Професійна орієнтація як інструмент соціалізації шкільної молоді

Часто профдобір збігається з фінальною частиною профконсультації. Такий збіг визначається спільністю методик, що застосовуються в цих двох із йдеться вже про елементи психологічної структури професії і особистість працівника (зрозуміло, що для проведення такої роботи потрібна відповідна підготовка спеціаліста, який зустрічається з учнями, і відповідна підготовка учнів). Аналогічні вимоги психологічного та методичного характеру ставляться і до інших форм профінформаційної роботи [23,214].

Необхідну підготовку до сприймання професіографічного матеріалу і співставлення його з психологічною сферою особистості (зокрема, із власними особливостями) учні повинні отримувати на профінформаційних уроках.

Завдяки цьому з'являться бажання займатися корисною справою, якісно виконувати доручену роботу. Учні V--VII класів знайомляться, в основному, з професіями свого економічного регіону. Однією з умов профорієнтації у навчальному процесі є врахування потреб у кадрах конкретного економічного району. Адже кожен економічний район має свої специфічні, характерні для даної місцевості потреби в кадрах. Одне із завдань профорієнтації -- задовольнити цю потребу. Учні повинні знати, де і які знання вони можуть застосовувати у своєму регіоні. Вчителі повинні ознайомити учня з потребами у певних спеціальностях свого регіону і наголошувати саме на цих професіях. Освіта повинна не лише задовольняти потреби регіону, а й сприяти розвитку регіону в тих галузях, які ще не достатньо розвинуті. На етапі завершення основного ступеня середньої школи (II ступінь, 8--9 клас) особливе значення в професійному самовизначенні школярів має курс «Основи вибору професії». У 8 класі доцільно рекомендувати учню вибір однієї зі сфер професійної діяльності: людина--природа, людина-- техніка, людина-- людина, людина--знакова система, людина--художній образ. [34,81]

Предмети на вибір у цих класах покликані сприяти формуванню у школярів стійких професійних інтересів, допомогти їм у виборі правильного навчання в 10--11 класах. Підсилюється увага до вироблення у школярів бажання до постійного навчання. Профорієнтаційна робота з ними планується з урахуванням можливості продовження освіти у професійно-технічних навчальних закладах чи у середніх загальноосвітніх школах.

Учні 10--11 класів, що вибрали профіль навчання чи опанували (за бажанням) професією, уточнюють відповідність своїх професійно важливих і інших якостей, стану здоров'я вимогам професійної діяльності, що обирається.

При цьому слід не лише звертати увагу на психофізіологічні якості школярів, необхідні для оволодіння професією, але і за необхідністю коректувати вибір учнів, допомагати у самостійному оцінюванні своїх здібностей і інтересів. Чим старший клас, тим жорсткіша диференціація, тим глибшими є профілювання й індивідуалізація навчання. З огляду на важливу роль батьків у професійному самовизначенні учнів особливе значення має співпраця в профорієнтаційній роботі школи й сім'ї. Тому школа повинна направляти зусилля батьків на створення умов для розвитку інтересів, схильностей і здібностей їхніх дітей, формування в них обґрунтованих професійних намірів, на участь у розробці планів реалізації цих намірів, з допомогою шкільних психологів, фахівців-психологів центру соціальних служб для молоді, озброюючи батьків мінімумом психолого-педагогічних знань і умінь, необхідних для грамотного впливу на професійне самовизначення дитини, профорієнтації та пошук кількісних критеріїв для характеристик і порівняльного аналізу психологічних структур різних професій і професійних груп. [22,156].

Отже, предметом профорієнтації є професіографії, а також розробка професіограм і психограм. Під професіограмою розуміється детальний опис змісту, технології і всіх суттєвих умов конкретної професійної діяльності -- технічних, соціальних, психологічних, економічних, гігієнічних, медичних, кліматичних. Психограма також є описом професійної діяльності, але таким описом, який спрямовується безпосередньо на особистість, тобто на розкриття тих вимог, які професійна діяльність ставить перед психологічною сферою особистості -- вимог до особливостей сприймання, мислення, пам'яті, уваги, уяви тощо. Профорієнтація і профорієнтаційна професіографія повинні мати спільну «методичну мову», яка може бути забезпечена лише спільністю психодіагностичних методик. За додержання такої умови з'являється реальна можливість співставленням показників профконсультаційного дослідження особистості з показниками психограми професії .

“Існуючу фізичну і інтелектуальну відмінність обумовлює доступність людині одних видів праці і одночасно трудність або навіть зовсім недоступність інших. Проте це зовсім не означає, що природа ставить на людині незгладимий знак професійної приналежності. Люди з'являються на світло не токарями, не письменниками і не вчителями” [43,18 ].

Але, відкидаючи розуміння здібностей як природжених особливостей людини, що зумовлюють його професійну долю, не можна заперечувати наявність деяких природжених завдатків - психофізичних нахилів до тієї або іншої роботи. Слід зазначити, що в світлі останніх досягнень мікробіології і ряду інших наук відкриваються обнадійливі перспективи не тільки для розкриття таємниць генетичного коду природних завдатків, але і активної дії на “біологічну галактику” людини в бажаному напрямі.

“Професійна придатність - це рівень відповідності фізичних якостей і психофізичних особливостей людини професійним вимогам” [28, 190]. Якщо ці якості і особливості не досягають потрібних вимог, відбувається перевантаження. Це випадок професійної неповноцінності, від якої страждають і суспільство і особа.

“Під професійним відбором розуміють спеціально організований дослідницький процес, мета якого - виявити і визначити за допомогою наукових обгрунтованих методів ступінь і можливість психофізіологічної і соціально-психологічної придатності претендентів на навчання і роботу по складних відповідальних професіях” [29,102].

Профвідбір підрозділяють на два види - констатуючий і організуючий. “Констатуючий профовідбір (підбір) припускає вирішення питань про придатність до професії тієї або іншої особи у формі “придатний” і “непридатний”. У разі негативної відповіді людина робить нову спробу вирішення питань працевлаштування. Організуючий профвідбір (підбір) має на меті виявити і оцінити індивідуальні особливості людини, що є свідченнями не до однієї, а до декількох професій, що більшою мірою відповідає потребам і завданням закладів, підприємств по своєчасному заповненню вакантних місць” Правильний профвідбір (підбір) слід проводити за допомогою психологів, фізіологів, медиків. [15,234].

Нерідко профвідбір важко здійснювати із-за недостатності розвитку методики його застосування. Наприклад, при відборі абітурієнтів у ВНЗ вступні іспити ще не дають підстав судити про професійну придатність тих, що поступають, тому зараз при вступних іспитах введена співбесіда профорієнтації. Тут необхідні науково обгрунтовані храктеристики-рекомендації школи, діагностичні методи профвідбору .

1.4 Взаємозв'язок структурних компонентів профорієнтації

Взаємний зв'язок між профінформацією, профконсультацією і профдобором у системі профорієнтаційної роботи має певні особливості, що випливають із завдань і логіки побудови навчально-виховного процесу. Робота, що проводиться в межах професійної інформації, передує роботі з профконсультації та профдобору. У процесі профконсультації учень отримує відомості про себе, про важливі з точки зору професійного самовизначення особистості властивості його психологічної сфери. Але ж учневі потрібно правильно скористатися цими новими знаннями про себе, перепустити їх через свої ставлення і професійні інтереси. Формування адекватних ставлень і дійових, реалістичних професійних інтересів -- це головне завдання профінформаційної роботи. Певна річ, вибір професії практично можна здійснити, використовуючи лише діагностичні матеріали професійної консультації [46, 65].

Початковий профдобір, що завершує етап роботи з професійної консультації, є ефективним лише тоді, коли спирається на весь комплекс робіт із профконсультації та профінформації. Оскільки у професійному самовизначенні випускника школи важливим є врахування всіх істотних особливостей його індивідуальної психологічної структури і, зокрема, тих, що сформовані в процесі виховної роботи засобами професійної орієнтації, а також тих, що визначаються досить стійкими, генетично обумовленими властивостями його особистості. Усе це з'ясовується під час профконсультаційної роботи з учнем. Тільки за цих умов стає можливим підібрати для людини такий вид професійної діяльності, де особистість максимально реалізує свої здібності [19, 29].

У такому випадку існує у школі система профорієнтаційної роботи з учнями і з батьками. За останні роки вийшло чимало книг, присвячених проблемам професійної орієнтації. Психологи, соціологи, лікарі, педагоги спільно розробляють рекомендації та тести, користуючись якими, молода людина може з більшою імовірністю прийняти правильне рішення у виборі професії. Щоб вибір професії був справді свідомим і вільним, необхідно враховувати принаймні три фактори:

-інформованість про світ професій

-знання своїх особистісних особливостей

-уміння співвідносити особисті якості з вимогами, які пред'являють професія і спеціальність. Однак, вибір професії пов'язаний і з категоріями можливості й потреби, інтересу до мети, такими факторами, як потяг і мотивація, передбачення результатів прийнятих рішень. Як виявити професійні інтереси, схильності, мотиви і як їх розвинути? Як оцінити здібності учнів і їхню відповідність вимогам обраної професії? Давайте спробуємо відповісти на ці та інші важливі запитання. Професійна орієнтація -- це система науково-практичної діяльності загальноосвітньої школи, низки інших суспільних інститутів, метою яких є професійне самовизначення учнів, що відповідає індивідуальним особливостям кожної особистості й потребам суспільства в кадрах. Уся шкільна робота повинна сприяти професійному самовизначенню учнів, насамперед виявленню й розвитку схильностей і здібностей, формуванню мотивів вибору професії, професійних інтересів, моральних та інших якостей, важливих для майбутньої трудової діяльності. На наш погляд, однією з проблем, які повинна вирішувати школа, є рання етапна профорієнтаційна діагностика. Треба враховувати вікові зміни мотиваційної сфери. Шляхом спостереження за школярами, анкетування, аналізу творів на задані теми можна виявити наступні етапи становлення, суспільно цінних мотивів трудової діяльності учнів І--XI класів. Отже, перша перспектива -- накопичення інформації, потрібної для обговорення, її можна черпнути з відповідних довідників, реклами у засобах масової інформації, презентацій освітніх послуг, днях відкритих дверей, отримати з «перших рук» -- від студентів і, нарешті, опосередковано -- через участь у конкурсах та олімпіадах, які проводять вищі навчальні заклади.

Другим важливим аспектом підготовки до вступу у ВНЗ є навчання у спеціалізованих середніх закладах, профільних класах шкіл та на підготовчих вузівських курсах. Такі програми можуть бути корисними з кількох причин: через вищий за загальний рівень підготовки, тісні зв'язки з конкретним навчальним закладом, розвиток контактів з іншими абітурієнтами та їхніми батьками, доступ до додаткових джерел інформації тощо.

Здається, прийняти рішення було б легше, починаючи його обговорення вже у десятому класі. Однак за умов нестабільного ринку праці ані батьки, ані діти, як правило, на це не наважуються. Очевидно, що вступні іспити можуть спричинити психологічні труднощі як для абітурієнта, так і для його сім'ї. Початок навчання у ВНЗ теж може становити певну небезпеку для психологічної стабільності молодої особи, як, до речі, і весь період отримання вищої освіти.

Початок навчання у вищому навчальному закладі пов'язаний зі зміною життєвого стереотипу, необхідністю адаптації, підвищеним фізичним та психологічним навантаженням. Інколи юнаки виявляються не зовсім готовими до таких змін і піддаються різноманітним негативним зовнішнім впливам.

Впроваджуючи систему психологічної підтримки студентів та їхніх близьких на всіх етапах навчання -- від профільного класу до переддипломної практики, -- ми розраховуємо як на безпосередні, так і на перспективні результати, оскільки психологічна стабільність та відповідальність особистості є важливими якостями кваліфікованого спеціаліста [60, 17 ].

У профорієнтації традиційно виділяються такі напрями: профінформація, профагітація, профпросвіта, профдіагностика і профконсультація. Профорієнтація -- дуже об'ємне поняття. Наприклад, можна сказати, що сучасне західне суспільство є профорієнтаційне, тому що від народження орієнтує дитину на «життєвий успіх» і «успішну кар'єру». Профорієнтація припускає широкий комплекс заходів для надання допомоги у виборі професії, куди входить і профконсультація як індивідуально орієнтована допомога в професійному самовизначенні. І профорієнтація, і профконсультація -- це «орієнтування» школяра, тоді як професійне самовизначення більше співвідноситься із «самоорієнтуванням» учня, що виступає в ролі суб'єкта самовизначення (за Є.А.Клімовим) [22, 202].

Професійне й особистісне самовизначення мають дуже багато спільного, а у вищих проявах майже зливаються. При спробі розділити їх можна виділити дві принципові відмінності.

Професійне самовизначення -- більш конкретне поняття, його простіше оформити офіційно (одержати диплом тощо); особистісне самовизначення -- це більш складне поняття, оформити офіційно його неможливо.

Професійне самовизначення залежить від зовнішніх, найчастіше сприятливих умов; особистісне самовизначення залежить від самої людини. Поняття «кар'єра» розповсюджене на Заході (наприклад, у США профорієнтація часто взагалі називається психологією кар'єри). У Росії існує своя традиція вживання цього слова, що припускає успіх у певній діяльності, але з деяким негативним відтінком (типу «кар'єризм»). Сутність професійного самовизначення. Поняття «самовизначення» цілком співвідноситься з такими «модними» нині поняттями, як «самоактуалізація»,«самореалізація», «самотрансценденція» При цьому багато мислителів пов'язують ці поняття з трудовою діяльністю. Наприклад, А.Маслоу вважає, що самоактуалізація виявляє себе «через захопленість значимою роботою»; І.С.Кін говорить, що самореалізація виявляється через працю, роботу і спілкування; П.Г.Щедровицький зазначає, що «сутність самовизначення -- у здатності людини творити саму себе, свою індивідуальну історію, в умінні постійно переосмислювати власну сутність»; Є.А.Климов виділяє два рівні професійного самовизначення: 1) гностичний (перебудова свідомості й самосвідомості); 2) практичний (реальні зміни соціального статусу людини). Самовизначення припускає не тільки «самореалізацію», а й розширення своїх споконвічних можливостей -- «самотрансценденція» (за В.Франклом): «...повноцінність людського життя визначається через його трансцендентність, тобто здатність «виходити за рамки самого себе», а головне -- в умінні людини знаходити нові змісти в конкретній справі і у всьому своєму житті...». Таким чином, саме зміст визначає сутність самовизначення, самоздійснення і самотрансценденції. За більш творчого підходу до життя сам зміст створюється людиною заново. У цьому випадку людина перетворюється на справжнього суб'єкта самовизначення, а не просто виступає як провідник якихось «вищих» змістів.

Однією з найскладніших (і одночасно творчих) проблем є пошук змісту для конкретного клієнта, що самовизначається. Але єдиного змісту (для всіх однакового) бути не може. Винятки становлять лише епохи воєн і моральних випробувань, коли народ або окремі шари суспільства об'єднані загальною ідеєю. Спрямованість професійної орієнтації на лікування вад держави за рахунок особистості змінюється на спрямованість на виявлення, корекцію, розвиток і задоволення інтересів і потреб особистості, що не протистоять інтересам і потребам суспільства, а узгоджуються з ними [24, 54].

Отже, професійна орієнтація може і повинна бути включеною до цілісної системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю. Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне життя після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя. Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості -- не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації творчого й виконавчого потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного процесу в школі значною мірою припадає на до- професійне навчання й виховання. Можна стверджувати, що це завдання є його стрижневою лінією: темою, що визначає саму стратегію допрофесійного навчання й виховання. Але було б помилкою вважати, що система професійної орієнтації ототожнюється із системою допрофесійної підготовки учнів або поглинається нею.

Структурна побудова професійної орієнтації випливає з методологічних підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також із розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбиваються на її структурі, а отже, й на її формах і методах. Професійна орієнтація традиційно розглядалась у психології та педагогіці як суто шкільний аспект загальноосвітнього та трудового навчання. Внаслідок цього один із структурних компонентів системи професійної орієнтації -- професійна консультація, що ніяк не вкладалась у систему навчання, виступала як певний спеціальний додаток до профорієнтації. Ішлося про «роботу з професійної орієнтації та професійної консультації». Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці. Професійна орієнтація включає такі елементи: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір), професійна адаптація. Професійний вибір, на відміну від професійного самовизначення (за Є.І.Головахою), -- «це рішення, що стосується лише найближчої життєвої перспективи школяра». Він може бути здійснений «як з врахуванням, так і без врахування віддалених наслідків прийнятого рішення», і «в останньому випадку вибір професії як конкретний життєвий план не буде опосередкований віддаленими життєвими цілями». Дж.Сьюпер вважає, що протягом життя (кар'єри) людина змушена робити безліч виборів (сама кар'єра розглядається як «вибори, що чергуються») [44,23].

1.4.1 Особливості соціально-професійної адаптації молоді

Професійна адаптація - найважливіший етап процесу професійного самовизначення людини. На цьому етапі виявляються недоліки попередньої професійної орієнтації і професійної підготовки, здійснюється процес формування нових установок, потреб, інтересів у сфері праці і, нарешті, виявляється, наскільки життєві плани виявилися реальними. Тому адаптація є своєрідним критерієм ефективності роботи профорієнтації з молоддю.

Професійна адаптація - це “процес пристосування, учнів до майбутньої професії в загальноосвітніх школах, профтехучилищах, технікумах, ВНЗ і так далі до умов їх професійної праці внаслідок чого відбувається закріплення кадрів в народному господарстві” [45,73].

Багато дослідників вважають, що процес професійної адаптації починається безпосередньо на виробництві, інші стверджують, що початок цього процесу закладаються ще в школі і підрозділяють його на чотири періоди: підготовка до праці в школі, вибір професії, професійна підготовка, початок трудової діяльності.

Під професійною адаптацією розуміють також “соціально-економічний процес пристосування людини до освоюваної професії” [46, 51]. В процесі адаптації відбувається активне включення особи в ту або іншу соціальну, професійну групу, освоєння соціально-психологічних стосунків в цій групі.

Отже, в професійній адаптації можна виділити дві взаємозв'язані сторони: професійну і соціально психологічну.

“Професійна адаптація включає оволодіння необхідними знаннями, вміннями, навиками, вмінням швидко орієнтуватися в різних виробничих ситуаціях, контролювати і програмувати свої дії” [51,112].

“Соціально-психологічна адаптація полягає в пристосуванні молодого працівника до правил поведінки, що діють в конкретній соціально-професійній групі. Сюди входить ознайомлення з цілями і завданнями колективу, його традиціями, стосунками між керівниками і підлеглими і тому подібне” [54,113].

В процесі пристосування до трудового колективу можна виділити три стадії:

1. ознайомлення з новою ситуацією.

2. стадія пристосування до цієї ситуації - працівник переорієнтовувався, визнає головні елементи нової системи цінностей, але у нього зберігаються як рівноцінні багато колишніх установок.

3.стадія асиміляції - повне пристосування до трудового колективу, засвоєння його установок.

Професійне виховання учнів.“В процесі професійного становлення майбутнього кваліфікованого працівника можна виділити три чітко виражених періоду:

1. Період надходження в професійний учбовий заклад (професійна орієнтація в школі, мотивований вибір старшокласниками тієї або іншої професії, професійне навчання).

2. Період навчання в професійному учбовому закладі (оволодіння відповідними теоретичними знаннями, практичними вміннями і навиками, попередня апробація правильності вибору, розвиток професійних здібностей).

3. Початок трудової діяльності (професійна адаптація в період проходження виробничої практики, закріплення і розвиток отриманих в школі, профтехучилищі, технікумі, ВНЗ умінь і навиків, набуття досвіду роботи, остаточне ствердження у вибраній професії)” [38, 119].

Робота за рішенням завдань, що стоять на кожному з цих етапів, і складає суть процесу професійного виховання.

Всі форми професійного виховання можна об'єднати в три групи: індивідуальні, групові, масові.

Методи професійного виховання можна також об'єднати в три групи: методи формування свідомості особи, методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки,методи стимулювання поведінки і діяльності.

1.5 Дослідження взаємозв'язку школи і сім'ї в профорієнтації

Школа, сім'я і громадськість формують дитину як майбутнього активного члена суспільства. Більш того, особа дитини формується під впливом суспільних стосунків, в яких безпосередньо протікає його життя і діяльність. На рівень трудової підготовки дітей значний вплив роблять умови сімейного виховання.

Проблемі трудового виховання дітей в сім'ї велику увагу приділяв видатний радянський педагог А. С. Макаренко. У статті “Виховання в праці” він детально аналізує сенс і значення трудового виховання в сім'ї: “Перше, про що особливо повинні пам'ятати батьки, це наступне. Ваша дитина буде членом трудового суспільства, отже його значення в цьому суспільстві залежатиме від того, наскільки він в змозі буде брати участь в суспільній праці, наскільки він буде до цього підготовлений. Але від цього залежатиме і його добробут, матеріальний рівень його життя” [43, 52 ].

В рамках сім'ї неможливо дати дитині таке трудове виховання, яке зазвичай називають кваліфікацією. Кваліфікацію молоді люди отримують на заводі, в школі, в установах, на курсах. Але батьки не повинні думати, що сімейне виховання не робить ніякого впливу на отримання кваліфікації. Навпаки, саме сімейне виховання має головне значення для майбутньої кваліфікації людини. А. С. Макаренко писав: “Та дитина, яка отримала в сім'ї правильне трудове виховання, той надалі, з великим успіхом проходитиме і свою спеціальну підготовку”[43, 53 ].

Ідеї, висловлені видатним радянським педагогом, актуальні і в даний час. Трудове виховання в сім'ї повинне починатися в ранньому віці і носити ігровий характер. З віком трудові доручення повинні ускладнюватися і відділятися від гри. Проте не можна завантажувати дитину великою кількістю роботи. Праця дітей має бути посильною. Систематично, терпляче, враховуючи вікові і індивідуальні особливості дитини, батьки повинні привчати його як до фізичного, так і розумової праці.

Часто трапляється, що задоволеність батьків своєю професією може стати достатнім стимулом для дітей для бажання ознайомитися з нею, а згодом і вибрати її. Тому батьки повинні частіше розповідати дітям про свою працю і її суспільне значення. В той час неприпустимо, щоб батьки зловживали своїми суб'єктивними стосунками до деяких професій і передавали дітям. Тобто батьки покликані допомогти дітям краще знатися на їх схильностях і можливостях і визначити їх професійний життєвий шлях.Важливою ланкою в системі профорієнтації учнів є робота школи з батьками. Практика показує, що батьки зазвичай беруть активну участь у визначенні життєвих і професійних планів своїх дітей. Разом з тим питання вибору професії і визначення шляхів освіти представляють важке завдання як для самих учнів, так і для їх батьків. Ради останніх часто не відповідають реальним потребам різних областей народного господарства в кадрах. Не завжди батьки знають і об'єктивно оцінюють інтереси і здібності дітей. Бажання батьків і професійні наміри школярів у багатьох випадках не збігаються. Все це викликає необхідність організації спеціальної роботи з батьками, направленій на надання допомоги сім'ї в підготовці дітей до праці і вибору професії. При проведенні роботи профорієнтації постає питання про престиж професій серед самих батьків, який часто набуває першорядного значення. У завдання сім'ї також входить попередження випадкового вибору професії підлітком, коли професія вибирається без врахування особливостей і здібностей дитини. Як відомо, у випадковому виборі професії значною мірою закладені причини текучості кадрів на підприємствах із-за незадоволеності людини своєю професією і роботою [19,87 ].

Таким чином, участь сім'ї, як соціального і виховного інституту, підкреслює подвійність профорієнтації - як проблеми суспільної і педагогічної.

Соціальна роль школи, як провідної учбово-виховної установи по формуванню всебічно розвиненого, готового до трудової діяльності підростаючого покоління характеризує провідну позицію педагогічних колективів в єдиному багатогранному процесі професійної орієнтації, здійснюваною школою, сім'єю, всією громадськістю. Вчитель допомагає школярам усвідомити їм схильності і здібності, направляє розвиток їх професійних інтересів. Він допомагає батькам знатися на труднощях правильного вибору професії їх дитиною. Вчитель повинен уміти залежно від педагогічної ситуації, від своїх власних можливостей, інтересів і здібностей школярів підібрати комплекс школярів підібрати комплекс педагогічних засобів, методів дії на особу, щоб досягти мети профорієнтації, реалізувати те широке коло завдань підготовки молоді до вибору професії, які покликана вирішувати школа [54,67 ].

Професійна орієнтація - це державна по масштабах, економічна по результатах, соціальна за змістом, педагогічна по методах складна багатогранна проблема.

Висновок

Теоретичний аналіз даної проблеми показав, що високий рівень професійної спрямованості - це та якісна особливість структури мотивів особи, яка виражає єдність інтересів особи в системі професійного самовизначення. Слід зазначити, що значну роль характерологічних особливостей особи залежить від рівня розвитку її здібностей. Проте в цьому взаємозв'язку професійної спрямованості, рис характеру і здібностей провідна роль належить переважаючому мотиву. Отже, професійна орієнтація може і повинна бути включеною до цілісної системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю. Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне життя після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя. Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості -- не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації творчого й виконавчого потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного процесу в школі значною мірою припадає на до- професійне навчання й виховання. Отже підготовка підростаючого покоління до творчої праці на благо суспільства - найважливіше завдання загальноосвітньої школи. Її успішне здійснення пов'язане з постійними пошуком найбільш досконалих шляхів трудового виховання і професійної орієнтації. Передовий педагогічний досвід, результати наукових досліджень показують, що тільки комплексний підхід до вирішення питань трудового самовизначення шкільної молоді сприяє успіху діяльності профорієнтації.

РОЗДІЛ II. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ШКОЛЯРІВ

Проблемою даного дослідження є проблема методичного забезпечення роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників в умовах сучасних потреб ринку праці, діяльності освітніх установ, здібностей, схильностей і інтересів молоді.

Виходячи з проблеми дослідження, була сформована мета дослідження - обгрунтування умов і розробка моделі роботи соціального педагога по професійній орієнтації старшокласників.

Для перевірки ефективності роботи профорієнтації соціального педагога доцільно організувати соціально-педагогічний експеримент по впровадженню в діяльність соціального педагога.

Для успішного проведення експерименту необхідні наступні умови:

1. Наявність бази експерименту (освітньої установи).

2. Наявність на базі експерименту необхідних для проведення занять приміщень.

3. Наявність двох груп респондентів - експериментальної і контрольної. Початкові дані по вищеперелічених критеріях в групах мають бути приблизно однаковими. Кількість респондентів в кожній групі - 20 чоловік.

Проведення експерименту має на увазі постановку гіпотези, яка підтверджується або спростовується в процесі проведення дослідно-експериментальних заходів. У даному дослідженні була поставлена наступна гіпотеза: рівень професійної орієнтації старшокласників підвищиться за умови організації в освітніх установах цілеспрямованої соціально-педагогічної діяльності по даному напряму. Дослідження проводится у ЗОШ I-III ст. №2

Програма дослідно-експериментальної перевірки моделі діяльності профорієнтації соціального педагога включає 3 етапи: констатуючий, формуючий і контрольний.

Констатуючий етап включає проведення анкетування двох груп старшокласників: експериментальною і контрольною. Результати анкетування обробляються відповідно до вищевикладених критеріїв. Кількісні показники представляються у вигляді графіків.

В умовах школи, інших навчальних закладів профорієнтаційна робота повинна бути спрямована на формування психологічної готовності до трудової діяльності. Тому потрібно звертати увагу на:

- наявність в учнів певних установок на працю;

- домінування інтересів у навчальній діяльності;

- мотиви вибору продовження навчання;

- зниження в учнів інтересу до навчання і його орієнтація на позанавчальну діяльність;

- рівень знань у вибраній професії та вимоги, що до неї висуваються.

Стисла характеристика методів профорієнтації та практичне їх застосування: Звичайно, під час розгляду практичної методики виділяють:

1) імітаційну модель, де відтворюється зміст і суть методики;

2) психотехнічну модель, де відтворено процедуру і умови використання методики (а в деяких методиках і можливі труднощі під час її проведення).

Імітаційна і психотехнічна моделі відносяться до методики як до "зовнішнього засобу", що представленні в різних книгах і методичних посібниках. Щоб методика працювала, необхідний підготовлений для цього спеціаліст, що орієнтується в змодельованих в методиці проблемах і вміє провести її практично.

Можна запропонувати основні групи методів профорієнтації, які складені у відповідності до цілей профорієнтаційної допомоги. Психологічну профконсультаційну допомогу умовно підрозділяють на три основні напрями (див. табл. 9).

Таблиця 9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційно-довідкові, просвітницькі методи:

Професіограма - стислий опис професій (проблема в тому, що традиційні важко "сприймаються" багатьма школярами, тому важливо шукати більш компактні і зрозумілі форми опису професій);

Інформаційно-пошукові системи - ПС (для оптимізації пошуку професій, навчальних закладів і місць роботи):

Професійна реклама і агітація (при умові достовірності, оперативності і привабливості для тих, кому така реклама призначена);

Екскурсії школярів на підприємства і у навчальні заклади (при умові попередньо підібраних і підготовлених кваліфікованих ведучих і екскурсоводів);

Зустрічі школярів з спеціалістами з різних професій (при умові спеціального відбору і психолого-педагогічної підготовки таких спеціалістів по професії);

Пізнавальні і просвітницькі лекції про шляхи рішення проблем самовизначення;

Профорієнтаційні уроки зі школярами як система знань;

Профорієнтаційні тренінги зі школярами з метою, профосвіти і профдіагностика (а також профагітація);

Навчальні фільми і відеофільми (зараз це дуже проблематично, оскільки майже відсутній навчальний матеріал у такій формі);

Використання ЗМІ може бути досить ефективним.

Різноманітні ярмарки професій і їх модифікації, що вже показали свою ефективність в профорієнтаційній допомозі не тільки безробітним, але і випускникам шкіл.

Методи морально-емоційної підтримки

групи спілкування (в профорієнтації частіше використовуються для створення сприятливої атмосфери взаємодії, але не для вирішення власне профконсультаційних проблем). Своєрідним розвитком подібних груп стосовно до профорієнтаційної проблематики стали "Клуби шукаючих роботу" і їх все можливі модифікації, де на фоні сприятливої психологічної атмосфери вдається більш ефективно розглядати профорієнтаційні питання;

тренінг ігри спілкування ( дозволяють освоїти деякі комунікативні навички поведінки при прийомі на роботу, на екзаменах і при різних ділових контактах);

складні методи індивідуальної і групової психотерапії- інколи вони дозволяють клієнтам краще усвідомити зміст діяльності, що вибирають, чи зміст самого процесу самостійного прийняття рішень, що пов'язані з самовизначенням і вимагають особливої підготовки профконсультанта;

публічні виступи, не дивлячись на деяке іронічне до них відношення, при вмілому використанні можуть формувати серйозну мотиваційну основу самовизначення у ряду клієнтів, але в інших випадках можуть стати і сильним маніпулятивним засобом для довірливих клієнтів;

профорієнтаційні і профконсультаційні активізуючи методики (ігри) з елементами психотренінга: особистий шарм профконсультанта (те, що від природи, і те, що можна самостійно розвивати в собі); різні позитивні (успішні) приклади самовизначення, на які може опиратися профконсультант для підвищення впевненості клієнта в принциповій можливості вирішення своїх проблем "свято праці", що підвищує престиж конкретних професій (звичайно, при вмілій організації і врахуванні специфіки тієї аудиторії, для якої таке свято організовується, тобто, щоб це було свято з буфетом і розвагами, а не "офіційний організований захід").

Методи надання допомоги в конкретному виборі та прийнятті рішень;

побудова "ланцюга" основних ходів (послідовних ходів), що забезпечують реалізацію намічених цілей і перспектив, які дозволяють наочно уявити можливі перспективи;

побудови системи різних варіантів дій клієнтів ( у виді своєрідних "дерев" і "гілок"), що ведуть до визначеної цілі і дозволяють виділити найбільш оптимальні варіанти перспектив;

використання різних схем альтернативного вибору, у вже наявних варіантів вибору професії, навчального закладу чи спеціальності в конкретному закладі (звичайно використовуються на заключних етапах консультацій).

Заключним етапом визначення професійної спрямованості учня є індивіду-альна профконсультаційна бесіда. Під час бесіди вирішуються два завдання: по-перше, профконсультант допомагає учню більш чітко усвідомити свої інтереси та схильності, особливо перспективні з погляду самовизначення; по-друге, на основі самоаналізу й оцінки своїх інтересів та схильностей намітити позитивну програму подальшого їх розвитку та втілення в майбутній професійній діяльності.

2.1 Програма дослідно-експериментальної роботи щодо ефективності діяльності профорієнтації соціального педагога

Зі старшокласниками експериментальної групи проводиться цикл занять по профорієнтації, що включають:

1. Професійну діагностику. На даному етапі проводяться групові заняття, в ході яких учням пропонуються різні тести і діагностичні методики, що покликані визначити професійний тип особи, характерологічні особливості особи, мотиви вибору ними тієї або іншої професії. Учням пропонуються наступні діагностичні методики і тести:

а) тест Д. Голланда за визначенням типу особи. Даний тест дозволяє визначити, до якого з 6 типів особи відноситься респондент: до реалістичного, до інтелектуального, до соціального, до конвенціонального, заповзятливого або до артистичного типу. Респонденту пропонуються 42 пари професій, в кожній з яких він повинен вибрати найбільш переважну. Далі по ключу до методики визначається тип особи респондента;

б) диференціально-діагностичного опитувальника «Я віддам» перевагу. Е.А. Клімов виділяє 5 типів професій: людина-природа (садівник, геолог, зоотехнік, агроном), людина-техніка (слюсар, зв'язківець, інженер), людина-людина (продавець, вчитель, менеджер), людина - знакова система (кресляр, програміст, бухгалтер), людина - художній образ (маляр, архітектор, художник, дизайнер). ДДО дозволяє визначити, до якого з перерахованих типів відноситься респондент. Респонденту пропонується 20 пар видів діяльності, в кожній з яких він повинен вибрати один з видів. Далі по ключу до методики визначається, до якого типу професії респондент розташований понад усе.

в) методика «КОС». Методика направлена на оцінку комунікативних і організаторських схильностей учня. Респондентам пропонується відповісти на 40 питань. Варіанти відповіді: так і ні (-). Обробка результатів: по ключу до методики підраховуються бали. Потім по формулі підраховується коефіцієнт комунікативних і організаторських схильностей. Далі визначається, які з них переважають ;

г) визначення схильностей по методиці Л.А. Йовайши. Методика направлена на визначення типу схильностей до роботи: з людьми, розумового характеру, на виробництві, схильність до естетики і мистецтва, до рухомих видів діяльності, до планово-економічних видів робіт. Респондентам пропонується 30 питань з двома варіантами відповіді, необхідно вибрати найбільш переважний. Обробка результатів: по ключу до методики підраховуються бали для кожного типу схильностей.

д) методика «Профорієнтація». Методика призначена для відбору на різні типи професій відповідно до класифікації типів професій Е.А. Клімова. Методика містить 2 блоки: «Я хочу» і «Я можу». У кожному блоці респондентам пропонується 7 мініблоків тверджень по 5 в кожному. Кожне твердження треба оцінити по 4-балльной системі (від 0 до 4). Обробка результатів: підраховуються бали по кожному мініблоку, і визначається, до якого типу професій, розділених по предмету праці і по характеру праці, найбільш розташований респондент;

е) тест чи «Є у вас ділова хватка». Методика призначена для визначення рівня розвитку ділової хватки. Респондентам пропонується 8 питань з трьома варіантами відповідей в кожному. Обробка результатів: по ключу до методики підраховуються бали, і визначається рівень розвитку ділової хватки;

2. Професійна освіта. Даний етап включає наступні складові:

а) професійна інформація - учням пропонується інформація про різні професії, вимоги, які вони пред'являють до людини; інформація про потреби ринку праці і потреби в кадрах; інформація про середньо-спеціальні і вищі учбові заклади, навчальні фахівців тієї або іншої області професійної діяльності, - які є, який рівень освіти необхідно мати і які іспити необхідно складати для надходження до тієї або іншої установи. Матеріали для занять збиралися автором на виставках освіти, в мережі Internet, журналах «Куди піти вчитися», а також використовувалися матеріали «Енциклопедії професій Кирила і Мефодія». Крім того на даному етапі проводяться зустрічі з представниками різних професій (педагог, психолог, співробітник міліції, директор освітньої установи, програміст, медичний працівник і так далі).

б) професійна агітація - проводиться у формі групових бесід, диспутів, різних ігор профорієнтацій:

- гра «Стажери-інопланетяни», мета якої - допомогти підліткові в усвідомленні праці як людській і суспільній цінності;

- гра «Острів», мета якої - знайомство з потребами народного господарства в кадрах, з проблемою непрестижних професій і усвідомлення учнів своїй цивільній зрілості;

- гра «Три долі», мета яких - допомогти учням знатися на основних сенсах трудового життя стосовно різних стереотипів людей: трудівника, ледаря, бездарності ;

- активізуючий опитувальник «Світ професій», мета якого - активізація професійного самовизначення старшокласників.

3. Тренінгові заняття. Метою даного етапу є чіткіше визначення переважної професії, розширення знань учнів про професії, інформаційна і психологічна підготовка їх до вступних іспитів і проходження співбесіди при прийомі на роботу, усвідомлення учнями можливих перешкод на шляху до професійних досягнень, навчання учнів аргументованому відстоюванню свого професійного вибору перед батьками (товаришами, вчителями і ін.), активізація планування професійної і життєвої перспективи. Для реалізації цієї мети використовується ігровий метод. Проводяться такі методики, як:

- активізуючий опитувальник «Соціологічний стаж», мета якого - визначення найбільш переважних для предметів (сфер) праці і засобів праці учнів, а також визначення найпривабливішого для учнів рівня професійної освіти і рівня самостійності в праці;

- гра «Професія на букву», мета якої - розширення у учасників знань про світ професійної праці і актуалізація вже наявних знань про професії;

- гра «З вигадкою ідемо по життю», мета якого - розвиток у учнів уміння виділяти загальне в різних видах трудової діяльності;

- гра «Пастки-капкани», мета якої - усвідомлення учнями можливих перешкод (пасток) на шляху до професійних досягнень.

- гра «Профконсультація», мета якої - планування учнями професійної і життєвої перспективи за допомогою однолітків;

- гра «Захист професії перед батьками», мета якої - навчити учнів аргументовано відстоювати свій професійний вибір перед батьками (друзями, вчителями і так далі).

- гра «Приймальна комісія» (або «Відділ кадрів»), мета якої - знайомство з вимогами при прийомі в учбові заклади або на роботу, підготовка до проходження співбесіди.

- гра «Криміналісти», мета якої - підвищення знань, про світ професійної праці;

- бланкова гра «Біржа праці», мета - змоделювати деякі дії, пов'язані з досягненням різних життєвих благ і цінностей;

- бланкова гра «Я - компаньйон», метою якої є ознайомлення старшокласників з особливостями комерційної діяльності, з взаєминами між компаньйонами;

- активізуючий опитувальник «Будь готовий!», мета - підвищити у учнів рівень усвідомлення своєї готовності до різних видів професійної праці;

- активізуючий опитувальник «Престижна професія», мета якого - допомогти старшокласникові прогнозувати престижність найбільш типових видів професійної праці;

- активізуючий опитувальник «Зараз і потім», мета якого - активізація професійного самовизначення старшокласників;

- ігрова вправа «Ветеран- Нероба», мета якого - усвідомлення учнями специфічних моментів і особливостей деяких професій;

- гра «Нове місто», мета якої - підвищити у гравців готовність усвідомлено вибудовувати свої життєві і професійні перспективи;

- карткова бланкова гра «Вгадай професію», мета якої - формування у учнів уміння співвідносити різні якості людини з тими або іншими вимогами професій.

4. Професійні консультації. Консультації проводяться індивідуально. Зміст консультацій залежить від індивідуальних потреб клієнта. В ході консультування учня, виявляється допомога у виборі професії, освітньої установи, надається інформація про свідчення і протипоказання до роботи по тій або іншій професії і способи і методи діагностики цих свідчень. Також надається інформація про способи розвитку умінь і навиків, необхідних для роботи по вибраній спеціальності. Особлива увага приділяється питанню причини вибору професії.

В ході консультації використовуються всі вище перелічені методи. Перш за все, проводиться бесіда з учнем по питаннях, що цікавлять його,учням надається вся необхідна інформація. При необхідності проводиться повторне тестування. При консультуванні використовується і ігровий метод. Учням пропонуються такі ігри як:

- методика «Профконсультаційні переліки». Мета даної методики: технологізувати процес індивідуальної профконсультації, використовуючи для цього спеціальну систему підказок для консультанта і клієнта у вигляді «переліків» спільно обговорюваних і вибираних об'єктів (різних характеристик професії, чинників вибору і тому подібне). У основі цієї методики лежить розгорнена схема побудови особистої професійної перспективи.

З контрольною групою заняття не проводяться.

На контрольному етапі проводиться повторне анкетування обох груп. Отримані результати обробляються, представляються у вигляді графіків і далі порівнюються результати двох груп. За наявності поліпшень ситуації профорієнтованості школярів експериментальної групи в порівнянні з результатами школярів контрольної групи, можна судити про ефективність запропонованої моделі роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників.

Таким чином, автором була запропонована модель роботи соціального педагога по професійній орієнтації старшокласників, яка включає складові: професійну діагностику, професійну освіту (професійна інформація і професійна агітація) і професійну консультацію. Перші три частини проводяться в групі, консультація проводиться індивідуально. Модель реалізується через наступні методи: тестування, лекція, групова і індивідуальна бесіда, диспут, гра. Згідно запропонованої моделі, функціями соціального педагога як профорієнтатора є: діагностична, просвітницька, коректувально-розвиваюча і консультативна. Критеріями оцінки ефективності діяльності соціального педагога по профорієнтації старшокласників є: наявність або відсутність вибору професії, рівень знань про професію, причина вибору професії. Визначені також кількісні і якісні показники оцінки.

Для виявлення рівня ефективності запропонованої моделі була складена програма дослідно-експериментальної роботи по вивченню методики роботи профорієнтації соціального педагога, що включає констатуючий етап (діагностика рівня профорієнтованості старшокласників), що формує етап (цикл занять профорієнтацій) і контрольний етап (повторна діагностика рівня профорієнтованості). Проведення індивідуальної діагностичної бесіди.

2.2 Експериментальна перевірка ефективності моделі роботи профорієнтації соціального педагога із старшокласниками

Дослідження проводили у місті Бахмач у ЗОШ №2

Доцільним при визначенні професійної спрямованості учнівської молоді є використання тестової методики ”Як обрати професію” підготовленої співробітниками Інституту професійного самовизначення молоді Російської академії освіти.

Під час проведення методики було поставлено завдання, з перерахованих тверджень і професійних якостей вибрать ті, котрі вони вважали значимими для майбутньої професійної діяльності були поставлені запитання як: «Чи швидкі ви у роботі, ретельні. Ви заповзятливі. І інші питання. Виходячи з даної методики були отримані результати, що найбільше учням подобається ті якості і професії як(журналіст, психіатр, інженер , будівельник , перекладач, лікар, учитель), тобто учні вибрали ті професії які добре оплачуються або ті професії де можливий кар'єрний ріст. Це свідчить проте,що учні морально несформовані до певних професій,і морально несформовані якості. Учні легко піддаються впливу батьків, а власної точки зору вони немають.

Також щоб визначити професійну спрямованість учня, рекомендується провести психологічне обстеження. Пропонуємо спеціальний діагностичний матеріал та бланки для дослідження (Див . додаток).

Проведення рис опитування дасть можливість з'ясувати професійні наміри учня, важливі для нього професійні цінності, значення психологічної структури обраної професії та своєї особистості. Відразу будуть виявлені школярі, які ще не мають професійних намірів, а також ті, у кого наміри не відповідають індивідуальним здібностям.

Зміст професійних цінностей учня визначається з відповіді на десяте питання, ступінь усвідомленості намірів школярів за відповідями на питання 11--14. Учні з чіткими й реалістичними професійними намірами, як правило, уміють виділяти основні професійні вимоги та співвідносити їх зі своїми можливостями. Аналіз відповідей на питання 15 допоможе учням підібрати резервну професію.

Була використана методика дослідження особистісної здатності учнів до вибору професій. Анкета: «Що мені подобається?» (А.Йовайш) спрямована на дослідження інтересів і прагнень, особистості як складових потенційного чи актуального покликання.

Після невеликої вступної бесіди про вибір професії учням пропонується перевірити власні інтереси. На чистому аркуші паперу діти заготовляють бланки відповідей від 1 до 150.Ці питання яскраво висвітлювали проблеми і якості особистості : наприклад «Що мені подобається ? Чи хотіли б ви? Чи подобається Вам? (Учитись малювати, читати про ліс, проводити час у лісі, учитись кулінарії , учитись кресленню) і багато інших питань про ті якості і про професії які подобаються респонденту. Після проведення даної методики був отриманий такий результат,що учні які розуміються на новітніх технологіях, а це майже всі учні обирали ту професію і якості особистості які пов'язані з комп'ютером, також та професія з якою можливий кар'єрний ріст. Найпоширеніші професії виходячи з даної методики серед підлітків це: актор, музика, служба побуту, географія, право. Можливо це пов'язано з тим, що школа не дуже займається по профорієнтації з учнями.

На наш погляд, однією з проблем, які повинна вирішувати школа є рання етапна профорієнтаційна діагностика. Треба враховувати вікові зміни мотиваційної сфери. Шляхом спостереження за школярами, анкетування, аналізу творів на задані теми можна виявити наступні етапи становлення , суспільно-цінністних мотивів трудової діяльності учнів I-ХI класів.

Спираючись на отримані результати вивчення учня, ми провели з дитиною заключну профконсультацію, дали обгрунтовану пораду щодо вибору професії та склали профорієнтаційну характеристику. Для розгорнутої профорієнтаційної характеристики учня ми використати подану схему. Схема індивідуальної профорієнтаційної характеристики учня.(Див. Додатки).