Залежність це сильна потреба здійснювати певні дії. Комп'ютерна залежність це гостра потреба грати у комп'ютерні ігри, «подорожувати» по мережі Інтернет. [59, 57] Але все це втеча від реального життя, небажання вирішувати життєві труднощі. І для подолання цієї залежності далі пропонується ряд вправ які допоможуть як дитині, так і дорослій людині подолати уже набуту комп'ютерну залежність.

Сімейна допомога особливо ефективна в позбавленні комп'ютерної та Інтернет-залежності в тому випадку, якщо їх причиною стали проблеми в сім'ї (у сімейних відносинах). Для початку даного виду терапії(допомоги) необхідною умовою є абсолютна добровільне бажання кожного члена сім'ї. З кожним членом сім'ї проводиться бесіда, де виявляються ролі, лідери та можливі варіанти в позбавленні комп'ютерної залежності. Проте необхідно враховувати й той факт, що не кожній сім'ї доступна професійна допомога психотерапевта й не всі вирішаться самостійно звернутися за такою допомогою. Для багатьох людей це означає те ж саме, що визнати себе хворою людиною. [46]

Протистояти комп'ютерної залежності можна різними методами, наприклад користуватися підтримкою членів сім'ї. Зрозуміло, що в сім'ї із сприятливою психологічної атмосферою навряд чи дитина або навіть доросла людина стане залежною від комп'ютера. Тому першою справою необхідно адекватно розглянути питання про те, які відносини в сім'ї. Можливо, що дитина чи дорослий підсвідомо прагнуть до того, щоб компенсувати брак уваги в сім'ї комп'ютерною грою, яка дозволяє бути такими, якими вони є насправді. Численні управління або наукові методики не можуть виправити ситуацію, якщо цього не хочуть самі члени родини. Найпершим і, мабуть, головним кроком до початку боротьби з комп'ютерною залежністю вважається зміна (вирівнювання) психологічної атмосфери в сім'ї. Решта ж вправи, які будуть приведені нижче, можна використовувати як доповнення до основної роботи всередині сім'ї. Всі ці вправи можна пристосовувати і адаптувати до кожного конкретного випадку в залежності від психології людини і ступеня залежності від комп'ютера або Інтернету. [26]

Для того щоб виробити в собі здатність ставитися до життя і різних ситуацій адекватно, можна використовувати самі різні вправи. Наприклад, ще в давнину використовували поняття «контрконцепціі», що в перекладі з грецької мови означає «протистояння чого-небудь або кому-небудь». Людині, що знаходиться в залежності від комп'ютерних ігор, можна запропонувати розглянути конкретну схожу на його ситуацію, розкласти її по кісточках і зробити висновки та можливі прогнози. Мабуть, найяскравішим прикладом може служити байка. Родичі, особливо батьки дітей, яких неможливо відірвати від комп'ютера, можуть використовувати просту шкільну програму: вивчати байки, пояснювати дитині сенс байки, мораль. Дорослій людині можна запропонувати реальні ситуації, які сталися з ким-небудь у житті. Можна використовувати навіть народне літературна творчість: прислів'я та приказки. [47]

Вправа «Згода і протидія» допомагає розкрити поведінку людини, зрозуміти його вчинки і мотиви поведінки. Нічого складного в цій вправі немає: треба поставити себе на місце співрозмовника і спробувати зрозуміти причини його поведінки. Для цього можна використовувати наступні три кроки.

1) Домовитися з людиною про те, що необхідно обговорити конкретну тему, тобто переконати його в цій необхідності.

2) Спробувати помінятися місцями і поведінкою, потім висловити свою думку і вислухати думку співрозмовників. Іншими словами, це можна зробити і на кухні, і на прогулянці, просто поговоривши з дитиною про те, що всіх їх турбує.

3) Закріплення того рівня відносин, який змогли досягти (наприклад, сказати, що з цього дня при кожному подібному випадку (у випадку розбіжностей) можна помінятися місцями і з'ясувати, що думають з цього приводу інші члени родини). [26]

Для того щоб допомогти людині, яка знаходиться в комп'ютерної залежності, звільнитися від такої, можна використовувати вправу «Я і мій життєвий шлях». Вона полягає у складанні і вивченні (хронології) свого життя в контексті історії своєї родини. На сімейній раді або в присутності близьких людей можна спробувати разом з залежною людиною скласти докладний звіт декількох років життя людини. У цьому так званому звіті можна відобразити всі зміни, які можна вважати значимими і які впливали на людину. Для того щоб не відволіктися від головного завдання, використовується методика «питання-відповідь». Наприклад, можна використовувати такі питання: як характеризувався людина в шкільні, студентські роки. Як рідні люди ставилися до конкретних вчинків цієї людини? Можна задавати інші питання, які могли б надати допомогу у складанні характеристики. Буде краще, якщо питання буде ставити кожний присутній по черзі, так залежна дитина зможе відповідати спокійно, знаючи наперед, що його не стануть засипати купою питань з усіх боків. Важливо відзначити також і зміна її самопочуття, зовнішніх ознак психологічного стану. Не можна забувати і про думку самої дитини, велике значення має його особисте ставлення до життя, до конкретної ситуації. Такі спостереження може зробити навіть людина, що не володіє спеціальними навичками і досвідом роботи з такими людьми. Іноді прості душевні розмови можуть дати більше результату, ніж відвідування кабінетів психологів і психотерапевтів. Можна почати вести записи в щоденнику, аналіз яких часто допомагає раціонально оцінити свої ж вчинки по закінченні певного часу. [47]

Вправу «Створення лінії часу» направлено на складання «вірогіднї лінії життя», яка буде складатися з подій минулих років, плануватися з того, що є на даний момент. При цьому необхідно описати кожен можливий варіант подій, наприклад, якщо дитина, піддана комп'ютерної залежності, буде продовжувати жити так, як живе на даний момент, то її майбутнє життя може скластися так, а якщо вона змінить своє ставлення до комп'ютера, то її життя може бути ось такий, тобто треба створити щось на зразок алгоритму ймовірних подій життя людини. Складання такого алгоритму дає можливість розглянути всі можливі варіанти майбутнього конкретної людини. Всі отримані результати повинні бути розглянуті разом з цією людиною. Треба досягти того, щоб дитина зрозуміла, як може скластися її подальше життя. Іноді людину складно переконати у раціональності такого підходу, але все ж таки бажання родичів може стати вирішальною силою в протистоянні інтернетній та комп'ютерної залежності. [26]

Вправа «Позбавлення від негативних емоцій» допоможе зняти нервову напругу і позбавитися від негативних емоцій. Така вправа складається з декількох кроків. Ця вправа бажано виконувати спільно з людиною, залежним від комп'ютера, своїм прикладом показуючи, як можна позбавлятися від поганого настрою, таких негативних емоцій, як гнів, гнів, злість. Найчастіше цю вправу складається з декількох кроків. [43]

Закривши очі і розслабившись, можна уявити собі картину, яка повинна нагадувати реальну негативну ситуацію. Можна абстрагуватися від самого себе в цій ситуації і подивитися на свої дії ніби з боку. Наступним кроком необхідно спробувати оцінити власні дії і вчинки, дати адекватну оцінку своєму «двійника». Прокручуючи негативну ситуацію повторно, але вже з боку, як спостерігач, а не учасник, людина може побачити те, що не бачив, перебуваючи в гущі подій. Таким чином, можна подумки виправляти ситуацію так, як це хочеться самій людині. А коли все йде саме так, то й настрій буде поступово виправлятися на краще. Таку вправу можна застосовувати перед сном, для того, щоб позбутися від поганого настрою. Особливо це корисно людям з нестійкою психікою і легко збудливим. [45]

Головний козир вправи «Робота із занепокоєнням» - це самонавіювання, яке допомагає регулювати свій стан в залежності від того, яких результатів необхідно досягти. Наприклад, перед виступом у великій аудиторії людина може вирішити, як він буде себе вести, що буде говорити, де буде стояти і як буде реагувати на питання, які викликають у нього занепокоєння. Вибудувавши, таким чином, своє «віртуальне» поведінку, можна домогтися того, що рівень стресового стану і занепокоєння значно знизиться. Цю вправу можна використовувати не тільки перед виступами, а й у будь-який інший життєвої ситуації. Наприклад, у випадку, коли людина змушена не по своїй волі жити тривалий час без комп'ютера. [44]

Позбутися від комп'ютерної та Інтернет-залежності (або хоча б знизити рівень залежності) можна за допомогою вправи «Робота з прихильністю». [46] Можна уявити свою залежність у вигляді нитки, стрічки. Потім необхідно спробувати уявити, з ким може пов'язувати ця стрічка-прихильність, що може статися з людиною, якщо цю стрічку-прихильність розірвати або ж залишити, як є. Якщо, наприклад, прихильність дає позитивні результати і людина здатна адекватно оцінити свою прихильність до комп'ютера і отримує натомість певні позитивні результати, то можна залишити все, як є. Якщо родичі заздалегідь знають, що тривале сидіння за комп'ютером дадуть нові знання, підвищений рівень інтелекту, то можна просто регулювати тривалі заняття за комп'ютером. А якщо людина явно не може самостійно визначити кінцевий результат такого проведення часу, то родичам і близьким йому людям необхідно відволікати його і постійно вселяти, що ця стрічка-прихильність негативно впливає на саму людину. Крім того, для стрічки-прихильності необхідно провести екологічну перевірку, тобто вирішити, що може відбутися у випадку, коли інтернет-залежність буде переможена. Чи не буде гірше, і якщо буде, то яка ступінь цієї загрози. І тільки в тому випадку, коли передбачуваний кінцевий результат підходить самому залежному від Інтернету людині, можна починати поступово розривати цю стрічку. Після того, як стрічка-залежність розірвана і знищена або, принаймні, ослаблена настільки, наскільки можна, людині необхідно перевірити своє психологічне самопочуття.

Цю вправу «самозцілення» необхідно для того, щоб людина змогла розвинути в собі здібності кодувати (набудовувати) свій мозок на допомогу своєму організму вилікуватися від різних захворювань і травм. [26] Першим кроком буде постановка питань і відповіді на них.

1) Треба чітко вирішити для самого себе, як розпізнавати, коли процес зцілення вже розпочався і йде або вже закінчився. Можна придумати такі питання: «Як можуть змінитися мої відчуття, коли хвороба мине і що може змінитися в моєму житті?», «Як я зможу визначити, коли я зовсім одужав чи ще ні?», «Що можна зробити ще для того, щоб процес одужання ішов швидше й дієвіше? »

2) Бажано навчитися підбирати методи лікування своїх захворювань внутрішньо, тобто примушувати свій організм самостійно займатися самолікуванням. Але робити це слід тільки тоді, коли заздалегідь відомо, що вилікуватися можна самому. Наприклад, застуда, безсоння, депресивні стани. Іншими словами, і сама залежна від Інтернету людина, і його родичі, які зацікавлені в його лікуванні, повинні вміти налаштовуватися на «хвилю самозцілення».

3) Наступним кроком має бути позитивне спогад про те, як у минулому аналогічному випадку проходило лікування ззовні, за допомогою сторонньої допомоги. Налаштовуючись на позитивний результат, організм самостійно програмується на аналогічні дії. Наприклад, тривала робота за комп'ютером закінчується постійним головним болем, і організм не може знайти правильні ресурси для боротьби із захворюванням. Пігулка знеболюючого препарату допомагає зняти хворобливі відчуття, і наступного разу людина повинна згадати цей процес, і організм вже сам «згадує», які ресурси були задіяні при головному болю, і застосовує їх. [46]

4) Необхідно навчитися розрізняти початковий стан захворювання і стан, коли процес самозцілення вже завершено. Треба чітко ділити ці дві різні ситуації, так, як розуміючи різницю між ними, людина може змусити свій організм працювати на благо. Для того щоб навчитися швидко розрізняти ці стани, можна використовувати стандартні запитання: «Що я відчуваю, коли в мене (що конкретно) болить?», «Що в мене болить і в чому причина?», «Як я можу самостійно усунути цю причину і що для цього мені потрібно?». [26]

Важливо пам'ятати й те, що момент ураження або захворювання кодується в нашій підсвідомості як негатив, і ті почуття, які ми відчуваємо при цьому, можуть бути сигналом для того, щоб вчасно зупинитися і не повторювати минулих помилок. Часто саме підсвідомість дозволяє нам вчасно зупинитися на порозі нової помилки.

Згадуйте аналогічні ситуації і те, що було причиною їх виникнення і що допомагало вилікуватися.

5) На цьому етапі людина повинна навчитися налаштовуватися на позитивне вирішення проблеми або на поступове позбавлення від проблеми. Завжди слід пам'ятати про те, що настрій має бути позитивним, інакше якщо «програмування» - негативне, людина сама собі нашкодить. Завжди потрібно щоб людина сама себе налаштовувала на краще. Допомогти у цьому можуть і родичі цієї людини, вони повинні вселяти їй, що вона зможе самостійно позбавитися від цієї прихильності до комп'ютерних ігор. Вони самі повинні в це вірити.

6) Тепер залежній людині потрібно перекласти свою хворобу на позитивний досвід в аналогічній ситуації, тобто налаштовуватися на те, що хто-то вже зміг вилікуватися від цього захворювання, позбутися від комп'ютерної залежності, отже, і він зможе.

7) На даному етапі слід ще раз перевірити, на саме чи дійсно проблема Інтернет-залежності спрямована на позитивний результат. Родичам і самій людині необхідно розуміти, що зцілення від цієї залежності саме не прийде, і починати треба зі своїх думок і самоконтролю. Рідні та близькі люди повинні спостерігати за поведінкою залежної людини, вже з його поведінки можна визначити, налаштований він на позбавлення від цієї залежності чи ні.

8) Цю вправу необхідно проводити під контролем людини, не обтяженого комп'ютерної залежністю, який зможе адекватно оцінювати стан, поведінку і всі зміни в житті людини яка залежить від комп'ютера та комп'ютерних ігор. [46]

У даний час можна легко сказати про те, що комп'ютеризація професійної і побутової життя йде повним ходом, і, напевно, не залишилося жодної сфери діяльності, яка б не була охоплена комп'ютерною мережею. А оскільки всі люди по-різному реагують на вплив комп'ютера, то й способів нейтралізувати цей вплив безліч. Кожен сам обирає для себе той чи інший метод, але тим не менше вже виробилися загальні прийоми для вільного і повсякденного застосування. Знімати комп'ютерну втому і психологічну залежність можна за допомогою психологічних програм, які можна використовувати кожному, хто хоче бути незалежним від комп'ютерної мережі і вчасно звільнятися від зайвих психологічних стресів. Нескладні і дієві психологічні вправи можна виконувати в будь-який час, особливо дієво це буде після завершення роботи за комп'ютером і вечорами. Кожна програма, яка допомагає зняти психологічні навантаження після роботи з комп'ютером, включає в себе декілька порад і нескладних вправ, які, допоможуть зберегти психологічну рівновагу і здоров'я. [26]

Вправу «Ефективність роботи на комп'ютері» потрібно виконувати на самому початку робочого дня людині, перед тим, як включити комп'ютер і приступити до роботи, необхідно «відключити» всі свої сторонні думки про будь-які заняття та предмети і зосередитись на майбутньому процесі роботи. Бажано налаштуватися на позитивні емоції, які будуть чекати на людину в цей час, а всі негативні емоції треба залишати «за дверима». Цьому легко навчитися: спочатку людині буде важко змусити себе робити це кожен день, але потім уже увійде в звичку, і вона перестане помічати свої дії. Головний козир цього управління - це встановлення психологічного захисту від негативного впливу на людину комп'ютерних мереж. [47]

Людині сівши за стіл, потрібно закрити на кілька секунд очі і уявити собі, що знаходитесь в райському куточку, де все гарно і чарівно. Потрібно знайти для себе найкраще місце в цьому раю, зафіксувати цей малюнок у своїй пам'яті і відчути, як життєва сила і енергія наповнюють її тіло. Іншими словами, можна уявити себе в шапці-невидимці, яка завжди допоможе сховатися від негативної енергії, що виходить від комп'ютера. За великим рахунком це вправу можна використовувати не лише при роботі за комп'ютером, а скрізь, де необхідно захиститися від стороннього впливу. Потім потрібно згадати стан максимальної працездатності, який був у неї коли-небудь, і постаратися його повторити, налаштуватися на ту ж хвилю. Це стан максимальної працездатності за комп'ютером треба представляти в наступному варіанті: голова, очі, руки, розумові здібності, комп'ютерна миша і всі інші частини комп'ютера - все це єдині елементи одного цілого. Потрібно використовуйте ці елементи в своїй роботі для підвищення ефективності роботи. Потрібно враховувати рекомендації, які необхідні в роботі за комп'ютером, вони розроблені для блага людини (наприклад, робити перерву кожні 2 год на 5 - 10 хв, в цей час можна дати відпочинок очам і рукам). Крім того, не секрет, що необхідно міняти позу за столом, так як неправильна постава або довге перебування в нерухомій позі можуть призвести до захворювань хребта і внутрішніх органів. Наприклад для людей, які не можуть самостійно встановити собі час відпочинку, можна використати допомогу родичів чи інших людей, які адекватно ставляться до комп'ютерів. Наприклад, попросити їх написати на аркуші паперу фразу яскравими літерами: «Через кожну годину - 5 хв. відпочинку!» повісьте цей листок перед очима так, щоб його можна було бачити постійно. Ще краще придумати графік роботи за комп'ютером, повісити його теж на видне місце і намагатися дотримуватися його постійно. Потрібно зрозуміти сенс цієї вправи, а не запам'ятати її дослівно. Коли настане час відпочинку, підсвідомість сама накаже людині зупинити роботу і зайнятися іншими справами, наприклад піти прогулятися в магазин за хлібом чи просто пообідати. [26]

Якщо якась робота передбачає довго тривалу зайнятість за комп'ютером і використання Інтернету, то краще всього відразу підсвідомо налаштуватися на те, що це все лише робота і що, як тільки вона буде виконана, все це можна забути. Знайдений у мережі Інтернету матеріал повинен бути зафіксований не у вашій пам'яті (не слід її захламляти), а в пам'яті комп'ютера. При потребі її можна знайти, можна побачити і знову закрити.

Для того, щоб дитина не відчував болючу прихильність до Інтернету, можна використовувати таку вправу «Інтернет-склад». Розкажіть їй про те, як виглядає захаращений склад, в який складається все, що тільки можна в певному порядку або в безладді. Разом з дитиною намалюйте словесну картинку про те, які речі там можуть зберігатися і як там можна щось потім знайти. При складних випадках залежності можна додати кілька фраз про те, який у цьому складі безлад і як там брудно. А в багнюці копатися не дуже-то приємно. [47]

Після того, як робота за комп'ютером закінчена, не варто різко вставати зі свого робочого місця, краще всього посидіти із закритими очима пару хвилин. При цьому наш мозок встигає перебудуватися на іншу роботу, а саме: відновити функції очних м'язів і здатність бачити далі ніж на півметра. Людині треба з заплющеними очима уявити, що перед нею «Чорний квадрат» Малевича. Що там можна побачити? Так, все, що завгодно, але важливо побачити спокій і почути тишу. Ще можна подумки уявити собі, що всі негативні емоції збираються в один великий клубок і цей клубок викидається в кошик для сміття, ви накриваєте його щільною кришкою і натискаєте кнопку на кришці «Стерти». Так можна закінчити роботу за комп'ютером. Все це дуже легке у застосуванні і швидко виконується і запам'ятовується. Згодом дитина зможе виконувати ці нехитрі вправи навіть без нагадування дорослих. [46]

Програма зниження комп'ютерної залежності призначена для тих, хто прагне до свободи від комп'ютерної залежності, хоче стати незалежним від Інтернету, а також бути просто щасливою людиною. [43] Для початку потрібно поставити людині питання про те, що важливіше для неї: реальний світ або віртуальний. Людині потрібно подумати над відповіддю, тому що від цієї відповіді багато що залежить. Якщо їй важливий реальний світ, то чому тоді так багато часу витрачає на віртуальний? Потрібно, щоб людина спробуйте чесно відповісти на це питання, а якщо не виходить, то треба попросити зробити це за неї людину, якій вона довіряє. Нехай вона напише на папері все, що її приваблює у віртуальному світі і чого вона можете боятися в реальному світі. Потрібно прочитати ці відповіді і зробити свої зауваження, висловивши свою думку на підставі готових відповідей. Запропонуйте людині уявити себе в ролі комп'ютерного наркомана, чи сподобається їй цей образ? Якщо не сподобався, то запропонуйте їй зробити над собою зусилля, попросити допомоги у тих, кому вона довіряє. Можна запропонувати зробити і так: намалювати від руки страшну істоту, яка сидить за комп'ютером, і потім перекреслити весь малюнок яскравим червоним кольором. Запропонуйте повісити його на саме видне місце як застережний малюнок. Поряд запропонуйте повісити ще один аркуш паперу, на якому намальована нормальна людина, або свою улюблену фотографію. Потім запропонуйте уважно подивитися на обидва малюнка і визначити, який з них повинен бути прикладом для наслідування, а який - ні. Хороший малюнок або фотографію, запропонуйте подумки зарядити потоком потужної позитивної енергії, при цьому запропонуйте вголос говорити фрази «Я хочу бути таким», «Я зможу стати таким», і т. д. А на негативний приклад запропонуйте виплеснути всю негативну енергію, для того , щоб у майбутньому він сам відштовхував людину і вселяв недовіру й відразу. Підсвідомо людина сама буде себе контролювати, дивлячись на ці малюнки.

На думку багатьох професійних психологів, напрямок психокібернетики розроблено і призначене спеціально для людей, що цікавляться методами розкриття внутрішніх сил і пробудження ресурсів. Спеціально для них розроблено кілька комплексів вправ, застосування яких не тільки допоможе людям більш ефективно використовувати комп'ютер, а й пробудити в собі нескінченні сили свідомості і здібності власного мозку. [46]

Вселити людині самій собі думку про те, що комп'ютер - це всього лише якесь її продовження, за допомогою якого можна шукати і отримувати нову інформацію. Людина повинна намагайтеся постійно вселяти в себе, що комп'ютер - це простий металевий прилад, за допомогою якого можна розкривати свої таємні здібності і отримувати нові знання. Так людина утверджується в думці про те, що ця машина винайдена лише з метою вирішення складних завдань, які вона поки самостійно вирішити не може. Якщо не виходить, то можна спробувати по-іншому: потрібно, щоб людина уявила, що той комп'ютер, за яким вона працює, представляє собою її власний внутрішній психокомпьютер. Дисплей комп'ютера необхідно порівняти з уявним екраном свого психокомпьютера, оперативну пам'ять - з короткочасною своєю пам'яттю з приводу простих і повсякденних подій. Комп'ютерну пам'ять легко уявити як людську свідомість, на найтонших стінках якої записана величезна кількість найрізноманітнішої інформації. Курсор комп'ютерної мишки - це увага, яку людина спрямовує на різні цілі та об'єкти. Комп'ютерні програми працюють за аналогією з людським глибинними психологічними програмами, якими ми всі користуємося на підсвідомому рівні. Всі думки, які ми зазвичай прокручуємо у своєму мозку, виводяться на екран дисплея комп'ютера, і їх можна прочитати стороннім людям, тому можна представити весь комп'ютер у вигляді нашого мозку і всі його функції - нашими діями. [26]

Людський мозок має практично ті ж функції, що й звичайний комп'ютер, проте чомусь користуватися комп'ютером вміють багато, а власними природними здібностями - ні. Головне завдання людини - це навчитися за допомогою комп'ютера використовувати свої здібності, а не чужі. Саме для цього створили комп'ютер. Можна спробувати разом зі своїми родичами або друзями програти таку гру: створити подумки кожен свою картинку і озвучити словами весь процес її малювання. Комп'ютер видасть алгоритм таких дій, а у вас вийде? Потрібно потренувати свою пам'ять і логічне мислення без допомоги комп'ютера (наприклад, у вільну хвилину людина може спробувати скласти кілька кроків, які необхідні для того, щоб зайти в магазин). А потім запитати себе про те, які дії їй треба зробити для цього. Поступово такі тренування увійдуть до звички, і прагнення все розрахувати на комп'ютері буде зменшуватися. [44]

Також можна спробувати, ще таку вправу, її можна виконувати навіть з друзями, якщо поодинці лінь або просто не хочеться відриватися від монітора комп'ютера. Треба уявити різнокольорові геометричні форми: коло, квадрат, трикутник, піраміду, хрест. Всі вони знаходяться в середині енергетично зарядженого потужного світіння, яке людина вбирає в себе.

Потім можна перейти до більш складним образів (наприклад, уявити собі кілька пейзажів, вибрати з них той, який найбільше вам сподобався і найкраще заряджає енергією). Потім закріпити цей малюнок у своїй свідомості і розглядати його деякий час, наприклад, хвилину, рівно стільки, скільки треба для того, щоб вивчити всі куточки пейзажу. Після цього включити мислення, як в дитячих мультфільмах, людина може уявити що вона «росте» і стаєте вище маленького комп'ютера. Коли підсвідомо зрозуміє, що вона вже вище свого комп'ютера і він не може командувати її діями і думками, то можете зупинитися. Тепер подумки потрібно повторити кілька разів фрази «Я сильніший за тебе, ти просто інструмент для роботи», «Я сильніший і все можу». Фрази можна придумувати залежно від ситуації, від того, наскільки сильна залежність від комп'ютера. [45]

У випадку, коли людині важко або вона не може обрати свій шлях позбавлення від комп'ютерної залежності, вона може звернутися по допомогу до тих, кому довіряє, або самі родичі і друзі можуть запропонувати їй свою допомогу. Людині потрібно уявити, що вона керує своїм внутрішнім комп'ютером і натискає на кнопку мишки, включаючи програми самонавідного пристрою, який з численних образів на уявному екрані безпомилково точно вибирає правильний напрямок. Людині треба натиснути на цю уявну кнопку стільки разів, скільки потрібно для того, щоб на екрані виник єдино точний й прийнятний для вас спосіб і вихід з проблемної ситуації. Подумки закріпити образ цієї програми, самонавідної на успіх. Потім людина може уявити собі образ своєї проблемної ситуації і себе в ній, завантажену негативними емоціями, важкими й непотрібними психологічними станами. Вона можне уявити себе як людину, на плечах якої висить безліч мішків з різними проблемами, ці мішки дуже важкі і тиснуть їй на плечі, вона відчуває цю фізичну і моральну вагу. Людині потрібно уявити, що цей негативний образ займає рівно половину уявного екрану. На іншій половині необхідно намалювати позитивний образ самого себе, що діє у правильному, потрібному їй напрямку. Для того щоб подолати ці перешкоди, які заважають їй діяти в реальній ситуації, треба привчити свій мозок до інших образів і програм. Далі людина натискає на кнопку своєї уявної мишки і замінює негативне зображення на позитивне. Якомога яскравіше уявляє, що позитивний образ збільшується і починає займати весь екран. Потім клацає мишкою ще раз і вмикає особливу програму, яка змушує цей позитивний образ випромінювати пучок спрямованої енергії на неї, заряджаючи її емоціями впевненості. [46]

Тепер людині потрібно уявити екран монітора свого внутрішнього комп'ютера в точності такий же, як і монітор звичайного комп'ютера. На цьому моніторі вона бачить такі ж стандартні папки з програмами, але ці програми вона встановлює самостійно. Наприклад, програми «Релаксація», «Активізація», «Натхнення», «Успіх», «Перемога над перешкодами», «Чарівність», «Здоров'я» та інші. На кожній з них зображені вона в цьому ідеальному стані і в благотворній обстановці . Подумки людина створює ці програми, малюючи в своїй уяві все, що позитивно на неї впливає, насичуючи їх яскравими образами і придумуючи фон, на якому розгортаються її дії. А далі людині може уявити, що вона клацанням миші запускає ці програми і починає споглядати послідовно виникають образи.

Робота з програмами йде поетапно:

* нагляд за прокрученням послідовністю образів свого ідеального психологічного стану і поведінки;

* встановлення більш глибокої психоемоційного і енергетичного зв'язку між собою - глядачем і собою - актором;

* перевтілення в будь-який з цих образів, в результаті якого вона залишає позицію глядача, стає актором і перевтілюється в який-небудь з образів, проживаючи всі намічені дії;

* вбирання енергії та психологічних ресурсів цього образу або стану з образу актора в образ глядача.

Потім вона завершує програму, в якій ввібрала всі накопичені під час уявної подорожі ресурси і повертається в реальність. Згодом вона може створювати сама будь-які програми. [26]

За принципом звичної всім мережі Інтернет можна створити власну програму, але вже на своєму підсвідомому рівні (наприклад, пошук необхідної інформації). Треба налаштуватися на уявлення, що ви черпаєте знання, мудрість і силу (енергію) з цього невичерпного психічного поля Всесвіту. Включайте цю програму частіше в ситуаціях, коли ви щось не знаєте, і через якийсь час у вас з'явиться відчуття, що ви знаєте і розумієте світ набагато краще.

Завжди треба пам'ятати про те, що яким би досконалим не був комп'ютер, дуже важливо, хто ним управляє. На даному етапі позбавлення від комп'ютерної залежності задача людини повинна полягати в тому, щоб працювати вже не з образом комп'ютера, а з собою, вживаючись в образ іншої людини, що володіє геніальним розумом і бездоганною свідомістю.

Спочатку необхідно вибрати кілька людей, які відомі своїм розумом, знаннями або видатними здібностями, і знання яких людина хоче наслідувати. Після цього людині треба спробувати виконати наступну операцію: у думках уявити, що це та людина, яку людина хоче наслідувати, вона дивиться на світ її очима, думає як вона. Також вона уявляє, наскільки змінюється її самовідчуття і наскільки могутнім стає її інтелект. Вона побачить, наскільки разюче змінилося її самовідчуття та стан розуму/[47]

Згідно Р. Ассаджіолі особистість складається з:

* нижчого несвідомого. Це примітивна частина особистості, заснована на інстинктах, пробудженням, комплексах, снах, фантазіях;

* середнього несвідомого (підсвідомого): навичок, засвоєння досвіду, плодів розуму;

* вищої несвідомого (супер без свідомого): натхнення, творчості, героїзму, альтруїзму, тобто вищих почуттів;

* полів свідомості (усвідомлювали частиною особистості): відчуттів, думок, бажань;

* свідомого «я»: центру свідомості людини (неусвідомлюваний частини особистості), його, вище «я», істинної сутності людини.

Субособистостей - це на пів автономні частини особистості, які утворюються навколо потреб, що використовують тіло, емоції, думки людини. Людина може стати сукупністю цих субособистостей. Завдання псіхосінтеза - формування і перебудова особистості навколо дійсного «я».

Саме формування повинно бути первиною ланкою в позбавленні від комп'ютерної залежності. Потім необхідно перебудувати звичні уже людині думки. [46]

Етапи психосинтеза:

* вибір нової особистості, до якої ми прагнемо - I етап;

* використання всіх наявних у розпорядженні енергій і можливостей - II етап;

* створення гармонійної цілісної особистості - III етап.

Псіхосінтез можна порівняти з нотами, при об'єднанні яких створюється музика. Від того, як поєднуються ноти, залежить загальне звучання пісні, тому правильне сполучення даного псіхосінтеза повинне підбиратися під наглядом фахівця, але для уточнення загальної картини стану можна використовувати цю вправу.

Вправу «Коло субособистостей» можна виконувати у вільний час разом з родичами, а також в якості дитячої гри. Вона допомагає виявити приховані бажання людини, його таємні мрії, сформувати точні образи і скласти план дії по її виконанню. [26]

Першим кроком буде усне висловлювання своїх цілей і потім фіксування їх на аркуші паперу. [22]

1) Людині необхідно перелічити свої самі сміливі бажання, які можуть бути у неї на даний момент часу, їх потрібно запишіть їх на папері по порядку.

2) Після того, як записані всі мрії, разом з помічником потрібно уважно перечитайте весь список.

3) В процесі читання цього списку людині необхідно зосередитися на своїх внутрішніх відчуттях, що вона відчуває, коли вголос промовляли своїх заповітні бажання. А потім запам'ятайте ці переживання і відчуття.

4) Скласти список основних бажань (10 - 20 бажань).

5) З цих бажань їй треба вибрати 5 - 6 найзаповітніших.

6) З цих 5 - 6 бажань виберати дуже важливі бажання.

7) Потім на великому аркуші паперу намалювати коло діаметром 20 см, всередині нього - коло менше (це кільце - вище «я» людини), в цьому кільці розмістіть ті 5 - 6 субособистостей, які є виразниками бажань.

8) Кольоровими олівцями або фломастерами людині потрібно намалювати символи, які відповідають і відображають власні бажання.

9) Дайте кожній субособистостей (5 - 6 бажанням в малих колах) назва, ім'я (наприклад, «Критик», «саботажників», «Любов», «Вічність» і т. д.).

10) Далі людині треба розфарбувати своє «Я» різними кольорами залежно від того, в якому колір вона бачите свої бажання. Вправу можна повторювати кілька разів, міняючи назви субособистостей.

Вправу «Слідами субособистостей» бажано (з дітьми - навіть обов'язково) виконувати в присутності людини, що досить добре знає людину яка підвернена комп'ютерній залежності. [46]

Стоячи в середині кімнати, людина повинна зобразити будь-яку зі своїх субособистостей з попереднього вправи і відповісти на питання, які буде ставити йому його помічник. Ці питання треба записувати в тому порядку, в якому вони ставилися. Питання можуть бути дуже різні, але вони повинні стосуватися тих сфер життя, в яких людина відчуває проблеми. Наприклад: «в яких життєвих ситуаціях з'являється ця субособистість?», «Як часто?», «Які обставини провокують появу цієї субособистостей?», «Чи допомагає субособистість діяти в будь-якій ситуації?», «Перешкоджає чи вона в чому-небудь?». Після того як всі питання і відповіді записані, можна зробити висновки по кожному пункту. Відповідно до поставлених цілей ті відповіді, які не можуть бути визнані правильними, необхідно детально вивчити і змінити тип даної субособистостей.

В кожній людині завжди «живе» критик, який в певні моменти життя перешкоджає через підсвідомість людини дії. Для того щоб виконувати цю вправу, необхідно знайти в собі свого критика, свій внутрішній голос. Закрийте очі і запитайте себе, чи є у вас внутрішній критик, потім дайте йому ім'я (прокурор, слідчий, великий Бєлінський), проаналізуйте, яким тоном він з вами розмовляє, чого вимагає від вас. Тепер станьте самі критиком, поясніть своєї особистості, як вона має потребу в критиці, що без критики на особистості буде панувати безлад, обговоріть з критиком, як зберегти особистість, використовуючи її цінні якості, зменшити негативні. Можна проводити подібні діалоги у вільний від основної роботи час. [47]

У душі ми всі бунтарі, але не кожен може відкрито зізнатися в цьому самому собі. Виконуючи вправу «Зустріч з саботажником» людині пропонується подумати про справу, яку він би хотів успішно виконати, а потім про причини, яка б завдала шкоди цій справі, перешкодила б йому здійснитися, це і буде саботажник-причина. Далі пропонується намалювати саботажника на аркуші паперу. Зобразіть його так, як бачите. Дайте волю своїй фантазії. Потім розкритикує поведінку свого саботажника. Спробуйте проаналізувати мотиви його поведінки. Разом з близьким вам людина зробіть відповідні висновки: що вам може перешкодити виконати свою програму лікування від комп'ютерної залежності та як усунути ці перешкоди. [46]

У вправа «Знайомство з нашими внутрішніми акторами» людині пропонується взяти папір і олівці, знайти зручне для себе місце (можна у своїй кімнаті), розслабитися, закрити очі, зробити глибокий вдих і видих, звернути свою увагу всередину себе. Уявіть себе режисером свого спектаклю в театрі, знявся опущений, ви сидите перед сценою, обличчям до неї. А на сцені, за завісою, знаходяться актори, які беруть участь у вашому спектаклі. На сцені з'являється перший актор, сценарій можете придумати самостійно. Їй необхідно подумати про те, які питання вона як режисер хочете задати, що порекомендувати. Людині необхідно відповідати так, як би вона відповідали на місці цей актора. Після того як всі питання задані, а відповіді отримані, необхідно зробити висновки, адже відповідала друга сутність людини, яка не може жити своїм повноцінним життям. Поворушити руками і ногами перед тим, як відкрити очі. Вправу можна повторювати кілька разів (наприклад, коли відчуваєте потребу вчинити так, як намагаєтеся не робити). Така подвійність відчуттів може означати, що підсвідомо ви відчуваєте дискомфорт, але свідомо цього ще не розумієте.

Використовуючи вправу «Храм тиші» [26], можна визначити своє ставлення до зовнішнього світу. Воно аж ніяк не складне. Треба взяти аркуш паперу, олівець або ручку і знайти тихе, відокремлене місце, де людині ніхто не зможе перешкодити. Ця вправа чимось нагадує заняття йогою: потрібно знайти собі зручне положення, розслабтеся і закрийте очі. У такому положенні дуже зручно думати і слухати свій внутрішній голос. Людина може уявити собі яскраву картину: вона знаходиться на гарній галявині біля підніжжя гори, до вершини якої їй необхідно піднятися по вузькій, звивистій стежці. Людині треба уявить собі, як вона піднімаєтеся по цій стежці на вершину гори і як з кожним кроком вона стає легше дихати.

Коли «підніметься» на вершину гори, то відразу відчуєте кожною клітинкою чисте гірське повітря і тишу. Саме ця тиша повинна стати основним фоном подальшої роботи із своєю підсвідомістю.

Якщо людині складно розмовляти одному (взагалі-то бесіди з самим собою даються не кожному), то вона може придумати собі співрозмовника, наприклад людину, який їй симпатичний. Можна уявити як співрозмовника близького друга, родича або просто незнайомця, який зовні вселяє довіру. «Мовчазний» розмова з цією людиною повинна будуватися на принципі «питання-відповідь», тобто людина сама від особи співрозмовника задає собі питання, яке її хвилює, і сама ж відповідає на нього. Така вправа допомагає зрозуміти свої проблеми, не використовуючи допомогу сторонніх людей, родичів, тому що можна задавати самому собі ті питання, які людина боїться почути від інших і на які чесно відповісти їм навряд чи зможете. Задаючи собі самі делікатні питання, людина, що знаходиться в комп'ютерної залежності, може відповідати хоча б самому собі чесно. Влаштовуючи собі такі прогулянки в «храм тиші», де можна поговорити і знайти відповіді майже на будь-які питання, людина відволікається від причини своєї хворобливої залежності. [43]

Вправа «Що є "я" ? » використовується для того, щоб допомогти людині знайти своє «я», підвищити рівень своєї самооцінки. Дана вправа складається з декількох кроків. [44]

1) Перший крок полягає в пошуку усамітненого місця для занять. Для виконання цієї вправи необхідно взяти кілька аркушів паперу, олівець або ручку. На першому аркуші написати заголовок «Що є "я" ?». На поставлене питання необхідно дати розгорнуту відповідь у письмовому вигляді на цьому ж листі. З огляду на той факт, що людина, схильний до комп'ютерної залежності, не завжди може дати відвертий і чесний відповідь навіть на аркуші паперу, людину можуть контролювати родичі або близькі друзі, але тільки з його згоди. При цьому вони можуть задавати додаткові або навідні запитання так, щоб людина не відволікався від основної теми.

2) Після того як на перше питання відповідь отримана, можна перейти до другого етапу, який ґрунтується на зверненні до своєї підсвідомості. Для цього людині необхідно розслабитися, закрити очі, постаратися абстрагуватися від сторонніх думок. Подумки поставте собі це ж запитання і відпустіть свою свідомість, щоб вона могла видати людині всі можливі варіанти картинок, які знаходяться у її підсвідомості, і дуже ймовірно, що про них вона й не здогадувалась. Людині потрібно й не намагатися думати, просто спостерігати за роботою свого мозку і запам'ятовуйте всі картинки. Після того як всі картинки переглянуті, вона може повернутися до своїх записів і записати всі відповіді, що запам'ятали. Після кожного окремого опису картинки, людині обов'язково необхідно записати свої відчуття, які потім вона можна порівняти. Якщо сама людина не може порівняти, то можна зробити по-іншому: людина просто записує всі асоціації щодо даної теми, а хто-небудь із родичів потім допомагає їй порівняти її відчуття від кожної картини.

3) Третій крок цієї вправи - це закріплення позитивних емоцій і тих відчуттів, які підвищують самооцінку людини, що знаходиться в залежності від комп'ютерних ігор або Інтернету. Необхідно виділити окремі емоційні картинки з позитивними емоціями і постійно їх згадувати, детально розглядати і вивчати, для того щоб підсвідомо налаштовувати себе на все позитивне. Родичам і решті зацікавленим людям можна порадити нагадувати про те, що хорошого може придбати людина, поборів у собі комп'ютерну залежність.

Вправу «Психосинтетична автобіографія» необхідно для того, щоб виявити значимі зміни в житті і поведінці людини, яка схильний до комп'ютерної залежності. Хто-небудь із родичів або друзів цієї людини повинен допомогти цій людині скласти свою автобіографію. Або ж вона сама може скласти автобіографію, в якій вона повинна відобразити всі важливі моменти свого життя починаючи з того часу, як пам'ятає себе. Після того як автобіографія написана, людина за допомогою родичів чи близьких друзів може простежити всі зміни у своїй поведінці, у ставленні до життя, людей і самій собі.

Після того як уся автобіографія буде вивчена, можна зробити загальні висновки: що позитивного і негативного одержала людина разом з комп'ютерною залежністю, як збільшити позитивний ефект і зменшити негативний вплив цієї залежності. Для посилення ефекту від цієї вправи можна на чистому аркуші паперу, поділеному на дві рівні частини, записувати позитивні і негативні зміни в кожному конкретному проміжку часу.

Вправу «Перетворення проблеми в ціль» можна використати для того, щоб людина позбулася від комп'ютерної залежності за допомогою самої комп'ютерної залежності. [22, 43]

1) Першим кроком буде складання списку проблем, які з'являються або вже з'явилися в результаті дії цієї залежності.

2) Потім необхідно описати кожну проблему так, щоб іншим ця проблема також здавалася проблемою.

3) Для кожної проблеми необхідно сформулювати шлях її ліквідації, тобто поставити конкретну мету. Після цього проблему слід розглядати вже не як проблему, яка негативно впливає на людину, а як конкретну мету, яку можна досягти, доклавши деяких зусиль.

Таким чином, будь-яка проблема може стати простою метою, яка вже не приносить шкоди, а іноді навіть застосовується при усуненні від комп'ютерної залежності.

Вправу «Вивчення свого страху» можна застосовувати у випадках, коли людина відчуває певний страх або дискомфорт при відсутності поряд комп'ютера. Цій людині можна запропонувати намалювати свої страх і відчуття на аркуші паперу. Вголос проговорити всі свої відчуття з цього малюнку, описуючи словами кожен момент і кожен предмет. Наприклад, дуже ефективно буде застосування цієї вправи у разі, якщо любителі комп'ютерного світу будуть виконувати його разом. Колективна робота в даному випадку тільки вітається. Всі приймаючі участь можуть поділитися на дві групи: «пацієнти» і «терапевти». Першій групі пропонується озвучити свої страхи і негативні емоції, намальовані на аркуші паперу, а другій групі - зробити відповідні висновки. Потім обом групам бажано помінятися ролями і повторити вправу. Весь сенс цих дій полягає в тому, щоб навчити людей, що знаходяться в комп'ютерній залежності, знаходити конкретні страхи у своєму житті і розуміти їх сутність. А знаючи сутність свого страху, людина може при бажанні позбутися від нього. [46]

Певну проблему в сучасному суспільстві становить прихильність дітей та підлітків до комп'ютерних ігор. Для того щоб знизити ступінь цієї прихильності, батьки або дорослі родичі можуть використовувати деякі вправи. Можливо, ці вправи повністю не знімуть залежність, але допоможуть трохи відволікти дитину від монітора комп'ютера і зайняти її більш корисними для молодого організму справами, наприклад фізичною культурою. Регламентувати роботу дитини за комп'ютером батьки (дорослі родичі) можуть, самостійно встановлюючи час відпочинку та комп'ютерних ігор. Крім того, необхідно показувати своїм прикладом, що і як треба робити (наприклад, якщо час, відведений для комп'ютерних ігор, закінчилося, це не означає, що дитину треба відправити гуляти або робити уроки, а самому сідати за ті ж ігри). Треба йти з ним гуляти або ж разом з ним робити уроки або зайнятися домашніми справами. Можна спробувати метод батога і пряника, що, втім, і так повсюдно застосовується в кожній сім'ї, різниця полягає в тому, що не кожен батько вміє правильно застосовувати цю методику. В ідеальному варіанті батьки та дорослі родичі повинні стати більше другом дитині, ніж суворим вихователем, який тільки й знає, що карати за все підряд. Правил роботи за комп'ютером треба вчити дітей з перших днів, ясно і чітко (без зайвого жаху) пояснювати їм всі негативні й позитивні сторони впливу комп'ютерів на людину. [26]