Моделювання та розробка комп’ютерної системи аналізу і управління на підприємстві надання послуг

Принцип кількісної вимірності показників і критерію ефективності. Однією з вимог, що висуваються до цілей підприємства, є вимірюваність. Цілі мають бути вимірюваними. Витрати теж необхідно вміти звести до вимірюваного вигляду, з огляду на те, що додавати окремі елементи витрат важко (наприклад, витрати живої й упредметненої праці). Здійснити вибір можна тільки тоді, коли величина показника економічної ефективності зіставна з критерієм, тобто нормою, за якою можна судити про доцільність обраного варіанта господарського рішення.

Принцип порівнянності порівнюваних варіантів. Порівнювані варіанти необхідно звести до порівнянного вигляду за: кількістю і якостю, надійністю, довговічністю, безпекою праці, умовами праці, цінами, фактором часу, екологічним ефектом. Порівнянними мають бути ресурси і витрати виробництва за відповідністю періоду здійснення витрат і отриманих результатів.

Запропоновані в роботі принципи будуть використані для оцінки економічної ефективності роботи підприємства з використанням ресурсного і затратного підходів.

2.2. Методичні аспекти виміру результатів і витрат господарської діяльності промислових підприємств

Для побудови математичної моделі економічної ефективності роботи господарюючого суб'єкта необхідно вирішити низку завдань:

1. Визначитися, як можна виразити результати й витрати виробництва конкретного виду продукції, результати і витрати підприємства, якщо воно випускає номенклатуру виробів, виконує роботи, надає послуги.

2. Побудувати систему показників економічної ефективності виробництва одного виду продукції і господарської діяльності підприємства в цілому. Показати переваги й недоліки однієї й іншої системи.

3. Визначити взаємозв'язок між частковими показниками економічної ефективності діяльності підприємства в узагальнювальному показнику.

Виявити взаємозумовленість зміни часткових показників економічної ефективності роботи господарюючого суб'єкта.

Обґрунтувати граничні значення часткових і узагальнювального показників економічної ефективності.

Обґрунтувати поділ показників економічної ефективності на узагальнювальний, основні часткові та додаткові часткові показники.

Установити принципи, на основі яких буде побудовано математичну модель управління ефективністю роботи підприємства.

Результати виробництва. Підприємство випускає продукцію, виконує визначені певні послуги, роботи, функції. У загальному випадку будь-які результати виробництва будемо називати продукцією, яка може бути представленою в часі (трудомісткості виготовлення), натуральній, умовно-натуральній і вартісній формах. Для кількісної оцінки натуральної продукції застосовано фізичні одиниці (тонни, метри, кіловат-години і ін.). Результати ж виробництва у вартісній формі виражаються у грошових одиницях і можуть бути представленими такими своїми різновидами, як валова, товарна, чиста (чиста нормативна), умовно чиста продукція, прибуток тощо.

Валова продукція підприємства - показник загального обсягу виробництва ним продукції. Її обсяг визначають сумою вартості готової продукції, напівфабрикатів, призначених для реалізації на сторону, вартості робіт і послуг на сторону чи для потреб капітального будівництва, капітального ремонту і непромислових господарств свого підприємства, а також змін залишків незавершеного виробництва.

До товарної зараховують готову продукцію, напівфабрикати, роботи і послуги, призначені для реалізації на сторону.

Реалізованою вважають продукцію, оплачену споживачем.

Чиста продукція виражає нововироблену колективом підприємства вартість. Її обчислюють як різницю між реалізованою продукцією та матеріальними витратами на її виробництво й амортизаційні відрахування. Якщо у складі чистої продукції враховуються й амортизаційні відрахування, її називають умовно чистою. Тобто умовно чисту продукцію обчислюють як різницю між реалізованою продукцією та матеріальними витратами.

Прибуток підприємства є однією з форм відносин між вартістю та споживною вартістю товару, що виявляється на ринку в процесі його реалізації. Прибуток відображає, з одного боку, вартість додаткового продукту, створюваного додатковою працею, і є частиною витрат живої праці, з іншого - необхідність цієї праці і корисність товару, втілюваних у його ціні. Обчислюють прибуток як різницю між виторгом і витратами виробництва. В узагальненому вигляді він характеризує економічні результати господарської діяльності підприємств.

Відповідно до форми № 2 “Звіт про фінансові результати” розрізняють валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування і після нього (чистий прибуток).

Валовий прибуток дорівнює різниці між чистим доходом (виторгом) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції. Він, крім прибутку від операційної діяльності, включає доходи від позареалізаційних операцій, витрати на збут, адміністративні та інші операційні витрати. Прибуток від звичайної діяльності визначають як суму прибутку від операційної діяльності, доходів від участі в капіталі, фінансових та інших доходів за виключенням витрат від участі в капіталі, фінансових та інших витрат. Загальний прибуток від звичайної діяльності корегується на суму надзвичайних доходів і витрат. Після оподаткування цей прибуток вважають чистим прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства.

Кінцевий продукт на рівні підприємства - показник обсягу виробництва, має натуральну форму. Кожна проміжна ланка (цех, ділянка, робоче місце) робить свій внесок у виробництво кінцевого продукту підприємства з речовинного боку тим, що робить якусь окрему операцію чи додаткову комплектацію.

У ринкових умовах на перший план виходить оцінка “результату” з позиції споживача. Цей новий момент ринкового механізму означає, що прибуток залишається найважливішим показником господарської діяльності підприємства. Його можна отримати, якщо на виготовлену продукцію існує попит.

З погляду кінцевих результатів діяльності підприємства умовно чиста продукція (додана вартість) виражає частину вартості створеного продукту. Тому її не може зіставляти з певним елементом потреби, на задоволення якої спрямований кінцевий результат діяльності підприємств - обсяг продукції, що випускається.

Для структурного підрозділу (цеху, ділянки, робочого місця) кінцева мета набуває форми завдань з випуску конкретної продукції, виконання визначеного обсягу робіт, функцій, послуг у цих ланках.

Витрати праці. Витрати праці відображають рух живої й минулої (упредметненої) праці товаровиробника. Витрати живої праці можуть бути представлені у вигляді:

чисельності працюючих (ресурсний вид);

робочого часу;

витрат на оплату праці;

суми витрат на оплату праці й нормативного прибутку (чистої доданої вартості).

В останньому випадку ми поділяємо точку зору тих учених - прихильників трудової теорії вартості, які вважають, що прибуток виникає в процесі виробництва за рахунок живої праці за допомогою засобів і предметів праці. Тому в грошовому (витратному) вираженні витрати живої праці у вигляді суми витрат на оплату праці і прибутку (чистої доданої вартості) повною мірою відповідають повним витратам живої праці. Чисельність працюючих - ресурсний показник.

Водночас зазначимо, що всі працівники підприємства поділяються на промислово-виробничий (працівники основних і допоміжних цехів і ділянок, а також зайняті на інших роботах, що належать до основної діяльності підприємства) і непромисловий персонал (працівники житлово-комунального господарства, дитячих. медичних, культурно-просвітніх та інших установ, які числяться на балансі підприємства). Залежно від виконуваних функцій працівники підприємства поділяються на категорії: робітники, керівники, фахівці, службовці.

Витрати минулої (упредметненої) праці також можуть бути представленими у вигляді ресурсів і витрат.

У вигляді ресурсів до них варто зарахувати вартість основних засобів; нематеріальних активів; ту частину оборотних коштів, що забезпечують виробництво продукції, тобто матеріальні та інші витрати.

Зауважимо, що не всі оборотні кошти (крім тих, що витрачаються на оплату праці) ми зарахували до витрат живої упредметненої праці.

В економічній теорії розрізняють основні й оборотні кошти авансовані (споживані) і застосовані [141, т. 1, с. 421].

До авансованого капіталу зараховують споживані основні й оборотні кошти, виражені у вигляді ресурсів. Витрати, здійснювані за рахунок оборотності основних й оборотних коштів, визначають як застосований основний та оборотний капітал. До них зараховують амортизацію, матеріальні та інші витрати, витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи.

Вартість основних засобів і нематеріальних активів ми зараховуємо до споживаного авансованого основного капіталу. Амортизацію - до застосованого основного капіталу.

Складним є питання з капіталізацією матеріальних витрат і витрат на оплату праці. Оборотні кошти не поділяють на складові, що забезпечують матеріальні витрати й оплату праці. Але ми розуміємо, що під час кругообігу вони застосовуються з метою забезпечення матеріальних витрат і витрат на оплату праці. Цей факт залишився без уваги багатьох дослідників, що призводить до методологічних неточностей при викладі ресурсного і затратного підходів до оцінки економічної ефективності виробництва, повторного обліку витрат живої праці чи, навпаки, неповного обліку цих витрат.

У вигляді поточних витрат минула (упредметнена) праця може бути представлена у вигляді:

амортизації;

матеріальних та інших витрат.

Тепер розглянемо, як можна представити суму витрат живої й упредметненої праці у вигляді споживаних ресурсів і поточних витрат (застосованих ресурсів).

Ресурсний підхід можливий у кількох варіантах.

Перший варіант. Витрати ресурсів можуть бути представленими як сума вартості основних засобів, нематеріальних активів і матеріальних оборотних коштів (тобто тих оборотних коштів, що забезпечують матеріальні та інші витрати на виробництво й реалізацію продукції). Ця частина витрачених ресурсів не включає витрати живої праці.

Другий варіант. Сумою вартості основних засобів, нематеріальних активів й оборотних коштів. Останні включають дві складові: капіталізовану частину, що забезпечує матеріальні та інші витрати, і капіталізовану частину, що йде на оплату праці.

Вважаємо, що це також не всі витрати живої й упредметненої праці. Жива праця забезпечує ще одержання прибутку, що є джерелом ряду витрат.

Існує проблема сукупності грошового вираження сукупності ресурсних складових: коштів, предметів і живої праці. Економічна теорія та практика не дає відповіді на це запитання. Щоб знайти її, треба визначитися, для яких цілей, яких розрахунків необхідно це робити. Якщо необхідно визначити економічну ефективність віддачі кожного ресурсу, то слід брати відношення будь-якого виду результату до визначеного виду ресурсу. У результаті буде одержано систему часткових економічних показників. Для розрахунку узагальнювального показника економічної ефективності віддачі всіх ресурсів слід взяти за основу певні принципи.

Насамперед, необхідно, щоб результати були наслідком витрат, тому що витрати є причиною. Другим найважливішим принципом є повний облік результатів і витрат. Порушення цих основних принципів призводить до методологічних помилок. Наприклад, коли висувають як узагальнювальний показник рівень рентабельності виробництва, необхідно визначитися, чи відповідає він вищезазначенним принципам; чи є річний прибуток результатом виробничих фондів. Це не так. Цей показник не може бути узагальнювальним. Аналогічна спроба представити у вигляді узагальнювального показника відношення річного обсягу реалізованої продукції до вартості споживаних авансованих ресурсів призводить до тієї самої помилки. Річний обсяг реалізованої продукції - це результат застосованих ресурсів, а не авансованих. Результатом авансованих ресурсів є не що інше, як товарний капітал, який ще не реалізований, прибуток за нього ще не отриманий.

Через це спроби дослідників представити як узагальнювальний показник економічної ефективності суспільного виробництва відношення річного обсягу результату (національного доходу, валового внутрішнього продукту) до витрачених ресурсів вважаємо методично неправомірними.

Ми вважаємо, що загальні витрати ресурсів живої й упредметненої праці можна представити у вигляді:

Г' = С_о + С_м + К_ч · Ч ,

де Г' - загальні витрати ресурсів, грн; С_о- вартість основних засобів і нематеріальних активів, грн; С_м - капіталізована вартість матеріальних та інших витрат (оборотні фонди), грн; К_ч- коефіцієнт зведення ресурсних витрат живої праці до грошового виміру; Ч - чисельність персоналу, чол.

Коефіцієнт зведення пропонується визначати з умови, що жива праця може бути представлена сумою капіталізованих витрат на оплату праці (С_зп) та капіталізованого прибутку (С_п), тобто

С_зп + С_п = К_ч · Ч .

Звідси

Методи розрахунку цих складових буде розглянуто нижче.

Відповідно до теорії трудової вартості витрати ресурсів дорівнюють сумі витрат постійного капіталу, змінного капіталу й доданої вартості, матеріалізованих у споживній вартості [79, с. 223]. Та частина капіталу, яка перетворюється на засоби праці (основні засоби) і предмети праці (капіталізовані матеріальні витрати, тобто оборотні фонди), названі К. Марксом постійним капіталом, тому що вона не змінює в процесі виробництва величини своєї вартості. Та частина капіталу, за рахунок якої отримують робочу силу, що відтворює “власний еквівалент і понад це надлишок доданої вартості, що, у свою чергу, може змінюватися, бути більшим чи меншим”, названа змінним капіталом [79, с. 220]. Капіталізовані витрати на оплату праці (змінний капітал) і капіталізований прибуток (додана вартість) утворять капіталізовані, виражені в грошовій формі, витрати живої праці, тобто чисту додану вартість.

Практичне вирішення завдання зводиться до того, щоб виразити через показники, які містяться у статистичній звітності, величину капіталізованого прибутку, капіталізованих матеріальних витрат, капіталізованих витрат на оплату праці. Для цього необхідно визначитися, що є результатом споживаних авансованих і застосованих ресурсів.

Визначення складових основного й оборотного капіталу, капіталізованого прибутку, а також товарного капіталу в грошовій формі дасть змогу одержати ряд нових результатів, вирішити низку завдань:

1. Визначити суму грошей, що витрачаються для обороту основних засобів, перебувають в обороті й забезпечують матеріальні витрати, оплату праці, одержання прибутку, що є джерелом ряду витрат підприємства. У цей час такий розподіл загальної суми грошей, що перебуває в обороті, не здійснюється, але потреба в такій інформації існує. Необхідно знати, скільки оборотних коштів можна виділити на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, скільки - на виробництво продукції (мається на увазі тільки матеріальні й інші витрати).

2. Визначити економічну ефективність оборотності авансованого і застосованого капіталу.

3. Визначити економічну ефективність виробничої діяльності підприємства при використанні ресурсного підходу.

У табл. 2.1, 2.2 і 2.3 наведено результати і витрати господарської діяльності підприємства в ресурсному і затратному вигляді, що використовуються на практиці.

Відповідно до економічної теорії поточні витрати живої й упредметненої праці можуть бути представленими у вигляді бухгалтерських витрат, що дорівнюють сумі економічних елементів витрат, а також економічних витрат, які дорівнюють сумі бухгалтерських витрат і прибутку (табл. 2.4).

Таблиця 2.1

Результати господарської діяльності підприємства

Найменування показників	Позначення
Трудомісткість виготовлення, год Обсяг продукції в натуральному вигляді, од. Обсяг продукції в умовно натуральному вигляді, ум. од. Обсяг валової продукції, грн/рік Обсяг товарної продукції, грн/рік Обсяг реалізованої продукції, грн/рік Обсяг чистої продукції, грн/рік Обсяг умовно чистої продукції, грн/рік	Ттр Q Qу.н Vв Vт Vр Vч Vу.ч

Таблиця 2.2

Витрати упредметненої праці

У ресурсному вигляді	У затратному вигляді
показники, грн	символи	показники, грн/рік	символи
Вартість основних засобів і нематеріальних активів Капіталізовані матеріальні витрати (вартість оборотних фондів) Вартість основних засобів і оборотних фондів	Со См Со + См	Амортизаційні відрахування Матеріальні та інші витрати Амортизаційні відрахування + матеріальні та інші витрати	Ва Вм Ва + Вм

Таблиця 2.3

Витрати живої праці

Показники	Символи	Вид
Чисельність персоналу, чол. Фонд робочого часу, год/рік Витрати на оплату праці, грн/рік Витрати на оплату праці + прибуток (чиста додана вартість), грн/рік	Ч Ф Взп Взп + П	ресурсний затратний затратний затратний

Таблиця 2.4

Загальні витрати живої й упредметненої праці

Показники	Символи
Бухгалтерські витрати, грн/рік Економічні витрати, грн/рік	Вб = Взп + Ва + Вм Век = В + Пн

2.3. Удосконалення ресурсного підходу до оцінки ефективності господарської діяльності підприємств

Для узагальнювальної оцінки ефективності роботи підприємств з використанням ресурсного підходу необхідно виразити інші елементи ресурсів (крім основних засобів і нематеріальних активів) у капіталізованому вигляді. Для спрощення міркувань припустимо, що нематеріальні активи належать до основного капіталу, матеріальні витрати включають відрахування на соціальні заходи, виробляється один вид продукції.

У цей час на практиці й в економічній теорії під ресурсами розуміють:

1. Вартість основних й оборотних коштів (виробничі фонди);

2. Вартість виробничих фондів і чисельність працюючих [134].

В останньому випадку знаходять коефіцієнт зведення, що дає смогу довавати чисельність персоналу до вартості виробничих фондів.

До сумарного представлення витрат ресурсів варто поставитися критично. У першому випадку враховані не всі витрати живої праці, тому що вона витрачається ще на створення капіталізованого прибутку. У другому випадку відбувається повторне обрахування, тому що оборотні кошти включать капіталізовані витрати на оплату праці, що є частиною витрат живої праці. Виразимо всі ресурси підприємств у капіталізованому вигляді.

Визначення величини капіталізованого прибутку. Для того щоб вирішити поставлене завдання, звернемося до економічної категорії “кругообіг капіталу”. Відомо, що в процесі кругообігу капітал проходить три стадії. На першій індивідуальний капітал починає свій рух у сфері обороту у вигляді певної суми грошей, що витрачається на придбання засобів праці, предметів праці і робочої сили. На другій стадії відбувається по'єднання робочої сили із засобами виробництва, у ході якого виробничий капітал перетворюється на товарний капітал. Нововироблений товар відрізняється від товарів, придбанних для виробництва продукції, тому що містить у собі додану вартість, вироблену в процесі виробництва.

На третій стадії кругообігу капітал знову вступає у сферу обороту. Вироблений товар має бути проданим. Товарний капітал перетворюється на грошовий, але у ще більшому розмірі, тому що містить капіталізовану додану вартість (капіталізований прибуток) [79].

Слід уточнити категорію “капіталізований прибуток”, її відмінність від річної маси прибутку, визначити зв'язок між цими величинами. Капіталізований прибуток представлений нами як прибуток, отриманий від реалізації за один оборот грошового капіталу. Капіталізований прибуток ми розуміємо як суму грошей підприємства, авансовану частину його фінансів, що перебуває в кругообігу й витрачається на сплату податку, формування фондів економічного стимулювання, виплату дивідендів (якщо це акціонерне товариство), створення резерву тощо. Річна маса прибутку - це застосований капіталізований прибуток. Вона залежить від періоду оборотності капіталізованого прибутку. Капіталізований прибуток, що обернувся протягом року, є дійсно застосованим. Виробничо спожитий протягом року капіталізований прибуток є частиною річного продукту, що містить додатковий продукт.

Відношення річної маси прибутку до авансованої величини капіталізованого прибутку дорівнює кількості оборотів, що він зробить протягом року. Чим більше оборотів на рік зробить капіталізований прибуток, тим більша величина річної маси прибутку буде використана у виробничій діяльності. У наших міркуваннях вважаємо, що прибуток не привласнюється для особистого споживання підприємця.

Визначення величини змінного капіталу (капіталізованої заробітної плати). У цей час на практиці, у фінансовій і статистичній звітності, у бухгалтерському обліку не виділяють величину оборотних коштів, що використовуються на оплату праці. Оборотні кошти поділяють на оборотні фонди і фонди обороту. Разом з тим для визначення потреби підприємства у фінансових ресурсах важливо знати, яку суму оборотних коштів необхідно витратити на оплату праці.

К. Маркс назвав капіталізовану заробітну плату змінним капіталом, але не розглядав спосіб його визначення [79, т. 2, с. 347].

Ми використовуємо для аналізу поняття авансований змінний капітал і застосований змінний капітал. Під авансованим змінним капіталом (капіталізованою заробітною платою) розуміємо частину оборотних коштів, що перебуває в кругообігу і витрачається на оплату праці і відрахування на соціальні заходи. По суті, це заробітна плата за один її оборот. Під застосованим змінним капіталом розуміємо річні витрати на оплату праці й відрахування на соціальні заходи.

Між розглянутими категоріями існує взаємозв'язок. Річні витрати на оплату праці (з відрахуваннями) дорівнюють добутку змінного капіталу (капіталізованої заробітної плати) на кількість оборотів, що він зробить протягом року. Отже, величину змінного капіталу (капіталізованої заробітної плати) ми пропонуємо знайти із співвідношення:

де С_зп - змінний капітал (капіталізована заробітна плата), грн; В_зп - річні витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, грн/рік; n - кількість оборотів змінного капіталу на рік.

Сума витрат на оплату праці і прибуток - це знову створена вартість за рахунок живої праці. Жива праця, як було зазначено вище, може бути вираженою чисельністю працюючих чи представленою у грошовому вираженні (у ресурсному вигляді, як сума змінного капіталу і капіталізованого прибутку, чи затратному - як сума річних витрат на оплату праці й річний прибуток).

Взаємозв'язок живої праці в ресурсному представленні пропонується виразити як:

С_зп + С_п = К_ч · Ч ; (2.1)

де К_ч - коефіцієнт зведення ресурсних витрат живої праці до грошового ресурсного виду;

Ч - чисельність персоналу, чол.

Отже, коефіцієнт зведення витрат живої праці Кч дорівнює сумі нововиробленої вартості (чистої доданої вартості) в розрахунку на одного працюючого за один оборот капіталізованої заробітної плати (змінного капіталу) і прибутку.

Для наочності наведемо взаємозв'язок витрат живої праці у затратному вигляді, розуміючи, що витрати живої праці - це нововироблена вартість, тобто:

де В_зп, П - відповідно, річні витрати на оплату праці і прибуток, грн; - коефіцієнт зведення ресурсних витрат живої праці до грошового затратного виду, грн/рік•чол.; Ч - чисельність персоналу, чол.

Звідси знаходимо:

Між коефіцієнтами зведення витрат живої праці в ресурсному і затратному вигляді існує взаємозв'язок:

;



Визначення капіталізованих матеріальних витрат. Капіталізовані матеріальні витрати ми розуміємо як авансовану частину оборотних коштів, що перебуває в кругообігу й витрачаються на здійснення матеріальних та інших витрат. Річна сума матеріальних й інших витрат у витратах виробництва - це застосовані капіталізовані матеріальні витрати. Застосовані витрати дорівнюють добутку авансованої частини на кількість оборотів на рік, тобто:

В_м = С_м · n .

Отже,

,

де С_м - капіталізовані матеріальні витрати, грн;

В_м - річні матеріальні та інші витрати, грн/рік;

n - кількість оборотів капіталізованих матеріальних витрат на рік.

Взаємозв'язок між капіталізованими матеріальними витратами і заробітною платою (змінним капіталом) зумовлений трьома обставинами. По-перше, їх сума становить оборотний капітал. По-друге, співвідношення капіталізованих матеріальних витрат і змінного капіталу дорівнює співвідношенню матеріальних витрат і витрат на оплату праці. По-трете, кількість оборотів, яку здійснюють авансовані матеріальні витрати і витрати на оплату праці, є однаковою. Це зумовлено тим, що кругообіг всіх елементів оборотного капіталу відбувається одночасно.

У математичній інтерпретації ці залежності пропонуємо представити як:

С_об = С_м + С_зп ; (2.2)

,

де С_об - оборотний капітал.

Необхідно провести грань між категоріями «оборотний капітал» і “оборотні кошти”. Треба більш чітко визначитися в цих теоретичних поняттях. Оборотний капітал, згідно з К. Марксом, - це частина основного капіталу, що витрачається на предмети праці (капіталізовані матеріальні витрати), і змінний капітал, що витрачається на оплату робочої сили (капіталізована заробітна плата) [79].

Оборотні кошти підприємств, у принципі, також витрачаються на фінансування матеріальних витрат й оплату праці, однак їх склад визначений за іншим принципом. Оборотні кошти включають: оборотні фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво) та фонди обороту (залишки готової продукції, відвантажена продукція, кошти на розрахункових рахунках і в касі підприємства, дебіторська заборгованість).

У табл. 2.5 наведен о пропонований метод визначення витрат живої й упредметненої праці в ресурсному вигляді.

Взаємодія результатів і витрат господарської діяльності (відношення результатів до витрат) формує систему часткових показників ефективності, побудованих з використанням ресурсного підходу (табл. 2.6).

Таблиця 2.5

Загальні витрати живої й упредметненої праці

(ресурсний вигляд)

Показники, виражені в гривнях	Символи
Вартість основних засобів і нематеріальних активів Вартість оборотних фондів (капіталізовані матеріальні витрати) Капіталізовані витрати на оплату праці Вартість оборотних коштів Вартість основних й оборотних коштів (авансовані ресурси) Капіталізований прибуток Витрати живої праці (чиста додана вартість) Загальні витрати живої й упредметненої праці (використовувані ресурси)	Со См Сзп Соб = См + Сзп Со + Соб Сп Сзп + Сп ; · Ч Г' = Со + Соб + Сп ; Г' = Со +См+ · Ч

Таблиця 2.6

Пропонована взаємодія результатів і витрат господарської діяльності підприємства (ресурсний підхід)

Результати, грн/оборот Витрати, грн	Реалізована продукція, Vр/nоб	Товарна продукція, Vт/nоб	Валова продукція, Vв/nоб	Чиста продукція, Vч/nоб	Умовно чиста продукція, Vу.ч/nоб
Вартість основних засобів, Со
Вартість оборотних фондів, См
Капіталізована заробітна плата, Сзп
Вартість оборотних коштів, Соб
Со + Соб
Капіталізований прибуток, Сп
Со + Соб + Сп
Капіталізована чиста додана вартість, Кч · Ч = Сзп + Сп
Чисельність персоналу, Ч, чол.

Кругообіг капіталу дає підстави зробити висновок, що новоотриманий грошовий капітал більший від авансованого на величину капіталізованого прибутку, тобто на величину рентабельності авансованого капіталу

(2.3)

Тут: Г - авансований капітал, грн;

Г' - капітал, отриманий після реалізації товарної продукції (використаний капітал), грн;

К - рівень збільшення використаного капіталу Г' над авансованим Г;

С_о - вартість основних засобів і нематеріальних активів, грн;

С_п - капіталізований прибуток, грн;

Р_а - рентабельність авансованого капіталу, частки од. (Р_а = С_п / (С_о + С_об)).

Критерієм вибору кращого господарського рішення має бути умова, при якій забезпечується прибуток не нижче від норми, тобто

Е_к 1 + Р_н.а ,

де Р_н.а - нормативна рентабельність авансованого капіталу, що становить відношення нормативного (капіталізованого, С_п.н) прибутку до авансовано-го капіталу, частки од.

Оскільки нормативний капіталізований прибуток є річним нормативним прибутком за один оборот оборотних коштів, то існує зв'язок між рентабельністю авансованого капіталу Р_н.а та рентабельністю виробництва Р_н.п:

(2.4)

де П_н - нормативний прибуток, грн/рік;

n_об - річна кількість оборотів оборотних коштів.

Для умов ВАТ “ЗАлК” у 2003 році

за формулою (2.3):

К = = 1,066, од.;

за формулою (2.4):

Р_н.а = = = 0,066, частки од.;

;

Р_н.а = Р_н.п / n_об = 0,142 /2,14 = 0,066, частки од.

Разом з тим треба підкреслити, що рівень збільшення використаного капіталу над авансованим К порівняно з нормативним значенням, хоч і дає змогу відібрати найкраще господарське рішення, не є показником економічної ефективності, оскільки є відношенням одних витрат до інших.

Щоб розрахувати економічну ефективність господарської діяльності з використанням ресурсного підходу необхідно взяти відношення результату, що являє собою товарний капітал у грошовому вигляді, та витрат ресурсів живої й упредметненої праці. Іншими словами, і чисельник, і знаменник формули пропонуєтьмо виразити в ресурсному вигляді.

Тут виникає низка запитань:

Чи можна виразити товарний капітал у натуральному вигляді?

Як представити його в грошовому вигляді?

Коли товарний капітал можна представити в натуральному вигляді?

Чи робимо ми методичну помилку, представляючи товарний капітал, отриманий за рік, а витрати - виразивши у вигляді ресурсів? До чого призвєде ця помилка?

5. Що є критерієм вибору найкращого господарського рішення?

Щоб відповісти на поставлені запитання, знову звернемося до оборотності грошового капіталу. На другій стадії кругообігу грошового капіталу відбувається по'єднання засобів праці, предметів праці і робочої сили (живої праці), виробничий капітал перетворюється на товарний капітал, у продукцію, що містить у собі додану вартість. Нововироблений товарний капітал за своїми властивостями та зовнішньою формою відрізняється від товарів, придбанніх для виробництва продукції, більшою вартістю.

Отже, товарний капітал можна представити й у натуральному вигляді (якщо випускається один вид продукції), і в грошовому вираженні. Оскільки на практиці обсяги продукції, що випускається, вимірюють тільки за певний період, представимо товарний капітал відношенням річного обсягу продукції, що випускається, до кількості оборотів товарного (грошового) капіталу на рік.

Це значить, що товарний капітал являє собою обсяг товарної продукції, що випускається (у натуральному чи грошовому вираженні) за один оборот грошового капіталу (фінансових ресурсів).

Іншими словами: річний обсяг випущеної товарної продукції дорівнює добутку товарного капіталу на кількість оборотів товарного капіталу на рік. Тут ми приймаємо припущення, що вся випущена товарна продукція (товарний капітал) буде реалізована.

Таким чином, товарний капітал може бути представлений і в натуральному, й у грошовому вираженні. У натуральному вираженні його треба представляти, коли йдеться про економічну ефективність виробництва одного виду продукції. Якщо ж ми говоримо про економічну ефективність діяльності підприємства, що випускає номенклатуру виробів, доцільним є тільки грошове представлення результату.

Виходячи з вищевикладеного, показник економічної ефективності діяльності господарюючого суб'єкта з використанням ресурсного підходу пропонуємо виразити відношенням:

де Е - показник економічної ефективності діяльності підприємства, відносні одиниці;

Т - товарний капітал, грн;

С_о - середньорічна вартість основних засобів і нематеріальних активів, грн;

С_м - капіталізовані матеріальні та інші витрати, грн;

К_ч - коефіцієнт приводення ресурсних витрат живої праці, грн/чол.;

Ч - середньооблікова чисельність персоналу, чол.

Представимо цю залежність з використанням економічних показників, що фігурують у статистичній звітності і використовуються на практиці, припускаючи, що в нас випускається один вид продукції:

(2.5)

тут: ц - ціна одиниці продукції, грн/од.;

Q - річний обсяг товарної продукції (товарного капіталу), од./грн;

n_об - кількість оборотів, здійснюваних грошовим капіталом на рік, береться на рівні кількості оборотів оборотних коштів.;

С_об - середньорічний залишок оборотних коштів, грн;

П_н - річний обсяг прибутку (нормативний прибуток), грн/рік.

В додатку М і табл. 2.7 наведено вихідні дані для розрахунку показників та самі показники економічної ефективності ВАТ “ЗАлК” у 2003 році.

Запропоновані математичні моделі дають можливість:

виявити взаємозв'язок між частковими економічними показниками використання окремих видів ресурсів;

розрахувати кількість грошей (грошову масу), що перебуває в обороті підприємства;

розрахувати швидкість оборотності фінансових ресурсів за рік.

Взаємозв'язок між частковими показниками пропонуємо визначати за формулами:

Таблиця 2.7

Розрахунок пропонованої системи показників ефективності господарської діяльності ВАТ “ЗАлК”

(ресурсний підхід)

Результати, тис. грн/оборот Витрати, тис. грн	Реалізована продукція, Vр/nоб	Товарна продукція, Vт/nоб	Чиста продукція, Vч/nоб	Умовно чиста продукція, Vу.ч/nоб
Вартість основних засобів, Со	1,36	1,35	0,34	0,46
Вартість оборотних фондів, См	3,09	3,07	0,78	1,04
Капіталізована заробітна плата, Сзп	17,0	16,85	4,28	5,74
Вартість оборотних коштів, Соб	2,62	2,60	0,66	0,88
Со + Соб	0,89	0,88	0,22	0,30
Капіталізований прибуток, Сп	14,27	14,11	3,58	4,8
Со + Соб + Сп	0,84	0,83	0,21	0,28
Капіталізована чиста додана вартість, Кч • Ч = Сзп + Сп	7,74	7,68	1,95	2,61
Чисельність персоналу, Ч, чол.	130,83	129,77	32,94	44,19

Перша математична модель (виведена з формули 2.3):

Друга математична модель (виведена з використанням формул 2.1 і 2.2):

Перша математична модель дає змогу виявити взаємозв'язок між фондоємність продукції, коефіцієнтом закріплення оборотних коштів і заданою (нормативною) рентабельністю обороту (рентабельністю продажів):

де Ф_е - фондоємність продукції;

К_з.м - коефіцієнт закріплення оборотних фондів;

Р_н.п - нормативна (задана) рентабельність обороту (нормативна рента-бельність продажів).

Частковими показниками економічної ефективності є фондовіддача і коефіцієнт оборотності. Фондовіддача являє собою величину річного обсягу товарної продукції в розрахунку на одну гривню основних засобів. Фондоємність продукції - величина обернена, до фондовіддачі. Коефіцієнт оборотності оборотних фондів дорівнює відношенню річного обсягу товарної продукції до вартості оборотних фондів. Коефіцієнт закріплення оборотних фондів буде величиною, оберненою до коефіцієнта оборотності оборотних фондів.

Отже, перша математична модель може бути представлена з урахуванням взаємозв'язку часткових показників ефективності діяльності підприємства:

.

Тут: Ф_о - фондовіддача;

К_об - коефіцієнт оборотності оборотних фондів;

n_об - кількість оборотів, здійснених за рік грошовим капіталом Г^/;

Р_н.п - нормативна (задана) рентабельність обороту (продажів).

Друга модель дає змогу виявити взаємозв'язок таких часткових показників економічної ефективності діяльності підприємства, як фондовіддача, коефіцієнт оборотності оборотних фондів, продуктивність праці

,

де ПП - середньорічна продуктивність праці (виробіток) одного працівника.

Різновидом ресурсного підходу до визначення показників економічної ефективності господарської діяльності є змішаний підхід. Його сутність полягає в тому, що як результати беруть продукцію за період (за рік), а як витрати - їх ресурсну складову (табл. 2.8).

У табл. 2.9. наведені показники економічної ефективності ВАТ “ЗАлК” у 2003 році з використанням змішаного підходу.

У третьому розділі дисертації буде показано, що кількість оборотів, здійснювана фінансовими ресурсами (капіталом) за рік, відірвана в часі від реального обороту їх складових (основного й оборотного капіталу). Основний капітал заміщує свою вартість частинами, шляхом перенесення вартості на продукцію, що випускається, у вигляді річних амортизаційних відрахувань. Оборотний капітал за рік здійснює (n) оборотів, забезпечуючи випуск продукції матеріальними витратами, витратами на оплату праці. Загальний оборот капіталу (n_об) відрізняється від оборотів основного й оборотного капіталу кількісно, якісно й тривалістю обороту.

Таблиця 2.8

Пропонована взаємодія результатів і витрат господарської діяльності підприємства (змішаний підхід)

Результати грн/рік Витрати, грн	Реалізована продукція, Vр	Товарна продукція, Vт	Валова продукція, Vв	Чиста продукція, Vч	Умовно чиста продукція, Vу.ч
Вартість основних засобів, Со
Вартість оборотних фондів, См
Капіталізована заробітна плата, Сзп
Вартість оборотних коштів, Соб
Со + Соб
Капіталізований прибуток, Сп
Со + Соб + Сп
Капіталізована чиста додана вартість, Кч · Ч = Cзп + Сп
Чисельність персоналу, Ч, чол.

Таблиця 2.9

Розрахунок пропонованоїсистеми показників ефективності господарської діяльності ВАТ “ЗАлК”

(змішаний підхід)

Результати тис. грн/рік Витрати, тис. грн	Реалізована продукція, Vр	Товарна продукція, Vт	Чиста продукція, Vч	Умовно чиста продукція, Vу.ч
Вартість основних засобів, Со	1,62	1,60	0,40	0,38
Вартість оборотних фондів, См	3,68	3,65	0,93	0,88
Капіталізована заробітна плата, Сзп	20,23	20,07	5,09	4,81
Вартість оборотних коштів, Соб	3,12	3,09	0,78	0,74
Со + Соб	1,06	1,05	0,27	0,25
Капіталізований прибуток, Сп	16,93	16,78	4,26	4,04
Со + Соб + Сп	1,002	0,99	0,25	0,24
Капіталізована чиста додана вартість, Кч • Ч = Сзп + Сп	9,22	9,14	2,32	2,20
Чисельність персоналу, Ч, чол.	155,75	154,49	39,22	37,12

Наприклад, основний капітал становить 10 млн грн. Середньо-зважена норма амортизації - 15% на рік. Оборотний капітал дорівнює 2 млн. грн. За рік він здійснює 12 оборотів. Річний прибуток дорівнює 6 млн грн. Отже, весь авансований капітал становить:

10+2=12 млн грн.

Основний капітал за рік обернеться сумою амортизації, рівною

10·(15/100)=1,5 млн грн.

Оборотний капітал обернеться сумою 2·12=24 млн грн.

Загальні витрати виробництва становитимуть 1,5+24=25,5 млн грн.

Обсяг реалізації дорівнює 25,5+6=31,5 млн грн.

Річна кількість оборотів фінансового капіталу становитиме

оборота.

Капітал, що обернувся протягом року на 13,5=25,5-12 млн грн більший, ніж авансований.

Цей приклад показує, наскільки оборот фінансових ресурсів (грошового капіталу) відірваний від фактичної оборотності основного й оборотного капіталу підприємства.

В економічній теорії при визначенні ефективності функціонування ресурсів використовують один з таких ресурсів, як основні засоби. Ми вважаємо, що склад цього ресурсу потребує більш уважного розгляду й доповнення. Це зумовлено тим, що для підтримки основних засобів у працездатному стані, збільшення довговічності їх використання підприємства здійснюють ряд витрат, що підлягають амортизації. Тому пропонується в економічних моделях враховувати додаткові капітальні витрати на здійснення всіх видів ремонтів, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення стану основних фондів. Варто брати до уваги при цьому, що частина витрат на ремонт основних фондів враховується у валових витратах.

Крім того, в основному капіталі треба враховувати вартість нематеріальних і фінансових активів. Під нематеріальними активами розуміють інвестиції в необоротні активи, здатні давати прибуток протягом кількох років. Під фінансовими активами розуміють довгострокові вкладення в цінні папери (наприклад, в акції).

Якщо як результат використовується річний обсяг реалізації продукції чи інші вимірники (чиста продукція, прибуток), а як витрати- тільки авансовані ресурси, порушується один з основних принципів побудови узагальнювального показника економічної ефективності виробництва і господарської діяльності підприємства - відповідність витрат і результатів (витрати - причина, результати - наслідок).

Варто звернути увагу на те, що основний капітал (основні засоби й нематеріальні активи) функціонує більше ніж один рік, а оборотний капітал обернеться протягом року кілька разів. Хіба річний результат (обсяг продукції, що випускається, чи прибуток) тепер є результатом оборотності авансованого капіталу? Підлягає сумніву правомірність додавання вартості основних й оборотних коштів у такій формулі для вимірювання ефективності виробництва. Показник, побудований з такими порушеннями загальних принципів, варто зарахувати до часткового, а не до узагальнювального.

Ресурсний підхід до розрахунку витрат господарської діяльності підприємства буде використаний для розрахунку кількості грошей (фінансових ресурсів), що перебувають в обороті підприємства.

2.4. Удосконалення затратного підходу до оцінки ефективності діяльності підприємств

Особливістю затратного підходу є те, що витратами виступають поточні витрати підприємства за певний період (наприклад, за рік). Використовуючи принципи, викладені вище, узагальнювальний показник економічної ефективності роботи підприємства пропонуємо представити відношенням кінцевих результатів до витрат живої й упредметненої праці, що викликали цей результат. Як кінцеві результати пропонуємо взяти річний обсяг реалізованої продукції підприємства, а як витрати - суму річних амортизаційних відрахувань, матеріальних та інших витрат, витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, нормативного (заданого) прибутку підприємства. Тут амортизація й нематеріальні витрати ототожнюють витрати упредметненої праці, а витрати на оплату праці й нормативний прибуток - витрати живої праці.

Певне уявлення про витрати промислової продукції дає їх структура по економіці України (табл. 2.10) та Запорізької області (табл. 2.11).

Таблиця 2.10

Структура витрат на виробництво продукції підприємств України [115]

	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Усього Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) у тому числі за елементами: матеріальні витрати амортизаційні відрахування витрати на оплату праці відрахування на соціальні заходи інші операційні витрати Промисловість Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) у тому числі за елементами: матеріальні витрати амортизаційні відрахування витрати на оплату праці відрахування на соціальні заходи інші операційні витрати	100 55,3 8,5 11,9 3,9 20,4 100 68,9 7,2 9,5 3,5 10,9	100 53,8 6,5 11,0 3,4 25,3 100 67,2 5,8 9,2 3,2 14,6	100 55,9 7,1 12,8 4,0 20,2 100 69,0 5,9 10,3 3,6 11,2	100 54,9 7,1 13,8 4,5 19,7 100 69,2 5,9 11,1 4,0 9,8	100 58,0 7,2 13,6 4,9 16,3 100 70,7 5,5 10,5 3,9 9,4

Таблиця 2.11

Структура операційних витрат на виробництво та витрати на одиницю продукції за видами промислової продукції у 2003 році

	Матеріальні витрати	Амортизація	Витрати на оплату праці	Відрахування на соціальні заходи	Інші операційні витрати	Витрати на одиницю виробленої продукції, коп./грн
Усього Добувна промисловість видобування неенергетичних матеріалів Обробна промисловість Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів Легка промисловість текстильна та пошиття одягу виробництво шкіри та шкіряного взуття Виробництво деревини та виробів з деревини Целюлозно-паперова; видавнича справа Виробництво коксу та продуктів нафтопереробки Хімічна та нафтохімічна промисловість хімічне виробництво виробництво гумових та пластмасових виробів Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів Металургія та обробка металу Машинобудування виробництво машин та устаткування виробництво електричного та електронного устаткування виробництво транспортного устаткування Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води	74,7 56,5 56,5 75,1 75,9 54,2 53,7 59,5 49,1 70,7 87,5 78,7 79,6 71,0 74,3 79,9 65,3 52,4 56,4 69,3 73,9	4,6 7,7 7,7 3,7 4,2 2,9 3,0 1,8 7,1 3,6 1,7 2,9 2,7 4,3 5,1 3,7 3,7 6,1 6,0 2,8 10,9	9,3 19,6 19,6 9,2 8,2 23,2 24,0 15,0 20,8 10,8 4,2 8,7 8,1 13,5 11,5 8,0 11,9 21,4 16,8 9,4 8,8	3,4 7,2 7,2 3,3 2,4 6,9 7,3 3,1 4,4 2,5 1,7 3,1 2,9 5,1 4,2 2,9 4,4 7,3 5,8 3,7 3,1	8,0 9,0 9,0 8,7 9,3 12,8 12,0 20,6 18,6 12,4 4,9 6,6 6,7 6,1 4,9 5,5 14,7 12,8 15,0 14,8 3,3	93,6 90,2 90,2 92,9 98,8 99,0 99,0 98,9 125,6 100,4 94,2 94,6 94,1 98,6 96,6 88,5 96,4 113,7 104,4 92,6 99,0

Наведені дані свідчать про те, що у 2003 році у структурі витрат промислової продукції основну частку займають матеріальні витрати (70,7% по Україні, 74,7% - по Запорізькій області), на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні заходи) - відповідно, 18,5 та 12,7%.

По Запорізькій області найбільш матеріалоємними були: обробна промисловість (75,1%) та виробництво й розподіл електроенергії, газу та води (73,9%). Разом з тим у добувній промисловості - найбільша частка витрат на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні заходи) - 26,8% від усіх операційних витрат. Це у 2,1 раза більше, ніж у середньому по всіх видах промислової продукції.

Взаємодію результатів і витрат господарської діяльності (відношення результатів до витрат), основану на використанні затратного підходу, наведено в табл. 2.12. У таблиці сформовано систему часткових й узагальнювальних показників економічної ефективності роботи підприємства. Ми вважаємо, що кінцевим результатом діяльності, що відображає загальні витрати живої й упредметненої праці, є обсяг реалізованої продукції.

Тут доцільно пояснити значення терміна “витрати”. В економічній літературі він уживається як синонім терміна “затрати”. Українсько-російський словник підтверджує це (Українсько-російський словник / Уклад. Г.П. Їжакевич та ін. - К.: Наукова думка, 1999). Українські терміни “витрати”, “затрати” перекладаються російською як “затраты”, “расходы”, “издержки”.

Національні стандарти (п. 3 ПБО - 1, п. 4 ПБО - 3) “узаконили" зміст терміна “витрати”, давши йому таке визначення. Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів і зменшення зобов'язань, що зумовлюють до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення чи розподілу власності).

Об'єктом бухгалтерського обліку будь-які витрати стають тоді, коли вони здійснені, але витратами в цей момент вони можуть називатися тільки в обивательському значенні слова.

Таблиця 2.12

Пропонована взаємодія результатів і витрат господарської діяльності підприємства

(затратний підхід)

Результати, грн/рік Витрати, грн/рік	Реалізована продукція, Vр	Товарна продукція, Vт	Валова продукція, Vв	Чиста продукція, Vч	Умовно чиста продукція, Vу.ч
Амортизаційні відрахування, Ва	Vр / Ва	Vт / Ва	Vв / Ва	Vч / Ва	Vу.ч / Ва
Матеріальні та інші витрати, Вм	Vр / Вм	Vт / Вм	Vв / Вм	Vч / Вм	Vу.ч / Вм
Витрати на оплату праці з відрахуваннями, Взп	Vр / Взп	Vт / Взп	Vв / Взп	Vч / Взп	Vу.ч / Взп
Валовий прибуток, П	Vр / П	Vт / П	Vв / П	Vч / П	Vу.ч / П
Нормативна чиста додана вартість, Вч.д=Взп + Пн
Бухгалтерські витрати, собівартість, Вб=Взп+Ва+Вм	Vр / Вб	Vт / Вб	Vв / Вб	Vч / Вб	Vу.ч / Вб
Нормативні економічні витрати, Век = Вб + Пн	Vр / Век	Vт / Век	Vв / Век	Vч / Век	Vу.ч / Век

Наприклад, витрачені кошти в момент придбання виробничих запасів, засобів виробництва й інших ресурсів за звичкою можна назвати витратами. Але з погляду національних стандартів бухгалтерського обліку, вони не визнаються витратами, тому що на цьому етапі (етапі придбання) вартість придбаних ресурсів - це активи, що є в наявності і від використання яких очікується одержання економічних вигод у майбутньому.

Під час передачі ресурсів у виробництво і їх використання на виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) у результаті витрат одних видів активів утворюються інші їх види (з металу виготовляють деталі, що після складання утворюють готовий виріб). І на цьому етапі витрачені ресурси ще не визнають витратами, тому що ні вибуття активів, ні зменшення власного капіталу ще не відбувається. Вартість матеріальних ресурсів переходить до складу витрат на виробництво, тобто з одного виду активів в інший, і утворює фактичну собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) чи залишається у складі незавершеного виробництва.

Тільки після зіставлення вартості фактичних витрат з доходом, для одержання якого вони здійснені, витрати можна визнати витратами звітного періоду, у якому отриманий цей дохід. Витрати, пов'язані з придбанням необоротних активів, використовуваних у господарській діяльності чи для здійснення соціально-культурних заходів, визнають витратами поступово шляхом нарахування амортизації.