Комплексна фізична реабілітація при порушеннях постави

Характеристика і етапи формування нормальної постави; етіологія, патогенез, класифікація і клінічна характеристика її порушень. Фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм дітей і підлітків при порушеннях постави.

Рубрика Медицина
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 25.05.2012
Размер файла 2,9 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Завдання:

- Укріпити м'язи спини.

- Корекція хребта у фронтальній площині.

- Покращити діяльність систем організму.

- Загальнозміцнювальний вплив на організм.

- Психоемоціональний вплив [56].

Форми та засоби загальні.

Асиметрична постава (сколіотична постава). Характеризується зміщенням хребетного стовпа у бік.

Щоб виправити цю поставу окрім загальних вказівок використовуються тільки симетричні вправи, направленні на укріплення м'язів спини, загально розвиваючі вправи для підвищення загального стану організму. Дихальні вправи, як статичні так і динамічні, які будуть направлені на покращення функції кардіореспіраторної системи. Добре буде використання в комплексах різноманітних предметів, обтяжень і тренажерів для урізноманітнення комплексу і розширити вплив на різні м'язові групи і пучки м'язів. В кінці комплексу використовуються вправи на самовитяжіння, розслаблення і самокорекція біля дзеркала, а також спецівальні ігри та єстафети в яких треба правильно тримати спину [40].

Вправи будуть виконуватися в різних висхідних положення: лежачи на спині, на животі, на боці, коліно долонному, стоячи, йдучи. Темп виконання повільний і середній (див. компл. 5).

Для корекції асиметричної постави способом брас на грудях чи спині [39].

Комплекс 5

Зразковий комплекс фізичних вправ для дітей з асиметричною поставою

з/п

Вихідне положення

Зміст вправи

Дозування

Темп

Метод. указівки

1

2

3

4

5

6

Підготовча частина. Підрахунок пульсу. Вимірювання АТ.

1

Стоячи спиною до стіни, руки вниз

Притиснути 5 точок до стіни і запам'ятати це положення

30 с

Повільний

Дихання не затримувати

Утримуючи вірну поставу зробити декілька кроків вперед, затриматись

20-30 с

Повільний

Самоконтроль у дзеркалі

Повернутися в ВП до стінки і перевірити правильність постави

2-3 рази

Повільний

Корекція постави

2

Стоячи, руки вниз

1-2-Руки через сторони вгору вдих

3-4-Руки вниз видих

3-4 рази

Повільний

Вдих через ніс, видих через рот

3

Стоячи, руки на пояс

Різновиди ходьби:

- на носках

- на п'ятах

- перекатом з п'ятки на носок

- закидання гомілок

- ходьба випадами

- спиною вперед

- з високим підніманням стегна

5-7 хвилин

Середній

Слідкувати за поставою

4

Стоячи, руки вниз

1-2-Руки через сторони вгору вдих

3-4-Руки вниз видих

3-4 рази

Повільний

Вдих через ніс, видих через рот

5

Стоячи, руки перед груддю

1-2-Підведення зігнутих рук назад

3-4-Те ж прямих рук

6-8 разів

Середній

Спина рівна, слідкувати за поставою

6

Стоячи, руки на пояс

1-Випад вперед, руки на коліна

2-ВП

3-4-Те ж з іншої ноги

6-8 разів

Середній

Дивиться прямо (вперед)

7

Стоячи, руки до плечей

Кругові рухи в плечових суглобах

1-4-Вперед

4-8-Назад

4-6 разів

Середній

Плечі розведені

8

Стоячи, руки на пояс

1-Випад в сторону

2-ВП

3-4-Те ж в іншу сторону

4-6 разів

Середній

Спина рівна

9

Стоячи, рука вгору

1-2-Відведення прямих рук назад

3-4-Теж зі зміною положення рук

6-8 разів

Середній

10

Стоячи, руки вниз

1-2-Руки через сторони вгору вдих

3-4-Руки вниз видих

3-4 рази

Повільний

Вдих через ніс, видих через рот

Основна частина

11

Стійка, палиця на лопатках

1-Праву назад на носок, палицю вгору

2-ВП

3-4- Те ж з другої ноги

4-6 разів

Середній

Нога пряма

12

Стоячи палка вниз, хват на ширині пліч

1-Палицю вгору, праву назад на носок

2-ВП

3-4-Те ж з іншої ноги

4-6 разів

Середній

Нога пряма

13

Стійка-палиця вниз позаду

1-3-Пружинячі відведення палиці назад

4-ВП

4-6 разів

Середній

Руки прямі, вперед не нахилятися

14

Стоячи, палиця вгору, широкий хват

1-Нахил вліво

2-ВП

3-4-Те ж вправо

4-6 разів

Середній

Дихання не затримувати

15

Стоячи палицю вниз широким хватом

1-2-Палицю вгору-вдих

3-4-Палицю вниз-видих

3-4 рази

Повільний

Вдих через ніс видих через рот

16

Стоячи, палиця вгору, широкий хват

1-Ногу назад на носок

2-3-Пружинячі відведення палиці назад

4-ВП

5-8-Те ж з іншої ноги

4-6 разів

Середній

Дихання не затримувати

17

Стійка ноги нарізно, палиця вниз, хват на ширині пліч

1-Нахил вперед, палицю вгору

2-3-Тримати

4-ВП

4-6 разів

Повільний

Дихання не затримувати

18

Стійка ноги нарізно, палиця на лопатках

1-3-Три пружинячі нахили вліво

4-ВП

5-8-Те ж в іншу сторону

4 рази

Середній

Дихання не затримувати

19

Стійка на колінах, палиця на лопатках, хват на ширині пліч

1-Нахил вперед, палицю вверх

2-3-Тримати

4-ВП

4 рази

Повільний

При нахилі голову злегка при підняти

20

Стоячи, палицю вниз широким хватом

1-2-Палицю вгору-вдих

3-4-Палицю вниз-видих

3-4 рази

Повільний

Вдих через ніс, видих через рот

21

Стоячи, права рука вперед, палиця вертикально на долоні

Балансування палицею на одній руці, потім на іншій

2 хвилин

Повільний

Рука рівна

22

Лежачи на спині

Діафрагмальне дихання

3-4 рази

Повільний

Слідкувати за правильністю виконання

23

Лежачи на спині, руки за голову

Припіднімання тулуба

10-15 разів

Середній

Ноги не відривати, дихання не затримувати

24

Лежачи на спині руки вниз

Вправа «Ножиці»ногами

10-15 разів

Середній

25

Лежачи на спині, руки вниз в сторони, ноги зігнуті в колінах

Припіднімання тазу

6-8 разів

Середній

Амплітуда максимальна

26

Лежачи на спині, руки за голову

Вправа «Велосипед»

