У зв'язку з тим, що протягом звітного року у квартальних Звітах про фінансові результати прибутки та збитки визначають оперативно без запису їх на бухгалтерських рахунках, вельми важливе значення має правильна організація аналітичного обліку цих витрат з підрахунком їх наростаючим підсумком з початку року.

2.5 Використання в обліковому процесі формування витрат на збут комп'ютеризованих програм

Одною з причин успішного розвитку малого підприємництва є ефективна та раціональна організація бухгалтерського та податкового обліку. Як показує практика ефективність обліку значно підвищується, якщо його інформація являється повною, своєчасною і динамічною, що обумовлює необхідність автоматизації облікової інформації. Саме тому, на сучасному етапі розвитку продуктивних сил перед підприємствами, котрі прагнуть ефективно організувати свою діяльність, постає завдання вибрати програмний продукт для автоматизації обліку та управління, котрий задовольнятиме їх вимоги.

Автоматизація допомагає домогтися максимальної керованості своєї компанії, відчувати зміни ринку і мати можливість швидко на них реагувати. Одним з основних показників ефективності роботи підприємства є його продуктивність: якість, кількість і швидкість обробки інформації.

Автоматизація викличе зміну ролей бухгалтерії. Якщо раніше кожен з бухгалтерів вів окрему частину обліку і витрачав час на рутинні розрахунки, то тепер всі рутинні операції робитиме комп'ютер.

Застосування комп'ютерної техніки для автоматизації обліку та управління на підприємствах малого бізнесу має як переваги та недоліки. Як перевагу, можливо визначити, що сучасні комп'ютерні засоби дозволяють значно полегшити працю бухгалтерів та знизити трудомісткість окремих операції, зменшити кількість помилок при складанні первинних документів та зведених облікових регістрів, терміново отримувати необхідну інформацію, як недолік - високу вартість комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення, що не завжди може дозволити собі підприємство з невеликими обсягами діяльності. В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовуються набагато ширше, ніж при ручній обробці даних. Можна виділити три категорії користувачів автоматизованої системи обліку: керівники, користувачі з прямим фінансовим інтересом, тобто особи, зацікавлені в стабільному фінансовому стані підприємства, та користувачі з непрямим фінансовим інтересом.

Впровадивши автоматизацію виробництва ми отримаємо можливість спостерігати, аналізувати та керувати параметрами технологічного процесу, що дозволить оперативно приймати певні управлінські рішення. Також, це дозволить створити інформаційну базу даних на підприємстві, яка відображатиме стан об'єктів обліку та їх характерні параметри у предметній діяльності що розглядається.

Автоматизація обліку витрат дозволить вирішувати такі основні завдання:

? одержання оперативної інформації про залишки у виробництві, про виробничі витрати, нараховану заробітну плату;

? визначення і аналіз собівартості виробленої основної і попутної продукції і зіставлення показників з обліком накладних витрат;

? одержання звітів про залишки матеріалів за певний період, про вихід продукції з виробництва;

? групування, систематизація і перегрупування витрат для фінансового, управлінського та податкового обліку;

? визначення та систематизація відхилень від нормативних затрат;

? складання фактичних (звітних) калькуляцій;

? відображення витрат у системі синтетичних рахунків;

? "глибокий" аналітичний облік витрат.

Окрім цього, автоматизація обліку сприятиме розвитку нових видів обліку, зокрема прогностичного, для визначення, вивчення та відображення господарських фактів, які можуть відбутися в результаті відхилення від встановлених, а також підвищить продуктивність праці бухгалтерів.

Нормальної роботи бухгалтерії та підприємства в цілому можна досягти, коли необхідна інформація чи певний документ відшукується негайно. Сприятиме цьому запровадження електронного документообігу. Однією з головних переваг електронного документообігу є те, що первинний документ передається з комп'ютера на комп'ютер в тому вигляді, в якому він був створений, а окремі відомості з такого документа можуть бути використані як вихідні, які використовуються в різних підрозділах або для різних завдань.

Для реалізації факту передачі матеріалів зі складу у виробництво використовується документ "Вимога - накладна". Вартість матеріалів поміщених до табличної частини документа, списується на витрати виробництва. Причому в цьому документі можна відобразити різні види витрат: виробничі та загальновиробничі, адміністративні та витрати на збут. У бухгалтерському обліку вони відповідають списанню вартості матеріалів на відповідні рахунки.

Перелік матеріалів зазначених в документі, прив'язується до певної номенклатурної групи, яка визначає аналітику витрат. Розподіл витрат на збут при розрахунку собівартості готової продукції буде виконано саме на цю номенклатурну групу (у цьому прикладі група "М'які меблі").

Найбільше поширення серед облікових програм отримала "1С Бухгалтерія", яка має ряд переваг перед іншими подібними програмними продуктами. "1С Бухгалтерія" виступає комплексним програмним продуктом, який має багато спеціалізованих галузевих версій. Програма має гнучку конфігурацію та може бути настроєна відповідно до вимог конкретного підприємства.



Рис. 2.2. Розподіл витрат на збут при розрахунку собівартості готової продукції

Різні версії цієї програми можуть бути використані для створення окремого АРМ бухгалтера або для організації системи бухгалтерського обліку на основі локальної комп'ютерної мережі підприємства з можливістю оновлення встановленого програмного продукту через Internet. Комплекс рішень "1С Бухгалтерія" передбачає ведення бухгалтерського обліку від запису господарських операцій до складання бухгалтерської звітності.

Оскільки на ПрАТ "Фабрика Мрія" ще не використовується комп'ютерна форма обліку ми пропонуємо використовувати саме це програмне забезпечення. 1С: Бухгалтерія 8.0 - це універсальна програма масового призначення для автоматизації бухгалтерського обліку, що включає підготовку обов'язкової звітності. Основною перевагою ведення обліку виробництва за допомогою системи "1С: Бухгалтерія 8.0" є те, що синтетичні рахунки витрат можна побудувати на трьох або п'яти рівнях. Це дає можливість деталізувати виробничі витрати за статтями й об'єктами, що сприятиме повнішому розподіленню непрямих витрат та уникненню арифметичних помилок під час здійснення такого розподілу.

Програма "1С: Бухгалтерія 8.0" відрізняється від інших систем автоматизованого обліку тим, що її зручно використовувати з метою комп'ютеризації різних ділянок виробництва в розрізі окремих структурних підрозділів підприємства. Для цього створюється довідник, в якому перераховані всі підрозділи підприємства. Таким чином, автоматизований облік витрат на рахунку 23 "Виробництво" ведеться з використанням субконто "Підрозділи". Це досить зручно для підприємства.

Господарські операції, пов'язані зі списанням виробничих запасів на витрати будівництва, оприбуткуванням продукції, розрахунком її собівартості, відображають в обліку за допомогою документа Калькуляція. Калькуляція зберігається в журналі "Виробництво". Після створення документу Попередня калькуляція для списання запасів на витрати будівництва на рахунок 23 "Виробництво", цей документ записується в журнал Виробництво. У цьому журналі, окрім всієї іншої інформації, є змога побачити статус цього документа.

Документ Калькуляція буває двох видів: Попередня і Остаточна. Якщо документ уведений у режимі Уведення нового, то це попередня калькуляція, а якщо у режимі На підставі - то це калькуляція остаточна. Змінити вид калькуляції неможливо. Наприкінці року, коли всі виробничі затрати списано на рахунок 23 "Виробництво" на підставі попередньої калькуляції, вводять остаточну калькуляцію. У типовій конфігурації передбачена можливість автоматичного формування остаточних калькуляцій для всіх незакритих попередніх калькуляцій. Для цього потрібно виконати команду з головного меню Створення остаточних калькуляцій.

Мета остаточної калькуляції - відкоригувати попередні значення витрат реальними на кінець року. Тобто, у Остаточні калькуляції заповнюється реквізит Сума кінцева. При проведенні документа Остаточна калькуляція формуються коригуючі проведення за кредитом рахунка 23 "Виробництво".

В програму "1С: Бухгалтерія 8.0" закладено параметри формування стандартних звітів, які призначені для отримання даних за підсумками по бухгалтерських проводках в різних розрізах.

Практика впровадження у вітчизняних підприємствах автоматизованих систем обліку господарської діяльності, показує, що їхня дорожнеча частково окуповується за рахунок зниження деяких витрат виробництва. Так, за рахунок впровадження комп'ютерної програми "1С: Бухгалтерія 8.0" можна досягти ефекту в частині:

? наскрізного і своєчасного оперативно-виробничого планування й обліку виробництва, що дає змогу на 20-30% знизити втрати безпосередньо у виробничих підрозділах;

? уникнення необлікованих нестач матеріальних цінностей на 3-5%;

? зниження собівартості продукції за рахунок скорочення загальновиробничих та адміністративних витрат на 3-5%.

Крім того, автоматизовані системи дають можливість одержати оперативну управлінську інформацію для внутрішніх користувачів. Так, звіт "Аналіз рахунка" надає інформацію про обіг рахунка з іншими рахунками за вибраний період, а також про сальдо на початок і кінець звітного періоду. "Картка рахунка" дає змогу отримати детальну інформацію про операції на рахунку. Зі звіту "Оборотно-сальдова відомість за рахунком", який сформовано для рахунку 23 "Виробництво", можна отримати інформацію про залишки і обіг в розрізі видів затрат. Головна книга по рахунку використовується для виведення оборотів і залишків рахунку за кожен місяць. Він може бути досить корисний при підбитті підсумків і складанні звітності.

Таблиця 2.6

Документи програми "1С: Підприємство" для обліку витрат

Документи програми "1С: Підприємство" для обліку витрат
Документ конфігурації	Вид витрат
"Калькуляція"	прямі матеріальні витрати
"Нарахування зарплати"	прямі витрати на оплату праці
"Нарахування зносу"	амортизація
"Послуги сторонніх організацій"	інші прямі витрати

Треба зауважити, що більшість малих підприємств, що вирішили придбати програму для бухгалтерського обліку, стикається з такої банальної проблемою, як недостатня технічна оснащеність. Адже зважаючи на застаріле комп'ютерне обладнання програми не будуть працювати. У результаті доводиться шукати старі версії.

Рейтинг автоматизованих програм, що використовуються юридичними та фізичними особами показано на рисунку 2.2. Таким чином, застосування комп'ютерної техніки дозволяє обробляти внутрішню бухгалтерську інформацію, як в цілому по підприємству, так і по окремим об'єктам бухгалтерського обліку та формувати податкову та статистичну звітність для надання до відповідних органів. Автоматизація системи бухгалтерського обліку дозволяє істотно полегшити труд бухгалтера, позбавити його від рутинної роботи, підвищує оперативність та точність облікової інформації, дозволяє більше приділяти уваги проведенню економічного і фінансового аналізу роботи підприємства та пошуку резервів щодо підвищення ефективності цієї роботи. Саме тому ПрАТ "Фабрика Мрія" ми рекомендуємо ввести "1С: Бухгалтерія 8.0".

Рис. 2.3 Рейтинг автоматизованих програм, що використовуються юридичними та фізичними особами за 2013р.

Адже, тільки за умови автоматизації можна максимізувати ефективність та ведення облікової діяльності, що безумовно є необхідним кроком на шляху до розвитку і процвітання підприємства. Використання "1С: Бухгалтерія 8.0" у бухгалтерському обліку призведе до підвищення ефективності кінцевого продукту управління - прийняття ефективних рішень з метою досягнення поставлених цілей.

2.6 Перспективні напрями інтеграції фінансового, податкового, управлінського та статистичного обліку на ПрАТ "Фабрика Мрія"

За останні роки в Україні у зв'язку з реформування економіки, кардинальними змінами оподаткування традиційно єдина система бухгалтерського обліку почала змінюватись. Як результат з неї поступово викристалізовуються три підсистеми, які хоч і поєднані між собою, однак мають певні відмінності. Як результат з неї поступово викристалізовуються три підсистеми, які хоч і поєднані між собою, однак мають певні відмінності.

Такий поділ бухгалтерського обліку є об'єктивним, оскільки на рубежі другого й третього тисячоліття наша держава інтегрується у світову економіку й очевидною є потреба приведення національної системи у відповідність із міжнародною практикою, оскільки його інформація має формуватися на загальноприйнятих методологічних підходах. Таким чином, як і в більшості економічно розвинутих країн, в Україні здійснюється впровадження стандартів бухгалтерського обліку, який нині поділяють на фінансовий, податковий та управлінський.

Разом з тим, тривала ізоляція вітчизняної системи бухгалтерського обліку від зарубіжних досягнень у цій галузі зумовила те, що розробку методики організації фінансового й, особливо, податкового та управлінського обліку на підприємствах безпосередньо доводиться розпочинати заново, бо їхня методологія науковцями навіть не досліджувалась.

Незважаючи на недоліки методології та методики, об'єктивний висновок може бути однозначним: єдина система бухгалтерського обліку поділяється на підсистеми фінансового, податкового, управлінського та статистичного, кожний з яких має свою специфіку та різну мету.

Зокрема, управлінський облік забезпечує необхідною інформацією керівництво і спеціалістів підприємства, отже, така інформація є внутрішньою.

Фінансовий облік забезпечує складання звітності для зовнішніх користувачів, тому ця інформація не може бути конфіденційною, її мають право перевіряти контролюючі органи - ревізори, податкові інспектори, спеціалісти вищестоящих органів управління. Доступ зовнішніх користувачів до інформації управлінського обліку теоретично закритий. Управлінський облік законодавчо не регламентується, а здійснюється підприємством самостійно. Фінансовий облік здійснюється за загальноприйнятими положеннями (стандартами).

В управлінському обліку використовуються всі види вимірників: натуральні, умовні, трудові, грошові тощо. У фінансовому обліку інформація виражена в узагальненому грошовому вимірнику. Відрізняються ці види обліку і частотою подачі інформації користувачам. Вона є дуже оперативною в управлінському обліку: її можна подавати навіть щогодини за найбільш динамічними показниками (або й до початку операцій - прогнозна) та щозміни, щотижня, щодекади чи раз на місяць - за іншими. Інформація фінансового обліку подається зовнішнім користувачам, як правило, після завершення кварталу (як виняток, інформація податкового обліку, що подається після завершення місяця чи кварталу).

Якщо абстрагуватись від особливостей податкового обліку, можна стверджувати, що фінансовий облік має високий рівень синтезації інформації. З певними застереженнями можна вважати, що фінансовий облік на підприємстві - це синтетичний облік. Реєстрами фінансового обліку, як правило, є журнали, в яких інформація у більшості випадків згрупована за синтетичними рахунками чи субрахунками першого порядку, та Головна книга.

Отже, управлінський облік достатньо деталізований, він ведеться за значно ширшою номенклатурою об'єктів.

Бухгалтерський облік повинен виконувати такі завдання як вибір об'єктів обліку та пов'язаних з ними витрат; оцінку ефективності розміру витрат; відображення виробничих процесів з метою управління збутом, класифікація витрат при визначенні собівартості продукції, формування внутрішньої звітності по виробничим процесам.

Можна зауважити, що облік реалізації посідає одне з найважливіших місць у бухгалтерському обліку та забезпечує підприємство такими даними як інформацію про збут і реалізацію продукції, товарів, робіт і послуг, планування об'ємів реалізації, встановлення оптимального рівня цін, кон'юнктуру окремих ринків збуту, очікуваний прибуток від збуту та інші.

З метою управління процесом збуту продукції підприємство має виконувати наступні завдання :

- Формувати збутову політику підприємства, як основу вдосконалення системи збуту;

- визначати пріоритети, на які доцільно орієнтувати збутову політику;

- розглянути загальну модель формування збутової політики, а також доцільність документального закріплення збутової політики;

- визначити основні завдання маркетингового підрозділу та функції керівника маркетингового відділу;

- досліджувати напрями оптимізації планування продажів .

Гострою проблемою на сьогодні є те, що підприємства в обліку не виділяють витрат на збут. Бухгалтер відносить ці витрати на адміністративні витрати Такі дії викривляють інформацію, що наводиться в звітності.

Цілі збуту продукції виходять із цілей підприємства, серед яких переважає максимізація прибутку. Тобто досягнення максимального прибутку можливе лише за умов успішної реалізації таких завдань у сфері збуту.

Вивчення зарубіжного досвіду щодо питань становлення оптимального складу (переліку) статей витрат, в тому числі і матеріальних, дозволяє стверджувати, що одним із можливих варіантів для вітчизняних підприємств є досвід Данії. Облік витрат в Данії, як зазначається в економічній літературі ведуть за такими статтями:

* матеріали;

* оплата праці, в тому числі:

* заробітна плата робітників;

* винагороди робітникам;

* інші види оплати.

* оплата за оренду виробничих приміщень;

* маркетингові витрати;

* амортизація;

Встановлено, що відсутність окремої статті витрат "Маркетингові витрати" у складі витрат на збут не надає можливості оцінити ефективність маркетингу, як напрямку діяльності підприємства; вплив маркетингових витрат на обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), на кінцевий фінансовий результат.

Ознайомлення з діючою практикою обліку на вітчизняних підприємствах свідчить, що можливості застосування позитивного зарубіжного досвіду є достатньо широкими. Багато спільних рис забезпечують безболісний перехід до ведення обліку витрат за методикою зарубіжних країн. Одночасно, виділення, наприклад, в складі витрат на збут такої статті, як маркетингові витрати під відповідним номером субрахунку 931, але кожне підприємство згідно наказу про облікову політику самостійно визначає який субрахунок використовувати і в якій статті витрати виділяти так як у практиці вітчизняних підприємств така стаття відсутня, (тому це або на нашу думку введення ) забезпечить належний рівень пошуку каналів збуту, що, в свою чергу, сприятиме зростанню прибутковості виробництва.

Можна також запропонувати ввести групування організацій-споживачів продукції за критерієм дотримання умов договору та платіжної дисципліни. Практичне втілення цієї пропозиції може знайти своє відображення через розробку і складання спеціальних аналітичних таблиць, які б відображали терміни оплати згідно договору і фактично здійснений розрахунок.

Коли підприємство намагається охопити всі канали збуту (великий гурт, супермаркети, ринки, роздріб), воно повинно мати дуже швидкий і достовірний зв'язок із клієнтом. Це дає змогу знати його вподобання, запити й оперативно реагувати на зміну кон'юнктури. За таких умов компанія виробляє не те, що хоче, а те, що бажає споживач. Найбільш суттєвий вплив на витрати здійснюють функціональні фактори пов'язані із його успішним функціонуванням. До цих факторів ми відносимо:

а) залучення додаткової робочої сили;

б) комплексне управління якістю - впевненість, що якість продукції є одним із головних факторів, що забезпечують конкурентну перевагу;

в) раціональне використання потужностей

г) ефективність планування підприємства з точки зору внутрішньозаводської логістики;

д) використання зв'язків із постачальниками і замовниками в контексті ланцюжка цінностей і витрат підприємства.

Таким чином, проведені нами дослідження дозволили виявити необхідність виокремлення витрат на збут в окрему статтю, що сприятиме більш достовірному визначенню собівартості реалізації окремих видів виробів. До складу статті витрати на збут ми пропонуємо відносити витрати на формування маркетингових комунікацій. Однак виділення окремою статтею витрат на збут у складі прямих витрат можливе лише за умови їх використання на конкретний вид продукції підприємства та й то разово. Доцільніше відносити ці витрати до непрямих та включати їх до собівартості окремих виробів шляхом розподілу пропорційно обсягам реалізації.

Висновки до розділу 2

1. Кращій ідентифікації витрат на збут продукції повинно сприяти внесення змін до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, щодо структури рахунку 93 "Витрати на збут", а саме рекомендовано відкрити п'ять субрахунків відповідно до найбільш використовуваної класифікації витрат на збут: 931 - витрати на рекламу і маркетинг, 932 - витрати на зберігання готової продукції; 933 - транспортні витрати збуту, 934 - трансакційні витрати, 935 - інші витрати на збут.

2. Запропонований графік руху первинних документів з обліку витрат в підприємствах лісопильної промисловості (в т. ч. витрат на збут) забезпечить впорядкування первинної інформації для записів у бухгалтерському обліку, розподіл посадових обов'язків між працівниками, зміцнення контрольної функції бухгалтерського обліку.

3. Фінансовий облік забезпечує складання звітності для зовнішніх користувачів, тому ця інформація не може бути конфіденційною, її мають право перевіряти контролюючі органи - ревізори, податкові інспектори, спеціалісти вищестоящих органів управління.

4. З метою поліпшення інформаційного забезпечення та оптимізації витрат на збут розроблено еластичний кошторис формування таких витрат та відомість їх обліку для лісопильних підприємств. Згадані документи запропоновані для застосування в плануванні, обліку і аудиті витрат, проведенні аналітичних розрахунків та аналізі базових чинників, що впливають на збут продукції галузі.

5. Організація управління й обліку на підприємстві сьогодні неможливі без застосування інформаційних технологій і ефективного їх використання. "1С: Бухгалтерія" - універсальна програма масового призначення для автоматизації бухгалтерського обліку.

6. Встановлено, що відсутність окремої статті витрат "Маркетингові витрати" у складі витрат на збут не надає можливості оцінити ефективність маркетингу, як напрямку діяльності підприємства; вплив маркетингових витрат на обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), на кінцевий фінансовий результат.

Розділ 3. Організація внутрішньогосподарського контролю в управлінні витратами на збут підприємства

3.1 Система, види, суб'єкти і процедури внутрішньогосподарського контролю витрат на збут

Організація внутрішньогосподарського контролю - це складний процес, який складається з декількох важливих етапів.

На нашу думку, визначення етапів залежить від виду діяльності підприємств. За таких умов пропонуємо здійснювати внутрішньогосподарський контроль невиробничих витрат у лісопильній промисловості в наступній послідовності (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Етапи внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат

Першочергово суб'єкти здійснення внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат повинні ознайомитись із нормативно-правовою базою, відповідно до якої здійснюються господарські операції із подальшим відображенням їх в обліку.

Обліковою політикою на кожному підприємстві виступає сукупність розроблених та обраних для ведення бухгалтерського обліку правил і методів, які надають найбільш об'єктивну, корисну, необхідну та своєчасну інформацію щодо його діяльності. Тобто облікова політика, завдяки можливості її використання при організації перевірки та її забезпечення обліково-аналітичними даними, в такому випадку може виступати об'єктом внутрішньогосподарського контролю. Зміст її знаходить відображення в існуючому на всіх підприємствах Наказі про облікову політику.

Для обліку невиробничих витрат в Наказі про облікову політику підприємств галузі має бути визначений такий порядок: склад номенклатурних статей невиробничих витрат, за якими здійснюватиметься облік; групування невиробничих витрат за місцями виникнення і центрами відповідальності; затвердження форм первинної документації та облікових регістрів обліку невиробничих витрат.

Під час здійснення внутрішньогосподарського контролю особливу увагу слід приділяти відповідності вимогам П(С)БО 16 "Витрати", в якому чітко зазначений вид діяльності, до якого відносяться невиробничі витрати, їх склад та списання.

Контроль за витратами на виробництво в підприємстві здійснюється в розрізі його виробничих підрозділів за статтями і елементами витрат, відхиленнями від нормативних або планових показників.

Під час внутрішньогосподарського контролю за витратами діяльності необхідно розв'язувати такі основні завдання.

- встановлення цілей об'єктів і напрямків контролю за витратами діяльності підприємства;

- з'ясування порядку здійснення обсягів, термінів та відповідальності осіб за проведення контролю щодо витрат діяльності;

- співставлення бюджетів витрат діяльності за їх видами, напрямами та виявлення певних відхилень від цих бюджетів; визначення причин відхилень і корегування бюджетів із врахуванням конкретних даних контролю та перспектив наступного функціонування підприємства та його сегментів;

- встановлення найбільш проблемних напрямків здійснення витрат діяльності (витрати на службовий транспорт, мобільний зв'язок, відрядження і т. д.) та посилення контролю за ними і відповідальності за доцільністю їх проведення.

Основною метою внутрішньогосподарського контролю є упередження можливих порушень щодо дотримання законодавчих вимог суб'єкта господарювання. Послідовність організації системи внутрішньогосподарського контролю формує основні етапи, які можуть застосовувати будь-які підприємства для удосконалення своєї діяльності.

Тому одним із найважливіших факторів системи управління ПрАТ "Фабрика Мрія" є саме внутрішньогосподарський контроль, адже він забезпечує ефективне виконання функцій персоналу та прогнозування діяльності підприємства у майбутньому.

Головними функціями служби внутрішньогосподарського контролю ПрАТ "Фабрика Мрія" є:

- контроль за формуванням витрат за місцем їх виникнення та окремими видами діяльності підприємства;

- виявлення відхилень від затверджених нормативів, аналіз їх причин, встановлення осіб, винних у цьому;

- пошук внутрішніх резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- контроль за дотриманням податкового законодавства;

- проведення перевірок діяльності структурних підрозділів з метою забезпечення ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів підприємства;

- складання та надання висновків і звітів під час проведення перевірок, забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства.

Організація контролю у структурних підрозділах підприємства являє собою виконання в конкретних умовах відповідними фахівцями в межах їхніх функціональних обов'язків визначених контрольно-ревізійних процедур, пов'язаних із плануванням та здійсненням контролю. Отже, внутрішньогосподарський контроль можна умовно поділити на такі види:

- попередній контроль є найефективнішим. Він передує здійсненню господарських операцій і тим самим сприяє попередженню недоцільних витрат та незаконних дій, безгосподарності й марнотратства.

- поточний контроль безперервно супроводжує процес здійснення господарських операцій на окремих ділянках підприємства. Він провадиться у момент здійснення цих операцій, що дає можливість вчасно виявляти й усувати допущені помилки та прорахунки.

- наступний контроль здійснюють структурні підрозділи підприємств та їхні бухгалтерії. На підставі облікової інформації керівники підприємств, фахівці їхніх структурних підрозділів та працівники обліку здійснюють контроль господарських операцій у процесі їх проведення.

Суб'єктами внутрішньогосподарського контролю є: керівник підприємства, начальники структурних підрозділів (менеджери), посадові особи всіх підрозділів, у тому числі обліково-фінансова служба.

Об'єктами внутрішньогосподарського контролю є: організаційно-технологічні, фінансово-економічні процеси та їхні елементи; стан і використання всіх видів господарських засобів і джерела їх утворення; трудова діяльність колективу і окремих його членів.

Програму внутрішньогосподарського контролю представлено в табл. 3.1.

витрати збут облік аудит

Таблиця 3.1

Програма внутрішньогосподарського контролю об'єктів операційної та інвестиційної діяльності

Напрям контролю	Процедури контролю
1	2
Вивчення основних положень облікової політики	- перевірка законності класифікації об'єктів діяльності; - перевірка визнання об'єктів діяльності; - визначення методів амортизації та строків експлуатації; - встановлення використання рахунків; - визначення порядку та строків інвентаризації; - визначення порядку переоцінки; - визначення порядку документування
Вивчення внутрішніх нормативних документів	- визначення обсягів фінансування на придбання, модернізацію, капітальні вкладення та оновлення; - планування обсягів капітальних вкладень
Перевірка наявності об'єктів діяльності	- проведення інвентаризації, огляду, спостереження; - перевірка документів на право власності на об'єкти нерухомості; - перевірка об'єктів незавершеного будівництва; - контроль за діяльністю окремих матеріально відповідальних осіб; - визначення відхилень фактичних даних від даних обліку
Перевірка повноти оприбуткування об'єктів нерухомості	- перевірка первинних документів; - перевірка достовірності визначення первісної вартості об'єктів нерухомості; - перевірка правильності визначення капітальних вкладень; - визначення джерел надходження об'єктів нерухомості; -перевірка правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку
Перевірка правильності нарахування амортизації	- перевірка обґрунтованості методу нарахування амортизації; - перевірка строків корисного використання об'єктів нерухомості; - перевірка законності відображення витрат на рахунках в бухгалтерському обліку та податкових розрахунках
Перевірка витрат на ремонтні роботи	- перевірка обґрунтованості витрат на поточний та капітальний ремонт; - перевірка кошторису витрат на ремонти; - контроль своєчасного проведення та якості ремонтів; - перевірка документального оформлення ремонтних робіт
Перевірка законності переоцінки	- контроль повноти та проведення операцій з переоцінки основних засобів; - перевірка правильності документального відображення результатів переоцінки; - перевірка правильності відображення операцій з переоцінки на рахунках бухгалтерського обліку та у податкових розрахунках
Аналіз ефективності використання нерухомості	- контроль стану об'єктів; - контроль за ефективним використанням; - оцінка доцільності та законності оренди об'єктів нерухомості
Перевірка вибуття об'єктів нерухомості	- перевірка правильності списання об'єктів нерухомості; - перевірка правильності визначення залишкової вартості; - перевірка об'єктивності переведення об'єктів нерухомості до складу запасів; - перевірка правильності відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку
Перевірка даних синтетичного та аналітичного обліку	- перевірка правильності відображення господарських операцій в обліку; - перевірка достовірності відображення інформації у звітності
Прийняття рішень	- аналіз виявлених недоліків; - визначення винних осіб; - прийняття відповідних управлінських рішень
Контроль виконання прийнятих рішень	- контроль виконання прийнятих рішень керівництва та управлінського персоналу

Серед основних методичних прийомів внутрішнього контролю науковці виділяють методи документального (формальна перевірка, арифметична перевірка, нормативно-правова перевірка, експертна перевірка, економічна та логічна перевірка, зустрічна перевірка, взаємний контроль, аналітична перевірка) та фактичного (обстеження,перевірка, інвентаризація, огляд, контрольний обмір виконаних робіт, експертна оцінка, дослідження операцій на місці) контролю.

Проведені дослідження дають можливість висловити думку, що внутрішньогосподарський контроль спрямований на те, щоб власник та керівництво підприємства володіли вмінням своєчасно фіксувати свої помилки та виправляти їх до того, як вони завадять досягненню поставлених цілей і завдань управління.

Система внутрішньогосподарського контролю, яка може виступати як об'єкт інвестиційної чи операційної діяльності або в складі запасів, характеризується відсутністю розробленої методики його здійснення, невизначеністю цілей та завдань даного виду контролю.

Внутрішня перевірка повинна розпочинатися з вивчення основних положень облікової політики щодо об'єктів діяльності. Спочатку внутрішній контролер повинен перевірити закріпленість за матеріально відповідальними особами, встановити наявність та відповідність оформлення договорів про повну матеріальну відповідальність.

Наступний етап контролю - перевірка наявності об'єктів діяльності та права власності, який може бути проведений двома способами:

1) фактичний контроль шляхом інвентаризації,огляду, обстеження;

2)документальна перевірка - вивчення первинних документів, які підтверджують придбання, отримання на безоплатній основі,створення, оренду тощо, регістрів обліку, де зроблено відповідні записи.

На даному етапі необхідно визначити правильність віднесення об'єктів діяльності до встановлених класифікаційних груп.

Якщо виявляються недоліки, необхідно з'ясувати причини та встановити винних осіб, обґрунтувати рекомендації щодо поліпшення існуючого становища.

Важливим етапом контролю повинна стати перевірка фактів придбання об'єктів,що дасть можливість визначити вартості оприбуткування. Об'єктами дослідження виступають первинні документи та господарські операції. За первинними документами контролер визначає джерела надходження об'єктів, за витратними документами та кошторисами - витрати на будівництво, за Актом приймання-передачі - вартість.

З метою визначення об'єктивності вартості об'єктів одним з етапів внутрішньогосподарського контролю повинна бути перевірка правильності і точності нарахування амортизації та витрат на поточний і капітальний ремонти.

Контролеру необхідно звернути увагу на правильність використання різних методик нарахування амортизації відповідно до облікової політики.

Необхідно встановити правильність розмежування робіт і віднесення їх до поточного і капітального ремонту. Це важливо з погляду різниці їх організації і технології проведення та контролю витрат. Крім того, слід перевірити дотримання кошторисів ремонтних робіт, переважно на наявність, відповідного відображення та обґрунтування перевищення рівня витрат порівняно з даними цих кошторисів. Перевіряється наявність та виконання графіків ремонтів, рівень механізації ремонтного виробництва, зниження трудомісткості ремонтних робіт, складання дефектних відомостей і ремонтних карт об'єктів. Необхідно враховувати відмінності між бухгалтерським обліком і податковими розрахунками при перевірці операцій з поліпшення та ремонту об'єктів.

Одним з важливих етапів внутрішньогосподарського контролю є аналіз ефективності її використання. Для здійснення даного етапу доцільним є використання аналітичних процедур.

Наступним етапом контролю є перевірка вибуття об'єктів, яка здійснюється з метою визначення законності та виключення об'єктів зі складу активів. Останнім етапом є перевірка достовірності даних аналітичного та синтетичного обліку,шляхом звіряння залишків за даними журналу-ордеру №4 А с/г., даним рахунка 10, Головній книзі та звітності.

3.2 Формування нормативів оптимальної моделі для організації внутрішньогосподарського контролю витрат на збут

Створення нормативної бази підприємства - це основа раціональної організації і планування діяльності підприємств різних форм власності.

Формальне планування в умовах перехідного періоду, зниження рівня планової роботи позначилось і на зменшенні уваги до створення нормативної бази. В умовах ринкових відносин основою наукового обґрунтованого планування є нормативна база.

Нормативна база підприємства складається із системи норм і нормативів. Нормативний метод планування - це один із методів обґрунтування планів, що використовується на всіх стадіях планової роботи: у ході економічного аналізу результатів господарської діяльності, у визначенні потреби в різних видах ресурсів. В його основу покладено економічні норми та нормативи - науково-обґрунтовані величини, що характеризують кількісну та якісну міру витрат робочого часу, матеріалів і грошей.

Норми - це максимально припустима величина абсолютної витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати праці для виготовлення одиниці продукції (чи виконання роботи) встановленої якості в умовах виробництва планового року.

Нормативи - це показники, які характеризують відносну величину (ступінь) використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу.

Норми і нормативи повинні бути обґрунтованими, прогресивними, динамічними й охоплювати всю сукупність використаних ресурсів. Норми, незалежно від того, витрати якого елемента вони визначають, повинні мати системний характер та забезпечувати раціональне використання живої й уречевленої праці.

Система норм і нормативів включає в себе десять основних груп: 1) ефективності суспільного виробництва; 2) витрат і запасів сировини, матеріалів, палива та енергії; 3) витрат трудових ресурсів і заробітної плати; 4) використання виробничих потужностей і тривалості їх освоєння; 5) капіталовкладень і капітального будівництва; 6) потреби показників використання, а також запасів в обладнанні; 7) фінансів; 8) витрат на виробництво; 9) соціально-економічних; 10) охорони навколишнього середовища.

Усі нормативи можна поділити на два типи, ті що відрізняються за своїм економічним змістом та за сферою впливу на господарську діяльність.

Економічні нормативи першого типу характеризують вимоги, що пред'являються суспільством до ефективності використання ресурсів. До них належать: норматив ефективності капіталовкладень, тарифи, процент за кредит, нормативи виплат у бюджет за використання природних ресурсів (рента), валютні курси та ін.

Економічні норми другого типу регламентують взаємовідносини між державою та підприємствами, а також між учасниками виробничого процесу з питань розподілу отриманих результатів між виробничими одиницями, трудовими колективами, окремими працівниками. До цього виду належать нормативи розподілу валового прибутку, у т.ч. податки на прибуток, штрафи та неустойки, нормативи оплати праці та утворення засобів економічного стимулювання. Ці нормативи мають забезпечувати узгодження інтересів держави та окремих трудових колективів і, відповідно, створювати зацікавленість підприємницьких структур у максимальному використанні виробничих можливостей.

Фінансові нормативи - це розрахунки підприємства з бюджетом, банками й іншими підприємствами й організаціями. Вони поділяються на наступні види:

І. Взаємовідносини з бюджетом:

а) нормативи відрахувань до бюджету, що включаються в ціну продукції, яка реалізується: податок на додану вартість; акцизний збір; мито і збори;

б) нормативи відрахування до бюджету, що нараховуються на фонд заробітної плати: відрахування до Пенсійного фонду; відрахування у фонди соціального страхування;

в) нормативи відрахування до бюджету, що вираховуються з виплаченої заробітної плати: прибутковий податок; відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування;

г) нормативи відрахувань у бюджет із прибутку: податок на прибуток; місцеві податки і збори, що включаються в собівартість продукції.

ІІ. Взаємовідносини з банками: процент за банківський кредит; процент на депозитний вклад у банк.

Для виявлення норм і нормативів, що підлягають перегляду, а також перевірки їх якості на підприємствах проводиться аналіз. З цією метою визначається питома вага норм, встановлених розрахунково-аналітичним, дослідним і дослідно-статистичним методами; вивчається ступінь їх виконання, структура (частка корисних витрат ресурсів у загальних витратах, основного часу в трудомісткості продукції, коефіцієнтів виходу придатного продукту). По його результатах розробляються і впроваджуються заходи щодо підвищення якості норм і нормативів.

Основою організації нормувальної роботи є залучення в роботу з встановлення норм колективу працівників підприємства і максимальне наближення нормувальної роботи до вирішення тих питань, від яких залежить рівень норм .

Забезпечення ефективності контрольних заходів у наведених центрах відповідальності залежить від правильності оформлення документів щодо ведення обліку витрат на збут на лісопильних підприємствах. Тому другий етап процесу внутрішньогосподарського контролю, на нашу думку, доцільно визначати як перевіряючий.

Первинними документами з обліку інших операційних витрат будуть такі: бухгалтерська довідка про списання собівартості реалізованих запасів, накладна на відпуск матеріалів; акт на списання заборгованостей; відомість з обліку кредитів; акт на списання запасів; акт інвентаризаційної комісії для списання цінностей, наказ керівництва, бухгалтерська довідка; протоколи, податкові повідомлення, рішення суду, бухгалтерська довідка.

Пропонуємо здійснювати контроль документів, які є характерними для кожного центру відповідальності витрат на збут (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Розподіл документів за центрами відповідальності, що підлягають контролю

Спільні первинні документи	Центри відповідальності	Відмінні первинні документи
1. Документ з обліку з/п адміністративно-управлінського, загальногосподарського персоналу складського господарства, робітників та зайнятих збутовою діяльністю: - Табельообліку використання робочого часу; - розрахунково-платіжна відомість; - відомість нарахування і розподілення відрахувань на соціальні заходи; - звіт про використання коштів, виданих на службове відрядження 2. Документи обліку нарахувань і розподілення амортизації основних засобів	Адміністративні підрозділи, відділ технічного забезпечення, відділ кадрів, юридичний відділ, бухгалтерія	Бухгалтерська довідка про сплату податків, зборів та обов'язкових платежів
		Акт приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг (юридичних, аудиторських)
	Відділ маркетингу, відділ збуту, транспортний відділ	Бухгалтерська довідка для оформлення витрат на рекламу і маркетингові дослідження
		Бухгалтерська довідка, копія товарно- транспортних документів щодо відправлення-приймання деревини
		Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, акт приймання-передачі виконаних робіт
		Акт наданих послуг при зберіганні продукції
		Звіт про розрахунок за продукцію

Облік невиробничих витрат, згідно з П(С)БО 16 "Витрати", ведеться на рахунках 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та 94 "Інші витрати операційної діяльності" і відображається відповідно до Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів №356 від 29.12.2000 р., в розділі І Журналу 5 або Відомості 5.1 та в Головній книзі.

Контроль рахунку 93 "Витрати на збут" вважаємо за доцільне здійснювати з особливою уважністю. Він не лише надає інформацію про рівень та кількість витрат, а впливає на формування реалізаційної ціни та аналіз рентабельності, що використовується для прийняття ефективних управлінських рішень. Тобто віднесення всієї суми цих витрат на фінансовий результат, на відміну від адміністративних витрат та інших операційних витрат, без включення до собівартості реалізованої продукції, вплине на зниження собівартості готової продукції і результати збуту.

Тому перед суб'єктами контролю на цьому етапі перевірки стоять завдання щодо визнання порядку відображення невиробничих витрат в облікових регістрах з метою досягнення їх оптимального рівня.

Цей етап системи внутрішнього контролю ставить за мету здійснення аналізу відповідності синтетичного та аналітичного обліку. Тому, на нашу думку, третій етап внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат на підприємствах лісопереробної галузі доцільно визначати як аналізуючий.

Найбільш трудомістким є етап визнання обґрунтованості та правильності списання невиробничих витрат на рахунок фінансових результатів із відповідним його відображенням у фінансовій звітності. Перед суб'єктами контролю поставлені завдання щодо визначення відповідності номенклатурних статей у складі їх нормативного переліку. Тобто, згідно з класифікаційними ознаками невиробничих витрат, наведеними в Наказі про облікову політику та П(С)БО 16 "Витрати", доцільно переконатися в правильному і точному розподілі та включенні номенклатурних статей.

За достовірним відображенням у звітності невиробничих витрат доцільно здійснювати перевірку відповідності показників, що наведені в первинних документах при обліку цих витрат, із даними зведених документів, облікових регістрів та рядками 2130 "Адміністративні витрати", 2150 "Витрати на збут", 2180 "Інші операційні витрати" у Звіті про фінансові результати.

Таким чином, перевірка відповідності складу номенклатурних статей із нормативно визначеними та порівняння значень первинних документів із обліковими регістрами є важливим етапом у системі внутрішнього контролю, який, на нашу думку, доцільно визначати як встановлення відповідності.

Узагальнення результатів перевірки та розробка рекомендацій оформлюється звітом, який надалі використовується власниками, адміністрацією підприємства та при здійсненні зовнішнього контролю.

Завершення внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат є заключним етапом. За результатами перевірки здійснюється розробка рекомендацій щодо покращення організації ведення обліку, повноти та точності первинних документів, якості первинної інформації з метою ефективного управління витратами, оптимізації рівня збутових та інших операційних витрат, обробки фінансово-господарських операцій, пов'язаних з невиробничими витратами, та впровадження цих рекомендацій у практичну діяльність. Основними методами і прийомами узагальнення є: метод групування недоліків; прийом документування результатів контролю; метод аналітичного групування; прийом систематизованого викладу висновків внутрішнього контролю; прийняття рішень за результатами внутрішнього контролю - тобто підтвердження достовірності результатів перевірки.

Успішність внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат буде залежати не лише від запропонованих етапів перевірки, а й від заходів його стимулювання у часовому аспекті. За терміном здійснення більшість науковців виділяють: попередній, поточний та наступний контроль. Характеристики оперативного контролю, який науковці виокремлюють як окрему форму, збігаються з поточним контролем, якому властивий оперативний характер.

З метою забезпечення ефективного внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат на всіх запропонованих етапах перевірки вважаємо за доцільне застосовувати наступний порядок ведення контролю (табл. 3.2).

Таблиця 3.3

Порядок внутрішньогосподарського контролю витрат на збут ПрАТ "Фабрика Мрія"

Форми контролю	Види робіт, здійснювані з метою контролю	Суб'єкти контролю
1. Попередній контроль	1) контроль формування розділу про невиробничі витрати в наказі про облікову політику 2) контроль запланованих невиробничих витрат 3) перевірка обґрунтованого розподілу невиробничих витрат відносно центрів відповідальності та місць їх виникнення	Власник, дирекція Бухгалтерія
2. Поточний контроль	1) контроль за своєчасним документуванням невиробничих витрат із дотриманням усіх вимог щодо їхнього оформлення 2) контроль за доцільністю відображення операцій з невиробничих витрат у системі рахунків бухгалтерського обліку 3) контроль за ефективністю використання невиробничих витрат 4) контроль за збереженням невиробничих витрат за місцями їх виникнення	Бухгалтерія
3. Наступний контроль	1) контроль понесених витрат та визначення відповідності запланованим сумам 2) виявлення відхилень, встановлення їх причин та резервів економії	Бухгалтерія

Таким чином, основна мета внутрішньогосподарського контролю невиробничих витрат полягає в здійсненні (проведенні) комплексу заходів з метою забезпечення ефективного контролю над складовими елементами цих витрат на рівні управлінської системи підприємства з використанням інформації бухгалтерського обліку.

Внутрішньогосподарський контроль витрат на збут повинен забезпечити своєчасність представлення інформації та дозволити оперативно попередити можливий розвиток кризових ситуацій з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Поєднання етапів здійснення контролю, методичних прийомів і заходів стимулювання у часовому аспекті впливатимуть на стабільне функціонування підприємства, збереження активів та їх раціональне використання, дотримання внутрішньої політики, попередження, запобігання та викриття порушень, точність бухгалтерських записів, підготовку достовірної та чіткої фінансової інформації.

3.3 Методика аналізу витрат на збут

В умовах переходу до ринкових відносин відбулася докорінна перебудова збутової діяльності підприємств. Підприємство само вивчає ринок постачальників, споживачів та конкурентів налагоджує прямі зв'язки з споживачами, самостійно вирішує питання про створення необхідних запасів та відстрочення платежу.

Підвищення якості аналізу збутової діяльності, забезпечення високого рівня корисності аналітичної інформації в процесі управління досягається шляхом організації аналізу збутової діяльності відповідно до науково-обґрунтованих принципів організації аналітичного процесу, праці виконавців, а також інформаційного, методичного та технічного забезпечення аналізу.

В частині вирішення даної проблематики в роботі визначено особливості організації аналізу збутової діяльності в умовах автоматизації управління. Процес проектування включає такі етапи: підготовка проекту, проектування, реалізація, підготовка до експлуатації та промислова експлуатація. Етап підготовки проекту повинен включати в себе визначення трудового та технічного забезпечення, обстеження збутової діяльності підприємства, розробку технічного завдання та програми впровадження. На етапі проектування розробляється технічний проект, проводиться навчання та атестація проектної команди. Реалізація технічного проекту на базі обраного програмного забезпечення, а також організація системи повноважень проводиться на етапі реалізації. Підготовка до експлуатації передбачає створення інструкцій, тестування обліково-аналітичної системи та введення облікових даних. Завершується процес організації аналізу збутової діяльності етапом промислової експлуатації, на якому доцільно проводити аудит функціонування автоматизованої системи, тобто встановлювати відхилення від проектних значень, усувати недоліки з метою забезпечення стабільної роботи системи.