Корекція девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків

Представники третьої групи з низьким рівнем вияву девіантної поведінки проживають (або проживали) в сім'ях із негативним психологічним кліматом, відчувають постійні труднощі під час емоційних контактів із батьками, вважають себе покинутими. Серед моральних цінностей превалюють авторитет серед однолітків, споживацькі настрої (бажання мати достатню кількість кишенькових грошей, можливість придбати дорогі речі), вірні друзі. У дітей виявляються такі позитивні риси характеру, як відповідальність, чесність, щирість, хоча вони найчастіше не вважаються взірцем для наслідування. Спілкування з ровесниками є не самостійною потребою, а засобом самоствердження, компенсації незадоволення своїм становищем.

Діти цієї групи можуть палити, лихословити лише з метою “виділення” себе серед ровесників. До дорослих та однокласників ставляться з недовірою. Поведінка егоїстично спрямована; до похвали та нарікань діти ставляться спокійно. Для таких школярів є характерними вияви сором'язливості на фоні загальної самовпевненості. Для задоволення своїх потреб використовують хитрість та неправду. За наявності гарного настрою охоче беруть участь у рухливих іграх. Такі діти, як правило, мають здібності для успішного навчання в школі, але не бажають вчитися. На уроках за наявності інтересу вони швидко включаються в роботу, у протилежному випадку - повільно. Інтенсивність їх включення короткочасна, поява труднощів призводить до згасання процесу включення в навчальну діяльність. Вони беруть активну участь лише в тих шкільних заходах, які викликають у них інтерес.

Такі діти не здатні на організовану цілеспрямовану діяльність. Вони з цікавістю починають виконувати доручення, залучаються до ігор, але швидко втрачають інтерес до виконуваної роботи, беруться за іншу, але й її не доводять до логічного завершення. Їх поведінкові вияви не завжди усвідомлені, не мають стійкої спрямованості. Вирішальну роль у формуванні девіантної поведінки відіграють негативні приклади і впливи референтної групи. Школярі, як правило, жалкують про скоєні вчинки; рішення, які вони приймають, залежать від особистих поглядів та набутого досвіду, в основному негативного.

Діти цієї групи здатні до правильної вибіркової поведінки, але неусвідомлення ними морально-правових норм і цінностей призводить до появи девіантної поведінки. Правопорушення носять випадковий характер, хоча в цілому поведінка має соціальну спрямованість.

Порівняльну характеристику цих груп відповідно до критеріїв оцінки девіантної поведінки представлено у табл.4.

Зазначимо, що характеризуючи девіантну поведінку молодших школярів за критеріями активності (соціальної, трудової), гуманності та культури поведінки, нами виділено найтиповіші і найстійкіші показники якостей особистості, які виявляються у різних сферах діяльності учнів із девіантною поведінкою. У виховному процесі за одними показниками якості учня відповідають високому рівню, за іншими - низькому, що не дає можливості достовірно визначити, до якого рівня умовно віднести вияв у школяра девіантної поведінки. У зв'язку з цим кожен рівень вияву показника мав не лише якісну характеристику, а й кількісну, виражену в балах. У відповідності з прийнятою методикою високий рівень ми оцінювали в 1 бал, середній - 2, низький - 3. Тоді алгебраїчна сума балів за 11 показниками характеристики девіантної поведінки знаходилася в інтервалі від 11 до 44.

Таблиця 1. Критеріальні характеристики оцінки девіантної поведінки молодших школярів

Критерії і показники оцінки девіантної поведінки	Рівні вияву девіації
	І група Високий рівень	ІІ група Середній рівень	ІІІ група Низький рівень
Соціальна і трудова активність - успіхи у навчанні	Стійка неуспішність	Низька успішність	Задовільна успішність
- дисциплінованість	Систематичне порушення дисципліни	Незначні порушення дисципліни	Поведінка задовільна, але не завжди виявляє дисциплінованість
- культура праці	Відсутність бажання виконувати доручення	Виконання доручень під контролем вихователя	Позитивне ставлення до виконання доручень
- захоплення та інтереси	Відсутність позитивних інтересів	Наявність нестійких позитивних захоплень та інтересів	Наявність стійких позитивних інтересів
- частота адиктивних і делінквентних виявів	Регулярне вживання алкоголю, тютюно-паління, стійкі вияви правопорушень	Епізодичне вживання алкоголю, незначні правопорушення	Епізодичне паління, випадкові та неусвідомлені правопорушення
Гуманність - доброта	Відсутність бажання робити добро	Допомога лише за вимогою дорослого	Вибіркові вияви доброти
- справедливість	Вияви егоїзму, нахабства	Вибіркові вияви справедливості	Нормативно-вікова поведінка
- доброзичливість	Розвинене вміння постійно обманювати	Вибіркові вияви доброзичливості	Вияви великодушності
Культура поведінки - культура зовнішнього вигляду	Неохайність, неаку-ратність	Епізодичні вияви акуратності	Охайність, акуратність
- культура спілкування	Відсутність культури спілкування	Низька культура спілкування	Усвідомлена культура спілкування
- культура мовлення	Систематичне лихослів'я	Нерегулярне лихослів'я	Епізодичне вживання брутальних слів

Для вибору оптимальної величини інтервалу, що характеризує той чи інший рівень вияву девіантної поведінки, була застосована формула, детально описана В. Оржеховською [66].

Для кожного рівня вияву девіантної поведінки нами було визначено інтервал допустимих значень суми балів. Низький рівень вияву девіантної поведінки учнів може мати від 34 до 44 балів, середній - від 23 до 33, високий - від 11 до 22.

Виходячи з викладеного, високий рівень вияву девіантної поведінки (1) характеризується активно стійкими виявами усіх форм девіантної поведінки; середній (2) - незадовільно сформованими, деформованими або зовсім не сформованими якостями особистості, частим порушенням норм і правил; низький (3) - позитивні якості особистості сформовані не повністю, проявляються лише за певних умов, девіантна поведінка нестійка.

Враховуючи розглянуті вище критерії, показники оцінки рівнів вияву девіантної поведінки, можна діагностувати рівень її вияву в експериментальній і контрольній групах та підвести підсумки констатуючого експерименту. Кількісний і якісний аналіз результатів зроблено на основі педагогічних зрізів - до початку експерименту і після нього. До експериментальної групи потрапили учні 2-Б, 3-Б, 4-Б класів, до контрольної групи - учні 2-А, 3-А, 4-А класів.

Зведені дані представлено на рис. 3.

Як видно з рисунку та представлених у цьому підрозділі таблиць, результати контрольної та експериментальної груп за рівнем вияву девіантної поведінки молодших школярів суттєво не відрізняються.

Виявлення у 2-4 класах значної частини учнів з низьким та середнім рівнями вияву девіантної поведінки та наявність 26,1% у експериментальній і 24,7% у контрольній групах учнів з високим рівнем свідчать про неефективність профілактичної роботи, яка проводиться у загальноосвітніх закладах та відсутність відповідної корекційної роботи з молодшими школярами.

Отримані внаслідок проведеного констатуючого експерименту результати засвідчили, що значна частина молодших школярів виявляє високий та середній рівень девіації, а здійснювана серед учнів корекційна робота не відзначається достатньою ефективністю. Констатуючий експеримент підтвердив необхідність внесення суттєвих змін у практику перевиховання молодших школярів із девіантною поведінкою та впровадження організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки дітей, які б позитивно впливали на розв'язання зазначеної проблеми.



Рис. 3. Зведені дані результатів констатуючого експерименту

2.2 Зміст, організація та результати формуючого експерименту

Для перевірки ефективності виділених організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків нами було проведено формуючий експеримент. Програма експериментальної роботи мала конкретний зміст і передбачала послідовне вирішення наступних завдань:

1. Здійснити корекційну роботу з молодшими школярами у процесі діяльності шкільних гуртків на основі визначених організаційно-педагогічних умов.

2. Проаналізувати результати експериментального дослідження.

Зміст та організація формуючого експерименту.

Формуючий експеримент складався з трьох етапів: підготовчого, основного та завершального. Кожний з них передбачав застосування комплексу педагогічних прийомів, методів і засобів.

На підготовчому етапі експериментальної роботи було розроблено програму залучення молодших школярів до діяльності у шкільному гурті «Роксолана». Ефективність проведення даного етапу значною мірою визначала успішність корекційної роботи. Як ми вже зазначали, у суспільній діяльності з іншими людьми дитина набуває не лише соціального досвіду й досвіду спілкування, але й реалізує своє прагнення бути в колективі інших людей і займатися обраною нею справою з метою самоствердження, саморозвитку, самореалізації.

У ході експерименту нам вдалося створити умови для того, щоб дитина з девіантною поведінкою могла вибрати собі напрям діяльності, що відповідає особистим прагненням. Так, за допомогою членів та керівників дитячих осередків нами був проведений захід “Тиждень дитячих мрій”, що мав на меті зацікавити молодших школярів та їх батьків. Заздалегідь членами гурту «Роксолана» у школі було доведено такий план проведення заходу:

· понеділок - змагання на приз Котигорошка (“Веселі старти”); урочисте відкриття “Банку ідей” і виставки виробів народних майстрів;

· вівторок - “Червона калина” (концертна програма),

· середа - відкриття “Біржі праці”, операція “Чистодвір” (наведення порядку в школі й на подвір'ї);

· четвер - аукціон “Козачок”; підведення підсумків роботи “Біржі праці”, виплата премій “Банку ідей”;

· п'ятниця - урочистий збір, присвячений вступу молодших школярів до цих організацій.

Змагання на приз Котигорошка проводились у формі спортивного свята, учасниками якого могли стати не лише учні, а й їхні батьки. У конкурсі “Банк ідей” за найкращі ідеї, запропоновані дітьми щодо діяльності шкільного гурту, “банк” сплачував молодшим школярам спеціальні гроші (“козачки”), за які діти могли придбати певну річ на аукціоні “Козачок” або на виставці-продажу виробів народних майстрів. У концертній програмі “Червона калина” брали участь колективи художньої самодіяльності та всі бажаючі. Під час заходу “Чистодвір” усе подвір'я шкіл та самі школи було поділено на певні ділянки роботи, за яку дітям сплачувалися “козачки”.

Аукціон “Козачок” проводився в декілька етапів. Спочатку було підведено підсумки роботи “Банку ідей”, нагороджено кращих учасників. Потім проводився аукціон, на якому діяли такі правила:

1. Брати участь в аукціоні може кожний, у кого є “козачки”.

2. Збільшувати ціну можна на будь-яку суму.

3. Якщо Вам сподобалася річ і Ви хочете її придбати - підніміть свій номер і покажіть розпоряднику аукціону.

4. Той, хто не зможе сплатити “козачками”, повинен залишити зал.

Протягом тижня у школах працювало дитяче “фотоательє”. Діти, які приходили “фотографуватися”, отримували “фотокартки” з дружніми шаржами на “фотомодель”, зроблені художниками. Копії “фотокарток” були виставлені на “фотовиставці”. Зазначимо, що проведений захід сподобався молодшим школярам та отримав схвальні відгуки батьків і вчителів.

На другому етапі формуючого експерименту нами було створено організаційно-педагогічні умови, які передбачали:

· урахування вчителями, батьками, організаторами дитячих осередків мети, завдань та функцій корекції девіантної поведінки молодших школярів;

· дотримання у процесі корекційної роботи з учнями найважливіших принципів діяльності шкільних гуртків;

· залучення учнів до особистісно-значущої й соціально-позитивної діяльності;

· поетапну організацію самовиховання учнів із девіантною поведінкою;

· упровадження комплексної методики педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Для реалізації зазначених організаційно-педагогічних умов школярам було запропоновано широкий вибір варіантів спільної діяльності з іншими дітьми. Тому що саме спільна діяльність зближує дітей, вчить гуманності, товариськості, чесності, формує соціальну і трудову активність. Для прикладу наведемо фрагмент сюжетно-рольової гри “Сонячне коло”, головна мета якої - включення учнів у різноманітні справи, ігри, конкурси, змагання, в яких учасники можуть вибрати вид діяльності і кожному надається можливість змінити свою позицію від простого глядача до автора-розробника чи організатора гри.

Ігровий комплекс проводився з дітьми експериментальної групи. Усі учасники гри мали право вибору “творчої студії” - структурного об'єднання, що складалося з кількох груп дітей. Таких творчих студій було створено три:

1) студія “Гра” (проводилося знайомство з іграми, створювалися “ігрові клуби”);

2) студія “Майстерність”;

3) студія спортивно-туристична або екологічна.

Таким чином, дитина відразу потрапляла в ситуацію вибору. Їй пропонувалося заявити про себе у всіх структурних утвореннях: загоні - групі до 15 осіб, студії - об'єднанні до 100 осіб, центрі - співдружності творчих студій.

У ході гри учасникам пропонувалися варіанти роботи ігрокласів, які було реалізовано в такому алгоритмі: 1) реклама і спільне заняття для всіх бажаючих, 2) знайомство з різними видами ігор, 3) знайомство з колективними творчими справами організацій, 4) конкурси, змагання, ігри, 5) підсумкові змагання, консультації, 6) захист звання “дослідник” (для найкращих, найактивніших, найбільш творчих), 7) загальне підведення підсумків роботи ігрокласів.

Кожна студія вела ігрокласи за одним із варіантів. Перший уключав вибір таких напрямів: рухливі, спортивні, народні ігри; творчі й розважальні ігри; цікаві конкурси, атракціони; інтелектуальні, ділові, психологічні ігри; шоу-програми, інсценування. За другим варіантом кожне об'єднання відвідувало заняття за спеціальним графіком у відповідності до напрямів діяльності (“Кругова система”). Результатом стала підготовка конкурсних завдань для загального підведення підсумків. Третій варіант передбачав конкурсні зустрічі об'єднань, виявлення об'єднань-переможців у різних видах ігор. У підсумку проводився “Калейдоскоп конкурсів”, організований з урахуванням побажань молодших школярів. Четвертий варіант забезпечував поєднання теоретичних і практичних завдань, результати виконання яких було винесено на загальне обговорення.

У першій студії працювали ігрокласи: “Народні ігри”, “Архітектурний”, “Ігровий”, “Танцювальний”, “Пісенний”, “Театральний”, “Спортивний”, в яких розучувалися пісні, проводилися творчі рухливі й сюжетно-рольові ігри, йшла робота над сценічним мовленням і сценічними рухами, формувалися навички організації спортивних ігор, веселих естафет, міні-спартакіад. У запропонованій діяльності визначалися не тільки інтереси і нахили дітей, а й надавалися можливості вибору будь-якого варіанта діяльності й налагодження контактів з іншими дітьми з метою самореалізації. В ігрокласах третьої студії спортивно-туристичні заняття проводилися за “круговою системою”. Діти брали участь в інтелектуальних іграх, шоу-програмах, жартівливих і творчих конкурсах, атракціонах тощо.

На другому етапі формуючого експерименту ми провели з молодішими школярами гру “Добродушок”. Учасників було розділено на шість груп, кожна з яких мала свій колір та мандрувала по пунктах (“Місто кмітливих”, “Співуча галявина” та ін.). У кожному пункті після виконання завдання група отримувала кольоровий аркуш паперу, на якому написана одна літера. Із отриманих літер в кінці гри потрібно скласти слово. Гра передбачала об'єднання творчих зусиль усіх дітей, оскільки в кожної групи слова різні і якщо їх скласти в певному порядку, то вийде загальний текст, у якому вказано, де захований подарунок.

До переліку справ за цією програмою входять:

· конкурс загонових тематичних газет,

· персональна виставка робіт фотокореспондентів і карикатуристів,

· конкурс на краще оформлення стіннівки,

· випуск дружинної сатиричної газети,

· випуск “бойових листків”.

У процесі індивідуальної корекційної роботи застосовувалися методи заохочення, відзначення за гарно виконане завдання, розуміння, довіри.

Перелік заходів, представлених у таблиці 2, на цьому не закінчується. Після занять за переліченими програмами мами і вчителі констатували, що поведінка дітей змінилася на краще: підвищився інтерес до шкільних занять, розширилося коло позитивних захоплень та інтересів, зросла соціальна активність, культура поведінки, налагодилися взаємини з батьками.

Таблиця 2. Орієнтовна програма діяльності “Несемо радість людям”

Теоретичні знання	Практичні заняття
Милосердя в дії (бесіда)	Операція “Подаруй радість людям”
Програми співробітництва “Діти Гіппократа”	Допомога в лікарні
Зустріч з представником фонду милосердя	Операція “Адреса турботи: будинок, вулиця, подвір'я”
Зустріч з представниками Товариства Червоного Хреста	Обов'язки патронажної сестри
Лікарські рослини (виступ працівника аптеки)	Збір лікарських рослин, похід у ліс
Виїзд у госпіталь	Концерт для ветеранів війни
Операція “Сім кольорів веселки”	Допомога в лікарні, дитячому садку, школі-інтернаті
Організація фабрики Діда Мороза	Виготовлення різдвяних подарунків для дітей і самотніх людей похилого віку

Під час проведення корекційної роботи значна увага приділялася формуванню соціально значущої поведінки молодших школярів та належній організації їх самовиховання. У ході дослідно-експериментальної роботи ми передбачали, що цей процес залежить від усвідомлення і реалізації учнями позитивних соціальних ролей, що є складовою процесу соціалізації особистості. Активна участь дітей у пошуках шляхів реалізації соціальних ролей зумовлена їх можливістю проявити й усвідомити себе в ситуації соціальних спроб. Соціальна спроба - це сукупність послідовних дій, пов'язана з виконанням спеціально організованої соціальної діяльності в економічній, політичній і духовній сферах на основі вибору способу поведінки в цій діяльності. Вона є засобом співвіднесення самопізнання та аналізу своїх можливостей у спектрі соціальних функцій, що реалізуються.

З метою формування соціально активної позиції учнів початкових класів нами було розроблено та впроваджено ряд методик.

Діяльність за програмою “Лицарі пера” передбачала:

· залучення до роботи з дітьми не лише професійних журналістів, а й педагогів шкіл, вожатих, батьків;

· створення та організацію діяльності юнкорівських груп;

· навчання юнкорів журналістській, репортерській справі, майстерності оформлення;

· видання дитячих рукописних стінних і тиражних газет та журналів, організацію діяльності дитячих прес- і радіоцентрів;

· публікацію дитячих заміток, матеріалів дорослих, професійних журналістів у місцевій та центральній пресі, які об'єктивно висвітлюють життя піонерів;

· проведення конкурсу “Гей, хто з нами?”;

· заохочення, відзначення активних учасників програми.

У межах програми “Я” кожний молодший школяр вивчав правила людських взаємин, критерії оцінки себе і своєї роботи; намагався ефективно використовувати вільний час, турбуватися про своє здоров'я, розвивати фізичні здібності, дбати про свій зовнішній вигляд. Учні вчилися: 1) чемно поводити себе вдома, у школі, на подвір'ї, 2) бути гостинним і привітним, врівноваженим і товариським, 3) стежити за своїм зовнішнім виглядом, 4) гартувати себе фізично, піклуватися про власне здоров'я. Зазначимо, що ці знання сприяли організації самовиховання дітей.

Молодші школярі, які працювали за цією програмою, намагались дотримуватися таких законів:

Я - виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності, поспішаю творити добро, намагаючись розділяти радість і горе інших;

Я - пізнаю, бережу та примножую красу у всьому, розумію, що до істини веде безліч шляхів, відшукую серед них свій;

Я - утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну справу, прагну стати сильним, витривалим та сміливим.

Тема 1: “Що таке кіно?”

Гра 1 - “Інопланетяни”.

Гра 2 - “Якби я був режисером”.

...Гра 4 - “Кіно-казка”.

Тема 2: “Велика кіно-подорож”

... Гра 5 - “Відгадай мультфільм”.

Гра 6 - “Кіно-КВК”.

Гра 7 - “Розумники і розумниці”.

Тема 3: “Дитячий кінофестиваль”

Гра 1 - “Я - актор”.

Гра 2 - “Кіносвято”...

Спостереження за дітьми після реалізації всієї програми занять-ігор таку дають можливість зробити певні висновки. Перш за все, побачити реальні позитивні результати, очевидні конструктивні дії, що виключило необхідність проведення більш тонких замірів ефективності методики. В експериментальному загоні за всю зміну не сталося жодного конфліктного випадку, пов'язаного з девіантними виявами поведінки дітей; не виникло жодної мікрогрупи асоціального спрямування. У членів експериментального загону були яскраво виражені прагнення до участі в соціально значимій діяльності, потреба в спілкуванні, у вивченні й набутті соціального досвіду, бажання використовувати цей досвід у конкретній діяльності і передавати іншим.

На другому етапі формуючого експерименту значна увага приділялася формуванню гуманності, культури поведінки учнів. З цією метою ми провели з молодшими школярами з девіантною поведінкою ряд заходів.

1. Операція “Лелека” - діти вчилися будувати хатинки птахам, підгодовували їх.

2. “Бім” - здійснювали патронаж покинутих у місті домашніх тварин з подальшою безкоштовною передачею тим, кому потрібен друг, включаючи самотніх людей і дітей-інвалідів.

3. “Ялинка” - збирали викинуті після новорічного свята дерева з метою вторинного їх використання. Основна частина ялинок була використана як паливо для шкільних котелень і будинків ветеранів війни, частина - як вітамінний додаток для відгодівлі тварин.

4. “Милосердя” - надавали посильну допомогу хворим, одиноким людям; проводили благодійні ярмарки, концерти, вітали хворих і самотніх людей зі святами, днями народжень.

5. “Подарунок далеким друзям” - відправляли подарунки в дитячі садки, школи-інтернати, будинки для пристарілих.

6. “Гайдарівська атака” - оперативно виправляли виявлені недоліки на вулиці, у мікрорайоні або місті (підв'язували пошкоджені дерева, збирали сміття на дитячому майданчику тощо).

7. “Смерекова хата - батьківський поріг” - записували і розучували тексти колискових пісень, народні прикмети, приказки, прислів'я, бабусині казочки, рецепти старовинних народних страв.

8. “Народний календар” - проводили колективні творчі справи (Зустріч весни, свято Івана Купала, відзначення Нового року і т.д.).

Ми проводили:

1) сходини з повчальними розповідями (казки, байки, перекази, легенди, оповідання). При цьому ми дотримувалися правила: не розповідаємо більше десяти хвилин підряд, більше однієї розповіді на одному занятті;

2) ігри:

· з розвитку почуття товариськості, взаємодопомоги (“Серед нас є люди”, “Моє ліве місце”, “Киця-киця, няв-няв”);

· з розвитку мовлення, уяви, мислення (“Пишемо на літеру”, “Я пішов у магазин”, “Хто я”, ребуси, хрестиківки);

· з розвитку творчих здібностей, кмітливості (“Лабіринт”, “Домалюй”, “Знайди розбіжності”);

· з розвитку уваги, пам'яті (ігри Кіма);

· із виховання свідомої дисципліни, обов'язку й відповідальності; патріотичних почуттів (“Охорона прапора”, “Заховані скарби”);

· з формування національної самосвідомості (ігровий історичний комплекс - “Захисники Рідного Вогнища”, “Отрок”, “Джура”, “Звідун”, “Боярівна”).

3) різноманітні пісенні конкурси, вернісажі з метою формування естетичних смаків, цінностей та ідеалів (“Гей на Івана”, “Веселий танок”, “Пісні новаків і новачок”, “Марш Новаків”, “Пісні з казок”);

4) малювання на тему з подальшим обговоренням: “Ким я хочу стати”, “Мої друзі”, “Мої хороші вчинки”, “Мої погані вчинки”;

5) прогулянки, екскурсії з метою:

· формування впевненості в собі, у власних силах, розвиток орієнтації, внутрішньої рівноваги (“Велика гра в терені”);

· розвитку трудових навичок та вмінь (екскурсії на підприємства, виставки);

· формування моральних почуттів і переконань, розвитку потреби поводити себе відповідно до прийнятих у суспільстві соціальних норм (екскурсії в музеї, “Подорож до книжкового царства (знайомство з бібліотекою), експедиція “Козацькими шляхами”, “Пам'ятники моєї місцевості”);

6) зустрічі з цікавими людьми з метою передачі позитивного досвіду, виховання непримиренного ставлення до наркогенних речовин (зустрічі з працівниками кримінальної міліції в справах неповнолітніх, ветеранами війни, учасниками афганських подій, Почесними громадянами міста, працівниками соціальних служб для молоді);

7) змагання, що були спрямовані на повноцінний фізичний розвиток особистості, формування фізичних здібностей, зміцнення здоров'я; закріплення здобутих знань, умінь та навичок; формування справедливості, чесності, товариських взаємостосунків, навичок самостійності, активності (“До висот”, “Контрольна робота від гномів”, “Ми - друзі лісу”, “Мандрівка по Україні”, “Ключі від таборової брами”, “ Життя від природи”).

У процесі формуючого експерименту в єдиному комплексі системи “дитина-педагог-батьки” проводилася педагогізація батьків, оскільки саме родина є тим первинним осередком, що впливає на формування соціально активної позиції дітей молодшого шкільного віку. Зазначимо, що варіантів роботи в означеній системі є багато, але за основу ми взяли пошук конструктивних шляхів взаємовідносин на основі довіри, взаємоповаги, взаємодопомоги і доброзичливості.

У ході формуючого експерименту ми намагались об'єднати дітей та їх батьків за наявності спільного інтересу до історії сім'ї; відродити сімейні традиції й звичаї; зміцнити родинні контакти, зв'язки поколінь у сім'ї. Для цього ми провели дитячі конкурси: “Сімейний архів представляють юні”, “Історія сім'ї в листах і щоденниках”, “Чим би дитя не тішилось...”.

Для прикладу наведемо завдання конкурсу “Анумо, діточки!” для дітей молодшого шкільного віку:

а) для тих, кому від шести до восьми років:

1. Напишіть нам найсмішнішу історію, в яку потрапляли ви, ваші друзі, ваші батьки, члени вашої сім'ї.

2. Напишіть нам про найбільшу неправду, з якою ви стикалися. Хто обманював - ви чи хтось інший - не має значення.

б) для тих, кому від восьми до десяти років:

1. Що ви вмієте робити дуже гарно? Яким ремеслом володієте? Хто вас цьому навчив і як він вас учив?

2. Уявіть, що ви тато чи мама. Як ви будете виховувати свою дитину? І чому стали б робити саме це?

Для дітей цього ж віку проводилися конкурси у вигляді письмових робіт:

Конкурс “Чотири способи зробити радість мамі” (ідея конкурсу належить журналу “Мурзилка”). Не знаємо, чи знайома вам, діти, наука “Як не ображати дорослих”, але вона існує. Серед “учених”, що нею займаються, багато дівчаток і хлопчиків -ваших однолітків. Є шанс поповнити їх лави. Пропонуємо взяти участь у конкурсі “Чотири способи зробити радість мамі”. Учасники конкурсу подають короткий опис кожного способу і дають йому назву. Переможе найоригінальніший, раніше незнайомий спосіб. Бажаємо фантазії і творчості! Переможців чекають призи”.

Конкурс “Коли ми були зовсім маленькими”. Як відомо, найсмішніші історії траплялися з нами, коли ми були зовсім маленькими. Вам і зараз, мабуть, розповідають дідусі, бабусі й батьки, що в дитинстві ви були смішними й потішними. Розкажіть про те, які смішні й цікаві історії трапилися з вами, а також з вашими матусями, татусями, дідусями й бабусями, коли вони були маленькими. Переможе в конкурсі, звичайно, найсмішніший випадок, а переможець отримає приз”.

Конкурс “Оберіг”. З речами, як і з людьми, трапляється в житті різне. Вони з'являються в нашому домі, зникають, на їх місці з'являються нові. Але є серед речей такі, до яких особливо ставляться в домі, в сім'ї, розповідають про них історії й легенди, намагаються зберегти. Якщо у вашому домі є така річ і ви знаєте її історію, напишіть. Переможе найзахоплюючіша й найромантичніша історія”.

Конкурс “Давай поговоримо про нас із тобою...”. Уяви, що настав 2100 рік. Скільки тобі буде років? У тебе (будемо разом сподіватися) є дім, робота, сім'я, діти. У всіх є свої заняття, справи. Цікаво дізнатися, як ти собі все це уявляєш. Напиши. Приймаються будь-які фантазії. Але краще, якщо твоя сім'я залишиться жити на планеті Земля, а ще краще - на тому місці, де зараз знаходиться твій рідний дім. Бажаємо успіхів! Переможців чекають призи”.

Проведені конкурси допомогли виділити і назвати основні напрями, за якими проводилася робота з батьками:

1. “Сім'я вся разом і душа на місці” - зміцнення зв'язку поколінь у сім'ї. Притаманними дитячим організаціям формами (розучування жартів, колискових пісень, спільне читання казок, билин, виготовлення іграшок) намагалися формувати сприятливий емоційний клімат у сім'ї, сприяти її згуртуванню.

2. “Свята чоловіча спілка” - аналіз письмових робіт переконав нас у необхідності активно вести роботу, спрямовану на “повернення” в сім'ю батька, саме йому відводиться основна роль у формуванні психологічної статі дитини.

3. “Домострой” - велася робота стосовно створення умов для ознайомлення батьків і дітей із заповідями народної педагогіки, які зберігаються в офіційних національних джерелах, сімейних архівах, легендах, переказах, для того, щоб вони змогли навчитися знаходити, зберігати й передавати наступним поколінням зразки народного життя; “Домострой” - власний довідник для життя й поведінки людей в суспільстві й сім'ї як спосіб збереження національних традицій.

На завершальному етапі формуючого експерименту було проаналізовано результати експериментального дослідження. Зазначимо, що основними науковими результатами нашого дослідження є обґрунтовані організаційно-педагогічні умови ефективної корекції девіантної поведінки молодших школярів. Характеристика цих результатів можлива лише на основі об'єктивної оцінки тих реальних змін, які відбулися внаслідок проведеної дослідно-експериментальної роботи. З цією метою на основі методики діагностування, запропонованої під час констатуючого експерименту, у ході формуючого експериментального дослідження систематично здійснювалися зрізи стану девіантної поведінки учнів початкових класів.

Аналіз дослідних даних засвідчив, що в результаті проведеної корекційної роботи відбулися якісні і кількісні зміни в показниках рівнів вияву девіантної поведінки молодших школярів. Особливо вони відчутні в експериментальній групі.

Із даних видно, що в порівнянні з результатами констатуючого експерименту відбулися зміни на краще і в експериментальній, і в контрольній групах. Також в експериментальній групі з'явилися молодші школярі, які втратили ознаки девіантної поведінки. Такі учні характеризуються високою соціальною і трудовою активністю (успіхами у навчанні, дисциплінованістю, культурою праці, умінням протистояти груповому тиску, який схиляє до різних видів девіантної поведінки; негативним ставленням до фактів вияву адиктивної та делінквентної поведінки), гуманністю (добротою, повагою до оточуючих, справедливістю, доброзичливістю); високою культурою поведінки (охайністю, акуратністю, культурою спілкування, культурою мовлення). У контрольній групі було виявлено 6 (4,5%) учнів, поведінка яких втратила негативні відхилення, що пояснюється виховною роботою, проведеною педагогами загальноосвітніх навчальних закладів.

Аналіз рівнів вияву девіантної поведінки молодших школярів після проведення формуючого експерименту показав, що учні експериментальної групи покращили свої показники. Для прикладу наведемо кількісні та якісні зміни, які відбулися у групі учнів з низьким рівнем вияву девіантної поведінки. В порівнянні з результатами констатуючого експерименту на 14,4% зросла кількість учнів, які характеризуються успіхами в навчанні, на 17% - в яких задовільна поведінка, на 20,1% - в яких сформовано позитивне ставлення до виконання доручень, на 8,7% - в яких наявні стійкі позитивні інтереси. Також зросла кількість учнів, в яких сформовані такі моральні якості як доброта (на 7,4%), справедливість (на 12,6%), доброзичливість (на 27,7%), охайність (на 14,1%). На 12,8% збільшилася кількість учнів, які характеризуються охайність й акуратністю, на 15,6% -. культурою спілкування, на 13,5% - культурою мовлення.

У результаті проведеного формуючого експерименту в експериментальній групі з'явились учні, поведінка яких характеризувалася відсутністю девіантних виявів. Це відбулося за рахунок тих учнів, які раніше мали низький рівень вияву девіантної поведінки. Такі учні відзначалися соціальною і трудовою активністю: наявністю академічної успішності (18,8%), зразкової поведінки (17,4%), добровільним виконанням будь-яких доручень (17,5%), стійкими позитивними інтересами (17,4%), відсутністю адиктивної і делінквентної поведінки (18,5%); високою гуманністю: добротою (18%), справедливістю (17,4%), доброзичливістю (17,4%) до оточуючих людей; високою культурою поведінки: культурою зовнішнього вигляду (18,3%), повагою до батьків, однолітків, дорослих (16%), культурою мовлення (15,8%).

На рис. 4 наочно представлено позитивні зміни рівнів вияву девіантної поведінки молодших школярів експериментальної й контрольної груп.

Рис. 4. Зведені дані результатів формуючого експерименту

Із рисунку видно, що в експериментальній групі на кінець формуючого експерименту налічувалося лише 2,9% учнів з високим рівнем вияву девіантної поведінки, 23,2% учнів - із середнім, 56,5% - з низьким рівнем, тоді як у контрольній групі високий рівень мали 22,8% учнів, середній - 34,2% учнів, низький - 38,5% молодших школярів.

Аналіз одержаних результатів формуючої дослідно-експериментальної роботи констатував, що різноманітність способів включення молодших школярів у соціально значиму діяльність дала можливість відповісти на індивідуальні запити дитини, розвивати її здібності, творчість і соціальну активність; що вибір варіантів спільної діяльності обумовлював свідомі дії дитини на шляху самореалізації.

У процесі формуючого експерименту високою ефективністю характеризувалися традиційні (розповідь, гра, приклад, щотижневі сходини, спеціалізовані таборування, зустрічі з цікавими людьми тощо) та специфічні (свята з різної тематики, спеціально створений для дітей-девіантів табір інтенсивної кіноосвіти, тренінг групової діяльності; розроблені виховні заходи “поштова скринька”, “тижневі листи-новини”, “сонячне коло”, “кава” тощо) форми і методи виховної діяльності дитячих громадських організацій.

Після формуючого експерименту було проведено перевірку ефективності проведеної роботи з батьками учнів експериментальної групи (табл. 3).

Із таблиці видно, що в результаті проведеної виховної роботи відбулося підвищення соціальної активності батьків учнів експериментальної групи. Зокрема, на 52,5% збільшилась кількість батьків, які прагнуть покращити взаємостосунки в сім'ї; на 53,9% - які вміють забезпечити змістовне дозвілля своїх дітей; на 50,4% - які прагнуть підвищити рівень своєї педагогічної освіченості.

Таблиця 3. Порівняльні дані про участь батьків у вихованні молодших школярів (%)

Зміст виховної роботи з батьками	До формуючого експерименту	Після формуючого експерименту
Знання чинників детермінації девіантної поведінки учнів	33,6	88,2
Розуміння негативних наслідків девіантної поведінки	31,2	82,4
Прагнення покращити взаємовідносини в сім'ї	25,8	78,3
Уміння забезпечити змістовне дозвілля дітей	38,2	92,1
Прагнення до підвищення рівня педагогічної освіченості	23,3	73,7

В результаті проведеної дослідно-експериментальної роботи в експериментальній групі у порівнянні з контрольною відбулося зниження негативних показників рівнів девіантної поведінки. Так, на кінець експерименту в експериментальній групі з високим рівнем вияву девіацій залишилось лише 1,8% учнів, які мали стійку неуспішність (у контрольній - 22,1%), 2,6% - які систематично порушували дисципліну (у контрольній - 21,6%), 2,9% - які не хотіли виконувати доручення (у контрольній - 20,8%), 2% - які мали адиктивну і делінквентну поведінку (у контрольній - 24,5%), 2,1% - у яких спостерігалися вияви егоїзму і нахабства (у контрольній - 25,2%), 1,9% - які характеризувалися відсутністю культури спілкування (у контрольній - 23,8%), 1,7% - які систематично лихословили (у контрольній - 22,8%).

Результати проведеного дослідження дають можливість стверджувати, що розроблені нами організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків сприяли зниженню негативних відхилень у поведінці молодших школярів та формуванню соціально активної позиції особистості. В учнів початкових класів підвищилась соціальна і трудова активність, а саме: покращилися міжособистісні стосунки у системах “дитина-батьки”, “дитина-вчителі”, “дитина-дитина”, “батьки-вчителі”; підвищилась культура праці, успіхи в навчальній діяльності, розширилося коло позитивних захоплень та інтересів; учні стали виконувати доручення за бажанням, за переконанням в їх необхідності та з почуття обов'язку; зменшились адиктивні (тютюнопаління, вживання алкоголю) та делінквентні (правопорушення) вияви в поведінці.

Поведінка учнів набула гуманної спрямованості. В школярів відбулося формування таких позитивних якостей особистості як милосердя, прагнення робити добро, чуйність, турботливість; вони демонструють непримиренність до виявів жорстокості і обману, повагу до праці, вимогливість до себе й інших, великодушність, готовність допомогти, стриманість.

У молодших школярів підвищилася культура поведінки. Учні намагалися бути охайними, поважати батьків, вчителів, однолітків; у них зросла культура мовлення.

Ефективність формуючої дослідно-експериментальної роботи засвідчили узагальнені дані кінцевого зрізу рівнів вияву девіантної поведінки в учнів початкових класів, представлені на рис. 5.

Рис. 5. Розподіл учнів експериментальної групи за рівнями вияву девіантної поведінки до і після формуючого експерименту (%)

Дані гістограми показали, що після проведеного формуючого експерименту в групі з високим рівнем вияву девіантної поведінки залишилося лише 2,9% молодших школярів (до експерименту - 26,1%), у групі з середнім рівнем - 23,2% (до експерименту - 32,6%), з низьким рівнем вияву девіантної поведінки стало 56,5% учнів (до експерименту - 41,3%).

Отже, результати проведеного експериментального дослідження підтверджують викладену у вступі дисертації гіпотезу, а також основні теоретичні положення про те, що девіантна поведінка молодших школярів піддається корекції в процесі діяльності шкільних гуртків. Формуючий експеримент довів ефективність обґрунтованих нами організаційно-педагогічних умов корекційної роботи з молодшими школярами у процесі діяльності шкільних гуртків.

Висновки з другого розділу

1. Унаслідок проведення теоретичного аналізу проблеми, врахування результатів констатуючого експерименту (аналізу практики, педагогічного спостереження, анкетування учнів і вчителів, бесід із батьками) визначено критерії та рівні вияву девіантної поведінки молодших школярів. До основних критеріїв нами віднесено: активність (успіхи у навчанні, дисциплінованість, культура праці, наявність захоплень та інтересів, частота адиктивних і делінквентних виявів), гуманність (доброта, справедливість, доброзичливість), культура поведінки (культура зовнішнього вигляду, культура спілкування, культура мовлення). На основі встановлених сутнісних характеристик та структури відхилень у поведінці конкретизовано якісні характеристики рівнів девіантності молодших школярів, які відбивали сукупність проявів показників по кожному критерію досліджуваного явища. Визначено три рівні вияву девіантної поведінки дітей молодшого шкільного віку: низький, середній, високий. Кожний рівень характеризується наявністю певного ступеня якісних і кількісних критеріальних ознак.

2. Дані формуючого експерименту виявили, що в експериментальній групі на кінець формуючого експерименту налічувалося лише 2,9% учнів з високим рівнем вияву девіантної поведінки, 23,2% учнів - із середнім, 56,5% - з низьким рівнем, тоді як у контрольній групі високий рівень мали 22,8% учнів, середній - 34,2% учнів, низький - 38,5% молодших школярів. В експериментальній групі було виявлено 24 (17,4%) молодші школярі, які втратили ознаки девіантної поведінки. Такі учні характеризувалися високою соціальною і трудовою активністю (успіхами у навчанні, дисциплінованістю, культурою праці, умінням протистояти груповому тиску, який схиляє до різних форм девіантної поведінки; негативним ставленням до фактів вияву адиктивної та делінквентної поведінки), гуманністю (добротою, повагою до оточуючих, справедливістю, доброзичливістю); високою культурою поведінки (охайністю, акуратністю, культурою спілкування, культурою мовлення).

3. Порівняльний аналіз девіантної поведінки молодших школярів до і після формуючого експерименту засвідчив позитивну динаміку зниження рівнів вияву девіантної поведінки в учнів експериментальної групи: кількість школярів із високим рівнем вияву девіантної поведінки зменшилася на 23,2% (в контрольній - на 1,5%), із середнім рівнем вияву девіантної поведінки зменшилася на 9,4% (в контрольній - на 1,5%), з низьким рівнем девіантної поведінки зросла на 15,2% (в контрольній - на 1,5 %), а 17,4% (в контрольній - 4,5%) молодших школярів взагалі втратили ознаки девіації. В учасників експериментальної групи підвищилася культура праці, культура поведінки, успіхи в навчальній діяльності, розширилося коло позитивних захоплень та інтересів; зменшилася частота негативних відхилень у поведінці (правопорушення); відбулося формування таких позитивних якостей особистості як милосердя, прагнення робити добро, чуйність, турботливість; учні демонструють непримиренність до виявів жорстокості і обману, повагу до праці, вимогливість до себе й інших, великодушність, готовність допомогти, стриманість.

4. Результатами формуючої дослідницької роботи доведено ефективність організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків, що підтверджує вірність висунутої гіпотези.

Висновки

1. Корекція девіантної поведінки молодших школярів є актуальною проблемою сучасної теорії і практики виховання. Протиріччя, що мають місце в період демократизації суспільного життя, недоліки сімейного і шкільного виховання, значне скорочення позашкільних закладів призводять до збільшення кількості учнів молодшого шкільного віку, чия поведінка виходить за межі освітньо-виховних та морально-правових норм. Усе це зумовлює необхідність корекції девіантної поведінки дітей та її науково-педагогічного забезпечення.

2. Науковий аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної літератури дав змогу визначити сутність девіантної поведінки як соціально-педагогічного явища, виділити низку поглядів, згідно яких девіантна поведінка інтерпретується як вчинки, дії неповнолітніх, що не відповідають офіційно прийнятим у даному суспільстві нормам. Враховуючи значущість осмислення девіантної поведінки, у нашому дослідженні було визначено девіантну поведінку як негативні відхилення у поведінці дитини, що не відповідають освітньо-виховним та морально-правовим нормам, котрі діють у суспільстві.

3. Вивчення девіантної поведінки молодших школярів дозволило виділити такі її різновиди, як відхилення в отриманні початкової освіти, відхилення у поведінці, пов'язані з шкільною дезадаптацією, педагогічною занедбаністю, відхилення у поведінці у зв'язку з соціальним сирітством, соціальною дезадаптацією, а також адиктивною, делінквентною та кримінальною діяльністю. В учнів початкових класів вони формуються внаслідок впливу біологічних (генетичні ускладнення, фізіологічні аномалії), психологічних (психопатологія, порушення емоційно-вольової сфери, неврози), соціальних (несприятливі умови сімейного виховання, негативний вплив референтної групи), криміногенних (спілкування та взаємодія з кримінальними особами), педагогічних (недоліки навчально-виховного процесу в школі).

4. Доведено, що особливу роль у процесі корекції девіантної поведінки молодших школярів відіграють дитячі гуртки. Під дитячими організаціями розуміється добровільне, самодіяльне, самокероване на основі Статуту (та інших документів) рівноправне об'єднання дітей і дорослих, створене для спільної діяльності, для реалізації й захисту інтересів його членів. Виховний потенціал дитячих гуртків містить найрізноманітніші форми, методи і засоби корекції девіантної поведінки учнів та передбачає створення умов для отримання ними додаткових інформаційних, наукових, практичних знань.

5. Результати наукового пошуку свідчать, що незважаючи на зростання актуальності проблеми девіації в сучасний період, ще обмаль теоретичних і особливо практичних розробок щодо ефективної корекційної роботи з молодшими школярами у процесі діяльності дитячих гуртків. У процесі дослідження було визначено та обґрунтовано організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих гуртків. До них віднесено: урахування у виховній діяльності шкільних гуртків мети, завдань та функцій корекції девіантної поведінки; дотримання у процесі корекційної роботи з учнями найважливіших принципів діяльності дитячих гуртків; залучення учнів до особистісно-значущої й соціально-позитивної діяльності; поетапну організацію самовиховання учнів із девіантною поведінкою; упровадження комплексної методики педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Проведене дослідження не претендує на повне і всебічне вирішення порушених у ньому питань, важливість і значущість яких актуалізується в період реформування системи освіти. Перспективними можуть бути дослідження з проблем вивчення взаємодії дитячих гуртків і загальноосвітніх навчальних закладів у формуванні соціально значущої поведінки молодших школярів; розвиток у дітей несприйнятливості до негативних явищ побутового оточення; підвищення ролі й місця сім'ї в процесі педагогічної корекції девіантної поведінки учнів. Набуває актуальності проблема підготовки педагогічних кадрів до корекційної роботи з молодшими школярами, які мають девіантну поведінку.

девіантний поведінка школяр педагогічний

Список використаних джерел

Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. - М., 1980. - С. 257.

Азаров Ю.П. Искусство воспитывать (Из опыта воспитания трудных ребят). - М.: “Знание”, 1971. - 96 с.

Актуальні аспекти соціальної роботи з девіантною молоддю: Методичний посібник. - Донецьк, 1996. - 112 с.

Алмазов Б.Н. Психологическая средовая дезадаптация несовершеннолетних. - Свердловск: УрГУ, 1986. - 150 с.

Ануфриева С.Н. Как преодолеть трудности в обучении психодиагностические таблицы -М.:1999. 224с.

Аувяэрт Л.И. Роль семьи и сверстников в правовой социализации несовершеннолетних: Автореф. дис…канд. педаг. наук. - М., 1981. - 26 с.

Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. - М.: Политиздат, 1975. - 406 с.

Баєв Б.Ф. Трудні діти (про виховання дітей) - К.:, “Знання”, 1965. - 61 с.

Базарный В.Ф. Нервно-психическое утомление учащихся в традиционной школьной среде. - Сергиев-Посад, 1995. - Части І-VI.

Баранов В.В. Актуальные проблемы социальной реабилитации детей с девиантным поведением // Наша школа. - 1999. - № 4. - С. 108-111.

Бех І.Д. Від волі до особистості. - К.: Україна-Віта, 1995. - 202 с

Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. - К.: ІЗМН, 1998. - 204 с.

Блонский П.П. Трудные школьники. - М., 1959. - 90 с.

Бобнева М.И. Социальные нормы как объект психологического исследования. - М.: Наука, 1975. - С. 221.

Вайнола Р.Х., Пінчук І.М., Толстоухова С.В. Соціальна робота з підлітками та молоддю: Інформаційно-аналітичний звіт за 2000 рік / За заг. ред. С.В. Толстоухової. - К.: УДЦССМ, 2001. - 146 с.

Выготский Л.С. Основные положения плана педагогической исследовательской работы в области трудного детства: Собр. соч : В 5-ти т. - М., 1983. -Т.5. - С. 193

Выготский Л.С. Трудное детство: В 5-ти т. - М., 1983.

Вогонь Орлиної ради: Журнал новацьких виховників. - Львів, 2001. - Ч. 129. - липень-вересень. - 52 с.

Воспитание трудного ребенка: Дети с девиантным поведением: Учебно-методическое пособие / Под ред. М.И. Рожкова. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001 - 240 с.

Гербарт И.Ф. Избранные педагогические сочинения. - Т.1. - М.: Учпедгиз., 1940. - 292 с.

Гилинский Я.И., Афанасьев В.С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения: Учебное пособие. - Спб., 1993. - 537 с.

Гилинский Я.И. Отклоняющееся поведение как социальное явление // Человек и общество. - Л., 1971. - Вып. 8. - С. 113-118.

Гилинский Я., Раска Э. О системном подходе к отклоняющемуся поведению // Изв. АН Эст. ССР. - Т.30: Общественные науки. - 1981. - № 2. - С.134-142.

Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: “Либідь”, 1997. - 376с.

Гончарова Т. Дитячі громадські організації України - на захисті прав та інтересів дітей // Початкова школа. - 2000. - № 9. - С.11-16.

Глозман Ж.М., Нейропсихологическая диагностика в дошкольном возрасте.-СПб.:Питер, 2006. - 80с.

Девиантность и социальный контроль в России (ХІХ-ХХ вв.): тенденции и социологическое осмысление / Под.ред. Я.И. Гилинского. - Спб.: Алетейя, 2000. - 384 с.

Державна національна програма “Освіта (Україна ХХІ століття)”. - Київ: Райдуга, 1994. - 64 с.

Дзюбко Л.В. Психологічні особливості ранньої шкільної дезадаптації і шляхи її подолання: Дис…канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2000. - 196 с.

Дриль Д.А. Некоторые вопросы воспитания. - Санкт-Петербург, 1892.

Елен Р.Данієлс, Кей Стаффорд. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів.Україна, Львів, Товариство.”Надія”. 2006 - 567с.

Ігнатьева С.А., Назаренко А.А. Велика книга дошкільнятка. -Харьків:Торсинг, 2003.-128с

Жданова И.В. Особенности личности подростков с девиантным поведением при пограничных нервно-психических расстройствах: Дис…канд. психол. наук: 19.00.01 / Украинский НИИ охраны здоровья детей и подростков. - Х., 1997. - 197с.

Заваденко Н.Н. Как понять ребенка: дети с гиперактивностью и дефицитом внимания. - М.: Школа-Пресс, 2000. - 112 с.

Зайцева З. Школа та важковиховувані підлітки: Книга для вчителя. - К.: Рад. школа, 1991. - 80 с.

Зак А.И. Характеристика детской преступности // Дети-преступники: Сборник / Под ред. М.И. Гернета. - М., 1912.

Закон і підліток: Матеріали обласної науково-практичної конференції. Донецьк, 27 жовтня 2000 р. / Гол. ред. Ю.Л. Титаренко. - Донецьк: ДІВС, 2001. - 284 с.

Закон України “Про загальну середню освіту” // Інформаційний збірник МО України. - 1999. - №15. - С.6-31.

Закон України про молодіжні та дитячі громадські організації. - К.: Парламентське вид-во, 2000. - 23 с.

Запобігання відхиленням у поведінці школярів / За ред. Б.С.Кобзаря, Є.І. Пєтухова. - К.: Вища школа, 1992. - 143 с.

Захарчук В.А. Девиантное поведение учащихся младших классов // Начальная школа. - 1998. - № 2. - С.101.

Кащенко В.П. Исключительные дети. - М., 1929. - С.23.

Кащенко В.П. Педагогическая коррекция: Исправление недостатков характера у детей и подростков. - М.: “Академія”, 1999. - 304 с.