Концертний виступ в контексті виконавської діяльності вокаліста

Аналіз концертного виступу вокаліста та чинників, які враховуються при підготовці. Проходження ряду етапів, пов’язаних з вивченням музичного матеріалу, створенням інтерпретаційної версії, результатом якої стане досягнення відповідного художнього образу.

Рубрика Музыка
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 07.02.2018
Размер файла 21,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Концертний виступ в контексті виконавської діяльності вокаліста

Семененко І.В.,

Іваненко М.В.,

Павлюкова Г.В.

Анотація

В статті аналізується специфіка концертного виступу вокаліста, а також тих чинників, які повинні бути враховані при підготовці до нього. Під час репетиційної діяльності виконавець повинен пройти ряд етапів, пов'язаних з вивченням музичного матеріалу, створенням інтерпретаційної версії, результатом якої стане досягнення відповідного художнього образу, перевтілення у персонажа. Основою концертного виступу має бути передача потрібного емоційного стану з використанням сценічних рухів та розробленою драматургією втілюваної ролі. За рахунок балансу підсвідомого та свідомого начал під час концертного виступу вокаліст повинен прагнути якнайкраще орієнтуватися у стресовій ситуації, контролюючи хвилювання та певним чином трансформуючи його у емоційну подачу музичного матеріалу.

Ключові слова: концертний виступ, вокаліст, актор, стрес, художній образ, роль. концертний музичний інтерпретаційний

Постановка проблеми. Концертна діяльність є головною формою виконавської активності вокаліста. Процес підготовки до неї вимагає значної кількості навичок, вмінь, психологічної налаштованості. Головною вимогою, що постає перед вокалістом є створення інтерпретації твору, яка передбачає залучення творчих здібностей. Виступ постає результатом складної системи взаємодії між автором, виконавцем та публікою, аналіз якої є актуальним завданням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Психологічні аспекти музично-виконавської діяльності аналізуються в праці Ю. Цагареллі. Концертний виступ як особливий вид музично- виконавської діяльності досліджується в роботі Л. Лабінцевої. Музично-виконавська діяльність як засіб творчого розвитку особистості постає у центрі уваги вітчизняної дослідниці І. Івасишин. Аспекти взаємодії свідомого та позасвідомого начал у теорії та практиці вокального виконавства представлені в розробці Л. Василенко. Уявлення про погляди К. Станіславського щодо специфіки акторської майстерності та основні настанови у питанні втілення художнього образу представлено у спогадах видатного актора та режисера, а також його учня та провідного діяча в сфері культури та мистецтва - Г. Крісті.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Попри те, що існує чимало робіт, присвячених аналізу різних форм виконавської музичної концертної діяльності, особливості вокального виконавства залишаються недостатньо дослідженими у вітчизняному просторі, що й зумовлює звернення до даної проблематики.

Мета статті. В статті аналізується специфіка концертного виступу та етапів підготовки до нього в контексті виконавської діяльності вокаліста.

Виклад основного матеріалу. Музична діяльність виконавців нерозривно пов'язана з публічними виступами. Попри те, що в останні роки виникає ряд виконавців, які можуть не виступати у великій глядацькій аудиторії, а записувати твори у студійному просторі та поширювати їх за допомогою аудіовізуальних технологій, це є скоріше виключенням, аніж загальним правилом. Звісно сценічні виступи не виключать наявності аудіо та відеозаписів концерту, адже завдяки розвитку технологій виступи різних музикантів, як професіоналів, так і аматорів досить часто поширюються у мережі Інтернет.

Музично-виконавська діяльність співака виступає як амбівалентний процес, метою якого є глибоке розуміння задуму твору, його засвоєння та вивчення, а з іншого боку - важливим є донесення сутності до слухача. Внаслідок цього виконавець постає своєрідним провідником від композитора до аудиторії. Зазвичай під час концертної діяльності здійснюється процес комунікації між співаком та аудиторією. Цей аспект професійної активності передбачає чималих зусиль з боку виконавців, які пов'язані не лише з репетиційним процесом та опануванням нового музичного репертуару, а й з психологічними аспектами.

Вітчизняний автор І. Івасишин вказує на провідне значення творчості для людини. Причому дане твердження можна екстраполювати, як на вокаліста-виконавця, так і на слухача. Адже процес творчості присутній на всіх етапах функціонування музичного твору - при його формуванні, при виконанні, під час прослуховування. "Прагнення людини до створення того, що приносить їй естетичну насолоду, сприяло розвитку творчої діяльності протягом всієї історії людства. Саме творчість дає можливість людині аналізувати свої потреби, інтереси, схильності, знаходити форми проявів індивідуальної активності. Вона сприяє формуванню особистісної значущості, емоційного розкріпачення, впевненості в собі, забезпечує самостійність у процесі діяльності. Тому проблема творчого розвитку особистості стає однією з найактуальніших у процесі розвитку суспільства" [2, с. 153]. Отже, як було зазначено, творча діяльність сприяє самореалізації людини.

Коли мова йде про виконавця, його творчим завданням постає формування мистецької версії твору, причому в даному випадку можна казати про декілька форм виконавства. Найпростішою формою виступає просте відтворення музичного тексту, максимально наближене до традиції, що склалась в останні роки. Ознакою більшої майстерності буде створення інтерпретаційної версії, яка може залежати від творчого бачення вокаліста і багато в чому буде залежати від його світоглядних орієнтирів. Виконавству притаманні три рівні творчого процесу, як вказує Л. Лабінцева. Для першого характерне усвідомлення нотного тексту та його компонентів, коли відбувається

усвідомлення семантичного значення одиниць музичного синтаксису - мотивів, інтонацій, тем. Під час другого етапу здійснюється переведення комплексу синтаксичних одиниць та їх семантики у художнє ціле. На третьому ж формується драматургічний задум твору, який не лише співпадатиме з нотним текстом, але й відображатиме індивідуальне бачення виконавця. Результатом цього підготовчого етапу стає концертний виступ. "Концертний виступ є однією з основних закономірностей музично-виконавської діяльності й передбачає мобілізацію зусиль виконавця, використання музично-теоретичних знань, практичних умінь та навичок. Концертний виступ акумулює в собі виконавську надійність - якість музиканта-виконавця безпомилково, стійко та необхідно- точно виконувати музичний твір" [4, с. 216].

Варто зазначити, що під час виступу відбувається не лише процес трансляції змісту художнього твору реципієнтові, але йде внутрішнє змагання співака зі стресовим станом, що супроводжує публічну презентацію. "Концертний виступ можна вважати як цілісну систему поведінки, ступінь відповідності попереднього процесу підготовки, знаходження оптимальних засобів нейтралізації й трансформації негативного впливу стресу з метою використання унікальних можливостей, які дає виступ музиканта" [4, с. 216].

Не всі концерти можуть проходити в залах з ідеальними умовами, які можуть мати як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Можливі проблеми фізико-акустичного характеру, які можуть заважати вокалістові в повній мірі продемонструвати свій виконавський рівень, а також складнощі чи точніше перешкоди, сутністю яких є недостатньо відповідальна публіка. В цьому випадку важливу роль має відігравати морально-емоційна стійкість співака. "Особливі вимоги пред'являються до саморегуляції, а також до стабільності виконання. На етапі концертного виступу дуже небажані такі якості як підвищена тривожність і нейротизм. У своїх крайніх проявах тривожність переростає в страх, який зводить нанівець всю підготовчу роботу, приводячи до провалу на концерті" [6, с. 84]. Відповідно вміння регулювати власний емоційний стан, який не буде втрачено, навичка абстрагуватись від оточуючих чинників, здатність транслювати художній образ є вищою метою вокального виконавства.

Л. Лабінцева відмічає ті чинники, що впливають на свідомість виконавця, під час створення художнього образу. Тут значна роль буде відводитись тому, наскільки майстерно він здатен осягнути творчі завдання, які висуваються в конкретному творі. "На самопочуття музиканта-виконавця впливають не тільки загальні психофізіологічні закономірності стресового стану. Важливу роль відіграють художньо-творчі чинники, пов'язані зі складністю досягнення виразності й цільності інтерпретації твору, із необхідністю прагнення високого рівня професійної точності й відповідності гри, артистичності, віртуозності всіх виконавських дій" [4, с. 216].

Якщо казати про специфіку виконавської діяльності різних музикантів, то вимога до творчого перевтілення надзвичайно актуальною постає саме у вокалістів. В той час коли відтворення інструментальних творів потребує їх розуміння та вірного виконання, у випадку вокальних творів вимога вживатися в образ є набагато більш актуальною. Для більшості вокальних виступів притаманна яскрава сценічність, художня образність. їх виконання передбачає активну участь не лише голосового апарату співака, але й мімічну виразність, сценічну дію, використання костюмів, елементи театралізації. Відповідно вимоги до виконавської діяльності значно зростають.

Крім цього треба зазначити, що на відміну від гри на музичному інструменті, вокальне виконавство пов'язане не з фізичним налаштуванням "інструменту", а здебільшого психологічним. Л. Василенко вказує на ті вимоги, які висуваються до співака. "Вокаліст повинен заздалегідь "збудувати" свій музичний інструмент - освоїти вокальну постановку голосу, після цього "налаштувати" свій музичний інструмент - виробити вібраційний, м'язовий і слуховий контроль задля точної вокальної інтонації для кожного твору, тобто розучувати музичний і словесний текст методом "вспівування" і надалі, щодня відновлюючи співацький резонанс, здійснювати художнє доопрацювання твору в послідовному розгортанні художнього образу - відпрацьовувати взаємодію трьох рівнів вокально-виконавської установки" [1, с. 38].

Л. Василенко відмічає важливу роль підсвідомого начала під час вокального виконавства. Досить велике значення, на його думку відводиться в певному сенсі автоматичному відтворенню. Якщо ж відбувається свідоме регулювання компонентів виконавської діяльності, то воно значно змінює якість результату. "Свідоме регулювання компонентів сформованого навику сильно уповільнює і розузгоджує всю діяльність до рівня, на якому цей навик формувався в ході навчання. У співацькій практиці подібної руйнівної дії свідомості можна уникнути, оскільки установка на уявну дійсність має на увазі рівень об'єктивації, за яким свідомість, не втручаючись у систему реалізації всього комплексу вокально-виконавської установки, може контролювати співацьку діяльність з наступного смислового рівня через звукоутворення, дихання, артикуляцію, темп, динаміку тощо" [1, с. 36].

Під час виконавської діяльності співака відбувається певне подвоєння, коли внаслідок необхідності відобразити певний образ здійснюється творче перевтілення. В даному випадку виконавець повинен передати специфіку героя. Подібна задача вимагає осягнення сутності головних характеристик персонажа, намагання не лише творчо передати її за рахунок вокальної партії, а й також використовуючи усі доступні елементи візуальної комунікації, від погляду, виразу обличчя, жестикуляції, постави, рухів. Причому саме від майстерності внутрішнього вживання в образ залежатиме достовірність передачі його публіці. Стосовно специфіки передачі емоційного стану персонажів варто згадати систему К. Станіславського, згідно якої актор повинен будувати власну роль не за рахунок імітації емоцій персонажа, а апелюючи до власних почуттів. Його головним прагненням повинно бути особисте переживання, яке дозволить не вдаватися до використання штампів. Адже якщо відбувається певне дистанціювання між собою та втілюваним образом, глядач може відчути штучність та фальшивість даної дії. "Нехай актор не забуває, і особливо в драматичній сцені, що потрібно завжди жити від своєї власної істоти, а не від ролі, взявши у останньої лише її передбачувані обставини. Таким чином, завдання зводиться до наступного: нехай актор з чистою совістю відповість мені, що він буде фізично робити, тобто, як буде діяти (аж ніяк не переживати. Збережи Бог, думати в цей час про почуття) при даних обставинах..." [5, с. 595].

Крім цього актор, а в нашому випадку співак, повинен побудувати ланцюжок елементарних фізичних дій, які спричинять появу природних переживань. Станіславський був переконаний, що найкращих результатів можна досягнути у разі, якщо виконавець підключає власний досвід для передачі художнього образу, у разі ж якщо його недостатньо, то варто задіяти фантазію. "Вся лінія ролі повинна укладатися в вашу людську лінію життя, доповнюватися вашим особистим життєвим досвідом. Тоді всі моменти ролі і ваші акторські завдання стануть не просто вигаданими, а клаптями вашого власного життя" [3, с. 189]. За рахунок спілкування з автором через споглядання його твору, що здійснюється за посередництвом актора, публіка збагачується новими поглядами, думками та ідеями.

Звернення до концепції Станіславського вважається доцільним не лише завдяки тому, що його погляди на акторську діяльність можна застосувати до співацької виконавської практики, а й завдяки тому, що сам режисер чимало часу працював у оперному театрі, здійснюючи постановки найкращих опер. Г. Крісті зазначав наступне: "Опера для Станіславського - це не побічне захоплення і не відволікання від драми: робота в області музики була необхідна йому для розв'язання ряду загальних питань сценічної техніки і методики творчої роботи. Безсумнівним є вплив оперної діяльності Станіславського і на його діяльність в області драми; він позначився, наприклад, в розробці питань сценічної мови, руху, ритму та інших елементів "втілення" [3, с. 4].

Більше того, Станіславський на власному досвіді знав специфіку оперного виконавства, адже він в ранній період свого життя мав намір стати співаком. Хоча цей задум не втілився через те, що він переконався у недостатній силі власного голосового апарату, проте саме завдяки ньому відбулось глибинне розуміння законів акторської та вокальної майстерності. "Пройшовши через водевіль, оперету і оперу як артист, Станіславський пізнав в цей період на власному досвіді всю складність техніки оволодіння вокалом і вокальної дикцією, небезпеку передчасного визискування незміцнілого ще голосу і труднощі поєднання в опері співу з грою. З іншого боку, він відчув на власному досвіді можливість з'єднання ритму рухів з ритмом музики і силу впливу оперного мистецтва" [3, с. 24].

Отже, можна виділити декілька складових, які повинні бути присутніми у співака у процесі підготовки концертного виступу. Це сценічне перевтілення, сценічний рух та сценічна увага, які поєднуються у понятті артистизм. "Артистизм - це здатність комунікативного впливу на публіку шляхом зовнішнього вираження артистом внутрішнього змісту художнього образу на основі сценічного перевтілення" [6, с. 89]. На думку Ю. Цагареллі можна виділити декілька різновидів сценічного руху: рух музиканта-виконав- ця, пов'язаний зі змістом виконуваної музики, що впливає на процес її сприйняття слухачами (групи рухів, що мають комунікативну природу та розраховані на слухачів), рухи пов'язані з саморегуляцією психоемоційних станів музи- канта-виконавця, рухи, що представляють емоційно-моторну реакцію музиканта-виконавця на виконувану музику. В результаті дотримання всіх етапів відбуватиметься успішна комунікація вокаліста та публіки в рамках концертного виступу, що й є головною метою виконавської діяльності. "Концертний виступ є підсумком і кульмінаційним моментом всієї роботи над музичним твором. Його мета - доведення до слухача змісту музичного твору в умовах стресової ситуації. Як операції, що сприяють виконанню цієї мети, можна назвати: передконцертне самоналаштування музиканта-виконавця; регуляцію виконання з урахуванням акустичних особливостей заповненого залу, реакції слухачів на виконання, власного психологічного стану в екстремальних умовах; видовищне оформлення виступу" [6, с. 85].

Висновки та подальші перспективи

Концертний виступ є основним видом діяльності вокаліста. В процесі підготовки до нього виконавець повинен пройти ряд етапів, пов'язаних з вивченням музичного матеріалу, створенням відповідного художнього образу, перевтіленням у персонажа, що супроводжується розробкою емоційного стану, сценічних рухів та драматургії у рамках втілюваної ролі. За рахунок балансу підсвідомого та свідомого начал під час концертного виступу вокаліст повинен прагнути якнайкраще орієнтуватися у стресовій ситуації, контролюючи хвилювання та певним чином трансформуючи його у емоційну подачу музичного матеріалу.

Список літератури

1. Василенко Л.М. Проблема свідомого та позасвідомого у теорії та практиці вокального виконавства // Педагогічні науки. Випуск 94, 2011. - С. 31-40.

2. Івасишин І. Музично-виконавська діяльність як засіб творчого розвитку особистості // Гірська школа українських Карпат. - № 11, 2014. - С. 153-155.

3. Кристи Г.В. Работа Станиславского в оперном театре. - М.: Искусство, 1952. - 284 с.

4. Лабінцева Л.П. Концертний виступ як особливий вид музично-виконавської діяльності // Вісник ХДАДМ. - № 1, 2010. - С. 215-216.

5. Станиславский К, С. Статьи, речи, беседы, письма. - М.: Искусство, 1953. - 782 с.

6. Цагарелли Ю.А. Психология музыкально-исполнительской деятельности. Учебное пособие. - СПб.: Композитор, 2008. - 212 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Методика роботи над хоровим твором у самодіяльному хоровому колективі. Репертуар як фактор успішної концертно-виконавської діяльності самодіяльного хорового колективу. Критерії формування музично-образного мислення та створення художнього образу.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 02.02.2011

  • Вивчення біографії та творчості композитора Миколи Дмитровича Леонтовича. Художньо-ціннісний критерій музичного твору. Аналіз-інтерпретація літературного твору та його художнього образу. Характеристика особливостей виконання хорового твору "Льодолом".

    реферат [31,1 K], добавлен 02.06.2014

  • Розгляд гармоніки, як відносно молодого інструменту, що здійснив карколомний стрибок від простого камертона та дитячої іграшки до сучасного концертного інструмента з оригінальним репертуаром. Аналіз її еволюції та адаптації у різні національні культури.

    статья [20,2 K], добавлен 07.02.2018

  • Дослідження трансформаційних процесів в системі музичної освіти. Особливості підготовки студентів творчих спеціальностей до практичної виконавської діяльності. Вивчення впливу інноваційних технологій на формування цінностей професійного інструменталіста.

    статья [20,2 K], добавлен 07.02.2018

  • Характеристика особистостей в контексті формування культурної парадігми суспільства. Опис творчості видатного виконавця В. Бесфамільнова, аспекти його гастрольної, виконавської та просвітницької діяльності. Роль митця у розробці репертуару для баяну.

    статья [24,8 K], добавлен 07.02.2018

  • Аналіз творчої особистості Д.М. Гнатюка в культурі. Визначення вектору роботи що стимулює до перманентного переосмислення численних культурно-мистецьких подій і явищ 70-х років з проекцією на театральні досягнення та міжнаціональну творчу комунікацію.

    статья [27,5 K], добавлен 06.09.2017

  • Характеристика видовищної презентації музики в контексті образних трансформацій музичної матерії в культурі ХХ та ХХІ століть. Визначення та аналіз реалій візуалізації музики, як синтетичного феномену. Дослідження сутності музичного простору видовища.

    статья [24,4 K], добавлен 24.04.2018

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.