1-4-вперед

5-8-назад

4-6 разів

Середній

Гомілка паралельно полу

27

Лежачи на спині

Діафрагмальне дихання

3-4 рази

Повільний

Слідкувати за правильністю виконання

28

Лежачи на спині, руки в сторони

Утримання кута

3-4 рази по 10 с

Повільний

Кут утримання 45 градусів

29

Лежачи на животі руки вгору

1-Піднімання правої ноги лівої руки

2-ВП

3-4-Те ж з іншої ноги

6-8 разів

Середній

Піднімаємо одночасно, не згинаємо руку

30

Лежачи на животі, руки вгору

1-Припідняти прямі руки і ноги

2-7-Руки поперемінно піднімати опускати, а ноги тим часом розводити зводити

8- ВП

4-6 разів

Середній

Дихання не затримувати

31

Лежачи на животі, руки вниз

Імітація плавання стилем брас

30 с

Середній

Ноги від підлоги не відривати

32

Колінно-долонне

Поперемінне відведення прямої ноги назад

6-8 разів

Середній

Виконувати вправу без ривків, плавно

33

Колінно-долонне

Вправа «Кішечка» зла, добра

4-6 разів

Повільний

Виконувати поперемінно

34

Колінно-долонне

Відведення зігнутої ноги в сторону

8-10 разів

Середній

Виконувати вправу без ривків, плавно

35

Стійка на колінах, руки вниз

1-2-Руки через сторони вгору вдих

3-4-Руки вниз видих

3-4 рази

Повільний

Вдих через ніс видих через рот

36

Лежачи на животі, руки за голову

Припіднімання тулуба

10-15 разів

Середній

На підйомі вдих, на опусканні видих

37

Лежачи на животі, руки вгору

Вправа «Лодочка»

3-4 по 10 с

Повільний

Дихання не затримувати

38

Лежачи на животі, руки вгору в сторони

Вправа «Зірка»

3-4 по 10 с

Повільний

Кут утримання максимальний

39

Лежачи на спині, руки вниз

Діафрагмальне дихання

3-4 рази

Повільний

Слідкувати за правильністю дихання

40

Лежачи на спині, руки вгору

Самовитяжіння

4-6 разів по 20 с

Повільний

Кінчиками пальців тягнемося вгору, носки на себе і тягнемося п'ятами вниз

Заключна частина

41

Йдучи

Струшування рук ніг, розслабитися

1 хвилин

Середній

Дихання спокійне

42

ОС

1-Права рука вгору, ліва в сторону, ліва нога назад на носок

2-Все навпаки

6-8 разів

Середній

Виконувати вправу без помилок

43

ОС

Інструктор показує одну вправу, а говорить іншу, дитина повинна дивитися на інструктора і виконувати ту вправу, яку інструктор говорить, потім навпаки ту, що інструктор показує.

5 хвилин

Середній

Виконати без жодної помилки

44

ОС

Гра «Китайский болванчик»

5 хвилин

Повільний

Інструктор слідкує за поставою

45

Стоячи спиною до стіни, руки вниз

Притиснути 5 точок до стіни і запам'ятати це положення

30 с

Повільний

Дихання не затримувати

Утримуючи вірну поставу зробити декілька кроків вперед затриматись

20-30 с

Повільний

Самоконтроль у дзеркалі

Повернутися в ВП до стінки і перевірити правильність постави

2-3 рази

Повільний

Корекція постави

2.3 Лікувальний масаж при порушеннях постави

Масаж є ефективним засобом оздоровлення та поліпшення загального стану людини. Діапазон його застосування досить широкий. Він з успіхом використовується у побуті з метою активізації життєдіяльності здорової людини, для відновлення працездатності при розумовому і фізичному стомленні та боротьби з професійними захворюваннями. Він є невід'ємною частиною курортно-санаторного лікування. Його застосовують на всіх етапах медичної реабілітації у комплексному лікуванні підгострих та хронічних захворювань внутрішніх органів, опорно-рухового апарату, нервової системи, та системи кровообігу.

У спортивній практиці масаж з давніх часів використовують як ефективний засіб підготовки до змагань та відновлення працездатності спортсменів після різного роду навантажень і травм.

Однак слід пам'ятати про те, що не дивлячись на свою універсальність та ефективність, ця процедура може бути протипоказана до застосування в залежності від стану здоров'я людини, форми його захворювання, індивідуальних особливостей, тощо [25].

Загальними протипоказаннями до цієї процедури є:

1) підвищена температура тіла;

2) гострі запалювальні процеси в організмі;

3) шкіряні захворювання інфекційного, грибкового або нез'ясованого походження;

4) наявність чиряків та фурункульозу;

5) механічні пошкодження шкіри та схильність до її подразівнення;

6) стан перевтоми та перезбудження;

7) наявність кровотечі або схильність до неї;

8) запалення та варикозне розширення вен;

9) наявність тромбів у судинах;

10) запалення лімфатичних судин та вузлів;

11) злоякісні та доброякісні новоутворення;

12) туберкульоз у відкритій формі.

Забороняється робити масаж живота протягом двох годин після прийому їжі, а також при:

13) при каменях у нирках, жовчному та сечовому міхурах;

14) при пупковій та пахвинній грижі;

15) у період менструації та вагітності.

Слід уникати масажу живота протягом до одного місяців після пологів, абортів та порожнинних операцій.

Окремі протипоказання при різноманітних захворюваннях визначає лікувальний персонал, додержування яких повинно неухильно виконуватись.

У процесі проведення лікувального масажу, хворому необхідно спостерігатись у лікаря, бо після початку процедури можуть виявитись раніше приховані протипоказання [44].

Масаж при сутулості та круглій спині. При такій поставі зовні спостерігається розтягнутість паравертебральних м'язів спини і гіпертонус великих грудних м'язів. Звідси виникає завдання масажу:

- покращити трофічний метаболізм тканин м'язово-зв'язкового апарату усього тулуба і сприяти їхньому укріпленню;

- надати рефлекторної стимулюючої дії на стан внутрішніх органів, розташованих у деформованих порожнинах

- коригувати стан м'язово-зв'язкового апарату задньої та передньої поверхонь тулуба надавши стимулюючої дії на м'язові тканини у зоні збільшеного кіфозу спини та зменшивши м'язове напруження у великих грудних м'язах [9].

Масаж задньої поверхні тулуба проводять у вихідному положенні лежачі на животі. Починають з прямолінійного погладжування від крижа та гребенів клубових кісток у гору до плечових суглобів. Далі вижимання та знову прямолінійне погладжування. Потім поверхневе розтирання усієї масажованої ділянки «пилкою» долонь і знов погладжування. Після цього розминають основою долоні і подушечками пальців. При цьому звертають увагу на можливі м'язові ущільнення в зоні максимального кіфотичного вигину. Значного стимулюючого ефекту досягають чергуванням розминань з вижиманнями. Після цього кінчиками пальців гвинтоподібними рухами розтирають тканини в зоні максимально наближеної до дуговідросткових і поперечнореберних суглобів. Основою долонь розтирають крижі, а подушечками пальців гребені клубових кісток. Повторивши погладжування виконують давлючу стимуляцію м'язів: пружні скорочення і легкі натискання на вершину вигину. Закінчують процедуру стьобанням або рубанням і погладжуванням [10].

Масаж передньої поверхні грудної клітки у вихідному положенні лежачи на спині. Спочатку масажують зону великого грудного м'яза. В напрямі від грудини до плечового суглоба поперемінно погладжують потім вижимають основою долоні. Повторивши поперемінне погладжування проводять подвійне кільцеве розминання. Як спеціальний прийом, виконують розтягування великого грудного м'яза, для чого захопивши його між великим та іншими пальцями, плавним рухом наближають до ключиці, утримують в натягнутому стані 3-4 секунди і також плавно відпускають. Завершують погладжуванням. Після цього подушечками пальців спочатку погладжують міжреберні проміжки, потім дрібними спіралеподібними рухами розминають міжреберні та зубчастий м'язи. Завершують погладжуванням. Перейшовши на інший бік виконують теж саме [25].

