В діючій програмі соціальна робота з профілактики негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі реалізується через: соціально-педагогічну профілактику; соціально-педагогічну допомогу; соціальну адаптацію та реабілітацію.

Найбільш розповсюдженою і ефективною формою профілактики залишається лекційна робота, яку використовують усі центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Про це свідчить зростаюча кількість замовлень на проведення лекцій в освітніх установах. У 2009 році з профілактики негативних проявів проведено 19807 лекцій, зокрема з профілактики алкоголізму та наркоманії - 6418 лекцій, з профілактики ВІЛ/СНІДу та венеричних захворювань - 5219, правопорушень та злочинності - 4285, з питань правової освіти 3393 та з питань соціальної підтримки засуджених - 492 лекції. Ними охоплено майже 2 млн. підлітків та молоді.

Під час лекцій стало традиційним проведення сюжетно-рольових ігор, тренінгів, дискусій, брейн-рингів, диспутів, брифінгів з питань законодавства і прав молоді. При цьому використовуються профілактичні програми вітчизняного та закордонного виробництва.

Організовуються постійно діючі виставки плакатів і малюнків. Систематично спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проводять зустрічі учнів загальноосвітніх шкіл та їх батьків з працівниками відділів внутрішніх справ та кримінальної міліції у справах неповнолітніх, представниками прокуратури, наркологами, гінекологами, сексопатологами тощо. З метою профілактики бездоглядності та безпритульності дітей спеціалістами всіх центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді разом з представниками служб у справах неповнолітніх та кримінальної міліції систематично проводяться рейди-перевірки „Діти вулиці”, „Ринок”, „Вокзал”, „Підвал”, „нічне місто” та оперативні рейди по перевірці місць масового відпочинку молоді, рейди перевірки торгівлі спиртними напоями для молоді, цільові рейди в сім'ї педагогічного ризику з метою виявлення дітей, які перебувають у складних умовах, проводяться обстеження житлово-побутових умов багатодітних та соціально-неспроможних сімей.

Соціально-адаптаційне та реабілітаційне спрямування діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді залишається проблематичним, оскільки повноваження працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є недостатніми для вирішення питань, що виникають при роботі з алкоголе- та наркозалежними, ВІЛ-інфікованими, хворими на СНІД, засудженими підлітками та молоддю. Разом з тим, досвід такої роботи значний. Центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ведеться робота по активізації діяльності груп взаємопідтримки ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

Соціальна реабілітація проводиться і з молоддю, що звільняється з місць позбавлення волі. Зокрема, в системі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді розпочато здійснення соціального супроводження неповнолітніх, що звільняються з виховно-трудових колоній. З'ясовуються побутові умови проживання їхніх родин, сімейних взаємостосунків, стосунків з оточуючими. Надаються різні види допомоги: інформаційна, правова, соціально-психологічна, отримують її і батьки неповнолітніх [33, 40].

Соціальна допомога надається підліткам в отримані паспорта, придбанні одягу, взуття, у працевлаштуванні, подальшому навчанні.

В рамках програми центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді „Соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які відбувають покарання та звільняються з місць позбавлення волі” встановлені тісні зв'язки з органами внутрішніх справ, з установами Державного департаменту з питань виконання покарань, особливо з виховно-трудовими колоніями: Павлоградською, Ковельською, Дубенською, Кременчуцькою, Бережанською, Прилуцькою. Фахівці обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ведуть роботу як з вихованцями ВТК, так і з сім'ями засуджених. Цікава робота системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - експериментальний майданчик „Сталкер” (на базі Павлоградської виховно-трудової колонії для неповнолітніх Дніпропетровської області) [34, 19].

Все це дає підстави стверджувати, що є необхідність спрямувати діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на: кращу організацію змістовного дозвілля молоді, участь в гуртках, секціях, клубах, у пізнавально-розважальних заходах; проведення більш широкого кола заходів з батьками, особливо тих дітей, які викликають педагогічне занепокоєння; краще висвітлення в засобах масової інформації проблем поширення ВІЛ-інфекції, СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом.

Проведена робота центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сприяла певному зниженню асоціальних проявів, злочинності серед молоді та неповнолітніх. Але їх рівень все ж залишається високим і потребує поглиблення профілактичної роботи.

Підсумовуючи, слід сказати, що не дивлячись на те, що в системі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сформовано цілісний підхід до профілактичної роботи, результативності її проведення перешкоджає ряд проблем. Перш за все, це проблеми організаційно-правового характеру. Недостатнім залишається фінансування соціальних програм, що заважає проведенню систематичної, послідовної та комплексної соціально-профілактичної роботи. Відсутня матеріально-технічна база ряду центрів, зокрема районних. Проблематичне кадрове забезпечення, особливо в районах та сільській місцевості. Якщо в містах до роботи з правової освіти молоді та профілактики правопорушень можна залучати студентів правових факультетів вузів, то в районах до цієї роботи залучаються представники правоохоронних органів та юристи райдержадміністрацій, які за браком часу не завжди можуть добре порозумітися з молодіжною аудиторією. Зберігається негативна тенденція відтоку кваліфікованих кадрів у інші установи й організації з більш привабливими умовами праці. Складним залишається методичне забезпечення центрів соціальних служб для молоді. Для проведення більш результативних соціально-реабілітаційних програм важливим елементом залишається залучення якомога більшого числа партнерів як з державних, так і з громадських установ та організацій.

2.6 Державна підтримка волонтерського руху в Україні

Входження України в новий період розвитку всіх сфер соціально-економічного життя, відновлення державності, реставрація багатого культурно-історичного досвіду висуває на передній план проблему формування особистості, провідною якістю якої є активне ставлення до дійсності, вміння користуватись головними надбаннями демократичного суспільства - свободою та можливістю творчої самореалізації.

Тому головною метою соціальної роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є створення умов для позитивно орієнтованої соціалізації особистості і як зазначено в державній програмі „Діти України”: впровадження нових форм і методів виховання, „які відповідали б потребам розвитку особистості дитини та сприяли розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей”. Саме участь у волонтерському русі дає можливість молодим людям самореалізувати себе з однієї сторони, відчути себе причетними до участі в державних справах - з другої сторони.

Проект Закону України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” визначає волонтерський рух як добровільну, доброчинну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер [4].

Початок розвитку розгалуження мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в Україні припадає в основному на 1992-1993 роки. Інтенсивний розвиток та специфіка роботи служб соціальної допомоги молоді зумовлена вимогами часу, що водночас викликало потребу у створенні багатопрофільної інфраструктури, складовою частиною якої, складовою частиною якої, поряд з професійними соціальними працівниками, змогли б стати волонтери. Волонтерські служби при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді поступово стали одним з аспектів державної молодіжної політики. На початку членами волонтерських угрупувань були переважно неповнолітні і молодь (старшокласники, студенти), тобто особи, у яких не було відповідного досвіду чи кваліфікації. Проте останнім часом все частіше до волонтерських лав вступають і добровольці - досвідчені фахівці (юристи, лікарі, психологи, педагоги та ін.). Основу ж волонтерської співпраці з центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді становлять підлітки 12-15 років та молодь віком 21-24 роки (діаграма 2.9.1).

Діаграма 2.9.1 Віковий склад волонтерів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, %

Істотну роль у зміцненні статусу волонтерів та формування позитивного ставлення громадськості до їхньої діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів, що активно використовують у своїй роботі центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Види та зміст роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з волонтерами визначається загальними напрямками соціальної підтримки, а саме: соціально-реабілітаційна робота, соціальна опіка і захист, соціальний супровід. Звичайно, крім позитивних моментів у підготовці волонтерів є і певні труднощі. Однією з головних проблем є те, що до цього часу немає офіційного визначення поняття „волонтерська діяльність” і „волонтер”, не визначений і сам статус волонтера.

Водночас можна стверджувати, що волонтерський рух для молодих людей є невичерпним джерелом громадянського досвіду, можливості вчитися та сприяти розвитку солідарності в країні, можливості реалізувати себе у служінні суспільству.

2.7 Перспективні напрями роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та рекомендації щодо підвищення ефективності їх роботи в Хмельницькій області

Соціальна підтримка сімей, дітей та молоді як різновид соціальної роботи здійснюється мережею соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, які є сукупністю різнопрофільних установ, діяльність яких спрямована на відродження зруйнованих соціально-економічних, політичних, медико-екологічних, правових, психолого-педагогічних та інших умов, що забезпечують на сучасному рівні розвиток і виживання молоді, її повну самореалізацію.

За результатами проведеного нами дослідження виявлено ряд проблем, які потребують додаткових заходів та окреслення перспективних напрямів роботи для їх якісного вирішення. Найбільш гострі проблеми пов'язані з матеріальним забезпеченням та поліпшенням якості надання соціальних послуг на дому, психологічні проблеми.

Суттєво позначається на якості роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і вимагає більшої уваги до них з боку місцевих державних адміністрацій велика плинність кадрів. Для виконання покладених на мережу центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді завдань потрібно поліпшити матеріально-технічний стан та фінансове забезпечення центрів.

Потребує удосконалення кадрове забезпечення діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Фактично за даними статистичної звітності центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді укомплектовані на 88%. На місцях складається ситуація, коли органи виконавчої влади створюють центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді тільки „де-юре”, затвердивши штатний розклад в розмірі 2 осіб - директора та бухгалтера. Так, в 125 центрах працює менше 3 штатних одиниць. Створюючи малочисельні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, в яких відсутні спеціалісти відповідного фаху і необхідне фінансове, матеріально-технічне забезпечення, місцеві органи виконавчої влади не можуть отримати реальне уявлення про можливості центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді як спеціальних закладів з надання гарантованих державою соціальних послуг та соціальної підтримки молоді (в додатку таблиця 3).

Сьогодні рівень фахової підготовки значної кількості працівників не відповідає меті центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - надання соціальних послуг та допомоги фахівцями чітко визначеного профілю - психологами, юристами, соціальними педагогами, медичними працівниками тощо (діаграма 2.10.1).

Системі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді потрібні люди високої кваліфікації з питань соціальної роботи, соціального менеджменту, адміністративного управління, юристів, медичних кадрів тощо.



Діаграма 2.10.1 Динаміка зміни співвідношення фахівців серед працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Досить суттєвих зрушень потребує питання фінансового та матеріального забезпечення роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Кошти на фінансування центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді передбачаються у відповідному бюджеті по КЕВК 091100 „Соціальні програми у галузі сім'ї, жінок, молоді і дітей”. Окрім центрів соціальних служб для молоді, по цьому коду фінансуються соціальні програми і заходи державних органів у справах молоді, соціальні програми і заходи державних органів у справах жінок, утримання клубів підлітків за місцем проживання, інші видатки, соціальні програми і заходи державних органів у справах сім'ї, молодіжні програми Українського національного комітету молодіжних організацій, молодіжні програми Асоціації молодих політологів і політиків. Це вносить великі незручності та непорозуміння при формуванні та виконанні державного та місцевих бюджетів.

Значно зросло недофінансування (різниця між обсягом затверджених коштів та касових видатків) центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Якщо в 2005-2007 роках недофінансування системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді не перевищувало в цілому по Україні 3%, то в 2007 році центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді не отримали вже 10% затверджених коштів. У 2008 році ситуація дещо стабілізувалась, але в 2009 - знову складала 8%. Не націлені на розбудову центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді державний та місцеві бюджети на 2009 рік, де розподіл коштів на молодіжну сферу відбувався виходячи з кількості молоді в регіоні, а не на основі забезпечення функціонування тих структур, які з ними працюють.

Ще один важливий чинник результативної роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - стан їх матеріально-технічного забезпечення., який знаходиться на досить низькому рівні. Так, за даними 2009 року 12% центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді не мають власного приміщення, 20% центрів мають площу приміщень, що не відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Незадовільним є стан комп'ютеризації та інформації системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (нестача комп'ютерів у більшості регіонів досягає 90-97%).

Сьогодення вимагає від центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді постійного володіння найновішою оперативною технікою. Для розробки ефективних управлінських рішень потрібен змістовний аналіз наявної інформації, її адаптація до потреб „замовника” та можливостей „виконавця” певної соціальної послуги, здійснення систематичного моніторингу, значної програмної підтримки, забезпечення всіх регіональних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді єдиними або сумісними версіями технологічних програмних засобів.

Потребує введення єдиних методологічних та організаційних стандартів система планування, звітності, моніторингу та дослідницької діяльності. Виходячи з того, що до цих пір таких стандартів не затверджено, виявилося просто неможливим в даній роботі більш детально проаналізувати статистичні дані всіх напрямків роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Здійснення ефективної аналітичної роботи дасть змогу отримання інформації стосовно діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та соціальної ситуації в цілому, систематизацію цієї інформації, оцінку результатів та формування перспективних цілей, завдань та визначення засобів їх реалізації.

Виходячи з вищесказаного, Українським державним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді розроблена Комплексна програма організаційного розвитку системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на 2005 - 2009 роки, яка ставить своїми завданнями: упорядкування діяльності функціонуючих центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, приведення її у відповідність нормам і нормативам, які встановлені чинним законодавством; вирішення питання щодо розмежування функцій та повноважень органів виконавчої влади, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та громадських молодіжних організацій, що здійснюють соціальну роботу з дітьми та молоддю; створення єдиної інформаційної системи для обслуговування діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; створення єдиного механізму перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників центрів; розробка та впровадження критеріїв оцінки ефективності діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; сприяння розробці та впровадженню державних норм і нормативів соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями; тощо [34, 89].

На це і буде направлена подальша робота системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, яка вже досить вдало заявила себе не тільки на теренах України, але й за кордоном батьківщини.

Та все ж факт створення державної системи соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді не став поштовхом до відповідних змін у певних документах, зокрема положеннях про роботу всіх залучених до соціальної роботи організацій інших відомств, які в своїй діяльності підчас дублюють одне одного. Рівень взаємодії організацій різних відомств, що здійснюють соціальну роботу, залежить не від принципових позицій, продиктованих державними документами, а від ступеня особистої зацікавленості їх керівників. Соціальні служби для сім'ї, дітей та молоді нерідко розглядаються як установи, що надають допомогу тим організаціям, які з певних причин не можуть цього робити: так, виховну роботу з школярами - замість педагогічного колективу шкіл і позашкільних закладів, роботу з профорієнтації - замість центрів зайнятості і педагогічних колективів шкіл, масові молодіжні заходи - замість органів культури, громадських організацій, роботу з дітьми-сиротами - замість органів опіки. При цьому робота, що проводиться, не може вважатися безпосередньо як соціальна, тому що основні її напрями мають масовий превентивний, а не індивідуальний або індивідуально-груповий характер.

Основними причинами незначного поширення актуальних видів соціальної роботи є, по-перше, неорієнтованість соціальних структур на ці проблеми; по-друге, брак розроблених і адаптованих до вітчизняної реальності методик такої роботи; по-третє, відсутність кваліфікованих спеціалістів, спроможних забезпечити ці напрями соціальної роботи [35, 16].

Зараз керівництвом Української державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді ведеться велика робота по удосконаленню форм та методів роботи системи, розглядаються перспективні варіанти та інноваційні технології соціальної роботи в Україні. Визначені шість пріоритетних програм діяльності центрів: робота з молодою сім'єю, включаючи соціальну підтримку та допомогу дітям-сиротам, молодим інвалідам, творчій молоді; профілактика негативних явищ в молодіжному середовищі, пропаганда здорового способу життя; підтримка волонтерського руху; робота з військовозобов'язаною молоддю; сприяння працевлаштування та вторинній зайнятості молоді; розвиток мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Позитивним є створення Ліги соціальних працівників України - організації, яка об'єднує громадян України з метою задоволення та захисту законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів своїх членів, реалізації їх прав і свобод, здійснення соціального обслуговування, соціального патронажу, соціальної профілактики та соціальної реабілітації дітей, молоді та сімей, сприяння у реалізації міжнародних, національних, державних та недержавних програм у сфері соціальної роботи.

Для підвищення ефективності соціальної підтримки сім'ї, дітей та молоді, необхідно впроваджувати кращі надбання центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Серед рекомендацій, які можуть стати у нагоді для підвищення ефективності роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в Хмельницькій області можна виділити наступні:

1. Соціальна робота з молодою сім'єю має бути направлена не тільки на родину в цілому, а й на окремих членів - матір, батька, дитину та інших.

Конкретними завданнями соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді області має стати здійснення соціально-реабілітаційної роботи, надання різних видів послуг і соціальної підтримки різним категоріям сімей з метою підготовки до сімейного життя, стабілізації сімейних стосунків, допомоги батькам у вихованні дітей, сімейної психотерапії, організації сімейного виховання у педагогічно неспроможних сім'ях, тих, хто виховує дітей-інвалідів, а також надання підтримки малозабезпеченим, багатодітним, неповнолітнім та одиноким матерям.

На це має бути розроблена і впроваджена програма для центрів соціальних служб сім'ї, дітей та молоді області „Соціальний захист та підтримка сім'ї”, яка передбачає створення умов щодо соціальної адаптації та соціалізації, самовизначення, самореалізації та самовдосконалення молоді у процесі підготовки її до сімейного життя, стабілізації взаємостосунків у сім'ях, наданні допомоги у вихованні дітей, збереженні сімейних традицій, духовного потенціалу кожної родини.

Реалізація даної програми має відбуватися за такими напрямках: підготовка молоді до сімейного життя; робота з молодими сім'ями по стабілізації сімейних стосунків; школа батьківської підтримки; сімейна психотерапія.

Центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді області розробити і видати науково-методичні матеріали на допомогу спеціалістам, які працюють з молодими сім'ями, а також для молоді, що бере шлюб, батькам - з питань сімейного виховання тощо.

2. В роботі з жіночою молоддю з надання допомоги в оволодінні комплексом психолого-педагогічних, юридичних, медичних знань та навичок, необхідних для самоствердження особистості, профілактики жіночої злочинності, проституції, запобігання насиллю створити в області при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді „школи майбутніх мам”, „школи виживання”, „служби знайомств”, медико-соціальні кабінети.

3. Ширше впроваджувати в практику роботи виїзні консультативні пункти в навчальні заклади та сільську місцевість, де молодь може отримати консультації психолога, лікаря, юриста.

4. Як компенсаторна форма освіти, в системі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді впровадити діяльність вечірніх та недільних жіночих гімназії де б слухачки отримували б необхідні в подальшому соціальному становленні знання, готувалися б до виконання соціальних ролей: жінка-дружина, жінка-мати, жінка-лідер.

Однією з найефективніших форм групової роботи має стати об'єднання дівчат - підлітків, молодих жінок в клуби, головними завданнями діяльності яких є: формування адекватного уявлення про соціальну роль жінки в суспільстві; сприяння підвищення культурного рівня; підготовка до сімейного життя; формування духовних цінностей; сприяння розвитку активної життєвої позиції.

На місцевому телебаченні, радіомовленні та на сторінках газет започаткувати тематичні рубрики, в яких висвітлювати жіночі проблеми.

5. Пріоритетним завданням центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді області має стати розробка та вдосконалення форм соціальної допомоги, адаптації та реабілітації молодих людей в умовах економічної кризи, надання їм інформаційної, консультативної, психолого-педагогічної допомоги в питаннях професійного вибору, тимчасового чи постійного працевлаштування, заняття підприємницькою діяльністю, формування у безробітної молоді активної позиції щодо пошуку місця працевлаштування та самозайнятості. Реалізація цих завдань має відбуватися через роботу спеціалізованих служб вторинної зайнятості дітей та молоді, які працюють при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді: центрів праці, агенцій зайнятості, бірж праці, бюро по працевлаштуванню тощо.

Таким чином, для покращання цього напрямку роботи центрів необхідно звернути увагу на такі аспекти: вивчення та розповсюдження накопиченого досвіду з питань працевлаштування та вторинної зайнятості; розробку спеціалізованих навчальних програм підготовки спеціалістів для роботи за цим напрямком; координацію обласної та районних служб зайнятості, управління та відділів освіти та зацікавлених організацій у наданні інформаційної допомоги молоді з метою працевлаштування та професійного самовизначення; залучення безробітної та студентської молоді, яка навчається за спеціальністю „психолог” та „соціальний працівник” до волонтерської роботи в спеціалізованих службах центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; питання пільгового оподаткування підприємств, установ, які допомагають в організації платних робіт, а також оподаткування заробітної плати, яку отримують підлітки та молодь за свою роботу.

6. Для реалізації програми „Сприяння творчому розвитку дітей та молоді, організація їхнього змістовного дозвілля, оздоровлення та відпочинку” основні зусилля спрямувати на підтримку: творчої та обдарованої молоді; студентської молоді; сільської молоді; дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського спілкування; дітей та молодь з функціональними обмеженнями; батьків, що виховують дітей-інвалідів; педагогів, що працюють з обдарованими підлітками та молоддю.

Найпоширенішими видами соціальних послуг, що мають надаватися центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо реалізації цієї програми мають бути: організація роботи творчих об'єднань, клубів з інтересами; організація та проведення масових заходів: конкурсів, фестивалів, акцій, вікторин, творчих зустрічей, КВК тощо; проведення спортивно-оздоровчих та туристичних заходів: спортивних змагань, походів, подорожей, зльотів тощо; лекційна робота з питань профілактики негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, пропаганди здорового способу життя; організація різних форм оздоровлення та відпочинку; тренінгова робота з питань самопізнання, самовизначення, самовдосконалення та самовиховання; створення груп взаємодопомоги тощо.

Пріоритетами в роботі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді області в цьому напрямку має бути: організація оздоровлення та відпочинку дітей, підлітків та молоді соціально незахищених категорій, дітей та молоді з особливими потребами; надання психолого-педагогічної підтримки та допомоги дітям, підліткам та молоді у самопізнанні, самореалізації; пропаганда здорового способу життя та профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі; сприяння розвитку та соціальній адаптації юнацтва в реалізації особистісного інтелектуального та духовного потенціалу; виховання у підлітків та молоді організаторських та лідерських навичок, навчання міжособистісному спілкуванню.

7. Якнайширше використати літній період для залучення молоді до волонтерського руху.

8. В роботі з напрямку „Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами” основну увагу зосередити на індивідуальному підході до дитини з урахуванням її особливостей, здібностей, інтересів, рівня розвитку вмінь та навичок, здатності до навчання. Необхідно створювати індивідуальні програми реабілітації для кожної дитини-інваліда окремо.

Широко впроваджувати в роботу з дітьми зазначеної категорії клуби спілкування шляхом об'єднання дітей-інвалідів та членів їх сімей. Спілкування дітей-інвалідів з однолітками заохочує їх до активного життя, сприяє їхньому розвитку та адаптації, духовному розкріпаченню. В клубах діти мають змогу розважитися, поділитися своїми думками, знайти друзів, відчути розуміння та підтримку.

В клубах використовувати різноманітні форми роботи - тренінги, семінари, диспути, лекції, зустрічі з цікавими людьми, вечори творчості, театральні вистави за участю самих інвалідів, змагання, естафети, ігри - розваги, екскурсії.

9. Комплексна програма центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді „Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі” має передбачати реалізацію комплексу психолого-педагогічних, медичних, правових, інформаційно-консультативних заходів, спрямованих на роз'яснення дітям та молоді правових норм стосовно різних видів асоціальної поведінки; популяризацію переваг здорового способу життя; поширення інформації про наслідки вживання різних видів алко-, нарко- та токсичних речовин; допомогу по ресоціалізації дітей та молоді, які мають різні форми девіації.

10. Для реалізації програми центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді „Соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які відбувають покарання та звільняються з місць позбавлення волі” встановити тісні зв'язки з органами внутрішніх справ, з установами Державного департаменту з питань виконання покарань, особливо з виховно-трудовими колоніями, тощо.

ВИСНОВКИ

Отже, для того, щоб соціальна робота мала цілеспрямований характер, потрібно скоригувати діяльність усіх організацій, що залучені до процесу надання соціальної підтримки сім'ї, дітям та молоді. Для цього необхідно:

1. Визнати як основне завдання соціальної роботи створення умов для розвитку індивіда через надання йому індивідуальної соціальної підтримки і через створення сприятливого соціального середовища за рахунок формування соціальної політики.

2. Визначити пріоритетність напрямів соціальної підтримки для кожного конкретного макро- і мікрорегіону. При цьому напрями можуть неповною мірою збігатися із прийнятими державними програмами, а перш за все повинні ґрунтуватися на аналізі справ в конкретному місті, районі і тих напрямів соціальної підтримки, які з цього витікають.

3. Розподілити функціональні обов'язки між різними державними відомствами щодо надання соціальної підтримки сім'ї, дітям та молоді з урахуванням їх спеціалізації та існуючого кадрового і ресурсного потенціалу.

4. Залучати до розв'язання соціальних проблем громадські молодіжні, дитячі, жіночі та інші організації шляхом створення розгалуженої мережі волонтерів.

5. Розробити систему підготовки і перепідготовки державних службовців різних рівнів з проблем соціальної підтримки різних категорій населення.

Ґрунтовний аналіз основних напрямків соціальної підтримки, які реалізуються центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, дають змогу зробити висновок про те, що питання збереження подальшого розвитку та зміцнення мережі центрів є завданням державного значення. Це потребує здійснення певних заходів. Необхідно вдосконалювати нормативно-правову базу, що регламентує діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді мають розглядатися як спеціалізовані соціальні служби як такі, що:

- беруть участь у реалізації державної соціальної політики в Україні;

- намагаються координувати діяльність інших соціальних служб, установ і організацій всіх форм власності, об'єднань громадян, окремих громадян у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю;

- організовують та надають інформаційні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, юридичні та консультативні послуги сім'ї, дітям і молоді;

- організовують надання соціальних послуг окремим категоріям дітей і молоді, зокрема інвалідам, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, соціально-психологічної та педагогічної підтримки, сприяють їх соціальній реабілітації та адаптації;

- проводять соціально-профілактичну роботу серед дітей і молоді, вживають заходів щодо запобігання негативним явищам у дитячому і молодіжному середовищі;

- організовують правовий захист конституційних прав сім'ї, дітей і молоді;

- здійснюють соціальну інспекцію, тобто систему заходів, спрямованих на забезпечення нагляду, аналізу, експертизи, контролю за реалізацією соціальних програм, проектів, забезпечення належних умов життєдіяльності, морального, психічного та фізичного стану сім'ї, дітей і молоді, захисту їх прав і свобод.

Це потребує певне зміщення акцентів щодо головних принципів соціальної молодіжної політики. Ставлення до молоді як до суб'єкта перш за все, а не як об'єкта, що було раніше, - головний зміст зміни в концепції щодо молоді. Не треба підміняти активність молоді. Слід надати їй набагато більших можливостей для самовизначення, самоутвердження, самоорганізації, самореалізації, саморозвитку, включати в усі процеси розвитку сучасного суспільства, залучати до розроблення і прийняття економічних, політичних, соціальних і правових рішень на всіх рівнях державної влади.

Разом з тим, необхідно підкреслити, що якість реалізації соціальної молодіжної політики значною мірою обумовлена рівнем дієздатності, ефективності структурних підрозділів, що опікуються проблемами сім'ї, дітей та молоді, в органах державної влади та управління всіх рівнів. На часі необхідність поглиблення діяльності соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, створення і розвиток спеціалізованих установ соціального спрямування (реабілітаційні центри ресоціалізації наркозалежної молоді, центри соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх та молоді, служби „Телефон довіри”, громадські приймальні-консультації тощо).

Сьогодні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді перетворились в основні осередки соціальної роботи з молодими сім'ями, зокрема студентськими, неповними та багатодітними, жінками, дітьми та молоддю з особливими потребами, безробітною молоддю, молоддю з девіантною поведінкою, талановитою та обдарованою молоддю в різних сферах життєдіяльності.

Серед головних завдань, які необхідно вирішити у галузі соціальної роботи, яка проводиться центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, найчастіше називають такі:

- підвищення кваліфікації кадрів, які працюють в соціальних службах для сім'ї, дітей та молоді;

- розвиток мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- підвищення рівня інформаційної, пропагандистської роботи;

- створення глобальної комунікаційної комп'ютерної мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- координація зусиль зацікавлених організацій на державному та місцевому рівнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Декларація „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” від 15.12.1992 р., № 2859-XII (остання редакція від 03 березня 2006 року).

3. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 05.02.1993 р., № 2998-XII. Стан документа: Чинний. Системний номер: 2998-12. Текст документа вiд 07.05.2009 р.

4. Закон України „Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю” від 15 січня 2009 року № 878-VI.

5. Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики” від 04.12.1996 р., №1165/96. Стан документа: Чинний.

6. Послання Президента України до Верховної Ради України „Стратегія економічного та соціального розвитку на 2004-2015 роки”, 2004 р.

7. Постанова Кабінету Міністрів України „Про подальший розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді та підвищення ефективності їх діяльності”. ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1291 ( 1291-2001-п ) від 03.10.2001.

8. Постанова Кабінету Міністрів України „ Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 р. N 1125 і 1126.

9. Проект Закону про внесення змін до Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми” Реєстр. №7096 від 07.09.2010 р.

10. Указ Президента України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 42, ст. 213; 2005 р., N 10, ст. 191; 2006 р., N 12, ст. 104)

11. Указ Президента України „Національна програма „Діти України” від 18.01.1996 р., N 63/96.

12. Постанова Кабінету Міністрів України „Національна програма планування сім'ї” від 13.09.1995 р., №736. Стан документа: Чинний.

13. Закон України „ Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”вiд 23.03.2000 № 1602-III Стан документа: Чинний. Системний номер: 1602-14.

14. Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров'я України „Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров'я щодо профілактики раннього соціального сирітства” від 24.07.2007 № 2643/420.

15. Постанова Кабінету Міністрів України „Комплексна програма розв'язання проблем інвалідності” від 27.01.1992 р., №31. Стан документа: Чинний.

16. Закон України „ Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ” від 13.01.2005 р., №2342 - IV. Стан документа: Чинний. Системний номер: 2342-15. Текст документа вiд 13.10.2010 р.

17. Постанова Кабінету Міністрів України „Довготривала програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства” від 28.07.1992 р., №431. Стан документа: Чинний.

18. Указ Президента України „Комплексні заходи щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” від 18.03.1998 р., №200/98. Стан документа: Чинний.

19. Указ Президента України „Про Національну програму правової освіти населення” від 18 жовтня 2001 року № 992/2001. Стан документа: Чинний.

20. Постанова Кабінету Міністрів України „Державна програма зайнятості населення на 1997-2000 роки” від 19 грудня 2006 року № 489-V.

21. Постанова КМУ “Про Комплексні заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні („Молодь України”)” №348 від 20 березня 1998 року.

22. Постанова Кабінету Міністрів України „Комплексна програма профілактики СНІДу та наркоманії ” від 09.03.1999 р., №341.

23. Постанова Кабінету Міністрів України „Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства” від 15.09.1999 р., №1697.

24. Волинець Л. Британська модель соціальної допомоги дітям // Соціальна політика і соціальна робота. - 2000. - № 1. - С.25.

25. Діяльність центрів соціальних служб для молоді України: сучасний стан і перспективи розвитку. - К.: УДЦССМ, УІСД, 1999.

26. Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку: збірник матеріалів Всеукраїнського конгресу жінок. - Київ, 1998.

27. Інформація і право // Інформаційно-довідковий бюлетень УДЦССМ. - 2000. - № 9-10.

28. Малколм Пейн. Сучасна теорія соціальної роботи. - К., 2000. - 437 с.

29. Нормативно-правова база: діяльність центрів соціальних служб для молоді. - К: УДЦССМ, 1999. - 200 с.

30. Соціальна підтримка молодої сім'ї. - К., 1994.

31. Соціальна підтримка незайнятої молоді. - К., 1995.

32. Соціальна робота в Україні: перші кроки. / Під ред. В.Полтавця. - К., 2000. - 233 с.

33. Соціальна робота: навчальний посібник // Соціальна робота. Книга ІІ. - К.: ДЦССМ, 2002. С.11.

34. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи / За заг. ред. І.Пінчук. - К.:УДЦССМ, 2000. - 276 с.

35. Соціальна робота з молоддю в Україні / За заг. ред. І. Звєрєвої. - К.: Видавництво „Столиця”, 1997. - 151 с.

36. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. - К.: Видавництво УАДУ, 1997. - 360 с.

37. Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді за 2004 рік. - К.: УДЦССМ, 2005.

38. Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді за 2005 рік. - К.: УДЦССМ, 2006.

39. Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді за 2006 рік. - К.: УДЦССМ, 2007.

40. Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за 2007 рік. - К.: УДЦССМ, 2008.

41. Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за 2008 рік. - К.: УДЦССМ, 2009.

42. Статистичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за 2009 рік. - К.: УДЦССМ, 2010.

43. Уолтер Лоренц. Социальная работа в изменяющейся Европе. - Амстердам - Київ, 1997. - 199 с.

44. Яременко О. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. - К., 2000. - 207 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Мережа центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в Україні станом на 01.01.2009 р. (за даними УСССДМ)

Область/регіон	За планом розвитку мережі ЦСССДМ	Створено	З них:	% виконання постанови КМУ
			Обласні	Районні	Міські	Районні в містах	Всього
АР Крим	26	20	1	4	12	3	20	77
Вінницька	28	15	1	11	3		15	54
Волинська	21	16	1	10	2		13	71
Дніпропетровська	54	46	1	22	13	10	46	85
Донецька	67	67	1	17	28	20	66	100
Житомирська	24	20	1	14	3		18	83
Закарпатська	16	13	1	8			9	81
Запорізька	17	10	1	5	4		10	59
Івано-Франківська	20	8	1	7			8	40
Київська	33	33	1	21	4		26	100
Кіровоградська	26	19	1	12	3		16	73
Луганська	28	18	1	5	11	1	18	64
Львівська	33	8	1	4	3		8	24
Миколаївська	27	14	1	9	4		14	52
Одеська	31	28	1	23	3		27	90
Полтавська	34	30	1	25	4		30	88
Рівненська	20	20	1	15	4		20	100
Сумська	25	18	1	12	5		18	72
Тернопільська	19	19	1	17	1		19	100
Харківська	41	36	1	25	6	1	33	88
Херсонська	22	8	1	5	2		8	36
Хмельницька	22	13	1	8	2		11	50
Черкаська	27	24	1	16	6		23	89
Чернівецька	12	12	1	11			12	100
Чернігівська	26	13	1	11	1		13	50
м .Київ	15	15	1			14	15	100
м. Севастополь	5	1	1				1	20
РАЗОМ	719	544	27	317	124	49	517	75

Додаток Б

Кількість наданої допомоги центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді впродовж 2009 року, за напрямами (за даними УСССДМ)

Напрями діяльності	Допомога надана:	Всього
	Республіканським (АР Крим) ЦСССДМ	Обласними ЦСССДМ	Районними ЦСССДМ	Міськими ЦСССДМ	Районними у містах ЦСССДМ
Соціальна підтримка сім'ї	2934	34703	114413	102864	38750	293664
Соціальне становлення жіночої молоді	2578	22085	64700	58013	11969	158345
Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами	834	18762	43541	60241	23621	146999
Соціальна підтримка дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків	700	11341	37541	45323	14272	108786
Профілактика алкоголізації та наркотизації	3318	45932	116174	116480	32858	314762
Профілактика ВІЛ / СНІДу та венеричних захворювань	4207	39289	120173	103223	31205	298097
Профілактика правопорушень	1446	17697	81331	65532	25514	189560
Сприяння працевлаштуванню	1158	10350	46998	77052	9296	144854
Правова освіта молоді	946	18801	72409	60778	17434	170368
Підтримка творчої, обдарованої молоді	4273	23202	116632	117256	28796	290059
Підтримка неповнолітніх та молоді, які повернулись з місць позбавлення волі	221	2602	5373	3616	1657	13469
Соціальна підтримка військовозобов'язаної молоді	1150	10597	40301	36852	10094	98994
Разом	23765	255361	864305	841180	241825	2226436

Додаток В

Кількість працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді станом на 01.01.2009 року (за даними УСССДМ)

Область/регіон	Затверджено за штатом	З них:
		Фактично працює	У т.ч. держслужбовці
АР Крим	209	199	180
Вінницька	85	70	68
Волинська	38	29	28
Дніпропетровська	202	174	164
Донецька	355	326	207
Житомирська	98	88	86
Закарпатська	30	29	26
Запорізька	70	66	54
Івано-Франківська	41	38	35
Київська	95	81	68
Кіровоградська	47	46	36
Луганська	118	106	101
Львівська	58	54	53
Миколаївська	67	56	54
Одеська	122	108	107
Полтавська	118	110	101
Рівненська	111	96	90
Сумська	61	53	51
Тернопільська	94	78	77
Харківська	140	127	126
Херсонська	50	48	46
Хмельницька	78	68	62
Черкаська	156	127	113
Чернівецька	31	26	26
Чернігівська	104	78	70
м. Київ	143	116	106
м. Севастополь	17	14	13
РАЗОМ	2738	2411	2248

Додаток Г

Структура Хмельницького обласного центру соціальних служб для

сім'ї, дітей та молоді

Відділ соціальних ініціатив

· школа молодого журналіста;

· школа молодого телерадіоведучого;

· обласна молодіжна літературна студія;

· школа волонтерів;

· клуб інтелектуальної молоді "КІМ";

· молодіжна телерадіостудія

Відділ організаційно-методичної, інформаційно-аналітичної та кадрової роботи

· інформаційно-аналітична служба;

· пункт медико-психологічного консультування

· мобільний консультпункт;

· "Телефон довіри"

Фінансово-господарський відділ

Відділ соціальної профілактики, опіки та допомоги

· служба "Родинний дім";

· юридична служба;

· молодіжне агенство зайнятості;

· служба знайомств;

· служба соціально-психологічної реабілітації хворих на алкоголізм та наркомнію;

· пункт обміну речей, що були у вжитку;

· виїзний консультпункт на базі пентенціарних установ;

· радіоклуб та пошта "Довіра";

· клуб молодих ін-лідів "Спілкування";

· клуб дітей-інвалідів;

· клуб для безробітньої молоді;

Размещено на Allbest.ru