Облік та динаміка чисельності мисливської фауни в Оникіївському мисливському лісництві ДП "Оникіївське лісове господарство" Кіровоградської області

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Лісогосподарський факультет

Напрям підготовки 6.1304.01 - "Лісове та садово-паркове господарство"

06.02.01 - ВР. 694 з 091016. 045.ПЗ

Допускається до захисту

Завідувач кафедри

лісової таксації

та лісовпорядкування

доц. Гірс О.А.

Пояснювальна записка до випускної бакалаврської роботи

Облік та динаміка чисельності мисливської фауни в Оникіївському мисливському лісництві ДП "Оникіївське лісове господарство" Кіровоградської області

Випускник Д.О. Осадчук

Керівник бакалаврської

роботи, доц. Л.М. Матушевич

Київ - 2009

Зміст

Реферат

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика державного підприємства"Ониківське лісове господарство"

1.1 Місцезнаходження, організаційна структура та площа лісомисливського підприємства

1.2 Природно-кліматичні умови та лісомисливське районування

1.3 Економічна характеристика району розташування лісогосподарського підприємства

Розділ 2. Характеристика мисливських угідь Ониківського мисливського лісництва державного підприємства "Ониківське лісове господарство"

2.1 Інвентаризація, типологія і бонітування мисливських угідь

2.2 Розрахунок середніх класів бонітетів угідь для основних видів мисливських тварин

2.3 Оптимальна ємність мисливських угідь

Розділ 3. Облік мисливської фауни Ониківського мисливського лісництва державного підприємства "Ониківське лісове господарство"

3.1 Характерні особливості облікових робіт

3.2 Методи обліку диких тварин

3.3 Особливості обліку основних видів мисливських тварин в господарстві

Розділ 4. Динаміка чисельності мисливської фауни Оникіївського мисливського лісництва державного підприємства "Оникіївське лісове господарство"

4.1 Аналіз чисельності основних видів мисливської фауни

4.2 Регулювання чисельності хижаків

4.3 Способи та терміни полювання

4.4 Охорона мисливських угідь

4.5 Оцінка впливу різноманітних чинників на стан популяцій мисливської фауни

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

мисливський господарство бонітування угіддя

Реферат

Випускна бакалаврська робота містить 117 сторінок, 21 таблицю, 3 графіки та 83 малюнки.

?????'?? дослідження виступали матеріали обліку та чисельності мисливської фауни Оникіївського мисливського лісництва ДП "Оникіївський лісгосп".

Актуальність теми бакалаврської роботи

Охорона та захист мисливської фауни у всі роки стоїть на дуже важливому і відповідальному рівні у державі. Станом на сьогоднішній день, перед Державним комітетом лісового господарства стоїть важливе завдання - максимум отримувати прибутки саме від побічного користування лісом. Саме тому, наше господарство почало приділяти максимальну увагу розвитку мисливського господарства, збільшуючи при цьому видовий та кількісний склад мисливської фауни.

Мета роботи

Полягає у дослідженні правильності обліку та перевірці застосування правильних методів та способів досягнення оптимальної чисельності мисливської фауни господарства.

Ключові слова: мисливське господарство, мисливські угіддя, бонітування, облік, динаміка, оптимальна чисельність, оптимальна і мінімальна ємкість.

Вступ

Тваринний світ є одним із основних компонентів природного середовища і важливого складовою природних багатств України, джерелом для отримання харчових продуктів, промислової і лікарської сировини та інших матеріальних цінностей, що необхідні для задоволення потреб населення і народного господарства, а також використовується в наукових цілях.

Питання використання тваринного світу регламентується Законодавством України та рядом законів, проте сучасний стан використання тваринного світу бажає бути кращим, що чітко простежується при аналізі найосновнішого виду користування тваринним світом - мисливства.

Необхідність забезпечення на практиці реалізації вимог законодавства про використання мисливських тварин ставить перед державою завдання удосконалення системи правових гарантіїй; охорони і збереження диких тварин, правового регулювання цих відносин у сучасних складних економічних, екологічних та соціальних відносин.

Теперішня криза у мисливській галузі є результатом неефективної системи організації мисливства, управління і контролю за його веденням з боку державних органів. Про нагальну потребу здійснення реорганізації мисливської галузі в контексті адміністративної реформи красномовно свідчать дані господарської діяльності мисливського господарства.

Звідси і актуальність нашої теми дослідження, адже використання державного мисливського фонду - не збиткова, а прибуткова справа в світі. Хороші приклади у веденні мисливського господарства показують наші географічні сусіди - Угорщина, Польща, Чехія та Болгарія.

Метою роботи є визначення сучасного стану мисливського господарства, основ його ведення є розробка рекомендацій з вдосконалення державного управління мисливством, ефективність ведення мисливського господарства користувачами мисливських угідь.

Розділ 1. Загальна характеристика державного підприємства "Ониківське лісове господарство"

1.1 Місцезнаходження, організаційна структура та площа лісомисливського підприємства

ДП "Оникіївський лісгосп" розташований у західній частині Кіровоградської області на території Новоукраїнського, Новомиргородського, Кіровоградського, Маловисківського, Добровеличківського, Новоархангельського адміністративних районів області та Уманського адміністративного району Черкаської області.

Таблиця 1.1. - Адміністративно-організаційна структура та загальна площа

Найменування лісництв, місцезнаходження контор	Адміністративний район	Загальна площа, га
Новоукраїнське лісництво, м. Новоукраїнка	Новоукраїнський	821
Оникіївське лісництво, с. Оникієво	Маловисківський Кіровоградський	2718 207
Разом по лісництву		2925
Тишківське лісництво с. Тишківка	Добровеличківський Новоархангельський	1292 1537
Всього по лісництву		2829
Торговицьке лісництво с. Торговиця	Новоархангельський Уманський	4727 135
Всього по лісництву		4862
Всього по лісгоспу		11437

Поштова адреса: с Оникієво,

Маловисківського району

Кіровоградської області

ДП "Оникіївський лісгосп" був заснований у 1945 році згідно наказу від 10 липня 1945 року за рахунок лісів Тишківського, Новомиргородського, Оникіївського, Криворізького лісництв Чорноліського лісгоспу та Торговицького лісництва Олександрівського лісгоспу, загальною площею 11437 га.

Згідно з постановою Ради Міністрів від 30.11.1959 року №1834 і наказу Головного Управління лісового господарства та лісозаготівлі при Раді Міністрів при Раді Міністрів УРСР від 14.05.1960 року з 1 червня 1960 року Оникіївський лісгосп реорганізовано у лісгоспзаг.

За час від створення лісгоспу до 1958 року було передано колгоспам 17 урочищ, загальною площею 844 га, згідно наказу міністерства сільського господарства УРСР від 27.04.1957 року №293, згідно ж з цього наказу було передано урочище "Ісайчик" Голованівського лісгоспу, площею 136 га.

