Розрахунки за податком на додану вартість у сільськогосподарських підприємствах

30468

86,12

36283

83,86

38587

84,10

2304

0,23

5,97

Основні засоби

8405

23,76

9452

21,85

11738

25,58

2286

3,74

19,48

Оборотні активи

4912

13,88

6981

16,14

7296

15,90

315

-0,23

4,32

Оборотні виробничі фонди

4026

11,38

6008

13,89

6204

13,52

196

-0,37

3,16

Виробничі запаси

1894

5,35

2654

6,13

3198

6,97

544

0,84

17,01

Фонди обігу

670

1,89

973

2,25

1092

2,38

119

0,13

10,90

Готова продукція і товари

107

0,30

89

0,21

93

0,20

4

-0,01

4,30

Поточна дебіторська заборгованість

548

1,55

815

1,88

762

1,66

-53

-0,22

-6,96

Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції

15

0,04

69

0,16

282

0,61

213

-0,46

75,53

У порівнянні трьох звітних періодів майно підприємства кожного року зростало. В 2009 р. на 7884 тис. грн., а у 2010 на 2619 тис. грн., що свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства. При цьому необоротні активи зросли у 2010 році на5815 тис. грн., а оборотні на 2069 тис. грн. Отже в структурі загальної абсолютної зміни майна84,10% припадає на збільшення необоротних активів, а 15,90% - оборотних активів.

Темп приросту оборотних активів у 2009 р. (29,64%) перевищив темп приросту необоротних активів (16,03%), у результаті чого частка необоротних активів у майні зменшилася з 86,12 83,86%, а оборотних активів - відповідно збільшилася з 13,88 до 16,44%. Така динаміка вказує на зростання коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів, а також створення умов для прискорення оборотності активів, але у 2010 році підвищився темп приросту необоротних активів у порівнянні з оборотними на 0,23%, та уповільнило прискорення оборотності активів.

У 2009 році необоротні активи представлені насамперед основними засобами, вартість яких збільшилася на 1047 тис. грн., або 11,08%, а у 2010 році на 2286. Темп приросту основних засобів перевищив темпу приросту майна в цілому, що зумовило зростання частки основного капіталу в майні з 21,85 до 25,58%. Це свідчить про створення матеріальних умов для розширення основної діяльності підприємства;

Зростання оборотних активів пояснюється збільшенням як оборотних виробничих фондів (на 544 тис. грн., або 0,84%), так і фондів обігу (на 119 тис. грн., або 0,13%). Темп приросту виробничих запасів (17,01%) перевищив темп приросту майна в цілому (5,71%), що зумовило зростання частки виробничих запасів у майні з 6,13% у 2009 році до 6,97% у 2010 році. Така тенденція є свідченням нарощування виробничого потенціалу підприємства;

Частка готової продукції і товарів у майні зменшилася на - 20,22 тис грн., що вказує на не ефективність маркетингової політики підприємства;

Серед видів оборотних активів найбільший темп приросту мають грошові кошти і поточні фінансові інвестиції у 2009 році 54 та у 2010 році 213 тис. грн., що створює умови для підвищення рівня платоспроможності підприємства.

Водночас мають місце і негативні характеристики майнового стану, зокрема:

Серед фондів обігу найбільше зросла поточна дебіторська заборгованість у 2009 році (на 267 тис. грн., або 32,76), але уже у 2010 році зменшилась на 53 тис. грн. Підвищення частки поточної дебіторської заборгованості в майні свідчить про погіршення стану розрахунків підприємства з дебіторами.

У 2010 році підвищився темп приросту необоротних активів у порівнянні з оборотними на 0,23%, та уповільнило прискорення оборотності активів.

У таб. 2.3 проведемо аналіз власного капіталу підприємства. Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів. Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики.

Власний капітал підприємства визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного капіталу, який використовує підприємство, одночасно характеризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, формується база оцінки ринкової вартості підприємства. Динаміка капіталу підприємства є важливим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел.

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал.

Таблиця 2.3. Аналіз власного капіталу ДП ДГ ім. Декабристів за 2008-2010 рр.

Вид власного капіталу	2008 р	2009 р	2010 р	Зміни (+,-)
	сума, тис. грн.	у% до підсумку	сума, тис. грн.	у% до підсумку	сума, тис. грн.	у% до підсумку	суми, тис. грн.	частки, в. п.	у% до 2009 р
Власний капітал - усього	30733	100	41834	100	44620	100	2786	х	6,24
Статутний капітал	5089	16,56	5089	12,16	5089	11,41	0	-0,76	0,00
Інший додатковий капітал	24565	79,93	34857	83,32	37265	83,52	2408	0,19	6,46
Резервний капітал	1079	3,51	1888	4,51	2266	5,08	378	0,57	16,68

За результатами горизонтального і вертикального аналізу власного капіталу підприємства у порівнянні трьох періодів його вартість зросла на 2786 тис. грн., що становить 6,24%. Це відбулося виключно за рахунок резервного капіталу, який збільшився на 378 тис. грн., або 16,68%. Частка резервного капіталу у власному капіталі зросла з 3,51 до 4,51%. Ці показники є позитивні для підприємства.

У таблиці 2.4 проведемо аналіз складу та структури динаміки пасивів.

Таблиця 2.4. Аналіз складу, структури та динаміки оборотних активі ДП ДГ ім. Декабристів за 2008-2010 рр.

Вид об. Активів	2008	2009	2010	Зміни
	Сума, тис. грн,	У% до суми	Сума, тис. грн,	У% до суми	Сума, тис. грн,	У% до суми	Сума, тис. грн,	Частки, в.п.	у% до 2010 р
Оборотні активи у сфері виробництва	4026	92,06	6008	98,06	6204	85,03	196	-13,02	3,16
Оборотні активи у сфері обігу	347	7,94	119	1,94	1092	14,97	973	13,02	89,10
Усього	4373	100	6127	100	7296	100	1169	х	16,02
За формою
Оборотні активи в матеріальній формі	4156	94,54	6097	87,34	6297	86,31	200	-1,03	3,18
Оборотні активи в розрахунках і в грошовій формі	240	5,46	884	12,66	999	13,69	115	1,03	11,51
Усього	4396	100	6981	100	7296	100	315	х	4,32
За джерелами формування
Власні оборотні активи	3324	40,36	5551	44,3	6033	45,26	482	-10,44	7,99
Оборотні активи що сформовані за рахунок позикових коштів	4912	59,64	6981	57,7	7296	54,74	315	-, 296	4,32
Усього	8236	100	12532	100	13329	100	797	х	5,98
За рівнем лік від.
Високоліквідні	15	0,34	69	1,00	237	3,36	168	2,36	70,89
Середньоліквідні	225	5,15	815	11,79	762	10,79	-53	-1,00	-6,96
Низьколіквідні	4133	94,51	6097	88,21	6297	89,21	200	1,00	3,18
Усього	4373	100	6912	100	7059	100	147	х	2,08

За результатами аналізу складу, структури та динаміки оборотних активів підприємства (табл. 2.4) можна сформулювати такі висновки:

У структурі оборотних активів у 2009 році за сферою розміщення переважають оборотні активи у сфері виробництва (98,06% на кінець звітного року) хоча темп їх приросту 3,16 менший порівняно з темпом приросту оборотних активів у сфері обігу.

За формою оборотні активи в матеріальній формі у 2009 році зросли на 1941 тис. грн. (31,8%), у 2010 році на 200 тис. грн. або 3,18%, а оборотні активи в розрахунках і грошовій формі - на 644 тис. грн. (72,9%) у 2009 та у 2010 році на 115 тис. грн. У результаті частка оборотних активів у матеріальній формі зменшилася з 94,54% у 2009 році до 87,3% у 2010 році, а частка оборотних активів у розрахунках і грошовій формі зросла - відповідно з 5046 до 12,66%;

За ознакою джерел формування маємо позитивну динаміку абсолютних і структурних показників, адже власні оборотні активи збільшилися на 482 тис. грн. (18,1%) у 2010 році, а оборотні активи, що сформовані за рахунок позикових коштів, також збільшилися на 315 тис. грн. (54,74%). Високий рівень і зростання забезпеченості власними оборотними активами є ознаками позитивного оцінювання фінансової стійкості підприємства;

У структурі оборотних активів за ознакою рівня ліквідності частка високоліквідних активів, у порівнянні 2010 та 2009 років, зросла з 1 до 3,36%, середньоліквідігах зменшилась із 11,79 до 10,79%, низьколіквідних навпаки зросла з 88,21 до 89,21%.

Отже, структура оборотних активів за рівнем ліквідності має позитивну динаміку.

2.2 Облікова політика підприємства

Облікова політика являє собою сукупність способів веденнябухгалтерського обліку, обраних організацією для використання. Методи обліку різних активів і зобов'язань встановлені положеннями побухгалтерського обліку, та організація повинна самостійно вирішити, які зних вона буде застосовувати. Якщо для будь-яких конкретних ситуацій способиведення бухгалтерського обліку не встановлені, організація може розробитиїх самостійно.

Визначаючи облікову політику, необхідно враховувати наступні основні вимоги:

- вимога повноти: в бухгалтерському обліку повинні відображатися всі господарські операції;

- вимога своєчасності: кожну операцію необхідно враховувати в тому періоді, в якому вона зроблена (незалежно від часу фактичного отримання або виплати грошей);

- вимога обачності: організація швидше визнає витрати і зобов'язання, ніж можливі доходи;

- вимога пріоритету змісту перед формою: при обліку операцій слід виходити на стільки з їх правової форми, скільки з економічного змісту;

- вимога несуперечності: дані аналітичного і синтетичного обліку повинні бути тотожні;

- вимога раціональності: витрати на ведення бухгалтерського обліку повинні відповідати умовам господарської діяльності та величиною організації.

Облікова політика організації складається головним бухгалтером ізатверджується керівником організації. Положення облікової політикиорганізації повинні застосовуватися усіма її відокремленими підрозділами (філіями, представництвами).

Тільки, що створена організація повинна оформити облікову політику доздачі першого бухгалтерської звітності, але не пізніше 90 днів з днядержавної реєстрації підприємства. Отже, скласти обліковуполітику потрібно ще до реєстрації підприємства, а затвердити в зазначенітерміни.

При формуванні облікової політики передбачається:

- що активи й зобов'язання організації існують відокремлено від активів і зобов'язань її засновників та інших організацій (допущення майнової відокремленості);

- що організація планує продовжувати свою діяльність у доступному для огляду майбутньому (допущення безперервності діяльності);

- що облікова політика організації застосовується послідовно з року в рік (допущення послідовності застосування облікової політики);

- що факти господарської діяльності організації ставляться до того звітного періоду, в якому вони мали місце, незалежно від часу оплати (допущення тимчасової визначеності факторів господарської діяльності).

Згідно з п. 16 ПБО 1/98 вносити зміни до облікової політики можна внаступних випадках:

- коли організація розробила нові способи ведення бухгалтерського обліку

- (більш точні-менш трудомісткі);

- коли змінилися умови діяльності організації (відбулася реорганізація, зміна власників, змінилися види діяльності).

Внесення змін до облікової політики оформлюється наказомкерівника.

Якщо у організації виникли операції, схема обліку яких не булавстановлена, то облікову політику слід доповнити.

Всі додаткизатверджуються наказом керівника. Вносити їх можна протягом усього року.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Питання встановлення облікової політики належать до компетенції власника (власників) підприємства, органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

Повноваження власника (власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-методична база передбачає більш ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документу включати не доцільно, як імперативні для застосування підприємством норми.

На нашому підприємстві розпорядчий документ складається виконавчим органом управління підприємством і подається на затвердження (погодження) власнику, уповноваженому управляти державним майном корпоративними правами держави.

На ДП ДГ ім. Декабристів облікова політика визначена на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства визначає застосування:

- методів оцінки вибуття запасів;

- періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

- порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

- окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

- методів амортизації необоротних активів;

- вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

- класу 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;

- періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;

- методу обчислення резерву сумнівних боргів;

- переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

- порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

- сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

- переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

- переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

- порядку визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом;

- дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;

- бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

- порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку;

- переоцінки необоротних активів;

- періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань;

- окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

На основі принципу послідовності облікова політика підприємства передбачає постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються на підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику на підприємстві прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, до якого за необхідності вносяться зміни з визначеного часу. У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

Облікова політика підприємства та її зміни розкриваються у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С) БО):

- П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за №391/3684 (далі - П(С) БО 1);

- П(С) БО 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за №396/3689 (далі - П(С) БО 2);

- П(С) БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за №860/4153 (далі - П(С) БО 15);

- П(С) БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С) БО 16).

Розпорядчий документ про облікову політику оформлено у вигляді наказу керівника державного підприємства.

Проект наказу складає головний бухгалтер та подає його на затвердження керівнику підприємства.

Розпорядчий документ про облікову політику та зміни до нього наводяться у примітках до річної фінансової звітності (додатком) та подаються на погодження разом із річною фінансовою звітністю.

1. Облік необоротних активів. До основних засобів відносяться матеріальні активи, очікуваний термін корисного використання яких складає більше 1 року та вартість якого (без ПДВ) більша 1000 грн. за одиницю.

Нарахування амортизаційних відрахувань по основних засобах в ДП ДГ ім. Декабристів здійснюється за прямолінійним методом відповідно до пункту 29 П(С) БО 7. При застосуванні прямолінійного методу, річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12 місяців.

Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:

1) за галузевою ознакою;

2) за функціональним призначенням;

3) за використанням;

4) за ознакою належності.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв'язку.

Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

Переоцінку об'єктів основних засобів здійснювати, у випадках якщо залишкова вартість такого об'єкту істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (відповідно до пункту 16 П(С) БО 7). Проводити переоцінку основних засобів, якщо їх залишкова вартість більш ніж на 10 відсотків відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Витрати, пов'язані із поліпшенням стану об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція тощо), які призведуть до зростання майбутніх економічних вигод, очікуваних від використання об'єкта, відносити на збільшення первісної вартості основних засобів після їх введення в експлуатацію (відповідно до пункту 14 П(С) БО 7).

Витрати, що виконані з метою підтримання об'єкта у робочому стані та одержання первісне визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включати до складу витрат (відповідно до пункту 15 П(С) БО 7).

До складу малоцінних необоротних матеріальних активів відносити матеріальні активи, строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року та вартість (без ПДВ) менше 1000 грн. за одиницю (відповідно до пункту 5 П(С) БО 7).

На облік у складі нематеріальних активів брати: придбані права на володіння, користування та розпорядження об'єктами нематеріальних активів, після відчуження їх (прав) від колишніх власників та визначення його вартості.

Програмне забезпечення (комп'ютерні програми) обліковувати на субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права».

Первісну вартість об'єкта нематеріального активу визначати відповідно до П(С) БО 8 «Нематеріальні активи».

Терміни корисного використання основних засобів та нематеріальних активів встановлюються на підставі технічних паспортів та іншої документації на засіданні постійно діючої виробничої комісії, склад якої рекомендується викласти у додатку до розпорядчого документа про облікову політику підприємства.

Термін корисного використання нематеріальних активів не повинен перевищувати 10 років.

2. Облік запасів. Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентується П(С) БО 9.

Відповідно до пункту 16 П(С) БО 9 оцінка при вибутті запасів здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Оцінку вибуття запасів проводити за методом середньозваженої собівартості.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів здійснюється щомісячно.

Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням запасів, відносяться на вартість тих запасів, у зв'язку з придбанням яких ці витрати понесені.

Транспортно-заготівельні витрати відображають на окремому субрахунку, та їх сума щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою запасів, що вибули за звітний місяць.

Для визначення суми транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься на запаси, що вибули, розраховується середній відсоток транспортно-заготівельних витрат за формулою:

ТЗВ=ТЗВ пм+ТЗВ м/З пм+З м*100

податок вартість облік фінансовий

де ТЗВ (відсоток) - середній відсоток транспортно-заготівельних витрат;

ТЗВ пм - сума залишку транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця;

ТЗВ м - сума транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць;

З нм - сума залишку запасів на початок місяця;

З м - сума запасів, що надійшли за звітний місяць.

Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до запасів, які вибули розраховується за формулою:

ТЗВ в = ТЗВ (відсоток) х З в,

де ТЗВ в-транспортно-заготівельні витрати, що відносяться до запасів, які вибули;

З в-сума запасів, які вибули.

Отримана сума транспортно-заготівельних витрат списується на ті ж рахунки, на які списуються запаси, що вибули.

3. Облік витрат. Витрати відображати у бухгалтерському обліку з урахуванням П(С) БО 16, П(С) БО 30.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включати:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі (змінні та постійні розподілені) витрати.

Прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати протягом звітного (календарного) року відображати за статтями калькулювання, перелік і склад яких викладено у додатку до розпорядчого документа про облікову політику підприємства.

В наказі про облікову політику визначено метод відображення в обліку витрат діяльності з використанням рахунків класу 9 «Витрати діяльності».

4. План рахунків бухгалтерського обліку. Затвердити робочий План рахунків, приймаючи за основу План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291.

Субрахунки використовуються підприємством, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та доповнюються введеннями нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків Планів рахунку, затверджених наказами Міністерства фінансів України.

Робочий План рахунків підприємства викладено в окремому додатку до розпорядчого документа про облікову політику підприємства.

Узгодження рахунків доходів i витрат по ДП ДГ ім. Декабристів:

3. Облік розрахунків за податком на додану вартість

3.1 Завдання та первинний облік податку на додану вартість

Завданням обліку розрахунків з податку на додану вартість є ведення окремого податкового й бухгалтерського обліку, дотримання встановленого порядку застосування спеціального режиму оподаткування, використання сум ПДВ, що залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників за напрямами, визначеними законодавством, правильності складання декларацій по податку на додану вартість, своєчасності подання звітності з ПДВ.

Податок на додану вартість є одним з податків, які формують дохідну частину державного бюджету України. Облік цього податку регламентований Податковим Кодексом України з наступними змінами і доповненнями. В ньому зазначаються платники податку, об'єкти оподаткування, ставки податку, порядок його обчислення та сплати тощо.

Первинний облік ПДВ ведеться в податкових накладних. Структура і основні реквізити податкової накладної зазначаються в статті 201 Кодексу. Основними реквізитами цього документу є:

- порядковий номер податкової накладної;

- дата виписування податкової накладної;

Повна або скорочена назва, яка зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

Податковий номер платника податку (продавця та покупця);

Місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

Опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

- Повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах;

- Ціна продажу без врахування податку;

- Ставка податку та відповідна сума у цифровому значенні;

- Загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Якщо особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснила такої реєстрації протягом термінів, визначених законодавством, здійснює оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість і видачею податкової накладної без внесення суми податку до бюджету, то така податкова накладна вважається фіктивною. За видачу фіктивної накладної орган державної податкової служби застосовує до такої особи штраф у розмірі подвійної суми отриманого податку на додану вартість, але не менше 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою «X»).Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (робіт, послуг) на його вимогу. Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (робіт, послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Копія податкової накладної залишається у продавця товарів (робіт, послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не перевищує двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків.

При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ. У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель. Для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто, при одночасному продажу одному покупцю як оподатковуваних товарів (робіт, послуг), так і таких, що звільнені від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні (не допускається заповнення в одній накладній одночасно графи 10 та граф 7, 8 і 9). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (роботи, послуги) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку №1 до податкової накладної і в повній вартості враховується у податковій накладній та загальних податкових зобов'язаннях (додаток №1 виписується у двох примірниках, з яких оригінал видається покупцю товарів (робіт, послуг), а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари, продукцію, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. При цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком №2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі в тексті - розрахунок коригування) може друкуватися поліграфічним способом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Розрахунок коригування складається у двох примірниках.

Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (робіт, послуг). Копія залишається у продавця

Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються в порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних.

Розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням.

На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у книзі обліку продажу з від'ємним чи позитивним значенням.

Продавцем присвоюється номер розрахунку коригування, який має вигляд дробу, чисельник якого відповідає порядковому номеру розрахунку, який реєструється у окремому журналі, а знаменник - номеру податкової накладної.

Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.

Податкова накладна є базою для заповнення регістрів аналітичного обліку розрахунків з податку на додану вартість.

3.2 Синтетичний та аналітичний облік ПДВ

Синтетичний облік ПДВ у ДП ДГ ім. Декабристів ведеться на аналітичному рахунку до субрахунка 641. Саме на цьому аналітичному рахунку визначається сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету як різниця між його кредитовим і дебетовимо боротом, за виключенням суми, відображеної по дебету, щодо сплати податку за попередні звітній період.

По кредиту рахунка 641 відображається виникнення податкових зобов'язань, а по дебету - сума податкового кредиту і сума фактично перерахованого до бюджету ПДВ.

Для спрощення обліку податку на додану вартість розроблено робочий план рахунків.

ДП ДГ ім. Декабристів знаходиться на спеціальному режимі оподаткування (згідно до ст. 209 ПКУ) і подає дві податкові декларації:

- загальну в якій відображаються операції не пов'язані з сільськогосподарською діяльністю.

- скорочену де відображаються операції пов'зані з веденням сільськогосподарської діяльності.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню. При вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів.

Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку. Платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари / послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку. Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Крім вище зазначеного аналітичного рахунка для обліку ПДВ використовуються ще два субрахунки: 643 «Податкові зобов'язання», 644 «Податковий кредит». Ці два субрахунки використовуються для корегування податкових зобов'язань і податкового кредиту, в зв'язку з використанням, так званого, правила першої події, при виникненні податкових зобов'язань з ПДВ і правила заключної балансуючої операції, в деяких випадках - виникнення права на податковий кредит. На прикладі розглянемо операції наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Господарські операції з розрахунків ДП ДГ ім. Декабристів при реалізації м'яса живою вагою переробному підприємству

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
	Дт	Кт
Відвандажено свині Глобинському м'ясокомбінату	361	701	20000
Списано свиней на реалізацію	901	21	14000
Отримано оплату за відвантажених свиней	311	361	20000
Списано на фінансові результати - собівартість реалізованої худоби - - дохід від реалізації	701 791	791 901	20000 14000
Перераховано кошти на придбання кормів	371	313	3000
Відображено податковий кредит	641	644	500
Отримано корми	644	371	2500
Списано ПДВ	644	371	500

При здійсненні продажу товарів, робіт, послуг, які оподатковуються ПДВ, синтетичний облік ПДВ має наступний вигляд:

Дт 36,37 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг, виробничих запасів реалізованих покупцям і замовникам; Дт 70,71 Кт 641 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

У випадку отримання оплати за товари, роботи, послуги, податкові зобов'язання з цієї оплати відображається таким чином:

Таблиця 3.2. Господарські операції при реалізації продукції (товарів, робіт і послуг) ДП ДГ ім. Декабристів

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн
	Дт	Кт
Зазнано витрати на виробництво с/г продукції: а) зі спецрахунка (на придбання дизпалива і запчас-тин до такторів) б) з поточного рахунка (на купівлю інших матер.)	203,207 20,92	631 631	900 1000
Відображений податковий кредит з ПДВ за понеси-ними витратами, що включається до спецдекларації	641	631	380
Погашено заборгованість за дизпаливо і запасні частини й одночасно списпно використану дотацію	631 48	313 718	1080 1080
Погашено заборгованість за матеріали і послуги	311	631	600
Нараховано податкові зобов'язання з ПДВ	643	641	1000
Реалізовано продукцію рослинництва (пшениця)	361	701	6000
Відображено розрахунки з ПДВ	701	643	1000
Списано продукцію рослинництва (пшениця) на реалізацію	901	27	3000
Списано собівартість реалізованої продукції (пшениця)	791	901	3000
Списано дохід від реалізації	701	791	5000
Прераховано залишок податкових зобов'язань на спец. рахунок	313	311	620

Після відвантаження продукції, робіт, послуг в наступних звітних періодах, у випадку отримання попередньої оплати, складається наступна кореспонденція, зазначена нижче.

Дт 36,37 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг разом з ПДВ,

Дт 70,71 Кт 643 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

- При проведенні розрахунків з бюджетними організаціями, податкові зобов'язання з ПДВ виникає після отримання підприємством грошових коштів від бюджетних організацій, за виконані для них роботи, надані послуги, реалізовану продукцію. В даному випадку можуть виникнути наступні ситуації:

- роботи виконуються для бюджетних організацій, а грошові кошти поступили в наступних звітних періодах. В обліку буде складатися кореспонденція:

Дт 36 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг разом з ПДВ, Дт 70,71 Кт 643 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

Після отримання грошових коштів (Дт 30,31 Кт36), на суму ПДВ буде складатися проводка: Дт 643 Кт 641.

Якщо дата виконання робіт, реалізації продукції, товарів, послуг припадає на цей самий податковий звітний період, що і надходження грошових коштів (бартер), то реалізація продукції і нарахування ПДВ буде відображатися наступними записами.

Дт 36 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг разом з ПДВ,

Дт 70,71 Кт 641 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

При продажі товарів, робіт, послуг пов'язаним особам, об'єктом оподаткування є, не продажна ціна, а, так звана, звичайна ціна; якщо продаж здійснюється нижче цієї ціни, то різниця між цінами є об'єктом оподаткування.

При проведенні розрахунків з митними органами з ПДВ, за допомогою податкового векселя, складається наступна кореспонденція.

Дт 20,28 Кт 63 - на митну вартість та мито імпортованих запасів, товарів;

Дт 643 Кт 621 - на суму податкового векселя, виданим митним органом;

Дт 621 Кт 641 - на суму податкових зобов'язань з ПДВ, які виникають на тридцятий день, з дня видачі податкового векселя;

Дт 641 Кт 643 - на суму податкового кредиту, право на який виникає в наступному звітному періоді, після виникнення податкового зобов'язання.

При отриманні податкового кредиту на ПДВ складається наступна кореспонденція рахунків у випадку першої події - надходження виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення.

Дт 20,28,15 Кт 63,68 - на вартість придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення від постачальників, за мінусом ПДВ;

Дт 641 Кт 63 - на суму ПДВ, у випадку наявності податкової накладної;

Дт 641 Кт 644 - віднесення суми ПДВ на податковий кредит при представленні податкової накладної, яка була відсутня на момент оприбуткування матеріальних цінностей, зазначених в першому проведенні у випадку першої події - попередньої оплати.

Дт 371 Кт 31 - на всю суму попередньої оплати, яка перерахована постачальнику;

Дт 641 Кт 644 - на вартість податкового кредиту, в сумі попередньої оплати;

Дт 20,28,15 Кт 63,68 - на вартість придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення від постачальників, за мінусом ПДВ;

Дт 644 Кт 63,68 - на суму ПДВ, в частині вартості придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення від постачальників;

Дт 63,68 Кт 371 - зарахування попередньої оплати в погашення заборгованості постачальникам і кредиторам за отримані матеріальні цінності і послуги виробничого призначення.

У випадку списання виробничих запасів на потреби невиробничої сфери, підприємство зобов'язане зменшити податковий кредит з ПДВ, в частині вартості цих запасів.

В аналітичному обліку датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує плат ника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.

Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера.

Особа, яка протягом останніх дванадцяти календарних місяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує 300 000 гривень (без урахування цього податку), може вибрати касовий метод податкового обліку.

Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути змінений до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.

Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути змінений протягом наступних дванадцяти місячних (чотирьох квартальних) податкових періодів.

Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію або податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такий вибір.

Протягом строку застосування касового методу платник податку зазначає про це у податкових деклараціях з цього податку.

Платник податку, що обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до:

- імпортних та експортних операцій;

- операцій з поставки підакцизних товарів

Якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими у повній сумі (з урахуванням цього податку) протягом трьох податкових місяців, наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником податку, що вибрав касовий метод (протягом кварталу, наступного за кварталом їх надання, для платників податку, що вибрали квартальний податковий період), та такий платник не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості відповідно до законодавства, то сума нарахованих податків підлягає включенню до складу податкових зобов'язань такого платника податку за наслідками наступного податкового періоду.