Професійна спрямованість та соціально-психологічні детермінанти обрання професії співробітниками МНС

Психологічні закономірності формування професійної спрямованості особистості. Професійна спрямованість та соціально-психологічні детермінанти вибору професії співробітниками МНС. Програма та методи дослідження. Професійна мотивація співробітників.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 11.10.2011
Размер файла 81,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

З ПРЕДМЕТУ „СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ”

на тему:

,,ПРОФЕСІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ОБРАННЯ ПРОФЕСІЇ СПІВРОБІТНИКАМИ МНС”

Содержание

  • Вступ
  • Розділ 1. Психологічні закономірності формування професійної спрямованості особистості
  • 1.1 Професійне самовизначення як психологічний процес
  • 1.2 Соціально-психологічні механізми формування професійної спрямованості особистості
  • 1.3 Взаємозв'язок цінністно-смислових і індивідуально-психологічних компонентів у процесі формування професійної спрямованості
  • Висновки
  • Розділ 2. Вивчення професійної спрямованості та соціально-психологічних детермінант вибору професії співробітниками МНС
  • 2.1 Програма та методи дослідження
  • 2.2 Професійна мотивація співробітників МНС
  • 2.3 Переважаюча спрямованість особистості працівниківМНС
  • Висновки
  • Висновки
  • Список использованной литературы

Вступ

В психології немає однозначного розуміння професійної спрямованості, що трактується як сукупність мотивів особистості, планів, ціннісних орієнтацій в галузі певної професійної діяльності.

Тому ми вважаємо актуальним дослідити професійну спрямованість та соціально-психологічні детермінанти вибору професії, що забезпечує рівень ефективності діяльності в екстремальних умовах.

Об'єктом даного дослідження є професійна спрямованість співробітників МНС.

Предметом дослідження є соціально-психологічні детермінанти вибору професії співробітника МНС.

Мета - дослідити соціально-психологічні фактори, які визначають професійний вибір співробітників МНС.

Задачі:

1. Проаналізувати психологічну літературу по проблемі професіоналізації особистості.

2. Визначити соціально-психологічні детермінанти вибору професіі працівниками МНС.

3. Дослідити особливості професійної мотивації працівників МНС.

4. Проаналізувати переважаючу спрямованість особистості працівників МНС

Використовувались наступні методи дослідження:

1) Анкетування;

2) Кольоровий тест стосунків;

3) Методика "спрямованість особистості"

4) Методика "професійна мотивація"

5) Методи математичної статистики.

співробітник професійна спрямованість мотивація

Досліджуваними в даному дослідженні були співробітники МНС, які на момент дослідження проходили підготовку на факультеті післядипломної освіти Університету громадянського захисту України.

Розділ 1. Психологічні закономірності формування професійної спрямованості особистості

1.1 Професійне самовизначення як психологічний процес

Вибір професії, або професійне самовизначення основа самоствердження людини в суспільстві, одне з головних рішень у житті.

Існують різні варіанти визначення поняття "вибору професії", однак всі вони містять думку, що професійне самовизначення являє собою вибір, здійснюваний у результаті аналізу внутрішніх ресурсів суб'єкта й співвіднесення їх з вимогами професії. Зміст визначення пояснює двобічність явищ вибору професії: з одного боку, той, хто вибирає (суб'єкт вибору), з іншого боку - те, що вибирають (об'єкт вибору). І суб'єкт, і об'єкт мають величезний вибір характеристик, чим пояснюється неоднозначність явища вибору професії.

Вибір професії - це не одномірний акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.

У психологічній літературі немає єдиного погляду на те, як формується вибір професії, і які фактори впливають на цей процес. По цьому питанню існує ряд точок зору, у захист кожної з яких приводяться переконливі аргументи. Безсумнівно, це пояснюється складністю процесу професійного самовизначення й двобічністю самої ситуації вибору професії.

Ряд дослідників [24; 45] дотримується розповсюдженої точки зору на вибір професії як на вибір діяльності. У цьому випадку предметами дослідження виступають, з одного боку, характеристики людини як суб'єкта діяльності, а з іншого боку - характер, зміст, види діяльності і її об'єкт. Професійне самовизначення розуміється тут як процес розвиток суб'єкта праці. Отже, вибір професії зроблений правильно, якщо психофізіологічні дані особистості будуть відповідати вимогам професії, трудової діяльності [1; 2]. Однак цей погляд недооцінює активного початку особистості що вибирає.

У контексті розуміння вибору професії як вибору діяльності поширена також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору є професійний інтерес або професійна спрямованість [11; 33]. Безсумнівно, цей підхід більше продуктивний, так як затверджує активність самого суб'єкта вибору професії.

Існує ще один погляд на підхід до вибору професії як до одного з найважливіших подій у житті людини. Вибір професії пов'язаний з минулим досвідом особистості, і процес професійного самовизначення простирається далеко в майбутнє, беручи участь у формуванні загального образа "Я", визначаючи, в остаточному підсумку, перебіг життя. Цей підхід вимагає облік широкого спектра факторів, що впливають на вибір професії, крім того, він дозволяє зробити акцент на часовому аспекті - на минулому досвіді особистості й на її уявленнях про майбутнє. У якості факторів вибору професії повинні бути враховані життєві плани особистості в інших областях, наприклад в особистому житті [22; 9; 41; 20].

Якщо процес самовизначення становить основний зміст розвитку особистості в роки ранньої юності, то формування професійної спрямованості утворить основний зміст самовизначення. Відповідно очевидно, що перша необхідна умова формування професійної спрямованості складається у виникненні вибірково-позитивного відношення людини до професії або до окремої її сторони. Мова йде про виникнення суб'єктивного відношення, а не про ті об'єктивні зв'язки, які можуть мати місце між людиною й професією (у тому числі її відбиття в мистецтві, літературі, змісті навчального програмного матеріалу й т.п.). Зародження суб'єктивного відношення, зрозуміло, визначається сформованими об'єктивними відносинами. Однак останні можуть не набути особистісної значимості або викликати вибірково-негативне відношення до окремих сторін діяльності [41]. Передісторія виникнення професійної спрямованості, у самому загальному виді, як показано у Л.И. Божович, обумовлена вже сформованими до даного часу якостями особистості, її поглядами, прагненнями, переживаннями й т.п. [6].

Зазначення на вибірково-позитивне відношення людини до професії не розкриває, однак, психологічного змісту його професійної спрямованості. Поняття "відношення до професії" саме по собі психологічно беззмістовно, оскільки відбиває лише напрямок нашої активності й указує на її об'єкт. В основі позитивного положення кількох людей до однієї й тій же професії можуть лежати різні потреби й прагнення. Тільки шляхом аналізу системи мотивів, що лежать в основі суб'єктивного відношення, можна судити про його реальний психологічний зміст.

У понятті професійна спрямованість можна виділити окремі сторони, що виражають її змістовну й динамічну характеристики [41]. До першого відносять повноту й рівень спрямованості, до другого - її інтенсивність, тривалість і стійкість. Повнота й рівень спрямованості несе змістовно-особистісну характеристику професійної спрямованості й значною мірою містить її формально-динамічні особливості. Під повнотою професійної спрямованості розуміється коло (розмаїтість) мотивів переваги професії. Вибірне відношення до професії найчастіше починається з виникнення приватних мотивів, пов'язаних з окремими сторонами змісту певної діяльності, або процесом тривалості, або з якими-небудь зовнішніми атрибутами професії. За певних умов значимими для людини можуть стати багато пов'язані із професією фактори: її творчі можливості, перспективи професійного росту, престиж професії, її суспільна значимість, матеріальні, гігієнічні й інші умови праці, його відповідність звичкам, особливостям характеру й т.п. Це свідчить про те, що професійна спрямованість ґрунтується на широкому колі потреб, інтересів, ідеалів, установок людини. Чим повніше професійна спрямованість, тим більше багатобічний зміст має для людини вибір даного виду діяльності, тим різнобічне задоволення, одержуване від реалізації даного наміру.

Таким чином, одна з форм розвитку професійної спрямованості складається в збагаченні її мотивів: окремого мотиву до усе більше поширеної системи мотивів. Професійна спрямованість великої групи людей може включати ті самі мотиви й все-таки бути різною. Це обумовлено тим, що система мотивів завжди припускає їхню певну організацію, структуру. Ті самі мотиви можуть бути різним чином організовані, перебувати в різних відносинах супідрядності. І, що особливо важливо, різними можуть бути провідні мотиви.

Звичайно мотиви, що лежать в основі професійної спрямованості, неоднорідні по походженню, характеру зв'язку із професією. У цьому плані правомірне виділення, по-перше, групи мотивів, що виражають потребу в тім, що становить основний зміст професії [41]. Інша група мотивів пов'язана з відбиттям деяких особливостей професії в суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільної значимості професії) [7]. Очевидно, що зв'язок індивідуальної свідомості із професією здобуває в цьому випадку більше опосередкований характер. Третя група мотивів виражає раніше сформовані потреби особистості, актуалізовані при взаємодії із професією (мотиви саморозкриття й самоствердження, матеріальні потреби, особливості характеру, звичок і т.п.) [5; 34]. Четверту групу становлять мотиви, що виражають особливості самосвідомості особистості в умовах взаємодії із професією (переконаність у власній придатності, у володінні досить творчим потенціалом, у тім, що намічуваний шлях і є "моє покликання" і т.п.) [39; 18]. Мотиви, які належать до п'ятої групи, виражають зацікавленість людини в зовнішніх, об'єктивно несуттєвих атрибутах професії. Нерідко саме ці мотиви породжують прагнення до окремого "романтичним" професіям.

Дана класифікація [41], побудована по ознаці походження мотиву, імовірно, може бути продовжена. Істотне розходження зазначених груп мотивів складається в їхньому неоднаковому відношенні до об'єктивного змісту професійної діяльності. Мотиви, віднесені до першої групи, роблять близькими й непотрібними людині найбільш істотне в даній діяльності, те, у чому складається її об'єктивне призначення. Інші групи мотивів не зв'язані настільки тісно з основним змістом діяльності. Вони кристалізують потребу не стільки у своїй діяльності, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах. Безсумнівно, що зазначені групи мотивів нерівноцінні за значенням для розвитку особистості в умовах діяльності. Як відзначав П.А. Шавир: "Мотив, органічно пов'язаний зі змістом або процесом діяльності, забезпечує ту безустанну увагу до неї, ту захопленість, що приводить до розвитку відповідних здатностей. Цей мотив спонукає людину оцінювати себе, свої знання, своє вміння й моральні якості у світлі вимог даної діяльності. Тим самим цей мотив є найважливішою психологічною передумовою самовиховання" [41, с.29]. Таким чином, психологічно виправдано і педагогічно доцільно розрізняти мотиви, органічно пов'язані зі змістом здійсненної діяльності (прямі мотиви й побічні мотиви) [41]. У першому випадку людина трудиться заради тієї справи, якою зайнята. Саме виникнення прямих мотивів є свідченням того, що дана діяльність здобуває безпосередню особисту значимість для людини. До числа прямих мотивів трудової діяльності відносять свідомість свого боргу, переживання соціальної значимості своєї праці. Керуючись у процесі нецікавої для неї роботи почуттям боргу, людина не пристосовується до зовнішніх вимог, а засвоює їх. Почуття боргу не є побічним мотивом, тому що воно глибоко пов'язане з виконаною діяльністю, головним чином з її результативною стороною. Якщо людина побуджується до діяльності побічними мотивами, внутрішньо не пов'язаними з її змістом або результатом, то не можна сказати, що вона трудиться заради тієї справи, якою зайнята. Вона пристосовується до зовнішніх вимог, але не засвоює їх. Вона побуджується до праці на основі потреб і почуттів, які не зобов'язані своїм розвитком даної діяльності (наприклад, матеріальна зацікавленість, честолюбство й т.п.). Для того щоб у процесі праці стимулювався розвиток людини, розкриття й розширення її творчих сил, необхідно, щоб центральними для людини були мотиви, внутрішньо пов'язані зі змістом здійсненної праці, а при відсутності інтересу до процесу праці - мотиви боргу й суспільної необхідності. Не можна недооцінювати ролі й інших груп мотивів. Однак їхня значимість у структурі професійної спрямованості залежить від того, чи доповнюють вони мотив, що відповідає об'єктивному змісту професії, або "конкурують" з ним. У випадках, коли провідне положення займає мотив, що належить до другої - п'ятої груп, рівень професійної спрямованості в більшому або меньшому ступені знижується. У ній виявляється ослабленою її серцевина - захопленість самим змістом праці. У мотивації професійного вибору повинна існувати основа (свого роду "психологічний атлас") мотиваційних факторів трудової діяльності, що охоплює всі можливі аспекти індивідуальної життєдіяльності, здатні визначити зміст мотивації професійного вибору, як універсальні, так і специфічні цілі різних форм професійної праці.

Ґрунтуючись на викладених міркуваннях, під рівнем професійної спрямованості розуміється ступінь відповідності провідного мотиву переваги професії (отже, особистісного змісту) об'єктивному змісту професії. При високому рівні спрямованості близьким і потрібним людині є найбільш істотне в даній діяльності, те, у чому складається її об'єктивне призначення. При низькому рівні спрямованості провідний мотив виражає потребу не стільки в діяльності, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах. Основний показник рівня - змістовність і глибина професійного інтересу з урахуванням його положення в системі мотивів, що утворять професійну спрямованість. Очевидно, що без досить високого рівня професійної спрямованості неможлива оптимальна взаємодія між людиною й працею. Тільки за цієї умови можна прогнозувати успішний розвиток творчих і моральних сил особистості в процесі праці. Таким чином, оптимальний розвиток професійної спрямованості, основний зміст цього процесу знаходять у підвищенні її рівня [41]. Було б невірно розуміти відношення до професії односторонньо, тільки як прояв активності, вибірковості з боку людини. У дійсності тут має місце взаємодія, оскільки професія також впливає на суб'єкта. Цей вплив характеризується тим, які почуття, образи, думки, виникають у свідомості під впливом професії й, що особливо істотно, тими об'єктивними вимогами, які професія пред'являє до людини. До числа останніх належать, по-перше, вимоги, пропоновані деякими професіями до окремих психофізичних особливостей людини [36].

По-друге, об'єктивними можна назвати й вимоги до якісних характеристик протікання психічних процесів, тобто до загальних і спеціальних здібностей. У міру подальшого розвитку диференціальної психофізіології, знання про відповідність природної основи людини, вимоги окремих професій будуть підвищуватися. Вирішальне значення, однак, має й та обставина, що поглиблення цих знань, сприяючи виключенню "невідповідних варіантів", збереже в силі подання про широкий діапазон можливостей оптимального розвитку професійної спрямованості.

Високий рівень професійної спрямованості - це та якісна особливість структури мотивів особистості, що виражає єдність інтересів і особистості в системі професійного самовизначення. Підвищення рівня професійної спрямованості утворить основний зміст її розвитку. "Вибір професії можна вважати виправданим лише в тому випадку, якщо є надія, що активність особистості приведе до таких взаємовідносин між особистістю й працею, при яких буде успішно відбуватися подальший розвиток творчих і моральних сил людини. Однією з основних умов прогнозування такого розвитку особистості є високий рівень професійної спрямованості" [41, с.49]. Відповідність провідного мотиву основному змісту обраної професії, чи, не єдина передумова можливості знайти в цій діяльності своє покликання. Багато чого буде залежати й від характерологічних особливостей особистості, і від якісної своєрідності й рівня розвитку її здібностей. Однак у цьому взаємозв'язку професійної спрямованості, рис характеру й здібностей провідна роль надається переважному мотиву. Вибір професії повинен виявлятися логічним наслідком поступового підвищення рівня професійної спрямованості, тобто формуванням в процесі навчання діяльно-змістової єдності - збігу ціннісно-смислових (формування життєвих змістів) і предметно-діючого (вибір адекватної змісту діяльності) аспектів діяльності.

1.2 Соціально-психологічні механізми формування професійної спрямованості особистості

Виникнення вибірково-позитивного відношення до професії означає утворення системи "людина - професія", усередині якого починається взаємодія об'єкта й суб'єкта відносини. Поняття "відношення людини до професії" не може бути зведене до активності, що йде від суб'єкта. Дослідження професійної спрямованості, умов і рушійних сил її розвитку не може бути здійснене у відриві від системи впливів, що йдуть від іншої сторони відносини, тобто від професії. За певних умов взаємодії сторін даного відношення здобуває характер діалектичного протиріччя, що створює рушійні сили розвитку професійної спрямованості. Ідеальна модель відповідності між особистістю й працею повинна містити повний збіг об'єктивного змісту діяльності і її особистісного змісту. Однак повного збігу реально досягнуто бути не може по наступних причинах. По-перше, не завжди в структурі мотивів вибору професії домінує мотив, внутрішньо пов'язаний з даною діяльністю. Правда, зазначене міркування має приватний характер, оскільки існує можливість перебудови системи мотивів і підвищення рівня професійної спрямованості. Більш принципове значення має інше міркування. У всіх випадках, коли переважним є інтерес до специфічного змісту діяльності, зберігається можливість поглиблення цього інтересу [44; 13]. При правильній організації діяльності її творчі можливості усе повніше відбиваються людиною.

Таким чином, невідповідність між об'єктивним змістом професійної праці й тим особистісним змістом, що має для людини його вибір або участь у ньому, неминуче. Оскільки, як було відзначено вище, основний зміст розвитку професійної спрямованості складається в підвищенні її рівня, цей процес неможливий без подолання зазначеної невідповідності. За певних умов воно здобуває характер діалектичного протиріччя, стає рушійною силою розвитку професійної спрямованості.

Розглянемо більш детально умови виникнення, розвитку й дозвіл даного протиріччя [35]. Прояв вибірково-позитивного відношення людини до певної професії розуміється як початок їхньої взаємодії. Як було зазначено, істотною особливістю цієї взаємодії є невідповідність між специфічним, суспільно значимим змістом професії й особистісним змістом її переваги.

Можна виділити три рівні, якісно своєрідні форми невідповідності. У першому випадку існує органічний зв'язок між переважним мотивом вибору професії, і якимись істотними сторонами її об'єктивного змісту. Інші мотиви вибору професії при цьому звичайно в більшій або меншій мірі доповнюють, підкріплюють провідний мотив. Невідповідність же полягає в наявності потенційної можливості усе більше повного відбиття вимог у мотиваційній сфері особистості, тобто в поглибленні особистісного змісту вибору.

Інша якісно своєрідна форма невідповідності виникає в тих випадках, коли домінуючу роль грає мотив, побічний стосовно об'єктивного змісту діяльності, причому в структурі мотивів утримуються й прямі мотиви. [26; 43]. Вимоги професії в значно більшій мері залишаються зовнішніми стосовно особистості, не входять у її мотиваційну сферу так органічно, як у випадку переваги прямих мотивів.

Третя форма невідповідності виникає при повній відсутності прямих мотивів вибору професії. У цих випадках невідповідність між мотивами вибору й змістом вибраної професії є настільки повним, а вимоги професії настільки далекими особистості, що вираження "професійна спрямованість" просто втрачає зміст.

Формування й підтримка стійкої спрямованості особистості представляє собою безперервний процес узгодження вимог перспективи за допомогою діяльності, за допомогою зворотного зв'язка. Формування мотивів, як справедливо відзначає В.И. Ковальов, дорівнює, як і системи цілей і намірів, іде разом з формуванням потреб. Потреба й інші компоненти (інтереси, потяги, мети, наміри) стають стійкіше за рахунок більше глибокого пізнання перспективи й трансформацією виниклої потреби людини в конкретні мотиви.

Зміна суспільної значимості перспективи, усвідомлення її й адекватна оцінка ступеня неузгодженості вимог цієї перспективи з наявними знаннями й уміннями приводить до появи нових потреб і інтересів, системи цілей і установок, до необхідності вдосконалювання поглядів, переконань і світогляду. Ці зміни як би спонукають до активної діяльності, що компенсує виниклу неузгодженість. Якщо ж індивід у процесі діяльності не буде бачити перспективи або суспільно значима для нього як для особистості інтересу не представляє, спрямованість не буде розвиватися як би, оскільки відсутня активна діяльність по досягненню суспільно значимої перспективи [38].

У процесі розвитку професійної спрямованості проходить ряд щаблів [37, с.104-105]. Початковий щабель. Учень зовні вирішує освоїти конкретну професію, маючи емоційний настрой, епізодичний, ситуативний інтерес, предметну установку, деякі трудові звички, однак у нього немає самостійності й не проявляється ініціатива.

Другий щабель. Учень має фіксовану установку на професію й більше стійкі інтереси; у нього проявляються схильності, однак більше його цікавлять практичні сторони навчального матеріалу, у нього проявляється почуття впевненості в собі, самостійність; формується почуття відповідальності.

Третій щабель. Учень має тверду установку на професію, стійкий інтерес і схильність до неї; проявляє особливу захопленість, як до практичного, так і до теоретичної сторони навчального матеріалу; іде самоствердження особистості через професійну працю.

Четвертий щабель. Жагуче захоплення своєю професією; людина й справа зливається в єдине ціле; спрямованість формується при наявності більших здатностей до вибраної професії, яскраво виражених схильностей і покликання; відзначається висока професійна майстерність і наявність професійного ідеалу; при твердих переконаннях в особистій і соціальній значимості своєї професії.

Розвиток професійної спрямованості не можна зрозуміти, обмеживши його джерело лише внутрішнім миром особистості, активності її свідомості. Це підтверджується тим, що усвідомлення розглянутого протиріччя ще недостатньо для його вирішення. Можливість загострення даного протиріччя багато в чому буде залежати від характеру супідрядності таких більше загальних мотиваційних факторів, як ідейні мотиви, прагнення до самовираження, прагнення до задоволення матеріальних потреб. У випадку виникнення боротьби мотивів можлива лише переорієнтація, або збереження початкового наміру. Однак внутрішня боротьба сама по собі не може змінювати той особистісний зміст, що має для людини зміст професії.

При перевазі побічних мотивів нова інформація про вимоги, що йдуть від специфічного змісту діяльності, не завжди достатня для зміни первісного особистісного змісту вибору даної професії, тому може не привести до зрушення мотивів і. отже, не забезпечити переходу протиріччя від зовнішнього рівня до внутрішнього." чи зможе людина в результаті переробки нової інформації про професії поставитися до неї по-новому, як би заново відкрити її особисто для себе, залежить як від змістовності і яскравості інформації, так і від психологічної готовності особистості до її засвоєння. Облік останньої обставини особливо важливий при здійсненні професійної освіти. Нерідко лекції й бесіди про професії виявляються малоефективними, не будять інтересу до змісту праці саме тому, що проводяться без обліку потреб, інтересів, схильностей конкретних учнів" [41, с.55].

Безсумнівно, що найбільші можливості для пробудження розглянутого протиріччя втримуються в перетворювальній діяльності, оскільки в ній ціннісні відносини особистості безпосередньо взаємодіють із вимогами діяльності. Організація активної проби сил у сфері діяльності, на яку ми орієнтуємо студента, - найважливіша умова підвищення рівня його професійної спрямованості. Реалізація даної умови припускає таку організацію діяльності, при якій перед молодими людьми ставляться завдання, що розкривають специфіку діяльності, її творчі сторони [16]. Варто врахувати, що в основі зміни мотиваційного відношення до діяльності лежить зміна відповідних потреб, інтересів, схильностей.

При правильній організації перетворювальної діяльності студентів на кожному послідовному її етапі вимоги діяльності припускають більше багатогранну, активну, у чомусь змінену потребу особистості. У цій невідповідності криється джерело внутрішнього протиріччя. Разом з тим у процесі успішної реалізації цілей діяльності це протиріччя й дозволяється. Показник його дозволу - почуття задоволення, що свідчить про подальший розвиток і збагачення відповідної потреби. Іноді мотив, спочатку ув'язнений у меті діяльності, як би зрушується на її засоби, у зв'язку із чим виникають нові по змісту мотиви. В інших випадках розвиток потреби обумовлений самим процесом засвоєння нових форм поводження й діяльності, оволодінням готовими предметами культури.

Безсумнівно, існують і інші механізми розвитку потреб. зародження, Що Відбувається в процесі діяльності, нових потреб також свідчить про розвиток професійної спрямованості. Однак цей процес, насамперед, полягає в розвитку провідної потреби від елементарних її форм до усе більше складного: від однобічного, або слабко вираженого інтересу до професійної діяльності до більше глибокої, стійкої, складної потреби. Такий розвиток потреби в основному змісті діяльності й обумовлює зміна її особистісного змісту й, в остаточному підсумку, підвищення рівня професійної спрямованості.

Таким чином, психологічними механізмами професійної спрямованості особистості можуть виступати складна багаторівнева структура мотивів, цінностей, особистісних змістів і здатностей, що визначають професійно важливі якості.

У зв'язку з викладеним вище розумінням рушійних сил професійної спрямованості для розвитку останньої необхідна така організація діяльності студентів, що актуалізувала б протиріччя між вимогами діяльності і її особистісним змістом для людини. Можливості різних видів діяльності щодо цього нерівноцінні [16].

1.3 Взаємозв'язок цінністно-смислових і індивідуально-психологічних компонентів у процесі формування професійної спрямованості

Істотним критерієм правильного вибору професії є відповідність схильностей і здатностей людини тим вимогам, які дана професія пред'являє до працівника. Безсумнівно, що така відповідність буде тим більше оптимальним, чим сильніше гармонія між схильністю й здібностями особистості.

Принципове рішення деяких основних сторін даного питання втримується в дослідженнях А.Г. Ковальова й В.Н. Мясищева [17; 21], а також Б.М. Теплова [42], присвячених проблемі здібностям. Найважливіші положення, що ставляться до даної проблеми й обґрунтовані ними, полягають у наступному. Здатності не можна розглядати як сховані до пори до часу внутрішні можливості людини. Вони завжди є похідне від єдності індивіда й умов його життя й діяльності.

Про здібності судять по діяльності. Саме ж істотне в тім, що в діяльності здібності не тільки проявляються, але й створюються. Виходячи із цього й вирішується питання про взаємовідношення між схильностями й. здібностями Являючи собою виборче відношення до діяльності, потреба в ній, схильність приводить до пробудження й мобілізації схованих до цього сил людини, допомагає виявленню й формуванню йог здібностей, у значній мірі визначає його професійну спрямованість [29].

Таким чином, розвиток здібностей до діяльності не може відбуватися поза схильністю, а схильність неминуче приводить до розвитку здібностей. У зв'язку із цим затверджується закон відповідності здібностей і схильностей.". Хоча в окремих випадках у силу зовнішніх, іноді несприятливих, впливів може бути розбіжність схильностей і здібностей, але основним все-таки є правило відповідності здібностей і схильностей" [29, с.72].

А.Г. Ковальов і В.Н. Мясищев [17] підкреслюють, що випадки розбіжності схильностей і здібностей свідчать про наявність побічних впливів. Так, трапляється, що "батьки прагнуть розвити в дитини те, для чого немає достатніх передумов", або людина попадає в таке середовище, де панують спеціальні інтереси (наприклад, художні, музичні, технічні, сценічні), де оцінка людини й відношення до неї пов'язані з її успіхами у відповідній області. "Заразившись" цими інтересами й оцінками, людина шукає й мріє про досягнення, але якщо здібностей ні, те зусилля не дає досить продуктивних результатів. І в тім і в іншому випадку виявляється протиріччя між гаданою схильністю й відсутністю здатності [10, с.103].

Зовсім очевидно, що діяльність дитини, викликана примусом з боку батьків або прагненням до успіху, до самоствердження, не можна розглядати як дійсну схильність. Тому, коли говорять про випадки розбіжності між здібностями й схильностями, мають на увазі саме гадані схильності. Що ж стосується дійсних схильностей, то вони підпадають під "природний закон відповідності схильностей і здібностей" [17, с.111].

Численні спостереження за розвитком здібностей підтверджують безсумнівну реальність "закону відповідності". Він відбиває найбільш загальну залежність, що існує між схильностями й здібностей. Спостереження, однак, указують на те, що виникнення й первісний розвиток схильності не завжди пов'язане з потребою людини в реалізації власних можливостей [28].

Відповідно до переважного в психології думці [36], задатки людини не можна розуміти як певні психічні властивості. Природні можливості є особливостями анатомо-фізіологічними. Яким чином фізіологічні особливості можуть сприяти появі схильності як явища психологічного або гальмувати її появу, як відбувається стрибок від анатомо-фізіологічного задатку до здатності - залишається неясним. Дійсно, розгляд задатку як поняття анатомо-фізіологічного має для психолога "зміст лише як посилання па ту область, який він не займається. Це разом з тим формально-логічне допущення того, що раз є здатності, то щось повинне бути до їхньої появи" [28, с.10].

Цікавої є точка зору В.Н. Мясищева [28], що вводить проміжне (між задатками й здібностями) поняття дані. Дані - це відносно елементарні психічні особливості, що не є ще здібностями й обумовлені відповідними задатками. "Аналіз здібностей дозволяє виявити в їхній структурі більше загальні й прості властивості, які, будучи психологічними, лише у своєму сполученні й, головне, у своїй спрацьованості стають здібностями. Ці елементарні властивості й представляють той матеріал, ті так звані дані, з яких у подальшому житті можуть сформуватися здібності. Виявивши достатні голосові, силові, діапазональні й тембральні дані, точність розрізнення й відтворення звуків, акордів і мелодій і т.п., можна сказати про задатки співака, але лише процес навчання забезпечує їхнє формування в здатності" [28, с.11].

Ця концепція представляє для нас особливий інтерес, тому що дозволяє зрозуміти одну з основних психологічних передумов виборчого відношення до навколишньої дійсності. Маються на увазі ті численні випадки, коли дані людини є основною умовою виникнення схильності. Вибірковість реагування при цьому обумовлена, насамперед, більше високою чутливістю до певних сторін зовнішніх впливів, більше тонким і диференційованим їхнім сприйняттям. У свою чергу, це сприяє виникненню емоційного відгуку й эстетичного відносини до обставин або до діяльності, з якої людина стикається. Таким чином, зустріч із діяльністю, для якої в людини є специфічні дані, може актуалізувати психічні особливості, що підвищують реактивність у відношенні всього, що стосується даної діяльності. Остання стає усе більше притягальної для людини, усе сильніше впливає на різні сторони його психічної діяльності.

Елементарні психічні особливості, з яких можуть зложитися спеціальні здатності до більшої частини інших видів діяльності (оператора, лікаря, педагога, юриста й т.п.), звичайно виникають пізніше, тому що в значно більшому ступені є похідними від умов життя й діяльності людини.

Особливий інтерес представляє мотиваційна сторона діяльності. Схильність до неї пробуджується у зв'язку з такими індивідуальними особливостями, завдяки яким людина може повніше й глибше відбити специфічний зміст діяльності. У зв'язку із цим виникла схильність є потребою саме в цьому основному змісті. Людина захоплена діяльністю заради її самої, заради того задоволення, що воно приносить. І чим сильніше ця потреба, тим менш питома вага різних побічних мотивів. Зовсім очевидно, що в подібних випадках схильність перебуває в гармонії зі здібностями [41].

Захопленість діяльністю, що відповідає можливостями людини, забезпечує її результативність. Здібності людини одержують визнання в навколишніх і починають усвідомлюватися їхніми носіями. Усвідомлення власних здібностей приводить, при сприятливих умовах, до виникнення додаткового мотиву діяльності. Підвищується вимогливість до себе, росте почуття відповідальності перед суспільством за результат своєї діяльності. Однак при несприятливих виховних умовах можуть сформуватися самовпевненість і легковажне відношення до труднощів. П.А. Шавир [41] розглядав такі форми взаємозв'язку між професійною спрямованістю й здібностями, при якій виникнення схильності до професії відбувається у зв'язку з даними людини. Схильність тут, по суті справи, є потребою в реалізації своїх здібностей. Саме в таких випадках говорять: "Людина знайшла себе в діяльності".

Спостереження, однак, показують, що дана форма взаємозв'язку схильностей і здібностей не єдина. Нерідко виборче відношення до діяльності виникає не на основі реактивності особистості на специфічний зміст цієї діяльності, а у зв'язку з тим, що вона задовольняє деякі інші потреби, що є домінантними.

Нерідко професійна спрямованість складається під визначальним впливом цінностей особистості [41]. Формування спрямованості на діяльність може відбуватися під впливом потреби людини у своєму більше різнобічному розвитку. Таким чином, вплив фактора здібностей на виникнення виборчого відношення до діяльності може бути більше віддаленим і опосередкованим.

Безсумнівно, однак, що в окремих випадках виникнення схильності ще не свідчить про її відповідність вродженості людини. Тут, у свою чергу, зустрічаються два основних варіанти [41]. У процесі проби сил, а тим більше регулярної практичної діяльності можливості для її майстерного виконання може виявитися недостатньо, і тоді схильність, не підкріплювана почуттям задоволення від праці, буде слабшати. Або в процесі діяльності відбудеться достатній розвиток необхідних для неї. здібностей У цьому випадку створюються психологічні передумови для зрушення мотивів діяльності. Привабливим у ній для людини усе більше буде ставати не зовнішні її особливості, а її творчі сторони, її специфічний зміст.

"Відповідність між людиною й діяльністю не перебуває апріорно. Воно формується лише в процесі практичної діяльності, а на основі активної проби сил, що починається вже в шкільні роки" [41, c.48].

Висновки

Проаналізувавши психологічну літературу по проблемі професіаналізації особистості ми прийшли до висновку, що серед вчених існують різні варіанти визначення поняття "вибору професії", однак всі вони містять думку, що професійне самовизначення являє собою вибір, здійснюваний у результаті аналізу внутрішніх ресурсів суб'єкта й співвіднесення їх з вимогами професії. Зміст визначення пояснює двобічність явищ вибору професії: з одного боку, той, хто вибирає (суб'єкт вибору), з іншого боку - те, що вибирають (об'єкт вибору). І суб'єкт, і об'єкт мають величезний вибір характеристик, чим пояснюється неоднозначність явища вибору професії. Повнота професійної спрямованості - це коло (розмаїтість) мотивів переваги професії. Вибірне відношення до професії найчастіше починається з виникнення приватних мотивів, пов'язаних з окремими сторонами змісту певної діяльності, або процесом тривалості, або з якими-небудь зовнішніми атрибутами професії. За певних умов значимими для людини можуть стати багато пов'язані із професією фактори: її творчі можливості, перспективи професійного росту, престиж професії, її суспільна значимість, матеріальні, гігієнічні й інші умови праці, його відповідність звичкам, особливостям характеру й т.п. Це свідчить про те, що професійна спрямованість ґрунтується на широкому колі потреб, інтересів, ідеалів, установок людини. Чим повніше професійна спрямованість, тим більше багатобічний зміст має для людини вибір даного виду діяльності, тим різнобічне задоволення, одержуване від реалізації даного наміру.

Виникнення вибірково-позитивного відношення до професії означає утворення системи "людина - професія", усередині якого починається взаємодія об'єкта й суб'єкта відносини. Поняття "відношення людини до професії" не може бути зведене до активності, що йде від суб'єкта. Дослідження професійної спрямованості, умов і рушійних сил її розвитку не може бути здійснене у відриві від системи впливів, що йдуть від іншої сторони відносини, тобто від професії. За певних умов взаємодії сторін даного відношення здобуває характер діалектичного протиріччя, що створює рушійні сили розвитку професійної спрямованості. Ідеальна модель відповідності між особистістю й працею повинна містити повний збіг об'єктивного змісту діяльності і її особистісного змісту.

Таким чином, психологічними механізмами професійної спрямованості особистості можуть виступати складна багаторівнева структура мотивів, цінностей, особистісних змістів і здатностей, що визначають професійно важливі якості.

Розділ 2. Вивчення професійної спрямованості та соціально-психологічних детермінант вибору професії співробітниками МНС

2.1 Програма та методи дослідження

Метою нашого дослідження є вивчення професійної спрямованості та соціально-психологічних детермінант вибору професії співробітниками МНС. В нашому дослідженні ми поставили перед собою наступні завдання:

1. Визначити соціально-психологічні детермінанти вибору професії працівниками МНС.

2. Дослідити особливості професійної мотивації працівників МНС.

3. Проаналізувати переважаючу спрямованість особистості працівників МНС

Для визначення соціально-психологічних детермінант вибору професії співробітниками МНС ми використовували анкету. Дослідження особливостей професійної мотивації співробітників ми провели за допомогою методики "професійна мотивація" і колірного тесту відносин.

Для виявлення домінуючої спрямованості особистості ми використовували методику "спрямованість особистості".

Наш вибір методологічного матеріалу обумовлюється тим, що раніше специфіка професійної спрямованості співробітників МНС не вивчалася і не були розроблені методи дослідження даного питання.

Дослідження проводилося на базі Університету цивільного захисту України (факультет післядипломної освіти) у період з 20-28 березня 2008 року. ... У якості піддослідних виступали співробітники МНС, які на момент дослідження проходили підготовку на факультеті післядипломної освіти Університету цивільного захисту України.

У дослідженні взяло участь 60 чоловік, віком 23-45 років.

Для визначення соціально-психологічних детермінант вибору професії співробітниками МНС ми використовували нами розроблену анкету, яка містить ряд питань про особистості випробуваного й про мотив вибору професії (Додаток 1.) І колірний тест відносин.

Таблиця 2.1

Соціально-психологічні детермінанти вибору професії (%)

Питання

1група

2 група

ц

с

Основний фактор, що вплинув на вибір професії:

А) продовження сімейної династії;

30

0

4,48533

0,01

Б) випадковий вибір;

0

25

4,05189

0,01

В) поради рідних та знайомих;

70

0

7,67034

0,01

Г) можливість отримання високої з/п;

0

10

2,49228

0,01

Д) наявність пільг;

0

12

2,73609

0,01

Е) бажання жити та працювати в конкретному регіоні;

0

40

5,29803

0,01

Ж) інші фактори;

0

3

1,34676

0,09

Анкета складається з 9 питань, які у свою чергу були розбиті на 8 загальних питання і 1 основної. Загальні питання спрямовані на отримання особистої інформації про випробовуваних (підлога, вік, сімейний стан, освіта, стаж роботи в МНС, відповідність рівня професійної підготовки займаної посади). Основне питання дає можливість визначити чинник який вплинув на вибір професії.

Нами були виявлені значимі відмінності за критерієм Фишера, які дали нам основу для розділення випробовуваних на окремі групи. В якості критерію по якому ми ділили випробовуваних на групи виступив чинник, який вплинув на вибір професії. Таким чином, в першу групу потрапили випробовувані, вибір професії яких мотивований, внутрішньоособовими мотивами т. н. внутреннемотивированые (продовження сімейної династії, ради рідних і знайомих), а у вторую-выбор професії яких, пов'язаний з впливом зовнішніх чинників т. н. внешнемотивированые (випадковий вибір, можливість отримання високої зарплати, наявність пільг, бажання жити і працювати в конкретному регіоні).

Колірний тест стосунків (КТС) дозволив нам виявити неусвідомлювані аспекти відношення досліджуваних до понять в області професійної діяльності, минувши при цьому спотворюючі, захисні механізми вербальної системи самосвідомості. Процедура проведення цього тіста полягала в тому, що випробовуваному пропонувалося підібрати з розкладених на білому фоні в довільному порядку кольорів Люшера (сірого, синього, зеленого, жовтого, червоного, фіолетового, коричневого і чорного) кольору для таких понять, як "система МНС", "кар'єрний ріст", "я сам", "я як професіонал через 10 років", "моє майбутнє в МНС". Потім усі запропоновані кольори випробовувані ранжирують в порядку переваги, починаючи з найкрасивішого, приємнішого для очей '' і закінчуючи ''самим негарним, неприємним ''.

Інтерпретація результатів грунтувалася, передусім, на зіставленні кольорів, що асоціюються з певними поняттями, з їх місцем (рангом) в розкладці кольорів по перевазі. Якщо з деякими поняттями асоціюються кольори, що займають перші місця в розкладці кольорів по перевазі, значить, випробовуваний відноситься до них позитивно, емоційно приймає їх. І навпаки, якщо з поняттям асоціюються кольори, що займають останні місця в розкладці по перевазі, значить, людина його емоційно відкидає.

Крім того, при обробці враховувалося трактування Люшером кожної позиції при розкладці кольорів по перевазі, а також значення кожної колірної асоціації, на основі чого було отримано уявлення про змістовну наповненість для випробовуваних кожного з понять.

При інтерпретації результатів ми враховували наступні значення рангових позицій колірних асоціацій відносно місця, займаного кольором в розкладці кольорів по перевазі :

1-е місце займає колір, що найбільш віддається перевага, означає основний спосіб дії людини; виражає засоби, які людина прагне використати для досягнення цілей;

2-е місце означає мету суб'єкта;

3-е і 4-е місця вказують на актуальний стан людини;

5-е і 6-е місця означають образ дії неактуальний нині;

7-е і 8-е місця відбивають те, які потреби людина в собі пригнічує, який образ дії він вважає для себе шкідливим.

Психологическая характеристика основных цветов, используемая нами при интерпретации полученных результатов:

1. Темно-синій означає потребу задоволеності і прихильності, спокій, урівноваженість, прагнення до гармонії.

2. Синьо-зелений виявляє потребу в самоствердженні, наполегливість, самовпевненість, упертість, прагнення до влади.

3. Оранжево-червоний трактується як потребу діяти і досягати успіху, домінувати, як збудливість, владність, сексуальність.

4. Ясно-жовтий означає потребу в надії і оптимізм, мінливість настроїв, надій, очікувань.

Чотири основні кольори (синій, зелений, червоний, жовтий) символізують основні психологічні потреби: в прихильності і задоволеності, самоствердженні, активності і успіху, надії на сприятливе майбутнє. Тому у разі, якщо ці кольори займають 6-8 позицій, це означає пригнічення описаних потреб. У нормі ці кольори повинні займати 1-5 позицій.
Психологічна характеристика додаткових кольорів, використовувана нами при інтерпретації результатів. Фиолетовый означает чувственность, эгоцентризм, стремление нравиться окружающим. Будучи расположенным на 1-2 позициях, выявляет некоторую несерьезность и безответственность.

1. Коричневий символізує тілесні потреби і відчуття фізичного стану організму. Якщо цей колір рухається до початку ряду, то мають місце фізичний дискомфорт або хвороба.

2. Чорний символізує відмову, повне зречення і неприйняття ситуації. У тих випадках, коли чорний стоїть на 1 - 4 місцях, спостерігається компенсуюча поведінка екстремального типу, протест проти існуючого стану речей.

3. Сірий означає емоційну неувімкнену, відгороджену, уникнення відповідальності і актуальність психологічного захисту.

Методика "Спрямованість особистості"

Спрямованість особистості - система спонукань, шо визначають вибірність діяльності й активність особистості в ній. По суті, категоріями спрямованості особистості дається відповідь на запитання, чому людина діяла так, а не інакше, іншими словами, яка мотивація її діяльності і поведінки. На знаннях мотиваційної структури особистості будується складна система мотивації людини в діяльності, що визначає її продуктивність.

Інструкція: На кожний пункт анкети можливі 3 відповіді, позначені буквами А, В, С. З відповідей на кожний пункт виберіть ту, що найкраще виражає вашу точку зору, що для вас найбільше цінна або більш за все відповідає до правди. Букву вашої відповіді (А, В або С) напишіть у бланку (зразок бланка приведений нижче) у дужках проти номера питання в стовпчику' "Більше усього". Потім із цих же відповідей виберіть ту, що менше за інші відповідає до вашої точки зору, найменш цінна для вас або менш за все відповідає до правди. Букву відповіді напишіть проти номера питання в стовпчику "Найменше". Для кожного питання використовують дві букви. Відповідь, що залишилася, не записують ніде. Над питаннями не думайте занадто довго: перший вибір звичайно буває найкращим. Час від часу контролюйте себе: чи правильно, ви записуєте відповіді - чи у ті стовпчики, чи у всіх дужках проставлені букви. Якщо виявлена помилка, виправте ЇЇ, але так, щоб виправлення було чітким.

СНВ: такі люди бажають симпатії і дружби, вони залежні від групи, не прагнуть досягти гарних результатів, відрізняються недостатньою автономністю, чекають піклування з боку інших, їх тепла, любові, пестощі, не мають агресивних тенденцій.

СНС. такі люди характеризуються як неприємні, агресивні, схильні до суперництва, догматики, сенситивно-жіночі, інтровертовані, недовірливі, ревниві, напружені, дратівливі, тривожні, із недостатнім. самоконтролем, незрілі, лабільні, консервативні, невпевнені.

СНЗ: такі люди самостійні і рішучі, вольові, завзяті, холодні і нетовариські, тверезі і інтровертовані, радикальні, не догматичні, без потреби в якійсь допомозі, агресивні, схидьні до суперництва, спокійні, розвинені, - включаючи інтелект.

Под мотивацией традиционно понимаются побуждения, вызывающие активность и определяющие ее направленность. Мотивация, обусловливая поведение и деятельность, оказывает влияние на профессиональное самоопределение, на удовлетворенность человека своим трудом. Профессиональная мотивация - это действие конкретных побуждений, которые обусловливают выбор профессии и продолжительное выполнение обязанностей, связанных с этой профессией. Профессиональная мотивация формируется под влиянием факторов окружающей действительности, работы по профессиональной ориентации.

Профессиональная ориентация динамична, изменчива и представляет собой непрерывный процесс, протекающий под постоянным воздействием объективных и субъективных факторов. Структуру профессиональных мотивов можно выявлять на разных этапах становления (развития) профессионала: на этапе выбора профессии или специальности (взвешиваются все плюсы и минусы предлагаемой работы); в процессе работы по избранной специальности; при смене рабочего места (переход с одной работы на другую).

Общепризнано, что от выраженности профессиональных мотивов зависит эффективность деятельности.

Цель методики изучение мотивов профессиональной деятельности с помощью опросника на выявление ведущих мотивов профессиональной деятельности который состоит из 20 вопросов. Инструкция: "Предлагаемый опросник состоит из ряда утверждений, каж-дое из которых имеет три различных окончания. Необходимо из трех вариантов окончания выбрать наиболее верный. Далее в бланке ответов следует отыскать соответствующий ответ и отметить его, обведя кружком. Будьте внимательны: для каждого утверждения должен быть выбран и помечен только один ответ. Отвечая на вопросы, не стремитесь произвести заведомо приятное впечатление. Нам важен не конкретный ответ, а суммарный балл по серии вопросов".

Методика предназначена для изучения мотивов профессиональной деятельности. Среди них условно выделены четыре основные группы:

1 - мотивы собственного труда,

2 - мотивы социальной значимости труда,

3 - мотивы самоутверждения в труде,

4 - мотивы профессионального мастерства.

2.2 Професійна мотивація співробітників МНС

Для дослідження неусвідомлюваних емоційних стосунків до важливих понять в області професійної діяльності використаний Колірний Тест Стосунків (ЦТО). Випробовуваним пропонувалося оцінити наступні поняття: "система МНС", "кар'єрний ріст", "я сам", "я як професіонал через 10 років", "моє майбутнє в МНС" за допомогою різних кольорів класичного набору методики М. Люшера. Узагальнені результати выборав кольорів для оцінювання понять представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Вибір основних кольорів для оцінки поняття досліджуваних (%)

Поняття

1 група

2 група

ц

С

"система МНС"

77

87

1,01781

___

"кар'єрный ріст"

73

77

0,3564

___

"я - сам"

87

70

1,63314

___

"я як професіонал через 10 років"

70

70

0

___

"моє майбутнє в МНС"

53

50

0,2322

___

Поняття "Система МНС" 77% випробовуваних першої групи і 87% випробовуваних другої групи оцінили основними кольорами. Дані представлені в таблиці 2.3 У виборі випробовуваних обох груп переважає червоний колір, що свідчить про наявність у випробовуваних потребі діяти і досягати успіху в професійній діяльності, домінувати. Вказує на наявність потреби в самореалізації в діяльності, на наявність високої мотивації досягнення, потреба у володінні матеріальними благами і насиченим життєвим досвідом. Випробовувані намагаються переслідувати поставлені перед собою цілі і не відхиляються від наміченого шляху.


Подобные документы

  • Виявлення особливостей структури й формування спрямованості особистості старшокласника, його життєвих орієнтацій та мотивів. Соціально–психологічні настановлення особистості старшокласників. Методика О.Ф. Потьомкіної на визначення мотиваційної сфери.

    курсовая работа [86,4 K], добавлен 29.04.2014

  • Поняття спрямованості особистості, її вивчення у вітчизняній та зарубіжній психології. Сучасні теорії, що лежать в її основі. Дослідження педагогичної спрямованості, взаємозв’язок спрямованості особистості студента з його професійною ідентичністю.

    курсовая работа [302,3 K], добавлен 13.11.2011

  • Психологічні питання цивільно-правового регулювання у сфері економіки. Дотримання соціально-психологічного принципу - добросовісності партнерів. Стратегія поведінки суду у конфліктних ситуаціях. Справедливість судового рішення. Професійна мораль судді.

    контрольная работа [35,5 K], добавлен 05.12.2009

  • Загальна характеристика ранньої юності. Учбово-професійна діяльність як провідна у старшому шкільному віці. Профорієнтація у сучасній школі. Психологічні особливості вибору майбутньої професії школярів та вивчення впливу різних факторів на цей вибір.

    курсовая работа [103,0 K], добавлен 12.11.2014

  • Теоретико-методологічна основа вивчення мотиваційної спрямованості особистості. Концептуальні засади мотиваційної сфери людини. Мотивація та діагностика вибору професії: вікові етапи професійного самовизначення та фактори, які на нього впливають.

    реферат [29,2 K], добавлен 06.04.2009

  • Аналіз проблеми спрямованості особистості у філософської, психологічної та педагогічної літератури. Формування відповідних компонентів професійної спрямованості майбутніх психологів. Методики діагностування типу спрямованості особистості студентів.

    автореферат [61,0 K], добавлен 19.04.2013

  • Проблеми суїциду в соціально-психологічних концепціях особистості. Роль соціальної напруженості та екстремальної ситуації в генезисі самогубства. Соціально-психологічні детермінанти, причини, особливості та ознаки суїцидальної поведінки неповнолітніх.

    курсовая работа [46,3 K], добавлен 13.10.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.