Методика запобігання комп’ютерної залежності учнів середньої школи

Коли людина вже стала залежною від комп'ютера, родичі стикаються з певними проблемами. І коли вони кажуть про це людині яка стала залежною вона може не погоджуватися з ними, бо для неї така поведінка вже сала нормою. Навіть якщо вона розуміє, що люди якій кажуть про її проблеми праві, то вона може не погоджуватись з ними сперечатися, можуть виникати конфлікти. Тому що людині неприємно усвідомлювати свої помилки і тим паче вона може бути і не зацікавлена нічого особливо змінювати у своєму житті.[46]

Для того щоб такого не сталося потрібно знати які проблеми виникають при формуванні комп'ютерної залежності. Щоб завчасно можна було їх попередити. Для цього ми виділи з якими саме проблемами стикаються родичі, вчителі та близькі люди коли дитина стає на шлях комп'ютерної залежності.

1) Небажання вирішувати життєві труднощі - дитини у відстороненні від повсякденних турбот та проблем, будь то проблеми в школі, з однолітками, в сім'ї або з вчителями. Будь-які переживання і неприємності сприймаються як безвихідні або катастрофічні.

2) Незадоволення собою, тому що щось не виходить. Дитині хочеться грати, бути у віртуальному світі, а їй перешкоджають або забороняють це робити, вимагаючи від неї дій у реальному світі (зробити уроки тощо).

3) Недисциплінованість. - дитина може запізнюватися до коли або пропускати їх мотивуючи це, тим що школа нікуди не дінеться, а гру вона може програти. Так само по відношенню до виконання будь яких справ вчасно.

4) Невміння контролювати свої емоції: захоплення комп'ютерними іграми приводить до зайвої тривожності, дратівливості, підвищення рівня агресії, які дитина виплескую на інших людей.

5) Надання переваги віртуальному світу. Комп'ютерна реальність дозволяє дітям здійснити легко свої мрії, не роблячи для їх досягнення особливих зусиль.

6) Відсутнє розрізнення добра і зла. У світі ілюзій - віртуальному світі дитина відчуває себе всесильною. Гра дозволяє дитині робити будь що, навіть якщо це щось погане - і вона може залишитись не покараною, за що у реальному світі могла понести покарання.

7) Нема розуміння як досягти своєї мрії та якими методами. [46]

Для вирішенні вище перерахованих проблем ми повинні орієнтуватись на досягнення наступних результатів:

1) Постановка цілей та їх реалізація. Діти повинні вміти ставити та досягати цілей. Також вони повинні знати, що може досягти один, може досягти кожен. Але у кожний витрачає на досягнення цього різну кількість часу.

2) Бажання вирішувати всі життєві труднощі, а не втикати від них. Включення азарту, яку проблему я ще можу вирішив і зробити своє життя ще кращим. І робити це на шляху досягнення певних цілей.

3) Адекватна самооцінка. Тобто щоб не сталося відноситися до себе з повагою. Навіть у будь яких неприємних ситуаціях які можуть траплятися досить часто.

4) Дисципліна та самодисципліна.

5) Самоконтроль - контроль своєї поведінки, емоцій та своїх дій.

6) Отримання позитивних емоцій - радості, щастя, отримання задоволення від життя в цілому, а не від комп'ютерних ігор.[44]

Потрібно відмітити що кожна людина хоче бути щасливою, для досягнення щастя необхідно виконати безліч умов. Перша умова це - необхідні правильні знання (куди йти, як, що и чому відбувається), знання які дозволяють людині позбавлятися від страждань і йти до вершин. Друга умова - це здатність людини ставити та досягати цілі. Це основний інструмент, щоб людина могла отримати що не будь у житті. Спочатку - постановка цілей, далі послідовність дій. Не можна зразу опинитися на вершині, потрібно пройти логічні етапи. В більшості випадків що виходить? Людина народилася, батько, мати, вулиця, школа його запрограмували, і він кудись рухається. Коли людина виростає, в багатьох випадках на питання: «Які цілі твого життя?» - він ображається. Більшість людей цілей не має.

Початковий етап розвитку людини - це формування: відсутня мета, самооцінки нема, батьки - це великі боги, дитина спостерігає та вбирає, те як вони себе ведуть, їх емоційні реакції. Якщо все проходить благополучно, то вона починає розуміти, як влаштований світ, чим відрізняються люди, ради чого вони взагалі живуть. У дитини з'являються питання: «За ради чого я живу? Чим я відрізняюсь від інших людей? За ради чого потрібно жити? Хто я такий?» Це етап самопізнання. Він завершується, тоді коли людина відповідає для себе - заради чого вона живе, який сенс її життя, яка в неї мета.[43]

Далі наступає етап самореалізації частина людей застрягає на першому етапі, у них питання: «Хто я? За ради чого живу» не з'являється взагалі. Тому що картинка (як влаштований світ, чим відрізняються люди, які можливості у цьому світі, які існують соціальні рівні) у людини не вистроєна.

Знайти своє місце він не може - розуміння цілого немає. Як-то застряє на другому етапі - помучився, помучився: «Ну так добре, буду жити як усі». У багатьох випадках більшість цілей ставить соціум: «Добре вчись, закінчив вуз, іди працюй, одружись». А що далі.

Постановка і досягнення мети - це спосіб руху вгору. Спосіб робити себе розумнішим, кращим та щасливішим. Про що говорять цілі? Що людина хоча б трохи зрозуміла себе, зрозуміла, чого хоче її Душа, що у неї виходить у житті, зрозуміла для чого живуть люди.

Наявність цілей визначає - чи є сенс у житті людини. Це одне з перших питань, дозволяють зрозуміти, що це за людина, чого вона хоче. Якщо вона сама не знає, чого хоче, важко їй допомогти, вона нещаслива. Якщо людина хоче щось дріб'язкове в житті - це дріб'язкова людина, дрібна. Якщо у людини є прагнення до яких - не будь великих цілей, піднесених, якщо у неї є що не будь за душою - цікава людина. Один із перших показників: чи зможе людина розібратися, що вона хоче для себе, для інших, від інших - чи є цілі? Чи є сенс у житті цієї людини? Цілей нема - нема сенсу у своєму житті він не знайшов. Можливо й не шукає. [43]

Коли людина ставить перед собою цілі, вона отримує прекрасну можливість перестати жити нудно и почати жити дуже цікаво. У більшості випадків людина отримує якусь освіту, і розпочинається монотонне життя: на роботі все знайомо, щось виходить, щось не виходить, лається за звичкою долає нудьга. И все починає набридати. Щоб нудьга пішла потрібно побачити нові горизонти. Щоб піднятися над звичною рутиною, потрібні знання і здібності - зробиш такий то крок, зробиш такі то дії, отримаєш ось це (змінилась робота, помінялись взаємостосунки з людьми, з'явились здібності, пішли хвороби).

Поставивши цілі, людина має можливість звільнитись від нудьги та перетворити життя на захоплюючу гру. Власне, що і потрібно зробити, щоб не засиджуватися на одному місці, а рухатися все далі і далі.[43, 44]

У кожного із людей є два можливих вибори у їхньому житті. Перший вибір, який ми можемо зробити - це бути менше, ніж ми могли б бути. Менше одержувати. Менше мати. менше мати. Менше мати і менше думати. Менше робити спроби і менше дисциплінувати себе. Це той вибір який веде до порожньої життя. Цей вибір, одного разу зроблений, веде до похмурих передчуттів, а не до чудесним очікуванням.

А в чому ж полягає вибір? Робити це все! Стати тим, ким ми можемо стати. Читати кожну книгу яку ми можемо прочитати. Давати і ділитися якомога більшою. Намагатися, створювати, удосконалюватися настільки, на скільки ми можемо. У кожного з нас є вибір.

Робити чи не робити. Бути чи не бути. Бути всім, бути менше або бути зовсім нічим.

Як і для дерево, для нас буде кращим випробування рости вгору і в ширину, використовуючи всі наші можливості. Чому б не робити все, що ми можемо, в кожен момент часу, коли можемо, робити найкращим способом, робити якомога довше?

Створити стільки скільки дозволяє нам талант, можливість, бажання - ось що повинно стати нашою життєвою метою. Почати робити менше, ніж ми можемо зробити, означає зазнати поразки в цій справі.

Результати являються кращим показником прогресу людини. Не розмова. Не пояснення. Не виправдання. Результати! І якщо наші результати менше, ніж це передбачає наш потенціал, то нам треба намагатися сьогодні стати більшим, ніж ми були вчора. Саме великі нагороди завжди достаються тим, хто привносить великі цінності в себе і в навколишній світ, як результат того, ким вони стали.[33]

Розглянемо як правильно ставити цілі та здійснювати заплановане.

Щоб чого не будь досягти в цьому житті, не важливо, у якій сфері мало просто поставити мету. Для досягнення мети над нею потрібно багато працювати. А це має на увазі докладання зусиль, виконання обов'язків та самодисципліну. Але в той же час, побачити мета - означає на половину її досягти. Нижче будуть наведено декілька порад, які дозволяють людині більш успішно оволодіти ставити цілі, а головне, завжди досягати наміченого. Бо це - залог професійного и особистого успіху. Потрібно відмітити наступне якщо людина поставила собі мету, можна бути впевненим: у неї є все для її досягнення. «Бажання нам даються разом з можливостями для їх реалізації» [48]

Правило перше: Мета повинна бути сформульована в стверджувальній формі.

Наприклад:

Невірно: «Я не хочу, щоб подібний випадок ще колись трапився зі мною».

Вірно: «Я хочу щоб у майбутньому усе налагодилось».

Правило друге: Велика мета повинна бути роздроблена на більш мілкі під цілі, тоді мета буде виглядати більш реалістичною, и буде вимальовуватись певний план дій.

Пример: «Я хочу вести здоровий спосіб життя».

Розбиття на під цілі: Я хочу:

- три рази на тиждень ходити до спортивного залу та займатися там по півтори години;

- правильно харчуватися;

- кинути палити;

- алкоголь вживати тільки на свята;

Під цілі можна розбити на ще більш мілкі цілі. Наприклад, «правильно харчуватися» включає в себе:

Їсти більше фруктів та овочем;

- замість чорного чаю пити зелений;

- пити більше рідини ощелачіващій: свіжовичавлені соки, трав'яні чаї, зелений чай;

- замість свинини їсти рибу та птицю (краще у відварному вигляді);

- готувати супи на воді, а не на м'ясному бульйоні;

- замість булочок, тортів і тістечок їсти сухофрукти та мед;

- намагатися щодня вживати сир і кисломолочні продукти, збагачені біфідо- і лактобактеріями.

Правило трете: необхідно повністю брати відповідальність за досягнення мети на себе і бути активним. Важливо завжди пам'ятати, що коли ситуація повністю знаходиться пі вашим контролем ви дієте з максимальною ефективністю. Переконайтеся, що ви контролюєте ситуацію, що можливість досягнення мети залежить від вас, а не від кого-небудь ще.

Правило четверте: дуже корисним і ефективним виявляється представити в письмовому вигляді заздалегідь чітко сформульовані цілі (а також під цілі). Приклад:

У 50-х роках Єльський університет провів детальне Дослідження на тему, як і чому одні студенти досягаються більшого успіху після закінчення університету, ніж інші. На ряду з такими показниками, як стать, національна приналежність, зріст і колір волосся студентів, враховувалося вплив того чинника, як формулювання чітких життєвих цілей. У студентів питали, які їхні плани на майбутнє і як вони підходять до складання планів на життя. Тільки 3% молодих людей, з групи опитаних звикли формулювати свої цілі в письмовому вигляді. Через двадцять років була проведена друга частина дослідження. З'ясувалося, що ті 3% випробовуваних, які задавалися чіткими цілями, причому письмово, досягли в житті (у тому числі і у фінансовому плані) набагато більшого, ніж всі інші 97%, разом узяті. [44]

Правило п'яте: необхідно враховувати можливі перешкоджає на шляху до мети. Не варто випускати з уваги те, що вас може чекати поразки, ви не досягнете мети, щось вам завадить. Всі можливі перепони необхідно прорахувати і підготуватися до них попередньо. У будь-якому випадку негативний досвід - це теж досвід, і на помилки (як своїх, так і чужих) треба вчитися. І хто не пробує той нічого не досягає.

Правило шосте: Ви повинні визначити критерії досягнення успіху, що у ваших очах буде свідченням досягнення наміченої мети. Використовуйте всі наявну у вас сенсорну інформацію від ваших органів чуття (зір, слух, дотик, нюх, смак). Ваші відчуття і емоції також можуть служити доказом досягнутого успіху. Це зробить вашу мету ще більш відчутної, реалістичною, а значить привабливою.

Правило сьоме: Повірте в успішний результат задуманого вами справи і ведіть себе так, «як якби» успіх вам гарантований. Ви і душею і тілом повинні бути настоєм на сприятливий результат. Ви вже виконали всі шість попередніх кроків:

- сформулювали мету в ствердній формі;

- розбили її на більш дрібні під цілі (або способи здійснення задуманого);

- перевірили, що досягнення мети повністю залежить від Вас і, взяли на себе відповідальність за її реалізацію;

- представили вашу мету в письмовому вигляді;

- передбачили всі перешкоди і заготовили заздалегідь способи їх подолання;

- чітко уявили собі критерії вашого успіху. [22]

Тим самим ви запрограмована свій мозок на те, що б, врешті-решт, досягти мети.

Тепер настала черга приділити увагу поставі, манері говорити і жестам. Що б вести себе «як якби» вам був гарантований успіх, корисно якомога частіше подумки створювати образ майбутнього, в якому ви вже досягли бажаної мети. Спробуйте візуально представити себе «майбутнього», які досягли всього, що ви хотіли. Як тільки ви представите цю картину, зверніть увагу, який у вас погляд, куди ви дивитеся, що робить або що збираєтеся робити, як інші люди реагують на ваші дії. Може бути, ви почуєте якісь звуки. Спробуйте думок увійти в своє «майбутнє тіло», тобто побачити тепер картинку не з боку, а як би своїми власними очима. Усвідомте свої мили і відчуття в своєму тілі. [44]

Виконання цієї вправи допоможе вам мотивувати себе, оскільки воно робить досягнення цілей більш реальним.

Можете відповісти собі на кілька питань:

- Яка ваша головна стратегічна мета?

- Як ви її собі уявляєте? У яких образах, словах і звуках, відчуттях і діях?

- І чому мета відрізняється від мрії?

- Чому для вас важлива ця мета?

Ніхто крім вас не зможе відповісти на ці питання. Але відповідая на них людина зможе правильно поставити і сформулювати такі відповіді, які дозволять їй побудувати точні програми і плани досягнення своїх цілей.

І знайти спокійну впевненість і силу для їх досягнення.

- Що ви будете робити, що б прийти до своєї мети?

- Що буде відбуватися в процесі досягнення?

- Які труднощі можуть зустрітися вам на цьому шляху? Як би ви хотіли на них реагувати?

Уолт Дісней, дуже талановитий і успішний чоловік, чия творчість до цих пір приносить задоволення і надихає мільйони дорослих і дітей, навчився перетворювати свої дивні мрії у меті. Реальні цілі, які конкретні, зрозумілі, знаходяться під його контролем, і, значить, досяжні. [22]

Застосування цієї методики на собі і на своїх мріях, цілях, проблеми і завдання. Дозволить рухатися до своїх цілей трохи швидше, легше і ефективніше.

- Як ви дізнаєтеся, що досягли мети?

- Що ви побачите, відчуєте і почуєте, коли мета буде досягнута?

- І що змінилося у вашому житті?

- На скільки ви впевнені, що всі ваші мрії та цілі - це те, до чого ви прагнете?

- Чи впевнені Ви, що після досягнення своїх цілей, ви дійсно станете щасливою людиною?

- Чи знаєте ви людей, які точно знають, куди і як треба йти? І нікуди не йдуть.

- Чи знаєте ви, що будь-які зміни на краще вимагають зусиль?

- І що б їх зробити - потрібна мміцна мотивація, яка буде сильніше рутини, побуту і дрібних звичок?

- Як її створити, підтримувати й активізувати?

Ви перевірите, на скільки вони відповідають вашим внутрішнім цінностям і переконанням.[22]

Розглянемо що таке самооцінка та впевненість у собі.

Впевнений в собі людина:

- Висловлює бажання і прохання прямо і від першої особи; його легко зрозуміти

- Позитивно оцінює свої можливості, ставить перед собою важкі цілі і досягає успіху

- Визнає свої заслуги і досягнення

- Серйозно відноситься до своїх та чужих словами і бажанням - шукає шляхи для загального задоволення, з огляду на свої і чужі потреби.

- Позитивно оцінює свої можливості, а, отже, може ставити перед собою важкі цілі і досягати успіху.

- Розглядає досягнуту мету, як успіх і досягнення. Якщо досягти бажаного немає можливості, він ставить більш реалістичні цілі і витягує урок і користь з виконаної роботи. Таке ставлення до успіху дає сили для подальших дій з постановки нових цілей і досягненню успіху. Хто хоче досягти мети-шукає засоби, хто не хоче - причину!

- Всі дії здійснює в міру потреби, не відкладаючи на "потім".

- Серйозно відноситься до своїх словами і дій. І так само серйозно ставиться до слів і дій інших людей. Вислухавши співрозмовника, він знаходить способи задоволення його потреб, і потреб тих, з ким спілкується.

- Впевненість у собі можна описати як позитивне відчуття себе і віру в свої можливості.

Щоб стати впевненим у собі потрібно мати адекватну самооцінку.

Адекватна самооцінка - це збіг очікувань щодо своїх можливостей і реальних можливостей. Формування адекватної самооцінки неможливо без дії та аналізу результатів цих дій. [53] Людина, що володіє адекватною самооцінкою відчуває себе гарним і як наслідок - вірить у свою успішність. Вона ставить багато цілей і вибирає адекватні засоби для їх досягнення. Відповідальність її не лякає, а віра в успіх дозволяє не звертати уваги на тимчасові невдачі і помилки.

Самооцінку можна розділити на дві складові:

- самовідчуття, образ себе

- самоаналіз себе і своїх можливостей

- Неадекватна самооцінка (завищена, або занижена) заважає у спілкуванні, перешкоджає самореалізації.

Завищена самооцінка ("манія величі") - це переоцінка себе і своїх можливостей, самоствердження за рахунок чужих досягнень. Людина із завищеною самооцінкою завжди вважає, що він має рацію і що навколишні повинні йому підкоряться. При заниженої самооцінки ("комплекс неповноцінності") людина не вірить у власний успіх, не вживає заходів, щоб досягти мети. При заниженої самооцінки з'являється маніпуляція: "Я не можу впоратися - допоможіть мені!" [44]

Завищена самооцінка так само шкідлива, як і занижена. При завищеній самооцінці формуються високі вимоги до себе, ставляться нереалістичні цілі, при недосягненні яких людина захворює.

Людина із заниженою самооцінкою відчуває себе поганим і недостойним успіху. Відсутність віри в себе на заваді досягненню цілей, роблячи їх скромними, але більш досяжними. Відповідальність викликає сильну тривогу. Непевність приводить до меншої продуктивності, а позитивні події приносять менше радості. Занижена самооцінка не дозволяє людині повністю використовувати свою енергію, яка виливається в підвищену тривожність і різні залежності.

Адекватна самооцінка - перший крок на шляху впевненості в собі, на шляху до успіху. [47]

Розглянемо що таке самодисципліна та дисципліна.

Одного разу у Серафима Саровського запитали: "Чого не вистачає сучасним подвижникам для того, щоб вони стали святими?" Він відповів так: "Тільки одного - рішучості".

Але це відноситься не тільки до святості, але й до всіх людських починань в житті. Люди завжди намагаються залишити собі трохи місця для кроку назад.

Хочеться бути здоровими, сильними, успішними, ми ставимо мету, малюємо плани, але часто піддаємося миттєвим бажанням, які абсолютно не відповідають обраному нами шляху. Чому?

Всі ми розуміємо, що корисно, що шкідливо, що веде до здоров'я і енергійності, а що до занепаду і невдачі, питання тільки в тому, на що ми готові, щоб слідувати наміченим курсом . Розглянемо одне з найважливіших понять будь-якої системи особистісного зростання або оздоровлення - самодисципліну.

Самодисципліна - це дисципліна власної поведінки, повний самоконтроль над ним. Що означає самоконтроль? Він може бути присутнім тільки при чіткому баченні кінцевої точки шляху. Скажімо, людина пристрасно бажаєте досягти чогось, ставите мету, плануєте передбачаєте дії, які, як людина вважає, приведуть її до бажаного результату, і ось тут включається самодисципліна. Для того щоб досягти своєї мети, людина повинна робити те, що вона запланували, навіть якщо в даний момент їй хочеться зворотного. [44]

Американський фахівець особистісного зростання Стів Павлина говорить, що самодисципліна - це здатність робити ті самі , заплановані людиною дій, не залежно від емоційного стану. Розглянемо більш детально його систему розвитку в цьому напрямку. Він вважає, що самодисципліну можна накачати подібно м'язі, застосовуючи ті ж принципи, що і в силовому тренінгу. Скажімо, починати краще з малих навантажень, поступово і постійно їх нарощуючи.

Самодисципліна по Стіву Павлині тримається на п'яти стовпах: прийняття, силі волі, тяжкій праці, старанні і завзятості .

Прийняття на увазі під собою тверезу самооцінку свого справжнього рівня розвитку. Якщо, знову ж таки, проводити паралель із силовим тренуванням, то ви повинні будете деякий час, можливо довгий, працювати з невеликими вагами, розуміючи, що ваш організм ще слабкий і нетренованих. Виявляючи непотрібне геройство, ви швидше за все повинні кинути заняття максимум через тиждень тренувань.

Сила волі, у відповідності з розумінням Стіва, не може діяти довгостроково, її функція задати напрямок, створити умови для бажаного способу життя. Наприклад, ви вирішили скинути зайву вагу. Людина зусиллям волі приймаєте тверде рішення, плануєте потрібні дії. Далі купуєте в магазині тільки ту їжу, яка не буде перешкоджати їй у досягненні мети, записуєтесь в спортзал, готуєте дієтичні страви на тиждень вперед і домовляєтеся з приятелем про ранкові пробіжки. Все! Це справа одного дня, далі їй залишається тільки котити по створеній нею колії, незначно коректуючи зусиллям волі відхилення від заданого курсу.

Важка праця полягає в тому, що ви не будете шукати легких шляхів. Припустимо, у людина є деякі проблеми зі спиртним, вона вважає, що ситуація починає виходити з під контролю і вирішуєте назавжди кинути пити. Можна піти двома шляхами: перший - наполеглива робота з подолання своїх бажань, другий - просто піти і закодуватися, не пити з страху. Останній варіант легше, але він недовговічен, швидше за все після терміну кодування ви знову зап'є, тому що не зможете за такого підходу достатньо попрацювати над самодисципліною. Якщо ж людина над чимось довго і важко працювали, то їй буде набагато складніше розлучитися з результатом своєї праці. [26]

Намагання, уважне ставлення до всіх своїх повсякденних справ. На відміну від важкої праці, справи ці зовсім не обов'язково повинні бути важкими. Намагання - це здатність ефективно організувати свій час, з огляду на все: порядок на робочому столі, готування, прання, прибирання і т.д. Це підвищення продуктивності в буднів життя.

І останнє в списку стовпів самодисципліни Стіва Павичі - завзятість. Продовжувати діяти, незважаючи ні на що. Тут, Стів чітко відокремлює завзятість від впертості. Бувають випадки, коли заради загального успіху справи потрібно коригувати цілі, відмовлятися від одних і ставити нові. Головне - розуміти, заради чого це робиться. [28]

Вправа «Позбавлення від негативних емоцій» допоможе зняти нервову напругу і позбавитися від негативних емоцій. Така вправа складається з декількох кроків. Ця вправа бажано виконувати спільно з дитиною, своїм прикладом показуючи, як можна позбавлятися від поганого настрою, таких негативних емоцій, як гнів, гнів, злість. Найчастіше цю вправу складається з декількох кроків.

Закривши очі і розслабившись, можна уявити собі картину, яка повинна нагадувати реальну негативну ситуацію. Можна абстрагуватися від самого себе в цій ситуації і подивитися на свої дії ніби з боку. Наступним кроком необхідно спробувати оцінити власні дії і вчинки, дати адекватну оцінку своєму «двійника». Прокручуючи негативну ситуацію повторно, але вже з боку, як спостерігач, а не учасник, людина може побачити те, що не бачив, перебуваючи в гущі подій. Таким чином, можна подумки виправляти ситуацію так, як це хочеться самій людині. А коли все йде саме так, то й настрій буде поступово виправлятися на краще. Таку вправу можна застосовувати перед сном, для того, щоб позбутися від поганого настрою. Особливо це корисно людям з нестійкою психікою і легко збудливим. [26]

Головний козир вправи «Робота із занепокоєнням» - це самонавіювання, яке допомагає регулювати свій стан в залежності від того, яких результатів необхідно досягти. Наприклад, перед виступом у великій аудиторії людина може вирішити, як він буде себе вести, що буде говорити, де буде стояти і як буде реагувати на питання, які викликають у нього занепокоєння. Вибудувавши, таким чином, своє «віртуальне» поведінку, можна домогтися того, що рівень стресового стану і занепокоєння значно знизиться. Цю вправу можна використовувати не тільки перед виступами, а й у будь-який інший життєвої ситуації. Наприклад, у випадку, коли людина змушена не по своїй волі жити тривалий час без комп'ютера. [46]

2.3 Організація проведення і результати педагогічного експерименту