Далі погладжують зону грудини і основою долоні та подушечками пальців спіралеподібними або круговими рухами ретельно розтирають саму грудину, приділяючи особливої уваги грудиннореберним сполученням. Потім основою долонь і великими пальцями обох рук, відразіву з обох боків спочатку прямолінійно погладжують підребер'я, потім штриховими рухами їх розтирають.

На завершення усієї процедури одночасно кладуть основи долонь відразіву на обидва плечових суглобів і плавними пружними рухами притискають їх до тапчану [44].

Масаж при кругловвігнутій спин. Масаж спини проводять підклавши під живіт невеличку подушечку. Далі масажують як у попередньому випадку. І додатково, вже після стимулювання м'язових тканин у зоні максимального кифотичного вигину виконують почергові розтягування паравертебральних м'язів у зоні максимального поперекового лордотичного вигину. Для чого спочатку з одного і довгими м'язами спини та плавним рухом відводять останні убік. При цьому не слід допускати прослизання м'язів під пальцями. Утримавши їх в такому положенні 3-4 секунди, плавно відпускають назад. Теж саме повторюють з іншого боку. Потім ці розтягування доповнюють давлючим прийомом. Для цього з одного боку поруч з остистими відростками хребта, між 2-5 пальцями обох рук легким натиском створюють шкірну складку, і щільніше притиснувши м'язи до хребців, розводять пальці їх у протилежних напрямах. Це ж саме виконують з іншого боку.

На передній поверхні тулуба після масажу грудної клітки за методикою аналогічною попередньому випадку, масажують живіт. Де після погладжування, виконують поверхневе розтирання і подвійне кільцеве розминання прямого і зовнішніх комих м'язів живота. На завершення ударним прийомом стьобанням стимулюють прямий м'яз і погладжують усю масажовану ділянку живота [25].

Масаж при плоскій спині. Масаж при даному порушені постави буде носити загальноукріпліючий характер і буде построєний по типу гігієнічного массажу, передньої і задньої частини тулуба, з використання всіх масажних прийомів: прогладжування, вижимання, поверхневі розтирання, розминання, глибокі розтирання, ударні прийоми.

Масаж при сколіотичній поставі. Масаж спини умовно складається з основної і спеціальної частин.

Завданням основної частини є: покращити трофічний метаболізм тканин м'язово-зв'язкового апарату усього тулуба і сприяти їхньому укріпленню.

Завданням спеціальної частини процедури ставиться: надати коригуючої дії на стан м'язово-зв'язкового апарату в ділянці викривлення хребті зменшивши м'язове напруження у зоні увігнутості і надання стимулюючої дії на м'язові тканини у зоні опуклості [14].

Для масажу задньої поверхні тулуба, масажованого укладають на живіт у зручне для цього вихідне положення. Масажують дальній бік спини від крижів та гребенів клубових кісток до плечових суглобів з подальшим переходом до іншого боку. Проте при певному практичному досвіді масажуючого, це виконують одночасно з обох боків [25].

Починають з погладжування. Після цього вижиманням ребром або основою долоні прогрівають масажовані тканини. Потім проводять поверхневе розтирання «пилкою» долонями, приділяючи особливої уваги ділянкам з обмеженою рухомістю шкіри. Повторивши погладжування, поступово проникають углиб і розминають м'язи спини в послідовності: спочатку основою долоні, а потім подушечками 2-5 пальців. При цьому особливої уваги надають опрацьовуванню локальних м'язових ущільнень у зоні опуклості викривлення хребта. Після цього, кінчиками 2-5 пальців гвинтоподібними рухами розтирають зони міжхребцевих та реберно-поперечних суглобів; основою долоні або гребенем кулака - крижі; подушечками пальців - гребені клубових кісток, ребра і міжреберні проміжки.

Спеціальна частина. Спочатку розтягують м'язи в зоні максимальної увігнутості дуги викривлення. Першим проводять відведення паравертебральних м'язів. Для чого подушечки 2-3 пальців обох рук проникають між остистими відростками і довгими м'язами спини та плавним рухом відводять останні в бік. Тут не слід допускати прослизання м'язів під пальцями. Утримавши їх в такому положенні 3-4 секунди, також плавно відпускають назад. Потім ці розтягування доповнюють давлючим розтягуванням. Їх виконують в зоні максимального м'язового напруження: між 2-4 пальцями обох рук, легким натиском створюють шкірну складку і притиснувши м'язи до кісткової основи, руки розводять в протилежних напрямах. Далі розтягують нижній край трапецієподібного м'яза: подушечками пальців проникають під його зовнішній край і плавним рухом підводять цю частину м'яза у бік хребта. Витримавши паузу відпускають м'яз назад. Найширший м'яз з даного боку розтягують поперечним розминанням: м'яз захоплюють обома руками як при подвійному кільцевому розминанні і далі одну з них приводять до себе, а іншу відводять від себе і утримують їх у такому положенні 3-4 секунди. Потім плавно відпускають [44].

Після розтягувань з боку увігнутості, на вершині опуклості виконують давлючу стимуляцію паравертебральних м'язів. З цією метою основою обох долонь на відстані 5-6 см одна від одної, притискують ці м'язи до кісткової основи і виконують декілька пружних різких зустрічних рухів. Таке ж саме виконують уздовж нижнього краю трапецієподібного м'яза. Далі, захопивши найширший м'яз обома руками, пружними зустрічними рухами імітують локальні скорочення найширшого м'яза. На завершення, в зоні опуклості виконують стьобання або рубання і погладжують усю масажовану ділянку [10].

Масаж передньої частини тулуба виконують у вихідному положенні лежачи на спині, руки вздовж тулуба, під колінні суглоби кладуть валик. Починають з боку опущеного надпліччя. Спочатку в напрямі від грудини до плечового суглоба поперемінно погладжують зону великого грудного м'яза потім вижимають основою долоні.

Далі після поперемінного погладжування проводять подвійне кільцеве розминання. Як спеціальний прийом, виконують розтягування великого грудного м'яза, для чого захопивши його між великим та іншими пальцями, плавним рухом наближають до ключиці, утримують в натягнутому стані 3-4 секунди і також плавно відпускають. Завершують погладжуванням. Після цього подушечками пальців спочатку погладжують міжреберні проміжки, а потім невеличкими спіралеподібними рухами розминають міжреберні і зубчастий м'язи. Наприкінці знов погладжують [9].

Далі зону великого грудного м'яза масажують з боку піднесеного надпліччя. Спочатку прямолінійними рухами від груднини до плечового суглоба погладжують усю масажовану ділянку, потім вижимають основою долоні. Після погладжування, запобігаючи значного розтягання, розминають безпосередньо великий грудний м'яз тільки давлючими прийомами: основою долоні і подушечками пальців, де приділяють увагу усуненню можливих м'язових ущільнень. Стимулюють цей м'яз, захопивши його обома руками на відстані 3-4 см і зустрічними пружними рухами імітують скорочення. Для більшої ефективності на всій зоні проводять пунктирування з рідкою частотою. Всі прийоми, як завжди, чергують з погладжуванням. Після цього подушечками пальців спочатку погладжують міжреберні проміжки, потім дрібними спіралеподібними рухами розминають міжреберні та зубчастий м'язи. Завершують опрацьовування ділянки погладжуванням [44].

Зону грудини передусім погладжують і далі основою долоні або подушечками пальців, спіралеподібними чи круговими рухами, ретельно розтирають, приділяючи особливої уваги грудинно-реберним сполученням. Після чого основою долонь і великими пальцями обох рук, одночасно з обох боків, спочатку прямолінійно погладжують підребер'я, потім штриховими рухами їх розтирають.

Живіт погладжують за напрямом перистальтики товстої кишки. Далі долонною поверхнею всієї кисті спіралеподібно його розтирають, просуваючи руку в тому ж напрямі. Прямий м'яз живота розминають подвійним кільцевим прийомом. На завершення, виконують стьобання на прямому м'язі живота. Всі описані прийоми чергують з погладжуванням.

Тривалість процедури 20-25 хвилин, кількість повторень - 10 або 15-20 разів [14].

2.4 Фізіотерапія при порушеннях постави

Кліматолікування. Під кліматолікуванням розуміють сукупність методів, включаючи дозовану дію на організм кліматичних факторів і спеціальних кліматопроцедур. Кліматотерапія показана пацієнтам з порушенням постави, так як вона сприяє загально зміцнювальному ефекту, підвищує реактивність організм, сприяє активізації репаративних процесів. Вплив клімату на організм людини здійснюється шляхом впливу на зір, нюх, слух, кожні рецептори, дихальні шляхи та ін.. Знаходження у повітрі морського узбережжя, іонів солі, вологість його свіжість, шум морських хвиль, красота та живописність пейзажу - ось далеко неповній перечень комплексного впливу клімату на організм дитини. Перебування дитини в умовах приморського курорту оказує стимулюючий вплив на його організм - активізує процеси обміну речовин, покращує показники крові, підвищує апетит і емоціональний тонус. Кліматотерапія показана пацієнтам з дефектами постави. Застосовують кліматолікування бальнео-, пелоідо-, таласотерапію [9].

Кліматолікування проводиться з урахуванням вентиляції та життєвої ємкості легенів пацієнта, які звичайно знижені у хворих з вираженим дефектом постави. В зв'язку с цим особливе значення має режим оптимальної аерації, максимально довге перебування дітей на свіжому повітрі. В літній період діти повинні знаходитися на свіжому повітрі або в кліматопавільйонах. Денний і нічний сон, шкільні заняття проводити при відкритих фрамугах. В літній час призначають повітряні ванни по режиму слабого і помірного впливу, їх здійснюють в ранковий і передвечірній час при безвітряній погоді. В результаті аеротерапії, краще вентилюється альвеолярне повітря, посилюєть кровообіг. Тривале подразівнення повітрям кожних рецепторів, відкритих частин тіла і нервовіх закінчень слизових оболонок верхніх дихальних шляхів веде до покращення регулювання терморегуляціонних механізмів, ССС, органів дихання [27].

Пелоідотерапія. В реабілітації дітей з порушенням постави використовуються торф'яні, сульфідні, ілові, органічні ілові, прісноводні і сопочні грязі.

На Євпаторському курорті використовуються сульфидно-ілові грязі. Існує дві основні теорії, пояснюючи механізм дії грязі - фізична і механічна. В основі фізичної теорії покладений тепловій ефект дії грязі (розширення кров'яних судин, підсилення притоку артеріальної крові, активізація окисно-відновлюючих процесів і обмінних процесів). В результаті цього спостерігається десенсебілізивна розсмоктуюча дія, підсилюючи репаративні та імунозахисні процеси. Окрім теплового ефекту, відомо утворення слабого електричного поля між гряззю та кожним покровом, а також механічний тиск на тканини по типу масажу.

В результаті температурного і механічного впливу грязьової аплікації спочатку спостерігається коротко часовий спазм капілярів, після якого тривалий час спостерігається їх розширення з виникненням активної гіперемії поверхневих і більш глибоких тканин [34].

Хімічна теорія пояснює механізм дії грязі за рахунок проникнення в тканини біологічно активних компонентів які входять в склад грязі. При цьому фізичні фактори (тепловий, механічний) виконують спомагаючу роль, полегшуючи проникнення грязі через непошкоджену кожу.

В реакції дитини і дорослої людини на грязьову процедуру розрізняють наступні реакції: складно-рефлекторну, виникаючу у зв'язку з подразівненням механо-, хемо- і осморецепторів шкірних покровів.

При враженні опорно-рухового апарату грязелікування, стимулює функцію надниркових залоз, біосинтез катехоламінів, підвищуючи проникність капілярів, трофіку тканин, знижує сенсибілізацію організму, сприяє активізації репаративних процесів, відновлення рухової функції [35].

В теперішній час використовуються наступні методи грязелікування: грязьові ванни загальні і місцеві, аплікація, компреси, припарки. Використання загальних грязьових процедур у дітей вельми обмежена. Найбільш поширеними методами є грязьові аплікації у вигляді «куртки», «трусів», «брюк», «панчох», «стрічки» вздовж хребта та ін..

Під час процедур поражений сегмент тіла пацієнта вкривають грязьовим розчином завтовшки 2-6 см., потім, укутують ковдрою, простирадлом. Температура грязьового розчину коливається від 38 до 420С, експозиція процедури складає від 5 до 30 хвилин. На курс лікування назначають 8-15 процедур, відпускають частіше через день [11].

Оскільки вплив лікувальної грязі продовжується і після припинення процедури, тобто в фазі наслідків, тому дитині необхідний відпочинок, який повинен складати 40-45 хвилин. У дні вільні від грязьових процедур, проводять бальнео-, гідрокінезотерапію.

Бальнеотерапія. Для реабілітації дітей з порушенням постави використовуються природні мінеральні води, які містять у підвищеній концентрації неорганічні, органічні компоненти й гази, які мають певні фізико-хімічні властивості (радіоактивність, реакція середовища).

У наш час існують три основні теорії механізми дії мінеральних вод: локальна дія, гуморальна і рефлекторна [27].

Під час зовнішнього застосування дії мінеральних вод переважно базуються на рефлекторному подразівненні механо-, хемо-, термо-, баро-, осморецепторів шкіри. Разом з цим мінеральні води сприяють утворенню у шкірі біологічно активних речовин. Менш виражений ефект ванн, який базується на проникненні газів в дихальні шляхи, а також дією на зоровий, нюховий та слуховий аналізатори з формуванням умовно рефлекторних реакцій [34].

При зовнішньому застосуванні мінеральних вод спостерігається термічний, хімічний і механічний ефекти. Термічний вплив тим більший, чим більша різниця температур між тілом пацієнта і водою. Діти краще переносять ванни індиферентної температури 36-370С. Дітям старшого віку і підросткам можуть назначатися ванни більш низької чи більш високої температури. Механічний вплив чинить вся маса води на тіло, чим вищий чим вища питома вага води, тим більш виражена ця дія. В реабілітації дітей з порушення постави в санаторії "Прометей" були використані ванни з морською водою, вони активніше мінеральних ванн, більш низької мінералізації. Вплив ванн посилюється при русі води, наприклад під час гідрокінезотерапії, труйного масажу, де також була використана морська вода.

Хімічний ефект чинять розчинені у воді іони солей, органічні речовини і гази. Вони впливають на шкіру, подразнюють нервові закінчення і викликають нервово-рефлекторну і гуморальну реакції, нормалізують обмін речовин, трофіку тканей, функцію нервової системи. Ванну призначають після періоду адаптації, спочатку по 5-6 хвилин, потім її поступово підвищують до 10-12 хвилин, процедури назначають через день, курс лікування включає 12-15 процедур.

Бальнеотерапія проводиться в першій половині дня не менш ніж через годину після прийому їжі. Перед ванною необхідний відпочинок до 10 хвилин для зняття збудження і втоми. У ванній дитина повинна знаходитися у положенні напівлежачи з витягнутими уздовж тулуба руками. Рівень води повинен відповідати пахвовим ямкам. Відпочинок після прийому ванн в першій половині курсу бальнеотерапії досягає 30 хвилин, у другій половині - не менше 20 хвилин. У тому числі грязьові аплікації [35].

Дітям з захворюваннями і наслідками травм опорно-рухового апарату призначають вуглекисневі, сірководневі, радонові, хлоридно-натрієві і йодо-бромові ванни.

Апаратна фізіотерапія. У комплексній санаторній реабілітації дітей з патологією опорно-рухового апарату застосовуються різні методи апаратної фізіотерапії. Задачі фізіотерапії полягають у зниженні активності запального процесу, активізації репаративних процесів, зменшенні больового синдрому, покращення кровообігу і трофіки тканин, попередження і усунення контрактур, а також відновлювальних реакцій і головних адаптаційних систем організму.

Фізіотерапевтичні процедури у дітей необхідно застосовувати в дозуваннях адекватних віку пацієнта, активності патологічного процесу, стану адаптаційно-компенсаторних механізмів, загальної і місцевої реактивності. Порушення принципу адекватності може призвести до загострення захворювання. Принципом фізіотерапії є своєчасне використання фізичних факторів, правильне сполучення їх, примітивність в лікуванні [11].

Електростимуляція

Метод ґрунтується на використанні імпульсів або приривчастого гальванічного току для ритмічних скорочень м'язів. В результаті електростимуляції спостерігається пасивне скорочення м'язів, котрі приводять до поступового відновлення її скоротлювальної функції, покращення кровообігу і трофіці м'язової тканини. Розрізняють пасивну і пасивно-активну електростимуляцію. Першу проводять при неможливості м'язового скорочення, другу при слабкому активному скороченні м'язів з метою її посилення. До початку курсу реабілітації визначають реакцію нервів і м'язів на подразнення електричним током для виявлення їх функціонального стану. При цьому визначають оптимальні параметри току, необхідні для стимуляції в тому числі частоту експоненціального імпульсного току в секунду, кількість модуляцій. Електростимуляцію рухомих м'язів тулуба проводять через день по наступній методиці: впродовж 2 хвилин здійснюють перерву, проводити процедури потрібно протягом 10-20 хвилин з модуляцією 16-20 скорочень в хвилину, сила току 6-10 мА, 15-20 мА. Для попередження перевтомлення м'язів необхідно раціональне сполучення ритмічності величини токів і пауз. Повторний курс лікування при наявності показань проводять через місяць. Використовують апарати АСМ-3, СНІМ-1, "Ампліпульс-3", "Ампліпульс-3Т", "Стимул-1", "Стимул-2". Протипоказання до застосування: гострі запальні захворювання, кровотеча, переломи кісток, які не зрослися, злоякісні новоутворення, нестерпність току [27].

Можливе комбінування з електрофорезом та другими фізичними методами лікування. Попередньо призначають УВЧ, яке збільшує проникність шкірних покровів, підсилює фармакологічну активність лікувальних речовин.

Із методів апаратної фізіотерапії застосовують індуктотермію у сполученні з електрофорезом кальцію і фосфору, Електростимуляцію м'язів, загальне ультрафіолетове опромінювання.

Індуктотермія і електрофорез кальцію і фосфору, проводяться по наступній методиці. 2 електроди площею 150 см2 накладаються паравертебрально паралельно один одному на рівні дуги викривлення хребта. Перший електрод з серветкою, змоченою 5% розчино хлористого кальцію, з'єднують з анодом гальванічного апарату, 2 електрод з серветкою, змоченою 1% розчино фосфорно-кислого натрію, з'єднують з катодом. Поверх цих електродів встановлюють електродиск діаметром 20 см від апарату для індуктотермії ДКВ - 1 щільність току від 0,05 до0,08 мА/см2, проводять через день на протязі 15 хвилин, курс лікування 10-12 процедур. В зоні сполучення впливу індуктотермії і електрофорезу кальцію і фосфору утворюються електричне поле і ендогенне тепло, в результаті чого покращується кровообіг і трофіка м'язів.

При сполученні методів електрофорез проводять після ультразвуку. УВЧ сприяє більшій концентрації лікувальних речовин в тканинах, мікрохвилі - збільшують проникність тканин. Електрофорез проводять через 30-90 хвилин після обох процедур [34].

При використанні парафінових, озокеритових, грязьових аплікацій на великій поверхні тіла, електрофорез, як і другі методи апаратної терапії призначають в інші дні.

Ванни, гідрокінезотерапія, струминний масаж і лікарський електрофорез використовують зазвичай в різні дні. У дітей старшого віку ванни можна проводити через2 години після Електропроцедури.

Масаж використовують у ті ж або різні дні з електрофорезом. При сполученні обох процедур упродовж дня електрофорез проводять через 30-90 хвилин після масажу, або масаж через 2-3 години після електрофорезу лікарської речовини.

Раціональне використання апаратної фізіотерапії у дітей порушенням постави у комплексі з другими реабілітаційними заходами дозволяє підвищити ефективність реабілітації, досягти оптимальних функціональних результатів [28,29,35].

ГЛАВА 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ПОСТАВИ

Виявлення порушення постави, а також оцінка ефективності лікувальної фізкультури у процесі виправлення постави потребує ретельного систематичного обстеження хворого.

Обстеження розпочинають з огляду, який слід проводити у відповідній послідовності: спереду, ззаду і с боку. Людина повинна стояти невимушено, ноги розігнуті в колінах, стопи розташовані паралельно на відстані стопи друг від друга.

При огляді людини спереду людину, яка має неправильну поставу, визначають вертикальне положення голови, підборіддя злегка при підняте, лінія, з'єднуюча нижній край орбіти і козелок вуха, горизонтальна; шийно-плечові кути які утворилися боковою поверхнею шиї і надпліччями, одинакові. Надпліччя знаходяться на одному рівні, опущенні і розведенні. Грудна клітка симетрична відносно середній лінії також симетричний живіт. Переднє-верхні остистість клубових кісток знаходиться на одному рівні [42].

При огляді ззаду визначається симетрія розташування лопаток вони злегка зведені і прижаті до тулуба.

Трикутники талії (трикутники, створені талією і внутрішньою стороною вільно опущеної руки) при огляді спереду і ззаду симетричні.

При огляді збоку правильна постава характеризується декілька при піднятою грудною клітиною і піднятим животом, прямими нижніми кінцівками, а також помірно вираженими фізіологічними вигинами хребта. При нормальному положенні хребта остисті відростки лежать на прямій лінії. Для більш наглядного визначення положення хребта місця проекції остистих відростків на шкірі спині відмічають йодом [31].

