Насамперед трудоголіку слід задати собі питання: чим він сам може допомогти собі? Самодопомога можлива, якщо навчитися правильно розставляти пріоритети у своєму житті і регулювати свої робочі навантаження. Ось кілька простих правил, рекомендованих психологами, психотерапевтами та психіатрами:

- Задумайтеся, ви робите, щоб жити, або живете, щоб працювати? Адже в житті є тисячі великих і маленьких радощів - спорт, подорожі, романтичні побачення, виховання дітей, спілкування з друзями, і все це може пройти повз вас. Пам'ятайте, що якщо ви живете тільки роботою, то в один прекрасний день можете втратити інтимну близькість, друзів, родину.

- Не залишайтеся працювати понаднормово без крайньої виробничої необхідності, про роботу думайте тільки на роботі. Не думайте, що якщо ви тиждень посидите в офісі до ночі, то це позбавить вас від роботи в майбутньому. Всіх справ не переробиш.

- Не хапайтеся за кожну багатообіцяючу можливість. Перш ніж брати на себе черговий вантаж, подумайте, що означає новий обов'язок для вашої родини і для вас особисто. У гонитві за кар'єрою ви можете втратити набагато більше, ніж придбаєте. Зрозумійте, що ви не зможете займатися всім однаково добре.

- Досить успішно справлятися лише з декількома прямими обов'язками. Вчіться планувати і правильно розставляти пріоритети: найбільш важливі і необхідні на даний момент завдання вирішувати в першу чергу, не настільки важливі - вирішувати пізніше.

- Навчіться ділитися роботою: чим більше ви будете довіряти співробітникам, тим надійніше і згуртованішою стане команда, тим успішніше піде робота всього відділу.

- Знайдіть час для короткої перерви в роботі, пройдіться навколо офісу або підніміться по сходах на другий поверх.

- Змушуйте себе щодня виділяти певний час для праці і відпочинку. З моменту відходу зі служби сьогодні до моменту приходу на службу завтра повинно пройти не менше 12 годин. Перш за все це змусить вас ретельніше планувати свій час.

- Врахуйте, що досягнення запаморочливих вершин саме по собі не приносить щастя.

- Складіть план роботи на кожен день тижня і робіть помітки про виконання наміченого. Тоді ви не будете нервувати, згадуючи, зроблена справа, як і коли.

- Приведіть в порядок свій архів, розставте всі папки по полицях, надпишіть, де і що можна знайти. Домовтеся з вашими колегами, що завжди замість вилученого документа або позиченої у вашу відсутність книги повинна знаходитися записка, в якій вказано, хто, коли і на який час взяв ваші речі у вашу відсутність.

- Дайте собі відпочити. На першому тижні "стримування" уріжте свій робочий графік на 4 години. Ви будете страждати від нудьги, душевної порожнечі, відчуття незадоволеності. Не виключені навіть фізичні симптоми нездужання. Ні в якому разі не скорочуйте час свого відпочинку, поки не навчитеся справлятися з цим "зайвим" часом. Наступна щабель до одужання полягає в тому, щоб вивільнити на тижні один абсолютно вільний день. Спочатку про це й подумати страшно, але з часом ви дозволите собі і два вихідних в тиждень - були б завзятість і бажання.

- Намагайтеся не відпочивати з людьми, які звалюють на вас свої проблеми і емоції. Будуйте свій відпочинок так, щоб це було дійсно переключитися на щось інше, незнайоме, нове.

- Змушуйте себе думати про що-небудь приємне у вихідні та неробочі дні, ваші думки не повинні бути пов'язані з роботою, насильно женіть їх.

- Хоча б іноді балуйте себе. Намагайтеся відчувати задоволення не тільки від праці, але й від відпочинку. Усвідомте для себе, що іноді неробство - абсолютно нормальний для людини стан.

- Візьміть відпустку, відірвіть себе від роботи, повністю вимкніться зі звичної обстановки на якийсь час.

- Знайдіть собі хобі:. Головне, щоб заняття захоплювало вас так само, як робота. Це допоможе відключитися від трудоголізму, а зміна діяльності, як відомо, вже відпочинок.

- Займіться командними видами спорту, якщо відхід у роботу обумовлений самотністю. Не уникайте людей, не відмовляйтеся від пропозицій інших прогулятися або сходити в кафе.

- Навчіться отримувати задоволення від неробства.

- Забудьте про свою улюблену фразу: "Я роблю це заради тебе." (дітей, батьків). Якщо ви переробляєте понад міру, то чините так виключно заради себе самого. Якщо ваші довгі відлучки, спалахи дратівливості псують настрій вашим близьким, про яку самопожертву може йти мова. Подумайте, чого ви досягаєте своєю "каторгою".

- Займіться переоцінкою цінностей. Коли ви зможете чесно зізнатися самому собі, що пристрасть до роботи - лише засіб заповнити вакуум, вважайте, що половина шляху до нормального життя вами вже пройдена. Справа за малим - знайти щось настільки ж важливе, наскільки важливою здавалася вам до цих пір кар'єра. А що це буде - сім'я, релігія, мистецтво, спорт, - вирішувати тільки вам [4, c.155-158].

Обмежити ймовірність розвитку трудоголізму можуть допомогти наступні рекомендації:

- Робіть те, чого справді хочете. Віддавайте собі звіт в тому, що ваші дії - не втеча від проблем, а реалізація ваших бажань. Зробіть для себе законом: працювати тільки на роботі, і тільки "від" і "до". Ніяких переробок, ніяких домашніх завдань.

- Робіть тільки те, що супроводжується позитивними емоціями. Уникайте нудьги і байдужності. Робіть конкретні кроки, а не мрійте. Спілкуйтеся з людьми, близькими за поглядами на життя, інтересам і смакам.

- Позбавтеся від знайомих, які перекладають на вас свої турботи, відповідальність, "вантажать" вас своїми проблемами і переживаннями. Якщо духовного спілкування немає, але розірвати відносини не вдається, ставитеся до таких людей нейтрально.

- Не боріться з упрямцем. Будьте поблажливі і не нав'язуйте йому своє розуміння істини. Якщо ж чиїсь переконання, манери або звички для вас нестерпні - обходьте таку людину стороною.

- Не вступайте у нерівні суперечки. Тоді вас не буде мучити образа переможеного. Обходити гострі кути, не піддавайтеся спокусі вказувати іншим на помилки і промахи. Відокремлюйте головне від другорядного. Виділяйте мету протилежної сторони і шукайте компроміси.

- Не відповідайте ударом на удар. Якщо не вдається домовитися, краще припиніть спілкування - тим самим ви позбавите кривдника поживного грунту. Свою агресію можна випустити, займаючись фізичною роботою або спортом [14].

Висновки

Розглянувши тему курсової роботи "Трудоголізм як форма девіантної поведінки", можна зробити наступні висновки:

1. Трудоголізм - це психологічна залежність від роботи, що супроводжується "втечею від реальності" у зв'язку з нездатністю справлятися з будь-якими життєвими проблемами ("відхід від проблем").

2. Трудоголізм розглядається як негативний і складний процес, який в кінцевому результаті впливає на здатність індивіда належним чином функціонувати.

3. Виділяють три традиційні погляди на трудоголізм: з точки зору загальної теорії адикції (біологічна і психологічна моделі), з точки зору теорії научіння, з точки зору теорії рис (стабільні моделі поведінки).

4. Виділяють певні ознаки та причини виникнення трудоголізму, відповідно до яких складається певна класифікація трудоголіків, а також зазначається певний механізм та стадії трудоголізму.

5. Використовуючи відповідні методи та методи, можна виявити наявність ознак трудоголізму.

6. Можливе застосування певних профілактичних засобів та рекомендацій відповідних спеціалістів, психологів, як для уникнення розвитку трудоголізму, так і для роботи з людьми у яких виникла психологічна залежність від роботи.

Список використаних джерел

1. Азарова Л.А. Девиантное поведение и его профилактика. Учеб. метод. комплекс. - Минск: ГИСТ БГУ, 2009. - 164 с.

2. Гоголева А.В. Аддиктивное поведение и его профилактика. - М.: Изд-во Московского псих. - соц. ин-та, Воронеж: НПО МОДЕК, 2002. - 240 с.

3. Змановская Е.В. Девиантология (психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Изд. центр "Академия", 2004. - 288 с.

4. Ильин Е.П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень. - СПб.: Питер, 2011. - 224 с.

5. Ковальчук М.А., Тарханова И.Ю. Девиантное поведение. Профилактика, коррекция, реабилитация. - М.: Изд-во "Владос", 2010. - 286 с.

6. Короленко Ц.П., Дмитриева Н.В. Психосоциальная аддиктология. - Новосибирск: Издательство "Олсиб", 2001. - 251 с.

7. Короленко Ц.П. Работоголизм - респектабельная форма аддиктивного поведения // Обозрение психиатрии и медицинской психологи, 1993. - №1. - с. 19-27.

8. Ловаков А.В. Трудоголизм: понятие, методики измерения, предикторы и последствия // Электронный научный журнал: организацинная психология. Т.2. №4, 2012. - с.28-42.

9. Макушина О.П. Методы изучения девиантного поведения: Учебное пособие. - Воронеж, 2005. - 80 с.

10. Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения. Учебное пособие. - СПб.: Речь, 2005. - 445 с.

11. Нарицын Н. Трудоголики или бегство в никуда // www.naritsyn.ru

12. Психология и лечения зависимого поведения / Под ред.С. Дауминга. - М., 2000.

13. Рукодство по аддиктологии / Под ред. проф.В.Д. Менделевича. - СПб.: Речь, 2007. - 768 с.

14. Симатова О.Б. Психология зависимости. - Чита: Изд-во ЗабГГПУ, 2006. - 308 с.

15. Старшенбаум Г.В. Аддиктология: психология и психотерапия зависимостей. - М: Когито-Центр, 2006. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru