Сприймання і розуміння емоційних станів людини як фактор соціалізації дошкільника

Важливу інформацію містять графічні особливості зображення окремих фігур: вони свідчать про емоційне ставлення до того, чи іншого члена сім'ї, про те, як дитина його сприймає. Для цього слід звернути увагу на кількість деталей у зображуваній фігурі (голова, волосся, очі, вії і т. ін.), декорування (деталі одягу, прикраси), кількість використаних кольорів. Тобто, чим старанніше дитина промальовує фігуру,тим краще її емоційне ставлення до цієї особи.

Аналізуючи малюнки дітей, всі малюнки можна розділити на три групи: 1) ті, на яких зображена повна сім'я (40%); 2) ті, на яких зображена не повна сім'я (30%); 3) ті, на яких збільшений кількісний склад сім'ї (30%). Зокрема, було виявлено 22 малюнки з зображенням повної родини, 16 - не повної та 16 із збільшеним складом сім'ї (рис.2.6.)

Рис. 2.2.6. Характеристика сім'ї за малюнками дітей

40% дітей експериментальної групи намалювали повний склад своєї родини. Це може свідчити про благополуччя в середині сім'ї, або ж про прагнення до нього. Наприклад, якщо дитина намалювала повний склад сім'ї, а насправді вона живе без тата, то це може бути результатом мрій про благополучну дружну родину.

30% дошкільників зобразили не повний склад сім'ї (в тому числі й без зображення себе), збільшений склад родини - також 30%. Це свідчить про несприятливі умови розвитку дитини вдома, недостатній рівень спілкування, конфліктні відносини з членами родини.

Наведемо декілька прикладів аналізу малюнків:

Ш Вероніка Б.: «На малюнку мама і тато». Дитина не зобразила себе, що свідчить про наявність відчуття відкинутості, неприйняття іншими. Варто зазначити, що батько не живе з родиною, а дівчинка намалювала його тому, що їй не вистачає спілкування з татом. Також слід звернути увагу на те,що дівчинка сприймає її як агресивного члена сім'ї, «каральну інстанцію».

Ш Аделіна П.: «Я намалювала папу, маму і себе. Ми гуляємо в парку. Ми щасливі». Дитина намалювала сім'ю у повному складі, що свідчить про благополуччя у відносинах сім'ї. Зображено велику кількість деталей фігур,зокрема, яскраво виражені очі, волосся, одяг; використання різних кольорів - свідчить про добрі емоційні стосунки в сім'ї. Розміри фігури відповідають такому ж співвідношенню в реальності, що свідчить про нормальний розвиток дитини.

Ш Маша Н.: «Я намалювала маму, папу,себе і знайомого. Ми були в кафе й ідемо разом додому». Збільшення складу сім'ї, як правило, буває пов'язано з незадоволеною психічною потребою у достатній кількості близьких людей. Також це може свідчити про не інтегрованість сім'ї, пошук людини, здатної задовольнити потребу дитини у близьких емоційних контактах. Співвідношення довжини намальованих фігур явно не збігається з реальними - дитина таких же розмірів, як і дорослі. Це пояснюється тим, що для дитини розмір фігури виступає засобом за допомогою якого вона виражає свою силу, перевагу, значущість. Зображення надто маленьких фігур буває пов'язане з тривожністю, почуттям небезпеки, незахищеності.

Ш Артем П.: «Я намалював себе і папу». Запитання «А де ж мама?» - «А я маму не люблю, я папу люблю, бо він дає гратися побілкою ». Діти зменшують склад сім'ї не малюючи тих членів, які для них емоційно непривабливі, тобто з якими склалися конфліктні стосунки. Таким чином, дитина уникає негативних емоцій, пов'язаних з ними. На малюнку фігури розташовані близько одна від одної, що свідчить про їхню об'єднаність. В той же час фігури мають схематичний характер, що свідчить про негативне ставлення до зображуваного. До того ж вирази обличчя сумні, що є свідченням про не досить гарні взаємовідносини.

Аналізуючи малюнки дій ми простежили наступну тенденцію, діти які належать до І та ІІ статусної групи намалювали благополучні повні родини, при цьому на обличчях їх мам і тат емоції відповідали сюжету малюнка та уявній ситуації,що вони описують. Це є свідченням того, що діти розуміють базові емоції не лише за описом ситуації, а й за експресивним виразом обличчя.

Вихованці, що складають ІІІ та ІV статусні групи зображали зазвичай персонажів з експресивним виразом обличчя, який не відповідав описовій ситуації - коментарям дитини до малюнка. Це є ознакою того, що діти не недостатньому рівні засвоїли емоційні еталони.

У сім'ї дитина отримує перші уявлення про себе та інших людей, розвиває необхідні для життя соціальні почуття та емоції, навички спілкування і спільної діяльності. Саме в оточенні найближчих людей створюються передумови для взаємопроникнення світу дітей і світу дорослих, що є важливим чинником соціалізації особистості.

Те, які відносини складаються у сім'ї має вплив на емоційний розвиток дошкільника. У повній чи не повній родині виховується дитина має велике значення тому, що мати й батько мають різний вплив на особистість і якщо не вистачає спілкування з ними, то це обов'язково позначиться на психічному розвитку дитини, процесу входження її у дорослий світ.

Висновок до другого розділу

У другому розділі ми визначили психодіагностичний інструментарій для дослідження рівня сприймання і розуміння емоційних станів людини дошкільником та вплив даного процесу на фактор соціалізації особистості.

У ході дослідження нами виявлено, що діти по різному сприймають та розуміють емоційні стани. Динаміка розуміння базових емоцій за експресивним вираженням є значно нижчою, порівняно з динамікою розуміння базових емоцій за описом ситуації. Ми з'ясували, що це пов'язано з недостатнім рівнем засвоєння емоційних еталонів: прояви емоцій, виразність їх експресивного компонента, частота емоцій та їх діапазон, уміння регулювати власні переживання значною мірою залежать від досвіду спілкування дитини з дорослим, від організації різноманітної емоційно насиченої діяльності дітей.

Визначаючи критерії емоційного відношення дитини до себе й оточуючих людей, нами виділено три рівні - високий, середній та низький, за кожним з них визначено показники, що дають змогу простежити наступну тенденцію: «заселяючи будиночки» виявлено дві сфери соціальних взаємин, а саме «дитина-однолітки», «дитина-дорослі», а процес соціалізації здійснюється саме через такі зв'язки.

При дослідженні соціальних взаємин сфери «дитина-однолітки», ми виявили, що значущу роль відіграють емоції, які виступають засобом комунікації. До статусної групи лідери та прийняті ввійшли ті особи, які вміло визначали базові емоції, як за описом ситуації так і за експресивним вираженням, вони є лідерами або прийнятими, що одночасно посилює рівень їхньої взаємодії з ровесниками, а діти, які непопулярні у колективі (є неприйнятими чи навіть ізольованими), мають значно меншу взаємодію з однолітками, а значить мінімальну можливість встановлювати комунікативні зв'язки та розвивати емоційну сферу.

Підтвердили, що високий статус та активна роль у колективі - це підґрунтя для формування у дітей позитивних якостей, почуття впевненості у собі, спільності з колективом, прихильності до групи, є одним із засобів розвитку самостійності, ініціативності, а низький - це такий відбиток на особистість дитини, що і за нових умов вона своєю поведінкою може викликати негативне ставлення товаришів.

У ході дослідження соціальної сфери «дитина - дорослі» ми вияснили, що лише у взаємодії з дорослим здійснюється соціалізація емоцій, засвоюються певні еталони, норми, правила прояву емоцій, обумовлені рівнем культурного розвитку суспільства. Без емоційного контакту, побудованого на довірі та прихильності, неможлива істинна передача культурних цінностей, що є важливим компонентом соціалізації дитини дошкільного віку. Це також підтвердили результати проективної методики «Малюнок сім'ї».

Виявивши, що рівень сформованості показників емоційної компетентності є досить різним і деяким дітям потрібна допомога у підвищенні даних показників, ми намітили шляхи корекції та профілактики цієї проблеми.

Розділ 3. Психолого-педагогічні програма формування та корекції психоемоційної сфери старших дошкільників

3.1 Методика, хід і процедура формувального експерименту

Формувальний експеримент проводився упродовж 2012-2013 навчального року на базі дошкільного навчального закладу №77 «Джерельце». У ньому взяли участь 54 дитини старшого дошкільного віку. Його метою була корекція та формування складових психоемоційної сфери дошкільників. У рамках програми корекції та профілактики робота здійснювалась за такими напрямками:

1) просвітницько-консультативна робота в колективі педагогів;

2) індивідуальна та групова консультативно-просвітницька робота з батьками;

3) робота з дітьми з метою надання їм психолого-педагогічної допомоги за визначеною проблемою.

Кожен з даних напрямків важливий, складає єдине ціле і програма ефективна лише при комплексному використанні.

Завдання роботи з педагогами:

1. Роз'яснення понять «емоційний стан», «емоційна компетентність», «міжособистісні взаємини», «соціалізація».

2. Пояснення причин та проявів не засвоєння емоційних еталонів, що призводять до проблем у встановленні міжособистісних взаємин.

3. Усвідомлення та формування власного стилю педагогічного спілкування з дітьми.

4. Ознайомлення з основними засадами програми.

Завдання роботи з батьками було:

1. Роз'яснення понять «емоційний стан», «емоційна компетентність», «міжособистісні взаємини», «соціалізація».

2. Пояснення причин та проявів не засвоєння емоційних еталонів, що призводять до проблем у встановленні міжособистісних взаємин.

3. Навчання правил самоконтролю та реагування на поведінку дітей.

4. Формування навичок релаксації та зняття негативного емоційного напруження.

5. Реалізація успішної виховної моделі.

6. Усвідомлення своєї значущості у формуванні особистості дитини.

Завдання роботи з дітьми було:

1. Розширити знання дітей про прояв основних емоцій.

2. Вчити усвідомлювати свої емоції, адекватно їх виражати та розуміти емоційний стан іншої людини.

3. Розвивати емпатію як здатність до співчуття іншим людям.

4. Вчити розпізнавати різницю між почуттями та вчинками і спонукати до осмислення своїх та чужих вчинків.

5. Виховувати бажання до співробітництва, враховувати і поважати інтереси інших, вміння знаходити спільні рішення в конфліктних ситуаціях.

6. Розвивати адекватну самооцінку, почуття «Я» та «Ми», доброзичливе відношення до оточуючих.

7. Сприяти повноцінному розвитку особистості дитини через самовиявлення і творчість.

Охарактеризуємо детально кожен із напрямів роботи.

Відомо, що дитинство - унікальний період в житті людини, у процесі якого здійснюється розвиток особистості. Із дитинства дитина виносить те, що зберігається потім усе життя.

На певному відрізку «дороги дошкільного дитинства» малюк вступає в дитячий садок. Ця подія несе значні зміни в його житті. Тепер його оточують нові люди, дорослі і діти, яких він раніше не знав. З цього моменту важливою людиною в житті дитини стає вихователь.

Вихователь -- людина, яка кожен день поряд, вчить, виховує, грає, розповідає, відіграє у житті дитини важливу роль. Якщо вихователь є авторитетною особою для дошкільника,то все, що він робить стає для дитини прикладом для наслідування.

Для вихователів була проведена консультація на тему «Уявлення про фундаментальні емоції, як складова емоційної культури дошкільника» (додаток В). Під час цієї консультації були розглянуті питання генезису сприймання і розуміння дитиною дошкільного віку емоційних станів іншої людини, а також визначено вплив культури на емоційну сферу людини. В ході консультації ми довели до відома вихователів статистику та результати констатувального експерименту, акцентували увагу на високий показник низького рівня сприймання та розуміння емоцій. Запропонували ознайомитись з нашою програмою.

Крім консультації протягом всього експерименту ми проводили збори та семінари на теми : «Суб'єктивні та об'єктивні чинники дитячих емоцій», «Емоційні розлади в дитячому віці та їх корекція» (додаток Г); «круглий стіл» та тему «Як навчити дитину емпатії та співчуттю?», а також надавали індивідуальні консультації з хвилюючих вихователів питань, обмінювалися досвідом з даного питання.

Робота з батьками заключалася у проведенні консультацій (індивідуальних та колективних), виступах на батьківських зборах, проведенні батьківських вечорів, анкетуванні, наданні пам'ятних порад.

Індивідуальні консультації відбувалися за схемою «запитання-відповідь». Наприклад, нам були задані такі запитання: «Що таке емоційна інтелігентність?», «Як вливає телебачення на формування емоційної культури?», «Як допомогти дитині у засвоєнні емоційних еталонів?», «Чи існують чіткі ознаки сформованості емоційної культури дитини?», «Як впиває процес оволодіння емоційними нормами на фактор соціалізації дитини?», тощо. На всі хвилюючі запитання ми намагалися давати вичерпну та зрозумілу відповідь, яка могла допомогти батькам.

Загальні (колективні) консультації мали просвітницьку спрямованість щодо питання сформованості емоційної компетентності, як фактора соціалізації дошкільника. Вони були тими ж, що і для вихователів: «Суб'єктивні та об'єктивні чинники дитячих емоцій», «Емоційні розлади в дитячому віці та їх корекція» (додаток В - Г), а також консультації «Вплив телебачення на емоції та поведінку дитини» (додаток Ґ), «Як дорослі можуть сприяти емоційному розвитку дітей?», «Особливості формування емоційної культури дітей під впливом сімейного середовища»

На них ми порушували проблему сформованості емоційної компетентності як таку, що реальна і вже має місце у житті дошкільника. Пояснювалося, чим загрожує несформованість компонентів емоційної сфери у подальшому житті. Розглядали такі поняття як «статус», «емпатія» тощо. Визначалася особливість емоційних проявів у дошкільному віці. Розкривалися прояви та причини просоціальної поведінки, бажання спілкуватись, виконувати певні дії разом. Ми звернули увагу на виховання дитини у сім'ї (порушення емоційного контакту між батьками і дітьми, надмірну батьківську толерантність до агресивної поведінки дітей, прояви агресивності у взаєминах батьків між собою, щодо дітей та інших людей, стилі батьківського виховання, фізичні покарання дітей тощо).

Був проведений, як і з вихователями, круглий стіл та тему «Як навчити дитину емпатії та співчуттю?». На початку ми визначилися із соціально прийнятим визначенням таких понять як «емпатія» і «співчуття», щоб кожен з присутніх розумів, про що конкретно йде мова за нашим «круглим столом». Надалі усі присутні ділилися своїм досвідом виховання дітей та самовихованням з порушеного питання, приводили приклади ситуацій на варіанти дій у ній з аналізом можливих результатів. Усі ми разом включилися в роботу і «круглий стіл» вийшов дуже цікавим, змістовним та корисним.

Детально ми зупинилися і на питанні «Чи слід дивитися дошкільникам телевізор та грати в комп'ютерні ігри?». Питання було дискусійним і хвилювало усіх батьків, бо всі вони включилися в обговорення даного питання. Одні батьки наводили приклади позитивного у спілкуванні дитини з комп'ютером та телевізором. Інші батьки навпаки заперечували будь-який позитивний вплив цього спілкування, крім деяких комп'ютерних ігор (розвиваючих). Під кінець обговорення цього питання ми дійшли загальної згоди, результатом якої став стенд «Дошкільник та «блакитний екран». На ньому розглядався двосторонній вплив «блакитного екрану» на розвиток та формування в дітей позитивних і негативних рис особистості.

Саме в дошкільному віці виникає перший схематичний обрис цілісного дитячого світогляду, образ світу та себе в ньому. Дитина не може жити у безладі, вона намагається пізнати навколишній світ та свої зв'язки з ним, упорядкувати, пояснити, наповнити змістом життя та діяльність людей, перевірити на власному досвіді здобуту інформацію, прагне дізнатися, для чого живуть на Землі люди; познайомитися з умовами життя та його основними законами -- природними, предметними, соціальними, ш належить навчитися існувати відповідно до цих законів, а не всупереч їм, відкривати для себе та інших людей власні можливості, знаходити своє домірне місце у складному та суперечливому широкому світі, почуватися в ньому щасливою.

Зокрема Базова програма [5] вказує на необхідність формування у дошкільнят соціальної зрілості, пов'язаної з умінням спілкуватися з дорослими та однолітками, ініціювати контакти, налагоджувати спільну взаємодію, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим людям, мобілізовуватися на долання труднощів, виявляти відповідальність, виробляти самооцінки судження, поважати себе та інших; та емоційної зрілості, яка виявляється у певній емоційній стійкості дитини, здатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватися в настроях та станах людей, що навколо, брати їх до уваги, контролювати та регулювати свою емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів.

У роботі з дітьми ми поставили собі за мету навчити дошкільнят розпізнавати різні емоційні стани людини, розуміти їх та їхню причину, усвідомленню можливості кожного при різних життєвих обставинах, розумінню «добрих» емоцій, які допомагають у житті, роблячи його кращим, та «негативних» -- тих, які погіршують життя, бо завдають шкоди. Також важливим завданням було пояснити дітям як треба звільнятися від негативних почуттів, (а вони бувають у кожного), щоб вони не заподіяли шкоду ні своєму носієві, ні тим, хто навколо.

Робота з дошкільниками проводилась упродовж дня у вільний від занять час.

Програма корекції та формування складових психоемоційної сфери старших дошкільників має на меті: розвинути емоційний світ дитини; виховати культуру спілкування; навчити взаємодіяти з оточуючими. Реалізується у три етапи відповідно до завдань:

Ш І етап, підготовчий,тривав упродовж - вересень, жовтень, листопад - його мета:розширювати знання дітей про прояви основних емоцій (радість, смуток, гнів, подив, інтерес, сором); вчити усвідомлювати свої емоції, адекватно їх виражати та розуміти емоційний стан іншої людини.

Таблиця 3.1.1. Зміст роботи на першому етапі формувального експерименту

№ п/п	Тематика	Форми роботи
1.	Прояви основних емоцій. Емоції та вчинки. Розпізнавання емоційних станів	Бесіда, ігри, читання літературних творів, вправи.
2.	Емоційно-ціннісне ставлення до себе. Емоції та настрій.	Бесіда, ігри, вправи, малювання.

Ш II етап, розвиваючий - грудень, січень, лютий - мета: розвивати емпатію як здатність до співчуття іншим людям, навчити дітей розпізнавати різницю між почуттями та вчинками та спонукати до осмислення своїх та чужих вчинків.

Таблиця 3.1.2. Зміст роботи на другому етапі формувального експерименту

№ п/п	Тематика	Форми роботи
1.	Поняття про емпатію, емпатійне слухання.	Вправи, бесіди, ігри.
2.	Тренінг позитивних емоцій, саморегуляції настрою, релаксації.	Ігри, вправи, колективна творчість, етюди
3.	Види спілкування. Зв'язок емоцій і спілкування	Бесіди, ігри, вправи, етюди, читання художніх творів.

Таблиця 3.1.3. Зміст роботи на третьому етапі формувального експерименту

№ п/п	Тематика	Форми роботи
1.	Конструктивні форми поведінки.	Бесіда, ігри, вправи.
2.	Розбір проблемних ситуацій. Вибір оптимального варіанту поведінки у конфліктних ситуаціях.	Обговорення та розігрування проблемних ситуацій.
3.	Форми спілкування та позитивні емоції у колективній діяльності. Методи саморегуляції та само релаксації.	Творчі вправи, ігри, малювання, колективна діяльність.
4.	Ігрова корекція негативних проявів поведінки та нейтралізація негативної емоційної енергії.	Ігри та вправи за бажанням дітей, колективна діяльність, малювання
5.	Перенесення набутих морально-етичних уявлень, знань і вмінь у реальні життєві соціальні стосунки дітей	Бесіда, ігри, вправи, розігрування ситуацій із реального життя, колективна діяльність

Ш III етап, заключний - березень, квітень, травень - мета: виховувати бажання до співробітництва. Враховувати та поважати інтереси інших, вміння знаходити спільне рішення у конфліктних ситуаціях; розвивати адекватну самооцінку, почуття «я» та «ми», доброзичливе відношення до оточуючих. Сприяти повноцінному розвитку особистості дитини через самовиявлення і творчість.

Розглянемо структуру занять відповідно до етапів роботи:

Заняття першого етапу:

І частина - вправи та ігри на діагностику емоційних станів, рівень соціальної адаптованості; розвиток самопізнання, самооцінки та самовиховання.

ІІ частина - вправи, етюди, ігри, читання літературних творів, бесіди спрямовані на розвиток сприйняття, розвиток емоційної компетенції.

ІІІ частина - рухливі ігри, вправи, етюди на вираження емоційних станів.

ІV частина - ігри та етюди на релаксацію, колективна творчість (закріплення позитивних емоцій у колективному спілкуванні)

Заняття другого етапу:

І частина - вправи на розвиток групової взаємодії, формування гуманних міжособистісних відносин.

ІІ частина - читання, бесіди, розбір та рольове розігрування ситуацій на розвиток комунікабельності, соціальної компетенції, навчання прийомів розв'язування конфліктів, формування морально - етичних уявлень та позитивних зразків спілкування.

ІІІ частина - рухливі і колективні ігри та вправи на закріплення позитивних емоцій у спілкування, залучення у ситуації емоційної взаємопідтримки, обмін емпатіями.

ІV частина - вправи на розвиток навичок саморегуляції.

Заняття третього етапу:

І частина - ігри та вправи на закріплення групової взаємодії та навичок культурної поведінки.

ІІ частина - етюди, ігри, вправи на закріплення навичок доброзичливого спілкування та вправляння у позитивних емоціях в процесі міжособистісних взаємовідносин.

ІІІ частина - розігрування ситуацій та літературних творів.

ІV частина - вправи та ігри на закріплення навичок самоконтролю.

Основні напрями і форми роботи, що були використані нами у програмі:

I. Вправи та ігри на розвиток емоційної сфери, невербальних і вербальних засобів вираження емоцій.

II. Навчання доброзичливому спілкуванню через аналіз різних моделей поведінки.

III. Інтерактивні вправи та ігри на вдосконалення навичок спілкування, колективна дитяча творча діяльність (ігрова, зображувальна, інтелектуальна) з метою виявлення та розвитку оптимістичної «Я» - концепції кожної дитини та розвитку уміння працювати у групі з іншими, урахування їх інтересів.

IV. Ігри та вправи на розвиток співчуття та співпереживання

V. Музичні ігри та вправи на розвиток навичок саморегуляції.

VI. Колективні ігри на формування вміння керувати своїм емоційним станом, підпорядковувати свою поведінку суспільним правилам, враховувати інтереси однолітків.

При впровадженні програми ми керувалися наступними принципами:

ь Принцип творчої активності залучення дітей у різноманітні ігрові вправи, створення умов для самовиявлення кожної дитини.

ь Принцип партнерського спілкування - визнання поглядів та інтересів однолітків.

ь Принцип об'єктивізації поведінки - пе6рведення поведінки з імпульсивного на свідомий рівень.

ь Принцип дослідницької позиції - створення ситуацій для самостійного пошуку припустимих рішень

Ігри та вправи за програмою можна умовно поділити за наступними напрямами (додаток Д):

v Ігри та вправи на розвиток емоційної сфери дитини: вправа «Три склянки», «Зображення емоцій», «Вгадай емоцію», «На що схожа емоція», «Подивимось один на одного», «Тигр на полюванні», «Скажи, як я», «Чарівний обруч», «Кошенята», «Будівельники», «Підбери риси до обличчя», «Вгадай настрій по голосу», «На що схожий настрій», «Тренуємо емоції», «Живі картинки», «Продовж речення», «Угадай, з якої казки герой», «Зобрази на обличчі».

v Вправи та ігри на розвиток емпатії: вправа «Що ти зробиш, якщо побачиш…», «Як ти вдієш?», «Що трапилось з героєм?»; ігри «З'єднувальна нитка», «Як вчинити?», «Іграшка».

v Ігри на розвиток комунікативних здібностей: «Клубочок», «Вітер дме на…», «Таємниця», «Казка по колу», «Сніжний ком», «Художник слова», «Семибарвна квітка», «Компліменти», «Опиши друга».

v Ігри на невербальну та безпредметну взаємодію: «Життя у лісі», «Мурахи», «Добрі ельфи», «Театр тіней», «Іграшки оживають», «Де ми були, ми не скажемо, а що робили - покажемо», «Дзеркало», «Тінь», «Розмова крізь скло», «Радіо», «Уперте дзеркало».

v Ігри, спрямовані на розвиток чуття колективізму, уміння діяти спільно з іншими: «Будуємо цифри», «Психологічне ліплення», «Казка навпаки», «Зберіться разом», «Плутанина», «Новосілля», «Долоня в долоню».

v Вправи та ігри етюди, спрямовані на зняття емоційної та фізичної напруги: ігри «Клейовий дощик», «Один,два, три - замри», «Кухарчики», «Качка, качка, гуска», «Доторкнися до…», «Дзеркало», «Рибалка і рибки», «Піжмурки».

v Етюди на вираження основних емоцій: «Роздум», «Чунга - чанга», «Цікавий», «Момент розпачу», «»Квітка», «З насіння в дерево», «Люблячі батьки», «Упертий хлопчик».

v Ігри та вправи на розвиток навичок саморегуляції і самоконтролю: «Дихай та думай красиво», «Опануй себе», «Скинь втому», «Сонячний зайчик».

v Малюнкові завдання: «Малюємо настрій музики», «Малюємо себе», «Мої друзі», «Смішний малюнок», «Малюємо казку», «Наш будинок».

Розглянемо кожний з етапів роботи детальніше.

На підготовчому етапі проведено ряд занять, що включають різні форми роботи. Далі наводимо приклад плану - конспекту одного з занять, яке ми проводили з дітьми.

Заняття 1

Мета: Знайомство з проявами основних емоцій, обґрунтування переваг доброго настрою і хороших вчинків, формування позитивної самооцінки.

1. Бесіда про настрій. Вправа «Три склянки»

Вихователь бере три склянки з водою

- Діти, у людей буває різний настрій. Коли людина почуває себе добре, вона усім задоволена і всіх любить. У цей час її настрій схожий на чисту воду (показує першу склянку з чистою водою). Коли до людини приходять чудові ідеї, то думки стають схожими на салют: вони сяють і переливаються, як вода в іншій склянці (кидає в другу склянку блискітки й паличкою їх розмішує).

- Але буває, що думки людини сумні та неприємні. Тоді думки схожі на брудну воду (кидає шматок глини в третю склянку).

- Чи був у вас сумний настрій? Коли?

- Як він змінюється?

- Що потрібно робити, щоб все лихе минуло?(відповіді дітей)

Вихователь

- Я відкрию, діти, вам “Секрет - правило ”, що допомагає виправити поганий настрій : подумай про хороше й все буде добре!

- То пригадайте, діти, зараз щось гарне.

- Ось і будемо вчитися сьогодні бути веселими і дарувати настрій іншим.

- Девізом нашого заняття є слова мудрої людини:

“Смійся - і з тобою разом буде сміятися увесь світ. Плач - і ти будеш плакати наодинці ”

(Елла Уілер Уілконс)

- То з яким настроєм ви почнете заняття, діти?

- Покажіть. (Діти показують мімікою)

2. Вправа «Вгадай емоцію» вихователь на столі картинкою вниз викладає схематичні зображення емоцій. Діти по черзі беруть картки, не показуючи іншим. Завдання дитини - за схемою вгадати емоцію та за допомогою міміки, пантоміміки та голосових інтонацій показати іншим так, щоб вони здогадалися.

3. Вправа «Зображення емоції». Вихователь показує дітям картинки - маски з зображенням емоцій: радість, сум подив, злість, страх, сором, цікавість. Завдання дітей - визначити, яке почуття виражає маска. Після чого вихователь пропонує зобразити кожну з цих емоцій.

4. Гра «Чарівний обруч» Дорослий пропонує дітям стати в коло, в центрі якого стоїть обруч. Вихователь пояснює, що цей обруч чарівний і кожен, хто стане в нього перетворюється на … (веселого цуцика, злу пантеру, сумного сумного зайчика, здивовану кізочку). Діти під музику виконують ролі.

5. «Екскурс у казку» (згадати героїв казок у різних емоційних станах: веселий Буратіно, сумний П'єро, злий Карабас - Барабас)

6. Малювання «Намалюй себе» дитині пропонується кольоровими олівцями намалювати себе зараз і себе в минулому. Обговорити деталі малюнка, у чому різниця. Запитати дитину, що їй подобається, а що ні у малюнку. Дана вправа спрямована на усвідомлення себе як особистості, індивідуальності. Це корисно для визначення того, що змінилося в дитині у порівнянні з минулим і що ще хотілося б змінити.

Підготовчий етап передбачає використання основних напрямів і форм роботи передбачених програмою, які ми скомпонували у заняття. Даним етапом передбачено проведення наступних занять:

Таблиця 3.1.4. План роботи на підготовчому етапі формувального експерименту

Мета	Зміст роботи
Заняття 2. Мета: вправляння у вираженні проявів	1. Вправа «Привітаймось», «На що схожий мій настрій» 2. Обговорення картинок та розігрування ситуацій за ними (картинки із зображенням конфліктних ситуацій) 3. Гра «Семибарвна квітка»(аналіз бажань дітей)
Заняття 3	1. Вправа «Як ти почуваєшся сьогодні»(визначення свого емоційного стану та інших) 2. Вправа «Що переживає герой» 3. Малювання. Зобрази сумне дерево, веселу мишку, цікаву ворону, соромливе сонечко, розгнівану хмаринку. 4. Гра «качка, качка, гусак».
Заняття 4	1. Вправа «Я сьогодні…» 2. Вправа «Визнач настрій казкового героя», «Відгадай емоцію» 3. Гра «Що було б якби» 4. Малювання. «Я іду в дитячий садок»
Заняття 5	1. Вправа «Подаруй ласкавинку» 2. Бесіда «Чарівні засоби розуміння» 3. Гра «Семибарвна квітка» 4. Гра «Мікрофон»
Заняття 6	1. Вправа «якого кольору мій настрій, на що він схожий сьогодні» 2. Гра «Впізнай, хто тебе позвав» 3. Вправа «Стряхнемо втому» 4. Колективне складання казки. 5. Колективне малювання «Наш дитячий садок»

Розвиваючий (другий) етап роботи з дітьми передбачає розвиток емоцій, створення умов для отримання якомога більшої кількості емоційно позитивних переживань в колективних іграх, спілкуванні, творчості. Навчаючи дитину регулювати свою поведінку під впливом емоцій, знаходити оптимальний вихід із конфліктних ситуацій,ми прагнули досягнути того, щоб дошкільник отримував задоволення від процесу спілкування із ровесниками та дорослими. Позитивні навички спілкування стають звичкою, підвищуючи віру вихованця у свої сили, виховується впевненість в собі, а значить статусна позиція в колективі. Емоційний тонус активізує всі види діяльності і завдяки йому всі життєві процеси, включаючи розумову діяльність, повинні підтримуватися на оптимальному рівні.

Ігри та вправи за програмою можна проводити у будь-які режимні моменти перебування дитини у дошкільному закладі, а заняття визначено наступним чином :

Заняття 7

Мета. Сприяти повноцінному розвитку особистості через самовираження, усвідомлення себе і своїх емоцій в колективі ровесників, урахування інтересів групи, розвиток чуття «Ми», вчити знаходити конструктивне рішення у конфліктній ситуації, виховувати добродити ставлення до оточуючих.

1. Вправа «На що схожий настрій», «Моє ім'я».

2. Розігрування ситуацій на розвиток емпатії (хлопчик загубив м'яч і плаче, мама прийшла втомлена з роботи та ін..)

3. Колективна гра «Будуємо цифру»

4. Вправа «Опануй себе» (саморегуляція)

Заняття 8

1. Вправа «Сніговий клубок» (імена).

2. Гра «Опиши друга».

3. Розбір та розігрування ситуацій (хлопчик забрав ляльку у дівчинки, хлопчик штовхнув іншого і той упав, один олівець на двох та ін..)

4. Колективне малювання «Наш садок»

Заняття 9

1. Вправа «Обличчя, маски».

2. Гра «Чарівні зарослі».

3. Пантомімічні етюди на вираження емоцій.

4. Читання казки з коментарем емоційного стану героїв та показом у виконанні дітей («Колобок»).

5. Гра «Качка, качка, гуска».

Заняття 10

1. Вправа «Подаруй ласкавинку».

2. Гра «Знайди пару» (руки).

3. Розбір і рольове розігрування ситуацій (двоє грають - третій хоче погратись з ними, хлопчик приніс в дитячий садок іграшку і не хоче не з ким ділитися та ін..).

4. Колективне малювання

Заняття 11

1. Вправа «Мій настрій».

2. Гра «Встаньте всі ті, хто…».

3. Гра «Хто це». (Вгадати за дотиком, обговорення відчуттів)

4. Читання та обговорення оповідання «Печиво» В. Осєєвої.

5. Гра «Кухарі».

Заняття 12

1. Вправа «Дружба починається з посмішки».

2. Вправа «Очищення сміхом».

3. Слухання музики. Бесіда за прослуханим.

4. Гра «Передай по колу». (Посмішку, злість, печаль)

5. Розігрування ситуації на розвиток емпатії (дівчинка загубилась, собачка поранив лапку).

Заняття 13

1. Вправа «Подаруй подарунок», «ввічливі слова».

2. Розбір та розігрування емоційно значущих ситуацій (товариш повертає іграшку яку брав погратися, зламаною; твоє місце зайняв хтось інший).

3. Вправа «Стряхнемо втому».

4. Колективна гра «Будуємо букву»

Розглянемо одне із проведених занять другого етапу більш детально.

Заняття 14

1. Вправа «Привітаймося»:

Станем разом ми у коло.

Скільки друзів - глянь довкола.

Руку друзям протягну.

З другом сварку не почну.

Будемо ми дружно грати, правил гри не забувати.

2. Гра «Художник слова». Кожна дитина по черзі задумує когось із групи і починає малювати його словесний портрет - його зовнішні особливостей, не називаючи конкретно імені цієї людини.

3. Гра «Що змінилося». Кожна дитина по черзі стає ведучим. Ведучій виходить з кімнати. За цей час у групі роблять кілька змін, в одязі, в зачісці дітей, перестановка меблів, переміщення предметів (не більше двох-трьох змін які сталися). Завдання ведучого правильно помітити зміни, назвати їх.

4. Етюд «Квітка». Програвання пантомімічного етюду під музику.

Теплий промінь упав на землю і зігрів у ній насіннячко. З насіннячка проклюнувся паросток. З паростка виросла прекрасна квітка. Ніжиться квітка на сонці, підставляє тепло і світло кожну свою пелюстку, повертаючи свою голову слідом за сонцем.

Виразні рухи: сісти на присядки, голову і руки відпустити; піднімається голова, розправляється корпус, руки піднімаються в сторони - квітка розцвіла; голова з легка відкидається назад, повільно повертається слідом за сонцем.

Міміка: очі напівзакриті, посмішка, м'язи обличчя розслаблені.

5. Колективне складання казки за бажаною темою дітей, малювання ілюстрацій до неї.

Програмою передбачено використання оздоровчої технології терапевтичного спрямування, а саме музикотерапії. Терапія означає «лікування». Але в умовах дитсадка впровадження таких технологій передбачає профілактику різних захворювань, поліпшення психоемоційного стану дошкільнят [84].

Музикотерапія -- це форма психотерапії, що використовує музику і її елементи як засоби емоційного стимулювання і експресії, а також невербального спілкування в процесі ставлення діагнозу, лікування і розвитку особистості людини.

Варто звернути увагу на те, що емоційна сфера є тією, на яку музика впливає особливо інтенсивно. Тому музикотерапія спеціалізується на тому, що подає через музику відповідно сформовані емоційні переживання. Те, що музика впливає на емоційну сферу людини, є незаперечним фактом, підтвердженим у дослідженнях фізіологів. Музика може активізувати і визволяти емоційні процеси.

Для цього виду терапії ми підібрали відповідну музику (додаток Е) яку використовували у ході художньо - естетичної діяльності, а саме музико малювання, пантоміма під музику, музичні оповідання.

Музикомалювання під час прослуховування мелодії допомагає дитині символічно виразити свій внутрішній світ. Ця вправа виконується у невимушеному зручному положенні тіла, що сприяє зняттю психологічних бар'єрів та розслабленню. Однією з форм синтезу образотворчого мистецтва із музикою є графічне вираження ритму мелодії неперервною смугою у площині паперу. При цьому діти можуть, після злиття ритму свого руху з ритмом музики, малювати із заплющеними очима, що сприяє глибшому їх зануренню у світ музики, більш виразному його сприйманню і переживанню.

Пантоміма під музику - це гра, але не танець. У цій вправі мову замінює рух, і перш за все - жести. Дитина з цікавістю намагається передати свій емоційний стан, поділитися щастям вільного руху. Використовується для знаття психічної напруги, як засіб комунікації, емоційного, творчого самовираження. Наприклад, дошкільникам пропонується виразити зміст музичного твору за допомогою рухової імпровізації або після прослуховування драматичного епізоду спробувати відобразити його у пантомімі. Також можливе пантомімічне зображення окремого виду діяльності, копіювання характерних рухів якої - не будь тварини, пантомімічне вираження найкращої, найрадіснішої або найсумнішої події у житті дитини, ситуації, якої вона боїться.

Музичні оповідання поєднують рух, музику, драматизацію і мову, коли учасники в ролі героїв відомих чи вигаданих оповідань, історій чи казок виступають із короткими промовами, поєднуючи їх із драматичними рухами. Активне включення дітей у динаміку дії музичного оповідання сприяє внутрішньому зіставленню особистості дитини з мотивами дій героїв, із якими вона себе ототожнює, рухами, жестами і мовою. Емоційна забарвленість таких музичних оповідань створює певні ритмічні, динамічні й виразні стимули які діти, швидко сприймають, що формує у них уявлення про існуючі види діяльності та рольову поведінку. Психологічна дія цієї вправи та ж сама, що і в попередніх прикладах, але додатково її можна використовувати як різновид рольової гри. Інколи можна залишити не закінченими музичні оповідання та історії, з тим щоб діти могли самі придумати кінець - як на основі своїх уявлень і фантазій, так і на основі світу власного досвіду.

Психологічна атмосфера в групі постійно має бути доброзичливою, радісною. У кожній з експериментальних груп був використаний «Екран настрою», на якому кожна дитина мала щоденно відмічати рівень свого настрою (кольоровими сердечками) та «Сумний стільчик» призначений для дітей, які почуваються недобре, самотньо та замкнуто.

Третім (заключним) етапом передбачено проведення наступних занять, які визначені метою: закріпити вміння володіти своїми емоціями, осмислювати свої вчинки та вчинки інших, враховувати інтереси інших, знаходити оптимальний вихід в емоційно значущих ситуаціях.

Заняття 15

1. Вправа «Як ти почуваєшся?»

2. Гра «Семибарвна квітка»

3. Вправа «Я люблю… я не люблю»

4. Розбір та рольове розігрування ситуацій із життя групи.

5. Вправа «Радощі»

Заняття 16

1. Вправа «Мій настрій»

2. Вправа «Компліменти»

3. Зображення емоцій у вільних танцювальних рухах.

Заняття 17

1. Вправа «Слухаємо себе»

2. Мімічна гімнастика

3. Вправа «Незакінчене оповідання»

4. Розігрування ситуації «Загублена рукавичка»

5. Читання та обговорення казки «Про добру мурашку» К.Кулієва.

Заняття 18

1. Вправа «Привітання»

2. Вправа «Зробимо по колу…»

3. Читання та розігрування етюдів казки «Вовк і семеро козенят»

4. Гра «Жива скульптура»

5. Вправа «Клубок»

Заняття 19

1. Вправа «На кого я схожий?»

2. Гра «Зоопарк»

3. Читання та обговорення вірша «Хвалькувата мишка» І.Гагаріна

4. Вправа «Ведмежатка» (релаксація)

5. Колективна гра «Ліпимо казку».

Програмою передбачено проведення занять емоційно - ціннісного розвитку виходячи з програми за якою працюють старші групи дошкільного закладу, а саме «Впевнений старт». Розглянемо одне із занять більш детально.

Заняття 20

Тема: Все починається з добра

Мета: продовжувати формувати уявлення дітей про моральні якості людини, сприяти їхнім проявам у повсякденному житті, закладати основи духовності; вчити аналізувати свою поведінку і вчинки товаришів, робити компліменти один одному. Формувати вміння висловлювати власну думку, об'єктивно оцінювати вчинки свої та інших. Розвивати в дітей чуття мови, темп мовлення; формувати уміння розмовляти українською мовою. Збагачувати словник. Виховувати потребу в регулюванні своєї поведінки за свідомо засвоєними морально - етичними нормами, виховувати доброту, почуття емпатії, милосердя, бережливе ставлення до природи.

Попередня робота: вивчення віршів, пісень, прислів'їв та приказок про доброту та слово. Читання та обговорення творів В.О. Сухомлинського «Сьома дочка», «Як Сергійко навчився жаліти», українських казок «Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Івасик Телесик».

Обладнання: фланеграф, ілюстрації, зображення казкових героїв, «чарівні кульки», скринька.

Хід заняття

Діти заходять до групової кімнати, стають півколом, вітаються.

Діти Доброго ранку травам росистим,

Доброго ранку квітам барвистим,

Доброго ранку сонечку ясному,

Людям усім і всьому прекрасному.

Вихователь. Діти, скажіть, а що прекрасне в нашому світі?

(Прекрасні люди, прекрасна природа, сім'я, планета, милосердя, ласка, доброта).

Вихователь. А що ж таке доброта? Діти (по черзі)

На доброті існує світ

І добротою пахне хліб,

На допомогу друзям йти --

Це також вияв доброти.

Доброта ніколи не старіє,

Доброта від холоду зігріє,

Доброта, як сонце, світить,

Дітей І дорослих тішить.

Вихователь. За широкими полями, за дрімучими лісами, за синіми озерами є гора, а за нею місто. В тому місті стоїть висока башта, а в ній живе королева, яка вчить творити добро і бореться зі злом. Звати її Добринка. Вона передала нам чарівну скриньку. Але її можуть відкрити тільки добрі. чемні і чуйні люди. Але спочатку нам потрібно її знайти, розповідаючи про добрі діла. Всі готові вирушати в подорож? Тож скористаємось повітряною кулею, влаштовуйтесь зручненько - і полетіли. Діти, що ви бачите з висоти польоту? (гори, море, ліси, наше місто, хмаринки, людей, тощо).

Вихователь. Ось наша перша зупинка, приземляймося. Ми з вами опинилися на «Галявині слів». Тут живуть слова, але вони якісь сумні, злі, темні. Давайте їх перетворимо на радісні, теплі, добрі, веселі.

Гра «Назви слово, протилежне за значенням».

Ніч - день.

Темнота - світло.

Поганий - гарний.

Сумний - веселий.

Брехливий - чесний.

Сваритися - миритися.

Байдикувати - працювати.

Руйнувати - будувати.

Злість - доброта.

Жадібний - щедрий.

- А Ви знаєте, що слово в житті людини має дуже велике значення. Словом можна й образити, і пожаліти, і розвеселити. А що ви знаєте про слово?

Діти читають прислів'я про слово:

- Слово до слова - зложиться мова.

- Слово не горобець, вилетить - не піймаєш.

- Слово не стріла, а ранить глибше.

- Слово чемне - кожному приємне.

- Слів не розкидаєш - добру славу маєш.

- Щире слово, добре діло душу й тіло обігріло.

- Скажіть, а з якими словами у вас асоціюється слово «доброта»? (Матуся, сонечко, сім'я, любов, ласка, дружба).

Рушаймо далі. Ось ми прийшли на «Острівець настрою».

Гра «Настрій відшукай та назву йому дай». На дошці прикріплені картинки із зображенням казкових персонажів, які виражають різні емоційні стани.

- А тепер поспостерігаймо за казковими героями та спробуймо визначити, який настрій був спричинений добрим вчинком, а який - поганим.

- Звірі побачили Пана Коцького. (Страх).

- Котик дізнався, що Лисиця викрала Півника. (Хвилювання).

- Буратіно знайшов Золотий Ключик. (Радість).

Далі вихователь пропонує дітям самим відтворити заданий настрій (злість, подив, сум, радість).

Вихователь. А що треба зробити, щоб підняти настрій?

Діти. Просто усміхнутися.

Вихователь. Так, адже відомо, що коли люди усміхаються, стає світліше, веселіше, бо через усмішку ми даруємо тепло своєї душі, добро.

Діти.

Я всміхаюсь сонечку,

Здрастуй, Золоте.

Я всміхаюсь квіточці,

Хай вона цвіте.

Я всміхаюсь дощику,

Лийся, мов з відра.

Друзям усміхаюся,

Зичу їм добра!

Вихователь. А підкріпити добрий настрій можна ще компліментами.

(Діти роблять компліменти одне одному).

Подорож триває. Ось на нашому шляху зустрівся «Острівець ситуацій».

Діти, а що ви скажете і зробите, якщо:

1. Товариш упав і забився, йому боляче. (Треба допомогти йому підвестися, заспокоїти, надати першу допомогу, пожаліти, погратися).

2. Подружка загубила іграшку й плаче. (Допомогти дівчинці шукати іграшку, віддати свою, на день народження подарувати нову, спробувати створити власноруч).

3. У тебе є велосипед, а в товариша немає. (Кататися на велосипеді по черзі, подарувати новий).

А тепер пограємо в гру «В якому вчинку живе добро?».

Вихователь називає вчинки, а діти мають визначити, які з них є добрими, а які -- ні. Для цього роздають картки двох кольорів: зеленого (добрий вчинок) і червоного (поганий вчинок)'. Діти визначають вчинок. піднімають картку відповідного кольору

· Допомагати другові в біді.

· Когось образити.

· Захистити слабкого.

· Когось обдурити.

· Поважати людей.

· Ділитися тим, що маєш.

· Не слухатися порад батьків

· Берегти природу.

· Вихвалятися перед кимось.

· Поступатися місцем в транспорті.

· Любити та поважати свою родину.

Читання і обговорення оповідання В. Осєєвої «Сини».

Вихователь. Діти, а як ви думаєте. кому ще, окрім людей, потрібна люлька доброта.

Діти. Природі.

Вихователь. Звичайно, ми маємо любити й берегти усе живе на землі: трави і квіти, дерева й кущі, річки. озера та моря, птахів і звірів -- усю природу. Ось розкажіть, як це треба робити.

Діти (по черзі)

Слабким не чиніть і найменшого зла,

Хай вас не боїться пташина мала.

Хай ластяться котики і цуценята,

Метелика з квітки не треба зганяти.

Не ображайте дрібної комашки.

Добрими бути -- це зовсім не важко.

Йтиму садом, полем чи лугом,

Буду я природі вірним другом.

Не столочу квітів чи трави,

А скажу їй: "Зеленій, живи!".

Коли лісом буду я іти,

Теж посію зерна доброти.

Побажаю дереву і пташці,

Щоб жили у мирі й щасті!

Діти (разом)

Пожалій мурашечку і найменшу комашечку, Кущик посади!

При потребі старшому, меншому і слабшому

Вмій допомогти !!!

Діти, а тапер відгадайте загадку:

Хто нас ніжить і голубить,

Пестить, гладить, щиро любить.

Хто у світі найрідніший,

Хто у світі найдобріший? (Матуся).

Проводиться фізкультхвилинка.

Вихователь пропонує пограти в гру «Швидка хустинка».

На горі росте калина.

В небі сонечко пливе,

В кого у руках хустина,

Добру справу хай назве.

Діти називають добрі справи, передаючи хустинку одне одному.

Вихователь. Діти, як багато ви добрих справ зробили і розповіли про них. А тепер загадайте бажання, візьміть по чарівній гульці та покладіть їх у чудодійну вазу. Якщо ваші бажання здійсняться, то кульки піднімуться на поверхню води. Діти загадують бажання, кидають кульки у вазу, а вони спливають--значить, бажання здійсняться. Діти розповідають, що вони загадали.

Вихователь

Сказав один мудрець:

"Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і в вищу правду віра

Людину відрізняє від мавпи і від звіра.

Хай оживає Істина проста!

Діти (разом)

Людина починається з добра».

Діти співають пісню про доброту.

Робота з дошкільниками проводилась у другій половині дня у вільний від занять час у формі групових занять та ігор. Також проводилася індивідуальна робота з кожної дитиною у формі бесіди. Групові заняття проводилися один раз на тиждень. Тривалість занять відповідала віку дітей і не перевищувала встановлених норм для навчальних занять. Ігри проводились два рази на тиждень.

3.2 Результати впровадження комплексної програми корекції та формування компонентів психоемоційної сфери старших дошкільників

З метою оцінки ефективності комплексної програми корекції та формування компонентів психоемоційної сфери дошкільників ми провели контрольний експеримент. Під час якого використали такі методи: метод спостереження, бесіда, методику «Визначення емоцій за мімікою», «Кольорові будиночки», соціометричну методику «Капітан корабля» та методику «Малюнок родини».

При проведенні повторного спостереження ми відмітили суттєве підвищення показників експресивного вираження емоцій, а в ході бесіди виявлено вищий рівень розуміння та вираження емоцій, що безперечно впливає на статус дитини в групі.

Повторне визначення розуміння емоцій за експресивним виразом обличчя, за описом ситуацій у дітей старшого дошкільного віку, репрезентації власних емоцій та емоційних переживань іншої людини дало нам такі результати. Під час обговорення відповідних ситуацій, що відображають розуміння причин емоцій діти старались щоб вираження було більш реалістичним, на обличчі було чітко видно посмішку чи то сум, щоб той кому буде репрезентуватись емоція чітко зрозумів, яка саме емоція виражається.

При ідентифікації чужих емоцій діти стали краще розмежовувати позитивні і негативні емоції. Якщо «велику» посмішку видно неозброєним оком, то тепер вони стали звертати увагу навіть на «маленькі» посмішки і сміливо доводити, що людина радісна, адже вона посміхається. Стали більше уваги приділяти виразу очей, використовувати фрази «сумні очі», «сумний погляд».

Так, наприклад, в ході повторної бесіди на запитання «Коли людині радісно» ми отримали такі відповіді: «Людині радісно, коли вона посміхається» Аня Ш., «Людині радісно, коли у неї сяють очі» Вероніка Г, «Людині радісно, коли в неї все добре» Андрій П., «Людині радісно, коли вона разом з мамою і татом відпочиває на морі» Катя Р. На запитання діти відповідали спокійно та впевнено, лише у поодиноких випадках спостерігалися неточності у експресивному вираженні, але це на наш погляд пов'язано із фактором хвилювання та емоційного збудження.

Показники експресивного вираження емоцій стали вищими, бо діти в ході занять навчилися правильно сприймати емоції, краще засвоїли особливості вираження, кожної з них. Так, за показниками ми визначили, що діти чітко диференціюють та розрізняють експресивні одиниці і як результат правильно визначають емоцію.

У ході повторного спостереження виявлено, що емоції «радість», «сум», «страх», «подив» виражалася осмислено, на основі здобутого досвіду та систематизованих знань, які засвоїли діти в ході навчально - ігрової діяльності. Наведемо показники вираження емоцій за допомогою жестів.

Рис.3.2.1. Динаміка вираження емоцій жестами

У ході констатувального експерименту найнижчі показники при прояву вираження емоцій за допомогою жестів спостерігалися в емоції «радість», а на час проведення контрольного експерименту показник значно підвищився. Вираження відбувалося наступним чином: підняття рук до гори у супроводі посмішки, постукування пальцями по столу, тертя руки об руку, обнімання, сплеск в долоні. Позитивні зміни спостерігалися при вираженні й інших емоцій, що можна простежити у даних діаграми.

Спостерігаючи за тим, як спілкуються та граються діти ми виявили, що емоції стали більш стійкими. Діти не намагаються перекричати один одного, ставляться до однолітків спокійніше та доброзичливіше, так, Аня П., яка ніколи першою не приєднується до розмови між групкою дітей, зараз без проблем може почати розмову з будь-ким.

У міжособистісному спілкуванні або спільній діяльності діти не здатні до тривалого перебування в одному емоційному стані. На підставі цього можна пояснити показники вираження емоцій інтонаційно.

Інтонаційний прояв емоцій найяскравіше проявляється у ситуації непорозуміння, або навпаки у надмірній радості у будь якій з видів діяльності: навчальній, ігровій, трудовій, побутовій. Динаміку вираження емоцій інтонаційними засобами простежимо в діаграмі.

Рис. 3.2.2. Динаміка вираження емоцій інтонаційно.

Що стосується вираження емоцій за допомогою міміки, то тут також спостерігаються позитивні зміни. Якщо в ході констатувального експерименту вираження емоцій мімічно було не осмисленим, та ситуативним, спостерігалася тенденція наслідування мімічних ознак кожної з емоцій. На час проведення контрольного експерименту діти за експресивними ознаками обличчя безпомилково визначають емоції, при цьому чітко диференціюють їх як позитивні та негативні. Якщо порівняти результати констатувального та контрольного експериментів, то можна помітити досить вагомі позитивні зміни.



Рис.3.2.2. Динаміка вираження емоцій мімічними засобами.

Емоційний розвиток дітей передбачає вміння сприймати, розуміти та виражати емоційні стани. Проведені дослідження дали змогу визначити рівні емоційного розвитку дітей.

Рис. 3.2.3. Рівні емоційного розвитку дитини (за результатами констатувального і контрольного експериментів)