.

При S-подібному сколіозі, в спеціальній частині, першими проводять описані вище розтягування спочатку з боку увігнутості основної або більшої дуги викривлення, а потім з боку компенсаторної - меншої. Після цього в тій же послідовності виконуються стимулюючі прийоми. Натискання виконують одночасно на обидві опуклості, ударні прийоми проводять послідовно на у зоні обох вершин скривлення.

Масаж комірцевої зони має такі ж завдання але проводять диференційовано у вихідному положенні лежачи на животі, кисті рук одна на одну кладуть під лоб голови. Починають процедуру з піднесеного надпліччя: при С-подібному сколіозі це з боку викривлення, а при S-образному - з боку його верхньої дуги. Спочатку проводять поперемінне погладжування від основи черепа до плечових суглобів. Потім легке вижимання ребром долоні або великим пальцем. Повторивши погладжування виконують поверхневе розтирання «пилою» ребрами долонь або спіралеподібними рухами долонною поверхнею 2-5 пальців. Після погладжування розминають м'язи шиї і надпліччя, де як спеціальний прийом для усунення гіпертонусу, проводять подвійне кільцеве розминання в сполученні з поперечними розтягуваннями. За наявності м'язових ущільнень їх усувають розминаннями подушечками пальців. Далі подушечками розтирають місця прикріплення сухожилків м'язів шиї на основі потилиці.

Масажі шиї і надпліччя з опущеного боку починають прямолінійним погладжуванням, потім виконують вижимання і знов погладжування. При розминанні м'язів з цього боку не допускають їхнього розтягування, й тому проводять тільки давлючі розминання ребром і основою долоні та подушечками пальців, приділяючи певної уваги усуненню м'язових ущільнень. Повторивши погладжування розтирають місця прикріплення м'язових сухожилок до потилиці. Після цього виконують стимуляцію верхньої частини трапецієподібного м'яза, для чого на відстані 5-6 сантиметрів захопивши м'язи обома руками між великим та іншими пальцями, пружними зустрічними рухами імітують його скорочення. В зоні основи остистих відростків хребців шийного відділу хребетного стовпа розтирають кінчиками пальців відразу з обох боків. На завершення проводять прямолінійне погладжування.

Масаж передньої частини тулуба виконують у вихідному положенні лежачи на спині, руки вздовж тулуба, під колінні суглоби кладуть валик. Починають з боку опущеного надпліччя. Спочатку в напрямі від грудини до плечового суглоба поперемінно погладжують зону великого грудного м'яза потім вижимають основою долоні. Далі після поперемінного погладжування проводять подвійне кільцеве розминання. Як спеціальний прийом, виконують розтягування великого грудного м'яза, для чого захопивши його між великим та іншими пальцями, плавним рухом наближають до ключиці, утримують в натягнутому стані 3-4 секунди і також плавно відпускають. Завершують погладжуванням. Після цього подушечками пальців спочатку погладжують міжреберні проміжки, а потім невеличкими спіралеподібними рухами розминають міжреберні і зубчастий м'язи. Наприкінці знов погладжування.

Далі з боку піднесеного надпліччя масажують зону великого грудного м'яза. Спочатку прямолінійними рухами від груднини до плечового суглоба погладжують зону великого грудного м'яза, далі проводять вижимання основою долоні. Після погладжування, запобігаючи значного розтягання, розминають безпосередньо м'яз тільки давлючими прийомами: основою долоні і подушечками пальців, де приділяють увагу усуненню можливих м'язових ущільнень. Стимулюють цей м'яз, захопивши його обома руками на відстані 3-4 см і зустрічними пружними рухами імітують скорочення. Для більшої ефективності на всій зоні проводять пунктирування з рідкою частотою. Всі прийоми, як завжди, чергують з погладжуванням. Після цього подушечками пальців спочатку погладжують міжреберні проміжки, потім дрібними спіралеподібними рухами розминають міжреберні та зубчастий м'язи. Завершують погладжуванням.

Зону грудини передусім погладжують і далі основою долоні або подушечками пальців спіралеподібними або круговими рухами ретельно розтирають саму грудину, приділяючи особливої уваги грудинно-реберним сполученням. Після чого основою долонь і великими пальцями обох рук, відразу з обох боків спочатку прямолінійно погладжують підребер'я, потім штриховими рухами їх розтирають.

Ділянку живота погладжують у напряму товстої кишки. Далі долонною поверхнею всієї кисті спіралеподібно його розтирають, просуваючи руку в тому ж напрямі. Прямий м'яз живота розминають подвійним кільцевим прийомом. За наявності викривлення у поперековому відділі хребта, з боку угнутості дуги викривлення, зовнішній косий м'яз живота повторно розтягують поперечним розминанням, а з боку опуклості його стимулюють. На завершення, виконують стьобання на прямому м'язі живота. Всі описані прийоми чергують з погладжуванням.

Тривалість процедури 20-25 хвилин, кількість повторень - 10 або 15-20 разів.

Фізіотерапевтичні процедури діють на шкіру, на її ре-цепторний апарат і на нервові закінчення, закладені в глибоко розташованих органах і тканинах. Фізіотерапевтичні процедури надають антирахітичну дію, стимулюють імунобіологічні процеси, що впливають на мінеральний обмін.

Завдання фізіотерапії при сколіозі: поліпшити крово- і лімфообіг, надати знеболюючу, загальнозміцнюючу, коригуючу дію на хребет і тулуб, укрепити м'язи спини, нормалізувати функцію нервів і м'язів, а також мінеральний обмін [16, 44, 45, 52, 60, 90, 94].

Разом з носінням тимчасового корсета рекомендують [35]:

1) підводний душ-масаж (у ванні) по обох сторонах хребта, тривалість процедури 15 мин. Щодня або через день. На курс лікування 20-30 процедур;

2) плавання в басейні або морі, озері, річці в теплу пору року;

3) лікувальну гімнастику в поєднанні із спеціальною коригуючою гімнастикою. Щодня, протягом 3-4 місяців з повторними курсами протягом року;

4) масаж ослаблених м'язів спини і живота. Щодня;

5) електростимуляцію ослаблених м'язів спини (зовнішньою косою, квадратною і довгою) на стороні випинання хребта тетанізірующим струмом, тривалість процедури 15-20 мин. Щодня (ефективність лікування підвищується при одночасному поєднанні з індуктотермієй). На курс лікування 15-20 процедур. Проводять 2-3 курси;

6) електростимуляцію синусоїдальним і діадінамічеськім струмами. Електроди розташовують паравертебральний на рівні поразки. При сколіозі I ступеня I і IV рід роботи (ПМ і ПЧ), частота 60-30 Гц, глибина модуляцій 50-75 %, по 3-5 мін; при сколіозі II і III ступеня - II і IV рід роботи (ПП і ПЧ). Діадінамічеській струм однотактний в ритмі синкопа. Паузи запобігають від адаптації і стомлення м'язів;

7) кальций-фосфор-електрофорез (індуктофорез малим диском) на область дуги хребта, тривалість процедури 15 хвилин, через день, на курс лікування 15_ процедур. Або:

8) парафино-озокеритові аплікації на область дуги хребта (температура 48-55?С), тривалість процедури 20 хвилин. Щодня або через день в поєднанні з електрофорезом або електростимуляцією м'язів. На курс лікування 15-20 процедур. Призначають в прохолодні місяці року;

9) УФО загальне по основній схемі. Через день. На курс лікування 15 процедур (осінньо-зимовий час);

10) хвойні або прісні ванни (температура 36-37 ?С), тривалість процедури 10-15 хвилин. Через день. На курс лікування 12-15 ванн. Поєднують з душем;

11) струєвой душ (температура 34-27?С, тривалість процедури 3-4 хвилин) або циркулярний (температура 36-35?С, тривалість процедури 5-8 хвилин). Щодня або через день. На курс лікування 15-20 процедур.

При рефлекторно-больовому (ішиалгичеськом) сколіозі, разом з витягненням на плоскому ліжку з підведеним головним кінцем і епідуральними ін'єкціями 1% розчину новокаїну (20 мл), показані:

1) індуктотермія на відповідну половину поперекової області (на рівні нижніх поперекових хребців), тривалість процедури 15 хвилин, щодня; або електричне поле УВЧ подовжньо. На курс лікування 12-15 процедур;

2) електрофорез анестезуючої суміші області викривлення хребта поперечний, тривалість процедури 15-20 хвилин, щодня, на курс лікування 5-7 процедур. Або:

3) ультразвукова терапія області викривлення паравертебральний. Режим імпульсний, доза 0,2-0,4 Вт/см, по 3-4 хвилин з кожної сторони. Щодня або через день. На курс лікування 5-7 процедур. У рік - 2 курси.

ГЛАВА 3

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ У ХВОРИХ З СКОЛІОТИЧНОЮ ХВОРОБОЮ І-ІІ СТУПЕНЯ

Масові огляди і обстеження, що проводяться серед різних вікових контингентів дітей з метою раннього виявлення початкових ступенів сколіозу, сприяють своєчасному призначенню відповідного лікування.

При цьому спочатку проводиться загальне клінічне обстеження хворих (анамнез, огляд, обстеження внутрішніх органів, органів зору, вуха, горла, носа), а потім - спеціальне дослідження, що включає антропометричні вимірювання, клінічне дослідження хребта, неврологічне, рентгенологічне і функціональне обстеження [2,8,69].

При зборі анамнезу необхідно виявити умови народження (яким по рахунку народилася дитина, доношеним або недоношеним, вигодовувався грудьми або штучно, в якому віці прорізалися зуби, коли почав сидіти і ходити), особливості розвитку, перенесені захворювання, умови побуту і режим життя дитини [72]. Особлива увага приділяється виявленню наявності сколіозу у родичів, епілепсії, шизофренії, глухонемоти, природженої глухоти, косоокості, короткозорості і далекозорості, наявності пахової і бедренной Грижи, деформації стоп, вродженої вади серця і т.д. Наявність цих природжених захворювань і диспластичних синдромів необхідна для визначення основної патології.

У огляд хворого входить виявлення стану шкіри, слизистих оболонок, лімфатичних вузлів, мускулатури, наголошується також вираженість підшкірно-жирової клітковини і особливості статури [72]. Особливо звертається увага на положення голови, надплечий, плечових суглобів і лопаток, на положення тулуба по відношенню до тазу, на наявність або відсутність кифоза і лордоза, форму грудної клітки, трикутників талії, на положення тазу, форму ніг. При огляді дуже важливо встановити: є або відсутній асиметрія особи, надплечий, плечей, лопаток, грудних залоз і трикутників талії, варусна і вальгусная деформація суглобів, надмірна їх рухливість; ступінь розвитку вторинних статевих ознак, оскільки це має значення у визначенні прогнозу розвитку сколіотичної деформації хребта.

При фізікальному обстеженні у хворих дітей оцінюється рухливість грудної клітки, межі легенів, серця, характер дихання і серцевих тонів. Досліджується стан носоглотки, оскільки за наявності хронічних тонзіллітов, аденоїдів і поліпів змінюється стан дихальної і серцево-судинної систем хворої дитини.

Проводиться загальноприйнятий клінічний аналіз крові.

У положенні нахилу з опущеними вниз руками у хворого виявляється наявність або відсутність вибуханія і м'язового валу [86]. У цьому ж положенні кольоровим олівцем позначаються верхівки остистих відростків всіх хребців. На рівні остистого відростка VII шийного хребця лейкопластирем зміцнюється схил, який відповідає вертикальній осі тіла. Рівень і протяжність ськоліотічеської дуги визначається у випрямленому положенні по остистих відростках, що відхилилися від схилу і пересічним з прямовисною лінією.

Для дослідження і реєстрації бічної деформації хребта застосовуються також сколіозометри різній конструкції (кифосколіозометр Под'япольськой, кифоськоліозометр Недрігалової і ін.) [9].

Якщо, наприклад, при визначенні характеру і величини сколіозу використовується кифосколіозометр Недрігалової, то хворий встановлюється на підставці штатива, на якому закріплена шкала з крізними отворами, куди вставлені рухомі палички. Ці палички висуваються до зіткнення з відміченими олівцем остистими відростками. Положення паличок указує локалізацію, напрям і величину лордоза і кифоза. Це розташування паличок переноситься на папір, і одержують, таким чином, два контурні зображення вигинів хребта - в сагиттальной і фронтальної площинах.

Найбільш точним і простим у вживанні є апарат З.В. Лесук, побудований на принципі пантографа. Апарат в зменшеному розмірі регіструє деформацію хребта в двох площинах. За допомогою електрощупа, що стосується остистих відростків, на папір (у масштабі 1:4) переноситься контурне зображення вигинів хребта у фронтальній і сагиттальной площинах, і не вимагається додаткової обробки.

Найточнішим у визначенні сколіозу є рентгенологічний метод. З його допомогою вдається відрізнити дійсний сколіоз від патологічної постави [49]. Для цього рентгенографія хребта проводиться не тільки в положенні хворого стоячи, але і в положенні лежачи. Величина дуги викривлення на рентгенограмах визначається різними методами. Найбільше визнання з них одержали методи Кобба [97] і Фергюссона [100]. По методу Кобба величина сколіозу визначається величиною кута, утвореного перетином перпендикулярів, відновлених до горизонтальної осі нейтральних хребців. При визначенні величини сколіозу методом Фергюссона кут викривлення утворюється від перетину ліній, що сполучають середину нейтральних хребців з серединною центрально розташованого хребця. Центр хребця визначається перетином діагоналей чотирикутника, утвореного тінню тіла хребця. По рентгенівських знімках в положеннях лежачи і стоячи, в положеннях сидячи з нахилом тулуба управо і вліво можна визначити ступінь рухливості хребта і можливості корекції кожної з ськоліотічеськіх дуг [69, 77, 83, 84, 87].

Таким же ґрунтовним, як і рентгенівське, повинне бути неврологічне обстеження хворих. Воно необхідне для виявлення етіології захворювання, і включає визначення рівномірності або нерівномірності, черевних, колінних і ахіллових рефлексів, лопаток, і наявність або відсутність больової гиперестезії, переважно в зоні шийних і грудних сегментів, парціального гипергидроза, акроцианоза кистей і стоп, м'якості і рихлості шкіри в зоні ураження. Неврологічне обстеження дозволяє виділити ськоліози, що виникли на грунті сирінгомієлії, дізрафії, мієлодисплазії, поліомієліту і міопатії [3, 30].

У зв'язку з необхідністю акцентованої дії фізичними вправами на дихальну і серцево-судинну системи дітей з начальнимі ступенями сколіотічеськой хвороби важливим моментом обстеження буде реєстрація показників зовнішнього дихання і кровообігу [34, 55, 58].

Для виявлення функціонального стану апарату зовнішнього дихання у хворих сколіозом найширше застосовується методи спірографії, пневмотахометрії [58]. Визначаються характер дихання, частота, глибина і хвилинний об'єм дихання, споживання кисню у спокої, життєва місткість легенів і її компоненти - резервні об'єми вдиху, видиху і дихальний об'єм, час довільної затримки дихання на вдиху (проба Штанзі), видиху (проба Генчи) і величина максимальної вентиляції легенів. По оксигемограмах у хворих оцінюється тривалість фаз стійкої оксигенації, тривалість гипок-семічеськой фази, величина падіння насичення крові киснем в цій фазі і тривалість фази відновлення нормальної оксигенації крові [60]. По оксигемограмме є також можливість розрахувати швидкість кровотоку на відрізку легені - фотометріруємоє вухо. За допомогою пневмотахометрії визначаються величини максимальних об'ємних швидкостей вдиху і видиху і по ним стан бронхіальної прохідності у хворих сколіозом.

Електрокардіографічні дослідження дозволяють з'ясувати наявність або відсутність перевантаження і гіпертрофії правих відділів серця, порушенні автоматизму, збудливості, провідності і скоротності серцевого м'яза у хворих дітей [56].

Функціональні проби з дозованим навантаженням (20 присідань за 30 секунд, біг на місці, робота на велоергометрі) дають можливість оцінити адаптаційні можливості серцево-судинної системи у дітей при сколіотичній хворобі.

Важливу роль в оцінці ефективності ЛФК у цих дітей грають проби, пов'язані з визначенням силової витривалості м'язів, що утримують тулуб. Силова витривалість м'язів спини оцінюється за часом утримання підведеного тулуба з початкового положення лежачи вниз особою на кушетці (нормативний час: для дітей 7-11 років - 1-2 хвилини; для дітей і підлітків 12-16 років - 1,5-2,5 хвилини). Витривалість м'язів правої і лівої сторони тулуби визначається за часом його утримання в підведеному положенні, для чого хвора дитина укладається на кушетці на бік (нормативний час: для дітей 7-11 років - 1-1,5 хвилини; для дітей і підлітків 12-16 років - 1,5-2 хвилини).

Оцінка силової витривалості черевних м'язів проводиться в початковому положенні лежачи на спині з фіксованими ногами. Визначається число переходів з положення лежачи в положення сидячи в повільному темпі (не частіше 16 разів на хвилину). Нормою в даному випадку буде: для дітей 7-11 років - приблизно 15-20 рухів; для дітей і підлітків 12-16 років -25-30 рухів [69].

Для оцінки гнучкості хребта можна використовувати тест - нахил вперед з положення, сидячи, ноги витягнуті і щільно притиснуті до підлоги. Ступні притискаються до тумби, до якої прикріплена вимірювальна лінійка. Випробовуваний поволі нахиляється і тягнеться якнайдалі вперед. При цьому вимірюється досягнуте пальцями ділення вимірювальної лінійки. У таблиці 5.1. приведені нормативи показників гнучкості хребта.

Таблиця 5.1 Нормативи показників гнучкості

Оцінка	Показники
Відмінно	Більше 60 см
Добре	48-53 см
Задовільно	35,5-45,7 см
Посередньо	35-33 см
Погано	Менше 30 см

Визначення величини деформації. Для вирішення питань про методи лікування і для прогнозу захворювання, окрім етіології сколіозу і типу викривлення, велике значення має величина деформації або її ступінь. Сколіоз не виникає відразу у вигляді грубої деформації, а в переважній більшості випадків розвивається з рухомих нефіксованих викривлень. Стабільність деформації пояснюється, як розвитком контрактури м'язів і зв'язок хребта, так і зміною форми хребців [87].

А. І. Казьмін [30, 31] запропонував використовувати для визначення ступеня стабільності індекс стабільності, який розраховують по наступній формулі:

Індекс стабільності = 180-а / 180-а'

де: а - величина викривлення в градусах в положенні лежачи; а' - величина того ж кута в положенні стоячи.

Вирази 180-а, 180 - а' є величиною суміжного кута, по якому в даний час визначають величину викривлення майже всі ортопеди миру. Отримані результати коливатимуться від 1 (при найстабільніших сколіозах) до 0 (у разі абсолютно мобільних сколіозів). Індекс стабільності у хворих з однаковим кутом викривлення може бути різним. Чим менш стабільна деформація, тим важче виправити її консервативним шляхом, і потім утримати у виправленому стані [30].

Поглиблені медичні огляди (обстеження) хворих сколіозом слід проводити не менше двох разів на рік: перше - восени під час вступу дитини в поліклініку або після повернення його після літнього відпочинку і друге - в квітні-травні після закінчення занять ЛФК, перед літніми канікулами або відпочинком. При триразовому обстеженні доцільно, окрім двох відмічених оглядів провести антропометричні і спеціальні вимірювання, а також функціональні проби (у школярів - в період зимових канікул) [3].

ВИСНОВКИ

1.Сколиотическая хвороба - сколіоз (scoliosis) - стійке бічне викривлення хребетного стовпа, що розвивається переважно у дівчаток у віці від 1 року до 15 років і що викликає значні патологічні зміни у внутрішніх органах і інших відділах (сегментах) опорно-рухового апарату.

2.Сколиозы можуть бути ідіопатичними, природженими і придбаними. Виділяють п'ять груп сколіозів: I група - міопатічеській сколіоз; II - неврогенний сколіоз; III - диспластичний сколіоз; IV - сколіоз, що розвивається на грунті захворювань грудної клітки (емпієма плеври, післяожогові рубці і т. д.); V - сколіоз неясної етіології (ідіопатичний).

3.Розрізняють наступні типи сколіозів: поперековий, грудопоясничний, грудний, шийно-грудний і S-образний. Форми сколіозу: первинно компенсовані S-образні сколіози; первинно дорсальні правосторонні сколіози з відхиленням тулуба і вторинним компенсаторним дорсо-люмбальним противоскривленем; S-образні дорсо-люмбальні або люмбальні викривлення з відхиленням тулуба; первинні дорсо-цервикальні сколіози; атипові форми ськоліозов.

4.В даний час велике місце в реабілітації хворих сколіозом займає консервативний метод лікування, під яким розуміється комплекс медичного, ортопедичного, педагогічного, психологічного і соціального порядку. Істотне значення в цьому комплексі грають ЛФК, масаж, методи пасивної корекції, що ортопедичні підтримують корсети (при сколіозі II ступеня), фізіотерапевтичні і гартуючі процедури, вітамінотерапія.

5.Цілі, що переслідуються при консервативному методі лікування сколіозу: 1) зупинити розвиток процесу; 2) досягти можливої корекції і деторсиі; 3) закріпити отримані результати лікування.

6.Засобами ЛФК є: вправи для виховання і тренування загальної і виборчої силової витривалості, для збільшення рухливості позвоночника, для виховання загальної координації рухів і закріплення правильної постави, навиків правильного дихання; допоміжні ортопедичні засоби; елементи видів спорту, що гартують процедури. Спеціальні фізичні вправи (що коригують) при сколіозі діляться на симетричні, асиметричні.

7. Основними формами ЛФК, окрім лікувальної гімнастики, є уранішня гігієнічна гімнастика, рухомі ігри, деякі спортивні ігри і вправи.

8.Завдання масажу: поліпшити лімфо- і кровообіг; укріпити м'язи спини і нормалізувати їх тонус, зменшилося відчуття втоми м'язів; сприяти корекції викривлення не тільки хребта, але і всього тулуба; за наявності болю зменшити її прояв. Масаж показаний при сколіозі всіх ступенів при консервативному і оперативному його лікуванні.

9.Завдання фізіотерапії при сколіозі: поліпшити крово- і лімфообіг, надати знеболюючу, загальнозміцнюючу, коригуючу дію на хребет і тулуб, укріпити м'язи спини, нормалізувати функцію нервів і м'язів, а також мінеральний обмін.

10.Один який-небудь метод лікування не може забезпечити ефекту на весь період зростання дитини, хворого сколіозом. Потрібне тривале застосування цілого комплексу різних засобів і заходів, щоб добитися позитивних результатів в консервативному лікуванні сколіотічеськой хвороби. Істотне значення в цьому комплексі мають ЛФК, масаж, методи пасивної корекції, що ортопедичні підтримують корсети (при сколіозі II ступеня), фізіотерапевтичні процедури і вітамінотерапія.

12.Масові огляди і обстеження, що проводяться серед різних вікових контингентів дітей з метою раннього виявлення початкових ступенів сколіозу, сприяють своєчасному призначенню відповідного лікування. При цьому проводиться спочатку загальне клінічне обстеження хворих (анамнез, огляд, обстеження внутрішніх органів, органів зору, вуха, горла, носа), а потім - спеціальне дослідження, що включає антропометричні вимірювання, клінічне дослідження хребта, неврологічне, рентгенологічне і функціональне обстеження.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Организация група в кабінетах лікувальної гімнастики можлива тільки по віках: перша група 7-9 років, друга - 10-12 років, третя - від 13 років і вище. Таким чином, в групі об'єднуються хлопчики і дівчатка, різні, що мають, по ступеню і локалізації сколіози. Чисельність групи не більше 10-12 чоловік. Заняття в групах проводяться не менше трьох разів на тиждень.

2. При проведенні уроку важливо керуватися наступними положеннями:

· На всьому протязі уроку викладач не повинен забувати про основну спрямованість занять - свідомому освоєнні хворим правильного положення тіла.

· При проведенні групових занять потрібно максимально індивідуалізуватися вправи, як по дозуванню, так і по підбору цілого комплексу індивідуальних вправ.

· У зв'язку з посиленим тренуванням силової витривалості необхідна уміла організація відпочинку.

· Фізіологічне навантаження (крива пульсу) поступово збільшується до кінця основної частини уроку в межах 40-50% прискорення пульсу по відношенню до початкових цифр.

З. Пери сколіозі I ступеня застосовують всі прийоми масажу для зміцнення м'язів. Сколіоз II і III ступеня вимагає диференціацію методики з урахуванням особливостей клінічних форм поразки. Застосовуються всі прийоми масажу на ослаблені м'язи, м'яка вібрація на скорочені м'язи. На ребровий горб застосовують легке постукування пальцями.

4. Одержані нами дані рекомендується використовувати в роботі фахівців з фізичної реабілітації в умовах стаціонарів, поліклінік, спеціалізованих шкіл-інтернатів при лікуванні хворих зі сколіотичною хворобою, а також в учбовому процесі у вузах фізичної культури по дисципліні фізична реабілітація в ортопедії і травматології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абальмасова Е.А., Лузина Е.В. Лечение врожденных и диспластических деформаций опорно-двигательного аппарата у детей и подростков. - Ташкент: Медицина, 1979.

2. Алабин В.Г., Олейник Н.А., Ровный А.С. Дипломные работы в вузах физического воспитания и спорта. Учебно-методическое пособие. - Харьков: ХаГИФК, 1998. - 143 с.

3. Алдер М.В., Росляков Г.А. Режим и диспансерное наблюдение детей и подростка со сколиотичсской болезнью. Рига: МЗ Латв. СССР, 1989. - 20 с.

4. Алемасов Р.Ю., Умарходжаев Ф. Организация консервативного лечения сколиоза у детей // Проблемные вопросы травматологии и ортопедии. -Ташкент, 1992.-С. 14-16.

5. Андрианов В.Л., Багров Г.А. Заболевания и повреждения позвоночника у детей и подростков. - Л.: Медицина, 1985.

6. Белая Н.А. Руководство по лечебному массажу. - М.: Медицина, 1983. - С. 263-266.

7. Белая Н.А., Петров И.Б. Массаж лечебный и оздоровительный: Практическое пособие. - М.: Т. - Око, 1994.

8. Белохвостова Г.П., Егоров Г.С. Организация раннего выявления, лечения и профилактики пороков осанки и сколиозов в условиях городского врачебно-физкультурного диспансера // Здоровье. - 1991. - №9. - С.2-3.

9. Богданов Ф.Р. Сколиоз /В кн.: Многотомное руководство по ортопедии и травматологии. Отв. ред. Н.П. Новаченко. - М.: Медицина, 1968. - Т. II. -С.303-351.

Ю.Биковщенко А.В., Кобивнжов B.C. До питания лікування сколіозу //75 рок1в Украши НД1ТО: Тези доп. науково-практично1 конференци. - Кит, 1994.-С. 352-354.

П.Бородич Л.А., Назарова Р Д. Занятие плаванием при сколиозе у детей и подростков. - М.: Просвещение, 1988. - 77 с.

12.Брэгг П.С., Нордемар Р. Позвоночник - ключ к здоровью. - Санкт-Петербург: ТОО «Лейла», 1999. - 336 с.

13.Вайнруб Е.М., Волощук А.С. Гигиена обучения и воспитания детей с нарушением осанки и больных сколиозом. -Киев: Здоров'я, 1988. - 136 с.

Н.Васичкин В.И. Все о массаже. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1999. - 368 с.

15.Васичкин В.И. Сегментарный массаж. - Санкт-Петербург: Лань, 1997. - 176 с.

16.Войтаник С.А. и др. Справочник по физиотерапии. - М.: Медицина, 1992.

П.Гейч М.Р. Точечный массаж. Профилактика и лечение распространенных заболеваний/Пер. с англ.-М., 1995.

18.Гончарова М.Н., Гринина А.В., Мирзоева И.И. Реабилитация детей с заболеваниями и повреждениями опорно-двигательного аппарата. - Ленинград: Медицина, 1974. - С.137-156.

19.Демченко А.В. Биомеханические условия прогрессирования диспластиче-ского сколиоза // Ортопедия, травматология. - 1998. - №4. - С. 47-53.

20.Джаббаров М.П. Состояние внешнего дыхания и некоторых гемодинамиче-ских показателей у больных сколиозом до и после консервативного и хирургического лечения //Вопросы ортопедии и травматологии. - М.: Медицина, 1972.-№ 8.-С. 6-12.

21.Долженков А.В. Здоровье вашего позвоночника. - Санкт-Петербург, 2000. -192 с.

22.Дубровский В.И. Массаж. - М.: ВЛАДОС, 1999. - С.324-355.

23.Дубровский В.И. Лечебная физическая культура. - М.: ВЛАДОС, 1999. - С 344-347.

24.Дьяченко Л.В. Состояние опорно-двигательного аппарата и лечебная физическая культура при паралитических сколиозах у детей. Автореф. канд. дисс.-Л., 1971.

25.Евсеев СП., Шапкова Л.В. Адаптивная физическая культура: Учебное пособие. - М.: Советский спорт, 2000. - 240 с.

26.Еф1менко П.Б. Техшка та методика масажу. Навчальний поЫбник. - Харків:

"ОВС", 2001.-144 с. 27.Жаденов М.И. Лечение сколиотической болезни у детей и подростков. - Л.:

Просвещение, 1980. 28.Зацепин Т. С. Ортопедия детского и подросткового возраста. - М.: Медгиз,

1956.-486 с. 29.Казьмин А.И. Двухэтапное оперативное лечение сколиоза. - М.: Медицина,

1968.-С.З-52. 30.Казьмин А.И., Фищенко В.Я. Дискотомия. - М.: Медицина, 1974. - С.3-129. 31.Казьмин А.И., Кон И.И., Беленький В.Е. Сколиоз. - М.: Медицина, 1981. -

270 с. 32.Каптелин А.Ф. Восстановительное лечение при травмах и деформациях

опорно-двигательного аппарата. - М., 1968. ЗЗ.Каптелин А.Ф. Гидрокинезотерапия в ортопедии и травматологии. - М.:

Медицина, 1986. - С.46-112, 122-126. 34.Капустина Г.М. Внешнее дыхание и некоторые вопросы гемодинамики у

больных сколиозом до и после корригирующих операций на позвоночнике.

Автореф. канд. дисс. - М., 1969. 35.Клиническая физиотерапия /Под ред. Й.Н. Сосина. - Киев: Здоров'я, 1996. -

С.321-324. 36.Кон И.И. Основные принципы консервативного лечения сколиоза //В кн.:

Сколиоз. - М., 1972. - С. 44-52. 37.Кондакова-Варламова Л.П., Стромская Е.П. Правильная осанка. - М.: Медицина, 1967. -28 с. 38.Куслик М.И. Профилактика и лечение сколиоза //В кн.: Вопросы травматологии и ортопедии детского возраста. - М., 1958. - 235 с. 39.Лечебная физическая культура в детской ортопедической практике / Под

общ. ред. д.м.н., проф. А.Б. Гандельсмана. - Ленинград: Медгиз, 1961. -

С.40-94.

40.Лечебная физическая культура в системе медицинской реабилитации: Руководство для врачей /Под ред. А.Ф. Каптелина, И.П. Лебедевой. - М.: Медицина, 1995.-400 с. 41. Лечебная физическая культура при заболеваниях в детском возрасте /Под

ред. СМ. Иванова. - М.: Медицина 1975. - С152-165. 42.Лисовский В.А., Евсеев СП., Голофеевский В.Ю., Мироненко А.Н. Комплексная профилактика заболеваний и реабилитация больных и инвалидов.

- М.: Советский спорт, 2001. - С. 247-267.

43.Лихварь А.Т., Тищенко В.П. Комплексное лечение больных с диспластиче-ским сколиозом //Ортопедия. - Киев. - 1980. - №6. - С.39-43.

44.Лукомский И.В., Стих Э.Э., Улащик B.C. Физиотерапия. Лечебная физкультура. Массаж. - Минск: Выш. шк., 1998. - 335 с.

45.Медицинская реабилитация (руководство) /Под ред. акад. РАМН, проф. В.М. Боголюбова. - Москва - Пермь: ИПК "Звезда", 1998. - Т. 1. - 697 с.

46.Мартыновец Л.В., Севашко Т.И., Потапова Л.М., Марасич Г.Я. Опыт лечения сколиотической болезни по материалам детского санатория им. Н.К. Крупской //Актуальные вопросы лечебно-профилактической, диагностической и учебно-воспитательной работы. - Одесса. -1991. - С.130.

47.Мгоям Г.1., Гаспарян СП., Мощлян Н.Г., Саркюян О.А. Наш дослщ лшування сколютично^-1 хвороби // 75 роюв Укра'ши НД1ТО: Тези доп. наук.

- практич. конференцн. - Кшв, 1994. - С. 377-379.

48.Мищенко Н.И., Марасич Г.Я. Комплексное лечение больных сколиозом // Актуальные вопросы лечебно-профилактической, диагностической и учебно-воспитательной работы. - Одесса. -1991. - С.134.

49.Мовшович И.А., Риц И.А. Рентгенодиагностика и принципы лечения сколиоза. - М.: Медицина, 1969. - 391 с.

50.Мошков В.Н. Лечебная физическая культура. - М.: Просвещение, 1966.

51.Мухарлямов Н.М. Легочное сердце. - М.: Медицина, 1973.

52.Мухин В.М. Ф1зична реабиитащя. - Кшв: Ол1мшйська Л1тература, 2000. -С.335-341.

УЗ

53.Нейман И.З. Идиопатический и диспластический сколиозы. - М.: Просвещение, 1972.

54.Нахрова З.В. Внешнее дыхание у больных сколиозом. Автореф. канд. дисс. -Казань, 1969.

55.Овсянников В.Е. Состояние сердечно-сосудистой и дыхательной систем у больных сколиозом // В кн.: Актуальные вопросы травматологии и ортопедии. Материалы юбилейной научной сессии, посвященной 50-летию института. - Минск, 1980. - С. 66-70.

56.0сьмак Д.И. Функциональное состояние сердечно-сосудистой и дыхательной систем у детей с деформациями позвоночника и грудной клетки в период лечения физическими упражнениями. Автореф. канд. дисс. - Киев, 1967.

57.Петренко Г.Г. Плавание в комплексном лечении больных сколиозом. Автореф. канд. дисс. - Киев, 1973.

58.Пешкова А.П. Состояние дыхательной и сердечно-сосудистой систем у детей с начальными степенями сколиотической болезни в связи с задачами лечебной физкультуры. Автореф. канд. дисс. - Омск, 1975. - 22 с.

59.Пешкова А.П., Мануйлова И.Л. Влияние лечебной физической культуры на сердечно-сосудистую систему при сколиозе II степени //В сб. Динамика вегетативных функций при мышечной деятельности. - Омск, 1975. - CJS9-75.

60.Пешкова А.П. Лечебная физическая культура при начальных степенях сколиотической болезни. - Омск, 1977. - 74 с.

61.Подъяпольская А.А., Уварова А.Б. Опыт лечения и профилактика деформаций позвоночника у детей. - М.: ФиС, 1960.

62.Полеся Г.В., Петренко Г.Г. Лечебное плавание при нарушении осанки и сколиозе у детей. - Киев: Здоров'я, 1980. - 113 с.

63.Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. - Санкт-Петербург: Изд-во «Гиппократ», 2000. - С.62-79.

64.Приоров Н.Н. Дефекты осанки у детей, их профилактика и лечение. /Вопросы травматологии и ортопедии. - М.: Просвещение, 1958. - № 8. - С. 14-18.

65.Путилова А. А., Лихварь А. Т. Сколиотическая болезнь. - Киев: Здоровье, 1975.-176 с.

бб.Раткина В.Г. Опыт профилактики и лечения нарушений осанки и начальных форм сколиозов у школьников методом лечебной физкультуры с применением ходьбы на лыжах. Автореф. канд. дисс. - Томск, 1964.

67.Рейзман А.И., Багров Ф.И. Лечебная гимнастика и массаж при сколиозах. -М., 1963.-87 с.

68.Руководство по кинезитерапии /Под ред. Л. Бонева, П. Слынчева и Ст. Банкова. - София: Медицина и физкультура, 1978. - С.289-293.

69.Руководство по реабилитации больных с двигательными нарушениями /Под ред. А.Н. Беловой, О.Н. Щепетовой. - М.: АОЗТ «АНТИДОР», 1998. - Т. 1. - 224 с.

70.Скоблин А.П., Рехлицкий А.Я. Деформации скелета у детей. - М.: Медицина, 1975.-48 с.

71.Сударушкина И.А. Боль в спине. - Санкт-Петербург, Москва. Харьков, Минск: ПИТЕР, 2001.-192 с.

72.Султанов В.К. Исследование объективного статуса больного. - Санкт-Петербург: ПИТЕР, 1997. - 240 с.

74.Фізична реабштащя при порушеннях постави, сколіозах та плоскостопості /Метод, реком. склада Мятига О.М. - Харюв, 1998. - 36 с.

75.Учебник инструктора по лечебной физической культуре /Под ред. В.К. Добровольского. - М.: ФиС, 1974. - С.427-436.

76.Учебник инструктора по лечебной физической культуре /Под ред В.П. Пра-восудова. - М.: ФиС, 1980. - С.357-364.

77.Физиотерапия /Под ред. М. Вейсса, А. Зембатого. - М.: Медицина, 1986.- С. 186-226.

78. Физическая реабилитация детей с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата /Под ред Н.А. Гросс. - М: Советский спорт, 2000. -224 с.

79.Фищенко В.Я., Ильин А.В., Клюшникова О.В., Шарышев И.А. Возможности комплексного консервативного лечения сколиотической болезни у детей. // Актуальные вопросы вертебрологии. - Новосибирск, 1991. - С. 63-65.

80.Фищенко В.Я., Улещенко В.А., Вовк Н.Н. и др. Консервативное лечение сколиоза. - Киев: УНИТИ - Атлант, 1994. - 188 с.

81.Фридлянд М. И. Ортопедия. - М., 1954. - 438 с.

82.Хачатуроь Р.С. Лечебная гимнастика и массаж при сколиозе. - Л.: Просвещение, 1988.

83.Халер X. Методика измерения торсии позвонков при структуральном сколиозе // Ортопедия, травматология. - 1999. - №2. - С. 103-106.

84.Халер X. Изучение торсии и клиновидности позвонков при комбинированном сколиозе // Ортопедия, травматология. -1999. - №3. - С. 104-107.

85.Цивьян Я.Л. Сколиотическая болезнь и ее лечение. - Ташкент, 1972.

86.Чаклин В.Д., Абальмасова Е.А. Сколиозы и кифозы. - М.: Просвещение, 1973.-С. 8-16,44-152.

87.Черфас М.Д., Киреев В.А., Капустин С.А. Методика определения торсии позвонков при начальных формах сколиоза //Ортопед, травматол. - 1965. -№ 4. - С.30-33.

88.Черноусова Л.Н., Ганюшкина СМ. О легочных объемах подростков со сколиозом. /Ортопедия, травматология и протезирование. - М.: Здоровье, 1970. -№ 8.-С. 67-70.

89.Шаргородский B.C. Корригирующая гимнастика при сколиозе. - Киев: Здоровье, 1983.

90.Шапиро М.С., Горин Л.Ю. Преемственность и эффективность санаторно-курортного лечения больных сколиозом //Организация помощи и вопросы клиники в детской ортопедии. - Саратов, 1992. - С. 22-24.

91.Шевченко С.Д., Ермак Г.А. Остеопения у больных сколиозом детей // Ортопедия, травматология. - 1999. - №4. - С. 71-75.

ДОДАТОК А1

Шийний хребець; вид зверху.

ДОДАТОК А2

Б- вид ззаду А- вид зпереду

ДОДАТОК А3

Поверхові м'язи спини

ДОДАТОК А4

Глубокі м'язи спини

ДОДАТОК А5

Глубокі м'язи спини.

ДОДАТОК А6

З'єднання хребців. (Поперковий відділ, частина хребетного канала відкрита.)

ДОДАТОК А7

Міжхребетний диск і міжхребетні сустави. Горізонтальний розпил між ІІІ- ІV поперковим хребцем; вид зверху.

ДОДАТОК А8

Размещено на Allbest.ru