При виявленні дефектів постави для більш детального виявлення асиметрій використовують сітковий екран с 10-сантиметровими квадратами, за який вміщується людина. Глибина лордозу визначається приладом який складається із двох лінійок: вертикальної і горизонтальної. По розділенню вертикальної лінійки встановлюється висота заміру, по горизонтальній лінійці, яка з'єднана з першою муфтою що ковзає, вимірюється глибина лордозів [36].

Для вимірювання кута нахилу таза використовується акушерський тазометр з приєднаним до нього транспортиром з виском. Одна ніжка тазометра розміщається на верхньому краю лонного зчленування, а друга на остистому відростку IV поперекового хребця, при цьому нитка виска показує кут нахилу тазу в градусах по відношенню до горизонтальної лінії, який проходить через верхній край лонного зчленування, який в нормі - від 350 до 450. Для вимірювання відставання лопаток від плоскості спини використовується лінійка. При вираженій асиметрії вимірюють напівокружність грудної клітини (сантиметровою лінійкою від остистих відростків до середини грудини) з правої та лівої сторони (див. мал. 3.12) [42].

Мал. 3.12 Тазокутомір

Для виявлення дефектів постави в сагітальній площині виконують огляд збоку. При цьому звертають увагу на положення голови, руки, лопаток, виразність фізіологічних вигинів хребта і положення нижніх кінцівок.

При круглій спині визначається зменшення шийного і поперекового лордозів і збільшення грудного кіфозу. Голова нахилена вперед, плечі звисають, лопатки крилоподібні, спина дугоподібна, сідниці сплощені, коліна декілька зігнуті. Зв'язки і м'язи спини розтягнуті, Грудні м'язи вкорочені. Кут нахилу таза зменшеній [60].

При кругло увігнутій спині у верхній половині тулуба зміни подібні таким як при круглій спині. Різко збільшений поперековий лордоз, черевна стінка в'яла, розтягнута (відвислий живіт). М'язи задньої поверхні стегон знаходяться у стані розтягнення, а м'язи передньої поверхні стегон укорочені. Кут нахилу таза збільшений.

Плоска спина характеризується зменшенням фізіологічних вигинів хребта. Грудна клітка сплощена, вузька. М'язи спини послаблені, лопатки відстають (крилоподібні). Кут нахилу таза зменшений.

Плоско-увігнута спина є варіантом плоскої спини, але зі збільшеним поперекового лордозу, сідниці вип'ячені назад [36].

Для виявлення порушень постави у фронтальній площині (асиметричної постави) необхідно огляд ззаду і спереду. При цьому відзначається нахил пояса вперед, одне надпліччя вище за інше, хребет відхилений в сторону піднятого надпліччя, лопатка на стороні увігнутості хребта розташована нижче, трикутники талії асиметричні. М'язи тулуба послаблені.

Рентгенологічне дослідження хребта патології не виявляє. Асиметрія при цьому виді порушення постави може бути виправлена шляхом напруження м'язів.

Для оцінки сили м'язів спини та живота приймається положення лицем вниз поперек кушетки або гімнастичної лавки так щоб верхня частина тулуба до гребенів клубових кісток знаходилась на вису, руки на пояс (ноги утримує людина яка проводить огляд). Час до повної втоми м'язів визначається по секундоміру. (Для дітей 7-11 років після курсу занять ЛФК воно повинно становити не менш 1-2 хвилини, а для 12-16 років - 2-4 хвилини). Оцінка сили м'язів правої і лівої половини тулуба виконується так же, але в положенні лежачи на боку. Час утримання для дітей 7-11 років - 1-1,5 хвилини, 12-16 років - 1,5-3 хвилини. Сила м'язів черевного пресу визначається числом переходів із положення на спині (руки на поясі) в положення сидячи і навпаки (ноги фіксуються). Темп повільний (не вищий 16 разів за хвилину). Після курсу занять ЛФК діти 7-11 років повинні виконувати це завдання 15-20 разів, а у віці 12-16 - 20-40 разів [31].

Обстеження необхідно доповнити вимірюванням ваги, зросту стоячи і сидячи, динамометрію правої кисті, вимірювання ваги краще проводити зранку після відвідування туалету і до їжі, зріст теж краще бути виміряти зранку так як на протязі дня зріст людини має тенденцію змінюватись.

Функціональній стан м'язів тулуба можна вивчати за допомогою біометрії. Проводять зразкову міотонометрію правої та лівої половини спини - м'язів розгинаючих хребет: трапецієподібний м'яз (між хребтом і внутрішнім краєм лопатки), задньої верхньої і нижньої зубчастого м'яза (під лопаткою), а також м'язів, випрямляючих хребет (по бокам від хребта в нижньогрудному і поперековому відділі) [21].

При оцінці ефективності ЛФК при усіх видах дефектів хребта необхідно орієнтуватися на поставленні лікувальні задачі. Перш за все по позитивній клінічній динаміці, тобто зменшення або ліквідація при знаків описаних вище: зменшення асиметрії тіла, нормалізація фізіологічної кривизни, кута нахилу тазу, вирівнювання м'язової сили і тонусу м'язів, відновлення нормальної рухливості хребта.

Важливим клінічним і функціональним показником ефективності ЛФК є сформований навик правильної постави.

Функціональним та клінічним показником укріплення м'язового корсету є збільшення маси м'язів і зріст силової витривалості по даним вище перелічених проб [36].

Показником її ефективності по відношенню до загальних задач є вивчення фізичного розвитку фізичної працездатності. Покращення фізичного розвитку і усунення наявних деформацій встановлюється при поетапній оцінці зросту стоячи і сидячи, маси тіла, окружності грудної клітини і т. і. шляхом порівняння їх з висхідними даними, а по можливості - з даними відповідних величин.

Найбільш простою і доступною методикою визначення або відсутності порушень постави є тестова картка

Таблиця 3.1

Тестова картка для визначення порушень постави

Зміст питання

Відповіді

1

Явне пошкодження органів руху, викликане вродженими пороками, травмами, хворобами

Так

Ні

2

Голова, шия відхилена від середньої лінії, плечі, лопатки, таз встановлені не симетрично

Так

Ні

3

Виражена деформація грудної клітини - грудь «сапожника», запавши «курінна » ( змінення діаметрів грудної клітини, грудина та мечовидний відросток різко витупають вперед)

Так

Ні

4

Виражене збільшення або зменшення фізіологічних викривлень хребта

Так

Ні

5

Сильно відставлені лопатки («крилоподібні» лопатки)

Так

Ні

6

Сильне випирання живота (більше 2 см від лінії грудної клітини)

Так

Ні

7

Порушення вісі нижніх кінцівок (О-образні, Х- образні)

Так

Ні

8

Нерівність трикутників талії

Так

Ні

9

Вальгусне положення п'яток

Так

Ні

10

Явне відхилення в ході: кульгаюча, «вутяча»

Так

Ні

Результати даного тестування оцінюються наступним шляхом: 1) нормальна постава - всі негативні відповіді; 2) незначні порушення постави: 0 позитивних відповідей на на один або декілька питань в номерах 3,5,6,7. Необхідно спостереження в дошкільних закладах; 3) виражене порушення постави - позитивні відповіді на питання 1,2,4,8,9,10 (один або декілька явно). Необхідна консультація ортопеда (див. табл. 3.1) [46,47].

Проба Штанге. Учень в положенні сидячи робить глибокий вдих і видих, потім знову вдих (приблизно 80% від максимального), закриває рот і одночасно затискає пальцями ніс, затримує дихання (секундомір включається в кінці вдиху і виключається з початком видиху). Здорові нетреновані люди здатні затримати дихання на 40-55 с, ті, що регулярно займаються фізичною культурою і спортом - на 60-90 с і більше. При втомі, перетренуванні час затримання дихання знижується.

Проба Генчі передбачає затримку дихання після видиху. Її можна проводити не раніше як через 5-7 хв. після проби Штанге. Здорові нетреновані люди здатні затримати дихання на 25-30 с, добре підготовлені фізкультурники - 40-60 с і довше [42].

Дослідження фізичної працездатності проводиться пробами та тестами такими як: проба Мартіне-Кушелевского, Лєтунова, гарвардський степ тест, PWC170, PWC150.

Проба Мартіне-Кушелевського. В обстежуваного в положенні сидячи підраховують ЧСС за 10 секунд до одержання 2-3 однакових розмірів підряд і після цього вимірюють артеріальний тиск.

Після реєстрації розмірів ЧСС і артеріального тиску в стані відносного

спокою обстежуваний, не знімаючи манжети, виконує стандартне фізичне навантаження (частіше всього застосовується проба Мартіне-Кушелевського у виді 20 глибоких присідань за 30 секунд). Після виконання присідань обстежуваний негайно сідає й у перші 10 секунд у нього підраховують ЧСС; слідом за цим протягом наступних 40 секунд визначають артеріальний тиск. Починаючи з 50-ї секунди після навантаження, ЧСС підраховують кожні 10 секунд до її повернення до вихідного рівня. Після відновлення ЧСС вимірюють артеріальний тиск. Якщо він не нормалізувався, його вимірюють кожні 2 хвилини до повернення до вихідного рівня [60].

Отримані значення ЧСС і артеріальний тиск у пункті 2 заносять у спеціальну таблицю (див. табл. 3.2) і за характером зміни цих параметрів після навантаження й особливостями їх відновлення роблять висновок про тип реакції серцево-судинної системи випробуваного на стандартне фізичне навантаження [31].

фізичний реабілітація дитина постава

Таблиця 3.2

Розміри ЧСС і артеріальний тиск на різних етапах функціональної проби Мартіне-Кушелевського

Комбінована тримиттєва проба Лєтунова

1) 20 присідань за 30 секунд (розглядається як розминка перед наступними видами м'язової діяльності);

2) 15-секундний біг на місці в максимальному темпі (стегно піднімається до горизонтального положення) (навантаження на швидкість);

3) 3-хвилинний біг на місці в темпі 180 кроків за хвилину (стегно піднімається приблизно на 75 градусів) (навантаження на витривалість) [60].

Після визначення в стані відносного спокою в обстежуваного ЧСС і артеріального тиску він виконує 20 глибоких присідань за 30 секунд. У перші 10 секунд після навантаження визначають ЧСС, а далі протягом 40 секунд виміряють артеріальний тиск. Починаючи з 50-ої секунди знову реєструють ЧСС за 10-секундними відрізками і за поверненням її до норми, але не раніше, ніж через 2 хвилини після навантаження, знову визначають артеріальний тиск.

Друга частина проби полягає у виконанні обстежуваним 15-секундного бігу на місці в максимальному темпі. Відразіву після цього виду навантаження в міряють ЧСС і артеріальний тиск протягом 4-х хвилин за такою схемою: на почтку і наприкінці кожної хвилини протягом 10 секунд визначають ЧСС, а в проміжку між цими операціями - артеріальний тиск) [55].

По закінченні 4-ої хвилини відновлення після 15-секундного бігу на місці виконується 3-я частина проби Лєтунова - біг на місці протягом 3-х хвилин (темп - 180 кроків на хвилину). Після бігу протягом 4-х хвилин реєструють ЧСС і артеріальний тиск (див. табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Розміри ЧСС і артеріального тиску на різних етапах комбінованої проби Лєтунова

Всі отримані дані заносяться в спеціальну таблицю, аналізуються (оцінюється характер змін ЧСС і артеріальний тиск після кожного виду навантаження, час їхнього відновлення) і робиться висновок про тип реакції серцево-судинної системи на: 1) розминку; 2) швидкісну роботу; 3) роботу на витривалість [60].

Гарвардський степ-тест. Для проведення цього тесту випробовуваному пропонується протягом 5 хвилин виконати підйом на сходинку в ритмі 30 кроків на хвилину. Темп сходжень задається метрономом, що встановлюється на 120 уд/хвилин Після виконання роботи в обстежуваного 3 рази (протягом перших 30 секунд 2-й, 3-й і 4-й хвилин) реєструється розмір ЧСС (кількість ударів за 30 секунд). У випадку, якщо обстежуваний у процесі сходжень через втому починає відставати від заданого метрономом темпу, то через 15-20 секунд після перших ознак «аритмії» тест припиняють і фіксують фактичний час роботи в секундах. Тест необхідно припинити при появі зовнішніх ознак надмірного стомлення: блідості обличчя, спіткань тощо [31].

Індекс Гарвардського степ-тесту розраховують за формулою:

де t - фактичний час сходження обстежуваного у секундах; f1, f2 і f3 - частота серцевих скорочень за 30с відповідно на 2-ій, 3-ій і 4-ій хвилині відновлення. Необхідно відзначити, що при масових обстеженнях дуже часто використовується скорочена формула Гарвардського степ-тесту, відповідно до якої розмір ЧСС реєструється тільки один разів (у перші 30 секунд 2-ої хвилини відбудовного періоду. У цьому випадку:

Отримані в результаті розрахунку кількісні значення ІГСТ використовують для якісної оцінки фізичної працездатності випробовуваного відповідно до даних, поданих у таблиці (див. табл. 3.4) [42].

Таблиця 3.4

Оцінка фізичної працездатності за індексом Гарвардського степ-тесту

PWC170(з англійської Physical Working Capacity - фізична працездатність). У процесі виконання такого теста обстежуваний виконує два 5-ти хвилинні навантаження різної потужності із 3-хвилинним інтервалом відпочинку між ними. В останні 30 секунд кожного з навантажень у випробовуваного реєструється ЧСС. Потужності початкового (N1) і повторного (N2) фізичного навантаження була розроблена спеціальна таблиця (див. табл. 3.5., 3.6). відповідно до якої потужність першого навантаження (N1) задається залежно від маси тіла випробовуваного, а повторного (N2) - від рівня тренованості обстежуваного, складає звичайно N1 + 50, 100 або 150% від потужності першого або початкового навантаження [60].

Формули розрахунку аPWC170 і вPWC170:

де аPWC170 - абсолютний розмір PWC170 (кгм/хв); N1 - потужність першого навантаження (кгм/хв); N2 - потужність другого навантаження (кгм/хв); ЧСС1 - частота серцевих скорочень (уд/хв) наприкінці першого навантаження; ЧСС2 - частота серцевих скорочень (уд/хв) наприкінці другого навантаження.

де вPWC170 - відносний розмір PWC170 (кгм/хв./кг); аPWC170 - абсолютний розмір PWC170 (кгм/хв); М - маса тіла (кг) [19].

Таблиця 3.5

Залежність величини потужності початкового навантаження (N1) від маси тіла обстежуваного

Таблиця 3.6

Приблизні значення величин потужності перших (N1) та других (N2) фізичних навантажень для визначення загальної фізичної працездатності за тестом PWC170 (кгм/хв)

Отримані значення аPWC170 і вPWC170 заносяться в спеціальну таблицю, на підставі аналізу якої робляться висновок про індивідуальну фізичну працездатність (див. табл. 3.7.).

Таблиця 3.7

Величини аPWC170 і вPWC170, зареєстровані з використанням тесту PWC170

аPWC170 (кгм/хв. або Вт)

вPWC170 (кгм/хв. або Вт/хв./кг)

% відх.

Оцінка рухливості хребта вперед в поперековому відділі визначається з висхідного положення стоячи: основна стійка, стопи розташовані паралельно, дитина повинна нахилити тулуб і торкнутися пола пальцями, а краще долонями, не згинаючи ніг в колінах. Якщо пальці не досягаюсь полу, значить, рухливість недостатня. Відстань від полу до пальців вимірюється сантиметровою стрічкою (для зрівнювання з наступними вимірюваннями) (див. мал. 3.12.а,б,в) [44].

Мал. 3.12 Визначення рухливості хребта при нахилі вперед: А - гіпорухливість; Б - нормальна рухливість; В - гіперрухливість

Оцінка рухливості хребта назад в поперековому відділі.. Дослідження розгинання в поперековому відділі хребта проводиться наступним чином. Людина лежить на животі, кисті упираються в підлогу, кінчики пальців на рівні пліч, лікті відведені назад. Інструктор ближньою рукою фіксує ділянку таза. Потім дитина при піднімається на руках на скільки йому дозволяє хребет без допоміжних рухів тазом. Ступінь розгинання визначається по внутрішньому куту, утвореним ліктьовим суглобом. Якщо внутрішній кут доходить до 60 градусів, то ці показники рахуються гіпорухливими, якщо кут 60 - 90 градусів, то рухливість в нормі, якщо більше 90 градусів - поперековий відділ хребта гіперрухливий (див. мал. 3.13.а,б,в).

Мал. 3.13 Визначення рухливості хребта при розгинанні тулуба:

А - гіпорухливість; Б - нормальна рухливість; В - гіперрухливість

Оцінка рухливості хребта в сторони в поперековому відділі. Нахили вправо і вліво в поперековому відділі хребта у нормі складають до 35 градусів в кожну сторону. При орієн тованій пробі дитина стоїть, ноги разівом, і нахиляється в сторони. Ступінь рухливості визначається виском від пахових складок, протилежній стороні нахилу. При гіпорухливості (ступінь А) висок досягає середини тазу, при нормальній рухливості (ступінь Б) висок доходить до внутрішньої сторони сідниці на стороні нахилу, а при гіперрухливості (ступінь В) - до зовнішньої половини цієї сідниці (до латерального краю таза) (див. мал. 3.14.а,б,в) [25,44].

Мал. 3.14 Визначення рухливості хребта при нахилі тулуба в сторони: А - гіпорухливість; Б - нормальна рухливість; В - гіперрухливість

Оцінка рухливості хребта в грудному відділі можна дослідити наступним чином. Людина сидить на краю кушетки (таз зафіксований), фіксуючи плечовий пояс складеними на затилку руками. Спочатку пропонують зробити активні згинання, розгинання, бокові нахили і ротацію в обидві сторони. Інструктор під час виконання рухів контролює фіксацію таза.

У грудному відділі амплітуда руху у нормі складає: згинання вперед на 45 градусів, розгинання на 25 градусів, нахили вправо і вліво на 20 градусів.

Ротація (повороти вправо і вліво) до 50 градусів - гіпорухливість, 50 - 70 градусів - нормальна рухливість, більше 70 градусів в кожну сторону - гіперрухливість (див. мал. 3.15.а,б,в) [44].

Мал. 3.15 Визначення рухливості при ротації тулуба:

А - гіпорухливість; Б - нормальна рухливість; В - гіперрухливість

Оцінка рухливості хребта в грудному відділі в шийному відділі. Дослідження шийного відділу проводиться з вихідного положення сидячи. Дитина починає виконувати активні рухи: нахили голови вперед назад, бокові нахили і ротацію голови [31, 33].


Подобные документы

  • Клініко-фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм дітей-підлітків при порушеннях постави. Характеристика нормальної постави, формування та причини порушень. Профілактика, фізіотерапія та лікувальний масаж.

    курсовая работа [72,8 K], добавлен 13.11.2014

  • Особливості фізичного розвитку та стану постави у дітей молодшого шкільного віку, які страждають на сколіотичну хворобу. Фактори, які визначають формування постави. Класифікація та характеристика ступенів сколіозу. Основні задачі лікувальної гімнастики.

    дипломная работа [656,3 K], добавлен 28.04.2012

  • Клініко-фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм після компресійного перелому хребетного стовпа. Програма фізичної реабілітації хворих. Врахування ефективності застосування засобів фізичної реабілітації.

    дипломная работа [156,3 K], добавлен 25.05.2012

  • Етіологія і патогенез захворювань опорно-рухового апарату у дітей, сколіози. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування методів фізичної реабілітації з метою лікування дефектів ОРА. Корегуюча гімнастика та масаж для виправлення порушення постави.

    дипломная работа [596,2 K], добавлен 20.11.2014

  • Погляди на проблему реабілітації хворих з неврозами. Етіологія та патогенез, клінічна картина та симптоматика неврозів, методи їх діагностики та лікування. Клініко-фізіологічне обґрунтування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях на невроз.

    курсовая работа [108,7 K], добавлен 23.03.2015

  • Анатомо–фізіологічні особливості хребта. Види деформацій скелету у дітей і підлітків, причини виникнення. Структурні особливості правильної постави. Характеристика дефектів постави, сколіотичної хвороби. Класифікація та методи профілактики плоскостопості.

    курсовая работа [76,5 K], добавлен 29.11.2011

  • Особливості фізичного і функціонального розвитку дітей з вадами зору. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування методів і прийомів фізичної реабілітації дошкільників при різних зорових порушеннях, вплив фізичних вправ на ріст і розвиток організму.

    курсовая работа [60,1 K], добавлен 18.01.2011

  • Етіологія, патогенез та діагностика радикуліта. Значення нервової системи, її функціонування. Підходи до фізичної реабілітації при радикуліті, клініко-фізіологічне обґрунтування. ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія, нетрадиційні засоби реабілітації.

    курсовая работа [58,3 K], добавлен 23.10.2016

  • Клінічна картина, етіологія, лікування при гострому та хронічному простатитах. Лікувальна фізкультура як складова фізичної реабілітації в лікуванні захворювань передміхурової залози. Оцінка ефективності засобів фізичної реабілітації на організм хворих.

    контрольная работа [261,7 K], добавлен 08.03.2015

  • Загальна характеристика, етіологія і патогенез, класифікація та клінічна характеристика артритів. Основні підходи до немедикаментозного і відновного лікування захворювання, механізми лікувальної дії фізичних вправ, методики лікувальної фізичної культури.

    контрольная работа [124,6 K], добавлен 16.08.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.