Морально-духовне виховання дітей дошкільного віку

Культурно-етнічна функція проявляється в історичному відображенні укладу народу, його мови, його менталітету, його традицій і звичаїв.

Лексико-образна функція казки - це здатність формувати мовну культуру людини, володіння багатозначністю народної мови, її художньо-образним багатством.

Казкові образи дають певні відомості про навколишній світ, тобто мають пізнавальне значення. Казки, в залежності від теми та змісту, змушують слухачів замислитися, наводять на роздуми. Слід зазначити, що пізнавальне значення казок поширюється, зокрема, на окремі деталі народних звичаїв та традицій і навіть на побутові дрібниці.

Звичайно, освітнє значення залежить і від оповідача. Умілі оповідачі зазвичай намагаються використовувати потрібні моменти в казці, ставлячи в ході розповідання навідні запитання.

Дитяча казка - це перший і важливий щабель у житті дитини до пізнання навколишнього світу. Психологи вважають, що казки допомагають дітям зрозуміти оточуючу їх дійсність. Адже будь-яка казка розповідає про стосунки між людьми, про шляхи виходу з складних життєвих ситуацій. І, що з будь-якої ситуації завжди знайдеться вихід. Мова казки зрозуміла навіть маляті. Слухаючи казку, дитина непомітно підсвідомо вбирає життєво важливу для нього інформацію, способи вирішення різних складних ситуацій. Казки дітям дають простір для уяви. Дитина набуває навичок подумки діяти в уявних ситуаціях, а це є основою для майбутньої творчості. Через казку до дитини приходить розуміння, що в житті «добре», а що «погано». Народні казки вчать. Вони завжди мають позитивний кінець. Добро в них завжди перемагає, а зло буде покаране. Дитина може уявити себе позитивним героєм, адже в казках герой завжди буде винагороджений, а лиходій покараний. Добро в казках представлено не склепінням нудних правил і настанов, а в образах сильних богатирів, сміливих принців, добрих і справедливих чарівників. Казки сприяють розвитку емоцій і моральному розвитку дитини.

Казка займає особливе місце в житті дошкільника. Казкові образи яскраво емоційно забарвлені і довго живуть у свідомості дітей. Казка вчить дітей мріяти, підкреслювати головне, індивідуальне в образі, узагальнювати істотні ознаки, посилює розумову діяльність. Казковий вимисел завжди педагогічний. Він використовується як засіб виховання кращих людських якостей. Казка збагачує внутрішній світ дітей, вони тягнуться до неї.

2.2 Особливості сприйняття казок у різних вікових групах

У дошкільному віці у дітей бурхливо розвивається уява, що яскраво виявляє себе у грі і при сприйнятті художніх творів. Особливо дітям дошкільного віку подобаються казки. Казка займає настільки важливе місце в житті дитини, що деякі дослідники називають дошкільний вік «віком казок».

Художнє сприйняття є активним для дітей дошкільного віку процесом, який пробуджує їх моральні якості, і, насамперед, людяність. Сприйняття мистецтва завжди пов'язане із співпереживанням. У дітей старшого дошкільного віку співпереживання носить безпосередній характер: вони уявляють себе з улюбленими героями творів, проникають у внутрішній світ, копіюють їх характер. Так вживаються в образ, що з допомогою уяви стають учасниками подій (долю зайчика, вигнаного з його хатинки лисицею, діти приміряють до власної і, співпереживаючи, мислять приблизно так: «Щоб я робив, якби мене хтось вигнав з дому?»).

Сприйняття художнього твору - дуже складна внутрішня діяльність, в якій беруть участь уяву, сприйняття, увага, мислення, пам'ять, емоції, воля.

Кожен з цих процесів виконує свою важливу функцію в загальній діяльності - у знайомстві з явищами навколишньої дійсності через мистецтво.

У психолого-педагогічній літературі проблема сприйняття і розуміння художніх творів дітьми дошкільного віку розроблена досить широко і повно. Вчені (А. Запорожець, Л. Славіна, Н. Карпінська та ін.) Відзначають, що дошкільний вік - період активного становлення художнього сприйняття дитини [12]. У цей час відбувається перехід від початкового сприйняття, коли специфічне естетичне ставлення до дійсності ще злито з життєвим, до східців власне естетичної діяльності. Остання реалізується в активному уявному співпереживанні дитини героям, у перенесенні ним на себе дій, почуттів, думок персонажів.

Крім загальних закономірностей сприйняття художнього твору існують специфічні, що відображають особливості пізнавального та особистісного розвитку на кожному віковому етапі.

Казка як літературний твір звертається одночасно і до почуття, і до думки читача, допомагаючи йому освоїти багатий духовний досвід людства.

Е. Фльоріна називала характерною рисою сприйняття казки дітьми єдність «відчуваємого» і «мислячого». Сприйняття казки розглядається як активний вольовий процес, який передбачає не пасивне споглядання, а діяльність, яка втілюється у внутрішньому сприянні, співпереживанні героям, в уявному перенесенні на себе подій, «уявній дії», в результаті чого виникає ефект особистої присутності, особистої участі у подіях [67].

Сприйняття казки - складний процес активного відтворення образно-предметного і морально-смислового змісту казки, як особливої літературно-художньої форми, спосіб освоєння дитиною соціальної дійсності. Сприйняття казки, як і гра, становить один з найбільш значущих видів діяльності дитини, визначаючи розвиток, як інтелектуальних і пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви), так і емоційно-особистісний, моральний й естетичний розвиток дитини [43].

У класичній психології сприйняття казки виступає як перехід дитини від ворожості навколишнього світу, соціального тиску, обмежень і заборон у світ фантазії, свободи і вимислу (В. Штерн, К. Бюлер). У сучасній психології сприйняття казки розглядається також як один із способів міфологічного освоєння світу, побудови ціннісно-смислового поля, пошуку шляхів вирішення конфліктів (Б. Беттельхайм). Казка, як художньо-літературна форма має особливу композицію і структуру (В. Пропп), що організують процес сприйняття дитиною сюжету і морально-смислового змісту казки.

О. Нікіфорова виділяє в розвитку сприйняття казки три стадії: безпосереднє сприйняття, відтворення та переживання образів (в основі - робота уяви); розуміння ідейного змісту твору (в основі лежить мислення); вплив художньої літератури на особистість читача (через почуття і свідомість).

Інтерес до книги у дитини з'являється рано. Спочатку їй цікаво перегортати сторінки, слухати читання дорослого, розглядати ілюстрації. З появою інтересу до картинки починає виникати інтерес до тексту. Як показують дослідження, при відповідній роботі вже на третьому році життя дитини можна викликати в неї інтерес до долі героя оповіді, змусити малюка стежити за ходом події і переживати нові для нього почуття.

Однією з особливостей сприйняття казки дітьми є співпереживання героям. Сприйняття носить надзвичайно активний характер. Дитина ставить себе на місце героя, подумки діє, бореться з його ворогами. На спектаклях лялькового театру діти іноді втручаються в події, намагаються допомогти герою, хором підказують персонажам. Е. Фльоріна відзначала і таку особливість, як наївність дитячого сприйняття: діти не люблять поганого кінця, герой повинен бути удачливим (малюки не хочуть, щоб навіть дурного мишеняти з'їла кішка).

Художнє сприйняття дитини протягом дошкільного віку розвивається і вдосконалюється. Л. Гурович на основі узагальнення наукових даних і власного дослідження розглядає вікові особливості сприйняття дошкільниками літературного твору, виділяючи два періоди в їх естетичному розвитку: від двох до п'яти років, коли малюк недостатньо чітко відокремлює життя від мистецтва, і після п'яти років, коли мистецтво, у тому числі і мистецтво слова, стає для дитини самоцінним [15].

Коротко зупинимося на вікових особливостях сприйняття казки дітьми дошкільного віку.

Для дітей молодшого дошкільного віку характерні такі особливості сприйняття:

- залежність розуміння тексту від особистого досвіду дитини;

- встановлення легко усвідомлюваних зв'язків, коли події слідують одна за одною;

- в центрі уваги головний персонаж, діти найчастіше не розуміють його переживань і мотивів вчинків;

- емоційне ставлення до героїв яскраво забарвлене;

- спостерігається тяга до ритмічно організованого складу мови.

У цьому віці дітей необхідно вчити слухати казки, а також стежити за розвитком дії у казці, співчувати позитивним героям. Дуже важливо звертати увагу дітей на образну мову казок, залучаючи дошкільнят до повторення окремих слів, висловів, пісеньок персонажів, які їм запам'яталися.

Наприклад, після прослуховування казок «Козенята і вовк», «Кіт, півень і лисиця» можна запропонувати дітям повторити пісеньки дійових осіб. Засвоюючи зміст казки, діти вчаться передавати слова різних героїв. І, навіть, якщо вони повторюють інтонації дорослих, вихователя, це закладає основи для подальшого самостійного розвитку інтонаційної виразності в більш старшому віці.

Народні та авторські казки дають зразки ритмічної мови, знайомлять дітей з барвистістю і образністю рідної мови. Дитина добре запам'ятовує такі образи, як «півник - золотий гребінець», «козлятка - малятка», «коза - дереза» та ін. Молодших дошкільників особливо приваблюють твори, що відрізняються чіткою формою, ритмічністю, мелодійністю. При повторному читанні діти запам'ятовують, засвоюють сенс, мова збагачується словами і виразами, які їм запам'яталися.

У середньому дошкільному віці відбуваються деякі зміни у розумінні та осмисленні тексту, що пов'язано з розширенням життєвого і літературного досвіду дитини. Діти встановлюють прості причинні зв'язки в сюжеті, в цілому правильно оцінюють вчинки персонажів. На п'ятому році з'являється реакція на слово, інтерес до нього, прагнення неодноразово відтворювати його, обігравати, осмислювати.

У цьому віці починається нова стадія літературного розвитку дитини, виникає пильний інтерес до змісту твору, до осягнення його внутрішнього змісту. У середній групі триває ознайомлення дітей з казками. Діти в цьому віці вже сприймають не тільки зміст казки, але і деякі особливості літературної мови (образні слова і вирази, деякі епітети і порівняння). Після прочитання діти можуть відповідати на поставлені питання, думати, міркувати, аналізувати, приходити до правильних висновків і в той же час помічати і відчувати художню форму твору. У цьому віці діти здатні помічати красу і багатство мови. У них активно розвивається і збагачується словник.

У старшому дошкільному віці діти починають усвідомлювати події, яких не було в їх особистому досвіді, їх цікавлять не тільки вчинки героя, а й мотиви вчинків, переживання, почуття. Вони здатні іноді вловлювати підтекст. Емоційне ставлення до героїв виникає на основі осмислення дитиною всій колізії твору та обліку всіх характеристик героя. У дітей формується вміння сприймати текст у єдності змісту і форми. Ускладнюється розуміння літературного героя, усвідомлюються деякі особливості форми твору (стійкі обороти в казці, ритм, рима). Діти старшого віку здатні більш глибоко осмислювати зміст літературного твору і усвідомлювати деякі особливості художньої форми, що виражає зміст.

Аналіз казки повинен бути таким, щоб діти змогли зрозуміти і відчути її глибокий ідейний зміст і художні достоїнства, щоб їм надовго запам'яталися і полюбилися поетичні образи. Питання, пропоновані дітям, повинні виявляти розуміння дитиною основного змісту і його вміння оцінювати дії і вчинки героїв.

У старшій групі перед педагогом також стоять завдання виховувати у дітей любов до книги, до художньої літератури, здатність відчувати художній образ; розвивати поетичний слух (здатність вловлювати милозвучність, музикальність, ритмічність поетичного мовлення), інтонаційну виразність мови: виховувати здатність відчувати і розуміти образну мову казок. У дітей формують також здатність елементарно аналізувати зміст і форму твору. Дитина старшої групи повинен вміти: визначати основних героїв; на основі аналізу вчинків персонажів висловлювати своє емоційне ставлення до них (хто подобається і чому); визначати жанр (вірш, розповідь, казка); вловлювати найбільш яскраві приклади образності мови (визначення, порівняння).

Вміння сприймати казку, усвідомлювати особливості художньої виразності не виникає спонтанно, воно формується поступово протягом усього дошкільного віку. Л. Гурович зазначала, що в процесі розвитку художнього сприйняття у дітей з'являється розуміння виражальних засобів твору, що веде до більш адекватного, повного, глибокого його сприйняття. Важливо сформувати у дітей правильну оцінку героїв казки. Ефективну допомогу в цьому можуть надати бесіди, особливо з використанням питань проблемного характеру. Вони підводять дитину до розуміння раніше прихованого від них «другого», істинного обличчя персонажів, мотивів їхньої поведінки, до самостійної переоцінки їх (у разі первісної неадекватної оцінки). Сприйняття казки дошкільником буде більш глибоким, якщо він навчиться бачити елементарні засоби виразності, що застосовуються для характеристики зображуваної дійсності [15].

Таким чином, уміння сприймати казку як художній твір, усвідомлювати елементи художньої виразності само собою до дитини не приходить: його треба розвивати і виховувати з самого раннього віку.

2.3 Авторська казка як засіб морально-духовного виховання дітей дошкільного віку

Морально-духовне виховання дитини дошкільного віку відбувається у тісному взаємозв'язку з її емоційним розвитком. Емоційне ставлення дитини до навколишнього світу стає посереднім показником становлення її духовної сфери і моральних якостей.

Художня література сприяє виникненню в дитини саме емоційного ставлення до дійсності, яка описується в ній. Література, яку здатні сприймати діти дошкільного віку, ознайомлюючи їх з подіями і явищами навколишнього світу, водночас формує у них перші моральні і духовні цінності, морально-етичні уявлення і оцінки.

Авторська, або літературна казка - особливий різновид казкового жанру, створений фантазією письменника. За визначенням української дослідниці Г. Довженюк, літературна казка, - це авторський, художній, прозаїчний або віршовий твір, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, що змальовує неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв і, в окремих випадках, орієнтований на дітей; твір, в якому неймовірне чудо відіграє роль сюжетотворного фактора, служить вихідною основою характеристики персонажів [16, 234].

Авторська казка для дітей успадковує з фольклору чіткий поділ героїв на позитивних і негативних. Тут дитина продовжує знаходити для себе нові приклади для наслідування. Образи героїв в авторських творах ? вже не типажі народних казок, а більш-менш складні характери, та й сюжети не зводяться до традиційних схем. Тому й система цінностей читача стає все більш складною і багатою, оцінки - менш категоричними, а уявлення про людину - багатограннішим.

Авторська казка має важливий вплив на дитячу свідомість: готує дитину до зустрічі з незнайомим, незрозумілим; виявляє внутрішні комплекси дитини, тривожність, страхи; долучає до глибокого сприйняття і усвідомлення рідної мови; вчить розрізняти де реальність, а де вигадка; пояснює навколишній світ і формує моральні норми і основи духовності.

Авторська казка вчить дітей розрізняти добро і зло, заподіяне їм і собі і іншим, на прикладах казкових персонажів; бачити різні підходи до вирішення проблеми, а ще краще - передбачити наслідки вчинків героїв і приміряти це все «на себе».

Технологія використання авторської казки для духовно-морального виховання дітей дошкільного віку використовує казку для: передачі дитині основних життєвих принципів і закономірностей; передачі життєвого досвіду попередніх поколінь і отримання відчуттів своєї причетності до світу людей; відновлення зв'язку з родовою та сімейною пам'яттю; духовно-морального становлення особистості і моральної компетентності.

Авторська казка сприяє виконанню ряду функцій моральної компетентності: вміння вибирати відповідну інформацію для побудови свого варіанту дії; використання знань, витягнутих з успіхів і невдач героя казки; можливість бачення і вибору можливих альтернатив; усвідомлення необхідності взаємодії з навколишнім світом.

Авторська казка допомагає педагогу отримувати можливість не тільки зняти емоційну напруженість, збудженість, тривожність, агресивність, недовіра до себе та інших, а й допомогти дитині набути впевненості.

Українська література надзвичайно багата як народними казками, так і літературними. Широковідомі українським дітям казки класиків літератури: Б. Грінченка, В. Нестайка, В. Сухомлинського, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, М. Трублаїні, О. Іваненко, Ю. Ярмиша та ін. Читання фентезі, пригод, стилізацій під народну казку сучасних українських авторів (Зірки Мензатюк, І. Андрусяка, І. Малковича, Л. Ворониної, М. Павленко, Н. Воскресенської, О. Дерманського та ін.) також допоможе дитині увібрати в себе високі моральні і духовні мотиви, які закодовані у їх змісті.

Водночас, величезне морально-духовне навантаження несуть найкращі казки світової літератури. Вони сприяють залученню дітей до загальнолюдських цінностей, непомітно виховують толерантне ставлення до різних народів, народностей, рас і культур. Віддзеркалення особливостей світосприймання інших народів нашої планети, передане через літературні казки, допоможе малюкові ширше пізнати світ, поступово формуватиме системний світогляд, спонукатиме аналізувати прочитане, зіставляти факти і навіть робити власні висновки.

У доборі казок для читання дітям дорослий, зобов`язаний знати і враховувати рівень їх естетичного розвитку і досвіду, нахили та інтереси. Окрім того, як зазначає російська дослідниця Л. Короткова, художні тексти, за ступенем складності не просто повинні бути «підлаштовані» під наявний рівень дитячого сприйняття, а й мають створювати «напруження душі», тобто просувати дітей на крок уперед у їх розумовій та емоційній роботі [29].

Саме тому у підборі казок для дошкільників потрібно керуватися духовно-ціннісним підходом. Окрім цього, з метою морально-духовного виховання дітям слід читати передусім класичну літературу, яка пройшла випробування часом. Її відрізняє значущість і постійна цінність тематики, а також високий художній рівень: якість авторського письма, своєрідність стилю.

Найкращі художні твори сучасної літератури розкривають перед дітьми той світ, який турбує їх сьогодні. До того ж сучасна література для дітей, на нашу думку, як ніколи слідує вектору виховної спрямованості як на дітей, так і на дорослих. Однак, беззаперечно, класика, випробувана часом, повинна бути невід'ємним атрибутом дошкільного дитинства. Саме класичні твори передають дітям ті вічні моральні і духовні якості, які не підвладні часові.

Отже, авторська казка містить значний резерв творчого потенціалу для роботи з дошкільниками щодо розвитку їх моральності. Вона навчає дітей загальнолюдських цінностей, формуючи тим самим таку рису характеру, як почуття власної гідності.

Висновки до розділу 2

Морально-духовне виховання - найважливіша сторона виховання дитини, воно сприяє збагаченню духовного досвіду, емоційної сфери особистості, впливає на пізнання соціальної дійсності, підвищує пізнавальну активність дошкільнят.

Одним із засобів створення позитивних моральних уявлень дітей, встановлення більш тісних контактів між дорослими і дітьми в сім'ї і в дитячому садку є казка. Поняття про мораль, норми і правила поведінки, закладені в яскравих образах казки, сприяють становленню моральних уявлень. У процесі роботи з казкою діти осягають ази духовної культури свого народу. На кожному віковому етапі засвоюються більш складні моральні поняття. Збагачення змісту мови, правильний вибір мовних засобів визначають ефективність виховного процесу. На формування моральних уявлень у дошкільному віці спрямовані виховні можливості казки.

Майже у всіх казках, відомих нині, є елемент дидактизму, але є казки, які цілком присвячені духовно-моральним проблемам, а отже, можуть бути успішно використані з педагогічною метою. Такі, спеціально створювані або пристосовані для цілей навчання казки, які виконують функції настанови, повчання, можна назвати дидактичними.

Технологія використання авторської дидактичної казки для духовно-морального виховання дітей дошкільного віку використовує казку для: передачі дитині основних життєвих принципів і закономірностей; передачі життєвого досвіду попередніх поколінь та отримання відчуттів своєї співпричетності зі світом людей; відновлення зв'язку з родовою та сімейною пам'яттю; духовно-морального становлення особистості та моральної компетентності(хочу - можу, добре - погано тощо).

Авторська дидактична казка сприяє виконанню ряду функцій моральної компетентності: вміння вибирати відповідну інформацію для побудови свого варіанту дії; використання знань, витягнутих з успіхів і невдач героя казки; можливість виділення і вибору можливих альтернатив; усвідомлення необхідності взаємодії з навколишнім світом.

Авторська дидактична казка допомагає педагогу отримувати можливість не тільки зняти емоційну напруженість, схвильованість, тривожність, агресивність, недовіру до себе та інших, допомогти дитині знайти упевненість.

Результат виховання дітей казкою передбачає: засвоєння дитиною норм морально-духовного виховання, відкритість дитини до добра, позитивне ставлення дитини до навколишнього світу, до інших людей і самого себе, створення оптимістичної картини світу, потреба і готовність проявляти спільне співчуття і радість, знайомство з формами традиційного сімейного укладу, розуміння свого місця в сім'ї і посильну участь у домашніх справах, діяльне ставлення до праці, відповідальність за свої справи і вчинки.



РОЗДІЛ 3. ЗМІСТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ З ОРГАНІЗАЦІЇ МОРАЛЬНО-ДУХОВНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ АВТОРСЬКОЇ КАЗКИ

3.1 Діагностика рівнів морально-духовної вихованості дошкільників

Експериментальне дослідження проводилося на базі дошкільного навчального закладу № 4 м. Одеси. В педагогічному експерименті брали участь 30 дітей дошкільного віку: 10 дітей молодшого дошкільного віку, 10 дітей середнього дошкільного віку, 10 дітей старшого дошкільного віку.

Експериментальна робота проводилася в три етапи:

І етап пов'язаний з проведенням констатувального експерименту, що полягав у визначенні рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку.

ІІ етап - формувальний експеримент, який мав на меті підвищити рівень морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку засобами авторських казок.

ІІІ етап пов'язаний з проведенням контрольного експерименту, мета якого - перевірити ефективність розробленої системи роботи з підвищення рівня морально-духовної вихованості у дітей за результатами зіставлення даних контрольної та експериментальної груп після проведення попередніх етапів.

На початку констатувального експерименту було визначено 3 критерії морально-духовної вихованості дошкільників: когнітивний, діяльнісний, рефлексивний. До кожного критерію було запропоновано показники. Опишемо їх:

Критерій - когнітивний

1 показник - обізнаність з категоріями моралі і духовності (любов, краса, альтруїзм, доброта)

2 показник - сформованість уявлень про добро і зло.

Критерій - діяльнісний

3 показник - відношення дітей до тварин;

4 показник - шанобливе ставлення та повага до батьків;

5 показник - наявність бажання допомогти один одному (взаємодопомога);

6 показник - гуманність.

Критерій - рефлексивний

7 показник - екстраполяція здобутого позитивного морально-духовного досвіду у повсякденному житті.

До кожного з показників було дібрано завдання з метою визначення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку.

Для діагностики рівнів морально-духовної вихованості нами був проведений констатувальний експеримент. Дітей було поділено на дві групи експериментальна група (ЕГ) та контрольна група (КГ). На цьому етапі ми проводили бесіди з дітьми, пропонували виконати діагностичні завдання (з використанням дидактичних картинок та проведенням бесіди за їх змістом; завдання на вирішення ситуацій морального вибору).

Показник 1. Обізнаність з категоріями моралі і духовності (любов, краса, альтруїзм)

Завдання. Бесіда з використанням наступних запитань:

1) Що таке «любов»?

2) Що означає любити? Кого ми можемо любити?

3) Що таке «краса»?

4) Які речі / кого ми називаємо красивими? Чи є некрасиві люди?

5) Що таке «взаємодопомога»? чи потрібно допомагати один одному? Чому?

Показник 2. Сформованість уявлень про добро і зло.

Завдання. Бесіда з використанням наступних запитань:

1) Що таке «добро», що таке «зло»?

2) Кого ми називаємо доброю людиною? Які вчинки називають добрими?

3) Кого ми називаємо злою людиною? Які вчинки називають злими?

4) Пригадайте добрих літературних героїв.

5) Пригадайте злих літературних героїв.

Показник 3. Відношення дітей до тварин.

Завдання. Індивідуальні бесіди з використанням дидактичних картин, а саме «У світі бракує на всіх доброти, бо є безпритульні собаки й коти» та «Пташка маленька, а й та серце має» (див. Додаток Д ).

Робота за картиною «У світі бракує на всіх доброти, бо є безпритульні собаки й коти».

Діти відповідають на запитання та вирішують моральні ситуації:

1. Про що розмовляють хатній і бродячий коти? А тепер уявіть, що зустрілися два собаки - хатній і бродячий. Що вони скажуть один одному?

2. Як можна допомогти бродячим тваринам?

Ситуація «Кіт на дереві»

Котик і незчувся, як заліз високо на дерево, а злазити боїться. Що робити? Як допомогти котикові?

Ситуація «Як допомогти песикові дістати кістку?»

Песик сидить на ланцюгу, не може дістати кістку. Хто ж так учинив із собачкою? Це добре чи погано?

Робота з дидактична картиною «Пташка маленька, а й та серце має».

За змістом картинки, вихователь задає дітям запитання:

1. Як врятувати пташеня?

2. Чи можна приносити птахів і тварин із лісу додому?

3. Поміркуйте, чи хочуть вони бути зі своїми мамами й татами, як і ви?

Ситуація «Не дай загинути жуку»

Уяви собі, що мама дала тобі гроші на морозиво й попередила: магазин скоро зачиниться, тому поспіши... Ти пішов (ла) й по дорозі побачив (ла) гарного жука, який впав у яму з водою і не може звідти вибратися. Якщо ти зупинишся, щоб допомогти йому, то не встигнеш купити морозива, а якщо підеш - жук загине. Як ти поступиш? Чому?

Ситуація «Врятуй котика»

Сашко гуляв біля будинку. Раптом він побачив маленького котика, який дрижав від холоду й жалібно нявчав. Тоді Сашко... Що зробив Сашко? Чому?

Показник 4. Шанобливе ставлення та повага до батьків.

Завдання. Індивідуальні бесіди з використанням дидактичних картин.

Робота з дидактичною картинкою «Шануй батька й неньку - буде скрізь тобі гладенько» (див. Додаток Ж).

Дітям показується картина та задаються запитання:

1. Як дівчинка виявляє повагу до батька, що повернувся з роботи?

2. Якими лагідними словами ви звертаєтесь до своїх батьків?