Згідно розпорядження Кірвоградського обласного управління сільського господарства від 15 липня 1957 року №223 передано Чорноліському лісгоспу Криворізьке лісництво площею 1670 га і прийнято від Чорноліського лісгоспу Кіровоградське лісництво площею 1427 га.

За час від 1958 року до 1968 року лісгоспзагом прийняті до складу Кіровоградського лісництва від колгоспів ділянки лісу, загальною площею 732 га.

Згідно наказу Кіровоградського управління лісового господарства від 20 березня 1968 року №68, передано Компаніївський ЛМС Кіровоградське лісництво, площею 2022 га та іншим організаціям району - 4 га.

Наказом №367 від 22 листопада 1967 року Міністерства лісового господарства УРСР із Оникіївського лісництва була виділена Новоукраїнська виробнича дільниця, площею 613 га (урочище Гусарське, Ново-Бешівське, Бежбайраки) В 1978 році із Оникіївського лісництва було передано в Новоукраїнську виробничу дільницю урочище "Іванівка" площею 83 га.

За даними лісовпорядкування 1978 року до складу лісгоспу було прийнято 323 га і передано іншим землекористувачам - 1031 га.

В 1989 році згідно наказу №29 від 23 грудня 1988 року ВО "Кіровоградліс" було розформоване Новомиргородське лісництво , частина якого була передана Компаніївській ЛМС і Чорноліському лісгоспзагу , а частина була прийнята до складу Оникіївського лісництва.

За даними нинішнього лісовпорядкування площа лісгоспу складає 11437 га.

Початок вивчання лісового фонду відноситься до 1927-1929 рр.

Наступні лісовпорядні роботи проводились в 1937-1939 рр, в 1947, в 1958, в 1968 і в 1978 рр. В архівах збереглись такі матеріали цих робіт: таксаційні описа, планшети, плани лісонасаджень, відомості запроектованих заходів, проекти організації і розвитку лісового господарства. Всі ці матеріали знаходяться в задовільному стані.

Попереднє лісовпорядкування було проведено у 1989 році Харківського експедицією Українського лісовпорядного підприємства Всесоюзного об"єднання "Ліспроект". Роботи виконувалсь відповідно до вимог лісовпорядної інструкції 1986 року за І розрядом. (таблиця 1.2)

Останнє лісовпорядкуваня проведено у відповідності з вимогами діючої лісовпорядної інструкції 1986 року, рішенням першої лісовпорядної наради і технічної наради за підсумками польових робіт, за методом класу віку.

Таблиця 1.2. - Основні показники проведеного лісовпорядкування

Показники	Одиниці виміру	І розряд
1.	Площа лісовпорядкування	га	11437
	В т ч з використанням аерофотозімків	га	4284
2	Кількість кварталів	шт	336
3	Площа кварталів
	Максимальна	га	84
	Мінімальна	га	14
	Середня	га	34
4	Кількість таксаційних виділів		4413
5	Середня площа таксаційного виділу	га	2.6
6	Протяжність таксаційних ходів на 1000 га	км	72
7	Закладено площадок вимірювально-перелікової таксації	шт	1307
8	Закладено пробних площ - усього	шт	2
	В т ч на рубки догляду
9	Кількість планшетів	шт	17

Картографічною (геодезичною) основою для складання лісовпорядних планшетів стали матеріли попереднього лісовпорядкування, які базувались на даних землевпорядкування.

Для таксації деревостанів, як допоміжні використовувались спектрозональні аерофотознімки масштабу 1:12000, задовільної якості, зальоту 1987 та 1988 років.

Для корегування запасів насаджень на 1 га при окомірній таксації, а також визначення відносних повнот при вибірковій вимірювальній і переліковій таксації використовувались стандартні таблиці для лісів України, складені кафедрою лісової таксації Українського державного аграрного університету на основі таблиць ходу росту основних лісоутворюючих порід України.

Виключення особо захисних ділянок з розрахунку головного користування, проектування способів рубок і необхідних лісогосподарських заходів здійснювались у відповідності з діючими нормативними документами: Лісовий кодекс України /1994 р./, Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду /1995 р./, Правила рубок головного користування в лісах України /1995 р./, Правила рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та інших рубок /1996 р./, Санітарні правила в лісах України /1995 р./ та інші.

Оцінка якості лісових культур та природного поновлення здійснювалась у відповідності до інструкції з проектування технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів, затвердженої Мінлісгоспом України 8.07.97 р. №62.

Для визначення типу лісорослинних умов і типів лісу використовувалась лісопатологічна таблиця діагностичних признаків типів лісу області, складена на основі "Таблиць типів лісу Українського Полісся і лісостепу" (І.Ф. Федець), Селекційна оцінка пристиглих і стиглих насаджень сосни, дуба, берези, вільхи чорної, визначалась у відповідності з рекомендаціями по селекційній інвентаризації лісів України, розробленими УкрнДІЛГА.

Визначення класів пожежної небезпеки проводилось за "Шкалою оцінки природної пожежної небезпеки земельних ділянок лісового фонду", розробленої інститутом "Укрдерждіпроліс" і затвердженого Мінлісгоспом України від 2 червня 1997 року №52.

Для визначення класів бонітету насаджень використовувались бонітетні таблиці професора М.М. Орлова.

Квартальна мережа та нумерація кварталів залишилась без змін.

Таблиця 1.3 - Зміна площі за ревізійний період

Найменування лісництва	Найменування адміністративного району	Площа в га за даними
		Теперішнього лісовпорядкувння	Попереднього л\в	Державного обліку лісів на 1.01.96	Земельного балансу на 1.01.2000
Новоукраїнське	Новоукраїнський	821	696	696	821
Оникіївське	Новомиргородський Маловисківський Кіровоградський	207 2718	681 213 2793	681 207 2793	207 2718
Разом по лісництву	2925	3687	3681	2925
Тишківське	Добровеличківський Новоархангельський	1292 1537	1292 1537	1292 1537	1292 1537
Всього по лісництву	2829	2829	2829	2829
Торговицьке	Новоархангельський Уманський	4727 135	4727 135	4727 135	4727 135
Всього по лісництву	4862	4862	4862	4862
Всього по лісгоспу	11437	12074	12068	11437

Інвентаризація лісового фонду здійснювалась окомірно-вимірювальним методом, основаної на поєднанні окомірної таксації з вибірковою вимірювальною і переліковою таксацією, дані якої є основою для таксаційної характеристики виділу. Для коригування запасів насаджень на 1 га окомірної таксації, а також визначення відносних повнот при вибірковій таксації використовувались стандартні таблиці для лісів України, складені кафедрою лісової таксації Українського державного аграрного університету на основі таблиць ходу росту основних лісоутворюючих порід України.

На території лісгоспу ніякі дослідні роботи не проводились.

1.2 Природно-кліматичні умови та лісомисливське районування

Згідно лісорослинному районуванню територія лісгоспу відноситься до зони степу.

Клімат району розташування лісгоспу помірно-континентальний, який характеризується помірно холодною зимою та жарким літом.

Коротка характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, приведені у таблиці №1.4.

Кліматичні фактори, які мають негативний вплив на ріст і розвиток деревних порід:

- пізні весняні та ранні осінні приморозки

- низька відносна вологість повітря навесні і влітку, сильні сухі вітри, які висушують верхні шари ґрунту

- липневих характер дощів в теплий час року, який перешкоджає утриманню вологи в ґрунті, і сприяє розвитку площинній та лінійній ерозії

В цілому клімат сприятливий для успішного росту та розвитку насаджень дуба, ясена, липи, клена та інших деревних та чагарникових порід.

Таблиця 1.4. - Кліматичні показники

№	Найменування показників	Одиниця виміру	Значення	Дата
1	2	3	4	5
1	Температура повітря
	Середньорічна	градус	+7.8
	Абсолютна максимальна	градус	+31
	Абсолютна мінімальна	градус	-35
2	Кількість опадів на рік	мм	459
3	Тривалість вегетаційного періоду	днів	215
4	Останні заморозки весною			26.04
5	Перші заморозки восени			12.09
6	Середня дата замерзання рік			20.11
7	Середня дата початку паводку			25.03-10.04
8	Сніговий покрив
	Потужність	см	16
	Час появи			23.12
	Час сходження у лісі			1.03
9	Глибина промерзання ґрунту	см	60
1	2	3	4	5
10	Напрям переважаючих вітрів за сезонами
	Зима	румб	ПнС, Пн
	Весна	румб	ПдС,С
	Літо	румб	ПдС,С
	осінь	румб	ПнС,С
11	Середня швидкість переважаючих вітрів за сезонами
	Зима	м\сек	5,2
	Весна	м\сек	5,0
	Літо	м\сек	3,8-4,2
	Осінь	м\сек	4,0
12	Відносна вологість повітря	%	61

Територія району за характером рельєфу являє собою широке хвилясте плато, яке пересікають яри та балки. Дуже пересічений рельєф відмічено в Оникіївському лісництві, а рівне місцеположення займають дільниці Торговицького і частково Тишківського лісництв. Крутизна схилів досягає 5-20%.

Основними типами грунтів на території лісгоспу є сірі лісові на лесах та лесовидних суглинках, чорноземи на елювії корінних порід, чорноземи малої та середньої міцності, легкосуглиністі і суглинисті слабо змиті на балочному делювії; лучні, заплавно-лучні, лучно-болотні, болотні на різних породах. За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до свіжих і сухих.

Ерозійні процеси на території лісгоспу розповсюджені в басейні ріки Синюха. Ступінь дренування території району гідрографічною мережею в цілому слід вважати як достатній.

Рівень ґрунтових вод досягає 3м в балках, 49 м на плато.

Характеристика рік, розташованих на території лісгоспу приводиться в таблиці №1.5.

Таблиця №1.5.Характеристика рік та водоймищ

Найменування рік та водоймищ	Куди впадає ріка	Загальна протяжність ріки, км; площа водоймищ, га	Швидкість течії, км\год	Ширина, м	Глибина, м	Ширина лісових смуг вздовж берегів річок, озер, м
						Згідно нормативів	фактична
1. Р. Синюха	Південний буг	111	0,5-0,8	80-110	1,0-2,0	400	Немає
2. р Сухий Ташлик	Синюха	57	0,2-0,4	5-10	0.5-1,0	300	Немає
3. р Чорний Ташлик	Синюха	135	0,2-0,4	10-20	1.0	400	Немає
4. р Велика Вись	Синюха	166	0,2-0,4	10-20	1,0	400	Немає
5. р Плетений Ташлик	Чорний Ташлик	31	0,2-0,4	1-2	0,5	150	Немає

Категорія "Смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об"єктів" не виділялася тому, що всі ліси лісгоспу належать до лісів з більш високим режимом ведення лісового господарства, а лісів іншої групи в лісгоспі не має.

Територія держлісфонду лісгоспу знаходиться в басейні річки Південний Буг.

На долю лісових ділянок вкритих лісовою рослинністю з надмірним зволоженням приходиться 0,1% площі. Болота займають площу 36,4 га.

1.3 Економічна характеристика району розташування лісогосподарського підприємства

Районне розташування лісгоспу відноситься до числа сільськогосподарських районів області зі слабо розвиненою промисловістю. Провідною галуззю народного господарства є багатогалузеве сільське господарство, яке спрямоване на вирощування зерна.

Переробкою деревини займається цех переробки Оникіївського лісгоспу. У зв"язку із розпалюванням сільськогосподарських підприємств району розташування лісгоспу, на даний час не можливо вказати які колективні і державні господарства закріплені за лісгоспом для надання технічної допомоги і контролем за веденням лісового господарства.

Міжгосподарських лісгоспів в районах розташування Оникіївського лісгоспу не має.

Лісистість зони діяльності лісгоспу 8,9%.

Лісгосп лише частково задовольняє потребу районів, де він розташований, у деревині. Найбільшими споживачами є сільські господарства районів розташування лісгоспу, місцеве населення, цехи переробки деревини лісгоспу, а також експортні поставки деревини в Литву, Латвію, Німеччину, Польшу.

Основні сортименти, що заготовляються в лісгоспі:

- пиловник 37%

- буд ліс 1%

- технологічна сировина - 25%

- дрова паливні 37%.

Потреба району в деревині задовольняється на 56%, на власні потреби - 100%. Покриття дефіциту деревини проводиться за рахунок ввозу деревини з інших областей країни.

Районне розташування лісгоспу характеризується добре розвиненою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності лісгоспу є залізниця Харків-Одеса і Київ-Одеса, автошляхи загальнодержавного значення Полтава-Кишенів, Знамґянка-Кіровоград-Балта-Рибниця, Умань-Піщаний Брід; автошляхи обласного значення Кіровград-Новоархангльськ, Гайворон-Добровеличківка, Шпола-Бобриця.

Довжина шляхів транспорту на 1000 га площі складає 26 км, автомобільних 26 км, з них з твердим покриттям 2 км, ґрунтових 24 км.

Нормою, яка забезпечує раціональне користування лісом визначається мережа шляхів довжиною 10-14 км на 1000 га. Таким чином, мережі шляхів достатньо для задоволення потреб лісового господарства.

Наявні в лісовому фонді сільськогосподарські угіддя використовуються для потреб лісової охорони і лісництв.

Випас худоби в лісовому фонді не проводиться. З побічних лісових користувань має місце використання ріллі.

Мисливська фауна в лісах лісництв представлена такими тваринами: лосями, козулями, дикими кабанами, зайцями, зустрічається лисиця, куниця.

Крім задоволення потреб народного господарства в деревині і продукції побічних лісових користувань лісові насадження мають важливе природоохоронне і рекреаційне значення.

Враховуючи важливість завдань по охороні навколишнього природного середовища і поліпшення екологічної обстановки, ліси лісництв займають у вирішенні цієї проблеми одне із провідних місць, тому лісництвам необхідно раціонально поєднувати господарські і природоохоронні завдання без шкоди один для одного, використовуючи для цього рекомендації лісовпорядкування.

Серед структурних підрозділів Оникіївського мисливсього господарства найбільшу увагу розвитку мисливського господарства приділяє Оникіївське мисливське лісництво.

Так, Оникіївське мисливське лісництво знаходиться в центральній частині Кіровоградської області, на території Маловисківського адміністративного району (Оникіївська сільська рада - 7.2 тис га, Великовисківська сільська рада - 0,57 тис га) і Новомиргородського адміністративного району (Мартоноська сільська рада - 0,18 тис га, Марґївська сільська рада - 0,17 тис га, Пурпурівська сільська рада - 0,4 тис га.

Загальна площа мисливських угідь становить - 8,52 тис га, в тому числі: рілля - 6,0 тис га, пасовища - 0,16 тис га, лісові землі, полезахисні лісосмуги та чагарники - 2,32 тис га, болота і води - 0,04 тис га.

Розділ 2. Характеристика мисливських угідь Ониківського мисливського лісництва державного підприємства "Ониківське лісове господарство"

2.1 Інвентаризація, типологія і бонітування мисливських угідь

Одним із основних завдань внутрішньогосподарського упорядкування мисливського господарства є інвентаризація угідь, тобто опис їх складу та визначення площ.

Інвентаризація мисливських угідь включає в себе розробку типології угідь, опис їх типів та визначення площ, зайнятих кожним типом.

Тип мисливських угідь включає дві основні ознаки:

- кормову продуктивність;

- ступінь захищення по відношенню до певного виду тварин.

В господарстві виділяють слідуючі типи угідь:

Тип 1. Ліси листяні.

До листяних лісів належать насадження мґяколистяних і твердолистяних порід; чисті і із домішкою шпилькових порід не більше двох одиниць складу; різних віків та повнот; з наявністю памолоді та підліску і без них.

Тип 2. Ліси сільськогосподарських підприємств, чагарники

До цього типу відносяться всі ліси і чагарники, які не входять у держлісфонд.

Тип 3. Орні землі.

До орних земель відноситься рілля, що використовується під лісгосподарські культури, городи, сади, ягідники, плантації шовковиці та інші.

Тип 4. Луки, пасовища.

Крім сіножатей та пасовищ до цього типу угідь також відносяться галявини, зруби, пустирі, незімкнуті культури.

Тип 5. Водойми.

Цей тип мисливських угідь охоплює ріки, ставки, озера, водосховища та відстійники.

Тип 6. Балки.

Цей тип включає чисті і зарослі деревиною та чагарниковою рослинністю балки, яри та інші угіддя.

Вищезазначені типи мисливських угідь поділяються на підтипи, серед яких в свою чергу виділяються види.

Мінімальний розмір мисливського виділу для лісових типів, угідь, орних земель і луків сільськогогосподарських підприємств визначений площею 25 га.

Ділянки лісових насаджень, що мають особливо високі кормові і захисні властивості (виконують роль реміз) виділяються при площі - 3 га і більше при умові збереження цих властивостей не менш, як на половину терміну ревізійного періоду.

Лісові ділянки невкриті лісовою рослинністю (галявини, вируби, рідини, незімкнені лісові культури), які розміщені серед лісових ділянок вкритих лісовою рослинністю, виділяються в окремий виділ при їх величині 1 га.

Болотні масиви та водні обґєкти серед лісових ділянок вкритих лісовою рослинністю складають окремі виділи при величині 0,5 га і більше.

До складу мисливських угідь не включаються: садиби, забудовані ділянки, городи, автомобільні шляхи, діючі карґєри, тощо.

Категорія цінності угідь, тобто початковий бонітет, що залежить тільки від кормової бази та захисної якості станцій знаходження диких тварин, є основним показником, що визначає загальний бонітет угідь в залежності від їх типу (підтипу, виду) для основних видів мисливської фауни.

Назва, коротка характеристика, площа таксонометричних одиниць і категорії цінності (бонітети) мисливських угідь для основних видів диких тварин наводиться у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. - Типи, бонітети і площі мисливських угідь господарства

Типи мисливських угідь	Підтипи, вид мисливських угідь	Шифр Угідь	Загальна площа угідь	Бонітети і площі угідь придатних для проживання тварин, га
			Тис га	%	козуля	кабан	Заєць
1	2	3	4	5	6	7	8
2. Листяний ліс	2.1 Молодняки І групи віку	6	0,18	2.1	_2_ 0,16	_2_ 0,14	_1_ 0,16
	2.2 Молодняки другої групи та середньовікові насадження	-	-	-	-	-	-
	2.2.1 З наявністю підрості, підліску та чагарників	7	0.6	7.0	2_ 0,54	_2_ 0,48	_2_ 0,48
	2.2.2 Без	8	0,74	8,7	_3_ 0,59	_3_ 0,48	_3_ 0,45
	2.3 Пристигаючі, стиглі та перестійні насадження	-	-	-	-	-	-
	2.3.1 З наявністю підрості, підліску та чагарників	9	0,43	5,0	_2_ 0,39	_3_ 0,28	_4_ 0,22
	2.3.2 Без	10	0,10	1,2	_4_ 0,07	_4_ 0,05	_3_ 0,06
4. Чагарники, ліси с\г підприємств	16	0,21	2,5	_1_ 0,10	_1_ 0,10	_1_ 0,21
5. Орні землі	5.1 Сади, городи	17	0,11	1,3	_3_ 0,09	_3_ 0,08	_2_ 0,11
	5.2 Сільськогосподарські культури з густою мережею лісосмуг	18	0,82	9,6	_2_ -	_3_ -	_1_ 0,82
	5.3 Сільськогосподарські культури з рідкою мережею лісосмуг	19	5,07	59,5	_3_ 1,49	_4_ 0,80	_3-2_ 3,55- 1,52
6. Луки	6.1 Суходільні	20	0,06	0,7	_4_ 0,04	_4_ 0,03	_3_ 0,06
8. Водойми	23	0,04	0,5	5	5	5
10. Балки та інші угіддя	10.1 Чисті	25	0,16	1,9	_4_ 0,14	_4_ 0,08	_3_ 0,16
РАЗОМ:		8,52	100	3,61	2,52	7,8

Типологія і бонітування водно-болотних угідь має свої досить значні особливості. Тому вони пробонітовані по двом екологічним групам дичини, зокрема по справжніх качках та ниркових (до справжніх качок умовно віднесено і лисуху).

Оцінка умов проживання водоплавної дичини в угіддях господарства здійснюється з врахуванням трьох показників: кормності, гніздопридатності і захисності.

Для гніздування більшості справжніх качок найбільш сприятливими місцями є береги річок і ставків, зайняті різнотравними луками з куртинами чагарників.

Цінними у відношенні захисних і кормових якостей водойм без течії, суцільно зарослі, за виключенням окремих ділянок плесів, зарослих водокрасом, мулистим хвощем, частухою, тілорізом, з куртинами рогозу, очерету, а на плесах - рдестами, ряскою, водоростями. Таким чином, добрі угіддя для качок мають береги лучного характеру з багатою травґянистою рослинністю і чагарнимками, рослинаими високої кормової цінності як у зоні підводного так і наводного зростання.

Класифікація і бонітування водно-болотних угідь проведена по двох екологічних групах качок, вона наводиться в Таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. - Оцінка умов проживання і бонітування для качок двох екологічних груп в типах водно-болотних угідь господарства

Назва видів водно-болотних угідь	Площа угідь, га	1-а екологічна група	2-а екологічна група
		Кормність	Гніздо Придатність	Захисність	Клас Бонітету	Кормність	Гніздо Придатність	Захисність	Клас Бонітету
Плеса мілководні, чисті	0,02	середні	погані	середні	2	добрі	погані	добрі	2
Плеса мілководні, зарослі занурені і напівзанурені рослинністю	0,01	добрі	погані	середні	2	добрі	погані	добрі	2
Зарості осоково-чагарникові	0,01	погані	добрі	добрі	2	погані	середні	добрі	2
РАЗОМ	0,04

В цілому по господарству водно-болотні угіддя для качок можуть бути оцінені другим класом бонітету.

Розподіл угідь, придатних для проживання мисливських тварин, по категоріям цінності (класам початкового бонітету) наводиться в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.Площі мисливських угідь, придатних для проживання тварин, і їх категорії цінності (класи бонітету)

Основні види мисливської фауни	Площа угідь, тис га	У тому числі по категоріям цінності (класам бонітету)	Середня категорія цінності (середній клас початкового бонітету)
		1	2	3	4	5
Козуля	3,61	0,10	1,09	2,17	0,25	-	2,71
Кабан	2,52	0,10	0,62	0,84	0,96	-	3,06
Заєць	7,80	1,19	2,11	4,28	0,22	-	2,45

Таким чином, придатні для тварин угіддя господарства по середній категорії цінності (середньому класу початкового бонітету), яка враховує лише їх (угідь) кормові та захисні властивості, оцінені як середні.

2.2 Розрахунок середніх класів бонітетів угідь для основних видів мисливських тварин

Продуктивність мисливських угідь, ріст або спад чисельності кожного мисливського виду залежить від різноманітних чинників, основні з яких об"єднаються у три екологічні групи - біотичні, абіотичні та антропогенні.

До біотичної групи відносяться слідуючі чинники:кормові та захисні властивості угідь, мозаїчність угідь, вплив хижаків, вплив конкурентів, санітарний стан району розміщення господарства.

До абіотичної групи включені такі чинники: забезпеченість водними джерелами, рельєф, висота над рівнем моря, висота і тривалість снігового покриву.

В групу антропогенних чинників входять: браконьєрство, чинники неспокою, окультуреність ландшафту, загибель диких тварин, формування популяції диких тварин.

Крім цих трьох груп існує група чинників, які можуть впивати на підвищення середнього бонітету - це додаткова кормова база і ефективність біотехнічних заходів.

Ступінь дії чинників встановлена шляхом аналізу відомчих матеріалів, а також в результаті польових спостережень. Для врахування впливу чинників введені коефіцієнти для зменшення (збільшення) середнього бонітету для кожного виду диких мисливських тварин. Чинники можуть зменшувати середній клас бонітету (коефіцієнти навадені зі знаком плюс) чи покращувати його (коефіцієнт зі знаком мінус).

Нижче в Таблиці 2.4. наводиться розрахунок середнього бонітету угідь з врахуванням чинників.

Таблиця 2.4.Розрахунок середнього (загального)бонітету угідь

Середній бонітет та чинники, які впливають на цінність угідь	Види диких тварин	Примітка
	козуля	кабан	заєць
1	2	3	4	5
Розрахований середній (початковий) бонітет угідь	2,71	3,06	2,45
Чинники, вплив яких не залежить від користувачів мисливських угідь:
Клімат	0,04	0,04	0,04
Чинники неспокою	0,06	0,06	0,06
Окультуреність ландшафту	0,06	0,04	0,04
Загибель диких тварин	0,02	0,02	0,02
Забезпеченість водою	0,04	0,04	0,04
Чинники, вплив яких залежить від користувачів мисливських угідь:
Вплив хижаків	0,09	0,09	0,09
Вплив конкурентів	0,00	0,00	0,00
Санітарний стан	0,04	0,02	0,02
Браконьєрство	0,10	0,10	0,10
Формування популяції диких тварин	0,04	0,04	0,00
Додаткова кормова база	-0,20	-0,20	-0,20
Ефективність біотехнічних заходів	0,00	0,00	0,00
Загальний коефіцієнт впливу	+0,29	+0,25	+0,21
Середній бонітет з врахувням чинників	3,00	3,31	2,66

Всі угіддя з врахуванням цінності та різноманітних чинників впливу розподілені на 5 класів середнього загального бонітету.

До першого класу бонітету віднесені угіддя з дуже добрими умовами, які мають першорядне значення для певного виду мисливської фауни; цілком достатня кількість кормів, високі захисні властивості, відсутні чинники негативного впливу.

Другий клас бонітету включає угіддя з добрими умовами, які визначаються наявністю цінних кормових і захисних станцій для диких тварин; чинник негативного впливу незначні.

Третій клас бонітету обґєднує угіддя з середніми умовами, які характеризуються наявністю природних кормів і задовільними захисними властивостіми; ступінь впливу негативних чинників оптимальна.

Четвертий клас бонітету охоплює угіддя з відносно поганими умовами; не вистачає природних кормів, недостатні захисні властивості, в значні мірі діють чинники негативного впливу.

До пґятого класу бонітету віднесені угіддя з дуже поганими умовами: низькими захисними властивостями, або з критичною ступінню чинників негативного впливу. Ці угіддя практично майже не придатні для проживання мисливських тварин.

2.3 Оптимальна ємність мисливських угідь

Оптимальна ємність мисливських угідь складається з сумарної оптимальної чисельності основних видів тварин на території господарства.

Загальна оптимальна чисельність кожного із видів тварин визначається шляхом множення оптимальної щільності особин відповідного виду тварин (голів на 1000 га) згідно середнього бонітету на площу, придатних для цього мисливського виду тварин, угідь (тис га).

Розрахунок оптимальної і мінімальної ємкості господарства наводиться у Таблиці №2.5.

Таблиця 2.5.Оптимальна і мінімальна ємкість мисливських угідь

Види мисливської фауни	Площа придатних для проживання угідь, тис га	Середній бонітет мисливських угідь	Оптимальна щільність (гол на \1000 га)	Оптимальна ємкість, гол	Мінімальна щільність (гол на 1000 га)	Мінімальна ємкість з якої дозволяється відстрл	Длпустимі норми відстрілу при мінімальній щільності, %
1	2	3	4	5	6	7	8
Козуля	3,61	3,0	30	108	15	54	10
Кабан	2,52	3,3	4,5	11	4	10	25
заєць	7,80	2,7	43	335	20	156	15

Для характеристики співвідношення фактичного рівня чисельності основних видів мисливських звірів і птахів до оптимальної ємкості господарства по цим видам наводиться в Таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.Співвідношення фактичної чисельності основних видів мисливської фауни до оптимальної ємкості господарства

Види мисливської фауни	Площа придатних для проживання угідь, тис га	Середній клас бонітету	Фактична чисельність в господарстві, голів станом на 1.01.03	Оптимальна ємкість господарства, голів	Співвідношення фактичної чисельності до оптимальної ємкості господарства, %
1	2	3	4	5	6
Козуля	3,61	3,0	103	108	95,4
Кабан	2,52	3,3	2	11	18,2
заєць	7,80	2,7	320	335	95,5

Як видно з приведених в таблиці показників, фактична чисельність козулі, кабана, зайця у господарстві нижче його оптимальної ємкості.

Досягнення оптимальних показників чисельності являється найбільш важливим завданням працівників мисливського господарства.

Розділ 3. Облік мисливської фауни Ониківського мисливського лісництва державного підприємства "Ониківське лісове господарство"

3.1 Характерні особливості облікових робіт

За одиницю обліку вважають одну тварину, яка перебуває в зоні обліку чи зустрічається на маршруті, нору, лігво, лежбище, слід тварини, погриз, подряпину, послід (дефекаційну купку), голос (на риковиську, токовищі) тощо.

Загальноприйнято згідно кінцевого результату відрізняти відносний і абсолютний обліки. При відносному обліку виясняють тільки відношення чисельності тварин у різні роки чи сезони. При абсолютному обліку підраховують фактичну чисельність на відповідній території на момент проведення облікових робіт.

Якщо за одиницю обліку вибрані самі тварини, облік називають прямим, а якщо сліди їх життєдіяльності - непрямим. Прямі чи непрямі обліки можуть бути повними чи вибірковими. При повних обліках підраховують звірів чи сліди їх життєдіяльності на всій території, а при неповних обліках - підраховується тільки частина (вибірка) на пробних ділянках, після чого проводяться певні розрахунки з метою встановлення загальної чисельності на всій території.

Показник чисельності тварин - це виявлена або розрахована кількість особин на відповідній території.

Абсолютний показник щільності населення - це виявлена чи розрахована кількість особин на одиницю площі, як правило на 1000 га угідь. Відносний показник щільності населення - це кількість виявлених чи розрахованих голів тварин на одиницю довжини маршруту, кількість слідів життєдіяльності тварин відносно одиниці площі, підрахована за одиницю часу або часовий інтервал.

Аналіз відомих методів обліку дозволяє розділити їх на наступні принципово відмінні групи, що грунтуються на:

- виявленні самих тварин при нагінці на певній території, маршруті;

- виявленні слідів тварин при стежкуванні, окладі, підрахунок слідів на маршрутах;

- особливостях поведінки звірів і птахів під час парування: токах - глухаря, тетерука, дупеля; криків - сірої куріпки, фазана, рябчика; реву (стогону) - оленів, лосів; тяги - вальдшнепа тощо;

- пошуку звірів чи птахів за допомогою мисливських собак;

- візуальному виявленні тварин при рухові пішки чи на транспорті (літаку, гелікоптері, автомобілі, мотоциклі, коні) по наміченому маршруті;

- виявленні тварин у місцях природної чи штучної їх концентрації (біля солонців, підгодівельних майданчиків, водопоїв, у місцях зимового скупчення, на токовищах тощо);

- виявленні слідів життєдіяльності тварин і птахів (нір лисиць, борсуків, єнотоподібних собак, барліг та подряпин на деревах ведмедя, місць зимової ночівлі глухаря, тетерука, сірої куріпки, дефекацій тварин, хаток бобра, ондатри тощо);

- виявленні тварин за їх власними видоспецифічними звуковими сигналами (вовк);

- використанні двох чи більше вищеназваних груп (на маршрутах і нагінкою, маршрутах і токовищах, маршрутах і реву тощо).

Розроблені і апробовані методи обліку мисливських звірів і птахів можуть застосовуватися диференційовано в залежності від того, яких звірів чи птахів ми облікуємо, в якій місцевості, на якій території, в який період року.

Проведення обліку всіх мисливських звірів і птахів двічі на рік (в кінці зими і перед сезоном полювання) не обгрунтоване. В принципі облік окремих мисливських видів у літній чи ранньоосінній період може бути тільки відносним, бо контрольним в певній мірі показником може виступати приплід окремих видів. Його практично не приймають до уваги при розрахунках і встановленні лімітів використання, оскільки ці ліміти розраховуються заздалегідь на основі матеріалів обліку на стан 01.04 поточного року.

Польові матеріали обліків користувачі угідь повинні зберігати протягом трьох років.

3.2 Методи обліку диких тварин

Основними або такими, що повинні застосовуватися на Україні, слід вважати наступні методи обліку диких парнокопитних тварин: авіаоблік; шумового прогону (нагону) на частині території (пробних площах); зимовий маршрутний облік слідів тварин; дворазовий маршрутно-облоговий облік по слідах; облік копитних по зимових екскрементах; облік копитних тварин на місцях зимових скупчень; облік на місцях підгодівлі; облік оленів та лосів під час гону. Крім копитних, такими методами обліковується також багато інших видів мисливських звірів та птахів.

В господарстві використовуються наступні методи обліку тварин та птахів:

Облік шумовим прогоном (нагоном)

За допомогою шумового прогону (нагону) обліковуються в одних випадках - самі тварини, в інших - лише їх сліди.

На карті-схемі лісгоспу, лісництва, єгерського обходу чи мисливського господарства визначається місцезнаходження пробних ділянок. Розташовуються вони таким чином, щоб характеризувати всі типи мисливських угідь, а звірі, вигнані з однієї пробної ділянки, не переходили на іншу. Розмір кожної проби, бажано - прямокутної форми, становить від 25-50 до 100 га. Загальна площа проб складає 20-30% від загальної площі угідь.

