Психологічний аналіз причин та шляхів корекції девіантної поведінки особи

передати необхідний обсяг психологічних знань;

навчити розуміти психологічну сутність і закономірності ситуацій та алгоритмів професійної поведінки;

об'єктивувати помилкові установки та оціночні стереотипи, розвивати здатність до адекватного самопізнання;

вдосконалювати здатність до емоційного самоконтролю;

розвивати здатність до знаходження нових, більш адекватних, варіантів поведінки.

Таким чином, психокорекційна робота будується на використанні когнітивних (формування здатності до аналізу ситуації, своїх переживань, до логічного пошуку шляхів розв'язання конфліктів неагресивними методами), емоційно-вольових (рольове розігрування критичних життєвих ситуацій; навчання конструктивним формам поведінки) та поведінкових (оволодіння техніками саморегуляції для стримування небажаних поведінкових імпульсів) способів корекції. Така побудова обумовила і вибір методів роботи: групова дискусія, рольове програвання моделей бажаної поведінки, психогімнастика, ауторелаксація.

Провідною стратегією пошуку нових підходів до корекції девіантної поведінки є побудова розвивальних та корекційних соціальних середовищ, створення реабілітаційного простору.

Метою формуючого етапу дослідної роботи є експериментальна перевірка моделі корекції девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи та апробація корекційної програми ”Асертивні права особистості", перевірка ефективності впливу спеціально створених умов корекції девіантної поведінки. Відповідно до мети експериментального дослідження було обрано логіка і методи лінійного формуючого експерименту, який передбачає наявність тільки експериментальної групи.

Основною формою реалізації корекційної програми ”Асертивні права особистості" було обрано тренінг - сукупність групових методів формування умінь та навичок самопізнання, спілкування та взаєморозуміння. Ці методи спрямовані на: розвиток групи або особи, розвиток уміння орієнтуватися в соціальних ситуаціях, розуміти інших людей, обирати та реалізувати адекватні форми спілкування, розвиток внутрішньої і зовнішньої свободи; підвищення самооцінки, впевненості у собі; розвиток уяви, уміння нестандартно, оригінально мислити; підвищення пошукової активності орієнтації на активну позицію. Вони є системою спеціально організованої інтенсивної дії, яка допомагає вирішити багато актуальних проблем життєдіяльності людини та використовується для засвоєння нової або корекції старої поведінки. [18, 31-33]

Крім цього ці методи використовуються для розвитку здібностей до навчання або оволодіння будь-яким складним видом діяльності, дають змогу по-новому поглянути на проблеми, сприйняти свою діяльність у ширшому культурному контексті, оволодіти новими навичками через ”програвання”, є одними з найбільш доступних шляхів різкого прискорення навчання у групі, яке досягається завдяки сильному емоційному підкріпленню і посиленню зворотного зв'язку.

У ході експерименту встановлено, що одна з основних умов корекції девіантної поведінки є використання таких форм та методів, які б дали змогу активізувати та зробити ефективним процес самопізнання старшокласників. Робота в експериментальних групах проводилася як традиційними, так і нетрадиційними методами, що дало змогу створити умови для корекції девіантної поведінки та дійти до висновку, що ефективність корекції девіантної поведінки залежить від низки умов та факторів, серед яких: формування у старшокласника об'єму, глибини, дієвості знань про моральні цінності; принципів та норм поведінки; формування правомірності та визначеності ставлення до моральних норм; гуманного ставлення до людини; формування характеру моральних переживань, пов'язаних із нормами чи відхиленнями від них; формування морально-вольових спонук до реалізації моральних вчинків; свідомого морального обґрунтування вибору; розвиток здатності здійснювати моральні дії, проявляти відповідальне ставлення до дійсності; вміння оцінювати поведінку сучасників з позиції чинних норм.

Результати констатуючого експерименту засвідчили, що існують суттєві розбіжності між старшокласниками з девіантною та просоціальною поведінкою у пізнавальній, емоційно-вольовій та поведінкових сферах.

Так, низький рівень пізнавальної активності у старшокласників з девіантною поведінкою та просоціальною поведінкою відповідно склав 12,7% та 7,7%, середній рівень 75,7% та 78,8%, високий рівень відповідно 11,6% та 13,5%.

У емоційно-вольовій сфері у девіантних старшокласників низький рівень склав 23,6%, у старшокласників з просоціальною поведінкою - 17,7%, середній - 64,8% та 66,7%, високий 11,6% та 15,6%.

Існують розбіжності й у рівнях сформованості поведінкової сфери між старшокласниками з девіантною поведінкою та з просоціальною поведінкою, так показники за низьким рівнем сформованості у девіантних складають 34,3%, а у старшокласників з просоціальною поведінкою - 22,1%, відповідно за середнім рівнем 57,3% та 52,8%, за високим рівнем 9,4 та 25,7%.

У процесі перебігу корекційної програми систематично здійснювався поточний контроль, анкетування, тестування, співбесіди та консультування старшокласників.

Перевірку ефективності корекційної програми здійснено на основі обліку змін у пізнавальному, емоційно-вольовому, поведінковому компонентах.

Після корекційного тренінгу були проведені контрольні виміри. Метою виміру було з'ясування результативності запропонованої програми.

Здобуті експериментальні результати ми порівняли з початковими результатами (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Сформованість пізнавальної сфери девіантних старшокласників

до і після корекційної програми

Рівень сформованості	Девіанти (до експерименту)	Девіанти (після експерименту)
	%	Абсолют.	%	Абсолют.
Низький	12,7	15	3,2	4
Середній	75,8	81	78,5	94
Високий	11,5	14	18,3	22

Як свідчать наведені дані, відбулися зміни за всіма рівнями сформованості компоненту. Розбіжність між даними за низьким рівнем склали 9,5% в бік зменшення, середнім - 2,7%, високим - 10,4% у бік збільшення старшокласників з цим рівнем сформованості пізнавальної сфери.

Це дає нам підстави дійти висновку про те, що після проведення експерименту збільшилась кількість старшокласників, що позитивно ставляться до навчання, виконують доручення. Змінилося їх становище у колективі в бік позитивного сприймання учнями та вчителями. Вони почали проявляти пластичність у своїй поведінці, знаходити шляхи самореалізації у нових обставинах, визначилися зі своєю життєвою метою, усвідомили необхідність здобуття знань як засобу реалізації життєвих планів.

На основі цього нами робиться висновок про те, що відбулися зміни у ціннісно-смислових утвореннях, що підвищилась роль моральних компонентів та орієнтирів поведінки, які стали основою моральних самооцінок.

Таблиця 2

Сформованість емоційно-вольової сфери девіантних старшокласників до і після експерименту

Рівень сформованості	Девіанти (до експерименту)	Девіанти (після експерименту)
	%	Абсолют.	%	Абсолют.
Низький	23,6	29	10	12
Середній	64,8	78	74,7	90
Високий	11,6	13	15,3	18

Аналіз даних таблиці 2, дає підстави для висновку, що найбільш суттєві зміни відбулися на середньому та високому рівнях сформованості емоційно-вольової сфери. Так, розбіжність між показниками сформованості критерію склала: на низькому рівні - 13,6%; середньому - 9,9%; високому - 4,3%.

Таблиця 3

Сформованість поведінкової сфери девіантних старшокласниківдо і після експерименту

Рівень сформованості	Девіанти (до експерименту)	Девіанти (після експерименту)
	%	Абсолют.	%	Абсолют.
Низький	34,3	42	10,0	12
Середній	57,3	67	79,8	95
Високий	9,4	11	11,2	13

Як свідчать здобуті результати, наведені у таблиці 3, відбулися зміни і в поведінковій сфері. Так, до корекційного тренінгу старшокласників з девіантною поведінкою з низьким рівнем сформованості поведінкової сфери було 34,3%, а стало 10,0%. Відбулися зміни і за середнім рівнем сформованості поведінкової сфери. Так, до експерименту кількість девіантних старшокласників за цим рівнем була 57,3%, то після участі у корекційному тренінгу їх стало 79,8%, різниця між ними складає 22,5%. Збільшилась кількість осіб, у яких сформувалася стійка внутрішня потреба у спілкуванні, з 9,4% до 11,2% (різниця складає 1,8%).

Таким чином, дослідження показало, що відбулися позитивні зміни у всіх визначених нами сферах. Це дає підстави для висновку, що проведена нами робота є ефективною.

Висновки

Девіантна поведінка - система вчинків особистості, що виходять за загальноприйняте уявлення про нормативну поведінку у певній сфері суспільних відносин; вона є наслідком викривленого процесу соціалізації і перебудови ієрархії мотивів у напрямі її спрощення та, з часом, домінування одного з них. Психологічні підходи до розуміння механізмів девіантної поведінки базуються на визначені чинників суб'єктивного характеру, найбільш важливими серед яких є здатність особи до адаптації, цілісність її “Я-концепції", усвідомлення можливостей самореалізації, ефективність засвоєння соціального досвіду. Девіантна поведінка є специфічним засобом ігнорування чи активного заперечення існуючих соціальних норм; при цьому девіантні дії виступають водночас як засіб досягнення значимої мети та зменшення психологічної напруженості, а також як самоціль, що задовольняє потребу в самореалізації і самоствердженні;

Існує певний зв'язок між девіантною поведінкою і властивостями особистості, а точніше - комплексом властивостей. Але останні самі по собі, навіть взяті системно, не можуть виступати безпосереднім механізмом девіантної поведінки. Опосередковуючими ланками тут є трансформація ієрархії мотивів під впливом оточуючого середовища (змісту та умов професійної діяльності) та формування відповідної девіантної спрямованості;

Концепція психодіагностичної роботи ґрунтується на поетапному підході: на першому етапі доцільно використовувати психологічний інструментарій, що дає змогу здійснювати максимально широку діагностику; на наступному етапі слід приділити увагу більш глибокій діагностиці, яка дала б змогу підтвердити чи спростувати схильність до девіантної поведінки у визначених раніше осіб; і, нарешті, при наявності інформації про визначений вид девіантної поведінки у конкретної особи потрібна експрес-діагностика з високим ступенем ймовірності одержаних результатів.

Корекція девіантної поведінки - це системна сумісна діяльність психолога та старшокласника (у нашому випадку) щодо нівелювання та подолання такої поведінки, формування здатності вирішувати проблеми, що виникають у реальних життєвих ситуаціях, з використанням знань, умінь і навичок, життєвого досвіду.

Корекція девіантної поведінки також має суттєві розбіжності, визнаючи теоретично необхідність гуманізації цієї роботи, на практиці все більш застосовують авторитарні та жорстокі методи її корекції, які не мають нічого спільного з принципами психології, педагогіки та гуманізму та, як показало вивчення історії цього питання, мають результати, протилежні поставленій меті. У той же час девіантна поведінка досить часто є першою сходинкою до асоціальних дій. Деякі дослідники розглядають прояви девіантності тільки в контексті роботи з перевиховання учнів, не прагнучи розробити заходи з попередження цих проявів у поведінці старшокласників, не досліджуючи глибинних процесів зародження і розвитку девіантності в поведінці дітей.

Констатуючий експеримент засвідчив, що девіантна поведінка залежать від рівня сформованості пізнавальної, емоційно-вольової та поведінкової сфери старшокласника. У ході цього експерименту було виявлено існування суттєвих розбіжностей за рівнями сформованості цих сфер у старшокласників з просоціальною та девіантною поведінкою. Так, низький рівень пізнавальної активності мав кожен восьмий старшокласник з девіантною поведінкою та кожен тринадцятий старшокласник з просоціальною поведінкою, середній - кожен другий старшокласник з девіантною та просоціальною поведінкою, високий - кожен дев'ятий старшокласник з девіантною поведінкою та кожен сьомий старшокласник з просоціальною поведінкою.

У емоційно-вольовій сфері девіантних старшокласників з низьким рівнем у три рази більше ніж старшокласників з просоціальною поведінкою, показники середнього рівня у старшокласників приблизно однакові, старшокласників з високим рівнем у півтора рази більше ніж старшокласників з девіантною поведінкою.

У поведінковій сфері девіантні старшокласники з показниками низького рівня сформованості складають третину, а старшокласники з просоціальною поведінкою - п'яту частину, старшокласники з показниками середнього рівня сформованості складають трохи більше половини у обох групах, за високим рівнем - десяту та четверту частини відповідно.

Проведена експериментальна робота, а саме участь старшокласників у групах оптимального психологічного впливу за корекційною програмою, засвідчила позитивну динаміку змін, які відбулися за всіма вказаними вище компонентами. Так, у сфері пізнавальної активності кількість старшокласників з низьким рівнем сформованості сфери зменшилась у чотири рази, з середнім рівнем - збільшилась у 1,2 рази, з високим - збільшилась у 1,5 рази.

Розбіжність між показниками сформованості емоційно-вольової сфери склала: на низькому рівні - у два з половиною рази (у бік зменшення кількості таких старшокласників); середньому - у 1,2 рази (у бік збільшення); високому - у 1,4 рази (у бік збільшення).

У поведінковій сфері розбіжність між показниками сформованості цього компоненту склала: на низькому рівні - у три з половиною рази (у бік зменшення кількості таких старшокласників); середньому - у півтора рази (у бік збільшення); високому - 1,2 рази (у бік збільшення).

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що розроблена модель процесу корекції девіантної поведінки виявилась ефективною, а це дозволяє говорити про досягнення поставленої мети, вирішення завдань дослідження.

У той же час, наша робота дає можливість визначити низку перспективних для подальших досліджень питань. Серед них: шляхи формування пізнавального, емоційно-вольового, поведінкового компонентів як системоутворюючих компонентів корекційної роботи; розробка механізму координації діяльності всіх ланок виховної системи загальноосвітніх закладів щодо корекції девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи; розробка системи моніторингу якості корекції девіантної поведінки.

Список використаної літератури:

1. Аддиктивное состояние человека: Учеб. пособие / С.В. Дремов, А.М. Уразаев, Н.Л. Мамышева. - Томск: Изд-во Томск. пед. ун-та, 2000. - 90 с.;

2. Андреев Н.А. Асоциальное поведение несовершеннолетних. - Самара: Изд-во Самар. юрид. ин-та Минюста России, 2001. - 153 с.;

3. Антонова-Турченко А.Г. и др. Психологическая диагностика и коррекция трудновоспитуемых детей и подростков: Учеб. пособие. - К., 1997. - 312 с.;

4. Апетик Н.М. та ін. Психокорекційні техніки як засіб формування адекватного образу Я і саморегуляції неповнолітніх з поведінковими девіаціями. - Чернівці: Рута, 2000. - 41 с.;

5. Бондарчук О.І. Психологія девіантної поведінки. - К.: МАУП, 2006.;

6. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. - СПб.: Питер, 2000. - 538 с.;

7. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - СПб.: Питер, 1999. - 352 с.;

8. Гилинский Я.И. Девиантность, преступность и социальный контроль. Избранные статьи. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004;

9. Грановская Р.М. Конфликт и творчество в зеркале психологии. - М.: Генезис, 2002. - 573 с.;

10. Девиантное поведение детей и подростков: проблемы и пути их решения / Под ред.В.А. Никитина. - М.: Союз, 1996;

11. Дроздов О.Ю., Скок М.А. Проблеми агресивної поведінки особистості: Навч. посіб. - Чернігів: ЧДПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2000. - 156 с.;

12. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Академия, 2006. - 288 с.;

13. Козубовська І.В., Товканець Г.В. Соціальна профілактика девіантної поведінки: корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей у процесі професійного педагогічного спілкування. - Ужгород: Патент, 1998. - 195 с.;

14. Клейберг Ю.А. Социальные нормы и отклонения. 2-е изд., доп. - М.: Вита-Пресс, 1997;

15. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения. - М.: ТЦ Сфера, 2003. - 160 с.;

16. Клейберг Ю.А. Психология девиантного (отклоняющегося) поведения. // Вопросы психологии. - N5. - 1998. - С.141-150;

17. Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навч. посіб. - К.: ВПУ Київ. у-нт, 2002. - 308 с.;

18. Немченко С.Г. Асертивні права особистості. Психологічна корекція девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи: Методичні рекомендації для вчителів, психологів загальноосвітніх шкіл. Запоріжжя: ”Прем'єр", 2004. 86 с.;

19. Немченко С.Г. Девіантна поведінка як чинник порушення життєвої компетенції: актуальність проблеми // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). № 1. Бердянськ: БДПУ, 2005. С.98-102;

20. Немченко С.Г. Індивідуально-орієнтований напрямок психологічної корекції девіантної поведінки акцентуйованих підлітків // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць - Київ-Запоріжжя. 2003. Вип.29. С.216-220;

21. Немченко С.Г. Модель та критерії подолання девіантної поведінки // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). № 3. - Бердянськ: БДПУ, 2004. С.84-90;

22. Немченко С.Г. Основні етапи вивчення проблеми корекції девіантної поведінки. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки // Збірник наукових праць. Вип.29. Київ-Запоріжжя. 2003. С.183-187;

23. Немченко С.Г. Особистісна модель та критерії девіантної поведінки // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Психологічні науки). № 1. Бердянськ: БДПУ, 2004. С.150-154;

24. Немченко С.Г. Особистісно-орієнтований підхід до педагогічної корекції поведінки акцентуйованих-підлітків девіантів // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції ”Теорія і практика особистісно орієнтованої освіти”, Запоріжжя, 2003. С.153-157;

25. Немченко С.Г. Підготовка майбутнього вчителя до роботи з девіантними підлітками // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). № 2. Бердянськ: БДПУ, 2002. С. 192-198;

26. Немченко С.Г. Портрети девіантних підлітків. Психологічна корекція девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи: методичні рекомендації для вчителів, психологів загальноосвітніх шкіл. Запоріжжя: ”Прем'єр", 2005. 84 с.;

27. Немченко С.Г. Порушення комунікативної складової життєвої компетенції як один з чинників становлення девіантної поведінки // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). № 3. Бердянськ: БДПУ, 2004. С.150-154;

28. Підласий І.П., Шарапова О.В. Корекція девіантної поведінки молодших школярів: Експериментальні матеріали. - Черкаси: ЧДГУ, 2002. - 44 с.;

29. Протасова Н.И. Психологическая диагностика девиантного поведения несовершеннолетних: Метод. рекомендации. - Астрахань: Изд-во АГПУ, 2000. - 26 с.;

30. Протасова Н.И. Психологическая помощь детям с девиантным поведением: Метод. рек. - Астрахань: Изд-во АГПУ, 2000. - 19 с.;

31. Смелзер Н. Дж. Девиация и социальный контроль // Социология: Учебник. - М., 1994.

Додатки

І.

Оцінка форм конфліктної поведінки (модифікований варіант Басса - Дарки)

Процедура тестування.

З молодшими школярами тест проводиться індивідуально або маленькими групами

Тестовий матеріал

Якщо я розлючуся, то мені хочеться вдарити когось.

Я ніколи не буваю настільки сердитим, щоб кидатися предметами.

Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.

Якщо мене не попросять по-гарному, я не виконаю прохання.

Мені здається, що до мене бувають часто несправедливі.

Я не люблю коли про мене говорять щось у мене за спиною.

Я не можу удержатися від суперечки, якщо друзі не згодні із мною.

Якщо мені траплялося обдурити когось, я відчував (ла) болісні каяття совісті.

Мені здається, що я не здатний ударити людину.

Коли я дратуюся, то хлопаю дверима.

Іноді люди дратують мене просто своєю присутністю.

Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться його порушити.

Іноді мене гризе заздрість, хоча я цього не показую.

Я думаю, що багатьом дітям з нашого класу я не подобаюсь.

Я вимагаю, щоб люди поважали мої права.

Іноді мені на розум приходять думки, яких я соромлюся.

Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

Іноді я виражаю гнів тим, що стукаю кулаком по столу.

Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.

Якщо хтось вдає із себе "головного", я завжди поступаю йому всупереч.

Немає людей, яких я по-справжньому ненавидів би.

Напевно, є досить багато однолітків, які мені заздрять.

Навіть якщо я злюся, я ніколи не кричу.

Школярі, які не хочуть вчитися, повинні відчувати почуття провини.

Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось ударить мене.

Я можу згадати випадок, коли був таким злим, що брав перший предмет, що попався, і ламав його.

Я буваю грубуватий стосовно школярів, які мені не подобаються.

Коли із мною розмовляють командним тоном, мені нічого не хочеться робити.

Звичайно я намагаюся приховувати погане ставлення до однолітків.

Іноді мені здається, що наді мною сміються.

Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все, що я про нього думаю.

Мене гнітить те, що я мало слухаюсь своїх батьків.

Якщо хтось першим ударить мене, я не відповім йому.

У суперечці я часто підвищую голос.

Я не дратуюся через дріб'язки.

Коли хтось вдає із себе "головного", я роблю все, щоб він не зазнавався.

Я не завжди одержую те хороше, на що, як мені здається, заслуговую.

У мене немає ворогів, які хотіли б мені нашкодити.

Я часто погрожую однокласникам, хоча й не збираюся приводити погрози у виконання.

Я роблю багато такого, про що згодом жалую.

Ключ до тесту

1.	Фізична агресія	1	-9	17	-25	-33
2.	Непряма агресія	-2	10	18	26	34
3.	Дратівливість	3	11	19	27	-35
4.	Негативізм	4	12	20	28	36
5.	Уразливість	5	13	-21	29	37
6.	Підозрілість	6	14	22	30	-38
7.	Вербальна агресія	7	15	-23	31	39
8.	Почуття провини	8	16	24	32	40

ІІ.

Діагностика форм конфліктної поведінки.

Опитувальник Басса-Дарки

Прізвище _______________________________

Ім'я ____________________________________

По батькові _____________________________

Вік ____________________________________

Дата й місце тестування ___________________________________

Час тестування ___________________________________________

1.	9	17	25	33
2.	10	18	26	34
3.	11	19	27	35
4.	12	20	28	36
5.	13	21	29	37
6.	14	22	30	38
7.	15	23	31	39
8.	16	24	32	40

Шкала 1 сумарна кількість балів ________

Шкала 2 сумарна кількість балів ________

Шкала 3 сумарна кількість балів ________

Шкала 4 сумарна кількість балів ________

Шкала 5 сумарна кількість балів ________

Шкала 6 сумарна кількість балів ________

Шкала 7 сумарна кількість балів ________

Шкала 8 сумарна кількість балів ________

ІІІ.

Опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М. Русалова.

Я часто відчуваю потребу в русі.

Я не шукаю нових рішень відомих проблем.

Я постійно хочу здобувати нові знання.

У вільний час я із задоволенням займаюся фізичною працею.

Я швидко рахую.

Я сильно переживаю, коли здаю іспит менш успішно, ніж очікував (а).

Я віддаю перевагу самоті, а не великій компанії.

Мені легко одночасно виконувати кілька справ, наприклад, дивитися телевізор і читати.

Мені легко виконувати розумову роботу, що вимагає тривалої уваги.

Я переживаю, коли виконую завдання не так, як варто було б.

Я - легкий (ка) на підйом.

Я засмучуюсь, коли виявляю свої помилки при виконанні інтелектуальної роботи.

Я легко перемикаюся з однієї справи на іншу.

Я швидко вирішую арифметичні завдання.

Мені не важко включитися в розмову.

Я рухлива людина.

Я утомлююся від тривалої розумової роботи.

Я легко перемикаюся з рішення однієї проблеми на іншу.

Я віддаю перевагу швидкій ходьбі.

Моя мова повільна й некваплива.

Я часто висловлюю свою думку, не подумавши.

Я засмучуюся, якщо мені не вдається щось змайструвати самому (ой).

Я люблю інтелектуальні ігри, у яких потрібне швидке прийняття рішення.

Я відчуваю незручність через те, що в мене поганий почерк.

Я часто відчуваю побоювання того, що можу не впоратися з роботою, яку вимагає розумової напруги.

Я ранима людина.

Я неохоче виконую термінову розумову роботу.

Я часто не можу заснути тому, що мені не вдається знайти рішення якоїсь проблеми.

Я завжди виконую свої обіцянки незалежно від того, зручно мені це чи ні.

Я засмучуюся, посперечавшись із друзями.

У мене псується настрій, коли я довго не можу вирішити якусь проблему.

|Мені легко займатися фізичною працею тривалий час.

Я почував (а) би себе дискомфортно, якби на тривалий час був (а) би позбавлений (а) можливості спілкування з людьми.

Я ніколи не спізнювався (а) на побачення або на роботу.

У мене багато друзів і знайомих.

Я регулярно читаю про нові досягнення науки й техніки.

Я сильно хвилююся перед майбутнім іспитом.

Зазвичай я думаю неквапливо.

Мені подобається майструвати речі своїми руками.

Я успішно виконую роботу, що вимагає тонких і скоординованих рухів.

Мені легко готуватися до декількох іспитів одночасно.

Буває, що я говорю про речі, у яких не розбираюся.

Моя мова часто випереджає мої думки.

Я схильний (на) перебільшувати свої невдачі, пов'язані з розумовою діяльністю.

Я люблю брати участь у спортивних іграх, що вимагають швидких рухів.

Під час бесіди мої думки часто перескакують із однієї теми на іншу.

Мені легко було б здати два іспити в один день.

Я почуваю в собі надлишок інтелектуальної енергії.

Мені подобаються ігри, що вимагають швидкості й спритності рухів.

Мені важко говорити швидко.

Мені легко зав'язувати знайомства першим.

Я відчуваю досаду, коли у мене не вистачає спритності для участі в спортивних іграх на відпочинку.

Я швидко думаю, перебуваючи в будь-якій ситуації.

Робота, що вимагає повної віддачі розумових сил, відштовхує мене.

Я засмучуюся від того, що пишу повільно й іноді не встигаю записувати необхідну інформацію.

Я переживаю, коли мене не розуміють у розмові.

Я говорю вільно, без запинок.

Я охоче виконую фізичну роботу.

Мені легко виконувати одночасно кілька завдань, що вимагають розумової напруги.

Я волію займатися роботою, що не вимагає великого фізичного навантаження.

Я сильно хвилююся під час іспиту.

Мені потрібно багато часу, щоб розібратися в тій або іншій проблемі.

Як правило, я не вступаю в спілкування з малознайомими людьми.

Я легко навчаюся ремеслу (рукоділлю).

Мені подобаються завдання на "кмітливість".

Я віддаю перевагу одноманітній фізичній роботі.

Нерідко я конфліктую із друзями через те, що говорю, не подумавши.

Я волію постійно перебувати серед людей.

Я пишу швидко.

Я швидко утомлююся від фізичної роботи.

Я говірка людина.

Іноді я перебільшую негативне відношення до себе з боку своїх близьких.

У мене часто псується настрій через те, що зроблена мною річ виявляється не зовсім удалою.

Я легко ображаюся, якщо мені вказують на мої недоліки.

Під час фізичної роботи я часто роблю перерви для відпочинку.

Мені подобається різноманітна ручна праця.

Мені легко внести пожвавлення в компанію.

Я відчуваю тривогу, переходячи вулицю перед транспортом, що рухається.

Мені легко провести пряму лінію від руки (без лінійки).

Я можу, не роздумуючи, поставити запитання незнайомій людині.

Мене дратує швидка мова співрозмовника.

Я із задоволенням виконую розумову роботу.

Я вважаю свої рухи повільними й неквапливими.

Багато хто вважає мене фізично сильним.

Коли я жваво розповідаю про щось, я прибігаю до міміки й жестів.

У мене бувають думки, які мені не хотілося б повідомляти навколишнім.

Для підготовки до іспитів я витрачаю часу менше, ніж інші.

У моїй мові багато тривалих пауз.

Мене засмучує те, що я фізично менш розвинений (а), ніж хотілося б.

Я сильно хвилююся перед відповідальною розмовою.

Я утомлююся, коли доводиться довго говорити.

Я почуваю в собі надлишок фізичних сил.

Рухи моїх рук швидкі й стрімкі.

Я вільно почуваю себе у великій компанії.

Мені подобаються завдання, що вимагають постійного перемикання уваги.

Я віддаю перевагу завданням, не пов'язаним з великим розумовим навантаженням.

Я волію вирішити завдання до кінця, перш ніж узятися за іншу.

Навіть перебуваючи в тісному колі друзів, я залишаюся мовчазним.

У роботі по господарстві я легко перемикаюся з однієї справи на іншу.

Я вважаю себе майстром на всі руки.

Я легко висловлюю свої думки в присутності незнайомих людей.

Я досить швидко виконую фізичну роботу.

Мене засмучують незначні помилки, допущені при рішенні якогось завдання.

Я швидко читаю вголос.

Я переживаю через те, що в мене немає досить виражених здатностей для оволодіння ремеслом, яке цікавить мене.

Я ґрунтовно планую майбутню розумову роботу, щоб уникнути можливих помилок.

Я не відрізняюся оригінальністю в рішенні завдань.

Мене засмучує, що я недостатньо добре володію ремеслом (рукоділлям).

Я сильно хвилююся, коли мені доводиться з'ясовувати відносини із друзями.

Я маю потребу в людях, які мене підбадьорюють і утішають.

Я намагаюся уникати важкої фізичної роботи.

У вільний час мене тягне поспілкуватися з людьми.

Я волію подумати, зважити, і лише потім висловитися.

На вечірках і в компаніях я тримаюся окремо.

Я без особливої роботи зміг (ла) би накреслити складну геометричну фігуру.

У компанії я зазвичай починаю розмову першим.

Я легко сприймаю швидку мову.

У мене повільні рухи, коли я що-небудь майструю.

Я швидко вирішую головоломки.

Тривала підготовка до іспитів стомлює мене.

Я іноді брешу.

Я волію виконувати фізичну роботу у швидкому темпі.

Мені подобається швидко говорити.

Коли я виконую роботу, що вимагає тонкої координації рухів, я відчуваю деяке хвилювання.

Я люблю бувати в великих компаніях.

Я не намагаюся уникати конфліктів.

Я здатний (а) виконувати тривалу фізичну роботу без стомлення.

Мені приємні швидкі рухи.

Я люблю самоту.

Мені легко настроїтися на виконання нового завдання.

Мені важко було б зробити потрібну річ своїми руками.

Я вважаю себе фізично сильною людиною.

Я віддаю перевагу роботі, що не вимагає віддачі інтелектуальних сил.

Мені важко втриматися від висловлення зненацька виниклої ідеї.

Я з легкістю можу звернутися із проханням до іншої людини.

Мені подобається робота, що не вимагає швидких рухів.

Я віддаю перевагу повільній, спокійній розмові.

Я відчуваю почуття образи від того, що оточуючі мене люди, як мені здається, обходяться із мною гірше, ніж варто було б.

Розумова робота для мене більше приваблива, ніж фізична.

Зазвичай я дочитую книгу до кінця, перш ніж узятися за нову.

У ручній праці мене дратують найменші неполадки.

Я зазвичай повільно виконую інтелектуальні завдання.

Я люблю багато читати.

Коли я щось майструю, я звертаю увагу навіть на незначні погрішності.

Багато хто вважають, що я досить кмітлива людина.

У розмові я легко ображаюся по дрібницях;

Приступаючи до рішення навіть нескладного завдання, я відчуваю почуття непевності.

При спілкуванні з людьми я часто почуваю себе непевно.

Я легко переглядаю свої рішення й приймаю нові.

Серед моїх знайомих є люди, які мені явно не подобаються.

IV.

Бланк для відповідей

Прізвище

____________ Ім'я ___________ По батькові ______________________

Рід занять (профіль навчання). ___________________________________

Вік

Інструкція

Поставте хрестик або галочку в тій графі, що відповідає затвердженню, що описує вашу поведінку:

не характерно для мене,

мало характерно для мене,

досить характерно для мене,

характерно для мене.

№	1	2	3	4	№	1	2	3	4	№	1	2	3	4
1					51					101
2					52					102
3					53					103
4					54					104
5					55					105
6					56					106
7					57					107
8					58					108
9					59					109
10					60					110
11					61					111
12					62					112
13					63					113
14					64					114
15					65					115
16					66					116
17					67					117
18					68					118
19					69					119
20					70					120
21					71					121
22					72					122
23					73					123
24					74					124
25					75					125
26					76					126
27					77					127
28					78					128
29					79					129
30					80					130
31					81					131
32					82					132
33					83					133
34					84					134
35					85					135
36					86					136
37					87					137
38					88					138
39					89					139

V.

Анкета

Прізвище____________________________________________________

Ім'я_________________________________________________________

По-батькові__________________________________________________

Вік_________________________________________________________

Стать Ч / Ж

Виховують: батьки / один з батьків / опікун

Інші члени родини (ПІП, вік, родинні відносини, робота):

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

Скільки житлових кімнат у квартирі______________________________

Чи є свої: кімната / стіл _________________________________________

Місце роботи, посада, освіта батьків (опікунів): ____________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

Матеріальне становище родини: незаможні / середній статок / високий

рівень статку.

Психологічний клімат у родині, взаємини між: Батьком і матір'ю

(батьками) __________________________________________________

Батьком (вітчимом) і дитиною _________________________________

Матір'ю (мачухою) і дитиною _________________________________

Іншими дітьми ______________________________________________

Іншими членами родини ______________________________________

Особливості виховання: Строгий контроль над поведінкою / обмеження самостійності / гіперопіка / більша самостійність / бездоглядність / співробітництво / протистояння дорослих і дитини / протистояння родини школі / емоційна холодність/

57

ФИО	Фізична агресія	Непряма агресія	Роздратування	Негативізм	Образа	Підозр-сть	Вербальна агресія	Провина	Інд. Ворожості	Інд. Агресивності
Желябин Михайло	9	2	6	1	4	7	8	7	11	23
Ізмайлова Валерія	8	7	4	4	4	2	12	9	6	24
Касимов Сергій	9	5	6	3	7	8	7	5	15	24
Кокшарова Галина	9	8	6	3	8	7	7	6	15	22
Коробов Євгеній	5	3	7	5	5	9	5	4	14	17
Глечиков Олексій	8	2	5	5	7	6	7	8	13	20
Маракулин Христина	6	5	7	4	7	6	10	7	13	23
Петошина Зоя	4	6	9	3	6	3	9	3	9	22
Поповичук Олег	9	6	9	4	7	3	9	6	10	27
П'ятаков Євгеній	10	8	8	3	6	8	11	3	14	29
Рахімова Камила	10	6	6	3	7	9	11	8	16	27
Сергєєва Марія	5	6	7	4	7	6	10	9	13	22
Сиголаев Віктор	9	7	6	4	8	5	9	5	13	24
Смирнов Євгеній	7	8	5	3	7	2	5	5	9	17
Ткачук Марія	6	3	9	4	4	4	10	6	8	20
Шандровска Катерина	3	4	5	2	1	5	7	7	11	15
Ясинский Кирило	7	6	4	3	2	5	7	5	7	16

VII.

ПІП	КШ	ЕРМ	ПМ	ШМ	ЕМ	ЕРІ	ПІ	ШІ	ЕІ	ЕРК	ПК	ШК	ЕК	ІПА	ІІА	ІКА	ІЗА	ІЗЕ	ІЗАД	Тип /М	ТИП И	ТИП К	ТИП Заг.
Желябин Михайло	23	Виключається з обробки
Ізмайлова Валерія	12	33	32	35	18	30	28	37	21	47	26	37	27	100	95	110	305	66	239 вс	5	5	7	9
Касимов Сергій	7	26	29	22	17	20	28	27	26	33	31	27	23	77	75	91	243	66	177 сер	2	8	5	5
Кокшарова Галина	6	27	31	30	35	25	27	27	39	37	31	41	32	88	79	109	276	91	185 сер	6	9	7	9
Коробов Євгеній	7	32	33	31	28	35	30	33	32	33	30	30	31	96	98	93	287	91	196 сер	9	9	9	9
Глечиков Олексій	13	27	35	35	34	24	35	23	33	37	29	34	39	97	82	100	279	106	173 сер	9	9	6	6
Маракулін Христина	15	30	32	26	36	26	30	25	39	40	35	27	36	88	78	102	268	111	157 сер	6	6	6	6
Петошина Зоя	7	22	28	27	28	21	29	28	28	27	22	33	32	77	78	82	237	88	149 сер	8	8	9	9
Поповичук Олег	15	33	33	30	32	27	29	27	27	37	30	32	27	96	83	99	278	86	192 сер	9	9	9	9
П'ятаков Євгеній	10	32	35	38	23	29	37	33	19	39	29	34	18	105	99	102	306	60	246 вс	7	9	5	5
Рахімова Каміла	17	29	26	32	26	26	29	36	41	43	40	42	34	87	91	125	303	101	202 сер	9	6	7	9
Сергєєва Марія	6	37	31	43	28	26	26	26	24	41	45	36	31	111	78	122	311	83	228 сер	7	9	7	7
Сіголаєв Віктор	10	22	21	39	21	18	31	34	26	43	30	37	24	82	83	110	175	71	104 Сер	5	9	7	2
Смирнов Євгеній	19	Виключається з обробки
Ткачук Марія	16	39	39	44	26	34	35	33	42	39	32	38	32	122	102	109	333	100	233 Вс	7	6	7	7
Шандровська Катерина	12	32	42	33	28	40	26	36	29	34	30	34	32	107	102	98	307	89	218 Сер	7	9	9	7
Ясинський Кирило	8	32	32	36	26	32	35	35	27	37	31	36	27	100	102	104	306	80	226 Сер	9	9	7	9

Умовні позначки (власні):

Тип М - диференціальний тип темпераменту в психомоторній сфері;

Тип И - в інтелектуальній сфері;

Тип К - у комунікативній сфері;

Тип Заг. - загальний тип темпераменту.

У стовпці ІЗАД позначки "сер" - середній рівень загальної адаптивності; "вс" - високий рівень.