Розрахунки за податком на додану вартість у сільськогосподарських підприємствах

Застосування касового методу зупиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту (методу нарахувань) чи досягає обсягу оподатковуваних операцій в сумі 300 000 гривень.

Платник податку має право самостійно відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу за місцем податкової реєстрації.

У разі якщо обсяги оподатковуваних операцій за наслідками звітного періоду перевищують 300 000 гривень, платник податку зобов'язаний відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу, в якому він є зареєстрованим як платник цього податку, разом із поданням податкової декларації за такий звітний період. У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду. У разі якщо платник податку не подає таку заяву у встановлені цим підпунктом строки, податковий орган повинен перерахувати суму податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платника податку починаючи з податкового періоду, на який припадає гранична дата подання його заяви про відмову від касового методу, а платник податку позбавляється права використання касового методу протягом наступних 36 податкових місяців.

З початку застосування касового методу на підставах, визначених цим Законом, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, що виникли до застосування касового методу, не підлягають перерахунку у зв'язку з початком такого застосування.

За відмови від застосування касового методу на будь-яких підставах та переходу до загальної системи оподаткування цим податком:

сума податкових зобов'язань платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;

сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.

Аналітичний облік вище названих зобов'язань здійснюється в реєстрі отриманих та виданих податкових накладник (розділІІ) (додаток Д), в журналі-ордері №11 (при журнально-ордерній формі обліку), журналі №3 (при журнальній формі обліку), машинограмі (при автоматизованій формі обліку) в розрізі окремих покупців та замовників.

3.3 Відображення у звітності розрахунків за податком на додану вартість

Прописна бухгалтерська істина говорить, що відображати в обліку і звітності операцій, що проводиться підприємством, можна, тільки маючи первинні документи, які є письмовими доказами, що фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи керівництва на їх проведення.

Документообіг - це рух первинних документів на підприємстві, а саме створення або одержання від інших підприємств, установ, організацій, прийняття до обліку, обробка і передача до архіву.

Весь рух документів на підприємстві регламентує графік документообігу.

Графік документообігу (додаток Ж) - це затверджений порядок обробки інформації, що зазначена в первинних документах, який регламентує строки складання, надання та обробки первинних документів; визначає перелік документів, час їх просування та обробки, посадових осіб, відповідальних за складання документів, порядок передачі документів по інстанціях для обробки, строк надходження документів до бухгалтерії.

Основними етапами документообігу є:

- складання і оформлення документа;

- прийняття документа бухгалтерією;

- обробка і використання для бухгалтерських записів;

- передача документів до архіву.

Графік документообігу сприяє покращенню усієї роботи на підприємстві, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку.

Графік документообігу в ДП ДГ ім. Декабристів розробляється головним бухгалтером, затверджується і вводиться в дію наказом керівника. Дотримання встановленого плану документообороту забезпечує своєчасність складання й опрацювання документів, повноту і правильність облікових записів і звітних показників. Порушення плану документообороту, затримка документів на будь-якому етапі їх проходження призводять до відставання реєстрації господарських операцій в обліку і послаблення контролю за їх виконанням.

Починаючи з 1 квітня 2011 року податкова звітність з податку на додану вартість подається до органів державної податкової служби за новими формами, затвердженими Наказом №41. З метою забезпечення застосування пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Наказом ДПА України від 25.01.2011 р. №41 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за №197/18935 (далі - Наказ №41), затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №41).

Крім того, визнано такими, що втратили чинність, Наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. №166 «Про Порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за №250/2054 (далі - Наказ №166), та накази, якими до нього вносилися зміни чи доповнення.

Згідно з Наказом №41 податковою звітністю з податку на додану вартість є:

- податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація);

- податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена) (далі - декларація (скорочена));

- податкова декларація з податку на додану вартість (спеціальна) (далі - декларація (спеціальна));

- - податкова декларація з податку на додану вартість (переробного підприємства) (далі - декларація (переробного підприємства));

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 Кодексу) (до декларації (скороченої));

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 209.18 статті 209 Кодексу) (до декларації (спеціальної));

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 1 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) (до декларації (переробного підприємства));

- копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;

- розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Наказ №41 набрав чинності 4 березня 2011 року (опубліковано в «Офіційному віснику України» №14).

Таким чином, починаючи з 1 квітня 2011 року податкова звітність з податку на додану вартість подається до органів державної податкової служби за новими формами, затвердженими Наказом №41.

Форма декларації містить три аркуші, складається з чотирьох розділів та має 8 додатків, із яких 3 додатки нові:

- Довідка форма Д6;

- Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами / послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями форма Д7;

- Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) форма Д8.

Платники, які здійснюють операції, що не є об'єктом оподаткування, та/або операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів за межами митної території України, та/або операції, які звільнені від оподаткування, заповнюють і подають додаток Д6 (заповнюють таблицю 1, таблицю 2, таблицю 3 відповідно).

Крім того, додаток Д6 подають щомісячно підприємства (організації) інвалідів, які в таблиці 4 здійснюють розрахунки:

- відсотка інвалідів, які мають у підприємстві (організації), яке засноване громадськими організаціями інвалідів, основне місце роботи, протягом попереднього звітного (податкового) періоду від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу такого підприємства (організації);

- відсотка фонду оплати праці інвалідів протягом звітного періоду від суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат;

- відсотка суми витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовленні таких товарів/послуг, щодо яких застосовується звільнення від оподаткування підприємством (організацією), яке засноване громадськими організаціями інвалідів, щодо ціни постачання таких виготовлених товарів/послуг.

Додаток Д7 заповнюється платниками, які придбані та/або виготовлені товари / послуги використовують частково в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних.

У разі відмови постачальника надати податкову накладну чи порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних для отримання права на формування податкового кредиту платник до декларації може додати Заяву зі скаргою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з додатком (Д8), про що зробити відповідну відмітку у визначеному полі декларації. До Заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, подають окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Затверджена Наказом №41 форма декларації не зазнала суттєвих змін порівняно з формою, яка була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. №166 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.99 р. за №250/2054) (з урахуванням змін і доповнень).

Нововведенням є поле для нової категорії платників «договір про управління майном», а також колонка декларації «Код додатка». У разі заповнення платником відповідного рядка декларації, в колонці «Код додатка» якого визначено код додатка, обов'язковим є подання такого додатка.

Крім того, форму декларації доповнено новими полями для відмітки про ознаку постачання у межах угод про розподіл продукції та про ознаку підприємства (організації) інвалідів.

Звертаємо увагу, що на відміну від попередньої форми декларації у рядку 8 та рядку 16 передбачено можливість коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту лише за чітко визначеним у таких рядках переліком підстав, а коригування в результаті самостійно виявлених помилок чи з інших підстав можуть бути відображені лише у відповідних рядках уточнюючих розрахунків.

У затвердженій податковій звітності змінено порядок відображення у податковій звітності самостійно виявлених платником помилок, який передбачає обов'язковість декларування числових значень показників, які уточнюються, уточнених показників та різниці (сума помилки).

Відповідно до статті 50 Кодексу у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

При цьому платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Враховуючи зазначені норми, Наказом №41 затверджено форму уточнюючого розрахунку, який може подаватися як окремим документом, так і додатком до декларації.

У разі якщо платник відображає самостійно виявлені помилки в уточнюючому розрахунку як окремому документі, він заповнює такий розрахунок, робить відмітку у спеціальному полі «2 самостійний документ» та погашає суму недоплати і штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

У разі якщо платник відображає самостійно виявлені помилки у складі декларації за будь-який наступний податковий період, він заповнює уточнюючий розрахунок, робить відмітку у спеціальному полі «1 - додаток до декларації» та погашає суму недоплати і штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати, а також робить відмітку у декларації про одночасне подання з декларацією уточнюючого розрахунку.

У такому ж порядку відображаються самостійно виявлені платниками помилки задекларованих даних у декларації (скороченій), декларації (спеціальній), декларації (переробного підприємства), для яких теж запроваджено відповідні форми уточнюючих розрахунків.

Уточнюючі розрахунки незалежно від обраної форми (як окремий документ чи як додаток до декларації) відображаються в обліку органом державної податкової служби як окремий документ. При цьому значення графи 6 по рядках 20.1, 23.1 23.2, 25 та 26 уточнюючих розрахунків заноситься до особової картки платника незалежно від результатів розрахунків з бюджетом, визначених у декларації за звітний (податковий) період.

У разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи 23 (23.1 чи 23.2), подається один уточнюючий розрахунок за той звітний період, в якому допущено помилку. На значення колонки 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку зменшується значення рядка 24 декларації за звітний (податковий) період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний (податковий) період, у якому значення рядка 24 декларації вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23.

Значення рядків 8.5 та 8.6 уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за формою, що була затверджена Наказом №166, які були подані у лютому чи березні 2011 року, і не включалися до рядка 23.3 декларації за лютий 2011 року, зі знаком плюс чи мінус, відповідно, враховуються при заповненні рядка 24 декларації за березень 2011 року.

Значення рядка 22.2 та рядка 26 декларації за лютий 2011 року включається до рядка 21.1 та рядка 21.2 відповідно декларації за березень 2011 року.

У разі виправлення самостійно виявлених помилок у рядках декларації за формою, що була затверджена Наказом №166, уточнюючий розрахунок подається за формою, затвердженою Наказом №41. При цьому відповідні рядки уточнюючого розрахунку заповнюються з урахуванням змісту (назви) відповідного рядка декларації. Наприклад, при виправленні самостійно виявленої помилки при заповненні рядка 22.2 декларації за формою, що була затверджена Наказом №166, в уточнюючому розрахунку за формою, затвердженою Наказом №41, заповнюються колонки за рядком 20.2.

Розрахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами / послугами та/або необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (далі - частка використання) здійснюється згідно з таблицею 1 додатка Д7.

Такий розрахунок частки використання здійснюється платниками за обсягами постачання за попередній календарний рік, а платники податку, які протягом попереднього календарного року не мали неоподатковуваних операцій, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку розрахунок частки використання здійснюють за обсягами постачання першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані оподатковувані і неоподатковувані операції.

При розрахунку обсягу постачання за попередній календарний рік враховується загальний обсяг постачання як сума значень рядка 6 (рядка 5 декларації за формою, затвердженою Наказом №166) та рядка 8 колонки А декларації за попередній календарний рік та всіх уточнюючих розрахунків, якими здійснено виправлення платником самостійно виявлених помилок за звітні (податкові періоди) попереднього календарного року.

При розрахунку оподатковуваних операцій за попередній календарний рік враховується сума значень рядків 1, 2.1, 2.2, 8.1, 8.2 колонки А декларацій за попередній календарний рік та всіх уточнюючих розрахунків, якими здійснено виправлення платником самостійно виявлених помилок за попередній календарний рік.

Розрахунок частки використання за обсягами постачання за попередній рік (заповнення таблиці 1 додатка Д7) здійснюється один раз на рік і подається разом із декларацією за останній звітний період такого попереднього року (у 2011 році - за березень 2011 року (I квартал 2011 року)).

У разі якщо у платника податку протягом попереднього календарного року не було неоподатковуваних операцій, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, розрахунок частки використання (заповнення таблиці 1 додатка Д7) здійснюється за обсягами постачання першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані оподатковувані і неоподатковувані операції, і подається разом із декларацією за такий перший звітний період.

Визначена частка використання (колонка 5 таблиці 1 додатка Д7) відображається платником у спеціальному полі рядка 15.1 декларації і застосовується ним протягом наступного календарного року для визначення податкового кредиту при заповненні рядка 15.1 декларації.

За підсумками календарного року платниками здійснюється перерахунок частки виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (у разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку).

Такі результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній звітний (податковий) період року (у разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку).

При цьому перерахунок частки виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій здійснюється у порядку та за формою згідно з таблицею 2 «Перерахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами / послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями» додатка Д7.

За необоротними активами перерахунок частки здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання у порядку і за формою відповідно до таблиці 3 «Перерахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями» додатка Д7.

У разі застосування платниками касового методу визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту відповідно до пункту 187.10 статті 187 розділу V Кодексу такі платники здійснюють розподіл сум податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з отриманням товарів/послуг, при постачанні яких застосовуються одночасно і касовий метод, і загальні правила визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту пропорційно до обсягу постачання у звітному періоді товарів/послуг за касовим методом до загального обсягу постачання товарів/послуг і за формою відповідно до таблиці 4 «Розрахунок розподілу сум податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з отриманням товарів /послуг, при постачанні яких застосовуються одночасно касовий метод визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту та загальні правила визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту» (Д7).

Наказом №41 затверджено нову форму звіту з податку на додану вартість розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України (далі - Розрахунок).

Розрахунок подається отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, у разі наявності таких операцій, як окремий документ без подання декларації.

Значення рядка 8 Розрахунку відображається в обліку з цього податку органом державної податкової служби.

Копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, які є невід'ємною частиною декларації, подаються платником до органу державної податкової служби щомісяця разом (одночасно) з декларацією.

Платники, які застосовують квартальний звітний (податковий) період, копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді подають без декларації, але щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць).

Наказом №41 затверджено три додатки до Порядку №41:

- Заява про вибір квартального звітного (податкового) періоду;

- Повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру отриманих та виданих податкових накладних;

- Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру отриманих та виданих податкових накладних подається платниками у разі наявності у них філій (структурних підрозділів) та за умови делегування їм права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру отриманих та виданих податкових накладних разом з декларацією за перший звітний (податковий) період року і у подальшому разом з декларацією за той звітний (податковий) період, у якому відбулися зміни у переліку філій (структурних підрозділів) чи у делегуванні їм права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Враховуючи особливості подання звітності з податку на додану вартість за новими формами у 2011 році, перше подання зазначеного повідомлення у 2011 році відбувається разом із декларацією за березень 2011 року (I квартал 2011 року).

Що стосується нової форми Акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі - Акт), то його складання передбачено у випадках: неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з податку на додану вартість або виявлення помилок (порушень) у поданій платником звітності з ПДВ.

При цьому слід враховувати, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

У разі якщо за результатами перевірки податкової звітності з податку на додану вартість не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації, і Акт не складається.

3.4 Комп'ютеризація обліку розрахунків з бюджетом

На підприємстві організація управління й обліку сьогодні неможливі без застосування інформаційних технологій. Працівники практично всіх сфер господарського життя на виробництві, у торгівлі, у сфері обслуговування використовують у своїй діяльності комп'ютери.

Поширення інформаційних технологій в економіці та, зокрема, у бухгалтерському обліку, принесло із собою масштабні революційні зміни. Інформаційні системи почали змінювати звичну структуру управління. Обчислювальна техніка значно підвищує якість обробки облікової інформації. При цьому застосування комп'ютерів змінює зміст та організацію праці облікового персоналу: зменшується кількість ручних операцій з обробки первинних документів, систематизації облікових показників, заповнення регістрів та звітних форм.

Найбільш ефективною організаційною формою обробки бухгалтерської інформації є використання ПЕОМ, встановлених на сільськогосподарських підприємствах. Організаційною основою її являється автоматизоване робоче місце бухгалтера, що скорочує час обробки інформації, підвищує оперативність інформації та вірогідність облікових даних.

Розв'язання завдань бухгалтерського обліку з найменшою трудомісткістю забезпечує автоматизоване місце бухгалтера. До того ж обробка облікових даних на автоматизованому робочому місці бухгалтера дає змогу своєчасно виявити і виправити можливі помилки, вживати заходів щодо автоматизації технологій виробництва інформації для обліку й управління підприємством. При цьому в технології виробництва і використанні облікових даних доцільно застосовувати діалоговий режим, який включає ручну обробку даних.

Організація автоматизованого місця бухгалтера проводиться за функціональною ознакою й комплексно охоплює в єдиній системі бухгалтерський, управлінський і статистичний облік та звітність.

Особливістю автоматизованого робочого місця бухгалтера є використання на стадії підготовки даних про введення та обробки первинних документів професійних знань користувача-програміста.

Програмно-технічний комплекс дозволяє використовувати систему електронних платежів, використовувати глобальні мережі для реалізації своєї продукції. Економічний ефект від створення і впровадження автоматизованого робочого місця бухгалтера забезпечується скороченням часу і зменшенням витрат на обробку, облік і аналіз інформації.

В практиці організації бухгалтерського обліку на підприємствах використовують наступні основні способи обробки облікової інформації:

1. ручний - без застосування обчислювальних машин;

2. механізований - із застосуванням клавішних обчислювальних машин з автоматизованим вводом даних;

3. автоматизований - із застосуванням ЕОМ із автоматизованим вводом даних;

4. автоматизоване документування.

При ручній та механічній обробці вхідної інформації сприймання даних, які обробляються, відбувається при участі людини. Тому вхідна інформація повинна бути підготовлена на людиночитаємому носію. Це забезпечується шляхом реєстрації первинної інформації на первинних бланках в традиційних первинних документах.

До другого направлення відносяться способи, які передбачають зміни традиційного порядку документування і підготовки первинної інформації.

До третього направлення відносяться способи, які дозволяють формувати вхідну інформацію на основі стандартних штрихів.

До четвертого направлення відносяться способи автоматизованого формування сигналів про зміну стану виробництва.

Вхідна інформація формується автоматично шляхом формування показників датчиків. Умови реєстрації первинної інформації в документі повинні забезпечувати установлення персональної відповідальності облікових робітників за правомірність кожного первинного документа та достовірність в ньому первинної інформації.

Але виникає необхідність відображення вихідної інформації, яка знаходиться на машиночитаючому носію. Відображення вхідної інформації в умовах застосування автоматизованого робочого місця бухгалтера здійснюється в реальному масштабі часу, тобто спостерігається зближення процесів формування, відображення і використання вихідної інформації.

Вихідною інформацією бухгалтерського обліку являються обліково-звітні показники, які необхідні для контролю і аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства, підготовки управлінських рішень, а також для підготовки інформації, яка використовується з метою підтвердження достовірності облікової інформації та контролю функціонування автоматизованого робочого місця бухгалтера.

До вихідної інформації відноситься також інформація, яка призначена для використання в послідуючих облікових циклах.

Вихідні форми документів діляться на основні та допоміжні документи. основні документи служать основним функціональним цілям бухгалтерського обліку, контролю та аналізу і повинні відповідати всім матеріальним вимогам і правилам ведення регістрів бухгалтерського обліку.

Допоміжні документи включають різноманітні разові та періодичні свідчення, які використовуються лише для довідкових, контрольних і управлінських цілей і не вимагають для здійснення конкретних управлінських рішень.

При відображенні вихідної інформації користувачу повинна надаватись можливість змінювати склад вихідних документів у залежності від кола задач, а також можливість варіювати у визначених рамках зміст вихідних документів та способи їх оформлення. Така можливість перш за все може викинути при зміні нормативних актів або при необхідності отримання тієї чи іншої інформації для управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Використання ПЕОМ в обліку і контролі на підприємствах породжує значну частину невирішених завдань. На ПЕОМ вирішуються локальні завдання обліку запасів сировини на складах, її витрачання у виготовленні продукції (робіт, послуг), нарахуванні заробітної плати тощо. Проте досі не розроблена методологія використання ПЕОМ у системі автоматизованого робочого місця бухгалтера, що впливає на зростання трудомісткості обліково-аналітичних робіт і знецінює ефективність використання ПЕОМ.

Впровадження інформаційних технологій у обліково-аналітичному процесі дає змогу істотно змінити застосування ПЕОМ створенням автоматизованого робочого місця бухгалтера. За допомогою периферійної техніки збирання і підготовки даних з обліку основних засобів, грошових коштів, товарноматеріальних цінностей, витрат на виробництво продукції та інших ділянок обліку господарської та фінансової діяльності підприємства можна раціонально виконувати децентралізовану обробку даних на робочих місцях бухгалтерів із виконанням ПЕОМ.

Досліджуване підприємство ДП ДГ ІМ. ДЕКАБРИСТІВ для обліку своєї фінансово-господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку використовує програму «1С:Підприємство 7.7».

Ця програма дозволяє організувати управлінський та фінансовий облік, окремо вести облік для податкової адміністрації, окремо - альтернативний податковий. На великих підприємствах з чисельністю понад 150 чоловік облік заробітної плати ведеться окремо з використанням програми «1С: Зарплата», а до програми «1С: Бухгалтерія» переносять тільки зведені бухгалтерські проводки.

Рис. 3.6 Журнал «Операції»

За допомогою «1С: Бухгалтерія» проводки можна вводити в ручну та автоматизовано за допомогою режимів «Типові операції» і «Документи та розрахунки».

Рис. 3.7 Журнал документів «Закриття податкового періоду»

Аналітичні рахунки у програмі організовані у вигляді багаторівневих списків - «субконто», при введенні нового «субконто» відбувається автоматичне кодування.

В програмі передбачено 13 форм стандартних звітів, у тому числі оборотно-сальдова відомість та інші.

Аналіз стану бухгалтерського обліку виконується з використанням бухгалтерських звітів різних форм. В команді «Меню» - «Отчеты» виводиться меню форм звітів для вибору.

Аналіз бухгалтерських рахунків може виконуватись за допомогою слідуючи звітів:

- Картка рахунку - в хронологічному порядку виводяться операції, в яких присутній рахунок 64, перелік бухгалтерських проводок, розрахунок по першому сальдо;

- Аналіз рахунка 641 (Додаток О) - за вказаний інтервал часу по вибраному рахунку виводяться дебетові і кредитові обороти з кореспондуючими рахунками.

Звітний документ обороти по рахунку 641 (Додаток Н) вміщує інформацію, що дозволяє отримати проводки по кожному субконто:

- за вказаний інтервал часу;

- залишки на початок періоду;

- обороти за періодом обліку;

- залишки на кінець періоду.

Документ оборотно-сальдова відомість по рахунку 641 забезпечує детальне виведення інформації за вказаний період часу для вибраного рахунку.

Журнал-ордер та відомість по рахунку 641 вміщує різні види зведення для вибраного рахунку, «субконто» за вказаний інтервал часу.

Отже, впровадження автоматизованого обліку дає господарству можливість організації управлінського обліку. Частіше за все саме ця можливість є домінуючою при оцінці ефективності автоматизованого обліку. При порівнянні нормативних показників з фактичними даними можна вчасно виявити перевидатки матеріалів, палива, кормів, проте працівники господарства мають бути зацікавлені в економії ресурсів підприємства. Інша перевага використання автоматизованого обліку - це скорочення чисельності бухгалтерії.

Впровадження автоматизованої системи обробки інформації спрощує роботу бухгалтерського апарату.

Дане підприємство є платником податку на додану вартість. Тому після впровадження автоматизованої системи обробки інформації на підприємстві забезпечується оперативна робота всього обліково-аналітичного апарату. За допомогою комп'ютера можна створювати і зберігати в базі даних форми розрахунків з бюджетом, а саме:

- розрахунок податку на додану вартість;

- розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

- розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті.

Система програм «1С:Підприємство 7.7» - це досить могутній інструмент для роботи головного бухгалтера, який дає можливість систематично та оперативно володіти фінансовим станом підприємства та контролювати своїх підлеглих. Одночасно програма є надійним та доступним помічником рядового бухгалтера, вона дає можливість підняти якість обліку на будь-якій ділянці бухгалтерського обліку.

4. Розрахунок податку на додану вартість суб'єкта підприємництва

4.1 Розрахунки за ПДВ та його вплив на фінансово-господарську діяльність

Податок на додану вартість належить до числа непрямих податків і характеризується чітко вираженою фіскальною спрямованістю. Сьогодні в Україні податок на додану вартість виконує яскраво виражену фіскальну функцію і є основним джерелом надходжень у бюджет. Частка ПДВ у податкових надходженнях держбюджету має тенденцію до збільшення, зокрема в 2007 році частка становила 56,4%, в 2008 - 57,7%, в 2009 - 53,1%, а в 2010 - 58,6%.

Водночас ПДВ істотно впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств, їх фінансові результати та фінансовий стан. При цьому слід враховувати, що платниками ПДВ є переважна більшість підприємств виробничої сфери, торгівлі, частково сфери послуг. На сьогодні актуальною є проблема впливу ПДВ на фінансові результати та фінансовий стан підприємств, що пов'язано зі сплатою податку у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт і отриманих послуг, надходженням цього податку на рахунки суб'єктів підприємства, які реалізують товари, роботи, послуги.

Податок на додану вартість - зручний податковий важіль, що дозволяє державі забезпечувати значну частину доходів бюджету. Його економічна сутність полягає в тому, що він є частиною новоствореної вартості, що утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, а його сума входить до продажної ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується кінцевим споживачем.

Тобто, теоретично підприємства є платниками ПДВ тільки формально, бо вони лише перераховують до бюджету суму податку, отриману від покупців, отже податок виплачується не за рахунок власних доходів підприємства, а його сплата фактично лягає на споживача. Хоча у випадку, коли підприємство не може перенести весь податок на покупця (продукція не реалізована або не оплачена покупцем), йому не відшкодовується вартість придбаних матеріальних активів, що призводить до погіршення його фінансового стану.

Механізм впливу податку на додану вартість на фінансово-господарську діяльність платників ПДВ - суб'єктів підприємництва є досить складним. Він залежить від низки положень, визначених законодавчими та іншими нормативними документами щодо податку на додану вартість. Це стосується: визначення об'єкта оподаткування та ставки податку, умов формування та відшкодування вхідного ПДВ, встановлення податкового періоду, формування податкового кредиту та його погашення, часу виникнення податкових зобов'язань щодо сплати ПДВ до бюджету, звільнення від ПДВ ряду сфер діяльності, надання податкових пільг за окремими видами діяльності.

В умовах фінансово-економічної кризи, коли перед більшістю підприємств постала проблема платоспроможності, ліквідності та значним погіршенням фінансових результатів, гостро постає питання щодо впливу ПДВ на їх фінансово-господарську діяльність, що змушує шукати шляхи мінімізації його негативних проявів.

На сьогоднішній день введено спеціальний режим оподаткування, саме на ньому знаходиться ДП ДГ ім. Декабристів, і подає звіт про суми податкових пільг (додаток С). Також ПДВ є важливим чинником, який може стимулювати або стримувати ділову активність його платників.

Суб'єкти підприємництва є платниками ПДВ в процесі здійснення поточної господарської діяльності: під час закупівлі (оплати) матеріальних цінностей, оплати робіт, послуг, необхідних для забезпечення виробничої діяльності, під час придбання (оплати) основних засобів та нематеріальних активів, закупівлі товарів (підприємства торгівлі);

під час реалізації: вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, закуплених товарів (торговельна діяльність).

Податок на додану вартість є ціноутворюючим елементом та може істотно впливати на загальний рівень цін, оскільки входить до ціни реалізованих товарів (виконаних робіт і наданих послуг). Цей податок обмежує величину прибутку підприємств, тому що в умовах конкуренції не завжди можливе підвищення ціни на величину цього податку, особливо у випадках підвищення ставки ПДВ. Збільшення цін на суму цього податку може призвести до зменшення попиту, тому що ПДВ, який сплачує підприємство, прямо пропорційний еластичності попиту на продукцію та обернено пропорційний пропозиції. Коли сформовані на ринку попит і пропозиція дають змогу встановлювати ціну, включаючи до неї ПДВ, на рівні, що задовольняє потреби підприємства для продовження господарської діяльності, то тягар податку несе кінцевий споживач. Якщо ж такі умови відсутні, то витрати зі сплати ПДВ лягатимуть на продавця товару (виробника). Враховуючи це, підприємству необхідно сформувати ціну на товари (роботи, послуги) таким чином, щоб сплачений податок не призвів до скорочення попиту, зниження обсягів продажу і прибутку, відволікання обігових коштів, зниження фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності та фінансових труднощів у майбутньому.

В окремих випадках ПДВ може дорівнювати або бути більшим за отриманий прибуток і стягуватись навіть за рахунок амортизаційного фонду, фонду оплати праці та інших витрат. Це є актуальним, особливо в умовах фінансової кризи та зниження курсу національної валюти, коли більшість доходів підприємства знецінюються, частка прибутку в ціні продукції скорочується, а порівняно висока ставка ПДВ і його зростаюча питома вага у ціні товару спричинює спад попиту на продукцію. Внаслідок цього ПДВ сплачується за рахунок тієї частини обігових коштів, яка необхідна підприємствам для ведення поточної діяльності. Відповідно такі умови позбавляють суб'єкти господарювання ресурсів розвитку та призводять до їх фінансової неспроможності та погіршують фінансовий стан.

Крім цього, практика авансових платежів у бюджет, а також чинний у вітчизняній податковій системі механізм сплати ПДВ призводить до того, що для проведення належних податкових виплат підприємство змушене залучати зовнішні ресурси, які у зв'язку з високими ризиками й рівнем інфляції в Україні стають усе дорогими. Залучення ж дорогих кредитів комерційних банків призводить до ускладнення фінансової діяльності підприємства і знижує його ліквідність, оскільки вимагає додаткових витрат на сплату відсотків.

Для підприємства є важливим визначення джерела сплати та наступного відшкодування ПДВ, від якого залежить термін мобілізації власних коштів і залучення позикових коштів для їх покриття.

Для платника податку джерелом відшкодування ПДВ можуть служити:

- собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг);

- сума ПДВ, включеного до ціни товарів (робіт, послуг);

- кошти державного бюджету.

Виплата ПДВ за рахунок власних ресурсів забирає з обороту підприємства частину коштів. Зважаючи на те, що окремі підприємства мають різні обсяги закупівлі товарно-матеріальних цінностей, умови їх оплати, пільги, джерела і терміни відшкодування, виникає часовий розрив між періодом іммобілізації оборотних коштів на сплату ПДВ та її компенсацією за рахунок відповідного джерела. Чим тривалішою буде іммобілізація оборотних коштів, тим негативнішим буде вплив ПДВ на фінансовий стан підприємства. Час іммобілізації обігових коштів підприємства-платника на сплату податку залежить від часу списання коштів з його банківського рахунку за придбані товари (роботи, послуги) та часу надходження ПДВ від реалізації продукції, а саме зарахування коштів від покупця на рахунок платника податку. Термін іммобілізації обігових коштів також залежить від часу одержання відшкодування з державного бюджету. Тривалий розрив між моментом виникнення податкового зобов'язання і моментом надходження коштів на рахунок підприємства за реалізовані товари (роботи, послуги) призводить до істотного відволікання обігових коштів, що погіршує показники фінансового стану і в перспективі може спричинити банкрутство.

Період іммобілізації оборотних коштів також залежить від тривалості виробничого циклу, швидкості реалізації продукції, тривалості податкового періоду, форми розрахунків і вчасність відшкодування з бюджету.

Важливою проблемою залишається ставка ПДВ. Визначена чинним законодавством ставка ПДВ у розмірі 20% призводить до відповідного зростання цін на товари, роботи, послуги. У більшості випадків це негативно впливає на обсяги реалізації, а отже, і на фінансовий результат діяльності суб'єктів підприємництва. Більш доцільним щодо зниження негативного впливу ПДВ платників податку є поступове зниження загальної ставки ПДВ. Проект Податкового кодексу передбачає поступове щорічне зниження ставки ПДВ на 1% з нинішніх 20% до 17% з 1 січня 2014 р. Це буде досить позитивним процесом, адже внаслідок цього:

- відбудеться загальне зниження рівня цін на товари, роботи, послуги, що буде супроводжуватися зростанням обсягів їх реалізації, а отже, і покращанням фінансових результатів діяльності підприємств;

- скоротяться видатки на придбання основних засобів і нематеріальних активів, вартості будівництва, що сприятиме активізації здійснення реальних капітальних вкладів та впровадження інновацій;

Отже, сучасний механізм стягнення ПДВ потребує вдосконалення в напрямку мінімізації його впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей податок є ціноутворювальним елементом продукції підприємства, тому впливає на обсяги її реалізації. Вилучення оборотних коштів на сплату ПДВ, замість використання їх для обслуговування процесів виробництва та реалізації, призводить до зниження економічної активності, несвоєчасних розрахунків з бюджетом, банками та постачальниками та іншими кредиторами. Все це, в свою чергу, негативно впливає на обсяги виробництва і реалізації, знижує чистий прибуток, погіршує фінансовий стан підприємства, що в сучасних кризових умовах ставить підприємство на межу виживання і може призвести до банкрутства.

4.2 Аналіз сплати податку на додану вартість у порівнянні з іншими податками на підприємстві

Податок на додану вартість є непрямим податком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання, та на їхній фінансовий стан.

Платниками ПДВ є суб'кти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів за останні дванадцять календарних місяців перевищував 300 000 грн. На ДП ДГ ім. Декабристів накладаються такі податки: ПДВ, податок на прибуток, плата за землю, відрахування в цільові державні фонди.

Основним податком, яке сплачує підприємство є податок на додану вартість, який складає 50-60% від загальної суми сплати до бюджету, частка податку на прибуток коливається в межах від 1,15% до 1,21%. Отже, за допомогою таблиці 4.1 проаналізуємо надходження податків, зборів та платежів до бюджету від ДП ДГ ім. Декабристів.

Таблиця 4.1. Платежі до бюджету по ДП ДГ ім. Декабристів 2008-2010 рр. (тис. грн.)

Назва податку	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення +/-	у% до 2008 р	у% до 2009 р
ПДВ	1093	2658	3532	874	58,60	63,77
Податок на прибуток	-	52	67	15	1,15	1,21
Відрах. на соц. заходи	690	1147	1159	12	25,29	20,92
Інші под. і збори	-	679	781	102	14,97	14,10

Аналізуючи сплату податків, зборів та платежів ДП ДГ ім. Декабристів до державного бюджету в динаміці за 3 роки слід зазначити, що з кожним роком сума платежів збільшується. Значну частку надходжень до бюджету становить ПДВ, у 2010 році цей податок збільшився на 10%. Підприємство також сплачує ресурсні платежі, до яких належать: податок на землю, плата за надра, плата за забруднення навколишнього середовища та за воду. Величина податку на додану вартість залежить від виручки реалізованої продукції, який з кожним роком збільшується. Крім того підприємство сплачує внески до фондів загальнообов'язкового соціального страхування: Пенсійного фонду, фонду сприяння зайнятості, фонду соц. страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, фонду соц. страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та ін. Сплату податку на додану вартість ДП ДГ ім. Декабристів виразимо у вигляді гістограми.

Рис. 4.2. Сплата ПДВ за 2008-2010 рр. ДП ДГ ім Декабристів

Таким чином, провівши аналіз розрахунків ДП ДГ ім. Декабристів спостерігаємо тенденцію щорічного збільшення податку на додану вартість, за рахунок стабільного фінансового стану, його платоспроможності, виконання своїх договірних зобов'ян

За допомогою кругової діаграми можна зробити аналіз усих податків на підприємстві.



Рис. 4.3. Аналіз сплати податків за 2010 р. ДП ДГ ім Декабристів

За даними рис. 4.3 бачимо тенденцію сплати податків, де ПДВ займає найбільшу частину серед усіх податків на підприємстві.

4.3 Напрямки удосконалення відносин підприємства з державою за податком на додану вартість

Необхідною умовою уникнення порушень в процесі розрахунків з бюджетом по сплаті податків є розробка такої схеми обліку, яка б задовольняла вимоги податкового і бухгалтерського обліку. Ми пропонуємо для полегшення розрахунків розробити таку систему обліку податкових зобов'язань, яка б давала можливість отримати найбільше інформації для податкового обліку. Особливо це стосується обліку розрахунків по податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб. Для контролю за нарахуваннями і сплатою податків ми пропонуємо удосконалити Відомість аналітичного обліку розрахунків з бюджетом форми 8а с.-г., яка б відображала процес нарахування і сплати даних платежів (додаток).

Так наприклад, пропонуємо ввести облік податку з доходів фізичних осіб до субрахунку 641 «Розрахунки за податками». Аналітичний облік вести в розрізі таких субрахунків:

- Податок з доходів фізичних осіб постійних працівників.

- Податок з доходів фізичних осіб сезонних працівників.

У зв'язку із введенням фіксованого сільськогосподарського податку пропонуємо до вищевказаного субрахунку 641 «Розрахунки за податками» відкрити аналітичні субрахунки:

Для забезпечення бухгалтерії інформацією щодо реалізації, для нарахування податку на додану вартість (по «нульовій» та 20% ставках) пропонуємо ввести до субрахунку 641 «Розрахунки за податками» такі аналітичні рахунки:

- Реалізація за «нульовою» ставкою;

- Реалізація за ставкою 20%.

Для достовірного відображення нарахованих податкових зобов'язань доцільно вести облік з детальною розшифровкою проведених операцій. Тому ми пропонуємо для обліку по податку на додану вартість використовувати Відомість розрахунків з бюджетом по ПДВ, форми 8а с.-г., в якій вказується канали реалізації продукції на протязі місяця за різними ставками ПДВ, сальдо на початок місяця, обороти та кінцеве сальдо.

Для ведення цієї Відомості до субрахунку 641 «Розрахунки за податками» необхідно відкрити ще такі аналітичні субрахунки:

- Реалізація продукції рослинництва на переробні підприємства;

- Реалізація продукції тваринництва на переробні підприємства;

- Інша реалізація.