Размещено на http://www.allbest.ru/

Макіївський міський ліцей

Гендерна експертиза очима юнацтва

Виконавці: ліцеїсти

Макіївського міського ліцею

Автономова Наталія

Тябус Ганна

Керівник: практичний психолог

Васильєва Людмила Миколаївна

2010р.

ВСТУП

Ґендер - поняття , що увійшло у вжиток з соціології і визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступ до влади, сімейні ролі та репродуктивній поведінці і є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства.

В літературі існує декілька концепцій ґендеру. Це обумовлено як відносною «молодістю» ґендерного підходу(перші наукові праці з'явились близько двадцяти років тому), так і складністю самого феномена. Для кожної з концепцій базовим положенням є розрізняння понять стать (sex) і ґендерм (gender).

Стать - це термін, що означає ті анатомо-бiологiчнi особливості людей (в основному - в репродуктивній системі), на основі яких люди визначаються як чоловіки або жінки. Його слід вживати тільки стосовно характеристик i поведінки, які випливають безпосередньо з бiологiчних вiдмiнностей мiж чоловiками i жiнками. Ґендер - це складний соцiокультурний конструкт, який відображає вiдмiнностi в ролях, поведiнцi, ментальних i емоцiйних характеристиках мiж чоловiчим i жiночим. В рамках цього пiдходу гендер розумієтъся як органiзована модель соцiальних вiдносин мiж жiнками i чоловiками, яка не тiльки характеризуе їх спiлкування i взаємодцо в сім'ї, а й визначає їх соцiальнi вiдносини в основних інституціях суспільства. Ґендер, таким чином, трактується як один з базових вимiрiв соціальної структури суспiльства, який разом з iншими соцiально-демографiчними i культурними характеристиками (раса, клас, вік) організує соцiальну систему. Соцiальне вiдтворення ґендерної свiдомостi на рівні iндивiдiв підтримує засновану за ознакою статі соцiальну структуру. Втiлюючи в своїх дiяx очiкування, пов'язанi з їх гендерним статусом, iндивiди конституюють гендерні вiдмiнностi i одночасно обумовленi ними системи панування i володарювання. В багатьох суспiльствах жiнок i чоловiкiв не тiльки сприймають, але й оцiнюють по-рiзному, обгрунтовуючи це гендерними особливостями i рiзницею в їх здiбностях, вiдмiнностями у розподiлi влади мiж ними. Ґендер конструюєтъся через певну систему соцiалiзацiї, розподiлу працi i iснуючi в суспiльствi культурнi норми, ролi i стереотипи. Вони певною мiрою визначають пси-хологiчнi якостi, здiбностi, види дiяльностi, професії людей залежно вiд їхбіологічної статі. При цьому гендерні ролi i норми не мають унiверсального змiсту i значно рiзняться в рiзних суспiльствах. В цьому розумiннi бути чоловiком або жiнкою означає зовсiм не володiння певними природними якостями, а виконання певної ролi. З вищезазначеного можна визначити, що гендернi ролi - це: 1) зразки поведiнки жiнок i чоловiкiв, якi грунтуються на традицiйних очiкуваннях, пов'язаних з їх статтю; 2) сукупнiсть загальноприйнятих, з точки зору культури, норм i правил поведiнки, якi закрiплюються за людьми в конкретнiй ситуації. Ґендернi ролi вiдрiзняються в суспiльствах з рiзною культурою i змiнюються з часом. Оскiльки поняття гендер відображає соцiальнi вiдносини мiж чоловiками та жiнками, то, як i будь-якi iншi вiдносини мiж людьми, воно характеризуються наявнiстю специфiчних стереотипiв, притаманних для цих вiдносин, а саме тендерних стереотипiв.Ґендернi стереотипи - набiр загальноприйнятих норм i суджень, якi стосуються iснуючого становища чоловiкiв i жiнок, норм їхньої поведiнки, мотивiв i потреб. Ґендернi стереотипи закрiплюють iснуючi ґендернi розбiжностi i стають перепоною до змiн стану справ в сферi ґендерних вiдносин. Ґендернi стереотипи сформовані цiнностями i установками, що засвоєнi з раннього віку, вони є соцiальними коренями ґендерної нерівності в суспiльствi. Так, наприклад, виявлено, що iнколи школа сприяє розвитку ґендерних стереотипiв за допомогою соцiалiзацiї дiтей вiдповiдно до традицiйних характеристик чоловiчих i жiночих ролей: наприклад, шкiльнi пiдручники зображують дiвчинку, яка допомагає матері у хатнiй роботi, а хлопчика - що допомагає батьковi у ремонті автомобiля.

Роботодавцi також стереотипно ставляться до жiнок, вважаючи їх такими працiвниками, котрі порiвняно з чоловiками частiше переривають свою кар'єру через сiмейнi обставини, iнколи вiдмовляючи жiнкам у наданнi рiвних з чоловiками можливостей через свої консервативнi уявлення про те, що є«жiночою роботою». Яскравим прикладом прояву ґендерних стереотипiв є таблиця, що вiдображає загальнопоширенi установки щодо виховання дiвчат та юнакiв (додаток 6).

РОЗДІЛ 1. Гендерна рівність. Гендерні ролі. гендерні стереотипи

Дiвчатками i хлопчиками, жiнками i чоловiками не народжуються, а стають. Це вiдбуваєтъся в процесi виховання, пiд впливом соцiального оточення - батькiв, ровесникiв, засобів масової iнформацiї, книг, iграшок та iгop тощо. Процес соцiалiзацiї сгаті починається з народження дитини: за простою вiдповiддю на запитання «Хто народився - хлопчик чи дiвчинка?» криється чiтко закарбована в приписи поведiнки конкретна програма ґендерного виховання. 'її' початком стає ота голуба чи рожева стрiчечка, якою породiлля перев'язує конверт з немовлям. Вченi визначили найбiльш важливi напрямки статевої програми соцiалiзацiї дитини. По-перше, встановлено, що дорослi по-рiзному будують характер розмови, залежно вiд статі дитини.Це стосується не тiльки батькiв, а й ycix старших, хто оточує дитину. До дiвчинки - ласкавий, нiжний, заспокiйливий тон, для хлопчика - бадьорий, нижчий за тембром, заохочувальний до активностi та змагання. Рiзна iнтонацiя - рiзний ступiнь вимогливостi щодо поведiнки та гри. По-друге, зафiксовано, що дiвчинцi дiстається значно бiльше погладжувань, обiймiв, поцiлункiв вiд дорослих ніж її одноліткові-хлопчку. По-третє, для дiвчаток обираються нiжнiшi кольори, м'якi, пухнастi, округлi іграшки, для хлопчикiв - яскраві, помiтнi здалеку та твердi iграшки з жорсткими каркасами. По-четверге, функцiональне призначення iграшок та iгop для хпопчиюв та дiвчаток не просто рiзне за характером, а iнодi й дiаметрально протилежне. Конструктори, автомобiльна техніка - словом, усе те, що рухаєтья, крутиться, вкручується та викручується, гуде та свистить, призначено для хлопчикiв. Для дiвчаток пропонують те, що можна пригорнути, прикрасити, заховати, доповнити, укомплектувати. Уже в 5-6-рiчних малюкiв чiтко сформованi уявлення про те, якi iгри для хлопчикiв, а якi - для дiвчаток. Дiвчатка грають у лiкаря, школу, доньок-матерiв, а хлопчики - у солдатів, мiлiцiю, прикордонникiв, вiйну тощо. Психологи вважають, щов дiвчаток, як правило, однотипнi iграшки, у хлопчикiв вони рiзноманiтнiшi за формою та функцiональним призначенням. Психологiчнi спостереження показали: саме дорослi нав'язують малечi статевоспiввiднесенi iгри та iграшки, по-рiзному спрямовують i регулюють поведiнку хлопчиків та дiвчаток. Вони не заохочують дослiдницьку та конструктивну поведiнку дiвчаток, їхнє прагнення дiзнатися про iграшку бiльше, розiбрати її, застосувавши не за призначенням. Що стосується хлопчикiв, то тут дорослi, навпаки, схвалюють нетрадицiйнi способи гри, інтерес до механiзмiв функцiонування iграшок. Хлопчикiв заохочують до змагань, перемог, конкуренцї. Виявлення агресії, чи то вербальної, чи фiзичної, грубе поводження, аби досягнути мету, часто сприймається як норма, тим часом подiбна поведiнка дiвчинки всiляко критикується та засуджується.

Дiтям ще змалечку говорять про їхне майбутьнє, диференцiюючи призначення в сім'ї та суспiльствi. Хлопчикiв, як правило, орієнтують на кар'єру, соцiальнi ролi в професiйнiй, громадсько-полiтичнiй сферi. Для дiвчаток рольовi орієнтації обмежуються створенням сім'ї, характеристикою майбутнiх побутових обов'язкiв, зокрема господарчих та виховних. Якщо i йдеться про професiйнi ролi, то обмежуються вони сферою освiти, культури, ме-дицини чи обслуговування: будеш артисткою, художницею, моделлю, кравчинею, перукарем тощо. Якщо хлопчикiв орієнтують на проходження служби у вiйську, на фiзичну силу i психологiчну витривалiсть, на досягнення успiху «в працi i в бою», то дiвчаток орiєнтують частiше на здобуття освiти, замiжжя, виховання дітей. З дорослiшанням пiдлiтки освоюють нові ґендернi ролi. Образ жiнки, наприклад, значною мiрою починають доповнювати герохні популярних серед юнацтва журналiв, якi орієнтують дівчаток на ролi «крутої», стильної дiвчини, сексуальної партнершi, вмілої господинi тощо, обминаючи ролi громадські, соцiальнi. У процесi життя змінюються статевоспіввіднесенні професії та приписи поведінки, і соціум звикає до таких статусних ролей, як жінка - керівник підприємства, політик, президент, менеджер, міліціонер, військовослужбовець, боксер тощо (Додаток 7).

Чи справді чоловіча стать є «сильною», а жіноча - «слабкою»?

Як можна пояснити зафiксованi в дослiдженнях відмінності у психології чоловіків та жінок? Чи свiдчать вони про природну схильнiсть статей до певних видiв дiяльностi чи є результатом тривалого дисбалансу позицiй чоловiкiв та жiнок у соцiумi? Вченi дискутують щодо чотирьох психологiчних властивостей: агресивностi, самовпевненостi, тривожностi та емпатійнсті. Спробуймо знайти в конкретних експериментальних дослiдженнях психологiчних властивостей обох статей аргументи «за» i «проти».Виявлено, що статеві відмінності в результатах дослiджень агресивності простежувалися постійно, проте ця тенденцiя виявилася насправдi статистично незначу- щою. Це дало пiдстави зробити висновок про відсутність відчутної відмінності мiж агресивнiстю чоловiкiв та жiнок. Невелика рiзниця в показниках агресивностi була зафiк-сована лише щодо фiзичного насильства i не виявлена для iнших рiзновидiв агресивностi - вербальної тощо. У віковому аспектi iстотних статевих вiдмiнностей не спостерiгається аж до юнацьких років. Цю невелику рiзницю науковцi пов'язували не з вродженими задатками хлопчикiв, а з впливом на них соцiального середовища, яке всiляко заохочуе до вияву агресій як прояву справжнього чолаовiчого характеру. Згадаймо численнi кримiнальнi публікації на шпальтах газет чи судов: телерепортажi, героями яких були дiвчата. За одностайним свiдченням журналiстiв, в агресивностi та жорстокостi, яку «слабка» стать виявляла до жертв, вона аж нiяк не поступалася сильній. То ж чи насправдi жiнки є «слабкою» статтю? Самовпененість, - риса, яка завжди вважалася суто чоловiчою, а її відсутнють -жiночою. Вважалося, що почуття впевненостi у собi у чоловiкiв розвинене набагато сильнiше, нiж у жінок, i похитнути його досить важко. Звiдси було зроблено хибний висновок. Мовляв, чоловiків важче вмовити, вони майже не пiддаються навiюванню. Експериментальнi дані показали, що представники сильної статі самовпевненiшi, нiж жiнки, якi часто фiксують занижену самооцiнку, закомплексованiсть. Проте відмінність мiж ними виявилася зовсiм незначною. Отже, самовпевненiсть закрiплюється в чоловiчiй психології завдяки очiкуванням соцiуму: чоловiча поведінка, сповнена сумнівів i вагань, безжально висміюється, i, навпаки, всіляко заохочується вияв непохитностi, рiшучостi. Чоловiки радше волiють видатися самонадiяними, нiж невпевненими у собi. «Не вагайся, геть сумнiви, дiй!» - ось кредо соціалізації хлопчачої , а згодом i дорослої чоловічої поведінки. А настанови, зверненi до жіночої статі, зовсiм протилежнi за змiстом: «Як ти можеш? Ти ж майбутня мама. Подумай! 3важ на все. Не рубай з плеча, постав себе на мiсце цiєї людини. Уяви, що вона вiдчуває, як переживає, як їй буде боляче, якщо ти ... » Психологи вважають, що характер, успiшна дiяльнiсть здатнi змiнити образ Я, пiдвищити самооцiнку. Проблеми жiноцтва криються, на думку багатьох учених, у дисгармонійному розвитку їхнього Я. Синдром залежностi жiнки - один з проявiв суперечностей в образi Я. Biн проявляється в слабкостi меж Я-жiнки, i як її наслiдок - у маніпулятивному стилi спiлкування з нею її близьких, дiтей, начальства, в нерозбiрливому характері її зв'язкiв у випадках психiчноi' та фiзичної наруги над нею. Саме дифузна статеворольова iдентичнiсть, на думку вчених, зумовлює виникнення у працюючих жiнок почуття провини, внутрішнього конфлiкту мiж Я-матiр'ю, дружиною та Я - полiтиком, бiзнесменом, вчителем, iнженером тощо. Чи завжди цi ролi несумісні? «Так» - казатимуть прихильники традиційної сім'ї. «Ні» - доводитимуть вчені. Численнi дослiдження, проведенi у США та країнах Європи, засвiдчують, що вдоволенiсть життям, у тому числі, собою, сім'єю, чоловіком, у жiнок, якi працють, вища, нiж у домогосподарок. Жiнки, якi бачать себе лише в ролі господинi та матері, частiше переживають так званий синдром «домогосподарки»: у них низька самооцінка, вони все частiше зазнають тривожних та депресивних станів, почуваються самотнiми i переживають відсутність самодостатності. Це, у свою чергу, призводить до негативної Я-концепцiї , психiчних розладiв та алкогоглізації.

Тривожність - ось та якiсть, на думку прихильників традицiйних поглядiв на психологiю жiнки, яка засвідчує силу чоловiчої i слабкiсть жіночої статі. Справді, люди з високим рівнем тривожності не здатнi на вчинки, дії побудову власної лiнiї поведiнки. Вони бояться усіх і вся, ії переслiдує страх, що вони не зможуть, не справляться, пiдведуть. Дуже поширена думка, що дiвчатка, як і дорослi жiнки, значно тривожнiшi, сором'язливіші, ніж хлопчики або чоловiки. Причому цю особливiстъ «жіночої поведiнки» було зафiксовано чималою кiлькiстю психологiчних дослiджень. То ж чи справдi, нарештi, вдалося виявити справжнiсiньку жiночу рису? Виявляється, що не все так просто у пошуку суто жiночого. Коли вченi порiвняли прояви особистісної тривожностi чоловiкiв i жiнок, то практично не змогли зафiксувати статистичної різниці їхніх рівнянь. То ж звікди взялися наукові данi про тривожнiсть як показово жіночу ознаку поведiнки? Передусiм з тих дослiджень, де не використовувалися стандартизованi методики, а висновки робилися на пiдставi самозвiтiв чоловiкiв та жінок. Отже, статеві вiдмiнностi визначалися не на основі наукових спостережень за чоловiками та жiнками, а за допомогою їхньої самоатестацї. Зрозуміл о, що дівчатка та жінки думають, що вони, як слабка стать, більшою мірою вiдчувають побоювання та тривожнiсть, ніж чоловiки. Проте цi судження про себе йдуть не стільки від бiологiчної природи статі, скiльки від соцiальньних стереотипiв, якi зображують жiнок боязкими та тривожними , чоловiкiв - безстрашними та смiливими.

Шведськi психологи-експериментатори спростували стереотипiзоване уявлення про бiльшу увагу жінок до своеї зовнiшностi. Експеримент полягав у том, що біля дзеркала в одному унiверситетi було встановлено приховану камеру, яка фiксувала частоту зазирань чоловiкiв та жiнок. Виявилося, що протягом одного дня в дзеркало зазирнуло 412 жiнок, переважно, щоб поправити зачіску, та 778 чоловiкiв, щоб помилуватися власним відображенням.

Ємпатійність та пов'язані з нею схильність опікати, доглядати за кимось вважають суто жіночою рисою, успадкованою від інстинктивної природи жінки - матері. Мовляв, погляньте на материнську поведінку самиць у тваринному світі. Такі судження мають свій сенс і ґрунтуються на узагальненні спостережень за емпатійною поведінкою чоловіків та жінок.

Так, американські психологі не раз моделювали фіксовані ситуації, в яких досліджуваним пропонували під час роботі з підзвітним їм дорослими застосовувати слабкі удари електрострумом для кращого вправлення певних умінь та навичок. Якщо чоловіки без зайвих вагань виконували цю інструкцію і карали невмілих, то поведінка жінок вияилась кардинально іншою. По - перше, переважна більшість жінок довго намагалася ухилитися від виконання інструкції, посилаючись або на власну забудькуватість, або сподіваючись на неуважність «наглядачів» - психологів По - друге, якщо жінок змушували застосовувати методи покарння до найбільш «нерадивих» - «підсадних качок», то робили вони це неохоче, співпереживаючи «жертвам» - невдахам. Вони, як правило, заздалегідь попережали «жертв» про заплановані санкції, а також намагалися їх заспокоїти, мовляв, це не боляче, не страшно, тощо.

Незаперечливим є факт, що до жінок за допомогою частіше звертаються і чоловіки, і жінки, в яких виникли якісь проблеми, незручності чи питання. Чому саме до «слабкої» статі? Бо розраховують на реальну підтримку, пораду. Проте не забуваймо, що до опікунських ролей жінок готують змалечку, на відміну від чоловіків.

Види ґендерних стереотипів. Ґендернi стереотипи (вiд грецьк. stereos - твердий i typos - вiдбиток) - це поширенi, здебiльшого консервативнi, надто спрощенi уявлення про людей, емоцiйно насиченi, жорстко фiксованi образ и чоловiка i жiнки, якi спонукають до певного ставлення. Вони функцiонують як стандартизованi уявлення про моделi поведiнки i риси характеру, якi вiдповiдають поняттям "чоловiче" та "жiноче". Поведiнку, яка узгоджується з прийнятим в суспільстві розподiлом гендерних ролей, називають статевотипiзованою. Ґендернi стереотипи закрiплюють iснуючi розбiжностi мiж жiнками та чоловiками, хлопчиками та дiвчатками i стають перепоною до змiн стану справ у сферi їхніх взаємостосункiв. Зміст стереотипiв у конкретному суспiльстві .Позитивний змiст гендерних стереотипiв полягає у тому, що будучи звичними формами поведінки, сприйняття оточуючого, вони допомагають орiєнтуватися в реальних обставинах без докладання зусиль для пошуку рiшень тощо. Негативний змiст їx полягає у тому, що вони спричиняють психологiчний тиск на розвиток особистості чоловiка i жiнки, не дають чiткого уявлення про нові реальнi процеси, стримують змiни, формують несприйняття нового. Узагальнюючи результати дослiджень, за змiстом виокремлюють чотири групи стереотипiв.

Перша група гендерних стереотипів стосується я закрiплення сiмейних та професійних ролей вiдповiдно до статі. Для жiнок головними соцiальними ролями в сiмейнi ролi (мати, господиня), для чоловiкiв - професiйнi ролi. Чоловiкiв оцiнюють за професiйними успiхами, жiнок - за наявнiстю сім'ї та дітей.

Друга група гендерних стереотипів пов'язана з вiдмiнностями у змiстi працi. Сфера жiнок - це експресивна дiяльнiсть, у якiй визначальним є виконавчий та обслуговуючий характер працi. Iнструментальна сфера- це сфера дiяльностi для чоловiкiв, де головним є творчiсть, влада, сила.

Третя група гендерних стереотипів - це стереотипии маскулiнностi-фемiнностi. Чоловiкам та жiнкам приписують певнi психологiчнi якостi та властивостi особистості, якi можуть не вiдповiдати дійсності.

Четверта група гендерних стереотипів - це зовнiшнiсть, фізична привабливiсть.

Стереотипи впливають на соцiальне середовище, систему цiнностей, самоутвердження й самовиявлення особистостi. Вони мiстяrь у собi приховану дискримiнацiю, що панує у суспiльствi. Бiльшiсть стереотипiв орієнтована на патрiархальний розподiл гендерних ролей, на утвердження доміантної ролi чоловiка i підпорядкованості йому жiнки. Загалом стереотипи в гендернiй соцiалiзацї нав'язують нормативи поведiнки минулого i неспрямованi в майбутнє

Сексизм як дискримiнацiя прав людини.

Сексизм, дискримінація, упередженiсть, расизм об'єднують неприйняття iншої людини через ії належність до певної раси, етнiчної, професйної, статевої групи. Цi антипатії грунтуються на неправильному i негнучкому узагальненнi, означають обмеження прав iншої людини, ущемлення її життєвого простору, нерівність, приниження ії. Поняття "сексизм" означає упередження і дискримiнацiю як щодо жiнок, так i чоловiкiв. Сексизм має багато спiльного з поширенiстю гендерних стереотипiв, оскільки у них втiленi викривленi уявлення про стать, а сексизм запроваджує їx у життя, утверджуючи певну позицiю, вчинок на практицi. Як правило, він ставить чоловiка в центрi, а жiнку - на другий план. Pівність у тоталітарній радянськiй системi розглядалася як механiчна тотожнiсть, i тому жiнка-тракторист, будiвельник, укладальник дорiг, робiтниця фабрики, чиє життя було бiльш орієнтоване на суспiльну активнiсть («комсомолка, активiстка, спортсменка ...») нiж на виховання дiтей, вважалось iдеалом для наслiдування. Водночас соцiальна система орiєнтувала чоловiкiв i жiнок на роль ретельного виконавця, на пiдпорядкованiсть, слухнянiсть, дисциплiнованiсть. Обмеженiсть соцiально-економiчного, культурного, полiтичного простору для самореалiзацii особистостi не залишала мiсця для iндивiдуалiзацii Я. Економiчна залежнiсть статей, соцiальна несамодостатність, виховання у фемiнiзованих дитячих закладах зумовили формування залежних особистостей як чоловiка, так i жiнки, не здатних брати вiдповiдальнiсть на себе у виконаннi суспiльних i сiмейних ролей. 3вуження соцiального простору для самореалізації чоловiкiв породжувало чоловiчу iнфантильнiсть, безпомiчнiсть, безiнiцiативнiсть, залежнiсть вiд зовнiшнiх обставин тощо. Сексизм найвiдчутнiше проявляється в атрибуці домашньої працi жiнки, яка виконує всю домашню роботу, эадовольняє потреби ciм'ї, проте ії праця є непоцiнованою та неоплачуваною. Оскiльки ця робота не унормована, ії не вважають повноцiнною трудовою зайнятістю. Побутова робота не компенсужться грошима чи в iнших економiчних вимiрах матерiального добробуту чоловiка. Ведення домашнього господарства не є престижною працею, адже оцiнює його лише чоловiк. Жiнки-домогос подарки працюють цiлодобово, ciм днiв на тиждень. Домашня робота переважно вмотивована потребами членів ciм'ї, як правило, не має фiксованого закiнчення, вiдчутного результату. Одинокiсть та iзоляцiя вiд зовнiшнього світу спричинюють повернення жiнки до оплачуваної роботи, яка пiдносить цiннiсть людини, визнає iї ква-лiфiкацiю. Обслуговування членiв ciм'ї на фонi низькопрофесійної, рутинної хатньої працi посилює вiдчуття малоцiнностi жiнки. Навпь якщо жiнка працює за межами дому, це не звільняє ії вiд домашньої працi, що свiдчить про її подвійну зайнятість. Внаслiдок цього, як зазначив соцiолог М. Арутюнян, у чоловiкiв формується "експлуататорська" концепцiя сiмейного життя, згiдно з якою дружина має право на piвнy з чоловiком участь в професiйнiй дiяльностi з ексклюзивним правом на домашню працю. Немало жiночих часописiв, телепередач на кшталт "Бути жiнкою", "Дiвочi сльози" та iншi заангажованi гендерними стереотипами, упередженнями, манiпулюють iншою статтю в сексичних традицiях: "Розум жiнки - в ії красі, а краса чоловiка - в його розумi", "Одягагися так, щоби збуджувати i піддкорювати. Сподобався чоловiк - зваб його". У бiльшостi з них ігнорується партнерство, самодостатнiсть, самоповага. Негативнi емоцii часто посилюються впливом стepeoтипiв про те, що кар'єра жiнки несумісна з материнством, вихованням дітей. У цьому закорiнене упередження щодо жiнок, якi зрiвнюються або випереджають у професiйних ролях чоловiкiв, несприйняття сучасним суспiльством здобуткiв емансипації.Сексизм проявпяється i щодо чоловiкiв. Про це свiдчать хоча б численнi судовi справи щодо того, з ким жити дитинi після розлучення - з батьком чи матiр'ю. Бiльшiсть конфлiктних ситуацiй, пов'язаних з домаганнями батька щодо опiки над дитиною, вмотивованих несумлiнним ставленням до материнських обов'язків колишиьої дружини, залишаються поза увагою рiшень судiв. Як правило, дитину залишають з матiр'ю на основі явно сексистського упередження - чоловiк не здатен доглядати дитину, як мати. Якщо чоловiки використовують пряме (фiзичне) насилля, то жiнки щодо чоловiкiв - непряме. Навіть інує синдром побитих чоловiкiв своiми дружи-нами. Про упередженiсть щодо чоловiкiв свiдчать вiдсутніть у правовому полi України норм про вiдповiдальнiсть жiнки в разi сексуального насилля над чоловіком, вiдверте нав'язування 3МI образа благополучного чоловiка як сексуального гіганта, мiшка грошей, який утримуе сiм'ю й обов'язково коханку. Це iлюструє, наприклад, одна iз реклам пива: "У мене нормальна дiвчина, нормальна машина, я п'ю нормальне пиво. Я - нормальний чоловiк!" А якщо нема машини? Психологи пiдкреслюють, що здебiльшого конфлiктогенні риси подружжя виявляються взаємними. Однак прояви сексизму щодо чоловiкiв трапляються значно рiдше, нiж щодо жiнок. Громадянський рух за рівність прав статей часто звинувачують у тому, що його прихильники прагнуть досягти рівності за рахунок утискiв "сильної" статі. Насправдi сексизм щодо жiнок є зворотним боком упередженостi щодо чоловіка. А соцiальна рівність статей можлива лише внаслiдок усунення ґендерної дискримiнацї чоловіків i жiнок. У суспiльствi, в якому постiйно були у дефiцитi вiдповiдальнiсть, повага до особистостi, представники обох статей поступово втрачали толерантнiсть, iнтернальнiсть локусу контролю, чутливiсть до потреб iнших, культуру спiлкування, умiння досягати компромiсiв. На цьому грунті проростали тоталiтарна психологiя, авторитарний стиль сiмейного спiлкування. Все це зумовлювало низьку привабливiсть моделей ґендерної поведiнки дорослих для пiдростаючого покоління.У захiдних культурах для означения статевої належностi у мiжособистому спiлкуванні використовуються слова: "фрау", "мадам", "місіс", "міс", "сеньйора" тощо, які означають соцiальну роль статі. 3а радянських часiв слова "пан" , "пані", що несли в собі ознаку особистісного начала статі, були витіснені з повсякденного вжитку словами "товарищ", "громадянка", якi так i не прижилися у спiлкуваннi. Натоміть часто послуговуються звертаннями за бiологiчною статтю: "женщина", "девушка", "мужчина" або "молодой человек", що свiдчить про зневагу до особистостi, ігнорування ії.

Вправа «Боротьба зі стереотипами»

Рекомендацiї ведучому.Пропонуємо варiанти розповiдей про cipoгo вовка та Бабу Ягу:

«Я жив у лісі. Ліс був моєю домівкою, і я про нього турбувався. Я не шкодував сил, щоб підтримувати у ноьму чистоту і порядок. Одного літньго дня я збирав сміття, залишене відпочиваючими, аж раптом почув кроки. Виглянувши з-за дерева, побачив маленьку дівчинку із кошиком у руках, яка йшла стежкою. Вона мені видалася підозрілою: уся одягнута в червоне, в шапочці, насунутій на ніс, ніби не хотіла, щоб її хтось бачив. Звичайно, я знав, що не можна сприймати людину за одягом, але ж вона прийшла до мого лісу, тому я вирішив більше про неї дізнатися. Я запитав дівчинку, хто вона і звідки, тобто поставив прості і звичні при знайомстві запитання. Проте вона мені дуже різко відповідала, що із незнайомими не розмовляє. Мене це зачепило за живе. Незнайомець? Я - незнайомець? Як би там не було, але ж це я виростив цілий вовчий виводок у лісі. Врешті, дівчина швидко заспокоїлася і розповіла, що йде провідувати хвору бабусю і несе ій обід. На вигляд вона здалася мені людиною чесною, проте я все ж виріши, що добре було б її навчити не вриватися у чужій(мій) дім, одягнутій невідповідним чином. Далі Червона Шапочка вирушила своєю дорогою, а я, попрощащись ії нею, побіг у напрямку до бабусиного будинку. Коли я познайомився з цією приємною старенькою, пояснив, у чому річ, вона одразу згодилась, що внучці потрібно повидитись скромніше і шанобливіше. Ми домовились, що бабуся залізе в шафу і побуде там до тих пір, поки я не подам їй знаку. Я лежав у ліжку, коли прийшла гостя, розрум'янена від швидкого ходіння. Без вагомих на це причин вона зробила грубе зауваження з приоду моїх вухів. Мені і раніше доводилось терпіти подібні образи, тому я вийшов із цієї ситуації, пояснувши, що вуха мені потрібні для того, щоб добре чути. Але вона зробила мені ще одне зауваження з приводу моїх великих очей. Ви добре розумієте, які мене переповнили почуття до цієї, на вигляд хорошої, а насправді такої невихованої дівчинки.Незважаючи на це, я - вовк вихований, тому своєї образи не показав, а відповів, що у мене такі великі очі, щоб ії краще бачити. Проте наступна її витівка досягла своєї мети. У мене завжди були проблеми з приводу моїх великіх зубів. А ця малолітня дівчинка, на вигляд тиха та лагідна, не знайшла нічого кращого, як звернути увагу саме на мої зуби. Звичайно, мені потрібно було б бути стриманішим, але ж мене вивели із себе, тому я вискочив з ліжка і закричав, що зуби такі великі, щоб з'їсти її. Тепер давайте про щирості: жоден нормальний вовк не ставби їсти маленьких дівчаток. Усі це чудово знають. Але ця нерозумна дитина почала із криком бігати по бидинку. Я скинув бабусин одяг, але і це не допомогло, а тільки зробило гірше. І тут раптом двері відчинились і я побачив на порозі лісовика із сокирою у руках. Я одразу збагнув: погані мої справи. Вікна у спальні виявились відкритими, і я швидко, але з гідністю, врятувався втечею. На цьому усе й закінчилося. Але бабуся нікому не розповіла, що сталося насправді. Не минуло й тижня, як про мене пішли плітки як про жахливу, жорстоку і кровожерливу істоту. Мені не відомо, як склалося подальше життя цієї дівчинки у червоній шапочці, але мене з тих пір спокійне життя полишило. Ах, якби ж не вона…

Казка про маленьку Бабу Ягу

Жила - була собі маленька Баба Яга. Жила вона сама у хатинці посеред лісу і мріяла у майбутньому стати справжньою відмою. Їі мама, Баба Яга Перша, завжди їй говорила: «Ти повинна приносити нещастя і горе усьому живому, а особливо - людям.»Та от проблема: маленькій Бабі Язі подобалось робити добрі справи. Вона допомагала пташенятам, які випадали з гнізда, звірам, чкі потрапили у капкан, та усім іншим слабким і беззахісним. При цьому она собі говорила : «Це погано, що я їм помагаю, але ж все одне мене зараз ніхто не бачить.» І от одного разу вона побачила, як маленький хлопчик заблукав у дрімучомі лісі. Вечоріло. Хлопчик тремтів від страху і гірко плакав. У лісі було чутно голоси голодних злих вовків та диких кабанів. Маленька Баба Яга стояла за деревом і міркувала: «Я дуже хочу йому допомогти, але ж я повинна робити людям усе тільки погане. Як мені вчинити? Якими б не були наслідки, я йому допоможу, а зробити погане я завжди встигну». Вона підійшла до хлопчика, привіталась, познайомилася з ним. А потім допомогла хлопчику відшукати дорогу в лісі, і вони разом пішли у напрямку до села. Хлопчик дуже сподобався маленькій відмі, і вони стали друзями. Хлопчик був дуже добрим, і спілкуючись з ним, наша меленька Баба Яга усе рідше і рідще стала згадувати, що повинна шкодити людям.

Коментар. Вправа яскраво показує, що з різних точок зору одна і та ж ситуація може мприйматися по-різному, заперечуючи при цьому навіть усталені погляди. Вона спонукає учасників до роздумів щодо доцільності переборювання стереотипів, які стосуються різних сфер людської життєдіяльності.

Вправа «Від світу жінок та світу чоловіків до світу андрогенів». «Характер гендерних ролей у різних етнокультурах»

Цивілізація створила цілу систему поведінкових нориативів, взірців, моделей. Виконання соціальних ролей чоловіками та жінками залежить від культури суспільства та історичної епохи. Американський антрополог Маргарет Мід у 1928 році у книзі «Повноліття на островах Самоа» представила етнрграфічні матеріали різних племен і показала, що чоловіками та жінками не народжуються, а стають. Стають саме завдяки суспільству. Причому характер статевих взаємин залежить від прийнятих у тому чи іншому племені звичаїв, традицій. Хтось із них дотримується традиційного розподілу ролей - із верховенством чоловіка над жіною. Інші сповідують протилежний розподіл ролей, із домінуванням жінок над чоловіками. Є й такі, де зберігаються паритетність, рівність статей у сім'ї та обширному житті. Так, наприклад, описане нею плем'я арапеш ідрізнялось миролюбністю та злагадою у стосунках соловіків та жінок, рівністю та гармонією статей у вирішенні сімейних справ, чуйним ставленням до дітей.

Сусіднє плем'я мундугомор мало діаметрально протилежні цінності, войовничий характер, гендерні стосункт будувалисися на домінуванні чоловіків над жінками. Нарешті, плем'я чамбулі вирізнялося тим, що чоловіки та жінки як у громадському житті, так і в сім'ї ніби помінялися традиційними ролями. За свідченням Маргарет Мід, вся влада в цьому племені була зосереджена в руках не чоловіків, як у більшості племен, а жінок. Тому з дитячих років дівчатка виховувалися незалежними, активними, цілеспрямованими, наполегливими та агресивними. Чоловіки ж на відміну від жінок, займали в племені підлегле становище. Саме на них покладалися обов'язки виховувати дітей, прибирати житло, готувати їжу і навіть розважити жінок, забеспечувати їм цікаве дозвілля після трудів праведних. Антрополог описує, як чоловіки племені майстерно розмальовувати стіни та прикрашали житло власної оселі, а також виступали акторами у виставах та концертах, які влаштовували для жіноцтва.Тому за характером чоловіки цього племені були сором'язливими, емоційно чутливими, ніжним, иявляли здібності до опікунської діяльності та мистецтв. Згідно з теорією Говстида, відмінності в гендерних ролях залежать від міри маскулінності чи фемінности тієї чи іншої культури.

Крос-культурні дослідження показали, що люди маскулінних культур мають вищу мотивацію досягнення, смисл життя вбачають у роботі, прагнуть влади. Фемінні культури орієнтовані на розвиток особистості, підтримку та емпатію, що сприяє рівності у стосунках між статями.

Масулінними країнами, тобто орієнтованими на силу, упіх, роботу, виявились Японія, Німеччина, США, Мексика, Австрія. Висока фемінність притаманна Скандинавських країнам.

Розподіл відповідей молодих жінок та чоловіків на запитання "Як розподіляються обов'язки у вашій сімї щодо догляду за дітьми до 15 років", % (за даними Державного інституту проблем сім'ї та молоді):

Ґендерний розподіл сфер професійної діяльності жінок і чоловіків у друкованих ЗМІ*:

* Ґендерний розвиток в Україні: реалії та перспективи, - К.: Логос, 2003. - 104 с.

Розподіл думок експертів щодо ефективного керівництва підрозділів у деяких сферах діяльності, %:

Хто краще, на ваш погляд, справляється із зазначеними керівницькими функціями - жінки чи чоловіки? (%)

РОЗДІЛ 2. Формування ґендерної культури молоді. Методичні матеріали до тренінгової програми

Блок І. «Я - дівчина, я - юнак, я - особистість»

В умовах сьогодення для збалансованого людського розвитку визріла гостра необхідність уникнення будь-яких проявів упередженості та дискримінації людей на підставі належності до певної статі. Спрямування особистісного розвитку хлопчики та дівчаток, юнаків та дівчат, чоловіків та жінок повинно іти шляхом збереження рівності в їхніх правах та можливостях. Доцільно заохочувати молодь засвоювати все краще від обох статей, набуваючи рис андрогінної особистості. Незалежність, упевненість, турбота, чуйність, креативність, доброта, тактовність - цінні та корисні риси як для дівчат, так і юнаків.

Заняття 1. «Усвiдомлення своєї неповторностi й унiкальностi»

Щоб рухатись вперед, бути щасливим i досягати намiчених цiлей, кожнiй людинi, незалежно вiд статі, потрiбно пiзнати саму себе. Кожна людина є неповторною, своєрiдною, тобто є iндивiдуальнiстю: мае свої захоплення та уподобання, iнтереси та здiбностi, ха-рактер та звички, погляди та ставлення до оточуючих. I це тiльки невеликий перелiк якостей, якi вiдрiзняють одну людину вiд iншої. Визначити свое мiсце в життi - це, перш за все, визначити сгавленнядо себе i до свого довкiлля, вiдповiсти на питання: «Хто я є?», «Що я можу?», «Ким я хочу бути?», «Якою мене бачать iншi?», «Як я ставлюсь до оточуючих мене людей?» тощо. Наше Я - це вiдображення самого себе у свiдомості. Кожен з нас сприймас й усвiдомлюе себе цiлiсно, тому наше Я можна вважати результатом складноi iнтеграцi'i психиних функцiй та властивостей людини. Їснуе фiзичне Я - мое тiло,моя зовнiшнiсть, мiй фiзичний стан. Емоцiйне Я - мої почуття та переживання, настрої. Iнтелектуальне та розумове Я - світ мoix думок. Соцiальне Я - включенiсть у систему стосунків iз дорослими та однолiтками, у свою професiйну дiяльнiсть з урахуванням певних життєсвих цінностей,інтереств. 3аняття даного блоку присвяченi осмисленню свого Я, усвiдомленню своєї цiнностi як особистості, без огляду на стать. Кожен мае спробувати вiдчинити двер: до свого внутрiшнього Я. 3амислитись, чи залежать їхні психiчнi процеси, настрої почуття, сприймання, уява, думки тощо від належностi до певної статі - жіночої чи чоловічої.

1.Вправа «Розповiдь про себе»

Завдання: вчити учасникiв самостiйно визначати свої найкращi риси характеру; сприяти усвїдомленню своеї самоцiнностi як особистостi через глибокi роздуми про себе у позитивному руслi; розвивати вмiння презентувати себе перед аудиторiєю, познайомити оточуючих з рольовими моделями, обумовленими i не обумовленими статевою належнiстю.

Дiї ведучого. Ведучий каже, що для кожної людини дуже важливо любити саму себе, вмiти бачити у собi те найкраще, що може стати опорою у складних життєвих ситуаціях. Досить непростою справою є розвиток вмiння розповiдати про себе iншим, об'сктивно пiдкреслюючи свої «плюси». Але хто сам повipив у себе - у того повipять iншi. Психолог наголошус, що наступна вправа є своерiдними сходинками до самого себе. У нiй потрiбно кожному протягом двох хвилин розповiдати про свої найкращi риси, наприклад: «Назвiть три якостi, за якi ви самі себе цiнуете та поважасте. Виберiть тi, якi приносять вам вiдчутну користь». При цьому виступаючий повинен уникати будь-яких висловлювань про свої недолiки чи помилки, вчитись орiентуватись на власнi думки i бажання, вчитись довiряти собi. Ведучий пiдкреслюе, що двi хвилини, якi даються для розповiдi, є власним часом учасника. Якщо ж він закінчив ранiше, то час, який залишився, всеодно належить йому. Це означае, що iншi члени групи повиннi бути тiльки слухачами.

Дiї учасникiв. Учасники сидять у колi. 3а сигналом ведучого кожен повинен протягом двох хвилин розповiсти про свої найкращi риси, - про те, що в'н любить, цiнує, приймає у собi, про те, що дає йому вiдчуття внутрiшньоi впевненостi у рiзноманiтних життєвих ситуаціях. Решта членiв групи уважно слухаютъ розповiдь, не перебиваючи, не уточнюючи i не вимагаючи доказiв. Учасник, який розповідає, не зобов'язаний по-яснювати, чому він вважас тi чи iншi свої якостi найкращими. Достатньо того, що він сам у це вipить. Коли мине двi хвипини, розповiдати про себе почне другий учасник, i так доти, доки не висловляться всі.

Рекомендацiї ведучому. Важливо слiдкувати, щоб учасники не «брали в лапки» свої слова, не вiдмовлялися вiд них, не применшували своїх досягнень. Ведучий повинен зупиняти будь-якi спроби самокритики i самозвинувачення. Biн мае право запитувати виступаючого: «Чи можеш ти назвати ще якiсь хорошi риси свого характеру, якi допомагають стати сильною особистiстю? » Обов'язково наголошувати на психологiчних якостях, якi виявились спiльними як у дiвчат, так i хлопцiв.

Коментар. Вправа спрямована не тiльки на визначення власних кращих рис характеру, тай на розвиток вмiння думати i розповiдати про себе у позитивному руслi. Вона сприяє зростанню кожного учасника у своїх очах i очах групи, усвiдомленню своєї самоцiнностi та значущостi як особистостi, без огляду на стать.

2. Вправа «Пiзнай свое Я»

Завдання: сприяти усвiдомленню цiлiсностi свого Я, що височіє над рiзноманiтними iпостасями; сприяти формуванню впевненостi у пiзнаннi та побудовi своєї особистості.

Дiї ведучого. Ведучий каже, що дана вправа є логічним продовженням попередньої, вона дасть змогу чiтко сформулювати для себе те, до чого кожен прийшов самостiйно кілька хвилин тому. Biн просить розгорнути аркуш iз додатком «Пізнай свое Я» (Додаток 1). Потiм дає вказівку сiсти зручно, вирiвняти спину. Biн починае повiльно голосно читати, а учасники читають разом з ним упiвголоса. Iнтонацiею психолог пiдкреслюе висновки: «Я - це те, що здатне володiти i керувати Moїм iнтелектом, емоцiями, фiзичним тiлом i yciмa моiми психiчними процесами». I урочисто закiнчує: «Справжнє щастя, справжне досягнення при-ходить тiльки тодi, коли вiдкриваєш справжнє Я. Пiзнати Я - висока цiль i важлива мета людського життя, завдяки цьому змiцнюється віра у себе, свої здiбностi, у власнi сили та життєздатнiсть».

Дiї учасникiв. Учасники, розслабившись, сидять у колi. 3а командою ведучого вони починають упiвголоса разом з ним читати рекомендацiю «Пiзнай своє Я» i глибоко усвiдомлювати прочитане. Потiм вони дiляться враженнями.

Рекомендацiї ведучому. Ведучий повинен читати повiльно, щоб кожен учасник міг осмислити те, про що йдеться. Пiд час обговорення заохочувати юнакiв i дiвчат до обмiну враженнями, до розповiдi про те, чи задумувались вони колись над тими речами, про якi дiзналися пiд час виконання цiєї вправи i попереднiх, а також спонукати до знаходження рiвноваги мiж своiми бажаннями i вимогами оточуючих.

З. Вправа «Моє я - унiкальне та неповторне»

Завдання: сприяти усвiдомленню учасниками своїх можливостей, здiбностей, якi роблять кожного з них унiкальною i неповторною особистiстю; сприяти виробленню вмінь аналiзувати свою Я-концепцiю.

Дiї ведучого. Ведучий запигус учасникiв, що робить кожного з них унiкальним i неповторним. Biн каже, що наступна вправа допоможе знайти вiдповiдь на це запитання. Психолог просить розгорнути аркуш iз назвою «Мiй Всесвіт» (Додаток 2). Biн просить звернути увагу на найяскравiшу зiрку в самому центрi i написати на нiй велику лiтеру «Я». Оце ваше Я - центр усього Всесвггу. Вiд нього потрібно намалювати лiнii до всіх зірок, у центрi яких записати вiдповiдi на запитання: моя улюблена пора року; моє улюблене заняття; мiй улюблений колiр; моя улюблена музика; моя улюблена страва; моя улюблена гра; моя улюблена тварина; мої захоплення; мої улюблені гepoї фiльмiв та спiваки, актори; що я вмiю найкраще робити; кому найбiльше завдячую у життi; якостi, якi я цiную у собi; якостi, якi цiную в iнших; моя найзаповiтнiша мрiя. Ведучий говорить про те, що створені учасниками «зорянi карти» показують, що у них є багато того, що робить кожного унiкальним. Адже iз yсix присутнiх не знайдеться й двох учасникiв, чиї карги будуть iдентичними. Biн наголошує, щоб учасники пам'ятали про це, тому що кожен з них може досягти у життi успiху, беручи сили i натхнення зi своєї «зоряної карти».

Дii учасникiв. Учасники, сидячи колом, беруть участь у мiнi-дискусiї про те, що робить кожного iз них унiкальним i неповторним. Потiм вони завказівкою ведучого розгортають аркуш iз написом «Всесвіт - це Я». На ньому вони знаходять центр Всесвіту, позначаючи його великою лiтерою «Я». Вiд нього вiдходять лiнї до зiрок, на кожнiй з яких потрiбно написати вiдповiдь на те чи iнше запитання. Закiнчивши виконання цього завдання, учасники беруть участь в обговоренні, дiляться враженнями.

Рекомендацiї ведучому. Можна запропонувати учасникам пiд час зачитування запитань нумерувати зiрки, у якi вписується вiдпрвiдь. Це дасть їм змогу швидко зiставити свої вiдповiдi з вiдповiдями однолiткiв.

Коментар. Ця вправа сприяє виробленню вмінь у дiвчат та юнакiв аналiзувати себе, свiй образ Я, опираючись лише на його позитивнi грані. Учасники виражають свої можливостi, здiбностi, iндивiдуальнi вподобання та захоплення тощо. Знайомство iз «зоряними картами» iнших дозволяс побачити, що кожен е неповторною й ункальною людиною iз власним життєвим досвідом та власним вибором майбутнього життєвого шляху.

Заняття 2. «Моя декларація самоцiнностi»

1. Вправа «Пiзнай самого себе»

Завдання: сприяти усвiдомленню учасниками самоцiнностi як особистостi незалежно вiд статевої належностi; вселити в учасникiв вipy у неповторнiсть та унiкальнiсть кожного з них як особистостей.

Дiї ведучого. Ведучий каже, що наступне заняття продовжить розпочату на попередньому розмову про самоставления, самоприйняття та самоцiннiсть. Biн розповідає, що психологи визначають самоцiннiсть як можливість людини сприймати себе здатною на щось i компетентною, коханою i люблячою, унiкальною i цiнною. Сприйняття себе самого можна визначити як: вiдчуття цiнностi власної особистостi, гідності, сили свого Я. Воно характеризується довiрою до своїх почуттiв, вiрою у себе i свої можливостi, незалежнiстю, чесним ставленням до себе, вiдстоюванням права бути таким, яким ти є. Ведучий наголошуе, що усвiдомлення своє цінності є бiльш важким для дiвчат i жiнок. Навіть якщо вони i визнають за собою тi чи iншi здiбностi, то майже нiколи не роблять висновок з цього про власну значущiсть. Далi ведучий просить розгорнути додаток “Декларацію самоцiнностi” (Додаток 3) i прочитати всєю групою кожне речення .

Дiї учасникiв. Учасники сидять колом та уважно слухають ведучого. За його вказiвкою вони розгортають додаток iз «Декларацiєю самооцінності». За сигналом психолога всією групою вголос читають кожен пункт.

Рекомендації ведучому. Потрiбно, щоб група читала кожен пункт «Декларацї» у повiльному темпi. Можна запропонувати групi кожне прочитане речення повторити про себе iз заплющеними очима. Важливим етапом вправи є пiдписання «Декларацiї», яке мае проходити урочисто. Після підписання можна дати завдання учасникам щоденно впродовж тижня, перед сном перечитувати підписаний «документ»

2. Вправа «Лист до себе»

Завдання: спрямувати кожного учасника на усвiдомлення любовi до себе; сприяти усвiдомленню юнаками та дiвчатами своеї самоцiнностi; закрiпити навички самоаналiзу.

Дiї ведучого. Ведучий каже, що, незважаючи на те, якими учасники бачать себе - гарними чи поганими, веселими чи сумними, впевненими в собi чи не зовсiм, - кожен є неповторною особистістю, зі своїми чеснотами та вадами. Iснування кожної людини є дуже цiнне, бо вона є унiкальною i неповторною у своїй iндивiдуальностi. Пiсля обговорення ґендерної автобіографії кожного учасника, ведучий пропонує їм написати листа до найближчоi людини у світі - до самої себе. Bін закликає сконцентруватися на своїй особистості, постаратися, щоб листи були наскрiзь проникнутi любов'ю до себе. Особливу увагу звернути на свої досягнення i представляти ix тiльки позитивно. Коли листи вже написанi, ведучий питає учасникiв, хто хотів би зачитати свого. Пiсля прочитання листiв ведучий запитує про почуття та думки, якi викликанi цією вправою.

Дiї учасникiв. Учасники сидять колом i слухають ведучого. Потiм працюють над своїми листами. Пiсля цього бажаючi зачитують свої листи й обмiрковують разом iз ведучим свої думки та почуття щодо цiеєї вправи.

Рекомендацiї ведучому. Вступна промова до цієї вправи є дуже важливою, оскiльки йдеться про спрямування учасникiв на любов до себе, на безумовне прийняття своеї особистостi. Пiд час написання листiв можна слухати спокiйну музику. Важливим є обмipкування думок та почуттiв учасникiв пiсля того, як бажаючі зачитають листи. Не-обхiдно з'ясувати, чи змiнилося в учасникiв ставлення до себе пiсля виконання цієї вправи, що вони вiдчувають iз приводу своєї любовi до себе i таке iнше. Доцiльно для бiльш чiткого закрiплення у свідомості кожного учасника уявлення про свою цiннiсть, спiльно виробити певнi установки, наприклад: «Розмовляйтє з людьми, якi вас схвалюють. Отримуйте від них пiдтвердження того, що вас цiнують - за особистiснi чи професiйнi якостi. Ведіть помiтки про важливi переговори i рiшення, якi ви прийняли самостiйно, взявши на себе вiдповiдальнiсть. Якщо ви когось переконали, пояснiть собi, як вам вдалось це зробити. Звертайте увагу на те, що ви вмієте робити добре i пiдкреслюйте свої здiбностi. Якщо ви бооїтесь фiнансових проблем, то додатково спробуйте чітко зрозумiти свої доходи i витрати, строго плануйте свої фiнансовi справи». Необхiдно зрозумiти власнi мотиви для прийняття рiшень i визначити засоби, якi можна на це спрямувати

Коментар. Ця вправа попомагає ученикам зробити.одну з найважливiших для себе речей - полюбити самого себе, усвiдомити свою любов. Ознайомлення з листами iнших дозволяє побачити, як ровесники сприймають себе, що саме цiнують у собi, порiвняти свої думки та почуття зi сприйняттям даної вправи рештою учасникiв.

Пiдбиття пiдсумкiв. Обмiн враженнями. Прощання.

Завдання для самопізнання

Опишiть свою ґендерну автобiографiю. Згадайте, в якому вiцi ви вперше усвiдомили свою статеву належнiсть, людину чи обставини, якi допомогли вам у статевому самовизначеннi. Чи пригадуете моменти, коли вас сприймали за дитину iншоi статі? На кого ви прагнули бути схожим в дитячi роки? Якої статі ця людина i що саме в нiй ви наслiдували: одяг, манери спiлкування, зачiску, професiю? Чи намагалися ви в дитячi роки бути, як yci хлопчики/дівчатка, чи боялися бути схожим на особу iншої статі? Коли ви вперше вiдчули задоволення від усвiдомлення «ми - дiвчатка (хлопчики)»? Чи виникали у вас думки, що добре бути iншою статтю? Якщо виникали, то пiд впливом яких обставин? Наскiльки ви задоволенi свосю статтю, статтю ваших друзiв?

Блок ІІ. «Основи ґендерної культури»

Гендерна культура розглядаеться як система соцiально-економiчних, правових та етнопсихологiчних умов iснування суспiльства, що сприяє становленню чоловiка та жiнки як рiвних соцiальних істот. Даний блок включас ознайомлення молодi з азами гендерної культури, iї компонентами - гендерними ролями; очiкуваннями соцiуму щодо поведiнки чоловiка та жiнки, стилю їхнього одягу, оволодiння професiйними знаннями; знаходження спiльного та взаємного у чоловiчiй та жiночiй психології; усвiдомлення та переборення гендерних стереотипiв. Учасники повиннi дiйти висновку: хлопчики та дiвчатка, юнаки та дiвчата, чоловiки та жінки мають багато подібного в характерах, поведiнцi, бажаннях та стосунках i зовсiм небагато взаємного. Отже, вважати iншу стать протилежною за людськими властивостями було б помилково, як i вважати всіх хлопцiв та дiвчат подiбними мiж собою. Як хлопцi, так i дiвчата в межах своєї статі можуть мати набагато бiльше вiдмiнностей, нiж мiж статями. Чи справдi чоловiча стать є «сильною», а жiноча є «слабкою», хоч i прекрасною? Чим i наскіьки рiзняться чоловiчий i жiночий свiти? Чого в них бiльше - подiбно-го чи відмінного? Чи продуктивно вибудовувати взаємостосунки чоловiкiв i жiнок у ciм'ї i суспiльствi на традицiйних засадах, зберiгаючи верховенство однієї статі над iншою? Чому в країнах з розвинутою демократією жiнки перестали бути об'єктом соцiально-психологiчноi опiки, постаючи рiвноправними з iншою статтю творцями полiтичного та економiчного суспiльного життя? Чи однаковим має бути навчання i виховання хлопчикiв i дiвчаток, їх права i можливостi в рiзних сферах людського буття? Як впливають на життя пересічної людини, незалежно вiд iї статі, широко пропагованi сучасними ЗМI приписи на кшталт: «Чоловiк (жiнка) має бути .. » , «Не личить жiнкам (чоловiкам) ...»тощо. Цi та багато iнших дискусiйних питань ґендернот психологii будуть розглядатись в процесi занять даного блоку.