Реабілітаційно-педагогічна робота з підлітками девіантної поведінки

На сьогоднішній день для соціальних працівників, педагогів та психологів є дуже багато роботи в плані реабілітаційної та педагогічної підтримки підлітків, яким притаманна девіантна, делінквентна та інші асоціальні види поведінки. Тому кожному спеціалісту для того, щоб краще орієнтуватися в даному питанні необхідно розібратися, які ж бувають взагалі відхилення у поведінці, та що може бути причинами цього. Отже, вчені визначають різні причини відхилень у поведінці підлітків, такі як:

- відхилення від норми через стан здоров'я - порушення у фізичному та психічному здоров'ї, відставання у рості, акцентуації характеру, дефекти пам'яті, мислення;

- порушення в сфері міжособистісних взаємин - непопулярний, ізольований в класному колективі, конфліктний, відчужений;

- помилки педагогів, перебільшення педагогічної влади - позбавлення дитини індивідуальних стимулів, покарання пов'язані з приниженням особистості дитини, поверхневе знання особливостей школяра, конфліктні відносини між педагогами та батьками дитини чи між педагогами і дитиною;

- помилки сімейного виховання - заласкане, самотнє чи задавлене дитинство, відсутність елементарних психолого-педагогічних знань, перекладання турбот про виховання на школу, конфлікти в сім'ї;

- соціальні причини - суперечності в суспільстві, в мікросоціумі [29, с. 9].

При роботі з девіантними підлітками, доцільно застосовувати педагогічний метод "зрив" за А. Макаренком. Адже, поставлені перед необхідністю щось вирішувати терміново девіантні підлітки не в змозі займатися аналізом і копатися у своїх "за" і "проти". І в такій ситуації оперативно і рішуче діють. Але водночас для них є дуже важливою оцінка оточення, мікроколективу, що спонукає підлітка по-новому подивитися на себе. Реабілітація підлітків з девіантною поведінкою посилюється за рахунок методів і техніки психокорекції: індивідуальних (бесіда, співбесіда, сеанси психоаналітики), групові (інтерактивні, імітаційно-ігрові, невербальні з елементами музикотерапії та ін.) [20, с. 19].

Найбільш адекватною технологією вирішення питань, які стосуються девіантних підлітків вважають аналітико-перетворюючий метод - перевиховне коректування особистості підлітка, яке здійснюється в такій послідовності:

- психологічна кваліфікація особистих деформацій підлітка, виявлення їх внутрішніх механізмів, визначення рівнів психічних змін (індивідуально-психологічні, міжособистісні, особистісні);

- встановлення на основі проведеного аналізу конкретних завдань та сфер, по відношенню яких показаний профілактичний, дидактичний та корекційний вплив;

- відшукування, розробка та апробація тактичних прийомів діагностичних та корекційних методик, оптимальних умов, які будуть сприяти їх реалізації. Цей етап одночасно являється перевіркою попередніх гіпотез та висновків, які були зроблені на попередніх етапах [18, с. 23].

Також, ефективною при роботі з девіантними підлітками є індивідуальна програма реабілітації підлітка, вона створюється на основі вивчення особистості та аналізу усієї доступної інформації (стан його фізичного та психічного здоров'я, ступінь освітньої підготовки), яка обумовлює не тільки проведення загальних оздоровчих заходів, але і комплексну реабілітаційно-педагогічної роботи [20,с. 18].

Підчас роботи з підлітками девіантної поведінки важливу роль відіграють педагогічні технології соціальної адаптації, які включають: передбачення результатів виховання, засоби діагностики, методи педагогічного впливу, критерії вибору методів. Педагогічні технології передбачають ситуації розвитку, саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації; пропонують групи методів виховання: переконання, заборону, вказівки, обмеження; бесіду, співбесіду; інтерактивні, комунікативні, ігрові та інші ситуації [12, с. 37].

Щоб, досягати позитивних результатів при роботі з девіантними підлітками, можна використовувати багатий досвід зарубіжних країн, наприклад у Голландії для роботи з підлітками, що допустили дрібні крадіжки або акти вандалізму використовують проект під назвою "Halt". Даним проектом охоплено 79% території Голландії. Суть цього проекту полягає в тому, що підліткові, що здійснив правопорушення, пропонується відшкодувати матеріальний або моральний збиток власною працею. Він може відмовитися, але в цьому випадку буде мати справу з місцевими органами правопорядку. Судимість у Голландії, як відомо, має серйозні соціальні наслідки, тому що в у цьому випадку виникають складності при надходженні у вищий навчальний заклад і на роботу. Тож, можна запровадити і в нашій країні таку технологію, що допоможе уникати негативних наслідків від дій девіантних особистостей [37, с. 45].

Отже, ці данні є досить корисними для використання їх підчас проведення реабілітаційної чи педагогічної роботи з підлітками девіантної поведінки. Адже, як ми помітили причин для прояву такої поведінки в нашому суспільстві безліч, тому спеціалісти різних галузей повинні використовувати різноманітні педагогічні технології, які дозволять уникнути негативних наслідків. Шляхом використання технологій можна повернути підлітка до нормального життя та забезпечити його нормальне функціонування у всіх аспектах життя. Тому, здійснивши аналіз технологій реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками девіантної поведінки, ми дійшли висновків, що деякі з них є дуже дієвими, а деякі мало дієвими, але щоб досягти максимального результату при роботі з девіантом, необхідно застосовувати данні технології в комплексі, так як кожна окрема технологія може доповнювати іншу і давати більш позитивний ефект.

2.2 Діагностика рівня схильності осіб підліткового віку до проявів девіантної поведінки

Тема дослідження: Дослідження рівня схильності осіб підліткового віку до проявів девіантної поведінки.

Початкові уявлення про тему дослідження: Дану тему розглядали багато вчених, серед яких педагоги, юристи, психологи, соціологи та інші. Так, як ця тема стосується нашого молодого покоління, то вона є об'єктом вивчення та дослідження багатьох науковців. Відомий доктор юридичних наук Е.Єрмаков зазначав, що підліткам з проявами девіантної поведінки притаманна впертість і вони не відчувають болю інших, на першому місці - в них деформація в морально-емоційній сфері. Відомий психолог В. Оржеховська, також розглядала дане питання. Характеризуючи підлітків девіантної поведінки вона виділяє такі групи:

- конфліктно-ситуаційні з переважною позитивною спрямованістю;

- неврівноважено-ситуаційні з переважною негативною спрямованістю;

- нестійкі з переважно негативною спрямованістю; [44, с. 36].

Характеристика особистості підлітків з відхиленнями у поведінці у вчених педагогів В. Процюк, Л. Кацинської, М. Кравченко характеризується так:

перша група - переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні, але є незначні спотворювання. Ставлення до навчання позитивне, працездатність відносно висока. Правопорушення для них випадкове явище, яке стало можливим завдяки випадковій ситуації.

друга група - важковиховувані підлітки, які формувалися у середовищі з незначним відхиленням. Послаблений інтерес до навчання, вони ізольовані в колективі. Схильні до вживання наркотичних речовин.

третя група - формуються у несприятливому середовищі. Схильні до вживання спиртних напоїв, полюбляють бійки. Виявляють високу трудову активність, вбачаючи в цьому сенс самоутвердження, можливість заробити гроші.

четверта група - переважно ведуть споживацький спосіб життя. Як правило, це - невстигаючі учні. Крадіжки - їхні основні правопорушення.

Але все ж таки, ці науковці більше звертали свою увагу на теорію, а ніж на практику, тому дана тема є не достатньо вивченою на сьогоднішній день, це також зумовлено тим, що більшість проблем на які звертають увагу наші громадяни стосуються переважно економічного, а не соціального характеру. Тому судити про ступінь вивченості даної проблеми досить складно [1, с. 11-12].

Проблема: Дана проблема є досить актуальною для нашого суспільства, адже число підлітків з девіантною поведінкою постійно зростає. Проблема девіантності є надзвичайно серйозною, так як вона стосується нашого молодого покоління. Адже, проявляючись ще у підлітковому віці вона з кожним роком набуває все більшої складності. Якщо підлітку не допомогти виправити таку поведінку, то це може потягти за собою більш серйозніші наслідки в майбутньому. Тому спеціалістам різних галузей потрібно звертати увагу на дану проблему та намагатися її вирішувати.

Об'єктом дослідження є особи підліткового віку.

Предметом дослідження є дослідження рівня схильності осіб підліткового віку до проявів девіантної поведінки.

Мета дослідження полягає у визначенні рівня схильності підлітків до проявів девіантної поведінки та розробці шляхів покращення реабілітаційно - педагогічної роботи.

Відповідно до поставленої мети визначенні такі завдання:

- скласти анкету для проведення дослідження; (див. дод. Б)

- провести пілотажне опитування;

- проаналізувати отримані результати та запропонувати шляхи покращення даної проблеми.

Гіпотеза дослідження: в основу дослідження було покладено припущення про те, що на прояви девіантної поведінки серед підлітків впливають, як безпосередньо сім'я, друзі, так і суспільство в цілому, тому необхідно визначити який з факторів підштовхує підлітків до прояву девіантної поведінки найбільше та що є причиною підвищення рівня схильності девіантної поведінки серед підлітків.

Підлітковий вік - це період розвитку дітей від 11 до 15 років. Підлітковому віку характерні інтенсивні й кардинальні зміни в організмі дитини на шляху біологічної зрілості і статевого дозрівання [7, с. 28].

Девіантна поведінка - це система вчинків, що відхиляються від загальноприйнятої норми: психічного здоров'я, права, культури чи моралі; це асоціальна поведінка, що порушує будь-які соціальні та культурні норми [43, с. 37].

Реабілітація - це комплекс медичних, психологічних, педагогічних, технічних, професійних мір, спрямованих на відновлення, або компенсацію порушених функцій організму і працездатності, обмеженої життєдіяльності хворих, інвалідів, втрати близьких людей, соціальної дезадаптації [40, с. 34].

Технологія - це педагогічна діяльність, яка максимально реалізує в собі закони навчання, виховання, розвитку особистості і тому вона забезпечує її кінцеві результати [42, с. 35].

Для того, щоб працювати з підлітками девіантної поведінки необхідно використовувати різні заходи та прийоми. Зокрема, необхідно проводити педагогічну роботу, яка буде залучати підлітків до нормального навчального процесу та розумового розвитку. Отже, педагогічна робота - включає в себе діяльність, яка пов'язана з процесом виховання дітей та нормального їхнього функціонування в суспільстві. Якщо аналізувати визначення поняття реабілітація, то можна говорити, що реабілітаційна робота - це комплекс заходів, який спрямований на підтримку та адаптацію різних категорій населення, до нормального способу життя.

"Дослідження рівня схильності підлітків до проявів девіантної поведінки, порівняльний аналіз " було проведено на базі Нововоронцовських загальноосвітніх шкіл І - ІІІ ступенів № 1 та № 2 було опитано по одному 8 класу, з кожної школи. Загалом в школі № 1 було опитано 22 учні з них 14 дівчаток та 8 хлопчиків, та в школі № 2 було опитано 20 учнів з них 9 дівчат та 11 хлопчиків. Опитавши учнів, ми порівняли результати двох шкіл. Основні результати опитування подані у таблиці 2.1 Додаток В.

Отже, порівняння результатів опитування показало, що у вільний час діти переважно спілкуються зі своїми друзями, це підтверджує показник 50% учнів ЗОШ № 1, та 45% учнів ЗОШ № 2 і лише декілька відсотків допомагають батькам, всі останні грають в комп'ютерні ігри та відвідують гуртки. Стосовно відвідування учнями школи, то тут ситуація є досить негативною, та як лише 40% учнів ЗОШ № 1 сумлінно відвідують всі уроки кожного дня, а в ЗОШ № 2 лише 30%, тобто учні першої школи менше пропускають заняття, аніж учні другої школи, тому можна сказати, що учні школи № 2 більше підпадають під вплив оточуючого середовища, яке може негативно впливати на них, і як результат може з'являтися схильність до проявів девіантної поведінки. Проаналізувавши дану ситуацію можна сказати, що не відвідування школи може бути підґрунтям для появи осіб девіантної поведінки, тому слід чітко організовувати шкільний порядок і слідкувати за цим процесом, що б у майбутньому уникнути серйозних проблем.

Що ж стосується питання чи знаєте ви як називається поведінка підлітка, яка суперечить загальноприйнятим нормам, то всі підлітки відповіли так, це говорить про певну обізнаність учнів в даному питанні, теж саме стосується питання чи знаєте ви хто такий правопорушник. Якщо розглядати питання, яке стосується втеч з дому, то в обох класах по 10% учнів намагалися покинути домівку. Це здавалося б не високий показник, але все ж таки такі дії є притаманними для підлітків і якщо не працювати з цими школярами, то їхня поведінка може систематично повторюватися, і може тягти за собою більш серйозніші наслідки.

На питання як ви оцінюєте ситуацію, що склалася на сьогоднішній день в нашому суспільстві стосовно здійснення різноманітних порушень підлітками в ЗОШ № 1 70% відповіли, що негативно, тому що цю проблему потрібно вирішувати, а в ЗОШ № 2 65%. Тобто, підлітки, розуміють, що це є великою проблемою для нашого суспільства, і що її потрібно вирішувати, що б не погіршувати цю проблему. Що стосується питання чи є серед ваших знайомих особи які чинили антисуспільну (антиморальну) поведінку, то в учнів ЗОШ № 1 у 20% є знайомі, які чинили таку поведінку, а в учнів ЗОШ № 2 У 10%. Тобто, цей показник свідчить про те, що навіть на підлітка з нормальною поведінкою, може негативно впливати його оточення. На питання, про те чи вживали підлітки алкогольні напої, в обох школах, майже рівні результати, 30% учнів ЗОШ № 1 та 40% учнів ЗОШ № 2 цей показник є високим, адже вживання алкоголю, це вже є певний вид девіантної поведінки. На питання, як часто ви вживаєте алкогольні напої, то переважна кількість учнів вживають алкоголь на свята, але знайшлися і такі, що вживають алкоголь один раз на тиждень, а це є досить негативним результатом. Тому, що вживання алкогольних напоїв з підліткового віку може призвести до різноманітних негативних ситуацій, які можуть потягти за собою дуже погані наслідки. На запитання, які у вас стосунки з вчителями та батьками, в обох класах, переважна більшість відповіли нормальні, і лише у 10% учнів ЗОШ № 1 негативні, та в 15% учнів ЗОШ № 2. Тобто, проаналізувавши отримані дані, виявилося, що в обох школах рівень схильності підлітків до проявів девіантної поведінки є середнім, так як відвідування школи є незадовільним, вживання алкогольних напоїв є досить високим, втечі з дому також спостерігалися у декількох відсотків, тобто на сьогоднішній день необхідно проводити роботу в обох школах, аби допомогти підліткам відсторонитися від девіантної поведінки та жити нормальним життям.

Проаналізувавши отримані результати, їх можна представити у вигляді діаграм, на основі яких можна порівняти дані двох шкіл та виявити, в якій школі навчається більше підлітків, які схильні до проявів девіантної поведінки, яка є неприйнятною в нашому суспільстві. Адже, така поведінка негативно впливає на формування особистості підлітка, а в майбутньому це може зруйнувати життя багатьом дітям та їхньому оточенню. Тож, для виявлення девіантної поведінки у школярів було створено діаграми. Для створення діаграм, було взято основні питання з анкети, з допомогою яких, можна виявити рівень схильності осіб підліткового віку до проявів девіантної поведінки. Основні результати поданні у діаграмах 1 та 2.

Діаграма 1

Рівень схильності підлітків до проявів девіантної поведінки

1. пропускають школу не більше одного разу на тиждень;

2. тікали з дому;

3. вимагали гроші чи якісь речі;

4. є знайомі правопорушники;

5. вживали алкогольні напої;

Діаграма 2

Рівень схильності підлітків до проявів девіантної поведінки

1. пропускають школу не більше одного разу на тиждень;

2. тікали з дому;

3. вимагали гроші чи якісь речі;

4. є знайомі правопорушники;

5. вживали алкогольні напої;

Отже, порівнявши результати опитування, можна зробити такий висновок, що майже однаковими є показники стосовно відвідування занять учнями обох шкіл, вони є досить низькими, що є дуже негативним для підлітків та їх поведінки, адже прогулювання школи є певним показником, який може свідчити про негативну поведінку підлітків.

Стосовно алкогольних напоїв, то в ЗОШ № 1 30% куштували спиртні напої, а в ЗОШ № 2 40 відсотків. Це також, є певним проявом антисуспільної поведінки, адже в алкогольному сп'янінні людина може чинити не обдумані дії. Втікали з дому по 10 % учнів з кожної школи. Цей показник свідчить, що підлітки з обох класів мають певну схильність до девіантної поведінки, адже втікаючи з дому вони вже наражають себе на небезпеку, а ось вимагали гроші чи якісь речі 10% підлітків ЗОШ № 1 та 15% підлітків ЗОШ № 2, це також не є позитивним результатом.

А от що стосується знайомих, які чинили порушення, то в ЗОШ № 1 у 20% є такі знайомі та в ЗОШ № 2 у 10%, це в свою чергу свідчить, що оточення з яким спілкуються підлітки є не сприятливим для їхнього розвитку, адже за часту на прояви девіантної поведінки впливає оточення підлітка. Тож, з вищезазначеного можна зробити висновок, що показники обох шкіл є майже однаковими, але є деякі відмінності.

На думку автора, в кожному класі обох шкіл є відсоток підлітків, які є схильними до проявів девіантної поведінки. Але, якщо аналізувати у відсотковому співвідношенні, то більш схильними до проявів девіантної поведінки є учні ЗОШ № 2, так як у цих підлітків, аж у 15% є схильність до вимагання, у 40% до вживання алкогольних напоїв та у 10% намагання втекти з дому, а це в свою чергу є певними задатками для виникнення девіантної поведінки у підлітків. Тому з цими учнями потрібно працювати, аби схильність не переросла в девіантну поведінку, тому що проводити профілактичну роботу набагато простіше, а ніж працювати саме з девіантною поведінкою. Тож, до такого спектру роботи необхідно залучати різноманітних фахівців, які зможуть вплинути на дану категорію підлітків.

2.3 Шляхи удосконалення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками девіантної поведінки

Питання реабілітаційно-педагогічної роботи з девіантними підлітками гостро постає в нашому суспільстві і тому потребує здійснення заходів, тобто проведення певних методик, застосування технологій, які будуть повертати підлітків до нормального функціонування в суспільстві.

Основними шляхами покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками є проведення ряду заходів. Для того, щоб покращити реабілітаційно-педагогічну роботу з підлітками девіантної поведінки спеціалісту потрібно, налаштувати себе на дуже клопітку роботу. Так, як працювати з даною категорією людей виявляється досить складно, це супроводжується певним рядом чинників. Наприклад, сукупність соціальних чинників (сімейних, шкільних, мікрооточення) справляє істотний вплив на розвиток особистості підлітка. Ці чинники можуть впливати на особистість як негативно так і позитивно. Асоціальна поведінка підлітків може обумовлюватися не прогалинами у правосвідомості, а порушеннями психічного розвитку та відхиленнями в емоційно-вольовій, інтелектуальній сфері, незрілості, "дитячій" мотивації провини.

Останнім часом у нашій країні помітна негативна тенденція до збільшення числа так званих девіантних підлітків. Часто це соціальні сироти - дезадаптовані, тривожні, озлоблені тому, потрібно здійснювати психокорекцію, тобто при роботі з даною категорією підлітків можна застосувати рідко використовуваний метод - епістолярну психотерапію. Епістолярна психотерапія (листи до підлітка) - надзвичайно ефективна. Написане переконує та зворушує сильніше, ніж сказане. Лист читають залишившись на самоті, він діє подібно до навіювання у стані аутогенної релаксації. Лист здатен впливати й на рівні переконання, як при гіпнозі. Адресат сам вибирає час, коли його можна читати й сприймати. Це роблять без поспіху, на дечому затримуючись, до чогось знову та знову повертаються, листа беруть з собою в дорогу, зберігають та перечитують. Напучування в листах практикували віками.

Усім відомі листи Сенеки до Луцилія, настанови Жан-Жака Руссо та Мішеля Монтеня. Тому практикується листування з дітьми схильними до правопорушень та бродяжництва, аби утримувати їх від шкідливих звичок, проводити соціальну реабілітацію та адаптацію [34, с. 49].

Також, для покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з девіантними підлітками можна використовувати програми примирення - це нова технологія роботи з девіантними підлітками. Більшість педагогів не настільки наївні, щоб думати, що страх перед покаранням утримає тяжких підлітків від нових правопорушень чи інших негативних ситуацій. Тому необхідно шукати інші способи роботи з ними. Це не значить, що потрібно звільнити юного порушника від відповідальності. Навпаки, ми повинні допомогти йому навчитися брати на себе відповідальність за свої вчинки. Цього можна досягти за допомогою програм примирення. Підлітки часто потрапляють в складні та небезпечні ситуації, вступають у конфлікти, які можуть приводити до серйозних наслідків. З таких ситуацій підлітку тяжко вийти самому - не легко впоратися з наслідками, загладити свою провину. Тому їм необхідна допомога, яку надає програма примирення. Програма примирення - це переговори між учасниками конфлікту. Такі переговори дозволяють людям обговорити ситуацію та знайти вихід з конфлікту. Переговори повинен вести спеціально підготовлений ведучий, який нікого не звинувачує і не виправдовує - тобто він займає нейтральну позицію, допомагає сторонам краще зрозуміти одне одного і домовитися. Програми примирення дозволяють розв'язати конфліктні ситуації, компенсувати збитки постраждалій стороні, якщо це необхідно, нести відповідальність за скоєний проступок перед постраждалою стороною, сприяють налагодженні діалогу, підтримують конструктивний спосіб вирішення проблем.

Аналогічні програми практикуються в усьому світі уже більше тридцяти років, але тільки нещодавно вони з'явилися в Україні. Практика показала, що приблизно 70% програм примирення закінчуються успіхом: підписується примирювальний договір, між конфліктуючими сторонами встановлюються рівні відносини, винуватці відшкодовують збиток постраждалим. Підлітки вчаться домовлятися і не повторювати скоєних помилок [31, с. 193 - 195].

При роботі з девіантними підлітками соціальні педагоги, соціальні працівники, психологи та інші спеціалісти повинні вміти прислухатися до підлітка, не лише сухо застосовувати, методики чи технології, а потрібно ще вміти налагоджувати контакт, якщо у підлітка виникне довіра, і він відчує, що з ним спілкуються, на нього звертають увагу він зможе почувати себе більш простіше та бути відкритим до плідної співпраці. При проведенні реабілітаційно-педагогічної роботи з такими підлітками потрібно перш за все виявити причину такої поведінки, адже частіше за все коріння може сягати якихось сімейних проблем. Як правило, це діти з малозабезпечених сімей, з проблемних сімей, але на сьогоднішній день спостерігається тенденція, що навіть і в добре забезпечених і ззовні благополучних сім'ях можуть бути підлітки з девіантною поведінкою, частіше всього причиною цього є не достатній прояв уваги з боку батьків чи то вчителів, тобто байдужість по відношенню до підлітка.

Працюючи, наприклад, з неповнолітніми правопорушниками використовуються суспільні та відволікаючі програми. Суть яких заключається у тому, щоб не допускати контакти неповнолітніх делінквентів з системою кримінальних юстицій, так як протиправність даної категорії осіб буде посилюватися тим більше, чим глибше вони будуть занурюватись в цю систему. В результаті в США перевагу було віддано, з однієї сторони, створенню спеціальних комун та общин по перевихованню неповнолітніх правопорушників та молодих злочинців, а з іншого боку - реалізації альтернативних позбавленню волі видів покарань - штрафів, умовного засудження та інше [22, с. 19]. З метою запобігання правопорушень у загальноосвітній школі та в навчальних закладах нового типу, зокрема в гімназіях, слід першочергово проводити профілактичну роботу - слідкувати за відвідуванням учнями уроків, за виконанням правил для учнів, покращувати морально-правову свідомість за допомогою правового всеобучу [36, с. 37]. Для удосконалення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками з девіантною поведінкою дуже дієвими є рольові ігри та перегляд повчальних фільмів. Так, як програючи роль, якогось героя, чи то позитивного, чи то негативного, підліток може інтерпретувати себе та свою поведінку з даним героєм і таким чином, виявити хороші та погані якості людини. Зрозуміти, як можна чинити, а як ні. Це дуже впливовий метод роботи з підлітками, адже він особисто приймає на себе якусь роль, а в кінці робить висновок на загал, де кожен може, щось додати своє. Вислухавши думки інших та прийнявши свою, підліток може змінювати свою поведінку в кращу сторону. Але підбирати ролі та фільми для перегляду повинен кваліфікований фахівець, аби цей вид роботи був дієвим, а результати високими та позитивними.

Особливо дієвим видом роботи, який спрямований на покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками є використання тренінгів, які допомагають підлітку реабілітуватися та пристосуватися до навколишніх умов. Основними напрямками при проведені тренінгу з дітьми девіантної поведінки є: здійснювати прогнозування учнівської поведінки, що відхиляється від норми, впроваджувати профілактичний напрям роботи як пріоритетний в роботі з підлітками, впроваджувати психолого-педагогічний консиліум як форму супроводу дітей з девіантною поведінкою, здійснювати корекційну роботу з учнями, що мають девіації в наступних формах: робота з родиною, групова та індивідуальна робота з дітьми [37, с. 22].

Ще одним способом роботи з девіантними підлітками є проведення індивідуальної консультативної допомоги, такий вид педагогічної роботи широко використовують в Німеччині. Тож, наша країна могла б запозичити даний вид роботи з підлітками, адже індивідуальна консультативна допомога націлена на соціальне навчання в групі. Вихователь, що рекомендується фахівцями державних і суспільних установ, повинен намагатися разом з підлітком вирішити проблеми виховання в умовах звичного для підлітка середовища [45, с. 112].

Також, для того, щоб удосконалити реабілітаційно-педагогічну роботу з підлітками девіантної поведінки можна використовувати такі засоби:

- засоби "природи". У цьому випадку мається на увазі вплив на дитину (на її біологічну, психологічну, соціальну поведінку) за допомогою засобів природи з метою відновлення цінності дитини. Засобами такої реабілітації можуть бути терапія природою, аромотерапія, повітряні ванни, загартовування;

- засоби "культури і мистецтва", коли передбачений вплив на дитину (її біологічну, психологічну, соціальну поведінку) за допомогою засобів мистецтва, культури з метою відновлення її цілісності. Засобами такої реабілітаційної роботи можуть бути музика, театр, гра, живопис;

- "соціальні засоби", тобто вплив на дитину (біологічну, психологічну, соціальну поведінку) за допомогою соціальних засобів з метою відновлення її цілісності. Засобами такої реабілітації може бути спільна діяльність і спілкування із представниками різних соціальних груп (батьки, однолітки, спортивна група) [25, с. 112].

Однією із форм реабілітаційно-педагогічної роботи з цією категорією підлітків є проведення "вуличної" роботи. Вона активно реалізується в діяльності соціальних служб для молоді. Зміст вуличної роботи полягає у використанні різноманітних ігрових технік і залученні до ігрової діяльності і підлітків, і їх сімей ("Ігротеки на вулиці"); проведенні з ними екскурсій та інших форм організації дозвілля; налагодженні контактів з підлітками в місцях їх найбільшого скупчення, з'ясуванні потреб і проблем зазначеної групи неповнолітніх (вуличні рейди); залучення вуличних груп до молодіжних об'єднань; здійснення профілактичних заходів підлітками серед своїх однолітків (метод "рівний-рівному"); популяризації здорового способу життя серед неповнолітніх з девіантною поведінкою в умовах вуличного простору ("театри вуличного дійства") тощо [5, с. 86].

Тому для покращення реабілітаційно-педагогічної роботи необхідно залучати провідних спеціалістів, які б могли співпрацювати з підлітками, налагоджувати контакт і корегувати поведінку таких підлітків. А також, педагогам та батькам намагатися залучати підлітків до різноманітних гуртків, секцій, тобто спрямувати їх на проведення активного способу життя. Батькам необхідно приділяти більше уваги до дитини, спілкуватися з нею, відпочивати, адже підлітковий вік це досить складний період життя, тому необхідно допомогти підлітку перелаштуватися на пристосування до дорослого життя і краще якщо в цьому будуть домінувати педагоги та батьки, а не підозрілі друзі. Звичайно, не можна відокремлювати підлітка від його друзів, адже це також, до добра не доведе. Необхідно просто контролювати підлітка, але і тут потрібно мати міру. Тобто, найоптимальнішими шляхами покращення реабілітаційно-педагогічної роботи буде покращення та удосконалення існуючих технологій роботи з девіантними підлітками.

Висновки до другого розділу

Отже, розглянувши технології реабілітаційно-педагогічної роботи, ми можемо зробити такий висновок. Кожна окрема технологія, по різному впливає на особистість підлітка, тому для отримання позитивного ефекту після використання будь-якої реабілітаційно-педагогічної технології, необхідно враховувати особливості кожного підлітка. Тому, що певна особистість може по різному реагувати на ту, чи іншу технологію, тому це потрібно враховувати підчас роботи з підлітками з девіантною поведінкою.

Таким чином, особливо дієвими технологіями при роботі з девіантними підлітками є особистісно-орієнтовані педагогічні технології. В їх основі є незаперечне визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, наділеної своїм неповторним суб'єктивним світом і досвідом. Застосування цих технологій і управління ними залежить від індивідуальних здібностей підлітка як учасника реабілітаційного процесу. Це робить технології гнучкими, варіативними, багатофакторними. А для отримання більш ефективного результату підчас роботи з підлітками девіантної поведінки необхідно використовувати комплекс реабілітаціно-педагогічних технологій, що є більш дієвим та корисним.

Дослідження рівня схильності осіб підліткового віку до проявів девіантної поведінки, показало, що учні 8-х класів мають певну схильність до проявів певних видів девіантної поведінки. Це є досить поганим показником, адже підлітки перебувають у перехідному віці, і якщо не втрутитися батькам та спеціалістам, то це може призвести у майбутньому до певних ускладнень. В даний момент схильність до девіантної поведінки є не дуже вираженою, тому спостерігаються тільки окремі випадки, то ж потрібно попрацювати з підлітками, аби досягти позитивного результату та уникнути негативних ситуацій в майбутньому. Тож, виявилося, що учні обох шкіл мають середній рівень схильності до проявів девіантної поведінки, але більш яскраво цей рівень виділяється в учнів 8 класу ЗОШ № 2. Для покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками девіантної поведінки, необхідно використовувати різноманітні заходи, які допоможуть дітям залучитися до нормального ритму та жити повноцінним життям. Особливо дієвими при роботі з підлітками девіантами є використання програм примирення, епістолярна терапія, трудова терапія. Також, ефективними при роботі з неповнолітніми правопорушниками є суспільні та відволікаючі програми - суть яких заключається у тому, щоб не допускати контакти неповнолітніх делінквентів з системою кримінальних юстицій, так як протиправність даної категорії осіб буде посилюватися тим більше, чим глибше вони будуть занурюватись в цю систему. Рольові ігри, також, є непоганим шляхом покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками, але за умови, що їх будуть організовувати фахівці, які на цьому розуміються.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1 Освітлення в кабінеті Служби у справах дітей адміністрації Центрального району міста Миколаєва

Розглядаючи умови праці стосовно освітлення в кабінеті Служби у справах дітей адміністрації Центрального району міста Миколаєва, ми помітили, що воно не відповідає нормі, так як нормою є 300 лк.,а в кабінеті було заміряно і виявлено лише 200лк. Тому освітлення в даному приміщенні не відповідає встановленим нормам.

В кабінеті відсутнє місцеве освітлення, тобто було зафіксовано, що у працівників відсутні на робочих місцях світильники, що значно погіршує стан здоров'я працівників, так як лише звичайного освітлення замало, тому світильники повинні бути обов'язково. Світильники повинні бути зручними у користуванні, рухомими і головне, безпечними при використані.

Освітлення відіграє дуже важливу роль для працездатності та здоров'я людини, так як більшу частину часу людина проводить на робочому місці. А якщо освітлення забагато чи замало, то від цього може страждати здоров'я людини. Тому в будь-якій організації чи установі потрібно дотримуватися певних умов щодо нормування освітлення в приміщеннях. Світло є важливим стимулятором не тільки здорового аналізатора, але й організму в цілому. Для людини день і ніч, світло і темрява визначають біологічний ритм - бадьорість та сон.

Отже, недостатня освітленість або її надмірна кількість знижує рівень збудженості центральної нервової системи і, природно, активність усіх життєвих процесів. [3, с. 159].

В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів:

- природне освітлення прямим або відбитим світлом сонця (небосхилу) через світлові прорізи в зовнішніх відгороджуючи конструкціях приміщень.

- штучне освітлення, призначене для освітлення в темні години доби або в приміщеннях, де немає природного світла. Здійснюється електричними джерелами світла (лампи розжарювання або газорозрядні).

- сполучене освітлення характеризується одночасним поєднанням природного та штучного освітлення в світлі години доби. Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень [3, с.160].

Мінливість природного світла, який може різко змінюватися навіть протягом короткого проміжку часу, викликає необхідність унормувати природне освітлення за допомогою коефіцієнта природної освітленості. Коефіцієнт природної освітленості являє собою відношення освітленості природним світлом який-небудь точки всередині приміщення до значення зовнішньої освітленості горизонтальної поверхні, що освітлюється дифузним світлом повністю відкритого небосхилу (не прямим сонячним світлом) і виражається у відсотках[1, с. 125].

Природне освітлення виробничих приміщень може здійснюватися через вікна в бічних стінах, через верхні світлові прорізи, ліхтарі або обома способами одночасно (комбіноване освітлення). Верхнє і комбіноване природне освітлення має ту перевагу, що забезпечує більш рівномірне освітлення приміщень. Бічне ж освітлення створює значну нерівномірність у висвітленні ділянок, розташованих поблизу вікон і далеко від них. Крім того, в цьому випадку можливе погіршення освітлення через затінення вікон громіздким обладнанням. В кабінеті було виявлено, що природного освітлення достатньо, так як в приміщенні є два вікна і світло нормально поступає до кабінету.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Штучного освітлення виявилося не достатньо, так як у кабінеті є лише дві лампи, які не забезпечують нормального освітлення, і в кабінеті світло розподіляється не рівномірно, тим самим погіршуючи умови праці для працівників служби.

Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань. Місцеве освітлення в кабінеті служби у справах дітей взагалі відсутнє[2, с. 198].

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

- не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

- не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

- повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

- повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним[1, с. 124].

Розглядаючи освітлення в кабінеті Служби у справах дітей в першу чергу було розглянуто основні вимоги до освітлення. Основними вимогами, які ставляться до раціонального освітлення є:

- достатня освітленість робочого місця (нормована);

- рівномірне освітлення;

- відсутність тіней, особливо рухомих, на робочій поверхні;

- захист від сліпучої дії джерела світла;

- вірний вибір напрямку світла[3, с. 159].

Ми виявили, що для робочого приміщення освітлення відіграє дуже важливу роль. В кабінеті служби у справах дітей дотримані майже всі норми, стосовно освітлення приміщення, окрім достатньої освітленості і рівномірності освітлення робочого місця. Пройшовши практику в службі у справах дітей адміністрації Центрального району міста Миколаєва, я помітила, що у кабінеті в якому працюють чотири спеціалісти, недостатньо освітлення. Так, як в них відсутнє штучне освітлення, тобто, немає жодного світильника, а є лише одна лампа, яка розміщена по центру стелі, цієї лампи недостатньо для того, щоб забезпечити нормою світла всі чотири робочих місця. Така мала кількість світла може негативно впливати на працівників служби, тобто їхнє здоров'я може погіршуватися.

Тому дане дослідження направлене на усунення чи хоча б часткове зменшення впливу шкідливих виробничих і зовнішніх чинників на організм людини і довкілля, в даному випадку мова йде про освітлення в кабінеті соціальних працівників. Якщо нехтувати вимогами, які висуваються до норми освітлення в приміщеннях, то це може призвести до погіршення здоров'я працівників. Охорона праці спрямована на вирішення завдань створення на робочому місці безпечних умов праці. Тому, оформлення спеціально обладнаних приміщень для роботи соціального працівника припускає забезпечення сприятливого психологічного впливу елементів дизайну, створення невимушеної обстановки, затишку й комфорту. Тому освітлення, відіграє дуже важливу роль для роботи соціального працівника, так як більшість часу людина перебуває в приміщенні, тобто в кабінеті. Тож, світла в робочому кабінеті повинно бути достатньо, аби можна було працювати у спокійній та комфортній обстановці, тому що якщо світла в приміщенні недостатньо, то людина постійно перебуває в напруженні, від цього може з'являтися роздратування, погіршення самопочуття та найголовніше страждає зір людини.

Висновки до третього розділу

Отже, освітлення відіграє дуже важливу роль для робочого приміщення, так як від цього залежить здоров'я та самопочуття працівників.

1. В кабінеті Служби у справах дітей адміністрації Центрального району було розглянуто умови праці стосовно освітлення і було виявлено, що в кабінеті соціальних працівників, не вистачає освітлення для нормального робочого процесу, так як воно складає лише 200 лк.

2. Для того, щоб забезпечити нормальні умови праці в кабінеті, необхідно додати місцеве освітлення у вигляді додаткових джерел світла, світильників, з допомогою яких можна забезпечити належне освітлення в приміщенні.

3. Що стосується штучного освітлення, то в приміщені Служби у справах дітей необхідно ввести додаткове освітлення, яке допоможе працівникам зберегти своє здоров'я та працювати в нормальних умовах праці.

Для того, щоб забезпечити нормальні умови праці, згідно з чинним законодавством, необхідно дотримуватися всіх вимог, які висуваються до певних організацій та установ.

ВИСНОВКИ

Відхилення в поведінці - є природною умовою розвитку людини та життя всього суспільства. Одним із видів відхилень в поведінці є девіантна поведінка, що розуміється як відхилена поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм. Питання реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками є важливим, складним та цікавим.

Кваліфікаційна робота на тему реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками девіантної поведінки виконана у повному обсязі, окреслені найважливіші періоди, в яких розглядався розвиток реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками, висвітлено основні технології роботи з девіантами, типологія девіантної поведінки, було проведено дослідження, запропоновано основні шляхи удосконалення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками.

Мету дослідження досягнуто, поставлені завдання виконано, гіпотеза підтвердилася. На основі здійсненого дослідження автором сформульовано наступні висновки і пропозиції:

1. Проаналізувавши джерельну базу дослідження, було виявлено що питанням реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками цікавляться багато науковців, які вбачають в такій поведінці дуже серйозні наслідки для підлітків. Тож, ознайомившись з літературою, яка висвітлює питання, яке стосується історії становлення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками ми відслідкували, що раніше даним питанням майже не цікавилися, це пов'язано з різними періодами в житті суспільства. Найбільш продуктивніше почали працювати з підлітками в кінці XX на початку ХХІ століття, коли почали масово з'являтися різноманітні заклади, які боролися з різною відхиленою поведінкою підлітків. Цей період став найактивнішим для розгляду даного питання, так як в наш час це питання почало гостро висвітлюватися в суспільстві.

2. Розглянувши типологію девіантної поведінки, було з'ясовано, що проблеми девіантної поведінки - є предметом дослідження соціології, психології, медицини, педагогіки, кримінології. У науковій літературі існує багато визначень девіантної поведінки, і на сьогодні існує багато типологій, що розмежовують різні види девіантної поведінки. Науковці плідно працюють над цим питанням, так як з кожним роком підлітків з відхиленою поведінкою стає все більше й більше. Основними видами девіантної поведінки в сучасному суспільстві вважають протиправну, асоціальну, адитивну та саморуйнівну поведінку. На межі вказаних критеріїв девіантної поведінки знаходяться такі види поведінки людини, девіантність яких визначається на основі неоднозначних, чітко не визначених, відмінних у різних сучасних культурах норм або шкідливість яких залежить від умов, у яких вони здійснюються.

3. Охарактеризувавши технологічні аспекти реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками девіантної поведінки було виявлено, що при роботі з підлітками зазначеної категорії слід використовувати різні технології, застосовуючи їх у комплексі чи окремо, в залежності від випадку та особистості з якою потрібно працювати. Найбільш ефективними технологіями роботи з девіантними підлітками є особистісно-орієнтовані педагогічні технології, які спрямовують свою діяльність на саму особистість на її внутрішній світ, багато чого залежить і від специфіки характеру підлітка, від оточення з яким він спілкується та в якому він перебуває, тобто працюючи з підлітками девіантної поведінки необхідно враховувати всі аспекти, що б нічого не пропустити та не нашкодити особистості. Педагогічні технології соціальної реабілітації також, є дієвими при роботі з девіантами, так як вони виконують організуючу, зв'язуючу та координуючу функції між розвитком дитини як суб'єктом діяльності і розвитком самої діяльності, між формуванням мікроколективу та між процесом виховання і самовиховання.

4. Дослідження рівня схильності осіб підліткового віку до проявів девіантної поведінки та здійснений порівняльний аналіз учнів двох класів різних шкіл, засвідчили, що учні ЗОШ № 2 мають більшу схильність до проявів девіантної поведінки, так як в них більше учнів, які втікали з дому, які вимагали, якісь речі, та таких, які вживали алкогольні напої, а ці всі чинники, негативно впливають на поведінку підлітків. Тому в майбутньому, якщо не працювати з такими підлітками, то можна отримати негативні результати, тобто схильність може поступово перерости в вияви девіантної поведінки. Відсутність контролю за такою особистістю може призвести до негативних наслідків, які можуть вплинути не тільки на життя самої особистості, але і на оточення в якому перебуває підліток. Для покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками девіантної поведінки, необхідно використовувати різноманітні заходи, які допоможуть дітям залучитися до нормального ритму та жити повноцінним життям. Доведено, що оптимальним шляхам є використання програм примирення та застосування епістолярного жанру, ці засоби є досить дієвими, так як вони безпосередньо залучають підлітків до проведення реабілітаційної роботи з ними. Особливо дієвими є рольові ігри та перегляд повчальних фільмів, що дозволяє підліткам увійти в певну роль та відчути себе на місці того, на кого направлена якась негативна дія, тобто підлітки можуть пережити всі відчуття та зрозуміти, як це погано на них впливає. Перегляд відеофільмів несе схожий характер, тому що підліток може на собі пережити ту чи іншу роль, ті чи інші емоції.

Корисним є зарубіжний досвід при роботі з підлітками схильними до проявів девіантної поведінки: індивідуальна консультативна допомога, яка є досить впливовим методом.

В сучасних умовах, коли зростає кількість девіантних підлітків проведення реабілітаційно-педагогічної роботи з ними є вкрай важливою роботою яка дозволить скоротити кількість дітей з девіантною поведінкою, та уберегти їх від негативних ситуацій у майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авраменко С.М. "Неформальний підліток" // Психологічний інструментарій. - 2009. - № 9. - С. 10 - 15

2. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія: Посібник для ВНЗ. - М.: Аспект Прес, 2004. - 365с.

3. Афанасьєв В. В. "Виховання педагогічно занедбаних підлітків (Важкі підлітки)" // Соціальна педагогіка. Теорія та практика. - 2009. - № 1. - С. 21

4. Баранова Т. "Підлітки з девіантною поведінкою: труднощі соціалізації" // Соціальна педагогіка. - 2006. - № 4. - С. 46 - 54

5. Басов Н.Ф. Історія соціальної педагогіки: Навчальний посібник. - М.: Академія, 2005. - 256с.

6. Бенько Л. "Нормативна і девіантна поведінка особистості в умовах соціалізації" // Соціальна психологія. - 2006. - № 5. - С. 64 - 69

7. Букач М.М. "Загальна та соціальна педагогіка": Програма та навчально-методичні матеріали. - Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили. - Вип. 17, 2005 - 136с.

8. Галагузова М.А. "Девіантна поведінка підлітків, як наслідок їхньої навчальної неуспішності" // Педагогічне навчання і наука. - 2007. - № 5.

9. Галагузова Л.В, Мардахаєв В.В. Методика та технології роботи соціального педагога. - М.: 4-е Видання, Видавничий центр "Академія". - 2007. - 416с.

10. Глинський Я.І., Афанасьєв В.С. Соціологія девіантної (відхиленої поведінки). - СПб, 2000. - 321с.

11. Гордєєва А.В., Морозов В.В. Прикладна реабілітаційна педагогіка. - Науково-методичний посібник. - М.: Академічний проект. - 2004. - 176с.

12. Гусак Н.Є. Соціальна політика та соціальна робота: Підручник. - К.: Видавництво "Либідь", 2005. - 246с.

13. Дементьєва І. "Відхилена поведінка як наслідок сімейного неблагополуччя" // Соціальна педагогіка. - 2005. - № 5. - С. 22 - 30

14. Долженко І. "Використання соціально-педагогічних технологій у роботі класного керівника з дітьми" // Рідна школа: "Науково-педагогічний журнал". - 2006. - № 7. - С. 34 - 38

15. Ільїн Е.П. Мотивація і мотиви (Серія "Майстри психології") - СПб: Пітер, 2004. - 509с.

16. Енциклопедія освіти / За редакцією І. Оржеховської. - К.: Видавництво "Кремінь", 2008. - 319с.

17. Енциклопедія з загальної та соціальної психології / За редакцією М.І. Єнікєєва. - М.: Видавництво "Пріор", 2002. - 560с.

18. Епіфанова І. "Види та форми дезадаптації підлітків з відхиленою поведінкою" // Педагогічна техніка. - 2006. - № 1. - С. 23 - 25

19. Зайцев Г., Зайцев А., Дмитрієв М., Апалькова А. "Соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх правопорушників" // Народна освіта. - 2007. - № 6. - С. 50 - 56

20. Зайцев Г., Зайцев А., Дмитрієв М., Апалькова А. "Реабілітація особистості неповнолітніх правопорушників" // Педагогіка. - 2008. - № 6. - С. 17 - 19

21. Захаров А.Й. Як попередити відхилення у поведінці дитини. - М.: Видавництво "Просвітлення", 2002. - 218с.

22. Заїка Є. В., Крейдун Н.П., Ячина А.С. "Психологічна характеристика особистості підлітків з поведінкою, що відхиляється" // Питання психології. - 2000. - № 4. - С. 15 - 19

23. Звєрєва Д.І. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 323с.

24. Звєрєва Д.І. "Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика" // Соціальна педагогіка: теорія і практика. - 2000. - № 3.

25. Змановська Є.В. Девіантологія: психологія відхиленої поведінки особистості: Навчальний посібник. - СПб, 2001. - 207с.

26. Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 356с.

27. Капська А.Й. Соціальна педагогіка: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 256с.

28. Клішевич Н.А. "Становлення соціально-педагогічної роботи з підлітками з делінквентною поведінкою у другій половині 50-х років XX - початку XXI століття" // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2010. - № 4. - С. 12

29. Кочеткова Е.М. "Соціально-педагогічна ресоціалізація делінквентних неповнолітніх у пенітенціарних установах США" // Педагогічна освіта і наука: Навчально-методичний журнал. - 2010. - № 6. - С. 7 - 12