Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

Кафедра обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: "Фінансовий облік"

на тему: "Облік іноземної валюти"

Студентки 3 курсу групи 3593-2

спеціальності облік і аудит

Швець Я.С.

Керівник: д. е. н., професор

Проскуріна Н.М.

м. Запоріжжя - 2016 рік

Реферат

КР:__ с., 3 таблиці, 3 формули, 25 джерел.

Тема: "облік іноземної валюти".

Об'єктом дослідження є розрахунки в зовнішньоекономічній діяльності іноземною валютою.

Метою курсової роботи є розгляд особливостей бухгалтерського обліку іноземної валюти, розрахунків з контрагентами.

В роботі досліджені питання економічної сутності категорії "іноземна валюта", розглянуто порядок визначення та обліку курсових різниць, облік операцій з купівлею/продажу іноземної валюти, розрахунки з контрагентами.

ІНОЗЕМНА ВАЛЮТА, ВАЛЮТНІ РОЗРАХУНКИ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ, КУРСОВІ РІЗНИЦІ, КОНТРАГЕНТИ.

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичний блок
• 1.1 Економічне тлумачення категорії "іноземна валюта"
• 1.2 Розгляд нормативно-правових актів
• 1.3 Порівняльна характеристика вимог П (С) БО і МСБО з обліку іноземної валюти
• 2. Методичний блок
• 2.1 Поняття, порядок визначення та відображення в обліку курсових різниць
• 2.2 Організація обліку валютних операцій на валютних рахунках у банку та в касі
• 2.3 Облік операцій з придбання іноземної валюти
• 2.4 Облік операцій з продажу іноземної валюти
• 2.5 Розрахунки з контрагентами
• 2.6 Поняття, значення та ведення обліку овердрафту
• 3. Практичний блок
• 3.1 Облік іноземної валюти
• 3.2 Розгляд діяльності SWIFT
• 3.3 Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торговельної палати (редакцій 2010 року)
• Висновки
• Використана література

Вступ

Зовнішньоекономічна діяльність, міжнародні валютні і кредитні відносини це важлива частина світового господарства. Регулювання цих відносин здійснюється через уповноважені банки, а також за допомогою впливу держави. Вона регулює валютні відносини через регламентацію порядку проведення валютних операцій і міжнародних розрахунків.

Сучасний етап валютного регулювання України почався із скасування монополії зовнішньої торгівлі і валютної монополії держави, що призвело до децентралізації валютних ресурсів і створило передумови для формування в Україні внутрішнього валютного ринку.

На сьогоднішній день валютний ринок є досить розвиненим, характеризується розгалуженою структурою, включає як біржовий, так і позабіржовий сектори. Можна стверджувати, що за роки існування валютного ринку в Україні розроблена законодавча та нормативна база. Тому можна вважати, що в державі існує національна валютна система як державно-правова форма організації валютних відносин, яка встановлює порядок здійснення валютних операцій, купівлі-продажу, вивезення-ввезення іноземної валюти та валютних цінностей, валютні курси, організацію валютного контролю.

Прийнятий 19.02.1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" регламентує проведення валютних операцій на території України, а також визначає Національний банк України як головний валютний орган.

Міжнародна економічна діяльність суб'єктів господарювання створює умови для їхнього ефективного функціонування в сучасній ринковій економіці і формує об'єктивну основу інтеграції України у світову господарську систему. Відповідно до чинного законодавства зовнішньоекономічна діяльність, а саме розрахунки пов'язані з експортом і імпортом товарів, робіт, послуг здійснюються резидентами України (юридичними і фізичними особами, зареєстрованими як підприємці) через уповноважені комерційні банки України, які мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. Важлива роль в реалізації поставленої задачі залежить від організації бухгалтерського обліку на підприємстві, обліку валютних операцій.

Усе вищезазначене підкреслює величезну роль та значення теми даної курсової роботи в сучасних умовах господарювання. Саме тому тема курсової роботи "Облік іноземної валюти" є актуальною.

Метою курсової роботи є розгляд особливостей бухгалтерського обліку іноземної валюти, розрахунків з контрагентами.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Розглянути економічну категорію "іноземна валюта",

2. Розкрити нормативно-правову базу з регулювання валютних операцій,

3. Провести порівняльну характеристику національних та міжнародних стандартів з обліку іноземної валюти,

4. Розглянути методику проведення операцій з іноземної валюти.

Інформаційною базою дослідження є закони та нормативні акти Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України При написанні роботи проаналізовано статті вітчизняних авторів, підручники, посібники, методичні матеріали з бухгалтерського обліку, фінансового обліку.

1. Теоретичний блок

1.1 Економічне тлумачення категорії "іноземна валюта"

Інтеграція підприємств України у світовий економічний простір є однією з найважливіших передумов для формування конкурентоздатної економіки та перспективи виходу нашої держави на міжнародний ринок. Ефективне здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств позитивно впливає на темпи економічного зростання, створення конкурентного ринкового середовищ та успіх трансформаційного процесу в Україні.

Зовнішньоекономічна діяльність (далі ЗЕД) підприємств базується на ефективному використанні ресурсів, кооперації праці, раціональному витрачанні фінансів та посиленні співпраці з іноземними контрагентами.

Основними видами ЗЕД є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг. Проте в будь-якому із перелічених випадків у суб'єкта господарювання виникають розрахунки з іноземними контрагентами.

Для інформаційного забезпечення співпраці з іноземними партнерами на підприємстві повинна бути належним чином організована система бухгалтерського обліку розрахунків в іноземній валюті.

Питання удосконалення методичних підходів до бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті є актуальними в умовах активізації ЗЕД українських підприємств. Даному питанню присвячені роботи таких вітчизняних науковців як Л.О. Кадуріна, Ф.Ф. Бутинець, А.М. Герасимович, С.Ф. Голова, І.В. Жиглей, Ю.А. Кузьмінський, В.Г. Линник, О.В. Небильцова, В.М. Пархоменко, В.Я. Савченко, та інших.

Розвиток ринкових відносин в Україні, лібералізація ЗЕД вимагають нових підходів до вивчення питання обліку розрахунків в іноземній валюті. Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидке зростання міжнародної торгівлі, обмін науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва.

Також характерним є бурхливий ріст ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних, тощо).

Можливими видами ЗЕД, що здійснюють підприємства України, є:

- експорт на імпорт товарів, робіт, послуг, капіталів, робочої сили;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- спільна підприємницька діяльність;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів ЗЕД за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів ЗЕД;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- орендні операції, операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

облік іноземна валюта контрагент

- міжнародний туризм та інші, не заборонені законодавством, види діяльності.

Усі перелічені види ЗЕД передбачають виникнення розрахунків між суб'єктами господарювання - резидентом та його закордонним партнером. Форми таких розрахунків можуть бути найрізноманітнішими, проте в бухгалтерському обліку їх можна групувати таким чином:

1. Залежно від виду контрагента: облік розрахунків з іноземними постачальниками (підрядниками); облік розрахунків з іноземними покупцями (замовниками); облік розрахунків з посередниками при здійсненні розрахунків в іноземній валюті (транспортні, страхові організації, декларанти, митниця, тощо);

2. Залежно від форми розрахунків: облік готівкових розрахунків в іноземній валюті; облік безготівкових розрахунків (бартер, вексельна форма, акредитив, інкасо тощо);

3. Залежно від строків оплати: облік передоплати; облік післяплати; облік часової плати.

Операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті. Сфера ЗЕД визначає необхідність проведення розрахунків із закордонними партнерами в іноземній валюті, які знаходять своє відображення в системі бухгалтерського обліку з врахуванням вимог як чинного законодавства, так і інформаційних запитів зацікавлених осіб - власників, менеджерів, інвесторів тощо. Погоджуємося з I.А. Волковою, Б.І. Іванюком, що облік розрахункових операцій в іноземній валюті ускладнюється необхідністю:

- врахування коливання курсів національної грошової одиниці відносно валюти контрагентів,

- відображення в обліку курсових різниць,

- моніторингу порядку купівлі та своєчасності продажу іноземної валюти.

Всі операції, пов'язані із торгівлею іноземною валютою, підприємство здійснює лише через банки та фінансові установи, що мають відповідну ліцензію.

Н.О. Рязанова зосереджує увагу на питаннях бухгалтерського обліку, пов'язаних з інструментами хеджування валютних ризиків, до яких вона відносить: проблему визначення моменту виникнення операційного валютного ризику (дата виписки рахунка - фактури або дата підписання договору), визначення валюти, більш схильної до ризику, - валюти контракту або валюти платежу.

Наведене вище свідчить про те, що облік операцій в іноземній валюті є об'єктом пильної уваги науковців. Утім, додаткових досліджень потребують питання оцінки відповідності національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі П (С) БО) міжнародним щодо обліку валютних операцій.

Сьогодні більшість підприємств в Україні (окрім зобов'язаних складати звітність за міжнародними стандартами за наведеним в Законі "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" переліком) самостійно визначають доцільність використання національних або міжнародних стандартів для ведення обліку та складання фінансової звітності, і якщо ці стандарти міститимуть неузгоджені норми, то й сформовані на їх підставі показники різнитимуться, що призведе до зниження релевантності облікової інформації.

Отже, з переходом України на ринкову економіку, інтернаціоналізацією товарного виробництва та обігу посилюється значення експортно-імпортних операцій, які є складовою валютних операцій, що здійснюються на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15 - 93 від 19.02.93 р. в якому визначаються окремі терміни, такі як:

Валюта України:

- грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та ін., що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, внески в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Іноземна валюта:

- іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та е законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або в монетарних металах;

- монетарні метали - золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Кожна країна світу має національну грошову одиницю, якій присвоєно цифровий та літерний код.

Валюта України - гривня, має цифровий код 980, літерний код UАН.

Розрахунки між учасниками світового ринку здійснюються в іноземній валюті.

Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, монет, казначейських білетів, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Валютні операції - це такі операції, об'єктом яких виступає іноземна валюта у вигляді євро, американського долара, японської єни та ін. (розрахунки з експорту і імпорту, кредити, купівля-продаж ін. валюти).

Право на здійснення валютних операцій мають резиденти і нерезиденти.

Резиденти:

- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном);

- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і Дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезиденти:

- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України);

- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

- розташовані на території України іноземні, дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

1.2 Розгляд нормативно-правових актів

В Україні в межах міжнародної валютної системи, яка охоплює національні валютні системи, а також їх зв'язки із зовнішніми валютними ринками здійснюється на підставі застосування певних правових норм, закріплених в міжнародних та національних нормативних документах, тому вивчення цих документів займає важливе місце серед питань організації, порядку проведення та обліку зовнішньоекономічних операцій. Ці основоположні нормативно-правові документи є методологічною основою організації ЗЕД та її обліку.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентуванні операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинами.

Валютні обмеження полягають у дорученні Національному банку України керувати валютними операціями, їх ліцензуванні, можливості блокування валютних рахунків, вимозі обов'язкового продажу 50% надходжень в іноземній валюті на валютному ринку України. Одним із важливих валютних обмежень є заборона обігу і використання іноземних валют як платіжного засобу.

Таким чином, законодавство України надає загальний дозвіл на ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку і при забороні здійснення певних дій. Згідно з цим вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають: володіння, користування і розпорядження валютними цінностями.

Але при загальному дозволі є певні обмеження:

1. Регулювання переказів та платежів за кордон, вивезення капіталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів.

2. Обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти та зобов'язання продавати частину іноземної валюти в обмін на національну валюту.

3. Здійснення валютних операцій у центральних або спеціально уповноважених банках.

4. Контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів у країні (авуари - це кошти, що належать резидентам або нерезидентам і зберігаються на рахунках в іноземних банках).

5. Контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів - учасників валютних операцій в країні.

6. Контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн.

7. Здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони у здійсненні окремих видів валютних операцій.

Валютне законодавство України, будучи зовнішньою формою правового регулювання валютних відносин, характеризується нормативними актами різної юридичної сили, змісту та форми. Юридична форма зазначених актів залежить від значення державного органу, який регулює валютну діяльність, та його економічного змісту.

Визначаючи поняття валютного законодавства, слід взяти до уваги, що воно охоплює як безпосередньо закони, так і інші нормативні акти у сфері валютних відносин (укази, постанови, декрети, положення, інструкції, правила, тощо).

Діючі нормативні акти у сфері валютних відносин:

1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. №15-93;

2. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 02.09.2014 р. №1669;

3. Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затв. Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. № 280;

4. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затв. Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. № 281;

5. Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затв. Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492;

6. П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затв. наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. №193.

Валютне регулювання є важливою складовою частиною валютної політики держави. Адміністративні методи безпосереднього керування економічними процесами продемонстрували в багатьох країнах світу неспроможність враховувати інтереси всіх суб'єктів господарської діяльності. Проте й ігнорування ролі країни в регулюванні економічних процесів призводить до кризових явищ в економіці. Важливим з цієї точки зору є визначення ролі держави в здійсненні валютного контролю та валютного регулювання.

Для успішного виконання валютної політики України створена відповідна система державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

Валютне регулювання - це сукупність нормативних документів, встановлених органами валютного регулювання в законодавчому порядку чи в адміністративному порядку, спрямованих на впорядкування потоків капіталу в крану і з країни, а також валютних операцій, які здійснюються в межах країни, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, стабільного рівня валютних резервів і збалансування міжнародних платежів.

Об'єктом валютного регулювання та валютного контролю в Україні є операції резидентів та нерезидентів, фізичних та юридичних осіб, що пов'язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти закордон, отриманням валютних коштів за товари та послуги; а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України.

Україна за допомогою валютного регулювання визначає порядок організації валютних відносин і контролює здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлює порядок ввезення, вивозу та переказу валюти за кордон і тим самим підтримує рівновагу платіжного балансу та стабільність національної валюти.

Валютному контролю в Україні підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов'язання про декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

Національний банк України виступає головним органом валютного контролю. У зв'язку з цим він контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю за валютними операціями резидентів і нерезидентів. Національний банк України також може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на Міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

До повноважень Національного банку України належить обов'язкове декларування в Національному банку валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України; він гарантує таємницю інформації щодо декларування валютних цінностей.

Отже, Національний банк України зобов'заний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і виступає суб'єктом Міжбанківського валютного ринку України.

Валютна політика здійснюється насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та низкою міністерств і відомств. Система та повноваження державних органів у сфері валютного регулювання закріплені в Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", особливо це стосується функцій Кабінету Міністрів України і Національного банку України. Органами валютного регулювання та контролю в Україні є Національний банк України, уповноважені банки, Державна фіскальна служба України, Державний митний комітет України, Міністерство зв'язку України.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій (табл. 1), права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Головним органом, що здійснює валютний контроль на території України, є Національний банк України. НБУ надане право здійснювати контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, та забезпечувати виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, здійснюваних через уповноважені банки, проводять ці банки.

Державна фіскальна служба України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Держкомзв'язок України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України, а Державна митна служба України контролює додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Однією з форм контролю за проведенням ЗЕД є видача довідки про відсутність (наявність) обмежень передбачених Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", у суб'єкта господарської діяльності і у його іноземного контрагента на здійснення зовнішньоекономічної діяльності і про відповідність зовнішньоекономічного договору (контракту) законодавству України.

З метою підвищення ефективності валютного контролю та вдосконалення інформаційного співробітництва між органами валютного контролю Національний банк України створив систему інформаційного обміну даними.

Таблиця 1

Органи державного регулювання валютних операцій

Найменування органу	Повноваження
Верховна Рада	Створює законодавчу базу у сфері ЗЕД;
	розглядає, змінює та затверджує головну структуру органів державного регулювання;
	встановлює правові режими на території України.
Національний банк України	Здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;
	складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
	установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;
	визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
	видає обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
	нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
	видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
	установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.
Кабінет Міністрів України	Визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;
	бере участь у складанні платіжного балансу України;
	забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;
	забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно із ст.14 цього Декрету;
	визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.
Антимонопольний комітет	Здійснює контроль за додержанням суб'єктами ЗЕД антимонопольного законодавства
Державна митна служба	Здійснює митний контроль на території України
	затверджує акти з питань митної політики держави
Органи місцевого управління ЗЕД	Здійснюють реєстрацію суб'єктів ЗЕД;
	контролюють їх функціонування на регіональному рівні.

Для проведення певних видів ЗЕД Міністерство економіки застосовує їх ліцензування та квотування.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказу і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказу і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначає Національний банк України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.

Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів у разі платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами. щодо оплати.

Закон України "Про режим іноземного інвестування" визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України на основі цілей, принципів і положень законодавства України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

- іноземної валюти, яка визнається конвертованою Національним банком України;

- валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів;

- інших цінностей відповідно до законодавства України.

- Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

- часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам;

- придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

- в інших формах, які не заборонені законами України, в т. ч. без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Іноземні інвестори мають дотримуватися законодавства України та не завдавати шкоди її державним, соціальним та економічним інтересам. Держава натомість не може реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій.

Рішення про реквізицію іноземних інвестицій приймає Кабінет Міністрів України. Компенсація, що виплачується в цих випадках іноземному інвестору, має бути адекватною та ефективною.

Отже, валютне регулювання відіграє значну роль у проведенні державою відповідної валютної політики, в організації валютних відносин і визначення правового режиму операцій з валютними цінностями.

На сьогодні валютні обмеження для бізнесу регламентовані Постановою Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03.032016 р. № 140 (далі Постанова НБУ №140), яка діятиме до 08.06.2016 р. включно. Згідно з Постановою:

- 75% надходжень в іноземній валюті на користь юридичних осіб підлягають обов'язковому продажу;

- строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становить 90 календарних днів (а не 180 календарних днів, як це передбачено Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. №185).

Крім того, до 08.06.2016 р. Включно діятиме заборона дострокового погашення резидентами кредитів, позик в іноземній валюті за договорами з нерезидентами (пп.1 п.6 Постанова НБУ №140).

На сьогодні ліміт на готівкові операції є таким:

1. видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати встановлено в межах до 500 тис. грн. на добу на одного клієнта (раніше сума становила 300 тис. грн.) (пп.5 п.6 Постанова НБУ №140);

2. продаж готівкової іноземної валюти або банківських металів одній особі в один операційний (робочий) день дозволено у сумі, що не перевищує в еквіваленті 6 тис. грн у межах однієї банківської установи (раніше сума становила 3 тис. грн.) (пп.3 п.6 Постанова НБУ №140);

3. ліміт на видачу готівки в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків через каси та банкомати. Клієнт має право зняти з валютних карт та рахунків суму в еквіваленті офіційного курсу Нацбанку до 50 тис. грн. на добу на одного клієнта (раніше сума становила в еквіваленті 20 тис. грн.) (пп.10 п.6 Постанова НБУ №140).

1.3 Порівняльна характеристика вимог П (С) БО і МСБО з обліку іноземної валюти

За останні роки система обліку й звітності в Україні сильно змінилася. На сьогодні прийнято 35 П (С) БО, в основу яких лягли 41 МСБО (IAS) та 8 МСФЗ (IFRS).

У період переходу українських підприємств на міжнародні стандарти важливим питанням залишаються узгодження зарубіжних та вітчизняних підходів до відображення валютних операцій у фінансовій звітності. Щодо міжнародних норм, то загальні вимоги щодо подання фінансових звітів, керівництво з їхньої структури та мінімальні вимоги стосовно змісту установлюються у МСБО 1 "Подання фінансової звітності".

МСБО 1 потребує розкриття певної інформації безпосередньо в балансі, звіті про прибутки і збитки, про зміни власному капіталі, а також у примітках, тоді як ці питання у вітчизняному законодавстві регулюються НП (С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

При складанні Балансу необхідно враховувати приписи МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" та П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів", які передбачають монетарно-немонетарний метод обліку операцій у іноземній валюті.

Докладна характеристика зіставності вимог стандартів П (С) БО і МСФЗ щодо Балансу наведена у монографії С.Ф. Голова і дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Л.П. Нишенко. Обидва автори, порівнюючи вимоги вітчизняних і міжнародних стандартів, відзначають, що для міжнародних стандартів не характерна жорстка регламентація побудови балансу. С.Ф. Голов класифікує відмінності за критеріями формату балансу, поділ статей у балансі на поточні та непоточні активи, поточні та непоточні зобов'язання, ступінь деталізації інформації, фінансові активи, інвестиції в асоційовані підприємства

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України у грошовій одиниці України визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів". Норми П (С) БО 21"Вплив змін валютних курсів" застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Валюта (грошові кошти) є фінансовим активом, оскільки вона являє собою засіб обміну, а отже, є основою, на якій оцінюють та визнають всі операції у фінансовій звітності.

МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" застосовується:

- до обліку операцій та залишків в іноземних валютах, за винятком операцій з тими похідними інструментами та залишків за ними, на які поширюється сфера застосування МСФЗ 9 "Фінансові інструменти";

- у разі переведення результатів та фінансового стану закордонних господарських одиниць, що входять до фінансової звітності суб'єкта господарювання шляхом консолідації, пропорційної консолідації або методом участі в капіталі;

- в разі переведення результатів та фінансового стану суб'єкта господарювання у валюту подання.

Всі фінансові інструменти поділяються на основні (наприклад, дебіторську, кредиторську заборгованість та інструменти власного капіталу) і похідні (наприклад, фінансові опціони, ф'ючерсні й форвардні контракти, відсоткові та валютні свопи).

П (С) БО) 21 "Вплив змін валютних курсів" було прийнято 10.08.2000 р. Воно визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.

Загальні принципи відображення у бухгалтерському обліку, зафіксовані у міжнародних і національних стандартах, однакові. Проте існують деякі розбіжності.

Термінологічна розбіжність. П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" визначає валюту звітності як грошову одиницю України. МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" оперує поняттями "валюта подання" - це валюта, у якій подається фінансова звітність, "функціональна валюта" - це валюта основного економічного середовища, у якому суб'єкт господарювання здійснює свою діяльність.

Згідно з МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" суб'єкт господарювання може подавати свою фінансову звітність у будь-якій валюті (або валютах). Якщо валюта подання відрізняється від функціональної валюти суб'єкта господарювання, він переводить свої результати та фінансовий стан у валюту подання. Наприклад, якщо група складається з окремих суб'єктів господарювання з різними функціональними валютами, результати та фінансовий стан кожного суб'єкта господарювання відображаються в загальній валюті, щоб можна було подати консолідовану фінансову звітність.

У міжнародній обліковій практиці використовують альтернативні методи перерахунку з використанням курсів іноземної валюти до валюти підприємства, що звітує:

- середнього курсу - за методом математичного обчислення середньої величини курсу в тому періоді, який відноситься до періоду здійснення певних операцій;

- поточного курсу - на момент проведення консолідації (закриття звітності);

- історичного курсу - на дату початкової реєстрації операцій.

Відповідно до П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображають у валюті звітності, перераховуючи суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

У міжнародному стандарті відзначено, що з практичних причин для перерахунку статей часто застосовується курс, який наближається до фактичного курсу на дату операції. Наприклад, можна використати середній курс протягом тижня або місяця для всіх операцій у кожній іноземній валюті, які здійснюються протягом цього періоду. Однак, якщо валютні курси суттєво коливаються, застосування середнього курсу за період є недоречним.

На відміну від міжнародних стандартів вітчизняні положення для перерахунку статей активів та пасивів не передбачають використання середнього курсу, а чітко вказують на використання обмінного курсу гривні, встановленого Національним банком України на дату балансу, що, на нашу думку, вносить деяку конкретизацію в методику обліку валютних операцій то обмежує можливість завищення/заниження фінансового результату.

Згідно з МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" курсова різниця - це різниця, яка є наслідком переведення визначеної кількості одиниць однієї валюти в іншу валюту за різними валютними курсами.

П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" визначає курсову різницю як різницю між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів у іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображають у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображають у складі інших доходів (витрат).

Положення П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" не поширюється на: операції хеджування статей в іноземній валюті; відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.

Хеджування - застосування одного чи декількох інструментів хеджування з метою повної чи часткової компенсації змін справедливої вартості об'єкта хеджування або пов'язаного з ним грошового потоку.

У бухгалтерському обліку в процедурах визнання використовуються три види хеджування: справедливої вартості; грошових потоків; чистих інвестицій у зарубіжну компанію.

Існують певні відмінності в бухгалтерському обліку курсових різниць відповідно до П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" щодо фінансових інвестицій і МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" щодо чистих інвестицій в закордонну господарську одиницю, які визначено як суму частки суб'єкта господарювання, що звітує, в чистих активах цієї господарської одиниць.

Відповідно до П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" курсові різниці, які виникають щодо фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України, відображають у складі іншого додаткового капіталу. Від'ємна сума курсової різниці вираховується із суми іншого додаткового капіталу, залишок наводять зі знаком "мінус". Згідно з МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" курсові різниці, що виникають за монетарною статтею, яка становить частину чистих інвестицій суб'єкта господарювання, що звітує, в закордонну господарську одиницю, визнаватимуться у прибутку або збитку в окремій фінансовій звітності суб'єкта господарювання, що звітує, або в індивідуальній фінансовій звітності закордонної господарської одиниці (якщо це доречно). У фінансовій звітності, яка містить дані про закордонну господарську одиницю та суб'єкт господарювання, що звітує (наприклад, консолідована фінансова звітність, коли закордонна господарська одиниця є дочірнім підприємством), такі курсові різниці первісно визнають в іншому сукупному прибутку та перекласифіковують з власного капіталу в прибуток або збиток від вибуття чистих інвестицій.

Методичні положення щодо визначення порядку включення операцій в іноземній валюті і закордонних господарських одиниць у фінансову звітність суб'єкта господарювання та переведення фінансової звітності у валюту звітності регламентовані однойменними стандартами "Вплив зміни валютних курсів": П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" і МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів", натомість у останньому вжито терміни "валюта подання", "функціональна валюта".

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про валютні фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності у вітчизняних умовах визначає П (С) БО 13 "Фінансові інструменти" досить поверхово. Його аналогами у міжнародній практиці є МСБО 32 "Фінансові інструменти: подання" та МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", які детально визначають принципи для подання валютних інструментів і для згортання валютних активів і валютних зобов'язань, порядок обліку хеджування валютних ризиків тощо. Окрім того, МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" встановлює принципи відображення валютних інструментів у фінансовій звітності.

У світовій практиці використовується значно ширший набір інструментів хеджування валютних ризиків, зокрема гібридні контракти, вбудовані похідні інструменти тощо.

Отже, розвиток ЗЕД українських підприємств потребує подальшої інтеграції і уніфікації міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку операцій підприємств в іноземній валюті.

2. Методичний блок

2.1 Поняття, порядок визначення та відображення в обліку курсових різниць

При розрахунках між резидентами і нерезидентами у зовнішньоекономічних операціях як засіб платежу використовується іноземна валюта. Бухгалтерський фінансовий облік операцій в іноземній валюті має певні особливості, в тому числі пов'язані з визначенням і відображенням в обліку та фінансовій звітності сум курсових різниць.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначає П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів".

Відповідно до нього іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності. При цьому валютою звітності є грошова одиниця України. Також у П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" наведено визначення поняття "операція в іноземній валюті" - це господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон про бухгалтерський облік) передбачено необхідність дотримання принципу єдиного грошового вимірника, згідно з яким вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці - гривні.

Відповідно до п.5 П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дату визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Валютний курс використовується при здійсненні безготівкових і готівкових операцій з іноземною валютою, купівлі та продажу іноземної валюти, для відображення в обліку всіх операцій в іноземній валюті, при аналізі, при складанні звітності.

Іноземна валюта перераховуються у гривні за валютним курсом на дату здійснення операції та на дату складання балансу. Якщо валютний курс змінюється, виникають курсові різниці.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти, яка виникає в результаті зміни валютних курсів.

Природа виникнення курсових різниць залежить від виду діяльності, в ході якої вони виникають та від типу змін, що відбулися на валютному ринку.

Залежно від типу валютних змін курсові різниці поділяються на:

- позитивні - за активними статтями при збільшенні курсу валюти та за пасивними статтями при зменшенні курсу;

- негативні - за активними статтями при зменшенні курсу валюти та за пасивними статтями при збільшенні курсу

Залежно від виду діяльності курсові різниці поділяються на:

- операційні - від перерахунку статей, пов'язаних із операційною діяльністю підприємства;

- не операційні - від перерахунку статей, пов'язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат). Винятком є курсові різниці, які виникають щодо фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України.

Для обліку курсових різниць Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. (далі - План рахунків), призначені окремі субрахунки.

Позитивні курсові різниці відображаються:

- операційні - за кредитом субрахунку 714 "Дохід від операційної курсової різниці";

- неопераційні - за кредитом субрахунку 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці".

У свою чергу негативні курсові різниці відображаються таким чином:

- операційні - за дебетом субрахунку 945 "Втрати від операційної курсової різниці" (або рахунку 84 "Інші операційні витрати");

- неопераційні - за дебетом субрахунку 974 "Втрати від неопераційних курсових різниць".

Курсові різниці часто плутають з результатом від купівлі-продажу іноземної валюти. Результат від купівлі-продажу іноземної валюти - це добуток суми придбаної або проданої валюти і різниці між курсом МБВР та курсом Національного банку України на дату такої операції продажу.

Але для обліку такого результату передбачено окремі субрахунки: 942 "Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти" та 711 "Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти".

Таким чином, терміни "позитивна" та "негативна" курсова різниця безпосередньо відображають характер їх впливу на фінансові результати діяльності підприємства: позитивні різниці включаються до складу доходів, негативні - у складі витрат звітного періоду. Поряд з цим варто зазначити, що П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" не містить безпосереднього визначення таких термінів, як і визначень "операційної" та "неопераційної" курсової різниці. Пояснення щодо останніх двох видів курсових різниць (операційної та неопераційної) наведені лише в Інструкції про застосування Плану рахунків, затв. наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р.