Обліковців розставляють на віддалі 50-100 м один від другого з таким розрахунком, щоб вони могли чітко бачити перехід звірів по лінії з трьох сторін пробної площі. Коли проводять облік у безсніжний період, обліковців розставляють навкруги пробної площі на віддалі до 50 м один від другого. Нагоничів розставляють через 25-50 м так, щоб вони, йдучи з шумом по прямій лінії, бачили один одного. Не можна наганяти тварин у напрямку відкритих територій(на поля, сінокоси, пасовища, свіжі зруби), тому що вони рідко туди прямують, а обійшовши нагоничів, підуть у зворотному напрямку і не будуть обліковані. Нагони в горах слід проводити знизу доверху або поперек схилу, оскільки піднята звірина має тенденцію йти в цих напрямках.

Кожен обліковець веде підрахунок побачених ним звірів у назначеному секторі обліку. Відомості про побачених тварин заносяться у заздалегідь підготовлений обліковий листок по формі 1.

Старший обліковець збирає облікові листки у обліковців зразу ж після проведення обліку на кожній пробній ділянці. Камеральна обробка матеріалів заключається в сумарному підрахунку облікованих звірів на пробних ділянках та інтерполяції повидової чисельності на всю площу угідь.

Цей метод обліку трудомісткий, особливо в горах, забирає багато часу, вимагає значної кількості обліковців і нагоничів. Однак - це один з найбільш точних методів обліку не лише копитних, але й інших тварин. Провівши облік цим методом, можемо визначити вікову і статеву структуру популяцій. У випадку, коли стать молодих особин парнокопитних (цьогорічок), які виходять на лінію обліку, визначити візуально неможливо, вони відмічаються у загальній графі "молодняк".

У випадках проведення обліку нагоном, коли облікують не тварин, а їхні сліди, облікові листки заздалегідь виготовляють по формі 2.

Камеральна обробка зводиться до підрахунку наявних вихідних слідів на пробних площах з послідуючою інтерполяцією на всю територію.

Облік нагоном можна застосовувати протягом цілого року, він може бути вирішальним чи арбітражним, коли звіряють на точність інші методи (або при перевірках).

При наявності снігового вкриття облік нагоном можна проводити одним обліковцем або відповідальним за його проведення. Але при цьому важко визначити структуру популяцій.

До початку обліку обходять заплановану для обліку площу і на границях затирають всі сліди на снігу (може також бути використана понова). Нагоничі йдуть аналогічно, як описано вище. На підставі підрахунку свіжих вихідних слідів по периметру площі проводять облік всіх тварин, що вийшли з території пробної ділянки.

Коли снігове вкриття глибоке, звірі часто проходять одним слідом. В такому випадку потрібно провести стежкування. Необхідно пройти до місця, де сліди розходяться, що нерідко трапляється на відстані декількох кілометрів, особливо у лісовій та гірській місцевості.

Недоліки методу.

Шумовий прогін - дуже трудомісткий спосіб обліку за умови дотримання методики. Дає велику похибку при використанні його для обліків стадних тварин (наприклад - кабан): за умови невеликих щільностей населення тварин попадання чи не попадання великого стада у пробні обліки дасть, відповідно, завищений або занижений результат.

Картки обліку які використовуються в господарстві видозмінені і знашодяться в додатках.

Форма 1.

Обліковий листок №_______

Пробна ділянка №_____; ________га.

Місце проведення обліку: __________________________

(лісництво, мисливське господарство, _________________________________№ обходу, № кв. і т.п.)

Дата проведення обліку____________________________

Стан і глибина снігового вкриття, відсутність у безсніжний період

________________________________________________

Обліковець (П.І.Б.)________________________________

№№п/п	Вид тварини	Самці	Самки	Разом
		Молоді особини	Середньовікові	Старі	Молоді особини	Середньовікові	Старі
1	2	3	4	5	6	7	8	9

Підпис обліковця

Форма 2.

Обліковий листок №_______

Пробна ділянка №_____; ________га.

Місце проведення обліку: __________________________

(лісництво, мисливське господарство,

__________________________ № обходу, № кв. і т.п.)

Дата проведення обліку____________________________

Стан і глибина снігового вкриття, відсутність у безсніжний період

________________________________________________

Обліковець (П.І.Б.)_______________________________

№№п/п	Вид тварин	Кількість вихідних слідів дорослих особин	Кількість слідів молодняку	Разом
1

Підпис відповідального обліковця

Облік на місцях підгодівлі

В угіддях, де проводиться регулярна підгодівля копитних тварин взимку, можна проводити облік на місцях підгодівлі. Протягом зими до місць підгодівля тварини підходять поступово, а вже наприкінці зими біля кожного підгодівельного майданчика (комплексу, годівниці) звичайно збираються майже всі тварини з певної території.

В цей період (в кінці зими) біля місць підгодівлі в заздалегідь підготовлених скрадках (вежах, бункерах тощо) чергують декілька діб і ведуть облік. Бажано чергувати 1-2 доби, а потім через 5-6 днів ще 1-2 доби.

На чергування відмічають вид тварин, чисельність, стать та вік тварин. Дані заносять в обліковий листок по формі 2.6.1.

Камеральна обробка матеріалів обліку заключається в підрахунку кількості тварин, їх віку і статі на кожному підгодівельному місці. В приведеному прикладі констатуємо, що підгодівельний майданчик відвідує дві сімї кабанів, з яких 3 самки і 8 поросят.

Маючи дані обліку біля кожного підгодівельного місця, підраховуємо, скільки звірів, якого виду, віку і статі на даній (визначеній) території перебуває.

Облік водоплавної дичини на окремих водоймах

Якщо водні угіддя господарства обмежені по території і являють собою невеликі водойми, облік проводиться на кожній з водойм шляхом візуального обстеження всієї площі або їх частини з послідуючим записом у обліковий журнал або картку.

Під час обліків відмічаються всі виявлені водоплавні птахи: дорослі, а також молоді виводки. Методи обстеження водойм можуть бути різноманітними: піший маршрут по берегу, пересування на човні, виявлення птахів за допомогою собаки, аерофотозйомка з літака чи гелікоптера тощо.

Недоліки методу.

Відбувається недооблік частини птахів, які не піднімаються при русі обліковців на крило і залишаються у "крепких" місцях. Крім того, не виключені повторні обліки піднятих груп птахів на сусідніх водоймах, що знижує точність результату.

Коли обстежується лише частина водойм, неминуче виникають помилки екстраполяції при перенесенні середнього результату на всю площу водних угідь господарства.

Обліки мисливських птахів під час токування

Характерна поведінка деяких птахів весною під час парування (токування) використовується для їх обліків. Таким чином обліковується вальдшнеп, тетерук, фазан та деякі інші види.

Облік вальдшнепів під час тяги.

Обліковці знаходяться у місцях, де "тягнуть", тобто пролітають з характерними звуками птахи, і фіксують всіх побачених та почутих вальдшнепів. Дані всіх обліковців сумуються. Облік для збільшення достовірності результатів проводиться декілька разів на вранішній та вечірній "тязі".

Облік тетеруків на току.

Перед початком облікових робіт проводиться обстеження та інвентаризація місць токовищ. Співаючих півнів найбільш точно можна облікувати із заздалегідь обладнаних куренів, менш точним є підрахунок кількості півнів по їх голосах з підходу. При такому підрахунку обліковцю потрібно використовувати хороший бінокль (дальногляд).

Облік фазанів за голосами з однієї точки.

Весною самці фазанів рано вранці та ввечері у сутінки подають далеко чутні голоси. Пробна ділянка (точка) вибирається таким чином, щоб з неї було добре чутно співаючих фазанів і була можливість визначити за допомогою компаса напрям та приблизну відстань до птаха, який подав голос. За певний час (2-3 години) є можливість визначити кількість півнів на певній території. Загальна чисельність фазанів визначається шляхом екстраполяції.

Недоліки методу.

Основним недоліком методу є складність визначення статевої та вікової структури популяції, бо самки під час токування ведуть себе дуже непомітно, чому сприяє їх захисна окраска та тихі голоси. Крім того, частина птахів не приймають участі у токах. В умовах низької чисельності співають окремі одиночні півні, що найбільш характерно для тетеруків. Такі невеликі токи дуже легко пропустити під час облікових робіт.

Іншим недоліком обліків птахів під час токування (найчастіше тетеруків) є неминучість турбування птахів у весільний період, що негативно відбувається на стані популяції, найбільше - при проведенні неодноразових обліків на маршрутних стрічках та, особливо, з допомогою собаки.

Обліки мисливських тварин та птахів за допомогою собаки

За допомогою мисливського собаки проводиться облік деяких видів звірів та птахів, а саме: єнотоподібного собаки за допомогою лайки та тетеручиних і фазанячих виводків з лайкою або лягавою.

Облік проводиться за аналогією з процесом полювання. Пошук та інвентаризація єнотоподібного собаки має вигляд вибіркового методу прогоном на пробних ділянках (2.2), лише роль нагоничів виконує спеціально навчена лайка. Рух обліковця на пробній ділянці здійснюється у формі човника. Дані про кількість знайдених тварин заноситься у облікову відомість, а згодом інтерполюються на площу угідь, придатних для проживання певного виду згідно бонітету мисливських угідь.

За допомогою лягавих собак проводиться облік виводків птахів, які стали на крило. Проводиться безпосередньо перед відкриттям мисливського сезону. Виявлених та піднятих птахів обліковують у облікову відомість з визначенням кількості, віку та статі (фазан, тетерук).

Недоліки обліку.

Облік птахів за допомогою собаки, як імітація полювання, негативно впливає та погіршує робочі якості мисливських собак. Крім того, неодноразове розлякування молодих виводків собакою спричиняє турбування птахів і виступає негативним фактором неспокою.

3.3 Особливості обліку основних видів мисливських тварин в господарстві

Козуля європейська

Вид поширений майже по всій Україні, має суцільний ареал. Веде переважно поодинокий спосіб життя, але взимку козулі можуть збиратися у стада. Крім сутінкового та нічного періоду може бути активним і вдень.

Розвиток рогів у самців розпочинається з першого року життя. Роги скидають щорічно у листопаді. Наявність чи відсутність, форма рогів, а також статура тіла є основними ознаками визначення статі та віку тварини.

Найбільш раціональними методами обліку вважаються:

облік прогоном (шумовим нагоном) на пробних ділянках за наявністю снігового покриву;

дворазовий облоговий облік по слідах (з обов'язковим стежкуванням) у зимовий період сталого снігового покриву. Цей метод обліку особливо рекомендується для умов гірських лісів Карпат.

зимовий маршрутний облік по слідах за умови визначення довжини середнього добового ходу тварин на період проведення обліків.

Кабан

Вид поширений по всій Україні. Зустрічається два підвиди дикої свині - європейський та румунський (Карпати, південні та південно-західні області країни), який відрізняється більшою масивністю.

Веде стадний спосіб життя. Кабани більш активні вночі та у сутінках.

Найбільш раціональними методами обліку вважаються:

облік на місцях постійної підгодівлі;

дворазовий облоговий облік по слідах (з обов'язковим стежкуванням) у зимовий період сталого снігового покриву.

анкетний облік єгерської служби.

Заєць-русак

Населяє територію всієї України. Традиційний мисливський вид. Веде одиночний та, переважно, нічний і сутінковий спосіб життя.

Найбільш раціональними методами обліку вважаються:

облік прогоном (шумовим нагоном) на пробних ділянках за наявності снігового покриву;

зимовий маршрутний облік по слідах за умови визначення довжини середнього добового ходу тварин на період проведення обліків;

облік по кількості здобутої дичини;

облік з собакою на маршрутній стрічці.

Лисиця

Вид населяє територію всієї України. Одиночний звір. Найбільш активний вночі та у сутінках, хоча може бути активним і вдень.

Найбільш раціональними методами обліку вважаються:

облік по кількості жилих нір;

облік прогоном (шумовим нагоном) на пробних ділянках за умови наявності яскравої сонячної погоди, коли звірі менше знаходяться у норах, а також снігового покриву;

зимовий маршрутний облік по слідах за умови визначення довжини середнього добового ходу тварин на період проведення обліків;

облік по кількості здобутої дичини;

Подібним чином проводяться обліки єнотовидного собаки.

Куниця лісова

Досить поширений, але не чисельний мисливський вид диких тварин. Ареал розповсюдження тяжіє до лісових мисливських угідь Полісся, Лісостепу та гірських лісів Карпат. Одиночний нічний хижак. Типовий житель лісу (9).

Найбільш раціональними методами обліку вважаються:

облік з собакою на маршрутній стрічці;

зимовий маршрутний облік по слідах за умови визначення довжини середнього добового ходу тварин на період проведення обліків.

Подібно проводяться обліки також і тхора чорного.

Крижень та інші качки

До цієї групи мисливських видів диких тварин відносять 7 видів річкових та 5 видів ниркових качок (норців) (2). Тому у цій багаточисельній по видовому складу групі водоплавних птахів зростає значення видового визначення об'єкту полювання, хоча загальні методики обліків залишаються спільними для всіх 12-ти видів (11).

Найбільш раціональними методами обліку вважаються:

облік качок на зорях;

облік з собакою на маршрутній стрічці;

облік по кількості здобутої дичини.