Особливості консультативної роботи соціального працівника з прийомними сім’ями в умовах центру соціальних служб сім’ї та молоді

Тому соціальним службам та державі якнайшвидше потрібно розробити програми щодо ознайомлення громадськості з прийомними родинами, адже психологи та вчені вже в достатній мірі довели, щоб виховати повноцінного члена суспільства з дитини-сироти, краще за все було б виховувати її в родині, де дитина ознайомиться не лише з соціальними ролями, а й буде задовольняти потребу у психологічному комфорті; розвивати та отримувати духовні цінності та родинні традиції. Повноцінна родина надасть емоційну підтримку, почуття безпеки, цінності та значимості власного «Я», відчуття особистого щастя; передасть дитині моделей сімейних комунікацій та суспільної поведінки.

2.3 Розробка системи консультування опікунської родини на етапі її створення

Одним із найбільш розповсюджених видів послуг, що надають соціальні служби своїм клієнтам є консультативні послуги, тобто надання допомоги клієнту у розв'язанні його проблем через організацію консультативної діяльності соціальних працівників. Потрібно також пам'ятати, консультування прийомної родини на етапі її створення соціальний педагог поєднує з ведення документації та особової справи цієї родини.

Робота з прийомною родиною вимагає від соціального педагога особливої організації професійної консультативної діяльності, яка має ряд своїх особливостей:

1. Залучення кандидатів у прийомні батьки. Зміст цього етапу консультативної діяльності передбачає інформаційне ознайомлення громадськості з такою формою опіки та піклування, як прийомна родина. Проводитьсь рекламна компанія, що проводиться за двома напрямками.

Перший напрямок забезпечує формування позитивної громадської думки щодо сімейних форм державної опіки. Він передбачає досягнення таких завдань:

- підвищити обізнаність громадськості про інститут прийомної сім'ї як форму державного влаштування дітей, які позбавлені батьківської опіки;

- продемонструвати позитивні сторони роботи органів опіки і піклування, центрів соціальних служб для молоді, спеціалізованих соціальних служб.

Другий напрямок спрямований на залучення кандидатів у прийомні батьки і передбачає досягнення таких завдань:

- отримати достатньо звернень громадян для набору кандидатів у прийомні батьки;

- надати кандидатам на початковому етапі інформацію щодо умов, за яких особи не можуть стати прийомними батьками [61, 94-95].

Зміст рекламних матеріалів має містити інформацію для потенційних кандидатів, зокрема щодо наступних етапів процесу. Особлива увага повинна бути зосереджена на достовірності інформації. Важливо, щоб кандидати з самого початку були обізнаними із завданнями, які стоять перед ними.

При цьому потрібно використовувати різні засоби проведення інформаційної кампанії. В кожному окремому випадку соціальний працівник має самостійно визначитися, які інформаційні матеріали необхідно підготувати і які засоби використовувати для проведення дієвої кампанії. Такими засобами можуть бути:

- рекламні оголошення в місцевих незалежних газетах;

- реклама на транспорті (автобусах, таксі, поїздах);

- афішна кампанія;

- реклама на місцевих радіо- та телеканалах;

- написання статей, публікацій у інформаційних виданнях;

- інформаційні столи на святах та інших суспільних подіях;

- усне спілкування, особливо з прийомними батьками;

- підготовка реальних прийомних батьків до проведення інформаційних вечорів для їхніх сусідів;

- зв'язок з суспільними групами [4, 63-65].

На думку Бевз Г.М., Кузьмінського В.А. найефективнішим засобом проведення інформаційно-рекламної компанії по залученню кандидатів є проведення інформаційних вечорів із залученням прийомних батьків, тобто при консультуванні прийомних батьків щодо процесу створення родини у цьому випадку найкраще використати метод прикладу (показ вчинку інших людей у подібних обставинах).

Після того як буде проведено інформаційно-рекламну кампанію з являться звернення клієнтів по телефону за додатковою інформацією. Телефонна розмова повинна бути короткою і включати лише відповіді на поставлені питання. Якщо абонент зацікавився отриманою інформацією, йому пропонується прийти до Центру соціальних служб або відділу у справах сім'ї та молоді, де він зможе більш детально дізнатися про інститут прийомної сім'ї.

Соціальний працівник, який відповідає на звернення клієнтів, має бути підготовлений до ведення телефонного консультування, вміти налагоджувати контакт з абонентом, а також володіти мистецтвом конструктивного завершення розмови.

Часто люди телефонують лише для того, щоб їх вислухали. Побудувати вірно телефонний діалог соціальному працівнику допоможуть знання мети, завдань та процесу телефонного консультування кандидатів у прийомні батьки. Треба передбачити, що за інформацією звертатиметься велика кількість громадян, які не обов'язково є потенційними прийомними батьками.

Соціальний працівник, який приймає телефонні дзвінки від громадян, має володіти інформацією про порядок створення прийомних сімей і знати функціональні можливості інших органів державної влади і місцевого самоврядування, що турбуються про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Для цього важливо мати телефонний довідник з переліком телефонів, які можуть знадобитися в процесі консультування батьків, якщо виникнуть додаткові питання, які соціальний працівник не може досконало висвітлити:

- інспектора з охорони дитинства;

- відділу соціального захисту населення;

- служби у справах неповнолітніх;

- відділу у справах сім'ї та молоді державної адміністрації;

- громадської приймальні державної адміністрації;

- Червоного Хреста;

- банків одягу;

- притулків тощо.

Особливостями ведення телефонного консультування соціального педагога потенційних батьків ґрунтується на готовності соціального працівника вислухати клієнта і відкритості спілкування. Під час розмови важливо визначити мотивацію абонента, його бачення ситуації, з'ясувати наміри та питання, з яких він/вона звертається.

Соціальному працівникові необхідно не лише надавати інформацію потенційним кандидатам у прийомні батьки, але й від них на цьому етапі отримувати інформацію, яка знадобиться у подальшій роботі, а саме:

- поцікавитись звідки отримана інформація про прийомну сім'ю;

- чому вона його зацікавила;

- зрозуміти як абонент уявляє прийомну сім'ю;

- чи знає він/вона про інші форми опіки [26, 137-139].

