Сучасні підходи до організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами
Інклюзивна освіта в педагогіці. Соціальна реабілітація та інтеграція дитини з особливостями психофізичного розвитку. Сім'я як суб'єкт і об'єкт соціально-педагогічного впливу. Відмінності розвитку та навчальної діяльності дітей з особливими потребами.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.09.2012 |
| Размер файла | 203,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
4. Важливо спільно вибрати керівника команди, він надалі плануватиме і призначатиме засідання, визначатиме місце зборів, сповіщатиме всіх учасників тощо.
5. Наприкінці зустрічі разом з усіма членами команди уточніть вироблені стратегії, аби переконатися, що вони спрямовані на прогрес дитини,і що всі розуміють їх однаково; перелік змін, які необхідно зробити в середовищі, технічному забезпеченні, включаючи додатковий час тощо.
6. Призначте зустріч з батьками, щоб представити та обговорити результати оцінки, рекомендації, запросити до процесу складання ІНП.
7. Складіть письмовий звіт зустрічі та додайте його особової справи дитини.
Хто відповідає за розробку та реалізацію ШП?
ІНП розробляється командою, до складу якої входять: педагоги, які працюють з дитиною, фахівці,які будуть залучені до навчально-виховного процесу,батьки дитини та керівники закладу освіти. Складений та узгоджений з усіма членами команди індивідуальний навчальний план підписується директором закладу та батьками. Відповідальність за реалізацію індивідуального плану покладається на всіх членів^ команди.Відстеження перебігу виконання цілей, окреслених в індивідуальному навчальному плані, покладається на заступника директора (в його обов'язки входить вирішення питань інклюзивної освіти).
Залучення батьків до розробки та подальшої реалізації ІНП
Участь батьків у розробці індивідуального навчального плану є надзвичайно важливою. Як зазначалося вище, батьки можуть надати інформацію простая здоров'я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини. У практиці залучення родин 'трапляються випадки, коли батьки не хочуть брати участь у розробці індивідуального навчального плану. Причини такої поведінки можуть бути різними: від небажання приділяти час власній дитині, до недовіри членам команди, підґрунтям якої є негативний попередній досвід спілкування з фахівцями і педагогами. В будь-якому випадку батьків необхідно підбадьорювати та заохочувати до участі. Залучення батьків до ухвалення рішень. Важливо безпосередньо залучати батьків до прийняття рішень стосовно їхніх дітей з ООП. Ще до приходу дитини до навчального закладу у багатьох родин можуть бути налагоджені контакти з відповідними фахівцями та службами, вони можуть володіти інформацією, корисною як для працівників школи, так і для інших батьків. Доцільно використовувати ці зв'язки, аби сім'я, школа і спеціалісти працювали спільно.
Думку батьків треба враховувати під час:
• Відбору, оцінювання і діагностики дітей.
• Ідентифікації сильних якостей дитини та сфер, де вона відстає в розвитку.
• Визначення цілей і завдань на навчальний рік.
• Призначення послуг, які отримуватиме дитина та її сім'я.
• Прийняття рішень щодо майбутніх напрямів роботи з дитиною після завершення навчального року.
Дотримання конфіденційності
Родини дітей мають бути впевнені, що будь-яка інформація, яку вони надають усно чи письмово членам педагогічного колективу, не розголошуватиметься. Батьки дітей з розвитку особливими потребами змушені розповідати вчителям набагато більше, ніж звичайні сім'ї; певні відомості мають делікатний характер.
Тому у своїй роботі педагоги мають дотримуватися таких принципів конфіденційності:
1. Первинним джерелом інформації про батьківмають бути вони самі. Необхідно збирати лише тівідомості, які є важливими для роботи з дітьми.
2. Батькам не слід дозволяти переглядати записи, що не стосуються їхніх дітей.
3. Інформацію, одержану від дітей і батьків, требанадавати членам педагогічного колективу і консульантам лише в тому обсязі, який необхідний для роботи з дітьми.
4. Сім'ям треба розповідати, що було повідомлено іншим працівникам навчального закладу чи фахівцям і чому. Персонал школи може давати письмову підписку стосовно того, що інформація не поширюватиметься.
5. Якщо виникають сумніви щодо можливості передачі конфіденційної інформації іншим, спочатку необхідно запитати дозволу у членів родини. Винятками із цього правила є випадки можливого насильства, відсутності піклування про дітей, порушення закону, загрози іншим особам тощо.
Щорічно після приходу до зак л ад у/к л ассу/гру пи нових батьків і працівників, слід вирішувати, яку інформацію збиратимуть, як її використовуватимуть і хто до неї матиме доступ.
5. Захист дитини з особливими потребами
Гарантією успіху у вихованні дитини з особливими потребами є повага до неї та її прав, вміння бачити в ній особистість. Дотримання особистих прав дитини є відповідальністю не лише держави, а й сім'ї та фахівців, які працюють з дитиною. Фахівець завжди повинен пам'ятати про права дитини і намагатися дотримуватися їх у спілкуванні з нею.
Процесс роботи з дитиною в закладі побудований на жорстких вимогах і правилах, з якими дитина з інтелектуальною недостатністю не завжди може впоратися. Якщо до складнощів навчального процессу додається ще й негативне або байдуже ставлення фахівців до дитини, тоді вона втрачає мотивацію до навчання й розвитку. За таких умов дитина замикається, стає пригніченою і, часто, відмовляється йти до закладу.
Діти з інтелектуальною недостатністю є однією, з найбільш вразливих груп, по відношенню до яких найчастіше порушуються права. Недостатнє усвідомлення різних аспектів власного та суспільного життя через знижені когнітивні здібності та недоступність якісної освіти, брак розуміння власного стану і потреб призводить до того, що дитина з інтелектуальною недостатністю стає об'єктом негуманного ставлення, отримання допомоги у несприятливих для розвитку умовах. Часто така дитина не може отримати в повному обсязі ту допомогу, яка їй гарантована державою та захистити власні права. Дитина з інтелектуальною недостатністю через особливості діагнозу поставлена в особливі умови у суспільстві, і відповідно потребує значно більшої уваги.
Вимога сучасної корекційної педагогіки- поставити в центрі роботи дитину з особливими освітніми потребами і сім'ю та максимальне дотримання їхніх прав. Необхідно суттєво підвищити роль фахівців у процесі захисту прав дитини. Якщо фахівці не розуміють прав та потреб дитини, тоді їхня робота значно втрачає ефективність. Вони повині орієнтуватися в правовому полі, щодо прав дітей з психофізичними вадами, а також власних прав та обов'язків, використовувати ці знання на користь дітей-інвалідів.
Крім того, батьки мають знати свої права і вимагати їх дотримання щодо дитини з особливими потребами. Важливим є методичне і нормативно- правове забезпечення роботи команди. Корекційний педагог, вихователь, соціальний педагог - дуже важливі люди для дітей з особливими потребами не лише з точки зору навчання. Дитина з особливими потребами знаходиться у значній емоційній залежності від фахівців. Саме від ставлення педагогів до дитини залежить рівень соціальної адаптації, інтеграції дитини та її психологічний комфорт. Тому дуже важливо, щоб корекційні педагоги, вихователі, соціальні працівники, психологи, інші фахівці навчально- виховних закладів знали як індивідуальні потреби кожної дитини, так і її права та керувалися цими знаннями у практичній діяльності. Фахівець завжди повинен діяти відповідно до вимог права та потреб дитини. Для працівників закладів дитина має бути насамперед людиною, а фахівець - її помічником, другом, порадником, захисником і завжди діяти в її інтересах. Забезпечення декларованих законодавством прав дитини, надання їй допомоги в їх захисті залежить як від професійного рівня фахівця, так і від бажання допомогти дитині знайти вихід в кожній конкретній життєвій ситуації.
Згідно кваліфікаційних характеристик вчитель-дефектолог, вчитель- логопед, вихователь соціальний та інші фахівці, які працюють у спеціалізованому навчально-виховному закладі, повині знати нормативну правову базу, а саме Закон України "Про освіту" ( 1060-12 ); Конвенцію про права дитини ООН; Державний стандарт спеціальної освіти; Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" ( 875-12 ); Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів ( 995 306 ); інші нормативно- правові акти та документи з питань навчання і виховання дітей з аномаліями у розвитку.
5.1 Рекомендації для фахівців щодо дотримання особистих прав дитини
Поради щодо розвитку дитини Пам'ятайте, дитина з інтелектуальною недостатністю має право на найповніше залучення до соціального життя та досягнення розвитку у найповнішому обсязі! (Конвенція, статті 23,29)
- Для забезпечення якомога кращого розвитку дитини-інваліда фахівці повинні спрямувати свої зусилля на створення умов, що забезпечують гідність дитини, впевненість у власних силах, задоволення різноманітних Інтересів. Фахівець повинен надавати допомогу дитині у вирішенні різноманітних питань і не допускати будь-яких ситуацій чи власної поведінки, які принижують дитину. Лише розуміння дитини, знання про її особливості та уподобання допоможуть фахівцям знайти індивідуальний підхід до кожної дитини.
- Опитайте батьків та саму дитину про її захопення, улюбленні заняття; (гри, людей, які їй подобаються. З цих розповідей Ви зможете зрозуміти, з ким з членів родини найбільше часу проводить дитина, хто має на неї найбільший вплив або від кого найбфльше залежить дитина, які завдання чи обов'язки виконує вдома. Якщо дитина має певні обов'язки вдома, доручіть їй подібні сфери відповідальності у групі, класі, закладі. Підтримуйте або прищеплюйте дитині розуміння відповідальності, активно залучайте до суспільного життя закладу.
- Ретельно сплануйте роботу з кожною дитиною та уважно слідкуйте за її прогресом, записуйте зміни, обговорюйте їх з батьками та іншими колегами. Індивідуально до темпераменту дитини сплануйте активну та спокійну діяльність. Якщо дитина швидко втомлюється, дозволяйте їй відпочити більше, аніж іншим дітям. Якщо дитина не бажає займатися певним видом занять, не примушуйте її, а знайдіть цікавий дня неї вид діяльності, який найбільше під ходить до теми.
- Залучайте дитину до творчої діяльності. Будь-яку роботу дитини схвалюйте. Не відмовляйте дитині в участі у музичному іуртку через те, що вона не розмовляє або не можи від творити мелодію пісні.
- Не забувайте, що дитині необхідно переключатися, розслаблятися та відпочивати.
- Спостерігайте за кожною дитиною. Спільно з батьками аналізуйте її успіхи та невдачі. Можливо, у дитини не розвинена дрібна моторика і тому вона не може правильно виконати завдання з письма. Дайте їй гру або завдання для розвитку моторики. Поясніть батькам необхідність виконання подібних занять вдома і порекомендуйте, як часто і коли їх має виконувати дитина вдома
- Ніколи не відмовляйте дитині у праві бути присутньою на заняттях або відвідування закладу, якщо вона має на це законне право. Не виганяйте її з класу/групи, не залишайте поза дверима у разі запізнання. Недопустимим є відмова фахівців у присутності дитини в закладі на підставі лише того, що батьки не попередили про її повернення після хвороби, якщо є відповідна довідка від лікарів. Адже на законних підставах ця дитина є вихованцем закладу і держава або батьки есплачують за її навчання.
Поради щодо виявлення поваги до особистості Пам'ятайте, жодна дитина не може бути об'єктом незаконного посягання на її честь і гідність! (Конвенція, статті 16,28)
Повага педагога до дитини проявляється в тому, як педагог звертається до неї у групі чи класі, як реагує на невдачі або успіхи дитини. Основою поваги є бачення в дитині, перш за все людини, а не хворого, якого треба лікувати, "виправляти". Якщо педагог розумітиме, що він допомагає дитині навчатися, ставлення до неї буде гуманним та доброзичливим і педагогу легше буде знайти індивідуальні методи для найкращого засвоєння нею знань та навичок.
- Спілкуйтеся з дитиною-інвалілом як з особистістю, не робить передчасних висновків щодо її нездатності, не переносьте на неї суспільні стереотипи та міфи.
- Спілкуйтеся з дитиною -інвадідом так само, як з її одноліткамми, обговорюйте такі ж самі теми. У ході навчання говоріть з нею про її права, права фахівців, батьків, інших людей.
- Не підвищуйте голос на дитину, не ображайте її, якщо вона не виконує завдання, намагайтеся бачити в дитині її сильні сторони. Звертайте увагу на її успіхи, хваліть та підбадьорюйте її.
- Не ігноруйте дитину, яка виявляє бажання щось Вам розповісти. Не намагайтеся прискорити розмову або уникнути її. Завжди слухайте дитину уважно. Краще не переривати дитину, не квапити її і не виправляти її вимову.
- Вчасно розпочинайте заняття, не запізнюйтесь, не вирішуйте особистих питань під час проведення занять у групі. Виключайте мобільний телефон під час ведення знять. Не примушуйте дітей довго чекати Вас, коли вони одягнені для прогулянки.
Поради щодо звертання до дитини
Пам'ятайте, кожна дитина має право на ім'я від народження
(Конвенція, стаття 7). Дитина має право на захист від дискринаційного ставлення.
(Конвенція, стаття 2)
- Уникайте безіменного звернення до дитини (дитинко, дівчинка, хлопчик). Ніколи не застосовуйте у спілкуванні з дитиною терміни, які накладають на неї тавро (хвора, дебіл, неповноцінний, епілептик, слабоумний та інші), вони несуть відбиток медичної моделі і демонструють неповажне ставлення до дитини. Перш за все, запитуйте у самої дитини та її батьків, як краще її називати.Те саме стосується і спілкування з батьками. Неприпустимим є звернення "мамаша, мамочка або жіночка", адже до Вас діти та батьки звертаються на ім'я, по-батькові.
Поради щодо надання інформації Пам'ятайте дитина має право на доступність інформації та захист від шкідливої інформації (Конвенція, статті 17,28. Конституція України, стаття 57)
- Коли дитина зараховується до закладу або Ви починаєте з нею працювати, обов'язково повідомте їй та батькам про те, що відбуватиметься. Поясніть їхні права та можливі способи їх реалізазії. Надайте повну інформацію про систему оскарження у разі порушення прав дитини (Етичний кодекс, МК, скринька довіри, органи опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, інші уповноважені органі за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів).
- Обов'язково поінформуйте батьків про методи та заходи, які застосовуються для корекції, лікування чи реабілітації. При цьому надавайте правдиву інформацію про можливі ризики чи небажані наслідки.
Згідно з Законом Україну "Про спеціальну освіту " для найкращого сприйняття інформації дітьми з психофізичними вадами повинні бути створені або використоватися спеціальні (адаптовані) освітні програми, спецільні методи навчання , адаптовані підручники та спеціальні індивіальні технічні засоби навчання
Обов'язково надайте батькам вичерпну інформацію про будь-які зміни у стані дитини або нові заплановані методи, методики, експерименти тощо. Батьки дитини мають право бути присутнім при обстеженні дитини ПМТТК, обговорювати результати обстеження, оскаржувати висновок цієї комісії, безкоштовно відвідувати з дозволу керівника навчального закладу заняття з метою одержання спеціальних знань для більш ефективного виховання і розвитку дитини
- Добираючи літературу, наочні матеріали для занять, готуючи ситуативні приклади для занять, пам'ятайте, що така інформація має бути позитивно- орієнтована, сприяти соціальному та психічному комфорту дитини, її здоровому розвитку
- Поважно ставтеся до інформації, яку надає Вам дитина. Відповідно до міжнародного права отримання інформації безпосередньо від дитини з психо-фІзичними вадами є одним з основних принципів моніторингу дотримання її прав.
- Якщо дитина розповіла Вам про випадок образи чи фізичного насильства, не залишайте цю інформацію поза уваги - спробуйте отримати про випадок більше інформації. Для з'ясуванняабо уточнення інформації, яку Вам намагається передати дитина, варто задати точні питання, які потребують відповіді "так" або "ні". Випадок необхідно обговорити з колегами. Усі факти, якщо такі виявилися, необхідно зафіксувати у протоколі. У разі необхідності, повідомте про цей факт тим, хто може захистити дитину. ( адміністрація, МК, органи опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, інші уповноважені органі за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів)
- Надавайте дитині можливість обирати і якомога більш самостійно приймати рішення. Пам'ятайте, що не можна захистити дитину від усіх непередбачуваних ситуацій, в яких вона може опинитися, але Ви повинні надати їй інформацію про шкідливі наслідки, до яких може призвести та чи інша дія або вибір.
Поради щодо захисту та безпеки дитини
- Дізнайтеся у батьків та вивчіть документи дитини щодо стану її здоров'я, наявності хронічних хвороб, особливостей харчування та догляду.
- Обов'яково зберіть усі контактні дані батьків/опікунів або інших родичів дитини. Уразі захворювання, поранення або іншої небезпечної для дитини ситуації обов'язково повідомте батьків про випадок, порадьтеся ^ ними щодо можливої першої допомоги, можливості надати дитині ті чи інші ліки. Усі ваші дії та обставини випадку з дитиною зафіксуйте спеціальним протоколом.
- З метою забезпечення захисту дитини під часті шляху до закладу або додому запропонуйте батькам самим супроводжувати дитину. Увечері при залишенні дітьми дошкільного закладу вихователь зобов'язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за нею за їх дорученням. В окремих випадках таке доручення оформляється письмово.. Якщо батьки невзмозі з якихось причин забезпечити такий супровід, візьміть з них розписку, що вони повідомлені про можливості небезпеки і те, що Ви не можете цю безпеку гарантувати. Запитайте у батьків про те, хто може забирати дитину із закладу і керуватися цією інформацією. Вихователь не має права віддавати дітей з дошкільного закладу неповнолітнім дітям, батькам у нетверезому стані.
- Дитину, яка захворіла протягом дня у дошкільному навчальному закладі, необхідно негайно ізолювати від інших дітей та повідомити про це батьків. (Інструкція по організації охорони і здоров'я дітейв дитячих у дошкільних закладах)
- Якщо у групі є дитина, у якої бувають приступи епілепсії, обов'язково дізнайтеся у батьків, як допомогти дитині в таких випадках, які ситуації можуть спричинити хвилювання і призвести до припадку. Зробіть усе можливе, щоб зменшити її травмування та стрес як для неї, так і для інших дітей.
Поради щодо невтручання в особисте життя та дотримання конфіденційності Пам'ятайте, що кожна дитина має право на невтручання в її особисте та сімейне життя! (Конвенція, ст. 16)
- Не приймайте рішення за дитину щодо того з ким їй дружити, як провести вільний час, яку музику слухати, чим захоплюватися. Запитайте в неї про її уподобання та захоплення, уважно вислухайте, надайте рекомендації і допоможіть їй прийняти рішення щодо її особистого життя виключно в її інтересах.
- Дозвольте дітям принести власні речі, разом оформіть кімнату .В закладі передбачте місця для збереження особистих речей дитини, власних малюнків, поробок, олівців тощо. Ніколи не робіть "ревізію" і не викидайте власні речі дитини без її згоди. Краще залучіть її до спільного прибирання та складання речей.
- Не відбирайте у дитини улюблену іграшку чи іншу річ, вона принесла до закладу. Діти з ІН прив'язуються до однієї улюбленої речі, яку постійно носять з собою, розмовляють з ними, годують тощо. Найчастіше - це іграшки або фотографії. Інколи це можуть бути дивні для інших людей речі, в яких дитина бачить лише їй зрозуміле значення, можливо, завдяки таким речам відчуває захищеність або реалізацію певних потреб. Краще запитайте дитину, чому вона так любить саме цю річ і поясніть її дійсне призначення та найкраще місце для користування нею. Якщо дитина з ІН важко реагує на відсутність улюбленої речі, дозвольте дитині тримати її при собі у будь-яких ситуаціях.
5.2 Попередження жорстокого поводження з дітьми
Дитинство - це період відсутності дорослої відповідальності, узаконена залежність від турботи та економічної підтримки суспільства.
Дитина є недієздатною в повному обсязі, але має всі людські права і, особливо, на захист від жорстокого поводження,від насильства різних видів і форм.
Як правило, жорстоке поводження з дитиною - це комплекс дій дорослих чи дитячого колективу, воно незводиться до одного якогось прояву чи ознаки.
В основі жорстокого поводження з дітьми лежить нерозуміння цінності дитини, відсутність системи демократичних цінностей, які визначають модель сімейного життя і родинного виховання в конкретній сімї.
Жорстоке поводження з дітьми в школі, виховній установі з боку вчителів, вихователів щодо дітей виявляється у наступному:
приниженнях, постановці в кут; битті; роздяганні дитини перед іншими як способу покарання; нагадуванні при класному колективі про недоліки дитини,особливості сім'ї, сімейні події, про які вчителю стало відомо; непосильній праці; ігноруванні фізичних потреб дитини (заборона піти до туалету); існуванні "любимчиків" та "паріїв"; підвищеному тоні, крику, необгрунтованих, неадекватних оцінках; суворій дисципліні, яка тримається на страху, а не на інтересі до навчання; авторитаризмі, вимогах без пояснень; недоцільних вимогах до зовнішнього вигляду дитини (зачіски, форми) і застосуванні дій щодо його покращення - підстригання власноруч, зняття прикрас, відбір мобільних телефонів тощо; розбещенні.
Мають місце непоодинокі випадки приниження гідності дітей педагогами. Нерідко конфіденційна інформація щодо проблем дитини та її сім'ї розголошується і стає предметом обговорення у класному колективі, серед батьків, що травмує психіку , погіршує моральний стан дитини.
Засобом психологічного тиску в руках окремих педагогів стало обесцінювання навчальних досягнень учнів.
Насильство в родині та в закладі - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру одного члена людини родини стосовно іншого члена сім'ї людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена родини як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичного чи психічного здоров'ю.
В широкому значенні є чотири види або категорій поганого поводження з дітьми:
A. Фізичне насильство
Б. Сексуальне насильство
B. Емоційне насильство Г. Економічне насильство
Фізичне насильство - умисне нанесення одним членом родини іншому побоїв, тілісних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі та гідності. Фізичне насильство відноситься до вживання фізичної сили, яке може привести до різного роду фізичним травмам. (Закон України "Про охорону дитинства" ст.1; Сімейний кодекс України 10 січня 2002 року, №2947-111; Закон України "Про попередження насильства в сім'ї", ст.1)
Сексуальне насильство - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена сім'ї (сексуальні натякі, торкання, висловлювання, примусовий перегляд журналів, фільмів з непристойними сценами тощо). Сексуальне насильство відноситься до залучення дітей і підлітків в сексуальну діяльність з людьми більш старшого віку без розуміння ними того, що вони роблять, та/або без їх згоди.
Психологічне насильство - насильство, пов'язане з дією одного чдена родини на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе або завдається шкода психічному здоров'ю.
Емоційне насильство по відношенню до дитини включає такі види поведінки, як сильне приниження, кричуще порушення і інтимної сфери дитини, постійний осуд, сильні покарання і т.д.
Економічне насильство - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжи, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.
Недбале ставлення до дитини - будь-які дії або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб які їх замінюють або інших дорослих, в наслідок чого порушується здоров'я та добробут дитини або створюються умови, які заважають його фізичному чи психічному розвитку та порушують його права.
Жорстоке поводження з дитиною включає:
- будь-які фізичні покарання (або погрози ними);
- зловживання владою батьків або осіб, що замінюють, стосовно дитини, які приносять страждання дитині та негативно впливають на її життя, здоров'я та розвиток;
- - будь які інші дії фізичного чи психологічного характеру, які завдають страждань дитині, загрожують її життю та приносять шкоду її здоров'ю та розвитку.
Головна мета у профілактиці жорстокого поводження з дітьми полягає в розширенні усвідомлення і знань населення відносно масштабів цієї проблеми і її наслідків. Зміна відношення населення до проблеми жорстокого поводження з дітьми напевно приведе до соціальних і юридичних реформ.
Слід розробити різні учбові програми, направлені на батьків і включаючи освіту з питань розвитку дитини, засновані на існуючих накопичених професійних знаннях, а також що містять конкретне керівництво по діях батьків по відношенню до дитини залежно від ситуації і рівня розвитку дитини.
Слід розробити профілактичні програми для дітей (наприклад, CAPS), які включають такі елементи, як право дитини сказати "ні", законність недоторканності тіла і розпізнавання ознак небезпеки.
Методи ефективної профілактики
Необхідно створити різноманітні " гарячі лінії " зв'язки, будь то для дітей, для батьків, для фахівців або для зацікавлених громадян, ці "гарячі лінії" забезпечують прямі консультації для анонімних користувачів.
Важливим "інструментом" є використовування різних засобів масової інформації. Широке використовування телебачення, радіо і газет надає відмінну можливість для проведення систематичної кампанії по попередженню жорстокого поводження з дітьми. Можна опубліковувати спеціальні статті по проблемах, пов'язаних з жорстоким поводженням з дітьми, в дитячих і молодіжних журналах або в інших засобах масової інформації, орієнтованих на дітей.
Проблема жорстокого поводження з дітьми є класичним перетином індивідуальних, сімейних і суспільних проблем.
Запобігання жорстокого поводження з дітьми є величезною задачею. Процес її рішення є повільним, часто що розчаровує і вимагає ініціативи, знань, переконань і терпіння.
Висновок
Усі міжнародні документи акцентують увагу на основних правах дитини з особливими потребами щодо включення в життя громади, виховання в атмосфері психологічного комфорту в родині, створення умов для налагодження та підтримки соціальних контактів, а також спеціального втручання спеціалістів різних фахів, що сприятиме розвитку особистого потенціалу, адекватній оцінці власних якостей, набутттю навичок позитивного сприйняття оточуючого середовища та толерантному ставленню до неї.
Гарантією успіху у вихованні дитини з особливими освітніми потребами є повага до неї та її прав, вміння бачити в неї особистість. Дотримання особистих прав дитини є відповідальністю не лише держави, а й сім'ї та фахівців, які працюють з дитиною.
Визначення понять
Вада - фізичне або розумове порушення, яке обмежує соціальну діяльність особистості, підтверджене у порядку, встановленому законодавством України;
Тяжка вада - підтверджене в установленому порядку порушення фізичного чи розумового розвитку, виражене такою мірою, що навчання відповідно до державних освітніх стандартів для осіб, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, є недоступним;
Складна вада - поєднання двох або більше порушень фізичного та (або) розумового розвитку в однієї особи;
Особа, яка потребує корекції фізичного та (або) розумового розвитку -
Особа з фізичними та (або) розумовими порушеннями, які обмежують її навчальну та соціальну діяльність;
Корекція фізичного та (або) розумового розвитку - система психолого- педагогічних, лікувально-профілактичних заходів для виправлення, подолання та запобігання наслідків порушеного розвитку;
Психолого-педагогічна реабілітація - система психолого-педагогічних заходів, спрямованих на відновлення недорозвинених чи порушених функцій, що обмежують життєдіяльність;
Спеціальна освіта - процес здобуття освіти відповідного рівня особами, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, в спеціальних умовах;
Спеціальні умови -- безперешкодний доступ до навчальних та інших приміщень, спеціальні навчальні програми, підручники, наочно-дидактичні посібники, методи навчання, індивідуальні та колективного користування технічні засоби корекції та навчання, відповідне кадрове забезпечення;
Інтегроване навчання - спільне навчання осіб, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та осіб, які такої корекції не потребують, за програмами загальноосвітніх навчальних закладів та наявності відповідного кадрового забезпечення;
Інклюзивне навчання - спільне навчання осіб, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та осіб, які такої корекції не потребують, у спеціальних умовах;
Спеціальний загальноосвітній навчальний заклад - навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
Спеціальний клас - окремий клас у загальноосвітньому навчальному закладі для навчання осіб, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціальних умовах.
Реабілітаційний супровід -- комплекс супутніх з навчанням медичних, фізичних, психологічних,логопедичних, рекреаційних, соціальних послуг, які надаються в паралельному режимі, скоординовано з навчанням, з узгодженням педагогічних та реабілітаційних пріоритетів та служать створенню спеціальних
Умов для навчання і соціалізації, включаючи індивідуалізацію програм, підбір і припасування допоміжних пристроїв, доступність йриміщень, адаптацію середовища.
Абілітація трактується як комплекс цілеспрямованих мотиваційних, організаційних, педагогічнихта фізичних заходів, покликаних створити умови та викликати у дитини з особливими потребами появу і закріплення функцій і навичок, які не з'явились у ходіїї самостійного природного розвитку внаслідок порушень, обмежень життєдіяльності чи інвалідності, а також розвинути рухові, когнітивні, комунікаційні,соціальні вміння та життєві компетенції, необхідні для її адаптації та інтеграції в-суспільство.
Література
I. Конституція України 28.06.1996 р. (ст.53- право на освіту; ст.10- мови, розділ 2)
2. Закон України "Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров'я (спеціальну освіту)" від 23.05.91 №1060-ХІІ
3. Закон України „Про дошкільну освіту", від 11.07.01 №2628-111
4. Закон України „Про загальну середню освіту»
5. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року
6. Закон України „Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р.
7. "Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів" (постанова41 Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. №1545);
8. Закон України "Про охорону дитинства" (від 26.04.2001 р. №2402-111);
9. Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (від 06.10.2005 р. №2961-IV);
10. Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей" (від 05.05.2008 р. №411/2008).
II. Проект Закону України «Про освіту осіб, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (спеціальну освіту)» до N° 1270 від 24.12.07 р.
12. Проект «Концепція розвитку інклюзивної освіти»
13. «Про становище інваліді в Україні», Національна доповідь /Міністерство праці та соціальної політики України, Національна Асамблея Інвалідів України,-К.:2008.-205с.
14. Єфімова С.М. Налагодження партнерських стосунків з родинами / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально - методичний посібник/Кол.авторів: Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін. За заг.ред.Даниленко JT.I., - К.:2007.- 128с.
15. Колупаєва А.А., Найда Ю.М. Здійснення процесу оцінки та розробки індивідуального навчального плану/ Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально - методичний посібник/Кол.авторів: Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін. За заг.ред.Даниленко JI.I., - К.:2007.- 128с.
16. Слободянюк Н.Г., Софій Н.З., Найда Ю.М. Пристосування шкільних приміщень до потреб дітей з особливостями психофізичного розвитку / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально - методичний посібник/Кол.авторів: Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін. За заг.ред. Даниленко Л.І., - К.:2007.- 128с.
17. Таранченко О.М., Найда Ю.М. Врахування відмінностей розвитку та навчальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку в процесі навчання. / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Кол.:авторів: Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін. За заг.ред.Даниленко Л.І., - К.:2007.- 128с.
18. Колупаєва А.А. Досвід реалізації інклюзивної освіти в країнах Європи Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади: Монографія.- К.: Педагогічна думка, 2007 р. - 458 с.
19. Шевцов А.Г. Особистісно орієнтовані освітні технології як системоутворювальний чинник комплексної соціальної реабілітації осіб з інвалідністю // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 8. Т.І / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. - К.: 2006 - 323 с.
20. Сідєльнік JL, Кравченко P., Гончар JI. Як захистити дитину з розумовою відсталістю у ході надання освітних та соціальних послуг/Навчально - методичний посібник для корекційних педагогів та соціальних працівників, - К.:2006.-50с.
21. Реабілітаційний супровід навчання неповносправних дітей: методичний посібник/ Укл.: А. Луговський, М. Сварник, О. Падалка. -- Львів:Колесо, 2008. --144 с.
22. Романчук О. Неповносправна дитина в сім'ї та в суспільстві. - Літопис, Львів,2008.-334 с.
22. Шевцов А.Г. Методологічні принципи соціальної реабілітації осіб з обмеженими функціями здоров'я.Збірник наукових праць Кам'янець- Подільського державного університету : Серія соціально-педагогічна. Випуск VI. - Кам'янець-Подільський, 2006. - 352 с. - с. 337- 342
Додаток
Додаток А
Тренінг для батьків
Спілкування в родині
Мета: створення позитивного мікроклімату в родинах, ознайомлення з принципами гуманістичного виховання, оволодіння навичками толерантного ставлення
1. Знайомство
Родина - це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, совісті, любові до всього живого.
Ніхто не заперечуватиме, що батьки - головні природні вихователі своєї дитини. Кожен з нас хоче бачити себе, свою дитину, свою сім'ю щасливими.
Щастя збільшити від того, коли ним ділишся з іншими, тож будемо щасливими саме цієї миті г,яМе зараз.
А тепер познайомимось - проведено вправу «Знайомство»: кожен учасник по черзі назве своє ім'я, прізвище, склад сім'ї, своє хобі.
2. Презентація. Притча про Рай і Пекло
Одного разу іудейський мудрець попросив Господа показати йому Рай і
Пекло. Господь відвів мудреця у приміщення, де билися, плакали і страждали голодні люди. Посеред кімнати стояв великий казан зі смачною їжею, у людей були ложки, Але вони були довші за руку, і тому люди не могли потрапити рукою до рота. «Так, це справжнє пекло!»- сказав мудрець.Далі вони зайшли до наступного приміщення. Всі люди там були ситими і веселими. Але коли мудрець придивився, то він побачив такий самий казан і такі ж ложки! Що ж робило їхнє життя райським?.. Вони вміли годувати одне одного .'Тобто вони вміли взаємодіяти між собою.
Отже, тема нашою сьогоднішньої зустрічі - спілкування, уміня взаємодіяти між дорослими і дітьми. Форма роботи- тренінг. Метою тренінгу є створення позитивного мікроклімату в колективі педагогів і батьків, в родинах, поповнення знань та формування прктичних умінь з цієї проблеми.
3. Правила групи «Сімейний статут»
У кожній сім'ї є свої неписані правила. Тож створимо правила чи статут нашої групи:
* говорити посміхаючись;
* говорити щиро;
* бути активним;
* поважати думку іншого;
* говорити по черзі
4. Інформаційне повідомлення «Спілкування в сім'ї»
Слово - не горобець, вилетить - не спіймаєш. Ця народна мудрість особливо актуальна для батьків. Спілкування в сім'ї між батьками, батьками та дітьми, достигає за кількістю та відповідне за змістом і формою, має бути однією з найважливіших турбот сім'ї.
Спілкування - складний багатограний процес. Під час спілкування відбувається процес розуміння, тобто переклад суті висловлювання з внутрішньої мови однієї людини на внутрішню мову іншої. Чому цей процес складний? Тому що, уявляючи реальність у вигляді якогось ландшафту, кожен бачить власну картину цього ландшафту.
У психології говорять про 3 сторони спілкування: сприймання і розуміння людьми одне одного, обмін інформацією, взаємодія у спілкуванні. Спілкуючись одне з одним, ми навіть не замислюємося над тим, скільки факторів та нюансів впливає на процес спілкування. На таку сторону, як сприйняття і розуміння одне одного, впливає фактор привабливості (якщо людина нам подобається зовні - ми схильні до переоцінки її якості), фактор ставлення до нас (тих людей, які ставляться до нас добре, ми оцінюємо вище, ніж тих, що ставляться до нас гірше). На таку сторону спілкування, як обмін інформацією, впливають: наше бажання сприймати інформацію, зацікавленість у ній, наш емоційний стан та бар'єр авторитету (люди схильні беззастережно довіряти авторитетам і тому не критично сприймають інформацію від них).
Водночас невміння слухати нерідко є головною причиною неефективного спілкування. Слухання - не просто мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота. їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника.
Існує кілька рівнів активного слухання (демонструється таблиця):
I рівень - відлуння (слухач вставляє у монолог свого співрозмовника «ага», «так» чи повторює певні фрази);
II рівень - перефразування, підсумовування, пояснення, перепитування;
III рівень - належна оцінка і розвиток ідей.
Отже, ефективність процесу спілкування залежить від багатьох факторів і обов'язково від усіх елементів комунікації: відправника, приймача, середовища.
Демонструється плакат
Формула ефективного спілкування
• Говори так, щоб тебе почули.
• Слухай так, щоб зрозуміти, про що йдеться...
• Створюй умови для того, щоб ситуація навколо лроцесу спілкування сприяла комунікації.
Проаналізуємо, що ж приховується за часто необдуманими, сказаними згарячу словами та докорами.
«Я йду, залишайся один!» - звучить як вирок, що позбавляє підтримки. Малюк розуміє це як «Справляйся сам, мені байдуже, що буде з тобою!»
«Я тебе не люблю!» - дитина сприймає як те, що вона погана і вам не потрібна.
Фразу типу «Не будеш їсти -- Баба Яга забере» чи «Будеш погано поводитися - в міліцію віддам» формують у малюка стійкий страх, а діти з більш-менш міцними нервами, зрештою, взагалі перестають реагувати на залякування.
«Ти поганий !» - веде до зниження самооцінки, невпевненості, постійного нагнітання себе на «я поганий», «я бруднуля» тощо.
«Не чіпай, розіб'єш!», «Упадеш!» - знову програмування на невдачу. Дитина перестає вірити у свої сили.
Любіть свого малюка, вірте в нього. Не робіть поспішливих висновків із випадкових ситуацій. Пам'ятайте -- не дитина погана, а її вчинок, не вона неохайна, а «на столі безлад, а іграшки (олівці) треба прибрати». Хвалити - виконавця, критикувати - виконання. Відмовтесь від порівнянь малюка з його братами, сестрами чи знайомими. Намагайтеся не критикувати дитину у присутності вихователів, педагогів, її друзів чи кумирів. Оцінювати дитячу працю треба досить індивідуально, тактовно. Саме за такого оцінювання у дитини не буде ні ілюзій повного успіху, ні відчуття повної невдачі. Повчання як антибіотик - спочатку діє, потім до нього звикають, а згодом лише шкодить. Спілкуючись зі своїми дітьми, батьки мусять передусім дбати про збагачення їх різноманітною інформацією про навколишній світ, навичками етики і культури спілкування з іншими людьми, дорослими і ровесниками.
5. Вправа «Передача інформації»
Ведуча обирає трьох учасників. Двом батькам пропонує вийти за двері. А до третього звертається зі словами:
- Сьогодні у нас незвичайна погода. У мене зранку погане самопочуття і настрій, болить голова, мені сумно і нічого не виходить. А ще у четвер у нас батьківські зббри, а в суботу о 10 год ми вирушаємо на екскурсію. Автобус від'їздить із зупинки біля залізничного вокзалу. Оскільки під час екскурсії буде проводитися нарада, то слід взяти зошит, ручку, а також для грибів та дещо для відпочинку.
Ведуча запрошує одного з батьків повернутись до кімнати. А третьому учаснику - передати йому почуту інформацію. Потім повертається до кімнати останній учасник і інформація передається йому.
Проводиться обговорення:
*Чи важко було передавати інформацію?
* Чи була інформація передана точно?
* Що заважало передавати інформацію достовірно?
* До чого може призвести така ситуація в реальному житті?
6. Чай -пауза
Вправа «Ланцюжок сподівань».
Дитина - найдивовижніше створення Всесвіту і природи. Це -світильник, який наданий нам для світіння і горіння. Під час відпочинку проводиться вправа «Ланцюжок сподівань»:
Дитина - унікальна, талановита, неповторна, найголовніша для нас і най- найулюбленіша. Тож якою ми сподіваємось побачити свою дитину?
На смужці паперу батькам пропонується по черзі записати продовження фрази «Я бачу свою дитину такою...»
Записи зачитує ведучий.
Обговорюються сподівання батьків, які переважають у записах.
7. Вправа «Один день із життя Маші»
За словами В. Сухомлинського, у серці кожної дитини є своя струна і торкатися до неї треба обережно, щоб вона задзвеніла і заграла. Якщо у формуванні стосунків між ддтиною та дорослим є схилення, то переважають енергетичні збої і психологічні втрати аж до духовної хвороби дитини. Тому так важливо бути уважним, чуйним до д итини, її дитячого життя, її інтересів, успіхів та невдач.
Ведуча зачитує оповідання «Один день із життя Маші» (із розробки С. Лукової «Усвідомлене батьківство»). Під час читання вона відриває частини плаката із зображанням Маші.
«Сьогодні Маша прокинулась від дзвінка будильника. Спочатку так кортіло ще трохи поспати, але потім вона пригадала вчорашній день: розв'язану задачу і похвалу виховательки, Оленчині нові червоні чоботи, про малюнок, який малювала весь вечір, і головне те, що вона так і не дочекалася маму з роботи, адже мама так багато працює.
А вчора у мами була зарплатня і вона зі своєю шкільною подругою, з якою, до речі, й так зустрічається дуже рідко, відмітила це за чашкою кави. Зранку мама була не в настрої, боліла голова та зачіска чомусь не виходила.
«Ляп, ляп, ляп...» - пролунали легкі дитячі кроки у коридорі. «Зараз я все- все розповім мамі: і про оцінку, і про нові чоботи Оленки, і про малюнок» з сяючою посмішкою побігла Маша в кухню, де мама робила сніданок.
«Машо! Скільки разів казати - не ходи босоніж по квартирі, невже не можеш одягти хоча б капці!» - пролунав серйозний мамин голос. (Відірвати частину плаката.)
Маша слухняно повернулась до кімнати і одягла капці. «От і добре, зараз все розповім», - подумала вона і швиденько побігла в кухню.
• Мамо, мамо, ти знаєш вчора...
• Машо, ти зуби вже почистила? (Відірвати частину плаката.)
Маша мовчки попрямувала до ванної кімнати. «Ну нічого, швидко почищу і одразу ж все розповім»
• Мамо, вчора на занятті, коли Галина Петрівна викликала мене розв'язати...
• Машо, я так і знала! Невже так важко розв'язати задачу, адже тато тобі на вихідних здається все добре пояснив! (Відірвати частину плакати.)
• Я, я.. її розв'язала - ще сумніше сказала Маша. Вже ніхто не згадував про нові Оленчині червоні чоботи та про малюнок.
• Машо, подивись на годинник. Ти щей досі не з'їла сніданок! (Відірвати частину плаката.)
• Дякую. Я вже наїлась, - сказала дівчинка і зовсім похнюплена поплелася до дитячого садочка.
Та біля порога вона зустріла Оленку, її червоні чоботи так гарно виблискували на сонці. «Може, ввечері я розкажу про1 них мамі», - подумала Маша. А Оленка почала розповідати, як вони всі разом, тато, мама і сестра Іринка, ходили вчора до парку. Машу одразу згадала вчорашній вечір, як чекала маму, малювала малюнок... «Малюнок. Треба обов'язково розповісти про нього Галині Петрівни!»
• Галино Петрівно! -голосно гукнула Маша і побігла до виховательки.
• Машо, скільки разів я маю говорити, щоб ви не бігали по групі! (Відірвати частину плаката.)
• Я хотіла розповісти вам про малюнок! Та няня вже накрила на стіл сніданок.
• Добре, Машо, розповіси на занятті.
Та на занятті було так багато різних завдань, а на прогулянці різних справ. А потім- обід, далі - сон. Після сну Маша пішла на танцювальний гурток та рухи не дуже вдавались. Керівник гуртка сказала : «Машо, що з тобою»
Я тебе сьогодні не впізнаю.» Маші стало соромно.
Ввечері мама повернулася з роботи в гарному настрої; їй запронпонували на службі підвищення. Вона зайшла до доньки в кімнату:
• Маніуню, я так скучила за тобою. Ну, розповідай, як справи? Що сьогодні нового
Та Маші вже не хотілося ні про що розповідати».
8. Вправа «Згода, незгода,оцінка»
Ведуча пригощає батьків цукерками. За кольором обгорток учасники діляться на 3 групи. Кожній групі дають аркуш паперу А4 та картку з варіантом такого завдання:
1. Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте згоду.
2. Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте незгоду.
3. Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте оцінку дій та вчинків іншого.
На виконання завдання дається 5 хв. Після цього кожна група по черзі демонструє результати своєї роботи. Робиться висновок, що важливо висловлювати свою думку, не ображаючи інших. Таким чином уникати багатьох конфліктних ситуацій.
Учасникам пропонується доповнити свій багаж знань виразами «70 способів сказати «Дуже добре!» своїй дитині» (по черзі зачитуються з плаката)
9. Вправа «Зміни висловлювання»
Сучасна вимога до педагогів в світі і в нашій державі - це відмова від адміністративно-командного стилю спілкування з дітьми і перехід до толерантного, демократичного стилю, який ми, педагоги, називаємо особистісно орієнтовним. Тенденції сучасних підходів - це налагодження стосунків на основі позитивної педагогіки, створення контактів без адреналінового фону, здоби, агресії, брутальних, грубих слів, негативних емоцій. Не руйнувати біополе дитини, а згармонізувати його зі своїм. Батькам слід дбати про психоемоційну гігієну нервової системи дитини. Знати, що дитина перебуває в певному мовному середовищі, середовищі стосунків, відчуттів, вражень - от що особливо важливо в дошкільному віці, адже до 6-ти років найбільш задіяні праві півкулі мозку, а це чуттєва сфера.
Батькам пропонується висловлювання в авторитарному стилі перебудувати на висловлювання в толерантному стилі (вислови записано на окремому аркуші для кожного з учасників):
• Ти знову не прибрав іграшок!
• Скільки можна пояснювати: у мене немає зараз грошей на нову машинку. У тебе і так їх багато!
• Поки не з'їси все - з-за столу не вийдеш!
• Знову розбив чашку! В тебе що, руки диряві?
• Скільки можна бігати, сядь заспокойся!
• Ти не склав свій одяг!
• Не бійся, це просто прививка!
• Що ти плачеш? Ти ж чоловік! Треба давати «здачу».
• Ти знову за своє! Злізь негайно!
• Що це? Для чого ти несеш додому всякий непотріб? Тільки й прибирай за тобою!
• Знову будеш сидіти у Олі вдома, а не гуляти на свіжому повітрі? Дивись перевірю!
• Краще розкажи мені про свою поведінку, що ти сьогодні накоїв?
• Ти будеш слухатися старших? Я ж сказала - лягай у ліжко!
• Сиди спокійно і не капризуй! Не умієш, а кричиш «сам».
• Я від тебе втомився.
• Мене дратує, коли ти не прибираєш у своїй кімнаті.
• Скільки разів повторювати-підійди негайно до мене!
• Йди швидше, я запізнююсь на роботу!
Підбиваючи підсумок вправи, ведуча повідомляє, Що поряд зі словесною комунікацією існує несловесне спілкування - жести, міміка обличчя, рухи тіла, контакт очей. За допомогою його передаються емоції, ставлення співрозмовників одне до одного і до змісту розмови.
Пам'ятайте! Щоб дитина виросла спокійної, їй необхідно не менше десяти дотиків батьків, а щоб виросла щасливою - не менше двадцяти!
10. Вправа «Дерево підсумків»
Ведуча пропонує на стікерах зеленого кольору у вигляді листочків написати свої враження, думки щодо сьогоднішнього тренінгу, побажання тощо.
Записи зачитуються і прикріплюються до плаката із зображенням дерева. Прощаючись, ведуча зачитує вірш Марка Шварца.
Если вы, родители, ласкатели, хвалители, Если вы, родители, прощатели, любители.
Если разрешатели, купители, дарители, Тогда вы не родители, а просто восхитители. А если вы, родители, ворчатели, сердители, А если вы, родители, ругатели, стыдители, Гулять не отпускатели, собакозапретители, То, знаете, родители, Вы просто крокодители!
Додаток Б
Поради батькам
1. Епілепсія Визначення
Епілепсія - це фізичний стан, коли через певні проміжки часу, раптово, відбувається зміна у роботі нейронів мозку. Під час нападів спостерігається втрата свідомості, конвульсивні рухи рук, ніг. Таки зміни фізичного стану називають епілептичними нападами.
Деякі люди можуть потерпати від нападів, але не хворіти на епілепсію. Наприклад, іноді малюки страждають на конвульсії під час високої температури. Такі конвульсії - лише один вид нападів. Інші типи, які не класифікуються як епілепсія, трапляються внаслідок дисбалансу рідини або певних речовин в організмі, внаслідок вживання алкоголю або наркотиків. Поодинокий напад не означає, що людина страждає на епілепсію.
Симптоми
Незважаючи на те, що описане нижче не є безпосередніми симптомами епілепсії, варто проконсультуватися у лікаря, якщо ви, або хтось із членів вашої родини відчуває таке:
• провали в пам'яті або періоди погіршання пам'яті;
• випадки заціпеніння, відсутність реакції на зовнішні подразники;
• неконтрольованІ рухи кінцівок;
Подобные документы
Проблеми батьків дітей з особливими освітніми потребами та їх емоційні стани. Завдання та етапи роботи соціального педагога з батьками, кроки їхнього співробітництва. Форми роботи соціального педагога з батьками та оцінка її практичної ефективності.
статья [20,0 K], добавлен 14.08.2017Історичне підґрунтя інклюзивної освіти. Еволюція ставлення суспільства та держави до осіб з психофізичними порушеннями, становлення системи спеціальної освіти. Соціальна та медична моделі порушень. Інклюзивна освіта. Діти з особливими освітніми потребами.
лекция [111,9 K], добавлен 21.09.2019Аналіз психолого-педагогічного супроводу учнів Барвінківського професійного аграрного ліцею, які мають психофізичні особливості. Сутність інклюзивної освіти. Психологічна допомога учням з особливими потребами, адаптація та підтримка з боку батьків.
доклад [15,0 K], добавлен 27.12.2010Концептуальні, змістові та методологічні засади моделі інклюзивної освіти для дітей шкільного віку у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Обґрунтування та експериментальна перевірка можливості інклюзивного навчання дітей з особливими потребами.
доклад [245,7 K], добавлен 09.04.2014Впровадження поняття сенсорної інтеграції у педагогічну науку. Особливості моторики у дошкільнят. Вивчення зарубіжного та українського досвіду в організації корекційних занять з урахуванням рівня розвитку сенсорної системи у дітей з особливим потребами.
статья [26,7 K], добавлен 24.11.2017Аналіз проблеми формування пріоритетних гуманістичних цінностей у майбутніх вихователів до дітей з особливими потребами. Формування цінностей і толерантності у майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів у процесі дослідницької діяльності.
статья [264,5 K], добавлен 05.10.2017Значення арт-терапії та її роль в соціалізації дітей з особливими потребами, дослідженні форм, структури занять арт-терапевтичної роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями. Роль арт-терапія в процесі соціалізації дітей з вадами розвитку.
курсовая работа [42,8 K], добавлен 19.06.2012Характеристика розвитку системи інклюзивного навчання в Україні. Вплив освітньої діяльності на процеси здобуття освіти неповносправними дітьми в країні. Організація першої школи для хлопчиків з порушеннями опорно-рухового апарату у 1865 році в Лондоні.
статья [23,3 K], добавлен 07.02.2018Поняття "інвалід", характеристика дітей з обмеженими можливостями здоров’я, класифікація основних порушень їх розвитку. Наукові підходи та типи інтеграції учнів з особливостями психофізичного розвитку в середовище загальноосвітнього навчального закладу.
реферат [87,9 K], добавлен 26.02.2012Поняття інклюзивного навчання, історія його становлення та розвитку. Психологічна готовність вчителів до інклюзії як умова ефективного навчання дітей з психофізичними вадами. Критерії оцінки даного показника та головні фактори, що на нього впливають.
курсовая работа [201,3 K], добавлен 30.03.2019
