Психологічні мислення дівчат і хлопців підліткового віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МИСЛЕННЯ ДІВЧАТ І ХЛОПЦІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Зміст

Вступ

Розділ І. Мислення як один з основних пізнавальних процесів особистості в підлітковому віці

1.1 Загальна характеристика підлітка та його пізнавальна сфера

1.2 Мислення як пізнавальний процес

1.3 Мислення підлітка та особливості його вивчення

Висновки

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження логічного та образного мислення у хлопців та дівчат підліткового віку

2.1 Організація та методика дослідження

2.2 Порівняльний аналіз отриманих результатів

2.3 Рекомендації та вправи на розвиток логічного та образного

Мислення

Висновки

Список літератури

Вступ

Здібність до мислення поступово формується в процесі розвитку дитини, в процесі розвитку його пізнавальної діяльності. Пізнання починається з віддзеркалення мозком реальної дійсності у відчуттях і сприйняттях, які складають чуттєву основу мислення.

Актуальність теми полягає у тому, що мислення є одним з найважливіших компонентів в житті людини, який є не досить обстеженим й на сьогодні, тому мислення ще довго буде цікавити вчених. Стосовно ж мислення підлітка, то можна свідчити про те, що воно є одним з найцікавіших на всьому етапі життя людини, бо саме у підлітковому віці змінюється світогляд, змінюється структура тіла, структура мислення, структура й цілі життя.

Оскільки мислення - вища форма віддзеркалення оточення мозком навколишнього світу, найбільш складний пізнавальний процес пізнання світу, властивий тільки людині, то дуже важливо розвивати й досліджувати розвиток мислення у дітей на всьому етапі навчання їх в школі. В процесі навчання в школі удосконалюється і здатність школярів формулювати думки, і приводити висновки. Думки школяра розвиваються поступово від простих форм до складних, у міру оволодіння знаннями і складнішими граматичними формами мови. Актуальність нашої роботи полягає в тому, що лише в підлітковому віці під впливом навчання учень починає відзначати вірогідність або можливість наявності або відсутність якої-небудь ознаки, тієї або іншої причини, явища, що зв'язане з розумінням того, що факти, події і дії можуть бути слідством не однієї, а декількох причин.

До підлітків приходить уміння правильно міркувати, обґрунтовувати і доводити те або інше положення більш менш упевнено і правильно. І особливо інтенсивно здібність до міркування і доказу, абстрактне мислення починають розвиватися з вивченням широкого кола загальноосвітніх предметів також в підлітковому віці, тому дана тема представляє особливий інтерес для нашого дослідження.

Теоретичним підґрунтям виступали роботи Бернштейна, Рубінштейна С.Л., Крайга та інших.

Мета нашої курсової роботи: проаналізувати теоретичні дані стосовно мислення підлітка; визначити вид мислення дівчат і хлопців, які навчаються у 7-му класі. Висунуто припущення: у ході дослідження виявлено більшість дівчат з домінуючим образним мисленням і більшість хлопців з основним логічним мисленням.

Об'єктом дослідження виступає мислення дітей підліткового віку.

Предметом дослідження є логічне та образне мислення дівчат та хлопців підліткового віку.

При цьому перед нами поставлені наступні завдання:

1. Узагальнити матеріал про підлітковий вік і види мислення, а саме образне і логічне.

2. Визначити особливості розвитку мислення у дітей в підлітковому віці.

3. Провести дослідження видів мислення у підлітків за наданими методиками.

При написанні роботи були використані психодіагностичні методи дослідження, тобто проводилось тестування підлітків, а також проводилась бесіда.

База дослідження: дослідження проводилось у лютому 2010 року з учнями 7-А класу (віком 13 років), Харківської гімназії №12, Червонозаводського району. Всього досліджуваних 23 учні: з них 11 хлопців і 12 дівчат.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку літератури.

Розділ І. Мислення як один з основних пізнавальних процесів особистості в підлітковому віці

1.1 Загальна характеристика підлітка та його пізнавальна сфера

На початку хотілося б розкрити, що саме є підлітковий вік та надати характеристику пізнавальної сфери у цей період життя.

Підлітковий період - надзвичайно складний етап психічного розвитку, характеризуючи його, слід мати на увазі ряд обставин. З одного боку, за рівнем та особливостями свого психічного розвитку підлітки ще не повністю вийшли з дитинства; з другого - вони вже стоять на порозі дорослого життя, в їхній поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та ставлень.

Підлітковий період - період онтогенезу, що є перехідним між дитинством і дорослістю. Розвиток пізнавальних процесів в підлітковому віці характеризується становленням складних форм аналітико-синтетичної діяльності, переходом до абстрактного, теоретичного мислення, розвитком гіпотетико-дедуктивних форм міркування, можливістю будувати висновки (стадія формальних операцій, по теорії Піаже). Динамічний характер цього розвитку, несформованість основних структур “обумовлює ряд специфічно підліткових труднощів, що відбиваються на учбовій діяльності та ін. сторонах життєдіяльності”. [21; с.289]

Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі самостійно організовувати свою увагу, пам'ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.

Однією з головних характеристик підліткового віку є продовження навчання в різних загальноосвітніх установах. При цьому дитина все більш входить в загальне життя соціуму. У нього з'являються нові обов'язки. В цей же час відбувається завершення орієнтації дитини залежно від статі на «чоловічу» або «жіночу» діяльність. Прагнучи до самореалізації, дитина починає показувати успіхи в конкретному виді діяльності, висловлювати думки про майбутню професію. Разом з тим відбувається подальший розвиток психічних пізнавальних процесів і формування особи дитини, що приводить до змін інтересів. Вони стають більш диференційованими і стійкими. Учбові інтереси вже не мають першорядного значення. Дитина починає орієнтуватися на «доросле» життя. [30; с.328]

У зв'язку з швидким розвитком виникають труднощі у функціонуванні серця, легенях, кровопостачанні головного мозку, для підлітків характерні перепади судинного і м'язового тонусу. При цьому дитина може тривалий час переносити фізичні навантаження, пов'язані з його захопленнями, і одночасно з цим, у відносно спокійний період часу, «падати від втоми». Подібне явище особливо часто виявляється відносно інтелектуальних навантажень.

Розвиток пізнавальних процесів, і особливо інтелекту, в підлітковому і юнацькому віці має дві сторони - кількісну і якісну.

Кількісні зміни виявляються в тому, що підліток вирішує інтелектуальні задачі значно легше, швидше і ефективніше, ніж дитина молодшого шкільного віку. [15; с.213]

Якісні зміни перш за все характеризують зрушення в структурі розумових процесів: важливе не те, які задачі вирішує людина, а яким чином він це робить. Тому найбільш істотні зміни в структурі психічних пізнавальних процесів дітей, що досягли підліткового віку, спостерігаються саме в інтелектуальній сфері. [15; с. 214]

Увага підлітка розвивається у зв'язку з формуванням у нього умінь вчитись і працювати, стаючи водночас одним з їх компонентів. Виробляється вміння свідомо спрямовувати увагу на певні об'єкти, тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її, тобто формуються вищі довільні форми уваги. Пов'язані такі міни із загальним психічним розвитком підлітка, зокрема з розвитком його мислення. Зростає обсяг уваги, її концентрація та стійкість. Водночас підліткам ще важко керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, що зумовлено певною імпульсивністю, властивою віку.

Зростають можливості підлітка зосереджуватись на об'єктах, даних не лише наочно, а й уявно, у думках.

Вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. Увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції.

Увага підлітків характеризується не лише тим, що зростає її обсяг і стійкість, а й специфічною вибірковістю.

Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов'язаний з формуванням наполегливості, а її зростаюча довільність є прямим проявом вольової активності підлітка.

Відчуття і сприймання підлітка розвиваються й функціонують в органічному взаємозв'язку. Удосконалення чутливості відчуттів знаходить своє відображення у повноті та детальності сприймань. Тоншими і диференційованішими стають відчуття, змістовнішими - сприймання. Все це призводить до трансформації процесів відчуття та сприймання у цілеспрямовані сенсорні та перцептивні дії. [18; с. 34]

Удосконалення сприймання в цьому віці пов'язане як з розвитком уміння краще і продуктивніше використовувати свої органи відчуттів, так і з формуванням здатності до більш складного аналізу й синтезу сприйманих об'єктів, спрямованих насамперед на з'ясування внутрішніх властивостей. Інтелектуалізація процесів сприймання - необхідна умова успішного засвоєння будь-якого навчального матеріалу.

У перцептивній діяльності підлітка дедалі більше місце займає саморегуляція, тісно пов'язана з мотивацією.

Сприймання все більшою мірою починає характеризуватися планомірністю і послідовністю. Систематичнішими стають спостереження, включаючи в себе розумові операції зіставлення, порівняння, узагальнення і класифікації сприйманих об'єктів.

Значно зростає обсяг пам'яті, причому не лише за рахунок кращого запам'ятовування матеріалу, а й логічного його осмислювання. Пам'ять підлітків, як і їх увага, поступово набуває характеру організованого, регульованого і керованого процесу. Швидко формується смислова логічна пам'ять.

Саме в цьому віці пам'ять розвивається в напрямку інтелектуалізації. Зростає кількість школярів, які застосовують прийоми опосередкованого запам'ятовування. Збільшується число таких прийомів, а їх використання стає щораз усвідомленішим, довільнішим і цілеспрямованішим. Наголосимо, що існує пряма залежність між використанням таких прийомів і рівнем продуктивності запам'ятовування й відтворення матеріалу.

Зміни в інтелектуальній сфері виражаються передусім у розвитку здатності до абстрактного мислення, у зміні співвідношень між конкретно-образним та абстрактним мисленням на користь останнього, в формуванні понятійного мислення. Таке мислення (теоретичне, рефлексивне) характерне передусім для юнацького віку, але починає розвиватись уже в молодших підлітків.

Мислення набуває здатності виробляти гіпотетично-дедуктивні судження, тобто здатності будувати логічні міркування на основі висунутих гіпотез. Розвивається здатність до розумових експериментів, до розв'язання задач в думках на основі певних припущень тощо. Вміння оперувати гіпотезами під час вирішення інтелектуальних задач - найважливіше досягнення підлітків в аналізі дійсності.

Специфікою цього рівня мислення є й те, що його предметом стає не лише розв'язання зовнішніх задач, а й сам процес мислення, тобто воно стає рефлексивним. [10; с.56]

Важлива особливість цього віку - формування активного, самостійного, творчого мислення.

Відбуваються прогресивні зміни і в уяві підлітка. Так, розширюється зміст її образів, оскільки уява бере участь у створенні образів не сприйманих безпосередньо об'єктів, у процесах розуміння художніх творів, технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. З другого боку, саме завдяки цьому і створюються можливості для розвитку уяви.

Розширюються способи утворення образів уяви, провідним серед яких стає мовлення, особливо внутрішнє. Процеси уявлення набувають довільності, поступово перетворюючись на особливі імажинативні дії, спрямовані на побудову образів ще не сприйманих суб'єктом предметів, ситуацій, конструкцій тощо. Ці дії стають характерними як для творчої, так і для репродуктивної уяви.

Зростає вимогливість підлітків до утворення своєї уяви. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього.

Психічний розвиток підлітка нерозривно пов'язаний з подальшим розвитком процесу мовлення, що відбувається внаслідок оволодіння рідною мовою, її лексичними, граматичними, фонетичними можливостями. Розвивається мовлення як засіб спілкування з іншими людьми, і як спосіб набування знань, і як інструмент творення та засіб вираження емоційних станів та вольової регуляції поведінки, і як об'єкт вивчення.

Основним у цьому віці є вдосконалення мовлення як засобу спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразності мови, оскільки багато хто з підлітків вбачає в оволодінні зовнішнім мовленням свою інтелектуальну силу. Розвивається чутливість до художнього слова, часто виникає потяг до писання віршів.

Мовні дії стають більш контрольованими. Зменшується кількість зайвих вставок (“ну”, “от”, “значить” та ін.). [27; с. 45]

Виконуючи регулятивну функцію в житті підлітків, мова стає формою існування самосвідомості їх особистості.

Збагачується словниковий запас, нагромаджується досвід активного використання різноманітних мовних категорій, ускладнюється граматична і синтаксична форми мовлення.

Мовлення стає контекстним, все менше пов'язаним з конкретною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються.

У зв'язку з підвищенням загального рівня розумового розвитку вдосконалюється й письмове мовлення підлітків, наближуючись до літературної мови, формується здатність адекватніше висловлювати абстрактні думки.

Наголосимо, що основою соціальної ситуації розвитку сучасних підлітків визначає попри все та обставина, що вони є школярами. Основна суспільна вимога, яка висувається до підлітків в контексті сучасної культури, - оволодіти певною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для входження суспільства.

Ця вимога, поєднуючись із загальною культурною традицією ставлення до освіти, робить проблему учіння і навчальних досягнень дуже важливою у підлітковому віці. [28; с. 65]

Разом з цим учіння зазнає значних змістовних і організаційних змін, зумовлених зростанням самостійності підлітків. Так, у процесі вивчення основ наук підлітки переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять.

Ускладнення змістовного боку знань вимагає від учнів і досконаліших способів їх здобуття. Зростає рівень абстрагування і узагальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань і умовиводів, які стають більш усвідомленими, обґрунтованими і логічно досконалішими.

Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішні, мислений план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вмінь учитись.

Якісних змін зазнає і мотивація учіння підлітків.

1.2 Мислення як процес пізнавальної сфери

У цій частині ми детальніше розглянемо мислення взагалі та конкретніше зупинимося на логічному та образному мисленні, що є темою нашого дослідження.

Мислення - психічний процес віддзеркалення дійсності, вища форма творчої активності людини. Оскільки мислення процес віддзеркалення об'єктів, оскільки воно є творче перетворення їх суб'єктивних образів в свідомості людини, їх значення і сенсу для вирішення реальних протиріч в обставинах життєдіяльності людей, для утворення її нових цілей, відкриття нових засобів і планів їх досягнення, що розкривають суть об'єктивних сил природи і суспільства. Також це цілеспрямоване використання, розвиток і приріст знань, можливий лише в тому випадку, якщо воно направлене на вирішення протиріч, об'єктивно властивих реальному предмету думки. У генезі мислення найважливішу роль грає розуміння: розуміння людьми один одного, засобів і предметів їх спільної діяльності. [8; c. 225]

Відмінність мислення від інших психологічних процесів полягає також в тому, що воно майже завжди пов'язане з наявністю проблемної ситуації, завдання, яке потрібно вирішити, і активною зміною умов, в яких це завдання задане. Мислення на відміну від сприйняття виходить за межі плотського даного, розширює межі пізнання. У мисленні на основі сенсорної інформації робляться певні теоретичні і практичні висновки.

На практиці мислення як окремий психічний процес не існує, воно незримо присутнє у всіх інших пізнавальних процесах: у сприйнятті, увазі, уяві, пам'яті, мові.

Мислення - це рух ідей, що розкриває суть речей, це особливого роду теоретична і практична діяльність, що припускає систему включених в неї дій і операцій дослідницького для орієнтування, пізнавального характеру.

“Теоретичне мислення - один з видів мислення, який направлений на відкриття законів, властивостей об'єктів. Даний вид мислення зазвичай відрізняють від мислення практичного.

Логічне мислення - вид розумового процесу, в якому використовуються логічні конструкції і готові поняття”. [7; с.38]

Теоретичне понятійне мислення - це таке мислення, користуючись яким людина в процесі рішення задачі звертається до понять, виконує дії в думці, безпосередньо не маючи справи з досвідом, що отримується за допомогою органів чуття.

Теоретичне образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріалом, який тут використовує чоловік для вирішення завдання, є не поняття, думки або висновки, а образи. Вони або безпосередньо витягуються з пам'яті, або творчо відтворюються уявою.

Відмітна особливість наступного виду мислення - наочно-образного - полягає в тому, що розумовий процес в нім безпосередньо пов'язаний із сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності і без нього здійснюватися не може. Дана форма мислення якнайповніше і розгорнений представлена у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, а у дорослих - серед людей, зайнятих практичною роботою.

Мислення наочно-образне -- один з видів мислення. Пов'язано з представленням ситуацій і змін в них. За допомогою нього якнайповніше відтворюється все різноманіття різних фактичних характеристик предмету. У образі може бути зафіксовано одночасно бачення предмету з декількох точок зору. Важливою особливістю наочно-образного мислення є встановлення незвичних, "неймовірних" поєднань предметів і їх властивостей. У цій своїй якості наочно-образне мислення практично невиразно з уявою. Мислення наочно-образне -- один з етапів онтогенетичного розвитку мислення.

Наочно-дієве - сам процес мислення є практичною перетворювальною діяльністю, здійснюваною людиною з реальними предметами.

Окрім звичайних, нормальних видів мислення, що приводять до правильних висновків, є особливі розумові процеси, що дають помилкове уявлення про дійсність. Один з видів незвичайного мислення отримав назву аутизму. Думки людини при аутичному мисленні підкоряються не логіці і розуму, а афектним потребам, слідують за ними, відображають їх силу, динаміку.

Реалістичне мислення правильно відображає дійсність, робить поведінку людини розумною, тоді як аутичне мислення представляє в основному те, що відповідає не об'єкту, а афекту. Аутичне мислення продовжує ілюзії, а не істини.

Окрім описаних, є і індивідуально своєрідні типи мислення. Одну з класифікацій типів розумової діяльності людей за ознаками екстраверсії та інтроверсії, домінування раціонального або ірраціонального, емоційного і логічного в процесах мислення запропонував К.Юнг. Він виділив наступні типи людей по характеру мислення:

1. Інтуїтивний тип. Характеризується переважанням емоцій над логікою і домінуванням правої півкулі головного мозку над лівим.

2. Розумовий тип. Йому властиві раціональність і переважання лівої півкулі мозку над правим, примат логіки над інтуїцією і відчуттям [9; с.274-278].

В своїй роботі хотілося б акцент зробити саме на логічному і образному мисленні підлітків, тому почну детальніше їх розглядати.

Наочно-образне мислення - сукупність способів і процес образного рішення задач, що припускають зорове уявлення ситуації і операцію образами складових її предметів без виконання реальних практичних дій з ними. Дозволяє якнайповніше відтворювати все різноманіття різних фактичних характеристик предмету. Важливою особливістю цього вигляду мислення є встановлення незвичних поєднань предметів і їх властивостей. У цьому своїй якості наочно-образне мислення невиразне з уявою.

Наочне образне мислення і уява - різні процеси. Наочно образне має справу з реальним предметом, процесом. А уява - це відтворення потрібного образу з образної пам'яті.

За образне мислення відповідає перша сигнальна система, яка розташовується в обох півкулях і працює по сигналу "образ".

У дітей друга сигнальна система, лобові долі, знаходиться в процесі зростання і розвитку. Остаточно лобові долі формуються лише до 17 - 18 років у дівчат і до 19 - 20 у хлопців. Тому, діти, переважно, мислять по першому сигналу. Але розвинене образне мислення є обов'язковою частиною психіки будь-якого нормально організованого людського мозку. Активно розвиненим образним мисленням, всіма його видами, володіють творчі люди. Це не обов'язково пов'язано з мистецтвом. Для того, щоб хірург зробив операцію, він повинен спочатку "пройти" її в своїй уяві. А вже під час операції буде і наочне і образне. Все, адже, перед очима. [4; с.36]

Саме тому органічне навчання, з використанням обох сигнальних систем, дозволяє швидко і якісно засвоювати будь-який матеріал. Це шлях до мислячого, творчого мозку. Близько що 30% вчаться з 4-го по 6-й клас користуються переважно образним мисленням для запам'ятовування правил і рішення задач, близько 25% - переважно послідовно-логічним, 45% використовують обидві півкулі. Мислення у образах входить як істотний компонент у все без виключення види людської діяльності, якими б розвиненими вони не були.

Розумовий образ за своєю природою має подвійне джерело детермінації. З одного боку, він вбирає в себе плотський досвід, і в цьому сенсі образ індивідуальний, плотський-емоційно забарвлений, особливо значущий. З іншого боку, він включає результати теоретичного осмислення дійсності через оволодіння історичним досвідом, представленим в системі понять, і в цьому сенсі виступає в знеособленому вигляді.

Немає прямого шляху засвоєння понять. Їх засвоєння завжди опосередкує розумовими образами. І образ, і поняття дають узагальнені знання про дійсність, що виражаються словом.

У реальному процесі мислення (засвоєння знань) одночасно присутні як <образна>, так і <понятійна> логіка, причому це не дві самостійні логіки, а єдина логіка протікання розумового процесу. Сам розумовий образ, яким оперує мислення, за своєю природою гнучкий, рухомий, відображає у вигляді просторової картини шматочок реальності. [4; с.37]

Різні способи створення наочних образів по кресленнях, схемах. Одні учні спираються на наочність, шукають в ній своєрідну сенсорну опору. Інші легко і вільно діють в думці. Деякі учні швидко створюють образи на основі наочності, довго зберігають їх в пам'яті, але втрачаються, коли потрібно видозмінити образ, оскільки в цих умовах образ у них як би розширюється, зникає. Інші добре оперують образами.

Виявлена наступна закономірність: там, де спочатку створені образи менш наочні, яскраві і стійкі, їх перетворення, операція ними йде успішніше; у тих же випадках, коли образ обтяжений різними деталями, маніпулювання їм йде з утрудненнями.

Основна функція образного мислення - створення образів і операція ними в процесі рішення задач. Реалізація цієї функції забезпечується спеціальним механізмом уявлення, направленим на видозміну, перетворення вже наявних образів і створення нових образів, відмінних від результатних.

Створення образу за уявленням здійснюється за відсутності об'єкту сприйняття і забезпечується його уявною видозміною. В результаті створюється образ, відмінний від того наочного матеріалу, на якому він спочатку виник. Таким чином, діяльність уявлення, на якому б рівні вона не здійснювалася, забезпечує створення нового по відношенню до результатного, тобто є продуктивною. Тому ділення образів на репродуктивні і творчі (продуктивні) не коректно.

Образне мислення оперує не словами, а образами. Це не означає, що тут не використовуються словесні знання у вигляді визначень, думок і висновків. Але на відміну від словесно-дискурсивного мислення, де словесні знання є основним його змістом, в образному мисленні слова використовуються лише як засіб виразу, інтерпретації вже виконаних перетворень образів.

Поняття і образи, якими оперує мислення, складають дві сторони єдиного процесу. Будучи тісніше пов'язаними з віддзеркаленням реальної дійсності, образ дає знання не про окремі ізольовані сторони (властивостях) цієї дійсності, а є цілісною уявною картиною окремої ділянки дійсності.

Просторове мислення є різновидом образного. Логічне мислення функціонує на базі мовних засобів і є найбільш пізнім етапом історичного і онтогенетичного розвитку мислення. У структурі словесно-логічного мислення формуються і функціонують різні види узагальнень.

Наочно-образне мислення було в історії розвитку другим виглядом після наочно-дієвого. Воно дозволяло (і дозволяє) пізнавати реальний мир без участі практичних дій, може бути здійснено тільки в плані ідеальному. Образне мислення «схоплює» наочну ситуацію симультанно (одночасно), нерідко інтуїтивно, тобто без розгорненого аналізу і міркування. При цьому володіє здатністю відображення в плотській формі руху, взаємодії відразу декількох предметів. [4; с.39]

Якщо не вимагається словесної відповіді, то висновки словесно і не формулюються. Взагалі слово в образному мисленні є лише засобом виразу, інтерпретації виконаних в образах перетворень. Процес образного мислення, здійснюваний у формі образів, протікає швидко, достатньо згорнуто. Рішення наступає як би раптово, у вигляді осяяння, своєрідної уявної просторової картини. Тому до відмітних ознак образного мислення, окрім симультанності (одночасності), потрібно додати імпульсну і синтетичну. Специфікою образного мислення є наповнення його результатів особовим змістом і сенсом.

Образи набагато тісніші, ніж слово, пов'язані з плотським відношенням людини до навколишнього світу, до його переживань. У образі представлені не тільки перцептивні ознаки і властивості об'єкту, але і емоційно-особове відношення до них, чого часто не можна виявити при операції поняттями.
У поняттях, особливо наукових, фіксується суспільно-родовий досвід людини. І в цьому сенсі, вони знеособлені. Це відмінність між поняттям і образом служить одним з чинників, що визначають великі труднощі первинного засвоєння понять і переваги використання прикладів при вивченні нового учбового матеріалу. Одночасно образи, які ми пропонуємо іншим людям, не завжди сприяють з'ясуванню істини, а часом навіть ускладнюють цей процес.

Причин тому декілька. По-перше, це бідність результативного образу. Дійсно, існує безліч ситуацій, коли образ в результативному виразі (малюнку, наочній конструкції, схематичному зображенні, словесному описі і т.п.) опиняється набагато біднішим, ніж був у момент його створення, операції їм. Це явище пов'язане з тим, що людина не володіє достатньо точними засобами для виразу змісту образу, що є у нього. Тому повинен бути запас створених образів. Чим їх більше і вони багатші, тим більше можливостей у людини для їх видозміни, перетворення, тобто успішної операції ними.

По-друге, на розуміння представленого образу робить істотний вплив близькість особових сенсів, якими наповнені відповідні образи у того, що передає і сприймає інформацію.

По-третє, люди розрізняються по здатності створювати і оперувати образами. Для одних достатньо уявлень, щоб легко і вільно створювати образи і оперувати ними. Ця здатність пов'язана з розвитком у дорослої людини довільності всіх психічних процесів. Але бувають люди, яким, по їх індивідуальних особливостях, потрібний для легкості і свободи створення образу обов'язкова наявність ще і наочної основи.

Що стосовно образного мислення, то воно оперує в основному не словами, а наочними образами: образи є для нього початковим матеріалом, оперативною одиницею; у них фіксуються також результати розумового процесу. Це не означає, що тут “не використовуються словесні вислови, сформульовані у вигляді визначень, розгорнених думок і висновків”. [4; с.42]

Образне мислення слід розглядати як складний процес перетворення чуттєвої інформації. Це перетворення забезпечується перцептивними діями, що дають можливість створювати образи відповідно до початкового матеріалу, оперувати ними, вирішувати задачі на порівняння образів, їх пізнання, ідентифікацію, трансформацію з урахуванням своєрідності суб'єктивного досвіду. Важливу роль в мисленні виконують зорові образи.

Образне мислення формується в умовах використання різнотипного наочного матеріалу при рішенні задач, що вимагають:

1) уявного перетворення сприйманого наочного матеріалу;

2) актуалізації образів по пам'яті (поза безпосереднім сприйняттям цього матеріалу), їх відтворення, збереження, утримання в думці;

3) видозміни цих образів, їх трансформації (формою, квітну, величині, просторовому розміщенні, за заданими або довільно вибраними ознаками і властивостями).

Значний внесок у розвиток образного мислення вносять література, історія, фізика, біологія, якраз ті предмети, що вводяться у вивчення в підлітковому віці. Разом з тим їх засоби вельми специфічні, що визначає особливості образів, що формуються на їх основі. Відмінності в предметі засвоєння, шляхах і формах його пізнання природно накладають відбиток на зміст, структуру і функцію наочних образів, які умовно можна розділити на «математичні» (геометричні) і «художні». Художні образи, сформовані засобами літератури, музики, живопису, також завжди поліфункціональні. [4; с.43]

За допомогою образного мислення досягаються вищі форми наукового пізнання, і разом з тим в образному мисленні тенденція до пізнання загального включає все багатство особливого і одиничного. Логічне в образному мисленні не прагне до самостійності, до власної абсолютизації, воно виражається просто в іншій - образній - формі, що відповідає його змісту. Образне мислення дозволяє досягти по своїх результатах узагальнень, типізації явищ, що вивчаються, на досить високому теоретичному рівні, але в специфічній образній формі.

Наочно-образне мислення є основою для понятійного (словесно-логічного) мислення. У неї вже закладені основи логічного аналізу, але тільки початкові.

Словесно-логічне мислення (або понятійне). Досить часто цей вид мислення називають піком розвитку мислення людини. Що ж специфічного для понятійного мислення? Використовуючи цей вид мислення, людина може аналізувати, порівнювати явища, предмети, ситуації, оцінюючи предмет, ситуацію, явище, як зі своєї точки зору, так і з інших точок зору.

Понятійне мислення рухається по вертикалі: від приватного до загального і навпаки, тобто людина використовує індуктивно-дедуктивний спосіб мислення. Для понятійної думки характерна ієрархізованість, що вимагає виділення головного і підпорядкування йому другорядного. У мові переважають складнопідрядні речення. Для понятійного мислення характерне використання всіх розумових операцій. Чоловік проявляє чутливість до логічних суперечностей і адекватно розуміє переносний сенс.

Мислення словесно-логічне -- один з видів мислення, що характеризується використанням понять, логічних конструкцій. Воно функціонує на базі мовних засобів і є найбільш пізнім етапом історичного і онтогенетичного розвитку мислення. У структурі словесно-логічного мислення формуються і функціонують різні види узагальнень. Навчитись мислити правильно (логічно) - одне з найважливіших завдань, яке ставить перед собою кожна людина, що навчається у школі. А яке мислення слід вважати правильним? Формальна логіка на це запитання відповідає так: “під правильним треба розуміти лише таке мислення, яке характеризується визначеністю і чіткістю, несперечливістю і послідовністю, обґрунтованістю і доказовістю”. Ці риси притаманні логічному мисленню, оскільки вони відображають корінні властивості самої дійсності. [21; с.56]

Значні можливості для розвитку логічного мислення у підлітків відкриває вивчення літератури. Аналіз творів, вивчення психології і мови героїв, оцінка їх поведінки - усе це сприяє розвитку мислення. Дуже важливим для підліткового віку є вміння писати твори. Успіх написання залежить не лише від знання фактичного матеріалу, а й від того, наскільки послідовно його дитина зможе провести і довести основну думку свого твору, повно і чітко обґрунтувати кожний пункт складеного ним плану цього твору.

Розвиток логічного мислення залежить не лише від вивчення окремих наук, а й від методики їх вивчення, тобто не лише від того, що ми вчимо, а й від того, як саме.

1.3 Мислення підлітка та особливості його вивчення

Піаже визначив абстрактне мислення підлітків як мислення на рівні формальних операцій. Фахівці до цих пір сперечаються про те, чи з'являється абстрактне мислення раптово і відразу, або це складова частина поступового, безперервного процесу когнітивного розвитку.

Мислення на рівні формальних операцій. Згідно теорії розвитку Піаже, ознакою когнітивних змін у підлітка є розвиток мислення на рівні формальних операцій. Цей новий вигляд інтелектуальної обробки даних носить абстрактний, умоглядний характер і вільний від рабського «тут і зараз». Мислення на рівні формальних операцій включає роздуми про можливості, а також порівняння реальності з тими подіями, які могли б відбутися або не відбутися. Тоді як дітям молодшого віку проявляють всі велику схильність відноситися до всього, як просто до одного з варіантів можливого. Мислення на рівні формальних операцій вимагає здібності формулювати, перевіряти і оцінювати гіпотези. Воно припускає маніпулювання не тільки відомими елементами, які можна перевірити, але також речами, що суперечать фактам.

У підлітків також зростає здатність планувати і передбачати.

Мислення на рівні формальних операцій можна охарактеризувати як процес 2-го порядку. Мислення 1-го порядку виявляє досліджує зв'язки між об'єктами. Мислення 2-го порядку включає думки про думки, пошук зв'язків між відносинами і маневрування між реальністю і можливістю. Власне, трьома істотними властивостями підліткового мислення є:

1. Здатність враховувати всі комбінації змінних при пошуку вирішення проблеми.

2. Здатність припускати, який вплив одна змінна зробить на іншу.

3. Здатність об'єднувати і розділяти змінні гіпотетико-дедуктивним чином.

Прийнято вважати, що не всі люди здатні мислити на рівні формальних операцій. Більш того, підлітки і дорослі, що досягають цього рівня, не можуть постійно на нім утримуватися. Наприклад, багато людей, стикаючись з незнайомими проблемами в нових для них ситуаціях, часто повертаються до конкретнішого типу міркувань. Ймовірно, для розвитку формально-операційного мислення необхідний певний рівень інтелекту. Культурні і соціоекономічні чинники, особливо освітній рівень, також грають тут деяку роль. Той факт, що не всі люди досягають в своєму мисленні рівня формальних операцій, привів деяких психологів до припущення, що цей рівень слід розглядати як розширення конкретних операцій, а не як самостійну стадію розвитку інтелекту. Таку можливість допускав навіть Піаже. Проте він підкреслював, що “елементи мислення такого типу принципово важливі для освоєння передової науки і математики”. [12; с. 82]

Інформаційний підхід до когнітивного розвитку в підлітковому віці. На відміну від Піаже, прихильники інформаційного підходу звертають головну увагу на вдосконалення у підлітків тих умінь, які прийнято називати метапізнанням. Метапізнання включає декілька умінь, таких як здатність роздумувати про думки, формувати стратегії і планувати. В результаті прояву цих нових когнітивних умінь підлітки вчаться аналізувати і свідомо змінювати процеси свого мислення.

З погляду прихильників інформаційного підходу, когнітивні розвитку в отроцтві - юності включають наступне.

1. Ефективніше використання окремих механізмів обробки інформації, таких як її збереження в пам'яті і перенесення.

3. Розвиток складніших стратегій для різних типів рішення задач.

3. Ефективніші способи отримання інформації і її зберігання в символічній формі.

4. Розвиток виконавчих функцій вищого порядку, зокрема планування і ухвалення рішень, і підвищення гнучкості при виборі методів з ширшої бази сценаріїв.

Роберт Стернберг розділив інтелект на 3 компоненти, або механізмів, обробки інформації, які можна оцінювати окремо. На думку Стернберга, кожний з цих компонентів має власну функцію:

1) Метакомпоненти - процеси управління вищого порядку для планування і ухвалення рішень. Прикладами таких процесів є здатність вибирати певну стратегію запам'ятовування або здійснювати поточний контроль за якістю заучування напам'ять списку елементів (метапам'ять).

2) Компоненти виконання - процеси, використовувані для здійснення рішення задачі. Сюди входить відбір і витягання релевантної інформації з пам'яті.

3) Компоненти придбання (збереження) знань - процеси, використовувані при засвоєнні нової інформації. [8; с.36]

По суті, «метакомпоненти служать механізмом побудови стратегій, що перетворює компоненти решти двох типів в орієнтовані на завдання процедури». Вважається, що всі ці процеси розвиваються поступово в дитинстві і юності.

Фактично, когнітивний розвиток, а отже, і зростання інтелекту включає як накопичення знань, так і розвиток компонентів обробки інформації. Ці два процеси взаємозв'язані. Вирішення проблем відбувається ефективніше у тому випадку, коли у людини є більший запас відповідної інформації. У людей, що володіють ефективнішими методами зберігання і витягання інформації, формуються повніші бази знань.

Підлітки вирішують проблеми і міркують ефективніше, ніж діти молодшого шкільного віку. Але вони також володіють ширшим діапазоном сценаріїв або схем, якими можуть скористатися. Підлітки розробляють складніші сценарії для особливих обставин (гра у футбол) або процедур (вибір старости). Коли вони намагаються вирішити проблему або розібратися в соціальній події, вони можуть міркувати про сенс подібних речей, запозичуючи інформацію з своїх складніших соціальних сценаріїв.

Зміни в діапазоні і змісті мислення. За рахунок появи нових і вдосконалення старих когнітивних умінь діапазон мислення підлітка стає значно ширшим, а зміст мислення - багатше і складніше. Оскільки підлітки тепер можуть розглядати що суперечать фактам ситуації, для них часто новим захопленням стає читання наукової фантастики і проглядання фантастичних фільмів. Вони навіть експериментують з окультизмом, культами або зміненими станами свідомості, викликані будь-яким способом, від медитації до вживання наркотиків. Абстрактне мислення надає вплив не тільки на ці заняття і на вивчення природних наук і математики, але і на те, як підлітки аналізують соціальний мир.

Прагнення осягнути себе і підлітковий егоцентризм. Одним з аспектів мислення на рівні формальних операцій є здатність аналізувати власні розумові процеси. Підлітки, як правило, широко користуються цією можливістю. Вони прагнуть осягнути не тільки себе, але також розібратися в інших людях. Здатність враховувати думки інших людей, у поєднанні з підвищеною увагою підлітків до власних метаморфоз, веде до особливого роду егоцентризму. Підлітки схильні вважати, що вони і їх поведінка такі ж цікаві іншим людям, як і ним самим. Їм іноді не вдається провести грань між їх власними інтересами і інтересами інших людей. В результаті підлітки схильні робити поспішні висновки про реакції навколишніх людей і припускати, що інші так же схвально або критично відносяться до них, як вони самі відносяться до себе.

Уявлення підлітків про те, що інші люди постійно спостерігають за ними і оцінюють їх, отримало назву уявної аудиторії. Будучи продуктом фантазії захопленого собою підлітка, уявна аудиторія розділяє з підлітком його особисті думки і відчуття. Підлітки виступають перед цією уявною аудиторією на своїй внутрішній «сцені», щоб «приміряти» на себе різні установки і форми поведінки. [17; с.83] Уявна аудиторія також є причиною соромливості підлітків - вони постійно і хворобливо відчувають себе на очах у всіх. Оскільки підлітки не упевнені в своїй ідентичності, то намагаючись зрозуміти, ким вони є насправді, вони хворобливо реагують на думки інших.

Не уміючи диференціювати відчуття інших людей, підлітки в той же самий час поглинені своїми власними відчуттями, вважаючи, що їх емоції унікальні і ніхто інший ніколи не переживав і не переживатиме таких страждань або такого захоплення, як вони. Одним з проявів егоцентризму такого типу є те, що деякі підлітки починають вірити в персональний міф - свідомість того, що вони такі унікальні, що є виключенням із звичайних законів природи і житимуть вічно. Це відчуття невразливості і безсмертя, ймовірно, лежить в основі деяких з найбільш ризикованих форм поведінки, які такі поширені в цей період.

Іншим типом персонального міфу є фантазія найди. [2; с.69] Озброївшись новими критичними думками, підліток раптово починає бачити безліч недоліків у своїх батьків і не може уявити собі, як два звичайних і обмежених людину могли провести на світло цього індивідуума, що тонко відчував і унікального, - його самого. Таке захоплення самим собою може виявитися серйозною перешкодою при спробах навчитися об'єктивно дивитися на решту світу. На щастя, у більшості підлітків до 15 - 16 років егоцентризм відступає, оскільки вони починають розуміти, що більшість людей не звертають на них так багато уваги, і вони підкоряються тим же законам природи, що і всі інші.

Головною особливістю розвитку мислення в цьому віці є те, що поступово окремі розумові операції перетворюються на єдину цілісну систему.

Наступна особливість розвитку мислення підлітка полягає в здатності аналізувати абстрактні ідеї, шукати помилки і логічні суперечності в абстрактних думках. Завдяки цьому у дітей підліткового віку наголошується виникнення інтересів до різноманітних абстрактних філософських проблем, зокрема до релігійних, політичних, етичних і ін. Підлітки починають міркувати про ідеали, про майбутньому, набувають нового, глибший і узагальнений погляд на світ, тобто у них “відбувається становлення світогляду, що найбезпосереднішим чином, звичайно, пов'язано з інтелектуальним розвитком”. [9; с.25-30]

З 11 років дитина опановує формальними операціями мислення. Він може логічно мислити про абстрактні вислови і систематично перевіряє гіпотези, починає цікавитися гіпотетичними і ідеологічними проблемами, майбутнім. Проте існує широкий діапазон індивідуальних відмінностей: одні люди володіють гіпотетико-дедуктивним мисленням вже в 10-11 років, інші не здібні до нього і в дорослому стані. Основними властивостями підліткової фази інтелектуального розвитку А.Арлін (1945) вважає наступні: можливість проявляти нестандартний підхід до вже відомих проблем, уміння включати приватні проблеми більш загальні, родові, здатність поставити плідні питання навіть на основі поганих сформульованих завдань.

Цікавий розум підлітка у поєднанні з потребою в перевірці гіпотез, експериментуванні вимагає особливого підходу до подачі інформації про шкоду куріння. Процес запам'ятовування підлітками інформації обумовлений особливостями функціонування розумових процесів: підліток встановлює логічні відносини усередині матеріалу, що запам'ятовується, і по цих відносинах відтворює інформацію. Інформація, що відторгається, не включається в ці відносини.

У підлітковому віці відбуваються істотні зрушення в розвитку розумової діяльності що вчаться, головним чином в процесі навчання. Досягнутий ступінь розвитку мислення молодшого школяра дозволяє в підлітковому віці приступити до систематичного вивчення основ наук. Зміст і логіка предметів, що вивчаються, характер засвоєння знань в 5-7 класах вимагають опори на здатність самостійно мислити, міркувати, порівнювати, робити висновки і узагальнення.

В процесі навчання розвивається абстрактне мислення, аналіз і синтез явищ, що вивчаються. Наприклад, дуже великі можливості для розвитку мислення підлітка надає математика.

Перехід від арифметики до алгебри означає перехід до вищого рівня узагальнення. Якщо в арифметиці має місце абстрагування числа від предмету, то алгебру характеризує перехід до дій з умовними позначеннями чисел, тобто узагальнення узагальнення, що дає можливість в абстрактній і узагальненій формі виражати відносини між величинами. Вивчення алгебри внаслідок цього дає новий поштовх розвитку мислення.

Велике значення і геометрія, де має місце абстрагування від конкретних предметів і засвоєння форм і відносин геометричних тіл у відвернутому вигляді. Геометрія привчає до строгої логічності мислення, розвиває уміння обґрунтовувати і доводити, міркувати, розрізняти безперечне, достовірне від сумнівного, проблематичного, можливого.

Всі учбові предмети, що вивчаються підлітком, перш за все стимулюють розвиток у нього абстрактного мислення. Природно, що основною особливістю розумової діяльності підлітка є наростаюча з кожним роком здібність до абстрактного мислення, зміна співвідношення між конкретно-образним і абстрактним мисленням на користь абстрактного мислення. [23; с. 66]

Поступово, під впливом шкільного навчання розвивається аналітико-синтетична діяльність, підлітки починають цікавитися не тільки конкретними фактами, але і їх аналізом, зміцнюється тенденція до причинного пояснення, учні прагнуть виділити головне, істотне в матеріалі, опановують умінням обґрунтовувати, доводити певні положення, робити широкі узагальнення.

Деякі підлітки зазнають труднощі при встановленні причинно-наслідкових зв'язків, причому вони раніше і краще справляються із знаходженням причин подій або явищ, чим зі встановленням наслідків, тобто прогресивний розгляд причинно-наслідкових зв'язків викликає, як правило, великі утруднення, чим регресивне.

Важливою особливістю розумової діяльності підлітка є велика роль конкретно-образних компонентів мислення.

Накопичуваний підлітками життєвий досвід, у тому числі і життєві поняття, поза сумнівом, полегшують засвоєння знань, проте у цілому ряді випадків навіть правильні «життєві» поняття можуть розходитися із змістом відповідних наукових понять, що викликає деякі труднощі в засвоєнні останніх. Особливо часто це має місце у випадках, коли наукове поняття позначається словом, якому в житті надається інше значення.

Для підлітка характерний дуже помітний, навіть бурхливий розвиток самостійності, критичності мислення. Це абсолютно нова сфера розумової діяльності підлітка на відміну від молодшого школяра. Підліток прагне мати власну думку, свої погляди і думки по цілому ряду питань, не вважається у всьому на авторитет батьків, вчителів, книги або підручника, критично відноситься до них, часто «знаходить помилки» в думках вчителя або в матеріалі підручника, схильний до спор і заперечень, причому у вельми категоричній формі.

З сказаного не слід робити висновок про те, що підлітку належить «критичний нігілізм», що він начисто відкидає все, що чужа думка не може бути для нього авторитетною. Але у підлітка з'являється тенденція не сліпо приймати її авторитет, а переконуватися в її справедливості, в точності аргументації. [16; с. 113]

Самостійність мислення - це дуже цінна якість, яку вчитель повинен всіляко підтримувати і розвивати. Не слід висміювати невдалі на перших порах спроби молодшого підлітка самостійно, з критичних позицій розглядати те або інше положення, треба тактовно роз'яснювати підліткові помилковість його думок, тим паче, що самокритичність мислення у підлітків розвивається пізніше, ніж критичність.

Як же виховувати мислення підлітків?

Для правильного розвитку мислення вчитель використовує кожну можливість - учити підлітків давати правильні визначення, аналізувати, порівнювати і розрізняти предмети і явища, ясно, правильно і чітко виражати свою думку, виховує уміння міркувати, робити висновок, робити висновки і узагальнення.

З цією метою слідує частіше ставити підлітків перед необхідністю самостійно порівнювати різні об'єкти, знаходити в них схоже і різне. [3; с.218-224]

Зрозуміло, далеко не всі підлітки досягають рівного рівня в розвитку мислення, але в цілому для них характерні:

1) усвідомлення власних інтелектуальних операцій і управління ними;

2) більш контрольованою і керованою стає мова;

3) інтелектуалізація процесів сприйняття;

4) формування установки на роздум.

Підліток, занурюючись в соціальне середовище, невпинно трансформує свої вищі психічні функції і привласнену систему знаків. Цю обставину змінює мислення. Тому можна сказати, що “соціальне життя трансформує інтелект через дію трьох посередників: мови (знаки), зміст взаємодії суб'єкта з об'єктами (інтелектуальні цінності) правив наказаних мисленню (колективні логічні або діалогічні норми)”. В цьому випадку привласнені соціальні відносини виробляють нові можливості мислення. [10; с.202]

У структурі загального психічного розвитку людини, зокрема підлітка, особливе місце займає образне мислення, що забезпечує формування узагальнених і динамічних уявлень про навколишній світ, його соціальні цінності, емоційно-потребнісні відносини до явищ дійсності, їх етичної і естетичної оцінки.

Висновки

Найважливішим у нашій роботі є визначення підліткового віку, особливостей пізнавальної сфери в цьому віці, а саме мислення: логічне та образне.

Підлітковий період - період онтогенезу, що є перехідним між дитинством і дорослістю; мислення як окремий психічний процес не існує, воно незримо присутнє у всіх інших пізнавальних процесах: у сприйнятті, увазі, уяві, пам'яті, мові, а тим паче це стосується підлітків, бо якщо усе поступово розвивається, то і мислення досягає певного рівня.

Образне мислення слід розглядати як складний процес перетворення чуттєвої інформації. Це перетворення забезпечується перцептивними діями, що дають можливість створювати образи відповідно до початкового матеріалу, оперувати ними, вирішувати задачі на порівняння образів, їх пізнання, ідентифікацію, трансформацію з урахуванням своєрідності суб'єктивного досвіду. Важливу роль в мисленні виконують зорові образи.

Словесно-логічне мислення (або понятійне). Досить часто цей вид мислення називають піком розвитку мислення людини. Використовуючи цей вид мислення, людина може аналізувати, порівнювати явища, предмети, ситуації, оцінюючи предмет, ситуацію, явище, як зі своєї точки зору, так і з інших точок зору.

Понятійне мислення рухається по вертикалі: від приватного до загального і навпаки, тобто людина використовує індуктивно-дедуктивний спосіб мислення. Для понятійної думки характерна ієрархізованість, що вимагає виділення головного і підпорядкування йому другорядного.