3. Чи є у вас дідусі та бабусі? Як їх зовуть?

4. Як потрібно вчинити, коли бачиш стареньких людей з важкими пакетами?

5. Які добрі справи можна зробити для:

* Своїх бабусі та дідуся;

* Стареньких сусідів;

* Незнайомих стареньких людей?

Розігрування сюжету. Хвора мати лежить в ліжку, старша донька приводить свого брата.

Показник 5. Бажання допомагати один одному (взаємодопомога).

Завдання. Індивідуальні бесіди з використанням дидактичних картин.

Робота з дидактичною картинкою «У лиху годину пізнаєш вірну людину» (див. Додаток З).

З дітьми переглядається картинка та проводиться бесіда за запитаннями:

1. Хто намальований на картинці? Чому в хлопчика сумні очі? Про що він мріє?

2. Чи може хворий хлопчик або дівчинка стати тобі добрим другом? Чому ти так вважаєш?

3. Чи є у вашому будинку хворі діти? Чи збираєшся ти з ними познайомитися, потоваришувати?

4. У кожному місті є дитячі будинки, в яких живуть діти. Ці діти - сироти. Їх так називають через те, що в них немає батьків. Поміркуйте і дайте відповідь на запитання «Що вони відчувають? Як вони живуть? Чи можемо ми з вами потішити дітей-сиріт? Чим?»

Робота з дидактичною картинкою «У нас - новенька! Злякалася Лесенька і стоїть тихесенько» (див. Додаток К).

Діти відповідають на запитання:

1. Подивіться уважно на дівчинку. Який у неї настрій? Чого вона боїться?

2. Як можна допомогти дівчинці? Який варіант вам подобається найбільше:

* Пригостити цукеркою;

* Обійняти;

* Запропонувати погратися;

* Не звертати на неї уваги.

3. Як дівчинка може сама собі допомогти? Який варіант обере Лесенька?

* Підійде до дітей й почне знайомитися;

* Заспіває свою улюблену пісеньку;

* Підійде до дорослого і щось шепотітиме;

* Не буде ні з ким знайомитися.

Ситуація «Допомогти або ні?»

Марія та Світлана прибирали іграшки. Марія швидко склала кубики до коробки. Вихователь їй сказала: «Марія, ти виконала свою частину роботи. Якщо хочеш, йди гратися або допоможи Світлані закінчити прибирання». Марія відповіла... Що відповіла Марія? Чому?

Розігрування сюжету. Діти гралися на майданчику і раптом побачили, що хлопчик впав та забив собі ногу.

Показник 6. Рівень прояву гуманності у дітей дошкільного віку.

Завдання. Індивідуальні бесіди з використанням дидактичних картин.

Робота з дидактичною картиною «Друг пізнається в біді».

З дітьми переглядається картинка та проводиться бесіда за запитаннями:

1. Хто намальований на картинці? Що трапилося з мишенятком? Хто прийшов йому на допомогу?

2. Чи правильно вчинив лис? Як би ви вчинили в такій ситуації?

3. Чому говорять «Друг пізнається в біді»?

4. Що ви вважаєте найціннішим в дружбі? Як ви думаєте, друзів повинно бути багато, чи один?

5. В яких ситуаціях потрібно допомагати другові?

6. Поміркуйте, як буду почувати себе людина, якій не прийшли на допомогу?

Індивідуальна бесіда:

1. Що ти відчуваєш, коли бачиш, що маленька дитина плаче?

2. Що ти відчуваєш, коли бачиш радісні усміхнені обличчя своїх друзів?

3. Що ти відчуваєш, коли бачиш, що ваш друг переживає із-за невдалого малюнка для своєї мами?

4. Що ти відчуваєш, коли бачиш, що хтось впав, дуже сильно стукнувся і ти розумієш, що йому боляче?

5. Що б ти відчув (ла), коли опинився (лася) б в такій ситуації: ти в гостях у друзів, ви граєте. Раптом приходить мама твоїх друзів і каже: «Збирайте, хлопці (дівчата), свої іграшки. Через годину ми з сином йдемо в цирк». Показала квитки.

6. Що б ти відчув (ла), коли опинився (лася) б в такій ситуації: твій друг ненавмисно зламав машинку, яку йому дав сусідський хлопчик Артем. Він переживає, боїться, що Артем образиться і не буде більше дружити.

7. Що ти відчуєш, коли опинишся в такій ситуації: тато твого друга купив новий іграшковий автомобіль, про який давно мріяв. Від виконання своєї мрії він радів як маленький, на його обличчі сяяла посмішка.

8. Що ти відчуєш, коли побачиш, що твоя мама плаче?

9. Що ти відчуєш, коли побачиш, що у вихователя дуже сильно болить голова, вона погано себе почуває, а всі діти в групі шумлять і не слухають її?

Показник 7. Екстраполяція здобутого позитивного морально-духовного досвіду у повсякденному житті.

Цей показник перевірявся шляхом спостереження за поведінкою дітей під час режимних моментів та за допомогою бесід з вихователями групи стосовно кожної досліджуваної дитини.

В залежності від якості виконання діагностичного завдання за кожен показник дитині присвоюється відповідний бал:

- 3 бали - показник проявляється слабо

- 5 балів - показник проявляється в достатньому обсязі

- 10 балів - показник проявляється в повному обсязі.

Ми отримуємо загальну кількість балів за 7 показниками, яка і визначає, наскільки дитина морально-духовно вихована. Оцінювання проводилося за 70-бальною шкалою. Ми визначили таку шкалу оцінювання:

Достатній рівень морально-духовної вихованості дошкільників - від 36 - до 70 балів.

Середній рівень морально-духовної вихованості дошкільників - від 22 - до 35 балів.

Недостатній рівень морально-духовної вихованості дошкільників - від 3 - до 21 балів.

Здійснюючи морально-духовне виховання дітей дошкільного віку на нашу думку необхідно враховувати у них той чи інший рівень морально-духовної вихованості:

Достатній рівень (36 - 70 балів) - дошкільники мають повні, чіткі уявлення про добро і зло, розрізняють ці два поняття, добре обізнані з категоріями моралі і духовності (любов, краса, альтруїзм), люблять тварин та добре, гуманно відносяться до них, поважають та шанобливо ставляться до своїх батьків, мають бажання допомогти один одному, взаємодопомагають, чуйно відносяться до оточуючих, проявляють гуманні вчинки, переносять здобутого позитивного морально-духовного досвіду на власне повсякденне життя.

Середній рівень (22 - 35 балів) - дошкільники мають не чіткі знання про категорії моралі і духовності, маюь загальні уявлення про добро і зло, добре та чуйно ставляться до тварин у присутності дорослих лише із метою уникнення покарання чи отримання похвали, знають, що потрібно поважати своїх батьків, але не проявляють ніякої активності; можуть образити свого товариша, але потім негайно вибачитись.

Недостатній рівень (3 - 21 балів) - дошкільники мають досить низькі знання про категорії моралі і духовностічасткові уявлення про добро та зло, майже не розрізняють їх; діти агресивні у своєму ставленні до оточуючих, нерідко ображають слабших дітей; спостерігається негативне відношення до тварин та до природи; діти майже не слухаються дорослих, підвищують на них голос під час спілкування, не спостерігається прояв гуманності.

Результати діагностичного дослідження щодо показників морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку (у діагностичній групі А і у діагностичній групі Б) відображені у робочих таблицях (див. Додаток А і Додаток Б).

Результати констатувального експерименту з визначення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку представлені в Таблиці 3.1.



Таблиця 3.1 Результати констатувального експерименту з визначення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку

	Група А	Група Б
	Кількість дітей	%	Кількість дітей	%
	М. гр.	С. гр.	Ст. гр.		М. гр.	С. гр.	Ст. гр.
Достатній	1	1	1	20	1	1	2	26,7
Середній	2	3	2	46,7	2	3	3	53,3
Недостатній	2	1	2	33,3	2	1	0	20
Усього	15	100	15	100

З Таблиці 3.1. видно, що 3 дітей (20%) групи А мають достатній рівень морально-духовної вихованості, 7 дітей (46,7%) - середній рівень морально-духовної вихованості, 5 дітей (33,3%) знаходяться на недостатньому рівні морально-духовної вихованості.

В групі Б рівень морально-духовної вихованості дещо кращий. Так достатній рівень морально-духовної вихованості мають 4 дітей (26,7%), середній рівень складають 8 дітей (53,3%), 3 дітей (20%) складають недостатній рівень морально-духовної вихованості.

Результати констатувального експерименту показали, що в обох групах приблизно однакові результати, що дало нам змогу взяти їх для проведення подальших етапів експериментального дослідження.

Таким чином ми бачимо, що у першій групі (група А) з недостатнім рівнем дітей більше, а з достатнім - менше. Тому саме ця група була обрана як експериментальна. Діти групи Б - обрані, як контрольна група.

3.2 Модель морально-духовного виховання дошкільників засобами авторської казки

З метою підвищення рівня морально-духовної вихованості у дітей дошкільного віку ми провели формувальний експеримент. Нами була впроваджена модель морально-духовного виховання засобами авторської казки.

Експериментальна робота проводилася поетапно.

І етап - ознайомлювальний. На цьому етапі була проведена наступна робота з дошкільниками:

Молодша група - читання казок М. Пляцковського «Урок дружби», Є. Бехлєрова «Капустяний лист», Женев'єви Юр`е серія казок: «Жили-були кролики», С. Я. Маршака «Кішкин дім», «Казка про дурне мишеня», «Казка про розумне мишеня» та ін.

Середня група - читання казок В. Гаршина «Жабка-мандрівниця», В. Катаєва «Квітка-семицвітка», Г. Х. Андерсен «Калоші щастя», «Гидке каченя» та ін.

Старша група - читання казок О. С. Монке серія казок: «Казки про ніч або сім чарівних снів» (Як Ваня рятував юну Інфанту), С. Лагерлефа «Чудова подорож Нільса з дикими гусьми», Л. Короткової «Шурик-порося», А. Саксе «Казки про квіти», О. Толстой «Золотий ключик, або При-годи Буратіно» та ін.

ІІ етап - творчо-діяльнісний. Цей етап включав в себе проведення бесід, сюжетно-рольових ігор, занять з художньо-естетичного розвитку, ігри-драматизації відомих казок.

ІІІ етап - оцінно-рефлексивний. Цей етап передбачав оцінювання дітьми вчинків літературних героїв, а також оцінка вчинків своїх ровесників в дитячому садку.

Експериментальна робота з морально-духовного виховання дітей дошкільного віку представлена в Схемі 3.1.



Схема 3.1. Модель морально-духовного виховання дітей дошкільного віку засобами авторської казки

Наведемо прикладе деяких занять з художньої літератури для морально-духовного виховання.

Заняття № 1 (Молодша група)

Тема: Урок дружби

Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; розширювати уявлення про гуманні якості; продовжувати розвивати емоції; формувати вміння відчувати результати своєї поведінки; формувати у дітей навички встановлювати хороші доброзичливі відносини, навички спілкування один з одним; довести до усвідомлення дітей поняття «дружба»; вчити дітей дружити; виховувати любов до літератури.

Попередня робота: бесіда з дітьми про дружбу, відносини один до одного; підбір пісень про дружбу для супроводу.

Обладнання: ілюстрації до казки М. Пляцковського «Урок дружби»; маски для дітей (зайчик та їжачок); плакат із зображенням планети, різнокольорові фарби.

Хід заняття:

Вихователь: Доброго дня, дітки! Зараз я вам прочитаю казку, а ви уважно її послухайте і розкажете, про що ми з вами будемо розмовляти на занятті.

(Вихователь читає дітям казку М. Пляцковського «Урок дружби»):

Жили два горобця: Чік і Чірик.

Одного разу Чіку прийшла посилка від бабусі. Цілий ящик пшона. Але Чік про це ні словечка не сказав своєму приятелеві.

«Якщо я пшоно роздавати буду, то нічого не залишиться», подумав він.

Так і склював всі зернятка один. А коли ящик викидав, то кілька зерняток все ж прокинулося на землю. Знайшов ці зернятка Чірик, зібрав в пакетик акуратно і полетів до свого приятеля Чіка.

- Здрастуй, Чік! Я сьогодні знайшов десять зерняток пшона. Давай їх розділимо порівну і склюємо.

- Не треба... Навіщо?.. - став відмахуватися крильцями Чік. - Ти знайшов - ти і їж!

- Але ми ж з тобою друзі, - сказав Чірик. - А друзі всі повинні ділити навпіл. Хіба не так?

- Ти, мабуть, правий, - відповів Чік.

Йому стало дуже соромно. Адже він сам склював цілий ящик пшона і не поділився з другом, не дав йому жодної зернини.

А зараз відмовитися від подарунка приятеля - це означає образити його. Взяв Чік п'ять зерняток і сказав:

- Спасибі тобі, Чірик! І за зернятка, і за урок... дружби!

Вихователь: Сьогодні на занятті ми поговоримо про те, що таке дружба, чи вмієте ви дружити і чому треба берегти дружбу.

Вихователь задає дітям запитання за текстом казки:

- Хто головні герої казки?

- Кого з них можна назвати справжнім другом і чому?

- Чого вчить ця казка?

- Чи зрозумів свою помилку Чік? Які його слова це доводять?

- Чи є в тебе друзі в садку? Чому ти вважаєш їх друзями?

Вихователь: Малята, чи буває таке, що ви сваритеся? Через що найчастіше виникають сварки? (відповіді дітей)

Вихователь: Отже, найчастіша причина сварок, коли ви не можете поділити щось або коли хочете робити одне і те ж. Уявіть двох друзів Їжачка і Зайчика, кожен з яких хоче покататися на гойдалках, як допомогти їм не посваритися.

Що потрібно зробити, щоб не сваритися? (вміти домовлятися) А як ви вважаєте, яким має бути друг? (добрим, уважним, чуйним)

А давайте складемо незвичайний плакат про дружбу. (діти підходять до столу, на якому великий ватман з приклеєним земною кулею)

Дітки, долоньки це символ довіри, щирості і дружби. Якщо дорослі і діти будуть дружити на нашій планеті, тоді ми зможемо назвати нашу планету - планетою миру і дружби. Давайте залишимо відбитки наших долоньок на нашому плакаті. (діти вмочують долоньки у різнокольорові фарби, під час роботи звучить пісня про дружбу)

Вихователь: Твій друг тобі віддасть усе: і свій квиток на карусель, і цвях, і ґудзик, і літак, та не за щось - а просто так.

Заняття №2 (Молодша група)

Тема: Що таке взаємодопомога

Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; розширювати уявлення про гуманні якості людини; продовжувати розвивати емоції; формувати вміння відчувати результати своєї поведінки; розвивати у дітей віру в свої сили і можливості; вчити отримувати задоволення від надання допомоги оточуючим; виховувати любов до літератури.

Хід заняття:

1. Вихователь пропонує дітям прослухати казку Є. Бехлєрова «Капустяний лист»:

... ? Зайчик, врятуй!

Це метелик, що лежав в траві.

Якщо дощ намочить крила, я не зможу злетіти.

? Іди під парасольку! ? сказав зайчик і підняв капустяний лист над метеликом. І навіть сам під ним помістився.

Дощ скоро пройшов. Метелик сказав «дякую» і полетів, а зайчик узяв свій лист і побіг далі.

Але ледь він підійшов до річки, як побачив у воді польову мишку. Вона ледве трималася за тонку гілочку, і вода вже огорнула її «Мабуть, потоне...» - подумав зайчик. Недовго думаючи, кинув свій лист у воду.

? Ось тобі човен, рятуйся!

Мишка вилізла на лист і припливла до берега.

? Спасибі тобі, зайчику! - сказала вона і втекла.

А тим часом капустяний лист підхопило течією, і він поплив, здалеку схожий на зелену круглу човник.

? Ех, поплив мій сніданок! - вигукнув зайчик. - Ну нічого, зате я напоїв горобчика, сховав від дощу метелика і врятував польову мишку.

(Уривок)

2. Після прочитання твору, вихователь задає дітям запитання:

1) Який настрій був у зайчика, що побіг додому без капустяного листа?

2) Як можна охарактеризувати зайчика? Який він? (Добрий, чуйний)

3) Що зробив зайчик, щоб допомогти іншим звірятам?

4) Що сталося з горобчиком? Як можна назвати людину, яка кривдить тварин? (Злий, поганий)

5) Чи знаєте ви людей, які готові прийти на допомогу іншим? Розкажіть про них!

3. Після обговорення твору, вихователь пропонує дітям придумати таку назву казці, в якому говорилося про добрі вчинки зайчика.

4. Звертання вихователя: «Допомагати потрібно не тільки знайомим, але і не знайомим людям. Іноді, щоб допомогти іншій людині, потрібно не мало сил та часу. І що ми побажаємо один одному? А я бажаю щоб у вас були добрі серця, щоб ви були небайдужі один до одного».

Заняття № 3 (Середня група)

Тема: Чи гарно хизуватися?

Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; формувати навмисність та довільність у поведінці дітей; розвивати здатність оцінювати своє ставлення до позитивних і негативних вчинків; виховувати доброзичливість, ввічливість, повагу до оточуючих; підвести дітей до розуміння того що той, хто вважає себе найрозумнішим, та ще й любить про це всім розповідати, обов'язково буде покараний за хвастощі; виховувати любов до літератури.

Хід заняття:

Діти сидять на стільчиках, до групи заходить Петрушка.

Петрушка: Доброго дня, діти! Я прийшов до вас у гості, хочу подивитися, що ви вмієте робити, дізнатися, що ви знаєте. От я вмію все-все робити. І все-все знаю. Хочете, я зараз сто разів присяду? (Петрушка присідає десять разів. У нього болить спина).

Петрушка: Гаразд, потім доприсідаю. А хочете, я перестрибну через цю планку? (Діти йдуть до ігровий куточок, там заздалегідь приготоване перешкоду. Петрушка стрибає і збиває планку).

Петрушка: Це я не з тієї ноги стрибнув.

Вихователь: Дітки, чи добре робить Петрушка? Що він робить? Як його можна назвати? Правильно - хвастун. Петрушка, а хвалитися негарно. Якби ти все, що говорив, зробив, ми б тебе похвалили. А так ми тебе посоромимо.

(Діти кажуть, що хвалитися негарно).

Вихователь: Я знаю одну цікаву казку про жабку, яка так само як і наш Петрушка любила похизуватися. Пропоную її послухати. (Вихователь читає дітям казку В. Гаршина «Жабка-мандрівниця»):

... Можна нам летіти не так високо? У мене від висоти паморочиться голова, і я боюся впасти, якщо мені раптом стане погано.

І добрі качки обіцяли їй летіти нижче. На наступний день вони летіли так низько, що чули голоси:

- Дивіться, дивіться! - Кричали діти в одному селі, - качки жабу несуть!

Жаба почула це, і в неї стрибало серце.

- Дивіться, дивіться! - Кричали в іншому селі дорослі, - ось чудо-то!

«Чи знають вони, що це придумала я, а не качки?» - Подумала скрекотуха.

- Дивіться, дивіться! - Кричали в третій селі. - Яке диво! І хто це придумав таку хитру штуку?

Тут жаба вже не витримала і, забувши всяку обережність, закричала з усієї сили:

- Це я! Я!

І з цим криком вона полетіла шкереберть на землю. Качки голосно закричали; одна з них хотіла підхопити бідну супутницю на льоту, але промахнулася. Жаба, дриґаючи всіма чотирма лапками, швидко падала на землю; але так як качки летіли дуже швидко, то і вона впала не так на те місце, над яким закричала і де була тверда дорога, а набагато далі, що було для неї великим щастям, бо вона шубовснула у брудний ставок на краю села.

Вона скоро виринула з води і негайно ж знову зопалу закричала на все горло:

- Це я! Це я придумала!

Але навколо неї нікого не було. Перелякані несподіваним сплеском, місцеві жаби всі поховалися в воду. Коли вони почали показуватися з неї, то з подивом дивилися на нову.

І вона розповіла їм дивну історію про те, як вона думала все життя і нарешті винайшла новий, незвичайний спосіб подорожі на качках; як у неї були свої власні качки, які носили її, куди їй було завгодно; як вона побувала на прекрасному півдні, де так добре, де такі прекрасні теплі болота і так багато мошок і всяких інших їстівних комах.

- Я заїхала до вас подивитися, як ви живете, - сказала вона. - Я пробуду у вас до весни, поки не повернуться мої качки, яких я відпустила.

Але качки вже ніколи не повернулися. Вони думали, що скрекотуха розбилася об землю, і дуже жаліли її.

(Уривок)

2. Після прочитання твору, вихователь задає дітям запитання:

1) Про що розповідається в цій казці?

2) Що означають прислів'я: Не в свої сани не сідай. Вище голови не стрибнеш?

3) Чому не відбулася подорож жаби?

4) Яким словом можна назвати жабку?

5) Чому вчить нас ця казка?

6) Чи можна хизуватися? Чому?

3. Звернення вихователя: Наш Петрушка так же як і жабка, не знав, що хизуватися не красиво. Ті, хто вважають себе вихованими, ніколи не хизуються перед іншими.

Заняття №4 (Середня група)

Тема: Доброта, чуйність, взаємодопомога

Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; розширювати уявлення про моральні якості людини; формувати у дітей почуття доброти, чуйності, взаємодопомоги; вчити як поводити себе в різноманітних життєвих ситуаціях; виховувати бажання допомагати товаришеві.

Хід заняття:

1. Вихователь пропонує дітям прослухати казку В. Катаєва «Квітка-семицвітка»:

... ? От так штука! Шість пелюсток, виявляється, витратила ? і ніякого задоволення. Ну, нічого. Тепер буду розумнішою. Пішла вона на вулицю, йде і думає:

«Чого б мені ще все-таки веліти? Звелю я собі, мабуть, два кіло «ведмедиків». Ні, краще два кіло «прозорих». Чи ні... Краще зроблю так: велю півкіло «ведмедиків», півкіло «прозорих», сто грамів халви, сто грамів горіхів і ще, куди не йшло, одну рожеву баранку для Павлика. А що толку? Ну, припустимо, все це я звелю і з'їм. І нічого не залишиться. Ні, велю я собі краще триколісний велосипед. Хоча навіщо? Ну, покатаюся, а потім що? Ще, чого доброго, хлопчаки віднімуть. Мабуть, і відгамселять! Ні. Краще я собі велю квиток в кіно або цирк. Там все-таки весело. А може, веліти краще нові сандалети? Теж не гірше цирку. Хоча, по правді сказати, який толк в нових сандалетах? Можна веліти чого-небудь ще набагато кращого. Головне, не треба поспішати».

Міркуючи таким чином, Женя раптом побачила чудового хлопчика, який сидів на лавочці біля воріт. У нього були великі сині очі, веселі, але сумні. Хлопчик був дуже симпатичний ? відразу видно, що не забіяка, і Жені захотілося з ним познайомитися. Дівчинка без всякого страху підійшла до нього так близько, що в кожній його зіниці дуже ясно побачила своє обличчя з двома кісками, розкладеними по плечах.

? Хлопчик, хлопчик, як тебе звуть?

? Вітя. А тебе як?

? Женя. Давай грати у квача?

? Не можу. Я кульгавий.

І Женя побачила його ногу в потворному черевику на дуже товстій підошві.

? Як шкода! - сказала Женя. - Ти мені дуже сподобався, і я б з великим задоволенням побігала з тобою.

? Ти мені дуже подобаєшся, і я б теж з великим задоволенням побігав з тобою, але, на жаль, це неможливо. Нічого не поробиш. Це на все життя.

? Ах, які дурниці ти говориш, хлопчик! - вигукнула Женя і вийняла з кишені свою заповітну квітку-семицвітку. - Дивись!

З цими словами дівчинка дбайливо відірвала останню, блакитну пелюстку, на хвилинку притиснула її до очей, потім розжала пальці і заспівала тонким голоском, тремтячим від щастя:

Лети, лети, пелюстка,

Через захід на схід,

Через північ, через південь,

Повертайся, зробивши коло.

Лише торкнешся ти землі -

Бути по-моєму вели.

І в ту ж хвилину хлопчик скочив з лави, почав грати з Женею в квача і бігав так добре, що дівчинка не могла його наздогнати, як не старалася.

(Уривок)

2. Після прочитання твору, вихователь задає дітям запитання:

1) Хто головний герой казки?

2) Які свої бажання виконала Женя?

3) Що трапилося, коли Женя зустріла хлопчика з хворими ногами? Який в неї став настрій?

4) Які почуття ви відчуваєте, коли слухаєте цю казку?

5) Як ви гадаєте, чому дівчинка потратила 6 пелюстків і не була щасливою?

6) Чому вона захотіла витратити останній пелюсток на Вітю?

7) Як ви гадаєте, чи легко зрозуміти почуття інших людей?

8) Чому вчить нас ця казка?

3. Звернення вихователя: «Нам усім треба бути уважними до людей. Треба навчитися бачити, як живуть інші, мати почуття жалю і, якщо це можливо, намагатися допомогти їм, як це зробила Женя!»

Заняття №5 (Старша група)

Тема: Слухання казки «Чудова подорож Нільса з дикими гусьми»

Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; виховувати бажання прийти на допомогу іншим та отримувати задоволення від цього; формувати знання про взаємодопомогу; виховувати інтерес до художньої літератури.

Хід заняття:

1. Вихователь пропонує дітям прослухати казку С. Лагерлефа «Чудова подорож Нільса з дикими гусьми»:

... Аж ось одного дня, коли Нільс із дикими гусьми відпочивав на озері, стaлaся подія, що схвилювaлa всю лісову звірину. Хлопчаки з сусіднього хутора спіймали білку Сірле, a в неї в дуплі залишились маленькі білченята.

Вони принесли білку додому, і всі хуторяни зійшлися помилуватись пухнастим звірятком з розумними, жвавими очицями. Хлопці відразу спорядили стару білячу клітку ? зелену хатку з дверцятами та віконцями й хитромудрими щaбликaми всередині, щоб білка могла по них стрибати, поклали туди кілька горішків і поставили кухлик з молоком.

Люди гaдaли, що білці приємно буде жити в такій хатці. Та вони помилились. Сірле не зaхотілa їсти, ні рaзу не стрибнулa нa щaблик. Вонa зaбилaсь у куток і жaлібно тужилa: