Дослідження девіантної поведінки в підлітковому віці

Шкала вольового контролю емоційних реакцій - шкала призначена для вимірювання схильності випробуваного контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій.

При обробці результатів кожній відповіді відповідно до ключа присвоюється 1 бал. Далі по кожній шкалі підраховується сумарний бал, який порівнюється з тестовими нормами. При відхиленні індивідуальних результатів досліджуваного від середнього сумарного балу за шкалою більше ніж на 1S, вимірюваний психологічний характер можна вважати вираженим. Якщо індивідуальний сумарний бал досліджуваного менше середнього на 1S, то вимірюється властивість оцінюється як мало виражена. Крім того, якщо відома приналежність досліджуваного до «делінквентної» групи, то його індивідуальні результати доцільно порівнювати з тестовими нормами, які розраховані для «делінквентної» підвибірки.

У результаті використання методики діагностики схильності до девіантної поведінки А.Н.Орел було отримано дані щодо проявів девіантної поведінки у досліджуваних. Такими проявами девіантної поведінки, відповідно до методики, були: схильність до аддиктивної поведінки, схильність до агресії та насилля, схильності до делінквентної поведінки, схильність до саморуйнівної поведінки.

Схильність до аддиктивної поведінки - схильність до відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, що проявляється у вживанні алкоголю, палінні та вживанні наркотичних речовин.

Схильність до агресії та насилля - свідчать про агресивну спрямованість особистості у взаємовідносинах з іншими людьми, про схильність вирішувати проблеми за допомогою насильства, про тенденції використовувати приниження партнера по спілкуванню як засіб стабілізації самооцінки, про наявність садистичні тенденцій.

Схильність до подолання норм і правил-схильність особи до подолання будь-яких норм, схильність до заперечення загальноприйнятих норм і цінностей, зразків поведінки.

Схильність до делінквентної поведінки - схильність до антисуспільної протиправної поведінки індивіда.

Схильність до саморуйнівної поведінки - різні форми поведінки людини, направлені (свідомо чи несвідомо) на заподіяння собі шкоди у фізичній і психічній сферах, що ведуть до соціальної, психологічної та фізичної дезадаптації, деградації особистості.

2.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Далі наведемо результати випробуваних за кожною з методик дослідження.



Таблиця 2.1 Результати за методикою «Опитувальник міжособистісних відношень» (Т. Лірі)

№	Кількість балів / рівень	Домінуючий показник
1	8 (середній)	Альтруїзм
2	11 (високий)	Агресивність
3	6 (середній)	Дружелюбність
4	6 (середній)	Домінування
5	8 (середній)	Агресивність
6	9 (середній)	Домінування
7	10 (високий)	Домінування
8	6 (середній)	Альтруїзм
9	11 (високий)	Підкорення
10	12 (високий)	Дружелюбність
11	9 (вище среднього)	Домінування
12	8 (середній)	Альтруїзм
13	11 (високий)	Агресивність
14	6 (середній)	Дружелюбність
15	6 (середній)	Альтруїзм
16	7 (середній)	Альтруїзм
17	10 (високий)	Альтруїзм
18	9 (вище среднього)	Дружелюбність
19	10 (високий)	Підозрілість
20	8 (середній)	Альтруїзм
21	11 (високий)	Підкорення
22	12 (високий)	Дружелюбність
23	9 (вище среднього)	Домінування
24	8 (середній)	Агресивність
25	11 (середній)	Агресивність
26	6 (середній)	Дружелюбність
27	6 (середній)	Домінування
28	7 (середній)	Альтруїзм
29	10 (високий)	Альтруїзм
30	9 (вище среднього)	Дружелюбність

Виходячи з результатів таблиці можна зробити висновок, що у випробовуваних домінує показник фактора дружелюбність (8 осіб) - 25%, альтруїзм (9 осіб) (28%) і агресивність (7 осіб). Всі дані фактори свідчать про домінування екстравертованго типу особистості, спрямованості на соціум, на спілкування. Отже більшість випробуваних здатна до емпатійних почуттів, готові допомагати у будь чому іншим, робити благородні вчинки, про що свідчать високі показники за шкалою альтруїзму. Фактори агресивності, підозрілості, підкорення не сприяють хорошому рівню міжособистісних відносин в групі - ці люди відрізняються різкістю в спілкуванні, замкнутістю тощо.

Таблиця 2.2 Результати за методикою діагностики рівня агресії Басса-Дарки

Шкала	Середні значення у групі
	Показник	Рівень
Фізична агресія	57%	Вище середнього
Вербальна агресія	72%	Високий
Непряма агресія	24%	Вище середнього
Негативізм	61%	Выше среднего
Дратівливість	51%	Средній
Подозрілість	27%	Нижче середнього
Образа	62%	Вище середнього
Почуття провини	33%	Нижче середнього
Індекс агресивності	56%	Вище середнього
Індекс ворожості	72%	Високий

Ті чи інші форми агресивної поведінки виявлені у більшості підлітків. Можна відзначити прояви негативізму (61% випробовуваних), вербальну агресію (72% випробовуваних), образу (62% випробовуваних) і загальний індекс ворожості (72% випробовуваних). Таким чином, для вибірки характерна - опозиційна форма поведінки, спрямована зазвичай проти авторитету, що пояснюється підлітковим віком. Прагнення до незалежності, що починається в підлітковому віці, викликає спочатку тенденцію до непослуху, а потім, зустрічаючи опір оточуючих, провокує людини до прояву таких агресивних форм поведінки, як негативізм. Значна частина випробуваних характеризується проявами непрямої агресії (24%) і підозрілістю (27%) - як і в результатах за методикою Т. Лірі. Досить високі показники почуття провини або аутоагресії висловлюють можливе переконання респондента в тому, що він - поганий, надходить зло, і свідчить про наявність у нього докорів сумління.

Діаграма 1. Результати за методикою Басса-Дарки

Таблиця 2.3. Результати за методикою діагностики девіантної поведінки (А.Н. Орел)

№	Фактор	Средній бал у групі	Рівень
1	Установки на соціальну бажаність (службова шкала)	53	Середній
2	Схильності до подолання норм і правил	62	Вище середнього
3	Схильності до аддиктивної поведінки	31	Низький
4	Схильності до саморуйнівної поведінки	28	Низький
5	Схильності до агресії та насильства	58	Вище середнього
6	Вольовий контроль емоційних реакцій	41	Середній
7	Схильності до деліквентної поведінки	67	Високий

Таким чином, виходячи з результатів методики, можна відзначити, що у респондентів найбільші бали набрані за показниками схильності до подолання норм і правил (53 бали), схильності до агресії та насильства (58 бали), а також найбільший бал за шкалою схильності до делікветної поведінки (67 балів). Низькі показники в середньому по групі виявлені за шкалами схильності до саморуйнування і схильності до аддиктивної поведінки.

Це свідчить про те, що вибірка респондентів має деяку схильність до девіантної поведінки, порушення норм і правил, а також до злочинної поведінки. Все це вимагає подальшої комплексної роботи психолога, соціального педагога, вчителів над проблемою розвитку девіантної поведінки у підлітків.

2.3 Практичні рекомендації щодо профілактики та корекції девіантної поведінки в підлітковому віці

У роботі з девіантними підлітками використовуються загальні методи виховання, які поділяються на три групи: методи формування суспільної свідомості, методи формування досвіду суспільної поведінки, методи заохочення і покарання. В особливих випадках звертаються до спеціальних методів і прийомів перевиховання.

До групи методів формування суспільної свідомості відносять бесіду (фронтальну чи індивідуальну), лекцію, диспут і приклад.

До групи методів формування досвіду суспільної поведінки відносять вправи, привчання, вимоги (в тому числі і громадська думка) і доручення.

До групи методів стимулювання і оцінки поведінки відносять методи заохочення і покарання.

В індивідуальній виховній роботі, окрім названих методів перевиховання, використовуються і спеціальні прийоми педагогічного впливу. Ці прийоми базуються на організації певної педагогічної ситуації, завдяки якій на основі відповідних психологічних закономірностей у педагогічно занедбаних учнів виникають нові думки і почуття, що спонукають їх до позитивних вчинків, до подолання своїх недоліків [4, c. 21].

До творчих прийомів педагогічного впливу відносять: переконання, навіювання, прояв доброти і уваги, моральну підтримку і зміцнення віри у власні сили, активізація почуттів, організація успіху в діяльності, залучення до цікавої діяльності, опосередкування, обхідний рух, прохання, довіра, авансування особистості.

До гальмуючих прийомів педагогічного впливу відносять: паралельний педагогічний вплив, іронія, попередження, осуд, пробудження тривоги через майбутнє покарання, ласкавий докір, удавана байдужість, вибух.

Крім залучення вихованця до різних видів діяльності, його озброюють умінням працювати над собою. Існують такі прийоми самовиховання: самопереконання, самонавіювання, самопідбадьорювання, самоперключення, самопримус, самозаохочення, самоаналіз, самоконтроль, самооцінка, самоосуд, самонаказ, самозаборона, самозобов'язання, самохарактеристика.

Серед різних методів корекції і терапії девіантних форм поведінки у підлітків перевага надається груповій психотерапії. Працювати з підлітками 12-15 років найскладніше, проте такі групи мають високий терапевтичний потенціал, оскільки в цьому віці група однолітків грає виняткову роль в житті підлітка, а самі вони зазнають значні труднощі, пов'язані з імпульсивністю, статевим дозріванням, конфліктними взаєминами з дорослими.

Багато психотерапевтів, розуміючи, що підлітки, які виявляють порушення поведінки, - жертви сімейної ситуації (наприклад, сім'я з алкогольними проблемами), вважають, що, якщо в сім'ї не відбудеться терапевтично значущих змін, підліткові важко надати довготривалу допомогу. Разом з тим “важкий” підліток може сам багато що зробити для себе. Він відчуває глибокі переживання, якими йому важко поділитися зі своєю сім'єю. Йому потрібна підтримка, щоб виразити почуття тривоги, самотності і страху, пов'язаного з сексуальними проблемами. Крім того, підлітку потрібно показати, яким чином він може брати на себе відповідальність за своє власне життя [4, c. 80].

Метою групової психотерапії у підлітків з девіантними формами адиктивної поведінки є включення психодинамічних процесів і досягнення катарсичного відреагування інфантильних конфліктів. В ході останнього відбувається заповнення збиткового досвіду і наступає гармонізація індивідуального і соціального функціонування особистості. Це призводить до підвищення можливості продуктивного вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів.

Програма психолого-пєдагогічної корекційної роботи, спрямованої на профілактику схильності до девіантної поведінки, складається індивідуально на кожну дитину на основі даних психологічного обстеження. Універсальної програми корекції бути не може, оскільки різними є у кожного учня соціальна ситуація розвитку, механізми і причини виникнення важковиховуваності, її глибина, супутні психологічні проблеми, компенсаторні можливості.

Розглянемо завдання і напрямки корекції, які випливають з узагальненого розуміння психологічної сутності схильності до девіантної поведінки.

Вище вже йшлося про те, що головною проблемою, яка штовхає учня до девіацій, є насичення його життя негативними емоціями і зафрустрованість потреби у самореалізації. Тому важливим є створення умов, які б сприяли відреагуванню негативних емоцій. Для цього в практичній психології традиційно використовуються засоби арттерапії (музикотерапія, психомалюнок). Переживання позитивних емоцій забезпечується шляхом моделювання ситуацій успіху, досягнень, долання труднощів.

Оскільки джерелом неприємностей часто виступає відставання у навчальній діяльності, учню надається допомога для його подолання. 3 допомогою розвивальних вправ розумового характеру вдосконалюються інтелектуальні процеси, досягається підвищення гнучкості мислення, формування пізнавальних інтересів. Корекція розумової діяльності здійснюється на навчальному матеріалі, який відповідає програмі, за якою вчиться клієнт. Це полегшує перенесення сформованих навичок в повсякденне життя. Рольові ігри в школу, репетиція уроків тощо - прийоми, які використовує психолог для підвищення успішності навчання.

Якщо через значні відставання у розвитку, педагогічну занедбаність або з інших причин успішності в навчальній діяльності досягти неможливо, слід знайти вид занять, у якому учень міг би ствердитись і компенсувати неприємні переживання, пов'язані зі школою.

Універсальним джерелом задоволення виступає творчість. Тому кожне заняття повинно бути організоване таким чином, щоб учні могли проявити фантазію, видумку. Творчість дітей та підлітків, обтяжених негативними особистісними новоутвореннями, гальмує невпевненість у собі, соціальні обмеження, страх негативної оцінки. Вивільнення творчої енергії потребує додаткових зусиль. Bce залежить від того, наскільки педагогу вдасться створити атмосферу невимушеності, довіри, безумовного прийняття.

I нe менш важливим завданням корекції є усунення феномену афекту неадекватності шляхом формування умінь правильно реагувати на невдачі. 3 цією метою учням пропонуються ігри-змагання, в яких психолог має можливість моделювати ситуацію успіху і невдачі. При цьому розглядаються різні варіанти поведінки у випадку поразки і обираються для наслідування найбільш прийнятні, аналізуються можливі почуття та установки людини, що програла [11, c. 27].

Широко використовуються в роботі з підлітками групові форми арт-терапії, у першу чергу - відкриті студійні й тематично-зорієнтовані групи.

Арт-терапія представляє унікальну можливість для створення девіантними підлітками продуктів творчості, що допомагають в подальшому усвідомленні і обговоренні внутрішніх і зовнішніх причин такої поведінки. Ті факти, які спочатку не визнавалися ними, стають очевидними в їх продуктах творчості (у малюнках, колажах, скульптурах).

Застосування арт-терапії з даною групою клієнтів засноване на тих же принципах, що і з іншими групами клієнтів. Підлітки можуть займатися арт-терапією як індивідуально, відповідно до особистих програм, так і в групах, що використовують певні теми, значущі для всіх учасників. У таких групах образотворча діяльність в обов'язковому порядку доповнюється коментарями, на основі яких розгортаються дискусії.

Завданнями арт-терапевтичної роботи з девіантними підлітками є:

- освоєння різних матеріалів і техніки роботи з ними, що повинне забезпечити сенсорну і емоційну стимуляції;

- розвиток сенситивності, тобто здатності розуміти відчуття і потреби інших людей;

- самовираження, відреагування травматичного матеріалу з можливим його усвідомленням, що приводить до розвитку у підлітків здібності до свідомого контролю над своїми потребами і переживаннями;

- вироблення продуктивних способів соціальної взаємодії;

- дати соціально допустимий вихід агресивності та іншим негативним почуттям. Робота над малюнками, картинами, скульптурами є безпечним способом розрядити напругу;

- отримати матеріал для інтерпретації і діагностичних висновків. Продукти художньої творчості відносно довговічні, і клієнт не може заперечувати факт їх існування;

- проробити думки й переживання, які підліток звик витісняти. Іноді невербальні засоби є єдино можливими для вираження і прояснення сильних переживань і переконань;

- розвивати відчуття внутрішнього контролю. Робота над малюнками, картинами або ліплення зумовлюють впорядкування форм і кольору;

- сконцентрувати увагу на відчуттях і почуттях. Заняття образотворчим мистецтвом створюють великі можливості для експериментування з кінестетичними і зоровими відчуттями і розвитку здатності до їх сприйняття;

- розвивати художні здібності і підвищити самооцінку [14, c. 76].

Після створення продукту творчості, обговоривши його з психологом або в групі, підліток готовий проаналізувати свій вчинок, сприймаючи себе очима іншої людини. Завдяки цьому він виявляється в змозі усвідомити можливість змін у власному житті і поступово перейти до реалізації цієї можливості, все більше укріплюючи в собі віру у власні сили. Така робота вимагає достатньо тривалого часу, але використання техніки “розповіді в картинках” дає можливість вже на перших сесіях виявити найбільш значущі проблеми.

Створюючи малюнки, підлітки, що збилися з правильного шляху, нерідко поміщають себе в центр подій і завдяки цьому усвідомлюють, що є головними дійовими особами, а не жертвами обставин. Вони починають відчувати свою відповідальність за те, що відбувається, а також за перспективи подальшого життя.

Найбільш частішим протипоказанням до застосування терапії мистецтвом при роботі з хворими людьми з слабкою психікою є відсутність досвіду у керівника. Творче самовираження в терапії мистецтвом і танцювальній терапії потенційно може викликати у членів групи сильні почуття, призвести до вивільнення небезпечних емоційних імпульсів. За відсутності твердого й розумного керівництва деякі члени групи можуть бути травмовані подібними почуттями. Для того, щоб художнє самовираження мало терапевтичний характер, воно повинно бути частиною продуманої програми чи більш широкої групової мети, окрім того, в групі завжди повинна бути можливість вербального завершення невербально.

Заняття творчістю під керівництвом досвідченого психотерапевта не тільки дають можливість людині максимально розкрити свій творчий потенціал, але й допомагають справитися з агресією і тривогою, позбавитися страхів і немотивованої агресії, перебороти наслідки психологічної травми та багато іншого.

У цілому, можемо зробити наступні висновки. Девіантна поведінка підлітків є тим явищем, що визначатиме не лише розвиток окремої особистості, а й подальшу долю суспільства загалом. Тому існує гостра необхідність створення нових методів її профілактики і корекції. Саме таким методом є арт-терапія - метод лікування за допомогою художньої творчості, що сприяє вираженню агресивних почуттів у соціально допустимій формі; дає основу для інтерпретацій і діагностичної роботи в процесі терапії; дозволяє працювати з думками і почуттями, які здаються нездоланними; сприяє виникненню почуття внутрішнього контролю і порядку; розвиває і посилює увагу до почуттів.

Групова арт-терапія підлітків з девіантною поведінкою базується на інтегративному підході, який дозволяє здійснювати корекцію поведінки за рахунок функціонування «незалежної» особистості. Використання арт-терапії дозволяє здійснювати зміни на трьох рівнях функціонування особистості: свідомому, несвідомому та тілесному.

Психолого-педагогічна та соціальна профілактика і реабілітація є цілісним комплексом заходів з метою надання соціальної підтримки і реалізації діагностико-корекційних програм, спрямованих на подолання різних форм дезадаптації підлітків, а відтак, і їхнього подальшого інтегрування в соціум. Існуючі соціально-педагогічні програми профілактики і ресоціалізації, що здійснюється відповідно до змісту цільових програм, створених на основі єдиної концепції, важливо спрямовувати на відновлення соціального статусу кожного підлітка в системі його міжособистісних відносин, а також переорієнтацію його референтних установок.

H.П. Пихтіна і Р.Г. Новгородський пропонують складову технології профілактики девіантної поведінки [15, c. 40]:

I. Організація профілактики девіантної поведінки включає: 2. Напрямки профілактичної роботи:

- робота з сім'єю;

- створення освітнього середовища, що перешкоджає девіантній поведінці;

- превентивне навчання.

1. Види педагогічної профілактики: первинна, вторинна, третинна.

2. Типи профілактичних програм: універсальні, вибіркові, за показниками, інформаційні, афективного навчання. Навчання життєвих навичок, зміцнення здоров'я, альтернативної діяльності.

II. Алгоритм профілактики девіантної поведінки:

- мета і завдання профілактики;

- зміст профілактики;

- методи соціально-педагогічної роботи.

III. Технологія розробки профілактичних програм. Безумовно, кожен із напрямків займає важливе місце у попередженні відхилень у поведінці молодих людей. І особливе місце у цій справі належить сім'ї. Тому доцільно, щоб профілактична девіації здійснювалася у рамках декількох аспектів:

- загальна інформаційно-просвітницька робота з батьками та особами, що їх заміняють;

- індивідуальне консультування батьків з питань виховання дітей має на меті надання необхідних індивідуальних рекомендацій батькам з питань виховання дитини через врахування:

а) її індивідуально-психологічних особливостей;

б) різнобічних соціально-схвалених інтересів дитини;

в) організації її зайнятості у поза навчальний час, організації дозвілля;

г) особливостей інтелектуальної, емоційно-почуттєвої сфери дитини, її моторики;

д) робота з сім'ями «груп ризику» передбачає діагностування даної категорії сімей та різні види допомоги таким сім'ям.

За дослідженнями вчених, основи девіацій закладаються у дитячому та підлітковому віці й активну «участь» у цій справі належить середовищу, яке оточує дитину - сім'я, освітній заклад, вулиця, шкільні друзі тощо. Ми знаємо, що підлітковий вік - складний період у житті дитини. У цей період вона особливо гостро відчуває до себе ставлення інших людей - членів родини, друзів, вчителів, знайомих. Сім'ям даної категорії необхідна інформаційно-просвітницька допомога з проблем девіацій, тренінги, організація діяльності тематичних навчальних груп для батьків.

Важливу роль у профілактиці девіацій молоді й підлітків відводиться навчальним закладам:

- впровадження в освітнє середовище таких інноваційних педагогічних технологій, які б забезпечували формування і розвиток в учнів цінностей здорового способу життя; розширення мережі дозвіллєвих заходів (гуртки, спортивні секції, позашкільні заклади освіти тощо);

- створення і впровадження технологій ранньої діагностики різних форм девіантної поведінки.

Останнім часом набуває поширення превентивне навчання - «це нова галузь педагогічної діяльності, яка здійснюється на основі поєднання педагогіки, практичної психології, медичної профілактики та поєднує в собі просвітницьку роботу з формуванням у дітей установок та навичок відповідальної поведінки» і поділяється на два напрямки:

1) розробка спеціалізованих модулів у межах викладання дисциплін загальноосвітнього циклу;

2) спеціалізовані заняття психолого-педагогічної профілактики, які можуть проводитися індивідуально чи з групою.

Для раціональної реалізації на практиці різних методик, націлених на профілактику девіантної поведінки у підлітків, спеціалісти використовують різного роду вибіркові програми, які спрямовані на дітей «групи ризику» (діагностика чинників та груп ризику; заходи щодо нівелювання дії вчинків).

Таким чином, впровадження у практику спеціальних технологій профілактики девіантної поведінки дає можливість раціонально згуртовувати суспільні сили на боротьбу з різними негативними явищами та процесами, які набули значного поширення. Доцільно звернути увагу на профілактику особливо небезпечних проявів девіацій - злочинність, наркоманію, алкоголізм, проституцію, суїцид.

Отже, профілактика негативних явищ і процесів, які ще мають місце у суспільстві - це, насамперед, цілеспрямоване і організоване упередження фізичних, психологічних або соціокультурних відхилень у поведінці окремих індивідів та й девіантних груп, що у цілому сприяє створенню оптимального рівня життя і охорони здоров'я людей, сприяння у досягненні ними поставлених цілей і розкритті їх внутрішнього потенціалу.



Висновки

Таким чином, девіантна поведінка - система вчинків особистості, що виходять за загальноприйняте уявлення про нормативну поведінку у певній сфері суспільних відносин; вона є наслідком викривленого процесу соціалізації і перебудови ієрархії мотивів у напрямі її спрощення та, з часом, домінування одного з них. Психологічні підходи до розуміння механізмів девіантної поведінки базуються на визначені чинників суб'єктивного характеру, найбільш важливими серед яких є здатність особи до адаптації, цілісність її «Я-концепції», усвідомлення можливостей самореалізації, ефективність засвоєння соціального досвіду. Девіантна поведінка є специфічним засобом ігнорування чи активного заперечення існуючих соціальних норм; при цьому девіантні дії виступають водночас як засіб досягнення значимої мети та зменшення психологічної напруженості, а також як самоціль, що задовольняє потребу в самореалізації і самоствердженні;

Існують різноманітні взаємопов'язані фактори, що обумовлюють генезис девіантної поведінки. Індивідуальний фактор, який діє на рівні психобіологічних передумов девіантної поведінки та ускладнює соціальну та психологічну адаптацію індивіда. Педагогічний фактор, що виявляється в дефектах шкільного, сімейного та трудового виховання. Психологічний фактор який розкриває несприятливі особливості взаємодії індивіда з оточенням і який проявляється в активно-вибірковому ставленні індивіда до середовища, до норм та цінностей, до психолого-педагогічного впливу та саморегуляції своєї поведінки. Соціальний фактор визначається соціальними, економічними, політичними та іншими умовами існування суспільства. В психологічному підході розрізняють кілька психологічних шкіл. Основною категорією тут є критерій здатності до адаптації. В цьому відношенні девіантна поведінка розглядається як внутрішній конфлікт, порушення самооцінки та деструкцію.

Можна виділити основні фактори, що обумовлюють девіантну поведінку людей підліткового віку:

1. Біологічні фактори, виражаються в існуванні несприятливих фізіологічних або анатомічних особливостей організму дитини, що утруднюють його соціальну адаптацію. Причому тут мова йде, звичайно, не про спеціальні генах, фатально обумовлюють девіантну поведінку, а лише про тих факторах, які поряд із соціально-педагогічною корекцією вимагають також і медичної.

2. Психологічні фактори, у які включаються наявність у дитини психопатології або акцентуації (надмірне посилення) окремих рис характеру.

3. Соціально-педагогічні чинники - виражаються в дефектах шкільного, сімейного або громадського виховання, в основі яких лежать статево та індивідуальні особливості розвитку дітей, що призводять до відхилень в ранній соціалізації дитини в період дитинства з накопиченням негативного досвіду; у стійкій шкільної неуспішності дитини з розривом зв'язків зі школою (педагогічна занедбаність), що веде до несформованості у підлітка пізнавальних мотивів, інтересів і шкільних навичок. Такі діти, як правило, - спочатку бувають погано підготовлені до школи, негативно ставляться до домашніх завдань, висловлюють байдужість до шкільних оцінками, що говорить про їх навчальної дезадаптації.

Оскільки девіації, або відхилення у поведінці, можуть бути викликані різними причинами та обставинами, можна виділити такі типи профілактичних заходів:

- виховні - відновити позитивні якості, які переважали у молодої людини до появи “девіантності”;

- компенсуючі - формування у молодої людини прагнення компенсувати соціальний недолік підсиленням діяльності в тій галузі, в якій він може досягти успіху яка дозволить йому реалізувати свої можливості здібності і, головне, потребу в самовираженні;

- стимулюючі - активізація позитивної соціально-корисної, предметно-практичної діяльності молодої людини; які виконується через способи засудження та схвалення зацікавленого, емоційного ставлення до особистості, та її вчинків;

- коректуючі - виправлення негативних якостей у студентів і застосування різних методів та методик, спрямованих на корегування мотивації, ціннісних орієнтацій, установок та поведінки;

- регулюючі - спосіб впливу певної групи (або її представника) на особистість.

Корекція девіантної поведінки підлітків повинна проводиться як батьками, так і професійними психологами. Корекція може бути індивідуальною або груповою. У роботі з важкими підлітками використовується багато методів: метод руйнування негативного типу характеру, метод перебудови мотиваційної сфери і самосвідомості, метод стимулювання позитивної поведінки і т.д.

психологічний підлітковий девіантний поведінка



Список використаної літератури

1. Акимова М.А. Психодиагностика личности / М.А. Акимова. - М.: Изд-во МГУ, 2014. - 376 с.

2. Аронсон, Э. Социальная психология: Психологические законы поведения человека в социуме / Э. Аронсон. - М.: Прайм-Еврознак, 2012. - 558 с.

3. Березин, В.Ф. Психическая адаптация в подростковом возрасте / В.Ф. Березин // Психические состояния / Сост. и общая редакция Л. В. Куликова. - СПб.: Питер, 2011. - 512 с.

4. Бобнева, М.И. Социальные нормы и регуляция поведения / М.И. Бобнева. - М.: Наука, 2014. - 309 с.

5. Большой психологический словарь / под ред. Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко. - СПб: Прайм - Еврознак, М.: Олма - Пресс, 2015. - 661 с.

6. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика / Л.Ф. Бурлачук. - Спб.: Питер, 2013. - 324 с.

7. Вингендер, И. Социально-психологические аспекты девиаций / И. Вингендер // Психологическая наука и образование. - 2015. - №3. - С.5-15.

8. Выготский Л. С. Избранные труды / Л.С. Выготский. - М.: Педагогика, 2013. - 409 с.

9. Воспитание трудного ребенка: Дети с девиантным поведением: Учеб.-метод. пособие / Под ред. М.И. Рожкова. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2014. - 240 с.

10. Гилинский, Я. Социология девиантного поведения / Я. Гилинский. - СПб.: СПбФ РАН, 2014. - С. 12-27.

11. Гонеев А.Д. Основы коррекционной педагогики / А.Д. Гонеевю - Спб.: Питер, 2013. - 128 с.

12. Девиантное поведение подростков: причины, тенденции и формы социальной защиты / Под ред. В.А. Никитина. - М.: Изд-во МГУ, 2012. - 147 с.

13. Дети с отклонениями в поведении / Под ред. И.А. Невского. - М.: Наука, 2013. - 182 с

14. Егоров А. Ю., Игумнов С.А. - Расстройства поведения у подростков / А.Ю. Егоров. - Спб.: Речь, 2013. - 436 с.

15. Змановская, Е.В. Девиантология: Психология отклоняющегося поведения. Учебное пособие / Е.В. Змановская - М.: Издательский центр Академия, 2014. - 288 с.

16. Зюбин, Л.М. Учебно-воспитательная работа с трудными учащимися / Л.М. Зюбин. - М.: Высш. Школа, 2012. - 191 с.

17. Иванов, В.Н. Девиантное поведение: причины и масштабы / В.Н. Иванов // Социально-политический журнал. - 2011. - № 2. - С. 61-74.

18. Клейберг, Ю.А. Психология девиантного поведения / Ю.А. Клейберг. - М.: ТЦ Сфера, 2011. - 192 с.

19. Клейберг, Ю.А. Социальные нормы и отклонения/ Ю.А. Клейберг. - М.: Вита-Пресс, 2013. - 140 с.

20. Ковалев, А.Г. Психологические основы исправления правонарушения / А.Г. Ковалев. - М.: Юрид. Литература, 2014. - 136 с.

21. Кон И.С. Психология подросткового возраста: Кн. для учителя / И.С. Кон. - М.: Просвещение, 2011. - 255 с.

22. Кондрашенко В.П. Девиантное поведение у подростка. - Минск: Новая школа, 2014. - 204 с.

23. Кузнецов, В.Г. О сопоставлении результатов обследования делинквентных подростков методами ПДО и УНП / В.Г. Кузнецов // Патохарактерологические исследования у подростков / Под ред. А.Е. Личко и Н.Я. Иванова. - М.: Академия, 2012. - С.54-55.

24. Ландова, Л.А., Социологическая теория девиантного поведения / Л.А. Ландова, М.Ф. Шурупова // Социально-политический журнал. - 2013. - № 14. - С. 87-125.

25. Максимова, С.В. Творчество: созидание или деструкция? / С.В. Максимова. - М.: Академический Проект, 2014. - 224 с.

26. Марковская И.М. Опросник для изучения взаимодействия родителей с детьми // Семейная психология и семейная терапия. - 2013. - № 12. - С. 94 - 108

27. Определение склонности к отклоняющемуся поведению (А.Н.Орел) / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М.: Изд-во Института Психотерапии. 2012. - C.362-370

28. Осипова, О.С. Девиантное поведение: благо или зло? / О.С. Осипова // Социс. - 2013. - №19. - С. 106-109.

29. Основы девиантологии в рамках в психологии: учеб.-метод. пособие. В 2 ч. Ч. 1 / Н.А. Литвинова, Н.П. Радчикова. - Минск: БГПУ, 2015. - 87 с.

30. Патаки, Ф. Некоторые проблемы отклоняющегося (девиантного) поведения / Ф. Патаки // Психологический журнал. - Том 8. - 2014. - № 9. - С. 92-102.

31. Профилактика и преодоление отклонений от норм поведения у подростков / Сост. Е.Д. Дедков, Е.Г. Диденкус. - Челябинск: изд-во "Речь", 2015. - 34 с.

32. Пятунин, В.А. Психолого-педагогические особенности девиантного поведения. Ч.I. Основные формы девиантного поведения / В.А. Пятунин. - Магнитогорск: МГПИ, 2011. - 110 с.

33. Рубинштейн, С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. - СПб.: Питер, 2012. - 712 с

34. Рождественская Н. А. Девиантное поведение и основные его профилактики у подростков: учеб. пособие / Н.А. Рождественская. - М.: Генезис, 2015. - 216 с.

35. Социальные отклонения / Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М.: Юридич. лит., 2014. - 213 с.

36. Степанов, В.Г. Психология трудных школьников / В.Г. Степанов. - 2-е из., стереотип. - М.: Издательский центр "Академия", 2012. - 320 с.

37. Харлинская, Д.А. Девиантное поведение как асоциальное проявление креативности / Д.А. Харлинская // Актуальные проблемы педагогической психологии в студенческих и аспирантских исследованиях: материалы Научно-практической конференции студентов и аспирантов. - Минск, БГПУ, 2013. - С. 462-465.

38. Шапарь, В.Б. Новейший Психологический словарь/ В.Б. Шапарь, В.Е. Россоха, О.В. Шапарь; под общ. ред. В.Б. Шапаря. - Ростов н/Д, 2015. - 808 с.

39. Шибутани, Т. Социальная и возрастная психология / Т. Шибутани. - Р-н-Д.: Феникс, 2013. - 544 с.

40. Шнейдер Л. Б. Девиантное поведение детей и подростков / Л.Б. Шнейдер. - М.: Академический проект; Трикста, 2015. - 336 с.



Додаток А

Стимульний матеріал до методики Т. Лірі

Поставьте знак "+" против тех определений, которые соответствуют Вашему представлению о себе (если нет полной уверенности, знак "+" не ставьте).

1. Другие думают о нем благосклонно

2. Производит впечатление на окружающих

I. 3. Умеет распоряжаться, приказывать

4. Умеет настоять на своем

5. Обладает чувством собственного достоинства

6. Независимый

II. 7. Способен сам позаботиться о себе

8. Может проявить безразличие

9. Способен быть суровым

10. Строгий, но справедливый

III. 11. Может быть искренним

12. Критичен к другим

13. Любит поплакаться

14. Часто печален

IV. 15. Способен проявить недоверие

16. Часто разочаровывается

17. Способен быть критичным к себе

18. Способен признать свою неправоту

V. 19. Охотно подчиняется 20. Уступчивый

21. Благородный

22. Восхищающийся и склонный к подражанию

VI. 23. Уважительный

24. Ищущий одобрения

25. Способен к сотрудничеству

26. Стремится ужиться с другими

VII. 27. Дружелюбный, доброжелательный

28. Внимательный и ласковый

29. Деликатный

30. Одобряющий

VIII. 31. Отзывчивый к призывам о помощи

32. Бескорыстный

33. Способен вызвать восхищение

34. Пользуется уважением у других

I. 35. Обладает талантом руководителя

36. Любит ответственность

37. Уверен в себе

38. Самоуверен и напорист

II. 39. Деловит и практичен

40. Любит соревноваться

41. Строгий и крутой, где надо

42. Неумолимый, но беспристрастный.

III. 43. Раздражительный

44. Открытый и прямолинейный

45. Не терпит, чтобы им командовали

46. Скептичен

IV. 47. На него трудно произвести впечатление 4

8. Обидчивый, щепетильный

49. Легко смущается

50. Не уверен в себе

V. 51. Уступчивый

52. Скромный

53. Часто прибегает к помощи других

54. Очень почитает авторитеты

VI. 55. Охотно принимает советы

56. Доверчив и стремится радовать других

57. Всегда любезен в обхождении

58. Дорожит мнением окружающих

VII. 59. Общительный и уживчивый

60. Добросердечный

61. Добрый, вселяющий уверенность

62. Нежный и мягкосердечный

VIII. 63. Любит заботиться о других

64. Бескорыстный, щедрый

65. Любит давать советы

66. Производит впечатление значимости

I. 67. Начальственно-повелительный

68. Властный

69. Хвастливый

70. Надменный и самодовольный

II. 71. Думает только о себе

72. Хитрый и расчетливый

73. Нетерпим к ошибкам других

74. Своекорыстный

III. 75. Откровенный

76. Часто недружелюбен

77. Озлобленный

78. Жалобщик

IV. 79. Ревнивый

80. Долго помнит обиды

81. Склонный к самобичеванию

82. Застенчивый

V. 83. Безынициативный

84. Кроткий

85. Зависимый, несамостоятельный

86. Любит подчиняться

VI. 87. Предоставляет другим принимать решения

88. Легко попадает впросак

89. Легко попадает под влияние друзей

90. Готов довериться любому

VII. 91. Благорасположен ко всем без разбору

92. Всем симпатизирует

93. Прощает все

94. Переполнен чрезмерным сочувствием

VIII. 95. Великодушен и терпим к недостаткам

96. Стремится покровительствовать

97. Стремится к успеху

98. Ожидает восхищения от каждого

I. 99. Распоряжается другими

100. Деспотичный

101. Сноб (судит о людях по рангу и личным качествам)

102. Тщеславный

II. 103. Эгоистичный

104. Холодный, черствый

105. Язвительный, насмешливый

106. Злобный, жестокий

III. 107. Часто гневливый

108. Бесчувственный, равнодушный

109. Злопамятный

110. Проникнут духом противоречия

IV. 111. Упрямый

112. Недоверчивый и подозрительный

113. Робкий

114. Стыдливый

V. 115. Отличается чрезмерной готовностью

116. Мягкотелый

117. Почти никогда и никому не возражает

118. Ненавязчивый

VI. 119. Любит, чтобы его опекали

120. Чрезмерно доверчив

121. Стремится снискать расположение каждого

122. Со всеми соглашается

VII. 123. Всегда дружелюбен

124. Всех любит

125. Слишком снисходителен к окружающим

126. Старается утешить каждого

VIII. 127. Заботится о других в ущерб себе 128. Портит людей чрезмерной добротой



Додаток Б

Стимульний матеріал до методики Басса-Дарки

Инструкция.

Отвечайте «да» если вы согласны с утверждением, и «нет» - если не согласны. Старайтесь долго над вопросами не раздумывать.

Вопросы.

1. Временами я не могу справиться с желанием причинить вред другим.

2. Иногда я сплетничаю о людях, которых не люблю.

3. Я легко раздражаюсь, но быстро успокаиваюсь.

4. Если меня не попросят по-хорошему, я не выполню просьбы.

5. Я не всегда получаю то, что мне положено.

6. Я знаю, что люди говорят обо мне за моей спиной.

7. Если я не одобряю поведения друзей, то даю им это почувствовать.

8. Если мне случалось обмануть кого-нибудь, я испытывал мучительные угрызения совести.

9. Мне кажется, что я не способен ударить человека.

10. Я никогда не раздражаюсь настолько, чтобы кидаться предметами.

11. Я всегда снисходителен к чужим недостаткам.

12. Если мне не нравится установленное правило, мне хочется нарушить его.

13. Другие умеют (лучше, чем я) почти всегда пользоваться

1. благоприятными обстоятельствами.

14. Я держусь настороженно с людьми, которые относятся ко мне несколько более дружественно, чем я ожидал.

15. Я часто бываю не согласен с людьми.

16. Иногда мне на ум приходят мысли, которых я стыжусь.

17. Если кто-нибудь первым ударит меня, я не отвечу ему.

18. Когда я раздражаюсь, я хлопаю дверьми.

19. Я гораздо более раздражителен, чем кажется окружающим.

20. Если кто-то корчит из себя начальника, я всегда поступаю ему наперекор.

21. Меня немного огорчает моя судьба.

22. Я думаю, что многие люди не любят меня.

23. Я не могу удержаться от спора, если люди не согласны со мной.

24. Люди, увиливающие от работы, должны испытывать чувство вины.

25. Тот, кто оскорбляет меня или мою семью, напрашивается на Драку.

26. Я не способен на грубые шутки.

27. Меня охватывает ярость, когда надо мной насмехаются.

28. Когда люди строят из себя начальников, я делаю все, чтобы они не зазнавались.

29. Почти каждую неделю я вижу кого-нибудь, кто мне не нравится.

30. Довольно многие люди завидуют мне.

31. Я требую, чтобы люди уважали мои права.

32. Меня угнетает то, что я мало делаю для моих родителей.

33. Люди, которые постоянно изводят вас, стоят того, чтобы их щелкнули по носу.

34. От злости я иногда бываю мрачен.

35. Если ко мне относятся хуже, чем я того заслуживаю, я не расстраиваюсь.

36. Если кто-то выводит меня из себя, я не обращаю на это внимания.

37. Хотя я и не показываю этого, иногда меня гложет зависть.

38. Иногда мне кажется, что надо мной смеются.

39. Даже если я злюсь, я не прибегаю к «сильным» выражениям.

40. Мне хочется, чтобы мои ошибки были прощены.

41. Я редко даю сдачи, даже если кто-нибудь ударит меня.

42. Когда получается не по-моему, я иногда обижаюсь.

43. Иногда люди раздражают меня просто своим присутствием.

44. Нет людей, которых бы я по-настоящему ненавидел.

45. Мой принцип: «Никогда не доверяй чужакам».

46. Если кто-нибудь раздражает меня, я готов сказать все, что я о нем думаю.

47. Я делаю много такого, о чем впоследствии сожалею.

48. Если я разозлюсь, я могу ударить кого-нибудь.

49. С десяти лет я никогда не проявлял вспышек гнева.

50. Я часто чувствую себя, как пороховая бочка, готовая взорваться.

51. Если бы все знали, что я чувствую, меня бы считали человеком, с которым не легко ладить.

52. Я всегда думаю о том, какие тайные причины заставляют людей делать что-то приятное для меня.

53. Когда на меня кричат, я начинаю кричать в ответ.

54. Неудачи огорчают меня.

55. Я дерусь не реже и не чаще, чем другие.

56. Я могу вспомнить случай, когда я был настолько зол, что хватал попавшуюся мне под руку вещь и ломал ее.

57. Иногда я чувствую, что готов первым начать драку.

58. Иногда я чувствую, что жизнь поступает со мной несправедливо.

59. Раньше я думал, что большинство людей говорит правду, но теперь я в это не верю.

60. Я ругаюсь со злости.

61. Когда я поступаю неправильно, меня мучает совесть.

62. Если для защиты своих прав мне надо применять физическую силу, я применяю ее.

63. Иногда я выражаю свой гнев тем, что стучу по столу кулаком.

64. Я бываю грубоват по отношению к людям, которые мне не нравятся.

65. У меня нет врагов, которые хотели бы мне навредить.

66. Я не умею поставить человека на место, даже если он этого заслуживает.

67. Я часто думаю, что жил неправильно.

68. Я знаю людей, которые способны довести меня до драки.

69. Я не раздражаюсь из-за мелочей.

70. Мне редко приходит в голову, что люди пытаются разозлить или оскорбить меня.

71. Я часто просто угрожаю людям, хотя и не собираюсь приводить угрозы в исполнение.

72. В последнее время я стал занудой.

73. В споре я часто повышаю голос. -

74. Обычно я стараюсь скрывать плохое отношение к людям.

75. Я лучше соглашусь с чем-либо, чем стану спорить.

Обработка результатов.

Индексы различных форм агрессивных и враждебных реакций определяются суммированием полученных ответов.

1. Физическая агрессия: «да» - № 1, 25, 33, 48, 55, 62, 68;

«нет» - № 9,17,41.

2. Косвенная агрессия: «да» - № 2,18,34,42, 56, 63;

«нет» - № 10, 26, 49.

3. Раздражение: «да» - № 3,19, 27, 43, 50, 57, 64, 72;

«нет» - № 11, 35, 69.

4.Негативизм: «да» - № 4, 12, 20, 23, 36.

5. Обида: «да» -№ 5, 13, 21, 29, 37, 51, 58;

«нет» -№ 44.

6. Подозрительность: «да» - № 6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59;

«нет» - № 65,70.

7.Вербальная агрессия: «да» - № 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60. 71, 73;

«нет» - № 39, 74, 75.

8.Угрызения совести, чувство вины: «да» - № 8.16, 24, 32, 40, 47, 54,61,67.

Размещено на Allbest.ru