Спілкування як чинник формування особистості

- тести досягнень, спрямовані на визначення рівня володіння людиною конкретними знаннями, уміннями та навичками;

- тести інтелекту, що мають виявляти інтелектуальний потенціал людини;

- тести креативності, націлені на вивчення і оцінку творчих здібностей;

- тести особистісні, спрямовані на вимірювання різних сторін особистості;

- тести проективні для цілісного вивчення особистості, що випливає з аналізу психологічної інтерпретації, тобто усвідомленого чи неусвідомленого перенесення суб'єктом власних властивостей і станів на зовнішні об'єкти під впливом домінуючих потреб, цінностей та смислів.

На основі тесту «Чи комунікабельні ви?» ми можемо визначити рівень комунікабельності серед старшокласників. Для його проведення нам потрібен шкільний клас. Сидячи на своїх місцях учні відповідають на поставлені запитання. На кожне з 16 питань потрібно відповісти «так», «інколи» або «ні» (Дотакок №1).

Хорошим співбесідником можна вважати ту людину, що вміє не лише чітко і докладно висловлювати свою думки, а й є хорошим слухачем. Адже в цьому криється повага до співбесідника, толерантність, виявляється інтерес до розмови. Тому наступний тест зватиметься «Чи умієте ви слухати?» (Додаток №2).

Додаткову інформацію може нам надати вправа під назвою «Я - повідомлення». Мета полягає в усвідомленні кожним учнем проблем у чужому та власному мовленні, того, що в мовленні інших ускладнює спілкування з ними та оволодіння такою моделлю комунікативної взаємодії, як «Я - повідомлення».

Перед початком інструкції варто нагадати точку зору Р. Ассаджіолі, автора концепції психосинтезу, про те, що недоліки та негативні прояви поведінки інших людей у спілкуванні з нами дають нам можливість виробити в собі певні позитивні якості. Наприклад, спілкування з людьми імпульсивними і нестриманими тренує нашу витримку, терпіння; надзвичайно говіркі люди вправляють нас в умінні слухати, неговіркі люди стимулюють навички «розговорити співбесідника», через свої вади ми можемо усвідомити свої. Після такого вступу даємо установку старшокласникам зосередитися один на одному та на особливостях мовлення, на тих труднощах і проблемах спілкування, які в них є. Спочатку необхідно усвідомити цю проблему, недолік, а потім задуматися, яку цінну якість ця проблема може допомогти нам розвинути в собі, а потім сказати, звертаючись до конкретного співбесідника: «Оленко, спілкуючись з тобою, я розвиваю свою довільну увагу». Той, кому адресоване висловлювання, може уточнити причину: «Чому?» У такому випадку автор висловлювання називає її: «Тому, що інколи мені важко зрозуміти зміст довгих речень, які я чую».

Обов'язкова умова, яку ми підкреслюємо для учасників групи: пояснення чинників висловлювань повинно подаватися лише в формі «Я - повідомлення», і ні в якому разі не «Ти - повідомлення», оскільки в останньому випадку вправа може перетворитися на обмін взаємними звинуваченнями та претензіями. Суть же вправи в тому, щоб усвідомити проблему власного мовлення в спілкуванні, а потім сповістити сповістити іншого, чому ця проблема виникає саме в спілкуванні з ним з ним. Але зробити це потрібно особливим «психосинтетичним» методом, який дає змогу не порушити особистісної цілісності іншої людини.

«Я - повідомлення» говорить про те, що щось створює для учня проблему, і, вирішуючи її, він стає в чомусь кращим.

«Ти - повідомлення» говорить про те, що співбесідник ставить перед опонентом проблему, і через нього йому доводиться щось у собі змінювати. Певний час відведемо на тренування того, як можна «Ти - повідомлення» перетворити на «Я - повідомлення» (Додаток №3).

Для визначення оцінки потреби учнів в спілкуванні можна застосувати анкетування під назвою «Опитувальник Ю.М. Орлова».

Потреба в спілкуванні, в емоційних контактах виявляється в прагненні брати участь у спільних діях, метою яких є саме спілкування. На початковій стадії потреба у спілкуванні формується у відносинах з родичами й однолітками. Незадоволеність потреби в спілкуванні шляхом позбавлення соціальних контактів супроводжується виникненням почуття самотності і безсилля. Однак надмірна потреба в спілкуванні також не є позитивною якістю, тому що вона приводить до того, що людина не почуває зворотного зв'язку, не бере до уваги інтереси і почуття партнера по спілкуванню.

Мета опитувальника полягає у визначенні рівня потреби учнів у спілкуванні.

Інструкція: потрібно відповісти «так» чи «ні» на перелік питань (Додаток №4).

Доречним буде використання діагностики оцінки самоконтролю в спілкуванні за М. Снайдером.

Люди з високим комунікативним контролем, по Снайдеру, постійно стежать за собою, добре знають як поводитися, керують вираженням свої емоцій. Разом з тим, у них утруднена спонтанність самовираження, вони не люблять не прогнозованих ситуацій. Їхня позиція: «Я такий, який є в даний момент».

Люди з низьким комунікативним контролем більш безпосередні і відкриті, у них більш стійке «Я», менш підлягають змінам у різних ситуаціях. (Додаток №5).

Для повноцінного спілкування одним з головнх є фактор самооцінки. Тому, ми можемо дослідити загальну самооцінку за процедурою тестування під назвою «Опитувальник Г.М. Казанцевої» (Додаток№6).

Додаткову інформацію може надати психогімнастична вправа «Монолог на тему…»

Мета: оволодіння перцептивною функцією мовлення та прийомами орієнтації на різні типи слухачів; діагностика недоліків мовлення.

Групі пропонується завдання підготувати монолог на тему за вибором, але яка є достатньо легкою для них: «Мій улюблений музичний твір», «Моя улюблена книга, письменник, поет», «Улюблений фільм». При цьому передбачається орієнтація на різні типи слухачів, що відрізняються соціальним статусом, віком, рівнем обізнаності з предметом мовлення, інтелектуальним та емоційним типом сприйняття. Три варіанти монологу мали бути побудовані на переадресуванні інформації від одного слухача до іншого зі збереженням основної теми. У ролі першого слухача виступав викладач. Після цього необхідно було переадресувати монолог уявному слухачеві - дитині 3-х років з установкою на максимальне розуміння дитиною розповіді. Специфіка цього завдання полягала у тому, що при виборі теми першого монологу, учасник, орієнтуючись на викладача, прагнув створити про себе приємне враження і надав перевагу темам, які є складними для трьохрічної дитини, а тому вимагають значних зусиль для спрощення адаптації.

Третій варіант монологу передбачав його переадресування уявному слухачеві, що відрізняється високою компетентністю в предметі мовлення(композитор, поет, художник). Складність у тому, що автор монологу не має досвіду спілкування з таким слухачем. Побудова монологу вимагає посиленої відповідальності, достатньої підготовленості, глибоких знань, спеціального стилю ведення розмови. Після всього обговорюються виниклі труднощі.

2.2 Аналіз отриманих результатів

В ході курсової роботи на виявлення рівня комунікативної активності учнів були використані наступні методики: опитування, тести, анкетування, створення педагогічних ситуацій. Дослідження проводитиметься серед учнів 11-А класу Боярської загальноосвітньої школи № 4 Києво-Святошинського району: 8 хлопчиків та 13 дівчаток.

Для початку, визначили атмосферу в класі за допомогою методики Ф.Фідлера.

Нижче приведені протилежні за змістом пар слів, за допомогою яких можна описати атмосферу в групі. Чим ближче до правого чи лівого слова в кожній парі учні розташують позначку «Х», тим більше вираженою буде ознака у цій групі.



Отже, для атмосфери у групі характерні:

1.	Приязність	1	2	3	4	5	6	7	Ворожість
2.	Погодженість	1	2	3	4	5	6	7	Непогодженість
3.	Задоволеність	1	2	3	4	5	6	7	Незадоволеність
4.	Захопленість	1	2	3	4	5	6	7	Байдужість
5.	Продуктивність	1	2	3	4	5	6	7	Непродуктивність
6.	Теплота	1	2	3	4	5	6	7	Холодність
7.	Співробітництво	1	2	3	4	5	6	7	Відсутність співробітництва
8.	Взаємна підтримка	1	2	3	4	5	6	7	Недоброзичливість
9.	Цікавість	1	2	3	4	5	6	7	Нудьга
10	Успішність	1	2	3	4	5	6	7	Неуспішність

Чим менше балів набрано тим сприятливіша психологічна атмосфера в класі. Нами було виявлено, що атмосфера в 11-А класі в переважній більшості добра:

-70% опитуваних вважають атмосферу в класі доброзичливою;

-30% - навпаки.

Було запропоновано тестування, метою якого є вивчення психологічних особливостей спілкування у юнацькому віці. Аналізуючи відповіді можна зробити такі висновки:

Тест «чи комунікабельні ви?» показав, що учні 11-А класу мають:



Взагалі, процес спілкування можна оцінювати за кількома за кількома критеріями, насамперд за ефективністю та мірою задоволення потреби у вияві своїх почуттів.

Мірою ефективності спілкування є збіг того, що один з партнерів хотів передати іншому, з тим, що зрозумів інший. Правильно зрозуміти когось означає відчути, що він «мав на увазі», розшифрувати, що він хотів сказати. Подібне взаєморозуміння залежить від обох партнерів у спілкуванні.

У повсякденному житті міра взаєморозуміння не дуже висока. Люди не лише помилково трактують почуті висловлювання, а й часто приписують співрозмовникам наміри, яких вони не мали.

Причини непорозумінь найрізноманітніші, часто ми не говоримо того, про що думаємо насправді й чого насправді хочемо. Нерідко люди формулюють свої думки таким чином, аби мати можливість від них відмовитися. Ще однією формою неадекватної передачі думок і почуттів є непогодженість чи суперечливий характер повідомлень.

Особливо часто наші думки й почуття заходять у суперечливість з тим, що ми говоримо, через різноманітні ритуали та умовності. Керуючись нормами, прийнятими в певному середовищі чи групі, люди говорять тільки про те, що, як їм здається, вони повинні говорити, а не те, що вони насправді хотіли б сказати іншим.

Тест «Чи вмієте ви слухати приніс такі результати»:

- 60% - хороший слухач;

- 40% - середній.

Відомо, що при прийманні та розшифруванні інформації також можливі викривлення: люди можуть займатись іншими справами і не чути партнера; власна потреба висказатися може бути сильнішою за потребу вислухати іншого; адекватному сприйманню інформації часто заважають установки та очікування; нерідко люди слухають інших з метою насамперед оцінити їх; часто залишається незрозумілим підтекст висловлювання тощо.

3. Вправа «Я повідомлення» показала нам, що учні змогли усвідомити свої недоліки, власні проблеми, які не дозволяють сприймати й розуміти людей такими, якими вони є. Окрім того, поглиблюється усвідомлення того, що саме в поведінці інших ускладнює спілкування з ними.

Досліджено також, що основним джерелом непорозумінь у спілкуванні є відсутність взаємної довіри між партнерами, що призводить до обмеження кількості та якості інформації, яка передається.

Для успішного спілкування мають значення, на думку психологів, три фактори:

- надійність того, хто говорить;

- зрозумілість його повідомлень;

- врахування зворотних зв'язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли.

Надійність партнера зі спілкування підвищується такими його діями:

- відкритим демонструванням своїх намірів;

- виявом теплового і доброзичливого ставлення;

- демонструванням своєї компетентності в обговорюваному питанні;

- умінням переконливо викладати думку, брати на себе відповідальність за неї, що досягається формулюванням фраз від першої особи

4. Результати тесту «Потреба в спілкуванні»: юнаки та дівчата в більшості мають високу потребу в спілкуванні (80% - високий рівень), і лише незначна частина класу виявила середній рівень потреби (20%).

Ефективність спілкування може зростати завдяки практичним методам навчання.

5. «Комунікативний контроль» дозволяє зробити висновок, що у юнацькому віці:

- 40% респондентів мають високий рівень комунікативного контролю;

- 60% - низький.



- 40% опитуваних мають високий рівень контролю;

- 10% - середній;

- 50% - низький.

6. Аналіз самооцінки за Г. М. Казанцевою встановив що:

- 45% юнаків та дівчат мають високу самооцінку;

- 40% - середню;

- 15% - низьку.

Досліджено, що багато неписаних, але жорстких правил повсякденного життя змушують осіб юнацького віку утримуватися від використання зворотного зв'язку і не показувати партнерові, як вони сприйняли його слова і які наслідки ці слова зумовили. Вони дещо соромляться демонструвати свої справжні почуття, свідомо приховуючи від партнера те, як вони його сприйняли. Якщо деякі наважуються говорити про це, то найчастіше у формі похвали чи осуду, оцінок чи повчань, добрих порад чи претензій.

Не маючи достовірної інформації про те, як їх сприймають, вони самі формують в себе деякі уявлення про свій образ в очах інших людей. Ці уявлення, як правило, не збігаються з дійсністю і відображають те, про що раніше в якихось ситуаціях вони дізнались про інших. Міжособистісне спілкування зі зворотним зв'язком, адекватне вираження своїх почуттів допомагає підвищити рівень спілкування.

7. За допомогою психогімнастичної вправи група отримала можливість продіагностувати ті недоліки свого мовлення, які можуть негативно вплинути на їх спілкування. Спочатку, аналізуючи монологи своїх товаришів, вони переконуються в тому, що мало володіють прийомами орієнтації на слухача, не можуть користуватися ними свідомо, обираючи найбільш ефективні, виходячи з мети повідомлення і типу слухача. Їм важко переадресувати розповідь від викладача на дитину, чи від дитини на компетентного слухача. Деякі мотивували це тим, що тема, яку вони обрали для монологу, складна і «недоступна трьохрічній дитині». Інші просто повторювали, майже дослівно, ті ж оповідання. У таких випадках на допомогу приходив клас, і всі разом шукали необхідну форму викладу.

У старшокласників, порівняно зі старшими підлітками, фіксується підвищення індексів соціально адаптивних реакцій, зростання показників їх соціальної і ділової експансивності. Така динаміка даних у межах підліткового та юнацького віку (у молодших підлітків ці показники істотно вищі, ніж у старших) ілюструє перехід особистості (на межі двох підліткових періодів) з позиції неусвідомленого суб'єкта комунікації, який діє у спілкуванні за зовні визначеними соціальним оточенням та «вкладеними» в нього шляхом виховних впливів звичками й правилами, на позиції усвідомленого самостійного вибору стратегії спілкування. Це спочатку знижує ефективність комунікацій підлітка, але вже в ранньому юнацькому віці обумовлює відчутне зростання адаптивного потенціалу особистості - на новій, суб'єктній основі, що, зокрема, на рівні її фрустраційних реакцій і проявляється як неситуаційна конвенційна поведінка. В молодшому юнацькому віці підтверджується також тенденція до якісно різних гендерних ліній подальшого розвитку соціально-конативного потенціалу особистості, які пов'язуються з вищою самостійністю, суб'єктністю та відповідальністю чоловічого модусу встановлення та підтримання соціальних стосунків і з більшою конструктивністю й комунікативною активністю жіночого стилю спілкування.

У старшому юнацькому віці фіксується (як характерна особливість проявів комунікативного потенціалу особистості) істотне зменшення, у порівнянні з учнями, комунікативної й ділової експансивності студентів, зниження відсотка їх адаптивних реакцій. Провідним напрямком реакцій стає інтропунітивний, що передбачає відповідальність за проблему, а переважним типом реакції - фіксація на задоволенні потреби, щo в цілому пов'язується зі зростанням питомої ваги креативних настанов цих осіб. Доведено, що в студентському віці саме така настанова на творче самовираження особистості відіграє провідну роль у здійсненні реального впливу особи старшого юнацького віку на соціальне оточення. Встановлено також, що з віком розвиток конативних соціальних здібностей відбувається за лінією вдосконалення механізмів суб'єктної активності особистості. Це проявляється в істотному зростанні самостійності її поведінки та вибірковості спілкування.

2.3 Практичні рекомендації щодо розвитку комунікативних навичок

Отже, спілкування - є необхідною умовою існування людини, один з найважливіших чинників її соціального розвитку. Для успішної взаємодії у особистості доцільно сформувати такі психологічні якості, як здатність до емпатії, саморефлексії, ідентифікації, тощо. Саме соціально-психологічний тренінг формує у людини ці якості і навчає її ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми. Це один з методів активного навчання і психологічного впливу, який здійснюється в процесі групової взаємодії і спрямований на підвищення компетентності у сфері спілкування, в якому загальний принцип активності доповнюється принципом рефлексії над особистісною поведінкою і поведінкою інших членів групи.

Отримані результати психологічного опитування вказують на існуючу потребу у проведенні соціально-психологічного тренінгу серед учнів юнацького віку.

Термін "тренінг"(з англ. train, training) має низку значень: навчання, виховання, тренування, дресирування. Існує багато визначень цього поняття. Однак Ю. Ємельянов розглядає тренінг як групу методів, спрямованих на розвиток здібностей до навчання та оволодіння будь-яким складним видом діяльності .

Тренінг визначається і як засіб перепрограмування моделі управління поведінкою та діяльністю, що вже існує в людини. Сьогодні існує декілька видів тренінгу: тренінг партнерського спілкування, тренінг сенситивності та тренінг креативності, що пов'язані з психогімнастичними вправами, які націлені на формування та розвиток умінь, навичок і настанов ефективного спілкування.

Завдання полягає у формуванні:

- умінь організації позитивної міжособистісної взаємодії у спільноті;

- нових знань стосовно майбутньої професії;

- умінь і навичок виконання різних видів педагогічної діяльності у стандартних і нестереотипних навчально-виховних ситуаціях;

- умінь критичного і творчого мислення у процесі вирішення професійних завдань;

- умінь аналізу і вибору педагогічних дій у навчально-виховних ситуаціях; психологічний особливість спілкування

- особистісних суджень, оцінок стосовно майбутньої професії;

- навичок роботи у команді.

Мета нашої програми полягає у проведенні виконанні психогімнастичних вправ, які допомагають у формуванні та розвитку умінь, навичок і настанов ефективного спілкування.

Тренінг партнерського спілкування.

Психогімнастичні вправи цього розділу повинні створити такий рівень відкритості, відвертості, довіри, емоційної свободи, згуртованості і такий стан кожного учасника, які дозволили б успішно працювати, просуватися вперед.

Важливим етапом тренінгу є початок занять, він має назву «Знайомство».

Рекомендація: всі сидять у колі.

1.Той, хто у центрі кола (вчитель або тренер), звертається до всіх: «Пересядьте ті, у кого є сестри». Сам він намагається зайняти місце в колі. Той, хто залишається, продовжує гру-знайомство, намагаючись пересаджувати групу за спільними ознаками (вивчають англійську, французьку, німецьку мови, співають, грають на музичних інструментах), з метою якнайбільше дізнатися про учасників тренінгу.

2. Тренер називає числа, відразу ж після того, як число назване, повинно встати саме стільки людей. Мета вправи: орієнтація на дію одне одного.

3. Візуально вивчаємо один одного 4 хвилини. Згодом необхідно розповісти про співрозмовника: «Я бачу перед собою...» (говоримо лише про зовнішній вигляд, не вживаємо оціночні поняття, а також слова з інформацією про особистісні якості людини). Міняємося місцями. Ускладнюємо завдання: по черзі розповідаємо про співрозмовника, якою він був дитиною у 5 років (за Зхв). Рекомендація: працюємо у парах.

4. Розповісти коротко про ту якість людського характеру, яку ви цінуєте понад усе, не називаючи її. Всі повинні відгадати. Учитель запитує: «Як вам здається, про яку рису характеру розповідь?»

5. 1). Вишикуватися у шеренгу таким чином, щоб поряд із тренером знаходився найвищий, у кінці шеренги - найнижчий ростом. Перевіряє вчитель. Рекомендація: всі залишають свої місця і виконують команди тренера.

2) Коло тренера повинен стояти той, хто має найтемніше волосся, на протилежному кінці шеренги - світловолосий.

3) Початок шеренги - той, хто народився 1 січня, кінець -31 грудня.

Мета цих вправ: поліпшити настрій в учасників, допомогти краще пізнати одне одного.

6. Кидають один одному м'яч зі словами: "Ніхто з вас не знає, що я..."

7. Вітаються з усіма за руку (за годинниковою стрілкою).

8. 1) Той, хто знаходиться у центрі, вітається з усіма своєрідним привітанням. Наступний учасник не повинен повторювати цього вітання.

Рекомендація: учасники по одному виходять у центр кола.

2) Треба привітатися невербальним способом. Наступний учасник не повторює вже використаний жест.

9. Кидаємо м'яч та називаємо ім'я того, кому кинули. Учасник з м'ячем повинен прийняти будь-яку позу, всі повторюють її за ним. Вправу повторюємо кілька разів.

На увагу.

1. Уявляємо, що ми «атоми». Кількість атомів у молекулі різна. Вони швидко рухаються. Тренер дає команду - атоми об'єднуються у молекули по три, по п'ять і т.д.

2. Хтось виконує рухи, інші повинні відтворити їх або припинити, коли тренер вдарить у долоні. Наступний учасник (за годинниковою стрілкою) показує свої рухи.

3. Тренер роздає картки, на яких написана якась тварина. Ця тварина є ще на одній картці, тому треба невербальними засобами з'ясувати, в кого з учасників тренінгу є ще така сама картка.

4. Уявімо, що всі ми велика «друкарська машинка». Кожен запам'ятовує по три літери. Тренер називає, наприклад, слово: «поїзд». Той, кому дісталася літера «п» плескає у долоні, всі плескають у долоні, наступна літера «о»... Знов повторюються всі дії. Якщо машинка помиляється, то «друкуємо» слово наново.

5. Уявімо, що група - це великий «годинник». 12 учасників - цифри на циферблаті годинника. Наприклад, я називаю час: 15 годин, 20 хвилин. Той, кому дісталася цифра 3, плескає у долоні (маленька стрілка годинника), а потім той, кому дісталася цифра 4 (велика стрілка), говорить «бом». Якщо треба показати 12 годин, той самий учасник плескає і говорить «бом».

6. «Давайте усі разом намалюємо картину...». Учитель малює обрій, інші учасники - пісок, море, човен... Потім описує цю картину, називаючи, хто що намалював.

На розвиток спостережливості.

1. Один з учасників знаходиться за дверима. Інші розподіляються за якоюсь ознакою (відсутність шнурків, штани, замість спідниць, довге, коротке волосся у дівчат та ін). Той, хто повернувся, повинен зрозуміти, за якою ознакою група розподілилася.

2. Група створює «Живу картину»: учні завмирають в певних позиціях, створюючи картинку. Потім 1 учень виходить з класу. Група змінює пози, предмети, що були в них, з'являються інші речі. Той, хто повертається у кімнату, повинен пояснити, що змінилося в групі.

3. Учасник, що вийшов з кімнати, повинен вгадати, хто є ініціатором якоїсь дії або рухів, що постійно змінюються, які повторює група.

4. Кожен з учасників тренінгу повинен по черзі вийти на середину кола та встановити контакт невербальними засобами з кожним. Рекомендація: необхідно обговорити враження, які отримали учасники від вправи, ті засоби, за допомогою яких встановлено контакти.

5. На рахунок «один» треба знайти собі пару, на «два» - пара виконує однакові рухи, на «один» знову знайти пару, на «два» - зробити однакові рухи. Рекомендація: всі учасники повинні залишатися на місці, все роблять мовчки.

Вправи на встановлення «невербального контакту».

1. Розподілимося на пари та почнемо спілкуватися, змінюючи пози за наказом тренера через кожні 1,5 хвилини (сидячи спиною, стоячи, обличчям один до одного, один сидить, інший стоїть), протягом 6 хвилин. Обговоримо, в якому положенні ми краще спілкувалися. Рекомендація: Продовжуємо створювати умови для встановлення контакту:

2. Розподіляємося на пари та починаємо обличчям один до одного робити різні рухи руками, головою, очима та ін. Наш партнер повинен все повторити. Міняємося місцями.

3. Розподіляємо групу на дві частини. Одна група зображає якесь почуття або емоцію, інша повинна вгадати. Поміняємося місцями. Обговорюємо кожну ситуацію.

4. Виявляємо фактори, які заважають правильно отримати та передати інформацію. «Нехай кожен зробить подарунок» сусіду зліва, зобразивши його жестами, тобто, інформацію треба передати невербальними засобами, але так, щоб він зрозумів, що ви йому подарували. Закінчуємо вправу таким чином: останній, кому передали подарунок, повинен назвати його. Перший, хто подарував, відкриває таємницю. З'ясовуємо непорозуміння, які виникали.

5. Вправа під назвою «Збираємось в похід».Кожен по черзі покладе у рюкзак все необхідне (мовчки, невербальними засобами). Після кожного показу учитель запитує у членів групи, що вони поклали у рюкзак.

6. Розподіляємо групу на дві частини, створюючи дві шеренги. «Ми їдемо в автобусі» в час пік, а навпроти вікна, де ви сидите, зупиняється ще один автобус. Побачивши свого знайомого, ви намагаєтеся не вербально передати важливу інформацію. Обговорюємо точність переданої інформації.

7. Розповідаємо кожен своєму партнерові історії із закінченим сюжетом (містить різні почуття, переживання) за 1,5 хв кожний. Міняємося місцями і розповідаємо чужу історію іншому. Так робимо по колу до кінця. Перевіряємо достовірність кожної історії.

На розвиток уміння слухати.

Рекомендації: учитель знайомить учасників з правилами.

Правила уважного слухання:

1. Сконцентруйте свою увагу на співрозмовникові. Звертайте увагу на слова, позу, міміку, жести.

2. Перевірте, чи правильно Ви зрозуміли слова співрозмовника.

3. Не давайте порад.

4. Не давайте оцінок.

1. Уявно будемо прогулюватися берегом моря. Учні сідають у коло, заплющують очі. Звертаємо увагу на повітря, - дихаємо вільно... З кожним вдихом у ваше тіло потрапляє енергія, з видихом відходять непотрібні турботи, переживання, напруження... Звернемо увагу на все, що нібито оточує нас на морі. Поділимося враженнями від наших відчуттів.

2. На вислови, які зачитує учитель, учні повинні написати розповідь. Читаємо написане.

3. Кожен з учасників повинен звернутися до двох інших з проханням назвати таку якість, яка заважає у спілкуванні, та таку, що допомагає.

Вправи на покращення атмосфери в групі.

1. Звернемо увагу один на одного, сконцентруймося (закриваємо очі) над питанням: які у цієї людини є сильні сторони, позитивні риси? Після того, як відкриємо очі, кидаємо м'яч тому, про кого подумали.

2. Подивіться на сусідів праворуч і ліворуч. Скажіть їм про те, що вам сподобалося в їхній поведінці.

3. Пригадайте той момент, коли ви вперше побачили свого сусіда та яке враження він на вас справив. Поділіться цими враженнями.

4. Давайте скажемо один одному компліменти. Кидаємо м'яч по черзі всім учасникам.

5. "Якби ти був членом партії зелених, то на твоїй футболці було б написано..." Той, хто отримує м'яч, повинен продовжити фразу.

6. Ділимо клас на мистецтвознавців і художників. Другі малюють автопортрет (вибравши собі течію: абстракціонізм, символізм, реалізм), а потім мистецтвознавцям пропонується визначити, кому належить той чи інший автопортрет.

Тренінг сенситивності.

Сенситивність - це цілісна, загальна здібність людини, яка здатна прогнозувати почуття, думки та поведінку іншої людини. Головні завдання, які вирішує тренінг сенситивності:

1) збільшити розуміння себе та розуміння інших;

2) розуміти групові процеси через відчуття локальної структури;

3) розвивати окремі навички у поведінці.

Рекомендація: ми ускладнюємо цю вправу, яка подібна до першої вправи тренінгу партнерського спілкування.

1. Один учасник з групи має перерахувати тих, у кого є сестри, брати, хто знає французьку, англійську мови та ін.

Рекомендація: виконується у парах.

2. 1) Протягом 5 хв. дивимося один на одного;

2) Повертаємося спиною до партнера;

3) Поміняємося парами;

4) Дивимося на напарника 1 хвилину. Записуємо відповіді на питання про одяг: «Якого кольору у нього взуття?»

5) Пересідаємо знову та спробуємо розповісти про свого партнера все, що вже знаємо: «У тебе є сестра, ти знаєш французьку мову і т. д....»

3. Намагайтеся побачити кожного (як він виглядає, в якому стані). Спостерігаємо 3 хвилини. Кидаємо м'яч та повідомляємо, що нового ми дізналися про учасників.

4. Кидаємо м'яч по черзі та називаємо ім'я того, кому кидаємо, та фразу, яку він казав (учора, сьогодні). Намагаємося пригадати її.

5. Один учасник добровільно залишає кімнату, уважно перед тим озирнувшись довкола. Повертається через 2-3 хвилини та відповідає на питання: «Що змінилося?»

6. Розподілимо групу на дві частини. Сідаємо один проти одного. Запам'ятаємо своє місце - «один». «Два» - міняємося місцями, запам'ятовуючи своїх сусідів. Коли тренер називає 1 або 2, треба відповісти, хто сидів поруч.

7. Спостерігаємо непомітно за людиною, ім'я якої написано на картках, що роздав тренер. На рахунок «один» ви спостерігаєте за цією людиною, роблячи якісь рухи, жести. На рахунок «два» - потрібно відповісти на питання, хто спостерігав за вами та вказати, які рухи він робив?

8. Перевірте, наскільки розвинуте у Вас відчуття часу. Спробуйте заплющити очі та по команді "почали" зорієнтуйтеся, коли пройшла хвилина.

9. Заплещіть очі та уявіть, що відчуваєте, коли чуєте ті чи інші звуки: різко загальмувала машина, заграв оркестр, шум морських хвиль, розбилася чашка.

10. 1) Потрібно описати зовнішній вигляд будь-кого з учасників тренінгу: руки лежать на колінах, ти повернула голову ліворуч... Усвідомлюємо різницю між тим, що бачимо та уявляємо; 2) учасник, який сидить спиною, повинен вгадати, кого описує керівник тренінгу.

11. Рекомендація: потрібно познайомити учасників з класифікаціями експресивної міміки та фундаментальними емоціями.

Класифікація експресивної міміки (за Вудвортсом, 1938 р.).:

1. Любов, щастя, радість;

2. Здивування;

3. Страх, страждання;

4. Гнів, рішучість;

5. Відраза;

6. Презирство.

12. Працюємо у парах. Один з учасників виконує роль дзеркала, другий - роль мавпи. Отже учасники повинен повторювати дії один за одним. Потім учасники поміняються ролями.

13. Перед кожним учасником покладемо чистий аркуш , на якому потрібно зазначити: 1. Хто Ваш улюблений поет? 2. Який Ваш улюблений колір? 3. Яку рису Ви цінуєте в людях? 4. Яка пора року Вам подобається? Інші учасники, прослухавши відповіді, які зачитує тренер, повинні відповісти, кому належить ця анкета.

Тренування навиків зниження напруги у бесіді.

1. Працюємо у трійках. Потрібно визначити риси, які є спільними та відмінними для учасників тренінгу. Спочатку партнери говорять фразу: «Ти такий самий, як я...» Потім: «Я дуже відрізняюся від тебе…»

2.Учасники тренінгу один одному кидають м'яч зі словами: «Мені здається, нас з тобою об'єднує така риса, як...» Учасник може погодитися: «Так, я згоден». Якщо ні: «Я поміркую над цим...». Таким чином він отримав інформацію до роздумів. Далі цей учасник кидає м'яч наступному гравцю. Аналізуємо, чому м'яч не потрапив жодного разу до когось з учасників.

Доцільно буде застосувати ігрову психокорекцію.

Гра - вид діяльності, який полягає в емоційному освоєнні соціального досвіду людини та емоційному задоволенні. Теорію гри, яка виходить з визнання її соціальної природи, розробляли Є.А. Аркін, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв. Пов'язуючи гру з орієнтованою діяльністю, Д.Б. Ельконін визначає гру, як діяльність, у якій утворюється і вдосконалюється керування поведінкою. Відмінними ознаками розгортання гри є швидка зміна ситуацій, в яких перебуває об'єкт після дій з ним, і таке саме пристосування дій до нової ситуації.

Ефекти ігрової психокорекції можна поділити на специфічні та неспецифічні. Неспецифічні ефекти мають прояв перш за все у змінах самооцінки, приведенні у відповідність до реальних можливостей, розширенні уявлень про себе, у збільшенні арсеналу засобів спілкування, знятті тривожності. Водночас існує ряд специфічних індивідуалізованих ефектів, що стосуються безпосередньо проблеми кожного учня. Коригуванню піддаються болісні для самої дитини особливості характеру: боягузтво, нездатність володіти власними почуттями, жадібність, скутість у спілкуванні. Завдяки ігровій психокорекції закріплюються нові форми переживань, почуття до однолітків, до самого себе, впевненість в собі, прийоми спілкування.

«Асоціація»

Мета: показати учасникам групи, що кожна людина - індивідуальність.

Метод: використання ігор «Асоціація», «Зобрази проблему».

Хід проведення. Учні сідають у коло. Кожний по черзі, починаючи з ведучого, сідає в середину кола й повертається обличчям, спочатку до одного гравця, потім до його сусіда і т.д. Той, до кого він повернувся черговий раз, повідомляє про асоціації, які в нього виникли в даний момент. Наприклад: «Ти схожий на велику теплу ковдру, тому що від тебе йде тепло».

Той, хто сидить у центрі кола, вислуховуючи такі висловлювання, починає переосмислювати своє «Я», власні уявлення про ставлення до себе однокласників, про свій авторитет серед них, тощо.

Після того як усі учасники гри вислухали асоціації товаришів, відбувається обговорення, під час якого кожен ділиться враженнями від свого перебування в центрі кола. Той, хто сидить у центрі кола хвилюється, але вислуховує важливу для себе інформацію мовчки. Тепер можна розповісти про свої переживання, поділитися із членами групи заповітним, бути вислуханим та сподіватися на те, що його зрозуміють. Усе це сприяє пізнанню та об'єктивній оцінці власного «Я».

«Зобрази проблему»

Мета: покласти початок відвертій розмові про особисті проблеми кожного.

Хід проведення. Учні сідають у коло. Гравець, що сидить зліва від тренера, зображає без слів, тільки рухами й мімікою, власну проблему. Решта, спостерігаючи за ним, висловлюють свої припущення щодо проблеми, переданої за допомогою мімічних рухів. Останнім виступає той, хто зображував проблему. Він розповідає про те, що прагнув зобразити, але при цьому уникає оцінювати думки товаришів, що висловлювали власні припущення. За правилами гри, учасник на свій розсуд обирає особисту проблему для обговорення, й сам визначає, наскільки може «розкритися» перед групою.

«День народження»

Мета: формувати комунікативні вміння й навички, показати непривабливість деяких форм спілкування, що спостерігаються серед учнів.

Метод: гра, що є різновидом рольової творчої гри. Тут ми покажемо лише її сюжет і ролі. Як видно з назви гри, члени групи малюють у власній уяві картину прийому гостей на святкуванні дня народження.

Хід гри. Перед початком гри тренер вручає кожному учасникові квиток, у якому вказано, як себе поводити в цій грі. Зміст квитка зберігається в таємниці до кінця гри, й лише потім, під час обговорення можна признатися, що кому було задано виконувати.

Завдання на квитка:

Іменинник - старається розважати гостей загальною бесідою;

Всезнайко - старається втрутитись в усі розмови;

Сперечальник - з усіма дискутує;

Миротворець - намагається погасити конфлікти;

Буркотун - людина, що всім незадоволена;

Тамада - помічник іменинника.

Оригінал - намагається будь-яку бесіду повернути в інше русло;

Запропоновані ролі бажано розподілити так, щоб кожен учень грав майже себе. Не виключено, що при розподілі вказаних вище ролей імпровізований день народження затьмариться конфліктом. Не біда. Аналіз такого конфлікту під час обговорення сприятиме утвердженню соціально схвалених норм поведінки. Ніхто не постраждає від цього конфлікту, оскільки кожен учасник лише виконував поставлене завдання. Змодельована ж у такий спосіб ситуація буде достатньо реалістичною, й на основі її аналізу можна буде робити конкретні висновки.

«Розбирання»

Мета: підкреслити для групи значущість окремої особистості, сприяти виробленню в учасників групи комунікативних навичок психодіагностичного характеру.

Хід проведення. За допомогою жеребкування обирається перший об'єкт для характеристики. Решту гравців розбивають на 2 команди, 1-ша розказує про позитивні якості характеру та добрі вчинки обраного, а 2-га - про негативні сторони. Команди роблять свої заяви по черзі. Після цього слово надають вибраному учневі. Він мовчки слухає висловлювання щодо себе, а потім може поділитися власними переживаннями, сказати, з чим погоджується, а з чим - ні.

Гра буде кориснішою, якщо тренер скористається маленькою педагогічною хитрістю. До початку гри він уже приблизно знає про взаємини між учасниками групи. Краще, якщо друзі того, кого характеризують, будуть висловлювати негативні аспекти, а компліменти доручити його опонентам.



ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сьогодення - вплив спілкування на формування особистості у юнацькому віці. Вивчення та аналіз ряду літературних джерел із зазначеної теми дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

1. Спілкування - це універсальна реальність людського буття, яка породжується і підтримується різноманітними формами людських стосунків. В цій реальності формуються і розвиваються як різні види соціальних відносин, так і психологічні особливості окремої людини.

У вітчизняній психології склалась традиція розглядати спілкування в зв'язку з діяльністю. Діяльність і спілкування розглядаються як сторони єдиного людського буття. В категорії «діяльність» розкривається «суб'єкт-об'єктна» (предметна) сторона, а в категорії «спілкування» - «суб'єкт-суб'єктна». Через спілкування людське буття виявляється як взаємодія, в якій дії людей, що спілкуються, об'єднані в одне ціле, яке набуває нових якостей порівняно з діями кожного окремого учасника. Поняття «сукупний об'єкт» визначає ціле, якісно нове, що виникає в результаті спілкування. Вивчаючи спілкування, дослідники виділяють його структуру. До визначення структури можна підходити по різному, в залежності від аспекту, в якому розглядається спілкування. У вітчизняній літературі найбільш поширено два підходи до розглядання структури спілкування: виділення структурних компонентів позиції розглядання його з середини, та виділення структурних складових на основі зумовленості спілкування зовнішніми факторами. Прикладом першого підходу є характеристика структури спілкування через виділення в ньому таких сторін, як комунікативна, інтерактивна, перцептивна. Прикладом другого підходу є виділення різних видів спілкування, зумовлених сферою людських відносин, таких як міжособистісне, рольове, ритуальне, монологічне, діалогічне та ін.

Спілкування - явище полі функціональне. В соціальній психології аналізуються різні функції спілкування. Найбільш важливим є такі:

Спілкування виконує в колективній діяльності людей комунікативно-зв'язуючу роль. Без взаємозв'язків не могла б відбутись предметно-перетворююча діяльність, яка є умовою антропосоціогенезу і онтогенезу. Спілкування зв'язує індивіда зі всім людським родом, соціумом, групою. Без такого взаємозв'язку не могло б створитись суспільство, не може сформуватись особистість. Особливе значення для розвитку особистості має спілкування на ранніх етапах онтогенезу, коли доросла людина вводить дитину у «світ людей». Без спілкування з дорослим дитина не змогла б сформуватись у людину, як соціальну істоту.

Спілкування є найважливішою потребою людини, умовою її нормального існування. Постійна потреба в іншій людині є найважливішою в житті людини будь-якого віку. В сучасній психології існує поняття «психологічне підтвердження», яке означає, що людину сприймають і оцінюють інші люди. Людина завжди відчуває потребу в оцінці її діяльності з боку іншої людини, щоб співвіднести цю оцінку з самооцінкою. Психологічне не підтвердження - це покарання, трагедія для особистості, яку важко перенести. Потреба в позитивно емоційному спілкуванні визначається поняттям афіліація. Генрі Мюррей, яки ввів в психологію це поняття, вважав афіліацію основною потребою людини.

Б. Ломов, наприклад, виокремлює 3 функції: інформативно-комунікативну(будь-який обмін інформацією), регуляційно-комунікативну (регуляція поведінки і регуляція спільної діяльності у процесі взаємодії), і афективно-комунікативну(регуляція емоційної сфери людини.

Щодо форм спілкування можна сказати, що спілкування між людьми може відбуватись в різних формах: анонімній, функціонально-рольовій та неформальній.

2. Аналіз літературних джерел дозволяє виділити такі види спілкування: міжособистісне, опосередковане, рольове, ритуальне, маніпулятивне, монологічне, діалогічне.

Зміст спілкування реалізується за допомогою певних засобів, головним з яких є мова. Мовні (вербальні) засоби доповнюються невербальними: жести, міміка, пантоміміка тощо.

Важливою характеристикою людини, яка відрізняє її від інших живих істот, є здатність до передачі та засвоєння досвіду за допомогою мови.

Мова - це система словесних знаків. Вона включає в себе слова з їх значеннями і синтаксис - набір правил, за якими будується речення.

Під час спілкування мова розвивається й удосконалюється. Отож формою її існування є мовлення, тобто акт використання індивідом мови для спілкування.

Мовлення - це конкретне застосування мови для висловлення думок, почуттів і настроїв. Мовлення є психічним явищем. Воно завжди індивідуальне і суб'єктивне, адже виявляє ставлення індивіда до об'єктивної діяльності.

3. Однією зі значущих сфер активності особистості на етапі ранньої юності є міжособистісне спілкування. У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираження юнаків і дівчат. Мотивами неформального спілкування у парі і в групі є пошук найсприятливіших психологічних умов для комунікативної взаємодії, очікування співчуття і співпереживання, потреба у щирості та єдності у поглядах, самовираженні. Однак юнацька комунікативність часто буває егоцентричною, оскільки потреба у самовияві, розкритті своїх переживань домінує над інтересом до почуттів і переживань іншого, що зумовлює взаємну напруженість у стосунках, незадоволеність ними.

Міжособистісне спілкування в період юності є важливим чинником розвитку особистості. Спілкування з ровесниками характеризується розширенням його сфери. Емоційна прив'язаність у міжособистісних стосунках реалізується у юнацькій дружбі. У сфері інтимних стосунків старшокласники задовольняють свої важливі соціально-психологічні потреби. Основною умовою спілкування з дорослими є довіра.

4. В ході нашої роботи було підібрано ряд методів для дослідження комунікативних навичок, зокрема, для учнів 11 класу (кількість 25: 15 дівчат та 10 хлопців): теоретичний аналіз наукових літературних джерел, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, спостереження, анкетування, тестування.

5. Для початку, визначили атмосферу в класі за допомогою методики Ф.Фідлера. Виявилось, більша половина класу (70%) вважає атмосферу у класі дружньою, теплою, направленою на співпрацю. Менша половина опитуваних (30%) додержується думки, що атмосфера у класі ворожа, кожен сам за себе.

Діагностика проявів комунікативних навичок в юнацькому віці нами проводилась за допомогою:

Теста «Чи комунікабельні ви?», результати якого показали, що 30% (що відповідає 30-32 балам по результатах) учнів мають низький рівень комунікативної активності; 50% - середній, що відповідає балам 14-18; 20% - високий рівень, що відповідає 4-8 балам «щира, відверта душа».

Тест «Чи вмієте ви слухати» приніс такі результати:

60% - хороший слухач;

40% - середній.

Можна сказати, що в основному, до хороших слухачів можна віднести дівчаток.

- Результати тесту «Потреба в спілкуванні»: юнаки та дівчата в більшості мають високу потребу в спілкуванні (80% - високий рівень), і 20% класу виявили середній рівень потреби.

Також застосовано було «Опитувальник Ю.М. Орлова на визначення рівня потреби в спілкуванні, діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні за М. Снайдером, для визначення самооцінки «Опитувальник Г.М. Казанцевої», а також психогімнастична вправа «Монолог на тему…» на діагностику недоліків мовлення та оволодіння перцептивною функцією мовлення та прийомами орієнтації на різні типи слухачів, вправа під назвою «Я - повідомлення». Результати цих методів показали, що в більшості учнів (13 дівчаток і 9 юнаків) бажання спілкуватися є, але не всі можуть і знають як правильно це робити.

6. Ефективність спілкування може зростати завдяки практичним методам. Для щодо розвитку комунікативних навичок нами були підібрані: вправи на встановлення «невербального контакту», на розвиток спостережливості, на увагу, на розвиток уміння слухати, вправи на покращення атмосфери в групі, тренінг сенситивності, тренінг партнерського спілкування.

Узагальнюючи, можемо сказати, що можливість навчання спілкуванню підводить до необхідності його організації вже в процесі навчальної діяльності, щоб вплинути на формування самодостатньої, всебічно розвиненої особистості.



ДОДАТКИ

Додаток №1

Тест «Чи комунікабельні ви?

Інструкція. На кожне з 16 запитань потрібно відповісти «так», «інколи» або «ні».

У вас призначена звичайна ділова зустріч. Чи вибиває вас із колії її очікування?

Чи не відкладаєте ви візит до лікаря до того часу, коли вже не можна буде терпіти біль?

Чи викликає у вас ніяковість і незручність доручення виступити з доповіддю, повідомленням, інформацією на будь-яких зборах, нараді, чи подібному заході?

Вам пропонують поїхати у відрядження в місто, у якому ви ніколи не були. Чи докладете ви максимум зусиль, що уникнути цієї поїздки?

Чи любите ви ділитися своїми переживаннями з ким-небудь?

Чи дратуєтеся ви, коли незнайома людина на вулиці звертається до вас із проханням (показати дорогу, сказати час)?

Чи вірите ви, що існує проблема батьків і дітей, і що людям різних поколінь тяжко зрозуміти одне одного?

Чи посоромитеся ви нагадати знайомому, що він винен вам гроші, які позичив місяць тому?

У ресторані чи їдальні вам подали неякісну їжу - чи промовчите ви, лише розсерджено відсунувши тарілку?

Залишившись один на один з людиною, ви не вступите з нею у розмову і відчуватимете незручності, якщо вона заговорить першою?

На вас наводить жах довга черга, де б вона не була (магазин, кіно бібліотека). Ви скоріше відмовитесь від свого наміру ніж станете у хвіст черги?

Чи боїтеся ви брати участь у будь-якій комісії з розгляду конфліктних ситуацій?

У вас є власні індивідуальні критерії оцінки літературних героїв творів мистецтва, культури, і ніяких чужих думок на цей рахунок ви не приймаєте. Це так?

Почувши десь у кулуарах помилкові висловлювання з добре відомої вам ситуації, чи промовчите ви і не станете сперечатися?

Чи викликає у вас прикрість чиєсь прохання допомогти розібратись в тому чи іншому питанні або навчальній темі?

Вам легше висловити свою точку зору в письмовій формі чи в усній?

Опрацювання відповідей

За кожну відповідь «так» зарахуйте собі 2 бали, «інколи» - 1 бал, «ні» - 0 балів.

Результати

30-32. Ви не комунікабельні, і це ваша біда, оскільки від неї страждаєте більше всього ви самі, а також ваші близькі Спробуйте стати комунікабельнішим, контролюйте себе.

25-29 балів. Ви замкнені, небалакучі, надаєте перевагу самотності і тому у вас, напевно, мало друзів. Думки про те, щоб змінити роботу, або необхідність нових контактів змушує вас панікувати і надовго виводить з рівноваги. Ви знаєте цю особливість свого характеру і буваєте незадоволені собою. Але не обмежуйтеся лише незадоволеністю - у ваших силах змінити ці особливості характеру.

19-24 бали. Ви достатньою мірою комунікабельні й в незнайомій ситуації відчуваєте себе досить впевнено. Нові проблеми вас не лякають. Але з новими людьми ви сходитеся обережно; У суперечках та дискусіях берете участь неохоче. У ваших висловлюваннях, часом багато сарказму, без усякої на те причини. Ці недоліки можна виправити.

14-18 балів. Ваша комунікабельність у нормі. Ви із задоволенням слухаєте цікавого співбесідника; достатньо терплячі у спілкуванні з іншими; відстоюєте свою точку зору без запальності. Без неприємних переживань ідете на зустріч з новими людьми. У той же час не любите гамірливих компаній; екстравагантні вчинки і багатослів'я викликають у вас роздратованість.

9-13 бали. Ви достатньо комунікабельні (часом навіть занадто).Любите висловлюватися з різних приводів, викликаючи роздратування в оточуючих. Любите бути в центрі уваги; нікому не відмовляєте в проханнях, хоч не завжди можете їх виконати. Інколи вибухаєте гнівом, але швидко відходите. Вам не вистачає посидючості, терпіння і відваги при зіткненні із серйозними проблемами, хоча, ви можете змусити себе не відступати.

4-8 бали. Про вас кажуть -«щира, відверта душа». Комунікабельність б'є з вас ключем. Ви завжди у курсі всіх справ. Любите брати участь у всіх дискусіях, хоча серйозні теми вам скучні. Не завжди доводите розпочате до кінця. Задумайтесь.

Додаток №2

Тест : « ЧИ УМІЄТЕ ВИ СЛУХАТИ?»

Інструкція: «Відзначте ситуації, що викликають у вас незадоволення чи досаду і роздратування при бесіді з будь-якою людиною - будь то Ваш товарищ, товариш по службі, безпосередній начальник, керівник чи просто випадковий співрозмовник».

Варіанти ситуацій.

Ситуації, що викликають досаду.

1. Співрозмовник не дає мені шансу висловитися, у мене є що

сказати, але немає можливості вставити слово.

2. Співрозмовник постійно перериває мене під час бесіди.

3. Співрозмовник ніколи не дивиться в обличчя під час розмови, і я не упевнений, чи слухає він мене.

4. Розмова з таким партнером часто викликає почуття порожній

витрати часу.

5. Співрозмовник постійно метушиться, олівець і папір займають його більше, ніж мої слова.

6. Співрозмовник ніколи не посміхається. У мене виникає почуття

незручності і тривога.

7. Співрозмовник завжди відволікає мене питаннями і коментарями.

8. Що б я ні висловив, співрозмовник завжди осаджує мій запал.

9. Співрозмовник завжди намагається спростувати мене.

10. Співрозмовник пересмикує зміст моїх слів і вкладає в них інший зміст.

11. Коли я ставлю запитання, співрозмовник змушує мене захищатися.

12. Іноді співрозмовник запитує мене, роблячи вид, що не розчув.

13. Співрозмовник, не дослухавши до кінця, перебиває мене лише потім,

14. Співрозмовник при розмові зосереджено займається стороннім:

грає сигаретою, протирає скла і т.д., і я твердо упевнений, що він

при цьому неуважний.

18. Співрозмовник робить висновки за мене.

19. Співрозмовник завжди намагається вставити слово в моє оповідання.

20. Співрозмовник завжди дивиться на мене дуже уважно, не мигаючи.

21. Співрозмовник дивиться на мене, як би оцінюючи. Це турбує.

22. Коли я пропоную що-небудь нове, співрозмовник говорить, що він

думає так само.

23. Співрозмовник переграє, показуючи, що цікавиться бесідою,

занадто часто киває головою, ойкає і підтакує.

21. Коли я говорю про серйознє, а співрозмовник уставляє смішні історії, жарт, анекдоти.

22. Співрозмовник часто дивиться на годинник під час розмови.

23. Коли я входжу в кабінет, він кидає всі діла і всю увагу звертає на мене.

24. Співрозмовник поводиться так, начебто я заважаю йому робити що-небудь важливе.

25. Співрозмовник вимагає, щоб усі погоджувалися з ним. Будь-яке його висловлення завершується питанням: «Ви теж так думаєте?» чи «Ви не згодні?»

Обробка і інтерпретація результатів

Підрахуйте відсоток ситуацій, що викликають досаду і роздратування.

70%-100% -- Ви поганий співрозмовник. Вам необхідно працювати над собою і учитися слухати.