Особливості соціальної підтримки сім’ї, жінок, дітей та молоді в сучасній Україні

Концептуальні засади соціальної роботи з сім’ями, жінками, дітьми, молоддю в Україні. Нормативно-правові засади реалізації соціальної молодіжної політики центрами соціальних служб. Державна програма сприяння працевлаштуванню і вторинній зайнятості молоді.

Рубрика Социология и обществознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 19.11.2012
Размер файла 864,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Таблиця 2.3.2 Рівень зайнятості молоді на ринку праці в Україні у 2009 році, % (за даними Держкомстату України)

Все населення

Молодь

У т.ч. за віковими групами

15-19 років

20-24 років

25-29 років

Рівень зайнятості* молоді за місцем проживання та статтю

Все населення

54,7

44,0

9,7

52,9

71,2

Міське населення

55,1

42,6

7,9

50,8

70,5

Сільське населення

53,9

47,5

14,2

57,8

73,0

Жінки

50,5

41,0

8,6

48,8

67,4

Чоловіки

59,4

47,0

10.8

56.9

74,9

Рівень зайнятості* молоді за освітою

Всього

54,7

44,0

9,7

52,9

71,2

Повна вища

75,3

78,0

-

70,2

81,6

Базова вища

68,1

66,6

30,2

60,9

75,8

Професійно-технічна

66,2

60,9

35,4

59,3

69,2

Повна загальна

51,3

36,5

11,3

40,9

65,4

Базова загальна

30,6

17,3

4,9

48,3

64,2

Початкова загальна

18,4

12,7

5,3

41,0

35,9

* Рівень зайнятості розраховано за середньорічними даними щоквартальних вибіркових обстежень економічної активності населення як відношення чисельності населення, зайнятого економічною діяльність у віці 15 - 70 років та молоді у віці 15 - 29 років до чисельності обстеженого населення відповідного віку.

Не зникає з порядку денного також проблема працевлаштування випускників загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ, які не отримали направлення на роботу. Кількість їх на обліку постійно зростає. Попит на працівників, які не мають професії або досвіду практичної роботи дедалі зменшується, а триваюче в Україні скорочення робочих місць, зростання неповної зайнятості або заборгованості з виплати заробітної плати не сприяє закріпленню на виробництві випускників ПТУ, навіть якщо вони отримали перше робоче місце.

Проблема працевлаштування випускників вирішується шляхом проведення своєчасної профорієнтаційної роботи центрами зайнятості (професійної підготовки та перепідготовки молоді). Так за 9 місяців 2009 року в Україні проходили навчання та перенавчання 81.359 осіб.

Як свідчать статистичні дані, навантаження на одне робоче місце безпосередньо залежить від отриманої освіти. На одне робоче місце по Україні приходиться 19 робітників, 30 службовців та 54 особи, які не мають спеціальної підготовки.

Серйозною проблемою в останній час стала також неповна зайнятість працівників села, в тому числі молодих. Основними її проявами в галузі сільського господарства стають неоплачувані відпустки та праця, неповний робочий день. Рівень безробіття сільського населення становить 3,95%.

Залишається гострою проблема жіночого безробіття. Вона визначається прискореними масштабами вивільнення жінок з підприємств та організацій, ускладненням процесу працевлаштування та обмеженими можливостями кар'єри. Так чисельність жінок від загальної кількості незайнятого населення складає 62,9%, а саме 721.486 осіб [26, 10]. Таке становище приводить до того, що багато молодих дівчат і жінок вирішують звернутися до приватних агенцій та бюро з метою працевлаштування за кордоном.

Проблема працевлаштування - це комплексна та глобальна проблема в межах всієї країни. Головним стає той факт, що проблема вимушеної незайнятості населення впливає на всі рівні соціальних відносин. Саме зростання показників безробіття призводить до збільшення розповсюдження в суспільстві негативних явищ, погіршення криміногенного стану та кількості скоєних злочинів, втрати працездатним населенням адаптаційних можливостей до життя, до соціальної апатії, психологічної і політичної інертності молодих людей, зниженню репродуктивних можливостей.

Ось чому для центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді головним стала реалізація програми „Сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості”.

Пріоритетним завданням центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є розробка та вдосконалення форм соціальної допомоги, адаптації та реабілітації молодих людей в умовах економічної кризи, надання їм інформаційної, консультативної, психолого-педагогічної допомоги в питаннях професійного вибору, тимчасового чи постійного працевлаштування, заняття підприємницькою діяльністю, формування у безробітної молоді активної позиції щодо пошуку місця працевлаштування та самозайнятості. Реалізація цих завдань відбувається через роботу спеціалізованих служб вторинної зайнятості дітей та молоді, які працюють при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді: центрів праці, агенцій зайнятості, бірж праці, бюро по працевлаштуванню тощо.

При сприянні працевлаштуванню молоді спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді використовуються різноманітні форми роботи. При всіх діючих міських та районних центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді працюють 45 тимчасових та постійних бюро сприяння працевлаштуванню, 71 спеціалізована служба та школа. Ведеться облік даних вакантних робочих місць для працевлаштування молоді. Створюються спеціалізовані фонди для оплати тимчасових громадських робіт. Здійснюється професійне консультування та діагностика професійних здібностей. Надається інформація про учбові заклади області, умови прийому до них та професії, яких там можна набути. Молодь забезпечується оперативною інформацією про можливості працевлаштування. Проводяться профорієнтаційні виставки, зустрічі та бесіди з молоддю [42, 29].

З кожним роком накопичений досвід ініціює спеціалістів до пошуків інноваційних форм роботи. Серед них: залучення волонтерів до співпраці, проведення з ними та за допомогою них профорієнтаційних заходів. Серед волонтерів значна частина студентів педагогічних та психологічних факультетів різних навчальних закладів. Розширюється використання нових форм та методів роботи, інтелектуальних змагань, конкурсів, КВК з питань профорієнтації та працевлаштування, а також професійних свят. Молодь залучається до участі у І-ІІ турах Всеукраїнського конкурсу бізнес планів підприємницької діяльності. Опитування, анкетування та дослідження надають можливість виявити основні мотиви та готовність випускників до обраної професії, необхідність отримання ними консультацій з профорієнтації та проведення діагностики.

Аналіз відповідей проведеного нами опитування випускників загальноосвітніх шкіл м. Хмельницький свідчить, що більша частина з них обирають професійну сферу, орієнтуючись на високозабезпечений матеріальний рівень життя. Частина професій або не користується попитом серед випускників шкіл, або зникають взагалі з їхньої уваги (наприклад, інженер, будівельник, науковець). Випускників приваблює в обраній професії найбільше: престижність роботи - 51%, відповідність інтересів - 46%, високий заробіток - 39%.

Використання опитувань, анкетувань, досліджень та аналіз отриманих даних дає змогу фахівцям не тільки оцінити результати проведеної роботи, а й спланувати подальшу, керуючись зауваженнями, пропозиціями та побажаннями.

Отже, складна ситуація на ринку праці, постійно зростаючий рівень безробіття, економічна криза в багатьох виробничих сферах потребують пильної уваги, вимагають з боку державних органів розробки та втілення заходів для поліпшення ситуації. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є однією з державних структур, яка на різних рівнях займається питаннями працевлаштування. Ця робота з кожним роком активізується, обсяги послуг та кількість наданої допомоги поширюється. Зростає чисельність залучених кваліфікованих спеціалістів-психологів, профконсультантів, юристів, педагогів, соціологів для надання молоді своєчасної допомоги, збільшується проведення різноманітних масових заходів.

Таким чином, для покращання цього напрямку роботи центрів необхідно звернути увагу на такі аспекти: вивчення та розповсюдження накопиченого досвіду з питань працевлаштування та вторинної зайнятості; розробку спеціалізованих навчальних програм підготовки спеціалістів для роботи за цим напрямком; координацію дій державних, обласних служб зайнятості, управлінь освіти та зацікавлених організацій у наданні інформаційної допомоги молоді з метою працевлаштування та професійного самовизначення; залучення безробітної та студентської молоді, яка навчається за спеціальністю „психолог” та „соціальний працівник” до волонтерської роботи в спеціалізованих службах центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; питання пільгового оподаткування підприємств, установ, які допомагають в організації платних робіт, а також оподаткування заробітної плати, яку отримують підлітки та молодь за свою роботу; поширення в межах держави діяльності Асоціації трудових об'єднань молоді України.

2.4 Аналіз стану соціальної підтримки дітей та молоді

А. Актуальність необхідності та підтримки творчого розвитку дітей та молоді, організації їх змістовного дозвілля, оздоровлення та відпочинку

В умовах реформування нашого суспільства змінилася соціальна ситуація формування та розвитку сучасної молодої людини. Різко зменшилися можливості для самореалізації дітей, підлітків та молоді, задоволення їхніх культурних інтересів: скорочується кількість гуртків та секцій у позашкільних навчально-виховних закладах, зменшується кількість відвідань підлітками та молоддю закладів культури та мистецтва.

Наслідком такої складної ситуації є утворення духовно-культурного, морального вакууму в процесі виховання та розвитку молоді, який за підсиленням психологічних особливостей підліткового віку (таких, як нігілізм, максималізм, конформізм) породжує такі негативні явища, як споживацьке ставлення до життєвих цінностей, культ сили, агресивне вирішення проблем, підміна рівня розвитку рівнем благополуччя та матеріального достатку. Все це викликає значне зниження рівня пріоритетності духовного, творчого, інтелектуального розвитку і самовираження, відсутність ініціативності, активності, лідерських громадських якостей молодого покоління, соціальну, політичну, економічну і культурну адаптацію молоді, збіднення культурно-духовних потреб. За аналізом культурних запитів української молоді переважне місце в них посідають фізично активні види дозвілля, малопопулярним виявляється відвідування вистав, музеїв, концертів класичної музики, художніх експозицій, бібліотек.

Поряд з цим, протягом останніх років в Україні зберігається тенденція до погіршення стану здоров'я дітей та підлітків, що пов'язано з впливом різних негативних факторів: соціально-економічного, екологічного та психоемоційного характеру. За даними різних наукових джерел та офіційною статистикою на час закінчення загальноосвітньої школи лише 20% підлітків не мають серйозних відхилень від норми у стані здоров'я, 58% випускників мають обмежені можливості вибору професії. Зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання (328,8 тис.), хвороби нервової системи і органів чуття (1,3 млн.). Звичайним явищем серед дітей та підлітків стали невротичні стани та порушення поведінкових реакцій, що лежать в основі розвитку неврозів [34, 36].

На території України понад 3 млн. дітей проживають у зонах з радіонуклідним забрудненням, з них 1 млн. 83 тис. потребують медико-педагогічної реабілітації свого здоров'я, понад 135 тис. дітей - інваліди.

Загострюється проблема соціального сирітства. Серед дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (близько 90 тис.) лише 7% - круглі сироти.

Позитивним фактором є те, що у складних умовах розбудови держави збережено систему естетичного виховання дітей, значна увага приділяється підготовці молодих мистецьких кадрів.

Таким чином, треба зазначити, що соціальна діяльність, спрямована на підтримку розвитку творчої, активної, гармонійно і всебічно розвинутої особистості, оздоровлення дітей та організація їхнього змістовного дозвілля має вирішальне значення для розбудови демократичної, правової, соціальної держави, відкритого суспільства, існування української нації у ХХІ столітті.

Зважаючи на актуальність проблеми, соціальна підтримка талановитих, обдарованих дітей і молоді, сприяння їх розвитку та допомога в реалізації особистого творчого, інтелектуального та духовного потенціалу, стимулювання творчого самовдосконалення, організація змістовного дозвілля, оздоровлення та відпочинку є одним із пріоритетів діяльності центрів соціальних служб для молоді. Програма центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді „Сприяння творчому розвитку дітей та молоді, організація їхнього змістовного дозвілля, оздоровлення та відпочинку” спрямована на підтримку: творчої та обдарованої молоді; студентської молоді; сільської молоді; дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського спілкування; дітей та молодь з функціональними обмеженнями; батьків, що виховують дітей-інвалідів; педагогів, що працюють з обдарованими підлітками та молоддю. Програма передбачає соціальну реабілітацію та соціальне обслуговування дітей, молоді і сімей [29, 15].

Найпоширенішими видами соціальних послуг, що надаються центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо реалізації цієї програми є: організація роботи творчих об'єднань, клубів з інтересами; організація та проведення масових заходів: конкурсів, фестивалів, акцій, вікторин, творчих зустрічей, КВК тощо; проведення спортивно-оздоровчих та туристичних заходів: спортивних змагань, походів, подорожей, зльотів тощо; лекційна робота з питань профілактики негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, пропаганди здорового способу життя; організація різних форм оздоровлення та відпочинку; тренінгова робота з питань самопізнання, самовизначення, самовдосконалення та самовиховання; створення груп взаємодопомоги тощо.

Серед чинників, які стають сьогодні характерними в роботі центрів соціальних служб - розвиток волонтерського руху.

Зрозуміло, що навіть поєднання зусиль багатьох організацій, установ, підприємств та підприємців не може вирішити усіх проблем, які постають перед центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, оскільки вони зумовлені соціально-економічними ускладненнями, які переживає сьогодні вся Україна. Однак деякі з них можна зменшити або вирішити, відшукуючи, перш за все, можливості на місцях. Так, серед проблем значна кількість обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді називають відсутність приміщень для проведення індивідуальних консультацій, гурткових занять, молодіжних масових заходів. І якщо в містах можна знайти можливість використання актових залів інших установ або приміщень будинків культури, то в селах більшість з них просто не функціонує. Відсутність коштів на відрядження, транспортних засобів ускладнює покращання роботи з творчою молоддю та взагалі будь-яку роботу з сільською молоддю.

Майже неможливо знайти творчих працівників, які вели б гурткову роботу на громадських засадах, залучити до вирішення проблем центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді фахівців різних галузей.

Однак чи не найважливішою проблемою залишається та, що центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді іноді віддають перевагу проведенню масових заходів, які, безумовно, носять позитивний характер і приносять певну користь. Проте їх значимість не порівняти з важливістю повсякденної копіткої індивідуальної роботи, коли центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді знаходять шляхи вирішення проблеми будь-якого клієнта. Виходячи з цього, напевно необхідно шукати шляхи більш дієвого поєднання масових та індивідуальних форм роботи, надаючи перевагу останнім.

Б. Пріоритети в організації оздоровлення та відпочинку дітей та молоді

Під впливом радикальних соціальних перетворень, що відбуваються в нашому суспільстві, проходить формування молодої людини, фізичний розвиток та особистісні характеристики якої суттєво відрізняються від попередніх поколінь.

Саме тому одним із важливих напрямків діяльності системи центрів соціальних служб для молоді є організація літнього оздоровлення та відпочинку, змістовного дозвілля дітей, підлітків та молоді різних категорій, сприяння їхньому творчому розвитку.

Пріоритетами в роботі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в цьому напрямку є: організація оздоровлення та відпочинку дітей, підлітків та молоді соціально незахищених категорій, дітей та молоді з особливими потребами; надання психолого - педагогічної підтримки та допомоги дітям, підліткам та молоді у самопізнанні, самореалізації; пропаганда здорового способу життя та профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі; сприяння розвитку та соціальній адаптації юнацтва в реалізації особистісного інтелектуального та духовного потенціалу; виховання у підлітків та молоді організаторських та лідерських навичок, навчання міжособистісному спілкуванню [29, 47].

Однією з найбільш поширених форм роботи стала організація оздоровчих таборів для різних категорій дітей, підлітків та молоді і профільних змін в оздоровчих закладах. Всього протягом літнього періоду 2009 року центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді було організовано 83 зміни у 55 оздоровчих таборів різного виду, у яких відпочивало 12.766 дітей, підлітків та молоді. Табірна форма роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді містить у собі організацію не лише оздоровчих, а й профільних таборів (туристсько-краєзнавчих, екологічних, військово-патріотичних, спортивних), наметових, денного перебування та інших.

Окрім оздоровлення, відпочинку та змістовного дозвілля, працівники таборів формували і розвивали у молоді громадську активність, самостійність, творчість, створювали умови для всебічного розвитку молоді, її соціальної та психологічної захищеності.

Фактично всі центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді приділяють значну увагу культурно-масовій роботі, метою якої є організація змістовного дозвілля дітей та молоді, розвиток їхніх творчих нахилів та здібностей. Набули поширення такі форми роботи як конкурси, фестивалі, шоу-програми, концерти, КВК, акції та інші масові заходи. Особливе місце належить клубним формам роботи: це клуби шанувальників мистецтва, юних театралів, танцювальні, інтелектуальних ігор, юних журналістів, еколого-натуралістичні, оборонно-спортивні, клуби для дівчат тощо.

Центри центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді намагалися якнайширше використати літній період для залучення молоді до волонтерського руху. Хмельницькою міською соціальною службою для сім'ї, дітей та молоді в рамках реалізації програми „Ігротеки на вулицях” проводилися молодіжні ігри, до яких було залучено 58 волонтерів. Вирішення проблем оздоровлення та відпочинку дітей та молоді відбувається у співпраці з відділами у справах молоді, захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, закладами освіти та культури, охорони здоров'я, громадськими організаціями, приватними підприємствами. Крім того, коло партнерів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді розширюється за рахунок міжнародних організацій, зокрема, проектів ООН-ЮНІСЕФ, Міжнародного Червоного Хреста та інших.

Аналіз проблем засвідчив, що основною залишається недостатність коштів на організацію таборів, на залучення спеціалістів, проведення масових заходів.

Крім того, актуальною залишається проблема відсутності кваліфікованих фахівців та недостатнє володіння методиками роботи з різними категоріями дітей та молоді.

В. Реалізація державної політики щодо соціально-реабілітаційної роботи з дітьми та молоддю з особливими потребами

Нині спостерігається тенденція зростання чисельності інвалідів внаслідок зниження рівня медичного обслуговування та катастрофи на Чорнобильській АЕС, поширення СНІДу, алкоголізму та наркоманії.

З одного боку, значна кількість дітей - інвалідів навчається і виховується вдома через небажання батьків віддавати дитину до закладу інтернатного типу, а з іншого боку, низький життєвий рівень не дозволяє утримувати дитину в сім'ї, оскільки її утримання в інтернаті виявляється для батьків значно дешевшим.

Взагалі, проблеми інвалідності до останнього часу замовчувалися на державному рівні і не висвітлювалися в засобах масової інформації, тому більшість людей і суспільство в цілому сприймає інвалідів як соціально неповноцінних і, навіть, небезпечних. У результаті психосоціальні потреби інвалідів не задовольняються повністю, особистісні ресурси не активізуються. Можливість соціальної адаптації та реабілітації низька.

Однією з головних проблем, яка потребує негайного вирішення, залишається проблема соціальної ізольованості дітей з особливими потребами і надзвичайно складні умови існування сімей, які виховують дітей - інвалідів. В Україні станом на 01.01.2009 року згідно із статистичними даними налічується вже 158 тис. дітей - інвалідів до 16 років [41, 50].

Державна підтримка дітей та молоді з вадами розвитку тривалий час зводилася лише до певного матеріального забезпечення, надання медичних послуг та початкової освіти. Сьогодні ситуація фактично не змінилася. В умовах економічної нестабільності, кризового стану гуманітарної сфери інваліди виявилися однією з найбільш соціально незахищених верств населення.

Останнім часом в Україні активізувалася робота по створенню умов для адаптації інвалідів у суспільному, громадсько-культурному житті. Державні та громадські організації об'єднують зусилля у створенні консультаційно-освітницьких центрів для батьків, що виховують дітей з особливими потребами, та клубів для спілкування. Видаються науково-методичні розробки з питань правової освіти батьків, поради батькам дітей - інвалідів, а також журнали з творами обдарованих дітей - інвалідів.

Метою роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в напрямку підтримки молоді з особливими потребами є комплексне задоволення потреб дітей-інвалідів у вихованні, навчанні, спілкуванні з ровесниками, лікуванні, що сприятиме їх повноцінному життю. Кожний обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, враховуючи фінансові можливості, кадровий потенціал і потреби регіону спрямовує свою роботу на здійснення соціально-психологічної, педагогічної та правової допомоги через надання інформаційно - консультативних послуг сім'ям, які виховують дітей-інвалідів [32, 42].

Протягом 2009 року центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді реалізувалося 214 соціальних програм з напрямку „Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами”. Ними проводиться науково-методична робота з метою підвищення ефективності діяльності даного напрямку. Розробляються цікаві методики, лекції, тренінги для спеціалістів центрів, пам'ятки для волонтерів, матеріали профілактичного та просвітницького спрямування для вчителів та батьків. Протягом 2009 року було розроблено 106 та видано 219 методичних матеріалів, проведено 4065 лекцій та бесід, якими охоплено 34.058 осіб, організовано і проведено 380 тематичних семінарів, конференцій, „круглих столів”, якими охоплено 13.771 особу.

В роботі за цим напрямком досить актуальною є проблема індивідуального підходу до дитини з урахуванням її особливостей, здібностей, інтересів, рівня розвитку вмінь та навичок, здатності до навчання. Результати багатолітньої роботи привели до висновку про необхідність створення індивідуальних програм реабілітації для кожної дитини-інваліда окремо.

Фахівцями центрів та залученими спеціалістами протягом року було надано індивідуальну допомогу 289.156 дітям-інвалідам та молодим інвалідам. Найчастіше це юридичні та психологічні консультації, допомога в отриманні пенсії, сприяння навчанню та працевлаштуванню.

З аналізу діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді видно, що однією з найкращих групових форм роботи з дітьми зазначеної категорії є клуби спілкування. Створюються вони шляхом об'єднання дітей-інвалідів та членів їх сімей. Спілкування дітей-інвалідів з однолітками заохочує їх до активного життя, сприяє їхньому розвитку та адаптації, духовному розкріпаченню. В клубах діти мають змогу розважитися, поділитися своїми думками, знайти друзів, відчути розуміння та підтримку.

В Хмельницькій області діють клуби: „Спілкування” (Хмельницький обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді), „Віконечко” (Деражнянський), „Ми разом” (Теофіпольський), „Оберіг” (Красилівський), „Довіра і надія” (Камянець-Подільський), „Віра” (Летичівський), де діти та молоді інваліди мають можливість поспілкуватися на рівних, зустрітися з цікавими людьми, розважитися, продемонструвати свої творчі здібності.

В клубах використовуються різноманітні форми роботи - тренінги, семінари, диспути, лекції, зустрічі з цікавими людьми, вечори творчості, театральні вистави за участю самих інвалідів, змагання, естафети, ігри - розваги, екскурсії.

Одним із важливих факторів у соціальній роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами є оздоровлення. Всі центри в міру своїх фінансових можливостей намагаються організувати та провести оздоровчу кампанію для зазначеної категорії. Пріоритетом роботи було оздоровлення дітей у приміських таборах, санаторіях, МДЦ „Артек” та РДЦ „Молода гвардія”.

Криза соціальної сфери країни негативно впливає, насамперед, на матеріальний стан сімей, в яких живуть і виховуються діти - інваліди. Саме ця категорія населення залишається соціально найнезахищенішою. В зв'язку з цим центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді приділяється велика увага наданню матеріальної допомоги дітям та молоді з особливими потребами та їхнім сім'ям. Тільки в 2009 році матеріальну допомогу було надано понад 3500 дітям соціально незахищеної категорії на суму близько 125.000 грн. При багатьох центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді діють спеціалізмвані пункти магазинів безкоштовних речей, пункти обміну речей, що були у вжитку. Відкриті та працюють благодійні їдальні для дітей-інвалідів (Житомирський, Кіровоградський обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді). Залучаються спонсорські кошти, в практику роботи входить надання матеріальної допомоги через підприємства, громадські організації, фонди.

Важливе місце в соціальній реабілітації молодих інвалідів має сприяння спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді їхньому навчанню та працевлаштуванню. В Хмельницькому обласному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді працює консультпункт з питань профорієнтації, професійної діяльності для молодих інвалідів.

Отже, інвалідність - це проблема не лише інваліда та його сім'ї, але й найближчого оточення. З метою узагальнення проблем соціальної підтримки дітей-інвалідів, для відпрацювання найбільш ефективних форм роботи спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді велика увага приділяється дослідницькій роботі. Соціологічні дослідження, опитування, анкетування проводяться серед дітей-інвалідів, молодих інвалідів та їхніх сімей з метою виявлення потреб, інтересів, класифікації батьківських проблем. Завдяки цій інформації центри поповнюють банки даних на дітей-інвалідів, молодих інвалідів, їх сім'ї.

З метою актуалізації проблем інвалідності, докорінної зміни ставлення суспільства до інвалідів спеціалісти центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді намагаються якомога повніше висвітлювати свою діяльність у засобах масової інформації. Найбільш поширеними формами висвітлення проблем інвалідності є публікації в обласній та районній пресі, а також використання радіоефіру. Тільки за 2009 рік підготовлено і проведено 444 теле- радіопередачі, опубліковано 520 наукових та публіцистичних матеріалів [34, 9].

Отже, соціальна робота з дітьми, молоддю - інвалідами поступово набуває комплексного характеру та індивідуалізується. І є чимало соціально незахищених сімей, які відчули на собі допомогу та підтримку з боку працівників соціальних служб для молоді. Зараз розвиваються найбільш пріоритетні напрямки соціальної роботи, які забезпечують максимальну самостійність інвалідів, активізацію життєдіяльності за місцем проживання, створення трудових центрів діяльності, допомогу в організації власного бізнесу, налагодження контактів з ровесниками. Перед системою центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді постала проблема удосконалення волонтерського руху, який має спиратися на мотивацію та індивідуальні можливості волонтерів, їх знання, уміння, професіоналізм. Поряд з цим, необхідно звернути увагу на той факт, що на сьогоднішній день, на жаль, суспільна думка щодо вирішення проблем інвалідності в Україні, ще не сформована й законодавча база.

Г. Аналіз ефективності соціального патронажу дітей та молоді пільгових категорій

В Україні з 90 тис. дітей, які втратили батьківську опіку, тільки біля 10% - біологічні сироти, що втратили батьків внаслідок трагічних обставин. 90% - це діти, батьки яких відмовилися від виконання батьківських обов'язків.

Міжнародний досвід опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, доводить пріоритетність сімейних форм опіки. Тому в нашій країні при активній участі системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді розпочато роботу по створенню інституту прийомної сім'ї.

В Україні склалася така ситуація, при якій функції служб допомоги дітям-сиротам та дітям без батьківського піклування розподіляються між установами освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення. Практична соціальна робота зводиться, в основному, до збору і первинного аналізу даних про дітей-сиріт, розподілу різних видів матеріальної допомоги, проведення разових благодійних заходів. Відповідно ж до Конвенції про права дитини головним завданням соціально-педагогічної роботи є забезпечення виживання, захисту і розвитку дитини. Ці завдання вирішуються завдяки впровадженню різних форм і методів роботи та соціальних технологій в системі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, які конче потребують діти-сироти, що видно з їх відповідей на запитання про необхідність їм консультації юриста (діаграма 2.7.1).

З 1993 року після прийняття Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” згідно ст. 6 соціальні служби для молоді здійснюють соціальну опіку дітей-сиріт [3].

Головними завданнями їх в цьому напрямку є: інтеграція цієї категорії дітей і підлітків у суспільство, створення сприятливих умов для поліпшення їхнього становища, нормалізації життя, всебічного розвитку інтелектуального і творчого потенціалу, соціальної адаптації; надання опікунам, вчителям кваліфікованої методичної допомоги з корекції недоліків сімейного виховання; допомога в налагодженні взаємовідносин між дитиною, підлітком та оточуючим середовищем; підготовка спеціалістів-фахівців для роботи з дітьми-сиротами та тими, хто залишився без піклування батьків.

Діаграма 2.7.1 Результати соціологічного опитування

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді організовують свою роботу з такими категоріями дітей: діти-сироти, які живуть в сім'ях опікунів; діти-сироти, які знаходяться в будинках дитини, школах-інтернатах; діти-сироти, що виховуються в дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім'ях; сироти, які навчаються в ПТУ, коледжах, вузах; молодь з числа сиріт, які закінчили школи - інтернати, ПТУ, вузи.

Нагальні завдання вирішуються шляхом реалізації соціальних програм, яких протягом 2009 року реалізувалось 170. Визначено пріоритети в роботі, знайдено оптимальні форми здійснення соціальної підтримки дітей-сиріт, створено пакет методичних матеріалів з проблем дітей цієї категорії. Розроблено конкретні заходи реалізації програм, які передбачають: рейди - перевірки, індивідуальне та групове консультування, діагностику, психокорекційну та реабілітаційну роботу, лекції, семінари, бесіди-зустрічі з дітьми та їхніми опікунами, прийомними батьками. При всіх центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді працюють консультативні пункти, „Телефони довіри” [25, 49].

Спеціалісти, наприклад, Хмельницького обласного та міських центрів мають досвід роботи соціалізації дітей-сиріт, які виховуються в школах-інтернатах, де працюють консультативні пункти, клуби сімейного виховання. Дітям та підліткам надається комплексна психолого-педагогічна, медична та правова допомога, розкриваються їхні творчі здібності, на спеціальних заняттях діти набувають навички спілкування, культури взаємовідносин. Водночас ведеться робота з профорієнтації підлітків. Їх залучають до роботи гуртків та секцій, які працюють з метою розвитку та самореалізації особистості. Хмельницьким обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді видані методичні рекомендації „З досвіду роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді по соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки”.

Для ефективності роботи з дітьми-сиротами та дітьми, які залишилися без піклування батьків, спеціалісти центрів ведуть постійну роботу по збору інформації та поповненню банків даних, проводять обстеження матеріально-побутових умов і психологічного стану дітей-сиріт. Вони надають практичну, методичну допомогу дітям-сиротам та їхнім батькам.

При наданні соціальних послуг такій категорії населення основною формою роботи залишається консультативно-інформаційна. Через консультативні пункти соціальної допомоги пройшло за 2009 рік близько 1400 осіб молоді. Консультативно-психологічні служби забезпечують анонімність, конфіденційність, доброзичливість, доступність, добровільність, компетентність та професіоналізм. Працюють там досвідчені фахівці - психологи, соціальні педагоги, юристи, лікарі, які проходять навчання в постійно діючих семінарах, тренінгах.

Значна увага спеціалістів-консультантів приділяється підготовці вихованців дитячих будинків до майбутнього сімейного життя. Соціологічні дослідження показали, що нерідко випускники дитячих закладів інтернатного типу відчувають значні труднощі в створенні власної сім'ї. У них швидко вичерпується початкове уподобання, подружні стосунки не отримують розвитку. Для підготовки вихованців дитячих будинків і шкіл-інтернатів до майбутнього сімейного життя їх вчать практиці відносин не тільки з ровесниками й дорослими, але і з старшими та молодшими дітьми. Виховання дітей-сиріт, як показує практика роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, найбільш ефективно здійснюється в групах, де зібрані діти - сироти різного віку. У таких групах старші діти звикають до піклування про молодших, беруть на себе відповідальність за них. Найкраще така взаємодія здійснюється в сімейному дитячому будинку, де діти і вихователі складають велику багатодітну сім'ю:

Узагальнення матеріалів багатьох досліджень центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді дозволяє зробити висновок, що вихованці дитячих закладів інтернатного типу із самого раннього віку потребують спеціально організованої психологічної допомоги, що забезпечує виховання кожного з них відповідно до його вікових та індивідуальних особливостей. Сьогодні все це здійснюється, тому що є взаємозв'язок, постійна робота психологів - спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з вихователями і вчителями, що сприяє оптимізації процесу психічного розвитку дітей. Психолог допомагає у вивченні вихованців, розробляє і здійснює індивідуальні психопрофілактичні програми, які компенсують неблагополучний досвід і обставини життя цих дітей, сприяє прогресивному формуванню їхньої особистості.

Організація та проведення лекційно-семінарських занять теж знаходить своє використання під час профілактичної роботи з дітьми-сиротами. Однією з найефективніших форм роботи з сиротами та дітьми, які залишилися без піклування батьків, є організація та проведення культурно-масових заходів - фестивалів, конкурсів, благодійних акцій. Культурно-масові заходи стали однією з улюблених форм роботи соціальних педагогів з дітьми по формуванню гармонійно розвиненої особистості, здатної до повноцінної життєдіяльності. Протягом 2009 року було організовано та проведено близько 1000 фестивалів, конкурсів, акцій, виставок, якими було охоплено понад 62 тис. дітей зазначеної категорії.

Для виявлення молодих талантів, підтримки та розвитку творчих здібностей, прищеплення любові до рідного дому, України, відродження та збереження традицій української родини Українським державним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проведено Всеукраїнський конкурс дитячих малюнків серед вихованців дитячих будинків сімейного типу „Мій дім - моя Україна”. 9 переможців нагороджено путівками до МДЦ „Артек”, 20 авторів найкращих робіт були відзначені дипломами та цінними подарунками. Значну перевагу спеціалісти соціальних служб віддають організації та проведенню благодійних акцій. Провідною формою соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, які залишилися без піклування батьків, є соціальний патронаж. Його зміст полягає у впровадженні комплексу патронажних заходів, спрямованих на детальне дослідження і вивчення на добровільній основі всіх умов життєдіяльності клієнта.

Останнім часом великої популярності набула клубна робота. У порівнянні з 2008 роком кількість клубів, які діють при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, збільшилась з 28 до 43. Клуб дозволяє потягом тривалого часу здійснювати на дітей психолого-педагогічний вплив.

З метою поліпшення становища дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків, в Україні спостерігається розвиток сімейних форм виховання як потужної альтернативи інтернатному утриманню дітей. Створено і діє 85 дитячих будинків сімейного типу, в яких утримуються близько 900 дітей [30, 17].

Велике значення спеціалісти соціальних служб для молоді надають соціальній підтримці дітей, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу та їхніх батьків-вихователів: проводять психолого-педагогічну діагностику; сприяють покращанню мікроклімату в сім'ї; проводять психокорекцію та психотренінги; надають соціально-педагогічні та психологічні консультації; допомагають у виявленні та розвитку творчого потенціалу дитини; допомагають у розвитку та вихованні дітей різновікових груп; здійснюють профорієнтацію вихованців дитячих будинків сімейного типу; сприяють організації дозвілля; надають матеріальну допомогу; організовують оздоровлення дітей.

Для забезпечення індивідуального підходу до виховання дитини, позбавленої батьківської опіки, формування її особистості в умовах сімейного піклування в Україні розпочато роботу по створенню інституту прийомної сім'ї

Особлива увага при проведенні соціально-психологічної роботи з сиротами приділяється їхньому подальшому працевлаштуванню, продовженню навчання після закінчення школи, а також професійному визначенню. Не менш важливе значення в роботі центрів соціальних служб для молоді має оздоровлення дітей - сиріт. Усі центри при цьому намагаються: зняти з дітей психологічну напругу, накопичену протягом навчального року; сприяти зміцненню фізичного, психічного та емоційного стану дитини; поширити кругозір, загальну обізнаність дітей; залучити до культури, познайомити з різними видами мистецтва; сприяти інтелектуальному розвитку дітей; підвищити рівень соціалізації, допомогти оволодіти соціальними ролями, нормами етикету, скласти стосунки з оточуючим середовищем.

Підсумовуючи ефективність роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в цьому напрямку, бачиться необхідним приділяти більшу увагу: підбору і підготовці спеціалістів та волонтерів, визначенню мотивації їхньої роботи; чіткому плануванню діяльності центрів, узгодженому з висновками соціальних досліджень, анкет, опитувань та урахуванням побажань вчителів, батьків, опікунів; розробці комплексних програм, які б відповідали особливостям регіону; визначенню системності в роботі з даного напрямку; індивідуальній соціально-реабілітаційній та адаптаційній роботі з дітьми-сиротами та сім'ями, які їх виховують; створенню реабілітаційних центрів для надання комплексної соціальної допомоги дітям-сиротам; організації просвітницьких курсів з проблем дітей-сиріт для спеціалістів, які працюють з цією категорією дітей, та дорослих, які створюють коло їх оточення; соціальній та правовій опіці сиріт-випускників шкіл-інтернатів; організації роботи центрів з прийомними сім'ями.

Як ще раз підтвердили досліди Українського інституту соціальних досліджень, який в межах проекту ЮНІСЕФ „Трансформація державної системи інститутів піклування про дитину” в минулому році створив експериментальні майданчики з підготовки випускників інтернатних закладів до самостійного дорослого життя при інтернатних закладах Києва та Київської області, невирішеність у кінцевому підсумку таких важливих проблем випускників інтернатних закладів, як житло, працевлаштування, соціальна адаптація до самостійного дорослого життя, зводить нанівець всі попередні зусилля держави і фахівців-вихователів [44, 17]. Ось чому найближчим часом необхідно переглянути законодавчу базу щодо соціального захисту молодих людей із числа дітей-сирів та дітей, позбавлених батьківського піклування з метою створення оптимальних умов для їхньої адаптації до дорослого життя.

соціальний молодіжний політика сім'я

2.5 Основні напрями профілактики правопорушень та негативних явищ в молодіжному середовищі, пропаганди здорового способу життя

Актуальність цих завдань підсилюється ще й тим, що з кожним роком зростає кількість кризових явищ у дитячому та молодіжному середовищі. Недостатня увага приділяється організації дозвілля дітей і підлітків, вихованню в них поваги до закону і загальноприйнятих правил поведінки в суспільстві, формуванню основ здорового способу життя. Однією з багатьох проблем сьогодення є правопорушення неповнолітніх та молоді. За офіційними даними Державного комітету статистики України протягом 2002 року кількість злочинів, скоєних неповнолітніми та молоддю становила майже 120 тис.

Ця проблема є актуальною ще й тому, що кількість засуджених підлітків та молоді складає понад 50% від загальної кількості засуджених (діаграма 2.8.1).

Діаграма 2.8.1 Кількість засуджених підлітків та молоді

Варто зазначити також, що в сучасних умовах зростає злочинність і жіночої молоді. Майже 40% підліткових правопорушень мають груповий характер. Змінилася соціальна характеристика і структура злочинних підліткових угрупувань. Сьогодні їх чисельність складає не 3-5, а 50, 100 і більше чоловік. Високим залишається процент засуджених 18-24 років (табл. 2.8.1).

Таблиця 2.8.1 Склад засуджених

1995

2000

2005

2007

2008

2009

Всього засуджено

100

100

100

100

100

100

У тому числі у віці, років:

14 - 17

6,9

12,1

7,8

7,7

7,8

7,9

18 - 24

22,9

24,5

25,1

24,9

25,9

27,6

25 - 29

18,1

21,0

18,2

18,3

18,6

18,4

30 і старше

52,1

42,4

42,9

49,1

47,7

46,1

За останні роки майже вдвічі зросла кількість осіб, що перебувають на обліку в медичних закладах з діагнозом наркоманія та токсикоманія. Кількість зареєстрованих хворих з наркотичними розладами за станом на 01.01.2009 р. перевищила 68 тис. осіб, серед яких понад 2 тис. неповнолітніх. Зафіксована стала тенденція до поступового збільшення питомої ваги жителів сільської місцевості, що вживають наркотики у немедичних цілях. Високою залишається захворюваність підлітків на розлади психіки та поведінки в наслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин (табл. 2.8.2).

Таблиця 2.8.2 Захворюваність підлітків на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин*, осіб (за даними Держкомстату України)

1995

1996

2007

2008

2009

Чисельність підлітків з уперше в житті встановленим діагнозом розладу психіки та поведінки внаслідок вживання:

алкоголю (алкоголізм і алкогольні психози)

112

86

101

96

60

наркотичних та інших (крім алкоголю) психоактивних речовин (наркоманії і токсикоманії)

743

708

574

527

441

На 100 тис. підлітків

алкоголю (алкоголізм і алкогольні психози)

5,1

3,9

4,6

4,3

2,7

наркотичних та інших (крім алкоголю) психоактивних речовин (наркоманії і токсикоманії)

34,0

32,3

26,2

23,7

20,0

Чисельність підлітків, що перебувають на обліку у медичних закладах на кінець року, з діагнозом розладу психіки та поведінки внаслідок вживання:

алкоголю (алкоголізм і алкогольні психози)

126

104

120

126

104

наркотичних та інших (крім алкоголю) психоактивних речовин (наркоманії і токсикоманії)

985

816

711

707

763

На 100 тис. підлітків

алкоголю (алкоголізм і алкогольні психози)

5,7

4,8

5,5

5,6

4,7

наркотичних та інших (крім алкоголю) психоактивних речовин (наркоманії і токсикоманії)

44,9

37,4

32,4

31,4

34,1

Проте статистичні дані про рівень і динаміку різних видів хімічної залежності відображають лише зовнішні тенденції цього небезпечного явища. Є підстави вважати, що кількість споживачів наркотичних засобів у 10-15 разів більша, ніж за офіційними даними. Наркотизації суспільства активно сприяють такі негативні фактори як різке соціальне розшарування сімей, неврівноважений психоемоційний фон виховання підлітків, їхня соціалізація в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі. Безперечним є і той факт, що Україна потрапила в сферу дії міжнародного наркобізнесу, що також впливає на динаміку наркотизації суспільства та на ріст злочинності, пов'язаної з наркотичними засобами (діаграма 2.8.2).

Діаграма 2.8.2 Кількість осіб, які скоїли злочини, пов'язані з наркотичними засобами, психотропн6ими речовинами (за даними Держкомстату України)

Сьогодні спостерігається тенденція до вживання молоддю більш небезпечних наркогенних засобів. Масовим стає явище перших наркотичних спроб серед підлітків 11-12 років.

З проблемою розповсюдження наркоманії тісно пов'язане поширення епідемії ВІЛ/СНІДу, оскільки серед загальної кількості ВІЛ-інфікованих відсоток ін'єкційних споживачів наркотиків складає близько 70-80%, що проілюстровано в табл. 2.8.3.

Таблиця 2.8.3 ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД підлітки*, осіб (за даними Держкомстату України)

ВІЛ-інфіковані

Хворі на СНІД

2005

2006

2007

2008

2009

2005

2006

2007

2008

2009

Чисельність підлітків з уперше в житті встановленим діагнозом

Всього

36

180

233

152

67

1

-

-

2

2

У тому числі:

юнаки

23

127

144

85

33

1

-

-

1

2

дівчата

13

53

89

89

34

-

-

-

1

-

На 100 тис. підлітків відповідної статі

Всього

1,6

8,2

10,6

6,8

3,0

0,05

-

-

0,09

0,09

У тому числі:

юнаки

2,1

11,4

12,9

7,5

2,9

0,09

-

-

0,09

1,18

дівчата

1,2

4,9

8,3

6,1

3,1

-

-

-

0,09

-

Чисельність підлітків, що перебувають на обліку у медичних закладах на кінець року

Всього

81

226

347

316

176

1

-

-

1

2

У тому числі:

юнаки

55

161

222

201

107

1

-

-

-

2

дівчата

26

65

125

115

69

-

-

-

1

-

На 100 тис. підлітків відповідної статі

Всього

3,7

10,4

15,8

14,0

7,9

0,05

-

-

0,04

0,09

У тому числі:

юнаки

4,09

14,5

19,9

17,6

9,4

0,09

-

-

-

0,18

дівчата

2,4

6,1

11,6

10,4

6,3

-

-

-

0,09

-

Поширення ВІЛ-інфекції та СНІДу в Україні набуло небезпечного характеру, що створює загрозу для суспільства та національної безпеки держави. Масштаби захворюваності, темпи росту (щомісяця реєструється 500 і більше нових випадків ВІЛ-інфекції), відсутність ефективних засобів попередження призвели до того, що на початок 2009 року в країні нараховується понад 30000 осіб хворих на ВІЛ/СНІД, переважно молодого віку. У 2008 році виявлено 571 випадок захворювань на СНІД серед дорослих і 16 випадків - серед дітей. Кількість хворих на СНІД в Україні збільшилась за останні роки в 8 разів.

Особливо тривожним є те, що хвороба вражає молодь у найбільш активному репродуктивному та працездатному віці. Велике занепокоєння викликає той факт, що офіційна кількість випадків ВІЛ/СНІДу - тільки вершина айсбергу, яка складає близько 10% фактичного числа. Згідно даних серо-епідеміологічного контролю ВІЛ-інфекції в Україні з 01.01.2006 р. по 01.01.2009 р. було діагностовано 200-240 тис. випадків ВІЛ. Україна посідає перше місце серед країн СНД за темпами росту епідемії.

Між тим, інформованість населення з цього питання знаходиться у нас у зародковому стані. Проблему епідемії ВІЛ/СНІД можна вирішити тільки комплексно, приймаючи до уваги не лише медичні, а й соціальні, психологічні та правові аспекти, що підтверджує досвід країн Заходу. Лібералізація статевої моралі в суспільстві, “еротизація” свідомості й поведінки підлітків через засоби масової інформації, рекламу обумовлюють прискорення початку статевого життя молоді, що в свою чергу є фактором ризику частоти хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСШ), ВІЛ/СНІДу та небажаної вагітності юнок.

У порівнянні з європейськими країнами рівень ХПСШ в Україні залишається надзвичайно високим, особливо серед підлітків та молоді (табл. 2.8.4).

Таблиця 2.8.4 Захворюваність підлітків на венеричні хвороби*, осіб (за даними Держкомстату України)

2005

2006

2007

2008

2009

Чисельність підлітків з уперше в житті встановленим діагнозом

Сифіліс

3696

4787

4047

3397

2514

Гонококова інфекція

2960

2437

1833

1451

1316

На 100 тис. підлітків

Сифіліс

169,2

218,7

184,8

152,7

113,9

Гонококова інфекція

135,5

111,3

83,7

65,2

59,6

Чисельність підлітків, що перебувають на обліку у медичних закладах на кінець року

Сифіліс

...

6203

7097

6823

6549

На 100 тис. підлітків

Сифіліс

...

284,1

323,2

303,0

293,1

Гостро також постає проблема виявлення цих захворювань, оскільки часто вони безсимптомні, мають невизначений інкубаційний період. Не існує і вакцин проти ХПСШ, тому необхідно направляти зусилля на профілактику цих захворювань через різноманітні форми соціальної роботи.

Україна превалює в Європі також по кількості абортів, у тому числі серед дівчат віком 10-14 років. Офіційні дані МОЗ України свідчать, що за останні 5 років число абортів серед неповнолітніх зросло з 47,4% до 94,0%, що безперечно впливає на їх репродуктивну функцію в майбутньому.

Приведені вище факти підтверджують необхідність активної профілактичної роботи з дітьми та молоддю в Україні з метою попередження різноманітних форм девіантної поведінки серед осіб цих вікових груп.

Тому комплексна програма центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді „Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі” передбачає реалізацію комплексу психолого-педагогічних, медичних, правових, інформаційно-консультативних заходів, спрямованих на роз'яснення дітям та молоді правових норм стосовно різних видів асоціальної поведінки; популяризацію переваг здорового способу життя; поширення інформації про наслідки вживання різних видів алко-, нарко- та токсичних речовин; допомогу по ресоціалізації дітей та молоді, які мають різні форми девіації.

За напрямком „Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі” фахівцями центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді розроблено та реалізується 552 соціальні програми, зокрема з питань профілактики алкоголізму та наркоманії - 157 програм, з профілактики ВІЛ/СНІДу та венеричних захворювань - 142 програми, з профілактики правопорушень та злочинності - 140, з правової освіти - 77, з питань соціальної підтримки неповнолітніх та молоді, що повернулися з місць позбавлення волі - 36 соціальних програм. У рамках цієї діяльності системою ЦССМ тільки в 2009 році надано допомогу 987.306 молодим людям. В порівнянні з 2005 роком кількість програм збільшилася на 239 [41, 75].

З метою соціально-педагогічної профілактики центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проведено 1870 акцій, фестивалів, конкурсів, у тому числі з профілактики алкоголізму, наркоманії - 574, ВІЛ\СНІДу та венеричних захворювань - 502, профілактики правопорушень та злочинності - 468, з питань правової освіти - 326, з питань соціальної підтримки засуджених - 23. Всього охоплено 35о тис. дітей та молоді.


Подобные документы

  • Соціально-правовий аспект роботи із дітьми в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Розробка та впровадження проектних технологій у роботі з дітьми. Надання психолого-педагогічної та юридичної допомоги молоді.

    дипломная работа [261,1 K], добавлен 04.06.2016

  • Соціальні молодіжні проблеми та служби для молоді. Громадські молодіжні об'єднання i цільові комплексні програми. Cуб'єкти та об'єкти соціальної роботи з дітьми i молоддю. Види та форми соціальної профілактики, допомоги (підтримки) молоді та супровід.

    реферат [604,9 K], добавлен 10.08.2010

  • Молодь як суб’єкт соціального захисту. Нормативно-правова база соціального захисту молоді. Особливості організації роботи соціальних служб для молоді. Приблизна програма реалізації молодіжної політики в регіоні. Практика соціального захисту молоді.

    магистерская работа [114,5 K], добавлен 10.11.2010

  • Проблеми молоді в сучасній науковій думці і соціальному просторі Росії. Зміст державної молодіжної політики. Завдання молодіжних програм і проектів. Рекомендації щодо розвитку соціальної роботи з молоддю в Україні в контексті досвіду Російської Федерації.

    дипломная работа [143,7 K], добавлен 19.11.2012

  • Методологічні основи дослідження основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Сутність, значення, специфіка та провідні напрямки організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Організація соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

    дипломная работа [48,8 K], добавлен 12.08.2010

  • Аналіз причин стрімкого розвитку зловживання наркотичними речовинами серед підлітків та молоді, знайомство з проблемами. Розгляд особливостей оптимізації технологій соціальної роботи з наркозалежною молоддю, характеристика нормативно-законодавчої бази.

    курсовая работа [6,3 M], добавлен 05.01.2014

  • Сутність соціальної політики, основні напрямки її здійснення. Характеристика системи соціального захисту та соціального страхування. Особливості функціонування соціальної політики в Україні та інших державах. Людина як суб'єкт соціальної політики держави.

    учебное пособие [488,3 K], добавлен 03.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.