Соціальний захист малозабезпечених громадян в Україні: питання правового забезпечення

Аналіз основних правових категорій права соціального забезпечення. Історія розвитку законодавства України. Міжнародний досвід та шляхи удосконалення вітчизняної системи соціального захисту малозабезпечених громадян. Зміст бюджетної підтримки населення.

Рубрика Социология и обществознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 31.10.2014
Размер файла 93,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

На сьогодні дана проблема має певну більш визначену мету з реалізації в повному обсязі щодо зменшення розриву саме в питанні бідності та не рівності доходів громадян. Влада через впровадження жорстких економічних критеріїв економії все ж не перестає проводити фінансування соціального сектору економіки та реалізації програм місцевого характеру по наданню адресної допомоги малозабезпеченим громадянам згідно до їхнього рівня проживання та умов. Звісно швидким цей процес не буде, проте маємо сподіватися на здійснення покладених надій на розвиток соціального захисту через компетентне ведення контролю та фінансування соціальних програм для розвитку малозабезпечених громадян.

Дослідивши теоретичні аспекти проблем соціального захисту, основні категорії соціального забезпечення, ми дійшли такого висновку.

Розвиток системи соціального захисту в Україні відбувається разом з реформуванням системи соціального забезпечення, яка відтепер має меншу сферу значення ніж соціальний захист в цілому, тобто є його складовою. Це підтверджується в Конституції України, а отже взаємозалежність цих понять дає можливість даним категоріям надалі розвиватися.

Розвиток страхування в соціальній сфері також має перспективи на покращення саме соціального захисту в цілому, прикладом є медичне страхування. В своїй основі соціальний захист населення потребує нормативного корегування щодо класифікації понять, тобто їхнього нормативного визначення.

Важливим питанням виступає проблема малозабезпеченості, яка потребує подальшого вирішення завдяки наявним перспективам розвитку та програмам державної допомоги в цілому. Таким чином соціальний захист виступає важливим фактором в розвитку та становленні економічних реформ через політику держави на соціальну сферу в цілому.

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

2.1 Правове регулювання соціального захисту окремих груп малозабезпечених громадян України, їхня характеристика

Питання правового регулювання соціального захисту малозабезпечених громадян в Україні - важливе, оскільки торкається питання матеріального забезпечення соціально-незахищених громадян. Відповідно ми розглянемо питання саме малозабезпеченості, яка виступає важливим соціальним ризиком на сьогодні.

Соціальні ризики змінюються дуже динамічно, а тому в разі настання соціального ризику має належним чином регулюватися виконання соціальних функцій захисту щодо суспільства, відповідно до функцій держави.

Важливим видом допомог виступає - державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям. Саме Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 1 червня 2000 року за №1768 [9] спрямований на гарантовану реалізацію конституційних прав громадян на соціальний захист - через забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, наданням грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

Малозабезпеченість, як соціальний ризик, виступає головною підставою на виникнення права на соціальну допомогу в зв'язку з незадовільним матеріальним забезпеченням. Поява такого соціального ризику як малозабезпеченість, при настанні якого громадяни потребують підтримки від держави, залежить від об'єктивних чинників. Тобто визначає неспроможність певної особи чи сім'ї забезпечити власний дохід на рівні прожиткового рівня встановленого в державі.

У Законі України “Про межу малозабезпеченості” від 10 жовтня 1994 року [20, c. 3] визначається питання сукупного доходу при необхідному споживанні товарів та послуг на мінімальному рівні, тобто відповідно до норм встановлених на законодавчому рівні.

Сучасні науковці теоретики, наприклад, позначають незадовільний стан матеріального забезпечення особи як малозабезпеченість, проте на відміну від них вчені соціологи та економісти розглядають також незадовільний матеріальний стан але відповідно як бідність. В жодному законодавчому акті не визначено самого головного - поняття малозабезпеченості проте в ст. 1 Закону України №1768-ІІІ від 1 червня 2000 року «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», зазначається, що та сім'я, яка з поважних причин або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї [9].

Питання щодо визначення поняття «прожиткового мінімуму» висвітлюється в статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» [2], де зазначено, що прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно цього Закону для осіб, які відносяться до основних соціальних та демографічних груп населення.

Відповідно ми маємо, що стан матеріальної незахищеності особи, коли в неї відсутні засоби до існування і вона об'єктивно потребує соціального забезпечення і визначає терміни малозабезпеченості та бідності. Задля певної коректності у вітчизняному законодавстві та теорії права соціального забезпечення при розгляді даного питання використовується термін «малозабезпеченості», що відповідно визначає наявні потреби людини в соціальному захисті.

Розвиток бідності в Україні має наслідки в першу чергу від наявної політичної та економічної кризи. Політична ситуація в державі останнім часом дещо призупинила активний вплив на соціальну сферу щодо подальшого розвитку, але відповідно ми маємо значний вплив від економічної кризи 2008 року, яка навіть на сьогодні має певні економічні наслідки на рівні макроекономіки та мікроекономіки.

Основними на сьогодні в визначенні питання ланкового отримання державної соціальної допомоги, тобто одержувачами, розглядають за такими категоріями: - за видами сімей: 1) сім'ї, які складаються лише з працездатних осіб; 2) сім'ї, які складаються лише з непрацездатних осіб; 3) сім'ї, у складі яких є непрацездатні особи; - за контингентом одержувачів - для другого та третього із вищезгаданих видів сімей: 1) сім'ї у складі яких є пенсіонери; 2) сім'ї, у складі яких є інваліди; 3) сім'ї, у складі яких є діти-інваліди; 4) сім'ї, у складі яких є діти до 3-х років; 5) сім'ї, у складі яких є діти до 16 років.

Переважна більшість даних груп населення, які постраждали від обставин певної ситуації та мають право на державну соціальну допомогу по малозабезпеченості проживають в сільський місцевості.

Оскільки до малозабезпечених громадян також відносяться й одинокі особи, ми маємо розуміти, що до них також відносяться й громадяни похилого віку, військовослужбовці та ін. Головною ж мірою визначення цих осіб виступає нормативне регулювання їхнього достатку та рівню доходів згідно до норм встановлених в чинному законодавстві.

Кожна з цих категорій потребує певного доступу та можливості отримання основних соціальних послуг, як медичного так і освітнього характеру. Серед вітчизняних науковців, в працях яких висвітлено проблематику бідності, варто відзначити Г.З. Голеусову, Е.М. Лібанову, В.О. Мандибуру, В.М. Новікову, В.В. Онікієнко, Ю.Л. Саєнко, Л.М. Черенько та інших.

Науковець І. С. Андрієнко зазначає, що саме питання бідності випливає через нездорові реалії в економічній сфері країни, а бідність гарантує право на соціальну допомогу від держави [52, с. 7]. Відповідно саме бідність на сьогодні впливає негативно, оскільки має за собою чітко визначену межу на рівні мінімального прожиткового рівня встановленого згідно до чинних норм законодавства, а саме Закону України «Про прожитковий мінімум» від 1999 року [2], Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» в якому встановлено на 01.12.2013 такий прожитковий мінімум: для працездатних осіб - 1218 грн., не працездатних осіб - 949 грн., для дітей до 6 років - 1032 грн., для дітей від 6 - до 18 років - 1286 гривень [14].

Сьогодні при визначенні стандартів задоволення основних потреб людини в світі використовуються різні підходи щодо визначення цього питання. Проте найбільш обґрунтованим та ефективно реальним визначається деякими науковцями та ми використовуємо питання про прожитковий мінімум.

Прожитковий мінімум на сьогодні визначається як вартісна величина, відповідно в грошовому еквіваленті, основних потреб людини і ґрунтується на відповідних наукових нормативах. Їхня розробка прораховує необхідність, зумовлюючи, науковою мовою, фізіологічне виживання.

Згідно з існуючим законодавством ми маємо розглядати не тільки питання щодо малозабезпечених сімей, а й розглядати в контексті й одиноку особу. Оскільки права члена сім'ї має одинока особа за статті 1 Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 2000 року №1768-III [9].

Розглянемо зазначені в ст. 1 Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” визначення сім'ї та малозабезпеченої сім'ї, отже сім'я - це особи, які спільно проживають та пов'язані спільним побутом через взаємні права та обов'язки, а малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з певних причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї [9].

Взагалі до складу сім'ї, що може звертається за призначенням цієї допомоги належать:

- чоловік;

- дружина;

- рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб;

- також діти, які навчаються у вищих навчальних закладах І - ІV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання до досягнення ними 23 років і не мають власних сімей;

- неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи або інвалідами І групи і проживають разом з батьками;

- непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні в зв'язку з відсутністю власних доходів;

- особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І групи і здійснює догляд за ним.

Необхідно дотримуватися порядку щодо надання державної соціальної допомоги по малозабезпеченості. Подання заяви уповноваженим представником сім'ї до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання чи виконавчого комітету сільської або селищної ради. Відповідний комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до органу праці та соціального захисту населення. В заяві додається згода сім'ї на збір інформації про неї та її власність, доходи, майно.

Також надається документ, що посвідчує особу, довідка про склад сім'ї (де вказується зайняття всіх членів сім'ї та згідно за віковим критерієм), декларація про доходи та майно що є у власності сім'ї, довідка про наявність

та розмір земельної частки (паю) [9, c. 4].

Уповноважені органи мають право на користування всіма офіційними джерелами інформації, й відповідно інформацією органів державних служб контролю. Про призначення чи відмову у призначення державної соціальної допомоги приймається рішення протягом десяти календарних днів і наступного надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом та обчислюється за методикою встановленою уповноваженим органом але не може перевищувати 75% прожиткового мінімуму для сім'ї.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Для осіб, які визнані за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними та не мають інших джерел до існування така допомога може призначатися на строк визнання особи непрацездатною. Тим особам, які досягли 65-річного віку та не мають інших джерел до існування, державна допомога призначається довічно.

Державна соціальна допомога може не призначатися у таких випадках: працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не навчаються на денній формі навчання протягом трьох місяців, що передують при зверненні за допомогою; сім'я, яка претендувала на державну соціальну допомогу по малозабезпеченості має додаткові джерела для існування чи було здійснено за останні 12 місяців покупку чи оплату на суму, яка перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї; у власності чи володінні виявлено квартиру чи будинок, за наявності порушеної умови про перевищення площі житла у 21 квадратний метр на одного члена сім'ї, та додаткових 10.5 квадратних метрів на сім'ю, чи більше одного автомобіля на сім'ю; наявна земельна ділянка більша за 0.6 га.

Проте певні передумови можуть бути порушено, якщо в сім'ї є інвалід, виховується 3 та більше дітей до 18 років чи наявна неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного або декількох членів сім'ї. Тоді може біти проведено обстеження матеріально-побутових умов цієї родини.

Державна соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у разі наявного порушення цією сім'єю визначених умов щодо знаходження додаткових джерел для існування. При порушенні відомостей при поданні документів на оформлення чи приховання них можливе повне припинення по виплати державної соціальної допомоги, при чому наступне призначення можливе не раніше ніж за шість місяців.

В призначенні державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам на сьогодні здійснюється керування відповідно до Закону України “ Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам ” від 16 листопада 2000 року [8] де надано та закріплено право на державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам до 18 років.

Основа нормативного регулювання в вітчизняному законодавстві щодо належного забезпечення певних категорій дітей визначається Законом України «Про охорону дитинства» від 26 березня 2003 року, де зазначається перш за все важливість саме регулювання та належного контролю за правами дітей в цілому, суспільна відповідальність покладена в цьому питання на державу відповідно [21].

На сьогодні в усьому світі згідно до норм міжнародного права діти-інваліди та інваліди з дитинства є важливим єлементом щодо розуміння дієвості саме системи соціального захисту та їхнього забезпечення в цілому.

В багатьох розвинених країнах таким категоріям громадян надаються окрім допомог та підтримки й належні умови щодо існування. Для них впроваджується спеціальні інфраструктурні впровадження технологічного характеру, створюються передумови для їхнього вільного існування та належні суспільні відносини до них.

Подібні ініціативи мають проявлятися не лише з боку держави, а й зі сторони самих громадян та громадських об'єднань, відповідно їхньої допомоги та поваги, що вже є позитивним та ефективним доповненням до існуючого соціального захисту.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року [21] де попередньо розглянутого державна соціальна допомога, яка чітко призначається у таких розмірах:

- інвалідам з дитинства І групи - 100% прожиткового мінімуму для тих осіб, які втратили працездатність;

- інвалідам з дитинства ІІ групи - 80% прожиткового мінімуму для осіб, втратили працездатність;

- інвалідам з дитинства ІІІ групи - 60% прожиткового мінімуму для осіб, які теж втратили працездатність;

- щодо дітей-інвалідів віком до 18 років - 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щодо інвалідів з дитинства, які перебувають на відповідному повному державному утриманні у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонатах для ветеранів війни та праці, стаціонарних відділеннях територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян то ним виплачується 25% призначеного розміру державної соціальної допомоги.

Дітям-інвалідам із числа сиріт за їхній час перебування на повному державному утриманні державна соціальна допомога виплачується в повному розмірі, й відповідно перераховується на їхні особисті рахунки в банку.

Тим же дітям-інвалідам, які відповідно перебувають у будинках-інтернатах, інших стаціонарних установах чи закладах на повному державному утриманні, призначається державна соціальна допомога в розмірі 50% та також перераховується на банківський рахунок установи чи закладу за місцем перебування дитини та спрямовуються виключно на поліпшення та покращення умов проживання дітей.

Призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства встановлюється на весь час інвалідності, встановленої органами медичної соціальної експертизи.

Інвалідам з дитинства І групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які відповідно втратили працездатність [9, c. 4].

Щодо одиноких інвалідів з дитинства ІІ та ІІІ групи, які відповідно за висновком МСЕК потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Сама надбавка на догляд за дитиною-інвалідом встановлюється в розмірі: на дитину-інваліда віком до 6 років - 50% прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на дитину-інваліда від 6 до 18 років - 50% прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

На догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається надбавка одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. У випадку одинокої матері ( чи батька) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи.

При настанні смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 18 років членам його сім'ї або особі, яка здійснила його поховання виплачується допомога на поховання у розмірі 2-х місячної суми державної соціальної допомоги. Вона виплачується незалежно від строку звернення за її виплатою.

При розгляді саме питання щодо одиноких громадян, ми маємо розуміти можливість настання ситуації, коли ризик настання малозабезпеченості може проявлятися не тільки в реалізації найнеобхіднішого забезпечення. Тобто в певних ситуаціях громадяни не мають можливості задовольнити всі свої потреби, наприклад, особи по досягненню 18 років, які навчаються та на протязі певного часу не отримують стипендії, що дуже відчувається на необхідності реалізації основних потреб особи.

На мою особисту думку, в питанні щодо наявних психічних розладів в дітей-інвалідів, необхідно впроваджувати певні вагомі допомоги, краще лікування чи певна допомога по цій родині згідно до особливостей цієї дитини, її стану.

В наш час наявна практика щодо співвідношення соціальних допомог з допомогою по малозабезпеченості, як ціле та певна його частина.

Дуже часто наявна ситуація, як необхідність надання допомоги у грошовій, тобто натуральний формі, а також у формі субсидій на оплату житлово-комунальних послуг. Проте тут має бути витрата основного доходу, який не перевищує прожиткового мінімуму, більшої його частини на послуги комунального характеру. Взагалі більша частина витрат по цьому випадку може бути повернена через застосування субсидій. В наш час, при сучасних умовах вони виплачуються з різних джерел. В основному це кошти фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також державного й місцевих бюджетів.

Самі реалії сьогодення викликають необхідність щодо застосування різних соціальних допомог в зв'язку з настанням ризику малозабезпеченості, а саме: державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, державну соціальну допомогу особам, що не мають права на пенсію, інвалідам, щомісячну грошову допомогу малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який відповідно за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує стороннього догляду, на догляд за ним, та інші допомоги у зв'язку з настанням ризику малозабезпеченості.

Звісно, на сьогодні, ми бачимо саме неоднорідність допомог малозабезпеченим особам, які класифікуються за різними критеріями.

Розглянемо на прикладі допомоги малозабезпеченим сім'ям за формою надання, що поділяються на:

- грошові;

- натуральні;

- субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Грошові виплати, а саме вони становлять понад 90% всіх видів допомог станом на 01.07.2013 року, згідно до даних щорічного моніторингу стану соціального захисту малозабезпечених сімей в Україні, понад 60% всіх соціальних допомог в даному сегменті припадає на південно-східні регіони країни.

Основним завданням соціального моніторингу є безперервний контроль, ведення певного спостереження за фактичним станом справ в сфері соціального захисту та аналіз процесів. Відповідно й статистичними даними та контролем за загальним відсотком соціальних допомог по країні ведеться дослідне спостереження, яке певною мірою й фіксує ситуацію в сфері загалом.

Щодо допомог в натуральній формі, то вони за своєю проблематикою є досить специфічними, оскільки відносяться до цього виду допомоги: ліки малозабезпеченим особам, протези та високотехнологічні апарати, візки тощо.

В певному обсязі дане питання, щодо забезпечення малозабезпечених осіб допомог даної форми стоїть на особовому контролі, оскільки держава за наявної можливості намагається бюджетними коштами забезпечити виконання в повній мірі даного питання. На сьогодні в Україні працюють підприємства державного сектору з виготовлення протезів та візків для дітей-інвалідів, інвалідів з дитинства та інших громадян. Завдяки такому науково-дослідному підприємству підтримується виробничій потенціал та державна політика з ефективної підтримки соціального захисту малозабезпечених громадян в кінцевому процесі виробництва.

Заміна при наданні необхідної лікарської допомоги (натуральної) у вигляді ліків на грошову допомогу не є ефективною, оскільки при наданні грошової допомоги існує варіант використання коштів не за призначенням, або використовувати їх лише частково. Саме тому при наявній можливості на сьогодні в Україні при наданні натуральної допомоги ліками використовується перевірені ліки, які закуповуються за бюджетні кошти та проходять необхідні перевірки.

Субсидії на оплату житлово-комунальних послуг займають переважну більшість щодо застосування до малозабезпечених громадян похилого віку та тих сімей, які складаються лише з непрацездатних осіб. Тому ми отримуємо переважно сім'ї, що складаються, або можуть складатися з: пенсіонерів за віком, які також можуть бути інвалідами, дітей різних вікових категорій (діти до 3-х років, діти до 16 років) дітей-інвалідів.

Звісно наявні певні особливості та ситуації, проте це є основний перелік осіб, які згідно до моніторингу щороку користуються даними субсидіями. Саме тому ми можемо розглядати дану субсидію, як допомогу малозабезпеченим громадянам, яка надається готівковий та безготівковий формах для відшкодування витрат на оплату та утримання житла, комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергії тощо), а також для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Оскільки на сьогодні чітко не фіксується саме коло суб'єктів, для яких може застосовуватися дане право на отримання та виникнення цього права, щодо необхідності субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

В подальшому майбутньому для застосування даної субсидії можливо буде обиратися за єдиним критерієм, а саме прожитковим мінімумом. Яким

мають керуватися при розгляді питання щодо призначення цієї субсидії, проте на сьогодні економічні чинники дещо загострюють розвиток даного питання в необхідному визначенні питання виникнення права на дану субсидію.

Таким чином, при визначенні розміру допомоги малозабезпеченим особам отримуємо таку необхідність щодо застосування допомог, а саме через головну та відповідну належність: розмір яких обчислюється на підставі головного, базового державного соціального стандарту - прожиткового мінімуму, та відповідно допомоги, які обчислюються на підставі наявних інших чинників, які не залежать від прожиткового мінімуму.

В зарубіжних країнах саме програмам зі захисту малозабезпечених громадян надають вибір при отриманні соціальної допомоги щодо лікування, що відповідно є стимулюючою ланкою в соціальній підтримці малозабезпечених громадян. В більшості країн Європи саме завдяки обов'язковому соціальному страхуванню створюється “база” гарантування при настанні певного ризику, як тимчасова втрата працездатності чи отримання травми на робочому місці. Як в першому, так і в другому випадку особа має можливість на отримання відповідного соціального забезпечення на час, коли вона не є працездатною та медичну страховку, яка покриє витрати на лікування, а відповідно особа не втратить місце роботи.

Питання соціального захисту має важливу роль в житті суспільства в цілому, проте для малозабезпечених громадян, які проживають в сільській місцевості воно одне з головних. Для прикладу, розглянемо статистику (короткий огляд) соціального захисту громадян з міста Носівки Чернігівської області. В районі нараховується 63 малозабезпечені сім'ї, що отримують державну соціальну допомогу у зв'язку з настанням малозабезпеченості. З початку 2013 року допомога становить 1335,11 тис. грн. За попередніми розрахунками, до кінця 2013 року кожна сім'я отримає в середньому додаткове зростання доходів на 619 грн., а в 2014 році - на 976 грн. Порівняно з 2012 роком. При даній кількості зареєстрованих малозабезпечених родин, варто відзначити про наявність й інших родин, які не в повній мірі можуть забезпечувати себе та своє існування достатньо для комфортних навіть мінімальних умов. Таким чином існує постійна ймовірність щодо збільшення кількості малозабезпечених родин через ризик настання малозабезпеченості як такої [65, с. 3].

При самому визначенні та розгляді питання про правове регулювання соціального захисту малозабезпеченої особи, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу розглянемо нормативну базу. Так в Законі України «Про психіатричну допомогу» в ст. 5 передбачається надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який відповідно, за висновками лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за таким інвалідом [15].

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року за №1192 встановлюється з 1 січня 2004 року розмір такої допомоги - 10 % прожиткового мінімуму, який встановлюється для працездатної особи на кожного інваліда за яким здійснюється відповідний догляд [34, с. 8].

Саме дана постанова затверджує існуючий Порядок надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який відповідно за висновком лікарської комісії медичного закладу, потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним.

Під межу малозабезпеченості також потрапляють й особи, які не мають права на пенсії, тобто відбулося урегулювання замість соціальний пенсій почали діяти соціальні допомоги. Дана процедура регулюється саме Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» прийнятий від 18 травня 2004 року [16, с. 24].

Таким чином ми маємо можливість навіть в правовому регулюванні спостерігати залежність системи соціального захисту малозабезпечених громадян між соціальними групами оскільки більшість з них потрапляють та можуть потрапляти на хитку межу бідності.

Система соціального захисту малозабезпечених громадян на сьогодні має певні прогалини в нормативному регулюванні в цілому. Тобто при застосуванні державної соціальної допомоги, а саме її призначення та зменшення до 50 % при наявності невиконання сім'єю положення про потребу в знаходженні додаткових можливостей та джерел для існування.

При застосуванні самої системи соціальних допомог наявна тенденція до певного зниження кількості громадян за категорією малозабезпечених, проте в розгляді подальшої перспективи, як та чи продовжиться покращення в даному напрямку взаємодія соціальної політики та економіки - проблемне питання. Розгляд питань захисту вразливих верств населення та застосування контролю щодо зменшення ризиків в соціальному секторі має прерогативу на подальший розвиток, бо є важливою складовою.

Станом на 6 липня 2013 року в Україні нараховується приблизно понад 3 мільйони громадян, які отримують соціальну допомогу у зв'язку з настанням фактору малозабезпеченості, що включає в себе різні складові. Тобто, маємо можливість завдяки певному рівні доходів отримуваних особою, залежно від складу всіх її доходів, визначити чи відноситься дана

особа до групи осіб, які згідно до норм чинного законодавства вважаються малозабезпеченими.

Важливим фактором для всіх видів допомог є питання проблемного характеру, що обумовлене прямим обчисленням сукупного доходу сім'ї.

Дана методика (розглядаємо виключно по малозабезпеченим особам) булла затверджена наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року за №486/202/524/455/3370 [32].

Дана методика навіть при її приналежності до всіх видів соціальних допомоги щодо одержувачів, тобто вона застосовується при визначенні права на цю допомогу та визначенні її розміру.

Суть даної методики полягає в точному вирахування необхідного рівня не тільки всієї сім'ї, а й середній дохід на 1 особу родини, яка претендує на призначення цього виду допомоги згідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» [9].

2.2 Органи управління та соціальна підтримка в сфері соціального захисту малозабезпечених громадян України

У загальному відношенні та згідно до теоретичних основ, державне управління соціальним захистом - виконавча та розпорядча діяльність держави, яку відповідно здійснюють державні органи виконавчої влади та в передбачених законом випадках - недержавні органи, яким делеговані державою відповідні повноваження щодо здійснення управління сферою соціального захисту населення.

На сьогодні сама система державних органів у сфері соціального захисту населення та управління ним визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Конституція України як основний закон втілює ті цілі та завдання, які стоять перед цілою державою на сучасному етапі розвитку та на майбутнє відповідно. Тобто отримується можливість на існуючих засадах створити певні передумови, щодо попередження економічних ризиків та їх настання.

Різниця між органами управління полягає в змісті їх функцій, певній компетенції даного органу управління, вирізняючись за характером діяльності об'єкта, для якого він був створений. Відповідно дана різниця належить й до інших органів управління.

Система органів державного управління у сфері соціального захисту населення, а й відповідно малозабезпечених громадян також, належить та є доволі складною підсистемою цілісної системи органів державного управління.

Центральним органом державного управління у сфері соціального захисту виступає Міністерство соціальної політики України. Діяльність Міністерства соціальної політики України регулюється тільки на основі та умовах повноважень, способами, які передбачені Конституцією та законами України.

Важливу роль покладено на Міністерство соціальної політики України згідно з Положенням № 389, за яким та згідно до останніх змін внесених у 2013 році, а саме Міністерство соціальної політики України є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади щодо формування та належного забезпечення, реалізації державної політики в сферах зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту, забезпечення населення [21]. Головними випливають питання щодо сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинок дітей, захист прав депортованих осіб за національним ознакам, які повернулися в Україну.

На сьогодні важливим виступає нове положення щодо Міністерства соціальної політики України, де будучи уповноваженим центральним органом виконавчої влади по питаннях забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, попередження насилля в родинах та з питань протидії торгівлі людьми.

Важливим повноваженням Міністерства соціальної політики України є питання регулювання щодо усиновлення та захисту прав дітей, питання гуманітарної допомоги.

На сьогодні в Україні є важливим питання про всиновлення дітей іноземцями, оскільки прояв відносин в соціальній сфері щодо захисту прав дітей є питанням міжнародного характеру, їхнього захисту, належного забезпечення та умов проживання.

Також Міністерство соціальної політики України щомісячно проводить розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, при чому проводиться розрахунок до основних соціальних та демографічних груп населення.

В Україні Міністерство соціальної політики відповідає за добробут населення України та надає допомоги в таких сферах:

- працевлаштування;

- соціальний захист;

- з питань сім'ї та дітей;

- з пенсій всіх категорій.

Важливим виступає питання переліку осіб, проживаючих на території України, які відповідно є зареєстровані, а тому мають право на отримання пільг по всім програмам соціальної допомоги.

Міністерство соціальної політики України має досить розгалужену систему структурних підрозділів на місцях. Головними з них виступають відповідно департаменти та управління. Питання їх повноважень та кола діяльності повністю охоплює соціальну сферу, проте важливе місце посідає Державна служба зайнятості при Міністерстві соціальної політики України, яка надає допомоги безробітним, а при необхідності надає можливість проходження курсів підвищення кваліфікації в певних колах для осіб, що шукають роботу.

В структуру Міністерства соціальної політики входять управління праці та соціального захисту населення, які працюють в кожному регіоні України. В ці управління звертаються за державною соціальною підтримкою. Прояв державної соціальної підтримки залежить від ситуації в якій опинилася особа та до чого це може призвести відповідно.

В управлінні праці та соціального захисту відповідно працюють такі відділи, а саме:

- відділ з питань праці та соціальних відносин;

- відділ з нагляду за правильністю призначення та виплати пенсій;

- відділ з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці;

- відділ з прийому громадян;

- відділ з питань соціального захисту населення від наслідків аварії на ЧАЄС;

- відділ з питань призначення компенсацій та допомог;

- відділ з питань виплати компенсацій та допомог;

- відділ персоніфікованого обліку громадян;

- відділ обліку та звітності тощо.

Звісно до переліку закладів соціального захисту населення України маємо віднести також центри соціальних служб для сімей, дітей і молоді, та центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян інвалідів. В структуру Міністерства соціальної політики України також входить Пенсійний фонд України, який також має свої управління в кожному регіоні країни.

Проте велика відповідальність лягає на кожен відділ чи управління даного міністерства, оскільки вирішуються питання з захисту населення від обставин та даний момент, які відповідно впливають негативно на економічну ситуацію в країні через соціальну сферу. Звісно існує безліч факторів від яких має та залежить економічна складова держави, проте в питанні соціального захисту, соціального захисту малозабезпечених громадян важливу роль відіграє в першу чергу відділ прийому громадян в управлінні праці та соціального захисту громадян.

Відділ прийому громадян, відповідно до свого призначення, забезпечує:

надання у відповідності до чинного законодавства державної допомоги сім'ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, та інших видів державної допомоги;

реалізацію державної політики в сфері соціального захисту населення України згідно чинному законодавству.

Таким чином ми бачимо, що при наявності доволі складної системи органів державного управління, в сфері соціального захисту згідно до норм чинного законодавства України, є доволі складною системою взагалі.

Коло функцій при певному визнанні та чіткішому визначення починаючи з понять може підштовхнути до підвищення ефективності діяльності Міністерства соціальної політики України, як виконавчого органу.

Звісно важливу роль відіграє державний контроль, який є інструментом досягнення перспективних цілей у процесі формування та розбудови України в демократично-соціальну державу.

Державний контроль є ключовою функцією системи державного управління галузі соціального захисту, оскільки дозволяє порівняти фактичний стан здійснення соціального захисту з вимогами, які поставлені перед ним, виявляти недоліки та прорахунки в роботі, сприяти їхньому усуненню.

До державного контролю у галузі соціального захисту населення належить діяльність розглянутого Міністерства соціальної політики України, різних органів державної влади, зокрема Державна фінансова інспекція України, Рахункова палата, Державна казначейська служба України, Прокуратура України та інші органи державної влади. Діяльність різних органів регламентується та здійснюється згідно до спеціальних нормативно-правових актів, що визначають правові засади їх діяльності.

Тому, при наявній з'ясовності та визначеності місця та ролі державного контролю у сфері соціального захисту в Україні, поступово державний контроль стає малоефективним через існуючу законодавчу невпорядкованість при його проведенні. При зростаючих потребах розвитку сфери соціального захисту, її оновлення та подальший розвиток є дещо повільним. Саме тому час від часу ми отримуємо суперечливі рішення, а це є негативним наслідком прийняття нових змін в законодавстві не вирішивши старих проблемних питань.

Для здійснення розвитку, в умовах сьогодення, змінюється характер контролю, як функції державного управління в сфері соціального захисту. Таким чином, на відміну від караючо-штрафної спрямованості контролю, що використовується переважно з метою виявлення недоліків і прорахунків, він все більшою мірою набуває інформаційно-аналітичного значення, як засіб, що надає можливість глибше проводити аналіз стану справ і робити необхідні висновки.

Розглянемо питання взаємодії органів управління з метою підтримки малозабезпечених верств населення.

На сьогодні дуже важливу роль відіграють обласні державні адміністрації та районні державні адміністрації. Їхня роль регулюється відповідно до ст. 23 Закону України „ Про місцеві державні адміністрації ”[17], де чітко врегульовані відносини та порядок організації діяльності на місцях. Таким чином, відповідно до розпоряджень голів обласних та районних державних адміністрацій створюються обласні координаційні ради з питань соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Метою даних рад є покращення та вирішення питання про надання цільової адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення. Тобто вирішення проблемних питань по малозабезпечених громадянах, можливості надати певну допомогу у вигляді підтримки, яка може бути організована від певних установ чи організацій.

Взагалі питання соціальної підтримки є дещо складним через наявність як внутрішнього фактору впливу так і зовнішнього, тобто з внутрішнього це випливає з намагання Уряду України та Міністерства соціальної політики України покращити та удосконалити вже існуючу систему та відповідно до реалій сьогодення. Щодо зовнішнього фактору впливу це випливає з боку Організації Об'єднаних Націй через існуючу Програму Розвитку щодо проекту “ Подолання Бідності, Досягнення Процвітання та Українських Цілей Розвитку Тисячоліття ” який на сьогодні ще знаходиться в етапі реалізації.

Закони України та інші нормативні акти відповідно гарантують соціальний захист та встановлюють його межу визначеним категоріям громадян через надання пільг та державної соціальної підтримки. Проте початкова система пільг виявила себе дещо неефективною в сенсі забезпечення соціального захисту. З затвердженням у 2002 році Урядом України Стратегії щодо запровадження заміни пільг на адресну грошову допомогу. Метою даної програми ставилося посилення саме адресності при наданні пільг через їх упорядкування та створення налагодженого чіткого обліку пільгових категорій громадян.

Зазначалося визначення реального розміру видатків з бюджету України, що спрямовуються на соціальний захист, проте повністю заміни пільг на адресні грошові допомоги не відбулося.

В Україні щомісяця матеріальну підтримку отримують понад 1.5 млн. малозабезпечених родин, яка передбачена Законами України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” [11] та “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” [9], що є позитивно, але при постійному наданні соціальної підтримки має бути певний ефект.

Соціальна підтримка з боку держави проявляється через надання різнобічної допомоги, тобто в прямому сенсі надання різним категоріям населення соціального захисту при настанні певних негараздів, які можуть проявлятися натурально - через втрату роботи чи інше, що вплине на матеріальну складову або відсутність забезпечення найнеобхідніших потреб.

При розгляді програми соціальної підтримки розвитку соціального захисту малозабезпечених громадян, маємо зазначити три основні проблеми, які значною мірою впливають на соціальний сектор України:

соціальні видатки в цілому занадто великі для країни з таким рівнем економічного розвитку (Україна має найвищу в світі частку державних пенсійних видатків до ВВП - близько 19 %), що майже в вдвічі більше ніж в Європейському Союзі;

соціальні послуги не дуже ефективні, відповідно населення не дуже задоволено обсягом та якістю послуг, що надаються;

соціальна допомога більшою мірою надається людям, які не дуже її потребують, тоді як ті,хто її насправді потерпають, належної соціальної підтримки не одержують.

Відповідно саме тому Міністерство соціальної політики України за підтримки донорської Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй останні роки, а саме з 2011 року та на сьогодні дана програма впроваджується, оскільки кінець даного проекту запланований на початок 2014 року.

Взагалі по подібним проектам Україна, а саме Уряд України та Міністерство соціальної політики України вже співпрацювало з Міжнародною Організацією Праці, та отримувало рекомендації після надання та проведення спільних проектних дискусій щодо розвитку та виходу зі складного становища в соціальній сфері. Дані рекомендації надаються виключно в прерогативі поради згідно вивченого становища та існуючої проблематики на яку спираються вітчизняні науковці та даних наданих державними та незалежними експертами.

Подібна практика проявляється вже з 2010 року, а саме в цьому році Комітет з економічних реформ, створений Президентом України, запровадив дану Програму економічних реформ - “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, яка має цілу низку перетворень по 5 напрямах, а саме:

створення відчутних передумов економічного росту;

формування режиму максимального сприяння бізнесу;

модернізація інфраструктури та базових секторів;

розвитку людського та соціального капіталу;

підвищення ефективності державного управління.

Саме тому Кабінетом Міністрів України та Міністерством соціальної політики України розпочато реформування соціального сектора за такими пріоритетами:

пенсійна система;

легалізація зайнятості та заробітної плати;

питання зайнятості та безробіття;

система соціального страхування;

систему соціальної допомоги та соціальних послуг;

питання міграції;

питання гендерної політики.

Саме завдяки розгляду питання змін в системі соціального захисту громадян через необхідність більш кращого становлення соціальна підтримка проводиться в трьох видах, а саме: соціальні пільги, соціальні допомоги та житлові субсидії.

Звісно вони не відповідають потребам всього населення, яке потребує соціального захисту чи тимчасової підтримки, проте в Україні на сьогодні нараховується понад 380 категорій пільг.

Після певних досліджень та проведення моніторингу соціальної сфери за період з 2011 року по 2 квартал 2013 року включно, при наведених даних Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України, серед отримувачів пільг лише 20,5% домогосподарств є бідними, хоча по Україні в цілому питома вага бідних становить 24,1%.

Відповідно про низьку ефективність свідчить і той факт, що до 24,1% населення, яке визначають як бідне, від загальної суми пільг потрапляє трохи більше 10,4%. Недоречним, є і той факт, що наразі річна вартість використаних населенням пільг приблизно у 7 разів перевищує вартість наданих адресних допомог - допомоги малозабезпеченим сім`ям та житлових субсидій.

Саме тому при наявності можливості виділених бюджетних коштів на пільги, а точніше їхнього перенацілення на адресну допомогу у вигляді підтримки малозабезпечених громадян надало б пряме підняття порогу допомоги відповідно до категорії осіб. Тобто це б гарантувало збільшення підтримки малозабезпечених громадян через допомогу приблизно до 4.47 млн. осіб, а це вже 10 % населення країни на сьогодні.

Більшість експертів гарантують покращення системи соціального захисту через соціальну підтримку, яку необхідно надавати першочергово бідному населенню - малозабезпеченим громадянам, через зміни в системі та процесі надання допомоги. Таким чином ми отримуємо просте та ефективне рішення, за умови наявної економічної можливості на проведення соціальної підтримки громадян, а саме принципово новий підхід до оцінювання доходів та майнового стану осіб. Тобто тих громадян, які претендують на отримання соціальної допомоги.

В Європейському Союзі подібна практика на сьогодні виявляється дуже ефективною, оскільки має можливість на надання відомостей щодо матеріального стану та фактичного рівня життя через пряме ведення у всіх сферах звітності. Тобто при наявності гарної роботи в нас при звільненні особи за скороченням персоналу її ставлять на облік до державної служби зайнятості, і на протязі певного строку вона згідно до законодавства отримує 75 % від її доходів на останньому місцю роботи, бо на іншу менш оплачувану роботу часто громадяни не погоджуються. Це за умови отримання заробітної плати принципово більшої від рівня доходів більшості громадян.

За умови, що має ураховуватися й наявність майна у власності претендента на допомогу, має відповідно дещо скоротитися частина, відсоток отримувачів допомоги, якім вона не настільки необхідна.

Істотною передумовою підвищення ролі адресної соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам розглядається з оплати житлово-комунальних послуг, та на придбання скрапленого газу та твердого палива. На сьогодні дана допомога вже реалізується та надається у безготівковому вигляді, щодо оплати житлово-комунальних послуг, а на придбання твердого палива та скрапленого газу у готівковому вигляді.

В системі соціального захисту питаннями адресної допомоги, яка передбачена малозабезпеченим сім'ям, а відповідно й реалізується відділом грошових виплат та компенсацій. На сьогодні дані відділи активно працюють з прийняття саме заявок від громадян на призначення житлових субсидій на опалювальний сезон 2013 по квітень 2014 року.

Важливим виступає питання запобігання проявам корупції в соціальній сфері при призначенні допомог не тим особам, а отже й негативні моменти мають відповідно каратися та контролюватися органами управління починаючи з департаментів та закінчуючи відділами на місцях.

Взагалі позитивно вказується роль Єдиного реєстру пільговиків, на прикладі вже знайомого міста Носівки Чернігівської області, станом на 2 листопада 2013 року в районі зареєстровано 9262 пільговика [65, с. 3].

На сьогодні важливим залишається факт того, що попри економічну

складову у вигляді певних реформ в країні, держава не припиняє фінансування та не зменшує соціальні стандарти.

Важливим для сьогодення стало запровадження підтримки соціального сектору Президентом України, а саме через соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича.

Загалом соціальних ініціатив декілька, проте для соціального сектору важливими визначено такі по порядку виконання:

збільшення розміру щорічної разової грошової допомоги ветеранам;

створення нового механізму забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;

надання дітям-інвалідам реабілітаційних послуг;

підвищення якості життя сімей з дітьми; які вже зазначалися вище.

Впровадження постійного зростання допомог малозабезпеченим сім'ям має на меті надати їм можливість на покращення соціальних умов існування. Прив'язка до прожиткового мінімуму не має зменшувати можливості сімей для становлення та покращення життя їхніх дітей.

Торкаючись питання малозабезпечених громадян, а саме дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства, соціальні ініціативи Президента України мають на меті не тільки надати їм можливості на покращення, а створити умови для їхнього розвитку та лікування належного рівня.

В Носівському районі Чернігівської області на виконання соціальних ініціатив щодо поетапного зростання та збільшення розміру допомоги особам, які проживають разом з інвалідом І та ІІ груп з психоневрологічними

розладами, допомога збільшилася у 10 разів і тепер прирівняна до рівня мінімальної заробітної плати [65, с. 3].

Що ж до проблеми забезпечення дітей-інвалідів покращеними умовами для виховання у сім'ї, є також наразі в системі соціального захисту 4 центри соціальної реабілітації дітей з особливими потребами. Відповідно діти-інваліди району проходять реабілітацію у центрах соціальної реабілітації дітей-інвалідів [65, с. 3].

В 2013 році 19 таких дітей з Носівського району отримали направлення на лікування та реабілітацію. Питання забезпечення малозабезпечених сімей має отримувати більше конструктивної допомоги, оскільки в більшості таких сімей саме знаходяться діти-інваліди, а вони мають отримувати реальну допомогу. Завдяки впровадженню таких ініціатив, відбуваються позитивні зміни в забезпеченні інвалідів санаторно-курортними путівками та засобами реабілітації [65, с. 3].

Питання соціальної підтримки має на меті створити умови для забезпечення соціальних гарантій по своїй суті. Таким чином згідно до Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ” та статті 18 в ньому проводиться перелік державних соціальних гарантій, де закріплюється забезпечення рівня життя різних верств населення незалежно від соціального статусу [12, с. 8]. В переліці незалежно від категорії (студенти чи працівники різних установ та організацій) переважно спрямовується увага на підтримання через автоматичну індексацію та надання гарантованих обсягів соціальних асигнувань, які закладаються з державного бюджету.

Важливим в соціальній підтримці виступає ініціативна програма Уряду щодо забезпечення певних категорій населення, а саме малозабезпечених громадян та людей пенсійного віку, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів пільговими умовами при задоволенні певних потреб - ліки по пільговим цінам від виробника, що ми вже розглядали відповідно до питання про впровадження загальнообов'язкового медичного страхування.


Подобные документы

  • Дослідження етапів становлення та розвитку системи соціального страхування, та особливостей її нормативно-правового забезпечення. Аналіз сучасного стану системи соціального захисту та пенсійного забезпечення в Україні та їх фіскального забезпечення.

    курсовая работа [728,5 K], добавлен 23.03.2016

  • Поняття, види та заходи соціального захисту населення. Соціальний захист як складова соціальної політики. Необхідність розробки Соціального кодексу України. Основні складові елементи та принципи системи соціального захисту населення на сучасному етапі.

    реферат [23,3 K], добавлен 12.08.2010

  • Соціальна політика як знаряддя реалізації системи соціального захисту. Еволюція системи соціального захисту у вітчизняній економіці. Аналіз нормативно-правової бази здійснення соціального захисту. Проблеми соціальної політики України, шляхи подолання.

    курсовая работа [84,1 K], добавлен 08.03.2010

  • Формування системи соціального захисту в Україні. Нормативно-правові акти, що регулюють відносини в сфері соціального захисту населення, пенсійне забезпечення як його форма. Діяльність Управління праці і соціального захисту Деражнянської міської ради.

    дипломная работа [4,9 M], добавлен 11.03.2011

  • Сутність і механізми соціального захисту на ринку праці, його державне регулювання. Стан активної і пасивної політики сприяння зайнятості населення. Соціальний захист незайнятої молоді. Пропозиції щодо підвищення ефективності системи соціального захисту.

    курсовая работа [155,8 K], добавлен 25.03.2011

  • Основні принципи системи соціального захисту населення, які закладені в Конституції України. Матеріальна підтримка сімей із дітьми шляхом надання державної грошової допомоги. Реалізація програми житлових субсидій. Індексація грошових доходів громадян.

    реферат [23,9 K], добавлен 13.12.2011

  • Державна і соціальна політика щодо допомоги малозабезпеченим сім’ям. Аналіз проблем, які виникають у малозабезпечених сімей. Основні причини бідності українських сімей. Зміст діяльності соціального працівника в роботі з малозабезпеченими сім'ями.

    курсовая работа [45,3 K], добавлен 29.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.