Таблиця 3.3

Собівартість товарної продукції за економічними елементами витрат на ВАТ “ЗАлК”

3.2. Розрахунок величини грошової маси в обороті підприємства

Ресурсний підхід, розроблений для оцінки ефективності діяльності роботи господарюючих суб'єктів, можна використати для вирішення деяких господарських проблем: визначення кількості грошей (маси грошей, фінансових ресурсів), що перебувають в обороті підприємства; визначення структури фінансових ресурсів.

Грошова маса являє собою сукупний обсяг коштів, які обслуговують господарський оборот підприємств і держави. Для аналізу обсягу грошової маси використовують різні грошові агрегати: агрегат М1 - включає готівку в обігу та кошти на поточних рахунках; агрегат М2 - включає агрегат М1 плюс термінові й ощадні вклади в комерційних банках (до чотирьох років); агрегат М3 -агрегат М2 плюс ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах; агрегат М4 - включає агрегат М3 плюс депозитні сертифікати комерційних банків [49].

Попит на гроші розглядається на рівні народного господарства, підприємства, індивіда. У роботі буде розглянуто потребу в грошах тільки на рівні господарюючих суб'єктів. Причина існування попиту на гроші випливає з функцій грошей. Гроші потрібні як засоби обігу при придбанні товарів і послуг. Гроші є одиницею обігу при придбанні товарів і послуг. Гроші є одиницею обліку. Вони служать засобом заощадження. Зміна грошової маси, що перебуває в обігу, впливає на стан економіки підприємства.

В економічній теорії існують різні підходи до визначення попиту на гроші. Прихильники кількісної теорії попиту на гроші виходять з рівняння обміну, запропонованого Й. Фішером:

Г' • n = ц • Q,

де Г' - кількість грошей, що перебувають в обігу;

n - швидкість обертання грошей; ц - рівень цін;

Q - реальній обсяг виробництва.

Прихильники кількісної теорії акцентують увагу на ролі грошей як засобу платежу. Попит на гроші визначається тим, скільки їх необхідно, щоб здійснювати платежі. Рівняння обміну ілюструє, що кількість грошей, які перебувають в обігу підприємства, дорівнює відношенню обсягу реалізації до швидкості обертання грошей:

Г' = . (3.4)

З рівняння випливає, що величина попиту на гроші залежить від рівня цін, обсягів виробництва і швидкості обертання грошей. При більш високому рівні цін споживається більше грошей для виготовлення продукції. Прихильники цієї теорії схиляються до думки, що швидкість обертання грошей є сталою.

Критики кількісної теорії (Д. Кейнс) вважають, що швидкість обертання - величина змінна і залежить від впливу безлічі факторів, що створюють мотив заощадження.

Д. Кейнс у праці “Загальна теорія зайнятості, відсотка, грошей” назвав свою теорію попиту на гроші “теорією переваги ліквідності”. Він виділив три причини, що спонукають людей зберігати частину їх багатств у формі ліквідних грошових активів:

1. Люди тримають деяку частину своїх активів у формі грошей для використання їх як засобу платежу. Д. Кейнс назвав цей мотив збереження грошей трансакціонним.

2. Збереження частини активів у формі грошей пояснюється бажанням розпоряджатися ними у формі готівки в майбутньому. Д. Кейнс назвав цю обставину мотивом обережності збереження частини активів у формі грошей.

3. Господарюючі суб'єкти будуть тримати частину своїх активів у ліквідній формі, якщо володіння активами в іншій формі поєднане з великим ризиком (спекулятивний мотив).

Отже, згідно з Д. Кейнсом, індивіди можуть тримати своє багатство або у грошах, або у вигляді цінних паперів. Д. Кейнс виявив таку тенденцію: величина попиту на гроші постійно зростає з падінням норми позичкового відсотка на ринку цінних паперів [49, с. 80].

Сучасна теорія поєднує класичну кількісну теорію і теорію Д. Кейнса. Вона враховує таке:

1. На величину попиту впливають відсоткові форми нагромадження, що дають відсотки, і безвідсоткові - заощадження, депозити, нерухомість, товари тривалого користування.

2. Відсоткова ставка впливає на попит на гроші лише внаслідок того, що норма відсотка являє собою альтернативну вартість збереження грошей.

3. Багатство - один з визначальних факторів попиту на гроші.

4. Існують зміни в очікуваннях.

5. Наявність інфляції.

Сучасна теорія попиту на гроші не відкидає рівняння обміну, вважає, що швидкість обертання грошей є змінною, залежною від номінальної норми відсотка [122, с. 364-373].

У своїй господарській діяльності господарюючі суб'єкти користуються різними грошовими агрегатами, основним з яких є агрегат М1, необхідний для фінансування виробництва продукції та її реалізації. Тому основну увагу приділимо саме цьому грошовому агрегату, а інші розглядати не будемо.

Нами доведено, що рівняння обміну (формула 3.4) не може бути використане для розрахунку кількості грошей, які перебувають в обігу підприємства і потрібні для реалізації продукції.

Як обґрунтувати структуру фінансових ресурсів? Скільки грошей має бути у кругообігу для оплати праці, необхідно спрямувати на матеріальні витрати, витрати, джерелом яких є прибуток? Скільки грошей треба витратити на придбання основних засобів і нематеріальних активів? Очевидно, завдання має вирішуватись залежно від обсягу продукції, що повинна бути випущеною, цін, за якими вона буде реалізована, швидкості обороту оборотних коштів і норм амортизації основного капіталу.

Алгоритм вирішення завдання, складові фінансових ресурсів мають бути взаємозв'язаними із складовими економічних витрат, які забезпечують обсяг реалізації продукції. Отже, в основу треба покласти ресурсний підхід до визначення витрат, необхідних для випуску продукції.

Для випуску продукції потрібні: основні засоби і нематеріальні активи (С_о); оборотні кошти (С_об) (для забезпечення матеріальних та інших витрат і виплати заробітної плати) та гроші, джерелом яких буде валовий прибуток (С_п).

Фінанси, необхідні для платежів, джерелом яких є прибуток (С_п), можна визначити як частку від ділення річного прибутку (П) на річну кількість оборотів цієї частини фінансових ресурсів (n_об). Ця кількість оборотів дорівнює кількості оборотів оборотних коштів:

.

Приклад. Якщо річний прибуток дорівнює 12 млн грн; капіталізо-ваний прибуток робить на рік n=12 оборотів. Знаходимо величину фінансів для платежів за рахунок прибутку:

С_п = = 1 млн грн.

Загальна сума фінансів, що перебувають в кругообігу (Г'), буде дорівнює сумі всіх складових, що забезпечують випуск і продукції.

Якщо С_о = 10 млн грн; С_об = 2 млн грн; С_п = 1 млн грн, то

Г'= С_о + С_об + С_п = 10+2+1 = 13 млн грн.

При розрахунку кількості грошей, необхідних для операційної діяльності, варто ще враховувати потребу у страховому (резервному), компенсаційному та інвестиційному (спекулятивному) залишках грошових активів [21].

Загальний розмір грошових активів визначається шляхом підсумовування потреби в окремих видах активів:

Г'_о = С_о + С_пок + С_об + С_п + Г_ст+ Г_к + Г_і ,

де Г'_о - загальний розмір коштів, необхідних для операційної діяльності, грн;

С_о - вартість основних засобів і нематеріальних активів підприємства, грн;

С_пок - витрати на покращення основних засобів, грн;

С_об - оборотні активи, грн;

С_п - гроші, джерелом яких є прибуток, грн;

Г_ст - страховий (резервний) залишок коштів, грн;

Г_к - компенсаційний залишок грошових активів, грн;

Г_і - інвестиційний (спекулятивний) залишок грошових активів, грн.

Для розрахунку суми страхового залишку грошових активів використовується наступна формула:

Г_ст = Г'_о К_в ,

де Г_ст - сума страхового залишку грошових активів підприємства; К_в - коефіцієнт варіації надходження коштів на підприємство у звітному періоді.

Потреба в компенсаційному залишку грошових активів планується в розмірі, визначеному угодою про банківське обслуговування. Якщо угода з банком, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства, таку вимогу не містить, цей вид залишку грошових активів не планується.

Потреба в інвестиційному (спекулятивному) залишку грошових активів планується, виходячи з фінансових можливостей підприємства, тільки після того, як повністю забезпечено потребу в інших видах залишків грошових активів, тому що ця частина грошових активів не втрачає своєї вартості в процесі збереження, їх сума верхньою межею не обмежується. Критерієм формування цієї частини грошових активів виступає необхідність забезпечення більш високого коефіцієнта рентабельності короткострокових інвестицій порівняно з коефіцієнтом рентабельності операційних активів.

З огляду на те, що залишки грошових активів трьох останніх видів є певною мірою взаємозамінними, загальна потреба в них при обмежених фінансових можливостях підприємства може бути відповідно скорочена.

У практиці закордонного фінансового менеджменту застосовуються і більш складні моделі визначення середнього залишку грошових активів.

Найбільш широко використовуваною в цих цілях є модель Баумоля, вихідними положеннями якої є сталість потоку витрати коштів, збереження всіх резервів грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень.

Модель Міллера-Орра являє собою ще складніший алгоритм визначення оптимального розміру залишків грошових активів. Вихідні положення цієї моделі передбачають наявність визначеного розміру страхового запасу і визначену нерівномірність у надходженні й витраті коштів, а відповідно, і залишку грошових активів. Мінімальна межа формування залишку грошових активів береться на рівні страхового залишку, а максимальна - на рівні триразового розміру страхового залишку.

Незважаючи на чіткий математичний апарат розрахунків оптимальних сум залишків грошових активів обидві наведені моделі (модель Баумоля і модель Міллера-Орра) поки що важко застосовувати у вітчизняній практиці фінансового менеджменту через такі причини:

* хронічна нестача оборотних активів не дає підприємствам змоги формувати залишок коштів у необхідних розмірах з урахуванням їх резерву;

* уповільнення платіжного обороту викликає значні (іноді непередбачені) коливання в розмірах грошових надходжень, що відповідно позначається і на сумі залишку грошових активів;

* обмежений перелік короткострокових фондових інструментів, що перебувають в обороті, і їх низька ліквідність ускладнюють використання в розрахунках показників, пов'язаних з короткостроковими фінансовими вкладеннями [21].

За даними додатка О розрахуємо розмір грошової маси (фінансових ресурсів), потрібною промисловим підприємствам для випуску продукції та її реалізації (табл. 3.4). Треба врахувати, що основні засоби потребують щорічно витрат на капітальний ремонт, модернізацію, покращення, спрямовані на підтримку їх працездатності. За відсутністю даних візьмемо цю величину на рівні 5% від вартості основних засобів. Для розрахунку загального розміру коштів, необхідних для операційної діяльності, візьмемо суму страхового, компенсаційного та інвестиційного залишку у розмірі 0,2% від вартості оборотних коштів.

Згідно з табл. 3.4, усі фінансові ресурси підприємств розподілені нами на:

1) споживані: авансовані, використані;

2) застосовані: авансовані (бухгалтерські витрати), використані (економічні витрати).

Для аналізу використання споживаних авансових і використаних ресурсів нами запропоновані такі показники (табл. 3.4):

1. Коефіцієнт оборотності споживаних авансованих фінансових ресурсів К_а:

,

де В_б - бухгалтерські витрати, (собівартість продукції), грн/рік; Г - споживані авансовані фінансові ресурси, грн.

2. Коефіцієнт оборотності споживаних використаних фінансових ресурсів К_в :

,

де В_ек - економічні витрати, грн/рік; Г' - споживані використані фінансові ресурси, грн.

У табл. 3.4 наведені результати розрахунку показників К_а і К_в для різних промислових підприємств. Ці показники не є показниками економічної ефективності, тому що відображають відношення поточних витрат до споживаних ресурсів (витрат). Ці показники за економічною суттю ближчі до кількості оборотів ресурсів, але цей оборот відірваний від реальних оборотів складових.

154

Таблиця 3.4

Фінансові ресурси, необхідні для випуску та реалізації продукції на промислових підприємствах у 2003 році

3.3. Прогнозування фінансового стану підприємства на основі розрахунку потоку коштів

Основне завдання аналізу грошових потоків полягає у виявленні причин нестачі (надлишку) коштів, визначенні джерел їх надходжень і напрямів використання. У результаті аналізу грошових потоків підприємство має одержати відповідь на головні запитання: звідки надходять кошти, якою є роль кожного джерела, на які цілі вони використовуються, яким є фінансовий стан підприємства.

Основним документом для аналізу грошових потоків є форма № 3 бухгалтерської звітності “Звіт про рух коштів”, за допомогою якої можна контролювати поточну платоспроможність підприємства, ухвалювати оперативні рішення з управління коштами і пояснювати розбіжності між фінансовим результатом і зміною коштів.

Звіт про рух коштів - це звіт, що відображає надходження і витрати коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді і належить до форми річної фінансової звітності. Метою складання цього звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої і неупередженої інформації про зміни, що відбулися в коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період. Звіт складають з використанням непрямого методу, що передбачає визначення чистого надходження чи вибуття від операційної діяльності шляхом корегування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподатковування.

При аналізі потоки коштів розглядають за трьома видами діяльності: операційній (основній), інвестиційній і фінансовій [21].

Грошові потоки тісно пов'язують усі три сфери діяльності підприємства. Грошовий потік, створюваний операційною діяльністю, переходить у сферу інвестиційної діяльності, де може використовуватися для модернізації виробництва чи інших інвестицій, що дають підприємству дохід.

Але цей самий потік може перейти і у сферу фінансової діяльності, де буде використаний, наприклад, для виплати дивідендів акціонерам. Рух грошових потоків має зворотну спрямованість, відбувається “підживлення” основної діяльності за рахунок інвестиційної та фінансової.

У процесі аналізу потоку коштів використовують два методи їх розрахунку: прямий і непрямий. Відмінність між ними полягає в різній послідовності процедур визначення величини потоку коштів у результаті поточної діяльності.

Прямий метод полягає у групуванні й аналізі даних бухгалтерського обліку, що відображають рух коштів по зазначених видах діяльності, і ґрунтується на розрахунку припливу (виторг від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані і тощо) і відпливу (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позичок і позик та ін.) коштів, тобто вихідним елементом є виторг.

Прямий метод дає змогу судити про ліквідність засобів підприємства, детально розкриваючи рух коштів на його рахунках, але не показує взаємозв'язку отриманого фінансового результату і зміни величини коштів. Цей метод оснований на аналізі руху коштів по рахунках підприємства: дає змогу показати основні джерела припливу і напрям відпливу коштів; робити оперативні висновки щодо достатності засобів для платежів по поточних зобов'язаннях; установлює взаємозв'язок між реалізацією і грошовим виторгом за звітний період.

Непрямий метод оснований на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати: дає змогу показати взаємозв'язок між різними видами діяльності підприємства; установлює взаємозв'язок між чистим прибутком і змінами в активах підприємства за звітний період.

Суть цього методу полягає в перегрупуванні і коригуванні даних балансу і звіту про фінансові результати з метою перерахування фінансових потоків у грошові потоки за звітний період. Він ґрунтується на ідентифікації й обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів, і послідовному коригуванні чистого прибутку [21].

Проведемо аналіз потоків коштів ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» непрямим методом. Для цього необхідно скласти звіт про рух коштів за кожний аналізований рік (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Складаннязвіту про рух коштів на ВАТ „ЗСПЗ” непрямим методом

Далі згрупуємо дані звіту про рух коштів у зведену таблицю. Тобто підсумуємо додатний і від'ємний грошові потоки за кожен аналізований період по кожному виду діяльності і на підставі цього підрахуємо сукупний грошовий потік по основній, інвестиційній і фінансовій діяльності окремо і по всіх видах діяльності в сукупності (табл. 3.6).

Виходячи з вищенаведених розрахунків потоків коштів підприємства за 2001 - 2003 роки, можна зробити висновок: приплив коштів по операційній діяльності протягом аналізованого періоду ми маємо за рахунок прибутку підприємства й амортизаційних відрахувань - вони додаються до суми чистого прибутку, тому що не викликали відпливу коштів. У 2003 році приплив коштів збільшується внаслідок додатної зміни суми поточних зобов'язань порівняно з 2002 роком на 344828 тис. грн. Ця зміна зумовлює збільшення коштів за рахунок надання відстрочки оплати кредиторами, одержання авансів від покупців.

Таблиця 3.6

Аналіз грошових потоків ВАТ “ЗСПЗ”

Відплив коштів по основній діяльності становлять: відрахування на соціальні заходи і додатні суми змін поточних активів. Додатна різниця означає, що кошти зменшуються за рахунок зростання запасів і дебіторської заборгованості. У 2001 і 2002 роках відплив коштів поповнюється від'ємною сумою змін поточних зобов'язань. Зменшення суми поточних зобов'язань говорить про зменшення коштів унаслідок погашення кредиторської заборгованості й інших поточних зобов'язань.

Рухи коштів по основній діяльності, згруповані в додатний і від'ємний грошові потоки, дають сукупний від'ємний грошовий потік протягом усього аналізованого періоду в сумі: - 61147; - 98966; - 110005 тис. грн відповідно.

Аналіз грошових потоків підприємства по операційній діяльності наведено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Аналіз грошових потоків ВАТ „ЗСПЗ” по основній діяльності

Рух коштів по інвестиційній діяльності групується в додатний чи від'ємний грошові потоки залежно від того, з яким знаком вийшла різниця за аналізовані періоди: “+” чи “-„. Збільшення суми довгострокових активів означає зменшення коштів (від'ємний грошовий потік) за рахунок інвестування в активи довгострокового використання, як це відбулося у 2001 і 2003 роках. В 2002 році маємо додатний грошовий потік. Зменшення суми довгострокових активів означає збільшення коштів за рахунок реалізації довгострокових активів. Сукупний грошовий потік по інвестиційній діяльності у 2001 році складає - (-) 10960 тис. грн, у 2002 році - 23397 тис. грн і у 2003 році - (-) 22424 тис. грн.

Аналіз грошових потоків по інвестиційній діяльності наведено на рис. 3.3.

Рис. 3.3 Аналіз грошових потоків ВАТ „ЗСПЗ” по інвестиційній діяльності

Грошові потоки по фінансовій діяльності формують додатний грошовий потік за рахунок додатної зміни суми заборгованості підприємства, тому що її зростання вказує на збільшення коштів за рахунок залучення короткострокових і довгострокових кредитів і позик протягом 2001 - 2003 років, а також за рахунок додатної зміни величини власних коштів у 2001 році. Від'ємний грошовий потік по фінансовій діяльності ми маємо у 2002 і 2003 роках за рахунок зменшення суми власних коштів, тому що ця зміна призвела до відпливу коштів, і тому сукупний грошовий потік протягом аналізованого періоду одержуємо із знаком “+”: 72952; 168419 ; 136398 тис. грн відповідно.

Аналіз грошових потоків по фінансовій діяльності наведено на рис. 3.4.

Рис. 3.4 Аналіз грошових потоків ВАТ “ЗСПЗ” по фінансовій діяльності

Проаналізувавши рух коштів по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльностях, можна сформулювати такий висновок: сукупний грошовий потік у 2001 році є додатним унаслідок переваги сукупного від'ємного потоку коштів по основній та інвестиційній діяльності і високого значення сукупного додатного грошового потоку по фінансовій діяльності, що перевищує від'ємний потік на 897 тис. грн. У 2002 році сукупний грошовий потік також має додатне значення - 4534 тис. грн, однак у цьому випадку ця цифра отримана в результаті різниці сум сукупного додатного грошового потоку по інвестиційній і фінансовій діяльності і сукупного від'ємного потоку по основній діяльності, що свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. Сукупний грошовий потік у 2003 році становить 2125 тис. грн, що також, як і в 2001 році вийшло за рахунок того, що сума додатного сукупного грошового потоку по фінансовій діяльності більше, ніж від'ємні сукупні грошові потоки по основній та інвестиційній діяльностях.

Таким чином, ми бачимо що приплив коштів на ВАТ “ЗСПЗ” утворюють позитивні грошові потоки по фінансовій діяльності протягом усього аналізованого періоду. У 2002 році його доповнює додатний потік по інвестиційній діяльності. Унаслідок цього фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати як кризовий. Відплив коштів на підприємстві формують від'ємні грошові потоки по основній діяльності протягом всього аналізованого періоду і від'ємні потоки коштів по інвестиційній діяльності в 2001 і 2003 роках, тому фінансовий стан підприємства на цих відрізках аналізу характеризується як хисткий.

Фінансовий стан підприємства залежить від сукупного грошового потоку по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Види фінансової стійкості підприємства

Абсолютна фінансова стійкість на підприємстві досягається, коли інвестиційна і фінансова діяльність фінансується за рахунок додатного сукупного потоку по операційній діяльності. На основі аналізу грошових потоків ВАТ “ЗСПЗ” можемо зробити висновок про його фінансовий стан. Протягом аналізованого періоду не було досягнуто як абсолютну, так і нормальну фінансову стійкість, при якій інвестиційна діяльність фінансується за рахунок сукупних додатних потоків по основній і фінансовій діяльності. У 2001 і 2003 роках фінансовий стан ВАТ “ЗСПЗ” можна класифікувати як хисткий, тому що операційна й інвестиційна діяльність фінансується за рахунок додатного сукупного грошового потоку по інвестиційній і фінансовій діяльності. У 2002 році підприємство взагалі перебувало у кризовому фінансовому стані, тому що основна діяльність фінансувалася за рахунок сукупного додатного потоку по інвестиційній і фінансовій діяльності.

Для прогнозування грошових потоків по різних видах діяльності використаємо трендовий аналіз. Результати трендового аналізу ВАТ “ЗСПЗ” представлені на рис. 3.6.

Рис. 3.6. Трендовий аналіз грошових потоків ВАТ “ЗСПЗ”

по різних видах діяльності

У результаті прогнозування бачимо, що підприємство у 2003 році вийшло з кризового фінансового стану й у 2004 році продовжує поліпшувати свої показники. Операційна діяльність прагне до додатного грошового потоку, інвестиційна діяльність іде у від'ємну область, а фінансова - знижується, але залишається на додатному рівні.

Висновки до розділу 3

У розділі 3 здійснено реалізацію наукових положень, висновків і рекомендацій з визначення ефективності операційної діяльності підприємства.

1. З метою апробації затратного підходу до оцінки економічної ефективності господарської діяльності розроблена математична модель, що дозволяє регулювати співвідношення продуктивності праці і середньої заробітної платні, що враховує фінансовий стан підприємства. Запропоновано регулювати оплату праці на основі соціального, економічного і соціально-економічного обґрунтування.

2. Розглянуто сучасні тенденції регулювання оплати праці в Україні і за кордоном. З цією метою розглянуто Постанови Кабінету Міністрів України за 1993-2004 роки, спрямовані на економічне обґрунтування співвідношення фонду оплати праці й обсягів виробництва. Розглянуто системи Скенлона і Раккера, використані фірмою “Дженерал Моторс” для регулювання припустимої величини заробітної плати.

3. На прикладі ВАТ “Запорізький алюмінієвий комбінат” виконано розрахунки фактичних індексів заробітної плати і продуктивності праці. Дано рекомендації з регулювання оплати праці з урахуванням розробленої математичної моделі, що дає змогу враховувати економічне становище господарюючого суб'єкта.

4. Ресурсний підхід до визначення витрат виробничої діяльності підприємства дав змогу розрахувати кількість фінансових ресурсів, яку необхідно мати в обороті. З цією метою проаналізовано класичну кількісну теорію попиту на гроші, теорію Кейнса, сучасну теорію, що поєднує дві перші.

5. Визначено нові показники: коефіцієнти оборотності авансованих і використаних фінансових ресурсів, які дорівнюють відношенню бухгалтерських витрат до авансованих (використаних) споживаних ресурсів.

6. Запропоновано визначення реальної кількості оборотів оборотних коштів, яка дорівнює відношенню результатів оборотності оборотних коштів (матеріальних витрат і витрат на оплату праці) до середньорічного залишку оборотних коштів.

7. З метою прогнозування фінансового стану на прикладі ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” виконано аналіз руху потоків коштів по операційному, інвестиційному і фінансовому видах діяльності.

Результати досліджень, основні положення й висновки, викладені в розділі, опубліковано автором у таких працях: [107; 108].

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання з удосконалення методичних підходів до оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємства з метою створення інформаційного забезпечення ухвалення господарських рішень, на які впливають фактичні і прогнозні дані про ефективність використання ресурсів. Розроблені пропозиції виконані з урахуванням критичного аналізу існуючих підходів і можуть бути використаними на підприємствах різних галузей національного господарства.

Результати дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Аналіз економічної літератури показує, що основну увагу дослідники приділяли створенню методологічних положень з визначення економічної ефективності виробництва окремого виду продукції. Економічні аспекти оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємства досліджені недостатньо. Пропозиції авторів виконані з порушенням принципів, які повинні бути покладені в основу формування показників ефективності, відірвані від дії економічних законів, не враховують причинно-наслідкову залежність часткових показників ефективності, мають різні трактування результатів і витрат, відбувається підміна результатів діяльності витратами, немає повного обліку результатів і витрат. Результати діяльності не відповідають витратам на її здійснення.

2. Визначено економічний зміст ефективності господарської діяльності підприємства в порівнянні з загальним економічним і фінансовим аналізом. Оцінки ефективності діяльності і фінансовий аналіз є складовими частинами повного всебічного аналізу господарської діяльності. Перша складова використовується керівництвом підприємства для внутрішнього аналізу, для економічного обґрунтування управлінських рішень.

3. Аналіз пропозицій дослідників дозволив сформулювати наступні принципи узагальнюючої оцінки ефективності господарської діяльності: взаємозв'язок показників із сутністю і дією економічних законів; взаємозв'язок показників економічної ефективності виробництва на рівнях народного господарства і суб'єкта господарювання; системність; логічна стрункість, взаємозв'язок із частковими показниками економічної ефективності; взаємозумовленість показників на основі тенденцій зміни факторів живої й упредметненої праці; забезпечення самооплатності виробництва як обмеження змін часткових показників; повний облік витрат і результатів виробництва, їхня відповідність один одному в часі і по змісту; охоплення всіх видів діяльності підприємства; наявність критеріїв при визначенні часткових і узагальнюючих показників ефективності; відображення ефективності використання усіх видів споживаних і застосованих ресурсів; спрямованість на досягнення головної (генеральної) мети виробництва, тобто місії організації; логістичний підхід до оцінки ефективності діяльності підприємства; кількісна вимірність показників і критерію ефективності; порівнянність порівнюваних варіантів.

4. Критичний аналіз існуючих пропозицій і застосування запропонованих принципів дозволив удосконалити методи інтегральної оцінки загальної і порівняльної економічної ефективності господарської діяльності підприємства з урахуванням ресурсного і затратного підходів. Ресурсний підхід побудови показників ефективності припускає співвідношення результатів і витрат за один оборот капіталу. Витрати діяльності представлені у вигляді ресурсів. Варто розрізняти серед споживаних ресурсів авансовані (основні й оборотні кошти, нематеріальні активи) та використовувані. Вони включають ще капіталізований прибуток (прибуток за один оборот капіталу).

Нами запропоновано методи виміру суми витрат живої й упредметненої праці в ресурсному виді. Ресурсний підхід дозволив: показати причинно-наслідкову залежність часткових і узагальнюючих показників економічної ефективності, засновану на можливій взаємодії результатів і витрат діяльності, представлених у ресурсному виді.

5. Затратний підхід припускає, що результати і витрати діяльності будуть представлені за той самий період (за рік). Нами на основі взаємодії результатів і витрат сформульовано систему часткових і узагальнюючих показників економічної ефективності діяльності. Узагальнюючим показником служить перевищення результату (обсягу реалізації) над економічними витратами. Кращим варіантом діяльності буде той, у якого показник ефективності буде більшим. Затратний підхід дає можливість виявити причинно-наслідковий взаємозв'язок основних показників: амортизаціовіддачі, матеріаловіддачі, продуктивності праці, рентабельності продажів.

6. Частка витрат на оплату праці на підприємствах України у структурі витрат на виробництво є низькою і складає порядку 8-12%. У цьому зв'язку політику держави, спрямовану на ріст вартості робочої сили, варто вважати виправданою. Низька ціна робочої сили є гальмом в управлінні ефективністю господарською діяльністю підприємств, гальмом ринкових перетворень. Разом з тим, регулювання оплати праці в умовах ринку треба здійснювати з урахуванням наступних принципових положень. Людина, що має роботу, повинна одержувати заробітну плату на рівні не нижче від прожиткового мінімуму. Розмір заробітної плати повинен бути заснований на співвідношенні міри праці та міри споживання. Заробітна плата повинна забезпечити відтворення робочої сили працівника і утримання його родини (соціальна умова). Фонд оплати праці на підприємствах в умовах ринкових відносин треба регулювати виходячи з фінансових можливостей з урахуванням зміни обсягів виробництва і реалізації продукції, індексу споживчих цін (економічна умова). Соціальна умова повинна бути переважною над економічною умовою.

Нами запропонована математична модель, яка заснована на затратному підході до оцінки ефективності роботи підприємства, що дозволяє обґрунтувати співвідношення індексів продуктивності праці і заробітної плати у взаємозв'язку зі зміною показників ефективності господарської діяльності.

7. Ресурсний підхід до розрахунку витрат діяльності підприємства дає можливість обґрунтувати кількість фінансових ресурсів, необхідних для здійснення діяльності. Величина цих ресурсів включає, крім авансованого капіталу, частину фінансів, джерелом яких є прибуток, додаткову потребу в страховому, компенсаційному і інвестиційному залишках коштів.

8. Оскільки підприємство здійснює три види діяльності - операційну (основну), інвестиційну і фінансову, то загальну кількість фінансових ресурсів треба визначати на основі аналізу грошових потоків кожного виду діяльності. Абсолютна фінансова стійкість підприємства настає, коли інвестиційна і фінансова діяльність фінансуються за рахунок позитивного сукупного потоку по операційній діяльності. Аналіз і прогноз руху фінансових потоків на прикладі ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” свідчить про фінансову стійкість підприємства.

9. Запропоновані економічні моделі можуть бути використані для рішення кола задач, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємств різних галузей промисловості: регулювання співвідношення продуктивності праці і заробітної плати; планування кількості фінансових ресурсів, що будуть знаходитись в обороті: прогнозування фінансового стану підприємств на основі аналізу руху його фінансових потоків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрютина М.С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. - М.: Дело и сервис, 2000. - 254 с.

2. Азаров М. В основі єдиного економічного простору - соціально-економічний прагматизм / Урядовий кур'єр, № 183, 1 жовтня 2003 року.

3. Аксененко А.Ф. Микроанализ и оценка внутрихозяйственных резервов. - М.: Финансы, 1980. - 127 с.

4. Андриенко В.Ф., Данюк В.М. Экономическое стимулирование трудовой активности. - К.: Наукова думка, 1991. - 196 с.

5. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под ред. В.И.Стражева. - Минск: Вышэйшая школа, 1995. - 244 с.

6. Аптекарь С.С., Краснова В.В., Процив В.А. Планирование и анализ стоимостных показателей на металлургическом предприятии. - М.: Металлургия, 1986. - 224 с.

7. Артеменко В.Г., Белендир М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие. - М.: Издательство «ДИС», НГАЭиУ, 1997. - 128 с.

8. Атлас З.В., Ионов В.Я. Эффективность производства и рентабельность предприятий. - М.: Мысль, 1977. - 200 с.

9. Афонин А.С. Основы мотивации труда: организационно-экономические спекты. - К.: МАУП, 1994. - 304 с.

10. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности. - M.: Финансы и статистика, 2002. - 415 с.

11. Барнгольц С.Б., Мельник М.В. Методология экономического анализа деятельности хозяйствующего субъекта. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 239 с.

12. Барун М.А. Об эффективности капитального строительства в промышленности // Пути индустриализации, 1929. - №3.

13. Бачурин А.В. Интенсификация и эффективность. - М.: Экономика, 1985. - 264 с.

14. Бенуни А.Х. Экономическое обоснование технических решений в цветной металлургии. - М.: Металлургия, 1976. - 280 с.

15. Бень Т.Г. Экономическая эффективность производства. - К.: Знание, 1983. - 48 с.

16. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 412 с.

17. Богатин Ю.В. Экономическая оценка качества и эффективности работы предприятия. - М: Стандарт, 1991. - 232 с.

18. Бланк И.А. Управление активами. - К.: «Ника-Центр», 2000. - 720 с.

19. Бланк И.А. Управление использованием капитала. - К.: «Ника-Центр», 2000. - 656 с.

20. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: «Ника-Центр», 2000. - 512 с.

21. Бланк И.А. Управление денежными потоками. - К.: «Ника-Центр», Эльга, 2002. - 736 с.

22. Болотин Б.М. и др. Эффективность капиталистической экономики. - М.: Наука, 1990. - 244 с.

23. Бурштейн Г. Против «борьбы» с «теорией затухающей кривой» под знаменем «отдачи» капитала // Пути индустриализации, 1930. - №23. - С. 66-71.

24. Бурсков В., Щепкин А. Механизмы обеспечения безопасности: Оценка эффективности // Вопросы экономики, 1992. - №1. - С. 52-58.

25. Вакульчик О.М. Корпоративне управління: економіко-аналітичний аспект. - Дніпропетровськ: Пороги, 2003. - 257 с.

26. Василик О.Д. Оценка эффективности деятельности предприятия // Бизнес-информ, 1999. - №21. - С. 69-71.

27. Вершинин A.M. Сравнительный анализ хозяйственной деятельности промышленных предприятий. - М.: Финансы, 1970.- 143 с.

28. Гольдберг Р. О методах исчисления эффективности капитальных вложений // Пути индустриализации, 1929. - №4.-С 17-28.

29. Гольдберг Р. О методах исчисления эффективности капитальных вложений // Пути индустриализации, 1929. -№11.-С 5-12.

30. Гаретовский Н.В. Экономические рычаги и эффективность производства. - М.: Финансы, 1980. - 222 с.

31. Губин Б.В. Оборот средств предприятий и эффективность производства. - М.: Экономика, 1975. - 108 с.

32. Демченков B.C., Милета В.И. Системный анализ деятельности предприятий. - М.: Финансы и статистика, 1990. - 182 с.

33. Довбня С, Шембель Ю. Прогнозирование банкротства украинских предприятий // Бизнес-информ, 1999. - №13-14. - С. 48-50.

34. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Рынок: Микроэкономическая модель / Пер. с англ. В.Лукашевича и др. Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича. - СПб.: Питер, 1992. - 496с.

35. Дембинский Н.В. Анализ экономики промышленного предприятия.- Минск: Беларусь, 1979. - 274 с.

36. Драгун Л.Н., Редина Н.И., Заяц Е.И. и др. Проект создания системы управления эффективностью производства: формулировка цели, выбор критерия // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Наука i освіта, 2000. - вип. 22.- С. 14-19.

37. Дунаев Э.П. Методологические проблемы эффективности общественного производства // Вестник Московского ун-та. Сер. Экономика.- 1987. - № 1. - С. 3-10.

38. Евдокимов Р.И., Гавва В.М. Азбука маркетинга. - Донецк: Сталкер, 1998. - 432 с.

39. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведения аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - №5.- С.6-8.

40. Жизнин С.З. Предпринимательство и деньги. - М.: Новости, 1990. - 152с.

41. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. - К.: Вища школа, 1992. - 191 с.

42. Закоморний С.М. Алгоритм оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства // Вістник Сумського сільскогосп. ун-ту. Сер. Фінанси та кредит. - 1997. - №1(2). - С.72-77.

43. Закоморный С.Н. Вопросы эффективности использования финансовых ресурсов предприятия и его финансовое положение // Вістник Сумського сільскогосп. ун-ту. Сер. Фінанси та кредит. - 1996. - №1(5). - С.7-12.

44. Зубов В.М. Как измеряется производительность труда в США / Под ред. Р.В.Гаврилова. - М.: Финансы и статистика, 1990. - 144 с.

45. Иванов Н.И., Бреславцев А.В., Хижняк В.И. и др. Целевые комплексные программы развития производства (методические вопросы). - К.: Наукова думка, 1986. - 240 с.

46. Иванов Н.И., Крайник И.У., Шубик В.Б., Дорофеев В.П. Повышение производительности труда в черной металлургии. - Киев: Техника, 1983. - 152 с.

47. Интенсификация промышленного производства / Отв. ред. Н.Г.Чумаченко. -К.: Наук. думка, 1985. - 280 с.

48. Иозайтис B.C., Львов Ю.А. Экономико-математическое моделирование производственных систем. - М.: Высшая школа, 1991. - 192 с.

49. Іванов B.М. Гроші та кредит. - К.: МАУП, 1999. - 230 с.

50. Ивахненко В.М. Курс економічного аналізу. - К.: КНЕУ, 2000. - 263 с.

51. Каракоз И.И. Основы теории экономического анализа. - К.: Вища школа, 1972. - 135 с.

52. Каракоз И.И. Экономический анализ работы предприятий и объединений. - К.: Вища школа, 1982. - 351 с.

53. Касьянов А.И. Экономическая оценка и стимулирование результатов промышленного производства. - М.: Экономика, 1986. - 146 с.

54. Кац И.Я. Экономическая эффективность деятельности предприятий (анализ и оценка). - М.: Финансы и статистика, 1987. - 192 с.

55. Керанчук Т. Финансовая стабильность предприятий и методические аспекты ее оценки // Экономика Украины, 2000.- № 1.- С. 82- 85.

56. Кизима А., Кушнирик И. Прогнозирование вероятности банкротства на основе «Z- счета Альтмана» // Экономика Украины, 1999.-№ 12.- С.82- 84.

57. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1999.- 210 с.

58. Ковалев В.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: Проспект, 2001. - 421 с.

59. Ковалев В.В. Фінансовій аналіз. - М.: Финансы и статистика , 1998. - 278 с.

60. Корнеева И.В., Хруцкий В.Е. Показатели хозяйственной деятельности // США: экономика, политика, идеология. - 1990. - №12. - С.91-104.

61. Коровина З.П. Эффективность производства, новой техники, капитальных вложений. - М.: Экономика, 1980. - 199 с.

62. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства. - К.: Знання, 2000.- 378 с.

63. Кочегарова М. Комплексный анализ финансового состояния строительных предприятий // Бизнес Информ. - 1998. - №21-22. - С.93-96.

64. Кочетков В. Современная практика рейтинговой оценки деятельности коммерческих банков // Экономика Украины. - 2002. - № 6. - С.25- 30.

65. Красовский В. Экономическая эффективность производства и капитальных вложений / Вопр. экономики. - 1983. - №11. - С.121-131.

66. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия: методы оценки. - М.: ДИС, 1997. - 223 с.

67. Крылова Т.Б. Выбор партнера: анализ отчетности капиталистического предприятия. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 232 с.

68. Лексин В.Н., Кудикин Н.В., Мельник Л.Г. Эффективность совершенствования производства в цветной металлургии (методы оценки и анализа). - М.: Металлургия, 1980. - 216 с.

69. Леонтьев В.В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты, политика. - М.:ИПЛ, 1990. - 188 с.

70. Литошенко Л. Проблема эффективности капитальных вложений // Вестник финансов, 1928. - №1. - С.30-38.

71. Логвинович Л. Состояние основного капитала и эффективность капитальных затрат в республиканской промышленности СССР // Местная промышленность и торговля. 1930. - №11.- С.14-21.

72. Логистика / Под ред. Б.А. Аникина - М.: ИНФРА-М, 1999. - 327с.

73. Лордкипанидзе О.Л. Оценка и планирование эффективности работы предприятия. - М.: Экономика, 1986.- 175 с.

74. Мазаков Е.В. Эффективность промышленного производства и пути ее повышения. - М.: Экономика, 1990.- 154 с.

75. Макконел Кемпбел Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. - в 2т.: Пер. англ. Т2. - М.: Республика, 1992. - 400 с.

76. Макаров Л., Мариниченко I. Комплексна оцінка фінансового становища підприємства // Бухгалтерський облік i аудит. -1995. - №4 - С.4-5.

77. Медведев В.А. Управление производством: проблемы теории и практики.- М.: Политиздат, 1983. - 270 с.

78. Малышев П.А., Шилин И.Г. Критерий эффективности производства (социально-экономический аспект). - М.: Мысль, 1973. - 344 с.

79. Маркс К. Капитал. Т. 1-3. - М.: Политиздат, 1983.

80. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992.-702 с.

81. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій // Українська інвестиційна газета. - 1998, 21 квітня. - С.29-32.

82. Методики проведения углубленного анализа финансово-хозяйственного состояния предприятий и организации / Приказ Агентства по вопросам предупреждения банкротства предприятий и организаций от 27 июня 1997 г.-№81.

83. Методика по определению экономической эффективности использования новой техники, изобретений и рационализаторских предложений в цветной металлургии СССР. - М.: Минцветмет СССР, 1982. - 58 с.

84. Методика проведения углубленного анализа финансово-хозяйственного состояния неплатежеспособных предприятий и организаций // Бизнес - 1997. - №29. - С.41-51.

85. Муравьев А.И. Теория экономического анализа: проблемы и peшения. - М.: Финансы и статистика, 1988. - 282 с.

86. Новожилов В.В. Проблемы измерения затрат и результатов при оптимальном планировании. - М.: Экономика, 1967. - 367 с.

87. Назарбаева Р. Затраты или расходы в чем разница? / Бухгалтерия. - К.: Блицинформ. 2004. - №23. - С.53-57.

88. Огонь Ц.Г. Фінансові методи регулювання економіки // Фінанси України. 1996.-№1. - С.38-49.

89. Октябрьский П.Я. О согласовании показателей интенсификации и эффективности производства // Вестник Ленинградского университета. Сер. Экономика. - 1986 - Вып.2. - С.73-80.

90. Омаров А.М. Повышение эффективности производства. - М: Сов. Россия, 1980. - 254 с.

91. Папієв М., Шаповал М. Соціальні орієнтири Державного бюджету / Урядовий кур'єр, № 213, 12 листопада 2003 року.

92. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика: Сокр. пер. с англ. / Научн. ред.: З.Т.Борисович, В.М. Полтерович, В.И. Данилов и др. - М.: Экономика, Дело, 1992.-510с.

93. Петухов P.M. Оценка эффективности промышленного производства: Методы и показатели. - М.: Экономика, 1990,- 95 с.

94. Политическая экономия. / В. А. Медведев, Л.И. Абалкин, О.И. Ожерельев и др. - М.: Политиздат, 1990. - 735с.

95. Послання Президента України до Верховної Ради України // Економіст, 2004. - №№3,4.

96. Порядок определения сумм, вносимых в бюджет предприятиями-монополистами в 1999 году в связи с превышением расчетной величины фонда оплаты труда. Утв. Пост. КМУ от 1.04.1999 г. №525 / Бизнес-Бухгалтерия. - 3 мая 1999.

97. Порядок определения сумм, которые должны вноситься в бюджет предприятиями-монополистами в 2000 году и I квартале 2001 года в связи с превышением фонда оплаты труда. Утв. Пост. КМУ от 21 июня 2000 г. №1006 / Бизнес-Бухгалтерия. - №30 / 393, - 24 июля 2000 г.

98. Порядок визначення сум, що вносяться до державного бюджету підприємствами-монополістами у 2004 році та І кварталі 2005р. У зв'язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці. / Урядовий кур'єр, № 120, 30 червня 2002 року.

99. Салига К.С. Визначення розміру фінансових ресурсів, необхідних для випуску і реалізації продукції // Наук. пр. Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 6. - Кіровоград: КНТУ, 2004. - С. 240-246.

100. Салига К.С. Економічний зміст та показники ефективності господарської діяльності промислових підприємств // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво, 2004.-№5.-С. 205-212.

101. Салига К.С. Передумови дослідження економічної ефективності діяльності промислових підприємств // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво, 2005. -№ 1. - С.120-123.