Професійна орієнтація як інструмент соціалізації шкільної молоді

Соціологічні дослідження засвідчують, що практично кожен третій випускник середнього загальноосвітнього навчального закладу обирає собі майбутню професію стихійно, без всебічного аналізу реальних і потенційних ресурсів, оцінювання можливостей їх мобілізації для досягнення визначеної мети, корекції своїх фахових уподобань з довготривалими тенденціями кон'юнктури професій тощо. Існує дуже сильна залежність вибору від випадкових факторів, наприклад, порад друзів або знайомих, гонитва за модною професією. Помилковість вибору, окрім матеріальних затрат, містить великий психологічний негатив, що може призвести згодом до глибокого розчарування, конфліктних ситуацій, викликати почуття невпевненості в собі, і, можливо, поставить на порядок денний потребу змінити професію. Тому вибір професії -- нелегка інтелектуально-психологічна справа[5,16-20].

В якій ситуації опиняється юнак чи дівчина після здобуття середньої освіти? У ринковій економіці існують можливості щодо працевлаштування. Новачку ж на ринку праці спочатку треба зробити вибір між трудовою зайнятістю чи навчанням, що є винятково прерогативою особи [13,23].

Найперше кожний індивід змушений вирішити, чи виходити на ринок праці відразу після здобуття встановленої законом мінімальної освіти чи продовжити її, щоб одержати спеціальні знання для виконання того чи іншого виду робіт .

Людина в пошуку джерела заробітної плати вимушена пристосовуватись до існуючих робочих місць. Тут важливий рівень освіти та професійна спеціалізація.

Починати опановувати професією можна з набуття найпростіших навичок безпосередньо на робочому місці. Це непоганий варіант, якщо надовго не затримуватися в статусі «чистого практика», а наполегливо шукати і реалізовувати можливості для здобуття систематизованих найпередовіших теоретичних знань в обраній галузі. Тому краще орієнтуватись на вступ до професійно-технічного закладу або вищого закладу освіти. Перевага такого варіанта в тому, що можна поглиблювати теоретичні знання відповідно до актуального рівня. Як це робити -- підкаже досвід, здобутий під час навчання в спеціалізованому закладі освіти. Але це вже інша стратегія виходу на ринок праці -- тут участі в суспільній праці передує здобуття знань щодо спроможності виконувати певну роботу. Початок її реалізації -- вибір професії. Професія -- це вид трудової діяльності людини, яка володіє певними загальними і спеціальними теоретичними знаннями і практичними навичками на базі спеціальної підготовки та досвіду роботи. Якість трудової діяльності визначає кваліфікація працівника, що залежить від спеціальної професійної підготовки, яка дає можливість виконувати роботу певного рівня складності. В змістовному сенсі йдеться про сукупність необхідних для виконання роботи професійних навичок, знань, умінь, досвіду, рівня освіти. Складаючи перелік професій для вибору, слід зважати на назву професії, оскільки вона визначає характер та зміст праці. Назви професій мають офіційний статус, тобто ними повинні послуговуватись як роботодавці під час прийняття працівника на роботу та занесення відповідного запису до трудової книжки. Заклади надання професійної підготовки повинні видавати дипломи з правильним записом найменування здобутого фаху. Офіційні назви професій містяться в Класифікатори професій, укладеному Держспоживстандартом України.[14,54].

Будь-яка професія вимагає так званих «професійно важливих якостей». Наприклад, для коректора важлива увага, для художника -- образне мислення тощо. Кожна людина від народження за генетичним механізмом спадковості наділена хистом до тієї чи іншої діяльності. Хист поєднаний з інтересом до певної діяльності. Якщо в діяльності здібності будуть повною мірою реалізовані, є максимальні шанси досягнути найбільшого успіху.

Об'єктивні передумови правильного вибору містяться в самій людині. Вони обумовлені її знаннями, навичками, бажаннями, широтою світогляду. Завдання полягає в правильному оцінюванні особистісного потенціалу на основі чітко сформулюваної мети своєї життєдіяльності [36, 15 ].

Першим кроком є самовизначення відповідно до психофізіологічних особливостей молодої людини і специфіки майбутньої професійної діяльності. Дуже важливо при виборі професії враховувати і деякі основні психологічні властивості характеру. Психологи виділяють три типи психічної діяльності людини: (Див. табл.3).

Таблиця 3

Екстраверт	характерне прагнення до спілкування з людьми, контактність, комунікабельність. Особам з таким характером краще обрати професію, що вимагає постійного контакту з людьми (педагог, стюард, прес-секретар, гід-перекладач)
Інтроверт	характерна зосередженість, здатність до міркувань, повільне пристосовування до нових умов, нових людей тощо. Для інтровертів більше підійдуть професії, що вимагають індивідуальної роботи (пілот, налагоджувальник верстатів, слюсар з ремонту устаткування, економіст, програміст, математик, ювелір тощо).
Амбаверт	Амбавертам у виборі професії також необхідно враховувати свої психологічні особливості і риси характеру. Бажано, щоб тип професійної діяльності збігався з характерологічним типом особи. Скажімо, якщо вона товариська, то більше підійдуть професії, пов'язані із численними контактами, а якщо емоційно нестійка -- вона не зможе виконувати рутинні види діяльності, що вимагають концентрації впродовж тривалого часу.

Оцінювати свої професійні можливості повинен кожен індивід самостійно, не відволікаючись на суспільні міфи, очікування інших людей, соціальні страхи, навіювання, наслідування. Необхідно розібратися у своїх потребах, інтересах, мотивах, схильностях, пріоритетах, прийняти їх як очевидність, правильно оцінити з позиції реалізації, перспективності, усталеності. Як переконує приклад багатьох успішних у досягненні професійних вершин людей, саме такий підхід до вибору професії є найбільш ефективним [17.169].

