Розвиток обдарованості молодших школярів у процесі вивчення математики

Слід зазначити, що в психологічній та педагогічній науці існує чимало визначень обдарованості і кожен науковець, аналізуючи та розробляючи цю проблему, орієнтується на той зміст, який вкладав в це поняття. Це зумовило виникненню багатьох визначень таких понять, як "обдарованість", "талант", "здібності".

Досить тривалий час вчені не розмежовували такі поняття, як "обдарований", "здібний", "талановитий", вживаючи ці терміни як синоніми і вважали, що вони відображають ступінь вираженості здібностей.

Проте, проаналізувавши численні дослідження вчених, доходимо висновку, що ці поняття мають суттєву відмінність. Варто зазначити, що попри численну різноманітність визначень поняття "обдарованість" можна лише приймати думки кожного з авторів, аналізувати їх і робити висновки, розділяючи точку зору одного з них. Або узагальнювати все і приходити до свого розуміння даних понять. Ми будемо орієнтуватися на таке визначення обдарованості: "обдарованість -- комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми."

Також суперечливим є питання: яких дітей називати обдарованими, чи існує єдина обдарованість тощо. Проаналізувавши літературу з даних питань ми визначили, що словосполученням "обдаровані діти" (обдарована дитина) позначається якась винятковість. В даному випадку обдарованість виступає як інтеграція різних здібностей з метою досягнення позитивних результатів конкретної діяльності. Тому в практичній роботі з дітьми замість поняття "обдарована дитина" слід використовувати поняття "ознаки обдарованості дитини" (або "дитина з ознаками обдарованості").

Також нами були висвітлені особливості навчання і виховання обдарованих дітей, організація роботи з ними. Оскільки обдаровані діти виділяються від своїх однолітків певними здібностями, тому навчання повинно бути спрямовано саме на розвиток цих здібностей. Цій меті, на думку більшості вчених, слугують використання індивідуальної та групової роботи, застосування проблемного та дослідницького викладу матеріалу. Цікавою є зарубіжна практика роботи з обдарованими дітьми, коли створюють гомогенні групи, в яких є змога ефективніше організувати навчання обдарованих, використовують індивідуальний підхід у навчанні, прискорене засвоєння курсу школи чи окремих курсів, гнучкість навчального розкладу, створюють міжшкільні спеціальні курси для обдарованих дітей тощо.

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗДІЙСНЕННЯ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З МАТЕМАТИКИ

2.1 Сутність позакласної роботи з математики та її організація

Школа є ланкою між дитиною і суспільством, яка допомагає їй стати гідним членом цього суспільства. Вона формує дитину як особистість [17, 12].

Знання, які подаються на уроці не є достатніми, щоб пізнати все. З метою розширити і поглибити ці знання, розвинути творчі нахили у дитини, побудувати її свідомість використовують позакласну роботу, тобто роботу, яка виходить за межі класної кімнати.

Позакласна робота - це організована на добровільних засадах діяльність учнів, спрямована на розширення й поглиблення їхніх знань, умінь і навичок, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до навчання [57, 255].

Позакласна робота -- різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи [24, 329].

В.О. Сухомлинський був глибоко переконаний, що можливості для всебічного розвитку школярів у позаурочний час дуже широкі, а здібності і схильності дітей - різнобічні.

"Різноманітні види праці, з якими стикається дитина, - це своєрідні… магніти різної сили, які притягують чутливу стрілку компаса, що вказує дитині її шлях. Чим сильніший магніт, чим цікавіша праця, до якої залучається дитина, тим яскравіше розкриваються її здібності, нахили і покликання саме до цієї праці" [52, 98].

Н.К. Крупська зазначала, що позакласна робота допомагає правильному вихованню дітей, створює умови для їхнього всебічного розвитку: "Потрібно підхоплювати ініціативу самих дітей, допомагати їм у творчій діяльності, керувати ними, правильно спрямовувати їхні інтереси" [28, 224].

Отже, позакласна робота проводиться в атмосфері, наближеній до школярів, вона пристосована до режиму їх дня. Тому школа може охопити позакласною роботою всіх без винятку учнів, враховуючи при цьому індивідуальні особливості кожного.

Позакласна робота в більшості випадків нерозривно пов'язана з навчально_виховним процесом, що здійснюється на уроках, і ґрунтується на знаннях навичках і уміннях, набутих під час навчальних занять. Вона не регламентована обов'язковими програмами, що надає їй гнучкості і дозволяє краще враховувати особисті прагнення кожної дитини [24, 330].

Завдання позакласної роботи -- закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих в процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів в різних напрямах виховання [24, 330].

Завдання позакласної роботи математичного характеру - закріплення, збагачення та поглиблення знань набутих в процесі вивчення певної теми чи розділу з математики, а також застосування їх на практиці, розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування у них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти, формування інтересів до вивчення математики, розвиток логічного мислення, кмітливості, інтелектуальних здібностей, організація довкілля школяра, відпочинку та розумних розваг.

Головна мета позакласної роботи випливає з основної програми з математики, а саме: уточнення, поглиблення і розвиток сенсорних умінь школярів; розвиток математичного мислення; збагачення і розвиток пізнавального досвіду дітей; розвиток інтересу до вивчення математики.

Організація даної роботи здійснюється з урахуванням побажань батьків, інтересів і нахилів учнів на принципах добровільності, самостійності вибору виду діяльності, взаємоповаги і співробітництва. Особливістю її є також те, що їй властиве багатство і різноманітність форм. Пояснюється це не тільки характером завдань, які вона виконує, а й складом учасників. Для такої роботи характерне і те, що дитина не боїться отримати погану оцінку.

Поряд з пізнавальними завданнями в системі позакласної роботи розв'язуються й виховні: формуються позитивні якості особистості, риси характеру, емоційно-вольова сфера, їхня самостійність, саморегуляція, чесність, наполегливість, працелюбство, акуратність [46, 78]. Крім того, позакласна робота розвиває такі якості як колективізм, відповідальність за доручену справу, акуратність, наполегливість.

Ця мета реалізується через створення сприятливих умов і дотримання ряду принципів:

1. Природовідповідного особистісного розвитку школяра, задоволення його базових органічних і ментальних потреб у пізнанні свого життєвого світу.

2. Добровільність та доступність, що передбачає право вибору та доступність у забезпеченні потреб особистості у творчій самореалізації, духовному самовдосконаленні, здобутті додаткових знань, умінь і навичок.

3. Науковість, яка передбачає створення оптимальних умов для розширення і поглиблення різноманітними засобами вагомих для кожної особистості, яка навчається, обґрунтованих понять, способів практичних дій.

4. Суспільна спрямованість діяльності учнів.

5. Гуманізація, що вивчає пріоритет завдань творчої самореалізації особистості, її виховання, створення умов для вияву таланту дітей, формування гуманної особистості, людяної, доброзичливої і милосердної.

6. Розвиток ініціативи, самодіяльності та активності особистості, що полягає у забезпеченні психолого-педагогічної атмосфери .

7. Громадянського виховання учнів, формування у них почуття любові до своєї Батьківщини, громадянських якостей та ідеалів через набуття відповідного соціального досвіду [57, 214].

Позакласна робота будується на розглянутих раніше принципах виховання, проте вона має і свої специфічні принципи:

1. Добровільний характер участі в ній. Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.

2. Суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав потребам розбудови української держави, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва.

3. Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. В позакласній діяльності слід враховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу.

4. Розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення особливої уваги творчому підходу до справи тощо.

5. Зв'язок з навчальною роботою. Позакласна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках. Так, знання з математики можуть бути поглиблені й розширені на тематичному вечорі, а з літератури -- під час обговорення кінофільму чи спектаклю за літературним твором.

6. Використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу потребує широкого використання пізнавальних ігор, ігор з комп'ютерами, демонстрування цікавих дослідів тощо [45, 17-19].

Порівняно з класно-урочною формою позакласна робота з математики має ряд особливостей:

1. За своїм змістом вона суворо не регламентована державною навчальною програмою. Однак на позакласних заняттях математичний матеріал пропонується відповідно до знань та вмінь учнів. Це означає, що при відборі завдань з математики для позакласних занять бажаним є безпосередній зв'язок з поточним програмовим матеріалом, але не обов'язковим. Треба виходити тільки з загального рівня знань та вмінь учнів з математики. Це означає також, що самі завдання з математики за формою не обов'язково повинні бути точно такими ж, які зустрічаються на уроках (розв'язання прикладів, задач тощо).

2. Якщо уроки в усіх відношеннях плануються на 45 хвилин, то позакласні заняття залежно від змісту й форми проведення можуть бути розраховані і на 2_3 хвилини, і на цілу годину.

3. Якщо класно-урочна форма вимагає постійного складу учнів, об'єднаних в колектив за віковою ознакою, з урахуванням мікрорайону проживання, то для позакласної роботи з математики діти з даної школи можуть об'єднуватись в групи, навчаючись або в одному й тому ж класі, або в різних класах; при цьому групи утворюються на добровільних засадах. Склад учнів, навіть за наявності однієї й тієї ж форми позакласної роботи, може змінюватись (наприклад, склад редколегії математичної газети).

4. Позакласна робота характеризується різноманітністю форм і видів: групові заняття, гуртки, математичні куточки, вікторини й олімпіади, клуби, екскурсії і тощо.

5. Особливістю позакласної роботи з математики є цікавість пропонованого матеріалу або за змістом, або за формою, більш вільне виявлення своїх почуттів молодшими школярами під час роботи, більш широке використання ігрових форм проведення занять та елементів змагання на них [24, 335].

Позакласна робота з класно-урочною має загальні риси:

1. Методологічною основою навчання в тому й іншому випадку є врахування індивідуальних особливостей учнів, гуманізація навчання та диференційований підхід.

2. В обох видах роботи в процесі навчання молодших школярів дотримуються одні й ті ж дидактичні принципи: науковість, свідомість та активність учнів, наочність, індивідуальний підхід.

3. Обидва види роботи як дві частини єдиного навчально-виховного процесу не лише сприяють формуванню знань, вмінь, навичок та любові до математики, але й вихованню моральних якостей [24, 336].

Отже, позакласна робота сприяє розвиткові мислення молодших школярів. В учнів, що беруть участь в позакласній роботі, виховується почуття відповідальності за доручену справу, дисциплінованість, діти привчаються виконувати роботу своєчасно.

2.2 Форми і види позакласної роботи з математики

Позакласній роботі з математики властиве багатство і різноманітність форм і методів.

За формою розрізняють такі позакласні роботи: навчальні, ігрові, змагальні, індивідуальні, групові.

За методами: роз'яснювально-ілюстративні, бесіди, ігри, спостереження, досліди, проблемно-пошукові.

За місцем проведення: шкільні - клас, спортивний зал, актовий зал; позашкільні.

За способом організації діяльності школярів поділяють на індивідуальну, гурткову та масову позакласну роботу [2, 180].

Масові форми це свята, ранки, збори, лінійки, фестивалі, огляди, виставки, екскурсії, зустрічі, суботники, ігри-подорожі, конкурси, вікторини.

Масові заходи відбуваються епізодично. Вони охоплюють значну кількість дітей.

Групові форми це об'єднання дітей за інтересами: кружки, клуби, лялькові театри (постійний склад, план роботи); а також патрулі, загони "друзів птахів" (тимчасові об'єднання) та ін.

Різноманітні індивідуальні форми занять: конструювання, моделювання, колекціонування, вирощування рослин, малювання, ліплення, аплікація, вишивання, випалювання, випилювання, розв'язування задач, цікавих завдань з математики, мови, тощо [2, 182].

На думку багатьох дослідників і практиків найефективнішими формами роботи з обдарованими дітьми в позакласній діяльності виділено групову та індивідуальну форми. Це визначено по-перше тим, що дітей, обдарованих в тій чи іншій сфері діяльності в загальноосвітніх школах навчається мало, по-друге тим, що обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні однолітки; через прагнення до пізнання обдаровані діти нерідко монополізують увагу вчителів, батьків та інших дорослих. Це викликає тертя у їхніх стосунках з іншими дітьми. Нерідко обдаровані діти нетерпимо ставляться до дітей, рівень інтелектуального розвитку яких є нижчим за їхній [62, 43].

При виборі форм позакласної роботи необхідно їхнє розумне сполучення. Наприклад, якщо в класі працює клуб з освітнім ухилом, то на ранках і зборах, у конкурсах і бесідах повинна бути широко представлена тематика естетичного напрямку, літературно-музичні композиції, конкурси на краще виконання пісень, бесіди по картинах художників, виставки малюнків і виробів. Відсутність у класі кружка "Юний математик" заповнюється проведенням ранку "Веселого та кмітливого математика", математичних конкурсів і вікторин [24, 340].

Але правильний вибір організаційних форм ще не визначає їхньої виховної ефективності. Необхідна відповідна організація позакласної роботи. Це значить, що в ході проведення позакласного заходу між дітьми повинні скластися відносини, що виховують у них культуру поведінки, дисциплінованість і взаємну вимогливість. Тому вчитель повинний детально продумати, як буде проходити позакласний захід, якими будуть відносини дітей у спільній діяльності [4, 10].

Для роботи з дітьми з математики вчителі-практики використовують такі види позакласної роботи, як:

1. Цікава математика у хвилини відпочинку.

2. Групові позакласні заняття.

3. Гурткова робота з математики.

4. Клубна форма позакласної роботи з математики.

5. Математика на екскурсіях.

6. Математичні вікторини, олімпіади [4, 11].

Цікава математики у хвилини відпочинку

Давно встановлено, що окремі вправи з цікавої математики, математичні ігри можуть давати дітям таке ж задоволення, так само бути засобом розумного відпочинку, як і елементи цікавого матеріалу, пов'язаного зі спортом, літературою та іншими областями науки, мистецтва. Треба лише вміло добирати математичні завдання, щоб вони викликали цікавість у молодших школярів, адже пробудити інтерес до математики - найголовніша мета, до якої прагне вчитель у зв'язку з завданням підвищення рівня процесу навчання математиці. Для вирішення цієї задачі доцільно використовувати хвилини цікавої математики. З них звичайно і зароджується інтерес дітей до позакласних занять з математики, бажання брати участь в роботі гуртка, у випуску газети та інших видах роботи з математики [34, 24].

Для проведення хвилин цікавої математики можуть бути використані відпочинок в групі подовженого дня, окремі моменти під час прогулянок з групою учнів, деякі класні збори, хвилини відпочинку під час екскурсій в природу тощо.

Оскільки мова йде про хвилини цікавої математики, то для пожвавлення і підтримання інтересу до завдань останні повинні задовольняти наступним умовам:

1) бути несхожими на звичайні математичні завдання, пропоновані на уроках;

2) зміст завдань повинен бути зрозумілим дітям;

3) розв'язання завдань повинно бути доступно кожному з присутніх дітей;

4) відповіді повинні отримуватись швидко, якщо необхідні обчислення, то вони повинні виконуватись лише усно [56, 55].

Хвилини цікавої математики проводяться епізодично. Вони можуть плануватися учителем у зв'язку з поставленою метою, наприклад викликати у дітей інтерес до організації математичного гуртка, до випуску газети тощо.

З цікавістю діти беруться за відгадування простих ребусів. При цьому слід пропонувати не будь-які ребуси, а лише ті, які мають певний зв'язок з математикою: або в його зображенні зустрічаються математичні знаки, або у відповіді міститься математичний термін, або мають місце першу та другу ознаки одночасно. Ребуси можна заздалегідь зобразити на листах паперу. Тоді в будь-який час учитель може запропонувати дітям їх для розгадування (Додаток 1).

Діти завжди із захопленням відгадують загадки. Тут також слід звернути увагу на те, що загадки повинні мати якісь математичні елементи. Найчастіше таким елементом є число, яке міститься в загадці та служить однією з ознак, за якою відбувається пошук відповіді на загадку. В інших загадках можуть зустрітися математичні відношення ("рівність", "більше", "менше") або відповіддю є термін, пов'язаний з математикою (Додаток 2).

Доцільно також пропонувати дітям в хвилини відпочинку рухливі математичні ігри, наприклад "Арифметичний квач", "Знай таблицю множення" (Додаток 3).

Позакласні заняття

В результаті знайомства дітей з елементами цікавої математики в хвилини відпочинку може виникнути в них інтерес до систематичного проведення групових позакласних занять.

Групові позакласні заняття з математики проводяться після уроків, але не по змісту, не по формі вони не схожі на заняття, які організовуються для відсталих учнів [56, 56].

Ми виходимо з того, що головною метою групових занять на позаурочному часі являється посиленням інтересу дітей до математики. Молодші ж учні знаходяться в такому віці, коли їхні інтереси до того чи іншого навчального предмету не визначились, коли інтереси тільки формуються. Тому до позакласних занять з математики, так наприклад, як до позакласного читання, корисно привертати всіх учнів класу. Роботу цю необхідно розпочинати з 1 класу [56, 56-57].

В 1 класі позаурочні групові заняття з математики проводяться епізодично. В 2-4 класах ці заняття проводяться систематично, але не частіше 1-2 разів в місяць, так як до них потребується велика підготовка.

Тривалість групових позакласних занять з математики повинна бути в 1 класі - 20- 25 хвилин, в 2 - 25-35 хвилин, в 3-4 - 35-40 хвилин.

Позакласні заняття з математики можуть бути тематичними, але частіше всього проводяться комбіновані заняття, матеріал яких зазвичай непов'язаний з темами останніх уроків з математики [2, 183].

Підтриманню інтересу у дітей протягом всього заняття сприяє його організація. Кожне позакласне заняття складається з 3 частин: вступної, основної, заключної [12, 37-39].

У вступній частині діти відразу відчувають незвичайність цих занять. Дітям пропонуються ребуси, задачі в віршах, або вчитель в ситуацію занять вводить героїв дитячих казок, від імені яких пропонуються різні завдання математичного характеру. В основну частину входять завдання, які вимагають більш напруженої розумової діяльності учнів, уваги і зосередженості. Діти вирішують різні математичні задачі, виконують логічні вправи, вирішують задачі - жарти. Основним змістом заключної частини заняття є загадки і математичні або логічні ігри. Корисно закінчувати заняття в той момент, коли діти готові з цікавістю повторити гру. Ці бажання, які збереглися будуть слугувати зарядом інтересу до наступних позакласних занять, так як у молодших учнів інтерес до математики поки ще тісно переплітається з прагненням до ігрової діяльності. Тому закінчуючи гру, потрібно дітям сказати, що гру можна провести ще раз на наступному позакласному занятті [12, 38].

При проведенні позакласних занять необхідно ретельно продумати використання наочності. З однієї сторони, наочність повинна бути цікавою, з другої - вона повинна впливати на розумову діяльність дітей щодо розв'язання того чи іншого запитання, запам'ятовування деталей математичного або логічного завдання.

В процесі занять необхідно забезпечити диференційований підхід. Враховуючи особливості окремих учнів, слід запропонувати запитання і завдання, спрямовані на розвиток уваги, пам'яті на числа, розширення загального кругозору, прищеплення інтересу до розв'язання задач тощо.

Гурткова робота з математики

У початкових класах отримали розповсюдження різноманітні предметні гуртки, в тому числі й математичні. Для молодших школярів властива невгамовна цікавість, яку слід підтримувати й скеровувати. Організація гуртків - це засіб, який сприяє задовольнянню дитячої цікавості. Але це тільки одна з причин, яка викликає необхідність організації гуртків. Математичний гурток в процесі своєї роботи допомагає розширенню світогляду учнів в різних областях елементарної математики [34, 27].

Гурткова робота допомагає розвитку у дітей математичного кругозору, мислення, умілому використанню символіки, правильному застосуванню математичної термінології, вмінню відволікатись від всіх якісних сторін предметів і явищ, зосереджувати увагу тільки на кількісних, вмінню робити доступними висновки і узагальнення, обґрунтовувати свої думки.

Участь дітей в роботі гуртків сприяє вихованню їх суспільної активності. Робота гуртка спрямована на серйозну увагу на підвищення інтересу до математики не тільки гуртківців, але і решти учнів класу.

Гуртки створюються на добровільних засадах. Але потрібно враховувати ту обставину, що в школі і в класі часто організовуються одночасно декілька гуртків і діти прагнуть прийняти участь відразу в декількох із них. Застерігаючи дітей від навантаження, вчитель може практично запропонувати тільки окремим дітям включитися в роботу математичного гуртка, а іншим - в інші гуртки. При відборі дітей в гурток потрібно враховувати їх здібності, можливості та інтереси. В молодших класах гуртки до гурткової роботи доцільно залучати не тільки самих здібних і підготовлених учнів. Потрібно намагатися визвати інтерес до гурткової роботи з математики середніх і слабких дітей [32, 16].

Гуртки можуть створюватися як загально-шкільні, для учнів паралельних класів, так і для дітей одного класу [56, 60].

Створювати гурток слід тоді, коли у вчителя розроблено план конкретних заходів, до виконання яких можна залучити школярів. Для дітей привабливо не стільки те, що вони почують, дізнаються нового в гуртку, а те, що нового вони будуть робити самостійно. Звідси випливає, що до підготовки чергового заняття необхідно залучати самих учнів. На заняттях гуртка можуть бути присутні не лише його члени, але й усі бажаючі. Тому про заняття гуртка треба повідомляти всіх учнів.

Організованим математичним гурткам, після колективного обговорення, члени гуртка дають назву. Роботу математичного гуртка слід проводити не частіше, ніж раз на два тижня, оскільки кожне заняття вимагає ретельної підготовки як з боку учителя, так і з боку учнів.

На заняттях гуртка слід відмовитися від тривалих доповідей. Якщо повідомлення велике, його слід розбити на короткі розповіді, які готують кілька членів гуртка. Ще краще, якщо цей виклад буде інсценований [32, 17].

Методи проведення занять в гуртку можуть бути такі: короткі повідомлення членів гуртка або виклад у формі інсценування, вправи з розв'язання цікавих задач, ребусів, загадок, задач підвищеної складності, розв'язання логічних вправ, екскурсії, спостереження за трудовою діяльністю дорослих у зв'язку з екскурсіями на виробництво, виготовлення наочних посібників, випуск газет, дидактичні ігри тощо. Всі матеріали - результати роботи гуртка - повинні зберігатися у відведеному місці. Члени гуртка періодично роблять виставки, на яких показують виготовлені наглядні посібники, математичні газети, збірники задач, складені членами гуртка, матеріали цікавих повідомлень, екскурсій тощо [12, 40].

Робота математичного гуртка має ряд відмінностей від проведення групових позаурочних занять:

1. В основу залучення учнів до гурткової роботи покладено принцип добровільності.

2. Під час підготовки і проведення занять з боку учнів проявляється значно більша самостійність та ініціатива. Позаурочні групові заняття з математики, як правило, готує і проводить сам учитель.

3. Методи проведення занять гуртка більш різноманітні, ніж методи проведення групових позакласних занять [32, 20].

Клубна форма позакласної роботи з математики

В практиці деяких шкіл зустрічається особлива форма позакласної роботи з молодшими школярами, яка називається клубом [31, 91].

Клуб організується в школі, якщо в ній є кілька паралельних класів. Він може бути створений спеціально для позакласної роботи з математики або як форма, що об'єднує позакласну роботу секцій з різних предметів. Якщо він створений для роботи тільки по математиці, то він може називатися клубом юних математиків (КЮМ). Якщо ж до клубу входить декілька секцій, тоді його назва може бути: клуб мислячих дітей (КМД), клуб допитливих і винахідливих (КДВ), клуб допитливих дітей (КДД) тощо [14, 5].

В члени клубу юних математиків вчителі початкових класів рекомендують та виділяють по кілька чоловік від кожного класу, враховуючи їхні здібності. Ці члени клубу складають його актив, але відвідувати засідання клубу можуть також інші учні.

Для керівництва позакласною роботою з математики в цьому клубі може бути виділений один учитель або роботу ведуть декілька вчителів по черзі, але згідно загального плану клубу. На допомогу вчителям виділяються учні старших класів. Учителі й старшокласники утворюють штаб клубу. Наявність колективного органу дозволяє творчо урізноманітнити роботу клубу. Штаб клубу - це організатор роботи, який планує всю його діяльність. Учні - члени клубу є безпосередніми активними учасниками всіх заходів клубу. Кожний вид діяльності членів клубу повинний збагачувати новими знаннями, організаційними навичками та практичними вміннями [33, 20].

Клуб юних математиків працює за планом, складеним учителем, який веде в ньому основну роботу, затвердженому після вільного обговорення на засіданні штабу.

В школі для роботи клубу виділяється одна з класних кімнат. В клубі повинні бути зосереджені різні математичні, логічні ігри, шахи, шашки, література з цікавої математики. На видному місці повинні знаходитись математична газета, питання, задачі математичної вікторини, списки переможців конкурсу з математики, конверти для питань учнів з написами “Запитуй - відповімо” тощо. В клубі на певному місці повинні бути вимірювальні інструменти та різні матеріали (папір, фарби, клей, пензлі, кольорові олівці та ін.), необхідні для виконання членами клубу різних видів робіт [31, 110].

Клуб юних математиків працює щотижня. В ці дні члени клубу збираються для випуску математичної газети або відбору матеріалів для конкурсів, оформлення відповідних стендів, для проведення репетицій, математичних ігор і т.д. в ці звичайні дні робота клубу проводиться під керівництвом старшокласників, які отримують консультації від вчителів. Однак контроль за результатами роботи членів клубу в ці дні здійснює вчитель, переглядаючи оформлення газети, стенду, зміст питань та задач для конкурсів тощо.

Один-два рази на місяць проводяться збори всіх членів клубу юних математиків. Такі збори відбуваються під керівництвом учителя. На зборах учитель проводить заняття, аналогічні позакласним груповим заняттям з математики або заняттям гуртка. Якщо членами клубу будуть учні з різною підготовкою, з різних початкових класів, то ці заняття можуть проводити два-три вчителі з відповідними віковими групами [56, 65].

Один раз на півріччя в клубі проводять змагання між командами паралельних класів. До змагань команди готуються заздалегідь. Весь сценарій проведення змагань штаб клубу готує також заздалегідь, розподіляючи ролі між командами. Члени штабу на цих змаганнях утворюють суддівську комісію. Кожній команді можна дати певну назву (Додаток 4).

Математика на екскурсіях

В навчальному процесі екскурсії являють собою один з методів наочного навчання. Екскурсія є також одним з видів позакласної роботи з математики [57, 222].

В початкових класах школи проводяться як спеціальні математичні екскурсії, так і екскурсії в природу, на виробництво. Математичні екскурсії мають на меті познайомити дітей з різними видами вимірювань на місцевості, з найпростішими вимірювальними приладами та їх практичним застосуванням. На цих екскурсіях діти навчаються провішуванню прямих на місцевості, вправляються у вимірювання відстаней на око, у вимірюванні відстаней до недосяжних точок тощо. Як приклад екскурсії можна навести екскурсію з провішування прямих на місцевості [56, 68].

Відомо, що відстані в десятки метрів між певними точками на місцевості можна виміряти правильно тільки за умови, якщо це вимірювання проводять по прямій лінії. Якщо пряма лінія заздалегідь не намічена, то вимірювання проводять не по прямій, а по ламаній лінії. В цьому випадку застосовують спосіб провішування. Полягає він у тому, що на місцевості проводиться не пряма, а лише окремі точки цієї прямої. Ними служать кілки, забиті в землю, або віхи. Чим частіше вони будуть поставлені, тим легше орієнтуватись по прямій під час вимірювання.

Під час екскурсії на місцевість корисно навчити дітей перш за все провішуванню прямих та вимірюванню відрізків прямих. З цією метою треба заздалегідь приготувати: 1) прапорець для сигналізації під час провішування; 2) 5 віх висотою 1,5 м; 3) 10-15 кілків заввишки близько 40 см кожний; 4) рулетку або мірну вірьовку з бирками через кожний метр. До виходу на місцевість в приміщенні вчитель демонструє процес провішування [56, 69].

Під час виходу на місцевість вчитель ділить дітей на бригади по 5-6 осіб. Для кожної бригади беруть комплект обладнання. Бригадам дають окремі завдання з вимірювання певних відстаней (в 40-50 м), між крайніми точками яких попередньо повинно бути проведено провішування прямих ліній.

Під час екскурсії на місцевість можна також навчити дітей визначати середню довжину свого кроку, а потім виміряти відстань кроками. Для цього заздалегідь вимірюється відстань, наприклад у 20 м. Потім кожний з дітей вільним кроком проходить цю відстань 4 рази, запам'ятовуючи або записуючи кількість кроків. Ці числа додають і отриману суму ділять на 4. Так вони дізнаються, скільки кроків в середньому кожний з них робить на відстані 20 м. Нарешті, ділячи 20 м на отриману середню кількість кроків, знаходять довжину свого кроку в дециметрах або сантиметрах [43, 5-6].

Математичні екскурсії корисно використовувати для розвитку у дітей окоміру. В житті часто доводиться вимірювати відстані очима. Наприклад, шофер повинен рухатись від другої машини на відомій дистанції, на відомій відстані до зупинки він повинен загальмувати тощо. І ці відстані їм визначаються тільки на око. Певні навики у вимірах на око потрібні кожній людині.

Найбільш доцільні такі виміри на око, коли відстань, висота, довжина предмета оцінюються шляхом порівняння з видимим і вже відомим значенням величини. Якщо відомо, що відстань між телеграфними стовпами складає 50 м, то знаходячись на прямій дорозі, вздовж якої ідуть телеграфні стовпи, діти можуть визначити відстань до окремих дерев, до мосту, до будівлі, розташованих біля дороги. Для цього вони можуть порахувати кількість проміжків між стовпами від місця, де стоять, до окремого дерева, або до мосту, чи до будівлі край дороги. Помноживши 50 м на одержане число проміжків, знаходять відстань до об'єктів. Аналогічно можна визначити відстань між предметами, які розташовані на дорозі, яка йде під прямим кутом до направлення нашого погляду і вздовж якої поставлені телеграфні стовпи [56, 70].

Орієнтуватися у визначенні відстаней можна також, користуючись таблицею розрізнення предметів. Бажано, щоб діти поступово знайомились з цією таблицею і в результаті практичного її використання запам'ятовували окремі її дані (Додаток 5).

Користуючись таблицею потрібно зважати на умови в яких проводиться спостереження. Наприклад, предмети будуть здаватися ближче, чим є насправді, якщо: 1) вони яскраво освічені; 2) між предметом, який спостерігається, і учнем немає інших предметів (при вимірюванні відстані у відкритому полі); 3)предмет розміщений на горі і його видно на фоні неба; 4) здовжений предмет розміщений вертикально, а не горизонтально [56, 70].

І навпаки, предмети будуть здаватися далі, ніж насправді є, якщо: 1) під час дощу і туману; 2) якщо між предметом, який спостерігається, і учнем знаходяться проміжні предмети; 3) якщо спостерігач на горі, а предмет внизу.

Для вироблення вміння визначати розміри на око в умовах місцевості корисно проводити вправи, коли розміри предметів чи відстані спочатку визначаються на око, а потім ці результати перевіряють інструментальними вимірами. Останні вправи корисно організовувати у формі гри - змагання.

На математичних екскурсіях діти набувають нові знання, тому в процесі екскурсії увага їх зосереджена, вони розмірковують. Це зобов'язує вчителя при плануванні екскурсії передбачити не тільки час на рух і освітню частину, але і на відпочинок, який повинен бути розумно організованим. На екскурсію передбачається не більше 1,5 годин, з яких 30 хвилин відводиться на 2 перерви. В хвилини відпочинку корисно організовувати рухливі ігри [56, 70-71].

Математичні екскурсії плануються також, як і інші види позакласних заходів, так же, як і уроки.

Перед проведенням екскурсії учитель сам повинен відвідати відповідні пункти, виділити роботу для кожної учнівської бригади, провести ці роботи, передбачивши всі елементи безпеки. В цей час корисно врахувати час на рух до місця екскурсії та назад, намітити місця, зручні для відпочинку дітей.

Математичні вікторини, олімпіади

Вікторина - це одна з форм організації змагання між командами, між окремими членами в області математики чи інших наук. Організація вікторин - одна з форм позакласної роботи з математики. Змагання в формі вікторини, яке допомагає виявити найкращого з математики, найбільш кмітливу команду, найкращий клас, проводиться таким чином: пропонується система питань, задач, прикладів, доступних певній віковій групі учнів. Діти в добровільному порядку розв'язують задачі, приклади, відповідають на питання та в усній чи письмовій формі повідомляють результати. Перевірка якості результатів виконання завдань та відповідний облік допомагають виявити найкращого математика або клас [34, 56].

Організація вікторини вимагає не так уже й багато часу. Цим вона приваблює вчителів. Вікторини проводяться всередині класу, математичного гуртка, в клубі юних математиків.

Вікторини проводять з метою підвищення інтересу учнів до математики. Зміст та кількість завдань для вікторини залежать від того, в яких умовах та з яким складом учнів вона проводиться.

Найчастіше вікторина проводиться так, що на певний час (наприклад, тиждень) пропонується декілька питань, завдань з математики (6-8). Ці питання та завдання можуть бути запропоновані через стінну газету або оформлені на спеціальному плакаті з яскравим закликом до учнів. Діти протягом тижня виконують запропоновані завдання, відповідають на питання, розв'язують завдання та приклади, свої роботи в письмовому вигляді з вказаним прізвищем та класу, в якому вони вчаться, вкладають у відповідні конверти [56, 73].

Якщо вікторина проводиться в класі чи клубі юних математиків і в усній формі, то включається 8-10 не важких запитань, завдань, які потребують тільки усних способів рішення, виконання. Серед них можуть бути запитання захоплюючого характеру. Ці запитання і завдання продумуються раніше. При проведенні вікторини в класі в ролі ведучого виступає вчитель, а в клубі - виступають дві людини (два учня старших класів або вчитель з помічником ). Ведучі по черзі задають учням запитання. Коли один із ведучих читає завдання, то другий слідкує за тим, хто із присутніх першим підняв руку для відповіді. Учень, який відповів одержує прапорець або зірочку, де вказаний номер запитання, за відповідь на який він отримав цей знак. Після одержання відповідей на всі запитання вікторини рахують очки, які одержали команди чи окремі учні, і відзначають переможців [56, 73].

У вікторині повинні бути питання різного рівня складності, щоб в ній змогли взяти участь більшість учнів. Відповідь на кожне завдання, питання вікторини повинна бути оцінена певною кількістю очок.

Вікторина для виявлення кращих математиків як форма змагання між паралельними класами іноді проводиться в три тури. Перші два тури являють собою звичайні контрольні роботи з математики, однакової складності для паралельних класів, результати яких звичайно порівнюються. Вони є підготовкою до останнього туру, на якому учасникам вікторини спочатку даються дві обов'язкові задачі. Ті, хто їх розв'язав, отримують третю задачу підвищеної складності. Після трьох турів підводяться підсумки.

Виходячи з цілей, з якими проводиться вікторина може включати:

а) завдання для повторення однієї певної теми;

б) завдання для повторення основних розділів із всіх вивчених тем;

в) завдання, взяті з основних розділів вивчених тем, з включенням елементів зацікавленості [56, 74].

Частіше всього вікторини носять оглядовий характер з елементами зацікавленості (Додаток 6).

Шкільні математичні олімпіади являють собою більш масові змагання, оскільки вони охоплюють учнів не одного, а всіх паралельних класів школи [49, 35].

Математичні олімпіади для молодших школярів мають пропедевтичний характер. Основними рівнями олімпіад учнів початкових класів є: класні, шкільні, міжшкільні чи районні олімпіади і проводяться за умов належної уваги працівників методичних кабінетів.

Вкажемо на істотні особливості і необхідні умови ефективності математичних олімпіад молодших школярів:

- масовість - кожному учню повинна бути надана можливість взяти у ній участь (масовість забезпечується шляхом організації і проведення класних олімпіад);

- опосередкована та безпосередня участь батьків в їх проведенні (реально це досягається, якщо протягом даного часу учням в порядку підготовки пропонується розв'язати вдома певну кількість "нестандартних" задач);

- повне забезпечення вчителя "задачним матеріалом" як до змісту завдань самої олімпіади, так і підготовчої роботи (реальний захід - видання відповідного друкованого посібника масовим тиражем) [34, 83].

Олімпіади в школі проводяться раз на рік з метою підвищення інтересу учнів до математики, розширення їхнього світогляду, виявлення найбільш здібних учнів, підведення підсумків роботи математичних гуртків або клубу юних математиків, підвищення загального рівня викладання математики в початкових класах.

Олімпіади проводяться для учнів 3-4 класів. Шкільні олімпіади проводяться в два тури. В першому турі, з більш легким завданням, звичайно беруть участь всі учні третіх-четвертих класів. В другому турі приймають участь переможці першого туру.

Класні олімпіади проводяться на одному з уроків математики або в позаурочний час, (але після відпочинку учнів - 15-20 хв.).

Під час проведення олімпіад завдання даються з різних розділів математики: арифметики, елементів алгебри, геометрії. Організатори олімпіад повинні використовувати всі засоби, які б забезпечували повну самостійність учасників змагань під час виконання ними завдань [34, 84]. Справжні переможці виявляються лише тоді, коли всі учасники змагання поставлені в однакові умови. Однаковість умов досягається, по-перше, тим, що всім учасникам дають одні й ті ж завдання (не за варіантами), і, по-друге, забезпеченням умов для самостійного виконання кожним учасником цього завдання.

Безпосереднє керівництво шкільною математичною олімпіадою здійснює комісія, затверджена директором школи.

2.3 Стан проблеми в практиці школи

Метою констатувального експерименту є: з'ясувати стан проблеми у практиці сучасної школи, дати аналіз та оцінку реального стану даної проблеми.

Методика дослідження виявлення обдарованих дітей в початковій школі та роботи з обдарованими дітьми в процесі позакласної роботи з математики з метою розвитку обдарованості здійснювалася нами на основі поєднання різних методів дослідження:

1) аналізу науково - педагогічної та методичної літератури;

2) спостереження за діяльністю учнів та вчителів;

3) анкетування учнів та батьків;

4) тестування учнів;

5) бесіди з вчителями, батьками, учнями.

Це поєднання викликане необхідністю цілісного вивчення даної проблеми.

Всю різноманітність методів вивчення даної проблеми, ми розділили на три групи. До першої групи віднесли методи і прийоми, що базуються на висловлюваннях і судженнях: тести, бесіди, аналіз методичної літератури. Друга група - методи і прийоми, що базуються на спостереженні за діяльністю учнів. Третя група - методи і прийоми, що базуються на судженнях про учнів тих людей, що безпосередньо спілкуються з ними. Це анкети, отримані від батьків.

Одним із завдань експерименту було виявлення обдарованих дітей в загальноосвітній початковій школі. Весь процес діагностики обдарованості можна поділити на три етапи.

На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості від батьків і педагогів про високі успіхи в якій-небудь діяльності дитини.

Одним із найбільш вживаних нами методів на цьому етапі було спостереження.

В ході спостережень за відповідями учнів на уроках математики, їх активністю, виконанням самостійних робіт нами були виділені такі учні, які на нашу думку мають математичні здібності: Гончаров Олександр, Сокунова Ксенія, Гринько Дмитро, Шевельов Владислав.

Наступним кроком у досягненні нашої мети - опитування вчителів. Класний керівник висловила свою думку, з приводу обдарованих дітей. Вона запевнила, що про обдарованість в ранньому віці зарано говорити, краще виділяти не обдарованих дітей, а дітей, які мають певні здібності. Якщо ж говорити про здібних дітей в галузі математики, то вона виділила таких дітей: Гончаров Олександр, Гринько Дмитро, Мовчан Яна, Ткачова Маргарита, Шкульова Катерина, Коноплянников Максим. За її словами вони мають добре розвинену математичну пам'ять, їм притаманна висока здатність до логічного мислення в області кількісних та якісних відношень, швидкість і широке узагальнення матеріалу, легке переключення з однієї розумової операції на іншу, прагнення до ясності, простоти та раціональності суджень та рішень.

Також на цьому етапі ми використовували опитування батьків. Нами було запропоновано опитувальник для батьків на визначення здібностей (Додаток 7). питання складені відповідно до розподілу схильностей дитини на шість сфер:

· інтелектуальна;

· академічних досягнень;

· творчого, продуктивного мислення;

· спілкування і лідерства;

· художня;

· рухова.

За їх відповідями на кожну дитину була складена діаграма вираженості різних сфер (додаток 8).

Другий етап можна назвати діагностичним. З цією метою було використано низку методів виявлення обдарованості.

У нашому підході до розробки системи пошуку "обдарованих" дітей ми виходили з того, що незалежно від змісту, що вкладається в поняття "обдарованість", а також методик її діагностики, існування даної групи дітей повинне визначатися статистично.

Виходячи з визначення, словосполученням "обдаровані діти" (обдарована дитина) позначається якась винятковість, відхилення від норми. Згідно закону розподілу випадкових величин Гаусса-Лапласа, чим вище ступінь відхилення, тим рідше воно трапляється. Відомо, що відсоток відхилень, як у бік обдарованості, так і у бік відсталості, константен [1, 368]. Тому з'являється можливість, використовуючи науковий підхід, що спирається на статистично-математичні методи обробки даних психологічних тестів, одержувати надійніші і об'єктивніші результати при пошуку "обдарованих" дітей, ніж ті, які можуть досягатися емпіричними засобами [52, 223].

В основу нашого підходу покладена теоретична модель творчої обдарованості сучасного американського психолога Дж. Рензуллі [7, 129; 37, 148; 59, 179], який вважає, що інтелектуально-творча обдарованість визначається трьома основними компонентами:

1) пізнавальною мотивацією;

2) достатньо високим рівнем інтелектуального розвитку;

3) здібністю до творчості (креатівностью).

Для розробки системи пошуку обдарованих учнів нами був підібраний спеціальний комплекс з п'яти психодіагностичних методик, який відповідає вказаній теоретичній моделі: тест на інтелект (за Говардом Гарднером); тест на вивчення пізнавальної активності (розроблена Б.К. Пашнєвим); тест на вивчення мотивації школярів; тест на креативність (Девіса); тест на оригінальність мислення (П. Торренса).

Анкета по типах інтелекту розроблена згідно теорії Говарда Гарднера призначена для виявлення розвитку кожного з типів інтелекту відповідно до класифікації Гарднера. Анкета складається з 28 пунктів, кожен з яких відповідає типам інтелекту:

1 - лінгвістичний

2 - математико-логічний

3 - візуально-просторовий

4 - музичний

5 - міжособистісний

6 - внутрішньоособистісний

7 - кінестетичний.

Анкета сконструйована так, щоб можна було співвідносити сім основних типів інтелекту та виявляти провідний тип в кожного учня (Додаток 9).

Опитувальник вивчення рівня пізнавальної активності учнів розроблений у Харківському Науково-методичному педагогічному центрі управління освіти Б. Пашнєвим. Опитувальник дає змогу визначити рівень пізнавальної активності учня й порівняти його з нормативними показниками для різних вікових груп. Пізнавальна, розумова активність лежить в основі будь-якої діяльності школяра на усіх вікових етапах його розвитку. Пізнавальну активність зумовлюють: швидкість психічних процесів; легкість пробудження активності; її напруженість; наполегливість у засвоєнні нового матеріалу.

Опитувальник складається з 52 запитань, з яких 42 запитання спрямовані на вивчення пізнавальної активності, а 10 запитань - на дослідження показника відвертості або соціальної бажаності відповідей. Існують показники норми для 9-17- річних учнів, окремо для хлопчиків і дівчаток (Додаток 10).

Короткий тест творчого мислення П. Торренса призначений для виявлення творчих здібностей 6-8-річних учнів. Креативність (творчі здібності) автор визначав як чутливість до проблем, дефіциту знань, їхньої дисгармонії. Короткий рисунковий варіант складається з 10 незавершених малюнків, які учню пропонують завершити. Головними показниками є обчислювальні коефіцієнти оригінальності та гнучкості мислення. Для обдарованих дітей обидва показники, особливо оригінальність, мають бути значно вищими від вікових норм (Додаток 11).

Опитувальник схильності до творчості Г. Девіса призначений для виявлення схильності до творчої поведінки в повсякденному житті. Особистісні ознаки креативності визначають: бажання виділитися, допитливість, самодостатність, почуття гармонії та краси, альтруїзм, прагнення ризику, потреба в активності тощо. Опитувальник складається з 21 запитань, які діагностують креативність як особистісну рису. Для обдарованих дітей креативність - один з найважливіших показників, який характеризує їхню поведінку (Додаток 12).

Методика вивчення мотивації учнів призначена для вивчення рівня сформованості мотиваційної сфери. Учням пропонується вибрати 3 найбільш відповідних до них варіанти продовження пропозиції, щоб виключити випадковість вибору і одержати об'єктивні результати.

Кожен варіант відповідей має певну кількість балів залежно від того, який мотив він відображає: зовнішній мотив - 0 балів, ігровий - 1, отримання відмітки - 2 бали, позиційний мотив - 3 бали, соціальний мотив - 4 бали, навчальний мотив - 5 балів.

Якісний аналіз результатів діагностики спрямований на визначення переважаючих для даного віку мотивів (Додаток 13).

Після завершення всього комплексу тестування за 5 методиками ми вносили одержані результати за кожним тестом до "психодіагностичної картки визначення обдарованих учнів" (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Психодіагностична карта пошуку обдарованих учнів

№п/п	П.І. учня	Тест на інтелект	Пізнавальна активність	мотивація	Креативність (Девіса)	Оригінальність (Торренса)	Індекс обдарованості
		Провідний тип	К-ть балів	діапазон	Ведучий мотив	діапазон	К-ть балів	діапазон	К-ть балів	діапазон
1.	Білоусова Тетяна	Музичний, міжособистісний	20	0,5	П	0,5	14	0,5	17	1	2,5
2.	Буряченко Богдан	Кінестетичний	15	0,5	П	0,5	14	0,5	9	0,5	2
3.	Василенко Вадим	Візуально-просторовий	18	0,5	П, Н	1,5	12	0,5	7	0,5	3
4.	Верещага Богдан	Кінестетичний	14	0,5	П	0,5	13	0,5	4	0	1,5
5.	Вишневська Даша	Музичний, лінгвістичний	9	0	П	0,5	15	0,5	5	0,5	1,5
6.	Відменко Марія	Міжособистісний, Внутрішньоособистісний	16	0,5	П	0,5	8	0	15	1	2
7.	Гончаров Олександр	Лінгвістичний, математико-логічний	23	0,5	П	0,5	13	0,5	4	0	1,5
8.	Гринько Дмитро	Внутрішньоособистісний	17	0,5	П	0,5	9	0	5	0,5	1,5
9.	Загорулько Ганна	Лінгвістичний	21	0,5	П, Н	1,5	14	0,5	10	0,5	3
10.	Зінченко Аліна	Музичний, внутрішньо особистісний	14	0,5	П	0,5	16	1	10	0,5	2,5
11.	Колодка Марина	Музичний			П, Н	1,5	14	0,5	8	0,5
12.	Коноплянников Максим	Міжособистісний, візуально-просторовий, Кінестетичний	13	0,5	П, С, З	1,5	11	0,5	3	0	2,5
13.	Кудіна Єлизавета	Музичний	24	0,5	П	0,5	15	0,5	11	0,5	2
14.	Кузнєцова Каріна	Лінгвістичний, музичний	27	1	З	0	13	0,5	10	0,5	2
15.	Левченко Тетяна	Лінгвістичний, математико-логічний, візуально-просторовий	15	0,5	П	0,5	15	0,5	7	0,5	2
16.	Лиходід Анастасія	Кінестетичний, музичний	15	0,5	П	0,5	12	0,5	8	0,5	2
17.	Матвієвська Ганна	Внутрішньоособистісний	28	1	Н, П	1,5	16	1	11	0,5	4
18.	Мельник Захар	Візуально-просторовий	10	0	З, П	0,5	11	0,5	8	0,5	2
19.	Михайличенко Аліна	Міжособистісний	17	0,5	П	0,5	9	0	7	0,5	1,5
20.	Міхно Юлія	Музичний, міжособистісний, кінестетичний	27	1	П	0,5	13	0,5	08	0,5	2,5
21.	Мовчан Яна	Музичний	18	0,5	П	0,5	10	0	3	0	1
22.	Нечипоренко Владислав	Внутрішньоособистісний кінестетичний	13	0,5	П	0,5	14	0,5	6	0,5	2
23.	Панченко Владислав	Кінестетичний	15	0,5	П	0,5	11	0,5	7	0,5	2
24.	Сокунова Ксенія	Лінгвістичний, логіко-математичний	22	0,5	З, П	0,5	15	0,5	5	0,5

Подобные документы

• Види та особливості дитячої обдарованості у навчально-виховному процесі

  Дитяча обдарованість та її психологічні прояви. Поняття і визначення обдарованості у дітей. Роль педагога у навчанні обдарованих дітей. Види обдарованості та виховання обдарованих дітей. Особливості навчально-виховного процесу з обдарованими дітьми.
  
  курсовая работа [41,4 K], добавлен 21.07.2011
  

• Особливості педагогічної роботи з обдарованими дітьми

  Сутність, зміст та ознаки обдарованості дитини. Психолого-педагогічні особливості та проблеми обдарованих дітей в процесі їх соціалізації. Передумови виховання. Особливості роботи вчителя. Форми та методи педагогічної роботи. Рекомендації вчителям.
  
  курсовая работа [64,2 K], добавлен 24.02.2014
  

• Специфіка роботи соціального педагога з творчо обдарованими дітьми молодшого шкільного віку

  Проблема творчої обдарованості дітей в соціально-педагогічній і психологічній літературі. Діагностика сформованості творчих здібностей обдарованих учнів третіх класів ЗОШ № 23 м. Суми. Опис методів розвитку творчої обдарованості молодших школярів.
  
  дипломная работа [552,6 K], добавлен 14.07.2011
  

• Особливості навчання обдарованих учнів у старших класах

  Сутність обдарованості, її різновиди та відмінні риси, специфічні ознаки та критерії оцінювання, психолого-педагогічні умови розвитку. Форми роботи з обдарованими дітьми у школі. Діагностика обдарованості в учнів старших класів, її практична апробація.
  
  курсовая работа [46,4 K], добавлен 22.04.2010
  

• Психолого-педагогічні та методичні аспекти роботи з обдарованими дітьми

  Обдарованість: суть, види, принципи. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми. Виявлення обдарованої молоді і створення умов для її розвитку на прикладі Хустської гімназії-інтернату. Організація роботи з обдарованою молоддю у навчальних закладах.
  
  курсовая работа [44,3 K], добавлен 21.01.2011
  

• Позакласна робота з математики у молодших класах

  Загальні питання організації і методики проведення позакласної роботи з математики з молодшими учнями. Формування і розвиток інтересу до математики. Ігри на заняттях з математики. Про логічні вправи для молодших учнів.Цікава математика в хвилину відпочинк
  
  курсовая работа [62,6 K], добавлен 09.05.2004
  

• Організація позакласної роботи з математики

  Психолого-педагогічні передумови організації позакласної роботи з математики. Види позакласних занять. Особливості методики позакласної роботи в початкових классах. Розробка і обґрунтування системи позакласних занять у формі годин цікавої математики.
  
  дипломная работа [184,9 K], добавлен 14.07.2009
  

• Особливості організації вивчення математики в різновіковій групі

  Видатні педагоги про значення та організаційні роботи з дітьми різновікових груп. Типи занять з математики в різновіковій групі, планування роботи. Діагностування дітей різних вікових груп, виявлення рівня математичного розвитку. Ігри для різних рівнів.
  
  курсовая работа [68,6 K], добавлен 21.02.2011
  

• Інноваційні методи позакласної та позашкільної роботи у початковій школі

  Зміст і завдання позакласної та позашкільної роботи у початковій школі. Характеристика умов проведення позакласної і позашкільної роботи у процесі образотворчої діяльності молодших школярів, особливості її організації в педагогічному досвіді вчителів.
  
  курсовая работа [88,2 K], добавлен 14.07.2009
  

• Курс математики і суміжні дисципліни у професійній підготовці студентів

  Способи активізації пізнавальної діяльності студентів на основі вивчення основних методів стимулювання розумової активності у процесі вивчення математики. Роль задач практичного змісту при навчанні математики, зв'язок суміжних наук у процесі навчання.
  
  статья [22,8 K], добавлен 31.08.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам