Соціально-педагогічна робота з безпритульними дітьми в сучасному суспільстві (на прикладі міста Хмельницького)

13. Що є для Вас найхарактернішим:

а) недооцінюю свої здібності;б) оцінюю свої здібності досить об'єктивно;в) переоцінюю свої здібності.

14. Що найчастіше Вас приводить до зіткнення і конфлікту з іншими людьми?

а) зайва ініціатива;б) зайва критичність;в)зайва прямолінійність.

Таблиця оцінювання відповідей рівня конфліктності особистості

Запитання	Оціночні бали відповідей	Рівні розвитку конфліктності	Сумарне число балів
	а)1 б)2 в)3	- дуже низький	14-17
	а)3 б)2 в)1	- низький	18-20
	а)1 б)3 в)2	- нижче середнього	21-23
	а)3 б)2 в)1	-трохи нижче середнього	24-26
	а)3 б)2 в)1	- середній	27-29
	а)2 б)3 в)1	-трохи вище середнього	30-32
	а)3 б)2 в)1	- вище середнього	33-35
	а)3 б)2 в)1	- високий	36-38
	а)2 б)1 в)3	- дуже високий	39-42
	а)3 б)1 в)2
	а)2 б)1 в)3
	а)3 б)2 в)1
	а)2 б)1 в)3
	а)1 б)2 в)3

Додаток Г

Алгоритм роботи практичного психолога і соціального педагога з дітьми вулиці

1. Виявлення дітей та учнів, схильних до правопорушень, вживання алкогольних напоїв, наркотичних та психотропних речовин, схильних до бродяжництва та жебрацтва, проявів жорстокості та насилля, які мають проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів, схильні до аутоагресивної, самоушкоджуючої або суіциїдальної поведінки та мають труднощі в навчанні і вихованні.

2. Визначення причин труднощів дітей та учнів різних категорій "групи ризику", індивідуальна діагностика „важковиховуваних".

3. Корекційно - відновлювальна і розвивальна робота з учнями вищезазначених категорій (індивідуальна / групова).

4. Просвітницька робота з педколективом навчального закладу з питань взаємодії педагогів і працівників психологічної служби у профілактиці злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, попередження дитячої безпритульності і бездоглядності, вживання алкоголю, наркотиків та психотропних речовин, важковиховуваності дітей та учнів.

5. Просвітницька робота з сім'ями важковиховуваних дітей (консультації, відвідування вдома).

6. Взаємодія з адміністрацією навчального закладу у профілактиці негативних явищ у дитячому та учнівському середовищі (рада профілактики, малі педради тощо).

7. Взаємодія з інспекцією у справах неповнолітніх, соціальною службою та іншими організаціями з питань профілактики злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, попередження дитячої безпритульності і бездоглядності тощо.

Додаток Д

Зміст папки

„Методичні матеріали для роботи з дітьми / учнями, з числа дітей вулиці

І. Психодіагностичні методики ( підбір психодіагностичних методик здійснюється відповідно до типу важковиховуваності дітей/учнів).

1.1. Александровська Е. М., Гільяшева І. Н. „Модифікований варіант особистісного опитувальника Кетелла Р. ( форма „Д") 12 - РF, 14 - РF".

1.2. Ануфрієв О., Костроміна С. „ Мотивація навчання". 1.3.Айзенк „Тип темпераменту".

1.3. Басс А., Дарк А. „Дослідження показників і форм агресії".

1.4. Бернс Р., Кауфман С. „Кінетичний малюнок сім'ї".

1.5. Бойко В. В „Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності особистості".

1.6. Варга А. Я., Столін В. В. „Методика діагностики батьківського ставлення".

1.7. Кетелл Р. „Особистісний опитувальник" „16 - РF".

1.8. Коломінський М. С. „Соціометричне дослідження".

1.9. Лічко А. Е. „Патохарактерологічний діагностичний опитувальник".

1.10. Люшер М. „Кольоровий тест" (проективна методика).

1.11. Методика, розроблена Вологодським центром гуманітарних досліджень і консультувань „Розвиток" „Схильність до делінквентної поведінки".

1.12. Морено Дж. „Соціометрія".

1.13. Овчарова Р. В. „Приблизна схема аналізу особливостей та недоліків сімейного виховання учнів".

1.14. Овчарова Р. В. „Типовий сімейний стан".

1.15. Овчарова Р. В. „Експертна діагностика соціально - педагогічної занедбаності дітей".

1.16. Спілберг Ч. „Шкала особистісної тривожності".

1.17. Стреляу Я. „Характеристика типу нервової діяльності"(адаптація Н. Р. Данилової, Ф. Г. Шмелева ).

1.18. Філліпс „Визначення рівня шкільної тривожності".

1.19. Ейдеміллер Е. Г. „Аналіз сімейного виховання" (АСВ): опитувальник АСВ для батьків дітей віком 3 - 10 років, опитувальник АСВ для батьків підлітків віком від 11 до 21 року.

2. Корекційно - відновлювальні, розвивальні, просвітницькі та інформаційні матеріали (програми тренінгів, конспекти занять, виступів тощо) за напрямками:

2.1. Формування та розвиток характерологічних особливостей особистості учнів.

2.2. Тренінги модифікації поведінки.

2.3. Мотивація та саморегуляція.

2.4. Корекційна робота практичного психолога / соціального педагога з аутичною дитиною.

2.5. Корекційна робота з агресивними дітьми / учнями.

2.6. Робота з тривожними дітьми / учнями.

2.7. Корекційна робота з дітьми із синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю.

2.8. Просвітницькі матеріали (для учнів, батьків, педагогів) з питань профілактики важковиховуваності, злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, профілактики вживання дітьми та підлітками алкогольних напоїв, наркотичних та психотропних речовин попередження дитячої безпритульності і бездоглядності, аутоагресивної поведінки, самоушкоджуючої та суїциїдальної поведінки.

Додаток Е

Орієнтовна схема психолого - педагогічної характеристики учня (учениці) з числа дітей вулиці (за Овчаровою Р.В.)

І. Стан здоров'я і розвиток учня.

1.1. Загальна оцінка стану здоров'я учня. (за даними медичної картки)

1.2.Ознаки підвищеної нервозності (відсутні; підвищена втомлюваність, понижена працездатність; подавлений настрій; підвищена збудливість; спалахи гніву; агресивне ставлення до однолітків, учителів; уникнення контактів, спільних справ, схильність до руйнівних дій, садизм, інші вияви).

1.3. Шкідливі звички (палить, вживає спиртні напої, вживає токсико -наркотичні речовини; вказати епізодично чи систематично).

1.4. Перебуває на диспансерному обліку і з приводу чого.

ІІ. Психологічна атмосфера сім'ї (сприятлива, несприятлива, вкрай несприятлива).

2.1. Дані про батьків (освіта, професія, місце роботи).

2.2. Інші члени сім'ї.

2.3. Тип сім'ї (благонадійна, неблагонадійна: педагогічно -некомпетентна / морально неблагонадійна / конфліктна).

2.4. Характеристика взаємин батьків з дитиною (сімейний диктат, гіперопіка, потурання, інше).

2.5. Організація режиму праці та відпочинку (які обов'язки виконує в сім'ї, чи дотримується режиму дня, хто і якою мірою контролює виконання домашніх завдань, як організовано дозвілля дитини).

ІІІ. Особливості навчальної діяльності

3.1. Успішність учня.

3.2. Ставлення до навчання (позитивне, нейтральне, байдуже, негативне).

3.3. Інтелектуальні можливості учня (високі, середні, низькі).

3.4. Мотиви навчання (пізнавальний інтерес до предметів; усвідомлення необхідності навчальної діяльності; прагнення одержати оцінку, схвалення дорослих; уникнення покарань, намагання утвердитися серед однокласників тощо).

ІV. Ставлення до колективу класу.

4.1. Позиція учня в класі (лідер, прийнятий, відторгнений, ізольований).

4.2. Характер стосунків з однокласниками (з ким частіше спілкується, дружить).

4.3. Взаємини з іншими однокласниками (ділові, виважені, рівноправні, дружні, теплі, конфліктні, агресивні, байдужі, відчужені, ні з ким не спілкується).

4.4. Манера, стиль спілкування з оточуючими:

(домінантний стиль: упевнений у собі, прагне нав'язати свою думку, безапеляційно перебиває співрозмовника, але не дозволяє робити цього із собою, майже ніколи не визнає своєї неправоти; недомінантний стиль: сором'язливий, поступливий, легко визнає власні помилки, потребує постійної підтримки в розмові; екстравертований стиль: постійно націлений на спілкування, легко контактує, допитливий, відкритий, уважний до оточуючих; інтровертований стиль: замкнутий, уникає контактів, надає перевагу діяльності, в розмові небагатослівний).

4.5. Ставлення до громадської думки:

(активно-позитивне: намагається виправити недоліки, врахувати зауваження; пассивно - позитивне: з розумінням сприймає критику, погоджується з висловленими зауваженнями, але недоліки не виправляє; байдуже: не реагує на критику, не змінює поведінку; негативне: сперечається, не погоджується із зауваженнями).

V. Ставлення до фізичної праці

(позитивне: працелюбний, надає перевагу фізичній праці, а не розумовій, має "золоті руки"; байдуже: не розглядає фізичну працю як цікавий вид діяльності, не відмовляється від трудових справ, але виконує абияк; негативне: лінивий, до трудових доручень ставиться зневажливо).

5.1. Ставлення до громадського майна (бережливе, господарське, байдуже, демонстративно зневажливе, навмисно псує).

VI. Спрямованість інтересів.

6.1. Проявляє інтерес до діяльності (фізичної, розумової, трудової, технічної, громадської, суспільно - політичної, організаторської, художньої, спортивної).

6.2. В яких гуртках, секціях, клубах працює.

6.3. Культурно - естетичний світогляд (як часто відвідує театри, виставки, музеї; які має читацькі інтереси: книг не читає, читає епізодично, читає систематично, перевагу надає художньо оформленим молодіжним журналам; скільки часу проводить біля телевізора: які передачі дивиться систематично, з ким обговорює зміст телепередач).

VII. Особливості нерегламентованого спілкування (скільки часу проводить у дворі, коли ввечері повертається додому; з ким дружить, який вплив вони мають; місце спілкування поза домом, постійне чи випадкове: кафе, дискотеки, під'їзд; зміст спілкування поза домом: робота з технікою, відвідування відеосалонів, гра на гітарі, прослуховування музичних творів, розмови на різні теми, комп'ютерні ігри, безцільне проведення часу, випивки, паління, азартні ігри).

VIII. Самооцінка особистості.

8.1. Рівень самооцінювання (адекватний: реально оцінює свої позитивні та негативні риси, можливості і досягнення;

завищений: некритичний до себе, перебільшує досягнення;

занижений: занадто самокритичний, недооцінює свої можливості та якості).

8.2. Яких рис характеру хотів би набути?

VIIII. Особливості поведінки.

9.1. Позитивні вчинки (як часто учень їх здійснює, можливі мотиви їх здійснення)

9.2. Негативні вчинки

(їх прояв: епізодично, систематично;

їх характер: грубість, бійки, пропуски уроків, запізнення на уроки, порушення дисципліни в класі, відмова виконувати вимоги, не працює на уроках).

9.3. Правопорушення учня (крадіжки, побиття молодших і слабших, вимагання грошей, жорстоке поводження з тваринами, прояв садистських нахилів, хуліганство).

9.4. Ставлення до своїх вчинків (байдуже, стурбоване, з наміром виправдати, засуджує).

9.5. Як сприймає педагогічний вплив (байдуже, з вираженою протидією, намагається виконувати вимоги).

9.6. Чи перебуває на обліку в правоохоронних органах.

Додаток Ж

Коди складної життєвої ситуації

Відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України від 14 червня 2006 р. № 1983 / 388 / 452 / 221 / 556 / 596 / 106 „Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 липня 2006 р. за № 824 / 12698 та наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 р. № 864 „Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми - інвалідами".

01 - інвалідність батьків або дітей;

02 - вимушена міграція;

03 - наркотична або алкогольна залежність одного з членів сім'ї;

04 - перебування одного з членів сім'ї у місцях позбавлення волі;

05 - важковиховуваність дитини, девіантність;

06 - насильство в сім'ї;

07 - безпритульність;

08 - сирітство;

09 - складні стосунки в сім'ї, психологічний розлад;

10 - відсутність житла або роботи;

11 - бездоглядність;

12 - виникнення ризику для здоров'я та життя (зокрема, проживання на екологічно забруднених територіях, в районі епідемії, антисанітарних умовах тощо);

13 - інше (дописати).

Додаток И

Назва навчального закладу

ІНДИВІДУАЛЬНА КАРТКА

СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ

УЧНЯ (УЧЕНИЦІ) ___________ КЛАСУ

__________________________________________________________

(Прізвище, ім'я та по батькові)

Дата народження_____________________________________________

Домашня адреса______________________________________________

Телефон (дом., моб. )__________________________________________

Розпочато__________________________________________________

Закінчено __________________________________________________

(вказати, з яких причин)

Від кого, коли і з якого приводу надійшов запит на соціальний супровід дитини (№ протоколу, дата педради, рішенням якої учня поставлено на облік)____________________

Прізвище, ім'я та по батькові батьків (опікунів)____________

Місце роботи батьків (опікунів), контактний телефон (якщо не працюють, вказати причину: інвалід / пенсіонер / домогосподарка / безробітний. Якщо обоє з батьків працюють за кордоном, вказати, хто займається доглядом та вихованням дитини на цей момент: бабуся (дідусь) / тітка (дядько) / знайомі тощо)___________

Категорія сім'ї ( повна / неповна; з матір'ю, з батьком, рідні батьки / опікуни; сприяє гармонійному психічному і фізичному розвитку / неблагополучна; дитина - сирота / напівсирота_____________

Кількість дітей у сім'ї (1/2/3/4 і більше)________

Соціально - побутові умови (акти обстеження житлово побутових умов додаються)________

Соціальні пільги, якими користується дитина ________

Код життєвої ситуації (01 - 13)__________________

Охоплення позашкільною освітою: „_______" у ________н. р.

„_______" у ________ н.р., „________" у ____________н. р.

Дані про особливості перебігу психофізіологічного розвитку дитини (проходження вагітності, пологів, дані про захворювання дитини в перший рік життя; особливості історії розвитку дитини (наявність психічних травм, важливих змін у житті дитини, важких захворювань) _____________________________

Стан здоров'я (здорова; стоїть на "Д" обліку; дитина з особливими потребами (вказати ваду розвитку).

__________________________

Взаємини дитини в сім'ї :(з ким із членів сім'ї більше спілкується, до кого більше звертається по допомогу чи пораду; із ким найчастіше виникають конфлікти)_________________

Характер взаємин батьків з дитиною, підлітком: (сімейний диктат (систематичне придушення ініціативи і почуття власної гідності дитини); надмірна опіка (задоволення всіх потреб дитини, огородження від труднощів, турбот, зусиль); потурання (визнання повної автономності дитини; усунення батьків від активної участі у вихованні); співробітництво (стосунки взаємної поваги, спільне переживання радощів, біди, тощо)_____________

Методи заохочення та покарання в сім'ї___________

Що викликає стурбованість батьків у поведінці та навчанні дитини

______________________________

Психологічні показники (витяг з індивідуальної картки психологічного супроводу) _____________

Характер стосунків дитини з однолітками________________

Соціометричний статус учня в колективі:______________

Типові конфлікти та шляхи їх вирішення ______

Педагогічні показники (темп навчання, труднощі в навчанні, навчальні інтереси, які переважають, зауваження щодо поведінки дитини)____________________

Соціальні шкідливості (рання алкоголізація; нікотинова залежність; вживання токсичних і психотропних речовин; потяг до азартних ігор; потяг до асоціальних ігор; ранній сексуальний потяг; негативізм в оцінці явищ дійсності)__________________

Відхилення в соціальній поведінці (грубість; бійки; прогули; недисциплінованість; побиття слабких; вимагання;жорстоке ставлення до тварин; крадіжки; порушення суспільного порядку (облік в інспекції у справах неповнолітніх); невмотивовані вчинки; втечі з дому, інтернату)

__________________________________________

Рівень соціальної адаптації

а)Високий (1.Усвідомлене прийняття і виконання норм колективного життя. 2.Баланс індивідуального і соціального. 3.Гармонія взаємин з дорослими та однолітками. 4.Адекватне ставлення до педагогічних впливів. 5.Самоконтроль поведінки. 6.Активна участь у житті дитячого колективу. 7.Задоволення своїм статусом і взаєминами)_______________

б)Середній (1.Конформізм по відношенню до норм колективного життя. 2.Переважає або індивідуальне, або соціальне. 3.Нестійкі взаємини з оточуючими. 4.Суперечливе ставлення до педагогічних впливів. 5.Зовнішній локус контролю. 6.Періодична участь у житті дитячого колективу. 7.Неповне задоволення своїм статусом і взаєминами)._____________

в)Низький (1.Неприйняття і невиконання норм колективного життя. 2.Дисбаланс індивідуального і соціального. 3.Конфліктні взаємини з оточуючими. 4.Неадекватне ставлення до педагогічних впливів. 5.Некерована поведінка. 6.Пасивна участь у житті дитячого колективу. 7.Незадоволення своїм статусом і взаєминами________________________

Облік проведеної роботи:

Результати і висновки спостережень, протоколи консультацій учнів, батьків, педагогів, протоколи соціально - педагогічного діагностування учня, оформлені за відповідною формою, акти обстеження житлово - побутових умов дитини вкладаються в індивідуальну картку соціально - педагогічного супроводу. Проведена робота фіксується у відповідних фахових журналах.

Додаток К

Заняття по психокорекції з безпритульними дітьми в благодійному фонді "Карітас"

Заняття № 1

Мета: самовизначення членів групи й визначення групою цілей своєї роботи; актуалізація внутрішньої готовності до змін і самозмін; створення в групі атмосфери психологічної безпеки, яка б сприяла самопізнанню і самовиявленню; розширення уявлень клієнтів про себе.

Ведучий розповідає дітям вулиці про мету занять, їх особливості. Пояснює, що участь у групі може допомогти кожному розібратися в питаннях, які непокоять його, зрозуміти себе, знайти способи особистісного розвитку, знизити внутрішні суперечності й напруження; визначити свої сильні і слабкі сторони, цілеспрямовано розвивати перші і компенсувати другі; допоможе конструктивно розв'язувати конфлікти в спілкуванні, навчить керувати своїми емоціями й поведінкою, будувати самого себе, впливати на власне життя.

Ведучий пропонує правила роботи групи. Ці правила однаково стосуються і ведучого, і учасників (вони роздруковані для кожного, діти підклеюють їх до психологічного щоденника):

1. Добровільність участі при чіткому визначенні своєї позиції:

не хочеш говорити або виконувати яке-небудь завдання - не роби цього, але сповісти про це за допомогою умовного знака (вигадується "заборонний" знак, що вказує -- "не хочу говорити", "не хочу брати участь").

Щирість у спілкуванні. Якщо хто-небудь з вас не готовий бути щирим в обговоренні якогось питання, краще промовчати, ніж говорити не те, що ти думаєш, або говорити неправду.

Анонімність ситуацій, випадків із життя, про які розповідають. Це означає, що і ведучий не буде висловлюватися про внутрішній світ учасників групи без їхнього спеціального прохання і згоди. На деякі запитання ведучий відповідатиме тільки наодинці. Таємниця інформації гарантується.

Право на думку. Немає правильних чи не правильних відповідей. Правильна відповідь - та, яка насправді виражає твою думку.

Не критикувати і не оцінювати іншого учасника, якщо він сам тебе про це не просить. Кожний має право на свою особисту думку.

Слід бути уважним до того, що говорять, роблять і почувають інші і ти сам.

Не виносити обговорювані проблемі, переживання та дії учасників за межі групи. Не обговорювати чиїсь проблеми з людьми, що не беруть участі в тренінгу.

Після того як ведучий викладе правила й відповість на запитання дітей, проводиться ритуал прийняття правил (ведучий і клієнти "урочисто обіцяють" дотримуватися цих правил).

Примітка: Добре було б відразу домовитися про ритуал початку й кінця заняття. Умовні спільні дії рекомендують проводити для підвищення згуртованості групи. Це можуть бути, наприклад, групова пісня, яку співають усі члени групи до і після заняття, або ритуальні вітання і прощання. Найкраще, щоб кінцівка була тиха й об'єднуюча, наприклад, стати в коло, усім обійнятися за плечі й мовчки погойдуватися. Обрана форма закінчення заняття повинна залишатися незмінною.

На заняттях в благодійному фонді "Карітас" діти обрали під час прощання взятися по колу всім за руки і хвилинку помовчати, щоб кожен відчув тепло долоні кожного і в голос разом промовляли: "Ти не один, я поряд з тобою"

Вправа 1. "Станьте в коло".

Призначення: формування в членів групи настановлення на взаєморозуміння, уміння діяти узгоджено.

Учасники групи з заплющеними очима хаотично рухаються, дзижчать як бджоли, що збирають мед. За сигналом ведучого учасники зупиняються й замовкають, а потім, не розплющуючи очей і ні до кого не торкаючись, пробують вишикуватися в коло (діяти треба в повній тиші, намагаючись відчути людей, що знаходяться поруч). Коли всі учасники гри займуть свої місця, ведучий подає сигнал, і підлітки розплющують очі, оцінюючи фігуру, яка в них вийшла.

Обговорення результату гри приводить до висновку: повного узгодження поки не вийшло; ніхто особисто в цьому не винуватий.

Почуття спільності, згуртованості в групі ще не з'явилося, але ми його можемо виплекати.

Вправа 2. "Коло знайомств".

Призначення: надати кожному учасникові можливість представити себе групі, виразити свою індивідуальність у максимально захищеній, жартівливій формі за допомогою пантоміми.

Учасники стають у коло. Ведучий одночасно розповідає і показує правила гри, яка складається з п'яти кроків:

1) один з учасників робить крок до центра кола;

2) називає своє ім'я або псевдонім, яким він хотів би називатися в цій групі;

3) демонструє якісь рухи і жести, що виражають його уявлення про себе;

4) назвавши і показавши "себе", гравець повертається на своє місце в колі;

5) усі інші гравці якомога точніше повторюють назване ім'я, намагаючись імітувати інтонацію і показати дію. Після цього всю процедуру повторює наступний гравець. Ведучий повинен дати настановлення на розшифровку невербального повідомлення.

Обговорення і розшифровку переданих і отриманих повідомлень краще провести неформально, дозволивши дітям "проінтерв'ювати" будь-якого члена групи, чию думку їм хочеться почути. Можна запропонувати таку схему інтерв'ю: "Я запам'ятав твій рух (коротка пантоміма). Мені здається, що він виражає те-то... Чи правильно я тебе зрозумів?". Або: "Ти запам'ятав мій рух (коротка пантоміма)? Мені цікаво знати, як ти його зрозуміла... Спасибі, це цікаво, але я хотів сказати ще от що...".

Щоденник або психологічний зошит. Ведучий розповідає про призначення щоденника. Кожна людина так чи інакше за собою спостерігає, але далеко не кожна усвідомлює це, і тому забуває про свої спостереження. Якщо ми будемо записувати свої спостереження, то дістанемо багато цікавого матеріалу для міркувань про себе самого. Для того щоб навчитися аналізувати свої думки, почуття, вчинки, емоційні стани, ми будемо виконувати в щоденнику різні завдання на самопізнання. Ведучий підкреслює, що не можна без дозволу читати чужий щоденник, вказує на суверенність внутрішнього світу іншої людини, на те, що ніхто не має права вторгатися в цей внутрішній світ.

В випадку клієнтів фонду "Карітас" це нагода нагадати дітям про те, що потрібно вчитися писати. Діти вулиці не всі письменні по можливості на стаціонарі педагоги з ними займаються. Хто не вміє писати робить в щоденику умовні позначки, але спостереження показали, що ведення щоденника на заняттях є потужним стимулом для навчання грамоти.

Вправа 3. "Хто Я?".

Дітям пропонується протягом 5 - 7 хвилин письмово відповідати на запитання "Хто Я?".

Обговорення. Відповіді учасників аналізуються, визначається тематика висловлювань, проводиться диференціація суджень про себе. Дана процедура повторюється наприкінці тренінгу. Результати порівнюються.

Вправа 4. "Проективний малюнок".

Намалюйте себе кольоровими олівцями тричі. Автопортрети мають назву:

1) "Я - яким я себе уявляю";

2) "Я - яким мене бачать інші";

3) "Я - яким би я хотів бути".

Обговорення. Автор малюнка розповідає про себе (через малюнок) у довільній формі. Ведучий пропонує клієнтам звернутися до друзів і батьків із проханням оцінити портрети. Який із них їм сподобався більше? Чому? Який вони б назвали "Я - реальний", "Я - очима інших" і "Я -ідеальний"? Чи збігаються їхні оцінки з вашими? Яку нову інформацію про себе ви дістали?

Домашнє заннятя

Вправа 5. "Мій Всесвіт".

Роздається кожному учаснику на окремому аркуші. У центрі альбомного аркуша намалюй коло - сонце. У його центрі напиши велику букву Я. Потім від Я - центра твого Всесвіту -- накресли лінії-промені до інших зірок і планет:

Моє улюблене заняття... 11. Моя улюблена рослина...

Мій улюблений колір... 12. Мій улюблений вид спорту...

Моя улюблена тварина... 13. Мій улюблений виконавець...

Мій найкращий друг... 14. Місце, де я люблю бувати...

Мої улюблені книги... 15. Я маю здібності до...

Моя улюблена гра... 16. Найкраще я вмію...

Мій улюблений запах... 17. Мій улюблений герой...

Мій улюблений одяг... 18. Людина, якою я захоплююся...

Моя улюблена музика... 19. Мій улюблений урок...

10. Моя улюблена пора року... 20. Я впевнений у собі, тому що...

Заняття № 2

Мета: розвиток навичок рефлексії, уваги до своїх почуттів; усвідомлення своєї індивідуальності, неповторності; навчання прийомів регулювання емоційних станів; зниження внутрішнього напруження; підвищення групової згуртованості, створення комфортної і довірчої атмосфери в групі.

Вправа 6. "Вишикуватися за зростом".

Призначення: формування настановлення на взаєморозуміння, уміння діяти узгоджено.

Учасники стають тісним колом. Потрібно із заплющеними очима і без жодного слова вишикуватися в шеренгу за зростом. Гру проводять кілька разів, фіксуючи секундоміром час і обговорюючи результати.

Обговорення. Якими способами можна домовитися, досягти кращого результату. Завдання ведучого підвести клієнтів до висновку про те, що домовитися заважають негативні емоції: роздратування, злість, звинувачення інших.

Вправа 7. "Викидання негативних почуттів".

Потрібно вчитися керувати своїми почуттями. Ведучий пропонує дітям викинути за коло всі негативні почуття, що накопичилися між ними. Далі вводиться символічний жест "викидання" поганих почуттів: усі "зважили" на долонях запас роздратування, що накопичився, і з голосним подихом полегшення "закинули" його далеко за спину (такий ритуал допомагає розрядити атмосферу та може вживатися досить часто).

Вправа 8. "Усі - дехто - тільки Я".

Призначення: знайомство з поняттями - "загальне", "особливе", "одиничне", розширення уявлення про себе, власну індивідуальність.

Діти сідають широким колом. У колі має бути стільки стільців, скільки учасників. Ведучий стоїть у центрі й пояснює умови гри: "Я зараз скажу щось про деяких людей. Усі, кого моє висловлення стосується, підхоплюються зі своїх стільців і намагаються зайняти один зі стільців, що звільнився". Ведучий ставить три питання. У відповідь на перше повинні встати всі, у відповідь на друге -дехто, у відповідь на третє - тільки одна людина. Наприклад: усі, хто сьогодні прийшов до фонду; усі, хто сьогодні прокинувся в гарному настрої; усі в кого... (вибирається прикмета одного з учасників). Цю гру корисно періодично повторювати, даючи завдання дітям самостійно готувати питання (спочатку діти згадують лише зовнішні властивості, що належать до Я - фізичного, але поступово в ігровій Я -характеристиці з'являються більш глибинні якості).

Вправа 9. "Учимося розслаблюватися".

Психолог розповідає про те, що у випадках, коли відчуваєш напруження, скутість, тривогу, можна допомогти собі, розслабляючись за допомогою простих прийомів, що допомагають не тільки відчути себе більш комфортно й спокійно, але й створити умови для більш зваженої, обміркованої поведінки. Найбільш простим і ефективним способом розслаблення є глибоке, ритмічне дихання.

Сядьте зручніше, спина спирається на спинку стільця, розслабтеся. Руки спокійно лежать на колінах. Можна заплющити очі. Увагу спрямуйте на дихання. Супроводжуйте дихання фразами: "Я відчуваю свій вдих... свій видих... відчуваю свій вдих... і т.д". Дітям можна запропонувати уявити хвилю, яка набігає і відкочується на пустельний берег, повітряну кульку в грудях або рахувати подумки до десяти на вдих і видих: "Раз (при вдиху), два (при видиху) і т. д. до десяти.

*А тепер спробуйте дихати по-іншому: вдих - довший видих. Наберіть повні груди повітря й обережно випустіть його. Уявіть себе повітряною кулькою, що піднімається й опускається в ритмі дихання. На вдиху кулька стає легкою і злітає вгору. На видиху - важкою і опускається вниз. З кожним вдихом потрібно прагнути піднятися все вище, а на видиху зупинятися на досягнутому рівні. При цьому потрібно ніби не помічати видиху, роблячи його повільно й обережно. Таке дихання називають "ранковим". Воно піднімає настрій, бадьорить.

Примітка: 1) навчання дихальних вправ відбувається під керівництвом психолога, а потім дітям рекомендують виконувати їх кілька разів на день; 2) під час вправ на релаксацію або тонізацію, які в ході тренінгу проводяться регулярно, бажано давати музичний супровід.

Обговорення. Розкажіть, що ви відчували, виконуючи цю вправу. Психолог починає першим. Він показує, як можна говорити про свої почуття, намагаючись описати те, що відчував, докладніше.

Обговорення домашнього завдання. Бажаючі показують свої малюнки. Висновок: "Який багатий світ у кожного!".

Вправа 10. "Інтерв'ю".

У кожного члена групи по черзі всі бажаючі беруть інтерв'ю. Ставлять запитання такого характеру: "Які вірші ти любиш?", "Чим ти захоплюєшся?", "Як ти проводиш вільний час?", "Яку музику ти любиш слухати?", "На кого ти хотів би бути схожий?", "Чого ти боїшся найбільше?", "Що для тебе найцінніше в людях?" тощо. Можна проводити ускладнений варіант інтерв'ювання. Учасники гри задають запитання "у ролях": від імені батьків того, кого опитують, інопланетян, літературного героя і т. д.

Проводиться коротке обговорення. Висновок - ми різні, але в нас багато й спільного. Чим ми схожі і чим відрізняємося один від одного?

Домашнє завдання

Вправа 11. "Футболка з написом".

Ведучий говорить про те, що будь-яка людина "подає" себе іншою. Говорить про футболки з різними написами, наводить приклади таких написів. Дітям пропонується придумати і записати на обкладинці щоденника занять напис для своєї "футболки". Обумовлюється, що цей напис з часом може змінитися. Важливо, щоб він що-небудь говорив про автора зараз -- про його захоплення, ставлення до інших, про те, чого він хоче від інших тощо.

Заняття № 3

Мета: розвиток навичок рефлексії досвіду, що напрацьовується; формування чутливості до невербальних засобів спілкування; навчання прийомів саморегуляції емоційних станів; підвищення групової згуртованості, почуття психологічної безпеки.

Обговорення домашнього завдання "Футболка з написом".

Кожний зачитує свій напис. Ведучий у всіх випадках надає емоційну підтримку. Коротке обговорення: про що в основному говорять написи на "футболках"? що ми хочемо повідомити про себе іншим людям? На закінчення ведучий показує напис на своїй "футболці" (бажано виконаний у жартівливій формі).

Вправа 12. "Зіпсований телефон жестів".

Учасники стають один за одним так, щоб не бачити, що відбувається позаду в колоні. Останній у цій колоні повертає до себе того, хто стоїть попереду, і показує йому якийсь жест. Той, хто прийняв повідомлення, повертає до себе наступного і передає йому повідомлення, як він його зрозумів. Коли повідомлення доходить до першого учасника, воно найчастіше виявляється перекрученим до невпізнаванності.

Обговорення приводить до висновку: ми погано розуміємо навколишніх, ми слухаємо один одного неуважно, коли слухаємо, то привносимо своє.

Ставиться завдання: бути спостережливим, учитися розуміти себе й інших.

Вправа 13. "Перевтілення".

Призначення: навчання релаксації й мобілізації. Учасники сідають у коло. Ведучий стає "чарівником". Він називає й описує предмети, що являють собою упредметнене розслаблення: перестигла, така, що ледь не зривається з гілки, груша; розплавлена лава, що повзе схилом вулкана; олія, яка тане, і т. д. Усі "перетворюються" на те, що уявив "чарівник". Очі в усіх заплющені. Може звучати тиха музика. "Перетворені" від імені "речі" по черзі розповідають про те, що з ними відбувається в даний момент, і що вони при цьому відчувають. Спокій, розслабленість, знемога охоплюють усіх, дихання м'яке, тихе. Настає особлива тиша... (ніякої критики, ніякого сміху). Той, хто закінчив розповідь, дотиком передає слово іншому... Але ось у кімнаті "подув" свіжий вітерець, і всі учасники відчули його прохолоду, сонливість минула, з'явилася бадьорість. Для того щоб вийти із розслабленого стану, ведучий пропонує кожному учаснику уявити який-небудь "тонізуючий" образ, наприклад: пантера, що готується до стрибка; орел, що злітає; стрілець із луку і т. д. Чим глибше ви "ввійшли в образ", тим кращий ефект від подібних вправ. Діти "перевтілюються", а потім діляться враженнями про те, що вони відчували.

Вправа 14. "Який Я".

Ведучий пропонує учасникам виписати в стовпчик із заданого списку прикметників слова, що максимально точно характеризують кожного з них, проранжувати їх і відповісти на запитання: які якості вам у собі подобаються, які ні (можна відзначити кольоровим олівцем); скільки тих та інших; що хотіли б набути, від чого позбутися. Проводиться обговорення з використанням запропонованих вище запитань.

Список прикметників до вправи "Який Я".

Акуратний, активний, ввічливий, ощадливий, життєрадісний, вдумливий, уважний, запальний, добрий, щирий, допитливий, надійний, наполегливий, товариський, слабовільний, організований, чуйний, терплячий, господарський, спортивний, сміливий, самостійний, скромний, кмітливий, старанний, стриманий, працьовитий, умілий, упевнений, сумлінний, ініціативний, цікавий, компетентний, обережний, рішучий, боязкий, привітний, розважливий, уразливий, лагідний, захоплений, чесний, справедливий, чуйний, цілеспрямований, ерудований, спритний, життєрадісний, упертий, відповідальний, грубий, гордий, мрійливий, уміє володіти собою.

Вправа 15. "Чарівний базар".

Психолог пояснює умови гри: "Ми всі, імовірно, маємо такі якості, які нам допомагають або, навпаки, заважають жити. Пропоную зіграти в гру "Чарівний базар". Особливість цього базару полягає в тому, що на ньому обмінюються особистісними якостями людей. Візьміть по аркушу паперу і вгорі аркуша великими буквами напишіть "Куплю", нижче розбірливо, щоб могли прочитати торговці, великими буквами напишіть якості, які ви хотіли б придбати. Приколіть цей аркуш шпилькою на груди. Тепер візьміть маленькі листочки і на кожному напишіть по одній якості, яку ви хотіли б обміняти або продати на базарі. І ось ви на "чарівному базарі". Походіть, придивіться до товару, дізнайтесь, кому які якості потрібні, хто чим торгує. Поводьтеся вільно, поторгуйтеся. Ви можете обміняти свій товар на одну чи кілька якостей, робити подвійний чи потрійний обмін. Тільки пам'ятайте, не можна просто віддавати якості, нічого не діставши взамін. Обов'язково необхідно обмінятися якостями. Якщо вас щось не влаштовує, шукайте варіанти". У ході гри психолог допомагає гравцям, стимулює їх.

Обговорення: учасники групи діляться своїми враженнями. Легко чи важко було знайти якості, які хотілося б придбати? А від яких хотілося позбутися? Що вдалося, що не вдалося реалізувати на "чарівному базарі" й чому? Що відчували, про що думали, коли були в ролі продавця або покупця? Яка роль більше сподобалася?

Домашнє завдання

Вправа 16. "Словесний психологічний портрет".

Зі списку прикметників (див. вправа "Який Я") випишіть слова, що характеризують ваш ідеал. Проранжируйте їх. Попросіть людей, яким ви довіряєте, скласти з декількох прикметників ваш портрет. Порівняйте свої психологічні портрети: Я - реальне, Я - ідеальне, Я - очима інших.

Заняття № 4

Мета: активізація самосвідомості; перетворення особистісного досвіду, що переробляється в групі, в усвідомлений матеріал для внутрішньої роботи; підвищення рівня позитивного самосприйняття; зниження внутрішньоособистісних суперечностей; навчання способів внутрішнього самоконтролю.

Обговорення домашнього завдання: чи збіглися ваші психологічні автопортрети з портретами, складеними іншими? Які якості для вас найбільш бажані? Якими вас бачать інші? Що ви відчули, коли подивилися на себе очима інших?

Вправа 17. "Старий покинутий магазин".

Учасникам пропонують дати розгорнутий образ, метафору, що відбиває їхню "сутність", те, як вони себе розуміють і почувають.

Заплющте очі й розслабтеся. Уявіть собі, що ви йдете міською вулицею ввечері. Що ви бачите, чуєте, почуваєте? Ви помітили маленьку бічну вуличку, де знаходиться старий забутий магазин. Його вікна брудні, але, якщо зазирнути в них, ви можете помітити якийсь предмет. Уважно його розгляньте. Відійдіть від покинутого магазину й поверніться в місто. Опишіть предмет, який ви побачили в магазині. Потім уявіть себе цим предметом, описуючи його від першої особи. Як ви почуваєте себе? Чому вас залишили в магазині? Хто й коли забере вас звідси? Через кілька хвилин "станьте собою". Поділіться своїми враженнями: ким ви себе уявили, що ви відчували.

Існує багато варіантів цієї вправи. Наприклад, учасники можуть уявити себе хатнім начинням і створити "затишне приміщення", або книгами в книжковій шафі, або квітами й описати свій колір, форму, ґрунт, на якому виростають, те, як вони відчувають сонце, дощ, вітер і тощо. Ідентифікуючи себе з предметами, ми проектуємо на них якісь свої особистісні аспекти. Це допомагає краще зрозуміти себе.

Вправа 18. "Я не такий, як усі, і всі ми різні".

Клієнтам пропонується за допомогою кольорових олівців намалювати або описати, що таке "радість". Підкреслюється, що малюнок може бути конкретним, абстрактним, яким завгодно. Після виконання завдання (яке не підписується) усі малюнки й описи складають у "чарівну шухляду". Усе перемішують, виймають, і клієнти розглядають малюнки, передаючи аркуші один одному. Ведучий просить звернути увагу на розбіжності в розумінні й уявленні поняття "радість". Проводиться невелике обговорення й робиться висновок про те, як по-різному люди розуміють ті самі речі. Далі кожному пропонується знайти свій аркуш.

Обговорюється, легко чи важко це було зробити, аналізується чому. Робиться висновок про те, що кожна людина - особлива, неповторна. Тому, кожна людина незамінна, і це важлива підстава для того, щоб вона відчувала свою цінність і поважала інших людей.

Вправа 19. "Частини мого Я".

Ведучий пропонує клієнтам згадати, якими вони бувають у різних випадках, залежно від обставин (часом так несхожі на себе, ніби це різні люди). Трапляється, частини Я ведуть навіть діалог між собою. Спробуйте намалювати ці різні частини свого Я. Це можна зробити символічно або так, як вийде. Після виконання завдання учасники, у тому числі і ведучий, по черзі показують свої малюнки групі, розповідають, що на них зображено.

Обговорення. Чи важко було виконати завдання? Скільки частин може бути в "Я", чи миряться вони, чи сваряться? Чи є домінуюча частина? Яка частина вашого "Я" домінує в школі, вдома, у спілкуванні з друзями? А яка з частин більше подобається? Від якої хотілося б позбутися?

Інформування. Американський психолог Е.Берн вважає, що в кожній людині співіснують три стани "Я": "Батько", "Дитина" і "Дорослий" (психолог розкриває зміст трьох станів "Я", наводить приклади). Спілкуючись з іншими людьми, людина знаходиться в одному з цих станів, ніби грає певну роль.

Домашнє завдання 1.

Вправа 20. "Рефлексія особистісного досвіду".

Поспостерігайте за своїм спілкуванням з однолітками і старшими від вас віком. У якій ролі - "Дорослого", "Батька" чи "Дитини" ви найчастіше спілкуєтеся? Які ролі приводять до конфліктів, чому?

Вправа 21. "Перевтілення".

Уміння грати різні ролі допомагає справитися зі складними життєвими ситуаціями. Учасникам групи пропонують "перевтілитися" у квітку й подивитися на світ "її очима" (відсторонення, відволікання); на чайку що кружляє над морем (розслаблення, відчуття польоту, висоти); на літак, який злітає (набір енергії); на сонячний зайчик (легкість, невагомість, піднесений настрій) та інше.

Обговорення. Після виконання вправи підлітки обмінюються враженнями: що вони відчули, як змінився світ навколо тощо. Робиться висновок про те, що граючи різні ролі, можна змінити свій внутрішній стан, а отже, керувати своїм настроєм, почуттями, поведінкою.

Домашнє завдання 2

Вправа 22. "Мій портрет у променях сонця".

Ведучий просить відповісти на запитання "Чому я заслуговую на повагу?" таким чином: "Намалюй сонце, у центрі сонячного кола напиши своє ім'я або намалюй свій портрет. Потім уздовж променів напиши всі свої достоїнства, усе гарне, що ти про себе знаєш. Постарайся, щоб було якнайбільше променів".

Заняття № 5

Мета: формування уміння аналізувати себе та інших у ситуаціях спілкування, розпізнавати емоції, виражені невербально; розвиток уваги до своїх почуттів і почуттів іншого; підвищення рівня прийняття себе, самооцінки; забезпечення учасників засобами для безоцінних зворотних зв'язків, організація процесу обміну зворотними зв'язками між учасниками.

Групова дискусія.

Ведучий просить згадати малюнки й описи "радості". Ставиться проблема: чи можна було говорити про те, що в когось радість зображена більш правильно, а в когось менш? Розглядаються питання: чим ми схожі й у чому різні, що дає нам можливість і що заважає розуміти один одного? Що означає поважати почуття іншої людини?

Обговорення домашнього завдання № 2. Бажаючі зачитують список своїх достоїнств, показують намальоване ними "сонце". Якщо в групі вже панує досить відверта й разом з тим безпечна атмосфера, ведучий може запропонувати тому, хто читає свій самоопис, звернутися до інших учасників за "зворотним зв'язком" . Дітей знайомлять із "Положенням про зворотний зв'язок" (подано на плакаті й вивішується щоразу, коли мова йде про зворотні зв'язки).

"Положення про зворотний зв'язок".

Зворотний зв'язок - це повідомлення, адресоване іншій людині, про те, що я про неї думаю, як я сприймаю наші з нею відносини, які почуття в мене викликають її слова, дії, вчинки.

Пам'ятай:

Давай зворотний зв'язок тільки тоді, коли тебе про це попросять.

Говорячи про свої думки й почуття, скажи про те, які конкретно слова, вчинки їх викликали. Не говори про людину в цілому.

Говори так, щоб не скривдити іншої людини й не образити її.

Не давай оцінок.

Не давай порад. Вислови "Я б на твоєму місці...", "Ти повинен..." - під забороною.

Увага!

Зворотний зв'язок - не привід звести рахунки з тим, хто тобі давно не подобається. Якщо ти відчуваєш, що не можеш бути об'єктивним, краще промовч. Зворотний зв'язок говорить про тебе стільки ж, скільки ти говориш про іншого. Говори про те, що тобі приємно, і про те, що тобі неприємно.

Примітка: Якщо необхідна атмосфера в групі не склалася, "зворотний зв'язок" може бути введений пізніше або навіть не вводитися зовсім. Критерієм тут може служити уявлення ведучого про те, чи зможе він працювати з негативним зворотним зв'язком, зняти його наслідки.

Після того як бажаючі прочитали свої самоописи й одержали зворотний зв'язок (ведучий стежить, щоб виконувалися вимоги до нього і зупиняє тих, хто їх не виконує), обговорюються такі питання: Важко чи легко було виконувати завдання? Що ви відчували, коли думали про свої достоїнства й недоліки? Як ви до себе ставитеся? Може, ви себе недооцінюєте або переоцінюєте? Як про це довідатися?

Обговорення домашнього завдання № 1. Далі ведучий пропонує клієнтам поговорити про їхні спостереження за спілкуванням оточуючих. Аналіз і узагальнення висловлювань клієнтів про рольові позиції в спілкуванні приводить до висновку: спілкуванню заважає роль "Батька" (не враховуємо точку зору іншої людини) і "Дитини" (не стримуємо своїх емоцій, дратуємося, "поводимося як маленькі", а негативні емоції можуть руйнувати спілкування).

Вправа 23. "Наші почуття і емоції".

Психолог пропонує записати під диктовку на окремому аркуші "імена" деяких почуттів і емоцій: радість, сум, гнів, страх, спокій, нудьга, роздратування. Далі дітям пропонують протягом двох хвилин продовжити самостійно список емоцій ("Напишіть стільки, скільки встигнете"). Після цього перегляньте ваш список і підкресліть лінією ті емоції, які ви відчували часто. Хвилястою лінією - ті, які б ви хотіли відчувати часто. Хрестиком позначте ті почуття, які ви не хотіли б відчувати.

Обговорення завдання. Які почуття ви відчуваєте частіше - приємні чи неприємні? Які почуття й емоції ви хотіли б відчувати частіше, які - зовсім не хотіли б? Чи хотіли б ви, щоб у вас узагалі не було ніяких емоцій? Чи були випадки у вашому житті, коли емоції вам заважали (приклади з життя)? Чи були випадки у вашому житті, коли вам заважали емоції інших людей? Чи траплялося, що інші люди не розуміли ваших почуттів? Чи було так, що ви не розуміли почутів інших людей? До чого це приводило?

Групова дискусія щодо питання: "Чи згодні ви, що деякі почуття треба приховати, придушувати, ні в якому разі не виражати?".

Висновок: ми не завжди розуміємо свої почуття й почуття інших людей, потрібно вчитися впізнаватися їх; до почуттів треба бути уважними, вони не виникають просто так, а повідомляють нам про щось; почуття не треба придушувати, а треба розібратися, проаналізувати і правильно виразити їх соціально прийнятним способом.

Ведучий просить згадати, які способи керування своїм емоційним станом уже відомі підліткам? Якими вони користуються?

Вправа 24. "Поплавок".

Психолог пропонує учасникам уявити, що вони маленькі поплавці у величезному океані... У вас немає мети, компаса, карти, керма, весел... Ви рухаєтеся туди, куди несуть вас хвилі й вітер... Велика хвиля може накрити вас на якийсь час, але ви знову зринаєте на поверхню... Спробуйте відчути ці поштовхи й виринання... Відчуйте рух хвилі... тепло сонця... краплі дощу... подушку води під вами, що підтримує вас... Які ще відчуття виникають у вас, коли ви уявляєте себе маленьким поплавцем у великому океані?

Вправа 25. "Почуття без слів".

Учасники групи діляться на пари за взаємним бажанням. Пари по черзі виходять у центр кола. Один з учасників загадує якесь почуття (таке, щоб його можна було назвати одним словом чи словосполученням) і намагається зобразити його без допомоги слів, тільки жестами й мімікою. Його партнер має відгадати, що зображено. Потім клієнти міняються ролями, і "відгадник", загадавши почуття, намагається його зобразити. Інші учасники групи теж можуть брати участь у відгадуванні, але тільки після того, як у "відгадника" закінчаться всі пропозиції.

Домашнє завдання.

Вправа 26. "Фіксація почуттів".

Протягом тижня, відчуваючи яке-небудь почуття, особливо сильне й неприємне, обов'язково усвідомте, яке саме почуття ви відчуваєте. Назвіть їх і зафіксуйте в щоденнику: "Я відчуваю...".

Вправа 27. "Рефлексія емоційного стану". Проаналізуйте, коли у вас виникають ті чи інші емоційні стани. Закінчіть речення (роздається кожному): Мені добре, коли... Мені смутно, коли... Я почуваю себе нерозумно, "коли... Я серджуся, коли... Я відчуваю себе непевно, коли... Я боюся, коли... Мені легко й радісно, коли... Я пишаюся собою, коли...". Намалюйте вираз свого обличчя, коли ви відчуваєте ці почуття.

Заняття № 6

Мета: усвідомлення й вербалізація свого психологічного стану; розвиток уваги до своїх почуттів і почуттів іншого; формування вміння виразити свій стан невербальними засобами; пошук найбільш прийнятного способу розрядки внутрішнього напруження, відреагування негативних емоцій.

Обговорення домашнього завдання. Легко чи важко було називати свої переживання, емоції? Що ви при цьому почували? Що викликало частіше позитивні чи негативні переживання? Упізнавання емоцій за малюнками.

Вправа 28. "Загальний настрій".

У групі оголошується конкурс на найкраще пластичне вираження емоції (почати слід із трьох, далі набір емоцій може розширитися), наприклад: радість, страх, гнів. Кожен учасник згадує якусь подію зі свого життя, яка викликала в нього дане почуття і намагається зобразити свій стан за допомогою поз і міміки. Бажано, щоб усі виконували завдання з заплющеними очима, щоб не наслідувати один одного. Коли ведучий бачить, що багато хто вже знайшли свою позу, він просить придумати і видати який-небудь звук, що виражає емоційний стан, наприклад, радість. Тепер можна розплющити очі. Ведучий указує на найбільш виразні прийоми, знайдені різними учасниками, поєднуючи їх у групи й позначаючи певним знаком. Домовившись про спільні знаки радості, страху, гніву й повторивши їх кілька разів у різній послідовності, щоб запам'ятати, група поділяється на трійки. У кожній трійці вибираються два гравці й суддя. Гравці стають один до одного спинами і на рахунок судді: "раз, два, три" - різко повертаються один до одного й зображують один із трьох станів. Якщо їхні стани збіглися, то це означає, що вони "зрозуміли один одного". їхнє завдання: набрати якнайбільше збігів за встановлену заздалегідь кількість раундів. Якщо стани (пози і звуки) не збігаються, то один із гравців стає суддею і нова пара пробує досягти взаєморозуміння.

Вправа 29. "Символічний жест".

Жести попередньої гри можна переносити в життя. Якщо дитина відчуває невпевненість, спілкуючись з іншими, то група зображує знак підтримки (наприклад, стиснутий кулак), це допоможе боязкомуневпевненому перебороти напругу. Перебільшений знак гніву може розсмішити тих, що сваряться, і розрядити обстановку тощо.

Вправа 30. "Моя агресивна енергія".

Ведучий просить дітей згадати, які почуття вони відчувають найчастіше, а які зовсім не хотіли б відчувати. Пропонує поговорити про гнів, агресивність, про почуття, які можуть зашкодити іншим людям або з якими найважче справитися.

Інформування. Кожній людині від природи дана агресивна енергія, однак люди використовують її по-різному. Одні -- щоб творити, і тоді агресивну енергію можна назвати конструктивною. Інші -- щоб знищувати чи руйнувати, і тоді їхня агресія - деструктивна. Конструктивна агресія -- це активність, прагнення досягнень, захист інших людей і власної гідності. Деструктивна агресія -- це насильство, жорстокість, ненависть, недоброзичливість, злість, причепливість, сварливість, гнів, роздратування, упертість, самозвинувачення. Тому, щоб розуміти, що з нами відбувається, дуже важливо розпізнавати свої агресивні імпульси, керувати ними й направляти в бажане русло, не заподіюючи шкоди іншим.

Ведучий просить учасників проаналізувати власну поведінку та спробувати відповісти на запитання: "У якій формі (деструктивній чи конструктивній) найчастіше виявляється ваша агресивна енергія? Як ви справляєтеся зі своєю агресивною енергією (зі своїми негативними почуттями): даєте їй вихід чи, навпаки, намагаєтеся стримуватися? Як ви ставитеся до власної агресивної енергії: боїтеся її чи одержуєте від неї задоволення? Які ваші звичні способи розрядки цієї енергії?".

У процесі виконання вправи необхідно надати можливість висловитися кожному учаснику групи, не обмежуючи його в часі і не звужуючи тематику його розповіді.

Вправа 31. "Відреагування негативних емоцій".

Ведучий говорить, що в процесі виконання цієї вправи підлітки познайомляться з різними "нешкідливими" способами розрядки власного гніву й агресивності.