У ситуації сумніву слід вибирати ту професію, де здібності будуть максимально реалізовані. Особливо це важливо в тому сенсі, що професія повинна приносити задоволення (позитивні емоції), бо тільки в такому разі можна досягнути вершин майстерності у щоденному виконанні виробничих завдань [29,332].

На закінчення опису психологічного аспекту вирішення проблеми вибору професії не завадить наголосити, що природні задатки людини мають величезну пластичність, значний потенціал для розвитку. Але водночас слід мати на увазі, що вони навіть з примноженими знаннями і навичками не безмежні в практичному застосуванні, особливо в тій частині, що пов'язана з фізичним станом, індивідуальними функціональними можливостями особи. Не завадить також знати про професію і в плані спроможності опанувати відповідний обсяг необхідних знань. Незнання цих, здавалося б, другорядних нюансів, поширена причина помилок у виборі молоддю майбутньої професії.

Потрібно чітко уявляти зміст і режим роботи обраної професії. Існує кілька тисяч професій і ще більша кількість спеціальностей. Кожна з них має свої особливості не тільки з причини різного виду використовуваної техніки або технологічного процесу, а й з огляду на ступінь психофізіологічного напруження, фізичних зусиль, санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища. Звідси очевидно, що потрібно ознайомитися з особливостями майбутньої трудової діяльності за укладеним списком професій. Важливо подбати про те, щоб відомості про ту чи іншу професію не виявилися перекрученими, неповними, однобічними. Чим глибші знання про професії -- тим менша ймовірність помилки при виборі. З цією метою потрібно використовувати як інформацію з довідкової літератури, так і судження авторитетних, компетентних людей [21, 68].

Сучасний світ професій надзвичайно розмаїтий. Тут є професії, що збереглися з давніх часів, а також ті, що виникли нещодавно. Орієнтуючись на професію, з якою без проблем можна буде знайти роботу, слід виходити з аксіоми, що досягнення визначеного результату є завжди наслідком підпорядкування своїх дій передбачуваним обставинам майбутнього [26.84].

Вибір -- це творчий процес прийняття рішення. Людина повинна повністю усвідомити, між якими альтернативами вона обирає. Варіант вибору, коли індивід обирає одну з кількох існуючих можливостей на основі відповідності певному критерію, є класичним зразком простого вибору.

Процес прийняття рішення може значно ускладнитися. Наприклад, якщо молода людина має схильність не до одного, а до кількох предметів (до фізики, літератури, географії), створюються передумови для вагань, сумнівів, іноді досить обтяжливих переживань. За таких умов є сенс обговорити свої міркування із друзями, батьками, вчителями, психологом, профконсультантом; доречною буде порада лікаря.

Після прийняття рішення важливо визначити, у якому навчальному закладі можна здобути освіту за обраною професією. Без цього кар'єрні задуми можуть залишитись не реалізованими. Кожна професія має свою специфіку навчання. Кожен навчальний заклад, згідно з отриманою ліцензією, дотримується визначених державою стандартів якості освіти, але все ж має свою репутацію [31,34].

Вкажемо на помилки, яких бажано уникнути саме при виборі професії. Поширеним є «борсання» в сумнівах. Справді, відкинути сумніви і невпевненість буває часом дуже важко, але підкоритися їм -- значить приректи себе на ще тяжчі випробування. З цією помилкою пов'язана й друга -- ставлення до професії, що обирається, як до якоїсь константи.

Дійсно існує велика загроза помилки у виборі, яка криється в об'єктивному стані речей: набувати спеціальність потрібно як мінімум 1-2 роки, а якщо орієнтувалися на значні кар'єрні досягнення, то й 5-7 років. Можна й помилитися і оволодіти такою професією, попит на яку на ринку праці падатиме або ж до неї зміниться особисте ставлення.

Проте не слід понад міру боятися того, що вибір професії фатально визначатиме спрямованість усього життєвого шляху. Майже завжди є шанс змінити професію. А причин для цього може з'явитися більш ніж достатньо: виникатимуть нові види робіт, нові професії, а то й цілі нові напрями економічної діяльності, а крім того, паралельно в самої людини відбувається зміна цінностей, інтересів та можливостей -- все це потребуватиме відповідної корекції кар'єрного шляху. Не виключена навіть неодноразова зміна сфери професійної діяльності [34, 62].

1.2 Дослідження психологічних чинників школярів з метою профорієнтації

соціальний професійний інформація старшокласник

Вибір професії. Яким величезним сенсом наповнена, здавалося б, звична словосполука, скільки в цьому приховано емоцій, тривог, очікувань, проблем! Ким стати? Це питання задавало, задає і задаватиме буквально кожен учень школи без виключення. Збільшені вимоги сучасного виробництва до рівня професійної підготовленості кадрів в ще більшій, чим раніше, ступені актуалізують проблеми професійної орієнтації молоді, оскільки професійні наміри значної частини учнів, часто не відповідають потребам народного господарства в кадрах певної професії. Профорієнтація молоді за своєю суттю є не тільки проблемою педагогічною, її правильніше називати суспільною проблемою.

“Система профорієнтації на сучасному етапі її розвитку покликана забезпечити координацію дій державних органів, школи, сім'ї, органів професійно-технічної, середньої спеціальної, вищої освіти і інших соціальних інститутів, що беруть участь в її здійсненні, безперервне і своєчасне вирішення наукових і організаційних питань, пов'язаних з профорієнтацією, комплексне проектування дій характеру профорієнтації на особу школяра з урахуванням соціально-економічного прогнозу” [ 24,64].

Підготовка до вибору професії важлива ще і тому, що вона є невід'ємною частиною всебічного і гармонійного розвитку особи, і її слід розглядати в єдності і взаємодії з етичним, трудовим, інтелектуальним, політичним, естетичним і фізичним вдосконаленням особи. Таким чином, профорієнтація є важливим моментом як в розвитку кожної людини, так і у функціонуванні суспільства в цілому.

Поняття “профорієнтація” здається зрозумілим кожному- це орієнтація школярів на ті або інші професії. Приблизно такі ж визначення даються в методичній літературі, де профорієнтацію розглядають як надання допомоги молодим людям у виборі професії. Крім того, під профорієнтацією нерідко розуміють систему заходів, що допомагають людині, вступаючій у життя, науково обгрунтовано вибрати професію або систему виховної роботи в цілях розвитку професійної спрямованості.

Таким чином, визначень даного поняття багато і відбулося це внаслідок розвитку діяльності по профорієнтації. Адже з часом мінялися вимоги, а разом з ними змінювали свій зміст і поняття. Термін “профорієнтація” розвивається у міру того, як міняється уявлення суспільства про цілі, завдання, методи, форми профорієнтації. Кожне з них відображає ті або інші аспекти профорієнтації, виділяє яку-небудь функцію, указує на практичний або теоретичний рівень її розвитку, розглядає з позицій педагогіки, психології, теорії управління і ін.

Тому перш ніж дати одне загальне визначення профорієнтації, уточнимо уявлення про три його основних складових: “діяльність” ,“ професія”, “орієнтація”.

У філософському енциклопедичному словнику діяльність визначається як специфічно людська форма активного відношення до навколишнього світу, зміст якої складає її доцільна зміна і перетворення. Введення категорії “діяльність” в дане поняття “Професійна орієнтація” дозволяє представити профорієнтацію не тільки як практику, але і як теоретичну діяльність, а точніше міждисциплінарний науковий напрям, що є не тільки певною сумою знань, але і діяльністю по отриманню цих знань [9.115].

Виникнувши як практична діяльність, профорієнтація поступово збагачується теорією, що дозволяє розглянути профорієнтацію в єдності теоретичної і практичної діяльності.

“Професія (від латинського professio- офіційно вказане заняття, спеціальність, від profiteor- оголошую своєю справою) - рід трудової діяльності, занять, що вимагають певної підготовки і що є джерелом існування” .

Поняття “орієнтація” вживається у ряді наук. І скрізь воно так чи інакше пов'язане з визначенням місцезнаходження і з вибором напряму руху. У енциклопедії орієнтація (фр.orientation буквально - направляти на схід) визначається в прямому і переносному сенсі. В прямому - вміння знатися на навколишньому оточенні, в переносному - напрям наукової, суспільної і іншої діяльності в певну сторону. Які б визначення не давалися поняттю “профорієнтація”, ясно, що всі вони пов'язані з діяльністю по вибору професії. Якщо молода людина намагається орієнтуватися в світі професій і починає активно з'ясовувати, наскільки та або інша конкретна професія відповідає його життєвим намганням, то в цьому випадку краще говорити про його орієнтацію на професію. Якщо ж він стає об'єктом педагогічного або іншої дії з метою вибору відповідною для нього і для суспільства професії, то тут краще говорити про орієнтацію в сенсі орієнтування його на професію. Останнє точніше виражає суть справи. Проте в практиці склалася традиція говорити про орієнтацію і в тому, і в іншому сенсі [67,211].

Відсутність єдиної точки зору на поняття профорієнтації пояснюється ще і іншими причинами. Наприклад, тим, що це комплексна проблема, а тому підходи до її визначення можуть бути різними. Якщо професійна орієнтація розглядається через призму педагогічної практики, що протікає під переважаючим впливом вчителів шкіл, майстрів учбово-виробничих комбінатів і ін., то прийняття цієї точки зору як єдиної і головної створює педагогічний образ профорієнтації.

“Якщо ж на цей процес подивитися через призму психологічної науки, то на перший план виступлять психологічні поняття і концепції, що пояснюють особливості того або іншого вибору. В рамках цього підходу формується і відповідний образ профорієнтації як психологічного явища, що складається з двох взаємозв'язаних сторін:

а) приняття учнями рішення про свій професійний вибір;

б) вплив на психіку учня з метою формування професійних намірів, здійснення такого вибору професії, який би відповідав інтересам і здібностям особи і одночасно знаходився б відповідно до суспільних потреб” [68, 114].

Звідси слідує необхідність здійснення міждисциплінарного підходу в питаннях розуміння суті профорієнтації, так і в практичній роботі по орієнтуванню молоді на ті або інші професії. Викладене вище розуміння профорієнтації як єдність практичної роботи і теорії дозволяє дати наступне визначення. Професійна орієнтація - “це цілеспрямована діяльність по підготовці молоді до обгрунтованого вибору професії відповідно до особистих схильностей, інтересів, здібностей і одночасно з суспільними потребами в кадрах певних професій і різного рівня кваліфікації. Вона є єдністю практичної діяльності і міждисциплінарної теорії, що розвивається, і реалізується не тільки в учбово-виховному процесі роботи з учнями”[49, 56].

Цілі і завдання профорієнтації успішно реалізуються повною мірою тоді, коли сама профорієнтація зможе спертися на розвинену теорію і методологію. І не випадково: адже в теорії і методології заломлюються і перевіряються поняття, ідеї, погляди, уявлення, форми, методи і принципи, які дозволяють підвищити ефективність практичної роботи.

Отже, профорієнтація - це “науково обгрунтована система підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної особи, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів на користь суспільства [71,23].

Профорієнтація має бути єдністю практики і міждисциплінарної теорії. При цьому важливе значення має теорія: адже саме в ній заломлюються ті або інші ідеї, які потім допомагають перетворити практичну роботу на науково-практичну. Теорія не з'являється, як правило, разом з самою діяльністю, щоб сформулювати теорію, сприяючу вдосконаленню практики профорієнтації. У професійній орієнтації в розділ кута зазвичай ставилася практична робота по орієнтації учнів переважно на робочі професії. Значно пізніше було зосереджена увага на необхідність розробки теорії, і лише відносно недавно почала відчуватися потреба в розробці методологічних питань профорієнтації [70, 89].

Практична сторона включає діяльність державних і суспільних організацій, підприємств, установ, школи, а також сім'ї по вдосконаленню процесу професійного і соціального самовизначення на користь особи і суспільства в цілому.

Теорію профорієнтації можна визначити таким чином: “ це сукупність висловів, що відображають в концентрованій формі комплекс поглядів, уявлень і ідей, направлених на здійснення ефективної діяльності профорієнтації” [66,32].

Це визначення порівняно просте і загальне: воно хоча і корисне для “входження в світ теорії, але з погляду наукової строгості, неминучої при визначенні теорії будь-якої діяльності. Глибше визначення наступного поняття слідуюче: “ теорія профорієнтації - це форма наукової організації наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності і істотні зв'язки двох процесів - професійного самовизначення молоді відповідно до особистих інтересів, схильностей, здібностей і орієнтування її на ті професії, по яких відчувається суспільна потреба в кадрах” [66,33].

Розглянемо основні компоненти теорії професійної орієнтації школярів: факти, закономірності, принципи. Достовірних фактів, отриманих за допомогою наукових методів, в профорієнтації мало. Тому одне з важливих завдань - зібрати нові факти і дати їм правильну інтерпретацію. Це виявляється важливим в тих випадках, коли пошук нових фактів ведеться за допомогою однієї або декількох гіпотез. Останні також складають важливу частину теорії. Наприклад, в кожному районі (регіоні) можуть опинитися свої специфічні чинники, що впливають на вибір певної професії. Гіпотеза про такі можливі чинники допомагає створенню методів дослідження, що дозволяють оцінити явище, що цікавить, і на цій основі виробити практичні рекомендації по поліпшенню роботи профорієнтації з учнями.

Рівень розвитку кожної теорії нерідко визначається складом і якістю принципів, покладених в основу діяльності. Формулюванню принципів профорієнтації приділяється немало уваги. Проте не можна сказати, що розробка системи принципів профорієнтації завершена: потрібно ще багато зробити для створення стрункої, несуперечливої системи, що задовольняє всі вимоги [62, 65 ].

Оскільки об'єктом діяльності профорієнтації є процес соціально-професійного самовизначення людини, важливо насамперед сформулювати групу принципів, якими керуються (або повинні керуватися) дівчата і хлопці, вибираючи собі професію і місце в соціальній структурі суспільства.(Див. табл.4).

Принципи, якими повинні керуватися при виборі професії

Таблиця 4

Принцип свідомості	виражається в прагненні задовольнити своїм вибором не тільки особисті потреби в трудовій діяльності, але і принести якомога більше користі суспільству.
Принцип відповідності вибраній професії	Принцип відповідності інтересам, схильностями, здібностям особи і одночасно потребам суспільства в кадрах певної професії виражає зв'язок особового і суспільного аспектів вибору професії. По аналогії з відомою думкою не можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства - можна також сказати: не можна вибирати професію, виходячи тільки з власних інтересів і не зважаючи на інтереси суспільства. Порушення принципу відповідності потреб особі і суспільства приводить до незбалансованості в професійній структурі кадрів.
Принцип активності у виборі професії	характеризує тип діяльності особи в процесі професійного самовизначення. Професію треба активно шукати самому. У цьому велику роль покликані зіграти: практична проба сил, учнів в процесі трудової і професійної підготовки, ради батьків і їх професійний досвід, пошук і читання (по темі, що цікавить) літератури, робота під час практики і багато що інше.
Принцип розвитку	Цей принцип відображає ідею вибору такої професії, яка давала б особі можливість підвищення кваліфікації, збільшення заробітку, у міру зростання досвіду і професійної майстерності, можливість брати активну участь в суспільній роботі, задовольняти культурні потреби особи, потребу в житлі, відпочинку і тому подібне.

“У професійній орієнтації є група принципів, тісно пов'язаних (і багато в чому пересічними) із загальнопедагогічними принципами. Це наступні принципи:

Зв'язок профорієнтації з життям, працею, практикою, що передбачає надання допомоги людині у виборі його майбутньої професії в органічній єдності з потребами народного господарства в кваліфікованих кадрах.

Зв'язок профорієнтації з трудовою підготовкою школярів -це принцип, що передбачає хорошу постановку трудового виховання і навчання. У відриві від трудової підготовки профорієнтація набуває рис абстрактності, відірваності від практики, від загальних завдань трудового і професійного становлення особи;

Систематичність і спадкоємності в профорієнтації забезпечує робота профорієнтації з 1 по 11 класів за умови обов'язкової спадкоємності цієї роботи з класу в клас [32, 185].

Взаємозв'язок школи, сім'ї, базового підприємства, середніх професійних учбових закладів і громадськості в профорієнтації учнів передбачає тісний контакт по наданню допомоги молодим людям у виборі професії. При цьому передбачається посилення цілеспрямованості і координації в спільній діяльності.

Виховуючий характер профорієнтації полягає в необхідності здійснення роботи профорієнтації відповідно до завдань формування гармонійної особи, в єдності трудового. Економічного етичного, естетичного, правового і фізичного виховання [14,36].

Взаємозв'язок діагностичного і виховного підходів до проведення роботи профорієнтації - принцип, що припускає неприпустимість зіставлення одного підходу іншому. Кожен з них вирішує свої завдання.

Диференційований і індивідуальний підхід до учнів залежно від віку і рівня сформованості їх професійних інтересів, від відмінностей в ціннісних орієнтаціях і життєвих планів, від рівня успішності. Диференціація учнів по групах дозволяє точніше визначати їх засоби дії, які будучи ефективними в одній групі можуть виявитися неефективними в іншій. Диференціація створює умови для реалізації індивідуального підходу;

Оптимальне поєднання масових, групових і індивідуальних форм роботи профорієнтації з учнями і їх батьками, що затверджують необхідність використання різних форм, відходу від традиційно використовуваних одних тільки масових форм, посилення уваги до збалансованого поєднання всіх форм роботи;

Відповідність змісту форм і методів роботи профорієнтації потребам професійного розвитку особи і одночасно потребам району (міста, регіону) в кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації” [69, 62].