На завершальній стадії діалогу соціальний працівник бере на себе ініціативу конструктивно завершити розмову. Якщо у результаті діалогу стає зрозуміло, що клієнт не має обмежень щодо можливості створення прийомної сім'ї, соціальний працівник домовляється про зустріч з метою визначення подальшої співпраці. У разі, коли людина не є потенційним кандидатом у прийомні батьки і задає побічні питання, її необхідно переадресувати до спеціаліста, який займається цими проблемами, або ж тактовно та аргументовано відмовити.

Соціальний працівник в ході телефонний консультування щодо створення прийомної сім'ї формує громадську думку про інститут прийомної сім'ї, тому важливо надавати точну і достовірну інформацію. Якщо люди навіть не є потенційними кандидатами у прийомні батьки, у результаті розмови можуть стати нашими однодумцями і сприятимуть розповсюдженню наданої їм інформації.

Але при проведенні телефонного консультування соціальний працівник обов'язково реєструє особисте звернення громадян чи телефонний дзвінок у відповідному журналі. При цьому фіксується основна інформація про клієнта, яка дає можливість у подальшому підтримувати з ним контакти (прізвище, ім'я, по-батькові, вік, соціальний та сімейний стан, кількість дітей в сім'ї, причина звернення, контактний телефон). При зверненні громадян з питань створення прийомних сімей слід пояснювати етапи, які мають пройти кандидати. Важливо пам'ятати, що перше враження про прийомні сім'ї буде сформоване на основі того, що побачать або почують кандидати при зверненні.

Якщо вони потребують більше інформації, ніж вони отримали в результаті інформаційно-рекламної кампанії та звернення, необхідно негайно надіслати їм пакет інформації (протягом 2 тижнів від дня звернення). Кандидати у прийомні батьки мають бути впевнені, що вони отримали вичерпну інформацію та мають достатньо часу подумати перед тим, як написати заяву і стати на облік як потенційні прийомні батьки.

Для стимулювання процесу прийняття рішення кандидатами доцільно періодично надсилати нагадування. Інколи варто відвідувати окремих людей, які чекають інформаційної зустрічі, але не звертаються з проханням про неї.

Творча уява, толерантність і наполегливість обов'язкові умови консультативного процесу на цьому етапі набору кандидатів у прийомні батьки. Різні люди потребують різних підходів, тому необхідно випробувати декілька з них і визначити, що працює краще.

Після проведення рекламно-інформаційної кампанії, з метою зацікавлення потенційних прийомних батьків спеціалізованими соціальними службами супроводу сімейних форм опіки доцільно проводити інформаційні-консультативні зустрічі. Такі зустрічі допомагають батькам прийняти зважене рішення. Дуже важливо, щоб інформація про прийомну сім'ю як сімейну форму державної опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, надавалася дозовано та правдиво. На інформаційно-консультативних зустрічах, тобто при проведенні повторно консультування, якщо у потенційних прийомних батьків виникли додаткові питання надається повторно загальна інформація:

- про існуючу в державі систему опіки і піклування для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- відмінність прийомної сім'ї від інших форм державної опіки (наприклад, усиновлення);

- принципи функціонування й основні етапи створення прийомних сімей;

- важливість соціального супроводу та співпраці із соціальним працівником;

- необхідність спеціальної підготовки кандидатів у прийомні батьки [60, 56-60].

Важливою також на цьому етапі консультативної діяльності надати інформацію про фінансове забезпечення утримання вихованців прийомних сімей і звітування за використані кошти. На таких зустрічах також надається інформація про обмеження щодо створення прийомної сім'ї (наприклад, за станом здоров'я) тощо.

2. Перша зустріч з претендентами у прийомні батьки є початком процесу оцінки потенційних прийомних батьків за результатами звернень громадян і виконується соціальним працівником. Перший етап оцінки відбувається у формі інтерв'ю, тобто соціальний працівник повторно надає інформацію про прийомну родину, але при цьому обов'язково повинен отримати необхідну інформацію про майбутніх батьків дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування.

Для того, щоб розмова при першій зустрічі з кандидатом була продуктивною, важливо створити довірливі стосунки. Сором'язливим слід дати можливість придивитися, освоїтися, збудженим - заспокоїтися, занепокоєним - підбадьоритися.

Під час першого інтерв'ю соціальний працівник задає запитання до кандидата у прийомні батьки (додаток Д), щоб отримати інформацію для подальшої оцінки. У свою чергу важливо, щоб і клієнт отримав чіткі відповіді на поставлені ним запитання та мав інформацію для подальших роздумів щодо висловленого ним бажання взяти на виховання дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківської опіки. Зустріч не повинна бути тривалою. По закінченні розмови доцільно запропонувати клієнту друковану інформацію про особливості функціонування прийомної сім'ї як державної форми опіки над дітьми із контактними телефонами відповідальних осіб.

Первинна оцінка дає змогу відсіяти осіб, які шукають будь-яку роботу або навіть вигоду. Особам, які хочуть отримати «власну» дитину, слід порекомендувати усиновити дитину і з цією метою звернутися до органів опіки та піклування районних держадміністрацій та міськвиконкомів.

Зустріч з кандидатом у прийомні батьки слід завершувати пропозицією обміркувати отриману інформацію і, у випадку позитивного рішення, знову прийти до служби. Для прийняття цього рішення клієнту надається місяць. На наступну зустріч соціальний працівник запрошує подружню пару.

За підсумками першої зустрічі кандидат у прийомні батьки заповнює загальну анкету (додаток З).

3. Друга зустріч з кандидатами у прийомні батьки спрямована на поглиблення знань клієнтів щодо специфіки функціонування прийомної сім'ї (додаток Д). Вона орієнтує їх на з'ясування реальних можливостей родини виховувати нерідну дитину (дітей). Під час проведення консультування на цьому етапі потрібно повідомити батьків про можливі наслідки виховання дітей в інтернатних закладах, про труднощі в розвитку таких дітей. Соціальному працівнику важливо підвести батьків до усвідомлення тих труднощів, які їх очікують при виконанні обов'язків прийомних батьків при цьому найкраще використати інструктування і по можливості перегляд і аналіз відео- та аудіозаписів на яких яскраво показано ті труднощі з якими можуть зіткнутися батьки.

Також під час консультування на цьому етапі клієнтів коротко ознайомлюють з особливостями підготовки кандидатів до прийомного батьківства, визначають напрямки подальшої співпраці, інформують про перелік документів, необхідних для юридичного оформлення прийомної сім'ї, сутність та принципи соціального супроводу прийомної сім'ї. На зустрічі акцентується увага на необхідності співпраці з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім'ї. Кандидатів у прийомні батьки повідомляють, що вся надана ними інформація при консультуванні обов'язково перевірятиметься з урахуванням умов конфіденційності (права на приватне життя, не розголошення окремих даних).

Під час розмови необхідно звернути увагу на важливість інформування всіх членів сім'ї стосовно наміру батьків взяти на виховання дитину-сироту та прийняття спільного для всіх членів родини рішення про створення прийомної родини.

Соціальному працівнику обов'язково під час консультування на цьому етапі слід з'ясувати погляди кандидатів на прийомну дитину, яку вони бажають прийняти у свою сім'ю (її стать, вік, особливості тощо), обговорити наявні в родині можливості та ресурси для забезпечення нормального розвитку прийомної дитини та її соціалізації. Важливо підкреслити необхідність підтримки зв'язків прийомної дитини з біологічними родичами.

Не потрібно прискорювати рішення кандидатів про створення прийомної сім'ї поки вони не пройдуть тренінг і не буде перевірена надана інформація. На завершення розмови кандидатам у прийомні батьки пропонується заповнити спеціальну анкету кандидата у прийомні батьки (додаток З). Анкета має бути заповнена окремо чоловіком і дружиною. Кандидатам у прийомні батьки слід також порекомендувати обговорити у сімейному колі отриману під час другої зустрічі інформацію. Виконання цього завдання пропонується здійснити протягом місяця. Цей термін надається кандидатам у прийомні батьки для того, щоб спільно з іншими членами сім'ї прийняти зважене рішення про створення прийомної сім'ї, ще раз узгодити його зі всіма членами родини.

За результатами другої співбесіди, після наступного додаткового обговорення намірів створення прийомної сім'ї, кандидати пишуть заяву про взяття на облік подружжя як кандидатів у прийомні батьки на ім'я керівника соціальної служби соціального супроводу прийомних сімей.

Інформація, яку повинен отримати соціальний працівник під час консультування на другій зустрічі з кандидатом на створення прийомної сім'ї:

- підтвердження рішення взяти дитину на виховання;

- ставлення всіх членів родини та знайомих до рішення взяти дитину;

- сприйняття необхідності співпрацювати з соціальним працівником;

- сприйняття необхідності підтримувати зв'язки з біологічними родичами дитини;

- проведення вільного часу, інтереси та захоплення [4, 28-31].

4. Після зустрічі, якщо кандидати не змінили думку, соціальний працівник відвідує родину дома, при цьому, якщо судити про форму консультування то воно виїзне та групове (тобто проводиться одночасно з усією родиною). На даному етапі консультування потрібно не лише надавати інформацію клієнтам, а обов'язково отримати дані про сім'ю. Перший візит соціального працівника до помешкання родини кандидатів у прийомні батьки має відбутися якомога раніше. Якщо стан помешкання і навколишнє середовище не задовольняє вимогам влаштування прийомних дітей, роботу щодо подальшої оцінки слід припинити, але контакти не переривати. У випадку поліпшення умов проживання кандидат може звернутися знову і тоді роботу слід продовжити.

Основні позиції, на які необхідно звернути увагу при зборі інформації про кандидатів під час консультування:

- умови життя сім'ї;

- наявність місця в квартирі для поселення прийомної дитини (місце для ліжка дитини, розміщення особистих речей, стола);

- територіальна доступність школи/дитсадка, медичної установи, транспорту та інших зручностей;

- демонстрація членами сім'ї можливостей для влаштування дитини;

- сімейні стосунки подружжя, між дітьми і батьками,

- стосунки членів сім'ї із старшими дітьми, які проживають окремо [5, 71-73]. Для цього доцільно зустрітися із ними або зателефонувати і попросити прокоментували бажання своїх батьків взяти на виховання прийомних дітей. Якщо дорослі діти продовжують жити разом з батьками, ситуацію слід додатково вивчити.

Особливо важливим питанням, на що звертається увага під час візиту, є сімейні взаємостосунки, цінності членів сім'ї, сімейні реліквії та відношення до них. Ставлення батьків до проявів зрілості дітей і особливо питань сексуальності. Соціальному працівнику слід детально обговорити ці питання з кандидатами.

По завершенні візиту складається акт обстеження житлових умов сім'ї. За результатами відвідування соціальний працівник готує звіт та складає акт житлово-побутових умов для з'ясування можливостей прийомних батьків задовольнити матеріальні потреби дитини і забезпечити сприятливе середовище для їх повноцінного розвитку.

5. Консультуючи прийомну родину соціальний працівник співпрацює з іншими спеціалістами, зокрема психологом. Про зустріч кандидатів з психологом домовляється соціальний працівник. Мета співбесіди - допомогти клієнтам прийняти усвідомлене рішення. Для кандидатів у прийомні батьки консультування психолога - це етап усвідомлення своїх намірів та порівняння їх із наявними можливостями. Особи, які хочуть стати прийомними батьками, мають реально оцінювати свій потенціал, щоб бути здатними надати прийомній дитині допомогу відповідно до її актуального стану і розвитку.

Основними завданнями психолога під час співбесіди є:

- зрозуміти мотиваційні чинники кандидатів у прийомні батьки створити прийомну сім'ю;

- допомогти потенційним прийомним батькам усвідомити причини, що спонукають їх взяти на виховання нерідну дитину;

- встановити ймовірність ризику насилля над дитиною;

- оцінити здатність претендентів забезпечити захист прийомної дитини;

- встановити рівень відкритості/замкнутості сімейної системи претендентів у прийомні батьки;

- виявити показники здорового функціонування сім'ї (здатність сім'ї вирішувати складні життєві ситуації без порушення цілісності), її мобільність;

- обговорити показники стабільності шлюбу претендентів;

- прояснити стиль виховання, що практикується сім'єю при вихованні дітей;

- виявити мережу, що підтримує подружжя;

- з'ясувати ставлення членів сім'ї до захворювань [54, 79-82].

Отримана інформація під час зустрічі детально обговорюється з кандидатами і є предметом для подальшого аналізу готовності кандидатів створити прийомну сім'ю без упереджень і проекцій із свого минулого. Психологічна оцінка спрямована на допомогу потенційним прийомним батькам в усвідомленні власних намірів та реальних можливостей надання турботи прийомній дитині.

Крім цього соціальний працівник повинен познайомитися з рекомендувачами. Це можуть бути люди, які знають кандидатів не менше п'яти років, близькі до сім'ї і згодні надати інформацію про неї. Кандидати у прийомні батьки надають соціальному працівнику контактний телефон, адресу, прізвища рекомендувачів. Соціальний працівник домовляється з рекомендувачами про зустріч. Під час консультативної бесіди слід з'ясувати деякі питання (додаток І). Бесіда з рекомендувачами не повинна носити характер допиту, а сприяти довірливій та щирій співпраці людей.

Обов'язковим завданням при консультуванні і створенні прийомної родини є перевірка достовірності інформації. Соціальний працівник, який перевірятиме інформацію повинен розуміти, що відбувається втручання у приватне життя родини і діяти відповідно до чинного законодавства.

Основне правило - дотримання конфіденційності!

Джерела отримання інформації, яка необхідна соціальному працівникові для продовження справи про прийомну родину:

- освітні заклади, де навчаються діти;

- друзі і знайомі;

- дільничний міліціонер;

- медичні працівники.

Детальну перевірку інформації доцільно проводити лише у тому разі, якщо у соціального працівника виникають сумніви щодо достовірності інформації, наданої кандидатами.

В ситуації необхідності проведення детальної перевірки необхідно визначити:

- найважливіші питання, що потребують уточнення;

- повноваження перевіряючих;

- потребу у залученні інших фахівців [26, 138-140].

Після того як всі відомості та інформація під час консультативної діяльності була отримана кандидатами у прийомні батьки та соціальним педагогом створюється комісія фахівців з питань сімейних форм опіки на засіданні, якої вирішується чи створювати родину чи ні. До її складу входять фахівці різних спеціальностей: соціальні працівники супроводу прийомних сімей та прийомних дітей, психолог, представники служби у справах неповнолітніх, охорони здоров'я, освіти, незалежні експерти інших напрямків за потребою.

На розгляд Комісії фахівців з питань сімейних форм опіки виносяться такі питання:

- встановлення доцільності продовження роботи з кандидатами та їх направлення на тренінг;

- надання направлення на безкоштовне медичне обстеження;

- надання висновку опікунській раді про можливість створення прийомної сім'ї;

- проведення взаємного добору дітей та прийомних сімей;

- схвалення оцінки та перегляд питань опіки прийомних дітей в прийомній сім'ї [58, 66-69].

Консультування прийомної родини - це специфічний вид діяльності, що передбачає роботу як з батьками так і з дітьми, тому соціальний працівник повинен налагоджувати співпрацю з усіма установами, закладами та службами району, які можуть надати достовірну інформацію про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Така співпраця забезпечує оперативність виявлення та своєчасність надання цільової допомоги.

Виявлення дітей-кандидатів у прийомну сім'ю є одним з напрямків роботи соціальної служби, що займається питаннями консультування та підготовки до створення прийомних сімей і їх соціального супроводу.

Діти позбавлені батьківського піклування можуть перебувати:

- у лікарнях;

- будинках дитини;

- притулках;

- інтернатних закладах та дитячих будинках для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- дитячих будинках змішаного типу;

- власних біологічних сім'ях, умови виховання в яких не сприяють повноцінному розвитку дитини (асоціальні сім'ї);

- на вулиці (діти вулиці).

При виявленні інформації про дитину, яка потребує державної опіки, соціальний працівник заповнює картку, яка містить первинну інформацію про дитину, що дозволяє визначити статус дитини та вид допомоги, якої вона потребує.

При заповненні картки слід з'ясувати:

1. Первинний облік дітей, позбавлених батьківського піклування. Це означає виявити територіально-адміністративне походження дитини за місцем останньої реєстрації біологічних батьків.

2. Причину бездоглядності або неможливості подальшого перебування дитини у біологічній сім'ї чи родичів [15, 81-84].

Питання про влаштування дитини у прийомну сім'ю як форму державної опіки узгоджується з органами опіки та піклування районної державної адміністрації (міськвиконкому). При з'ясуванні можливості влаштування до прийомної сім'ї, соціальний працівник проводить оцінку стану розвитку дитини, яка потребує влаштування.

Перебування дітей у складних умовах, нехтування їхніми потребами протягом тривалого часу створює загрозу для їх розвитку й адаптації у прийомних сім'ях. Досвід проживання дітей у важких життєвих умовах зовнішньо може не проявлятися, проте слід пам'ятати про його можливі негативні наслідки.

Для кожної дитини, яка влаштовується у прийомну сім'ю, існують чинники ризику, що ускладнюють її адаптацію до нових умов життя. Умовно їх можна поділити на дві групи:

I група - чинники, що пов'язані з біологічною сім'єю прийомної дитини та умовами її попереднього проживання;

П група - чинники, пов'язані з особливостями психічного розвитку самої дитини, отриманими внаслідок втрати опіки з боку біологічних батьків.

Кількість балів по першій та другій групі чинників, як правило, не збігається. Це свідчить, що одні і ті самі об'єктивні чинники мають різний патологічний вплив на дітей і тим самим потребують різних корекційних впливів.

Опираючись на встановлені ризики дитини, соціальний працівник визначає ресурси, якими повинні володіти прийомні батьки. Ресурси прийомної сім'ї - це запаси, засоби, можливості, які будуть задіяні з приходом до неї прийомної дитини. Це означає, що прийомна сім'я повинна мати такі характеристики, які б уможливлювали позитивне вирішення питань щодо кожного встановленого ризику дитини. Ресурс прийомної сім'ї поділяється на три основні складові: матеріальний, соціальний, психологічний [35, 49-52].

Матеріальна складова забезпечує відповідний економічний та матеріальний стан сім'ї, соціальна - вказує на характеристики її соціальної інтеграції. Психологічна включає знання про розвиток даної категорії дітей, навички та уміння взаємодії з ними, емоційне прийняття та розуміння особливих станів таких дітей, навички виходу із важких емоційних переживань.

Підготовка дитини є необхідним етапом процесу консультування при влаштуванні у прийомну сім'ю. Існують такі рівні підготовки дитини:

- мотиваційний;

- емоційний;

- когнітивний;

- поведінковий [46, 39-42].

Підготовча робота з дитиною, яка влаштовується у прийомну сім'ю, проводиться на всіх рівнях. Інтенсивність роботи на тому чи іншому рівні залежить від віку дитини. Чим молодша дитина, тим більше значення має емоційний рівень підготовки. Якщо дитина старшого віку, на передній план виступає когнітивний рівень (обміркування та судження про ситуацію, що склалася).

Наприклад, робота з мотиваційною складовою передбачає консультації у психолога з дітьми про їхні майбутні очікування. Ефективним засобом роботи на цьому рівні є оформлення альбому (тобто під час консультування використовується метод творчої робити, щоб емоційно розташувати дитину до майбутньої родини), у якому дитина «розповідає» про себе та майбутню сім'ю у малюнках, фотокартках або в інший спосіб.

Альбом про себе можуть готувати діти старше 3-х років. Він складається переважно з малюнків, хоча за бажанням дитини можна зробити ліпку, аплікацію або записати розповідь. Залежно від віку дитини, її психічного стану зміст альбому буде різний. Дитині можна запропонувати (але ні в якому разі не нав'язувати думку соціального педагога, який працює з дитиною) тематику малюнків. Наприклад, «Моя сім'я», «Моя мрія», «Улюблена іграшка», «Як я житиму у прийомній сім'ї», «Моя прийомна сім'я» тощо [4, 34-35].

Так як консультування дітей має свої особливості, тому поведінковий рівень підготовки передбачає використання ігор для відображення звичної поведінки дитини та моделювання нової. У ранньому віці (від 1 до 3 років) при підготовці дитини доцільно використовувати мову казок та символічного опису ситуації.

Робота та консультування на когнітивному рівні спрямована на відображення історії життя дитини, щоб допомогти їй зрозуміти минуле та сучасне. Інтенсивність роботи на цьому рівні особливо важлива для дітей підліткового віку. За допомогою цих та інші методів дитина звикає до того, що у неї з'явиться сім'я. Це дозволяє попередити небажані випадки під час перебування у прийомній сім'ї (втечі з сім'ї, невротизації стосунків тощо).

Організація знайомства дитини і прийомних батьків є одним з важливих компонентів роботи соціального педагога. Рішення про проведення першої зустрічі прийомних батьків з дитиною приймається після проведення взаємного добору.

Основна умова успішного влаштування дитини у прийомну сім'ю - наявність психологічного контакту між прийомними батьками та дитиною. Якщо при першій зустрічі у прийомних батьків виникають сумніви або негативне сприйняття дитини, краще відмовитися від подальших кроків і не сподіватися на те, що з часом щось зміниться.

Завданням соціального працівника є виявлення таких сумнівів з метою їх обговорення з прийомними батьками та прийняття рішення взяти на виховання цю конкретну дитину. Краще, коли батьки відмовляться від влаштування конкретної дитини на етапі першого знайомства, ніж після того, як дитина почне звикати до них.

Організація знайомства та входження дитини в сім'ю має певні принципи та правила. Термін від першого знайомства прийомних батьків з дитиною до повного її входження у сім'ю може тривати від двох тижнів до одного місяця. Контакт батьків з дитиною налагоджується ненав'язливо, поступово.

Провести першу зустріч дитини і прийомних батьків допоможе альбом, підготовлений дитиною на попередньому етапі. Першу зустріч слід організувати у невеликому приміщенні у звичному для дитини місці. Зустріч має тривати не більше 20 хвилин. Якщо вік дитини не більше 3-4 років, то прийомні батьки частіше за все не ініціюють спілкування, ведуть себе пасивно, спостерігають за поведінкою дитини, намагаються її відчути.

З кожною наступною зустріччю час спілкування дитини з батьками поступово збільшується, форми взаємодії розширюються (від пасивного спостереження один за одним через взаємодію з предметами до активного спілкування). Сигналом до завершення зустрічі є настання втоми у дитини.

Процес встановлення довірливих стосунків між батьками і дитиною вимагає проведення систематичних зустрічей в один і той же час. Батькам не слід приносити на зустрічі іграшки чи дорогі подарунки. Важливо, щоб батьки давали більше простору для ініціативи дитини. Найважливіше при організації і проведенні зустрічей, щоб між дитиною і прийомними батьками встановився контакт і взаєморозуміння без будь-яких допоміжних матеріальних засобів.

Після кількох зустрічей можна організувати спільну прогулянку прийомних батьків і дитини по звичній для неї території. Наступний крок - відвідування дитиною місця проживання прийомних батьків. При першому візиті важливо не перевантажувати дитину надмірною кількістю знайомств, а тому доцільно, щоб у помешканні були присутні лише члени сім'ї.

Останній етап перед переходом дитини у сім'ю є її прощання з попереднім місцем проживання. Дитина разом з соціальним працівником збирає свої іграшки й речі. Для процедури прощання дитині має бути відведено достатньо часу. Тому не варто підганяти дитину, а надати їй можливість завершити всі свої справи і висловити почуття до людей, яких залишає. Прийомні батьки разом з дитиною від'їжджають до нового помешкання.

Роль соціальних працівників в організації знайомства прийомних батьків з дитиною є визначальна. Соціальні працівники з питань супроводу прийомної дитини й прийомної сім'ї працюють у команді, узгоджуючи свої дії, а саме:

допомагають дитині скласти альбом про себе і своє життя;

допомагають батькам разом з біологічними дітьми скласти альбом про їхню сім'ю, звички, сімейні традиції тощо;

проводять зустрічі прийомних батьків з дитиною;

виявляють емоційні прояви й реакції дитини та прийомних батьків у процесі знайомства;

складають та узгоджують з батьками план переходу дитини у прийомну сім'ю;

надають психологічну підтримку прийомним батькам під час знайомства та налагодження контактів з дитиною, а також обговорюють особливості процесу знайомства [54, 78-81].

Але крім цього потрібно підготувати і рідних дітей до влаштування прийомної дитини. Підготувати рідних дітей до нової сімейної ситуації можуть самі батьки. Вони мають пояснити рідним дітям, які зміни відбудуться, коли у їхню сім'ю буде влаштована прийомна дитина. До цього процесу залучається й соціальний працівник.

Важливим елементом підготовки дітей до влаштування у їхню сім'ю прийомної дитини є створення альбому про свою сім'ю. У ньому діти відображають свої сподівання щодо прийомної дитини, розповідають про себе і свої інтереси тощо.

Якщо прийомну дитину планується поселити в одній кімнаті з кимсь із біологічних дітей, то корисно, щоб біологічна дитина сама упорядкувала місце для прийомної дитини, підготувала речі для неї. Це сприятиме встановленню контакту й відкритості стосунків між ними. Якщо біологічні діти задають запитання про прийомну сім'ю чи дитину, неодмінно необхідно задовольнити їхню цікавість. Дітям слід заздалегідь надавати вичерпну інформацію, враховуючи їхній вік та особливості. Потрібно зробити все, щоб прихід прийомної дитини був очікуваний.

Несподівана поява прийомної дитини може налякати біологічних дітей і викликати неприязнь. Дітям потрібно пояснити, що прихід прийомної дитини може зменшити увагу батьків до них, але не батьківську любов. Батьки повинні навчитися підтверджувати турботливе ставлення до рідних дітей своєю поведінкою.

Тому соціальному працівнику потрібно пам'ятати, що консультування прийомної сім'ї на етапі її створення - це складний та багатогранний процес, який вимагає залучення особистісних та професійних якостей особистості та обов'язково робота з іншими спеціалістами при вирішенні різноманітних питань. Передбачає при цьому використання всіх форм консультування таких як групове та індивідуальне, безпосереднє та опосередковане, а за мірою допомоги надається інформація, рекомендації, поради та інше.

При наданні консультативних послуг соціальний педагог працює як з батьками так і з дітьми використовуючи при цьому різноманітні методи та прийоми роботи, щоб залучити до співпраці клієнтів.

2.4 Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо консультативної роботи з прийомними сім'ями в умовах Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Соціальному працівнику потрібно пам'ятати, що консультування сім'ї - це процес, тривалий за часом, має етапи; мету для кожного з учасників, способи (методи) і форму взаємодії, засоби та умови успішного здійснення. Все це дозволяє визначити соціально-педагогічне консультування прийомної сім'ї як взаємодію у спілкуванні соціального педагога і родини, спрямовану на допомогу сім'ї в реалізації її прав та прав членів сім'ї в родині.

Консультування прийомних сімей - це спеціально організована безпосередня взаємодія в процесі спілкування соціального працівника та прийомних батьків чи вихованця, за допомогою якого у клієнта можуть бути активовані додаткові психологічні здібності заради пошуку нових можливостей виходу із тяжкої життєвої ситуації.

На етапі надання консультації важливим аспектом є не лише надання потрібної інформації, але й отримання потрібної інформації від кандидатів у прийомні батьки, тому соціальний працівник не лише консультує родину, але й веде її особову справа на основі, якої буде прийняте рішення чи можна цій сім'ї давати прийомну дитину. Але також потрібно під час консультативної діяльності були встановлені теплі взаємовідносин між працівником та клієнтом. Головним завдання консультативної діяльності - допомога прийомним сім'ям у вирішенні чи прийнятті того чи іншого рішення по подоланню особистих, міжособистісних та інформаційних проблем, які стали причиною звернення до служби.

При проведенні консультування опікунської родини соціальному педагогу потрібно досконало володіти та знати методи консультування. На основі загальних основ педагогіки та менеджменту соціальної роботи можна виділити такі методи консультування сім'ї, які може використати соціальний працівник у своїй роботі: регламентування, нормування, інструктування, приклад, наслідування, заохочення, переконання, критика, інформування, перегляд і аналіз відео- та аудіозаписів, творчих робіт, ситуацій; експертні оцінки; рольова гра; написання сценарію рішення проблеми сім'ї.

На основі особливостей процесу консультування прийомної родини можна говорити про його форми, які можуть використовуватися: за місцем проведення: виїзне, стаціонарне, пересувне; за кількістю учасників: групове, індивідуальне, масове; за способами взаємодії: безпосереднє, опосередковане; за часом: тривале, одноразове; за мірою допомоги: надання потрібної інформації, спільний аналіз проблеми, надання порад, рекомендацій, робота за контрактом.

Також потрібно пам'ятати, що консультування прийомної родини може здійснюватися структурно: з усією родиною одразу - метою такого збору людей є вислухати як посередник без конфліктів всіх членів родини і водночас дати їм змогу висловити свої образи і потреби без значних емоцій, почути один одного, не перебиваючи, з'ясувати ставлення всіх членів сім'ї до конфлікту і до проблеми; консультування може бути індивідуальним по черзі з кожним членом родини, які не бачать і не чують один одного. Це допомагає з'ясувати особливості кожного члена сім'ї, створює умови довіри, конфіденційності, допомагає розібратися в проблемі.

Для того, щоб визначити ставлення суспільства до прийомної родини, я вирішила провести опитування в загальноосвітній школі, щоб виявити думку школярів по відношенню до таких родин. В результаті чого було отримано негативні результати, що свідчать пронеобізнаність громадськості щодо прийомних сімей і це є причиною їх невеликої кількості та незначних звернень до соціальних служб з метою створення.

Робота з прийомною родиною вимагає від соціального педагога особливої організації професійної консультативної діяльності, яка має ряд своїх особливостей: залучення кандидатів у прийомні батьки, що передбачає інформаційне ознайомлення громадськості з такою формою опіки та піклування, як прийомна родина; перша зустріч з претендентами у прийомні батьки є початком процесу оцінки потенційних прийомних батьків за результатами звернень громадян; друга зустріч з кандидатами у прийомні батьки спрямована на поглиблення знань клієнтів щодо специфіки функціонування прийомної сім'ї, вона орієнтує їх на з'ясування реальних можливостей родини виховувати нерідну дитину (дітей).

Перший візит соціального працівника до помешкання родини кандидатів у прийомні батьки має відбутися якомога раніше, якщо стан помешкання і навколишнє середовище не задовольняє вимогам влаштування прийомних дітей, роботу щодо подальшої оцінки слід припинити, але контакти не переривати. Консультуючи прийомну родину соціальний працівник співпрацює з іншими спеціалістами, зокрема психологом. Мета співбесіди - допомогти клієнтам прийняти усвідомлене рішення. Для кандидатів у прийомні батьки бесіда з психологом - це етап усвідомлення своїх намірів та порівняння їх із наявними можливостями. Особи, які хочуть стати прийомними батьками, мають реально оцінювати свій потенціал, щоб бути здатними надати прийомній дитині допомогу відповідно до її актуального стану і розвитку.

Крім цього соціальний працівник повинен познайомитися з рекомендувачами. Це можуть бути люди, які знають кандидатів не менше п'яти років, близькі до сім'ї і згодні надати інформацію про неї. Після того як всі відомості та інформація була отримана кандидатами у прийомні батьки та соціальним педагогом створюється комісія фахівців з питань сімейних форм опіки на засіданні, якої вирішується чи створювати родину чи ні.

Важливою складовою консультування прийомної родини на етапі її створення є робота соціального педагога з дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування, що вимагає особливих методів та прийомів побудови своєї інформаційної роботи.

Отже при роботі соціального педагога з прийомною родиною, слід враховувати всі особливості консультативної діяльності. Адже це складний і доволі тривалий процес, який вимагає від соціального працівника співпраці з різними людьми, знання їх психологічних особливостей, зусиль, витримки та наполегливості під час роботи.

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку українського суспільства потрібно пам'ятати, що система державної опіки в Україні створювалася за умов старої політичної системи. В її основу були закладені ідеї колективного виховання дітей. Відповідно, Україна успадкувала систему великих інтернатних закладів, де діти позбавлені індивідуальної опіки. Водночас прийомні сім'ї як форма державного виховання має глибокі історичні корені в Україні, які частково були загублені. Тепер ці традиції поступово починають відновлюватися.

Потрібно пам'ятати, що родина для кожної людини, особливо дитини - невичерпне джерело любові, підтримки та відповідальності. Здорова, міцна сім'я - запорука стабільності і розвитку кожного суспільства, кожної держави та громади. Соціальні служби почали займатися вивченням проблеми прийомної родини з здобуттям незалежності України в 1991 р. На сьогодні багато дослідників займалися і займаються розробкою програм консультування сімей з метою виховання дітей (Крупська, З.Г. Зайцева, В.Г. Постовий, І.П. Підласий, А.М. Холман, Д. Строган, С.Харві); дітей з правил і норм поведінки в сім'ї (Д.С. Шарфф, А.С. Макаренко, О.В. Сухомлинський та ін.); подружжя з приводу сімейних конфліктів (В. Сатір, Ф.К. Думко, Е. Берн, Н. Акерман, Б. Дейтс, Р.С. Шахтер, П. Редфорд). Вивченням особливостей роботи з прийомними сім'ями займалися такі вчені: Бевз Г.М., Кузьмінський В.А., Нескучаєва О.А., Дорошенко О., Ейдеміллєр В., Пеша І.В., Тасурова Л.І., Юратович М., Бейлес Л.

При проведенні консультативної роботи потрібно пам'ятати, що прийомними батьками стануть не всі, а лише ті, мотивація яких буде відповідати потребам дітей, а їх компетенція - сприятиме цьому. Проте, кожний із тих хто висловив бажання допомагати дітям, може знайти в собі місце в цьому процесі. Потрібно лише «не зачиняти двері» після того, як буде прийняте рішення.

Батьки також при цьому повинні володіти рядом психологічних особистісних характеристик, щоб успішно виконують функції замісної опіки, яка допоможе їм подолати непідвласні багатьом людям ситуації спілкування з дітьми, це такі як реальність, надійність, чесність, відповідальність, гнучкість, відкритість та обов'язково емпатійність і співпереживання. Адже без цих якостей особистості прийомні батьки не зможуть виховати повноцінного члена суспільства.

Родині потрібно знати, що їм на виховання дадуть дитину, яка має свої специфічні особливості як у психічному (затримка психічного розвитку; розумова відсталість; порушення емоційно-вольової сфери; порушення мови та мовлення), фізичному (недуга, слабкість; втрата чи аномалія функції чи елементів структури, що утруднює якусь діяльність; обмежена можливість чи втрата здатності внаслідок дефекту виконувати діяльність, яка вважається нормальною; недієздатність), соціальному (хімічна залежність (алкогольна, наркотична); відсутність належних умов для соціального розвитку (бездоглядність, безпритульність, бродяжництво, проституція, правопорушення)) так і педагогічному (відсутність освіти) розвитку.

Крім цього і батьки, і діти повинні володіти знаннями про свої права та обов'язки, які вони повинні обопільно виконувати дотримуючись нормативно-правових документів, які існують в Україні. За дотриманням даних вимог спостерігає як соціальна служба так районна держадміністрація, тому опікунські родини повинні усвідомлювати, що їх життя стане відкритим для громадськості. Також при можливості вони почнуть взаємодіяти з біологічними родичами дитини, позбавленої батьківського піклування, що розширить їх зв'язки з оточуючими.

На етапі надання консультації важливим аспектом є не лише надання потрібної інформації, але й отримання потрібних відомостей від клієнтів, та обов'язково встановлення теплих взаємовідносин між працівником та кандидатами. Головним завдання консультативної діяльності - допомога прийомним сім'ям у вирішенні чи прийнятті того чи іншого рішення по подоланню особистих, міжособистісних та інформаційних проблем чи суперечностей, які стали причиною виникнення труднощів в результаті, чого вони звернення до соціальної служби.

Під час консультування соціальний працівник повинен використовувати такі методи роботи: регламентування, нормування, інструктування, приклад, наслідування, заохочення, переконання, критика, інформування, перегляд і аналіз відео- та аудіозаписів, творчих робіт, ситуацій; експертні оцінки; рольова гра; написання сценарію рішення проблеми сім'ї.

Це однією особливістю консультування прийомної родини є те, що воно може здійснюватися структурно: з усією родиною одразу - метою такого збору людей є вислухати як посередник без конфліктів всіх членів родини і водночас дати їм змогу висловити свої образи і потреби без значних емоцій, почути один одного, не перебиваючи, з'ясувати ставлення всіх членів сім'ї до конфлікту і до проблеми; консультування може бути індивідуальним по черзі з кожним членом родини, які не бачать і не чують один одного. Це допомагає з'ясувати особливості кожного члена сім'ї, створює умови довіри, конфіденційності, допомагає розібратися в проблемі.

Під час дослідження в загальноосвітній школі було виявлено, що респонденти позитивно ставляться до прийомних родин, хоча дуже погано володіють знаннями про них не розрізняють форм опіки та піклування, які існують зараз в Україні. Особисто взяли б дитину лише тоді, коли не могли б мати власну або були б добре матеріально забезпечені. На перше діти в більшості випадків вони все ж таки ставили с матеріальні цінності.

З боку держави потрібна допомога як матеріальна так і моральна допомога. Всі респонденти побажали всього найкращого батькам, міцного здоров'я, успіху у нелегкій справі, щоб вони любили та цінували дітей, допомогли їм вирости хорошими людьми, які принесуть користь нашій державі. Зичили терпіння у нелегкій справі, адже не кожен з може взяти в свою родину чужу дитину, яку потрібно виховувати як рідну.

Отже в ході проведення опитування було доведено гіпотезу, що необізнаність громадян, недостатній матеріальний рівень та їх неготовність до відповідальності є результатом того що до соціальних служб з метою створення звертається невелика кількості родин з метою створення прийомної сім'ї.

Але потрібно пам'ятати, що робота з прийомною родиною вимагає від соціального педагога особливої організації професійної консультативної діяльності, яка має ряд своїх особливостей: залучення кандидатів у прийомні батьки (на цьому етапі роботи соціальний працівник використовує як безпосереднє так і опосередковане (телефонне) консультування одного з кандидатів у прийомні батьки); перша зустріч з претендентами у прийомні батьки (консультуючи на цьому етапі доцільно використати приклад, тобто залучити до співпраці досвідчених опікунських родин, які пояснять всі аспекти функціонування прийомної родини з середини); друга зустріч з кандидатами у прийомні батьки; перший візит соціального працівника до помешкання родини кандидатів (вимагає в більшій мірі збір інформації про клієнтів, умови життя, взаємостосунки в родини; при цьому використовується виїзне консультування, яке передбачає безпосередню взаємодію не лише з батьками, але й з їх біологічними дітьми та іншими родичами).

Консультуючи прийомну родину соціальний працівник повинен співпрацювати з іншими спеціалістами, зокрема психологом, який також консультує кандидатів у прийомні батьки, що ті прийняли виважене рішення. Мета співбесіди - допомогти клієнтам зрозуміти та усвідомити, які труднощі їх чекають при вихованні чужої дитини, якими психолого-педагогічними якостями вони повинні володіти, щоб впоратися з дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування. Особи, які хочуть стати прийомними батьками, мають реально оцінювати свій потенціал, щоб бути здатними надати прийомній дитині допомогу відповідно до її актуального стану і розвитку, який не завжди відповідає бажанням батьків.

Основна умова успішного влаштування дитини у прийомну сім'ю - наявність психологічного контакту між прийомними батьками та дитиною. Якщо при першій зустрічі у прийомних батьків виникають сумніви або негативне сприйняття дитини, краще відмовитися від подальших кроків і не сподіватися на те, що з часом щось зміниться.

Якщо ж емоційний зв'язок присутній потрібно враховувати, що процес встановлення довірливих стосунків між батьками і дитиною вимагає проведення систематичних зустрічей в один і той же час. Батькам не слід приносити на зустрічі іграшки чи дорогі подарунки. Важливо, щоб батьки давали більше простору для ініціативи дитини. Найважливіше при організації і проведенні зустрічей, щоб між дитиною і прийомними батьками встановився контакт і взаєморозуміння без будь-яких допоміжних матеріальних засобів.

Тому соціальному педагогу потрібно пам'ятати, що консультування прийомної сім'ї - це складний та багатогранний процес, який передбачає використання всіх форм та методів консультування. При наданні своїх специфічних консультативних послуг соціальний працівник працює як з батьками так і з дітьми використовуючи при цьому різноманітні методи та прийоми роботи, щоб вміло та ефективно виконати свої функції.

Таким чином соціальний педагог при роботі з прийомними сім'ями повинен бути достатньо обізнаний не лише з видами, формами та методами консультування, а й досконало володіти знаннями про психологічні особливості прийомних батьків та дітей-сиріт, щоб правильно побудувати консультативний процес. Використовуючи при цьому індивідуальний підхід до кожної родини, яка до нього звертається за допомогою.

Що і доводить висунута нами гіпотеза, щонеобізнаність громадськості щодо прийомних сімей є причиною їх невеликої кількості та незначних звернень до соціальних служб з метою створення прийомних сімей.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алберти Р. Эммос М. Самоутверждающее поведение. Распрямись! Выскажись! Возрази! / пер. с англ. СПб «Академический проект», 1998. -190 с.

2. Асанова Н.К. Психосоциальное развитие младенцев и детей, воспитывающихся в учреждениях: Метод.пособие /под ред. Н. К. Асановой. - М.: Ин-т детской психотерапии и психоанализа, 1997. - 32 с.

3. Бадьора С. Теорія і практика опікунства. - Івано-Франківськ, 2000. - 252 с.

4. Бевз Г.М. Прийомні сім'ї (оцінка створення, функціонування та розвитку). - К.: Главник, 2006. - 112 с.

5. Бевз Г.М. Сім'ї заміщувальної опіки: соціально-психологічні аспекти. Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін. - К. Міленіум, 2005. -вип. 9 (12). -115 с.

6. Бевз Г.М., Пеша І.В. Дитина в прийомній сім'ї: нотатки психолога. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, Агентство «Україна», 2001. - 101 с.