Особливості буддизму

Він помер (парінірвана або велика смерть) в позі лева, на прощання сказавши: „Монахи, все існуюче минуче. Турбуйтесь про своє спасіння.

Вчення про дхарму, сансару, карму та нірвану. Чотири „святих істини". Восьмирічний шлях. Моральні заповіді буддизму для монахів та мирян (панчашила). Тріпітака (написання, склад, зміст). Інші не канонічні тексти буддизму.

І все таки, постає питання: яка ж ціль Буддійського самовідречення. Цю ціль Будда називав нірваною. Він ніколи не дозволяв собі дати їй визначення. Нірвана -- це повне згасання пристрастей і навіть самоусвідомлення. Погашення буття. Тут не виникає „ніщо", як в смерті. Звідки з'явилося буття? Початково виникло коливання елементів всесвіту, дхарм. Воно створює життя, переродження, природу, людину. І все це зло. Житя -- зло, буття -- зло, все це не потрібне, негативне явище, оскільки є стражданням від початку до кінця. Будда вирішує питання про трагічність життя, виносячи смертельний вирок життю. Життя не потрібне, це помилка природи. Справжнє реальне буття -- це мовчання нірвани. Людина має можливість на своєму індивідуальному шляху відмовитись від спраги життя, подолати всі переродження, розсіятись і піти в небуття. І чим швидше людство в решті решт від усього відмовиться, передусім повністю відмовиться від стремління до буття, тим краще для Всесвіту, бо існування для нього тільки мука і страждання.

Фундаментальною концепцією буддизму є уявлення про дхарму (якість, елемент, річ, закон). Дхарми -- життєві елементи, які вступають у миттєві комбінації, залишаючись при цьому незмінними, але з'єднуючись кожен раз по-новому, утворюють нові структури. Потік дхарм утворює особистість, і від з'єднання дхарм залежить на яку істоту перетвориться людина. Як з'єднуюча і організуюча сила виступає карма, яка розподіляє елементи відповідно до вчинків людини.

Нірвана -- „згасання", „спокій", припинення хвилювання дхарм і утворення їх нових з'єднань: людина вибуває з кругообігу життя -- сансари, але дхарми не зникають, лише припиняється їхнє хвилювання.

Сансара не має початку, ніким не створена. Її сутність: афекти і сукупна карма живих істот попереднього космічного циклу. Подібно до того, як окрема істота помирає і відповідно до своєї карми набуває нового народження, так увесь світ набуває нового народження, проходить цикл розгортання і перебування, а потім руйнується, розпадається, щоб відновитися знову відповідно до колективної карми всіх живих істот.

Для того, щоб досягти нірвани, слід найперше усвідомити чотири благородних істини:

- життя -- страждання;

- причиною страждань є людські пристрасті і бажання;

- позбутися страждань можна лише відмовившись від земних бажань, від жадоби життя, занурившись в нірвану;

- існує священний шлях позбавлення від страждань і досягення нірвани. За словами Будди: „не радіти, але і не сумувати, піднятися над всім цим".

Тоді слід пройти „восьмирічний" або воєьмичленний шлях пізнання істини, який полягає:

1. Праведна віра (треба повірити Будді, що світ повний скорбот і страждань і стримувати у собі пристрасті, любов до земних благ, до життя).

2. Рішучість (треба рішуче ствердити свій шлях, обмежити свої бажання і пристрасті).

3. Праведна мова (необхідно пильнувати за своїми словами, щоб вони не несли зла, мова повинна бути правдивою і доброзичливою).

4. Праведні діла (слід уникати недобрих вчинків, робити тільки добрі справи).

5. Праведне життя (треба вести достойне життя, не шкодити живому -- людям, рослинам, тваринам, комахам і т.д.)

6. Праведна думка (треба пильнувати за керунком своїх думок, погані думки - зло, їх слід відганяти, налаштовуватись тільки на добро).

7. Праведні помисли (слід уяснити, що зло від нашої плоті).

8. Істинне споглядання (треба постійно і терпеливо тренуватись, досягти вміння глибокого зосередження, заглиблення у пошук істини) Моральні заповіді (5) для мирян (Панчашила): ахімса (не вбивати), не вживати спиртних напоїв, не торкатися чужих дружин, не говорити неправди, не брати чужої власності.

Моральні заповіді для монахів (10): берегти живі істоти; дотримуватися цнотливості; не говорити неправди; не брати чужої власності; не вживати вина; уникати надмірного вживання їжі; уникати світських забав; не вживати пахощів, оздоблень, прикрашувань; не спати на розкішних ложах; не приймати подарунків з золота і коштовних каменів.

Найдавніші буддійські священні тексти існували вже в І ст. до н.е. і були написані мовою палі, якою, як вважають, користувався Будда.

Складаються ці тексти з 31 книги; вони поділені на три частини і названі Тріпітака, що перекладається як „Три кошики", а саме:

Віная-пітака (кошик дисципліни) містить правила і приписи для монахів і монахинь. По-суті, це статути буддійських монастирів.

Сутта-пітака (кошик проповідей) складається з проповідей, притч, прислів'їв Будди та його учнів.

Абхідхарма-пітака (кошик найвищої доктрини) містить коментарі до „Чотирьох благородних істин" (філософія буддизму), „Восьмирічного шляху" (етика буддизму) і психотехніки буддизму з метою досягнення „просвітлення" за допомогою медитації.

Всі ці тексти дбайливо зберігались і переписувались у найбільш відомих монастирях. У 1871 році у Мандалі (Бірма) був скликаний П'ятий буддійський собор, на якому 2400 ченців --- знавців канону -- шляхом звірки різних списків і перекладів створили уточнений текст Тріпітаки, який потім був вирізьблений на 729 спеціально вирізаних мармурових плитах. Для кожної плити був побудований окремий мініатюрний гостроверхий храмик. Ці храмики, які стоять стрункими рядами, склали храмовий комплекс Куто до -- ціле своєрідне храмове містечко, сховище канону.

Крім канонічної літератури буддисти вважають корисною неканонічну. Це, в основному, збірники біографій Будди або коментарі до канону.

Процес формування релігійного культу буддизму. Космічні уявлення буддизму. Бодхисатви. Мистецтво буддизму.

Цей процес почався відразу після смерті Будди (13 жовтня 483 р. до н.е.). Після кремації його прах і рештки кісток склали у золочену урну і помістили її на горі великої ступи в Кушингарі. Однак, сім царів з інших областей, які прийняли буддизм, направили послів з вимогою приділити їм частки святого праху. Одержавши відмову, вони почали військовий наступ. Біля стін Кушингара мав відбутися бій. Але барахман Дрона вмовив людей не порушувати заповідей Будди і не проливати кров. Святий прах був поділений на 8 частин і поміщений у релікварії, які кожен цар повіз у свою країну і встановив на спеціально збудованій ступі.

Буддизм швидко розповсюджувався. Цю релігію підтримало міське населення, правителі, воїни. їм імпонувало вчення, яке з розумінням ставилося до людських страждань, яке закликало гальмувати пристрасті, творити добро, і те, що позбавлення від зла і досягення істини достойні всі люди. Спочатку носіями буддизму були аскети, які об'єднувалися в громади, відмовлялись від майна, власності, голили голову, вдягалися у лахміття переважно жовтого кольору і мали при собі лише необхідне -- чашку для милостині, посох, миску для води, бритву. Поблизу місць їх оселення ховали померлих аскетів, а на місцях поховання відомим з них будували пам'ятники-ступи (куполоподібні будівлі з замурованим входом). Довкола виникали різні будови. Так започатковано буддійські монастирі. Вони скоро перетворилися у головну і єдину форму організації буддистів, стали буддійським центрами, своєрідними університетами і бібліотеками. Буддійська громада називалася сангхою. З неї можна було виходити і повертатися до світського життя.

Було також розроблене вченя про світобудову. Школа „чистої землі" (япон. „дзедо") вважалася формою релігійної практики поклоніння будці Амітахбі. Сподіваючись на його допомогу, послідовники школи молитвенно повторювали його ім'я.

Космологія буддизму представляє Всесвіт як три сфери (світи або поверхні). Верхній поверх -- це світ божественний, сфера духу. Ця вища сфера є тотожна відвічному Будді, його космічному тілу і нірвані. Космічне тіло Будди здатне з'явитися в різних іпостасях, в тому числі і в земному образі, що вже було, коли на землі жив Будда Гаутама. А в майбутньому на Землю ступить Будда Майтра (Будда Майбутнього).

Нижче від цієї сфери розташований світ богів різних рангів.

Нижній поверх Всесвіту складає сансара -- це весь світ, який ми сприймаємо чуттєво, світ безперервних змін, становлень і розрух, світ перероджень і страждань. У сансару входить частково світ нижчих божеств, а також розташоване у глибинах землі пекло. Зображення сансари -- коло, колесо, яке символізує біг часу, і з якого можуть вийти і досягти нірвани (стати буддою) тільки люди.

Універсальною інтерпригацією моделі Всесвіту є мандала -- предмет буддійського культу, де план Всесвіту передано у вигляді кола та квадрату.

У ранньому буддизмі культ обмежувався читанням текстів, проповіддю і сповіддю монахів, пошанування реліквій і предметів, якими користувався Будда. По суті, єдиним періодичним культовим актом громади монахів можна вважати церемонію пошадха -- день посту, що став днем покаяння монахів.

Учення Будди не містило ідеї Бога, і тому в ранньому буддизмі не було молитви. Замість молитви була медитація -- вправа, яка сприяла посиленню уваги, концентрації думки, оволодіння волею і розумом. Заняття медитацією -- шлях до просвітлення і спасіння. Лише добрими вчинками (без медитаці) людина не досягне нірвани.

За буддійським вченням Будда вказав на 4 місця для паломництва: місце народження Будди, місце, де він став просвітленим (Буддою), місце його першої проповіді; місце його смерті.

У буддизмі Махаяни існують і дуже шануються бодхісатви. Це святі сподвижники, які досягли мети спасіння. Стати Буддою, піти в небуття, внірвану для них можна вже. Але вони цього не роблять, залишаючись з людьми і допомагаючи їм. Головна якість бодхисатви -- праджня (премудрість, тобто здібність збагнути справжню реальність, і каруна (велике співчуття), яке виражається в умінні різних живих істот.

Спочатку бодхисатвою називали будь-якого віруючого, який намагався здійснити таку альтруїстичну місію. Пізніше ця назва стала використовуватись виключно для великих святих, які наділені наприродньою могутністю. Вони перевершували силу богів.

Зрештою, в текстах Варджаяни описуються обряди, виконання яких повинне забезпечити благословенну діяльність -- це медитація перед мандалей, виголошення священних фраз, звуків (мантр) повинно допомогти в досягенні просвітлення. З'являються потім церемонії і таємні обряди.

Разом з бодхісатвами з'являється пантеон святих, яким можна помолитися, попросити в них допомоги. Будди, бодхисатви та інші святі мали кожен свій лик, історію, функцію, перетворилися на об'єкт поклоніння, їх образи відтворювало і оспівувало мистецтво буддизму. Зокрема розвивалося паркове і архітектурне мистецтво.

Взагалі релігія буддизму тісно пов'язана з рослинним світом, оскільки все життя Будди зображається у взаємозв'язку з природою, особливо деревами (наприклад, народження, просвітлення, проповідування тощо). Тому буддизм плекає любов людини до природи, до всього навколишнього середовища. Відповідно буддійські монахи розводили довколо своїх монастирів цілі гаї. Жили вони в довкіллі мирної природи, яка дуже потрібна для спокою людини. Саме завдяки буддійським монастирям і храмам виникло садово-паркове мистецтво, яке було перенесене до інших країн від Китаю до Європи. Ця особливість буддійського турботливого ставлення до природи як до виконання важливої морально-етичної настанови про „збереження всього живого" дуже позитивно впливає на вирішення всього комплексу екологічних проблем у країнах, де поширений буддизм.

Буддійська архітектура розвивалась під впливом розвитку буддійських ритуалів. Одним з головних об'єктів поклоніння є чакра -- багаторадіусне коло, символ вчення - дхарми, символ сонця, спасіння. Таким же важливим об'єктом поклоніння є ступа -- це специфічний меморіальний пам'ятник, що є, як вже зазначалось, сховищем часток праху Будди Гаутами та інших реліквій. За переказами Будда двом своїм першим учням дав правила збереження реліквій і передав їм свій локон і нігті. Потім він пояснив якою має бути ступа. Поступово в Індії побудували багато таких ступ (без будь- яких останків Будди)5 які стали центрами медитації і культу, а їхня архітектурна форма ставала дедалі складнішою, художньою. Громада монахів шанувала реліквії Будди (в особливій пошані був зуб Будди), вважала їх талісманами.

Також будуються храми, в яких багато зображень буддійських божеств, на розписах по стінах малюють епізоди з життя Будди, його великі статуї часто ставили і під відкритим небом. Пишні богослуження супроводжуються звуками труб і барабанів. Ченці інколи вдягають фантастичні костюми і розігрують пантоміми. Багатолюдні процесії супроводжують священні реліквії, коли їх виносять з храму.

Поява іконографії Будди відноситься до часу формування буддизму Махаяни. Його зображувати умовно -- символом або атрибутом, яким є священне колесо закону, тюрбан, трон, сліди босих ніг, релікварій та ін. Образотворчий канон Будди передає три статурні композиції, при чому всі пов'язані з тими поворотними пунктами в житті Будди, які відображають просвітлення, проповідницьку діяльність і парінірвану. їм відповідає образ Будди, який силить у позі йога; Будди, який крокує вперед, несе до народу істину, і Будди на смертному ложі.

Школи буддизму

СХ в.н.е. буддизм став поступово сходити нанівець в Індії, але до цього часу він вже набув поширення в інших країнах. До Китаю буддизм прийшов в І н.е. і переживав там розквіт в VI --IX вв. ВIV в. буддизм проник з Китаю до Кореї, а в VI в. -- до Японії. Вплив буддизму розповсюджувався також і на захід, у тому числі завдяки розвитку торгівлі (Великий шовковий шлях). Підтвердженням цьому служать буддійські пам'ятники, що існували на території сучасного афганістану. В Південно- східній Ази початок розповсюдженню буддизму поклали сингальскі ченці. Навчання прийшло до Бірми в V---VI вв., в XI--XIII вв. -- до Таїланда, в XIII--XI V вв. -- до Камбоджі і в XIV в. -- до Лаосу. Буддизм був сильний в Індонезії, але звідти його витіснив іслам. Буддизм пережив ряд трагічних сторінок в своїй історії. В ХП в. мусульманські завойовники знищили буддійські центри в Індії. Буддизм з'явився в Тибеті в VIII--IX вв. Лами Тибету належать чотирьом основним чернечим школам. Лама-- вчитель, здатний передати учню езотеричні знання. Ці чотири ордени: Ньінгма, Кагью, Гелуг і Сакья, До ордена Гелуг відноситься Далай-лама, є духовним лідером Тибету. Орден Ньінгма-- найсгародавніший. Засновником цього ордена, а також всього тантрического буддизму є легендарний Гуру Падмасамбхава (Гуру Рінпоче). Гелуг--найчисленніший орден буддизму Тибету.

Канон Тибету складають Канджур і Танджур (їх також пишуть в російськомовній літературі як Ганджур і Данджур). Канджур -- Слово Будди в 108 томах енциклопедичного формату. Танджур -- тлумачення Закону індійськими майстрами в 225 томах. Всього в цих зборах не менше 4566 текстів.

В Японії набули поширення дев'ять основних шкіл буддизму, більшість яких є похідною аналогічних шкіл Китаю. Серед них -- амидаизм, нитирен і дюн Амідаізм пов'язаний з культом одного з провідних бодхисатв махаяньї Амітабхи (Аміди) -- буддм нескінченного світла Культ Амітабхи не набув поширення в Індії. Він був популярний в Китаї, але справжнього розквіту досяг в Японії. Амідаїзм затверджує, що порятунку досягти можна, народившися в Чистій землі Будди Амітабхи. Молитви Будді Аміде можуть дозволити людині, що звільнилася від колеса перероджень, а отже, і страждань, утілитися в Чистій землі і чекати, коли він зможе стати Буддою, Один із засновників школи Чистої землі Хонен (1133--1212) затверджував, що порятунок в цьому житті неможливий, але багатократне повторення мантрьі Наму Аміда Буїу (Поклоніння Будді Аміде) допоможе тому, що молиться добитися бажаних результатів. Школа Дзедо Син Сю («істинна школа Чиетієї землі») в наші дні налічує близько 15 млн в Японії.

Школа Нітірен названа на ім'я японського ченця XIII в. Нітірена. Він затверджував, що поклоніння бодхисаттве Аміде витіснило культ Буд ди Шакьямуні. Школа Нітірен вважає вищим джерелом божественної мудрості твір, по санскригски зване Саддхарма Пундаріка сутра, що означає «Сутра лотоса істинного закон}-'», або «Сутра про лотос милостивого закону». Просте багатократне повторення мантрьі Намумехо рзн гз ке (що означає по-японеки «Поклоніння Лотоса Сут ре») може привести практикуючого до Прояснення.

Школа Нітірен має 7 млн послідовників. В її складі по з'явився рух Сока-Гаккай, що сповідає погляди і граюче помітну роль в політичному житті Японії.

Важливе значення серед шкіл і напрямів буддизму займає дззн-буддизм. Слово «дззн» є транскрипцією китайського слова «чаль» і санскритського «дхьяна», що означає «медитація».

Індійський чернець Бодхидхарма, родоначальник чань-буддиз ма в Китаї, говорив, що «дззн -- це безпосередній перехід до пробужденної свідомості, минувши традицію і священні тексти». Будь-які слова, концептуальні побудови передають информацію в спотвореному вигляді, оскільки протиставляють одне іншому. Метою дззн є сатори -- спонтанне збагнення істинної природи всіх речей -- Прояснення. Сильна робота; інтелекту лише перешкодить отриманню стану сатори.

В Китаї було 6 патріархів чань. Першим був Бодхидхарма, шостим -- Хуей-нен. Після нього виникли декілька перебігу дззн Найбільш поширені з них два--риндзай і сото-дззн. Ріндзай практикує медитацію на кости -- парадоксальні для учня твердження або питання вчителя.

В XVI--XX сг. Шрі-Ланка і деякі інші країни Азії були колоніальними володіннями Португалії, Нідерландів, Франції, Англії. Буддизм гнобився. В XVI в. порту гальцьі поруйнували більшість буддійських храмів Шрі-Ланки Національно-визвольний рух цих країнах і незалежність привели до відродження буддизму. В XX в Мао Цзедун в Китаї і «червоні кхмери» в Камбоджі здійснювали сильні гоніння на буд дизм. Під час окупації Тибет. Китаєм в середині XX в. всі монастирі були закриті або зруйновані. Більшість лам Тибету і ченців покинула Тибет. Індія надала політичний притулок главі буддистів Тибету Даіай-ламі XIV.

Буддійські свята і церемонії

Існують чотири основні традиції проведення буддійських свят і церемоній: Тибет, японсько-китайська, тхеравади і західної буддійської общини. На свята тхеравади сильно вплинула чернеча традиція. Ченці хинаяньї відзначали дні упосатти, що доводилися на повний місяць, молодика і четверті. День повного місяця особливо значимо, оскільки саме в повний місяць мали місце народження, Прояснення і відхід з тіла Будди Шакьямуні. В дні упосатти, особливо в повний місяць, мирянам рекомендується відвідувати храми і монастирі, слухати проповіді ченців, співати пісні, медитувати, а також утримуватися від вживання їжі пополудні, розваг, сексуального життя, носіння прикрас. Миряни залучаються, наближаються до способу життя ченців. Буддійські свята призначені в перш}' чергу для того, щоб пригадати про свій борг і підтвердити наміри.

Свято Весак доводиться на кінець травня -- початок червня, Цього дня відзначають народження, Прояснення, кончину Будди Шакьямуні. В тайській традиції цього дня прийнято тричі обходити навкруги монастиря, що означає прихильність «трьом коштовностям»: Будді, дхарме і сангхе (общині).

В липні в Шрі-Ланке наголошується свято Асала, що нагадує про першу проповідь Будди. В жовтні--листопаді проводиться церемонія Катхина, під час якої миряни підносять ченцям нове одіяння. Одне таке одіяння підноситься главі монастиря, який, у свою чергу, передає його самому добродійному ченцю. В Таїланді в повний місяць в листопаді наголошується свято Мій Кратонг. Як і Асала, він менш ритуальний, ніж вищеописані свята, і проводиться зовні храму. Коміра і дверей будинків, території храмів і монастирів прикрашаються паперовими прапорцями, пальмовим листям і т.д Скоюється підношення духам річок, і вночі можна бачити барвисте видовище: по річці пливе маса саморобних плотів і човників із засвіченими свічками, монетами і їжею, а на березі чутний бій барабанів і заклик сурм.

Серед свят Тибету що веде місце займає Лосар -- Новий рік, що відзначається в лютому---березні. В один з святкових днів процесія ченців несе величезні конічні споруди, в які символічно вкладається негативна карма обпщни. Торми потім спалюють на багатті. До буддійських свят Тибету також відносяться Сагадава ( свята Весак), Дзампінг Чисанг (день очищення -- молодик в червні), Чокхор (свято першої проповіді Будди -- червень або липень), день народження Гуру Рінпоче (Падмасамбхави), що приніс буддизм до Тибету. День народження Гуру Рінпоче («дорогого Вчителя>>; наголошується в червні. В свята Тибету в храмах розвішують танка, запалюються пахощі, в храми приносять їжу. Скрізь розміщуються статуї Будди, перед ними запалюються світильники і ставиться їжа. В кінці свята принесена їжа ділиться між учасниками церемонії.

В Японії народження, Прояснення і паринирвана Будди святкуються окремо. Народження Будди -- Хана Матсурі наголошується 8 квітня. В японських храмах представлені сцени з легенди про народження Будди. З пап'є-маше виготовляється білий слон (цариця Майя до народження Сиддхартхи уві сні побачила, як білий слон зійшов з неба і ввійшов їй в лоно). Японські діти поливають статуї Будди ароматним чаєм. Свято супроводжується танцями і акробатичними уявленнями. Наголошується також свято голодних духів в липні або серпні. В Японії свято триває три дні, в Китаї -- сім днів.

В західних країнах проживають послідовники самих різних, шкіл буддизму, відзначаючі свої свята Одна з них -- Друзі Західної буддійської общини (РУВО) -- відзначає три головні свята --День Будди (в травневий повний місяць наголошується Його Прояснення), День дхармьі (липень), День еангхи (листопад). Торжества проводяться в просторих, облашгованих по канонах залах.

ДОГМАТИ

Картина світу

Всесвіт у буддійській догматиці має багатошарову будову. Можна нарахувати десятки небес, що згадуються в різних канонічних і неканонічних творах хинаяни і махаяни. Усього існують , по уявленнях цієї космології, 31 сфера буття, розташовані одна над іншою, знизу нагору по ступеню своєї піднесеності й одухотвореності. Вони діляться на три розряди: кармолока, рупалока й арупалока. У кармалоку входять 11 ступенів або рівнів свідомості. Це нижча сфера буття. Тут цілком діє карма. Це повністютілесна матеріальна сфера буття, лише на вищих своїх рівнях починає переходити в більш піднесені стадії. Рівні з 12-го по 27-й відносяться до більш високої сфери спостереження - рупалоке. Тут уже дійсно не пряме грубе спостереження, а уява, але воно ще пов'язане з тілесним світом, із формами речей.

І нарешті, останній рівень -арупалока - відірваний від форми і від тілесного матеріального начала.

Те, як виглядає почуттєвий світ у буддизмі, наочно показує картина релігійного змісту , так звана "санса- риин- хурде" , тобто "колесо сансари".

На традиційному зображенні величезний страшний дух- мангус, слуга владики смерті, тримає в зубах і пазурах велике коло, що символізує сансару. У центрі кола - невеличке кругле поле, у якому сплелись тіла змії, півня і свині. Це символи тих сил, що викликають неминучі страждання: злість, хтивість і неуцтво.

Навколо ценрального поля розташовані п'ять секторів, що відповідають можливим у сансарі формам переродження. При цьому пекло розміщується завжди насподі, а світи людей і небожителів - у верхній частині кола. Правий верхній сектор зайнятий світом людей. По нижньому краю цього сектора розташовані фігури, що символізують людські страждання: жінка, що родить, старець, мрець і хворий.

Зліва вгорі такої ж розміру сектор займають тенгрії, що знаходяться одна за одною, що у вічній ворожнечі одна з іншою , і кидають списи і стріли одна в одну. Справа і зліва розташовані сектори тварин і "биритів". Тварини терзають одне одного, сильні пожирають слабких. Страждання биритів полягають в безупинному голоді. Земний суд, земні катування і страти знайшли відбиток у нижньому секторі кола. Посеред на престолі сидить самий владика смерті і пекла - Зрлік-хан (санкритске -Яма). "Сансариїн-хурде" роз'яснює і самий процес непорушного закону переродження в його буддійському розумінні. 12 нидан охоплюють тритакою одне за одним життя, причому етапи, на котрі цей процес буття розпадається, символічно зображені на твердо встановлених для кожного з них малюнках. Малюнки, що символізують нидани, розташовані по широкому ободі, що охоплює зовні основне коло колеса. Минуле життя подане 2-ма ниданами. Перша зображується у вигляді сліпої жінки, що не знає, куди вона йде. Це - символ "затьмареності" (авидья), констатація факту залежності від пристрастей, прагнення до життя, наявність тієї помилки розуму, котра робить неминучим нове переродження. Друга нидана символізується зображенням гончара за виготовленням посуду. Це - "учинене"(сансара або карма.

"Почуття" переростає в "прагнення" (тришна) , що з'являється у віці статевого дозрівання і втілене на "сансариин-хурде" у вигляді людини з чашею провини. "Прагнення" - 7-а нидана, що відповідає всебічному формуванню дорослої людини, коли в нього складаються певні життєві інтереси"Бава", тобто життя, - остання нидана даного існування людини . Це розквіт його життєдіяльності, занепад її, старіння і смерть. Символ бави -курка, що висиджує яйця. Життя, що буде, охоплюється двома ниданами - "народженням" (джати) і "старістю і смертю" (джара- марана). Перша символізується зображенням жінки , що родить, друга - фігурою сліпого старця, що ледве тримається на ногах . народження - це поява нової свідомості , а старість і смерть - усе життя, тому що " старіння " починається з моменту народження, а нове життя знову породжує прагнення і бажання, щовикликають нове переродження.

Вчення про душу

Відповідно до традиції, щобере початок у літературі Абхидхамми, те , що прийнято вважати особистістю, складається з:

а) "чистої свідомості" (читта або виджняна)

б) психічних явищ в абстракції від свідомості (чайтта)

в) "почуттєвого" в абстракції від свідомості (рупа)

г) сил , що сплітають , формуючої попередньої категорії в конкретні сполучення, конфігурації (санскара, четана)

У буддійських текстах вказується на те, що Будда не відразу говорив, ніби душі немає. Вона не існує як якась самостійна духовна сутність, що тимчасово живе в матеріальному тілі людини і залишає його після смерті, із тим щоб за законом переселення душ знову знайти собі іншу матеріальну темницю.

Проте буддизм не заперечує і не заперечуватиме індивідуальної "свідомості", що "несе в собі" весь духовний світ людини, трансформується в процесі особистих перероджень і повинно прагнути до заспокоєння в нірвані. Згідно з вченням про дхарми "потік свідомого життя" індивідуума в кінцевому рахунку є породженням "світової душі", непізнаваного надбуття.

В міру свого розвитку буддизм усе далі відходив від початкових поглядів на душу, як на потік, "безперервність" постійно мінливих індивідуальностей. Ставлення до земного життя

Перша з чотирьох "благородних істин" формулюється так: "У чому складається благородна істина про страждання? Народження-страждання; розлад здоров'я"75-страждання; смерть-страждання; скорбота, плач, горе, нещастя і розпач - страждання; союз з нелюбимим - страждання; розлука з улюбленим - страждання; неотримання бажаного - страждання; коротше говорячи, п'ять категорій існування, у 1 яких виявляється уподобання (до земного) - страждання". Чимало сторінок буддійської літератури присвячено тлінності всього земного. Окремі елементи свідомості переміняють один одного з величезною швидкістю. Можна лише простежити достатньо довгі "ланцюги моментів", що у своїй сукупності і складають "потік свідомого життя" кожного індивідуума.

Буддизм потребує відходу від розгляду зовнішнього стосовно усвідомлення людиною світу. Розглядати його , на думку буддистських теологів, немає ніякої необхідності, тому що свідомість не відбиває цей світ (він не існує), а породжує його своєю творчою активністю. Самий світ страждань, по вченню буддизму, тільки ілюзія, породження "незнання", "темної" свідомості.

Шлях до порятунку

"Друга благородна істина" говорить, що джерелом страждання є "жага задоволень, жага буття, жага могутності" .

"Що ж є благородною істиною про припинення страждання? Це повне загасання і припинення всіх бажань і пристрастей, їхнє відкидання і відмова від них , звільнення і відділення від них. "

У своєму основному і головному значенні палійске слово "нибана" або санкритске "нірвана" означає "загасання", "затухання", "заспокоєння". Іншими словами, це кінцева мета релігійного порятунку, це стан "повного небуття", при котрому "переродження-страждання" кінчаються. Весь дух буддизму змушує зближувати поняття нірвани з досягненням стану повного небуття.

Деякі дослідники з цим не згодні:"Що ж згасло і затухло в нірвані? Згаснула жага життя, жагуче бажання існування і насолоди; згасли помилки і зваби і їх відчуття і бажання; згасло мерехтливе світло низинного я, що приходить до індивідуальності. "

"Четверта благородна істина"- практичний шлях, що веде до придушення бажань. Цей шлях іменується звичайно "серединним шляхом" або "благородним восьмеричним шляхом" порятунку. Це:

2. Правильні погляди , тобто засновані на "благородних істинах".

3. Правильна рішучість, тобто готовність до подвигу в ім'я істини.

4. Правильна мова, тобто доброзичлива, щира, правдива.

5. Правильна поведінка , тобто неспричинення зла.

6. Правильний спосіб життя, тобто мирний, чесний, чистий.

7. Правильне зусилля, тобто самовиховання і самовладання.

8. Правильна увага, тобто активна пильність свідомості.

9. Правильне зосередження, тобто вірні методи споглядання і медітації.

МОРАЛЬ

На відміну від ченців, мирянам давався простий етичний кодекс Панча Шила (П'ять заповідей), щозводився до такого:

1. Утримуйся від убивства.

2. Утримуйся від злодійства.

3. Утримуйся від блуду.

4. Утримуйся від брехні.

5. Утримуйся від збудливих напоїв.

Крім цих заповідей "упасаки" повинні бути вірнимиБудді, його вченню й ордену.

ОСОБИСТІСТЬ ЗАСНОВНИКА

" Його ім'я було Сиддхарта, а родове прізвисько Гаутама. Він народився близько 563 р. до P. X. біля Гімала, на кордоні Непала. Батько Сиддхарти Шуддходана був раджівнапівзалежного князівства. Мати Сиддхарти померла через кілька днів після його народження. Раджа , що безумно любив її, переніс усе своє почуття на сина. Його рано став тривожити характер дитини. Ще хлопчиком Сиддхарта любив віддаватися неясним маренням і мріям; відпочиваючи в тіні дерев, він занурювався в глибокі споглядання, переживаючи моменти незвичайних просвітлінь.

Шуддходана вирішив будь-яким засобом відвернути сина від його думок і настроїв. Але чи можливо сховати життя від юнака, що із раннього років замислюється над її таємницями, чиможка сховати від нього ту сумну істину, що усе навколо повне страждання. Легенда розповідає, що якось царевич, гуляючи зі своїм візником Чанной, зненацька побачив старезного діда і , вражений його виглядом, став розпитувати слугу про старість. Він був вражений, узнавши, що це спільна доля усіх людей. Його охопило відраза до всього, ніщо не могло повернути спокою дитинства. Світ, життя виявилися неприйнятними. Це було повстання проти самих основ світобудови , заколот надісторичного значення.

"І от, - розповідав Будда, - покинув я рідний дім свій заради безпритульності і став прочанином, що шукає блага істинного на незрівнянному шляху вищого світу". У той час йому йшов тридцятий рік. Вивчивши філософські системи і зрозумівши, що вони не можуть розв'язати його проблеми , , захотів звернутися до йогів- практиків. Потім, покинувши своїх наставників-йогів, Гаутама усамітнився в джунглях для того, щоб самому безстрашно кинутися по шляху самокатування. І от в один прекрасний день , коли після багатогодинної нерухомості він намагався піднятися на ноги, до жаху спостерігаючих цю сцену друзів, відмовилися його тримати, і Гаутама намертво звалився на землю. Усе вирішили, що це кінець, але подвижник був просто в глибокій непритомності від виснаження. Відтепер він вирішив відмовитися від марного самокатування.

Щасливий випадок допоміг йому. Дочка одного пастуха, зглянувшись над аскетом, принесла йому рисової юшки. Гаутама прийняв її подаяння і вперше за довгий час задовільнив свій голод. Весь день він відпочивав у тіні квітучих дерев на березі ріки, а коли сонце схилилося до запасу, улаштував собі ложе серед коренів величезного баньяну і залишився там на ніч. І отут відбулася найзначніша подія в житті Гаутами. Роки роздумів і страждань, шукання і самозречення, весь його внутрішній досвід, що надзвичайно витончили душу, - усе це як би зібралося воєдино і дало плід. Явилось довгоочикуване "просвітління". Раптово Гаутама з незвичайною ясністю побачив усе своє життя і відчув загальний зв'язок між людьми, між людством і незримим світом. Весь Всесвіт як би став перед його поглядом. І усюди він бачив швидкоплинність, , ніде не було спочинку, усе неслося в невідому далечінь, усе у світі було зчеплено, одне відбувалося від іншого. Таємничий надлюдський порив знищував і знову відроджував істот. От він - "будівельник удома" !Це Тришна - жага життя, жага буття. Це вона обурює світовий спокій. Сиддхарті здавалося, що він як би є присутнім при тому, як Тришна знову і знову веде до буття те, що пішло від нього. Тепер він знає з ким треба боротися, щоб знаходити рятунок від цього страшного світу, повного плачу, болю, скорботи. Відтепер він став Буддой- Проясненим. . . "

БУДДА І ЙОГО УЧЕННЯ

Клан Шакия жив в передгір'ях Гімалаїв, в районі Північної Індії (Південний непал). У правителя клану Шутходана Гаутами і королеви Махаман не було дітей. І ось одного разу королеві приснився дивний сон. Чотири ангели, що з'явилися з 4-х боків світла, підхопили її і перенесли до гірського озера на вершине Гімалаїв. Тут її спокутували і нарядили в небесний одяг. Раптово виникле маленьке біле слоненя з квіткою білого лотоса, посурмив, обійшов навколо три рази і увійшов до неї з правого боку. Після цього королева завагітніла. Король і піддані з нетерпінням чекали народження спадкоємця. По стародавньому звичаю королева відправилася народжувати в рідну домівку, а по дорозі сіла відпочити в прекрасному квітучому саду Лумбіні. Вона протягнула праву руку, щоб зірвати вітку, і вето момент народився принц. Радість короля була безмежна, але незабаром радість змінилася печаллю: на сьомий день королева померла. Її молодша сестра Махапраджапаті стала приймальною матір'ю і виховала принца з любов'ю і турботою. Відлюдник Асита, що жив в горах недалеко від столиці, відмітивши сяйво, що виходило з палацу, сприйняв це як хороше знамення, прийшов в палац і був представлений дитині. Подивившись на принца, він передбачив: "Якщо принц залишиться в палаці, він стане великим правителем і завоює важ мир. Але, якщо він віддасть перевагу життю релігійну, стане Буддою, рятівником миру". Щасливий батько був вдоволений таким пророцтвом, але пізніше став турбуватися про вірогідність вибору другого шляху. У віці 7 років принц почав вивчати цивільні і військові науки, але його думки займали зовсім інші речі. Одним весняним ранком він виїхав з батьком на прогулянку. Разом вони спостерігали, як фермер спахував поле, і в цей час птах сів на борозну і скльовував черв'яка, якого плуг селянина вивернув назовні. Принц сів під деревом і прошепотів: "О боже! Невже всі живі істоти вбивають один одного?". Дитина, що рано втратила матір, була глибоко приголомшена трагедією цих маленьких істот. Душевна рана збільшувалася з кожним днем. Згадуючи пророцтво старого, корольстарался любов'ю і турботою направити думки сина в інше русло. У віці 19 років принц одружувався на принцесі Яшодаре, двоюрідній сестрі, і протягом подальших 10 років життя протікало в розважених забавах. І хоча принц мав все, щоб бути щасливим, печалі миру, що оточували його, переповнювали його чутливу душу. Думки принца завжди поверталися до проблеми страждання, коли він намагався зрозуміти сенс людського життя. "Пишність палацу, здорове тіло, юність - яке все це має значення? Одного разу ми всі захворіємо, постаріємо і не уникнемо смерті, перед якою всі рівно. Повинен існувати вихід. Так само як теплу протиставив холод, а світлу темнота, так і щастя повинне протистояти печалі". Так душевні пристрасті розпалювалися в його мозку до тих пір, поки не народився у нього єдиний син Рахула, коли Гаутаме виконалося 29 років. І ось настав момент, коли принц вирішив покинути палац, щоб знайти відповіді на свої питання. Внутрішній голос твердив йому: "Краще б ти залишився удома, і важ мир належатиме тобі".

На що він відповідав: "Не потрібний мені ваш світ!". Поголивши голову, надівши жовту робу аскета, він напрвіл свої стопи на південь, несучи в руках жебрацьку чашу. Принц жив у відлюдників, вивчаючи їх методи і спосіб життя в течії 6 довгих років. Він праутіковал всі види аскетизму (голодовки, батожать, нічні пильнування, покаяння) і перетворився на скелет. На гіркому досвіді самокатування він зрозумів, що йде неправильним шляхом. Самокатування ослабляють тіло, дух, інтелект. Покинувши аскетів і залишившись один, знесилений, на межі смерті, він зробив останню спробу через ієдітацию прийти до прозріння, повторював собі: "Хай кров висохне в жилах, плоть погниє, а кістки розкладуться, але я не покину це місце до тих пір, поки не зрозумію сенс життя". І ось прекрасним сонячним ранком, занурений в медитацію, він раптом усвідомив і зрозумів речі, як вони є насправді. Він прозрів, став Буддою (що прозрів, осяяний) у віці 35 років. Він не був народжений Буддою, він став ним. завдяки старінню. На четвертому тижні після осяяння розум його прояснився, тіло очистилося і стало випромінювати шестикольорове сяйво (всі шість квітів представлено на буддійському прапорі і символізує: синій - впевненість, красний - розум, оранжевий - отрешенность, жовтий - святість, білий - чистоту, смешешанний - все ці якості разом узяті). Через сім днів Будда вирішив, що настав час поділитися своїми знаннями з людством... Протягом подальших 45 років Будда багато мандрував, проповідуючи, і у нього з'явилося багато учнів і послідовників. Коли йому виповнилося 80 років, він захворів і, як всі смертні, відійшов в світ інший - Нірвану.

Будда не був богом або пророком, а був звичайною людиною: народжений як людина, жив як людина і як людина померла. Що відкрив Будда? Головний принцип реальності - все, що має початок, має і кінець, і страждання не виключення. Головна думка його учення - відсутність постійності в світі часу і прстранства. Життя, говорив Будда, складається з двох складених: фізичного тіла і розуму. Тіло здається нам нашим власним, і в той же час ми не можемо їм повністю управляти. Воно схильне до хвороб, старості і, нарешті, смерті. Розум ще більш непостійний, ніж тіло. Думки людини, його характер і прагнення постійно міняються, інакше немає прогресу і розвитку. Таким чином, життя, комбінація тіла і розуму, продовжується до тих пір, поки існують бажання і амбіції, що породжує страждання. Причина страждань - егоїзм, віра в своє виняткове "я". Егоїзм, у свою чергу, живить жадання життя в широкому сенсі цього слова (жадаю задоволень, жаду влади, жадаю багатства, жадаю панування...), ввергаючи нас в безодню самсари, нескінченний цикл перерожленій. Причиною перероджень є карма - закон залежності, закон причини і наслідку. Карма, підсумок бажань, думок, вчинків минулих життів і справжньою, створює нове життя. Нове тіло і розум - результат колишніх тіл і розумів. Наше майбутнє життя це продукт тих карм плюс карми справжньої. До нас і після нас нескінченна низка життів що пройшли, натсоящих і майбутніх до тих пір, поки ми не покладемо їм. Зупинити процес існування можна лише знищенням карми, з ізчезновенієм котрой зникнуть і причини, необхідні для перероджень. Звідси виходить із замкнутого круга самсари в Нірвану. Нірвана це не рай, це інший мир вищого рівня розвитку. Учення Будди підсумовуване г те, що називається Чотири правда: - народження, життя, хвороба і смерть- страждання; - страждання виникають через егоїстичні бажання, амбіції; - избавиться від бажань - піти від страждань; - пути позбавлення від страждань. Позбавитися від страждань можна з допомогою:

-правильного розуміння;

-правильного наміру;

-правильній мові;

-правильної поведінки;

-правильного способу життя;

-правильного прагнення;

-правильної турботи;

-правильного мислення.

Процес цей еволюційний, такий, що проходить багато етапів духовного розвитку. Учення Будди неможливо пояснити тільки за допомогою притч. Будда говорив, що брами успіху відкриті для всіх, багатих і бідних, святих і злочинців, часто порівнюючи людину, прагнучу до досконалості, з квіткою лотоса. "Квітка білого лотоса народжується під брудною каламутною водою ставка. Досягнувши поверхні, бутон зростає над водою і, розквітая, приносить радість всім хто його бачить. Так і людина, народжена при несприятливих обставинах, в рлохом оточенні, без умов для соціального і духовного розвитку, може досягти зрілості і досконалості". Слідуючи ученню Будди, заповідям (не убий, не вкради, не бреши, не пий, не перелюбствуй), здійснюючи правильні вчинки, людина піднімається вище і вище по сходах духовного розвитку.

Потурання слабкостям низько, самокатування сумашедствіє; обидві крайнощі даремні. Існує Середній Шлях, який допомагає заглянути в саме себе. Нагорода - знання, спокій, врівноваженість, ідеальний мир. Будда не претендував на роль першовідкривача і не стверджував, що його шлях єдино правильний. Кожен, хто захоче і прикладе зусилля, відкриє свій шлях і прійдет до досконалості, тому що підсумок життя завжди один і той же - Нірвана. Буддизм - Закон Звільнення - не релігія в загальноприйнятому сенсі цього слова, оскільки учення не сконцентроване на бозі. Будда не вірив у всемогутнього і усевидющого володаря, контролюючого людську долю, нагороджуючого або караючого. Учення визнає безмежні приховані можливості самої людини і пояснює, що Ваш порятунок у Ваших руках. У буддизмі немає молитов про порятунок і заступництво. Молитви набувають характеру приватних егоїстичних операцій з богом для здійснення земних амбіцій. Замість молитов буддизм пропонує медитацію. Медитація це не мовчазне споглядання, і активне тренування розуму, ведуча до самовдосконалення і самоконтролі-:Б;-ддизм надає довершену свободу думки, не вимагаючи сліпої віри; віра замінена упевненістю, заснованою на знанні і шляхом аналізу, завдяки чому буддизм часто називають Вібхаджавада - Релігія Аналітичного Знання. Будда є безсмертним ідеалом людства - Людиною Здійсненою. Його образ в храмі створює відчуття присутності самого вчителя, що в свою чергу надихає віруючі наслідувати його приклад. Буддисти не моляться Будді, а за допомогою цветові пахощів віддають дань пошани вчителеві і його ученню. Реліквії також не є необхідністю, але вони допомагають, але вони допомагають концентрувати увагу віруючих на ученні. Сам Будда не заохочував поклоніння собі, кажучи: "Той віддає мені дань пошани, хто запроваджує в життя моє учення. Хто бачить і розуміє учення, то бачить і розуміє мене". Буддизм можна без сумніву порівнювати з наукою, хоча їм потрібно розглядати як паралельні учення. Наука має справу з матерією, а буддизм з моральним і духовним розвитком (розрізнений предмет вивчення). Буддизм не можна також назвати чистою філософією, оскільки філософія має справу із знанням і не касаєтсч практики, тоді як буддизм пов'язаний з реалізацією знань з практики.

ЖЕСТИ РУК

Деана мудра: одна долоня лежить в іншій, долоні зігнуті і природно відпочивають на колінах ("поза лотоса"). Абхая мудра (жест протекції): права рука піднята від ліктя, долоня відкрита, а пальці долоні сполучені разом. Вітарка мудра (жест учення міркування): вказівний палець правої руки, піднятої від ліктя, сполучений з великим пальцем в кільці. Буміспарша мудра: пальці правої руки дістають до підлоги, закликаючи в свідки землю-матір. ДАРМАЧАКРА В перекладі з санскриту Dharmasakra означає "колесо учення" (у ученні течії Махаяна). Вісім спиць колеса символізує Вісім Шляхів, за допомогою яких людство прийде до порятунку: правильне розуміння, правильна мова, правильна поведінка, вірний спосіб життя, правильне прагнення, правильне мислення, правильна турбота, правильна медитація. Течія Теравада трактує слово як "колесо життя", символізуюче вісім станів життя: радість-горе, багатство-бідність, слава-забуття (приниження), прибуток-збиток. Але як би там не було, дармачакра, як і колесо воза, що обертається, означає нескінченний рух вперед. Задовго до появи статуй і реліквій Будди дармачакра служила предметом поклоніння, а зараз є символом Буддизму.

РЕЛІКВІЇ

Згідно буддійському канону, що описує життя і останні дні Будди, після кремації Будди фрагментиєго фізичних останків, які тепер називаються реліквіями, були розділені на вісім частин і розподілені між сусідніми державами, що прийняли на той час Буддизм. Кожна реліквія була замурована в ступі, в дев'ятій ступі замурована урна, в десятій попіл. Згідно традиції існує З види реліквій: -шаририка (фізичні): волос, кістка, зуб; -парибогика (утилітарні): предмети, якими Будда користувався за життя, як, наприклад, жебрацька чаша Будди; -уддешика (меморіальні): статуї, ступи. Фізичні реліквії займають найважливіше місце, оскільки є фрагментами фізичних останків тіла Будди, що допомагає представити Будду в плоті.

Непал

З різних точок зору - історичної, культурної або лінгвістичної, Непал є місцем зіткнення і змішання монголоїдної раси Азії, що говорить на мовах тибето-бірманської групи, і кавказоідної раси Індії, що говорить на мовах індоєвропейської групи. Завдяки своєму географічному розташуванню Непал протягом століть відігравав найважливішу роль у торговельних відносинах двох гігантів - Індії та Китаю. Межі Непалу в різні часи складалися по-різному. Завдяки цьому територія країни, то займала значну частину сучасної Індії, то звужувалася до меж долини Катманду.

Легенди свідчать про те, що в давні часи долина Катманду являла собою величезне озеро. Бодхісаттва Манжушрі прорубав хребет, що стримували води озера, і, таким чином, на його місці утворилася сучасна долина Катманду. Індуїсти, у свою чергу, стверджують, що великий Крішна ударами блискавок прорубав ущелині Чобар, через яке пішла вода озера. Хочете - вірте, хочете - ні, проте сучасні вчені згодні в тому, що долина Катманду колись була затоплена, а сьогодні долини річки течуть на південь крізь вузьку ущелину Чобар.

Перші згадки про Непалі мають відношення до кіратам, народу монголоїдної раси, що прийшов сюди зі сходу в період VII-VIII століть до нашої ери. Кірати так само відомі як перші правителі долини Катманду, а Яламбар - їх перший монарх, навіть згадується в індійському епосі Махабхарати. У період правління 28 короля кіратов, Будда зі своїм учнем Анандом прибули в долину і на деякий час зупинилися в Патані. У другому столітті до нашої ери великий буддійський цар Індії Ашока відвідав і простяг пам'ятну колону в Лумбіні, на місці, де народився Будда (Лумбіні розташований неподалік від сучасного кордону з Індією). Ашока також відвідав долину Катманду, а побудовані їм чотири ступи в околицях Патана, стоять донині, нагадуючи нам про великого правителя з Індії і його відданості Дхармі. За деякими відомостями дві знамениті ступи в Сваямбунатхе і Бодданатхе були реставровані в той же період. Одна з ступ, побудованих в селищі Чабахіл по дорозі з Бодданатха в Катманду, нині розчинилися в великому Катманду, сповіщає про те, що село було засновано дочкою Ашоки Чаруматі.

У III-IV століттях нашої ери почало відбуватися вторгнення індоарійських народностей з півдня, що поклало край правлінню династії Кіратов, а буддизм поступово була витіснена індуїзмом. Вони принесли з собою кастовий поділ, що діє в Непалі і сьогодні, хоча разом з цим тут почалася епоха розквіту культури і мистецтва.

Записи, датовані 476 роком нашої ери, повідомляють нам про прихід до влади короля Манадева I, засновника нової династії. Сьогодні ці написи можна знайти в прекрасному храмі Чангу Нараян, розташованому в східній частині долини Катманду.

Амсуварман, перший король династії Такур, прийшов до влади в 602 році нашої ери, і йому вдалося об'єднати великі території на північ і на південь від долини Катманду. Його дочка Бірікуті вийшла заміж за тибетського короля Сонгцен Гампо, і виїхала до Тибету, отримавши в якості приданого унікальну статую Будди Акшоби, розташовану сьогодні в храмі Рамоче в Лхасі. Серед буддистів Бірікуті шанується як втілення Зеленої Тари, одного з жіночих аспектів співчуття. Її зображення можна часто побачити на малюнках тангка - особливий вид тибетської іконографії.

Династія Амсувармана була перша з трьох династій Такур, і саме в роки її правління було засновано сам Катманду. У XX столітті цар Гунакамадева заклав місто Кантіпур. Один з дерев'яних палаців, званий Кастамандап, що означає «Палац з Дерева», був побудований ним же на центральній площі Кантіпур, а слово «Кастамандап» поступово перетворилося на слово «Катманду», що й дало сучасну назву столиці Непалу. До речі, назва цілком обгрунтована, оскільки в місті є велика кількість дерев'яних споруд.

У 1200 році, згідно з однією з легенд, коли король Арідева займався тренуванням у бойовому мистецтві, йому передали звістку про народження сина. Король побажав привласнити новонародженому титул Малла, що означає «борець». Так почалася історія знаменитої династії непальських правителів, відомої як династія Малла, і разом з нею - золотий вік в історії Непалу. За час правління королів Малла, країна пережила небувалий розквіт культури, було побудовано безліч красивих будівель, які і досі прикрашають міста долини Катманду. Однак ранній період Малла був затьмарений кількома дуже сумними подіями: сильний землетрус потрясло долину, вбивши тисячі людей, а вторгнення з північного заходу войовничих кочівників спричинило за собою руйнування Патана в 1311 - одного з найважливіших міст долини.

У ранній період правління королів Малла, Непал складався з кількох князівств, а в самій долині Катманду було три незалежні міста-держави - Катманду, Патан і Бхактапур. Кожен з них був відділений один від одного кріпак стіною, а в центрі кожного з цих міст була центральна площа, королівський палац і безліч храмів-пагод. Правителі змагалися між собою у спорудженні величних будівель, і в наші дні, незважаючи на те, що всі міста долини практично злилися в одне велике місто, ми можемо помилуватися на прекрасні будівлі площі Дурбар, наявної та в Катманду, і в Патані, і в Бхактапур . У 1372, що прийшов до влади король Джаястіті Малла об'єднав міста долини в одне королівство, спершу взяв, Патан, а десять років по тому - Бхактапур. У XV столітті мистецтво та культура Малла досягли своєї вершини, а в період правління Якша Малла (1428-82) межі Непалу проходили вздовж Гангу на півдні, по околицях Тибету - на півночі, по берегах річки Калі Гандакі - на заході, а на східним сусідом став Сіккім. З його смертю, країна знову почала розділюватися на ворогуючі князівства, і наступні два століття стали періодом політичних міжусобиць. Занепад династії Малла відкрив дорогу іншої династії королів.