Сучасні підходи до організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

4.1 Сім'я як суб'єкт і об'єкт соціально-педагогічного впливу

• Порушення процесу адаптації батьків до вістки про Неповносправність дитини: заперечення реальності неповносправності, відмова від дитини, тривалий пошук винних, нереалістичні надії на вилікування, фокусування на втраті, негативах, трагічне сприйняття життя та ін.

Порушення внутрішньосімейних стосунків: розлучення, подружні конфлікти, порушення сімейної динаміки (втеча батька у роботу, позасімейні справи, надмірна самопосвята матері дитині), дизадаптаційні реакції у здорових братів/сестер (заздрість, спроби гіперкомпенсації, почуття провини та ін.).

• Порушення сприйняття та виховання дитини батьками: фокусування на хворобі, недооцінка можливостей дитини, трагічне сприйняття дитини; надмірні вимоги до дитини, гіперопіка, вседозволеність та ін.

• Порушення соціального функціонування сім'ї: втрата соціальних стосунків (з родиною, друзями та ін.), агресивна настанова до оточуючого світу, сором та соціальна самоізоляція сім'ї, прийняття соціальної ролі «жебрака», відчуття соціальної беззмістовності існування своєї дитини та сім'ї та ін.

Власне тому програма Раннє Втручання визнає та вшановує сім'ю як первинне та найбільш важливе середовище розвитку дитини, а тому усю свою працю в ім'я дитини здійснює лише у тісній співпраці з батьками. Головною ж метою програми є допомогти сім'ї створити такі умови, в яких дитина могла б повноцінно рости, розвиватися, реалізовувати свій потенціал, долати накладені неповносправністю обмеження та Інтегруватись в життя спільноти та суспільства.

Відповідно перед програмою постають наступні завдання:

• Допомогти батькам справитися з емоційною кризою пов'язаною з народженням неповносправної дитини, сприяти налагодженню в сім'ї по зитивної психологічної атмосфери.

• Допомогти батькам сприйняти та виховувати свою дитину у позитивний спосіб: бачити її сильні сторони, але також і реально сприймати її обмеження та допомагати їй прийняти їх та адаптуватись до них.

• Забезпечити батьків належною інформацією щодо розвитку дитини, його порушень та можливостей реабілітації, щоб батьки могли компетентно і ефективно приймати рішення, які стосуються розвиткових потреб дитини.

• Забезпечити у тісній співпраці з батьками програму ранньої реабілітації порушень розвитку дитини, передавши батькам знання основних реабілітаційних методик та можливостей .застосування їх у повсякденному житті.

• Зміцнити соціальні ресурси сім'ї та по завершенню програми скерувати сім'ю в інші навчальні та реабілітаційні установи з метою подальшої реабілітації порушень розвитку дитини та її соціальної інтеграції.

Хто це робитиме?

Батьки та команда фахівців. Програма Раннє Втручання заснована на рівноправному партнерстві з батьками та командній формі праці. Партнерство полягає в першу чергу в визнанні за батьками визначальної ролі щодо розвитку своєї дитини. Завдання фахівців полягає у тому, щоб підтримати та зміцнити компетентність батьків, допомогти їм успішно виконувати свою батьківську роль. Стосунки партнерства базуються на взаємній довірі, повазі та відкритості до діалогу.

Щодо складу фахівців, то діяльність програми здійснюється мультидисциплінарною командою, в якій спеціалісти тісно співпрацюють між собою, оскільки тільки у такий спосіб сім'ї та дитині може бути надана цілісна, комплексна допомога. Командна діяльність побудована на принципі важливості та взаємодоповнюваності усіх фахівців та наголосі на інтеграцію спеціальностей в інтересах сім'ї та дитини.

Як працює програма?

Програма Раннього Втручання носить амбулаторний характер.

В її діяльності можна виділити три головні підпрограми:

• Діагностично-консультаційна

• Програма розвитку дитини

• Програма підтримки сім'ї

Головне завдання діагностично-консультаційної програми полягає у всебічному обстеженні дитини, її розвитку, а також сім'ї, її ресурсів, соціального оточення. Зазвичай обстеження проводять декілька спеціалістів різного фаху (лікар, психолог, реабілітолог та ін.) і в кінці діагностичного періоду відбувається представлення батькам даних обстеження та спільне планування індивідуальної програми для сім'ї та дитини.

Програма розвитку дитини забезпечує ранню реабілітацію порушень моторного, мовного, розумового та соціального розвитку дитини і забезпечується у тісній співпраці з батьками фахівцями фізичної реабілітації (до них входить крім власне реабілітологів, заняттєвий терапевт, фахівець з ортезування та візкової програми), логопедами, педагогами, психологами у відповідності до сучасних, ефективних, науково підтверджених методів ранньої реабілітації порушень розвитку дитини. Великий наголос у роботі цих фахівців є у поступовій передачі компетенції батькам, навчанні їх основних реабілітаційних принципів. Водночас цр не означає, що батьки мають замінити фахівців і заняття для розвитку дитини, які фахівці програми рекомендують батькам для виконання вдома, не повинні їх обтяжувати, виснажувати чи перешкоджати їм виконувати свої батьківські функції, які є першоважливими, але бути частиною гри, спілкування та звичного ритму життя сім'ї.

Програма підтримки сім'ї

Частково можна сказати, що усе, що робиться в Ранньому Втручанні, є підтримкою сім'ї і кожен фахівець робить свій внесок у спільне завдання допомогти сім'ї адаптуватися до життя у новій реальності. Втім цілий ряд підпрограм у Ранньому Втручанні є безпосередньо призначений батькам, а також братам і сестрам дитини з особливими потребами.

До них відносяться:

• Програма супроводу сім'ї

• Програма «Батьки для батьків»

• Інформаційна програма

• Програма для братів та сестер

• Програма домашнього відео тренінгу

• Програма групової ігрової терапії

Програма сімейного супроводу здійснюється соціальним педагогом, який є водночас сімейним психотерапевтом, і полягає у періодичних зустрічах з батьками, в ході яких іде розмова про те, як батьки сприймають свою дитину, її неповносправність, як кожен з них переживає це особисто і водночас, як це відбилося на стосунку між ними, на їх стосунку з здоровими дітьми, з іншими членами сім'ї. Головне завдання супроводу полягає у тому, щоб допомогти батькам вивільнити свої почуття, відверто говорити про свій біль, свої страхи, надії, сподівання. І тоді разом подивитися на життя своєї сім'ї, подивитися на різні можливі дороги, які відкриваються перед ними і свідомо вибрати той шлях, яким далі йти у майбутнє. Окрім питань внутрішньо сімейних розглядаються також стосунки сім'ї з їх соціальним оточенням, конструктивні шляхи розвитку та побудови цих стосунків, а також використання наявних та потенційних джерел допомоги та підтримки.

Програма «Батьки для батьків» відіграє надзвичайно важливе місце у програмі, оскільки дає можливість батькам зустрітися один з одним, поділитися своїми почуттями, здобутим досвідом, попередити один одного про глухі кути ти пастки на дорозі життя. Часто між сім'ями зав'язується глибока дружба, яка стає для них потужним джерелом підтримки. В групах ділення батьки можуть відкрито висловити свої почуття, знайти в інших розуміння та підтримку. Особливо сильним терапевтичним фактором є можливість «молодих» батьків спілкуватися з «досвідченими» батьками, які уже пережили кризу і змогли вийти з неї зміцнілими, з новим життєвим досвідом та мудрістю. Одні в одного батьки багато легше приймають пораду. Відчуття «ми не одні» додає сили:

«Якщо хтось не сприймає неповносправність дитини як трагедію, але вчиться жити з цим у позитивний спосіб, то ми зможемо теж».

Форми роботи програми є різноманітні: групи взаємодопомоги, індивідуальна взаємо-підтримка сімей, різні спільні соціальні заходи (походи, свята, поїздки і т.д.), виїзні семінари для батьків, літні табори та ін.

Інформаційна програма має за мету надати сім'ї усю необхідну інформацію, яка стосується як розвитку дитини, її медичних проблем, так і різних аспектів життя сім'ї, наявних соціальних ресурсів. Програма працює як у формі індивідуальних консультацій для батьків, так і групових семінарів. Для батьків є також можливість випозичати з бібліотеки програми книги та відеоматеріали.

Поза увагою програми Раннє Втручання не залишаються також здорові брати і сестри, для яких народження брата чи сестри з особливими потребами теж є чималим випробуванням і які також потребують уваги та підтримки. Програма для братів та сестер реалізується як у формі групових занять так і індивідуальних консультацій. Важливу роль відіграє також консультування батьків з питань стосунків між братами та сестрами.

Програма домашнього відео тренінгу (ДВТ) забезпечується в домашніх умовах психологами-відеотренерами. Суть методу полягає в аналізі характеру спілкування, виділенні та підтримці позитивних елементів комунікації. Наголос робиться на сильних сторонах і можливостях батьків та дитини. Метод ДВТ виходить з усвідомлення, що позитивні стосунки з батьками є необхідною умовою здорового розвитку дитини. Тренер записує на відео ситуації, які трапляються щоденно (гри, прийому їжі та ін.). Аналізуючи записані ситуації, він наголошує на тих моментах, де спілкування було успішним. Ці ситуації демонструються сім'ї на наступній зустрічі і обговорюються з батьками. Таким чином батьки можуть бачити, що навіть у дуже складних ситуаціях вони є успішними. Це додає їм впевненості у власних силах та можливостях.

Програма групової ігрової терапії для батьків та дітей ставить собі за мету покращити емоційний контакт дітей та батьків, сприяти розвитку дитини через гру. Часто батьки настільки важко переживають неповносправність дитини, що їх стосунок з нею обмежується лише механічним виконанням функцій годування, вдягання, купання. Групові заняття сприяють емоційному відродженню батьків, підтримці та розвитку в них батьківської від чуттєвості та компетентності, умінню розуміти розвиткові потреби дитини та створювати необхідне емоційне та пізнавальне середовище для їх задоволення.

Наскільки це ефективно?

Програми Раннього Втручання є надзвичайно ефективними програмами у допомозі сім'ї справитися з кризою пов'язаною з народженням неповносправної дитини. Встановлення в сім'ї позитивної емоційної атмосфери, педагогічно мудрий підхід батьків до виховання дає дитині з особливими потребами добрий старт у життя та стає прогностично вагомим фактором її здорового особистісного розвитку та можливості подальшої інтеграції в життя спільноти та суспільства.

Рання реабілітація порушень розвитку дитини в період інтенсивного розвитку та підвищеної пластичності головного мозку дає можливість досягти позитивних результатів, покращити функціональні можливості дитини та мінімізувати вплив органічних уражень на розвиток дитини.

Усе це підтверджено цілим рядом наукових досліджень ефективності програм Раннього Втручання.

4.3 Налагодження партнерських стосунків з родинами Фактори, які допомагають школі залучати батьків

В освітніх закладах можуть використовуватися три принципи практики, орієнтованої на сім'ю:

1. Сім'ю необхідно вважати основним одержувачем послуг. Надаючи освітні послуги, треба враховувати потреби всіх членів родини, які займаються освітою дитини і доглядом за нею.

2. Необхідно підтримувати й шанувати рішення, які приймаються родиною. Другий принцип визнає важливість родини і пропонує фахівцям розглядати її членів як найважливіших учасників освітньої команди - головних людей, котрі відповідають за ухвалення рішень стосовно освіти їхньої дитини та піклування про неї. Діапазон такої співпраці може бути дуже широким: від індивідуальної роботи з учителями для вирішення конкретних проблем - до участі в батьківських радах, які, працюючи спільно з педагогічним персоналом, допомагають приймати рішення щодо навчальної програми закладу

3. Необхідно надавати широкий спектр послуг, покликаних поліпшити функціонування дитини та родини. Необхідно зважати на культурні особливості кожної сім'ї, забезпечувати доступ до офіційних суспільних послуг (медичних, соціальних і суспільних: бібліотеки, місця для відпочинку тощо).

Реалізація індивідуального підходу в роботі з батьками

Родини дітей з особливими освітніми потребами відповідальні за них упродовж усього життя. Тому, одне з найважливіших завдань педагогів - допомогти батькам повірити в себе, у власні сили, аби вони могли подолати всі проблеми. До кожної родини слід віднайти індивідуальний підхід, оскільки в кожної є свої потреби, можливості та пріоритети; одні потребують більшої підтримки, другі - меншої.

Саме завдяки підтримці навчального закладу батьки отримують необхідний досвід і стають менш залежними від фахівців, коли приймають рішення стосовно догляду за дітьми з особливими потребами та визначення їхнього майбутнього. Освітні програми можуть впливати і на поведінку батьків, змінювати їхні сподівання щодо своїх дітей.

Важливо, щоб у навчальному закладі були передбачені різні види спілкування та взаємодії між родинами і педагогами. Деякі батьки хочуть спілкуватися в письмовій формі, іншим потрібні особисті зустрічі. Поступово сім'ї набувають певного педагогічного досвіду, внаслідок чого поліпшуються знання та вміння, підвищується їхня самоповага. Якщо працівники школи/дитячого садку не спілкуються з батьками і приймають рішення замість них, батьки почуваються малокомпетентними і гірше контролюють ситуацію. Більшість родин ділиться з педагогами інформацією особистого характеру, що дає змогу вчителям з'ясувати, в чому їм потрібна допомога. Якщо родини заперечують необхідність особливої уваги до їхньої дитини, школа має наполегливо та послідовно заохочувати їх до участі в педагогічному процесі. В цьому випадку слід надавати інформацію фактичного характеру й уникати певних оцінок і висновків.

Запорукою добрих стосунків між школою/дитячим садком і сім'єю є повага, некритичне ставлення (без критики) і співчуття

Оскільки родини є головними наставниками своїх дітей, вони мають повне право на особливу увагу й повагу з боку професіоналів. Педагоги можуть багато в чому допомогти батькам. Скажімо, ініціювати розмову на теми, про які сім'я говорити не наважується. Наприклад, чимало батьків «важких» дітей спочатку приховують свій гнів, образу, розпач. Коли ж вони бачать, що педагог розуміє їхні переживання, вони охоче йдуть на контакт.

Педагоги мають позитивно та відверто ставитися до батьків дітей, незалежно від їхніх особистих якостей. Коли педагог не дає оцінок, не критикує, а делікатно, без будь-якого тиску заохочує родини до прийняття власних рішень, імовірність позитивного результату збільшується. Якщо ж педагог не схвалює дії батьків стосовно дитини, це може спричинити відчуженість і опір з їхнього боку.

Педагоги мають враховувати сімейні обставини, співчувати родинам і відповідним чином демонструвати це під час спілкування. Спостерігаючи за реакцією батьків, учитель може визначити, чи достатньо ефективно він висловлює своє співчуття.

Батьки проводять зі своїми дітьми найбільше часу і знають їх краще за інших. Можна сказати, що батьки - експерти з питань, що стосуються їхніх дітей. Педагоги ж - експерти з питань розвитку й освіти дітей в цілому. Коли вчителі та батьки активно співпрацюють, їхні знання та ресурси подвоюються, що справляє загальний позитивний вплив на розвиток дитини.

Одні родини повністю задоволені своєю взаємодією з фахівцями, іншим може здаватися, що їхню точку зору не враховують, і це призводить до втрати довіри. Якщо батьки не відчувають довіри до педагогів та інших фахівців, їм дуже важко ділитися з ними Інформацією і спільно приймати важливі рішення. Коли батьки є активними членами команди, навчальна програма дитини стає насиченою та максимально ефективною. Коли ж батьки не залучені до справи, навчальні програми дітей, здебільшого, компромісні.

Ставте себе на місце батьків. Батьки цінують зусилля педагогічних працівників, які намагаються зрозуміти, що означає мати дитину з особливими потребами (наприклад, необхідність домовлятися з чиновниками в системі загальної та спеціальної освіти). Іноді батьки вважають, що шкільні працівники не розуміють їхнє розчарування системою освіти. Батьки зауважували, що їх вважають нетерплячими. Вони хотіли б, аби шкільні працівники краще розуміли їхнє розчарування щодо повільних темпів вдосконалення роботи школи в інклюзивній практиці. Працівники шкіл, які намагаються зрозуміти стан батьків, меншою мірою схильні привласнювати право виносити вердикти, які можуть нашкодити взаєминам між сім'єю та школою.

Поглиблюйте своє розуміння культурної різноманітності. Якщо вчителі глибше розумітимуть наявну різноманітність культур, вони зможуть краще навчати дітей та ефективніше співпрацювати із сім'ями. Багато вчителів ніколи не зважали на різноманітність культур. За допомогою ефективних програм підвищення кваліфікації школи можуть допомогти своїм працівникам замислитися над культурною основою власної системи переконань стосовно дітей та їхніх родин, а також щодо впливу цих переконань на міжособистісні взаємини. Значний вплив на культуру справляють приналежність до певного покоління, соціальне становище, освіта, професія, а також інші чинники. Такий підхід до професійного вдосконалення допоможе вчителям використовувати своєрідні «культурні лінзи», через призму яких потрібно формулювати належні висновки.

Умійте бачити індивідуальність, боріться зі стереотипами. Деякі батьки вважають, що є вчителі, які судять про них і роботу з дітьми лише за фактом наявності у їхньої дитини відхилень у розвитку. Часто педагоги схильні до поспішних узагальнень. Працівникам школи необхідно давати змогу вивчати причини виникнення стереотипів.

Наполегливо працюйте над створенням партнерств. Один із батьків зазначив: «...спершу, коли ви ухвалюєте рішення про створення спільної з батьками команди, можливо вам не вдасться долучити всіх, але дайте їм якийсь час, не полишайте цю справу». Розглядаючи методи спілкування між школою і сім'єю, батьки звертають увагу на необхідність гнучкіше підходити до планування часу зустрічей, допомагати родинам спілкуватися між собою, щоб вони могли розподіляти обов'язки, пов'язані з наглядом за дітьми.

Виявляйте зацікавленість до мети, визначеної батьками для дитини. Першим кроком на шляху до діалогу є необхідність встановити особисті контакти з батьками. Деякі педагоги володіють прекрасними вміннями скорочувати психологічну відстань між батьками і фахівцями. Ці вчителі можуть створити атмосферу, в якій батьки не почуваються ніяково. Вчителі досягають цього за допомогою використання відповідного стилю спілкування. Однак, іноді у відносинах спостерігаються прояви, які батьки називають «синдромом експерта».

Домовтеся з батьками, в який спосіб вони хочуть обмінюватися з вами інформацією. Для успішної співпраці потрібна безперервна й ефективна взаємодія сім'ї та школи. Деякі батьки вважають, що добре мати одну особу в школі, з якою вони мають підтримувати контакт. При цьому підкреслюється важливість стійких контактів з людиною, котра добре знає дитину та її індивідуальні особливості. Вчителям необхідно поцікавитися у батьків, з якими працівниками школи вони хотіли б підтримувати зв'язок, як часто, яким чином (беручи участь у різних зустрічах, телефоном, за допомогою письмових повідомлень). Крім того, згодом уявлення батьків щодо контактів зі школою можуть змінюватися з урахуванням різних чинників, пов'язаних зі змінами в житті сім'ї. Деякі батьки вважають ефективною формою відвідини вчителями помешкань учнів. Адже такі відвідини дітей у домашній обстановці, на їхню думку, можуть допомогти вчителям побачити здібності вихованців, яких вони не виявляють у школі.

Використовуйте мову, якою спілкуються в повсякденному житті. Батьки часто почуваються вилученими з процесу планування, якщо фахівці використовують спеціальні терміни під час обговорення результатів тестування, розкладу і визначення необхідних послуг.

Ведіть пошук ефективних форм планування і вирішення проблем. На відміну від офіційних щорічних зборів, бажано влаштовувати регулярні зустрічі команди. Порівняно з офіційними зборами, батьки почуваються набагато комфортніше, обговорюючи проблеми в обстановці, де всі цінують успіхи, дружбу, цікаві історії та смішні анекдоти.

• Розробляйте довгострокові плани загальношкільної роботи, яка передбачає участь усіх дітей. Таким чином, навчання у звичайних класах, за відповідної підтримки, стане нормою для всіх дітей з порушеннями розвитку.

Один із найефективніших способів залучення до навчально-виховного процесу батьків - запросити їх до классу/групи. Це дає їм змогу ознайомитися із сучасними стратегіями роботи з дітьми, які вони потім зможуть використовувати вдома. Деякі батьки самі охоче приєднуються до занять з дітьми у класі, іншим для цього потрібна певна допомога. Працівники школи мають скеровувати дії батьків, ефективно використовувати їхню присутність.

Доцільно розробити певні загальні рекомендації щодо роботи з дітьми, які допоможуть батькам почуватися у класі зручніше і впевненіше, а також зроблять їхню діяльність продуктивнішою. Ці рекомендації можна роздати батькам або вивісити на дошці оголошень.

Зустрічаючи членів родин у класі/групі, вчитель може вручати їм персональні листи з конкретними вказівками, щоб не витрачати час на пояснення. Важливо не забувати в той чи інший спосіб висловлювати вдячність членам родин, які допомагають налагоджувати успішну роботу у класі.

Принципи педагогічної діяльності орієнтованої на інтереси сім'ї.