Шляхи вдосконалення фінансового та управлінського обліку, аудиту і аналізу ефективності витрат СТОВ "Старокотельнянське" Андрушівського району Житомирської області

Метою внутрішнього аудиту є удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання. Створення служби внутрішнього аудиту переслідує удосконалення організації та управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання з метою покращення кінцевих результатів.

Основне завдання внутрішнього аудиту - забезпечити ефективність функціонування всіх підрозділів підприємства на всіх рівнях управління, також захистити законні майнові інтереси підприємства та його власників.

На мій погляд, запровадження системи внутрішнього аудиту необхідно здійснювати таким чином, щоб відповідність була покладена на визначену особу чи спеціальний відділ.

Структура внутрішнього аудиту підприємства включає три елементи: умови проведення аудиту, систему бухгалтерського обліку і процедури аудиту. Кожний елемент розуміють як наявність правил, процедур, методики і документації, розроблених для захисту своїх коштів, отримання надійної інформації з фінансів, підвищення ефективності роботи і дотримання відповідних вимог. У поєднанні всі перераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечують підприємству зниження небажаного ризику ділової і фінансової діяльності [40, с. 195].

Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва. Тому дослідження особливостей цілей і завдань внутрішнього аудиту витрат на виробництво, організації та технології його проведення на підприємстві є актуальними.

З цією метою необхідно створити систему контролю, яка має бути спрямована на попередження відхилень від нормативно-правових актів чи зловживань, насамперед досліджувати господарські операції, які мають бути документально оформлені й своєчасно відображені в облікових регістрах та у фінансовій звітності.

Для організації внутрішнього контролю витрат на підприємстві необхідно здійснювати регулярний контроль правильності їх формування. Етапи перевірки представлені на рис. 1.1.

Внутрішній аудитор повинен спланувати свою роботу так, щоб правильно і своєчасно завершити аудиторську перевірку. Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки.

Програма аудиту - це документ, що містить: завдання аудиту для конкретного об'єкта (системи контролю певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку, циклу господарських операцій тощо); процедури, необхідні для виконання поставлених завдань; обсяги і терміни їх виконання.

Особливістю внутрішнього аудиту є його здійснення на підприємстві безперервно, що дозволяє своєчасно виявити систематичні недоліки в роботі персоналу та попередити їх появу в майбутньому.

Внутрішній аудит витрат є системним і строго документальним, безперервним, універсальним (суцільним) заходом (Рис. 1.1)

Рис. 1.1 Етапи проведення внутрішнього аудиту витрат підприємства

Розглянемо програму внутрішнього аудиту витрат підприємства (табл. 1.3).

Для збору аудиторських доказів застосовуються різні процедури. Аудиторська процедура - це певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту. Аудитор отримує аудиторські докази за допомогою застосування однієї чи кількох із вказаних процедур: перевірка; спостереження; опитування та підтвердження; підрахунок; аналітичні процедури.

При проведенні перевірки вивчаються та перевіряються бухгалтерські регістри, документи чи матеріальні активи на правильність складання, оформлення документів, своєчасність, точність та повноту відображення в обліку.

Таблиця 1.3. Програма проведення внутрішнього аудиту витрат підприємства

Дії внутрішнього аудитора	Джерела інформації
Перевірка достовірності синтетичного обліку аналітичному обліку	Головна книга по рахунках 10,20, 644, 70, 90, 91 підрозділів, первинні документи
Перевірка дотримання вибраного методу обліку витрат підприємства	Облікова політика, облікові регістри, первинні документи
Перевірка правильності віднесення витрат на об'єкт обліку	Облікова політика, облікові регістри, первинні документи
Перевірка правильності віднесення матеріальних витрат на собівартість продукції	Картки складського обліку, накладні на внутрішнє переміщення, лімітно-забаірні картки, відомості з обліку матеріалів
Перевірка правильності віднесення витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи на собівартість продукції	Табель обліку робочого часу, наряд на відрядну роботу, обліково - платіжна відомість
Перевірка правильності віднесення сум нарахованої амортизації на основні засоби на собівартість продукції	Розроблена таблиця розрахунку суми зносу основних засобів
Перевірка правильності обліку та списання витрат допоміжного виробництва	Картки складського обліку, накладні на внутрішнє переміщення, наряд на відрядну роботу, табель обліку робочого часу, обліково - платіжна відомість
Перевірка правильності обліку та списання накладних витрат	Договори, рахунки-фактури, платіжні доручення
Перевірка правильності обліку незавершеного виробництва	Облікова політика, облікові регістри, первинні документи
Перевірка правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій витрат виробництва	Облікова політика, робочий план рахунків, облікові регістри, Головна книга

За допомогою процедур спостереження, опитування та підтвердження, що полягає в нагляді за процесами чи процедурами, які виконуються іншими особами, в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб підприємства чи за його межами одержують підтверджувальну інформацію, яка міститься в бухгалтерських регістрах.

Процедура підрахунку полягає в перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або в самостійному здійсненні підрахунків. Отримуємо підтвердження правильності обрахунку витрат та проведення інвентаризації на підприємстві.

Аналітичні процедури передбачають аналіз найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, які стосуються даної справи, або відхиляються від очікуваних показників. Це досягається за допомогою розрахунку коефіцієнтів, співставлення залишків на рахунках за різні облікові періоди.

В основі аналізу витрат підприємства лежить спроба забезпечити всебічною інформацією про фінансово-економічні результати, які підприємство досягнуло протягом певного часу з метою оптимізації управлінських процесів та подальшого впровадження раціоналізаторських рішень, з метою пошуку резервів економії витрат.

Мета аналізу витрат діяльності підприємства полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів і в оптимізації та обґрунтуванні управлінських рішень стосовно їх подальшої раціоналізації. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на основі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів до аналізу економіки [41, с. 227].

Основою системного підходу є дослідження об'єктів витрат як системи, розкриття їх цінності, виявлення багатьох типів зв'язків, зведення їх в єдину теоретичну систему.

Системний підхід до аналізу витрат передбачає:

* виявлення місця і ролі показників витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;

* розробку принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;

* визначення методів вимірювання факторів і резервів раціоналізації витрат;

* встановлення основних напрямів мобілізації виявлених резервів раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості.

Комплексний підхід означає вивчення об'єктів витрат як системи з погляду формування інформації для прийняття управлінських рішень. Комплексний підхід збігається із системним підходом лише стосовно вивчення окремих аспектів, окремих показників витрат. їх динаміка і прогноз на перспективу не тотожні, коли йдеться про об'єкт аналізу загалом. Тоді комплексний підхід є принципом системного підходу. Він означає узгодження й одночасне дослідження у взаємозв'язку різних аспектів господарської діяльності на основі вивчення системи показників з метою отримання кінцевих результатів» встановлення і вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отримання інформації для обґрунтування управлінських рішень.

Комплексність економічного аналізу витрат виявляється у трьох напрямах: по-перше, у процесі аналізу враховуються не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори; по-друге, у тіснішому зв'язку його цілей і завдань із цілями управління; по-третє, у багаторівневому аспекті аналізу витрат (за центрами відповідальності витрат).

Кібернетичний підхід передбачає розгляд об'єктів витрат як системи, що складається з елементарних перетворювачів інформації. За цим підходом аналіз підпорядкований цілям синтезу економічної системи та її вдосконалення, економіко-математичні методи аналізу витрат збігаються із системним дослідженням економіки й управління об'єктом [25, с. 95].

Інформаційна база проведення аналітичних досліджень витрат формується за вихідною інформацією про кошториси (нормативи) витрат, за даними бухгалтерського і статистичного обліку, за матеріалами ревізій і спеціальних обстежень та ін. Враховуючи управлінський аспект аналізу витрат операційної діяльності, їх оцінку, діагностику та пошук резервів раціоналізації слід проводити у певній послідовності. На першому етапі необхідно провести загальну оцінку виконання кошторису (стандартів) витрат у цілому, за окремими об'єктами управління та у розрізі економічних елементів, що дасть можливість не лише встановити позитивні або негативні відхилення, а і виявити зміну структури витрат. На другому етапі необхідно провести факторний аналіз відхилень прямих витрат, враховуючи зміну обсягу і структури операційної діяльності. З цим пов'язані оцінки нормативів (стандартів) витрат та їх обґрунтованості. На третьому етапі слід здійснити аналіз виконання бюджету (кошторису) накладних витрат. На четвертому етапі необхідно провести аналіз собівартості (калькуляцій) окремих видів продукції (робіт, послуг), що допоможе визначити конкурентоспроможну виробничу програму та напрями структурної перебудови виробництва. На п'ятому етапі потрібно дати оцінку впливу зміни витрат операційної діяльності на кінцеві виробничо-фінансові результати роботи підприємства.

Створення ефективного аналітичного забезпечення управління витратами операційної діяльності пов'язане;

* з виготовленням конкурентоспроможної продукції;

* наявністю якісної та реальної інформації щодо собівартості окремих видів продукції, виконаних робіт (послуг) та їх позицій на ринку;

* можливістю використання гнучкого ціноутворення;

* наданням об'єктивних даних для складання бюджету підприємства;

* можливістю оцінки раціоналізації витрат за центрами їх формування та центрами відповідальності [12, с. 55].

Об'єктами аналізу витрат виступають:

- ресурси витрати підприємства (загальний обсяг витрат, їх рівень, структура по статтях);

- фактори, що впливають на витрачання ресурсів підприємства (внутрішні, які знаходяться в розпорядженні підприємства, та зовнішні, на які підприємство не в змозі впливати, а лише вивчає і пристосовується до них);

- функції управління (прогнозування, облік і контроль).

До суб'єктів аналізу витрат належать:

- структурні підрозділи підприємства,

- планова, фінансова та бухгалтерська служби,

- вище керівництво підприємства.

Система показників аналізу витрат на виробництво включає кількісні та якісні показники, які в свою чергу, бувають:

- абсолютні, отримувані з первинних і облікових даних:

- натуральні.

Джерелами інформації та інформаційним забезпеченням аналізу витрат виступають: Джерела інформації:

- правова інформація, нормативно - довідкова, планова (прогнозна).

Інформаційне забезпечення:

1. Облікова інформація (складає до 90%) -

а) інформація поточного обліку,

б) звітність.

2. Інформація статистичного обліку.

3. Позаоблікова інформація.

Аналіз витрат проводиться в декілька етапів, які передбачають проведення такої аналітичної роботи.

1 етап. Аналіз змін розміру та рівня витрат в цілому по підприємству.

Цей етап аналізу передбачає загальну оцінку змін у розмірі та рівні витрат, які відбулися порівняно з попередніми аналітичними періодами (на базі розрахунку абсолютного відхилення в обсязі та рівні витрат та темпів зростання (приросту) окремих показників).

2 етап. Аналіз змін в обсязі та рівні витрат за статтями витрат, а також у структурі витрат обігу.

Проведення аналізу дозволяє виявити зміни в розмірі витрат за окремими статтями витрат на виробництво, а також зміни в структурі витрат на виробництво. Дослідження структури витрат питомої ваги, окремих статей витрат в їх загальному обсязі дає змогу визначити найвагоміші та критичні статті витрат, зміни в яких визначають тенденцію в розвитку витрат в цілому на підприємстві [13, с. 178].

3 етап. Аналіз змін в обсязі та рівні змінних та умовно-постійних витрат підприємства.

Для виконання цього етапу дослідження проводиться групування витрат залежно від їх еластичності до товарообороту. Отримана інформація надає можливість визначити зміни в обсязі та рівні змінних та умовно-постійних витрат, знання яких необхідне для управління не тільки витратами, а й обсягом товарообороту підприємства.

4 етап. Аналіз змін в обсязі, рівні та складі витрат на виробництво за іншими класифікаційними ознаками.

На цьому етапі аналітичної роботи, залежно від мети та глибин дослідження, може проводитись аналіз змін в обсязі, рівні та складі витрат за різними класифікаційними ознаками, що були розглянуті вище.

5 етап. Кількісна оцінка факторів, що впливають на формування витрат на виробництво готової продукції в цілому по підприємству та окремими статтями витрат.

У ході проведення цього етапу аналітичної роботи на базі різних методичних прийомів аналізу проводиться оцінка впливу на обсяг та рівень витрат таких найважливіших факторів, як:

Обсяг виробництва продукції підприємства.

Рівень цін на готову продукцію, що реалізуються підприємством.

Чисельність працюючих.

Середня заробітна плата.

Швидкість обертання виробничих запасів.

Асортиментна структура випуску готової продукції.

Склад готової продукції за формами її продажу.

Продуктивність праці по окремих підрозділах підприємства.

Ефективність використання виробничої площі по окремих підрозділах підприємства [2, с. 513].

6 етап. Оцінка ефективності управління процесом формування витрат на виробництво підприємства.

Виконання цього етапу дослідження дає можливість визначити абсолютні та відносні зміни в розмірі показників ефективності управління витратами: витрато віддачі, доходності та прибутковості витрат.

Аналіз витрат проводять те тільки по підприємству в цілому, а й по окремих структурних підрозділах підприємства, окремих видах витрат. Проведення такого поглибленого аналізу дає змогу визначити найбільш суттєві проблеми, які шкодять процесу оптимізації розміру витрат, не дають можливості мобілізувати наявні резерви їх скорочення. Виявлення та усунення цих проблем дає змогу підвищувати ефективність управління витратами по підприємству в цілому [30, с. 99].

Організація обліку та аналізу витрат за місцями їх виникнення вимагає особистої відповідальності керівників відповідних підрозділів за рівень і доцільність понесених витрат. Причому така відповідальність зовсім не є формальною, вона підкріплена системою морального і матеріального заохочення, що спирається на точні дані бухгалтерського обліку й операційного аналізу.

1.6 Формування облікової політики і показників фінансової звітності підприємства

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства [7, с. 89-91].

Існування різних видів обліку покликано максимально задовольнити інтереси різних груп користувачів облікової інформації, що, в свою чергу, визначає особливості облікової політики. Крім того, суттєвим фактором визнаються не тільки інтереси користувачів звітності, але й тих, хто її складав.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несуть їх власники.

Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Облікова політика, як складова частина фінансової звітності повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур, серед яких однак припустимі альтернативні варіанти. Вона визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей). Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку). Облікову політику підприємства повинні знати:

- керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;

- бухгалтер підприємства, за участю якого можна грамотно та всебічно обґрунтувати зміст облікової політики;

- аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;

- податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкту оподаткування.

При веденні бухгалтерського обліку необхідно забезпечити:

- незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна методології обліку на наступний рік повинна передбачатись у примітках до річної фінансової звітності;

- повноту відображення в обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;

- правильність віднесення доходів та витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено чинним законодавством;

- розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;

- тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику [34, с. 708].

Наказ про облікову політику містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обґрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).

У широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати:

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;

- форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

- порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

- методи оцінки активів та зобов'язань;

- правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

- порядок контролю за господарськими операціями;

- інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку. Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань організації бухгалтерського обліку [35, с. 28].

Облікова політика може складатись з двох рівнів:

1-й рівень: політика державних органів щодо розвитку обліку в Україні, яка включає:

- визнання країною міжнародних бухгалтерських стандартів та впровадження їх в національну систему обліку;

- вирішення питань щодо рівня регламентації обліку;

- розробка національного плану рахунків чи його відсутність;

- розробка та затвердження форм звітності;

- методологічне та організаційне керівництво системою обліку в країні;

- сприяння підготовці кадрів та розвиток наукових досліджень з обліку;

- програма книговидання, забезпечення методичною літературою бухгалтерів-практиків;

- питання оплати праці, соціального забезпечення та ін.

2-й рівень: політика конкретного підприємства з метою забезпечення надійної фінансової звітності, яка включає:

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

- форми первинних облікових документів;

- порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

- методи оцінки активів та зобов'язань;

- правила документообігу та технологія обробки облікової інформації;

- порядок контролю за господарськими операціями;

- інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачається майнова

відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, послідовності, безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил [50, с. 412].

Техніка бухгалтерського обліку передбачає вибір форми ведення обліку, організації бухгалтерської служби та формування її взаємозв'язків з іншими службами, робочий план рахунків, технологію обробки даних тощо.

Положення облікової політики фіксуються в наказі керівника підприємства, що передбачає наступні розділи:

1. Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку.

2. Організація роботи облікового апарату.

3. Технічна організація обліку.

4. Організація бухгалтерського обліку.

В першому розділі наказу «Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку» визначаються способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності. До них відносять:

- оцінку запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції;

- методи амортизації основних засобів;

- методи амортизації нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів;

- інші способи, що відповідають вимогам суттєвості;

- визнання доходів та витрат від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

- варіанти ведення обліку витрат виробництва.

Облік витрат на виробництво можна здійснювати:

- за елементами витрат (витрати на оплату праці, матеріали, амортизація тощо);

- за видами продукції (робіт, послуг);

- в розрізі виробничих або інших підрозділів;

- з використанням рахунків класу 8 чи без їх використання.

Кількість і дати проведення інвентаризацій.

Другий розділ наказу присвячується організації бухгалтерського обліку. В ньому визначаються:

- форма організації бухгалтерського обліку;

- форма ведення бухгалтерського обліку;

- розробка системи і форм управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю;

- затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку.

- обов'язки головного бухгалтера.

Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику.

Дотримуватись єдиної облікової політики мають й групи об'єднаних підприємств (після об'єднання), а також ті підприємства, які складають консолідовану фінансову звітність.

У разі, якщо неможливо застосувати єдину облікову політику, складаючи консолідовану фінансову звітність, це розкривають у Примітках до консолідованої фінансової звітності. Зумовлено це необхідністю порівнювати фінансову звітність підприємства для оцінки його фінансового стану, перспектив розвитку та результатів діяльності за певний період. У зв'язку з цим доцільно й для кожного звітного періоду дотримуватись єдиної облікової політики.

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С) БО і повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.

Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо:

- змінюються статутні умови;

- змінюються вимоги органу, який затверджує П(С) БО;

- нові положення облікової політики забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності.

Не вважається зміною облікової політики інформація, що стосується:

- подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Відображення у фінансовій звітності впливу зміни облікової політики на події та операції минулих періодів здійснюється шляхом:

- коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

- повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком окремих випадків. Окремими вважаються випадки, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Тоді облікова політика поширюється лише на події, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Здійснюючи контроль діяльності підприємства, особлива увага звертається на послідовність відображення зміни облікової політики в практиці його роботи. Для цього простежується:

1) правильність визначення суми коригування залишку на початок звітного року внаслідок зміни облікової політики;

2) достовірність перерахунку показників Звіту про власний капітал за попередній звітний період (сума чистого прибутку попереднього періоду перераховується з урахуванням зміни облікової політики. Для цього потрібно:

- внести суми коригування до Звіту про власний капітал за звітний рік;

- здійснити розрахунок показників Звіту про власний капітал з урахуванням скоригованого залишку нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду. Залишок нерозподіленого прибутку на кінець попереднього року дорівнюватиме скоригованому залишку на початок поточного року);

3) правильність перерахунку показників Звіту про фінансові результати за попередні звітні періоди (за поточний період коригування не здійснюється);

4) повнота відображення змісту та причини зміни облікової політики в Примітках до фінансової звітності.

Законом України від 16 липня 1999 р. №996-ІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика затверджується наказом керівника підприємства. Вона є важливим правовим документом роботи бухгалтерів. В ній необхідно відображати організацію бухгалтерського обліку і всі положення, особливо ті, які мають неоднозначне тлумачення в офіційних документах.

Складання фінансової звітності є важливим етапом ведення бухгалтерського обліку від якості здійснення якого напряму залежить ефективність системи обліку на підприємстві в цілому.

Фінансову звітність зобов'язані складати всі підприємства, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності. Для суб'єктів малого підприємництва передбачена скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати. Запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є одним з основних напрямів державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні.

Фінансова звітність суб'єкта малого підприємництва пред'являється: органам державної статистики; органу, до сфери управління якого належить це підприємство; власникам (засновникам); органам державної податкової служби (разом з декларацією з податку на прибуток); трудовому колективу (на вимогу); іншим користувачам (напр., банківським установам при отриманні кредитів).

Звітним періодом для складання фінансової звітності суб'єктами малого підприємництва є календарний рік. Квартальна звітність подається не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом; річна - не пізніше 9 лютого року, що настає за звітним роком (п. 5 Порядку подання фінансової звітності).

Для суб'єктів малого підприємництва відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі «Балансу» (форма №1-м та 1-мс) та «Звіту про фінансові результати» (форма №2-м та 2-мс) [18, с. 510].

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Обов'язок складання фінансової звітності передбачено ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХГУ, зі змінами та доповненнями.

Основні принципи складання фінансової звітності викладено в і 1 (С) 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87, зі змінами та доповненнями.

Фінансова звітність складається всіма суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами та надається таким користувачам:

- органам управління підприємства;

- трудовому колективу підприємства (на вимогу);

- власникам (засновникам) підприємства (товариства);

- органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства.

До інших користувачів фінансової звітності відносять органи державної статистики.

Склад фінансової звітності визначається національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Примітки до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація за сегментами - розкриває і деталізує інформацію за звітними сегментами.

Квартальна звітність складається наростаючим підсумком з початку року.

Річна і квартальна фінансова звітність заповнюється в тисячах гривень і має бути підписана керівником підприємства та головним бухгалтером.

Терміни подання фінансової звітності встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419.

Річна фінансова звітність подається не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Консолідована фінансова звітність - звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Консолідована річна фінансова звітність подається не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати (публікувати в періодичних виданнях) річну фінансову і консолідовану звітність для таких суб'єктів: відкритих акціонерних товариств, емітентів облігацій, банків, довірчих товариств, валютних і фондових бірж, інвестиційних компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, фінансових установ [16].

Квартальна фінансова звітність подається не пізніше 25 числа наступного за звітним кварталу.

Консолідована квартальна фінансова звітність подається не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу.

Метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень. Кожна стаття фінансової звітності може наводитися тоді, коли:

- існує вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

Готуючи фінансову звітність, необхідно дотримуватися таких якісних характеристик:

1. Зрозумілість - доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити такі дані про підприємство: дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру; відповідні показники (статті) за звітний та попередній період; облікову політику підприємства та її зміни; аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки та пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; а також іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

2. Доречність - вплив на економічні рішення користувачів, оцінку минулих, теперішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що дає змогу належним чином впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій [50, с. 203].

3. Надійність - у поданій у звітності інформації не повинно бути суттєвих помилок і виправлень. Достовірність досягається відсутністю помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність має надати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

- автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

- безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його

- діяльність триватиме далі;

- періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

- історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображуються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, що може вплинути на рішення, які приймаються на її основі;

- послідовності, яка передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з якою методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки та доходів підприємства;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Перед безпосередньою перевіркою фінансових звітів необхідно встановити строки (дати), які мають пряме відношення до фінансової звітності.

Основними строками (датами) в аудиторській перевірці річної бухгалтерської звітності є:

1. Дата календарного закінчення звітного фінансового року, фінансову звітність за який буде досліджувати аудитор.

Як правило, звітним періодом для підприємств є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно. Першим звітним роком для новостворених підприємств вважається період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня включно;

2. Дата складання та подання фінансової звітності - дата, коли повністю завершено формування всіх звітних форм, ув'язування всіх звітних показників, складання приміток до річної бухгалтерської звітності, оформлення усіх необхідних додатків до нього [39, с. 315].

До цієї дати, окрім того, мають бути приведені у належний стан всі первинні документи і бухгалтерські регістри, які підтверджують дані бухгалтерської звітності. Так, якщо бухгалтерський облік на підприємстві ведеться вручну всі документи мають бути виконані чорнилами, а не олівцем, у всіх регістрах повинні бути підраховані підсумки, документи підшиті в папки.

Фінансова звітність повинна бути затверджена підписами керівника і головного бухгалтера підприємства і обов'язково датується:

3. Дата початку аудиторської перевірки річної фінансової звітності - дата по початку збору аудиторських підтверджень, які підтверджують достовірність річної фінансової звітності.

4. Дата складання аудиторського висновку - дата. Після якої припиняються всі дослідженні матеріали матеріалів, пов'язаних з аудитом, і формування нових підтверджень. До цієї дати аудитор має повністю оформити і передати клієнту аналітичну частину аудиторського висновку.

5. Дата підписання аудиторського висновку - дата, після якої до річної фінансової звітності клієнт не може вносити зміни без узгодження з аудитором.

6. Дата подання річної бухгалтерської звітності - дата, не пізніше якої господарюючий суб'єкт зобов'язаний надати фінансову звітність власникам (акціонерам), а також територіальним органам державної статистики за місцем його реєстрації.

Склад осіб, яким має бути надана річна фінансова звітність, визначається установчими документами цього суб'єкту та законодавством.

7. Дата затвердження річної фінансової звітності радою акціонерного товариства - дата, не пізніше якої річний звіт акціонерних товариств підлягає попередньому затвердженню до дати проведення загальних зборів акціонерне рів.

8. Дата затвердження річної фінансової звітності загальними зборами акціонерів - дата, не пізніше якої згідно з установчими документами ват мають бути проведені загальні збори акціонерів, які проводяться з метою затвердження річного звіту та визначення порядку розподілу прибутків і збитків акціонерних товариств.

9. Дата публікації річної фінансової звітності - дата, не пізніше якої відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» річна бухгалтерська звітність підлягає обов'язковій публікації в газетах та журналах, доступних для користувачів фінансової звітності.

Фінансова звітність розглядається як інструмент для об'єктивної та достовірної оцінки фінансово-майнового стану, результатів діяльності та руху грошових коштів підприємства. Удосконалення принципів складання, змісту форм фінансової звітності, можливість додаткового розкриття інформації забезпечить підвищення її інформативності та значення [47, с. 315].

Подальшими напрямками наукових досліджень є розробка шляхів розширення інформаційного змісту, форм фінансової звітності через її зближення з іншими видами звітності (створення інтегрованої звітності) з метою сприйняття та інтерпретації її показників для підвищення ефективності управлінських рішень.

2. Побудова системи обліково-аналітичного забезпечення управління витратами у СТОВ «Старокотельнянське» Андрушівського району Житомирської області

2.1 Організаційна характеристика та оцінка економічного стану розвитку підприємства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старокотельнянське» створене 10 березня 2000 року в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Старокотельнянського колективного сільськогосподарського підприємства.

Учасниками Товариства є фізичні особи - громадяни України: Галінський Олександр Антонович, Заєць Леонід Дмитрович, Ракович Анатолій Станіславович, Ружицький Олександр Теофанович, Срібний Борис Романович, Шкварніцький Сергій Іванович.

Юридична адреса Товариства: с. Стара Котельня, Андрушівський район, Житомирська область, пл. Леніна, 1.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства і створено на необмежений строк.

Товариство має круглу печатку із своєю назвою, круглий штамп, товарний знак, самостійний баланс, рахунки в банках та інші атрибути юридичної особи відповідно до чинного законодавства.

Товариство діє на принципах господарського розрахунку і створено для ведення господарської діяльності та надання послуг як юридичним, так і фізичним особам з правом найму робочої сили. Товариство користується статусом сільськогосподарського товаровиробника, на яке поширюються всі права та обов'язки реформованих на приватній основі сільськогосподарських підприємств.

Основна мета Товариства - отримання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької, закупівельної,

зовнішньоекономічної та іншої діяльності для задоволення економічних і соціальних інтересів як учасників Товариства, та і всього населення України.

Характеристика підприємства представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Характеристика СТОВ «Старокотельнянське» за кодами економічної класифікації

Ознаки підприємницької діяльності	значення	шифр	код
підприємство	Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старокотельнянське»	ЄДРПОУ	03744623
територія	13413, Житомирська область, Андрушівський район, с. Стара Котельня, площа Леніна, 1	КОАТУУ	1820388301
форма власності	колективна	КФВ	20
Організаційно-правова форма	товариство з обмеженою відповідальністю	КОПФГ	240
Вид економічної діяльності	- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; - вирощування інших однорічних та дворічних культур; - розведення великої рогатої худоби молочних порід; - ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; - оптова торгівля живими тваринами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.	КВЕД	01.11 01.19 01.41 33.19 46.23 46.21
Інституційний сектор економіки	Приватні не фінансові корпорації	КІСЕ	8. 11002

Для вирішення статутних завдань предметом діяльності Товариства визначаються:

- вирощування зернових та технічних культур;

- овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників;

вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв, прянощів;

розведення великої рогатої худоби;

розведення овець, кіз, коней;

розведення свиней;

розведення птиці;

розведення інших тварин;

змішане сільське господарство;

надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту;

надання послуг у тваринництві;

добування піску та гравію;

виробництво м'яса;

виробництво овочевих та фруктових соків;

інші види діяльності.

Товариство є платником фіксованого сільськогосподарського податку, податку з доходів фізичних осіб, зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Органами управління Товариства є:

· Загальні збори учасників - Вищий орган;

· Директор - Виконавчий орган;

· Ревізійна комісія - Контролюючий орган, склад якого визначається
рішенням Загальних зборів учасників товариства.

Важливим аспектом в діяльності будь-якого підприємства є ефективне об'єднання працівників суб'єкта господарювання та його керівництва. Очолює колектив підприємства його керівник, який:

- несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства;

- діє без довіреності, від імені підприємства представляє його в усіх різноманітних установах та організаціях;

- розпоряджається коштами та майном відповідно до законодавства;

- укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки;

- несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.

Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, дільниць і інших підрозділів), а також старші майстри і майстри призначаються на посаду і звільняються з посади керівником підприємства. Повноваження трудового колективу державного підприємства реалізуються загальними зборами (конференцією) через Раду трудового колективу

Потенціал підприємства - це сукупність необхідних для функціонування системи різних видів ресурсів, тобто до складових потенціалу відносять: трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні, земельні ресурси.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він доший за рік).

Запаси - активи, які: 1) утримуються для соціального продажу за умов звичайної господарської діяльності; 2) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу виробництва; 3) утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робі та надання послуг, а також управління підприємством.

Проведемо аналіз структури активу СТОВ «Старокотельнянське», дані представимо у вигляді таблиці 2.2.

З даних таблиці видно, що порівнюючи динаміку та показники структури активу СТОВ «Старокотельнянське» за 2010-2012 роки, можна зробити висновки, що вони змінилися. Так, спостерігається не значне збільшення величина необоротних активів на 47 тис. грн. або на 1%. Це відбулося за рахунок збільшення вартості основних засобів підприємства на 210 тис. грн. або на 7%, незавершене будівництво при цьому не змінило свого значення, а ось справедлива вартість довгострокових біологічних активів зменшилась на 163 тис. грн. або на 9,5%.

В свою чергу оборотні активи СТОВ «Старокотельнянське» збільшились на 605 тис. грн. або на 14,9%. Це відбулося за рахунок збільшення виробничих запасів на 156 тис. грн. або у 2,4 рази та суми незавершеного виробництва на 336 тис. грн. або на 44,2%. Досить позитивним є те, що за аналізований період на 25 тис. грн. або на 21% зменшилась сума дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги. Величина грошових коштів та їх еквівалентів збільшилась на 92 тис. грн. або у 6,1 рази. Отже, загальна величина активів СТОВ «Старокотельнянське» збільшилась на 652 тис. грн. або на 7,4%.

Таблиця 2.2. Аналіз структури активу СТОВ «Старокотельнянське», тис. грн.

Показники	Роки	Відхилення 2012 р. до 2010 р.
	2010	2011	2012	+/-	%
І. Необоротні активи
Незавершене будівництво	4	4	4	0	100
Основні засоби (залишкова вартість)	2985	2877	3195	210	107,0
Довгострокові біологічні активи справедлива (залишкова) вартість	1708	1914	1545	-163	90,5
Усього за розділом І	4697	4795	4744	47	101,0
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	107	64	263	156	У 2, 5 рази
Поточні біологічні активи	2986	3121	3010	24	100,8
Незавершене виробництво	760	648	1096	336	144,2
Готова продукція	16	6	21	5	131,3
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість)	119	116	94	-25	79,0
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	-	3	2	-	-
за виданими авансами	11	11	3	-8	27,3
Інша поточна дебіторська заборгованість	56	24	27	-29	48,2
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	18	32	110	92	У 6,1 рази
Інші оборотні активи	-	7	52	-	-
Усього за розділом ІІ	4073	4032	4678	605	114,9
Баланс	8770	8827	9422	652	107,4

Проаналізувавши структуру активу СТОВ «Старокотельнянське» доцільно провести аналіз джерел його формування, дані аналізу власного капіталу та зобов'язань (довгострокових і поточних) представлено у вигляді таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Аналіз структури пасиву СТОВ «Старокотельнянське», тис. грн.

Показники	Роки	Відхилення 2012 р. до 2010 р.
	2010	2011	2012	+/-	%
І. Власний капітал
Статутний капітал	195	4161	4161	3966	У 21,3 рази
Додатковий вкладений капітал	1078	1203	1953	875	181,2
Резервний капітал	400	400	400	0	100,0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	4161	398	879	-3282	21,1
Усього за розділом І	5834	6162	7393	1559	126,7
ІІ. Забезпечення таких витрат і платежів
Інші забезпечення	23	23	-	-	-
Усього за розділом ІІ	23	23	-	-	-
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	409	251	92	-317	22,5
Інші довгострокові зобов'язання	1282	1282	1277	-5	99,6
Усього за розділом ІІІ	1691	1533	1369	-322	81,0
ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	140	250	-	-	-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	304	252	154	-150	50,7
Поточні зобов'язання за розрахунками:

Подобные документы

• Сукупність теоретичних, методологічних та організаційно-практичних аспектів організації та методики обліку, аналізу і аудиту витрат СТОВ "Старокотельнянське"

  Організаційна характеристика та оцінка економічного стану розвитку підприємства. Механізм формування витрат у СТОВ "Старокотельнянське". Використання в обліковому і аналітичному процесі формування та використання витрат системи програм "1С: Підприємство".
  
  дипломная работа [481,6 K], добавлен 17.12.2013
  

• Основи податкового обліку, аналізу і аудиту витрат підприємства

  Аналіз фінансового стану підприємства. Економічна характеристика основних показників діяльності організації. Методика проведення аудиту витрат на підприємстві. Особливості організації податкового обліку витрат компанії в умовах комп’ютерних технологій.
  
  дипломная работа [834,6 K], добавлен 04.10.2015
  

• Організація і методологія обліку, аналізу та аудиту витрат на збут в ПрАТ "Фабрика Мрія"

  Розгляд теоретичних основ формування витрат на збут підприємства. Ознайомлення з науково-нормативним забезпеченням аналізу і аудиту витрат на збут. Розробка напрямів інтеграції фінансового, податкового, управлінського та статистичного обліку організації.
  
  дипломная работа [1015,8 K], добавлен 27.09.2015
  

• Організація та методика обліку, аналізу та аудиту загальновиробничих витрат підприємства

  Виникнення витрат на виробництво продукції. Витрати в бухгалтерському розумінні. Формування бухгалтерського обліку. Значення і завдання обліку загальновиробничих витрат. Прийоми і методи дослідження в обліку, аналізі і аудиті загальновиробничих витрат.
  
  дипломная работа [840,9 K], добавлен 24.02.2012
  

• Аналіз обліку витрат виробництва

  Теоретичні основи обліку витрат виробництва. Аналіз стану організації обліку витрат виробництва і виходу картоплі в Агрофірмі "Косівщинська", шляхи його вдосконалення. Методика обліку витрат на виробництво і виходу картоплі в сільському господарстві.
  
  курсовая работа [226,9 K], добавлен 12.07.2010
  

• Обґрунтування підходів щодо обліку та аудиту витрат операційної діяльності підприємства

  Критична оцінка та розробка пропозицій щодо удосконалення теоретичних положень та діючої практики формування обліку та аудиту витрат операційної діяльності підприємства. Облікові концепції калькулювання продукції та стратегічного контролю витрат.
  
  статья [304,1 K], добавлен 24.10.2017
  

• Стан та шляхи удосконалення обліку адміністративних витрат

  Економічний зміст та завдання обліку адміністративних витрат. Удосконалення обліку в умовах автоматизованої обробки облікової інформації. Визнання витрат та їх класифікація. Первинний облік адміністративних витрат. Синтетичний і аналітичний облік.
  
  курсовая работа [80,8 K], добавлен 14.04.2009
  

• Заробітна плата як об’єкт обліку, аналізу та аудиту

  Організація процесу обліку заробітної плати в УПСЗН Червонозаводського району м. Харкова. Економічна модель розрахунків витрат на заробітну плату бюджетної установи; побудова бухгалтерії, інформаційне та технічне забезпечення обліку, кадровий склад.
  
  дипломная работа [159,6 K], добавлен 11.08.2011
  

• Облікові процедури відображення господарських операцій щодо витрат діяльності Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області

  Економічний зміст та класифікація витрат діяльності підприємства. Нормативно-інформаційне забезпечення обліку витрат. Синтетичний та аналітичний облік діяльності. Проект автоматизації обліку витрат діяльності. Методологія бухгалтерського обліку.
  
  дипломная работа [313,6 K], добавлен 11.07.2013
  

• Організація бухгалтерського обліку та аудиту доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) в СФГ "Котон" Вовчанського району Харківської області

  Порядок формування та основні елементи облікової політики щодо обліку доходів і результатів від реалізації продукції у сільському господарстві. Оцінка стану обліку і аудиту від реалізації продукції в СФГ "Котон", шляхи його удосконалення і систематизації.
  
  дипломная работа [109,7 K], добавлен 10.11.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам