Режим м'язової роботи в зоні великої інтенсивності (близько 70% від максимального навантаження) викликає, як свідчать дослідження [120, 177], найбільше напруження фізіологічних функцій в організмі школярів. Граничний час виконання навантаження порівняно невеликий (5-8 хв.).

Для оцінки перенесення навантажень використовується й такий інтегральний показник, як працездатність [6, 55, 197]. Однак варто мати на увазі, що при виконанні роботи в режимі великої інтенсивності в багатьох підлітків працездатність виявляється нижчою, ніж в учнів 11-12 років. Це обумовлено складними перебудовами в організмі до кінця періоду статевого дозрівання, а також зниженням рухової активності [17, 43].

Дослідження [38, 54, 89, 120] доводять, що регулярне виконання циклічних вправ при частоті серцевих скорочень 150-170 уд./хв сприяє розвитку аеробно-анаеробних можливостей організму. Арсенал засобів для розвитку загальної та швидкісної витривалості в зоні великої інтенсивності дуже різноманітний [56, 173].

Зона субмаксимальної інтенсивності (приблизно 80% від максимального навантаження) відповідає такому режиму виконання вправ (біг на короткі дистанції, швидкісно-силові вправи, статичні навантаження), при якому робота м'язів, серця й інших органів забезпечується в основному анаеробними джерелами енергії [89, 93, 136, 183].

При використанні фізичних вправ субмаксимальної інтенсивності, націлених на розвиток швидкісних і швидкісно-силових якостей, час виконання навантажень не повинний перевищувати 10 с для школярів 7-10 років, для 11-12-літніх - 15 с, 14-16-літніх - 20-25 с [125, 180]. Інтервали відпочинку між вправами приблизно такі ж, як і час роботи. Число повторень визначається індивідуально, у залежності від функціональних можливостей [55, 56, 173].

Оптимальна тривалість виконання однієї статичної вправи для школярів 10-12 років складає 10-15 с, більш старших школярів - 15-20 с [71, 132, 204].

При виконанні вправ з однократним підняттям вантажу його вага не повинна перевищувати: для школярів 12-13 років - 70%, 14-16 років - 90% ваги власного тіла. Тривалість таких однократних вправ - 10-20 хв [61, 70, 97, 194].

Зона максимальної інтенсивності відповідає виконанню фізичних вправ з максимальною швидкістю, граничним темпом і зусиллям. Граничний час виконання циклічних навантажень у школярів різного віку досягає в середньому 10 с [1, 42, 214].

До навантажень максимальної інтенсивності належить біг з максимальною швидкістю на короткі дистанції (30-60 м - у молодших; 80- 100 м - у старших школярів) [12, 77, 153].

Для оздоровчого ефекту першорядне значення має не структура вправ, а спрямованість навантаження та його дозування [35, 49, 210]. Модність і престижність фізичних вправ доцільно використовувати для залучення до оздоровчих занять великого числа дітей і підлітків.

Оздоровча ефективність раціонального дозування фізичних навантажень особливо виявляється в школярів з відстаючим рівнем розвитку сили й витривалості [90, 130, 199]. Для вирішення оздоровчої задачі в школі головним є не підвищення рівня підготовленості фізично сильних школярів вище нормативу (оскільки рівень здоров'я при цьому не підвищується), а підтягування відстаючих дітей до нормативу [40, 127]. Це дозволить зміцнити їхнє здоров'я, підвищити працездатність, успішність, та здійснити соціально-педагогічну профілактику ігроманії.

Для реалізації процесу регулювання фізичного стану людей необхідно мати теоретичні знання та уявлення про онтогенез, про закономірності фізичного розвитку і функціонального стану, теорії критичних періодів формування рухових якостей і впливу фізичних вправ на фізичний стан дітей [58, 99, 227, 235].

Фізичний стан - продукт комплексу, що організований у взаємодії людини та зовнішнього середовища, тобто продукт організації рухів і переміщень тіла. Правильна організація рухів призводить до ефективного використання виникаючих сил, з одного боку, і до збільшення рівня фізичної підготовленості - з іншого [24, 67, 148, 236].

Склад засобів, які застосовуються, спрямованість впливу на організм та ефект впливу залежать від моторного потенціалу конкретної людини. Виходячи з цього, комплекс впливів середовища виступає як один з головних об'єктів управління [17, 29, 102, 241].

Процес фізичного вдосконалювання людини спрямований на вдосконалювання її рухових можливостей. У свою чергу рівень підготовленості значною мірою залежить від віку, статі, наявності патології, попереднього стажу занять фізичними вправами та їхньої спрямованості, індивідуальних особливостей підлітків [55, 67, 138, 240]. Звідси випливає, що як другий об'єкт управління виступає стан дитини. Третім об'єктом управління є фізичне навантаження. Через нього відбуваються позитивні або негативні зміни в організмі. Четвертим об'єктом управління є зовнішнє середовище й адаптаційні можливості людини [151, 195, 237, 238].

Таким чином, вихідним фактором, що визначає вибір управлінських дій, є порівняння фізичного стану дитини з віковим еталоном і з кінцевою метою впливу. Однак слабка вивченість закономірностей вікового й індивідуального онтогенезу, залежність фізичного стану від безлічі факторів не дає можливості точно вибрати правильні управлінські рішення [30, 56, 107, 129, 169].

У дослідженнях Л.П. Жовніренка, О.П. Калугіної 75, В.К. Бальсевича [17], В.Г. Григоренка [55], В.Ф. Лободи, Н.В. Банадиги, Л.М. Слободяна, В.Б. Кучми, Є.Ф. Бузька, А.О. Лучука, І.Р. Сагаля, Н.Я. Ходорчука 110, Л.І. Лубишевої [112], Л.П. Сергієнка [172, 173], В.В. Приходька 155, В.І. Ляха зі співавторами [119] доведено, що найкращі результати розвитку моторики людини забезпечуються при можливо повному обліку її індивідуальних рухових характеристик, соціально-психологічних факторів, морфофункціональних особливостей.

Більше того, головними принципами нової організаційної стратегії у сфері фізкультурного виховання є „адекватність змісту фізичної підготовки індивідуальному стану людини, гармонізація й оптимізація фізичного тренування, свобода вибору форми фізичної активності відповідно до особистих схильностей і здібностей кожної людини” [42, 138, 173, 226]. Уже зараз видається очевидною необхідність продуманої диференціації змісту, обсягу й інтенсивності фізичних навантажень школярів у зв'язку з їхнім біологічним, а не паспортним віком, індивідуальними моторними здібностями й можливостями [172, 173].

При виборі засобів, методів у визначенні навантажень у сучасній школі мало враховується, для якої групи дітей ця модель впливу буде сприятливою, а яка група дітей зазнає недоцільного „впливу, що ламає”. Це при тому, що арсенал засобів і методів представлений відповідно до індивідуальних особливостей [55, 114, 125, 176].

Викликає заперечення той факт, що при поганій реалізації педагогічної моделі негативна оцінка дається, як правило, індивідові (у вигляді негативної оцінки або незаліку), а не дидактиці, що зневажає особливості дітей [40, 207].

Необхідно вивчити індивідуальні особливості для того, щоб розробляти соціально-педагогічну програму впливу, адаптуючи її до рівня фізичної підготовленості індивіда, та оцінювати успіхи й невдачі дитини у виконанні рухових дій не відносно інших учнів або програми, а попередніх показників саме даного школяра [55, 97, 203].

У процесі фізичного виховання це положення реалізується шляхом цілеспрямованого розвитку рухових якостей у виявлених коридорах розвитку, в основі яких лежить облік індивідуально-типологічних особливостей дітей [79, 113, 133, 164]. У цьому зв'язку принципово важливою умовою створення системи навчання дітей у школі, що зберігає здоров'я, є відмова від оцінного підходу.

Необхідно детально знайомитися з виявами індивідуальності не для того, щоб „коригувати” особистість дітей, а для того, щоб розробляти навчальні й виховні програми, адаптовані відповідно до особливостей і можливостей дитини. Необхідно не тільки й не стільки адаптувати дітей до змісту програм, скільки зміст програм необхідно адаптувати до дітей [40, 63, 157, 211].

На основі досліджень [58, 161, 173] виявлені особливості прояву сенситивних періодів у групах, визначені розходження та збіги інтенсивності розвитку фізичних властивостей.

При цьому згідно з ученням про критичні періоди [59, 207], час цілеспрямованого впливу на ту або іншу рухову якість вибирався відповідно до визначеного періоду чутливості (супервисокої, високої, середньої та малої).

Зміни в ступені розвитку рухових якостей відбуваються протягом досить довгого проміжку часу [55, 172, 173]. Разом з тим ефективність гуманістичної спрямованості педагогічної практики та пов'язана з цим індивідуалізація навчального процесу може бути оцінена й іншим чином. Ученими доведено, що ефект педагогічного впливу залежить від взаємонакладення трьох блоків факторів:

а) змісту, спрямованості, інтенсивності й обсягу впливу [41, 55, 128, 173];

б) конституціональних і психологічних характеристик учнів, особливостей їхньої фізичної підготовки, задатків і здібностей [46, 126, 139, 173];

в) активності тих, хто займається [55, 152, 172, 185].

Усі ці блоки пов'язані між собою прямим і зворотнім зв'язком, за рахунок чого кожен блок визначається показниками інших блоків. Тому можна припустити, що не тільки динамічні характеристики учнів мають тенденцію до позитивного розвитку в ході правильно організованого педагогічного процесу, але й оцінка активності тих, що займається, може дати відповідь на питання про доцільність застосованої методики [74, 154, 220].

При цьому виявлення мотивації занять та обумовлена цим активність учнів має принципово важливіше значення, ніж просто підвищення результатів фізичної підготовленості, оскільки досягти більш високого рівня розвитку рухових якостей можна й за рахунок експлуатації можливостей людини, що, звичайно, неприпустимо при гуманістичній спрямованості педагогічного процесу. Більше того, досягнутий рівень фізичної підготовленості, безумовно, буде втрачений у майбутньому, якщо не сформований мотив занять [10, 97, 105, 125].

Ряд учених [18, 197, 211] вважає, що для підвищення ефективності фізичного виховання в навчальних закладах необхідна переорієнтація мети навчання: від проблем удосконалювання фізичної кондиції до формування фізичної культури особистості. При цьому істотний позитивний ефект досягається за рахунок посилення основних компонентів фізичної культури особистості: інформаційно-освітнього, мотиваційно-установчого та поведінкового [56, 172, 205].

Дуже важливо, що зміна парадигми фізичного виховання із задач забезпечення фізичного удосконалення на формування фізичної культури особистості дозволить дітям використовувати фізичні вправи в подальшому житті, тому що в учнів формується установка на фізкультурну активність у привабливих для індивіда формах [37, 44, 164, 188]. Відповідно до закономірностей формування людської індивідуальності, застосування системного підходу при аналізі впливу засобів та методів фізичної культури дозволяє виявити ефективність означеного процесу не тільки по показникам підвищення фізичної підготовленості людини, але й формування у неї мотиваційних установок, понять і навичок здорового способу життя [5, 15, 55, 217].

Таким чином, як правомірно стверджує В.В. Приходько „ставлення особистості, що самовизначилася до фізичної діяльності чи будівництва власного здоров'я, яка відмовилась від звичної пасивної, але такої привабливої і комфортної позиції споживача медичних послуг, важлива теоретична й практична проблема для сучасних систем освіти на рубежі ХХІ століття” [156, с.38].



РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

Для вирішення поставлених задач було використано такі методи дослідження:

- теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел;

- узагальнення передового практичного досвіду;

- педагогічне спостереження;

- анкетування;

- антропометричні виміри;

- оцінка конституціональних типів;

- тестування;

- медико-біологічні методи дослідження;

- діагностика психічних станів і властивостей особистості;

- педагогічний експеримент;

- методи математичної статистики.

Теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел

Вивчалися роботи вітчизняних і закордонних фахівців, що характеризують соціально-педагогічні умови виникнення та розповсюдження наркоманії серед підлітків. Використання засобів, методів і форм фізичної культури в реабілітації розглядалося на основі соціально-педагогічних компонентів профілактики наркоманії серед підлітків засобами фізкультурно-оздоровчої роботи, що забезпечували формування дитини як особистості. Були розглянуті питання впливу занять фізичною культурою та спортом на здоров'я школярів, рівні розвитку фізичних здібностей, формування фонду життєво важливих рухових навичок і умінь, актуальних у побутовій, навчальній, трудовій, реабілітаційній і спортивній діяльності підлітків з АСТП.

Вивчалися питання використання засобів, методів і форм фізичної культури та спорту з метою профілактики наркоманії в дитячому, підлітковому і молодіжному середовищі.

Методологічну основу дисертаційного дослідження склали: системний підхід до вивчення психічної та предметно-практичної діяльності людини (П.К. Анохін [5], В.Г. Григоренко [56]; В.М. Заціорський, Л.П. Сергієнко [78]), теорії фізичної культури та спортивної підготовки (В.К. Бальсевич [17, 18]; В.В. Бойко [28]; В.П. Філін, 1987), концепція особистісно-орієнтованого навчання (Ю.К. Бабанський [13]; Є.С. Вільчковський [38]; А.П. Матвєєв [125, 126], В.В. Приходько [156]); теорія мотиваційних диференційно-інтегральних оптимумів і педагогічних факторів у психофізичній корекції та соціальній реабілітації людини (В.Г. Григоренко [55, 56]), основи спортивної генетики (Л.П. Сергієнко [172, 173]), наукова основа сучасних технологій збереження та удосконалення здоров'я (М.М. Амосов [3]; В.Г. Григоренко [55]; І.В. Муравов [137]; Л.П. Сергієнко [172, 173]), науково-методичні положення розвитку фізкультурно-спортивної діяльності суспільства, спрямованої на запобігання асоціальної поведінки підлітків і молоді (О.Г. Ахромова [11]; H. Spode, G. Weber, W.Schneider [241]); наукові основи планування експериментального дослідження спортивно-педагогічних явищ, процесів (О.М. Худолій, Т.В. Карпунець [215]).

Узагальнення передового практичного досвіду

Узагальнення передового практичного досвіду проводилося на основі бесід із соціальними педагогами та психологами, наркологами, вчителями фізичної культури загальноосвітніх шкіл і тренерами ДЮСШ міст Донецька і Слов'янська, вивчення й аналізу їхньої системи роботи.

Педагогічне спостереження

Суб'єктивне обстеження учнів дозволило вивчити явище без порушення природного перебігу навчально-тренувального процесу, одержати результати та екстраполювати їх на стратегію навчальних і тренувальних занять.



Анкетування

З метою виявлення основних соціально-педагогічних факторів і умов профілактики наркоманії серед підлітків засобами фізичної культури та спорту була використана спеціально розроблена нами анкета, яка містила 67 питань (див. додаток). У процесі обробки означеної анкети були використані розробки та методичні рекомендації Б.В. Гутмана [60].

Антропометричні виміри

За стандартизованими методиками [31, 150, 173, ] в учнів визначалися довжина та маса тіла, ОГК, ЖЄЛ, сила кисті.

Визначення сомотипу та фізичного розвитку

З метою визначення в учнів сомотипу було використано методичну схему дослідження, розроблену В.Г. Штефком і О.Д. Островським [223] та удосконалену Л.П. Сергієнком [173]. Відповідно до цих схем вирізняють чотири типи конституційної будови тіла (дигестивний, м'язовий, астеноїдний, торокальний). Природньо, що конституційні можливості більшості підлітків будуть більш точно визначені за умови орієнтації на ступінь вираженості окремих компонентів будови тіла. Вираженість цих компонентів ми оцінювали за 7-бальною шкалою:

- 1 бал - дуже слабка вираженість;

- 2 бали - слабка вираженість даного компонента;

- 3 - нижче середнього;

- 4 - середня вираженість;

- 5 - вище середнього;

- 6 - висока;

- 7 - дуже висока вираженість даного компонента.

Отже, кожний морфологічний варіант (підліток, якого обстежували) позначався тризначним числом. Перша цифра означає ступінь вираженості елементів ендоморфії, друга - мезоморфії, третя - ектоморфії. Крайні варіанти типу 1-7-1, 2-1-7 зустрічаються дуже рідко [173]. Найбільш розповсюдженими є сомотипи, за Л.П. Сергієнком [173], 3-5-2, 4-3-3, 3-4-4. Згодом цю закономірність було підтверджено результатами наших досліджень.

Викладену схему визначення сомотипу в підлітків ми доповнювали антропометричними індексами:

- масо-зростовий індекс Кетле, який встановлює, скільки грамів маси тіла припадає на 1 см довжини тіла. Цей індекс визначається за формулою:

,

де І - індекс; Р - маса тіла; L - довжина тіла, см;

- грудно-зростовий індекс Бругша, який визначається за формулою:

,

де Т- обхват грудей, см; L - довжина тіла, см;

- грудно-зростовий індекс Ерісмана, що розраховується за формулою:

;

- конституційний індекс Піне визначається за формулою:

;

- конституційний індекс відношення нижньої кінцівки до зросту, що визначається за формулою:



У процесі дослідження ми враховували, що будова тіла людини, яка характеризується конституціональними індексами, формується в основному при контролі факторів спадковості (Л.П. Сергієнко, 2004).

Тестування

Підбиралися нескладні за технікою виконання тести, що досить повно відбивають визначені рухові здатності учасників досліду.

На думку фахівців [12, 77, 173, 222], для визначення рівнів розвитку рухових здібностей доцільно використовувати такі тести: визначення сили кісті, біг на 30 м, біг на 60 м, біг на 100 м, стрибок у довжину з місця, метання набивного м'яча, чов-никовий біг 3х10 м, піднімання й опускання тулуба, нахил тулуба вперед, підтягування на поперечині, стрибки зі скакалкою, 6-хвилинний біг, біг на 600 м, біг на 1000 м, стрибок у висоту, стрибок у довжину з розбігу, метання м'яча (гранати). У процесі тестування були реалізовані всі наукові умови та методичні вимоги цієї процедури, викладені в роботах Л.П. Сергієнка [173], В.М. Заціорського [77].

Медико-біологічні методи дослідження

Визначалися рівні функціонального стану організму дітей і підлітків за такими параметрами.

Життєвий об'єм легень [173];

Вимірювання частоти серцевих скорочень проводилося за допомогою пульсотахометра “Пульс” і пальпаторно [97];

Артеріальний тиск визначався непрямим звуковим методом М.С. Короткова [97] з використанням мембранного тонометра ММТ-3 та фонендоскопа. У підлітків визначалися показники систолічного та діастолічного артеріального тиску [97, 131, 215].

Комплексна оцінка стану здоров'я. Як адаптаційні можливості по ставленню до зовнішніх умов життя людини визначався коефіцієнт здоров'я (КЗ) за модифікованою формулою І.В. Муравова [137]:



КЗ = 0,011 х ЧСС + 0,014 САД + 0,008 ДАД + 0,014 В + 0,009 М + 0,004

П - 0,009 Р - 0,273,

де ЧСС - частота серцевих скорочень за 60 секунд;

САД - систолічний артеріальний тиск;

ДАД - діастолічний артеріальний тиск;

У - вік, років;

М - маса тіла, кг;

П - стать (чоловіча - 1),

Р - зріст, см.

Діагностика психічних станів властивостей особистості й інтересу

до змісту рухових дій

Для вимірювання емоційних станів учасників досліду було використано методику САН, розроблену М.С. Лейтесом [107], технологія якої полягала в тому, що учень виставляв оцінки, закреслюючи необхідну інформаційну клітинку. Потім показники кожної шкали складались і ділилися на десять (за кількістю питань у кожному психоемоційному стані).

Для оцінки спортивних інтересів у залежності від типу конституції тіла підлітків з АСТП, взаємин між учителем та учнями застосовувалася шкала „тренер-спортсмен”, розроблена Б.О. Вяткіним [46]. Шкала включала 24 питання, що характеризують вибір виду спортивної діяльності й тип ставлення, учнів до вчителя фізичної культури, викладача-тренера за трьома параметрами: гностичним, емоційним і поведінковим. Кожна відповідь, що збігалася з ключем, оцінювалась одним балом. Середня арифметична оцінка характеризувала узагальнений „портрет” учителя фізичної культури, викладача-тренера. Дані анкетного опитування доповнювалися результатами педагогічних спостережень, опитуванням педагогів, батьків, однолітків.

Вивчення уподобань та інтересу підлітків з АСТП до характеру рухової діяльності (силового, швидкісного, швидкісно-силового, спритності, гнучкості та аеробної витривалості) здійснювалося за методикою В.Г. Григоренка [55, 56]. Основу цієї методики складала ситуація індивідуального вибору рухових завдань. Підліткам на уроках фізичної культури й у формах позакласної роботи давали можливість з ряду заздалегідь підготовлених завдань різного змісту (у формі дидактичних карток) самостійно визначити характер та складність рухового завдання. Отриману інформацію вибору доповнювали даними педагогічних спостережень, руховими тестами. Ми використали викладену методику й у зв'язку з тим, що вона давала первинну інформацію та уявлення про мотиваційні тенденції поведінки підлітків АСТП в умовах їхньої фізичної та соціальної реабілітації (рис. 2.1.1).

Педагогічний експеримент

Основний педагогічний експеримент проводився в період 2001 - 2003 рр. у загальноосвітніх школах області та школі вищої спортивної майстерності міста Слов'янська Донецької області.

В експерименті взяли участь 62 школярі з асоціальною поведінкою у віці 12-13 років. Було створено дві групи: контрольна й експериментальна, приблизно рівні за віком, психофізичним станом і кількісним складом.

У процесі педагогічного експерименту досліджувалися базові фактори, що обумовлюють виникнення асоціального типу поведінки підлітків, вивчався рівень фізичного розвитку, функціональної підготовленості , кореляційні зв'язки морфологічних ознак підлітків з їх руховими здібностями, психоемоційний стан підлітків у різних формах їх фізичної та соціальної реабілітації. Протягом 1998-2004 рр. дослідження означені фактори вивчалися, узагальнювалися та використовувалися з метою визначення ефективності розробленої комплексної програми соціально-педагогічної профілактики наркотичної залежності підлітків засобами фізичної культури і спорту.

Гіпотетичною основою дослідження являлося передбачення того, що оптимальне поєднання гносіптичних, психоемоційних, рухових, мотиваційних, виховних процесів у структурі диференційного підходу до фізичного виховання та спортивної підготовки підлітків з асоціативним типом поведінки забезпечить стабільний профілактичний та реабілітаційний ефект.

В процесі планування педагогічного дослідження використовувалися науково-методичні рекомендації В.Г. Григоренка [56], О.М. Худолія та Т.В. Карпунця [215], Л.П. Сергієнка [172].

Основи організації та змісту експериментальної профілактичної антинаркотичної підліткової програми засобами фізичної культури та спорту представлені в структурно-логічній схемі на рис. 2.1.2.

Контрольна група працювала на засадах загально прийнятої в школах програми профілактики наркоманії. Вона включала такі структурні компоненти, як навчальні години з валеології, бесіди класних керівників та вчителів фізичної культури, різноманітні форми наочності.

Антинаркотична профілактична програма „У наступне століття з надією на здорове майбутнє” в експериментальній групі проводилася комплексно. Програма розрахована на індивідуальну та групову роботу з підлітками експериментальної „групи ризику”.

Інформаційно-пропагандистська діяльність включала інформаційний і розвиваючий розділи, спрямовані на формування в школярів умінь вирішувати прості й складні життєві проблеми, спілкуватися з оточенням, розуміти та приймати їхню поведінку; формувати позитивне ставлення до себе, здійснювати критичну самооцінку і виправляти власні помилки.

Однією з форм антинаркотичної пропаганди стали тематичні класні години, проведені в рамках акції „Діти і молодь Донбасу проти наркотиків”. Під час цих заходів підлітки переглядали й обговорювали відеозапис різних змагань (із дзюдо, кікбоксінгу, рукопашної боротьби), розмовляли з провідними спортсменами ДЮСШ м. Слов'янська.

Широко використовувалися форми позаурочної діяльності: клуби за інтересами; шкільні фестивалі музики, танцю, пісні, слова, сміху. Бесіди педагогів, психологів і лікарів супроводжувалися виступом агітбригад, шкільними спектаклями, конкурсами плакатів „Ми проти зла”, „Покоління XXI століття вибирає здоровий спосіб життя”. Важливою ланкою профілактики шкідливих звичок у школярів була єдина лінія протистояння наркоманії всього педагогічного колективу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1.1 Схема вивчення інтересу в підлітків з АСТП до змісту рухових завдань та видів спортивної діяльності

Регулярно проводилися місячники профілактики наркоманії серед школярів, засідання круглих столів на тему „Наркоманія і спорт не сумісні”; впроваджувалась ігрова програма „Профілактика шкідливих звичок засобами фізичної культури і спорту”. У ході цих заходів демонструвалися документальні антинаркотичні фільми, виступали фахівці: провідні тренери, лікарі, психологи, найсильніші спортсмени. Протягом року проводилися заходи ін-формаційно-пропагандистського, спортивного та культурно-масового характеру: акції „Спорт проти наркотиків”, спортивно-ігрові естафети „Найшвидший”.

Рис. 2.1.2 Структурно-логічна схема побудови системи корекційної роботи з підлітками АСТП

Основною ідеєю гри КВК „За здоровий спосіб життя” була демонстрація вражаючого контрасту між життям наркомана, людини, яка опустилася, і здорової людини, яка веде здоровий спосіб життя і займається фізичною культурою та спортом.

У літній період в оздоровчому таборі проводилася інформаційно-роз'яснювальна робота з загальних питань формування здорового способу життя; негативного впливу на організм паління, алкоголю, наркотиків. Були організовані: демонстрація документального фільму „Шкідливі звички і ваше здоров'я”; виступ найсильніших спортсменів; спортивна гра „Будь здоровий” з розіграшем призів. Було проведено трудові десанти в спортивній школі й мікрорайоні, організовано допомогу ветеранам війни, інвалідам. Проведено розширену батьківську конференцію „Наркоманія і наші діти”.

Другий блок антинаркотичної фізкультурно-профілактичної програми - формування стійкого негативного ставлення до вживання наркотиків, алкогольних напоїв, паління.

Предмет „Фізична культура” займає особливе місце в системі навчання дітей, оскільки дає кожній людині можливість фізичного вдосконалювання. Цікавий урок фізичної культури, активна життєва позиція вчителя, його авторитет серед учнів є мотивацією позитивної активності самого учня. Робота вчителя з формування фізичних здібностей є достатньою аргументацією для залучення школяра до активних занять спортом, дає можливість продемонструвати перспективи подальшого спортивного зростання.

Основу побудови програми корекції фізичного, психічного й морального стану склали такі положення:

- етапність реалізації програми (спонукальний, формуючий, етап удосконалювання);

- індивідуально-дозована оздоровчо-профілактична і спортивна спрямованість, яку носить навчально-тренувальний процес носить (рис. 2.1.3), сприяє формуванню інтересу до систематичних занять фізичними вправами;

- засоби й методи фізичного виховання адекватні особистісним особливостям учнів, відповідають їхнім інтересам і потребам, сприяють зниженню рівня тривожності, агресивності, підвищенню самооцінки особистості;

- як основні засоби фізичного виховання використовуються вправи аеробної та силової спрямованості в ігровій формі організації занять;

- засоби, методи й педагогічні прийоми спрямовані на формування в учнів стійкого інтересу до рухової активності, необхідного ставлення до занять фізичною культурою і спортом.

На уроках фізичної культури виділявся контингент з асоціальною поведінкою. Для таких учнів підбиралися фізичні вправи в екстремальних ситуаціях з домінуванням ігрових форм проведення уроку. Рухливо обдаровані підлітки залучалися до занять спортом.

Результати тестування фіксувалися в паспорті здоров'я, порівняльна динаміка показників фізичної підготовленості сприяла ефективному коригуванню змісту навчальних занять з предмета „фізична культура”, стимулювала школярів до подальшого розвитку.

Основні заходи даного блока програми:

- збір та обробка первинної інформації про стан здоров'я підлітків, їхній фізичний розвиток і фізичну підготовку;

- виявлення та залучення рухливо обдарованих підлітків до тренувальних занять;

- визначення складу „групи ризику” та груп підлітків зі значними дефектами розвитку;

- аналіз індивідуальних карт фізичного стану;

- створення на базі загальноосвітньої школи спортивних класів;

- створення банку даних про фізичний стан підлітків; виявлення динаміки їхнього розвитку під впливом системи фізичного виховання;

- залучення батьків до проблеми формування здорового способу життя.

Спортивно-масова й оздоровча робота проводилася серед значної частини школярів у відповідності зі спортивним календарем шкільного плану на навчальний рік.

Традиційними стали „Дні здоров'я”, осінній турзліт з масовим виходом за межі міста. Школярі могли виявити себе в індивідуальних змаганнях під назвою „Шкільна книга рекордів Гіннеса”.

Учні експериментальної групи два рази на рік (у грудні та березні) брали участь у спортивних змаганнях „Веселі старти”, раз на рік - у шкільній спартакіаді. У складі збірних команд школи учні брали участь у районних і міських змаганнях з різних видів спорту, з урахуванням їхнього віку.

На спортивній базі Слов'янського державного педагогічного університету було проведено юнацькі ігри під девізом „Ні -- наркотикам! Я вибираю спорт”. Змагання чергувалися з показовими виступами дзюдоїстів, культуристів і гімнастів. Традиційним стало проведення для учнів з асоціальною поведінкою тижня спорту під девізом „Спорт проти наркотиків”. У програму ввійшло написання творів „Здоровий спосіб життя -- це стильно”, а також проведення спортивних вікторин, конкурсів малюнків, спортивних змагань.

Рис. 2.1.3 Схема побудови технології індивідуального дозування фізичних навантажень для підлітків з АСТП



У День захисту дітей проводилася традиційна програма під девізом „Захистити себе від ліні й нудьги допоможе спорт”. Програма складалася з показових виступів найсильніших спортсменів ДЮСШ, командних та особистих спортивних змагань. Щільний і різноманітний спортивно-масовий календар допомагав учням адаптуватися в класному колективі, відчути себе частиною єдиної команди. Провідні спортсмени, авторитетні тренери ДЮСШ брали активну участь у роботі з профілактики наркоманії.

Механізм реалізації фізкультурно-профілактичної роботи здійснювався через визначені форми занять з предмета „фізична культура”; додаткові заняття фізичними вправами та спортом; орієнтоване фізичне виховання підлітків, які мають відхилення в поведінці та стані здоров'я; фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня; позакласні форми занять (спортивні секції); заняття в спортивних школах; самостійні заняття; спортивно-масові та фізкультурно-профілактичні заходи; спортивні змагання. Програма передбачала: обстеження підлітків з метою виявлення груп соціального ризику; використання засобів і методів корекції фізичного, морального та психоемоційного стану; застосування засобів і методів формування інтересу до систематичних занять фізичними вправами; організацію навчально-виховного процесу з підлітками девіантної поведінки; визначення критеріїв та оцінки фізичної підготовленості дітей і підлітків; урахування особливостей роботи з різним контингентом підлітків. Навчально-тренувальні заняття сприяли: формуванню інтересу і задоволенню потреб підлітків у заняттях фізичною культурою і спортом; вихованню морально-вольових і моральних якостей; формуванню позитивного ставлення до різних видів діяльності; корекції психічних відхилень; розвитку основних фізичних здібностей; підвищенню функціональних можливостей школярів. Реалізація програми проходила в рамках обов'язкових занять з фізичного виховання в загальноосвітній школі та за інтересами: у дитячо-юнацькій спортивній школі; у підліткових клубах за місцем проживання; у системі різноманітних заходів позакласної та позашкільної роботи; у літніх оздоровчих таборах; під час самостійних занять фізичною культурою і спортом.

Антинаркотична пропаганда проводилася за такими напрямками:

- нарощування інформаційного впливу на підлітків з метою формування антинаркотичного переконання (кіно, відео, преса, листівки, буклети, усні виступи);

- культивування здорового способу життя, „створення моди” на нього;

- активне залучення підлітків до занять фізичною культурою і спортом; здорового способу життя, протидії наркотизації суспільства;

- забезпечення умов для реальної трудової зайнятості підлітків (створення ремонтних і виробничих бригад);

- упровадження в освітню практику інноваційних педагогічних технологій, що забезпечують розвиток цінностей здорового способу життя та формування антинаркотичної мотивації; розроблення та застосування технологій раннього виявлення вживання наркотиків учнями;

- надання всебічної допомоги й підтримки родині у вихованні дітей і підлітків, особливо педагогічно неспроможним родинам, родинам „групи ризику”, відродження загального навчання батьків;

- підготовка та залучення підлітків до участі в різних формах пропаганди.

Методи математичної статистики

Для кожної змінної обчислювалися середнє арифметичне, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації, помилка середньої арифметичної, асиметрія та ексцес [123].

Для перевірки гіпотези про різницю між двома середніми арифметичними застосовували параметричні й непараметричні критерії.

При вивченні тісноти зв'язку між змінними величинами використовували кореляційні та регресійні моделі.



2.2 Організація дослідження

Дослідження проводилося на базі загальноосвітніх шкіл №№1, 5, 16, 20 і дитячо-юнацької спортивної школи м. Слов'янська Донецької області. У дослідженні брали участь 1531 школяр у віці від 11 до 17 років (табл. 2.1.1), з них 842 школярі із соціально адаптованою поведінкою і 689 (358 хлопчиків та 331 дівчинка) - з асоціальним типом поведінки. Експериментальна група складалася з 32 школярів у віці 12-13 років, з них 20 хлопчиків і 12 дівчат. Контрольна група включала 30 учнів аналогічного віку, з них 16 хлопчиків і 14 дівчат і з асоціальним типом поведінки. Учні контрольної та експериментальної груп за станом здоров'я, фізичною підготовленістю були однорідними.

Таблиця 2.2.1

Характеристика контингенту школярів, які брали участь у дослідженні

Вік (років)	Тип поведінки
	Соціально адаптований	Асоціальний
	М	Ж	М	Ж
11	65	60	62	50
12	60	58	61	48
13	65	60	59	52
14	62	61	52	43
15	60	54	48	52
16	58	51	42	46
17	62	56	34	30
	Кількість школярів	Кількість школярів
	432	410	358	331
	842	689
	1531

Дослідження було проведено в період з 1998 до 2004 рр. і за такими етапами.

На першому етапі (1998-1999 рр.) вивчалися літературні джерела, підбиралися адекватні методи дослідження, формувалася робоча гіпотеза та визначалися задачі дослідження.

На другому етапі (2000-2001 рр.) виявлялася поширеність наркотиків і шкідливих звичок в учнів загальноосвітньої школи, визначалися основні організаційні форми занять фізичною культурою і спортом учнів з асоціальною поведінкою, характеризувалися показники морфофункціонального розвитку та фізичної підготовленості, виявлялася структура їхнього взаємозв'язку, вивчалася інформативність показників фізичної підготовленості в різного контингенту учнів. Оптимізувалися параметри фізичного навантаження при виконанні вправ різної спрямованості учнями з асоціальною поведінкою.

На третьому етапі (2002-2003 рр.) розроблялася й експериментально обґрунтовувалася антинаркотична підліткова фізкультурно-профілактична програма наркотичної залежності.

Заключний, четвертий етап (2004 р.) було присвячено уточненню теоретичних і методичних положень, аналітичному узагальненню експериментальних даних, підготовці системи методичних рекомендацій та оформленню дисертації.

2.3 Експериментальне обґрунтування ефективності інноваційної програми фізичного виховання школярів у системі соціальних антиігрових впливів на підлітків

Вихідні показники фізично-оздоровчого розвитку школярів контрольної й експериментальної груп, які аналізувались, істотно не розрізнялися (табл. 2.3.1). Коефіцієнти варіації змінилися але несуттєво в обох групах. Виявлено зміни ростових показників респондентів у рамках дії запропонованих навчально-тренувальних програм.

Простежувався високий ступінь індивідуальних розходжень у рівнях розвитку сили в хлопчиків обох груп.

Заняття за експериментальною методикою сприяли формуванню високого рівня функціонування вегетативної системи респондентів. Показники частоти серцевих скорочень у спокої змінилися в обох групах, але в експериментальній - на 8,5%, у контрольній 2,8%.

За період дослідження показники систолічного артеріального тиску та діастолічного артеріального тиску змінилися недостовірно в обох групах. У ході обстеження рівень здоров'я в учнів контрольної групи не змінився, а в експериментальній групі цей показник підвищився до10,6%.

Таким чином, експериментальна програма, що базується на акцентованому використанні засобів фізичної культури та спорту, забезпечила високий рівень морфофункціонального розвитку учнів, сприяла підвищенню рівня їхнього здоров'я.

У початковому обстеженні показники фізичної підготовленості в хлопчиків контрольної й експериментальної груп істотно не розрізнялися. Коефіцієнти варіації в обох групах були майже однакові.

Наприкінці дослідження позначилося помітне розходження в показниках результатів в учнів експериментальної та контрольної груп (рис. 2.3.1). Експериментальна антиігрова фізкультурно-профілактична програма сприяла підвищенню швидкісних здібностей 6,5%. Вона забезпечила зниження коефіцієнтів варіації з 5,4 до 4,1%, вирівнювання швидкісних можливостей учнів. У цій групі покращилися показники метання м'яча 26,9, підтягування на поперечині 74,6%, 6-хвилинного бігу 10,4%. Результати стрибка в довжину з місця, човникового бігу 310 м, піднімання й опускання тулуба та нахилу тулуба вперед покращилися. (рис. 2.3.1).

У контрольній групі прирости показників, які аналізувалися, менш виражені: помітні позитивні зміни результатів підтягування на поперечині (10,3%) при п'ятипроцентному рівні значущості.

Умовні позначення: 1- біг на 30 м; 2 - стрибок у довжину з місця; 3 - метання набивного м'яча; 4-6-хвилинний біг; 5 - човниковий біг 310 м; 6 - піднімання й опускання тулуба; 7 - підтягування на поперечині; 8 - нахил тулуба вперед

Рис. 2.3.1. Динаміка показників фізичної підготовки хлопчиків за період дослідження

Таким чином, за період дослідження в експериментальній групі достовірно змінилися чотири показники, що характеризують рівні фізичної підготовки, а в контрольній - тільки один.

Аналіз динаміки взаємозв'язку показників розвитку рухових здібностей довів, що в контрольній групі особливих змін взаємовпливів розвитку фізичних якостей не відбулося. В експериментальній групі спостерігається підвищення кількості взаємозв'язків що, безумовно, вплинуло на зростання показників фізичної підготовленості.

Аналіз структури цих характеристик доводить, що специфікація підготовки учнів експериментальної групи забезпечила об'єднання показників у загальну систему. Ієрархічна система розподілу показників підготовленості дозволила істотно вплинути на ефективність навчального процесу, ця закономірність простежується в зміні показників експериментальної групи; у підлітків контрольної групи таких змін не виявлено.

При аналізі результатів дослідження школярів у віці 14-16 років в умовній „групі ризику” було виявлено 86,2% частина яких має досвід залучення до ігор. Переважає частка (53,8%) осіб, які однократно мали досвід ігроманії, далі - ті, хто грає „іноді” (23,1%), „бажаючі” - 13,8% і ті, хто грають постійно, - 9,3%.

30,8% опитаних живуть у неповних родинах. Для характеристики сімейного статусу виявилося працюючих батьків - 63,1%. Більша частина (61,5%) респондентів вважає свою родину середньозабезпеченою, 30,8% - з низьким статком і 6,1% контингенту - з високим матеріальним статком.

67,7% підлітків відзначали вживання алкоголю своїми батьками. Більша частина (63,1%) респондентів не задоволена взаєминами в родині. Значущими особами в більшій мірі (55,4%) виявилися друзі й інші однолітки й у меншій мірі (38,5%) - батьки.

Серед захоплень найбільше місце (68,9%) займають інформаційно-комунікативні. Менш за все цікаві для підлітків цієї категорії книги, проведення часу з батьками, допомога родині по господарству. Лідерами вважають себе 9,2% респондентів і прагнуть ними бути 32,3%. Серед представників цієї групи більше виявилося „дратівливих” - 56,9% і „внутрішньо напружених” - 36,9%. Спокійними за характером вважали себе лише 6,2% респондентів.

Переважали (61,5%) особи, які відчувають на собі тиск педагогів та інших дорослих, менша кількість (23,1%) - з боку однолітків. Успішність у 32,3% підлітків незадовільна.

Таким чином, як істотні ознаки в учасників експерименту варто виділити такі соціально-психологічні характеристики: перевага інформаційно-комунікативних захоплень; підвищений інтерес до ігор, який задовольняється переважно в середовищі однолітків; прагнення до лідерства; неповна задоволеність взаєминами з однолітками та батьками; ліберальне ставлення до ігор; знижена успішність; різні акцентуації характеру; знижений батьківський контроль і підвищена увага з боку педагогів; неповна родина; велике поширення безробіття серед батьків при середній забезпеченості родини; вживання батьками алкоголю; більш легке ставлення до можливих життєвих труднощів; велика значущість однолітків і менша - батьків.

Отримані дані дозволяють досить точно окреслити межі підліткової „групи ризику”, яка вимагає особливої уваги й зовсім іншого підходу в профілактичній антиігровій діяльності. У якості одного з можливих варіантів пропонується розроблена програма профілактики ігроманії засобами фізичної культури і спорту.

Спрямоване використання фізичних вправ у поєднанні з комплексом педагогічних прийомів активізувало учнів експериментальної групи в протидії поширенню ігроманії. Якщо при початковому обстеженні 60,6% школярів цієї групи позитивно ставилися до залучення до ігор, то вже в кінцевому - тільки 24,2% так вважали. Чотири представники експериментальної групи стали волонтерами з пропаганди здорового способу життя, пропагандистами антиігрової діяльності.

Більшість 60,6% школярів цієї групи стали усвідомлювати небезпеку зловживання іграми, хоча в початковому обстеженні цей факт не виявлявся. За період дослідження, на думку учнів і їхніх батьків, істотно покращилися контакти з дорослими. Відзначається зменшення кількості постійних конфліктів, підвищується мотивація до навчальної діяльності, покращується успішність підлітків.

Батькам належить вирішальна роль у визначенні спрямованості поведінки підлітків. Оцінюючи атмосферу сімейних стосунків і сімейного спілкування, під час початкового обстеження 66,6% підлітків експериментальної групи відзначили цю атмосферу як гнітючу. У кінцевому обстеженні вже 48,5% підлітків цієї групи сімейні стосунки вважали підбадьорливими, 33,3% були байдужі до того, що відбувається в родині, тільки 18,2% контингенту казали про гнітючу атмосферу.

У контрольній групі істотних змін у сімейних стосунках не виявлено: в кінцевому обстеженні продовжують домінувати конфліктні ситуації. В експериментальній групі істотно підвищився рівень довіри між батьками й дітьми. Свої радощі, прикрощі й переживання в родині з батьками розділяють 30,3% підлітків. На початку експерименту таких випадків у цій групі нами не виявлено.

Нами зафіксовано значне збільшення випадків спільної діяльності батьків і підлітків, їхня участь у спортивних змаганнях, трудовій діяльності.

Результати проведених досліджень довели важливість і складність сімейного спілкування підлітків, його високу соціально-педагогічну значущість. Варто також відзначити й деякі інші позитивні зміни в стані фізичного та психічного здоров'я учнів експериментальної групи в результаті активних занять фізичною культурою та спортом у поєднанні з цілеспрямованими педагогічними впливами: велику життєву енергію; повноцінний і приємний відпочинок; здатність справлятися з наслідками психічних стресів; меншу схильність до депресії, підозріливості; підвищену працездатність, завзятість у досягненні мети; уміння задовольняти свої потреби; вміння контролювати свою поведінку; емоційну зрілість; сформованість системи цінностей.

Виявлення підлітків «групи ризику» здійснювалося під час аналізу паттернів поведінки, які відбивають спотворення особистості в різних сферах: поведінковій, емоційній, мотиваційно-потрібній; характеро-когнітивних перекручуваннях, що посилюють дисгармонію особистості.

Аналіз бюджету вільного часу показав, що в школярів контрольної й експериментальної груп виявлені різні тенденції зміни показників, які аналізувалися (табл. 2.3.1).

В експериментальній групі відзначається істотне збільшення кількості (початкове обстеження - 18,2%, кінцеве - 75,8%) респондентів, що займаються спортом: 20 школярів цієї групи стали займатися єдиноборствами (дзюдо, кікбоксінг, рукопашний бій) у шкільних спортивних секціях, а 10 учнів - у спортивній школі дзюдо.

За період дослідження тільки учні котрольної групи не були залучені до занять спортом. У них відзначений низький рівень фізичної підготовки, несформованість потреби до занять фізичною культурою, небажання займатися спортом. Разом з тим, намітилися позитивні зміни в їхній мотиваційно-потрібній характеристиці: негативне ставлення до фізичної культури та спорту змінилося на нейтральне або ситуативно-позитивне.

Таблиця 2.3.1

Динаміка видів дозвілля, яким віддають перевагу школярі за період дослідження

Як ти проводиш вільний час?	Група
	Контрольна (n = 15)	Експериментальна (n = 16)
	Етап дослідження
	Початковий	Кінцевий	Приріст, %	Початковий	Кінцевий	Приріст,%
Займаюся спортом, відвідую спортивні секції та кружки	37,5%	34,4%	-3,1%	33,3%	81,8%	48,5%
Найчастіше проводжу час із приятелями	46,9%	62,5%	15,6%	42,4%	30,3%	-12,1%
Люблю читати книги	34,4%	28,1%	-6,3%	36,4%	30,3%	-6,1%
Займаюся туризмом, риболовлею	28,1%	18,8%	-9,3%	33,3%	21,2%	-12,1%
Переважно дивлюся телевізор, слухаю музику	68,8%	93,8%	25,0%	63,6%	36,4%	-27,2%
Різні захоплення	28,1%	25,0%	-3,1%	33,3%	30,3%	-3,0%
Самоосвіта та духовний розвиток	18,8%	12,5%	-6,3%	40,5%	30,3%	-10,2%
Допомагаю батькам	15,6%	9,4%	6,2%	34,7%	30,3%	-4,4%

Учні експериментальної групи більш раціонально використовували свій вільний час: менше часу проводили біля екранів телевізорів, рідше зустрічалися з приятелями, активно займалися самоосвітою, туризмом, допомагали батькам. За період дослідження в контрольній групі аналізовані характеристики змінилися, але в цілому виявляється негативна тенденція.

Аналіз поширення шкідливих звичок свідчать також про різне спрямування зміни даних показників (табл. 2.3.2). У контрольній групі збільшується (з 25,0 до 31,6%) число учнів, які зловживають іграми. В експериментальній групі помітно зменшується число учнів зі звичками до ігор.

Результати дослідження доводять, що реальною альтернативою захопленню іграми є духовність та усвідомлене ставлення до власного здоров'я, турбота про нього. Заняття фізичною культурою і спортом сприяють становленню, зміцненню та підтриманню здоров'я, відволікають підлітків від шкідливого впливу ігор, паління та вживання алкогольних напоїв.

Таблиця 2.3.2

Характеристика поширеності ігроманії у школярів різних груп за період дослідження,%

Шкідлива звичка	Група
	Контрольна	Експериментальна
	Етап дослідження
	Початковий	Кінцевий	Абсолютний приріст,%	Початковий	Кінцевий	Абсолютний приріст,%
Ігрова залежність	25,0	31,3	6,3	24,2	6,1	-18,1

Аналіз динаміки психолого-педагогічних характеристик, за даними тесту САН, виявив поліпшення самопочуття: під час початкового обстеження цей показник в учнів контрольної групи склав 2,62 бала, експериментальної - 2,64 бала, а в кінцевому - відповідно 4,26 і 5,72 балів. Кінцеві міжгрупові розходження показників самопочуття склали 34,3%.

За період дослідження покращилися загальні показники активності обох груп учнів: більш виражено - у підлітків експериментальної групи 36,5%. Перевага за цією характеристикою (у порівнянні з показниками контрольної групи) виявилася після закінчення першої чверті навчання 10,8%. Надалі різниця оцінки показників активності в учнів контрольної та експериментальної груп збільшується. Показники настрою покращуються в обох групах: контрольній - на 17,2%; експериментальній - на 28,5%.

За даними кінцевого обстеження, більшість школярів (69,7%) експериментальної групи вважають, що викладач планує тренувальні засоби з урахуванням бажання учнів; дає розумну пораду (51,5%); враховує їхні індивідуальні особливості (39,4%). Учні експериментальної групи переконані, що вчитель знає їхні слабкі й сильні сторони. У контрольній групі дані показники менш виражені.

За показниками розвитку емоційного стану учнів позитивна динаміка очевидна в експериментальній групі. Школярі цієї групи з інтересом займаються фізичною культурою та спортом (75,8%); вони довіряють педагогові (48,5%); бачать у вчителеві приклад для наслідування (36,4%). 57,6% учнів експериментальної групи вважають, що викладач є справедливою людиною, його оцінка дуже важлива для них (51,5%). Разом з тим 36,4% респондентів думають, що викладач недостатньо вимогливий до них. У контрольній групі показники, що характеризують поведінковий параметр, значно нижчі.

Результати дослідження доводять, що учні експериментальної групи мають перевагу перед підлітками контрольної під час кінцевого обстеження за гностичним, емоційним і поведінковим параметрами (рис. 4.2.1).

У початковому обстеженні показники взаємин учнів у групах відносно однакові: у контрольній - 4,19 бала, в експериментальній - 4,22 бала. В основному всі проаналізовані характеристики (середні показники) варіювали в діапазоні 4-5 балів (рис. 2.3.1).

У кінцевому обстеженні в хлопчиків експериментальної групи достовірно покращилися показники взаємин: згоди, продуктивності й цікавості. Кінцеві показники в цій групі більш збалансовані, ніж у контрольній. В учнів контрольної групи показники взаємин змінилися несуттєво.

Таким чином, антиігрова фізкультурно-профілактична програма виховує інтерес до занять спортом; впливає на розвиток рухових здібностей учнів; забезпечує оздоровчий ефект, позитивно впливає на розвиток особистісних якостей учнів; формує міжособистісні стосунки між підлітками та створює мотив до визволення від шкідливих звичок.