Таким чином, в теорії профорієнтації існують і загальнопедагогічні принципи, і специфічні принципи, що характеризують діяльність профорієнтації як суспільне явище.(Див. табл.5).

Таблиця 5

Загальнопедагогічні принципи	Специфічні принципи
Зв'язок профорієнтації з життям, працею, практикою.	Принцип розвитку.
Зв'язок профорієнтації з трудовою підготовкою школярів.	Принцип активності у виборі професії.
Систематичність і спадкоємність	Принцип відповідності вибраній професії.
Взаємозв'язок школи, сім'ї.	Принцип свідомості.
Виховуючий характер профорієнтації.
Взаємозв'язок діагностичного і вихов-ного підходів до проведення роботи профорієнтації.
Диференційований і індивідуальний підхід до учнів.
Оптимальне поєднання масових, групо-вих і індивідуальних форм роботи.
Відповідність змісту форм і методів роботи профорієнтації.

Таким чином, в теорії профорієнтації існують і загальнопедагогічні принципи, і специфічні принципи, що характеризують діяльність профорієнтації як суспільне явище.

1.3 Виявлення особливостей професійної інформації, консультації, професійного добору

Професійну інформацію можна визначити як психолого-педагогічну систему заходів щодо формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає вільному й усвідомленому професійному самовизначенню особистості. Уже із самого визначення профінформації випливає, що вона ототожнюється не лише із системою заходів щодо накопичення й розповсюдження відомостей про професії або пропаганди професій відповідно до потреб місцевого ринку праці. Профінформація базується на адаптації відповідного інформаційного матеріалу про окремі професії та проекції певного виду професійної діяльності на особистість учня. Профінформаційна роботам з учнями передбачає створення необхідних умов для їхньої діяльності у пошуку й аналізі нової інформації різними засобами.[8, 79]

Організація профінформаційної діяльності учня буде відповідати завданням профінформаційної роботи лише у випадку дотримання відповідних умов. Педагогічна підготовка профінформаційного матеріалу й організація профінформаційної діяльності учня відповідають завданням профінформаційної роботи. Йдеться про спрямування цієї роботи на задоволення й подальший розвиток пізнавальних потреб учня, а також потреб у самопізнанні й самооцінці. Ці умови виступають як принципи побудови та здійснення профінформаційної роботи особистості з особистістю. Особистість, таким чином, виступає тут як суб'єкт профінформаційної діяльності -- саме тієї діяльності, яка спрямовується на формування позитивних ставлень особистості до різних видів професійної діяльності, інтересів до певних професій, мотивації вибору професії, активності у виборі реалістичних шляхів і засобів здійснення свого професійного самовизначення [44, 81].

Дещо детальніше зупинимось на організації роботи з професійної інформації школярів. Ця робота передбачає вирішення таких основних завдань:

1) ознайомлення учнів із інформаційним матеріалом, що характеризує актуальні професії;

2) інформування учнів про умови оволодіння професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні вимоги, перспективи тощо);

3)формування в учнів позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності;

4) формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здібностей, а також соціально-економічних умов вибору професій практичного втілення, її здійснення. Спрямованість професійної орієнтації на лікування вад держави за рахунок особистості змінюється на спрямованість на виявлення, корекцію, розвиток і задоволення інтересів і потреб особистості, що не протистоять інтересам і потребам суспільства, а узгоджуються з ними. [11,23]

Отже, професійна орієнтація може і повинна бути включеною до цілісної системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю. Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне життя після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя. Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості -- не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації творчого й виконавського потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного процесу в школі значною мірою припадає на до- професійне навчання й виховання. Можна стверджувати, що це завдання є його стрижневою лінією: темою, що визначає саму стратегію допрофесійного навчання й виховання. Але було б помилкою вважати, що система професійної орієнтації ототожнюється із системою допрофесійної підготовки учнів або поглинається нею [15, 63].

Структурна побудова професійної орієнтації випливає з методологічних підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також із розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбиваються на її структурі, а отже, й на її формах і методах.

Професійна орієнтація традиційно розглядалась у психології та педагогіці як суто шкільний аспект загальноосвітнього та трудового навчання. Внаслідок цього один із структурних компонентів системи професійної орієнтації -- професійна консультація, що ніяк не вкладалась у систему навчання, виступала як певний спеціальний додаток до профорієнтації. Ішлося про «роботу з професійної орієнтації та професійної консультації». При цьому професійна консультація позбавляється психодіагностичних функцій і зводиться лише до довідково-порадницької роботи. Щодо профінформації як структурного елементу професійної орієнтації, вона за своїм змістом за такого спрощеного підходу розглядається лише як вступ до системи шкільного навчання довідкового соціально-економічного матеріалу [2, 21].

Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці. Професійна орієнтація включає такі елементи: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір), професійна адаптація. ПРОФЕСІЙНА КОНСУЛЬТАЦІЯ Наступним, другим, структурним елементом профорієнтації виступає система професійної консультації.

У більшості авторів ми зустрічаємося з розумінням профконсультації як системи довідкових порад щодо умов правильного вибору професії. До такого визначення їх функцій приводять щонайменше дві обставини:

1) розуміння професійної орієнтації як соціально замовної системи управління особистістю з огляду на регіональні потреби суспільства у робітничих кадрах (у доринковий період);

2) занадто деталізоване дроблення структури професійної орієнтації, за якою професійна консультація позбавляється своїх основних функцій. [2, 20].

Як уже зазначалося, домінував підхід, що позбавляв професійну консультацію функції психодіагностики. Остання, якщо й передбачалася, то визначалася як окрема структурна одиниця профорієнтації. Ми ж визначаємо професійну консультацію як систему психологічного вивчення особистості учня з метою надання йому обґрунтованих порад щодо оптимальних для нього напрямків і засобів професійного самовизначення.

Отже, за таким визначенням у центрі професійної консультації перебуває особистість у всій складності її психологічної структури, з індивідуальними особливостями прояву її психічних функцій, з її потребами, домаганнями, інтересами, із сформованою (за допомогою профінформаційної роботи) профорієнтаційною позицією. В основі такої позиції - спрямованість особистості на самостійне вирішення проблеми власного професійного на відміну від тієї, що проводиться спеціалістами-психологами, можна здійснювати на основі використання таких методів, якими володіють учитель, класний керівник і які включені до системи педагогічної роботи або випливають із неї.

До таких методів слід віднести спостереження за діяльністю й розвитком учня, вивчення продуктів учнівської діяльності, організацію діяльності учнів (педагогічний експеримент), деякі види анкетування, складання й аналіз психолого-педагогічної характеристики учня, бесіда. Фактично такі методи традиційно використовуються в навчально-виховній роботі школи і при відповідному вмілому їх використанні з профконсультаційною метою дають належний ефект. Інша річ, коли у школі працює кваліфікований практичний (шкільний) психолог, компетентний у галузі профконсультаційної психодіагностики. У цьому разі методи шкільної профконсультації, що використовує вчитель або класний керівник, вихователь, ефективно доповнюються спеціальними психодіагностичними методиками. Це дає змогу підсилити надійність професійної консультації як у діагностичному, так і у прогностичному аспектах [63,70].

Спостереження за фізичним і психічним розвитком учня, за особливостями його шкільної та позашкільної діяльності здійснюються протягом багатьох років в умовах постійної активної взаємодії учня з учителем і з іншими учнями. За належного використання цього методу можна скласти характеристику учня, що відображає не лише досягнуті рівні його розвитку та певні психічні новоутворення в особистості, а й перспективні можливості, тенденції дальшого розвитку. Тобто на цій основі виникає можливість складання прогностичної характеристики учня. Перевага цього методу полягає в тому, що учень розглядається у динаміці свого розвитку. Це дає змогу отримати інформацію про темпи розвитку, його напрямки та їх обумовленість зовнішніми і внутрішніми чинниками. Зрозуміло, що це має неабияке значення для вироблення певних профконсультаційних рекомендацій. Більше того, складання прогностичної характеристики учня на підставі такого спостереження і є важливим елементом самої профконсультації, її корисним робочим етапом [19, 122].

Цікавим є питання щодо можливості використання відомостей про навчальну успішність учня з різних предметів. Лише за наявності високого рівня успішності в опануванні учнем знань і формування умінь та навичок можна судити про ступінь розвитку психологічних і психофізіологічних механізмів, що обумовлюють таке засвоєння і формування. І справді, якщо учень за мінімальних витрат часу опановує нові й оригінальні способи розв'язання математичних задач або віртуозно виконує практичне завдання на уроці праці, то вже з цього можна зробити висновок про його здібності. Але якщо учень з якогось навчального предмета не виявляє високої успішності, то на цій підставі без залучення додаткових даних не можна зробити висновок про відсутність у нього відповідних здібностей. Низька ефективність навчальної діяльності учня може бути спричинена багатьма іншими обставинами: і безпосередньо психологічними (брак інтересу до цієї діяльності, інтенсивні відволікаючі мотиви тощо), і об'єктивними факторами, що мають опосередковане психологічне значення (відсутність об'єктивних умов для виконання роботи, помилкові дії вчителя щодо даного учня, що призвело до ігнорування ним відповідного предмета, і до так званої педагогічної запущеності тощо).

Отже, спостереження за процесом навчальної діяльності учня і оцінка результатів його діяльності як методи шкільної профконсультації стають прогностичними тоді, коли розглядається й оцінюється, в основному, успішна діяльність учня. В іншому випадку профконсультант використовує додаткові методи -- бесіду, виявлення актуалізованих на даний час інтересів учня, його ставлень і установок, намірів. І це допомагає вчителю не лише скласти своє враження про психологічні особливості учня у профконсультаційному плані, а й виявити істинні причини його неуспішності з якогось виду навчальної праці. З числа спеціальних профконсультаційних методик можна успішно використати ті, що розроблені Є.О.Климовим, а також групу анкетних методик, розроблених Б.О.Федоришиним. Ідеться про методики виявлення й оцінки загальних інтересів особистості (навчальних, побутових, спортивних, педагогічних тощо), професійних інтересів, професійної спрямованості і професійних намірів, комунікативних і організаторських схильностей [20,111].

Ставлення, інтереси, професійні наміри, а також здібності і потреби -- це той мінімум психологічних утворень особистості, що складає її професійний нахил і що має бути виявлений і оцінений у системі шкільної профконсультаційної роботи з використанням доступних вчителю методів. Виявлені у процесі професійної консультації схильності є важливою науково обґрунтованою підставою для комплектування профільних груп учнів у системі їх допрофесійної підготовки. Професійна консультація - надання учням систематичної допомоги на всьому шляху професійного самовизначення у виборі оптимальної для кожного сфери професійної діяльності, у виробленні та корекції плану реалізації цього вибору, його практичному здійсненні, а також у виявленні і розвитку якостей особистості, важливих для роботи по обраній професії.

Професійна консультація має на меті надання молоді обґрунтованої поради щодо найдоцільнішого вибору професії (чи низки професій), що відповідає його інтересам, схильностям, здібностям, фізичним можливостям і потребам суспільства.

Вона спрямована на оптимізацію професійного самовизначення особистості на основі врахування особистісних характеристик кожного та потреб ринку праці, на досягнення збалансованості між професійними інтересами і можливостями людини та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності.

Професійна консультація пов'язується, зазвичай, з допомогою особистості у професійному самовизначенні. Отже завдання професійної консультації - не тільки допомогти особистості у виборі професії, місця роботи, але й спрямувати весь процес професійного розвитку особистості, її цінностей, позицій, характеру, що сприяє також становленню активного, творчого, суб'єкта діяльності.

Основними пріоритетними напрямами допомоги є такі:

* профінформаційний (щодо змісту професій,співставлення своїх можливостей і вимог професій тощо);

* психодіагностичний (визначення індивідуально-психологічних особливостей та професійно важливих якостей);

* психокорекційний (зниження напруження, тривоги, зміцнення впевненості в собі, стимулювання активності та готовності до подолання перешкод, протидії негативним обставинам).

В практичній реальності професійна консультація служить досягненню таких основних цілей:

> допомогти людині усвідомлено й обгрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії, місця роботи.

> допомогти розробити основні шляхи і способи освоєння вибраної професії;

> допомогти пізнати свої можливості, сильні і слабкі сторони.

Здійснення цих цілей досягається вирішенням ряду завдань:

* виявлення факторів, що обумовлюють вибір професії, місця роботи, їх змістовний аналіз, встановлення взаємозв'язків між ними;

* виявлення поінформованості людини про стан ринку праці, зміст професій, про себе, доповнення цієї інформації й упорядкування;

* психодіагностичне обстеження індивідуальних характеристик особистості (потреб, мотивів, інтересів, здібностей, знань, рис характеру тощо);

* розробка можливих шляхів освоєння професії, пошуку роботи, корекційні впливи;

* сприяння розвитку самоаналізу й формуванню адекватної самооцінки.

Слід зазначити, що дійсно обгрунтованому вибору професії, місця роботи передує серйозна підготовка, яка включає:

аналіз і узагальнення інформації про професії, актуальні на ринку праці;

> самооцінку, самопізнання, самовиховання (завдання профконсультанта -допомогти клієнту сформувати повне і адекватне уявлення про себе, спрямувати його саморозвиток на формування властивостей і якостей, необхідних для обгрунтованого вибору професії, місця роботи);

> співставлення, узгодження факторів вибору і формування образу найбільш привабливої ідеальної сфери своєї майбутньої професійної діяльності;

> уточнення, конкретизацію цього образу, проектування, співставлення його з реальними професійними знаннями, навичками і формування на основі цього альтернатив;

> співставлення, обговорення альтернатив вибору, прийняття рішення про вибір, розроблення програми шляхів і способів його реалізації.

Сутність професійної консультації полягає в тому, що це спільна діяльність, спільний пошук рішення. Психологічна сутність профконсультації означає діяльність, спрямовану на актуалізацію і усвідомлення особистістю тих якостей, які були сформовані раніше і які впливають на її подальший професійний розвиток. В залежності від завдань, що вирішуються, профконсультація буде носити інформаційний, виховний, діагностичний, корекційний чи контролюючий характер.[23,86].

Професійна консультація виконує ряд функцій, які, з одного боку, вказують основні напрямки її роботи, а, з іншого - є відображенням її головної мети. Виділяють три основні функції професійної консультації: інформаційну, діагностичну і прогнозуючу.( Див. табл.6).

Таблиця 6

Інформаційна функція	передбачає надання учню інформації про світ професій, про місце і умови оволодіння ними, про вимоги тієї чи іншої професії до спеціаліста, про можливості вибору чи зміни професії, перенавчання, працевлаштування. Трансформація цієї інформації в обгрунтований та реальний особистий професійний план має допомогти клієнту впоратися з вирішенням важливого питання щодо вибору або зміни професії, місця роботи, перенавчання.
Діагностична функція	полягає у визначенні рівня розвитку основних індивідуально-психологічних особливостей учня. За змістом тут можна виділити дві основні функції профконсультації: медичну і психолого-діагностичну. Медична полягає в тому, щоб одразу виключити зі списку рекомендованих, ті види професійної діяльності, до яких у клієнта є медичні протипоказання. В разі необхідності профконсультант може порадити учню звернутися до лікаря. Сам медичний працівник може порекомендувати людині професійну діяльність, яка б не лише не чинила негативного впливу на перебіг хвороби і функціональний стан організму в цілому, але й сприяла б корекції наявних змін, мала б оздоровче значення. Вирішення цієї проблеми є головною функцією медичної профконсультації.
Психолого-діагностичний аспект	профконсультації націлений на визначення рівня розвитку індивідуально-психологічних характеристик особистості. Вивченню підлягають: - мотиваційна сфера особистості (характеристика інтересів, ціннісних орієнтацій, намірів, прагнень, їх зміст, глибина, стійкість); - здібності та інші психологічні й особистісні характеристики, що можуть виступати як професійно важливі якості (мислення, пам'ять, увага тощо); - рівень професійної підготовки (знання, уміння, навички); - особливості самооцінки і формування професійних планів, ступінь самостійності в їх побудові, реальність, зміст. Діагностична функція необхідна тоді, коли виникає потреба "звузити простір" професійного самовизначення або, навпаки, коли потрібно розширити простір пошуку роботи, реалізації професійних планів.
Прогностична функція	є своєрідним об'єднанням перших двох. Вона полягає у видачі рекомендацій на основі вивчення особистості. При здійсненні прогнозу необхідно визначити параметри, на яких він повинен базуватися. Прогнозна оцінка повинна стосуватися трьох основних моментів: а) успішність майбутньої професійної діяльності; б) фізичні і психологічні "затрати" при оволодінні професією та в процесі професійної діяльності: в) задоволеність особистості своєю працею.

Величина "затрат" на оволодіння діяльністю та її виконання повинна бути мінімальною при максимальному рівні продуктивності праці. При здійсненні прогностичної функції профконсультації передбачається повідомлення клієнту зовнішніх і внутрішніх перешкод, що можуть ускладнити процес досягнення професійних цілей, а також позитивних якостей, що сприяють реалізації намічених планів і перспектив, про шляхи і способи подолання перешкод і особистих недоліків [33,31].

Вирішення завдань профконсультації включає:

¦ вивчення якостей і властивостей людини у відповідності з вимогами професійної діяльності ("від професії до людини");

¦ вивчення потенціалу людини ("від людини до професії");

¦аналіз можливостей, на які людина може претендувати на ринку праці.(Див. табл.7).

Серед основних мотивів в професійній консультації можна виділити такі:

Таблиця 7

Невизначеності	клієнт не має свого плану вирішення професійного майбутнього, шукає вихід із ситуації.
Підтвердження вибору	у клієнта є необхідність у підтвердженні і обгрунтуванні свого вибору.
Альтернативного вибору	є потреба в розгляді декількох варіантів вибору.
Підтвердження можливостей	є необхідність в підтвердженні можливостей здійснення зробленого вибору.
Розв'язання конфлікту	у клієнта виникла ситуація, з якої він не може самостійно вийти.

Професор Платонов розглядає такі етапи професійної консультації:

Підготовча профконсультація вирішує завдання постановки перед учнями проблеми "ким бути" для самостійного обдумування.

Основна профконсультація повинна підвести школяра до свідомого і правильного професійного вибору.

Заключна профконсультація - надання допомоги у виборі професії у відповідності із нахилами, інтересами і психофізіологічними особливостями школярів (9-11 класі).

Уточнююча профконсультація - часто виходить за рамки школи, здійснюється в ПТУ, технікумах.

На кожному з цих етапів профконсультація носить різний характер

Ці етапи реалізуються різними спеціалістами: вчителями школи, психологами, міськими і районними центрами зайнятості, центрами профорієнтації, представниками базових підприємств та навчальних закладів.(Див. табл. 8).

Таблиця 8

Етапи	Завдання
Розвиваючий характер	На першому етапі підготовка школярів до вибору професії неможлива без розвитку його здібностей, позитивних якостей та самооцінки. Розвивати інтерес і спрямовувати здібності на вибір сфери професійної діяльності.
Рекомендаційний характер	відповідність психофізіологічних особливостей та стану здоров'я вимогам професії, яку обирають, психологічна готовність особистості і оволодіння обраною професією, довідкова інформація школярів про характер і зміст праці, можливостях отримання спеціальної освіти, можливостях працевлаштування.
Формуючий характер	допомогти самоствердитися в професійному виборі. Учні знайомляться із умовами своєї діяльності, готуючись до навчання чи до роботи.
Уточнюючої профконсультації	корекція і уточнення професійного плану і вибору сфери професійної діяльності. Можлива рекомендація зміни спеціальності в рамках обраної професії.

Виходячи із завдань можна виділити типи професійної консультації:

Довідково-інформаційна консультація спрямована на те, щоб якнайглибше ознайомити людину із змістом обраної професії. Це вимоги, що професія висуває до особистісних якостей спеціаліста, шляхи отримання професії, можливості працевлаштування, вимоги до прийому на роботу і навчання, можливості оволодіння різними профілями, терміни підготовки, перспективи професійного росту, шляхи підвищення кваліфікації.

Діагностична профконсультація спрямована на всебічне вивчення особистості школяра, виявлення інтересів, нахилів, здібностей, окремих професійно важливих якостей особистості з метою виявлення близької людині професії. Вона проводиться психологом, за допомогою анкет, тестових методик, спеціальних приладів. Медична профконсультація спрямована на виявлення стану здоров'я учнів, їх психофізіологічних властивостей щодо професії, яку вони обирають, в разі необхідності переорієнтація на іншу, близьку за змістом діяльність, виявлення відповідність стану здоров'я людини вимогам професії, яку він обрав. Проводять її лікарі, лікар-консультант разом із профконсультантом.

Формувально-корекійна профконсультація покликана коригувати вибір школярами професії та передбачає систематичну реєстрацію змін особистості школяра стосовно професійного самовизначення, потрібна тоді, коли професійні наміри людини не відповідають реальним можливостям і здібностям, в такому випадку професійний план потребує уточнення і корекції [52,85].

Профконсультація сприяє:

> Цілеспрямованому розвитку здібностей особистості школяра;

> Ефективному використанню трудового потенціалу особи;

> Підвищенню соціальної та професійної мобільності людини;

> Профілактиці вимушеного безробіття;

> Підвищенню активності людини в самостійному пошуку професії;

> Зростанню професіоналізму та працездатності людини;

> Розвитку соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності особи;

> Підвищенню професійно-кваліфікаційного розвитку соціально-економічної ініціативи людини.

В проведені профконсультації доречні різноманітні методи: профорієнтаційна розповідь, лекція, бесіда, переконання, аналіз професіограм, аналіз профорієнтаційних справ, екскурсія, метод позитивного трудового прикладу, перегляд кінофільмів, відеозаписів, прослуховування радіо бесід, робота з банком профконсультаційного матеріалу.Для оптимального напрямку адаптації до професії можна організовувати зустрічі з представниками професій, з випускниками, із викладачами навчальних закладів, відвідувати дні відкритих дверей в навчальних закладах.Профконсультація може бути по формі проведення колективною, груповою, індивідуальною. [68,101].

Інтегральним показником урахування основних факторів професійного самовизначення є професійний план. Розуміючи професійний план як специфічний образ майбутнього і виходячи з положення загальної психології про регулюючу функцію образу, можна вважати його одним з важливих регуляторів поведінки особистості. Побудова особистісних професійних планів є окремим випадком побудови психічних образів на рівні уявлень і мислення, на основі складу розуму, характеру, досвіду тих, хто вибирає професію, місце роботи.

Отже, профконсультація - це надання допомоги молодому поколінню, що вибирає трудовий шлях в житті, але не в якому випадку не нав'язування своїх думок, не підміна права людини на свободу вибору професії

Наступний структурний елемент професійної орієнтації -- професійний добір -- визначається як система роботи з надання порад і допомоги людині щодо прийняття нею рішення про такий вибір конкретного виду професійної діяльності, який би максимально відповідав суб'єктивним і об'єктивним умовам професійного самовизначення, перспективам подальшого розвитку даної особистості та її успішній реалізації в професійній діяльності.