Психолого–педагогічний супровід як умова компенсування стану психічної депривації у дітей раннього віку

3 роки: 1) Копіює на папері хрест. 2) Вибирає найдовшу лінію з трьох. 3) Рахує до двох. 4) Розповідає вірші. 5) Розуміє хоча б три прийменники.

З роки 6 міс: 1) Складає розрізану картинку з трьох частин. 2) Розрізняє протилежні поняття (великий - маленький, холодний - гарячий). 3) Під час розповіді за складною картинкою вживає прикметники. 4) Правильно називає три кольори з чотирьох. 5) Переказує казки.

IX. Формування соціальної поведінки

Режим: а) приймає швидко; б) приймає важко; в) «свій режим»; г) ритуальність.

Становлення навичок самообслуговування: а) їжі; б) одягання, роздягання; в) акуратності.

Динаміка розвитку: а) своєчасне; б) із затримкою; в) з випередженням; г) регрес.

Врахування ситуації.

Підлеглість.

Негативізм: а) як «дорослий» симптом («я сам»); б) як патологічний симптом.

Становлення навичок охайності: а) своєчасне; б) затримане; в) не встановлюється; г) регрес.

Поведінка удома.

Поведінка на вулиці.

Поведінка в дитячій установі.

Патологічні навички. Динаміка.

X. Формування прообразів самосвідомості.

Формування самовідчуття (з вегетативно-інстинктивної сфери, тільки характеристика особливостей).

Відгукується на ім'я (до одного року).

Показує на себе при проханні (після одного року).

Поява особистісних займенників і правильне їх використання (до трьох років).

Ідентифікація статі.

Ігрове перевтілення в інших людей, тварин, неживі предмети зі збереженням почуття реальності.

Патологічні феномени: деперсоналізаційні перевтілення з відходом до реальності, у тому числі порушення ідентифікації статі тощо.

депривація психологічний дитина

2.2 Аналіз отриманих результатів дослідження

Нижче ми подаємо узагальнені результати методики «Гном»

Узагальнюючі отримані результати даної методики можна сказати:

- Формування сну у 15% дітей - норма, виділяють 16% жайворонків та 24% сови, відсутність ритму сну - 24%, динаміка ритму - 21%.

- Реакція на голод 19% - норма, 15% - гіперчутливість, 37% - відсутність реакції, амбівалентне ставлення - 29%

-У більшої половини дітей добре розвинута мимовільна увага, тільки 97% вона нижче середнього рівня розвитку.

- Довільної уваги, то у 27% досліджуваних вона має високий рівень розвитку. - Моторний розвиток в нормі: моторна координація у 70% розвинута добре, тонка моторика - 98% задовільна, рухова загальмованість у 75% відсутня, а у 25% наявна.

-У багатьох дітей, а саме 34%, наявним є рухове занепокоєння, невротичні прояви, тобто різні рухи на стільчику(назад, вперед), в ліжку (вправо, вліво) (у дітей, які відвідують садочок №52 цей відсоток становить - 7%).

- Динаміка моторного розвитку в межах норми у 69% дітей.

- Кардинальні моменти розвитку моторики дітей у віці 2 - 3 років розвинуті досить добре. Діти перестрибують через накреслену лінію; утримають рівновагу стоячи на одній нозі протягом 7 - 10 сек.; защібають гудзики самі; ходять по вузькій дощечці. Тільки приблизно у 8% дітей кардинальні моменти розвитку дітей розвинуті на низькому рівні.

- Сенсорний розвиток у цих дітей також на високому рівні у 90%, вони розрізняють кольори.

- Емоційна сфера у 20% в межах норми; міміка - 35% задоволена, тільки у 45% дітей вона є бідною на відображення емоційного стану, стриманою (у дітей, із ДНЗ №52 тільки 5 % дітей). Діти розрізняють оточуючих.

- Товариськість 85%, але ці діти - більша половина - бояться самотності, тобто знаходитись на одинці. 30% дітей ідуть легко на контакт з іншими людьми, що не скажеш про решту 70% - вони уникають незнайомих людей, а також їхні зауваження.

- Мова розвинута по - різному: словниковий запас в межах норми - 70%; 80% - говорять реченнями;

-60% - виразна, емоційно забарвлена, емоційна мова.

Розвиток пізнавальної діяльності - ключовими моментами є те, що діти копіюють на папері хрести, рахують до двох, розповідають вірші розрізняють протилежні поняття і це говорить про те, що 80% дітей мають високий рівень пізнавальної діяльності. Поведінка у цих дітей є адекватною.

Також при порівнянні дітей, які виховуються у будинку дитини та дітей, які відвідують ДНЗ № 52 були виявлені такі відмінності, характерні для дітей з будинку дитини як висока агресивність, їх частіше не приймає дитячий колектив, вони відрізняються тенденцією «показати себе». Вчені пояснюють це відсутністю стійкого емоційного зв'язку, але також і виділений час, в тому, що їх вільний час специфічно структурований, що вони недостатньо діяльно включаються в гру, в роботу.

Результати проведеного тривалого спостереження дали підстави умовно поділити дітей на групи з певним типом поведінки:

а) Активність. 7 дітей (30%) даної групи, у яких реактивність, без сумніву, повністю знижена. Вони залишаються пасивними не тільки до людей, але і до іграшок. Цей тип в основному спостерігається у тих дітей, які поступили у будинок дитини, як діти, що відстають у розвитку.

У інших 15 дітей (70%) на рівні активності не спостерігається ніяких незвичайностей.

б) Соціальна поведінка дітей (по відношенню до інших дітей, вихователів, психолога, логопеда)

30% дітей поведінка врівноважена, без незвичайності.

20% дітей переважає пасивність, заторможеність, в соціальному розумінні без спонтанної активності і без вираженого відгуку.

14% дітей мають явно виражену соціальну активність (навіть занадто), але спрямована, розсіяна. До всіх людей однакова дружелюбність, активно вступає в контакт. З інтересом слідкує за всім соціальним, що відбувається біля неї.

11% дітей віднесено до соціально - провокуючої поведінки. Ці діти прагнуть привернути до себе увагу провокуючими діями. До інших дітей відношення негативне, агресивне. З дорослими вступає в контакт лише, коли є з ним на одинці, без дитячого колективу.

10% дітей демонструють роздратовану, злобну, вперту поведінку - дитина без особистої ініціативи і без направленої активності.

в) Взаємодія між вихователем та дитиною.

25% дітей гіпоактивні, соціально пасивні, з регресивними формами поведінки потребують покращеного догляду, у них виділяється лише незначний прогрес у розвитку, вони не здатні надавати вихователям достатнього задоволення і залишаються далі запущеними.

Діти, в яких перевищують суттєві інтереси бувають в колективі незамітні, вони не викликають дисонансу. Вони розважаються самостійно (35%).

Діти соціально гіперактивні, типу розсіяних, ненаправлених соціальних інтересів. Дитина притягує до себе увагу - кривлянням, поглядами чи навіть ласкавими приживаннями (18%).

Діти з приблизно нормальним рівнем активності. Серед цих дітей спостерігаються улюбленці вихователів (22%).

При вивченні причини перебування дитини у будинку дитини було виявлено 4 головних фактори, які зображені на діаграмі (див.додаток):

54% дітей з неблагополучних сімей, батьки яких позбавленні батьківства (батьки, які позбавлені волі, нарко- і алко- залежні батьки, використання дітей жебратстві та ін.);

23% дітей повні сироти (втрата батьків і відсутність опікунів);

18% дітей, матері яких відмовилися від них у пологовому будинку (неповнолітні батьки,яким буде важко виховувати, за причиною здоров'я дитини);

5% дітей, яких підкинули у будинок дитини.

Отже, результати емпіричного дослідження дозволили нам виділити такі «типи» деприваційних дітей:

1. Соціально гіпоактивні (22% дітей (Ірина, Максим, Андрій, Меланія, Євген)). Ці діти задоволені при збереженні незмінності їх середовища, а протестують вони у випадку будь - яких змін або коли їх від чогось відривають. Пасивність і соціальна незацікавленість, що в подальшому може спричинити затримку розвитку мови і всього психічного розвитку взагалі.

2. В цілому гіперактивні (25% дітей (Тетяна, Іванка, Михайло, Мирослава, Анатолій, Юрко)). Ці діти знаходяться в постійному русі і безперестанно переключають свою увагу. Вони постійно шукають нових стимулів без направленого вибору, щоб хоч щось відбувалося. З виховательської точки зору така дитина за причиною свого постійного неспокою буває важкою, вони постійно відволікають вихователя. Тим самим визивають у дорослих скоріше негативні емоції. Хвилювання і не зосередженість цих дітей перешкоджають у них розвитку конструктивних ігор і розгортанню їх соціальної комунікації - їх психічний розвиток зазвичай запізнюється.

3. Діти, що відрізняються гіперактивністю з специфічним напрямком (35% дітей (Оксана, Віталій, Олеся, Юлія, Юлія, Роман, Вадим, Єгор)). В даному випадку діти, як правило, знаходить одну постійну особу, докладають зусилля для збереження зв'язів з цією особою, навіть за рахунок «соціальних провокацій» - дурниць, та ін. Так як у виховному закладі вони можуть мало добитися від вихователів, то вони також бувають по - своєму важкими: їх нерідко характеризують як егоїстичні і ревниві. Але у випадку, коли вони залишаються з вихователем одні, то бувають дуже милими і слухняними.

4. Соціальної спрямовані гіперактивні діти (18% дітей (Ірина, Ольга, Тамара, Артем)). Такі діти прагнуть до нових і нових контактів, причому їм все одно від кого вони будуть звучати. Активність у таких дітей відрізняється соціально - емоційним фоном, вони полюбляють зі всіма обійматися, лізуть до всіх на руки і т.д.

Дані показники ми оформили у вигляді діаграм. Див. додаток.

При аналізі результатів експериментального дослідження ми бачимо, що особливості психічного розвитку відрізняються у дітей, що виховуються в умовах родинної депривації від дітей, які виховуються у нормальних сім'ях. А саме існують відмінності в емоційному розвитку, проявах тривожністі, невротичні прояви. Ці діти вибірково контактують з дорослими, тобто перевагою є спілкування у знайомому колективі, а зі зміною обстановки часто перебувають у тривожному стані. Присутні страхи перебування у чужому колективі, серед багатьох людей. Проявляються невротичні прояви такі як гризіння нігтів, хитання на стільчику, в ліжку, гризіння олівців. Пізнавальна сфера у цих дітей майже не відрізняється від дітей, які відвідують ДНЗ №52.

Нижче наводимо результати обстеження дітей за допомогою Картки нервово - психічного розвитку дитини третього року життя (діти з будинку дитини)

Ім'я	ВІК	Рівень нервово - психічного розвитку	Поведінка	Заключення	Призначення
		Активне мовлення	Сенсорний розвиток	Гра	Конс- трутив- на діяль- ність	Зоб- ражу- вальна діяльність
		Граматика	Питання
Ольга	3	в	в	в	в	в	Соціальної спрямовані гіперактивні	Розвиток на високому рівні	Рекомендацій не потребує
Юлія	2,8	в	с	в	в	с	гіперактивністю з специфічним напрямком	Розвиток в нормі	Розвивати сенсори ку і зображувальну діяльність
Олеся	2,7	с	н	с	н	с	гіперактивністю з специфічним напрямком	Понижений рівень розвитку	Потребує корекції нервово - психічний розвиток, а саме сенсорика та конструкт. діяльність
Юлія	2,7	в	с	в	н	н	гіперактивністю з специфічним напрямком	Середній рівень розвитку	Корекція в конструктивній та зображувальній діяльності
Максим	2,6	в	с	в	с	в	Соціально гіпоактивні	Розвиток на вище ніж середньому рівні	Рекомендацій не потребує
Меланія	2,9	с	в	н	с	с	Соціально гіпоактивні	Рівень розвитку середній	Корекція в ігровій діяльності
Мирослава	2,4	с	с	н	с	н	В цілому гіперактивні	Рівень розвитку нижче середнього	Потребує корекції в ігровій та зображувальній діяльності
Анатолій	2,4	в	с	в	с	с	В цілому гіперактивні	Вищий середнього рівень	Рекомендацій не потребує
Тамара	2,6	н	с	с	с	с	Соціальної спрямовані гіперактивні	Середній рівень розвитку	Звернути увагу на активне мовлення, потрібна робота з психологом
Оксана	3	в	в	в	с	с	гіперактивністю з специфічним напрямком	Рівень вище середнього	Рекомендацій не потребує
Артем	2,9	с	в	в	с	с	Соціальної спрямовані гіперактивні	Розвиток в нормі	Рекомендації відсутні
Роман	2,4	н	с	с	с	н	гіперактивністю з специфічним напрямком	Рівень розвитку нижче середнього	Корекційна робота як з психологом так і з логопедом
Іванка	2,9	в	в	в	с	в	В цілому гіперактивні	Високий рівень розвитку	Немає
Ірина	2,8	с	в	в	с	с	Соціально гіпоактивні	Рівень розвитку вище середнього	Звернути увагу психологу на активне мовлення та конструктивну, зображувальну діяльність
Вадим	2,5	н	н	в	н	с	гіперактивністю з специфічним напрямком	Низький рівень розвитку	Робота з психологом
Тетяна	2,6	в	в	в	н	н	В цілому гіперактивні	Середній рівень розвитку	Корекція зображувальної та конструктивної діяльності
Євген	2,2	с	в	в	с	с	Соціально гіпоактивні	Рівень вище середнього	Звернути увагу на активне мовлення та конструктивну, зображувальну діяльність
Ірина	2,4	н	с	в	н	с	Соціальної спрямовані гіперактивні	Рівень розвитку нижче середнього	Корекція активного мовлення та конструктивної діяльності
Єгор	2,3	в	в	в	с	н	гіперактивністю з специфічним напрямком	Середній рівень розвитку	Корекція зображувальної діяльності
Андрій	2,6	с	в	в	в	с	Соціально гіпоактивні	Рівень вище середнього	Немає
Віталій	2,7	н	с	с	в	с	гіперактивністю з специфічним напрямком	Середній рівень	Корекція активного мовлення
Юрко	3	в	в	в	с	в	В цілому гіперактивні	Високий рівень розвитку	Рекомендацій не потребує
Михайло	2,8	в	с	в	с	в	В цілому гіперактивні	Рівень вище середнього	Рекомендацій не потребує

в - високий рівень, с - середній рівень, н - низький рівень

Картки нервово - психічного розвитку дитини третього року життя (діти з ДНЗ №52)

Ім'я	ВІК	Рівень нервово - психічного розвитку	Поведінка	Заключення	Призначення
		Активне мовлення	Сенсорний розвиток	Гра	Конс- трутив- на діяль- ність	Зоб- ражу- вальна діяльність
		Граматика	Питання
Оксана	2,7	в	в	в	в	в	В цілому гіпоактивні	Розвиток на високому рівні	Рекомендацій не потребує
Павло	2,8	в	с	в	в	с	гіперактивністю з специфічним напрямком	Рівень розвитку вище середнього	Рекомендацій не потребує
Олександр	2,2	в	в	в	в	с	Соціально гіпоактивні	Розвиток на високому рівні	Рекомендацій не потребує
Інна	2,6	в	с	в	в	в	гіперактивністю з специфічним напрямком	Розвиток на високому рівні	Рекомендацій не потребує
Кирило	2,6	в	с	в	с	в	Соціально гіпоактивні	Рівень розвитку вище середнього	Рекомендацій не потребує
Богдан	2,8	с	в	с	с	с	Соціальної спрямовані гіперактивні	Рівень розвитку середній	Корекційна робота з психологом
Ольга	2,4	в	в	в	с	в	гіперактивністю з специфічним напрямком	Розвиток на високому рівні	Рекомендацій не потребує
Тетяна	2,5	в	с	в	с	в	В цілому гіперактивні	Вищий середнього рівень	Рекомендацій не потребує
Андрій	2,6	с	в	в	в	в	Соціальної спрямовані гіперактивні	Розвиток на високому рівні	Рекомендацій не потребує
Дмитро	2,9	в	в	в	в	в	В цілому гіперактивні	Розвиток на високому рівні	Рекомендацій не потребує
Олексій	3	с	с	в	с	с	гіперактивністю з специфічним напрямком	Рівень розвитку середній	Корекційна робота з психологом
Тетяна	2,5	в	с	в	с	в	гіперактивністю з специфічним напрямком	Рівень розвитку вище середнього	Рекомендацій не потребує
Людмила	2,3	в	в	в	с	в	В цілому гіперактивні	Високий рівень розвитку	Рекомендацій не потребує
Христина	2,7	с	в	в	с	с	Соціально гіпоактивні	Рівень розвитку вище середнього	Рекомендацій не потребує
Тетяна	2,8	в	в	в	в	в	гіперактивністю з специфічним напрямком	Розвиток на високому рівні	Рекомендацій не потребує
Сергій	2,7	в	с	в	с	с	Соціальної спрямовані гіперактивні	Рівень розвитку вище середнього	Рекомендацій не потребує
Олена	2,3	с	в	в	с	с	гіперактивністю з специфічним напрямком	Рівень розвитку середній	Рекомендацій не потребує
Олег	2,4	н	н	с	н	с	В цілому гіперактивні	Рівень розвитку низький	Корекція активного мовлення, сенсорного розвитку та конструктивної діяльності
Анастасія	2,1	в	с	в	с	с	гіперактивністю з специфічним напрямком	Рівень розвитку середній	Рекомендацій не потребує
Ольга	2,5	с	в	в	в	в	В цілому гіпоактивні	Розвиток на високому рівні	Рекомендацій не потребує
Інна	2,8	с	с	с	в	с	Соціально гіпоактивні	Рівень розвитку вище середнього	Корекція активного мовлення
Валерій	2,9	в	в	в	с	в	гіперактивністю з специфічним напрямком	Високий рівень розвитку	Рекомендацій не потребує

При узагальненні результатів за «Картою нервово - психічного розвитку дітей третього року життя» було підтверджено, що в групі досліджуваних найбільший відсоток (28%) належить дітям з рівнем розвитку вище середнього, середній рівень розвитку у 25% дітей, високий рівень - 22% та низький рівень - 8% дітей. В той час, як дітей з ДНЗ №52 цей відсоток такий: низький рівень розвитку - 2%, середній рівень - 14%, вище середнього рівня розвитку - 46% та вискоий ріень - 38% дітей.

В однієї дівчинки (Ольги) всі рівні нервово - психічного розвитку на високому рівні, тільки двоє (Іванка, Юрко) - всі рівні на високому крім одного, який іде на середньому рівні розвитку. Вік цих дітей майже однаковий 2, 9 - 3 роки. У дітей з ДНЗ №52: 3 дітей все на високому рівні та у 7 дітей все на високому рівні крім однієї якоїсь діяльності.

Активне мовлення (граматика) у 55 % дітей знаходиться на високому рівні, 21% - середній рівень, 24% - низький рівень. Щодо сенсорного розвитку, то він розвинутий краще (50% дітей - високий рівень розвитку, 47% - середній, 3% - низький). Діти, що виховуються в повноцінній сім'я: активне мовлення: 60% дітей - високий рівень розвитку, 38% - середній рівень, 2% - низький рівень розвитку.

Ігрова діяльність цих дітей розвинена досить добре. Високий рівень розвитку у 91% дітей, 6% - середній рівень, 3% - низький. У дітей з ДНЗ цей відсоток становить: 90% - високий рівень і 10% середній рівень розвитку.

Гірше всього розвинена зображувальна та конструктивна діяльність. Вони знаходяться майже нарівні. Конструктивна діяльність: 6% - високий рівень, 86% - середній, 8% - низький рівень розвитку. Зображувальна діяльність: 8% - високий, 84% - середній, 8% - низький рівень розвитку. У дітей з повноцінних сімей цей відсоток кращий. Конструктивна діяльність: високий рівень розвитку у 46% дітей, середній рівень - 52% та низький рівень - 2% дітей.

Щодо типів депривованих дітей, то на першому місці знаходяться діти з гіперактивністю з специфічним напрямом (35%), на другому - в цілому гіпоактивні діти (25%), третє місце - соціально гіпоактивні (22%), і на четвертому - соціально спрямовані діти (18%). У дітей з нормальних сімей цей відсоток майже не відрізняється: діти зі специфічним напрямом гіперактивності - 36%, в цілому гіпоактивні діти - 24%, соціально гіпоактивні - 22% та соціально спрямована гіпоактивність - 18%.

Отже, за результатами обстеження ми можемо сказати, що загальний рівень нервово - психічного розвитку депривованих дітей нижчий ніж у дітей, які виховуються в нормальних сім'ях. У дітей з ДНЗ №52 середній та низький рівень розвитку на багато менший ніж у депривованих дітей і відповідно рівень вище середнього та високий набагато вищий. Типи поведінки у цих дітей майже не відрізняються і за відсотками також. Щодо рекомендацій, то діти з дитячого садку майже не потребують рекомендацій психолога, а діти з будинку дитини потребують корекційних заходів або з активного мовлення, або з сенсорного розвитку, або конструктивної діяльності чи зображувальної діяльності.

Висновки

вивчення дитини в динаміці проводиться вподовж року і включає в себе обстеження рівня нервово - психічного розвитку, спостереження за дитиною в природному середовищі, на заняттях, в процесі ігрової діяльності, обговорення особливостей її розвитку з батьками та педагогами, врахування умов виховання в сім'ї, її статі та індивідуальних особливостей. Діагностичний метод, який використовується для аналізу нервово - психічного розвитку дітей раннього віку - це активне, динамічне спостереження за розвитком з метою раннього виявлення порушень та надання кваліфікованої допомоги.

Результати експериментального дослідженняЮ, яке проводилося за допомогою методики «Гном», «Карти нервово - психічного розвитку дітей третього року життя» свідчать про такі «типи» дериваційних дітей: соціально гіпоактивні (22% дітей), в цілому гіперактивні (25% дітей), діти, що відрізняються гіперактивністю з специфічним напрямком (35% дітей), соціальної спрямовані гіперактивні діти (18% дітей).

При аналізі результатів експериментального дослідження ми бачимо, що особливості психічного розвитку відрізняються у дітей, що виховуються в умовах родинної депривації від дітей, які виховуються у нормальних сім'ях. А саме існують відмінності в емоційному розвитку, проявах тривожності, невротичні прояви. Ці діти вибірково контактують з дорослими, тобто перевагою є спілкування у знайомому колективі, а зі зміною обстановки часто перебувають у тривожному стані. Присутні страхи перебування у чужому колективі, серед багатьох людей. Проявляються невротичні прояви такі як гризіння нігтів, хитання на стільчику, в ліжку, гризіння олівців. Пізнавальна сфера у цих дітей майже не відрізняється від дітей, які відвідують ДНЗ №52.

За результатами обстеження «Картки нервово - психічного розвитку дитини третього року життя» можемо сказати, що загальний рівень нервово - психічного розвитку депривованих дітей нижчий ніж у дітей, які виховуються в нормальних сім'ях. Наше дослідження показую, що найбільший відсоток (28%) належить дітям з рівнем розвитку вище середнього, середній рівень розвитку у 25% дітей, високий рівень - 22% та низький рівень - 8% дітей. В той час, як дітей з ДНЗ №52 цей відсоток такий: низький рівень розвитку - 2%, середній рівень - 14%, вище середнього рівня розвитку - 46% та вискоий ріень - 38% дітей.

Розділ ІІІ. Корекційна робота з подолання стану психічної депривації у дітей раннього віку

3.1 Напрями корекційної роботи з депривованими дітьми

Праці класичного «мобілізуючого» періоду приходять до песимістичних висновків: наслідки довгої психічної депривації у ранньому віці глибокі і постійні, вони майже не змінні аж до зрілого віку. Виправлення може відбуватися у період юнацького і раннього зрілого віку [51].

Аналіз психологічної літератури свідчить, що чим молодша дитина і чим довше депривація продовжується, тим менше надії на виправлення наслідків без наслідків. М.Д. Ейнсуортс вказує на те, що навіть короткий дпериваційний досвід, який проходить на перший погляд без наслідків, залишає хоча б один схований наслідок, а саме збільшену «ранимість» у випадку повторного виникнення подібного досвіду чи іншої неприємної життєвої ситуації.

Чим більше ми пізнаємо дитину, тим більше будуть діяти корекційні заходи, а чим раніше ми їх застосуємо, тим більше надії на успіх.

Корекційні зусилля повинні відповідати таким особливостям:

1. Реактивації. Якщо рання депривація викликала порушення на рівні основної активності психічних процесів, дитині потрібно забезпечити доступ достатньої кількості стимулів із навколишнього середовища. З методологічної точки зору в цьому випадку доречна буде адаптаційна терапія.

2. Редидактивне навчання. Мається на увазі створення нових звичок, замість попередніх, що представляють тут ознаки деприваційного ураження. Сюди можна включати і інші спеціальні методи навчання - виправлення і розвиток мови, вправи у рухових уміннях, додаткове і розвиток практичних знань і умінь та ін.

3.Редукація. Деякі порушення можна виправляти, перш за все, упорядкуванням відношенням дитини до всього соціального і до того, що відбувається навколо неї. Необхідно по новому формувати якості характеру дитини і перероблювати її. З точки зору методології тут можна використовувати психотерапію.

4. Ресоціалізація. На найбільш високому рівні необхідно включити дитину в суспільство і надати їй можливість володіти вибраними ролями. В колективі і за допомогою колективу дитина позбавляється від наслідків депривації і створюють нові, сприятливе ставлення до особистого середовища. Цей метод можна назвати як соціотерапію, яка включає також сімейну терапію, деякі форми групової.

Результати константувального етапу експериментального дослідження свідчать про необхідність психолого - педагагогічного супроводу з метою подолання наслідків психічної деривації. Тому нами було розроблено корекційну програму для роботи з дітьми раннього віку. Наша корекційна програма складалася з елементів анімалотерапії та ігротерапії. Дана програма включає 7 занять і зорієнтована на корекцію моторики, уваги, мислення, підвищення самооцінки, покращення емоційного настрою дітей, тренінг емоційної сенситивності, розвиток емпатії, робота зі страхами дітей. На першому занятті вправи були зосередженні на знайомстві з ведучим, довірі один до одного, створенні теплої атмосфери в колективі. Далі заняття були присвячені певним проблемам.

Корекція психічного розвитку депривованих дітей експериментальної групи з будинку дитини будувалася за такими принципами: єдності корекції і розвитку; урахування вікового та індивідуального у розвитку; діагностики і корекції розвитку та за принципом здійснення корекції у процесі діяльності. Корекційно-виховний вплив здійснювався з урахуванням принципових положень його організації: а) психокорекційна спрямованість навчання в спеціальних закладах орієнтується на збережені функції і потенційні можливості дітей з вадами; б) максимально раннє включення цих дітей в систему спеціально-організованого психолого-педагогічного впливу є необхідною передумовою продуктивного розвитку у них компенсаторних процесів, корекції дефектів і профілактики вторинних відхилень.

Програма корекції психічного розвитку депривованих дітей будувалася за системою дидактичних принципів: загальних (активності, свідомості, доступності, наочності, індивідуального підходу, послідовності і систематичності) і спеціальних (інтенсивного розвитку слухового сприймання, активізації мовленнєвого спілкування).

Найбільш ефективним і раціональним методом корекції психічного розвитку депривованих дітей виявився ігровий, в якому поєднується елементи анімалотерапії та ігротерапії (мовленнєві і рухливі ігри).

З давніх давен бере свої витоки анімалотерапія (від англ. Animal - тварина) - створений реальним життям метод надання психологічної допомоги через взаємодії з тваринами і з їхніми символами (малюнками, іграшками, образами).

Неможна не відмітити зв'язок анімалотерапевтичного підходу з деякими положеннями психоаналітичного направлення в психології: теорією несвідомого З. Фрейда, аналітичною психологією К.Г.Юнга, індивідуальною психологією А. Адлера, гуманістичним психоаналізом Е. Фромма, а також з теорією психосоціального розвитку Е. Еріксона і біхевіоризмом[ 32 ].

В роботі з дітьми анімалотерапія тісно пов'язана з ефективними методами психокорекції: казкотерапією, лялькотерапією, ігротерапією, арттерапією, тілесно орієнтованими методами та ін. Як у всякого методу в анімалотерапії є широкий інструментарій - це символи тварин: образи, малюнки, казкові герої, іграшки, живі тварини, спілкування з якими є безпечним.

В анімалотерапії перевага віддається «соціальним», домашнім тваринам: коням, кроликам, котам, собакам, хом'ячкам, свинкам, - всім тим, хто навчився «правильно себе поводити» в людському суспільстві. При виборі тварин необхідно вивчати їх індивідуально - психологічні особливості, звички в «побуті» і на природі, з'ясувати умови виховання, спостерігати, як тварина знайомиться, спілкується, чи не агресивна вона. Важливо знати і стан її здоров'я.

Взаємодія з тваринами в домашніх умовах без усвідомлення або ціленаправленого розуміння їх терапевтичного призначення позначають як природню анімалотерапію.Процес цілеспрямованого використання тварин і їх символів за спеціально розробленою програмою для корекції емоційно - особистісних проблем називають спрямованою анімалотерапією [48].

Замкнутим, боязким, нерішучим дітям тварини не рідко заміняють товариша: їм розповідають секрети, печалі і радості, демонструють свої досягнення і здібності. Своїм існуванням поряд з дитиною тварини полегшують його проблеми, страхи, допомагають у спілкуванні з оточуючими. Ось чому тварини вірно сплять в ліжечках своїх маленьких господарів, а м'які іграшки - тваринки - улюблені снодійні засоби дітей. Обнімаючи пухнасту істоту, дитина відчуває тепло, спокій, безпеку. На відміну від статичної іграшки, домашні тварини дихають, бігають, граються, забирають частину тривог і турбот у дітей.

Особливістю анімалотерапії є можливість розширення досвіду невербальної поведінки. Тварини не розмовляють, а видають звуки, це їхня своєрідна мова, і досвідчені господарі здатні відрізняти в цих сигналах всеможливі форми звернення і вираження бажань і почуттів. Дитина чітко схвачує настрій тварини, так як вона всім виглядом: позою, рухами і поглядом показує його. Такі спостереження за поведінкою тварин дають дитині досвід приєднання, розширяють репертуар емоцій: радість, доброзичливість, смуток, образу, злість стає зрозумілою. Анімалотерапевтичний метод поширює сенсорний досвід дитини, розвиває цілісність сприйняття, дає імпульс фантазії та уявленню.

Як було вище зазначено наша корекційна програмам включає елементи ігротерапії. Психологія ігрової діяльності стала предметом наукового розуміння порівняно недавно. Протягом довгого часу гра була в основному, як спосіб занятості дитини і виходу її енергії, або як інструмент передачі релігійного і культурного досвіду. Лише в 19 - 20 ст. психологія розпочинає усвідомлювати розвиваючі, гармонізуючи можливості ігор; вони приймаються засобом освоєння дитиною соціальних ролей і розкриття його внутрішнього світу.

Особливе значення мало призначення З.Фрейдом значущості раннього розвитку для формування особистості дитини, а також спроби засновника психоаналізу зв'язати порушення поведінки дитини, що переживаються ним внутрішньо психічними конфліктами, які мають неусвідомлений характер. Пізніше З.Фрейд розвив свої погляди на особливості дитячої поведінки, признав гру засобом розвитку психологічної компетентності і емоційного відреагування.

Включення ігор в арсенал психотерапевтичних засобів в деякій мірі пов'язані з роботами М.Клейн і А.Фрейд [49]. Беручи за основу психодинамічні поняття, вони пояснили прийом ігрових методів в лікувально - корекційній роботи з дітьми. Велике значення для розвитку психології ігрової діяльності з позицій теорії об'єктивних відносин мало признання М.Клейн значення переносу. На відміну від З.Фрейда, А.Клейн вважала, що перенос не обов'язково пов'язаний з актуалізацією минулих ситуацій і відносин психотравмуюючого характеру, але може відображати всю сукупність психічного досвіду, що проявляється в контексті психотерапевтичних відносин. Така позиція М.Клейн визначалась тим, що вчена працювала з дітьми і мала справу з теперішніми, а не минулими переживаннями і психічними травмами.

Форми і варіанти ігрової терапії визначаються особливостями конкретної дитини, або групи дітей, специфічними задачами роботи і її тривалістю. Ігрові методи можуть застосовуватися:

- з ціллю надання первинної психологічної допомоги і інтерв'ювання (оцінки);

- в процесі короткотривалої психотерапії;

- в процесі довготривалої реконструктивної психотерапевтичної дії.

У багатьох випадках гра виступає в якості ведучого методу реконструктивної лікувально - корекційної дії (наприклад, при наявності у дитини емоційних і поведінкових порушень невротичного характеру), в інших випадках в якості допоміжного засобу, що дозволяє стимулювати дитину, розвивати її сенсомоторні навики, знизити емоційну напругу і відсоток соціальної депривації (наприклад, у випадку розумової відсталості, аутизму, психічних захворювань). Можливо застосування ігрових методів переважно в якості психопрофілактичного, розвиваючого засобу.

При використанні технік ігрової терапії потрібно приймати враховувати різноманіття фактів, що показують вплив на характер і динаміку ігрової діяльності, а саме:

- біопсихосоціальний статус дитини;

- її темперамент;

- рівень когнітивного розвитку;

- мотивація;

- особистісні особливості і сфера самосвідомості;

- характер психотерапевтичних відносин;

- виявлення переносу і контрпереносу;

- фізіологічні фактори;

- контекстуальні особливості, включаючи культурні впливи, сімейну динаміку, відносини із ровесниками і педагогами.

Нижче подаємо опис нашої корекційної програми з використанням елементів анімалотерапії та ігротерапії. З метою відпрацювання можливостей знайомств, розвитку спостережливості, розвитку пластичності тіла, зняття напруги в незнайомій обстановці, розвитку доброзичливості, уявлення ми провели заняття на тему «Знайомство один з одним та котиком».

Використовували в цьому занятті м'яку іграшку котика, тюбики із залишками губної помади, рідкі фарби, папір.

1. «Гостримо кігті»

Пропонуємо дітям уявити себе кошенятками, сісти, витягнути руки і ноги і по команді «Гостримо кігті?» - напрягти пальці, кисті рук і ніг. По команді «М'які подушечки?» - руки ноги розслабляються. Повторюємо 3 рази.

2. Рухова гра «Мишка, мишка, …, кіт?»

Діти встають в коло. Один, «мишка», залишається за кругом, він іде і промовляє «мишка, мишка, …, кіт».

Той, на кому він зупиняється, стає «котиком», а діти розбігаються в різні сторони по кругу. Їхня задача - чим швидше зайняти місце, яке звільнилося, але в момент зустрічі діти повинні обов'язково взятися за руки, зробити реверанс, посміхнуться і сказати разом «Привіт, мишка! Привіт кіт!», а потім знову бігти до вільного місця.

3. Вправа «Кицькин настрій»

На папері кожна дитина помадою і рідкою фарбою малює своє уявлення настрою кицьки.

4. Прощання

Кожен учасник говорить котику, або іграшці добрі слова, доторкується, гладить і прощається: «До зустрічі!».

Заняття 2

З метою зняття негативних переживань і відреагування агресивних тенденцій ми провели заняття «Чому сумує котик?». Його метою було розвиток емпатії, вміння співпереживати, розуміти стан іншого, відреагування агресії і пошук соціально - прийнятих форм вираження агресивних переживань, робота зі своїми страхами, відпрацювання пластики рухів. Необхідними при цьому інструментами були м'яка іграшка котика і собаки, аудіо запис повільної і швидкої музики.

1. Релаксаційна програма «Зустріч».

Дітей ділять на котиків та собачок. Дітям пропонується привітатися один з одним: котикам - м'ягко, обережно, не поспішаючи, а собачкам - активно, швидко, різко. Діти міняються ролями тоді, як дозволяє ведучий.

2. Вправа - дискусія «Чому сумує котик?»

Ведучий бере в руки іграшку котика і читає вірш:

Жив котик, був сіренький

І зовсім ще маленький

І цей маленький котик

Постійно був сумний

Чому? Ніхто не знав,

Бо він нікому не сказав.

Передаючи іграшку по колу, ми просимо кожного сказати, чому котик сумує, чого він боявся, чого йому не хватало, як йому допомогти?

3. Медитативна техніка «Тигр на полюванні»

Ведучий говорить: «Щоб стати сміливим, потрібно бути і обережним, і уважним, і вміти виконувати команди, і збирати свої сили, і бути сильним і рухомим».

Ведуча - «тигриця - мама» - буде вчити тигрят бути сильними і сміливими, добиватися мети. Для цього вони повинні аналогічно повторити рухи і повадки мами - тигриці, не вискакувати вперед, не відставати, не відволікатися. Тигриця дуже повільно виставляє вперед одну ногу з п'ятки на носок, витягує одну «когтисту лапу», а потім другу, виставляє другу ногу, нахиляє голову, витягує спину і обережно крадеться до здобичі. Зробивши 5 - 6 таких закінчених рухів, «тигриця» групується, піджимає до грудей лапи, голову, втягує плечі, згинає коліна, готується до вирішального стрибку, і, на кінець різко скаче, здає сильний клич: «Ха!!!!!!!!!!!!» «Тигрята» роблять все це одночасно з ведучою - тигрицею.

Повторюємо 2 - 3 рази.

4. Прощання «Танцюють всі!!!»

Котика і собачку запрошують на дискотеку. Котик любить повільні танці (включається повільна, плавна музика); рухи нешвидкі, м'які. А собака полюбляє швидкі танці (звучить швидка музика); рухи різкі, стрімкі, незакінченні. Можна на прощання і заспівати: «Мяу - мяу! Гав - Гав!».

Заняття 3

Ми провели заняття «Відпрацювання механізмів міжособистісної комунікаціі» з метою розвитку навичків спілкування, розвиток упевненості в собі, зняття тілесних зажимів. Для цього нам були потрібні іграшки, котики, собаки, парні паперові трафарети котиків та собачок, кольорові олівці, бусинки, ланцюжки, ґудзики, інші маленькі предмети.

1. Вправа «Доторкнися до…»

Діти стоять, в центрі - іграшки котика і собаки. Ведучий говорить: «Доторкнися до…уха!» Діти повинні повинні доторкнутися до чийого - небудь вуха, можна до іграшки. Команди можуть бути різними: доторкнутися до … голови, ноги, спини, пальця.

2. Вправа «Біоенергетична гімнастика»

Діти сідають зручно. Руки витягують вперед, готують великий і вказівний пальці, беруться ними за кінчики вух - один зверху, другий знизу вушка. Масажують вушка і при цьому говорять: «Котикові вушка завжди на макушках!» (10 рухів в одну сторону і 10 рухів в іншу). Потім опускають руки, струшують долоні . Приготувавши вказівний палець, ставлять його між бровами і носом. Масажуючи цю точку стільки ж разів, і говорять: «Кошаче око - мудре око!». Стушують долоні. Далі збирають пальці рук в жменьку, знаходять ямку внизу шиї і масажують її зі словами: «Як собачка я дишу, допогти собі я хочу» (10 разів в дві сторони).

Дорослий спостерігає за правильністю знаходження точок і силою нажиму на них при масажуванні.

3.Прощання.

Розбившись на пари, вибравши свою роль, діти позою, звуками, рухами показують, як прощаються друзі - звірі до наступної зустрічі.

Заняття 4

З метою розвитку позитивного відношення до життя, позитивних емоцій, зняття психо - емоційного напруження, стимуляції уяви, розкриття індивідуальних способів поведінки дітей, тренінгу емоційної сенситивності ми провели заняття «Життя як чудо». Інструментарій: олівці, прикрашенні стрічками, старі зубні щітки, лист паперу, рідкі фарби, тазик з водою, аудіо запис повільної, спокійної музики, хустинки.

1. Вправа «магічна паличка»

Діти сидять в колі. Ведучий показує паличку і просить на деякий час уявити, що вона магічна і їй можна розповісти про три своїх самих заповітних бажання. Після того як діти поділяться мріями, можна запитати:

- А чи бачили ви коли - небуть чудеса?

- А перетворити смуток в радість - це чудо?

- А зло в добро?

- А страх в хоробрість?

Якщо це так, то, можливо з вами уже відбулися чудеса?

2. Вправа «Чародійний дощ»

Перед дітьми великий лист паперу. В руках - старі зубні щітки і олівці в якості «магічної палиці». Опускаються щітки в рідкі фарби і легко постукуючи по них «магічними паличками», діти розбризкують краски, як дощ. В результати вони отримують незвичайну картину, якій всі разом придумуємо назву.

3. Прощання «Створення чуда»

Діти беруть свої «магічні палички», ідуть на зустріч один одному, торкаються до плеча і запитують: «Чим я можу тобі допомогти? Що для тебе зробити?» Відповіді можуть бути різні: посміхнись, станцюй, заспівай, посміхнись, станцюй, заспівай.

Заняття 5

Дане заняття сприяє зниженню напруги, дає дітям можливість виразити емоції і знизити стан тривоги, розвиток мислення, навчити дітей відчувати і переживати, розвиває комунікативні навики, розвиток уваги, пов'язаної з координуванням слухового і рухового аналізаторів. В цьому занятті ми використовували старі газети або будь-який інший непотрібний папір, ми повинні підготувати декілька карток, які розрізані на дві половинки. Як ускладнення ігри можуть використовуватися нерівні лінії розрізу.

1. Гра «Розриваємо папір»

На початку гри психолог може, не пояснюючи правил, просто запропонувати дітям рвати папір. Потім він сам берет газету і починає її рвати і кидати шматочки в центр кімнати, кажучи при цьому дітям, що розмір шматочків не важливий. Якщо діти не підключаються відразу до роботи, їх не можна заставляти. Психолог може встати спиною до них, вдаючи, що не помічає їх. Як правило, діти включаються в гру. Коли купа в центрі кімнати стає великою, психолог пропонує діткам пограти з шматочками і починає енергійно підкидати їх вгору, розкидати по кімнаті. Можна також робити купки і стрибати на них, обсипать шматочками один одного або підкидати шматочки жменями вгору. До цієї гри можна підключати вихователів - особливо якщо вони є джерелом підвищення рівня тривожності у дитини.

2. Гра «Знайди свою половинку»

Психолог перемішує половинки і роздає їх дітям. Потім по його сигналу кожна дитина повинна знайти відповідну половинку. Тут необхідно пам'ятати, що в роботі з тривожними дітьми не можна включати момент змагання, тому в кінці гри можна похвалити дітей за виконання завдання взагалі, але не за прудкість. Якщо в ході виконання діти починають квапитися або нервувати, то їм необхідно допомогти, запропонувавши декілька способів знаходження пари. Після закінчення гри можна поговорити з дітьми чи сподобалась їм ця гра.

3. Гра «Чотири стихії»

Діти сидять у колі. Ми домовляється з ними, що якщо скажемо слово «земля», всі повинні опустити руки донизу, на слово «повітря» -- підняти руки догори, на слово «вогонь» -- обертати руками в ліктьових суглобах.

Заняття 6

Мета нашого заняття полягає у розвиткові координацій дрібних рухів пальців рук; вміння здійснювати мовленнєвий супровід дій з кульками. Виховувати витримку, зосередженість. Підвищення самооцінки, впевненості в собі. Розвивати фантазію, творчу уяву, образне мислення, вміння орієнтуватися у просторі, дрібну моторику рук. Виховувати почуття доброти, співпереживання, доброзичливі взаємовідносини. При цьому використовували ігрове панно, набори іграшок, предметних картинок, ковдра, об'ємні ялинки та дерева, будинки із тканини, в'язані іграшки-фігурки тварин, героїв українських народних казок, дерев'яні м'ячики.

1. Гра «Гора»

Дитина прокочує кульку по доріжці ламаної конфігурації у напрямку знизу вверх та зверху вниз, супроводжуючи рухи словами „угору” „вниз”.

1. На «підніжжі» гори та її «верхівці» розкладені іграшки: рибка, пташка, собака, вуж. Дитині ставиться питання: «Хто, як пересувається?». Прокочуючи м'ячик від іграшки до іграшки, дитина коментує: риба плаває, пташка літає, собака бігає, вуж повзе.

2. Розташувавши картки із зображенням корови, ворони, жабки, кицьки, дорослий задає дитині питання: «Хто як кричить?». Дитина, прокочуючи м'ячик від картки до картки, промовляє: му-у-у, кра, ква, няу.

2. Гра «Корабель»

Двоє дорослих (психолог і педагог) розгойдують узяту за кути ковдру -- це корабель. Коли вони говорять: «Тиха, спокійна погода, світить сонечко», всі діти зображують гарну погоду.

Коли чують слова: «Буря!», вони починають створювати шум, корабель хитається сильніше і сильніше. Дитина, яка знаходиться на кораблі, повинна перекричати бурю: «Я не боюся бурі, я найсильніший матрос!»

3. Гра «Казкова галявина»

На панно розташовані герої різних українських казок. Педагог називає казку, пропонує знайти героїв цієї казки. Дитина прокочує м'ячик і, зупиняючись біля героя казки, чітко промовляє його назву. Так знаходить всіх героїв запропонованої казки.

4.Гра «Передай по колу»

Діти встають в коло, на ходу передають (пантомімікой) гарячу картоплю, метелика, квіточку, пушинку і т.д.

Заняття 7

Ми провели заняття «Веселинка». Його метою було створення позитивного емоційного фону, усунення страхів, підвищення впевненості в собі, активізація уяви і супроводжуючих його позитивних емоцій, формування особистості .

1.Гра «Піжмурки»

Всі діти ідуть, пританцьовуючи і наспівуючи яку-небудь пісеньку, і ведуть гравця-кота із зав'язаними очима. Підводять до дверей, ставлять його на порозі і наказують взятися за ручку, а потім всі разом (хором) починають співати:

Кіт, кіт Котофей,

Ти лови нас шість ночей!

Ти лови нас шість ночей,

Не розв'язуй очей!

Як тільки проспівають останні слова, розбігаються в різні сторони. Кіт починає ловити дітей. Всі кружляють навколо кота, дражнять його: торкаються до нього пальцем, смикають за одяг.

2. «Веселий дощик»

Дітям пропонують встати один за одним і покласти руку на плече попереду того, що стоїть. Потім психолог говорить, що пройшов веселий дощик, діти приклеїлися і їм не можна розклеюватися. Після чого він дає команду, і всі діти починають рухатися. За умови засвоєння дітьми способу руху можна ускладнити гру. Наприклад, піднятися і зійти із стільця, пройти під столом, обійти довкола обруча, пройти «гусячим кроком» і так далі.

3. Гра «Стежинка»

Всі діти вишиковуються в потилицю і йдуть змійкою по уявній стежині. По команді дорослого вони переходять уявні перешкоди. «Спокійно йдемо по стежині... Довкола кущі, дерева, зелена травичка... Птиці співають... Шелестить листя... Раптом на стежині з'явилися калюжі... Одна... друга... третя... Знову спокійно йдемо по стежині... Перед нами струмок. Через нього перекинутий місток з поручнями. Переходимо по містку, тримаючись за поручні... Спокійно йдемо по стежині... Стежина пішла через болото. З'явилася купина. Стрибаємо з купини на купину. Раз... Два... Три... Чотири... Перейшли болото, знову йдемо спокійно. Перед нами яр. Через нього перекинута колода. Переходиться яр по колоді... Обережно, йдемо!.. Юшок! Нарешті перейшли... Йдемо спокійно!.. Що це? Стежина раптом стала липкою від мокрої глини, що розкиснула. Ноги так і прилипають до неї... Ледве - ледве віддираємо ноги від землі... А тепер через стежину впало дерево. Та яке величезне! Вітки на всі боки!.. Перелазимо через дерево, що впало... Ось і прийшли! Молодці!»

Нервово-психічні порушення, соматичні розлади, зниження інтелектуального розвитку, негативні зміни в поведінці, які діагностувались в експериментальній групі, підтверджують необхідність організації корекційної допомоги при вступі дітей у нове соціальне середовище. На основі отриманих даних проявів родинної депривації визначені основні психолого-педагогічні напрями профілактики соціальної дезадаптації, психологічне забезпечення яких здійснювалося працівниками психологічної та педагогічної служби через корекцію, комплексне застосування корекції у дітей раннього віку, що виховуються в умовах родинної депривації дозволило отримати позитивні результати подолання проявів деривації у більшості дітей експериментальної групи.

В процесі психокорекційної роботи час від часу виникали психологічні бар'єри, особливо це спостерігалося на перших заняттях, які перешкоджали емоційно теплим взаєминам в діаді психолог - дитина, що доповнювалися за допомогою вправ, які містили елементи анімалотерапії. Спостерігались позитивні зміни в афективній сфері дітей. Розширення уявлення дитини про оточуюче середовище психопрофілактичний природній метод подолання страхів в ранньому віці. Спостерігалась слабо виражена ситуаційна тривожність, зменшувалась та зникала загальна невротизація. Нами було зафіксовано те, що з часом підключалися в гру ті діти, які раніше були більш пасивними, відмовлялися грати. Вони переборювали несміливість, сором'язливість.

Ця корекційна програма дала можливість самовиразитися дітям, але й компенсувала нереалізовані прагнення. В процесі психокорекції в цих дітей спостерігалась слабо виражена ситуаційна тривожність, зменшувалась та зникала загальна невротизація.

На другому та третьому році життя для депривованих дітей характерні занижена допитливість, відставання у розвитку мовлення, затримка у розвитку ігрової діяльності, несформованість самостійності як властивості особистості. Діти часто є нечутливими до зразків діяльності, що демонструє дорослий, неадекватно ставляться до оцінки дорослого (похвала погано ідентифікується, зауваження слабо змінюють поведінку). Наші вправи підбиралися так, щоб змінити ці риси на позитивні. Після яких у дітей спостерігалися зміни: вони ставали більш м'якші, чутливішими, доброзичливішими, їх більше почала цікавити ігрова діяльність.

Чим старшою стає дитина, тим більш помітні негативні зміни в її розвитку. У цих дітей не просто затримується формування характерних для їх віку форм спілкування і взаємодії з дорослими, а й розвиваються принципово нові механізми, з допомогою яких вони пристосовуються до умов довкілля. Це відбувається як в наслідок того, що життя в закритому дитячому закладі не вимагає від дитини таких функцій, як це є у «звичайному» житті. Тому дані вправи включали такі механізми, щоб в майбутньому таку проблему можна було уникнути.

У дослідженому нами інтернатному закладі для дітей 1,5 - 3,5 років проводяться групові навчальні заняття та індивідуальні заняття з логопедами і дефектологами. У результаті багато дітей до 3 -х років володіють сенсорними еталонами (колір, форма, розмір), у них сформоване фразове мовлення, наявні початкові уявлення. Проте спостереження за розвитком дитини у збідненому середовищі вказує на те, що для розвитку креативності мислення набагато більше значення мають такі види діяльності як конструювання, робота з пазлами, складачками, малювання. Після наших занять у дітей більш розвинулося креативне мислення. І появилося бажання щось будувати, конструювати, складати, тобто робити щось таке, де може включатися їхня фантазія і вони можуть зробити все, що забажають.

Як ми вже говорили, виявлено підвищену схильність до виникнення страхів. Діти надчутливі до нового, змін оточуючого середовища. Здебільшого для них характерна яктація (розгойдування головою, тулубом) і смоктання пальців, ручок(про що було сказано вище). Основна причина формування подібних порушень - психічна депривація. В умовах сімейного виховання при рекомендаціях психолога і невролога ці дії компенсуються. І за допогомогою даних вправ у дітей зменшувалися страхи, у деяких навіть взагалі не виникали.

У багатьох вихованців виявлені ознаки підвищеної емоційної збудливості (капризування, плаксивості, зниження настрою). Порушення сну проявляються складністю засинання, неспокоєм під час денного і нічного сну із частими прокиданнями. Після опитування персоналу щодо особливостей дитячого крику - плачу виявило, що плач вихованців «без особливостей». Таку відповідь варто трактувати як недиференційований вид плачу, що характерний для депривованих дітей. Але навіть корекційна програма допомогла у вирішенні проблем у емоційній сфері, що відображалося навіть у нічному та денному сні. Діти спали спокійно, зменшилися капризування, перепади настрою.

Всі ці дані можуть свідчити про негативні тенденції розвитку дітей зі збільшенням терміну їх перебування у будинку дитини. Важливий фактор, що в даному разі спричиняє відхилення в психічному розвитку маленьких дітей - неповноцінне спілкування з дорослими, пов'язане з перебуванням у великій групі, орієнтацією персоналу на спілкування з дорослими, пов'язане з перебуванням у великій групі, орієнтацією персоналу на фізіологічний догляд, чітко визначеним регламентом життя дітей і діяльності персоналу.

Для педагогів, які працюють з цими дітьми ми запропонували використовувати протягом дня такі ігри, які поліпшували б розвиток дрібної моторики рук, мови, створюють позитивний емоційний настрій, формують позитивні особистісні якості, розвивають увагу, мислення, сприймання, поліпшують стосунки з дітьми, підвищують самооцінку тривожності у них. Нами були підібрані та запропоновані такі вправи:

Вправа «Сюрприз»

Мета: розвиток дрібної моторики руки, мови, створення позитивного емоційного настрою.

Насипаємо промиту, чисту крупу (перловку, пшоно, рис, гречку) в глибоку миску і розташовуємо там 1 - 2 маленькі іграшки. Дитина повинна знайти сховані в крупі предмети. Якщо діти захочуть, то вони можуть ховати предмети від дорослого.

Вправа «Гра з тістом»

Мета: розвиток моторики, координації, сприймання форми, розміру предметів.

Пропонуємо дітям приготувати обід для ляльок, наприклад, спекти пиріг. Для цього ми готуємо тісто за рецептом: 2 стакани муки, 1 стакан солі, 1 стакан окрашеної води (можна використати різні кольорові барвники), 2 столові ложки масла.

Спочатку пропонуємо дітям просто м'яти пальцями отримане тісто, згодом потрібно звернути увагу на те, що тісто міняє свою форму в руках. Діти можуть розкатувати тісто, а потім різати його пластиковим ножем, вирізати з нього формочки «Печиво».