Банківський механізм кредитування підприємств

42

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота на тему: «Банківський механізм кредитування підприємств» (за матеріалами Філії - Вінницьке обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України») розкриває теоретичні та практичні аспекти банківського механізму кредитування підприємств.

У першому розділі роботи розглядається сутність, мета та приципи кредитної діяльності комерційного банку та досліджується система управління кредитною діяльністю в комерційних банках. У другому розділі проведено аналіз та здійснено оцінку банківського механізму кредитування підприємств. У третьому розділі розглянуто основні аспекти застосування інформаційних технологій у здійсненні банківського кредитування підприємств. В четвертому розділі обґрунтовані основні напрями удосконалення банківського механізму кредитування підприємств.

Дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури, додатків, і включає: 19 рисунків, 19 таблиць, додатки та список використаних джерел, який налічує 108 найменування.

Ключові слова: комерційний банк, кредитна діяльність, кредитний процес, кредитна стратегія, кредитна політика, механізм кредитування.

АННОТАЦИЯ

Дипломная работа на тему: «Банковский механизм кредитования предприятий» (по материалам Филиала - Винницкое областное управление Публичного акционерного общества «Государственный сберегательный банк Украины») раскрывает теоретические и практические аспекты банковского механизма кредитования предприятий.

В первом разделе работы рассматривается сущность, цель и приципы кредитной деятельности коммерческого банка и исследуется система управления кредитной деятельностью в коммерческих банках. Во второй главе проведен анализ и осуществлена оценка банковского механизма кредитования предприятий. В третьем разделе рассмотрены основные аспекты применения информационных технологий в осуществлении банковского кредитования предприятий. В четвертом разделе обоснованы основные направления совершенствования банковского механизма кредитования предприятий.

Дипломная работа состоит из введения, четырех глав, выводов и предложений, списка использованной литературы, приложений, и включает: 19 рисунков, 19 таблиц, приложения и список использованных источников, насчитывающего 108 наименований.

Ключевые слова: коммерческий банк, кредитная деятельность, кредитный процесс, кредитная стратегия, кредитная политика, механизм кредитования.

ANNOTATION

Тhesis on «Bank lending mechanism» (based on Branches - Vinnytsia regional department of JSC "State Savings Bank of Ukraine") reveals the theoretical and practical aspects of bank lending mechanism.

In the first chapter examined the nature, purpose and prytsypy credit of commercial bank management system and investigate the credit activity of commercial banks. The second section analyzes and the estimation of bank lending mechanism. The third section deals with the basic aspects of information technology in banking lending. In the fourth chapter The basic directions of improvement of the mechanism of bank lending.

Thesis consists of an introduction, four chapters, conclusions and suggestions, list of references, applications, and includes 19 figures, 19 tables, appendices and a list of sources, which includes 108 names.

Keywords: commercial bank lending activities, loan process credit strategy, credit policy, credit mechanism.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Кредитна діяльність комерційного банку: сутність, мета та принципи організації

1.2 Система управління кредитною діяльністю в комерційних банках

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА банківського Механізму КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Державний ощадний банк України»

2.2 Реалізація кредитної політики банківських установ

2.3 Аналіз обсягу, складу та структури кредитного портфеля ПАТ «Державний ощадний банк України»

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В БАНКІВСЬКОМУ МЕХАНІЗМІ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Аналіз можливостей електронних автоматизованих інформаційних систем у банках

3.2 Використання інформаційних систем у банківському механізмі кредитування підприємств

РОЗДІЛ 4. Основні напрями удосконалення банківського механізму кредитування підприємств

4.1 Удосконалення інфраструктури банківських механізмів кредитної підтримки підприємств

4.2 Організація управління банківськими механізмами кредитування підприємств

4.3 Адаптація зарубіжного досвіду державної кредитної підтримкидо сучасних вітчизняних умов

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Актуальність теми. Банківська діяльність є важливою складовою економічного розвитку кожної країни. У загальній сукупності банківських операцій кредитування займає одне з пріоритетних місць, оскільки доходи від нього складають основну частку доходів банків. Кредитні операції є ризиковими, але рівень їхнього розвитку є важливим чинником становлення ринкових відносин у державі та функціонування стабільної економіки. Актуальність дослідження проблем механізму банківського кредитування підпримств також обумовлена необхідністю вдосконалення кредитного моніторингу та оцінкою його зворотнього впливу на банківську діяльність. Ефективність кредитної діяльності банку значною мірою залежить від удосконалення управління цією діяльністю.

У працях А. Алавердова, В. Зянько, В. Міщенко, А. Мороза, В. Усоскіна багато уваги приділяється питанням ефективності управління кредитною діяльністю банку. Управлінню кредитною діяльністю, управлінню кредитним процесом, розробці та реалізації кредитної стратегії та кредитної політики, формуванню та управлінню кредитного портфеля банківської установи присвячені праці Р. Балакіної, В. Галанова, Ю. Луньової, Д. Пендюхова, А. Сидоренко. Питання банківського механізму кредитування підприємств досліджені в працях А.Арсанукаєвої, Л. Батраковой, О. Герасимової, Л. Маршавиної, О. Монакової, А. Ольшаного, Н. Шулькової і інших.

Метою дипломної магістерської роботи є поглиблення теоретичних засад кредитної діяльності комерційних банків, формування банківського механізму кредитування підприємств. Відповідно до визначеної мети в роботі передбачено розв'язання таких завдань:

- з'ясувати теоретичні засади управління кредитною діяльністю, поглибити визначення суті, мети та принципів її організації;

- проаналізувати переваги та недоліки наявних методів та інструментів забезпечення ефективності управління кредитною діяльністю;

- розглянути сучасну практику розробки та реалізації кредитної політики банками України.

Об'єктом дослідження є процес формування банківського механізму кредитування підприємств.

Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають в процесі управління кредитною діяльністю банку.

Методи дослідження. Досягнення мети дипломної магістерської роботи базувалося на використанні: загальнонаукових методів (історико-логічний, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія) - при дослідженні теоретичних аспектів кредитної діяльності, управління кредитною діяльністю, кредитного портфеля; економіко-статистичних прийомів (середніх і відносних величин, групування) - при проведенні аналізу якості, структури та обсягів кредитних портфелів банків.

Інформаційною базою для проведення аналітичних досліджень були закони України, постанови Національного банку України, статистичні та аналітичні дані Національного банку України та вітчизняних банків, інформаційні матеріали Базельського комітету з банківського регулювання та нагляду.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів, які визначають наукову новизну виконаного дослідження відносяться такі:

- удосконалено трактування економічного змісту поняття «кредитна діяльність банку», яка розглядається як комплекс дій, спрямованих на досягнення високої ефективності кредитних вкладень, задоволення попиту на кредитні послуги, мінімізацію кредитного ризику та формування стійких конкурентних переваг у кредитній сфері;

- визначено структуру кредитної діяльності, яка включає: розробку та реалізацію кредитної стратегії, кредитної політики; формування кредитного портфеля; організацію кредитного процесу та вплив кожного з них на кредитну діяльність банку загалом. Це сприятиме удосконаленню системи управління кредитною діяльністю;

- здійснено систематизацію макро- та мікроекономічних факторів, які позначаються на структурі та якості формування кредитного портфеля банківської установи.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх застосування для підвищення ефективності управління кредитною діяльністю задля досягнення стратегічних цілей банку.

Структура та обсяг дипломної магістерської роботи. Дипломна магістерська робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи - 115 сторінок. Робота містить 19 таблиць, 19 рисунків. Список використаних джерел налічує 108 найменувань.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Кредитна діяльність комерційного банку: сутність, мета та принципи організації

Кредитна діяльність банку носить організаційно-регулятивний характер, тобто припускає наявність складної системи внутрішніх і зовнішніх зв'язків, велика частина з яких створюється в процесі самої діяльності. А результатом діяльності банку в сфері кредитування є деяка упорядкованість відносин, процесів і явищ у цій сфері [56, с. 73].

Одночасно кредитна діяльність може характеризуватися як комунікативно-управлінська, тобто встановлює необхідні зв'язки між суб'єктами з метою їх активної взаємодії та покладання на себе функції управління вже встановленими зв'язками.

У сучасній економічній літературі кредитна діяльність пов'язується лише із безпосереднім виконанням комерційним банком кредитних операцій [39, с. 131]. На наш погляд, кредитна діяльність банку потребує більш широкого трактування, оскільки за своєю економічною природою даний вид банківської діяльності є складним і багатоплановим процесом.

Обґрунтуванням такого підходу до визначення змісту кредитної діяльності може служити динамічно змінне зовнішнє середовище банку, що призводить до необхідності включення в поняття кредитної діяльності не тільки самого процесу кредитування, але і пов'язаних з ним банківських процесів та напрямів діяльності. Враховуючи вищесказане можна виділити наступні види кредитної діяльності:

1) формування ресурсної бази для проведення кредитних операцій;

2) формування і реалізація оптимальної кредитної політики, що регулює процедури і регламенти організації кредитного процесу;

3) визначення банком параметрів кредитування, виходячи з величини власного капіталу і залучених ресурсів;

4) аналіз та оцінка ризику кредитування як за окремо виданим кредитом, так і в рамках кредитного портфеля банку в цілому;

5) організація внутрішнього контролю за проведенням кредитних операцій;

6) аналіз власної конкурентної позиції на ринку кредитних продуктів;

7) проведення комунікативної політики з метою впливу на процес формування попиту та пропозиції кредитних послуг на банківському ринку [17, с. 105].

Таким чином, логічно було б визначити кредитну діяльність банку як комплекс дій останнього, спрямований на здійснення процесу кредитування, досягнення високої ефективності кредитних вкладень, задоволення попиту на кредитні послуги, мінімізацію кредитного ризику та формування стійких конкурентних переваг в кредитній сфері.

Важливою умовою, що впливає на якість кредитної діяльності банку є політика банку щодо ризикозахищеності.

Економічна ризикозахищеність кредитної діяльності - це сукупність системно організованих управлінських дій і заходів, що забезпечують її відносну автономність, кризозахищеність та синергетичність [67, с. 97].

Слід зазначити, що кредитна діяльність банку носить управлінський характер, а об'єктом управління є кредитний процес.

Кредитна діяльність банку не може бути абсолютно автономною і незалежною від дії різних факторів, оскільки є об'єктом суворого регулювання та регламентації з боку Національного банку України, що пояснюється величезною соціальною значимістю банку, його фінансовою відповідальністю перед суспільством, як гаранта повернення вкладів населення, які, у свою чергу, є значним джерелом поповнення ресурсної бази банку.

Певна ступінь автономності скоріше буде властива процесу прийняття управлінських рішень в рамках оцінки якості кредиту, вибору методів аналізу та оцінки ризиків його неповернення, застосування сучасних технологій по роботі з проблемними кредитами і т.д. Тобто це ті сфери кредитної діяльності, де банк має право самостійно застосовувати індивідуально розроблені ним методи, прийоми, технології в залежності від складних специфічних умов тієї або іншої кредитної угоди.

Для економічної ризикозахищеності кредитної діяльності, як і для безпеки в цілому, важливі не самі показники, а їх порогові або граничні значення. Граничні значення - це максимально чи мінімально допустимі величини, перевищення яких перешкоджає нормальному розвитку різних складових кредитної діяльності та призводить до формування негативних руйнівних тенденцій [56, с. 43]. Як приклад, можна назвати рівень ризику на одного позичальника. Наближення його до гранично допустимої величини свідчить про наростання загроз економічній стабільності банку через проведення непродуманої і високоризикової кредитної політики, а перевищення граничних або порогових (встановлених Національним банком України) значень - про вступ банку до зони нестабільності, тобто про реальний підрив розвитку. Важливо підкреслити, що найвища ступінь ризикозахищеності досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває в межах допустимих меж своїх порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не на шкоду іншим. Наприклад, зниження сукупного кредитного ризику банку не повинно призводити до зниження темпів зростання його кредитних вкладень [50, с. 136].

Отже, можна зробити висновок, що за межами порогових значень показників банк і один з найважливіших його напрямів діяльності - кредитний, втрачає здатність до динамічного саморозвитку, одночасно втрачаючи конкурентоспроможність на внутрішніх і зовнішніх ринках кредитних послуг.

Порогові рівні зниження ризикозахищеності можна представити системою показників, що характеризують різні аспекти кредитної діяльності банку. Їх можна розділити на 6 груп показників [41]:

1) показники прибутковості кредитних вкладень;

2) показники якості управління кредитним портфелем;

3) показники достатності резервів на покриття можливих збитків за кредитними операціями;

4) інтегровані показники сукупного кредитного ризику банку;

5) показники активності банку щодо здійснення активно-пасивних операцій;

6) показники фінансової стійкості банку в цілому.

Приклад формування таблиці по показникам ризикозахищеності та їх порогові значення у вигляді верхньої та нижньої межі представлено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Порогові значення окремих показників ризикозахищеності

Найменування показника	Граничні значення показника, %
	Нижнє значення	Верхнє значення
Частка кредитного портфеля в активах	65	75
Якість кредитів	0	5
Частка прострочених кредитів	0	10
Процентна маржа банку	0,6	1,4
Процентна дохідність капіталу банку	10	20
Достатність резервів	0,9	5
Частка списань із резерву у кредитному портфелі	0,25	1,5
Максимальний розмір ризику на одного позичальника	0	25
Рівень концентрації великих кредитних ризиків	0	800
Рівень концентрації кредитних ризиків на одного інсайдера	0	5
Рівень концентрації кредитних ризиків на інсайдерів	0	30

Саме ця сукупність показників, на нашу думку, дає комплексну оцінку кредитної діяльності банку і дозволяє сформувати оптимальну, ризикозахищену кредитну політику, спрямовану на реалізацію стратегічних планів розвитку банку.

Моніторинг показників здійснюється на систематичній основі шляхом вивчення системи показників-індикаторів. Такий моніторинг визначає загальну результативність кредитного ризику [36, с. 157].

Проте, основними показниками оцінки результативності проведення моніторингу кредитного ризику є чиста процентна маржа, питома вага прострочених кредитів, темпи росту кредитних вкладень, коефіцієнт втраченої вигоди по кредитам, детальніше до даних показників ми повернемося у другому розділі нашої роботи.

З цього можна зробити наступні висновки:

1) економічна ризикозахищеність кредитної діяльності повинна забезпечуватися ефективною та стійкою роботою банку в цілому;

2) забезпечення економічної ризикозахищеності кредитного процесу не є прерогативою якого-небудь одного підрозділу банку (відділу, служби, комітету і т.д.). Вона повинна підтримуватися абсолютно всією управлінською системою, усіма ланками і структурами банку, оскільки кредитна діяльність є складним перетворюючим процесом [59, с. 46].

Разом з тим кредитна діяльність банку повинна володіти еластичністю (гнучкістю), тобто здатністю до оперативних змін.

Гнучкість банку як кредитної організації забезпечується багатьма факторами, наприклад:

- принципами побудови організаційної структури банку;

- технологічною гнучкістю, що дозволяє оцінити банківські продукти з точки зору технології їх розробки;

- сучасними засобами комунікації;

- характером внутрішніх відносин, включаючи стиль керівництва, організаційну культуру, психологічний клімат у колективі, наявність неформальних груп і т.д.;

- рівнем кваліфікації персоналу банку [56, с. 25].

У зв'язку з цим мова може йти про гнучкість орієнтації банку як кредитної організації або гнучкість реалізації кредитних процесів.

Гнучкість орієнтації передбачає, що процес допускає:

- зміну пріоритетів і приватних цілей при збереженні головних;

- перегляд поставлених завдань;

- коригування складу і змісту виконуваних функцій;

- зміна спрямованості у разі відхилення від встановлених орієнтирів.

Гнучкість реалізації припускає, що процес здатний до зміни:

- форм і способів реалізації;

- складу і послідовності стадій;

- таких параметрів, як тривалість, інтервали між стадіями, швидкість, інтенсивність та ін..

Гнучкість кредитного процесу дозволяє забезпечувати:

- можливість дії механізму саморегуляції, самокоригування процесу, оскільки при необхідності можуть бути оперативно змінені відповідні його характеристики;

- велику узгодженість між собою окремих стадій процесу, так як може бути своєчасно змінена орієнтація відповідних стадій;

- велику надійність здійснення процесу, тому що при виникненні збоїв можуть бути своєчасно внесені відповідні корективи.

Слід зазначити, що гнучкість процесу обумовлена:

- підвищенням рівня його керованості;

- гнучкістю системи, що забезпечує даний процес;

- інформаційністю процесу, що забезпечує повноту і своєчасність надходження інформації;

- сприйнятливістю процесу до впливів з боку суб'єкта управління;

- оперативністю процесу, що забезпечує своєчасність змін;

- формуванням багатоваріантних структур реалізації процесу;

- періодичністю значень тривалості процесу та його окремих стадій.

Таким чином, гнучкість кредитної діяльності розглядається як один з найважливіших інструментів адаптації до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища банків. Саме здатність до швидкого реагування або так звана чутливість банку до різних змін дозволяє реорганізовувати кредитну діяльність відповідно до необхідних вимог.

В умовах нестабільного зовнішнього середовища та постійно зростаючих вимог ринку банківських послуг до кредитних установ, зростання конкуренції та ускладнення технологій складно переоцінити необхідність більш глибокого і детального розгляду одного з базових напрямів діяльності сучасних банків - процесу кредитування клієнтів.

При організації кредитних операцій зусилля банків спрямовані на те, щоб уникнути або хоча б мінімізувати можливі втрати від невиконання клієнтами своїх зобов'язань за кредитним договором. Цій меті підпорядковані дії співробітників банку на всіх стадіях кредитної діяльності [5, с. 135].

Необхідно зазначити, що кредитна діяльність займає особливе місце в загальній банківській організаційній структурі. В силу своєї фінансової значущості для банку бізнес-процес кредитування є основним або базовим процесом, який прямо створює цінність для клієнта. Разом з тим, кредитний бізнес-процес тісно пов'язаний з допоміжними або підтримуючими процесами, які не створюють вартість для клієнта прямо, але, як правило, є обов'язковими і необхідними для забезпечення діяльності та здійснення основних бізнес-процесів [3, с. 75].

Серед основних бізнес-процесів банку можна виділити наступні процеси:

- бізнес-процес кредитування;

- бізнес-процес обслуговування депозитів;

- бізнес-процес розрахунково-касового обслуговування юридичних і фізичних осіб в національній та іноземній валютах;

- бізнес-процес здійснення валютно-обмінних операцій;

- бізнес-процес здійснення послуг з довірчого управління майном;

- бізнес-процес здійснення посередницьких (брокерських) послуг;

- бізнес-процес надання інформаційно-консультаційних послуг;

- бізнес-процес надання послуг зі зберігання цінностей в індивідуальних сейфах;

- бізнес-процес надання факторингових послуг;

- бізнес-процес надання лізингових послуг;

- бізнес-процес надання послуг з проектного (реального) інвестування;

- бізнес-процес надання гарантійних послуг;

- бізнес-процес здійснення операцій з дорогоцінними металами [3, с. 79].

Допоміжні або підтримуючі процеси не створюють цінності для клієнта прямо, але, як правило, є обов'язковими або необхідними для забезпечення діяльності та здійснення основних бізнес-процесів. У той же час вони можуть створювати цінність для клієнта опосередковано, тому також мають статус бізнес-процесів. Так, наприклад, допоміжний бізнес-процес забезпечення бухгалтерського обліку в кредитній організації створює таку цінність для клієнта, як особовий рахунок, яка використовується в більшості основних бізнес-процесів. Допоміжними процесами можуть бути:

- процес забезпечення касових операцій.

- процес ведення бухгалтерського обліку.

- процес здійснення внутрішньогосподарської діяльності.

В українській банківській практиці кредитна діяльність за своїм змістом та структурним складом значно відрізняється від процесу надання кредиту в зарубіжних банківських установах. У першу чергу це пов'язано з істотними відмінностями в клієнтському наповненні банків, з характером формування та використання інформаційної бази кредитної діяльності, з питаннями правової захищеності суб'єктів кредитних відносин і т.д. У зв'язку з цим основні зусилля українських банків повинні бути спрямовані на оптимізацію кредитної діяльності, зниження ризиків кредитування з використанням передових досягнень наукової думки у поєднанні з досвідом практичної роботи [9, с. 231].

У сучасній банківській практиці велике значення має організаційна структура банку в цілому, тому що від неї багато в чому залежить ефективність функціонування кредитного бізнес-процесу. Дуже часто недоліки в організаційних структурах банку приводили до кризових ситуацій через неможливість структурних підрозділів реагувати на зміни зовнішнього середовища, що в свою чергу призводило до уповільнення розвитку основних напрямів діяльності банку, в т.ч. кредитної діяльності.

Звертаючись до досвіду іноземних банків відзначимо, що згідно з висновками іноземних аналітиків, які зроблені за результатами аналізу діяльності 160 американських банків, найбільш успішними банками виявилися ті, які не прагнули до масового впровадження останніх новацій у сфері менеджменту та інформаційних технологій, а зосередилися на 4 основних принципах управління: стратегії, бізнес-процесах, оргструктурі та корпоративній культурі [38, с. 114].

У рекомендаціях Базельського Комітету з банківського нагляду у п. 29 зазначається, що оргструктура і система внутрішнього контролю повинні відповідати стратегії банку та його бізнес-плану [47, с. 188].

Сучасне світове економічне середовище, в якому функціонують банки, характеризується:

- фінансової глобалізацією, формуванням загальносвітового фінансового ринку;

- вільним переміщенням ресурсів, товарів, інформації і капіталу;

- інтернетизацією господарських зв'язків між постачальниками і споживачами продуктів і послуг;

- зростанням ролі нематеріальних активів і стратегічного менеджменту [41, с. 77].

Сучасну економіку прийнято характеризувати як постіндустріальну, інформаційну або засновану на знаннях (knowledge-based economy): для досягнення успіху все більшу роль у ній відіграє інтелектуальний капітал банків, тобто нематеріальні активи, засновані на знаннях і кваліфікації банківських працівників.

Розширення сфери діяльності кредитних інститутів за межі національних економік змінює кон'юнктуру національних і світових ринків, посилює конкуренцію між учасниками ринкових відносин, збільшує ризики неповернення кредитів, веде до виникнення банкрутств, підвищує невизначеність функціонування і виживання банківських клієнтів в таких умовах. Як наслідок, активні учасники ринкових відносин намагаються захиститися від загроз глобалізації та інформатизації за допомогою консолідації, концентрації бізнесу, підвищення конкурентоспроможності, гнучкості й адаптованості до мінливого зовнішнього середовища.

Конкурентоспроможність банку в сфері кредитування в сучасних умовах визначається ступенем відповідності кредитної політики банку ринковим потребам клієнтів, високою якістю обслуговування і стабільним зростанням його клієнтської бази. Зростаюча конкуренція на ринку кредитних послуг, загострена приходом на український ринок і активною діяльністю зарубіжних банків, змушує банкірів пов'язувати майбутнє свого бізнесу з розвитком бізнесу своїх клієнтів, їх стратегічними цілями і завданнями. Що є головним для клієнта, на те і повинен бути зорієнтований банк при формуванні власної кредитної стратегії [94, с. 477].

Привабливість банківських, у тому числі кредитних послуг для клієнта визначається як економічними чинниками, так і чинниками (можливостями банку) неекономічного характеру. У табл. 1.2 та 1.3 наведені дані про критерії оцінки привабливості банку з точки зору корпоративних клієнтів і клієнтів - фізичних осіб. Оцінку конкурентоспроможності банків роблять не тільки конкуренти, клієнти, а й іноземні інвестори, для яких конкурентоспроможність банку адекватна його інвестиційної привабливості.

Таблиця 1.2

Найбільш важливі критерії оцінки банку корпоративними клієнтами

Критерії	Вага
Надійність, гарантії, стабільність, довіра до банку	0,138
Локальний авторитет керівництва банку, регіональні зв'язки	0,102
Кваліфікація персоналу	0,085
Рівень впливу на економічні та політичні процеси в регіоні	0,077
Рейтинг банку, популярність банку	0,070
Авторитет та професіоналізм правління банку	0,054
Якість послуг, що надаються банком	0,051
Орієнтація на клієнта, увага до його потреб, прагнення до їх задоволення, здатність вирішувати нестандартні задачі	0,047
Відповідність політики банку інтересам регіону	0,047
Наявність декларованої довгострокової стратегії банку	0,045

Економічні чинники, що визначають цінність банку для клієнта і, отже, його конкурентоспроможність в кредитній сфері, на наш погляд, включають:

- витрати клієнта на ініціювання кредитної угоди та тарифи банку на виконання кредитної операції;

- часові та емоційні витрати клієнта;

- економічний ефект від використання кредитної операції (послуги) банку.

Таблиця 1.3

Найбільш важливі критерії оцінки банку фізичними особами

Критерії	Вага
Можливість банку формувати суспільну думку	0,188
Орієнтація на клієнта, увага до його потреб, прагнення до їх задоволення, здатність вирішувати нестандартні задачі	0,187
Відповідність політики банку інтересам держави	0,103
Надійність, гарантії, стабільність, довіра до банку	0,083
Участь у соціально орієнтованих програмах	0,059
Вартість банківського обслуговування (вигідність користування усіма послугами, що надаються банком)	0,052
Інноваційність, використання сучасних технологій	0,048
Участь у політичних програмах, акціях	0,043
Розвиток філіальної мережі	0,042
Рівень розвитку карткових платіжних систем	0,041

Неекономічні чинники пов'язані з можливостями банку по вирішенню проблем клієнта, що виникають у взаєминах клієнта з органами державної і муніципальної влади, постачальниками та підрядниками, іншими банками, а також можливостями банку з надання клієнтові консалтингових та інших послуг, що сприяють розвитку бізнесу клієнта. Надійність банку та можливості зі зберігання комерційної та банківської таємниць також ще довго будуть важливими неекономічними факторами, які визначають вибір банку українськими клієнтами в якості стратегічного партнера при реалізації кредитних проектів.

Традиційно всі можливості банку, які виділяють його з банківського співтовариства і є його індивідуальними перевагами перед своїми конкурентами, називаються конкурентними перевагами. Необхідно розрізняти три групи конкурентних переваг: динамічні можливості, внутрішні і зовнішні компетенції. На нашу думку, стосовно кредитної діяльності банку вони будуть виглядати наступним чином (рис. 1.1).

Слід зазначити, що дані конкурентні переваги банку носять в основному нематеріальний характер і відносяться до нематеріальних активів банку, які в епоху інформатизації вносять істотний внесок у створення ринкової вартості банку і визначають його конкурентоспроможність.



42

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Конкурентні переваги банку у кредитній діяльності

Відповідно, на нашу думку, для формування і досягнення сучасних конкурентних переваг у кредитній діяльності банків необхідні наступні умови:

- з урахуванням аналізу клієнтських потреб і останніх досягнень українських та закордонних конкурентів у банку повинна безперервно здійснюватися інноваційна діяльність, впровадження нових кредитних продуктів і технологій. Це можливо лише при наявності відповідної кваліфікації, ініціативи і професіоналізму співробітників;

- банк повинен виділятися динамічними здібностями швидкого впровадження тих інновацій, які необхідні клієнтам для адаптування до змін бізнес-середовища;

- банк повинен піклуватися про привабливість свого бренду, іміджу, ефективності кредитного бізнес-процесу, оргструктури, а також підвищувати рівень знань і професіоналізм співробітників.

Все це повинно знайти відображення у стратегії розвитку кредитної діяльності банку. Уніфікація якості обслуговування клієнтів, автоматизована система документообігу, впровадження новітніх розробок в області ризик-менеджменту, інформаційних технологій і оперативність кредитного обслуговування клієнтів - це запорука успіху стратегічного розвитку сучасного банку в кредитній сфері.

1.2 Система управління кредитною діяльністю в комерційних банках

Кредитна діяльність є комплексом дій банку, спрямованих на здійснення процесу кредитування, досягнення високої ефективності кредитних вкладень, задоволення попиту на кредитні послуги, мінімізацію кредитного ризику та формування стійких конкурентних переваг в кредитній сфері. В свою чергу, кредитна діяльність складається з кількох структурних елементів (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Структура кредитної діяльності в банку

Реалізуючи стратегічні напрями управління кредитною діяльністю, які продиктовані нерівномірністю регіонального розвитку, політичними, економічними, законодавчими факторами, банки формують свої кредитні портфелі враховуючи свою конкурентну силу, яка проявляється у фінансовій стійкості, ліквідності, у прибутковості банків.

З іншої сторони, якість формування кредитного портфеля, ефективне управління ним прямо пов'язане із прибутковістю банку, а також забезпеченням високого рівня надійності і мінімізації ризику, що можливе за умови врахування внутрішніх факторів, які впливають на формування кредитного портфеля, тобто вибору тактики його формування.

Фактори впливу на формування кредитного портфеля банківської установи доцільно згрупувати за трьома напрямами (рис. 1.3), а саме: фактори впливу банківської системи, фактори впливу державного рівня та внутрішні банківські фактори. Перші дві групи факторів відносяться до зовнішніх.

Рис. 1.3 Фактори впливу на формування кредитного портфеля банківської установи

Якщо стратегія банку в галузі кредитування вимагає конкурентну силу на ринку позичкових капіталів, то тактика кредитування підпорядкована максимальному отриманню прибутку при мінімізації ризику, пов'язаного з процесом кредитування, який визначається обсягом, структурою та якістю кредитного портфеля [5, с. 78].

Виходячи з вищесказаного, на нашу думку, управління кредитною діяльністю на рівні банку можна охарактеризувати як скоординовану сукупність його дій у сфері розробки та реалізації кредитної політики, організації кредитного процесу шляхом безпосереднього впливу на кредитний портфель задля досягнення мети банку згідно його кредитної стратегії .

Управління кредитною діяльністю безпосередньо пов'язане із організацією кредитного процесу, що грунтується на чіткому функціональному розмежуванні обов'язків кредитного персоналу, що дозволяє домагатися високого професіоналізму, уникати помилок при прийнятті рішень, перемагати в конкурентній боротьбі [65].

Організація кредитного процесу включає декілька стадій:

- формування кредитної політики;

- здійснення кредитного обслуговування клієнтів;

- визначення рейтингу виданих кредитів і аналіз кредитного портфеля банку;

- організацію контролю за умовами кредитної угоди;

- визначення процедури ухвалення рішення по кредиту;

- розробку правил оформлення кредитної угоди;

- письмовий юридичний супровід кредиту [90, с. 52].

Таким чином, кредитний процес можна поділити на такі основні етапи (рис. 1.4).

Більш чіткий перелік дій банку в організації кредитної діяльності, а також його загальні цілі в сфері кредитування визначаються в кредитній стратегії. Кредитна стратегія є орієнтиром у процесі прийняття управлінських рішень у сфері кредитування.

42

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4 Основні етапи кредитного процесу

Розглянемо взаємозв'язок між поняттями «управління кредитною діяльністю» та «кредитним менеджментом».

Кредитний менеджмент є важливою ланкою бізнес-діяльності кожної компанії та складається з цілої низки заходів з управління кредиторським і дебіторським портфелями підприємства. До сфери діяльності кредитного менеджера входить, наприклад, формування кредитних звітів про стабільність контрагента (бізнес-інформація), консультації з питань кредитного страхування, юридичні висновки, управління кредиторською та дебіторською заборгованістю [50, с. 166].

Ефективний кредитний менеджмент завжди обумовлений наявністю актуальної та об'єктивної інформації про рівень кредитоспроможності ділового партнера і є превентивним заходом, що дозволяє оцінити комерційні ризики та ухвалити зважене рішення спираючись на стратегію розвитку банку в даний момент.

Водночас упроваджена система кредитного менеджменту включає заходи з контролінгу та моніторингу наявних контрагентів та їхньої бізнес-активності за допомогою юридичних і фінансових механізмів, а в разі виникнення проблемної заборгованості дає можливість своєчасно задіяти механізми щодо врегулювання ситуації, що склалася, у тому числі за допомогою реструктуризації, відстрочки та рефінансування. Отже в управлінні кредитною діяльністю його вага важлива і для досягнення ефективного результату неможливо, на нашу думку, обійтися без впровадженої системи кредитного менеджменту.

Кредитний менеджмент, як наука відображає теоретичні та методологічні основи управління кредитною діяльністю банку, а з практичної точки зору кредитний менеджмент розкриває конкретну систему організації та управління даним видом діяльності [50, с. 35].

Підлеглим поняттям до кредитної стратегії є кредитна політика, що є системою заходів банку в кредитуванні його клієнтів, що здійснюється для реалізації його стратегії і тактики, з визначенням пріоритетів в процесі розвитку кредитних відносин, з однієї сторони, та функціонування кредитного механізму - з іншої [26, с. 154]. Тобто, фактично у кредитній політиці банку більш детально розписуються цілі, зазначені в кредитній стратегії, а також засоби, за допомогою яких ці цілі будуть досягнуті, тобто фактично складові кредитного процесу.

Передостанньою ланкою є кредитний портфель, який розглядається як результат діяльності банку по наданню кредитів, і який включає в себе сукупність усіх виданих банком кредитів за визначений період часу [39, с. 151]. Фактично, стан та якість кредитного портфеля - це оцінка усієї кредитної діяльності банку - правильність вибраної кредитної стратегії та дотримання цілей та засобів, зазначених у кредитній політиці.

І завершальним елементом кредитної діяльності є кредитний процес, який включає в себе всі взаємопов'язані процедури на етапах проходження кредиту з моменту надання до моменту погашення.

Розглянемо більш детально кожен із зазначених елементів. Концептуальною основою діяльності банку, що визначає пріоритетні напрями його перспективного розвитку, є стратегія. Вона служить своєрідним орієнтиром у процесі прийняття управлінських рішень у різних сферах ділової активності банку, в т.ч. в кредитній сфері.

В українській науковій літературі під стратегією прийнято розуміти генеральний напрям дій організації, слідування якому в довгостроковій перспективі має призвести до поставленої мети. Але таке розуміння стратегії справедливе тільки при розгляді її з точки зору верхнього рівня управління організацією в цілому. Для низових структурних підрозділів в ієрархії організації загальна стратегія перетворюється на мету, хоча для більш високого ієрархічного рівня вона є програмою досягнення мети. Таким чином, стратегія, розроблена для банку в цілому, виступає в якості цільової установки для окремих його підрозділів [67, с. 67].

Таким чином, поняття стратегії банку являє собою комплекс аргументованих припущень, виражених в якісній і кількісній формах і вимагає подальших теоретичних розробок з використанням сучасних наукових підходів.

У сучасній літературі зустрічаються також такі визначення поняття «стратегія»:

- сукупність взаємопов'язаних дій, націлених на досягнення стійкої конкурентної переваги [2, с. 34];

- ряд рішень, які є рушійною або формуючою силою більшості дій, що вживаються компанією [3, с. 41];

- шлях створення конкурентних переваг за допомогою відмінних характеристик [56, с. 77];

- мистецтво швидких перетворень, портфель ініціатив, спрямованих на зростання компанії і її вартості [55, с.25].

У більшості наведених визначень основний фокус зроблений на поняттях конкурентної переваги та конкурентоспроможності. У ряді наукових робіт надаються різні за своїм змістом визначення цього поняття [2, с. 56; 55, с. 34], де під стратегією банку розуміється комплекс (сукупність) стратегій розвитку банку, які намічають основні шляхи реалізації концепції банку. Погоджуючись з цим визначенням, ми вважаємо, що стратегія розвитку кредитної діяльності банку тобто кредитна стратегія є внутрішньо-функціональною складовою глобальної концепції його розвитку.

Тому, необхідно зазначити, що кредитна стратегія банку як програма дій, спрямованих на формування та утримання довгострокових конкурентних переваг на ринку кредитних послуг, відображає кількісні цілі розвитку банку і ті внутрішні зміни, які повинні відбутися для підвищення його конкурентоспроможності.

Банківська стратегія має кілька рівнів. Залежно від рівня в ієрархії значимості виділяються наступні типи стратегій [22, с. 211]:

- корпоративна стратегія - стратегія банку як єдиного цілого. Вона визначає, в яких сферах функціонує банк і його спеціалізацію. Корпоративна стратегія зв'язує різні ділові сфери в єдине ціле.

- ділова стратегія розробляється для кожного напряму діяльності банку. Якщо банк має вузьку спеціалізацію, то корпоративна і ділова стратегії ідентичні. У банку з широким переліком послуг ділових стратегій декілька.

- функціональна стратегія визначається для кожної функціональної сфери діяльності банку - за кожним видом виконуваних операцій та послуг, що надаються окремо.

- оперативна стратегія формулюється для відокремлених підрозділів банку - функціональних відділів, управлінь, філій, представництв і т.д.

Вибір стратегії розвитку кредитної діяльності банку знаходиться в нерозривному зв'язку із загально-банківською стратегією, тому характер кредитної стратегії буде цілком пов'язаний з обраним напрямом розвитку банку в цілому.

Для більшості вітчизняних малих банків орієнтиром якості роботи і конкурентоспроможності можуть служити іноземні банки, присутні на українському фінансовому ринку. Для середніх та дрібних регіональних банків такими цільовими орієнтирами можуть бути як представництва іноземних банків, так і вітчизняні лідери банківського бізнесу.

Як було відзначено, необхідно розрізняти поняття загальнокорпоративної стратегії розвитку банку та окремі її складові (функціональні стратегії). Кожна з функціональних складових корпоративної стратегії розвитку являє собою програму дій банку у відповідному напряму з метою досягнення певних кількісних показників, що характеризують майбутній стан банку. Так, кредитна стратегія банку може бути націлена на розвиток нових видів кредитних продуктів, дотримання нормативів Національного банку України і певних обмежень за ризиками.

Фінансова стратегія, як складова корпоративної стратегії розвитку, може бути спрямована на досягнення певного зростання ринкової вартості банку, його акцій, або зростання показників ROE, ROA та ін.

Маркетингова стратегія може мати своєю метою зростання частки на ринку даного банку за певними видами послуг, операціям, приріст прибуткових клієнтів та ін. Цільовим критерієм інформаційної стратегії може бути частка клієнтів, охоплених системою «банк-клієнт», зростання частки автоматизованих операцій, впровадження Інтернету і онлайнових операцій [22, с.221 ].

Банк майбутнього неможливо уявити без інформаційно-технологічної стратегії, яка повинна бути орієнтована на створення єдиної архітектури зберігання даних про всі сторони діяльності банку. Таке єдине сховище даних буде для банку об'єктивної системою підтримки управлінських рішень, включаючи стратегічне планування.

Якщо банк має власну стратегію розвитку та активно реалізує її, тоді:

- він, як правило, є ініціатором впровадження інновацій або лідером у своєму сегменті ринку;

- поточна діяльність банку планується на основі стратегічних планів і цілей;

- весь колектив банку знає і розділяє стратегічні цілі розвитку організації;

- стратегія є для нього основним критерієм прийняття інвестиційних та інших довгострокових рішень;

- кожен співробітник знає міру свого внеску в досягнення банком стратегічних цільових показників (фінансових і нефінансових);

- механізми реалізації стратегії ресурсно обґрунтовані і доповнені системою мотивації співробітників.

Прикладами таких банків, діяльність яких явно вказує на наявність у них стратегії розвитку, є Приватбанк, Райффайзенбанк Аваль, Укрсиббанк, Ощадбанк та інші банки з першої групи.

Якщо ж у банку відсутня стратегія і повною мірою не використовуються принципи стратегічного менеджменту, націлені на зростання бізнесу та його вартості, у цьому разі:

- концепція розвитку банку буде зосереджена лише в голові в одного-двох топ-менеджерів;

- вона не доведена до співробітників і, отже, не доповнена системою кількісних показників ефективності їх роботи і мотивації;

- відсутній прогноз ресурсної забезпеченості розвитку банку;

- операційні плани формуються тільки з урахуванням поточної ситуації на ринку.

Таким чином, відсутність загальної стратегії розвитку у банку, а значить і її кредитної складової тягне до поступового зниження ринкової активності банку і втрати його конкурентних переваг.

Роль кредитної політики банку полягає у визначенні пріоритетних напрямів розвитку та вдосконалення банківської діяльності в процесі акумуляції та інвестування кредитних ресурсів, організації кредитного процесу і підвищення його ефективності [3, с. 37]. Роль кредитної політики банків в економіці визначається її важливим значенням в процесі перерозподілу грошових коштів між галузями і сферами ринкової економіки через банки; переказів коштів, перш за все населення, з непродуктивної в продуктивну форму; фінансування та кредитування потреб економіки та населення на неінфляційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових грошових коштів [17]. На наш погляд, роль кредитної політики, полягає в зростанні конкурентних переваг, що виражається в максимізації прибутку і мінімізації ризиків у процесі формування ресурсної бази та ефективного розміщення залучених ресурсів.

Оцінка ефективності проведеної кредитної політики може здійснюватися з двох позицій: оцінка адекватності і опрацьованості кредитної політики як внутрішнього регламентуючого документа, і аналіз та оцінка в динаміці і на перспективу певних економічних показників [89, с. 65].

Кредитна політика може бути оцінена у розрізі закріплених пріоритетів кредитної стратегії. У внутрішніх інструкціях західних банків відображені наступні пріоритети кредитної політики:

- якісні активи;

- прибуткові відносини;

- розумне зростання кредитного портфеля [76, с.143].

Якісні активи - це такі активи, які забезпечують адекватний (процентний) дохід навіть при негативній зміні макроекономічних умов або умов ведення бізнесу. У кредитному бізнесі перевага віддається принципам кредитування проти цілісності позичальника, що означає наявність не тільки стабільного фінансового становища клієнта, але й готовність продовжувати бізнес в майбутньому, належної якості, як загального, так і фінансового менеджменту.

Щодо прибуткових відносин, то це включає в себе поняття вартості кредиту, яка повинна відповідати передбачуваному ступеню ризику, та політику банку, яка спрямована на створення довгострокових стійких, прибуткових для банку відносин з клієнтом. Відповідно, це означає уникнення «сухого» кредитування - тобто, співпраці, при якій інших відносин, крім як кредитних, з клієнтом не передбачається.

Зростання кредитного портфеля необхідно контролювати таким чином, щоб уникнути неприйнятної концентрації ризику, наприклад, щодо позичальника, в розрізі галузі, території, за цільовим призначенням тощо.

Дані пріоритети знаходять своє відображення в кредитній культурі, яка охоплює погляди, філософію, організацію та процедури (політику), пов'язані з процесом кредитування в банку.

Загалом ефективність проведеної кредитної політики може бути оцінена за загальною формулою:

Ефективність = Дохід / Витрати.

Результатами проведеної кредитної політики є максимізація прибутку і мінімізація ризиків. Таким чином, зростання і поліпшення якості кредитного портфеля являє собою інтегральний показник ефекту від проведеної кредитної політики, а економічним показником в даному випадку буде фінансовий результат, отриманий від операцій кредитування. Витрати на реалізацію кредитної політики залежать від процесу формування бази кредитних ресурсів (плата за ресурси, оплата праці відповідальних працівників) і процесу їх розміщення [62, с. 130].

Оцінка ефективності проведеної кредитної політики можлива при прийнятті до уваги зміни двох показників: дохідності і ризикованості.

Залежно від зміни дохідності та ризикованості (зростання або скорочення) можливо визначити чотири варіанти реалізації кредитної політики, яка є властивою банку на той чи інший момент його функціонування [62]. Дана схема представлена на рис. 1.5.



Рис. 1.5 Види кредитної політики на стадії її реалізації в банках

Перший квадрант «необережний ріст» характеризується низьким рівнем дохідності та значним рівнем ризику. Якщо банки, не дивлячись ні на що, прагнуть максимально збільшити обсяги кредитної заборгованості, то наслідком буде, крім погіршення якості портфеля, зниження дохідності.

Другий квадрант «агресивний ріст» характеризується одночасним збільшенням дохідності і ризику. При постійній підтримці певних кредитних стандартів, збільшення розміру розміщених ресурсів закономірно призведе до збільшення частки проблемних кредитів.

Третій квадрант «оптимальний ріст». Характеризується поступовим нарощуванням обсягів кредитної заборгованості з невисоким рівнем ризику. Такий варіант реалізації кредитної політики слугує покращенню якості кредитного портфеля. Він є ідеальним для формування кредитної політики банку з незначним досвідом діяльності на ринку.

Четвертий квадрант - «скорочення» - характерний для випадків зменшення банками конкретних кредитних портфелів або згортання кредитної діяльності в цілому, що характеризується одночасним зниженням дохідності та ризику.

Разом з тим, відсутність доходу, або навіть збиток, в банківській діяльності не може розглядатися виключно як результат неефективної кредитної політики. Очевидно, що, розробляючи кредитну політику, банки виходять із стратегічних і тактичних цілей.

Подібна оцінка, що зображена на рис. 1.5 може бути дана як окремим банківським кредитним портфелям (кредити недержавним комерційним організаціям, населенню, міжбанківські кредити і т.д.), так і в цілому по кредитному портфеля банку.

Оптимальна кредитна політика, розроблена з урахуванням зовнішніх і внутрішніх для банку факторів розвитку, правильної оцінки їхньої динаміки та побудови динамічних рядів, екстраполяції фінансового стану банку і його клієнтів, використання моделювання, економіко-статистичних методів, математичного інструментарію дозволяє визначити політику найбільш адекватну даному тимчасовому етапу розвитку банку. У кожному конкретному випадку прийняття управлінського рішення має включати порівняння можливих доходів від зміни політики з ціною цих змін [18, с. 315].

Таким чином, кредитна політика як складне багатошарове явище може бути оцінена з різних позицій. Вибір напрямів розміщення залучених ресурсів, оптимальна модель і адекватний вираз у вигляді стандартів управління кредитною політикою банку, покликані істотно підвищити її ефективність.

Головною оцінкою всієї кредитної діяльності банку є стан та якість кредитного портфеля. І саме при формуванні кредитного портфеля виникають банківські ризики, пов'язані з прийняттям помилкових управлінських рішень, незаконною маніпуляцією кредитами, непередбаченої економічної ситуацією. Аналіз кредитів за якістю має вкрай важливе значення для сучасного банку. Знаючи структуру кредитного портфеля за категорією якості кредиту і визначивши середній відсоток проблемних, прострочених і безнадійних кредитів за кожною категорією, банк отримує можливість здійснювати низку заходів, спрямованих на зниження втрат за кредитними операціями .