Організація технічного обслуговування і ремонту автомобілів та двигунів

Перед початком роботи з ацетиленовим газогенератором, а також протягом зміни необхідно обов'язково перевіряти справність водяного затвору та рівень води в ньому, а при необхідності воду потрібно доливати.

При роботі з ацетиленовим генератором забороняється:

? працювати з несправним водяним затвором;

? засипати у завантажувальні корзини генератора карбід кальцію завищеної грануляції або проштовхувати його у воронку апарата за допомогою залізних
прутків і дроту, працювати на карбідному пилу;

? підходити з відкритим вогнем або користуватися ним на відстані менше 10м від генератора;

? з'єднувати ацетиленові шланги мідною трубкою, використовувати мідь як припой для пайки ацетиленової апаратури і в інших місцях, де можливе зіткнення з ацетиленом;

? працювати двом зварникам від одного водяного затвору;

? переносити генератор при наявності у газозбірнику ацетилену.

Відігрівати замерзлі генератори і трубопроводи дозволяється тільки гарячою водою.

Шланги повинні використовуватися згідно їх призначення. Не дозволяється використовувати кисневі шланги для подачі ацетилену і навпаки. При приєднанні шлангів до пальника вони повинні попередньо продуватися робочими газами. Довжина шлангів повинна бути не більше 20 м. Застосування шлангів більшої довжини дозволяється у виняткових випадках з дозволу керівника робіт.

Шланги необхідно оберігати від зовнішніх пошкоджень, дії високих температур, іскор, полум'я. Не допускається скручування, сплющення або перелом шлангів.

Закріплення шлангів на з'єднувальних ніпелях повинно бути надійним. Для цього слід використовувати спеціальні хомутики.

Допускається не більше двох з'єднань на кожному шланзі за допомогою ніпелів.

На стаціонарному зварювальному посту балони з ацетиленом (пропан-бутаном) і киснем повинні зберігатися роздільно у металевій шафі з перегородкою.

При газозварювальних (газорізальних) роботах забороняється:

? використовувати редуктори і балони з киснем, на штуцерах яких виявлені сліди масла, а також замаслені шланги;

? застосовувати для кисню редуктори, шланги, що використовувались раніше для роботи з іншими газами;

? користуватися несправними, неопломбованими або з простроченим терміном перевірки манометрами на редукторах;

? знаходитися навпроти штуцера при продуванні вентиля балона;

? проводити газове зварювання та різання на відстані менше 10 м від ацетиленового генератора і менше 5 м від балонів з киснем, ацетиленом або
зрідженим газом;

? виконувати будь-які роботи з відкритим вогнем на відстані менше 3 м від ацетиленових трубопроводів і менше 1,5 м від кисневопроводів;

? запалювати газ у пальнику за допомогою дотику до гарячої деталі;

? залишати робоче місце при включених різаках та пальниках;

? знімати ковпак з балонів, які наповнені ацетиленом або іншими горючими газами, за допомогою інструменту, який може викликати іскру. Якщо ковпак не відкручується, балон повинен бути повернутий заводу-наповнювачу;

? переносити балони на руках. Транспортування на виробничих дільницях балонів дозволяється тільки на спеціальних візках з надійним їх кріпленням;

? проводити ремонт пальників, різаків і іншої зварювальної апаратури неспеціалістами;

? застосовувати для ущільнення редуктора будь-які прокладки, крім фібрових;

? ремонтувати газову апаратуру і підтягувати болти з'єднань, що знаходяться під тиском.

4.5 Організація електробезпеки

Електричний струм, при недотримані правил і заходів безпеки може справляти на людей небезпечну і шкідливу дію, яка проявляється у вигляді електротравм, електроударів та захворювань.

Ступінь небезпеки та шкідлива дія електричного струму на людину залежить від її індивідуальних особливостей, електричного опору тіла, величини напруги і струму, шлях струму через тіло.

Електрична безпека повинна забезпечуватися конструкцією електроустановок, технічними засобами та засобами захисту, організаційними та технічними засобами.

До технічних засобів і засобів захисту відносять: заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, використання малої напруги, електричне розділення мереж, захисне відключення, ізоляція струмоведучих частин, обмежувальні пристрої, запобіжні пристроїв, а також застережна сигналізація.

4.6 Санітарно-гігієнічні заходи

Згідно статті “Обов'язки підприємств установ та організацій” передбачено розробку та здійснення адміністрацією підприємства санітарних та протиепідемічних заходів, інформування органів та установ державної проти епідеміологічної служби при надзвичайних ситуаціях, що становлять небезпеку для здоров'я населення, здійснення в окремих випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих чинників виробничого середовища.

Відходи виробництва, відпрацьовані матеріали тощо, повинні після кожної зміни прибиратися з робочого місця, пролиті легкозаймисті та горючі матеріали повинні бути негайно видалені. Для миття та знежирення вузлів і деталей повинні застосовуватися негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також інші нешкідливі засоби.

Для забезпечення санітарії приміщення проводять поточний санітарний нагляд, який полягає у контролю за дотриманням чинних санітарних правил та норм при роботі.

В приміщенні зварювального відділення передбачається система опалення, внутрішнє водопостачання, освітлення, вентиляція, та подача стиснутого повітря.

Система опалення необхідна для забезпечення підтримання температури повітря в приміщені у холодні пори року на рівні 18 - 20 градусів тепла. Джерелом теплопостачання слугує котельня підприємства.

4.7 Розрахунок освітлення

Для робочих місць виробничих підрозділів підприємств автотранспорту застосовуються природне і штучне освітлення.

Природне і штучне освітлення визначається розрядами і підрозрядами зорових робіт, що виконуються на робочих місцях (зовнішній вигляд виробів, точність обробки, розмір і контраст об'єкта розрізнення, використаний інструмент і прилади, характеристика фону).

Розряди і підрозряди зорових робіт для визначення необхідної інтенсивності природного і штучного освітлення наведені в 3 дод. 14.

4.7.1 Розрахунок штучного освітлення

Для освітлення виробничих приміщень штучним світлом, як правило, використовують газорозрядні лампи. Лампи розжарювання рекомендуються для використання при неможливості використання газорозрядних ламп.

4.7.2 Розрахунок загального освітлення

Загальне освітлення розраховуємо за методом коефіцієнта світлового потоку:

(4.1)

де: Е - норма освітлення ( 3 дод. 14),лк;

F_n ? площа приміщення, м² ;

k - коефіцієнт запасу, k=1,3...1,5

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення ; Z=1,1...1,5 ;

з - коефіцієнт використання освітлювальної установки ;

n ? кількість ламп.

Для визначення коефіцієнта з розраховуємо індекс приміщення:

(4.2)

де: а та - довжина та ширина приміщення на кресленні, м;

Н_с-висота розташування світильника над освітлювальною поверхнею,м

Мета розрахунків - визначити потрібну кількість ламп за формулою:

(4.3)

де: F- світловий потік, створений однією лампою (3 дод. 15).

Приймаємо

4.7.3 Розрахунок природного освітлення

Результатом розрахунку природного освітлення є визначення площ світлових прорізів бокового освітлення.

, (4.4)

де: F_n - площа підлоги приміщення,м² ;

k₃ -коефіцієнт запасу, k₃= 1,4...1,5;

з₀ - світлова характеристика вікон (3 дод. 17);

k_бд - коефіцієнт урахування затінення будинками, що навпроти (3 дод. 18);

ф- загальний коефіцієнт; ф₀ = 0,63;

r₁- коефіцієнт урахування підвищення освітленості при боковому освітленні, r₁=1,05...1,3;

е_n- нормоване значення коефіцієнта природної освітленості (3 дод. 14), е_n=0,9;

4.8 Розрахунок вентиляції

Розрізняють два види вентиляції: механічну ( примусову) і аераційну (природну).

Механічну вентиляцію обов'язково використовують на постах, зонах або дільницях, де технологічно передбачено проїзд або заїзд автомобілів, що спричиняє викиди токсичних шкідливих речовин, а також в приміщеннях, де є викиди токсичних шкідливих речовин внаслідок виконуваних в них технологічних процесів.

Механічну вентиляцію використовують також у приміщеннях в тих випадках, коли об'єм повітря, який припадає на одного працюючого, менше за 40 м³.

Для інших випадків передбачається тільки природна вентиляція.

4.8.1 Розрахунок необхідності застосування механічної вентиляції

Визначаємо об'єм повітря на одного працюючого:

(4.5)

4.8.2 Розрахунок об'єму вентиляційного повітря

, (4.6)

4.8.3 Розрахунок потужності двигуна вентилятора

Потужність двигуна вентилятора визначаємо за формулою:

(4.7)

де: k₃ ? коефіцієнт запасу; k₃=1,05...1,5;

V_в ? кількість вентиляційного повітря за годину, м³.

р_в - тиск, який розвиває вентилятор, р_в=1000 Па;

з_в ? коефіцієнт корисної дії вентилятора; з_в=0,6...0,8;

з_п ? коефіцієнт корисної дії приводу, з_п=0,95.

Приймаємо

4.9 Охорона навколишнього середовища

При розробці заходів з охорони довкілля необхідно керуватися вимогами законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про охорону атмосферного повітря”, „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, Земельним кодексом України та іншою нормативно - технічною документацією.

Проблема захисту навколишнього середовища є однією з найважливіших завдань сучасності. Викиди промислових підприємств, енергетичних систем, сільського господарства і транспорту в атмосферу, водойми та ґрунти на сьогоднішньому етапі розвитку досягли таких масштабів, що в деяких районах особливо в великих промислових центрах, рівні забруднення суттєво перевищують допустимі санітарні норми.

На даний момент спостерігається різке збільшення транспортних засобів, а із збільшенням автомобілів збільшуються викиди в навколишнє середовище. Шкідливі викиди негативно впливають не тільки на навколишнє середовище, але на стан здоров'я людини.

Екологічні дослідження, проведені в останні роки, вказали на зростаючу руйнівну дію антропогенних факторів на навколишнє середовище, що привело його стан до межі кризи.

Проблема охорони навколишнього середовища є комплексною. Комплексний характер цієї проблеми визначається складністю системи, яка включає в себе природу, суспільство і виробництво. Оптимальний розвиток цієї системи неможливий без комплексного втручання соціальних, екологічних, технічних, економічних міжнародних аспектів проблеми.

Конкретно у зварювальному відділенні часто виконуються роботи, які пов'язані із шкідливими речовинами , що можуть завдати шкоди не лише працівникам, але й навколишньому середовищу. Тому необхідно періодично вживати профілактичні заходи, які б попередили можливість потрапляння шкідливих речовин у землю, повітря, водойми. Необхідно ретельно стежити за тим, щоб всі ці речовини знаходились у герметично закритих ємкостях, адже ці речовини можуть завдати значної шкоди навколишньому середовищу.

5 Конструкторсько-розрахунковий розділ

5.1 Обґрунтування доцільності розробки і впровадження конструкції

В зварювальних відділеннях найбільш характерними операціями являються відновлювальні операції (заварювання тріщин, приварювання замінених частин деталей). Значно ускладнюється процес зварювання при виконанні кільцевих швів, наприклад, при відновленні кришки коробки передач, виготовленої з сірого чавуну, методом приварювання нового гнізда для кулькового упора важеля перемикання передач.

При спрацюванні гнізда, або при наявності відломів, чи значних тріщин (більше 10мм) в головці сферичного гнізда її відрізають, витримуючи розмір від нижньої площини 166мм і розточують отвір до діаметру 55мм. Після цього деталь підігрівають у горні до температури 600-650? С. Різьбові отвори глушать азбестом.

Зварювання проводять ацетиленокисневим полум'ям, приварюючи головку сферичного гнізда до кришки картера коробки передач по фасці суцільним швом із зовнішньої сторони. Напливи після зварювання по поверхні головки зачищають.

Запропонований пристрій дозволить полегшити роботу зварювальника, а також підвищити продуктивність праці.

5.2 Призначення, будова і принцип дії конструкції

Запропонований пристрій має своїм призначенням створення найкращих умов при проведенні зварювальних операцій під час яких необхідно виконати кільцеві шви. Прикладом виконання подібних швів є відновлення кришки коробки передач.

Пристрій складається зі зварного корпуса (1), до якого кріпиться поворотний диск (11) з центральним стержнем (10), змінною стійкою (12) та базовою деталлю (14).

Деталь, підготовлену до відновлення зварюванням, встановлюють на диск, насаджуючи її на стержень (10) та базуючи на базу (14).

Застосування запропонованого пристрою у зварювальному відділенні дає можливість не тільки добитись зручності у виконанні кільцевих зварювальних швів, але й значно покращити якість виконуваної операції.

Кріплення деталі проводиться з допомогою швидкознімної шайби (15) та гайки М16 (21).

При виконанні кільцевих швів виникає необхідність неодноразово встановлювати зварювану деталь під кутом. Для зручності підходу до місця зварювання, та виконання інших маніпуляції в пристрої запропоновано сектор та вузол підпружиненої рукоятки.

Цей вузол складається з корпуса (7), в якому розташований рухомий стержень (5) фіксатора. На поясок фіксатора з певним зусиллям діє пружина (6). Фіксатор відводиться з допомогою рукоятки з маточиною (4) та ручками (3). Фіксатор в секторі входить в отвір однієї з втулок (2), провертаючи верхню частину пристрою на потрібну позицію навколо осі (8). Вісь закріплена шайбою (23) та гайкою з контргайкою (20). Диск (11) до стержня кріпиться гвинтом (17), а обертання його навколо вертикальної осі забезпечується гвинтом (19), який циліндричною головкою входить в спеціальну кільцеву проточку.

5.3 Розрахунок основних конструкторських елементів

Розглянувши конструкційні особливості пристрою, можна зробити висновок, що найбільш навантаженим його елементом являється горизонтальна вісь (8), яка своїми шийками опирається на стійки корпусу. Середня частина осі сприймає навантаження від конструкції з диском, стержнем і деталі, яку необхідно піддати зварюванню. Дана вісь виготовлена із металу Сталь 45 ГОСТ 1050-88 і працює на деформацію зрізання.

Умова міцності на зріз:

(5.1)

де: ? поперечна сила від дії ваги верхньої частини пристрою із встановленою деталлю;

? площа зрізу;

? число площин зрізання, ;

? число елементів, що припадають на зріз;

? межа напруження зрізу;

(5.2)

де: ? межа текучості матеріалу деталі, для Сталь 45 ГОСТ 1050-88

Максимальне поперечне зусилля, що діє на вісь буде залежати від ваги деталі, яка встановлена на пристрої.

(5.3)

де: ? вага верхньої частини конструкції, ;

? вага встановленої деталі,

<

1,08<72,5 ? умова міцності виконується.

Визначаємо коефіцієнт запасу міцності:

(5.5)

5.4 Інструкція з наладки регулювання та безпеки при роботі з пристроєм

Експлуатація пристрою повинна відповідати вимогам "Правил техніки безпеки при роботі в зварювальних відділеннях".

Наладка та регулювання пристрою зводиться до необхідності перевірки ступеня рухомості частин та вузлів, які повинні забезпечувати обертання деталі навколо горизонтальної осі. Для забезпечення легкої експлуатації рухомі частини пристрою повинні бути ретельно змащені, осі не повинні бути перекошені.

До роботи з пристроєм допускаються особи віком не менше 18 років, які набули необхідної кваліфікації та ознайомлені з будовою пристрою та принципом його дії і пройшли інструктаж з техніки безпеки.

5.5 Економічна ефективність впровадження конструкції

5.5.1 Перелік готових виробів та кріпильних деталей, які входять до конструкції

Таблиця 5.1 ? Готові вироби та кріпильні деталі

№ п/п	Назва виробів і деталей	Кількість	Ціна за одиницю виробу	Сума, грн.
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.	Гвинт М6?10 ГОСТ 1476-85 Гвинт М5?10 ГОСТ 17475-82 Гвинт М10?12 ГОСТ 1478-85 Гайка М12 ГОСТ 7915-80 Гайка М16 ГОСТ 5931-80 Штифт 38?25 ГОСТ 3128-80 Шайба 16 ГОСТ 11371-68	2 3 1 2 1 1 1	0,13 0,13 0,23 0,27 0,41 0,46 0,08	0,26 0,39 0,23 0,54 0,41 0,46 0,08
	Разом			2,37

5.4.2. Матеріали для виготовлення деталей конструкції

Таблиця 5.2 ? Матеріали для виготовлення конструкції

№ п/п	Назва матеріалів	Вага в кг	Ціна за 1кг матеріалу	Сума, грн.
1. 2. 3. 4.	Сталь 45 ГОСТ 1050-88 Ст 3 ГОСТ 380-88 У8 ГОСТ 1435-75 Дріт II 1,6 ГОСТ 6472-78	10,1 30,5 2,08 0,3	2,65 2,25 5,7 6,0	26,77 68,63 11,86 1,8
	Разом			107,06

5.4.3 Роботи, пов'язані з виготовленням деталей, збиранням, монтажем та налагодженням роботи

Таблиця 5.3.

№ п/п	Вид робіт	Розряд робітника	Годинна тарифна ставка	Трудомісткість робіт	Сума заробітної плати
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Токарні роботи. Фрезерні роботи. Свердлильні роботи. Різьбонарізні Зварювальні роботи. Слюсарно-налагоджувальні роботи.	IV III III III V V	6,215 5,568 5,568 5,568 5,405 5,405	7,6 4,0 0,8 0,2 5,4 5,7	47,23 22,27 4,45 1,11 29,19 30,81
	Разом				135,06

Тарифна ставка виробничих робітників за виконану роботу становить:

Визначаємо розмір премій, надбавок і доплат виробничим робітникам:

(5.6)

Основна заробітна плата становить:

(5.7)

Додаткова заробітна плата робітникам:

(5.8)

Визначаємо нарахування на заробітну плату:

(5.9)

Визначаємо накладні витрати:

(5.10)

5.4.4 Кошторис витрат

Таблиця 5.4.

№ п/п	Назва витрат	Сума, грн.
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Основна заробітна плата. Додаткова заробітна плата. Нарахування на заробітну плату. Накладні витрати. Готові вироби і деталі. Матеріали.	189,08 20,08 77,66 66,18 2,37 107,06
	Разом	463,15

5.4.5 Економія від запровадження конструкції

Визначаємо економію за рахунок зменшення трудомісткості робіт у відділенні за допомогою пристрою:

, (5.11)

де: N - кількість операцій, які виконуються за допомогою пристрою за рік, приймаємо N=200 операцій;

t₁ і t₂ - час виконання операції до і після запровадження пристрою.

Приймаємо t₁=0,65год.

t₂=0,45год.

С₁ і С₂ - годинна тарифна ставка робітника до і після запровадження пристрою. Згідно погодинної форми оплати праці, приймаємо

,

Економія з премій, доплат і надбавок:

(5.12)

Економія з основної заробітної плати:

(5.13)

Економія з додаткової заробітної плати:

(5.14)

Економія з нарахувань на заробітну плату:

(5.15)

Економія з накладних витрат:

(5.16)

Визначаємо загальну економію від усіх експлуатаційних витрат:

(5.17)

5.4.6 Приводимо капіталовкладення до експлуатаційних витрат

(5.18)

де: Е_н - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень. Приймаємо Е_н=0,15.

К - капітальні вкладення у виготовлення та запровадження пристрою. Згідно таблиці 5.4.

Економія з приведених витрат:

(5.19)

5.4.7 Визначаємо строк окупності капітальних вкладень

(5.20)

5.4.8 Визначаємо ступінь підвищення продуктивності праці

(5.21)

5.4.9 Підсумкові показники економічної ефективності запровадження пристрою

Таблиця 5.5.

№ п/п	Показники	Одиниці вимірювання	Кількісний показник
1. 2. 3. 4. 5.	Капітальні вкладення Річна економія від запровадження конструкції Економія приведених витрат Строк окупності капітальних вкладень Ступінь підвищення продуктивності праці	гривні гривні гривні роки %	463 516 447 1,04 44,4

6 Економічно-підтверджувальний розділ

6.1 Визначення вартості основних засобів виробництва

Основні виробничі фонди складаються із вартості будівель, споруд, виробничого обладнання, пристроїв, інвентарю та інструментів довготривалого використання.

(6.1)

де: С_буд - вартість будівель і споруд;

С_обл - вартість встановленого обладнання;

С_пр - вартість пристроїв; С_інст. - вартість інвентарю й інструментів довготривалого використання.

6.1.1 Визначення вартості монтажних робіт

(6.2)

6.1.2 Вартість обладнання, яке монтується у відділенні

6.1.3 Вартість пристроїв, які придбані для відділення

6.1.4 Визначаємо вартість інвентарю

6.1.5 Кошторис витрат на основні фонди

Таблиця 6.1

№№ пп	Статті витрат	Умовні позначення	Сума в гривнях
1.	Вартість монтажних робіт	Смон	702
2.	Вартість встановленого обладнання	Собл	8770
3.	Вартість пристроїв	Спр	1716
4.	Вартість інвентарю	Сінст	1565
	Разом	Сосн.ф.	12753

6.2 Визначення витрат на заробітну плату

6.2.1 Визначаємо основну заробітну плату ремонтних робітників

, (6.3)

де: З_т - заробітна плата згідно тарифу

, (6.4)

де: С_ср - середня годинна тарифна ставка виробничих робітників в гривнях; Т_від - трудомісткість відділення чи зони майстерні в людино-годинах;

З_пр - премії, доплати і надбавки ремонтним робітникам.

(6.5)

З_доп - доплати виробничим робітникам, які пов'язані з відсутністю нормальних умов виробництва.

6.2.2 Визначаємо додаткову заробітну плату

, (6.6)

де К_д - коефіцієнт додаткової заробітної плати у відсотках. Для ремонтних робітників АТП приймаємо К_д = 8...12%.

6.2.3 Визначаємо нарахування на заробітну плату

(6.7)

6.2.4 Визначаємо загальний фонд заробітної плати ремонтних робітників зони чи відділення майстерні

(6.8)

6.2.5 Визначаємо річний розмір премій із фонду матеріального стимулювання

, (6.9)

де: 10 - десятиденний середньорічний заробіток;

Ф_р.р. - загальний фонд заробітної плати;

Д_р - кількість робочих днів у періоді.

(6.10)

6.2.6 Визначаємо середньомісячну заробітну плату ремонтних робітників

(6.11)

6.2.7 Кошторис витрат на заробітну плату

Таблиця 6.2

№ пп	Статті витрат	Умовні позначення	Сума в гривнях
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.	Заробітна плата згідно тарифу Премії, надбавки і доплати Додаткова заробітна плата Нарахування на заробітну плату Загальний фонд заробітної плати ремонтних робітників зони чи відділення Річний розмір премій із фонду матеріального стимулювання Середньорічна заробітна плата ремонтних робітників	Зт Зпр Здод Нз.п. Фр.р. Фм.ст Q	7538 2261 980 3980 14759 583 898

6.3 Визначаємо матеріальні витрати зварювального відділення

6.3.1 Визначаємо витрати на ремонтні матеріали для відділення майстерні

(6.12)

де: Н_р.м. - норма витрат на ремонтні матеріали в розрахунку на 1000 км пробігу для даної марки автомобіля;

в - доля витрат, яка припадає на задане відділення майстерні, в=4%.

Для ЗИЛ-431410 ;

Для ГАЗ-3307 ;

Для КамАЗ-5320

Визначаємо загальні витрати на ремонтні матеріали:

6.3.2 Визначаємо загальні матеріальні витрати для відділення майстерні

(6.13)

де: К_р.ф. - коефіцієнт ремонтного фонду. Для розрахунку приймаємо:

К_р.ф. = 1,08...1,15.

6.3.4 Кошторис матеріальних витрат

Таблиця 6.3 ? Кошторис матеріальних витрат

№ п/п	Статті витрат	Умовні позначення	Сума в гривнях
1. 2.	Витрати на ремонтні матеріали Загальні матеріальні витрати		4680 4680

6.4 Визначаємо загальноцехові та накладні витрати

6.4.1 Визначаємо витрати на силову електричну енергію для зон і відділень майстерні

(6.14)

де: Ц_ел - вартість 1 кВт години електричної енергії. Для розрахунку приймаємо:

Ц_ел = 0,35 грн. за 1 кВт год;

W_ел.ен - річна витрата електричної енергії в кВт годинах.

(6.15)

де: Р_обл - загальна потужність встановленого обладнання в кВт;

Д_обл - фонд робочого часу обладнання за рік;

Кз - середній коефіцієнт завантаження обладнання протягом зміни.

Приймаємо К_з = 0,6...0,8 ;

з_о - коефіцієнт одночасної роботи встановленого обладнання.

Приймаємо з_о = 0,4...0,7;

К_м - коефіцієнт витрат електричної енергії в мережі.

Приймаємо К_м = 0,9...0,95;

з_сп ? коефіцієнт корисної дії споживачів електричної енергії.

Приймаємо з_сп = 0,85...0,98

6.4.2 Визначаємо витрати на запасні частини і ремонтні матеріали для обладнання

(6.16)

6.4.3 Визначаємо витрати на утримання виробничих приміщень

Витрати на опалення приміщення:

, (6.17)

де: Н_оп - норма витрат на опалення 1м³ приміщення, приймаємо Н_оп = 0,65...0,85 грив. за 1м³;

V_пр - об'єм опалювального приміщення в м³;

Д_оп.с. - тривалість опалювального сезону, приймаємо, Д_оп.с.= 6 місяців.

Витрати на освітлення приміщення і робочих місць:

, (6.18)

де: Ц_осв - вартість 1кВт год освітлювальної електричної енергії, приймаємо:

Ц_осв = 0,25 грн. за 1кВт год.

W_осв - витрати освітлювальної електричної енергії в кВт годинах за рік.

, (6.18)

де: Н_в - норма витрат електричної енергії на освітлення 1м² площі;

R - тривалість роботи освітлювальних приладів за рік в годинах.

Витрати на утримання виробничого приміщення в чистоті:

, (6.20)

де: Н_чис - норма витрат на утримання в чистоті 1м² площі приміщення на один робочий день, орієнтовно приймаємо Н_чис = 0,05...0,08 грив;

Д_р.р. - кількість робочих днів.

Витрати на технічне обслуговування і ремонт встановленого обладнання:

(6.21)

Загальні витрати на утримання приміщень:

С_утр.пр = С_оп + С_осв + С_чис + С_{ТО обл.}=(6.22)

6.4.4 Амортизаційні відрахування

Відрахування на обладнання та оснастку:

, (6.23)

де: Н_обл - норма амортизаційних відрахувань у відсотках від балансової вартості обладнання. Приймаємо Н_обл = 15%.

Загальна сума амортизаційних відрахувань:

А_заг = А_обл=1439грн.

6.4.5 Відрахування на охорону праці і техніку безпеки

, (6.24)

де: Н_ох.пр - норма відрахувань на одного працівника за рік. Приймаємо: Н_ох.пр = 100 грн.

6.4.6 Витрати на преміювання раціоналізаторів та винахідників

, (6.25)

де: Н_р.в. - норма витрат на одного працівника за рік, Н_р.в. = 80 грн.

6.4.9. Витрати на протипожежні заходи

, (6.26)

де: Н_пож - норма витрат на одного працівника за рік, Н_пож = 120 грн.;

6.4.7 Визначаємо загальну суму цехових витрат

С_заг.ц. = С_с.ел + С_з.ч.обл + С_утр.пр + А_заг + С_ох.пр + С_р.в. + С_пож = (6.27)

=

6.4.8 Визначаємо інші накладні витрати

(6.28)

6.4.9 Визначаємо відношення загально цехових і накладних витрат до основного фонду заробітної плати робітників

(6.29)

6.4.10 Кошторис загально цехових і накладних витрат

Таблиця 6.4 ? Кошторис загально цехових і накладних витрат

№ п/п	Назва статей витрат	Умовні позначення	Сума, грн.
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.	Витрати на силову електричну енергію Витрати на утримання виробничих приміщень Амортизаційні відрахування Відрахування на охорону праці та техніку безпеки Витрати на преміювання раціоналізаторів та винахідників Витрати на протипожежні заходи Загальна сума цехових витрат Інші накладні витрати Відношення загально цехових витрат і накладних витрат до основного фонду заробітної плати		13297 3633 1439 100 80 120 16472 494 1,1

6.5 Визначення економічної ефективності проекту

До основних економічних показників роботи відділення майстерні АТП відносяться:

а) рівень підвищення продуктивності праці робітників зони чи відділення;

б) рівень зниження собівартості виконуваних робіт при обслуговуванні чи ремонті рухомого складу АТП;

в) річна економія від зниження собівартості виконуваних робіт;

г) річний економічний ефект від удосконалення виконуваних робіт в зоні чи у відділені АТП;

д) строк окупності капітальних вкладень.

6.5.1 Визначаємо рівень зростання продуктивності праці

, (6.30)

де: Т₁ - трудомісткість виконуваних робіт відділення до реконструкції;

Т₂ - трудомісткість виконуваних робіт у відділенні після реконструкції.

6.5.2 Підвищення рівня середньомісячної заробітної плати ремонтних робітників

(6.31)

де: О_п1 - середньомісячна заробітна плата робітників до реконструкції зони чи відділення;

О_п2 - середньомісячна плата робітників після реконструкції.

6.5.3 Визначаємо коефіцієнт співвідношення зростання продуктивності праці до підвищення рівня середньомісячної заробітної плати ремонтних робітників

(6.32)

6.5.4 Значення собівартості виконуваних робіт в зоні чи у відділенні майстерні АТП

(6.33)

де: S₁ - собівартість одиниці виконуваних робіт до реконструкції відділення; S₂ ? собівартість одиниці виконуваних робіт після реконструкції.

(6.34)

Таблиця6.4 ? Кошторис витрат

№№ пп	Назва статей витрат	Умовні позначення	Сума в гривнях
1. 2. 3. 4.	Витрати на основні фонди Загальний фонд заробітної плати Загальні матеріальні витрати Загально цехові і накладні витрати	Сосн.ф Фр.р. Зм Сзаг.ц+Сінш.н	12753 14759 4680 16966
	Разом	Ззаг	49158

6.5.5 Визначаємо річну економію від зниження собівартості виконуваних робіт в зоні чи у відділенні майстерні

(6.35)

6.5.6 Визначаємо річний економічний ефект

, (6.36)

де: Е_н - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень.

Приймаємо для розрахунку Е_н = 0,15 ;

К - капітальні вкладення в реконструкцію зони чи відділення. Для розрахунку приймаємо капітальні вкладення в придбання основних фондів і їх реконструкцію, тобто К = С_осн.ф.

6.5.7 Визначаємо строк окупності капітальних вкладень

(6.37)

6.6 Техніко - економічні показники

Таблиця 6.5. ? Техніко-економічні показники.

№ п/п	Показники	Згідно проекту	Дані базового підприємства.
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.	Трудомісткість робіт виробничого підрозділу Число виробничих робітників підрозділу Загальна площа зони чи відділення м2 Загальна сума капітальних вкладень в гривнях Загальний фонд заробітної плати підрозділу Середньомісячна заробітна плата робітників Рівень зростання продуктивності праці Рівень зростання середньомісячної заробітної плати Співвідношення між зростанням продуктивності праці і зарплати Собівартість виконуваних робіт Рівень зниження собівартості робіт Загальна сума витрат на реконструкцію Річна економія від зниження собівартості Річний економічний ефект Строк окупності капітальних вкладень	1957 1 54 12753 14759 898 10,2 7,1 1,41 18,6 14,7 49158 7319 5406 2,4	2153 1 54 824 23,34