Дані стосовно регулятивного аспекту самоставлення у соціальних педагогів на першому та другому етапах експерименту суттєво не відрізняються. За шкалою "Самокерівництво" домінує середній показник, що свідчить про недостатню сформованість системи саморегуляції та самоконтролю, пошук оптимального режиму роботи та відпочинку, вдосконалення вміння організовувати самостійну роботу.

Таким чином, аналіз результатів дослідження самоставлення за методикою Р. С. Пантилєєва свідчить про формування позитивної "Я-концепції" соціальних педагогів, що виражається у наявності особистісних компонентів у структурі уявлень про себе (прийняття і розуміння себе, певна система цінностей, повага до інших), внутрішньою цілісністю, стабільністю уявлень про себе, високим рівнем самоповаги. Для визначення спрямованості особистості на домінування певних рефлексивних механізмів щодо становлення професійної ідентичності соціального педагога ми використали орієнтаційну анкету Б.Басса [4, с. 67].

За допомогою цієї методики виявляються наступні види спрямованості:

1. Спрямованість на себе (Я)

2. Спрямованість на спілкування (С)

3. Спрямованість на справу (Д)

Аналіз експериментальних даних свідчить про те, що у більшості досліджуваних домінує спрямованість на спілкування (44,4 % у соціальних педагогів із стажем роботи до одного року, 58,6 % у соціальних педагогів із стажем роботи близько трьох років, 39,8 % - у соціальних педагогів із стажем роботи близько п'яти років). Дані свідчать про прагнення за будь-яких умов підтримувати стосунки з людьми, орієнтацію на сумісну діяльність та соціальне схвалення. Оскільки основний зміст роботи соціального педагога - пізнання і розуміння внутрішнього світу інших людей, то перевага направленості на спілкування є на нашу думку закономірною.

У соціальних педагогів із стажем роботи до одного року ми можемо констатувати високі бали за шкалою "Спрямованість на власне "Я". Оскільки пізнання інших починається з пізнання себе, то у процесі становлення професійної ідентичності соціальних педагогів власне "Я" відіграє важливу роль. Власне "Я" -своєрідний технологічний елемент, знаряддя розуміння, підтримки, розвитку клієнта, сприяння його самореалізації [4, с. 81].

У соціальних педагогів із більшим стажем роботи домінує шкала "Спрямованість на справу". Ми пов'язуємо це з намаганням ефективно виконувати професійні обов'язки, розвитком інтелектуальних рефлексивних механізмів стосовно професійних дій та вирішення професійних завдань.

Низькі бали у соціальних педагогів із стажем роботи до одного року за шкалою "Спрямованість на діло" на нашу думку, пов'язане з адаптаційним періодом, коли основна роль у побудові стосунків з новим соціальним оточенням належить спілкуванню.

Таким чином, застосовані нами методики з визначеними критеріями та шкалами, дадуть змогу відобразити досліджуване явище та оцінити його у поєднанні структурних компонент. Інтерпретація отриманих даних дозволяє окреслити особливості становлення професійної ідентичності у соціальних педагогів та здійснити аналіз цього явища.

Програма психокорекційної роботи

Етапи роботи	Задачі	Тактика поведінки студента-практиканта	Засоби і методи
				Власні розробки
І етап. Психо-профі-лактичний.	1. Знайомство і встановлення емоційно-позитивного контакту з клієнтами. 2. Орієнтування в проблемах клієнта.	Поєднання недерективності в представлені вибору способу спілкування, прояв ініціативи та самостійності клієнтів в процесі спілкування. Директивність як організації в забезпеченні умов для проведення занять.	1. Щоденні заняття клієнтів. 2.Індивіду-альна цільова психодіагнс-тика.	1. Включали в себе релаксаційні та психогімнастичні вправи. 2. Читання історій з подальшим виконанням малюнка. 3. Робота з незакінченими малюнками. Підбір тестів та опитувальника для виявлення астенії.
ІІ етап Психо-корек-ційний	Розвиток особистості за допомогою: Розвитку комунікативної комперентності; Формування адекватних способів поведінки в конфліктних ситуаціях; Розширення сфери усвідомлення почуттів та переживань; Подолання емоційно-особистісного егоцентризму; Розвиток здатності до усвідомлення своїх можливостей; Формування здатності до довільної регуляції власної діяльності.	Поєднання недериктивності, що виражається в наданні ініціативи і самостійності на тренінгових заняттях та дериктивності як в орнанізації для забезпечення умов переносу нового досвіду в реальну життєдіяльність.	1. Індиві-дуальна психокорек-ційна робота. 2. Групова психокорек-ційна робота.	1. Індивідуальна робота з клієнтами Карітасу, що включає прийоми арттерапії. 2.Програма особистісного саморозвитку, що складається з 10 занять тривалістю по 90 хвилин які проводяться по три рази на тиждень.
ІІІ етап. Узагаль-нююче -закріплюючий.	1.Аналіз стосунків психолог - клієнт. 2.Узагальнення сформованих на попередньому етапі адекватних способів комунікації. 3.Перенос нового позитивного досвіду в реальну життєдіяльність.	Недерективний - у виборі способу спілкування.	Здійснення зворотнього зв'язку від клієнтів фонду "Карітас".	1.Інформаційні заняття та тематичні вечори для близького оточення клієнтів фонду "Карітас".

Психокорекційна програма являє собою психологічний тренінг інтегративного типу з елементами різних психотерапевтичних і психологічних технік.

Пропонований варіант програми особистісного саморозвитку складається з десяти занять, тривалість кожного 1,5 години (90 хвилин), які проводяться три рази на тиждень. Кількість учасників в одній групі 5 - 6 осіб.

Мета психологічної програми розвитку здатності до самопізнання і саморегуляції в осіб, що не мали належного сімейного виховання: гармонізація Я - концепції особистості, її уявлень про себе і ставлення до себе; актуалізація й активізація процесів особистісного саморозвитку; формування навичок емоційної і поведінкової саморегуляції.

Завдання, що випливають із мети програми:

Розвиток навичок рефлексії. Забезпечення клієнтів благодійного фонду "Карітас" засобами самопізнання.

Підвищення рівня прийняття себе, зміцнення почуття власної гідності, впевненості в собі.

Зниження внутрішньоособистісних суперечностей та емоційного напруження. Формування адекватної самооцінки.

Навчання способів ефективної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Формування мотивації самовиховання й саморозвитку. Навчання способів внутрішнього самоконтролю.

Кожне заняття складається з трьох елементів, подавати які можна в будь-якому порядку:

Рефлексія попереднього кроку, аналіз домашніх завдань із самопізнання і саморозвитку, формування найближчої мети.

Подальше просування у вивченні предмета, що передбачає пошук і освоєння засобів досягнення поставленої мети.

Підвищення групової згуртованості, що має на меті саморозкриття учасників, довірче спілкування, почуття захищеності кожного всередині цієї групи.

Опис кожного заняття складається з мети, процедурного забезпечення, опису найбільш важливих моментів, на які ведучому потрібно звернути увагу.

У цій програмі використовувались такі методичні засоби: вступне й заключне слово ведучого, бесіду, групову дискусію, рольові ігри, аналіз ситуацій, метод "репетиції поведінки" (тренування ефективної поведінки), проективне малювання, елементи психогімнастики, психодрами, тілесної терапії, терапію музикою, релаксаційні методи, завдання на самопізнання. Останнньому слід приділити особливу увагу, тому, що в результаті таких завдань досвід, одержаний в групі, аналізується й осмислюється самостійно. Ведення щоденника дозволяє клієнту усвідомлювати те, як він розвивається, що з ним відбувається, які особливості його реакцій у тій чи іншій ситуації. Якщо при цьому будуть розв'язуватися питання: "За рахунок чого відбуваються ці зміни?", "Хто це зробив?", "Чи в бажану сторону я змінився?", то буде закладена основа саморозвитку і прийняття відповідальності за власне становлення.

Після впровадження психокорекційної програми та виховної роботи з метою особистісного саморозвитку безпритульних дітей ми маємо можливість провести повторне діагностування щодо визначення результативності проведення данної психокорекційної програми.

Таблиця 2.4.10. Результати експериментального дослідження факторів агресивності (І - ша група)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Фактори агресії
			1	2	3	4	5	6	7	8	Інт.	Рівень	Інт.	Рівень
			ФА	КА	Р	Н	О	П	ВА	ЧВ	Ворож.		Агр.
1	Іван М.	11	4	3	3	4	3	2	4	4	4	Нижче середнього	3	Дуже низький
2	Петро В.	13	3	4	3	2	3	3	3	3	3	Низький	4	Середній
3	Денис К.	14	4	3	4	3	2	2	5	4	3	Дуже низький	4	Середній
4	Ігор П.	12	4	3	4	3	3	3	3	3	4	Середній	3	Дуже низький
5	Олексій Х	12	4	5	4	3	4	3	4	4	3	Низький	4	Нижче середнього
6	Яків С.	13	2	3	2	3	2	3	4	3	2	Дуже низький	4	Низький
7	Григорій П.	15	2	3	4	2	3	3	4	3	3	Низький	4	Нижче середнього
8	Андрій С.	12	6	4	7	2	4	6	4	6	6	Середній	7	Вище середнього
9	Олександр П.	11	3	4	4	5	2	2	4	3	4	Нижче середнього	4	Низький
10	Михайло М.	13	2	3	4	2	3	3	4	3	3	Середній	4	Нижче середнього
11	Ігор З.	15	4	3	2	3	3	2	3	2	3	Низький	3	Низький
12	Микола М.	14	3	3	3	4	3	3	4	5	3	Нижчесереднього	4	Нижче середнього
13	Вікторія Ж.	12	3	3	4	5	3	3	4	4	3	Середній	4	Середній
14	Іванна М.	15	2	2	2	4	3	3	3	2	3	Низький	3	Низький
15	Марія Д.	16	4	4	5	4	3	2	3	4	3	Середній	4	Низький

З таблиці видно, що після проходження психокорекційної програми з 15 - ти дітей дуже низький рівень агресивності мають дві дитини, низький рівень агресивності мають п'ять дітей, чотири дитини мають нижче середнього рівня, три дитини мають середній рівень агресивності, одна дитина має вище середнього рівень агресивності. Щодо ворожості, то з 15 - ти першої експериментальної групи дітей: п'ять - мають низький рівень ворожості, дві дитини - дуже низький, три - нижче середнього, п'ять дітей середній рівень.

Таблиця 2.4.11. Результати експериментального дослідження факторів агресивності (ІІ група)

№ п/п	Досліджувані	Вік	Фактори агресії
			1	2	3	4	5	6	7	8	Інт.	Рівень	Інт.	Рівень
			ФА	НА	Р	Н	О	П	ВА	ЧВ	Ворож.		Агр.
1	Андрій В.	11	4	7	6	4	8	7	6	4	6	Середній	4	Нижче середнього
2	Сергій Д.	14	7	4	4	4	3	4	4	6	4	Нижче середнього	5	Низький
3	Юля Т.	13	6	8	6	7	4	6	6	4	5	Середній	6	Дуже низький
4	Віктор Р.	13	7	5	7	8	5	7	6	4	7	Низький	6	Середній
5	Олексій О.	14	6	6	5	4	5	5	5	3	7	Низький	5	Вище середнього
6	Вадим О.	12	6	4	6	7	6	4	3	3	5	Нижче середнього	6	Середній
7	Іна М..	15	7	6	7	4	5	4	4	6	5	Середній	7	Вище середнього
8	Валентина П.	15	7	7	6	6	5	7	7	4	6	Вище середнього	7	Низький
9	Костянтин А.	13	4	5	5	6	3	7	5	4	3	Низький	5	Середній
10	Дмитро В.	13	5	4	4	6	7	3	5	6	6	Середній	6	Вище середнього
11	Лідія Р.	14	2	3	3	4	5	3	5	6	5	Низький	5	Вище середнього
12	Оксана В.	12	6	6	4	4	5	5	3	6	7	Нижче середнього	6	Середній
13	Федір Ц.	15	7	4	4	5	3	7	5	4	4	Нижче середнього	6	Низький
14	Едуард Л.	13	6	6	5	4	3	4	4	6	6	Низький	5	Нижче середнього
15	Ганна М.	14	7	5	6	6	3	4	3	3	4	Нижче середнього	5	Вище середнього

З таблиці 2.4.11 спостерігаємо таке явище, що з 15 - ти безпритульних дітей після проведення психокорекційної програми одна дитина має дуже низький рівень агресивності, три дитини має низький рівень агресивності, дві дитини має рівень агресивності нижче середнього, чотири дитини мають середній рівень, п'ять - вище середнього рівень агресивності. Щодо ворожості, то з 15 - ти безпритульних дітей благодійного фонду "Карітас": три дитини має низький рівень ворожості, чотири дитини - нижче середнього, сім дітей мають середній рівень, та одна дитина - вище середнього.

виховний безпритульний діти карітас

Таблиця 2.4.12. Відсоткові значення індексу агресивності

Рівні	Дуже низький	Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий	Дуже високий
І група	13,3 %	33,3 %	26,6 %	20 %	6,6 %	0 %	0 %
ІІ група	6,6 %	20 %	13,3 %	26,6 %	33,3 %	0 %	0 %

В результаті аналізу показників агресивності виявлено, що у першій групі досліджуваних домінуючим виступає рівень агресивності нижче середнього (26,6 %); у другій групі домінуючим виступає рівень вище середнього 33,3 %. Перший рівень агресивності висркий та вище середнього взагалі відповідають значенню 0 % в обох групах.

Малюнок 2.4.6. Відсоткові значення індексу агресивності

Таблиця 2.4.13. Відсоткові значення індексу ворожості

Рівні	Дуже низький	Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий	Дуже високий
І група	13,3 %	33,3 %	20 %	33,3 %	0 %	0 %	0 %
ІІ група	0 %	20 %	26,6 %	46 %	6,6 %	0 %	0 %

Проаналізувавши показники ворожості, ми отримали такі дані: у першій групі домінує низький і середній рівень ворожості (по 33,3 %); у другій групі найбільш виражений середній рівень ворожості (46 %). У першій групі рівень ворожості вище середнього, високий та дуже високий відповідають значенню 0 %. У другій групі рівень ворожості високий та дуже високий також відповідають значенню 0 %.

Малюнок 2.4.7. Відсотковий розподіл індексу ворожості

Повторне дослідження самооцінки проводилось на вибірці чисельністю 30 - ть осіб безпритульних дітей поділеній на дві групи по 15 - ть осіб, що відвідують благодійний фонд "Карітас".

Виявити самооцінку можливо за допомогою психологічного тесту - опитувальника.

В результаті проведеного нами повторного експериментального дослідження самооцінки учнів після проведеної психокорекційної роботи ми отримали дані, що наведені у таблиці 2.4.14, а також у таблиці 2.4.15. Порівнюючи дані, ми можемо зробити висновок, що у безпритульних дітей фонду "Карітас" спостерігається занижений тип самооцінки, для наочності відобразили ці дані на малюнку 2.4.8.

Таблиця 2.4.14. Результати дослідження самооцінки у першій групі безпритульних дітей

№ п/п	Досліджувані	Результат	Вид самооцінки
1	Іван М.	30	адекватна
2	Петро В.	36	адекватна
3	Денис К.	37	адекватна
4	Ігор П.	45	адекватна
5	Олексій Х	32	адекватна
6	Яків С.	14	завищена
7	Григорій П.	50	занижена
8	Андрій С.	65	занижена
9	Олександр П.	40	адекватна
10	Михайло М.	74	занижена
11	Ігор З.	32	адекватна
12	Микола М.	43	адекватна
13	Вікторія Ж.	10	завищена
14	Іванна М.	33	адекватна
15	Марія Д.	34	адекватна

З досліджень самооцінки першої експериментальної групи спостерігаємо таку картину: з 15 - ти безпритульних дітей після проведених психокорекційних занять рівень самооцінки становив у трьох дітей занижена самооцінка, десять - дітей мають адекватну самооцінку, дві дитини мають завищену самооцінку.

Таблиця 2.4.15. Результати дослідження самооцінки у другій групі безпритульних дітей

№ п/п	Досліджувані	Результат	Вид самооцінки
1	Андрій В.	25	завищена
2	Сергій Д.	20	завищена
3	Юля Т.	45	адекватна
4	Віктор Р.	52	занижена
5	Олексій О.	45	адекватна
6	Вадим О.	56	занижена
7	Іна М..	39	адекватна
8	Валентина П.	35	адекватна
9	Костянтин А.	45	занижена
10	Дмитро В.	12	завищена
11	Лідія Р.	34	адекватна
12	Оксана В.	67	занижена
13	Федір Ц.	45	адекватна
14	Едуард Л.	37	адекватна
15	Ганна М.	22	завищена

З досліджень самооцінки у другій групі безпритульних дітей після проходження психокорекційної програми, зробимо висновок, що з 15 - ти осіб: чотири дитини мають занижену самооцінку, сім - адекватну, та чотири - завищену.

Таблиця 2.4.16. Відсоткові значення дослідження самооцінки

	Занижена	Адекватна	Завищена
І група	20 %	66,6 %	13,3 %
ІІ група	26,6 %	46,6 %	26,6 %

У результаті аналізу показників рівнів самооцінки після проведеної психокорекційної роботи виявлено, що в обох групах безпритульних дітей більш вираженою є адекватний рівень самооцінки, відповідно 66,6 % у першій експериментальній групі та 46,6 % у другій експериментальній групі. Рівні заниженої і завищеної самооцінки істотно знизилися.



Таким чином, досягнутий результат в ході повторного діагностування дозволив зробити висновки про те, що впровадження психокорекційної програми з метою здійснення особистісного саморозвитку та виховної діяльності в роботі з безпритульними дітьми в благодійному фонді "Карітас" м. Хмельницького сприяло покращенню стану їхнього внутрішнього світу.

Отже, внаслідок проведеної роботи бездоглядні діти змогли побачити шлях для вирішення власних проблем.

Перше, що змінилося, це їхнє ставлення до майбутнього. Діти змогли повірити у власні можливості, змінився рівень домагань у кращу сторону. Бездоглядні діти виявили бажання навчатися, здобувати освіту.

По друге, в спільній проведеній роботі психокорекційного процесу психолог і соціальний педагог працювали над рівнем самооцінки дітей. Спеціальний цикл занять сприяв формуванню адекватної самооцінки в цих підлітків. Відповідно вдалося досягти суттєвого зниження рівня ворожості та агресивності у клієнтів благодійного фонду "Карітас".

По третє, теоретичні заняття були тісно переплетені з практичними для підвищення ефективності психокорекційної роботи та надання більш якісної реабілітації таких дітей для успішного входження таких клієнтів у норми соціуму та по можливості повернення їх до сімей.

Так як проведене дослідження підтвердило висунуту нами гіпотезу ми можемо дати певні методичні рекомендації соціальним педагогам щодо подальшої ефективної роботи з безпритульними дітьми.

Сама особистість педагога, що працює із безпритульними дітьми, має величезне значення для розвитку дитини. Це є відомим фактом, через що до фахівця висуваються особливі вимоги. У педагогічних працях відомих зарубіжних і вітчизняних педагогів підкреслюється, що особистість педагога, який працює з безпритульними дітьми, має бути прикладом для їх вихованців.

Таким чином, під час роботи соціальних педагогів з безпритульними дітьми необхідно враховувати, що особистість педагога є фактично завжди зразком для наслідування і формування у вихованців певних якостей. Одночасно до соціального педагога висуваються особливі вимоги: ця людина повинна відрізнятися високоморальними цінностями, бути гуманною і любити дітей. З огляду на це одним із критеріїв оцінювання згаданих фахівців до роботи з безпритульними дітьми має бути морально-ціннісний.

На сьогодні визначено основні вимоги до змісту знань, на основі яких потрібно формувати професійні вміння соціальних педагогів. Перш за все, це знання нормативно-правової бази діяльності, теорії та історії соціальної педагогіки, методик і технологій соціально-педагогічної роботи з різними категоріями дітей.

В процесі експерименту для діагностики внутрішнього стану особистості соціального педагога та його професійної ідентифікації ми використали також емоційно-вольовий критерій. Адже емоційно -особистісна включеність може призвести до професійної деформації особистості фахівця, пов'язаної зі змінами емоційно-вольової сфери, тобто до ефекту "емоційного вигорання".

Таким чином, провівши експериментальне дослідження, з урахуванням найбільш істотних характеристик та вимог до особистості соціального педагога, аналізу змісту, функцій, професійних ролей фахівця, особливості соціально-педагогічної роботи з безпритульними дітьми, можна визначити такі критерії готовності до соціально - педагогічної роботі з безпритульними дітьми: морально - ціннісний, емоційно - вольовий, когнітивний, мотиваційний, операційно - діяльнісний, а також їх показники.

Отримані результати дали змогу виділити знання, уміння і якості, які найдужче впливають на ефективність реалізації соціально-педагогічних функцій у роботі з безпритульними дітьми.

Вагомий внесок в роботу з безпритульними дітьми вносить благодійний фонд "Карітас" здійснюючи соціально - педагогічний супровід цих дітей.

У роботі з безпритульними дітьми має значення конструктивістська перспектива кожного з ким працює соціальний працівник. Це означає, що на поводження людини у конкретній ситуації впливає не тільки поводження партнерів у інтеракції, але і власне бачення дійсності (конструкція дійсності).

У ході професійної роботи з безпритульною дитиною у благодійному фонді "Карітас" застосовуються різні методи. Важливим є ставлення соціального працівника до дитини: повага, емпатія і послідовність у своїх діях.

Методи роботи не можна розглядати ізольовано один від одного. У залежності від вимог конкретної ситуації може застосовуватися той або інший метод, або їхня комбінація. Важливою є необхідність співробітництва з іншими установами і використання їхніх пропозицій і можливостей.

Соціально - педагогічна робота з безпритульними дітьми припускає співробітництво з усіма членами колишньої родини. При цьому використовуються методи сімейно - терапевтичного мислення і поводження, що співвідносяться із ситуацією у конкретній проблемній ситуації. Робота проводиться за двома напрямками:

· вирішення проблем на соціально - економічному рівні;

· вирішенням проблем па рівні відносин.

Це є методами соціальної роботи і сімейної психології. Першочергова увага приділяється проблемам, від яких безпритульна дитина страждає найбільшою мірою або які вважає головними найближче оточення безпритульної дитини. Причому важливим є усвідомлення цих проблем членами сім'ї.

Як одна з ефективних форм роботи з дитиною для повернення її в сім'ю є сімейна терапія часто застосовується метод "сімейних конференцій". Сутність його полягає у спільному обговоренні сімейних ситуацій і проблем. Результатом чого є відновлення контактів між членами сім'ї, виявлення і нівелювання неконструктивних стереотипів поводження, заміна їх конструктивними і функціональними. Таким чином дитина має шанс повернутися в сім'ю.

Відносини безпритульних дітей з соціальним працівником повинні бути, з одного боку, досить довірливими, щоб можна було обговорювати проблеми, у тому числі і делікатного характеру. З іншого -- повинні бути досить діловими для того, щоб соціальний працівник завжди міг висловити свою думку, навіть якщо її не розділяють клієнти.

Поряд із усіма соціальними й економічними труднощами, властивими безпритульній дитині, яку опікують, вона характеризується ще й тим, що негативні взаємини переживає досить часто, а в побудові гармонійних відносин має дуже малий досвід. Дії соціального працівника спрямовані на ініціювання практичних дій, бесід, у результаті яких у дитини здобувається досвід позитивних відносин, конструктивного вирішення кризових ситуацій.

Основні напрямки дій, що формують нові взаємини і навички, це планування витрат, ведення домашнього господарства, організація дозвілля, підтримка вирішення шкільних проблем тощо. Головне, що повинно стати результатом такої роботи -- це досвід позитивних відносин і почуття самоповаги. Саме самоповага є головним інструментом у соціальній роботі із безпритульною дитиною.

Ситуація з безпритульною дитиною часто характеризується соціальною ізоляцією і низькою самооцінкою. У ході групової роботи діти вулиці здобувають досвід налагодження контактів і спілкування з іншими людьми. Таким чином, можна боротися із соціальною ізоляцією.

Ще один важливий елемент групової роботи полягає в тому, щоб виявити індивідуальні сильні сторони членів групи, підтримати їх і зробити очевидними для окремого члена групи і для групи в цілому.

У рамках співробітництва з місцевими державними органами влади можна проводити різні види групової роботи, наприклад, жіноче свято або дитячий день.

Крім того, до видів робіт, що виходять за межі сім'ї, відносяться також організація канікул, дозвілля і спільні заходи для безпритульної дитини. Спільно пережиті позитивні емоції зменшують почуття соціальної ізольованості і позитивно впливають на формування почуття власної гідності.

У цих акціях діти мають можливість побачити соціальних працівників в інших умовах, наприклад, як керівників якої-небудь групи, що може внести свіжий струмінь у спільну роботу.

Важливим аспектом для дитини вулиці, якою опікуються, залишається її інтеграція у безпосереднє соціальне оточення, так що в рамках роботи з місцевими органами влади починається спроба залучення таких дітей у заходи, уже проведені місцевою владою, чи ж виявлення якихось нових можливостей у співробітництві з іншими установами й організаціями.

Організація соціально - педагогічної допомоги безпритульній дитині включає певні фази. Співробітництво із дитиною у рамках соціально -педагогічної допомоги можна розділити на п'ять фаз, що переходять одна в одну й у залежності від особливостей сім'ї вимагають різної кількості часу.

1.Фаза встановлення контакту і знайомства.

На початковому етапі роботи із дитиною вулиці важливим є знайомство дитини й соціального працівника. У цей час з'ясовуються взаємні очікування і визначаються цілі роботи. Метою цієї фази є створення довірливих взаємин із дитиною, що складають основу для успішного співробітництва.

2.Фаза психо - соціальної діагностики.

На етапі психо - социальної діагностики вивчаються проблеми безпритульної дитини, ресурси їхнього вирішення в рідній сім'ї й у найближчому оточенні.

3.Фаза інтервенції.

Фаза інтервенції є головною робочою фазою надання допомоги. У цей час проводиться робота з досягнення мети щодо безпритульної дитини. У ході роботи можуть коректуватися і мінятися не тільки погоджені спочатку методи, але й мета.

4.Фаза згортання роботи.

На цій фазі необхідно підготувати безпритульну дитину до завершення надання допомоги даним соціальним працівником влаштувавши дитину у сімю або відпвідний заклад. Якщо сімейна система дитини є досить стабільною, то можна поступово скорочувати обсяг допомоги.

5.Фаза додаткового курирування.

У проблемних ситуаціях дитина або її нова сімя повинна мати можливість звернутися до соціальної служби та після надання соціально -педагогічної допомоги. Крім того, члени сім'ї дитини можуть у рамках додаткової допомоги брати участь у проведених групових заходах, в організації дозвілля і сімейних свят [29, c. 42].

Соціально - педагогічна допомога безпритульній дитині планується як процес і орієнтується на проблеми конкретної дитини та її індивідуальні можливості. Якщо дитина і соціальний працівник досягли запланованих цілей, ставиться питання про завершення співробітництва.

Це принципова позиція для українських соціальних працівників: допомога надається клієнту в тому випадку, якщо він усвідомлює її необхідність і робить усе, що потрібно від нього для досягнення результатів. У іншому випадку робота з клієнтом (чи індивідуумом, сім'єю) припиняється. Як правило, на соціально - педагогічну роботу з безпритульною дитиною приділяється більше часу.

Для забезпечення якості соціальної допомоги необхідне обговорення ходу і результатів соціальної допомоги безпритульній дитині й оцінка роботи. Під час спільних обговорень із дитиною перевіряються та встановлюються загальні і приватні цілі, а також необхідні кроки для їхнього досягнення.

В фонді "Карітас" здійснюється індивідуальна виховна робота. Сутність індивідуальної роботи полягає в консультуванні і соціальному супроводі молодих людей відповідно до їхнього соціального стану, потреб, поглядів, інтересів і можливостей.

Дуже часто спостерігаються протиріччя між допомогою, яку треба отримати молодій людині і тим, що реально можна зробити -- цілями, що ставить перед собою підліток; потенціалом особистісного розвитку (знання, уміння, компетенція); вимоги до підлітка з боку родини, школи, ровесників; реальними можливостями вирішення ситуації; стану на ринку праці, наявність потрібних навчальних закладів.

Непогодженість перерахованих вище позицій може привести до невдач у роботі з підлітками і молоддю, тому початок соціально - педагогічної підтримки полягає у визначенні й аналізі бажань, об'єктивних можливостей клієнта і навколишнього середовища, можливостей надання допомоги. Потім випливає розробка плану надання допомоги і самодопомога.

Очевидно, що індивідуальна робота соціального працівника з клієнтом є тривалою. Це принципово в тім аспекті, щоб зрозуміти, що вулична соціальна робота -- це не "соціальна пожежна команда", а довгостроковий цілеспрямований соціальний супровід клієнта чи групи клієнтів.

Групова робота здійснюється в благодійному фонді "Карітас" і за її допомогою можна побачити не тільки проблеми кожного її члена, але і можливості їхнього вирішення. І, важливо мати можливість скористатися приміщенням для проведення групової роботи. Для ХОБФ "Карітас" це приміщення на базі Греко - Католицької церкви.

Переваги групової роботи різнобічні. Однією з причин об'єднання у неформальні групи є потреба підлітків оточити себе людьми з подібними інтересами та захопленнями, такими, що шанобливо ставляться до позиції кожного члена групи. Приналежність до групи додає молодій людині відчуття захищеності й комфорту і дуже важлива для підлітків із неблагополучних сімей. У групі молода людина одержує визнання своїх умінь, переконань тощо, чого їй так не дістає у сім'ї. Приналежність до групи може позитивно позначитися на розвитку особистості, диктує новий стиль поводження, нові навички спілкування, що можуть позитивно позначитися на комунікативних здібностях молодої людини, зокрема, доповнити існуючий досвід спілкування в родині і школі у майбутньому.

Група дає додатковий досвід проведення вільного часу, участі у масових заходах, тобто формує додаткові соціальні навички.

Групову роботу в ХОБФ "Карітас" соціальні працівники організовують завдяки організації: спортивних заходів, навчання корисним навичкам, неформальних зустрічей, гуртків за інтересами, подорожей тощо.

До роботи з громадськістю належить інформування про проблеми молоді в мікрорайоні, доповіді, виставки, робота із засобами масової інформації. Партнерами соціального працівника "Карітасу" є батьки і родичі, центри зайнятості, відділи у справах сім'ї та молоді, соцзабези, міліція, установи соціальної, культурної, освітньої сфери.

Отже, головним напрямком виховної діяльності соціального працівника є превентивна робота з молоддю. Консультації та підтримка молодих людей, які цього потребують, при вуличній роботі стають більш інтенсивними і якісними, тому що соціальний працівник не тільки слухає про проблеми клієнта, але і сам бачить їхній прояв. Важливо, що вулична робота здійснюється на тій стадії, коли молода людина ще не усвідомила своїх проблем, або усвідомила, але соромиться до кого-небудь звернутися. Тобто, вулична соціальна робота дозволяє розв'язувати проблеми молоді на ранніх стадіях їхнього існування.

Висновки

Розгляд основної літератури за темою, практичні спостереження, а також отримані у ході дослідження емпіричні дані та їх аналіз дозволяють зробити такі висновки.

Дітям вулиці притаманні складні психологічні проблеми, що заважають зміні небезпечної по відношенню до себе та найближчого оточення поведінки, на більш безпечну, вибору життєстверджуючої альтернативи.

Серед дітей вулиці осіб, можна виділити певні психологічні типи. У поєднанні з психологічними настановами, травмами, комплексами, негативними особистісними якостями вони утворюють внутрішні чинники, що зумовлюють хибні життєві вибори та небезпечні моделі поведінки підлітків та молоді.

Професійна допомога дітям вулиці може ефективно сприяти позитивному життєвому вибору, надати позитивного спрямування змінам у її поведінці. У якості ефективних засобів можуть бути використані психотехнології та методики, тренінги, групи спілкування.

Для досягнення стабільності та незворотності особистісних змін доцільно включати молодь у систему реабілітації та ресоціалізації, поєднувати індивідуальну роботу з груповою, зокрема сімейною терапією та участю у групах взаємодопомоги за методикою "рівний рівному", залучати інших дітей вулиці, що пройшли ресоціалізацію до системи соціально -психологічних та інших послуг, які надають державні та недержавні організації.

В цілому суть психологічної допомоги у вірному життєвому виборі дітей вулиці, на мій погляд, полягає у тому, щоб: визначити ідеали і життєві цінності, які свідомо чи несвідомо становлять смисл життя і діяльності особистості; домогти їх усвідомити і відчути їх реальність; визначити основний, адекватний цім цінностям шлях життя і самореалізації, свідомі чи несвідомі психологічні обмеження, негативні настанови, що перешкоджають особистості у їх досягненні; сприяти їх усвідомленню і трансформації у позитивні настанови.

Допомога у визначенні персональної життєвої програми, мобілізації особистих ресурсів, конкретизації та забезпеченні соціально-психологічного супроводу її реалізації; організація чи включення безпритульнтх дітей до групи "рівних", однодумців, забезпечення соціально - психологічного простору життєздійснення, життєдайних стосунків.

Таким чином, психологічна допомога може ефективно сприяти вибору позитивної життєвої стратегії для дітей вулиці (соціально адаптованої поведінки, здорового способу життя), впливати на зменшення темпів поширення наркоманії та ВІЛ - інфекції у молодіжному середовищі і цим допомогти зберегти життя багатьом молодим людям.

Конструктивно вирiшувати проблеми безпритульних дітей можливо тiльки за умов комплексного поєднання медичної, педагогічної, психологічної та соцiальної допомоги, взаємодії у цьому процесі державних і недержавних організацій.

Узагальнюючи власне соціально - педагогічне дослідження, можна поділяти думку про те, що основними причинами бездоглядності, а відтак і потрапляння дітей на вулицю, а відтак до притулків є:

· матеріальна неспроможність сім'ї утримувати дітей, жорстоке поводження, фізичне насилля, моральне знущання;

· збільшення кризи в стосунках між дітьми та батьками аж до втечі дітей з дому; неспроможність сім'ї виконувати покладені на неї функції, внаслідок чого зростає кількість соціальних сиріт, які потребують допомоги влаштування.

За результатами соціально - педагогічного аналізу контингенту дітей, що відвідували Хмельницький обласний благодійний фонд "Карітас" за 2009 рік по цей час, встановлено, що в основному до них звертались близько 30 дітей в рік; це були діти віком 10 - 15 років. Але на теперішній час кількість безпритульних підлітків, яким надається допомога у стаціонарному відділені складає разом 95. Також було виявлено, що це переважно безпритульні хлопці з різних причин з регіону Хмельницької області.

Аналізуючи проведені дослідження з відвідувачами благодійного фонду "Карітас" було відмічено, що вони намагаються довести оточуючим свою дорослість, самостійність і правильність своїх дій.

Хоча в подальшому спілкувані з соціальним працівником фонду "Карітас" якому вони довіряють усі без винятку говорили про дім, про навчання і страх перед майбутнім.

Для дітей вулиці характерні емоційна нестійкість,схильність до обману, агресивність, демонстративна поведінка.

На кожну дитину в процесі діагностики складається соціально -психологічна карта, в яку вносяться відомості про батьків, причини, через які дитина залишилась бездоглядною, складається медичний анамнез та рекомендації щодо подальшої виховної та корекційної роботи.

Обовязково в процесі роботи визначаються показники розвитку особистості на момент обстеження і визначаються завдання подальшої роботи з розв'язання певних проблем.

Медичні працівники благодійного фонду "Карітас" стверджують, що безпритульні діти мають суттєві відставання у фізичному, психічному та фізіологічному розвитку. Соціальні працівники відзначають психічну нестабільність та порушення адаптаційних процесів.

Практично всі, хто звертається, хворі на дерматологічні, венеричні, простудні, шлункові хвороби.

Практично усі діти вулиці вживають алкоголь та наркотики, зустрічаються випадки ВІЛ - інфекції.

Як свідчить дослідження практично всі діти вулиці, з якими працюють працівники фонду "Карітас" неосвіченні і мають низький рівень пізнавальних інтересів.

В дослідженні по вибраній темі дипломної роботи обґрунтовані методи вуличної роботи соціального працівника ХОБФ "Карітас" як допомоги бездоглядним і безпритульним дітям. Це соціально - педагогічна робота, яка може застосовуватись як профілактичний засіб.

В перекладі з латинської мови на українську мову слово "k?ritas" означає - милосердя.

Досвід роботи фонду "Карітас" вказує на те, що діти потребують комплекс юридичних, медико - психологічних і соціально - педагогічних послуг, спрямованих на лікування, адаптивності у соціумі, налагодження нормальної комунікації і таке інше.

Узагальнення емпіричної інформації дозволило мені виділити основні актуальні проблеми безпритульних неповнолітніх, а саме: перервані родинні зв'язки; відсутність повноцінної батьківської любові й турботи; відсутність базової довіри до світу; викривлене сприйняття дійсності та, відповідно, викривлення в структурі образу свого "Я"; невідповідність ціннісних орієнтацій нормам суспільства; серйозне відставання в інтелектуальному розвитку; несформованість навичок ведення здорового способу життя; негативний досвід бродяжництва, жебракування, фізичного насильства, недоїдання; психологічні відхилення -- синдром бродяжництва, підвищений рівень тривожності, імпульсивності, агресивності чи віктимності, емоційна нестабільність, песимізм, споживча психологія; неадекватна поведінка, невміння продуктивно реалізувати соціальні взаємини.

Відповідно до зазначених проблем вважаю, що в безпритульних дітей наявні такі потреби, як: потреба батьківської любові та піклування; відновлення довірливих стосунків з оточенням; необхідних соціальних та соціально - педагогічних умов для навчання та виховання; спеціальної соціально - психологічної допомоги та корекції негативних проявів у розвитку; інформаційної допомоги щодо захисту своїх прав та ведення здорового способу життя.

Отже на основі проведеного психодіагностичного дослідження під час проходження мною переддипломної практики в ХОБФ "Карітас" було з'ясовано, що головною причиною дитячої бездоглядності та безпритульності є економічна криза, в якій перебуває українське суспільство, зумовлює появу нових і значне збільшення раніше існуючих соціально незахищених груп населення: безробітних, безпритульних, алкоголіків, наркоманів, людей з психічними захворюваннями тощо. Державна система соціального захисту, що трансформується, поки не є настільки гнучкою, щоб своєчасно й адекватно реагувати на такі соціальні прояви. А сім'ї не завжди є настільки міцними і готовими до випробувань.

Список використаної літератури

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. - М.: Фонд экономической грамотности, 1999 - 296 с.

2. Азаров Ю. Педагогика любви и свободы. -- М., 1998 - 237 с.

3. Амонашвили Ш. А. Психологические основы педагогики сотрудничества. К., 1999 - 134 с.

4. Амонашвили Ш. А. Школа жизни. М.: Изд. дом Ш. Амонашвили., - 2009 - 348 с.

5. Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике. М.: Изд. дом Ш. Амонашвили., 2008 - 187 с.

6. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л., 1989 - 459 с.

7. Апрановская Е. В. Правовая культура и обеспечение прав личности; отв. ред. Е. А. Лукашева. - М.: Наука, 1998 - 48 с.

8. Балл Г. А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - К. - Донецк, 1998 - 345 с.

9. Баранов В. В надії вилікувати зло: Дитяча злочинність // Директор школи. - 2009 - № 10, с. 1 - 11.

10. Батьків не обирають. (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні) - К.: А. Л. Д., 2009 - 144 с.

11. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003 - 134 с.

12. Бейсебаев К. М., Попова Г. М. Правовое воспитание несовершеннолетних и его формы в деятельности горрайорганов внутренних дел. Учебное пособие. - М., 1993 - 46 с.

13. Бениаминова М.В. Воспитание детей-М.: Медицина, 1996-122 с.

14. Берн Є. Игри в которые играют люди. Люди которые играют в игры. М.: Прогресс. 1998 - 400 с.

15. Бернэ Р. Развитие Я - концепции и воспитание. - М., 1996 - 234 с.

16. Бех І. Д. Наукові засади створення особистісно орієнтованих виховних технологій // Початкова школа. - 1997 - № 9, с. 45 - 52.

17. Бех І. Д. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процессу // Початкова школа. - 1998 - № 1, с. 34 - 45.

18. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково - методичний посібник. - К.: 3МН, 1998 - 123 с.

19. Божевич Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте (Психологическое исследование). - М., 1998. - 135 с.

20. Болтівець С. Дитяча безпритульність набула характеру епідемії // Директор школи. - 2009 - № 18. - 103 с.

21. Вікторов В. Г. Контролюючі засоби навчальних закладів // Практична філософія - науковий журнал. - К., 2007 - № 4, с. 114 - 121.

22. Вікторов В. Г. Контроль знань: функції та методи // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 7 - Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - Вип. 5 (18), - 2008, с. 32 - 41.

23. Вікторов В. Г. Світовий досвід стандартизованого тестування // Людина і політика. - К., 2008 - № 5 (35), с. 81 - 87.

24. В. М. Бенюмов. Вред алкоголя, никотина и наркотиков. К.: 1996 - 67 с.

25. Выготский Л. С. Педагогическая психология.-М.: Педагогика, 1999-567 с.

26. Гольдбер В. А. Гуманистическая воспитательная система школы становление и развитие. - М.: Новая школа, 2009 - 345 с.

27. Горелик И. Ф. Характерные черты личностно ориентированного урока. Завуч. К., - 2009 - № 6, с 34 - 38.

28. Гроф С. Путешествие в поисках себя. М. 1998, с. 27 - 54.

29. Гулдинг К. М., Гулдинг Р. Л.. Психотерапия нового решения. Теория и практика. М. 1997 - 279 с.

30. Гуманистические воспитательные системы вчера и сегодня. // Под общей ред. Н. А. Селивановой. - М., 2008 - 273 с.

31. Давыдов В. В. О понятии личности в современной психологии / Психологический журнал. М.: - 1996 - т. 9. - № 4, с 45 - 89.

32. Дацюк Л. 2800 неповнолітніх нині перебувають за гратами // Хрещатик. - 2009 - 7 червня. - С. 6.

33. Делинда Е. Марсер, Джордж Вуди. Индивидуальное консультирование наркозависимых. Варшава. 2009 - 232 с.

34. Державна національна програма освіта // Освіта. - К.: Райдуга, 2000 - 75 с.

35. Джеймс У. Психология / Под ред. Л. А. Петровской. - М.: Педагогики 1997 - 367 с.

36. Дильс. Л. Изменение убеждений с помощью НЛП. - М. 1999 - 187 с.

37. Е Берн. Трансактный анализ в группе. М. 1997 - 176 с.

38. Євдокієва Т. До гуманістичної педагогіки В. Сухомлинського і Р. Штайнера // Рідна школа. - 1998 - № 3, с. 23 - 34.

39. Караковский В. А., Новикова А., Селиванова Н. Воспитание. Восспитание!....Восспитание!: Теория и практика школьных восспитательных систем. - М, 1998 - 128 с.

40. Карпенчук С. Самовиховання особистості: Науково - методичний посібник - К., 1998 - 87 с.

41. Кирей В. Діти вулиці: ми можемо їм допомогти. - Урядовий кур'єр. -2008 - 9 червня - с.16.

42. Кирей В. Коли межу дозволеного переступає підліток: Підліткова злочинність // Урядовий кур'єр. - 2009 - 5 жовтня - с. 10.

43. Клейберг Ю. Психология девиантного поведения. - М., 2009.

44. Кобзар Б. Дитячому сирітству - соціальний захист // Директор школи. -2009 - № 35 - с. 4.

45. Коваль Л. Позбавлені дитинства: Дитяча праця безпритульних // Урядовий кур'єр. - 2008 - 10 серпня - с. 5.

46. Комментарий в "Европейской конвенции о защите прав человека" / под ред. Донны Ромиен. - Страстбург: Совет Европы, 1998 - 25 с.

47. Конвенція про права дитини. - К.: Столиця, 1997 - 32 с.

48. Корнилова Т., Григоренко Е., Смирнов С. Подростки групп риска. - С -Пб.: Питер, 2005 - 146 с.

49. Корнякова Т. Інтереси держави - це і права дітей, права кожного з громадян // Вісник прокуратури. - 2005 - № 2 - с. 14 - 17.

50. Кукса Ж. Кримінал з дитячим обличчям // Урядовий кур'єр. - 2008 - 17 липня. - С. 18.

51. Лазоренко Б. П. Засоби допомоги при психотравматизації. - Психологія життєвої кризи. / Відп. Ред. Т. М. Титаренко. - К.: Агропромвидав України, 1998 - 252 с.

52. Лазоренко Б. П. Пінчук, І. М., Сановська В. А. Методичний посібник з профілактики ВІЛ - інфекції серед молодих споживачів ін`єкційних наркотиків. (для соціальних працівників). К. 2009 - 111 с.

53. Лазоренко Б. П. Психокорекція стресових станів. // Вісник Харківського державного університету № 439. Серія Психологія, політологія. "Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого - педагогічні проблеми сучасної освіти. - № 1 - 2". Харків. 1999 - с. 241 - 243.

54. Левандовський С. Гинуть дитячі душі: Стан дитячої злочинності // Завуч. - 2008 - № 17 - 18 - с. 7.

55. Лисенко І. Кримінально - правовий захист дітей від експлуатації // Право України. - 2005 - № 4 - с. 65 - 69.

56. Лоуэн.А. Биоэнергетика. С - Пб.: Питер - 1998 - 384 с.

57. Макаров Ю. В., Исаков В. В. Тренинг как объект психологического анализа. - С - Пб.: Питер - 1996 - 32 с.

58. Макарычева Г.И. Коррекция девиантного поведения. - С - Пб.: Питер - 2008 - 68 с.

59. Макшанов С. И. Психология тренинга. С - Пб.: Питер-1997-65 с.

60. М. А. Харрис. Я благополучен, ты благополучен. Н. Новгород. 1999 -285 с.

61. Методичний посібник з профілактики наркоманії та ВІЛ / СНІДу у шкільному та молодіжному середовищі (для лідерів з числа підлітків, молоді, вчителів, батьків). За ред. Лазоренко Б. П., Пінчук І.М. - К., 2002 - 144 с.

62. Міллс Дж., Кроу Р. Терапевтичні метафори для дітей і внутрішньої дитини. - М., 1996 - 215 с.

63. Мороз О.Г., Падалка О. С., Юрченко В.І. Психологія і психологія вищої школи. - К., 2000 - 364 с.

64. Москаленко В. Ф Діяльність системи охорони здоров'я України за 2009 рік. // Вісник соціальної гігєни та організації охорони здоров'я України - 2010 - № 2, с. 5 - 10.

65. Національний звіт з виконання рішень Декларації про відданість справі боротьби із ВІЛ / СНІДом. Україна: Звітний період: січень 2008 р. - грудень 2009 р. - К., 2010 - 116 с.

66. Нерівність умов щодо формування здорового способу життя молоді: Науково - аналітична доповідна записка / Інститут економіки та прогнозування НАНУ. - К., 2010 - 23 с. [Не опубл].

67. Нове покоління незалежної України (1991 - 2001 роки). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 року). К. 2002.: Державний інститут проблем сім`ї та молоді. 2002 - 211 с.

68. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога - М.: Сфера, 2006 - 236 с.

69. Овчарова Р. В. Технологии практического психолога образования - М: Сфера, 2000 - 139 с.

70. Олефіра А. "Діти вулиці": інтеграція в суспільство // Голос України. -2009 - 11 вересня. - с. 10.

71. Охорона материнства і дитинства" // Голос України. - 2009 - 8 червня. - с І4.

72. Охрімчук Р. Багатолика агресія: Насильство серед дітей та підлітків // Початкова школа. - 2006 - № 6 - с. 4.

73. Панорама охорони здоров'я населення України. К.: Здоров'я - 2006 - 36 с.

74. Перрон Р. Трудный ребёнок: что делать? С - Пб.: Питер. 2009 - 136 с.

75. Петрусенко М. У суспільстві не повинно бути чужих дітей: "Круглий стіл" за участю глави держави "З любов'ю та турботою до дітей" // Урядовий кур'єр. - 2005 - 11 червня. - с. 12.

76. Райгородский Д. Я. Диагностика семьи. - Самара: Изд. дом БАЙРАХ - 2004 - 214 с.

77. Рівень і тенденції поширення тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: монографія / О. М. Балакірєва, Т. В. Бондар, Н. О. Рингач та ін. -- К.: Український ін-т соціальних досліджень ім. О. Яременка, 2009 -- 152 с.

78. Римская Р. Практическая психология в тестах, или как научиться понимать себя и других - М.: АСТ - ПРЕСС, 1997 - 215 с.

79. Рогов. Е. И. Настольная книга практического психолога - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999 - 516 с.

80. Сиомичев А. В. Психологические особенности адаптации студентов в сфере познания и общения в ВУЗе. - Л., 1990 - 158 с.

81. Становище дітей та жінок в Україні: Ситуаційний аналіз. - К., 2009 -63с.

82. Шапарь В. Б. Практическая психология. Психодиагностика отношений между родителями и детьми - Д.: Феникс. 2006 - 205 с.

Додаток А

Анкета для учнів ліцею "Авіант"

Ваше прізвище, ім'я, по батькові.

Які предмети Вам найбільше подобаються?

Яка Ваша мрія.

Які гуртки відвідували у школі?

Чи займаєтесь Ви спортом?

Чим займаєтесь у вільний час (крім того, що їсте і спите)?

Чи є у Вас серед одногрупників знайомі? (однокласники, з одної школи, знайомі чи друзі).

З ким Ви проживаєте?

Чи є у Вас брати та сестри?

Які у Вас є домашні тварини?

О котрій годині Ви зазвичай прокидаєтесь?

Додаток Б

ТЕСТ

"Яка твоя адаптивність?"

Розглянь кожне з наведених нижче тверджень і поміркуй, чи стосуються вони тебе. Залежно від твого рішення, обери один із варіантів відповідей ("так" або "ні") і підрахуй кількість позитивних відповідей. Залежно від цієї кількості ти зможеш визначити рівень своєї адаптивності.

Я втомлююся, коли працюю.

Я не можу зосередитися на чомусь одному.

В мене виникає занепокоєння з будь-якого приводу.

Коли я щось роблю, в мене тремтять руки.

Я часто хвилююсь.

Мені нерідко сняться жахи.

Я пітнію навіть у прохолодну погоду.

Я весь час відчуваю голод.

У мене часто болить шлунок.

Іноді через занепокоєння я страждаю безсонням.

Мене легко роздратувати.

Я більш чутливий, ніж інші.

Я часто чимось занепокоєний.

Шкода, що я не такий щасливий, як інші.

Я легко можу заплакати.

Я нервую, коли мені доводиться чекати.

Іноді я відчуваю себе таким щасливим, що не можу всидіти на місці.

Я пасую перед труднощами.

Іноді я відчуваю свою нікчемність.

Я сором'язлива людина.

Я вважаю, що в усьому для мене є труднощі.

Я завжди в напруженні.

Іноді я відчуваю себе розбитим.

Я уникаю труднощів.

Оціни свої результати.

Якщо відповідей "так":

ѕ не більше 3 -- ти маєш високу адаптивність і порівняно легко зможеш пристосуватись до нових умов навчання;

ѕ від 4 до 10 -- адаптивність середня, переступивши поріг училища ти можеш мати певні труднощі, негативний вплив яких зможеш порівняно легко подолати, якщо налаштуєшся на успіх;

ѕ від 11 до 20 -- адаптивність низька, зміна умов навчання може викликати багато негативних емоцій, відчуття неможливості подолати труднощі, проте при наполегливій роботі над собою й терпінні ти маєш шанси їх подолати, тільки не замикайся в собі і поділися своїми проблемами з друзями (бажано звернутись до психолога);

ѕ понад 20 -- адаптивність дуже низька, у тебе може скластись враження, що неприємності набирають лавиноподібного вигляду, все в цьому світі спрямоване проти тебе; не соромся звернутись за допомогою до кваліфікованого фахівця - психолога або соціального педагога (до речі, у розвинених державах кожна особа, яка поважає себе, вважає за честь мати власного психолога).

Додаток В

ТЕСТ

Оцінка рівня конфліктності особистості.

Інструкція: прочитайте уважно запитання. Під час відповідей на запитання тесту з трьох запропонованих варіантів відповіді виберіть один і запишіть його.

Наприклад: 1 - а; 2 - б; 3 - в і т.ін.

Запитання:

Чи є характерним для вас прагнення домінувати, тобто підкоряти своїй волі інших?

а) ні;б) коли як;в) так.

Чи є у вашому оточені люди, котрі вас побоюються, а можливо і ненавидять?

а) так;б) відповісти важко;в) ні.

3. Хто Ви більшою мірою?

а) байдужий;б) принциповий;в) підприємницький.

4. Як часто Вам доводиться виступати з критичними зауваженнями?

а) часто;б) періодично;в) рідко.

5. Що для Вас було б найхарактернішим, якби ви очолили новий колектив?

а) розробив(ла) би(б) план роботи колективу на рік вперед і переконав(ла)би(б) колектив в її доцільності;

б) вивчив(ла) би(б), хто є хто і встановив(ла) би(б) контакт з лідерами;

в) частіше б радився(лась) з людьми.

6. У випадку невдач, який стан для Вас найхарактерніший?

а) песимізм;б) поганий настрій;в) образа на самого себе.

7. Чи є характерним для Вас прагнення відстоювати і дотримуватись традицій Вашого колективу?

а) так;б) швидше так;в) ні.

8. Чи відносите Ви себе до людей, яким краще сказати гірку правду в очі, ніж промовчати?

а) так;б) швидше так;в) ні.

9. Із трьох особистих якостей, з котрими Ви боретесь, найчастіше намагаєтесь викорінити в собі:

а) роздратованість;б) уміння ображатись;в) нетерпимість до критики інших.

10. Хто Ви з точки зору ваших друзів?

а) байдужі до того, що твориться навколо;б) лідер;в) генератор ідей.

11. Якою людиною вважають Вас друзі?

а) екстравагантним;б) оптимістом;в) наполегливим.

12. З чим Вам найчастіше доводиться боротись?

а) з несправедливістю;б)бюрократизмом;в) егоїзмом.