Розрахунки за податком на додану вартість у сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. Навколо теорії оподаткування точаться дискусії щодо ефективності податків на доходи й споживання на етапі становлення адекватної податкової системи. У структурі податкових систем розвинутих країн питома вага податків на споживання протягом тривалого періоду постійно зменшувалася з відповідним розширенням податкової бази для прибуткового податку з громадян. Але країнам, що розвиваються, притаманна протилежна тенденція: за низького рівня матеріальної забезпеченості населення неможливо за допомогою податків на доходи формувати необхідні фінансові ресурси.

Обгрунтування теми. Бюджет України потребує стабільних надходжень, обсяг яких має відповідати потребам сучасного етапу становлення державності, проведення ґрунтовної соціально-економічної та зовнішньої політики, реформування держави, виконання обов'язків, покладених на державу Конституцією України. Нині в умовах перехідного періоду з огляду на низький рівень доходів переважної більшості громадян, а також значну частку отримуваних деякою категорією населення доходів із тіньового сектору економіки, які не підлягають прямому оподаткуванню, виникає беззаперечна необхідність використання податків на споживання. Значне та вагоме місце серед податків на споживання посідає податок на додану вартість - найвища форма генезису універсальних акцизів. Він є важливою складовою податкових систем 57 країн світу (в тому числі 17 європейських), основним каналом надходження доходів до бюджету.

Зазначимо, що позитивна роль податку на додану вартість полягає у його фіскальній функції, тобто мобілізації величезних фінансових ресурсів до державного бюджету України.

Головною хибою ПДВ є його безпосередній вплив на загальний рівень цін і регресивний характер особливо щодо малозабезпечених верств населення. Та, враховуючи соціально-економічний стан України, вади податку нівелюються його позитивним значенням.

Аналізуючи функціонування ПДВ у країні, важко не помітити тих дискусійних, проблемних моментів, що супроводжують його адміністрування.

Мета та завдання для дослідження. Метою написання даної роботи стало вивчення та засвоєння специфіки організації технології облікового процесу, методів, принципів організації операцій по оподаткуванню податком на додану вартість. Мета роботи - систематизувати, узагальнити, розширити і закріпити теоретичну підготовку, поглибити і узагальнити економічні знання і підготувати рекомендації щодо вдосконалення організації оподаткування.

Для досягнення поставленої мети поставлені наступні завдання:

- дати загальну характеристику теоретичних основ обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість;

- проаналізувати законодавчі акти та вимоги до організації обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість;

- дати оцінку стану організації бухгалтерського обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість на Державному Підприємстві Дослідному Господарстві ім. Декабристів.

- відобразити синтетичний і аналітичний облік, навести основні проводки, які його забезпечують;

- на основі аналізу нормативних документів висвітлити проблеми організації обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість, розробити та запропонувати шляхи вдосконалення організації обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом є організація та шляхи вдосконалення обліку розрахунків за податком на додану вартість. Об'єкт дослідження є доволі обширний, тому завданням самого дослідження є якомога багатосторонніше його розкриття. Перш за все звичайно потрібно розкрити суть і роль ПДВ в податковій системі, також його розвиток в Україні. Дуже важливо глибоко дослідити методику визначення податку на додану вартість, його фіскальне та економічне значення

Предметом дослідження є вивчення даних бухгалтерського обліку підприємства, що характеризують порядок відображення розрахунків за податком на додану вартість Державного Підприємства Дослідного Господарства ім. Декабристів Миргородського району Полтавської області.

Під час написання дипломної роботи широко використовувалися методи аналізу та синтезу та метод порівняння. Основними джерелами інформації для освітлення даної теми є праці відомих економістів, законодавчо - нормативні документи відомств та міністерств України, річні звіти за 2008-2010 рр.

1. Теоретичні засади та необхідність функціонування системи податку на додану вартість

1.1 Економічна сутність, місце та роль податку на додану вартість у вітчизняній економіці

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем [1].

Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів - заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість - порівняно новий вид податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х - на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 2002 р.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України [36].

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. За короткий час здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація з сучасною організаційною структурою.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів - заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку [26].

Сутність податку на додану вартість як непрямого податку полягає у тому, що він прямо не залежить від доходу або майна платника, його платником є кінцевий споживач товару або послуги, він включається до ціни і виступає у вигляді надбавки до ціни на товар або послугу, визначається розміром споживання, його сплачує в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає. Додана вартість виступає як природний об'єкт оподаткування, тобто вартість, створена на даному конкретному етапі руху товару від виробника до кінцевого споживача. ПДВ є формою руху частини доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва та обігу. Разом з тим об'єкт оподаткування розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції або послуг і вартістю закупівель у постачальників, віднесених на витрати виробництва й обігу, що не завжди співпадає зі створеною вартістю [43].

Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ.

Якщо ПДВ обчислюється за єдиною ставкою до всього споживання, то податок буде пропорційний споживанню, але регресивний стосовно річного доходу. Бажання послабити таку регресивність, зробити податок прогресивним відносно величини доходу зумовлює оподаткування за зниженим порівняно із стандартними ставками тих товарів, які споживають низькодохідними групами населення. В той же час підвищенні ставки застосовуються до товарів і послуг, що споживають переважно високодохідними групами населення. В результаті такої диференціації податок втрачає свою нейтральність поряд із зменшення регресивності.

Більшість спеціалістів вважає, що теоретичні аргументи свідчать на користь однієї стандартної ставки. Крім відсутності нейтральності, система ПДВ із диференційованими ставками має інші недоліки:

товари та послуги, які оподатковуються за різними ставками, не мають чіткої класифікації, здійснити яку практично не можливо;

- такий підхід призводить до ухилення від оподаткування та зростання витрат на утримання податкових органів;

- зниження ставки поширює податкову знижку і на високодохідні верстви населення [25].

Незважаючи на теоретичні переваги однієї ставки ПДВ, на практиці більшість країн застосовують кілька ставок податку. В Україні на даний час встановлено дві ставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею оподатковується переважна більшість товарів, робіт, послуг. Нульова ставка застосовується при обчисленні ПДВ у разі реалізації товарів на експорт, тощо. Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченого постачальником товарів, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються для здійснення зазначених вище поставок.

У перспективі доцільно поступово переходити до диференційованої шкали ставок, керуючись принципом: товари першої необхідності - знижена ставка, товари розкоші - підвищена ставка, усі інші товари стандартна ставка. Розміри ставок ПДВ мають визначатися не лише бюджетними потребами, а й реальними доходами споживачів. Враховуючи скрутний фінансовий стан у державі, необхідно зазначити, що запровадження диференційованих ставок сьогодні буде малоефективним, оскільки зумовить зростанні адміністративних витрат щодо обслуговування ПДВ та значно ускладнить механізм його дії.

Таким чином ПДВ посідає чільне місце в податковій системі України. Він має свої переваги та недоліки як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Завдання науки про податки - в подальшому вдосконаленні механізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так і великих фінансових витрат. Як свідчить світовий досвід - це єдино правильний шлях. Ідея використання податків на споживання (непрямих податків) та їх співвідношення із податками на доходи була і залишається однією з найсуперечливіших у фіскальній науці. Історично опосередкована форма одержавлення національного продукту з'явилась значно пізніше, ніж пряме оподаткування доходів підприємств і громадян, проте поступово перетворилася в найвідчутніший канал поповнення доходів державного бюджету та фінансування державних видатків. Починаючи з XVIII століття розвиток податкових форм ішов одночасно у двох напрямках: прямого та опосередкованого оподаткування, із установленням відповідних співвідношень між ними [27].

Дискусії з приводу доцільності непрямого оподаткування особливо загостилися на рубежі XIX-XX століть. Із беззастережним засудженням податків на споживання, як податків на бідних, виступив марксизм та інші течії у соціал-демократії. Природно, що з проголошенням радянської влади в 1917 році було взято курс на скасування непрямих податків. Однак час довів хибність цих думок. Наступні дослідження в галузі фіскальної теорії та практики підтвердили, що податки є одним із найконсервативніших елементів державного механізму, які не завжди підкоряються змінам політичної ідеології державності. Отже, опосердкована форма оподаткування є об'єктивною економічною необхідністю, оскільки забезпечити постійно зростаючи державні видатки лише за рахунок прямих податків практично неможливо.

Це твердження обґрунтували у своїх працях представники немарксистських течій в економічній теорії - Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу, І. Фішер та інші, а родоначальник сучасного позитивізму і фінансовій науці М. Фрідмен дійшов висновку, що доказ про переваги прибуткового податку над акцизом не є таким у загалі. Відомий англійський економіст Н. Калдор стверджував, що податок на споживання не порушує умов на заощадження, не посилює ризик; до того ж він пом'якшує, хоч і не ліквідує остаточно, дестимулюючий вплив прогресивного оподаткування на трудові зусилля. Розвиваючи цю позицію, деякі теоретики вважають питання про перевагу непрямих податків остаточно вирішеним, і залишається тільки визначити, який тип податків на споживання має замінити оподаткування доходів [31].

Протистояння прямих і непрямих податків не закінчилось поразкою однією з форм, а перемогою їхньої прагматичної комбінації та створенням змішаного виду податку. Ним став податок на додану вартість (ПДВ), який за податковою базою є прямий, а за способом сплати - опосередкований.

Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовнішим є те, що оподатковуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотримання платіжної дисципліни. Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи пристосування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Таким чином, ПДВ є найпрогресивнішою формою оподаткування споживання. Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й сплати вимагає подальшого вдосконалення механізму справляння ПДВ відповідно до умов перехідної економіки в Україні.

Широке коло платників ПДВ, які належать до різних галузей і форм господарювання, значною мірою визначає його універсальність. Рівень неоподатковуваного обороту, що визначається межею 1200 неоподатковуваних мінімумів на рік, а також відсутність такого обмеження для підприємницьких структур, які здійснюють торгівлю за готівку, мають певні негативні наслідки, серед яких - підвищення вартості справляння податку. Відомо, що в більшості розвинутих країн 60 - 70% надходжень від ПДВ припадає лише на 10-15% від усіх зареєстрованих підприємств. Завдяки цьому немає потреби в перевірці документації та в обслуговуванні значної кількості малих підприємств, платежі яких є незначними. Увага податкових органів зосереджується на продуктивніших ділянках роботи. На фоні недостатньої технічної забезпеченості вітчизняного фіскального апарату необхідність встановлення порівняно високої неоподатковуваної межі та її поширення на всі без винятку галузі господарювання стає очевидною. Світовий досвід свідчить, що низька межа або її відсутність спричиняє малоефективне справляння ПДВ. Для порівняння - в Італії не існує подібних обмежень щодо підприємницької структур малого бізнесу і, як наслідок, ефективність оподаткування є чи не найнижчою у Європі. Крім того, доведення неоподатковуваної бази до економічно доцільної величини позитивно позначиться на розширенні сфери діяльності малого бізнесу, який є важливою рушійною силою розвитку ринкових відносин у країні.
Перегляду вимагає якісний склад оподатковуваної бази, тому що оподатковуваний оборот за чинною методикою має низку елементів, що за своїм економічним змістом не можуть бути складовою доданої вартості. Це, зокрема, стосується суми амортизації.

Закономірно, що при визначені витрат на виробництво амортизація прирівнюється до матеріальних витрат. Тому при визначені доданої вартості (методом різниці між виручкою від реалізації та матеріальними витратами) доцільно було б виручку зменшувати на суму всіх матеріальних витрат, включаючи і амортизаційні відрахування. Це стає особливо актуальним, якщо враховувати, що в системі оподаткування підприємств України у перспективі передбачено стягнення за рахунок прибутку спеціального податку на майно. При зазначеній методиці амортизація оподатковуватиметься двічі: один раз податком на майно, як складовою вартості основних фондів, другий - ПДВ в складі доданої вартості [8].

У структурі вітчизняної економіки значна питома вага припадає на фондоємкі галузі, де амортизація є вагомим елементом собівартості, і, за умови включення її до бази нарахування податкового зобов'язання з ПДВ, дещо підвищуються ціни, негативно впливаючи на конкурентоспроможність товарів і послуг. Це ще один аргумент на користь виключення амортизації з об'єкту оподаткування. Крім того, з позицій податкового менеджменту. реалізація даної пропозиції не передбачає особливої складності, оскільки амортизація має чітке відображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Аналіз чинного законодавства з ПДВ засвідчив ще один істотний недолік - подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більш того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість - одна із складових бази для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ. Очевидно, в такий спосіб держава вирішує свої фіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податкової політики. Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів. Діючим податковим законодавством України передбачено широку систему пільг з ПДВ. Вірогідно, що перелік пільг продиктований намірами соціальної справедливості. Звільнення того чи іншого товару (роботи, послуги) від ПДВ передбачає автоматичне зменшення його ціни на суму нарахованого податку. Зацікавлені в цьому і платники податку, і його носії, оскільки у перших з'являється можливість завдяки зниженню цін збільшити обсяг реалізації продукції за кількісними параметрами, а для других істотно послаблюється податковий тиск.

Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання:

- по-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичні мотиви);

- по-друге, стимулювання випуску окремих видів товарів (робіт, послуг).

Разом з тим характерною рисою ПДВ як з позицій фіскальної достатності, так з позицій економічної ефективності є його здатність сприяти реальній оцінці вартості товарів, Тому широка система пільг щодо сплати податку є недостатньо виправданою.

Розглядаючи ПДВ, слід особливу увагу звернути на два моменти. Перший пов'язаний із розміром ставки. Спочатку її було встановлено на рівні 28%, її розміри перевищували всі допустимі межі. Тому рішення про доведення ставки ПДВ до 20% є виправданим. Однак у сучасних умовах господарювання і такий розмір податкової ставки є завищеним. У період становлення ринкових відносин рівень оподаткування товарів народного споживання має бути поміркованішим.

1.2 Принципові підходи до справляння ПДВ

податок вартість облік фінансовий

Використання податку на додану вартість у різних формах та застосування різних методів нарахування зобов'язань за цим податком дає можливість вибору, а відтак запровадження тих форм та методів, які відповідають умовам конкретної країни. Однак об'єкт оподаткування податком на додану вартість може відрізнятися від доданої вартості як такої внаслідок застосування ПДВ у різних формах та різних методів обчислення цього податку, в тому числі таких, які не передбачають попереднього визначення доданої вартості.

Під механізмом справляння податку автор розуміє сукупність форм, методів та принципів застосування цього податку для визначення об'єкту оподаткування, розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту, суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, та суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, ставки податку, пільги, адміністрування податку [6].

У процесі виконання дипломної роботи здійснено аналіз механізму справляння ПДВ, його складових елементів та раціональних варіантів їх поєднання. Встановлено, що вихідною точкою при побудові механізму справляння ПДВ є визначення форми ПДВ. В Україні використовується споживча форма ПДВ, згідно з якою суми податку, сплачені постачальникам основних засобів і нематеріальних активів, одразу вираховуються із сум податку, отриманого від покупців готової продукції, незалежно від терміну введення їх в експлуатацію і продуктивного використання, що є найбільш сприятливе для інвестицій; кредитний метод обчислення зобов'язань та принцип призначення продукції. Ця модель справляння ПДВ стимулює експорт, запобігає ухиленню від оподаткування за рахунок механізму взаємної перевірки платниками податкових зобов'язань через конфлікт інтересів продавця і покупця, робить сумісною з податковими системами більшості торговельних партнерів України.

Порівняння механізму дії різних форм податків на споживання (ПДВ, податку з обороту та податку з продажу) та аналіз впливу їх на економічні процеси дозволив зробити висновок про доцільність подальшого використання податку на додану вартість в Україні, оскільки він не завдає дискримінації платникам, не заохочує вертикальної інтеграції, є нейтральним щодо переміщення товарів та послуг, дозволяє уникнути кумулятивного ефекту, забезпечує поетапне справляння і надійність надходжень до бюджету. Причому застосування ПДВ є обов'язковою умовою гармонізації податкової системи України до вимог ЄС, членом якої наша держава прагне бути у майбутньому.

Встановлено, що основою при побудові механізму справляння ПДВ є визначення форми ПДВ. Оскільки в економічній літературі не надається поняття «форма» ПДВ, а лише визначаються форми податку в залежності від об'єкту оподаткування, тому під формою податку на додану вартість розглядається визначення об'єкту оподаткування даним податком. Що стосується методів розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість (прямий адитивний або балансовий, непрямий адитивний, прямий метод віднімання, непрямий метод віднімання або кредитний), то найбільшого поширення в розвинутих країнах набув кредитний метод. Обґрунтовано, що до основних переваг цього методу можна віднести: відсутність необхідності обчислювання величини доданої вартості, зацікавленість покупців у правильному обчисленні суми ПДВ, можливість застосування різних ставок податку, що робить його більш досконалим з правової та інформаційної точок зору [25].

Платниками ПДВ є як суб'єкти, так і не суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею. Категорію платників податку на додану вартість поповнюють особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; особи, відповідальні за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені у порядку, встановленому Податковим Кодексом України; особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться в підпорядкуванні перших [36].

Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість має 12-значний код. Оригінал свідоцтва видається у єдиному примірнику і зберігається на підприємстві як документ суворої звітності. Крім цього, можна одержати і необхідну кількість копій для своїх філій, торгівельних точок тощо. Це може бути звичайна ксерокопія, але обов'язково засвідчена у відповідній податковій адміністрації. Необхідною умовою реєстрації в якості платника ПДВ є також наявність у бухгалтера і директора особового ідентифікаційного номера громадянина-податкоплатника.

Після проходження вищезгаданої процедури реєстрації платники отримують право на нарахування податку та складання податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг). Податкова накладна надається продавцем покупцеві за умови їхньої реєстрації як платників ПДВ та є документом, який дає право:

- продавцю на визначення податкових зобов'язань (ПЗ);

- покупцю на зменшення податкових зобов'язань протягом звітного періоду на суму ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат (податковий кредит - ПК).

Важливою складовою для ефективності обчислення ПДВ є база оподаткування. Вона визначається з урахуванням певних умов здійснення операцій.

Під ефективністю справляння ПДВ розуміється забезпечення повноти та своєчасності його надходжень до бюджету, виконання планових завдань, виключення можливості ухилень від сплати та незаконного отримання бюджетного відшкодування. Ефективність справляння податку напряму пов'язана з його фіскальною ефективністю, тобто зі спроможністю виконання податком фіскальної функції для забезпечення та наповнення доходної частини бюджету.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до Податкового Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) [36].

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

Для всебічного аналізу фіскальної ефективності справляння ПДВ розроблено комплекс показників та коефіцієнтів, які характеризують різні аспекти економічних відносин, що виникають при функціонуванні податку, а саме: надходження ПДВ та його питома вага у доходах та податкових надходженнях зведеного бюджету України; частка ПДВ у ВВП та його еластичність по ВВП.

Проявом регулюючої функції ПДВ є пільги. Тенденція до розширення системи пільг з ПДВ зумовлена, з одного боку, справлянням цього податку за двома ставками, що робить можливості з вибору пільг обмеженими, а з іншого - лобіюванням у парламенті певних галузей, регіональних, групових та індивідуальних інтересів. [47]

Одним з видів пільг є спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства передбачено статтею 209 розділу V Податкового Кодексу [18].

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Позитивне значення різниці між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту, відображених в окремій декларації, перераховується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства і використовується ним відповідно до пункту 209.2 статті 209 розділу V Кодексу.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 Кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбаченого статтею 209 Кодексу, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

Сума податку на додану вартість, не внесена до державного бюджету сільськогосподарським підприємством, яке відповідає критеріям, визначеним статтею 209 розділу V Кодексу, за операціями з постачання сільськогосподарських товарів (послуг) визначається з відповідного рядка декларації з податку на додану вартість як сума податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства.

Аналіз даних щодо обсягів та структури наданих пільг з ПДВ свідчить, що більшість втрат бюджету зумовлені використанням нульової ставки податку, наявністю галузевих пільг, а також пільг для вільних економічних зон та територій приоритетного розвитку, а не стандартних пільг соціального спрямування. Упровадження розгалуженої системи пільг з ПДВ ускладнює процес адміністрування податку, тому що виникає багато суперечностей щодо класифікації тієї чи іншої операції, відповідності окремих платників податків встановленим критеріям. Доведено, що практика надання преференцій суб'єктам підприємницької діяльності, які функціонують у спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку, породжує сумніви щодо доцільності створення цих зон внаслідок відсутності системного підходу у разі їх створення, єдиної науково обґрунтованої програми розвитку, наявності великої кількості проектів зі створення цих зон та зростання числа фіскальних виключень для окремих економічних суб'єктів. Тому створення певних економічних зон відповідає не критеріям господарської доцільності, а задоволенню групових інтересів [22].

У дипломній роботі визначено, що зниження фіскальної ефективності ПДВ зумовлено також збільшенням сум відшкодування податку з бюджету, вимог на його відшкодування та з наявністю податкового боргу. На відміну від багатьох розвинених країн, де його застосування не створює особливих проблем, в Україні, у зв'язку з її специфічним інституційним середовищем, з відшкодуванням ПДВ виникають суттєві проблеми. Обумовлені вони перш за все тим, що кошти, необхідні для відшкодування ПДВ експортерам, до бюджету держави своєчасно і в повному обсязі не поступають, а за допомогою відпрацьованих механізмів ухилення від сплати податків виводяться за межі фіскальної системи. З'ясовано основні причини, які призвели до загострення проблеми відшкодування ПДВ із бюджету: висока частка експорту у ВВП; висока частка в експорті матеріаломісткої продукції; низький рівень платіжної дисципліни суб'єктів господарювання; недосконале адміністрування податку; використання різноманітних схем незаконного одержання відшкодування з бюджету ПДВ.

З 16 червня 2010 року набув чинності Закон України від 20.05.2010 №2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» з дня набрання чинності цим Законом до 1 січня 2011 року зупиняється дія підпункту «б» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та в цей період застосовується в наступній редакції:

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

З урахуванням вищезазначеного, Державна податкова адміністрація України листом від 18.06.2010 №12096/7/16-1117 повідомила такий порядок відображення в податковій декларації з податку на додану вартість вказаних операцій.

Починаючи із звітності за червень 2010 року значення рядка 26 включається до рядка 23.2 декларації наступного звітного періоду тільки в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах та в обов'язковому порядку враховується при визначенні суми податку, яка підлягає відшкодуванню із бюджету (рядок 25.1 чи рядок 25.2) [36].

Залишок значення рядка 26 в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками, зберігається у зазначеному рядку до моменту формування податкової звітності за звітний період, у якому проведені розрахунки з постачальниками.

Згідно зподатковим кодексом визначено порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом:

- податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом

- 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

- платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

1.3 Нормативне забезпечення податку на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів - заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку [4].

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість - порівняно новий вид податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х - на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 2002 р.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Згідно із Законом України «Про систему оподаткування», затвердженим Постановою Верховної Ради України, всі господарюючі суб'єкти, є платниками податків та інших обов'язкових платежів і зборів до бюджету й позабюджетних фондів.

Українське законодавство про ПДВ характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися тричі. З часу прийняття першого Закону України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.2001 р. видано ще велика кількість законодавчих актів, якими вносились зміни та доповнення до Закону. Спочатку було встановлено ставку ПДВ у розмірі 28%, а вже через рік однойменним урядовим декретом ставку було знижено до 20%. Зважаючи на значний дефіцит бюджету, з 18.05.2003 року вона знову піднялася до рівня 28%, але через масове ухилення від сплати податку позитивного результату це не дало. Тому спочатку постановою від 31.05.2005 року, а потім законом від 03.04.2007 року Верховна Рада України знизила ставку ПДВ знову до 20%. Така часта зміна податкової політики не додала авторитету державі. Та все ж податок на додану вартість відбувся як ефективна форма ринкових фінансових взаємовідносин держави і її суб'єктів [2].

На сьогоднішній день податок на додану вартість в Україні регулюється Законом України «Про податок на додану вартість», прийнятим Верховною Радою 3.11.2010 р., зміненим і доповненим більш як 70 разів, що вступив у дію з першого січня 2011 р.

Даний Закон містить 31 статтю якими визначено категорії платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників ПДВ, визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань [36].

Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку,

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей.

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України [36].

Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

- є отримувачу розрахунок коригування податку;

- отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Це не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

2. Фінансово-економічна характеристика суб'єкта підприємництва

2.1 Ефективність фінансово-господарської діяльності

Державне Підприємство Дослідне Господарство знаходиться в с. В. Байрак Миргородського району Полтавської області, зареєстровано Миргородською РДА 10 червня 1998 р.

Дане господарство займає досить вигідне адміністративно-економічне положення, по скільки за 15 км. знаходиться районний центр, залізниця, що дає змогу здійснювати постачання ДП ДГ ім. Декабристів запчастинами, сільськогосподарською технікою, будівельними матеріалами, паливо-мастильними матеріалами, мінеральними добривами, та вести торгівлю продукцією власного виробництва.

ДП ДГ ім. Декабристів спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарських культур (ячмінь, озима пшениця, кукурудза та ін.), а також на розведенні свиней, овець, ВРХ, займається бджільництвом.

Підприємство має широкий рівень спеціалізації з розвиненим молочним скотарством, що дає змогу займати вигідну позицію на ринку та мати стійкий фінансовий стан. Фінансовий стан підприємства можна розглянути проаналізувавши його діяльність за допомогою таблиць, вихідні дані до яких використовуються з фінансових звітів. У таблиці 2.1 зробимо аналіз ознак поточної, критичної та надкритичної неплатоспроможності підприємства.

Таблиця 2.1. Аналіз ознак поточної, критичної та надкритичної неплатоспроможності ДП ДГ ім. Декабристів за 2008-2010 рр.

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення
				у% 2009 до 2008 рр.	у% 2010 до 2009 рр.
Довгострокові фінансові інвестиції	-	-	-
Поточні фінансові інвестиції	-	-	-
Грошові кошти та їх еквіваленти	16	72	238	56	166
Поточні зобовязання	1543	1392	1173	-151	-219
Показник поточної неплатоспроможності	-1527	-1320	-935	-207	-385
Коефіцієнт покриття	3,18	5,01	6,22	1,83	1,21
Коефіцієнт забезпечення власними засобами	0,67	0,8	0,83	0,13	0,03
Чистий прибуток (збиток)	601	350	445	-251	+95

податок вартість облік фінансовий

За інформацією з таблиці 2.1 у 2008 році показник поточної неплатоспроможності становив -1527 тис. грн., 2009 рік -1320 тис. грн., 2010рік -935 тис. грн. Отже підприємство має ознаки поточної неплатоспроможності. Водночас зменшення нестачі фінансових інвестиції і грошових коштів для покриття поточних зобов'язань на 207 тис. грн., та 385 тис. грн., свідчить про позитивну динаміку платіжних можливостей підприємства. У порівнянні 2008 та 2009 роках значення коефіцієнта покриття більше 1,5, коефіцієнта забезпечення власними засобами більше 0,1 але підприємство не одержало чистий прибуток. У порівнянні 2010 та 2009 року коефіцієнти покриття та забезпечення власними засобами менші, є чистий прибуток 95 тис. грн. Це є свідченням відсутності ознак критичної та надкритичної неплатоспроможності, але вказує на зниження рівня

Результати горизонтального і вертикального аналізу майна підприємства у таб. 2.2 свідчать як про позитивні так і негативні ознаки у майновому стані підприємства.:

Таблиця 2.2. Горизонтальний і вертикальний аналіз майна ДП ДГ ім. Декабристів за 2008-2010 рр.

Вид активів (майна)	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Зміни (+,-)
	сума, тис. грн.	у% до підсумку	сума, тис. грн.	у% До підсумку	сума, тис. грн.	у% до підсумку	суми, тис. грн.	частки, в. п.	у% до 2009 року
Майно - всього	35380	100	43264	100	45883	100	2619		5,71
Необоротні активи

Подобные документы

• Звітність за податком на додану вартість

  Сутність, призначення податку на додану вартість та його нормативне регулювання. Організація первинного обліку, особливості аналітичного та синтетичного обліку відповідних розрахунків. Відображення податку на додану вартість у фінансовій звітності.
  
  курсовая работа [50,4 K], добавлен 29.04.2015
  

• Економічна сутність та характеристика податку на додану вартість

  Система оподатковування, заснована на податку на додану вартість, в країнах Європейського Союзу. Стимулювання зростання виробництва в Україні. Платники податку на додану вартість. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету.
  
  реферат [26,0 K], добавлен 24.02.2013
  

• Особливості оподаткування операцій податком на додану вартість при переміщенні товарів через митний кордон України

  Історія становлення та теоретичні засади податку на додану вартість. Обчислення податку на додану вартість при переміщенні товарів через митний кордон України. Платники та об’єкти податку на додану вартість. Дата виникнення податкового зобов’язання.
  
  курсовая работа [54,2 K], добавлен 27.03.2012
  

• Податок на додану вартість і його роль в формуванні доходів бюджету

  Податковий облік податку на додану вартість, платники податку; об’єкти оподаткування та операції, що не є об’єктом оподаткування або звільнені від нього. Роль податку на додану вартість в державний бюджет, аналіз надходжень ПДВ до зведеного бюджету.
  
  курсовая работа [850,0 K], добавлен 17.02.2011
  

• Система оподаткування діяльності юридичних осіб податком на додану вартість, вимоги щодо реєстрації осіб, як платників податку

  Історія ПДВ в Україні і світі. Платники податку на додану вартість. Вимоги і порядок щодо їх реєстрації. Особливості справляння ПДВ в зарубіжних країнах. Обчислення податку юридичними особами згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства
  
  курсовая работа [51,9 K], добавлен 27.03.2012
  

• Облік податку на прибуток та ПДВ

  Особливості оподаткування підприємств. Теоретико-методологічні основи обліку податку на прибуток та на додану вартість. Облік податку на прибуток та податку на додану вартість на ПП "Рушничок НЕО". Відображення податку на прибуток у фінансовій звітності.
  
  курсовая работа [67,3 K], добавлен 24.12.2010
  

• Податок на додану вартість в системі непрямого оподаткування

  Характеристика та сутність податку на додану вартість. Основні особливості найважливішого фіскального податку в українській системі оподаткування. Аналіз основних недоліків податків та напрямки його реформування в системі непрямого оподаткування.
  
  курсовая работа [540,3 K], добавлен 12.12.2011
  

• Документальна організація обліку сплати податку на додану вартість

  Організаційно-правові засади реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності як платника податку на додану вартість, порядок його обчислення и сплати. Вимоги, щодо реєстрації платників податку та її анулювання. Правила оформлення податкової накладної.
  
  курсовая работа [48,7 K], добавлен 17.11.2014
  

• Облік, аналіз і аудит податку на додану вартість

  Економічна суть податку на додану вартість (ПДВ) та місце у формуванні бюджету країни. Нормативно-правове регулювання розрахунків з ПДВ. Організація обліку та документування операцій з ПДВ на підприємстві, відображення у фінансовій і податковій звітності.
  
  курсовая работа [138,9 K], добавлен 04.06.2013
  

• Механізм оподаткування операцій комерційних банків

  Значення податку на додану вартість в системі оподаткування банківських та фінансово-господарських операцій комерційних банків України. Аспекти формування, структури, розподілу та використання податку на додану вартість операцій комерційних банків.
  
  курсовая работа [981,5 K], добавлен 15.02.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам