Для даного дослідження ми використовували соціометричну методику та методику оцінки привабливості класного колективу для кожного учня. Цей наш вибір обґрунтований тим, що соціометрія - це поширена методика, яка дозволяє виявити найбільш реальну картину згуртованості класу. В той же час соціометрію слід проводити поряд з іншими тестами та методиками, щоб виявити не тільки зовнішній, а і внутрішній стан інтеграції класу. Для цього ми застосували анкетування оцінки привабливості класного колективу для кожного молодшого школяра.

Результати дослідження подані нижче у дипломній роботі у вигляді соціоматриць, соціограм та висновків.

Наведемо приклад соціометричної методики, яка була використана у процесі наукового дослідження.

Соціометрія - це наука про суспільство, психологічна теорія суспільства й одночасно експериментальний метод, соціально-психологічний тест, що забезпечують вивчення і регуляцію відносин між людьми і застосовуються для оцінки міжособистісних емоційних зв'язків у групі.

Нині соціометрія розуміється переважно як галузь соціології, соціальної психології і групової психотерапії, спрямована на вивчення і гармонізацію міжособистісних відносин у малих групах з використанням різних кількісних методів та інструментальних методик.

В основі теоретичної соціометрії лежить прагнення пояснити всі сторони соціального життя станом емоційних відносин між людьми, їхніми симпатіями й антипатіями у відносинах. Вчений, який створив цю методику, Дж. Морено та його послідовники дійшли до висновку, що всі проблеми сучасного суспільства, незалежно від його класової структури, можуть бути вирішені шляхом переставлення людей відносно до їхніх емоційних переваг - таким чином, щоб "соціометрична" революція дозволила гармонізувати суспільні відносини, які є системами взаємної переваги або відрази людей.

Одне з центральних понять цієї теорії - теле. Це термін, який позначає найпростішу одиницю почуття, передавану від одного індивіда до іншого, що детермінує кількість і успішність міжособистісних відносин, у які вони вступають. У результаті соціометричної процедури складається соціометрична матриця, соціограма, обчислюються соціометричні коефіцієнти групової згуртованості, що розуміється як комунікативна спільність [31].

Для соціометрії характерне активне використання анкетування, інтерв'ю, тестування, застосування соціоматриць і соціограм, різних модифікацій групових дискусій, рольових і ділових ігор, псих одрами і соціограми.

Численні експериментальні дослідження, проведені в рамках концепції опосередкування діяльнісних міжособистісних відносин, довели, що соціометрія дозволяє проаналізувати лише зовнішній емоційний шар групової активності і не дає можливості здійснювати аналіз міжособистісних відносин на основі врахування соціальних факторів. Тому для більш точного визначення реальних взаємним між людьми у групі поряд із соціометрією слід застосовувати й інші тести та методики.

Мета соціометричної методики:

1. Вимір ступеня згуртованості - роз'єднаності групи.

2. Виявлення соціометричних позицій (тобто співвідношення авторитету членів групи по ознаках симпатії - антипатії, де на крайніх полюсах виявляються лідер групи і відкинутий).

При проведенні соціометрії використовується анкетування. Розраховується соціальний статус кожного учня групи.

Дана методика дозволяє проводити виявлення внутрігрупових підсистем, створених груп, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.

Матеріали: соціометрична картка, список членів групи, соціоматриця.

Підготовка до дослідження. Дослідженню може підлягати група осіб будь-якого віку, починаючи від дошкільного, яка має деякий досвід взаємодії та спілкування. В залежності від задач, які має вирішити дослідження, та від особливостей (вікових та професійних) досліджуваних груп формуються критерії соціометричного відбору. Критерій - це вид діяльності, для виконання якого індивіду потрібно вибрати або відкинути одного чи декількох членів групи. Він формулюється у вигляді окремого питання соціометричного тесту. За змістом критерії можуть бути формальні і неформальні. За допомогою перших вимірюються відносини з приводу спільної діяльності, заради здійснення якої створена група. Другі використовуються для виміру емоційно-особистісних взаємовідносин, не пов'язаних зі спільною діяльністю (наприклад, вибір товариша для відпочинку).

В залежності від орієнтації критерії поділяються на позитивні і негативні.

Після вибору і визначення критеріїв складається опитувальник, який містить інструкцію та перелік критеріїв.

Порядок дослідження. Перед початком опитування - інструктаж групи, яка тестується (соціометрична розминка). В ході його потрібно пояснити групі цілі дослідження, підкреслити важливість його результатів для групи, показати, як потрібно виконувати завдання, гарантувати збереження таємниці відповідей.

Необхідно намагатися установити атмосферу довіри у відносинах з групою. Відсутність довіри до експериментатора, підозри у тому, що результати опитування можуть бути використані не на користь піддослідному, приводять до відмови виконувати завдання в цілому або до відмови визначати негативний вибір.

Після цього переходимо безпосередньо до опитування. Йому підлягають всі члени групи. Респонденти повинні записати прізвища членів групи , вибраних ними за тим чи іншим критерієм, в соціометричну картку та зазначити своє прізвище. В процесі опитування експериментатор повинен слідкувати за тим, щоб досліджувані не спілкувались між собою, постійно підкреслювати та нагадувати про обов'язковість відповідей на всі питання. В той же час, якщо досліджувані не мають списку членів групи, не слід запобігати візуальним контактам. Прізвища відсутніх бажано записати на дошці.

Можливі три основні способи вибору:

а) кількість виборів може бути 3-5;

б) дозволяється повна свобода вибору (кожний може записати стільки рішень, скільки побажає);

в) досліджуваний ранжує всіх членів групи в залежності від запропонованого критерію.

У даній дипломній роботі ми досліджували класні колективи за допомогою першого способу вибору, тобто кожен респондент мав право обирати тільки 3 чоловік. Питання у прямій формі складені за позитивним критерієм.

Обробка даних та інтерпретація результатів.

1. Складання соціоматриці.

Соціоматриця - це таблиця, в яку заносяться результати опитування.

Взаємні вибори обводяться кругом чи півкругом (якщо взаємність неповна).

Кількість отриманих виборів - соціометричний статус групи, який порівнюється з теоретично можливою кількістю виборів.

Існує і такий соціометричний показник, як "індекс групової згуртованості":

Показник хорошої групової згуртованості - 60-70%.

2. На основі соціоматриці можлива побудова соціограми, яка дає можливість представлення соціометрії у вигляді схеми.

Кожне коло в соціограмі має своє значення:

І. Внутрішнє коло - це так звана "зона зірок", в яку потрапляють лідери, які набрали максимальну кількість виборів.

ІІ. Друге коло - зона, в яку входять особи, які набрали виборів в кількості вище середнього показника.

ІІІ. Третє коло - зона знехтуваних, в яку ввійшли особи, які набрали виборів в кількості нижче середнього показника.

ІV. Четверте коло - зона ізольованих, це ті, які не отримали жодного балу.

Соціограма наочно показує існування угрупувань в колективі і взаємовідносини між ними (симпатії, контакти).[70;284-290]. На малюнках соціограм номери прізвищ дівчаток обведені овалом, а номери прізвищ хлопчиків - квадратом.

Досліджувані: учні 4-А класу (контрольна група) і учні 4-В класу (експериментальна група) Київської ЗОШ №231.

Соціометрична картка.

Соціометрична картка являє собою набір питань, на які кожному учню потрібно дати відповіді, записавши під кожним питанням три прізвища своїх однокласників.

Питання соціометричної картки:

1. З ким би ти хотів сидіти за однією партою?

2. Кого б з класу ти запросив на свій день народження?

3. Кому б ти віддав свою останню цукерку?

Соціометричний статус групи : 239 виборів

Кількість можливих виборів: 243

Індекс групової згуртованості:



Соціометричний статус групи : 221 виборів

Кількість можливих виборів: 234

Індекс групової згуртованості:



Крім соціометричної методики у науковому дослідженні була використана методика оцінки привабливості класного колективу.

Ця методика призначена для оцінки привабливості для учня класного колективу. Її слід проводити поряд з іншими методиками, направленими на виявлення особливостей структури класного колективу, таких як "Соціометрія" або "Вибір". Співставлення отриманих даних анкетування і методики дозволяє зробити висновок про відповідність власних вражень дитини від класного колективу, її місце в структурі класу і відношення школярів до дитини.

Дана методика являє собою анкету. В якій до кожного питання пропонується декілька варіантів відповідей. Кожна відповідь оцінюється певною кількістю балів:

Відповідь "а" - 5 балів, "б" - 4 бали, "в" - 3 бали, "г" - 2 бали, "д" - 1 бал і відповідь "е" - 0 балів.

Таким чином, максимальна кількість балів, які може отримати кожен учень після заповнення анкети становить 25 балів.

Результати анкетування подаються у формі словесних висновків на основі отриманих балів кожним учнем. Чим більше балів отримає учасник анкетування, тим привабливішим є для нього власний класний колектив.

Досліджувані: учні 4-А класу (контрольна група) і учні 4-В класу (експериментальна група) Київської ЗОШ №231.

Зразок анкети для оцінки привабливості классного коллективу

Прізвище та ім'я учня __________________

Клас ___________________________

1. Як би ти оцінив свою належність до класу?

1) почуваю себе його членом, частиною класу;

2) беру участь у більшості видів діяльності;

3) беру участь в одних видах діяльності і не беру участі в інших;

4) не відчуваю себе членом класу;

5) живу та існую окремо від класу;

6) не знаю, важко відповісти.

2. Чи перейшов би ти в інший клас, якби тобі надали таку можливість (без зміни інших умов)?

1) так, дуже хотів би перейти;

2) скоріше перейшов би, ніж залишився;

3) не бачу жодної різниці;

4) найімовірніше залишився б у своєму класі;

5) дуже хотів би залишитися у своєму класі;

6) не знаю, важко відповісти.

3. Які відносини між членами твого класу?

1) кращі, ніж у більшості класів;

2) приблизно такі, як і в більшості класів;

3) гірші, ніж у більшості класів;

4) не знаю, важко відповісти.

4. Які у тебе відносини з вчителями?

1) кращі, ніж у більшості класів;

2) приблизно такі самі, як і в більшості членів класу;

3) гірші, ніж у більшості класів;

4) не знаю, важко відповісти.

5. Як ставляться до навчання у твоєму класі?

1) краще, ніж у більшості класів;

2) приблизно так само, як і в більшості класів;

3) гірше, ніж у більшості класів;

4) не знаю, важко відповісти.

На підставі отриманих даних констатуючого експерименту, можна сказати, що в обох класах, як у контрольному, так і у експериментальному, низька згуртованість учнів. Індекс групової згуртованості, за показниками соціометричного дослідження, у 4-А класі становить 41%, а у 4-В - 38%. Отримані дані соціометрії на початку дослідного навчання у контрольній та експериментальній групах можна наочно показати на відповідній діаграмі.

Дана діаграма свідчить про те, що обидва класи недружні. Результати соціометрії також показують, що в досліджуваних класах є лідери та ізольовані учні. Лідером у 4-А класі є Анна Ж. (32 загальних виборів), а у 4-В класі -Марина Г. (24 загальних виборів). Ці діти дуже комунікабельні, викликають симпатію та позитивне відношення інших членів групи. Ізольований учень у 4-А класі -Влад Б. а у 4-В -Наталія К. Вони не набрали жодного балу під час проведення експерименту і викликають найчастіше антипатію та негативне відношення своїх однокласників.

Шкільний клас може мати різну цінність, різну особисту значимість для своїх членів. Це підтвердили результати анкетування щодо привабливості класного колективу, яке було проведено у контрольному та експериментальному класах поряд із соціометричним дослідженням. На нашу думку, ці результати можна співвідносити з показниками соціометрії, тому що в обох класах ті діти, які виявилися ізольованими або такими, якими нехтують під час проведення соціометрії, в анкетах зазначили, що вони не відчувають себе членами класу, мають погані відносини з однолітками та вчителями та хотіли б перейти вчитися до іншого класу. У 4-А класі це такі діти, як Влад Б., Андрій Г., Анна Є., Роман Ч. Це становить 13% усіх учнів класу. У 4-В класі не відчувають себе членами класу Наталія К., Влад Д., Іван Д., Ірина І., Дмитро В., що становить 17% усіх учнів. Всі ці діти отримали найменшу кількість балів після проведення анкетування щодо привабливості класного колективу.

Таким чином, і у контрольній, і у експериментальній групах є проблеми у взаєминах між дітьми, що доводять результати констатуючого експерименту.

2.2 Підготовка, організація і проведення формувального експерименту

2.2.1 Характеристика системи вправ для покращення взаємин між дітьми та методика її впровадження

"Проблема управління дитячим колективом, - пише Л.І. Новикова, - одна із головних проблем педагогічної теорії і практики. До її вирішення можна наблизитися лише поступово, по мірі розширення знань про дітей, про реальні дитячі колективи, про закономірності їх розвитку і характер їх впливу на дітей." [23]. Вчитель не повинен стояти осторонь від проблем свого класного колективу. Він має майстерно керувати взаємовідносинами між дітьми в класі і при потребі впливати на ті негативні явища, які відбуваються у колективі учнів.

Молодші школярі дуже добре піддаються будь - якому впливу з боку вчителя, тому що він часто є для них взірцем і авторитетом. Тим не менш, кожен вчитель має знати, що найбільш ефективного впливу на молодших школярів можна досягти за допомогою різноманітних ігрових прийомів. У зв`язку з цим, для покращення взаємовідносин між дітьми молодших класів слід проводити час від часу різні корекційні вправи на розвиток співпраці та ігри. Такі вправи створюють дружню атмосферу і сприяють розвитку впевненості у собі. Тільки в атмосфері співпраці можна творчо вирішувати конфлікти.

Система впорядкованих нами розвивально-корекційних вправ передбачає використання їх в навчально-виховному процесі початкової школи, як на окремих заняттях, так і в позакласній роботі.

Вправи підібрані таким чином, що вони логічно продовжують мету і завдання кожної наступної вправи.

До розвивально-корекційних занять допускалися діти лише на добровільній основі, узгодженій з батьками.

Такі заняття бажано проводити 2 рази на тиждень протягом 3-4 місяців. Заняття триває 30 хвилин, і включає в себе одну вправу. Вкінці заняття разом з дітьми обговорюється його результат. Діти мають можливість висловитись, відповідно тих переживань, які викликала, та чи інша вправа.

В процесі апробації розвивально-корекційних вправ направлених на: на вироблення впевненості учнів у своїх силах, подолання сором'язливості, підвищення самооцінки та вміння висловити свою думку, орієнтуючись на враження дітей після їх проведення, ми відібрали лише ті, які викликали у дітей позитивне емоційне ставлення.

Запропонована система корекційно-розвивальних вправ може бути використана, як практичними психологами, в роботі з молодшими школярами, так і вчителями (вихователями), але під пильним контролем практичного психолога, і лише за умови узгодження розвивально-корекційної роботи з батьками дітей, які її потребують.

Наведемо деякі приклади вправ та ігор на розвиток співпраці:

Вправа №1. "Усі разом малюємо на дошці"

Виберіть тему для малюнка, наприклад, щось із місцевості, де знаходиться ваша школа. Перед тим, як почати вправу, сформулюйте декілька правил:

кожен учасник малює лише одну частину малюнка;

біля дошки знаходиться разом не більше п`яти дітей;

кожен учасник раніше придумує свою частину малюнка, щоб інші довго не очікували своєї черги.

Після того, як закінчили малювати, весь клас може подивитись на малюнок, обговорити, а автори - розказати, що вони відчували у процесі спільної роботи. Під час обговорення задавайте питання, наприклад: "Як ви вважаєте, що ще слід додати до малюнка, або навпаки - витерти?"

Вправа №2. "Сніжинки".

Попросіть кожного учасника скласти 8 разів аркуш паперу і вирізати сніжинку. Потім всі сніжинки складіть разом на підлозі, щоб утворилась одна велика сніжинка. Цю вправу можна виконувати по - іншому, створивши невеликі групи, кожна з яких буде робити свою власну сніжинку.

Вправа №3. "Група зображує квіти".

Ця вправа добре виконується і великими і малими групами. Діти зображують різні квіти, приймаючи відповідні пози. Спостерігачі намагаються відгадати, які квіти їм показують, фотографують або малюють їх. Мета вправи - спільними зусиллями створити якомога більш красиву квітку.

Вправа №4. "Додай слово, щоб вийшла розповідь."

Це вправа на розвиток співпраці в великих групах. Хтось починає розповідь, сказавши одне слово, наступний додає нове слово, і так далі, по колу, поки не вийде закінчена історія. Ця швидка і цікава гра допомагає дітям активно співпрацювати в пошуку слів.

Вправа №5. "Музичні коліна".

Діти стають в коло, тримаючи за талію того, хто стоїть до них спиною. Якщо грає музика, то всі рухаються по колу, а якщо вона перестає грати, тоді кожен сідає на коліна того, хто за ним стоїть. Якщо співпраці немає, то коло розпадається. Діти люблять цю гру і намагаються зберегти коло.[66;55-69]

Гра (з 6 років) "Ім`я і рух".

Цілі: Дітям легше відчути свою приналежність групі, коли вони можуть задіяти своє тіло. Саме таку можливість і дає ця гра. Також вона допомагає дітям на початку знайомства запам`ятати імена один одного і дає їм можливість продемонструвати себе групі незвичним способом.

Інструкція: сядьте в коло. Зараз кожен з вас буде говорити своє ім`я і при цьому робити який - небудь рух. Вся група хором повторює ім`я і рух. Потім той же учень вимовляє своє прізвище і робить ще один інший рух. І знову всі хором повторюють прізвище і рух. Я почну перша.

Аналіз гри: Чиї імена тобі було легко запам`ятати? Чиї імена ти забув? Чиї рухи тобі найбільш сподобались?

Гра "Чарівна паличка" (з 6 років).

Цілі: цією грою можна постійно починати тиждень, тому що вона дає можливість дітям проаналізувати минулий тиждень. Гра розвиває навички спілкування в колективі. Діти вчаться говорити і слухати інших. Для регулювання потоку дитячих думок можна використати "чарівну паличку", яку можна зробити самому і гарно прикрасити.

Інструкція: Сядьте в коло і подивіться на чарівну паличку, яку я вам принесла. Зараз право говорити отримає тільки той, у кого в руках знаходиться чарівна паличка. Всі інші повинні уважно слухати до тих пір, поки паличка не перейде до них. Я хочу, щоб кожен, хто тримає чарівну паличку, розказав нам, що хорошого сталося з ним на минулому тижні. Коли він закінчить розповідь, то має право передати паличку тому, кому бажає.

Інші можливі питання:

Що було для тебе найважчим на минулому тижні?

Чи хотів ти на минулому тижні щось зробити, що прийшлося відкласти на майбутнє?

Чи було на минулому тижні щось таке, що ти дійсно робив з задоволенням?

У цій грі потрібно слідкувати за тим, щоб кожна дитина змогла висловитись.

Гра "Кораблик".

Двоє дорослих розгойдують ковдру, яку тримають за краї. Це -"кораблик". У ньому лежить дитина. На слова "Тиха, спокійна погода, штиль", - усі діти учасники гри зображують гарну погоду. На слова: "Буря! Шторм!", вони починають "створювати шум", "кораблик" хитається сильніше. Дитина, яка знаходиться в кораблику має перекричати бурю "Я не боюся бурі! Я - найхоробріший матрос!"

Гра підвищує самооцінку, виховує впевненість у собі.

Гра "Паровозик".

Діти шикуються один за одним, поклавши руки на плечі того, хто стоїть попереду. Ведучий - "паровоз". Він вільно рухається, долаючи перешкоди - уявні ліс, гори, ріки, обійшовши подвір'я чи кімнату один раз, ведучий стає, в кінці "потягу", місце "паровоза" займає дитина, яка стояла за ним. продовжують гру доти, доки кожен не побуває в ролі "паровоза". Після гри "потяг" може зійти з колії, і всі "вагони" падають.

Гра допомагає подолати сором'язливість, розвиває активність, організованість, створює настрій. Ця гра, як і всі ігри "без слів" допомагає невпевненій дитині легше контактувати з ровесниками.

Гра "Я та інші".

Дитині пропонується розповісти про свого друга, маму, тата, бабусю, дідуся. Важливо, щоб дитина могла висловити свою думку підкреслити позитивні риси іншого. Можна запропонувати розповісти і про себе виділяючи позитивні та негативні риси, акцентуючи увагу на позитивних.

Вправа розвиває вміння висловлювати власну думку.

Гра "Дзеркало".

Варіант 1. Дитина грає з дорослим або ровесником. Вона дивиться у "дзеркало", яке повторює всі її рухи і жести. "Дзеркалом" є партнер по грі.

Варіант 2. Група дітей грає. Одна дитина зображує когось із групи. "Дзеркало" вказує, кого зображувала дитина.

Гра корисна для пасивних не впевнених у собі, мовчазних дітей. Допомагає розкритися, почуватися розкутіше.

Гра "Закінчи речення".

Дітям пропонується по черзі закінчити кожне з речень:

я хочу...

я вмію...

я зможу...

Учням можна пояснити ту чи іншу відповідь.

Ця вправа сприяє підвищенню впевненості в собі, в своїх силах, розвиває вміння висловлювати власні думки.

Гра "Компліменти".

Вправа починається зі слів: "Мені подобається в тобі...". Дитина говорить це всім учасникам гри-вправи - дітям. Інші учасники також говорять компліменти всім, кому хочуть. Але вони мають бути різними і обов'язково правдивими.

Після гри учасники обговорюють, що вони відчували, що нового про себе дізналися, чи сподобалося їм говорити компліменти.

Вправа сприяє розвитку вміння висловлювати свої думки і почуття, а також бачити взаєморозуміння та прихильність інших, які є важливими компонентами при спілкуванні.

Гра "Літаки".

Суть гри полягає в тому, що на сконструйованих власними руками паперових літаках діти пишуть побажання, хто кому хоче. Воно має стосуватися конкретної особи. По команді "запускають" літаки адресатам.

Гра - добрий діагностичний показник взаємовідносин дітей у групі (класі), допомагає у вираженні доброзичливого ставлення до ровесників, вчить виявляти і приймати знаки уваги.

Гра "Сидячий і стоячий".

Одна дитина сидить, інша - стоїть. У такому положенні вони намагаються вести розмову. Через кілька хвилин міняються позиціями. Таким чином кожен співбесідник практично усвідомлює важливість спілкування на рівні очей. Після виконання вправи діти діляться своїми враженнями.

Вправа-гра спрямована на те, щоб показати значення неправильних засобів спілкування.

Гра "Спина до спини".

Діти сідають спиною один до одного. Це може бути дитина й дорослий. Їм пропонується домовитися про щось один з одним. Після вправи співрозмовники діляться враженнями і своїми відчуттями. Дорослий може допомогти їм запитаннями: "Чи було вам зручно?", "Чи не хотілось щось змінити?"

Вправа-гра спрямована на те, що показати важливість бачити свого співрозмовника під час розмови.

Гра "Казка по колу".

Дітям пропонується обрати тему своєї казки. Потім вони сідають у коло і по черзі, тримаючи в руках "чарівну паличку", придумують історії. Перша дитина починає, друга продовжує і так усі діти.

Потім проводиться обговорення, під час якого учні висловлюються, чи сподобалась їм казка, що вони відчули придумуючи її.

Таке придумання казки допомагає кожній дитині виразити думки, вчить адекватних способів взаємодії, розвиває взаємодопомогу, вміння спокійно вислухати співрозмовника.

Наведені вправи та ігри можна використовувати, навчаючи спілкуванню невпевнених, замкнених, сором'язливих, із заниженою самооцінкою дітей.

Такі вправи слід проводити у формі спеціальних занять, на яких діти отримують можливість спільно добиватися поставленої мети. Якщо ж немає можливості відвести час для таких занять у школі, то ці вправи та ігри можна проводити під час уроків (замість фізкультхвилинки) або впродовж перерв.

При аналізі методів та способів ефективного впливу на колектив молодших школярів необхідно зупинитися на конкретних методичних рекомендаціях вчителю щодо покращення взаємовідносин між дітьми.

Учитель успішно виконує покладені на нього функції управління формуванням правильних взаємовідносин в колективі, включення кожної дитини в систему колективних відносин, забезпечення їй хорошого місця в колективі при наступних умовах:

постановка найближчих педагогічних задач в роботі з кожним учнем;

створення атмосфери взаємної доброзичливості, взаємодопомоги, дружби;

введення в життя дітей позитивних факторів, які розширюють шкалу цінностей дітей;

врахування виховного впливу сім`ї;

використання інформації про структуру колективу, про особистісні якості учнів, які займають різне становище в класі;

організація спільної діяльності, яка посилює контакти дітей, дає можливість для виникнення переживань, розвиває творчу активність дітей;

справедливе, рівне відношення до всіх учнів, об`єктивна оцінка вчинків дітей незалежно від їх становища; тактовна допомога дітям при виконанні учбових і суспільних завдань;

оцінка не тільки навчальної діяльності, а і поведінки;

здатність передбачати критичні ситуації, приймати конкретні заходи по їх вирішенню;

щоденні спостереження за життям класу, соціометричні тести, врахування думки інших педагогів.

Особлива увага приділялась роботі з ізольованими дітьми. Аналіз характеристик, які педагоги давали дітям з різним соціальним статусом, показує, що ізольованих дітей не люблять самі педагоги. Це означає, що учителі свідомо чи не свідомо самі можуть сприяти ізоляції дитини у класі. Систематичні негативні оцінки, різкі зауваження в адресу дитини ("Знову ти всім заважаєш!") стають для інших дітей своєрідним "ярликом", який характеризує однокласника, і некритично повторюється у власних оцінках дітей, які перестають сприймати однолітка. Це відбувається тому, що взаємовідносини багато в чому визначаються учителем, ідуть через нього, через організацію навчально - виховної роботи дітей (особливо на початку навчання, у першому класі). Учитель оцінює успіхи, невдачі і навчання учня, його моральні якості в різних життєвих ситуаціях, а однолітки сприймають це як основні характеристики особистісних якостей своїх однокласників. Виникає бажання наслідувати хорошу поведінку і відкидати погану.

Але слід відзначити, що негативний вплив на становище учня в системі міжособистісних відносин може надати і надмірне захвалювання когось із дітей, протиставлення дитини всьому класу в якості прикладу. Діти, іноді не справедливо, починають вважати таких школярів "улюбленцями" і "підлизами" і тому уникають спілкування з ними.

Разом з тим саме педагог в силу своєї виняткової значимості для молодшого школяра може зіграти вирішальну роль і в зворотній ситуації, коли необхідно вивести учня із статусу "ізольованого" члена групи. Манія поведінки вчителя в кожному конкретному випадку повинна будуватися індивідуально, виходячи з ситуації, своєрідності особистісних характеристик самої дитини, рівня розвитку міжособистісних відносин в класі і ін.

Найбільш загальні рекомендації наступні:

введення ізольованого учня в цікаву діяльність;

допомога в досягненні успіху в тій діяльності, від якої перш за все залежить становище дитини (подолання неуспішності і т.д.);

подолання афективності дитини (вибуховість, дратівливість, образливість), яка часто є не тільки причиною, але і наслідком психологічної ізоляції;

у деяких дітей рекомендується виробляти впевненість у собі, відсутність якої робить їх занадто сором`язливими;

використання непрямих дій: наприклад, запропонувати авторитетним дітям підтримувати сором`язливу дитину [61].

В аналізі причин складної ситуації і в пошуку шляхів виходу з неї суттєву допомогу може і повинен надавати психолог, який володіє методами діагностики і корекції міжособистісних відносин.

2.2.2 Результативність впровадження розвивально-корекційних вправ спрямованих на покращення міжособистісних взаємин молодших школярів у групі одноліток

Апробація розробленої нами методики ефективного формування навичок взаємодії між дітьми здійснювалась протягом тривалого часу у 4-В класі ЗОШ № 231 м. Києва. Мета формуючого експерименту: експериментально перевірити ефективність розробленої нами системи вправ, ігор та практичних рекомендацій для покращення навичок взаємодії між дітьми.

Використана нами у ході формуючого експерименту методика, що включає вправи, ігри та практичні рекомендації для вчителів, описана у пункті 2.2.1. дипломної роботи. Дана методика впроваджувалася у навчально-виховний процес 4-В класу ЗОШ № 231протягом двох місяців під час уроків, а також у формі виховних годин та спеціальних занять. Велика увага була приділена під час експерименту ізольованим та знехтуваним учням класу.

Для отримання статистичних даних про ефективність пропонованої методики постала необхідність в організації її дослідної перевірки. Для цього у кінці формувального експерименту за допомогою тестових завдань, що описані в першому параграфі даного розділу, було проведено повторне опитування у контрольній та експериментальній групах.

Контрольний зріз показників групової згуртованості, проводився за допомогою того ж психодіагностичного інструментарію.

З дітьми додатково велась індивідуальна робота, а також надавались окремі рекомендації вчителям і батькам відносно підвищення комфортності перебування цих окремих дітей в класному колективі.

Результати дослідження подані нижче у вигляді соціоматриць, соціограм та висновків.

Соціометричний статус групи : 230 виборів

Кількість можливих виборів: 234

Індекс групової згуртованості:



Соціометричний статус групи : 232 виборів

Кількість можливих виборів: 234

Індекс групової згуртованості:

Висновки до 2 розділу

Аналізуючи отримані дані проведеного зрізу в кінці формуючого експерименту, ми дійшли до висновків, що результати у контрольній та експериментальній групах помітно змінилися у порівнянні з тими, що були отримані в ході першого констатуючого експерименту. Індекс групової згуртованості, за показниками соціометричного дослідження, у 4-А класі становить 38%, а у 4-В - 45%. Покажемо отримані дані соціометричного дослідження у кінці дослідного навчання у порівнянні з даними початкового констатуючого експерименту на відповідній діаграмі.

Отже, у контрольній групі отриманий результат навіть дещо гірший, ніж першого разу, а у експериментальній групі показник згуртованості покращився на 7%. До того ж, результати повторного дослідження у експериментальному класі показали, що тут уже немає ізольованих учнів, тобто всі діти отримали хоча б один вибір. А у контрольному класі ізольованим учнем так і залишився Влад Б. Щодо лідерів, то вони не змінилися в обох групах. У 4-А класі лідером є Анна Ж. (31 загальний вибір), а у 4-В класі -Марина Г. (25 загальних виборів).

Необхідно також розглянути результати повторно проведеного у контрольній та експериментальній групах анкетування щодо привабливості класного колективу. У 4-А класі не відчувають себе членами класу Андрій Г., Дмитро П., Євген К., Дмитро В., Єлизавета Н. Це становить 16% всіх дітей класу. У 4-В класі дітей, які не хочуть вчитися у своєму класному колективі стало менше в порівнянні з попереднім констатуючим дослідженням. Це такі учні: Влад Д., Ірина І. і Дмитро В. Це становить лише 10% всіх дітей. Наталія К., яка була ізольованою у класі під час попереднього дослідження, зараз ставиться до свого класного колективу дещо краще. Вона ще повністю не відчуває себе членом класу, але вже не хоче з нього переходити. І це не дивно, тому що їй, як знехтуваному учню, було приділено більше уваги у ході формуючого експерименту.

Таким чином, можна зробити висновок, що розроблена нами методика виявилася ефективною у даному експериментальному класі і її слід впроваджувати у навчально-виховний процес і надалі.

Висновки

Навчити учнів правильно спілкуватись та взаємодіяти один з одним - одне з найголовніших завдань початкової школи, вирішення якого суттєво впливає як на успішність навчання дітей, так і на розвиток їх особистості. Класний колектив - це засіб для виховання кожного учня, його всестороннього і гармонійного розвитку. Колектив має ряд таких ознак, які характеризують його як суб'єкт життєдіяльності. Він є носієм групової психології, суспільної думки, групових норм і цінностей. Колектив збирає і зберігає традиції, він є величезною виховуючою силою по відношенню до окремих своїх членів, адже регулює їх суспільно-моральну поведінку.

Аналіз наукової літератури показав, що у шкільному класі обов'язково виникають короткочасні об'єднання, які іноді переростають у досить стійкі мікроколективи шкільного і позашкільного характеру. Але всі ці об'єднання відносно формальні, з невеликою кількістю правил для їх ровесників. Структура цих груп гнучка і швидкозмінна. Тільки у 10-12 років ці групи набувають рис колективу і відіграють важливу роль для дитини. Тоді тиск на дитину з боку ровесників набуває значної сили.

Перебуваючи поряд з однокласниками, дитина навчається спілкуванню, спільній діяльності. А це дуже потрібно їй у майбутньому. Вона будує певну систему особистісних і ділових взаємовідносин з іншими дітьми, здобуває нових друзів. З одними учнями дитина товаришує постійно, інших - ігнорує. Так виникають всередині класу окремі групи - мікро колективи. Діти із хорошою пристосованістю, ентузіазмом, контактністю, а також з хорошою шкільною успішністю стають лідерами. При цьому діти з протилежними якостями часто ігноруються, група їх не помічає, або вони стають предметом глузувань з боку інших.

Важливою для дітей молодшого віку є спільна діяльність, адже вона розвиває в учнів колективізм, уміння рахуватися з думками, ідеями та бажаннями інших, а також центральне новоутворення цього віку - рефлексію. Тому в початковій школі навчальна співпраця з однолітками має стати такою ж обов'язковою формою організації навчання, як і індивідуальна та фронтальна робота.

Одним з видів спільної діяльності молодших школярів є ігрова діяльність, яка є ефективним джерелом формування колективізму дітей. У грі дитина навчається правилам спілкування з іншими людьми, слідкує за своїми вчинками, намагається будувати свою поведінку так, як того вимагає оточення, підпорядковує свої власні бажання та інтереси суспільним. Саме тому елементи ігрової діяльності мають бути обов'язково присутні у навчально-виховному процесі початкової школи.

Учитель успішно виконує покладені на нього функції управління формуванням правильних взаємовідносин у колективі, включення кожної дитини в систему колективних відносин, забезпечення їй хорошого місця в колективі при умові створення у класі сприятливого психологічного клімату, а також щоденних спостережень за життям класу та досліджень рівня групової згуртованості на відповідному етапі.

У зв'язку з актуальністю досліджуваної проблеми у процесі написання дипломної роботи нами було теоретично обґрунтовано особливості взаємин молодших школярів у одновіковому колективі, виявлено реальний ступінь інтеграції класного колективу молодших школярів та його згуртованість в умовах діючої системи навчання; досліджено умови покращення взаємин між дітьми молодшого віку; розроблено систему корекційних вправ та ігор для формування у дітей навичок ефективної взаємодії з людьми; визначено способи керівництва дитячим колективом у сучасній школі; експериментально перевірено ефективність розробленої методики в процесі навчання.

Крім того, нами було висунуто для перевірки гіпотезу про те, що рівень опанування учнями вмінь і навичок правильної взаємодії з іншими людьми значно підвищився за умови, якщо методика навчання передбачатиме включення в навчально-виховний процес корекційних вправ та ігрових моментів для покращення взаємодії і комунікацій з іншими, а також створення сприятливих умов для забезпечення кожній дитині хорошого місця в класному колективі.

Для перевірки даної гіпотези ми використовували теоретичні методи, також емпіричні, основним з яких був експеримент з пошуковим, констатуючим та формуючим етапами.

На підставі отриманих даних виявилося, що висунута нами гіпотеза підтвердилась. Дійсно, у експериментальному 4-В класі загальноосвітньої школи № 231 м. Києва після впровадження запропонованої нами методики в навчально - виховний процес відбулося значне покращення ефективності взаємовідносин між дітьми у класному колективі. Це підтвердили результати зрізу у кінці формуючого експерименту, який був проведений за допомогою соціометрії та анкетування для оцінки привабливості класного колективу.

Тим часом, у контрольному 4-А класі загальноосвітньої школи № 231 м. Києва, де запропонована нами методика не була впроваджена, результати проведеного опитування у кінці дослідного навчання не показали покращення у взаєминах між дітьми.

Підсумовуючи слід сказати, що розроблена нами методика довела свою ефективність і має практичне значення для застосування її у сучасній школі. Використовуючи корекційні вправи на розвиток співпраці, мудре педагогічне спілкування з дітьми, враховуючи практичні рекомендації психологів щодо покращення навичок ефективної взаємодії між учнями, а також власний педагогічний досвід, кожен вчитель зможе успішно виконувати покладені на нього функції управління формуванням правильних відносин у колективі і забезпечення в ньому хорошого місця кожній дитині.

Література

Абраменкова В.В. Половая дифференциация и сексуализация детства: горький вкус запретного плода // Вопросы психологии. - 2003. - №5. - С. 103-121.

Абрамова Г.С. Возрастная психология - М: Академический проект, 2001.-624 с.

Андриевская В.В., Балл Г.А., Кисарчук З.Г., Мусатов С.А. Психологические предпосылки эффективности совместной учебной работы младших школьников / "Вопросы психологии", 1985, №4, С. 38 - 46.

Аникеева Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе.- М.: Просвещение, 1983.- 94 с.

Арутюнян М. Позиция школьника в классе // Воспитание шк. - 1993. - №3 - С. 14-18.

Баранова Н. Психологічний клімат у колективі // Психолог.-2003.- №15 (квітень).-С.1-2.

Бєліковська М., Мішина С. Ізгої в дитячому колективі // Завуч.-2000.- №17-18.-С.15

Білоусова В.О. Етика взаємин у шкільному колективі.- К. 1984.-46 с.

Блонский П.П. Психология младшего школьника. Учеб пособие, М: 2002.- 346 с.

Божович Л.И., Славина Д.С. Психическое развитие школьника и его воспитание. - М: Знание, 1979. - 345 с.

Бондаренко Н.А. Воспитание творческой личности через коллективную деятельность // Нач. шк.- 1999.-№8.-С.61-62.

Бондаровська В. Лідерство: психологічні засади успіху // Завуч. - 2003. - №31. - С. 9-12.

Бучківська В.В. Взаємини в дитячому колективі - умова особистісно - орієнтованого педагогічного процесу // Педагогіка і психологія - 2000. №1 - С. 72-77.

Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Опыт социального воспитания личности в коллективе // Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика.-М. 1999.-С.218-258.

Вербови - Онух М. Атмосфера у класі // Початкова освіта. - 1999. - №37. - С.12-14.

Взаємовідносини між дитиною і оточуємим середовищем як соціально - педагогічна проблема // Школа першого ступеня: теорія і практика. - Переяслав - Хмельницький, 2002. - Вип. 2. - С. 70 - 81.

Вікова психологія. Підручник /за ред Косиюка Г.С./-К: "Радянська школа", 1976.-423 с.

Вікова та педагогічна психологія. Скрипченко О.В.,Долинська Л.В., та ін. Навч посібник, К:2001. -309 с.

Возрастная и педагогическая психология. /за ред. А.В. Петровского.-М: "Просвещение", 1973.-289 с.

Возрастная и педагогическая психология. Учебник для студентов пед. институтов / В.В. Давыдов.К: 2000. - 283 с.

Волков Б.С. Психология младшего школьника. Учеб. Пособие, М: 2002.- 386 с.

Гамезо М.В., Герасимова В.С., Орлова Л.М. Старший дошкольник и младший школьник. Психодиагностика и коррекция развития. М: 1998. - 273 с.

Головань Н.О. "Психология", К: 1991, Вип. 37.- 190 с.

Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа.-2001.№9.- С.35-38

Городчаніна. Стосунки між однокласниками: Виховна година // Позакласний час.-2003.№23.- С.72.

Дідусь Н.У. Виховання особистості в колективі //Педагогіка. - Харків, 2003. - С. 128 - 131.

Дубровина Д.М. Основи психології: Навчальний посібник. - К: Либідь, 2001.- 280 с.

Дубровина И.В. Практическая психология образования, М: 2000. - 370 с.

Ермолин А. Кому он нужен, этот лидер // Нар. Образование. - 2004. - №2. - С. 149 - 156.

Ефимова Н.С. Взаимопонимание в коллективе // Ефимова Н.С. Психология взаимопонимания.-М., 2004.- С.67-70

Зязюн І.А. Дж.Морено і А. Макаренко про соціометрію взаємин у групі // Педагогіка і психологія. 1998.- №1.-С.189-194.

Иванова Н.В. Образ группы в сознании школьников в ранних социальных ситуациях общеобразовательных учреждений // Мир психологи.- 2002.-№2.-С.188-200.

Калмиков Г. Методи формування взаємин між особою і колективом у дітей 6-10 років // Початкова школа.-1999.-№9.- С.9-11.

Калмиков Г. Підходи В.Сухомлинського до виховання взаємин між особою і колективом // Почат.шк.-1997.-№9.- С.39-40.

Коломинский Я.Л. Группа сверстников как объект психологического исследования // Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах.- Минск,2000.-С.41-94.

Коломинский Я.Л. Психология детского коллектва. Минск: "Народная асвета", 1984. - 239 с.

Коломинский Я.Л., Березовин Н.А. "Некоторые педагогические проблемы социальной психологии", М: 1977. Учеб. Пособие. - 126 с.

Косма А.В. Мышление учащихся младшего школьного возраста. К: 1968.- 260 с.

Котко Т.П. Пути формирования здорового психологического климата в классном коллективе // Практ. Психологія та соц. Робота. - 2001 - №6. - С. 22 - 26.

Котко Т.Т. Пути формирования здорового психологического климата в классном коллективе / "Практическая психология и социальная работа", 2001, №7, С. 13-20

Кравцова М. Отверженные // Школьный психолог. - 2003 - №45. - с. 4-5.

Красовицький М.Ю. Спрямування та корекція впливу дитячої спільності на особистості // Практична педагогіка виховання. - К: Івано - Франківськ, 2000. - С. 133-145.

Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии.- М: Просвещение, 1972. - 255 с.

Крушельницкая О, Третьякова А. Отвергаемые дети: чем им поможет учитель? // Нар. Образование. - 2001. - №4. - С. 132 - 137.

Крушельницкая О. Отвергнутые дети: чем им помогут социальный педагог и классный руководитель // Социальная педагогика. - 2004. - №1 - С. 41 - 46.

Крушельницкая О. Учимся жить вместе // Нач.шк.-2003.-№9.- С.7-10.

Кузнецов А.М. Діяльність учителя в період адаптації першокласників до навчання // Педагогіка і психологія.- 1999.-№3.- С.12-14.

М`ясоїд П.А. Загальна психологія: Підручник. - К: Вища школа, 2000.- 412 с.

Макаренко А.С. Коллектив и воспитание личности. М. "Педагогика", 1972.-336 с.

Максименко С.Д. Соціальні групи // Максименко С.Д. Загальна психологія.-К., 2004.-С.66-77

Малчевская С. Лидерство в коллективе школьников // Педагогический вестник.-1997.-№10.- С.15.

Манелис Н. Психологический климат в классе // Шк. Психолог.-2001.- №19.-С.14.

Молчанова Е.В. Младший школьник в окружающем мире. М: 1998.- 256 с.

Москаленко В.В. Соціальна психологія малих груп // Соціальна психологія.- К, 2005.-С.536-563.

Мустаева Ф.А. Роль сверстников в социальном формировании личности // Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики. - М: 2001. - С. 178-142.

Мухина В.С. Возрастная психология: Феноменология развития, детство, отрочество. - М: Высшее образование, 2000. - 454 с.

Нагаєв В.М. Методи визначення соціально-психологічного клімату в колективі // Нагаєв В.М. Конфліктологія.- К., 2004.- С. 134-146

Немов Р.С. Психология образования. М: Просвещение, 1994. - 496 с.

Немов Р.С., Кирпичник А.Г. Путь к коллективу: Кн. для учителей о психологии ученич. коллектива.- М: Педагогика, 1988.- 144 с.

Обухова Л.Д. Детская возрастная психология. Учебное пособие для студентов. - М: Педагогическое общество России. - 1999. - 442 с.

Ольга Крушельницкая, Антонина Третьякова. Отвергаемые дети: чем им поможет учитель?/ "Народное образование", 2001, №4, - С. 132-138

Организация коллективной творческой деятельности учащихся. Ч.I: Инструктивно-методическая разработка для преподавателей педагогики.-К: КГПИ, 1989.-87 с.

Парыгин Б.Д. Психология малой группы // Парыгин Б.Д. Социальная психология.- СПб.1999.- С.284-288

Пасічніченко А.В. Становлення статусу дитини у групі ровесників на етапі переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку // Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка. Збірник наукових праць. Сер: Педагогічні науки. - Полтава, 2003. - Вип.1/2 (28-29). - С. 59-62

Позднякова Е.В. Формирование коммуникативной культуры у младших школьников // Нач.шк.-2001-№11.- С.23-24.

Присцилла Прутцманн. Дружный класс как маленькая планета. Санкт - Петербург: 1998.- 235 с.

Проблемы психологии личности /под ред. Е.В. Шорохова, М: 1982. -

350 с.

Психология совместного труда детей / под ред. Коломинского, Минск: 1987.- 390 с.

Психолого - педагогічна характеристика классного колективу // завуч. - 2000. - №9. - С. 11-12.

Римская Р., Римский С. Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и других.-М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2003.- 400 с.

Роль детского коллектива в воспитании и развитии ребёнка // Педагогика: педагогические теории, системы; технологии. - М. 1999. - С. 326-346.

Рубцов В.В. Организация и развитие совместных действий у детей в процессе обучения. М: Педагогика, 1987.-С.160.

Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів.- К: Вища школа, 1982.-С.176.

Свенцицкий А.Л. Социальные группы: основные характеристики // Свенцицкий А.Л. Социальная психология.- М.,2004.- С.138-167

Сидоренко А.В. Психологические противоречия в малой группе // Вопросы психологии.-2003.-№1.- С.41-50

Соколова В. Психодиагностика классного коллектива // Воспитание школьников. - 2002. - №1. - С. 14 - 16.

Сорока Г.І. Формування ініціативності особистості школяра в умовах колективної творчої діяльності. 13.01.01.- теорія та історія педагогіки: Автореф. дис.канд, пед. наук.- Харків. 1996.-24 с.

Сорока Г.У. Виховна система класу як спосіб організації його життєдіяльності / Г.У. Сорока, Р.У. Черновол - Ткаченко // Позакласний час - 2004. - №7-8. - С. 19-26.

Сперанский А. Изгой в классе // Социальная педагогика. 2005. - №1 -

С. 77-78.

Степанов В.Г. Межличностные отношения в классе // Степанов В.Г. Психология трудных школьников. - М., 1996.- С. 253 - 260.

Степанов О.М. Основи психології і педагогіки.-К.,2003.- С.97-109.

Степанов С. Как становятся вожаками? // Школьный психолог. - 2003. - № 44. - С.2-3.

Степанькова О. Новенька в школі // Завуч.-2000.- № 17-18.- С.15

Столяренко Л.Д. Взаимодействие в группе // Столяренко Л.Д. Психология: Учебник для вузов.-СПб., 2005.- С.512-526.

Столяренко Л.Д., Самыгин С.И. Личность и межличностные отношения // Столяренко Л.Д., Самыгин С.И. Психология и педагогика в вопросах и ответах.- М., Ростов н/Д.,1999.- С. 195-300.

Стрельнікова І.М. Основні шляхи й умови створення і згуртування класного колективу // Все для вчителя. - 2003. - №6. - С. 1-3.

Сухомлинский В.О. Батьківська педагогіка. К: 1978, - 192 с.

Т.В. Драгунова, Л.Б. Ительсон и др.; под ред. Петровского А.В. - М: "Просвещение", 1979.-288 с.

Телегига И. Проблемы адаптации в начале нового учебного года // Школьный психолог. - 2004. №31 (16-22 августа). - С. 8-9.

Тепленькая Х.М. Формирование понятий о принадлежности к классу и соотношениях классов и подклассов у детей 6-7 лет. / "Вопросы психологии", 1966, №5, - С. 138-142.

Толстых Т. "Я и общество", "Я в обществе": Проблемы социального развития детей // Учитель.-2003-№6.-С. 74-77.

Углицкая М. Как воспитать у школьников навыки ненасильственного общения / М. Углицкая, Социальная педагогика,-2004.-№3.-С.60-67

Характеристика класу (психолого - педагогічна) // Завуч. - 2000. - №17. - 18. - С.13

Хухлаева О. Трудности первоклассника // Шк. Психолог. - 2001. - №12. - С. 8-9.

Цукерман Г.А. Виды общения в обучении. - Томск "Россия", 1989. -

178 с..

Цукерман Г.А. Перестройка форм учебного сотрудничества ребят со взрослыми в младшем школьном возрасте // Новые исследования в психологии. - 1988.-№2 (39).- С.5-8.

Цукерман Г.А., Фокина М.Э. Поведение младших школьников в коллективной учебной работе- 1983, №4, С. 46-54.

Цукерман Г.О. Адаптація першокласників до шкільного життя // Обдарована дитина.-2004.-№7- С. 43-65

Цукерман Г.О. Адаптація першокласників до шкільного життя // Обдарована дитина.-2004.-№6- С. 30-55

Шинкар Н. Проблема спілкування учнів початкових класів // Почат.шк.-1999.-№11.-С.39-40.

Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника - М: Педагогика, 1974. - 245 с.

Як клас стає колективом: З досвіду роботи // Шкільний світ. - 2005. - №17. - С. 2-11.

Якимчук О. Організація адаптаційного періду учнів 1-х і 5-х класів // Психолог. - 2003. - №40. - С. 15-19.

Яковлев Н.М. Ребенок и его общество/ "Вопросы психологии", 1966, №5, - С. 142-152.

Размещено на Allbest.ru